Зародження і становлення приватного аптечного бізнесу в Харкові ХІХ - на поч. ХХ ст.

На підставі архівних даних у статті досліджено процес виникнення і розвитку аптечного бізнесу в Харкові в дорадянську добу. Проаналізовано організаційні принципи функціонування «вільних» аптек і результати їхньої діяльності. Виявлена динаміка розростання аптек у різні роки. Наголошено на проблемни...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2015
Автори: Робак, І., Якуба, А.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2015
Назва видання:Краєзнавство
Теми:
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168734
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Зародження і становлення приватного аптечного бізнесу в Харкові ХІХ - на поч. ХХ ст. / І. Робак, А. Якуба // Краєзнавство. — 2015. — № 3-4. — С. 199-205. — Бібліогр.: 31 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-168734
record_format dspace
spelling irk-123456789-1687342020-05-09T01:26:14Z Зародження і становлення приватного аптечного бізнесу в Харкові ХІХ - на поч. ХХ ст. Робак, І. Якуба, А. Історія України у світлі регіональних досліджень На підставі архівних даних у статті досліджено процес виникнення і розвитку аптечного бізнесу в Харкові в дорадянську добу. Проаналізовано організаційні принципи функціонування «вільних» аптек і результати їхньої діяльності. Виявлена динаміка розростання аптек у різні роки. Наголошено на проблемних аспектах у відкритті та існуванні комерційних аптечних закладів. Розглянуто причини та особливості конкурентної боротьби серед власників аптечної галузі, законодавчі перепони при отриманні дозволу і юридичному оформленні відкриття аптеки, місця її розташування тощо. На основании архивных данных в статье исследован процесс возникновения и развития аптечного бизнеса в Харькове в досоветскую эпоху. Проанализированы организационные принципы функционирования «вольных» аптек и результаты их деятельности. Выявлена динамика разрастания аптек в разные годы. Акцентировано внимание на проблемных аспектах в открытии и существовании коммерческих аптечных учреждений. Рассмотрены причины и особенности конкурентной борьбы среди владельцев аптечной отрасли, законодательные преграды при получении разрешения и юридическом оформлении открытия аптеки, места ее расположения и тому подобное. The article is devoted to the investigation of the process of emergence and development of pharmaceutical business in Kharkov during pre-Soviet period. Organizational principles of the «free» pharmacies and the results of their work are analyzed in the article. The dynamics of proliferation of pharmacies in different years is studied. The author emphasized the problematic aspects of opening and existence of commercial pharmacies. Reasons and characteristics of competition among the owners of the pharmacy industry, legislative obstacles of the process of obtaining permits, legal registration of pharmacy, its location are investigated in the article. 2015 Article Зародження і становлення приватного аптечного бізнесу в Харкові ХІХ - на поч. ХХ ст. / І. Робак, А. Якуба // Краєзнавство. — 2015. — № 3-4. — С. 199-205. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168734 94(477.54)«18/1917»:[334.722:615.1] uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Історія України у світлі регіональних досліджень
Історія України у світлі регіональних досліджень
spellingShingle Історія України у світлі регіональних досліджень
Історія України у світлі регіональних досліджень
Робак, І.
Якуба, А.
Зародження і становлення приватного аптечного бізнесу в Харкові ХІХ - на поч. ХХ ст.
Краєзнавство
description На підставі архівних даних у статті досліджено процес виникнення і розвитку аптечного бізнесу в Харкові в дорадянську добу. Проаналізовано організаційні принципи функціонування «вільних» аптек і результати їхньої діяльності. Виявлена динаміка розростання аптек у різні роки. Наголошено на проблемних аспектах у відкритті та існуванні комерційних аптечних закладів. Розглянуто причини та особливості конкурентної боротьби серед власників аптечної галузі, законодавчі перепони при отриманні дозволу і юридичному оформленні відкриття аптеки, місця її розташування тощо.
format Article
author Робак, І.
Якуба, А.
author_facet Робак, І.
Якуба, А.
author_sort Робак, І.
title Зародження і становлення приватного аптечного бізнесу в Харкові ХІХ - на поч. ХХ ст.
title_short Зародження і становлення приватного аптечного бізнесу в Харкові ХІХ - на поч. ХХ ст.
title_full Зародження і становлення приватного аптечного бізнесу в Харкові ХІХ - на поч. ХХ ст.
title_fullStr Зародження і становлення приватного аптечного бізнесу в Харкові ХІХ - на поч. ХХ ст.
title_full_unstemmed Зародження і становлення приватного аптечного бізнесу в Харкові ХІХ - на поч. ХХ ст.
title_sort зародження і становлення приватного аптечного бізнесу в харкові хіх - на поч. хх ст.
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2015
topic_facet Історія України у світлі регіональних досліджень
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168734
citation_txt Зародження і становлення приватного аптечного бізнесу в Харкові ХІХ - на поч. ХХ ст. / І. Робак, А. Якуба // Краєзнавство. — 2015. — № 3-4. — С. 199-205. — Бібліогр.: 31 назв. — укр.
series Краєзнавство
work_keys_str_mv AT robakí zarodžennâístanovlennâprivatnogoaptečnogobíznesuvharkovíhíhnapočhhst
AT âkubaa zarodžennâístanovlennâprivatnogoaptečnogobíznesuvharkovíhíhnapočhhst
first_indexed 2025-07-15T03:30:33Z
last_indexed 2025-07-15T03:30:33Z
_version_ 1837682113953923072
fulltext 199 УДК 94(477.54)«18/1917»:[334.722:615.1] Ігор Робак, Альона Якуба (м. Харків) Зародження і становлення приватного аптечного бізнесу в Харкові ХІХ – на поч. ХХ ст. На підставі архівних даних у статті досліджено процес виникнення і розвитку аптечного бізнесу в Харкові в дорадянську добу. Проаналізовано організаційні принципи функціонування «вільних» аптек і результати їхньої діяльності. Виявлена динаміка розростання аптек у різні роки. Наголошено на про- блемних аспектах у відкритті та існуванні комерційних аптечних закладів. Розглянуто причини та особливості конкурентної боротьби серед власників аптечної галузі, законодавчі перепони при отри- манні дозволу і юридичному оформленні відкриття аптеки, місця її розташування тощо. Ключові слова: аптека, аптечний магазин, аптекарський помічник, аптекарський учень, провізор, фармацевт, «вільна» аптека, «Аптекарський статут», «Аптекарська такса». Медична складова сучасного вітчизняного краєзнавства покликана вивчати всі аспекти охо- рони здоров'я певного краю, а отже, й забезпе- чення населення лікарськими засобами. Воно є одним з основних видів медичної допомоги. Сучасна вітчизняна фармацевтична галузь так само потребує реформування, як і вся система охорони здоров'я. Історичний досвід її станов- лення і розвитку має стати в нагоді сучасним реформаторам. Це особливо стосується приват- ного сегменту галузі, який, як відомо, за радян- ських часів не існував. А сьогодні він складає левову частку фармацевтичного ринку, є дуже перспективним із точки зору подальшого по- ступу і відіграє важливу роль як у постачанні ліків населенню, так і в створенні нових робочих місць. Історіографія питання представлена загаль- ними дослідженнями з історії Слобожанщини, її охорони здоров'я і фармації. Перші згадки про харківські приватні аптеки з’явилися ще в дорадянський період у фунда- ментальній монографії Д. І. Багалія і Д. П. Міл- лера «История города Харькова за 250 лет его существования» [2, т. 2, с. 484]. А далі майже століття – нічого. Досвід розвитку комерційної складової аптечної справи в Україні не вивчався за радянських часів ані на загальноукраїн- ському, ані на місцевому рівнях, оскільки був неактуальним для радянської системи охорони здоров’я. Не дуже просунулись у його вивченні й історики доби незалежності. Хоча відновилися історичні дослідження в галузі фармації. Так, у синтетичній монографії «Історія фармації в Україні» (Харків, 1999), зокрема, висвітлено ос- новні віхи розвитку аптечної справи в Харкові, відповідно до основних етапів розвитку забез- печення ліками населення України [24]. Деяка увага приділяється в ній і «вільним» аптекам. Але авторам не вдалося уникнути прикрих фак- тографічних помилок. Ретельніше з історичної точки зору був підготовлений навчальний по- сібник «Історія фармації» М. Л. Сятині (Львів, 2002) [26]. Принаймні у тих розділах роботи, де йдеться про Харків, усі наведені факти від- повідають історичній дійсності. Монографія одного з авторів даної статті присвячена розвитку охорони здоров'я в Хар- кові за імперської доби [25]. У ній міститься розділ з аптечної справи, а в ньому – матеріал по «вільних» аптеках. Крім того, автор нама- гався виправити ті фактографічні помилки, яких припустилися його попередники, зокрема в роботі «Історія фармації України» [там само, с. 248]. Загалом же ті праці, що існують, тільки фраг- ментарно висвітлюють тему нашої статті. Тому її метою є дати цілісну картину виникнення і ді- яльності приватного аптечного бізнесу в Харкові за дорадянських часів. На початку ХІХ ст. губернський Харків по- ступово розвивався і розбудовувався. Кількість його населення 1808–1809 рр. сягала при- близно 13 тисяч осіб [2, т. 2, с. 114]. У місті функціонувала тільки одна аптека. Вона була «казенною» і належала до «богоугодных заве- дений» Слобідськоукраїнського Приказу гро- мадського опікування [там само, т. 1, с. 193]. Але одна аптека вже не могла задовольнити потреби міста. Виникла нагальна потреба вико- ристовувати приватну ініціативу. Ще з часів Петра І у Російській імперії існу- вав інститут «вільних» (тобто приватних, комер- ційних) аптек, діяльність яких регламентувалася «Аптекарським статутом» і численними норма- тивними документами. У XIX ст. аптеки ці від- кривалися з дозволу міністерства внутрішніх справ (міністерства поліції) за поданням губерн- ських лікарських управ. Бажаючі відкрити «вільні» аптеки подавали до лікарських управ відповідні прохання з обґрунтуванням доціль- ності свого підприємства. Першу «вільну» аптеку в Харкові від бе- резня 1810 р. до квітня 1814 р. утримував осі- лий у Росії іноземець – Георг (Єгор Іванович) Венцель. 1808 р. міністр внутрішніх справ за- твердив Г. Венцеля в аптекарському званні (наказ від 31 березня 1808 р.) і дозволив йому «завести в Харькове аптеку» [12, арк. 1; с. 256– 257]. Для одержання дозволу на відкриття ап- теки той пообіцяв надавати допомогу казенним закладам і, дійсно, у квітні 1810 р. Г. Венцель, уже як власник аптеки, подав прохання «Господину Статскому советнику Слободско- Украинскому вице-губернатору и кавалеру правяшего должность гражданського губерна- тора Василию Гавриловичу Муратову», в якому дякував за можливість користуватися всіма правами Російської імперії та просив до- зволу надавати допомогу казенним закладам і протягом чотирьох років «безденежно отпус- кал лекарства в венерический лазарет Слобод- ско-Украинского Приказа Общественного Призрения и благородным девицам в Институт с самого его открытия» [14, арк. 1–12; арк. 1– 7]. Отже, твердження авторів монографії «Іс- торія фармації України» про те, що перша «вільна» аптека з’явилася в Харкові ще 1778 р. за ініціативою «городового» лікаря Овсія Смирницького [24, с. 103], не має під собою ґрунту. У 1814 р. Г. Венцель продав свою ап- теку провізорові Хансові Небейсеру (за іншим джерелом – Нейбейсер) [17, арк. 2, 11]. Згодом, у 1816 р., Г. Венцель знов одержав дозвіл «за- вести в Городе Харькове собственную аптеку», але так і не відкрив її [18]. Першу «вільну» аптеку в Харкові влада три- мала під постійним контролем на предмет наяв- ності в неї необхідних ліків. Так, співробітник Слобідськоукраїнської лікарської управи Антон Майєр систематично звітував харківському поліцмейстерові про те, як аптека забезпечувала медикаментами лікарні [17, арк. 2–15]. 19 травня 1819 р. від провізора Григорія Фідлера до міністерства поліції «по части Граж- данского Генерал Штаб-Доктора» надійшло про- хання про дозвіл відкрити власну аптеку в Харкові, опираючись начебто на численні звер- нення медичних чиновників і багатьох жителів міста. У зв'язку з подальшим ростом населення і розширенням території губернського міста пи- тання про відкриття другої «вільної» аптеки було позитивно вирішене міністерством. Аптека відкрилася й була оглянута Слобідськоукраїн- ською лікарською управою на предмет її відпо- відності всім вимогам «Главного Медицинского Начальства» до подібного типу закладів у грудні 1819 р. «в каменном доме за рекою Лопанью по Большой Екатеринославской улице» [19, арк. 1– 15; арк. 4]. Таким чином, на початку 20-х років XIX ст. у Харкові існували дві «вільні» аптеки: одна на вулиці Сумській, а друга на Великій Катеринос- лавській вулиці, у 3-й, Залопанській, частині міста. Перша спроба відкрити в місті третю «вільну» аптеку належить до 1822 р. і пов'язана вона з ім'ям провізора А. Копера. Але спроба ця зазнала невдачі внаслідок активної протидії з боку тримачів двох інших аптек – провізорів Г. Фідлера та К. Кассіянова, які побоювалися конкуренції. Як результат – міністр відмовив А. Коперу [20, арк. 4, 7; арк. 5]. Нова спроба одержати дозвіл на відкриття в Харкові третьої «вільної» аптеки була здійснена провізором Е. Нельдіхеном наприкінці 1827 р. [21, арк. 1]. К. Кассіянов знову почав чинити всілякі перешкоди, наголошуючи у своїх скар- гах на тому, що відкриття цієї аптеки призведе «состояние моё к совершенному упадку» [там само, арк. 1]. Проте цього разу Слобідськоукра- їнська лікарська управа дала висновок про до- цільність відкриття третьої аптеки «за рекою Харьков», тому що «поселившися там жители удалены от находящихся теперь в Городе Харь- кове аптек…» [там само, арк. 4]. Міністр внут- рішніх справ підтримав думку лікарської управи й дав дозвіл Е. Нельдіхену на відкриття аптеки. У січні 1829 р. нову «вільну» аптеку було відкрито в Захарківській частині міста [там само, арк. 14]. 3/4 ’2015Ігор Робак, Альона Якуба К Р А Є З Н А В С Т В О 200 Зародження і становлення приватного аптечного бізнесу в Харкові ХІХ – на поч.ХХ ст. 201 Цей період характеризувався бурхливим зростанням кількості населення, розширенням території міста та активною забудовою. До по- чатку 40-х років у Харкові функціонувало вже чотири «вільних» аптеки. Четверту заснував провізор Г. Сартісон (Сартіссон), але незабаром продав її [5, арк. 7]. З усіх наявних аптека, «при- надлежащая и управляющаяся провизором Кар- лом Эйзелером», що містилась на Московській вулиці, вважалась Харківською лікарською уп- равою зразковою. Інспектор управи подав кан- дидатуру К. Ейзелера як варту подяки до медичного департаменту міністерства внутріш- ніх справ [7, арк. 26]. Бажаючих відкрити аптеку було чимало, але існуюча тогочасна система отримання дозволу являла собою складну процедуру. Зокрема, для отримання дозволу на відкриття «вільної» ап- теки, власники неофіційно були зобов'язані ви- конувати певні вимоги, а саме: мали надавати доброчинні знижки у придбанні ліків від 20– 40% училищам Харківської губернії, Харківському колегіуму, Харківському інституту шляхетних дівиць, «казеннокоштным» студентам Харків- ського університету, студентській лікарні універ- ситету й університетським клінікам, арестантам Харківського в’язничного замку [11, арк. 5–6, 14–15]. Не взявши на себе зобов'язання з пільго- вого обслуговування «казенных заведений», розраховувати на прихильність начальства у ви- рішенні питання про відкриття нової аптеки було неможливим. Про дійсне надання знижок власниками «вільних» аптек на медикаменти, керівники «казенных заведений» постійно звітували. Так, 11 лютого 1841 р. директор Харківських училищ звітував харківському цивільному губернато- рові, що для вихованців гімназії утримується ліків з «вільної» аптеки Ейзелера на суму 1000 асигнаційних рублів і з кожного рубля надано знижку по 30 коп. асигнаційних рублів [там само, арк. 5]. Інспектор Харківського колегіуму 9 лютого 1841 р. написав звіт за три роки забезпечення закладу медикаментами. У ньому зазначалось, що з «вільної» аптеки провізора Г. Сартісона для хворих вихованців отримано медикаментів на суму у 1838 р. розміром 965 руб. 85 коп., 1839 р. – 532 руб. 80 коп., 1840 р. – 270 руб. 40 коп. асигнаційних рублів. У 1838 р. з кож- ного рубля вирахувана знижка по 32 коп. з 1-го асигнаційного рубля, а в 1839–1840 рр. з кож- ного рубля – по 30 коп. асигнаційних рублів [там само, арк. 6–6 зв.]. Аптекар Г. Сартісон надавав ще послуги Харківському інститутові шляхетних дівиць. За матеріалами звіту в 1840 р. інститутом забрано ліків з аптеки сумою на 3680 руб. 17 коп. асиг- наційних рублів зі знижкою 35 коп. з рубля. Отже, загальні витрати на ліки склали 2392 руб. 7 коп. (або 683 руб. 45 коп. сріблом) [там само, арк. 14]. Ректор Імператорського Харківського уні- верситету доповідав 11 березня 1841 р., що «казеннокоштным» студентам надавалися ліки відповідно до контракту, підписаного провізо- ром Ейзлером 10 лютого 1840 р., в якому зафік- совано зобов'язання відпускати ліки як для студентів, так і для клінічних інститутів при уні- верситеті з поступкою проти «Аптекарської такси» зі «сложных» медикаментів на 40%, а з «простых» – 20% з рубля [там само, арк. 15]. Отже, для кожного «казенного» закладу знижки в різні роки різнилися між собою, але були суттєвими. Новий етап боротьби за освоєння харків- ського фармацевтичного ринку був пов'язаний з відкриттям п’ятої «вільної» аптеки. 1841 р. прохання про її заснування подали два претен- денти: купець Август Шепп й аптекар Отто Фрейндлінг, який на той час уже орендував ап- теку Г. Фідлера [22, арк. 1; арк. 5; арк. 26–27]. Пан Шепп, у випадку одержання дозволу на відкриття аптеки, обіцяв «отпускать лекарства для арестантов и всех казённых заведений с уступкою 35% против Аптекарской таксы» [11, арк. 1], а Фрейндлінг – «с уступкою 40%» [10, арк. 1]. Г. Сартісон та А. Ейзелер (провізор, який керував на той час аптекою К. Ейзелера) різко виступили проти заснування нової аптеки, що могла «підірвати» їхні підприємства. Коли ж пи- тання про відкриття аптеки було принципово вирішене, вони робили все можливе, щоб зава- дити її розміщенню в центрі міста [23, арк. 5–20; арк. 8–20]. Наявність у О. Фрейндлінга аптекарського звання, а також більший розмір знижки, за якої він обіцяв відпускати ліки для «казенных заве- дений», вирішили питання на його користь. У червні 1841 р. міністр внутрішніх справ до- зволив аптекареві О. Фрейндлінгу заснувати в Харкові ще одну «вільну» аптеку. Вона відкри- лася все-таки в центрі, у 1-й частині міста [там само, арк. 3; арк. 5, 43]. Згодом аптека О. Фрейн- длінга стала найпотужнішою серед харківських «вільних» аптек і 1860 року відпустила ліків більш, як за 12,5 тис. рецептів, у той час, як, на- приклад, аптека провізора А. Фосса – менш, як за 5 тис. [6, арк. 290]. Сам О. Фрейндлінг став членом «Харьковского Губернского Попечитель- ного о тюрьмах Комитета» і на громадських засадах працював аптекарем у Харківській в’яз- ничній лікарні, постачаючи туди безкоштовно ліки [16, арк. 206; арк. 66]. А незабаром, у серпні 1842 р. аптекар Отто Фрейндлінг і провізор Франц Шперк подали ра- порт у Харківську лікарську управу. У ньому го- ворилося про те, що за взаємною згодою щойно відкриту О. Фрейндлінгом п’яту «вільну» харківську аптеку пропонується передати на законній підставі до орендного користування, починаючи з 25 серпня 1842 р. на п’ять років провізору Ф. Шперку [5, арк. 53]. І вже 16 сер- пня 1842 р. рапорт аптекаря й провізора задо- вольнили [там само, арк. 55]. Таким чином, вважаємо, що відкриття власної аптеки було для О. Фрейндлінга суто бізнесовим проектом. Відразу ж після одержання О. Фрейндлінгом дозволу на заснування аптеки, ще до її від- криття, А. Ейзелер подав прохання на «заведе- ние» у місті нової аптеки, геть ігноруючи свій недавній основний аргумент про те, що в Хар- кові нібито й чотирьох аптек цілком достатньо. Але лікарська управа відмовила А. Ейзелеру в «заведении ныне Шестой Аптеки в г. Харькове», «не находя [в этом] никакой надобности…, тем более, что пятая ещё не открыта…». Харків- ський губернатор підтримав рішення управи [там само, арк. 19, 40, 41]. Навколо відкриття в Харкові шостої «віль- ної» аптеки розпочалася найгостріша конкурен- тна боротьба, що тривала понад двадцять років. У 50-ті роки аптеку намагалися заснувати про- візори М. Бурцов та П. Давиденко. Проти її від- криття єдиним фронтом виступили власники, орендарі та управителі всіх інших аптек. Їхні не- гативні відгуки з цього приводу і скарги протя- гом багатьох років надходили до різноманітних інстанцій: Харківської лікарської управи, губер- натора, медичного департаменту МВС, самого міністра внутрішніх справ і навіть царя. До цих же інстанцій із проханнями й доповідними записками зверталися М. Бурцов і П. Давиденко, а М. Бурцов писав цареві навіть двічі. О. Фрейн- длінг відмовлявся, у разі відкриття нової аптеки, постачати безкоштовно ліки до лікарні в’язнич- ного замку. П. Давиденко обіцяв узяти цю функцію на себе й додатково забезпечувати «безденежно лекарствами благотворительное общество, приют и раненых господ офицеров». М. Бурцов брався здійснювати безкоштовне постачання ліків дитячому притулкові та повіто- вому духовному дівочому училищу. Суперечки тривали до грудня 1861 р. Зрештою міністр внутрішніх справ дозволив відкрити «вільну» аптеку в місті Харкові провізорові П. Давиденку. Відразу ж після цього почалась нова тяганина з приводу місця розташування нової аптеки. Утримувачі вже існуючих аптек намагалися будь-що не допустити конкурента до центру міста. І все ж таки у грудні 1862 р. аптека була відкрита на Театральному майдані. Проте ще до- вгий час ображені харківські аптекарі не могли заспокоїтися і продовжували писати скарги [15, арк. 1–34; арк. 1–12, 14, 23, 39, 63, 64, 72– 80, 91, 92, 104, 108, 110–114, 120; арк. 1–209; с. 269–272, 277–279]. Така жорстка конкуренція в аптекарському бізнесі пояснювалася тим, що «вільні» аптеки насправді були зовсім не вільними, коли йшлося про встановлення цін на їхню продукцію. Ціни на аптечні товари в той час були суворо регла- ментовані документом, що називався «Аптекар- ською таксою» [13, арк. 1–4; арк. 1–3], і свої прибутки власник аптеки міг збільшити тільки збільшенням товарообігу. «Аптекарська такса» була типовим проявом державної монополії в аптечній справі. Вона позбавляла аптеки вільної конкуренції. Відкриття кожної нової аптеки ре- ально загрожувало тим, що вже існували, змен- шенням їхніх оборотів, а відтак і прибутків. Це постійно переслідувало власників аптек і пев- ним чином гальмувало їх роботу. Харківські тогочасні «вільні» аптеки були дуже непогано обладнані. Усі вони містились у просторих кам'яних будинках із бляшаним дахом, мали обов'язкові окремі приміщення для лабораторії, кокторїї, матеріальної, рецептурної кімнат, кімнати для збереження трав, сушарні для трав, квітів і коріння, а також комору і льох. Усі сильнодіючі та отруйні речовини зберігалися окремо, під замком у спеціальних шафах і були опечатані. У кожній аптеці, крім управляючого, 3/4 ’2015Ігор Робак, Альона Якуба К Р А Є З Н А В С Т В О 202 Зародження і становлення приватного аптечного бізнесу в Харкові ХІХ – на поч.ХХ ст. 203 працювали по 2–6 фахівців (провізорів, аптекар- ських помічників, аптекарських учнів) та 1–3 ро- бітники [4, арк. 26–28; арк. 1–21; арк. 13–14, 17–18; арк. 31; арк. 2–11; арк. 6, 13]. Харківська лікарська управа пильно контро- лювала «вільні» аптеки. Періодично члени уп- рави проводили їх планові й позапланові огляди. Результати перевірок розглядалися на засіданнях управи. Власникам аптек та їхнім управляючим надсилали розпорядження щодо усунення виявлених під час перевірок недоліків. Якщо у призначений термін їх не усували, то розпочинався процес закриття аптеки відпо- відно до порядку, передбаченого «Аптекар- ським статутом». Проте в Харкові до цього ніколи не доходило. Іноді лікарська управа «ста- вила на вид» або робила «строжайшее замеча- ние» власникам чи управляючим, виносила їм догани, а якщо виявлені порушення були грубими, інформувала про них медичний депар- тамент МВС, який уживав своїх заходів дисцип- лінарного впливу до порушників [9, арк. 13–34; арк. 15; арк. 1–23; арк. 10; арк. 1–33; арк. 1–21; арк. 1–60; арк. 1–146; арк. 1–17]. Управляючий «вільною» аптекою не мав права лишити її навіть на один день, не сповіс- тивши про це лікарську управу. У випадках хво- роби, відпустки, від'їзду управляючого, він і співробітник, який залишався замість нього, по- давали рапорти до лікарської управи про пере- дачу аптеки, а після повернення управляючого до своїх обов'язків – знову відповідні рапорти. Змінюючи управляючих, власники аптек про- сили лікарську управу про відповідний на це до- звіл, після одержання якого також відбувалась передача аптеки [8]. У пореформені часи Харків став великим промисловим і залізничним вузлом. Кількість його населення швидко зростала. Що ж до «віль- них» аптек, то наступна, сьома, з’явилась у Хар- кові 1870 р. [27, с. 223]. Отже, на той час при населенні у 81 тисячу [2, т. 2, с. 117] одна «вільна» аптека охоплювала 11571 жителя. Далі розвиток приватного аптечного бізнесу прискорився. На початку 1880-х років у місті було вже 10 «вільних» аптек, на кожну з них припадало 12873 особи [28, отд. III, с. 180–181]. Таке зниження забезпеченості аптекарськими послугами при зростанні кількості аптек було обумовлене випереджальним приростом насе- лення. До 1890-х років «вільних» аптек у Харкові стало 13, але на одну аптеку припадало тоді майже 15000 жителів [29, отд. IV, с. 255]. У 1900 р. в Харкові функціонувало 19 «віль- них» аптек. Середнє навантаження на кожну з них (не беремо до уваги дві гомеопатичні) ста- новило 11612 осіб. Та, крім аптек, у місті вже торгувало 33 аптечних магазини (на 1868 рік їх було лише 2) – підприємств, які не виготовляли ліків, а тільки торгували ними. І вони відчутно розвантажували аптеки [30, отд. I, с. 67; т. 2, с. 477]. 1902 року кількість «вільних» аптек у Хар- кові досягла 23, 1904 – 24, 1910 – 35. Аптечних магазинів у 1904 р. працювало 32, а в 1910 р. – 42. При цьому в 1902 р. одна «вільна» аптека (без двох гомеопатичних) обслуговувала 9776 жителів міста, у 1904 – 8596, у 1910 – 6710 [31, отд. Х, с. 313–314]. У 1904 р. кількість жи- телів на одну аптеку в Москві складала 20611 осіб, у Одесі – 10629 осіб, у Києві – 12328 осіб. Цей же показник у 1910 р. складав у Санкт- Петербурзі 9373 особи, у Москві – 18286 осіб, у Києві – 12748 осіб [31, с. 214–215, 228–229, 0106–0107, 0108–0109; с. 18–19, 564–565, 226– 227, 402–403]. На початку ХХ ст. на стан аптечної справи істотно впливала відсутність розвинутої вітчиз- няної медичної та фармацевтичної промисло- вості. Перед Першою світовою війною вона з’явилась, проте перебувала в зародковому стані. Державна аптечна монополія не була скасо- вана. А правила відкриття нових аптек, згідно з якими отримання дозволу на це в значній мірі залежало від думки власників уже існуючих аптек, несло на собі суттєвий відбиток цехового середньовіччя. Це чітко розуміли й самі фарма- цевти: «Аптечна привілегiя сильно гальмує розвиток у нас аптекарської справи. Більше половини аптекарів на сьогодні не має нічого спільного з фармацевтичною корпорацією, і є простими спекулянтами. Крім того, аптечна монополія обмежує діяльність громадських ус- танов у справі надання допомоги бідному насе- ленню ліками. Через ті ж аптечні привілеї у нас затримується розвиток фармацевтичної промис- ловості, так як фабричне виготовлення багатьох лікарських засобів дозволяється виключно апте- кам. Російське фармацевтичне товариство про- понує, беручи до уваги перегляд аптекарського статуту, порушити клопотання про скасуван - ня аптекарського привілея», – писали вони [1, с. 24–28]. Таким чином, у досліджений період було за- кладено підвалини аптечного бізнесу в Харкові. Забезпечення населення лікарськими засобами по лінії приватних («вільних») аптек складало вагому частку всього медикаментозного поста- чання. В аптечному бізнесі точилася жорстка конкурентна боротьба. Але вона не приводила до зниження цін на медикаменти, оскільки ці ни регламентувалися «Аптекарською таксою». Унаслідок дорожнечі медикаментів лікарські за- соби були мало приступні для незаможної біль- шості харківської громади. У післяреформений період з’явилися приватні аптечні магазини. Рі- вень забезпеченості «харьковцев» аптечними послугами був найвищим серед українських міст у межах Російської імперії і навіть вищим за відповідний рівень у Санкт-Петербурзі та Москві. Проте, незважаючи на досить високі темпи розвитку аптечної мережі, вони не всти- гали за випереджальним ростом населення і рівень його забезпеченості аптекарськими по- слугами залишався низьким. Давалася взнаки і відсутність власної розвинутої фармацевтичної промисловості. 3/4 ’2015Ігор Робак, Альона Якуба К Р А Є З Н А В С Т В О 204 1. Аржанов Н. П. Фармацевты и революция: внутрикорпоративные источники радикальных на- строений / Н. П. Аржанов // Провизор. – 1999. – № 11. – С. 24–28. 2. Багалей Д. И. История города Харькова за 250 лет его существования (1655–1905): ист. моногр.: в 2 т. / Д. И. Багалей, Д. П. Миллер. – репр. изд. – Х.: [б. и.], 1993. – 2 т. – 697 с. 3. Города России в 1904 году / Центр. стат. ком. М. В. Д. – СПб.: типо-литогр. Ныркина, 1906. – ХІІІ, 410, 462, ХІІІ с.; Города России в 1910 году / Центр. стат. ком. М. В. Д. – СПб.: типо-литогр. Ныркина, 1914. – 1058, ХXXІV с. 4. Державний архів Харківської області (далі – ДАХО), ф. 12, оп. 1, спр. 22, 28 арк.; спр. 100, 47 арк.; спр. 1525, 21 арк.; спр. 1525, 18 арк.; спр. 1796, 31 арк.; оп. 2, спр. 20, 11 арк.; ф. 3, оп. 79, спр. 192, 13 арк. 5. ДАХО, ф. 12, оп. 1, спр. 12, 55 арк. 6. ДАХО, ф. 12, оп. 1, спр. 1487, 290 арк. 7. ДАХО, ф. 12, оп. 1, спр. 22, 28 арк. 8. ДАХО, ф. 12, оп. 1, спр. 242; спр. 1054; спр. 1300; спр. 1714; оп. 2, спр. 160. 9. ДАХО, ф. 2, оп. 1, спр. 22, 34 арк.; ф. 12, оп. 1, спр. 119, 15 арк.; спр. 161, 23 арк.; спр.1416 (а), 10 арк.; спр. 1525, 33 арк.; спр. 1582, 21 арк.; спр. 1675, 60 арк.; спр. 1796, 146 арк.; оп. 2, спр. 20, 17 арк. 10. ДАХО, ф. 3, оп. 125, спр. 116, 20 арк. 11. ДАХО, ф. 3, оп. 125, спр. 31, 23 арк. 12. ДАХО, ф. 3, оп. 13, спр. 170, 1 арк.; Робак І. Ю. Організація охорони здоров'я в Харкові за імперської доби (початок XVIII ст. – 1916 р.) / І. Ю. Робак. – Х.: ХДМУ, 2007. – 346 с., [12] арк. іл. 13. ДАХО, ф. 3, оп. 165, спр. 49, 4 арк.; оп. 55, спр. 189, 4 арк.; оп. 59, спр. 33, 3 арк. 14. ДАХО, ф. 3, оп. 17, спр. 365, 12 арк.; оп. 26, спр. 197, 7 арк. 15. ДАХО, ф. 3, оп. 180, спр. 86, 34 арк.; оп. 192, спр. 432, 120 арк.; ф. 12, оп. 1, спр. 149, 209 арк.; Робак І. Ю. Організація охорони здоров'я в Хар кові за імперської доби (початок XVIII ст. – 1916 р.) / І. Ю. Робак. – Х.: ХДМУ, 2007. – 346 с., [12] арк. іл. 16. ДАХО, ф. 3, оп. 205, спр. 110 (а), 206 арк.; ф. 12, оп. 1, спр. 1103, 66 арк. 17. ДАХО, ф. 3, оп. 25, спр. 73, 15 арк. 18. ДАХО, ф. 3, оп. 28, спр. 136, 12 арк. 19. ДАХО, ф. 3, оп. 39, спр. 61, 15 арк.; оп. 51, спр. 78, 7 арк.; оп. 75, спр. 26, 14 арк. 20. ДАХО, ф. 3, оп. 51, спр. 78, 7 арк.; оп. 75, спр. 26, 14 арк. 21. ДАХО, ф. 3, оп. 75, спр. 26, 14 арк. 22. ДАХО, ф. 3, оп. 125, спр. 31, 23 арк.; ф. 12, оп. 1, спр. 12, 55 арк.; оп. 1, спр. 22, 28 арк. 23. ДАХО, ф. 3, оп. 125, спр. 116, 20 арк.; ф. 12, оп. 1, спр. 12, 55 арк. 24. Історія фармації України / Р. В. Богатирьова, Ю. П. Спіженко, В. П. Черних та ін. – Х.: Прапор: Вид-во УкрФА, 1999. – 799 с. 25. Робак І. Ю. Організація охорони здоров'я в Харкові за імперської доби (початок XVIII ст. – 1916 р.) / І. Ю. Робак. – Х.: ХДМУ, 2007. – 346 с., [12] арк. іл. 26. Сятиня М. Л. Історія фармації: навч. посіб. для вищ. навч. закл. / М. Л. Сятиня. – Львів, 2002. – 660 с. Джерела та література Зародження і становлення приватного аптечного бізнесу в Харкові ХІХ – на поч.ХХ ст. 205 27. Харьковский календарь на 1871 год: (год 3-й): с картою Харьк. губернии / сост. и издал А. Подвы- соцкий. – Х. : тип. К. П. Счастни, 1870. – VI, 582 с. 28. Харьковский календарь на 1884 год: (год две- надцатый) / изд. Харьк. губерн. стат. ком. ; под ред. П. С. Ефименко. – Х. : тип. губерн. правления, 1883. – VIII, 456, 162, 42 с. 29. Харьковский календарь на 1892 год: (год два- дцатый): в 2 кн. / изд. Харьк. губерн. стат. ком. – Х. : тип. губерн. правления, 1892. – XI, 368, 150, 196 с. 30. Харьковский календарь на 1902 год: (год три- дцатый): с прил. пл. 16 городов Харьк. наместниче- ства и стен. календаря / изд. Харьк. губерн. стат. ком. ; под ред. В. В. Иванова. – Х. : тип. Варшавчика, Гес- сена и Молчадского, 1902. – 630 с. разд. паг.; Багалей Д. И. История города Харькова за 250 лет его суще- ствования (1655–1905): ист. моногр.: в 2 т. / Д. И. Ба- галей, Д. П. Миллер. – репр. изд. – Х. : [б. и.], 1993. – 2 т. – 697 с. 31. Харьковский календарь на 1904 год: (год три- дцать второй): с прил. пл. г. Харькова / изд. Харьк. губерн. стат. ком. ; под ред. М. И. Плещеева. – Х. : тип. Гессен, Молчадского и Варшавчика, 1904. – 693 с. разд. паг.; Города России в 1910 году / Центр. стат. ком. М. В. Д. – СПб. : типо-литогр. Ныркина, 1914. – 1058, ХXXІV с. Игорь Робак, Алена Якуба Зарождение и становление частного аптечного бизнеса в Харькове в ХІХ – нач. ХХ ст. На основании архивных данных в статье исследован процесс возникновения и развития аптечного бизнеса в Харькове в досоветскую эпоху. Проанализированы организационные принципы функциониро- вания «вольных» аптек и результаты их деятельности. Выявлена динамика разрастания аптек в раз- ные годы. Акцентировано внимание на проблемных аспектах в открытии и существовании коммерческих аптечных учреждений. Рассмотрены причины и особенности конкурентной борьбы среди владельцев аптечной отрасли, законодательные преграды при получении разрешения и юридическом оформлении открытия аптеки, места ее расположения и тому подобное. Ключевые слова: аптека, аптечный магазин, аптекарский помощник, аптекарский ученик, прови- зор, фармацевт, «вольная» аптека, «Аптекарский устав», «Аптекарская такса». Igor Robak, Alyona Yakuba The emergence and establishment of private pharmacy business in Kharkov in XIX – early 20th century. The article is devoted to the investigation of the process of emergence and development of pharmaceutical business in Kharkov during pre-Soviet period. Organizational principles of the «free» pharmacies and the re- sults of their work are analyzed in the article. The dynamics of proliferation of pharmacies in different years is studied. The author emphasized the problematic aspects of opening and existence of commercial pharmacies. Reasons and characteristics of competition among the owners of the pharmacy industry, legislative obstacles of the process of obtaining permits, legal registration of pharmacy, its location are investigated in the article. Key words: pharmacy, chemist's shop, drugstore assistant, drugstore student, pharmacist, «free» pharmacy, «Apothecary statute», «Apothecary fee».