Митрополит Андрей Шептицький та Національний музей у Львові

У статті проаналізована меценатська діяльність митрополита Української греко-католицької церкви А. Шептицького на прикладі його підтримки заснування та діяльності Національного музею у Львові. Фінансова та організаційна підтримка митрополитом Національного музею розглянута в пов'язанні з його...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2016
1. Verfasser:	Гентош, Л.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2016
Schriftenreihe:	Краєзнавство
Schlagworte:	Музейництво в Україні: історія та проблеми сучасного розвитку
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168799
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Митрополит Андрей Шептицький та Національний музей у Львові / Л. Гентош // Краєзнавство. — 2016. — № 1-2. — С. 212-220. — Бібліогр.: 35 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-168799
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1687992020-05-13T01:26:28Z Митрополит Андрей Шептицький та Національний музей у Львові Гентош, Л. Музейництво в Україні: історія та проблеми сучасного розвитку У статті проаналізована меценатська діяльність митрополита Української греко-католицької церкви А. Шептицького на прикладі його підтримки заснування та діяльності Національного музею у Львові. Фінансова та організаційна підтримка митрополитом Національного музею розглянута в пов'язанні з його світоглядними засадами та поглядами на місце та роль Греко-католицької церкви, а також з його душпастирськими обов'язками. В статье проанализирована филантропическая деятельность митрополита Украинской греко-католичеcкой церкви А. Шептицкого на примере основания им Национального музея во Львове. Его финансовая поддержка Национального музея пребывала в тесной связи с его взглядами на место и роль Греко-католической церкви, а также с его душпастирской деятельностью. In this articlethe philantropic activity of Greek-Catholic Metropolitan Andrei Sheptyts’kyi has been analized while focusing on his founding of and patronising to National museum in Lviv. Sheptyts’kyi’s patronising to the National museum in Lviv was seriously influenced by his ideas and viewpoints about the role and place of Greek-Catholic Church as well as by his episcopal responsibilities. Metropolitan Sheptytskyi developed the idea of the importance of national culture and national traditions for his church. From the early twentieth century onwards he was very much involved in turning his church into a Ukrainian national institution. The article explained how the plan to establishe the National museum evolved and which priorities were chosen by metropolitan and museum’s director Dr. Ilarion Sventsitskyi. Sheptytskyi paid special attention to sacral art, and spared no efforts in collecting and preservation of sacral atifacts. Icons were regarded as an important part of the Ukrainian artistic heritage, and thanks to the metropolitan’s special care they experienced a rebirth. In the article the financial side of the museum’s existence is described as well. Metropolitan Sheptytskyi from the moment of museum’s foundation remained the principal and sometimes the unique source of financial support. He covered the costs of acquisition and restoration of artifacts, but also research work, and publication of the museum’s academic journal. Sheptytskyi considered National museum to be the most important institution for cultural development of Ukrainian people and National museum became the most important part of Metropolitan’s heritage. 2016 Article Митрополит Андрей Шептицький та Національний музей у Львові / Л. Гентош // Краєзнавство. — 2016. — № 1-2. — С. 212-220. — Бібліогр.: 35 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168799 94(277) uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Музейництво в Україні: історія та проблеми сучасного розвитку Музейництво в Україні: історія та проблеми сучасного розвитку
spellingShingle	Музейництво в Україні: історія та проблеми сучасного розвитку Музейництво в Україні: історія та проблеми сучасного розвитку Гентош, Л. Митрополит Андрей Шептицький та Національний музей у Львові Краєзнавство
description	У статті проаналізована меценатська діяльність митрополита Української греко-католицької церкви А. Шептицького на прикладі його підтримки заснування та діяльності Національного музею у Львові. Фінансова та організаційна підтримка митрополитом Національного музею розглянута в пов'язанні з його світоглядними засадами та поглядами на місце та роль Греко-католицької церкви, а також з його душпастирськими обов'язками.
format	Article
author	Гентош, Л.
author_facet	Гентош, Л.
author_sort	Гентош, Л.
title	Митрополит Андрей Шептицький та Національний музей у Львові
title_short	Митрополит Андрей Шептицький та Національний музей у Львові
title_full	Митрополит Андрей Шептицький та Національний музей у Львові
title_fullStr	Митрополит Андрей Шептицький та Національний музей у Львові
title_full_unstemmed	Митрополит Андрей Шептицький та Національний музей у Львові
title_sort	митрополит андрей шептицький та національний музей у львові
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2016
topic_facet	Музейництво в Україні: історія та проблеми сучасного розвитку
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168799
citation_txt	Митрополит Андрей Шептицький та Національний музей у Львові / Л. Гентош // Краєзнавство. — 2016. — № 1-2. — С. 212-220. — Бібліогр.: 35 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT gentošl mitropolitandrejšepticʹkijtanacíonalʹnijmuzejulʹvoví
first_indexed	2025-07-15T03:33:28Z
last_indexed	2025-07-15T03:33:28Z
_version_	1837682297589989376
fulltext	УДК 94(277) Ліліана Гентош (м. Львів) Митрополит Андрей Шептицький як засновник та меценат Національного музею у Львові: засади діяльності, пріорітети розвитку та історична спадщина У статті проаналізована меценатська діяльність митрополита Української греко-като- лицької церкви А. Шептицького на прикладі його підтримки заснування та діяльності Націо- нального музею у Львові. Фінансова та організаційна підтримка митрополитом Національного музею розглянута в пов’язанні з його світоглядними засадами та поглядами на місце та роль Греко-католицької церкви, а також з його душпастирськими обов’язками. Ключові слова: національний музей, митрополит Шептицький, меценатство, греко-като- лицизм, іконопис . Лилиана Гентош Митрополит Андрей Шептицкий как основатель и меценат Национального музея во Львове: основы деяльности, приоритеты развития и историческое наследие В статье проанализирована филантропическая деятельность митрополита Украинськой греко-католичекой церкви А. Шептицкого на примере основания им Национального музея во Львове. Его финансоваяподдержка Национального музея пребывала в тесной связи с его взгля- дами на место и роль Греко-католической церкви, а также с егодушпастирской деятельностью. Ключевые слова: Национальный музей, митрополит Шептицкий, филантропическая дея- тельность, греко-католицизм, иконопись. Lilian Gentoch Metropolitan Andrei Sheptyts’kyi as Founder and Patron of National Museum in Lviv: Priorities and Legacy of his Philanthropic Pursuits In this articlethe philantropic activity of Greek-Catholic Metropolitan Andrei Sheptyts’kyi has been analized while focusing on his founding of and patronising to National museum in Lviv. Sheptyts’kyi’s patronising to the National museum in Lviv was seriously influenced by his ideas and viewpoints about the role and place of Greek-Catholic Church as well as by his episcopal responsibilities. Met- ropolitan Sheptytskyi developed the idea of the importance of national culture and national traditions for his church. From the early twentieth century onwards he was very much involved in turning his church into a Ukrainian national institution. The article explained how the plan to establishe the National museum evolved and which priorities were chosen by metropolitan and museum’s director Dr. Ilarion Sventsitskyi. Sheptytskyi paid special attention to sacral art, and spared no efforts in collecting and preservation of sacral atifacts. Icons were regarded as an important part of the Ukrainian artistic heritage, and thanks to the metropolitan’s special care they experienced a rebirth. 212 Митрополит Андрей Шептицький як засновник та меценат Національного музею у Львові: засади діяльності, пріорітети розвитку та історична спадщина 213 In the article the financial side of the museum’s existence is described as well. Metropolitan Shep- tytskyi from the moment of museum’s foundation remained the principal and sometimes the unique source of financial support. He covered the costs of acquisition and restoration of artifacts, but also research work, and publication of the museum’s academic journal. Sheptytskyi considered National museum to be the most important institution for cultural development of Ukrainian people and Natio- nal museum became the most important part of Metropolitan’s heritage. Key words: National museum, Metropolitan Sheptyts’kyi, philantropy, Greek-Catholic Church, Icons. Діяльність митрополита Української греко- католицької церкви Андрея Шептицького (1965- 1944) серйозно заторкнула майже всі ділянки життя українського суспільства спочатку ав- стрійської, а потім польської Галичини. Загалом культурницька та меценатська діяль- ність митрополита А. Шептицького отримала досить уваги дослідників, особливо, коли йдеть - ся про змальовування тих чи інших його конк- ретних дій чи проектів [1]. Однак, важливим видається розглянути його діяльність в царині культури у тісному зв’язку з його душпастир- ською діяльністю та з його світоглядними заса- дами. Саме такий підхід дасть змогу зрозуміти мотивацію, пріоритети та глибокий зміст культур- них ініціатив Шептицького, що мали непересіч - ний вплив на розвиток української культури. Найкращим прикладом для такого аналізу є створення митрополитом Національного музею у Львові та підтримка діяльності цього музею протягом декількох десятиліть. Музеї в XIX ст. відіграють важливу роль у процесі націотворення. Серед недержавних наро- дів музеї стають потужним фактором витворення консолідованого розуміння власної ідентичності та інструментом відокремлення від інших, тобто «чужих» культур, впливів тощо [2]. Ми не знаємо достеменно коли і чому Шеп- тицький вирішив створити музей. З родинного дому він успадкував любов до мистецтва та ар- тистичні нахили. Його батько граф Ян Шептиць- кий активно колекціонував пам’ятки старовини, стародруки, цінні документи. Безперечно, ідея створення музею мала свою генезу, рівно ж як і погляди на завдання музею і його структуру змінювалися, еволюціонували. Майбутній мит- рополит вперше серйозно зацікавився всесвіт- ньо відомими музейними збірками у віці 18 років – у Венеції та Відні. Він одержав величезні позитивні враження від культурних пам’яток Венеції та особливе враження від віденського Бельведеру [3]. Ставши в 1901 р. Львівським архиєпископом та митрополитом, Шептицький розпочав активно колекціонувати стародруки, ікони, релігійні й світські артефакти. Скоро його колекція розміс- тилася у всіх кімнатах митрополичих палат, а найцінніші речі митрополит тримав у своїй спальні. Колекція музею різко почала зростати, коли його куратором-кустосем митрополит у 1905 р. призначив молодого знавця стародруків та мистецтва Іларіона Свєнціцького. Останній так згадує початки своєї праці з митрополитом в його покоях: «А з-поза густих облаків пахучого диму двох курців – дородного і хирляка – мерех- тять полиці з рукописами, тут і там ікони...» [4]. Тут же в спальні вони обоє вивчали новонабуті раритети. Митрополит особисто керував політикою придбань, як-от купівлею білоруських стародру- ків, рукописів і предметів церковної культури. 1906 р. колекція Шептицького вже займала 5 кімнат. Спочатку ця збірка стала втіленням бажання митрополита зберегти пам’ятки релі- гійної культури своєї пастви. Однак, вже від 1905 р. він, за посередництвом Свєнціцького, купує речі, книги не тільки галицького, а вели- коукраїнського, білоруського, російського та за- хідноєвропейського походження, тобто починає колекціонувати предмети мистецтва і книги, що відображали його широкі зацікавлення. Більшість одиниць початкової колекції мала ре- лігійне значення і була пов’язана з Церквою східної вітки християнства – Православною чи Греко-католицькою. Однак, зі спогадів Свєн- ціцького знаємо, що купувалися і речі секуляр- ного мистецтва чи стародруки нерелігійного змісту[5]. Доходимо висновку, що митрополит мав бажання згромадити артефакти, що стосува- лися, по-перше, його релігійної спільноти і то в ширшому сенсі східного християнства, а по-друге, такі, що культурно виокремлювали його паству від інших. Тобто, досить скоро в Церковному музеї Шептицького нагромадились експонати, які не можна було класифікувати як дотичні до Греко-католицької церкви. Наприкінці 1908 р. Шептицький доручив адвокату Тадею Соловію звернутися до цісар- сько-королівського уряду в питанні утворення ювілейної наукової музейної фундації з нагоди 60-річчя панування цісаря Франца Йосифа І [6]. Поступово, як згадує І. Свєнціцький, «вислідом природного розвитку музею і прихильного ста- новища до цего явища Основника» змінюється назва музею на «Національний музей». Фак- тично, за декілька років від музею церковної спадщини, Шептицький зробив крок у бік ство- рення музею зовсім іншого призначення та надав йому назву «національний». В статуті «Національного музею імени митро- полита Андрея графа на Шептичах Шептицького у Львові» так зазначалися цілі нової культурної інституції: «зобразити в наукових цїлях на зіб- раних пам’ятках стан нашого культурно-народ- ного житя в історичнім, а, по змозї, також в біжучім розвою, а крім сего ширити серед мо- лодших поколїнь широких народних мас любов і пошанованє культурних памяток нашої ста- рини в цїли піднесення і поступу національної культури» [7]. Для досягнення цієї цілі музей мав збирати, набувати та консервувати «пам’ят - ки нашої рідної, духовної і матеріальної куль- тури ... якої-небудь доби, форми і призначення, що лише як-небудь відносяться до культурного життя усіх верств руського народа» [8]. Для по- рівняльного вивчення статут закріплював також практику включення в колекцію музею «предме- тів чужого культурного житя, а передовсім спо- ріднених народів, як Білоросів, Великоросів, Поляків і прочих Славян» [9]. Одночасно в ста- туті зазначалося, що творцем культурних арте- фактів та об’єктом культурницьких зусиль є «руський народ». Виникає питання, як ставився засновник і фундатор музею – митрополит Шептицький до такої трансформації церковного музею в націо- нальний. Як згадує І. Свєнціцький, до такої трансформації митрополита підштовхнули по- ради членів кураторії Івана Левинського, Тадея Соловія та о. Івана Чапельського. Він же пише, що до ідеї зміни форми і назви музею митропо- лит ставився «зовсім байдуже», позаяк «для нього була важна дійсність і майбутність як суть музею, а не формальна сторона», митрополит також рішуче протестував проти «назви музею його іменем» [10]. Як згадував митрополит 1932 р., він погодився на пропозицію кураторії надати науковій фундації назву «Національний музей у Львові», що підтверджено було доку- ментом від 11 липня 1911 р [11]. Свої погляди на завдання музею Шептицький зазначив у своєму виступі на відкритті музею 1913 р. Він вважав найпершим завданням музею – збереження пам’яток «штуки і куль- тури», а громади – бачити «в них святощі, пере- казані предками, святощі, які мають бути збережені для грядучих поколінь. Тоді вони – не пам’ятники археольогії, а – жива основа націо- нальної культури на будучі століття» [12]. Він також покликався на європейський досвід збе- реження історичної та культурної спадщини. З цього можна зробити висновок про те, що створюючи, фінансуючи «національний» музей в 1908-1909 рр., Шептицький не думав про цю установу як про інституцію української нації, культури в нашому сьогоденному розумінні цього слова. Вживання ним слова «національ- ний» найчастіше означало автохтонну культуру його греко-католицької пастви, рівно ж як твори високого мистецтва місцевих малярів. Однак, його погляди дуже скоро зазнавали змін. По- дібна трансформація поглядів засновника на характер музею відбувалася у дуже швидко і часто під впливом зовнішніх обставин. Під час урочистого відкриття Національного музею мит- рополит сказав: «Во ім’я Боже, одкриваючи Національний музей, передаємо все це нашому народові, нашій молоді, теперішній і будучій – щоб цей наш національний Музей став осеред- ком культурної та наукової праці» [13]. У своїй промові Шептицький не вживав слова україн- ський, а широко вживав означення «наш» і «свій» – «наша суспільність», «наша земля», «наші церкви», «наші люди», «свою штуку», «своїх артистів», «свої школи». Подібна вербалі- зація може свідчити радше про свідоме уникання актуалізації національно-етнічної приналежності музею, ніж про неусвідомлення митрополитом на- ціональних проблем його пастви. На цій урочистості, де були присутні україн- ські церковні, політичні, культурні діячі, зокрема галицький намісник В. Коритовський, екс-наміс- ник граф А. Голуховський та віце-президент Львова Т. Рутовський, було офіційно дозволено українським організаціям вивісити синьо-жовті стяги і виконати гімн «Ще не вмерла Україна...». 1/2 ’2016Ліліана Гентош К Р А Є З Н А В С Т В О 214 Першими виставками музею стали Шевчен- ківська виставка (червень-липень 1914 р.), виставка, присвячена Українському січовому стрілецтву (вересень-листопад 1918 р.), виставка сучасного малярства галицької України (листо- пад 1919 р.). Таке тематичне спрямування вис- тавкової діяльності свідчить про формування музею саме як української мистецької та куль- турної інституції. Спочатку діяльність Шептицького як фунда- тора і засновника музею була подібною до колекціонування та публічного виставляння ко- лекцій, що практикували багато заможніх людей у Західній, а відтак і Східній Європі. Ідея зміни назви музею не викликала його особливого за- цікавлення радше з двох причин, а по-перше, через широке розуміння ним слова «національ- ний», а по-друге, національні музеї протягом XIX ст., а особливо його другої половини, з’яви- лися в багатьох країнах Європи [14]. Націо- нальні та регіональні музеї, що виникали в імперії Габсбургів, часто були виявами культур- ного націоналізму і не розглядали націю як політичну категорію. Зазвичай, такі музеї одер- жували урядову підтримку, до прикладу, в Австро-Угорщині та Німеччині. Однак, в Ав- стрійській імперії діяли національні музеї, що були створені без урядової підтримки і слугу- вали ідеї формування та емансипації окремо взятої етнічної групи, як-от Угорський націо- нальний музей. Останні відігравали в історії роль каталізатора творення національних іден- тичностей модерного типу [15]. Заснований, радше, на взірцях музеїв «культурного націона- лізму» й за дозволом австрійської адміністрації, дуже скоро Львівський музей став інструментом творення української політичної нації та послу- жив у процесі виокремлення української куль- тури через процес вирізнення і класифікації українських історичних, культурних, мистець- ких артефактів. У міжвоєнний період вже ні в кого не було сумніву, для якої нації слугує Національний музей у Львові. Ювілейний громадський комітет розбудови Національного музею у Львові 23 грудня 1929 р. звернувся до прихильників «ук- раїнського культурного життя» підтримати план побудови нового будинку для музею. Митропо- лит Шептицький сам подав приклад жертов- ності і передав значну на той час суму, а саме 25 000 дол. США на розбудову музею [16]. З перспективи часу митрополит також гли- боко розумів, яку націотворчу роль відігравав його музей. У своєму листі до кураторії Націо- нального музею, який він написав 1932 р., Шептицький зазначив, що головним завданням музею є «збирати, набувати, переконувати і бе- регти по всі часи пам’ятки духовної і матеріаль- ної культури українського народу» [17]. Окрім того, він думав, що музей має стати центром на- уково-дослідної та виставкової діяльності. Ок- ремо на дослідницьку діяльність та публікацію її результатів цього ж 1932 р. митрополит виді- лив 5 000 дол. США [18]. 1934 р. він вважав, що музей «стоїть на сторожі національної традиції і старанно зберігає все, що в національному житті заслуговує на увагу – своїм характером, типом, мистецьким стилем, або прямо висловом, чи проявом національної думки, або національ- ного життя» і, перш за все, має дбати про збере- ження пам’яток старовини [19]. Естетичні погляди [20], світоглядні принципи та архиєпископські обов’язки засновника впли- вали, без сумніву, на діяльність музею, особливо на пріоритети у формуванні колекції і навіть на визначення засад експонування. Митрополитові естетичні погляди та душпастирська діяльність визначили його особливе ставлення до іконо- пису, який він вважав не просто найдосконалі- шою маніфестацією української культури, але й тим, чим українці можуть збагатити світову культуру і показати самобутність та вартісність власної культури. Таке митрополитове ставлення до ікони впливатиме на те, що Національний музей не тільки згромадить унікальну колекцію ікон галицького, українського, російського і ві- зантійського походження, але й запровадить су- часну програму збереження та консервації і реставрації творів іконопису. Саме за наполяган- нями Шептицького, Національний музей, його співробітники, кураторія та ентуазіастичні по- мічники провадитимуть невтомну працю зі зби- рання, збереження і реставрації ікон, особливо галицького походження. До праці збирання та збереження ікон добровільно візьмуться пред- ставники інтелігенції і кліру, а ректори семінарії Й. Боцян та К. Богачевський разом зі своїми пи- томцями під час вакацій збиратимуть церковні раритети по галицьким селам [21]. Національний музей став осередком не тільки збирання давньоукраїнської іконописної спад- щини, але й важливим варштатом модерного Митрополит Андрей Шептицький як засновник та меценат Національного музею у Львові: засади діяльності, пріорітети розвитку та історична спадщина 215 українського образотворчого мистецтва, що черпало натхнення з іконописної традиції. Власне, завдяки співпраці з Національним му- зеєм М. Со сенко, М. Бойчук та П. Холодний змогли розвинути оригінальний мистецький на- прямок – неовізантинізм. М. Бойчук у стінах На- ціонального музею створив школу консервації і реставрації творів іконопису. Він також став за- сновником власної мистецької течії, що мала його ім’я. М. Мудрак влучно характеризує твор- чість М. Бойчука як синтезу візантійського мис- тецтва, раннього італійського Ренесансу та галицького іконопису XV-XVIII ст. Митрополит Шептицький з захопленням ставився до дора- дянського періоду творчості Бойчука [22]. Митрополитові переконання у винятковій вартісності ікони впливали також і на експози- ційну діяльність музею. До прикладу, 1939 р. Шептицький рішуче заперечив плани директора музею І. Свєнціцького у новому приміщенні музею виставляти твори сучасних митців. У листі до І. Свєнціцького від 10 липня 1939 р. митро- полит писав: «Великі салі нового будинку засте- рігати для нового мистецтва здається мені хибним кроком. Модерного мистецтва майже нема, а то що маєм марне і ... не варто посвячу- вати кількох саль, потрібних нам на візантійське мистецтво» [23]. Він вважав, що «паризьких бо- гомазів» краще було б експонувати тільки під час короткочасних тематичних виставок [24]. Звичайно, подібні слова можна пояснити розча- руванням, несприйняттям старшого віком мит- рополита мистецьких пошуків молодшого покоління митців. Але з іншого боку, він був аб- солютно переконаний в тому, що Національний музей, передусім, має зберігати й експонувати найоригінальніші артефакти української спіль- ноти, чим, згідно з баченнями митрополита, були твори іконопису та «візантійського мистец- тва». Останнє, звичайно, розумілося в широкому сенсі. Для Шептицького візантійське мистецтво символізувало синтезу західного і східного еле- менту, що промовляло до його світоглядного ви- бору у церковній царині. Він вважав, що візантійська культура співзвучна з ідею Унії та має стати культурною надбудовою для Греко-ка- толицької церкви. Позаяк візантійська культурна спадщина представляє собою «...розвій і збере- женє всіх найвисших передань римського і грецького сьвіта,... є рівно ж тою типічною злу- кою елементів східних з західними». Продов- жуючи цю думку, висловлену на відкритті На- ціонального музею, митрополит наголосив на негативних наслідках розриву з Римом для ві- зантійської культури: «...відірвана від центра церковної єдности, від Риму, східна церков утратила те, що є найбільшою силою, житєм кождої моральної інституції і праці, – духа за- гального, вселюдського, католицького.» Це мало негативний вплив для східної Церкви і для куль- тури тих народів, що були в сфері впливу Візан- тії і, на думку Шептицького: «...єдина будучність їх є в повороті до церковної єдности і до зв’язи з Заходом. Ми перші звернули ся до тої єдности і в сій єдности знайшли не лиш двигненє нашої Церкви..., але й ту живу зв’язь з всесвітньою культурою, яку тепер представляє лиш Захід. Те нове зближенє Сходу до Заходу, та зв’язь двох культур, довершена в живім народі, дає східному елєментови нове житє, нову енергію і запоруку нового сьвітлого розвою, а західному елемєн- тови дає терен нових тріюмфів, широкого і мо- гучого впливу. Чи в злуцї двох культур, опертій на єдности віри, не знайдемо розв’язання про- блеми, яка стоїть перед нами, проблеми будучої нашої національної культури?» [25]. Процито- вані вище слова митрополита дають можливість зрозуміти його погляди й на релігійний візанти- нізм та завдання Греко-католицької церкви в цьому контексті. Згідно з його переконаннями, що стали вислідом його багатолітньої інтелекту- альної праці, завданням його Церкви є не просто повернення до втраченої єдності, а витворення нової синтези, якісно нової єдності візантійської традиції та здобутків римської Церкви. Митро- полит вважав, що подібним шляхом синтези дав- нього візантійського і руського культурного пласту (елементи котрого, як думав Шептиць- кий, ще є присутніми в народній культурі) [26] з сучасними досягненнями західноєропейської культури можна витворити сучасну високу ук- раїнську культуру. Особисті погляди митрополита на мистецтво і культуру та його зацікавлення у збереженні пам’яток релігійного життя не обмежували ак- тивне зростання колекції музею за рахунок най- різноманітніших пам’яток української культури. Національний музей став репозиторієм не тіль - ки мистецьких творів, але й книг, стародруків, цінних архівних документів, монет, археологіч- них пам’яток т. ін. Митрополит дуже скоро зро- 1/2 ’2016Ліліана Гентош К Р А Є З Н А В С Т В О 216 зумів, що з огляду на політичні особливості існування українського народу, його музей ма- тиме значно ширші завдання. Тому він фінансу- вав придбання тих культурних раритетів, що можуть мати значення для українців по різні боки політичного кордону. Цікавим прикладом такого підходу може бути придбання Шептицьким пар- титур та авторських прав творів M. Лисенка, гетьманських універсалів чи фінансування архе - о логічних розкопок у Крилосі. Він підтримував різнобічний розвиток українського секулярного мистецтва за умови, що воно не відкидатиме християнських морально-етичних принципів. Національний музей у 1924 та 1926 рр. надав приміщення для виставок Гуртка діячів україн- ського мистецтва, що став важливою організа- цією українських митців як з Галичини, так і з Великої України. Один з засновників та спод- вижників гуртка П. Холодний не заперечував ви- рішального впливу Національного музею і його засновника А. Шептицького на його особистий розвиток та на ціле покоління українських митців, визначаючи це такими словами: «Націо- нальний музей вчить, що робити нашому поко- лінню митців, нам – яким судилося взятись за відродження нашого мистецтва... так, щоб ... зостав зв’язок між сучасними і попередніми часами...» [27] А. Шептицький був постійним спонсором музею, він фінансував не тільки формування ко- лекції, а і його щоденну діяльність, видавничу програму. Музей не мав жодної державної під- тримки та функціонував як приватна фундація. Основні кошти для існування і придбання колек- ції музей одержував з рук митрополита Шеп- тицького. Кошти для музею він брав з різних джерел надходження: прибутків зі столових дібр, з різних фінансово-економічних проектів митрополита, з внесків або ж і позик від третіх осіб. Директор І. Свєнціцький в ювілейному збірнику до 25-річчя музею вивів статистику його фінансового стану та зазначив вклад мит- рополита як засновника – «основника». За його підрахунками від 1904 р. до 1926 р., Шептиць- кий витратив на Національний музей понад 111 тис. 332 дол. США [28]. Ця цифра, однак, не охоплює видатків митрополита за період від 1927 до 1939 рр. Втім, дані Свєнціцького за 1927, 1928 і 1929 рр. свідчать про зниження суми вкладу митрополита Шептицького в ці роки [29]. Потрібно особливо відзначити прозорість та публічність у фінансуванні й діяльності музею. Його директор І. Свєнціцький дбав про те, щоб громадськість була поінформована про стан справ у музеї і в газеті « Діло» розміщував звіти про діяльність музею майже за кожен рік. Загалом, порівняно з австрійським періодом, у міжвоєнний період митрополит витрачав значно менші суми на фінансування Національ- ного музею, тобто основні вклади на форму- вання колекції та придбання й реконструкцію приміщення для музею припадають на 1904- 1914 рр. [30] У міжвоєнні роки музей зазнавав час до часу фінансових проблем і був змушений звертатися за допомогою до митрополита, щоб покрити видатки на незаплановані бюджетом ви- трати, або ж поправити скрутне становище внас- лідок економічних кризових явищ. Він давав адміністрації музею кошти на оплату працівни- ків та друкування видань тощо. Однак, ресурси митрополита були значно скромнішими, ніж у передвоєнне десятиріччя. Тому Шептицький і музей не завжди могли дозволити собі купувати все, що хотіли. До прикладу, 1924 р. митрополит не зміг знайти коштів на купівлю робіт Василя Кричевського. Однак, 1927 р. він придбав у Віри Пещанської колекцію старообрядських ікон XV- XVIIcт. За понад 40 ікон Шептицький заплатив 2 000 дол. США [31]. 1937 р. митрополит знайшов можливість купити твори знаного поль ського ху- дожника Я. Мальчевського [32]. В листуванні між митрополитом та директором музею Свєн- ціцьким фінансові питання обговорювалися не- одноразово. Шептицький завжди приходив на допомогу задля розв’язання одночасних фінан- сових проблем [33]. Підтримка життєдіяльності і розвитку Націо- нального музею з часом стала справою всієї ук- раїнської громади. Так, 23 грудня 1929 р. постав Ювілейний громадянський комітет розбудови Національного музею у Львові, членами якого стали багато визначних українських громадян, митців та церковних діячів. Комітет започаткував збирання коштів для побудови нового примі- щення музею і поліпшення його матеріально-фі- нансової бази. Діяльність комітету продовжив заснований 1931 р. Союз прихильників Націо- нального музею, очолив цю громадську органі- зацію Львівський єпископ-помічник І. Бучко. Митрополит також став членом цієї організації. Основним завданням Союзу стало спорудження Митрополит Андрей Шептицький як засновник та меценат Національного музею у Львові: засади діяльності, пріорітети розвитку та історична спадщина 217 1. Гнот C. Культура доброчинності як прояв гума- нізму: Греко-католицька церква в Другій Речі Поспо- литій // Наука. Релігія. Суспільство. – 2011 р., – № 2. – С. 48-53; Титко M. В колі Андрія Шептиць- кого. Українське культурне відродження за часів меценатства митрополита // Історичні студії. Волин- ський національний університет ім. Лесі Українки. – Луцьк 2012 р. – С. 24-32; Волошин Л. Княжий дару- нок великого мецената. Митрополит Андрей Шеп- тицький у житті і творчості Олекси Новаківського. – Львів: Свічадо, 2001. – 200 с.;Mudrak M. Sheptyts’kyi as patron of the Arts // Morality and Reality.The Life and Times of Andrei Sheptyts’kyi/Paul R. Magocsi, editor.– Edmonton: CIUS Press, 1989. – P. 289-300. 2. Url H. Museums as Engines of Identity: Vienna around 1900 and Exhibitionare Cultures in Vienna.//Aus- trian History Yearbook.– Vol. XLVI. – P. 97-99. 3. Szeptycka Z. Młodość ipowolanieojcaRomanaAn- drzejaSzeptyckiegozakonu św. BazylegoWielkiego, opo- wiedziane przez Matkę jego 1865-1892. – Wrocław: TowarzystwoPrzyjaciółPolonistykiWrocł., 1993. – s. 70. 4.Свєнціцкий I. 25 літдіяльностиНаціонального- музею. // Двадцятьпять-літтяНаціональногомузею у Львові./ Збірник під редакцією І. Свєнціцького. – Львів, 1931. – С. 7. Два згадані в цитаті курці – це митрополит («дородний») та І. Свєнціцький («хир- ляк»). 5. Там само. – C. 8. 6. Там само. – C. 9. 7. Статут національного музея імени митрополита Андрея графа на Шептичах Шептицького у Львові. – Жовква, 1910. – C. 3. 8. Там само. – C. 4. 9. Там само. 10. Там само. – C. 9. 11. Про зміну назви музею на «національний» митрополит написав 1932 р. в листі до Кураторії На- ціонального музею у Львові з переліком основних завдань фундації. Див.: Митрополит Андрей Шеп- тицький: Життя і Діяльність. Документи і матеріали 1899-1944. Церква і суспільне питання. / За ред. А. Кравчука. Львів: Свічадо, 1999. – Т. 2. – Кн. 2. – C. 839. 12. Промова митрополита Шептицького на від- критті Національного музею: « З історії і проблем нашої штуки». // Діло. – Ч. 279. – С. 1. 13. Там само. – С. 1-3. 14.National Museums and National Identity, seen from an International and Comparative Perspective, c. 1760-1918./ An assessment by Debora Meijers, Ellinoor- Bergvelt, LieskeTibbe and Elsa van Wezel.– Berlin, 2012. –Р. 5, 14. 15. Ibid. – P. 10, 34. 16. Митрополит Андрей Шептицький: Життя і Ді- яльність. Документи і матеріали 1899-1944. Церква і суспільне питання. / За ред. А. Кравчука. Львів: Сві- чадо, 1999. – Т. 2. – Кн. 2. – C. 840. 17. Там само. 18. Там само. 19. Шептицький А. Про вагу і значення музеїв // Літопис Національного музею. Рік 1934 р. – Львів, 1935. – С. 3. нових приміщень для Національного музею, поруч з основною будівлею. Союз також дбав про фінансування видання «Літопису Націо- нального музею». Союз прихильників Націо- нального музею постав і як продовження ініціативи митрополита, і як організація грома- дян, що також хотіли долучитися до розвитку української культури й музейництва та брали за приклад діяльність митрополита в цій царині. В 1935-1936 рр. відбулося урочисте святкування 30-річчя Національного музею, що супроводжу- валося відкриттям пам’ятника митрополитові Шептицькому [34] на подвір’ї музею 27 вересня 1935 р. І преса, і виступаючі представники Союзу прихильників Національного музею за- значали, що пам’ятник є «постійним висловом вдяки .... для Творця-Основника» [35]. Націо- нальний музей сам собою дійсно залишився найкращим пам’ятником митрополитові, його вкладові в розвиток української культури. Слідуючи власному розумінню історії і філо- софії культури, Шептицький упродовж усього життя дбав про формування модерної україн- ської культури. Створення Національного музею він розглядав як закладення підмурівка для культурного зростання своєї пастви. Відтак, у міжвоєнний час він буде дивитися на нього як на важливу інституцію для творення високої укра- їнської культури, що має посісти гідне місце в світовому культурному просторі. Національний музей став найважливішим осередком акумулю- вання культурних надбань, дослідження мис- тецьких і культурних артефактів, ключовим елементом творення мистецького середовища, а загалом маркером модерності української куль- тури. 1/2 ’2016Ліліана Гентош К Р А Є З Н А В С Т В О 218 Джерела та література Митрополит Андрей Шептицький як засновник та меценат Національного музею у Львові: засади діяльності, пріорітети розвитку та історична спадщина 219 20. Про естетичні та мистецькі погляди митропо- лита Шептицького див.: Mudrak M. Sheptyts’kyi as pa- tron of the Arts // Morality and Reality.The Life and Times of Andrei Sheptyts’kyi/Paul R. Magocsi, editor.– Edmonton: CIUS Press, 1989. – P. 289-300. 21. Свєнціцкий I. 25 літдіяльностиНаціонально- гомузею. // Двадцятьпять-літтяНаціональногомузею у Львові. / Збірник під редакцією І. Свєнціцького. – Львів, 1931. – С. 11, 13. 22. Mudrak M. Sheptyts’kyi as patron of the Arts // Morality and Reality.The Life and Times of Andrei Shep- tyts’kyi/Paul R. Magocsi, editor. – Edmonton: CIUS Press, 1989. – P. 297. 23. Листи Митрополита Андрея Шептицького до Іларіона Свєнціцького. З архіву Національного музею у Львові. / Упоряд. С. Дяків – Львів: Україн- ські технології, 2005. – С. 70. 24. Там само. 25. Промова митрополита Шептицького на від- критті Національного музею: «З історії і проблем нашої штуки». // Діло. – Ч. 279. – С. 2. 26. Там само. 27. Холодний П. Відповідь на запит. // Двадцять- пять-літтяНаціональногомузею у Львові./Збірник під редакцією І. Свєнціцького.– Львів, 1931. – C. 5. 28. І. Свєнціцький підрахував у тогочасних дола- рах США в зв’язку з нестабільністю валюти в пово- єнній Польщі з метою уніфікувати спосіб обчислення видатків митрополита.Двадцятьпять-літтяНаціональ- ногомузею у Львові./ Збірник під редакцією І. Свєн- ціцького. – Львів, 1931. – С. 72. 29. Там само. – С. 71. 30. Там само. – С. 72. 31. Центральний державний історичний архів України, м. Львів, ф. 408, оп. 1, спр. 377, арк.7. 32. Листи Митрополита Андрея Шептицького до Іларіона Свєнціцького. З архіву Національного музею у Львові. / Упоряд. С. Дяків – Львів: Україн- ські технології, 2005. – С. 27, 59. 33. Листи Митрополита Андрея Шептицького до Іларіона Свєнціцького. З архіву Національного музею у Львові. / Упоряд. С. Дяків– Львів: Українські тех- нології, 2005. – С. 42, 44, 45, 50, 52, 68, 69. 34. Автором пам’ятника митрополитові Шептиць- кому був скульптор С. Литвиненко, пам’ятник був знищений радянською владою 1947 р. 35. Мета. – 6 жовтня 1935 р. – С. 1. 1. Hnot. S. Kultura dobrochynnosti iak proiav hu- manismu: Hreko-katolytska tserkva v Druhii Rechi Pospolytii // Nauka. Relihia. Suspilstvo. – 2011 r., – № 2. – S. 48-53; Tytko M. V. V koli Andria Sheptyt- skoho. Ukrainske kulturne vidrodzennia sa chasiv met- senatstva mytropolyta // Istorychni studii, Volunskyi natsionalnyi universytet im. Lesi Ukrainky. – Lutsk, 2012 r. – S. 24-32; Voloshyn L. Kniazhyi darunok vely- koho metsenata. Mytropolyt Andrei Sheptytskyi u zhytti i tvorchosti Oleksy Novakivskoho. – Lviv: Svichado, 2001. – 200 s.;Mudrak M. Sheptyts’kyi as patron of the Arts // Morality and Reality. The Life and Times of An- drei Sheptyts’kyi/Paul R. Magocsi, editor. – Edmonton: CIUS Press, 1989. – P. 289-300. 2. Url H. Museums as Engines of Identity: Vienna around 1900 and Exhibitionare Cultures in Vienna. // Austrian History Yearbook. – Vol. XLVI. – P. 97-99. 3. SzeptyckaZ. Młodość ipowolanieojcaRomanaAn- drzejaSzeptyckiegozakonu św. BazylegoWielkiego, opo- wiedziane przez Matkę jego 1865-1892. – Wrocław: Towarzystwo Przyjaciół Polonistyki Wrocł., 1993. – s. 70. 4.Sventsitskyi I. 25 lit dialnosti natsionalnoho mu- seiu. // Dvadtsiatpiat-littia Natsionalnoho museiu u Lvovi. / Zbirnyk pid redaktsiieiu I. Sventsitskoho. – Lviv, 1931. – S. 7. 5. Ibidem. – S. 8. 6. Ibidem. – S. 9. 7. Statut natsionalnoho museia imeny mytropolyta Andreia hrafa nd Sheptychah Sheptytskoho u Lvovi. – Zhovkva, 1910. – S. 3. 8. Ibidem. – S. 4. 9. Ibidem. 10. Ibidem. – S. 9. 11. Mytropolyt Andrei Sheptytskyi: Zhyttia i diial- nist. Dokumenty i materialy 1899-1944. Tserkva i sus- pilne pytannia./ Sa red. A. Kravchuk. –Lviv: Svichado, 1999. – Vol. 2. – Book 2.. – S. 839. 12. Promova mytropolyta Sheptytskoho na vidkrytti Natsionalnoho museiu: «S istorii I problem nashoi shtuky». // Dilo. – #. 279. – S. 1. 13. Ibidem. – S. 1-3. 14. National Museums and National Identity, seen from an International and Comparative Perspective, c. 1760-1918. / An assessment by Debora Meijers, Ellinoor Bergvelt, Lieske Tibbe and Elsa van Wezel. – Berlin, 2012. –Р. 5, 14. 15. Ibidem. – P. 10, 34. 16. Mytropolyt Andrei Sheptytskyi: Zhyttia i diial- nist. Dokumenty i materialy 1899-1944. Tserkva i sus- References: pilne pytannia. / Sa red. A. Kravchuk. – Lviv: Svichado, 1999. – Vol. 2. – Book 2. – S. 840. 17. Ibidem. 18. Ibidem. 19. Sheptytskyi A. Pro vahu i snachennia museiiv // Litopys natsionalnoho museiu. Rik 1934 р. – Lviv, 1935. – S. 3. 20. Mudrak M. Sheptyts’kyi as patron of the Arts // Morality and Reality. The Life and Times of Andrei Sheptyts’kyi/Paul R. Magocsi, editor. – Edmonton: CIUS Press, 1989. – P. 289-300. 21. Sventsitskyi I. 25 lit dialnosti natsionalnoho mu- seiu. // Dvadtsiatpiat-littia Natsionalnoho museiu u Lvovi. / Zbirnyk pid redaktsiieiu I. Sventsitskoho. – Lviv, 1931. – S. 11, 13. 22. Mudrak M. Sheptyts’kyi as patron of the Arts // Morality and Reality. The Life and Times of Andrei Sheptyts’kyi/Paul R. Magocsi, editor. – Edmonton: CIUS Press, 1989. – P. 297. 23. Lysty Mytropolyta Andreia Sheptytskoho do Ila- riona Sventsitskoho. Z archivu Natsionalnoho museiu u Lvovi. / Uporiad. S. Diakiv.– Lviv: Ukrainski tehnolohii,2005. – S. 70. 24. Ibidem. 25. Promova mytropolyta Sheptytskoho na vidkrytti Natsionalnoho museiu: «S istorii I problem nashoi shtuky». // Dilo. – #. 279. – S. 2. 26. Ibidem. 27. Holodnyi P. Vidpovid’ na zapyt. // Dvadtsistpiat- littia Natsionalnoho museiu u Lvovi. / Zbirnyk pid re- daktsiieiu I. Sventsitskoho. – Lviv, 1931. – S. 5. 28.Dvadtsiatpiat-littia Natsionalnoho museiu u Lvovi. / Zbirnyk pid redaktsiieiu I. Sventsitskoho. – Lviv, 1931. – S. 72. 29. Ibidem. – S. 71. 30. Ibidem. – S. 72. 31. Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi archiv Ukrainy u m. Lvovi, f. 408, оp. 1, spr. 377, аrk.7. 32. Lysty Mytropolyta Andreia Sheptytskoho do Ila- riona Sventsitskoho. S archivu Natsionalnoho museiu u Lvovi. / Uporiad. S. Diakiv.– Lviv: Ukrainski tehno - lohii,2005. – S. 27, 59. 33. Ibidem. – S. 42, 44, 45, 50, 52, 68, 69. 34. Avtorom pamiatnyka A. Sheptytskomu buv S. Lytvynenko, pamiatnyk buv znyshchenyi v 1947 r. 35. Меta. – 6 zhovtnia 1935 р. – S. 1. 1/2 ’2016Ліліана Гентош К Р А Є З Н А В С Т В О 220

Митрополит Андрей Шептицький та Національний музей у Львові

Institution

Ähnliche Einträge