Острівні монархії в гетьманському дипломатичному баченні міжвоєнної доби
Рецензія на книгу: Потульницький Володимир. Дипломатія Павла Скоропадського (військово-дипломатичні стосунки гетьмана з острівними монархіями у 1926–1943 рр.). – Харків: Акта, 2014. – 312 с....
Збережено в:
| Дата: | 2016 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2016
|
| Назва видання: | Краєзнавство |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168807 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Острівні монархії в гетьманському дипломатичному баченні міжвоєнної доби / В. Євтух // Краєзнавство. — 2016. — № 1-2. — С. 274-276. —— укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-168807 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1688072020-05-13T01:26:36Z Острівні монархії в гетьманському дипломатичному баченні міжвоєнної доби Євтух, В. Огляди Рецензія на книгу: Потульницький Володимир. Дипломатія Павла Скоропадського (військово-дипломатичні стосунки гетьмана з острівними монархіями у 1926–1943 рр.). – Харків: Акта, 2014. – 312 с. 2016 Article Острівні монархії в гетьманському дипломатичному баченні міжвоєнної доби / В. Євтух // Краєзнавство. — 2016. — № 1-2. — С. 274-276. —— укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168807 uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Огляди Огляди |
| spellingShingle |
Огляди Огляди Євтух, В. Острівні монархії в гетьманському дипломатичному баченні міжвоєнної доби Краєзнавство |
| description |
Рецензія на книгу: Потульницький Володимир. Дипломатія Павла Скоропадського (військово-дипломатичні стосунки гетьмана з острівними монархіями у 1926–1943 рр.). – Харків: Акта,
2014. – 312 с. |
| format |
Article |
| author |
Євтух, В. |
| author_facet |
Євтух, В. |
| author_sort |
Євтух, В. |
| title |
Острівні монархії в гетьманському дипломатичному баченні міжвоєнної доби |
| title_short |
Острівні монархії в гетьманському дипломатичному баченні міжвоєнної доби |
| title_full |
Острівні монархії в гетьманському дипломатичному баченні міжвоєнної доби |
| title_fullStr |
Острівні монархії в гетьманському дипломатичному баченні міжвоєнної доби |
| title_full_unstemmed |
Острівні монархії в гетьманському дипломатичному баченні міжвоєнної доби |
| title_sort |
острівні монархії в гетьманському дипломатичному баченні міжвоєнної доби |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2016 |
| topic_facet |
Огляди |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168807 |
| citation_txt |
Острівні монархії в гетьманському дипломатичному баченні міжвоєнної доби / В. Євтух // Краєзнавство. — 2016. — № 1-2. — С. 274-276. —— укр. |
| series |
Краєзнавство |
| work_keys_str_mv |
AT êvtuhv ostrívnímonarhíívgetʹmansʹkomudiplomatičnomubačennímížvoênnoídobi |
| first_indexed |
2025-07-15T03:33:48Z |
| last_indexed |
2025-07-15T03:33:48Z |
| _version_ |
1837682318735572992 |
| fulltext |
Володимир Євтух (м.Київ)
Острівні монархії в гетьманському дипломатичному
баченні міжвоєнної доби
Рец. на кн.: Потульницький Володимир. Дипломатія Павла Скоропадського (військово
дипломатичні стосунки гетьмана з острівними монархіями у 1926–1943 рр.). – Харків: Акта,
2014. – 312 с.
274
Тема постатей В’ячеслава Липинського і
гетьмана Павла Скоропадського та їх діяльності
червоною ниткою проходить у багатьох публіка-
ціях автора, написаних ще за радянських часів,
розкрита у його докторській дисертації, захище-
ній у 1992 році та піднята у низці концептуальних
статей і монографій, зокрема і у нещодавно опуб-
лікованій статті на сторінках «Українського істо-
ричного журналу» (див.: Потульницький В.А.
Щодо дослідницьких пріорите-
тів у справі створення нового
академічного синтезу україн-
ської історії в контексті історії
світової // Український історич-
ний журнал 2014. – №. 1. –
С. 4-20). Проте, якщо у радянсь -
кі часи і на початку 1990–х ро ків
автор, виступивши піонером у
дослідженні українсь кого тра-
диційного консерватизму, лише
починав розробляти його істо-
рію та теорію, у пропонованій
широкій громадськості книзі
професор Потульницький В.А.
виступає вже досить відомим
в українському і зарубіжному
науковому світі дослідником,
озброєним матеріалами архівів і бібліотек Цюріха,
Кельна, Праги, Відня, Токіо, Саппоро, Лондона
й інших зарубіжних наукових центрів.
Передусім зазначу, що джерела, які викорис-
тав автор, – унікальні. Серед них, окрім рідкіс-
ної фахової літератури німецькою і англійською
мовами, архівних джерел, що свого часу перебу-
вали на спеціальному збереженні, слід назвати
особливе джерело – особистий щоденник геть-
мана Павла Скоропадського, який він вів в еміг-
рації у період з 1919 по 1945 рік.
Висвітленню у монографії дипломатичних
стосунків гетьмана з острівними монархіями пе-
редує цілком логічно вступна частина «Павло
Скоропадський та острівні монархії в контексті
ідеології українського монархізму». Вона скла-
дається з двох розділів і присвячена розглядові
теоретичних підвалин ідеології українського мо-
нархізму, розробленої в еміграції В’ячеславом
Липинським та доповненої низкою положень,
обґрунтованих самим гетьманом Павлом Скоро-
падським (с. 21-38). Тут В.А. Потульницький пе-
реконливо показує місце ідеології українського
монархізму у типологічній структурі ідеології як
багаторівневого політичного
конструкту. Також у цій час-
тині відтворено взаємозв’язок
ідеології, політики і науки в ук-
раїнській монархічній традиції
ХХ століття, підсумовано до-
свід формування консерватив-
ної ідеології в Україні та в
еміграції. Розкриваючи роль та
місце острівних монархій та
політичній спадщині ідеологів
Другого Гетьманату (Україн-
ської Держави 1918 р.) В’ячес-
лава Липинського та Осипа
Назарука, автор монографії дає
відповідь на питання, чому
гетьман Павло Скоропадський,
котрий знаходився під їхнім
впливом як ідеологів, виявив інтерес до встанов-
лення політико-дипломатичних відносин саме з
цими двома монархіями.
Друга, найбільша за обсягом, частина рецен-
зованої монографії присвячена дослідженню
дипломатичних стосунків Павла Скоропадсь -
кого з представниками військових та політичних
кіл Японської імперії. Ця частина складається з
шести розділів і розпочинається розкриттям ле-
галізації гетьманського руху на території Німеч-
чини та факторів започаткування політичних
відносин між гетьманом та Японською імпе-
рією. Тут досить цікаво, на мою думку, висвіт-
лена гетьманська перспектива у контексті
німецької політики реваншу і пошуку союзників
Острівні монархії в гетьманському дипломатичному баченні міжвоєнної доби
275
на базі «схожості органічного розвитку», з од-
ного боку, та фактори вибудови гетьманом Па-
влом Скоропадським власної політики щодо
Японської імперії, з іншого боку (с. 61-80). Ана-
лізуючи владну політику Японської імперії у
1926-1943 рр., автор прагне показати надзви-
чайно цікавий феномен співпраці на політичному
Олімпі далекосхідної держави членів дуумвірату
за прем’єр-міністра Танаки і міністра іноземних
справ Сідехари. Саме за часів урядування цього
тандему, попри існуючі розходження між обома
японськими політиками, став можливий полі-
тичний курс Японської імперії, який брав до
уваги у своєму міжнародному баченні й україн-
ський гетьманський чинник (с.81-95).
Досліджуючи безпосередньо політичні сто-
сунки гетьмана Павла Скоропадського з япон-
цями, В.А. Потульницький обґрунтовано виділяє
у цих стосунках три етапи і дає власне авторське
визначення кожному з них у залежності від
інтенсивності, та, передусім, характеру вибудо-
ваних відносин. Автор визначає ознайомчий
(1928-1929 рр.), підготовчий (1931-1941 рр.) та
діловий (1941-1943 рр.) етапи співпраці геть-
мана з японцями і із залученням широкого дже-
рельного матеріалу досліджує всі три періоди
відносин як цілісний комплекс відносин, який
пройшов певну еволюцію від їх започаткування
у 1928 р. до згортання у 1943 р. (с. 96-159). До-
сить цікавою сторінкою постає розкриття авто-
ром взаємовідносин, які склалися у Павла
Скоропадського у 1943-1945 рр. з орієнталістом-
початківцем, молодим гетьманцем, згодом сла-
ветним вченим Омеляном Пріцаком у контексті
зацікавлення гетьманом проблемами Криму і
кримських татар.
Третя, остання частина монографії «Павло
Скоропадський та дипломатичні стосунки з ко-
ролівством Великобританії та Північної Ірлан-
дії» побудована за зовсім іншим планом, який
відображає сутність стосунків гетьмана з євро-
пейською острівною монархією, котрі складалися
на відміну від стосунків з Японською імперією
дещо інакше. Ця частина включає у себе чотири
розділи. Тут висвітлена підготовка Павлом Ско-
ропадським підґрунтя до започаткування власних
політичних стосунків з британським королів-
ством у 1926-1931 рр. Ми знаходимо майже де-
тективну історію з пошуком кандидатури посла
гетьмана до Альбіону, на посаду якого розгляда-
лися шість кандидатів, котрі з різних причин
були відхилені. Висвітлюються міркування геть-
мана щодо цієї кандидатури і причини, чому,
врешті-решт, був затверджений посланцем геть-
мана саме Володимир Коростовець (с. 163-178).
У наступних розділах цієї частини аналізу-
ється феномен так званого взаємного дзеркала:
трактування українськими гетьманцями, зокрема
П. Скоропадським та В. Коростовцем, місця
британської складової у власній політиці, з од-
ного боку, і проблема України у британській на-
уковій та політичній ретроспективі міжвоєнної
доби в контексті вироблення ставлення до геть-
манської проблеми, з іншого боку. Показана ви-
давнича та інформаційно-пропагандистська
діяльність В. Коростовця у Великобританії як
посланця та представника українського монар-
хізму, очолюваного колишнім гетьманом, його
контакти з членами консервативної та лібераль-
ної партій Великобританії, тематика його висту-
пів на різноманітних зборах і в пресі тощо
(с. 179-194). Це допомагає краще зрозуміти кон-
текст розгортання відносин взаємодії з соці-
ально-політичним довкіллям Великої Британії.
В.А. Потульницький виділяє основні етапи
дослідження британськими науковцями та ана-
літиками проблеми історії України та перекон-
ливо показує феномен гетьманської України у
плюралістичному баченні британської політики
та дипломатії (с. 195-212). В останньому, два-
надцятому розділі, автор досліджує характер
та зміст підготовки гетьманом для переїзду до
Англії свого сина Данила Скоропадського та
сутність процесу інкорпорації гетьманича до
справ консервативно-гетьманського руху у Ве-
ликій Британії у 1939-1943 рр. Останній аналіз
здійснено на тлі висвітлення суті та завдань пе-
ребування гетьманича у 1937-1938 рр. у США та
Канаді, де на той час розгорнувся потужний кон-
сервативно-гетьманський рух (с. 213-232).
Професійно аналізуючи структуру та харак-
тер міжнародних відносин, котрі вибудовували
обидві острівні монархії, автор звертається до
висвітлення діяльності поважних політичних
фігур, котрі відігравали у той час ключову роль
у розвиткові міжнародних відносин та аналізує
сутнісні причини їхніх бачень на місце своєї
країни у світовій політиці. Перед нами постають
прем’єр-міністри Японії Танака і Хідекі, міністр
іноземних справ імперії Сідехара, прем’єр-мініс-
три Великобританії Балдвін і Ллойд-Джордж та
їхні численні урядовці, політичні діячі з їхнього
довкілля. Аналізуючи відносини обох країн з
еміграційним гетьманським рухом, уособленим
гетьманом Павлом Скоропадським і його пред-
ставниками в Англії та Маньчжурії, Потульниць-
кий В.А. присвячує низку розділів монографії
спеціальним проблемам і спірним питанням, які
відігравали важливу роль у взаємовідносинах
гетьмана з військово-дипломатичними колами
обох острівних монархій. Так, він звертається і
до розкриття проблем гетьманського руху в
США та Канаді, що уможливив надзвичайно ці-
каву подорож дипломатичного характеру, яку
здійснив у 1937-1938 рр. до цих країн гетьманич
Данило Скоропадський, розкриває перипетії і
завдання цієї політичної акції.
Разом з тим до монографії можна було б ви-
словити кілька зауважень. По-перше, дивно,
чому автор не згадав у монографії книги відо-
мого німецького дослідника діяльності Павла
Скоропадського в еміграції професора Франка
Гольчевського з Гамбурзького університету, зок-
рема його останню монографію (Golczewski
Frank. Deutsche und Ukrainer 1914 –1939. Pader-
born 2010. – 1085 S.). У своїх працях цей дослід-
ник стверджує, що, перебуваючи в еміграції в
Німеччині, «Гетьман, маріонетка німецького
Генералітету з 1918 р., зберіг чинними старі
зв’язки з колишніми окупантами і за це ними фі-
нансувався», а В. Липинський у своїй монархіч-
ній теорії спадкового гетьманату розвивав
«фашистсько-соціал-революційні ідеї» (Див.:
Golczewski Frank. Die ukrainische und die russi-
sche Emigration in Deutschland, in.: Russische
Emigration in Deutschland 1918 bis 1941: Leben
im europäischen Bürgerkrieg /Hrsg. von Karl
Schlögel. – Berlin 1995. – S. 81). Хоча ідеї цього
німецького дослідника і носять негативне для
відтворення історії гетьманської України оці-
ночне судження і трактують на відміну від про-
фесора Потульницького В.А. гетьмана-емігранта
не як стратега, спроможного організувати геть-
манський рух на трьох континентах, а як маріо-
нетку, висновки гамбурзького дослідника слід
було якщо не заперечити, то, бодай, помістити у
книзі з відповідним авторським коментарем. Це
слід було зробити ще й з того огляду, що профе-
сор Ф. Гольчевський є єдиним з німецьких до-
слідників, котрий аналізував на основі джерел
гетьманську еміграцію і подав власне бачення і
постатей Липинського та гетьмана Скоропад-
ського й їхньої еміграційної діяльності.
По - друге, існує певна незбалансованість
викладу матеріалу про відносини з цими двома
острівними монархіями. І справа тут не лише
у тому, що розглядові взаємовідносин гетьмана
з Японією автор присвячує шість розділів, на-
томість аналізові аналогічних міжнародних
стосунків Павла Скоропадського з Великобрита-
нією – лише три. Річ у тім, що у випадку з Япо-
нією і авторський аналіз є більш повним, і
висновки більш чіткі й переконливі, оскільки
використовуються численніші і доступніші
джерела. Окрім того, тут професор Потульниць-
кий В.А. дає власну інтерпретацію розходжень
і спільних позицій між членами найбільш стра-
тегічно збалансованого у тодішній політиці
Японії владного дуумвірату, який складався з
прем’єр-міністра барона Танаки та міністра іно-
земних справ імперії Сідехари. Саме за часів
урядування цього тандему Японія відкрила для
себе гетьманський рух взагалі та його значення
для своєї міжнародної політики, зокрема. Такої
інтерпретації дещо бракує, коли йдеться про
Велику Британію.
Вважаю, що нова монографія В.А. Потуль-
ницького є помітним явищем у історіографії
української історії, зокрема міжнародної діяль-
ності видатних її постатей, оскільки у ній на ви-
сокому науковому рівні аналізується низка
проблем історії України ХХ століття у її дипло-
матичному вимірі. Базована на новому архів-
ному матеріалі, монографія відображає глибоке
та розлоге знання Потульницьким В.А. про-
блеми, яка ним досліджується. Рекомендую її
для ознайомлення науковцям, професійним дип-
ломатам, викладачам, усім, хто цікавиться про-
блемами всесвітньої історії та міжнародних
відносин.
1/2 ’2016Володимир Євтух К Р А Є З Н А В С Т В О
276
|