Одеська рецептивна франкіана наприкінці ХІХ – на початку ХХІ ст.: періодизація, динаміка, особливості

Автори аналізують проблеми рецепції франкознавства в Одесі в період від кінця ХІХ до початку ХХІ століть в контексті з домінуючими ідеологіями політичних режимів, з усвідомленням історичного процесу як детермінованого взаємодією і взаємовпливом політичних режимів в історичному часі і просторі....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2016
Автори:	Левченко, В., Левченко, Г.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2016
Назва видання:	Краєзнавство
Теми:	До 160-річчя з дня народження Івана Франка
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168813
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Одеська рецептивна франкіана наприкінці ХІХ – на початку ХХІ ст.: періодизація, динаміка, особливості / В. Левченко, Г. Левченко // Краєзнавство. — 2016. — № 3-4. — С. 26-50. — Бібліогр.: 63 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-168813
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1688132020-05-17T01:25:53Z Одеська рецептивна франкіана наприкінці ХІХ – на початку ХХІ ст.: періодизація, динаміка, особливості Левченко, В. Левченко, Г. До 160-річчя з дня народження Івана Франка Автори аналізують проблеми рецепції франкознавства в Одесі в період від кінця ХІХ до початку ХХІ століть в контексті з домінуючими ідеологіями політичних режимів, з усвідомленням історичного процесу як детермінованого взаємодією і взаємовпливом політичних режимів в історичному часі і просторі. The authors analyse the problems of reception frankoznavstvo in Odessa during the period from the end of the XIX century to the beginning of the XXI centuries in the context of the dominant ideologies of the political regimes, with the knowledge of the historical process as a deterministic interaction and mutual influence of political regimes in a historical time and space. The key message of the Studio is not simply the recording of facts concerning the reception of the figure of I. Franko, and the understanding of the reasons for the treatment of biography and works of the writer, to see the historical value of this Ukrainian phenomenon, which as we know, was identified with the idea of national progress and to find him a place in the philosophy of history of each individual historical period. In this case, the question regarding Odessa receptive frankiana is not in the plane of the empirical research in the field of philosophy of history, which is a universal Toolkit for understanding any aspect of world history, its time and space, the General progress of development. The appeal to an array of domestic criticism literary reception confirmed the hypothesis that formed the systemic nature of Imperial, national liberation, Soviet, Romanian-German and national-sovereign frankoznavstva, which was manifested in the individual strategies, based on established scientific tradition, represented a wide range of studies that identify semantic richness, artistic identity and determine its place and importance in the history of world literature. In the assessment of intellectual activity of I. Franko, his researchers in the vast majority focused primarily on the «ideological rationale», the socio-political situation, clearly perceived «the latest trends» in science. Accordingly, they had nothing to expect any objective evaluations of positive reviews about graceful creativity of the artist, his truthful art images and problematic works in which the authors raised the question of revolutionary, class-struggle, socialist and national ideas. Analysis of the Odessa receptive frankiana specified period allows to make a conclusion about the importance of continuing the development of frankoznavstva, shipped new approaches to the idea of their different traits and characteristics. At the same time the variety of presented research strategies allows you to outline possible prospects of development of modern frankoznavstva, among which are intertextually, hermeneutical, textual, historical-comparative, historical-functional and other approaches. Авторы анализируют проблемы рецепции франковедения в Одессе в период с конца ХІХ до начала ХХІ веков в контексте с доминирующими идеологиями политических режимов, с осознанием исторического процесса как детерминированного взаимодействием и взаимовлиянием политических режимов в историческом времени и пространстве. 2016 Article Одеська рецептивна франкіана наприкінці ХІХ – на початку ХХІ ст.: періодизація, динаміка, особливості / В. Левченко, Г. Левченко // Краєзнавство. — 2016. — № 3-4. — С. 26-50. — Бібліогр.: 63 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168813 82.0(477.74) uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	До 160-річчя з дня народження Івана Франка До 160-річчя з дня народження Івана Франка
spellingShingle	До 160-річчя з дня народження Івана Франка До 160-річчя з дня народження Івана Франка Левченко, В. Левченко, Г. Одеська рецептивна франкіана наприкінці ХІХ – на початку ХХІ ст.: періодизація, динаміка, особливості Краєзнавство
description	Автори аналізують проблеми рецепції франкознавства в Одесі в період від кінця ХІХ до початку ХХІ століть в контексті з домінуючими ідеологіями політичних режимів, з усвідомленням історичного процесу як детермінованого взаємодією і взаємовпливом політичних режимів в історичному часі і просторі.
format	Article
author	Левченко, В. Левченко, Г.
author_facet	Левченко, В. Левченко, Г.
author_sort	Левченко, В.
title	Одеська рецептивна франкіана наприкінці ХІХ – на початку ХХІ ст.: періодизація, динаміка, особливості
title_short	Одеська рецептивна франкіана наприкінці ХІХ – на початку ХХІ ст.: періодизація, динаміка, особливості
title_full	Одеська рецептивна франкіана наприкінці ХІХ – на початку ХХІ ст.: періодизація, динаміка, особливості
title_fullStr	Одеська рецептивна франкіана наприкінці ХІХ – на початку ХХІ ст.: періодизація, динаміка, особливості
title_full_unstemmed	Одеська рецептивна франкіана наприкінці ХІХ – на початку ХХІ ст.: періодизація, динаміка, особливості
title_sort	одеська рецептивна франкіана наприкінці хіх – на початку ххі ст.: періодизація, динаміка, особливості
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2016
topic_facet	До 160-річчя з дня народження Івана Франка
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168813
citation_txt	Одеська рецептивна франкіана наприкінці ХІХ – на початку ХХІ ст.: періодизація, динаміка, особливості / В. Левченко, Г. Левченко // Краєзнавство. — 2016. — № 3-4. — С. 26-50. — Бібліогр.: 63 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT levčenkov odesʹkareceptivnafrankíananaprikíncíhíhnapočatkuhhístperíodizacíâdinamíkaosoblivostí AT levčenkog odesʹkareceptivnafrankíananaprikíncíhíhnapočatkuhhístperíodizacíâdinamíkaosoblivostí
first_indexed	2025-07-15T03:34:04Z
last_indexed	2025-07-15T03:34:04Z
_version_	1837682335550537728
fulltext	УДК 82.0(477.74) Валерій Левченко, Галина Левченко (м. Одеса) Одеська рецептивна франкіана наприкінці ХІХ – на початку ХХІ ст.: періодизація, динаміка, особливості Автори аналізують проблеми рецепції франкознавства в Одесі в період від кінця ХІХ до початку ХХІ століть в контексті з домінуючими ідеологіями політичних режимів, з усвідом- ленням історичного процесу як детермінованого взаємодією і взаємовпливом політичних режимів в історичному часі і просторі. Ключові слова: Іван Франко, Одеса, франкознавство, франкіана, рецепції, політичні режими. Valery Levchenko, Galina Levchenko Odessa receptive frankiana in the late XIX – early XXI century: periodization, dynamics, features The authors analyse the problems of reception frankoznavstvo in Odessa during the period from the end of the XIX century to the beginning of the XXI centuries in the context of the dominant ideolo- gies of the political regimes, with the knowledge of the historical process as a deterministic interaction and mutual influence of political regimes in a historical time and space. The key message of the Studio is not simply the recording of facts concerning the reception of the figure of I. Franko, and the under- standing of the reasons for the treatment of biography and works of the writer, to see the historical value of this Ukrainian phenomenon, which as we know, was identified with the idea of national progress and to find him a place in the philosophy of history of each individual historical period. In this case, the question regarding Odessa receptive frankiana is not in the plane of the empirical re- search in the field of philosophy of history, which is a universal Toolkit for understanding any aspect of world history, its time and space, the General progress of development. The appeal to an array of domestic criticism literary reception confirmed the hypothesis that formed the systemic nature of Im- perial, national liberation, Soviet, Romanian-German and national-sovereign frankoznavstva, which was manifested in the individual strategies, based on established scientific tradition, represented a wide range of studies that identify semantic richness, artistic identity and determine its place and im- portance in the history of world literature. In the assessment of intellectual activity of I. Franko, his researchers in the vast majority focused primarily on the «ideological rationale», the socio-political situation, clearly perceived «the latest trends» in science. Accordingly, they had nothing to expect any objective evaluations of positive reviews about graceful creativity of the artist, his truthful art images and problematic works in which the authors raised the question of revolutionary, class-struggle, socialist and national ideas. Analysis of the Odessa receptive frankiana specified period allows to make a conclusion about the importance of continuing the development of frankoznavstva, shipped new approaches to the idea of their different traits and characteristics. At the same time the variety of presented research strategies allows you to outline possible prospects of development of modern frankoznavstva, among which are intertextually, hermeneutical, textual, historical-comparative, historical-functional and other approaches. Key words: Ivan Franco, Odessa, frankoznavstvo, frankiana, reception, political regimes. 26 Одеська рецептивна франкіана наприкінці ХІХ – на початку ХХІ ст.: періодизація, динаміка, особливості 27 Валерий Левченко, Галина Левченко Одесская рецептивная франкиана в конце XIX – начале ХХІ в.: периодизация, динамика, особенности Авторы анализируют проблемы рецепции франковедения в Одессе в период с конца ХІХ до начала ХХІ веков в контексте с доминирующими идеологиями политических режимов, с осоз- нанием исторического процесса как детерминированного взаимодействием и взаимовлиянием политических режимов в историческом времени и пространстве. Ключевые слова: Иван Франко, Одесса, франковедение, франкиана, рецепции, политические режимы. “...ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіційних кордонів”. Іван Франко Іван Якович Франко (1856–1916) – визначна постать вітчизняної й сві- тової історії та культури – поет, прозаїк, драматург, вчений, етно граф, фоль- клорист, історик, філо- соф, соціолог, економіст, журналіст, перекладач, громадсько-політичний діяч. Він належить до ко- горти тих велетнів світової літератури, чиї твори відразу перекладалися на інші мови та збагатили українську і світову культури. Невичерпний вне- сок І. Франка в різні сфери інтелектуальної ді- яльності людства призвів до формування між- дисциплінарної галузі наукового знання – франкознавства, яка займається всебічним ви- вченням його життєвого поступу та літературної спадщини, а на початку XXI ст. стала одним із потужних напрямів у вітчизняній науці, підне- сеного зусиллями дослідників різних ділянок со- ціогуманітаристики та багатьох генерацій. По- чавши формуватися одночасно з виходом у світ перших творів літератора, франкознавство й сьо- годні зосереджено на вирішенні завдань – удос- коналювати і збагачувати наукові уявлення щодо його творчості. Одним із сучасних способів їх рішення є рецептивний підхід до вивчення інте- лектуальної спадщини літератора. На сучасному етапі одним з основних завдань франкознавства є вивчення питання наукової рецепції у вітчиз- няній та зарубіжній науці з урахуванням усіх особливостей сприйняття. Одним з основних напрямів сучасного літе- ратурознавства та історії літератури є дослід- ження питань методології. Стан методологічної кризи, який характеризується відсутністю на- уково обґрунтованої і вивіреної типології в об- ласті наявної методологічної бази, актуалізує проблему створення методологічної парадигми, пов’язаної з вивченням особливостей рецепції творчості І. Франка у вітчизняному і зарубіж- ному літературознавстві та історії літератури. Науковий інтерес до даної теми обумовлений, по-перше, прагненням вітчизняних науковців виявити нові грані діяльності літератора; по- друге, необхідністю визначити особливості зарубіжних досліджень, які є складовою іншо- мовної (російськомовної, польськомовної, ан- гломовної тощо) рецепції творчості українського класика з іншим контекстом сприйняття, аналізу і оцінювання творів, що корисно і повчально як доповнення і здебільшого є корекцією в деякій мірі упереджених інтерпретацій вітчизняних фа- хівців, як нагадування про сам масштаб інтелек- туального таланта українського генія, творіння якого переживають його час, оскільки це не тільки відгук на злобу дня, а й формування пев- ного коду філософії майбутніх українців; по- третє, рецепція його творчості у вітчизняному і зарубіжному літературознавстві на цей момент є настільки багата і різна в методологічному від- ношенні, що до теперішнього часу не піддава- лася опису і систематизації, тому заслуговує на комплексне дослідження. Тема даного дослідження обумовлена необ- хідністю систематизації різноманіття наукових підходів і окремих дослідницьких стратегій у вивченні рецепції І. Франка в різні періоди фран- кознавства в Одесі – “столиці” Південної Ук- раїни, яка за період від кінця ХVІІІ до початку ХХІ ст. впродовж 128 років (вересень 1789 – жовтень 1917) була російським містом, майже два з половиною роки (жовтень 1941 – квітень 1944) – румунським та майже 100 років (жовтень 1917 – до сьогодення, з невеликими перервами) – українським, на зміст якого впливала ідеологічна домінанта різних політичних режимів. Це дозво- лить повніше осмислити літературний, науковий, соціальний, екзистенціальний і політичний ха- рактери інтелектуальної діяльності І. Франка та сприяти збагаченню сучасного франкознавства методологічними новаціями. Вивчення особли- востей сприйняття його інтелектуальної діяль- ності, крім виявлення нових фактів, має винят- кове значення для визначення перспективи досліджування франкознавства в XXI ст. Цікаві факти про Франка – це маловідомі всім історії з життя поета та вченого. Масштаб- ність, вагу і значення в осмисленні безмежної спадщини I. Франка повніше проілюструє дослі - дження сукупності історичних, літературознав- чих, мовознавчих, філософських та за іншими напрямами праць, присвячених висвітленню його життя і творчості в Одесі, що сформулюємо як одеську рецептивну франкіану. У вітчизняному франкознавчому просторі ін- телектуальна діяльність І. Франка має розмаїття багатоаспектних досліджень. До рецепції щодо осмислення ролі та місця його творчої спадщини в історії української та світової культури, дослід- женню в них співвідношення історичного і віч- ного, буттєвого початку і вивчення літературної творчості зверталися критики і науковці різних фахів, світоглядних і естетичних орієнтацій. Складовою цих студій є одеська рецептивна франкіана, у числі основних методологічних підходів якої до вивчення творчого надбання І. Франка виділяються: біографічний підхід, по- рівняльно-історичні розвідки; вивчення світог- ляду, методу і стилю літератора-науковця; до- слідження жанрової специфіки і поетики творів тощо. Наукових студій щодо зазначеної пробле- матики авторами не виявлено. У певній мірі своєрідним навігатором у дослідженні обраної теми став бібліографічний покажчик упорядко- ваний знаним одеським кра- єзнавцем і франкознавцем Г. Зленком1. Джерельну базу дослідження склали мате- ріали архівів Києва і Одеси, фронтально переглянута значна кількість одеських газет за окремі роки та по- одинокі статті. Тому акуму- люючи майже весь масив одеської франкіани у період від кінця ХІХ до по- чатку ХХІ ст.* розглянемо рецепції авторів праць крізь призму впливу ідеології політичних режи- мів існуючих у цей час в Одесі. Для досягнення поставленої мети визначаємо періодизацію, ди- наміку та особливості дослідницьких стратегій в одеській рецептивній франкіані вказаного історичного часу. Поставлені завдання зумовлюють необхідність звернення до наукової літератури, присвяченої рецептивному та історико-функціональному під- ходам, що передбачає вивчення не просто їх функції самої по собі, а їх впливу на суспільну свідомість, в їх зв’язках з духовним життям людей в різні періоди часу, тобто вплив рецеп- тивної наукової літератури на формування сві- домості суспільства, розуміння та осмислення ними творчості І. Франка. З огляду на підвище- ний інтерес щодо осмислення проблеми рецеп- тивних та історико-функціональних досліджень вважаємо за можливе привернути увагу до ос- новних положень теорії перцепції (сприйняття)2, яка складає методологічну основу дослідження наукової рецепції інтелектуальної діяльності будь-якого науковця/митця та склала основу даної розвідки. Одеська франкіана – цікава краєзнавча сто- рінка в історії краю. Проблеми історико-літера- турної рецепції франкознавчої спадщини у 3/4 ’2016Валерій Левченко, Галина Левченко К Р А Є З Н А В С Т В О 28 1 Іван Франко в Одесі: Бібліографічний покажчик / Упорядник Г. Д. Зленко. – Одеса, 2001. – 118 с. * Автори висловлюють подяку за допомогу в зборі матеріалу для написання даної студії співробітникам Державного архіву Одеської області – директору В. Левчуку, заступнику директора Л. Білоусовій, головному спеціалісту Відділу інформації О. Гейтан; співробітникам Наукової бібліотеки Одеського національного уні- верситету імені І. І. Мечникова – директору М. Подрєзовій, бібліотекарям Н. Бирні, Н. Купріяновій, О. Олар; співробітникам відділу краєзнавства «Одесика» Одеської національної наукової бібліотеки – завідуючій Л. Саєнко, головному бібліотекарю Т. Івановій, провідному бібліотекарю Л. Вукович та іншим колегам. 2 Див.: Українська психологічна термінологія: словник-довідник. За ред. М.-Л. А. Чепи. – К., 2010. – 302 с. новітній час представляють особливий інтерес. Реконструкція рецептивної франкіани в Одесі дає можливість переконатись у величезному ма- сиві наукової літератури присвяченої Великому Каменяру одеськими дослідниками. У ракурсі наукового осмислення рецепцій щодо постаті та творчості українського генія, видатного літера- тора, мислителя, громадського і політичного діяча представниками одеського інтелектуаль- ного простору, ми маємо на увазі їх внесок у роз- робку проблематики, за основу беремо не вве- дення в науковий обіг нових джерел, не розробку сюжетів, з тих чи інших причин не досліджених попередниками і сучасниками, а зведення всіх існуючих точок зору в єдину концепцію. Голов- ним посилом студії є не просто зафіксувати факт рецепції, а зрозуміти мотиви звернення до біо- графії та творчості літератора, побачити істо- ричне значення цього українського феномена, якого як відомо, ототожнювали з ідеєю націо- нального прогресу та знайти йому місце у філо- софії історії кожного окремого історичного пе- ріоду історії Одеси. Тому в даному випадку питання щодо одеської рецептивної франкіани лежить не в площині емпіричного дослідження, а в сфері філософії історії, яка, є універсальним інструментарієм для розуміння суті будь-якого аспекту загальної історії, її часу і простору, за- гального ходу розвитку. Історична традиція вивчення інтелектуальної біографії І. Франка в Одесі відповідно існуючим у різні часи політичним режимам налічує п’ять умовних періодів, у деяких з них виділяємо ок- ремі фази, що в цілому складає їх дванадцять: перший період – імперський (1) 1878–1896 рр., 2) 1897–1907 рр., 3) 1908–1917 рр.); другий період – національно-визвольний (4) 1917–1920 рр.); третій період – радянський (5) 1920–1929 рр., 6) 1930–1941 рр., 8) 1944–1955 рр., 9) 1956–1971 рр., 10) 1972–1985 рр., 11) 1985–1991 рр.); четвер- тий період – румунсько-німецький (7) 1941– 1944 рр.); п’ятий період – національно-суве- ренний (12) 1991 рік – до наших днів), кожен з яких характеризуються своєрідними ознаками, притаманними тільки йому рисами. Одеська рецептивна франкіана веде свій від- лік від 1878 р., який став нижньою хронологіч- ною межею першої фази (1878–1896) імпер- ського періоду (1878–1917), коли на шпальтах найпопулярнішої місцевої газети південного ре- гіону Російської імперії – “Одесский вестник” – у статті “Письма из Австрии”3, що була розмі- щена у чотирьох номерах впродовж семи місяців журналіст Є. Борисов* опублікував повідомлення щодо постаті двадцятиоднорічного І. Франка, в яких подав оцінку його громадської та творчої діяльності4, а саме згадував щодо політичного процесу галицьких соціалістів, які групувалися довкола видаваного І. Франком журналу “Друг”, що продовжував напрям журналу “Громадський друг” та звертав увагу на його нарис “Патріо- тичні мотиви”, повість “Борислав сміється”, “прекрасные психологические очерки” “Пропа- щий чоловік” та “Моя стріча з Олексою”. Наступна згадка про молодого талановитого літератора з Галичини на шпальтах одеської преси з’явилася тільки через п’ять років, коли 1883 р. знову ж таки в газеті “Одесский вестник” була здійснена перша прижиттєва публікація перекладеного твору І. Франка, яка знаменує собою перше знайомство російськомовного чи- тача на теренах Російської імперії з творами двадцятишестирічного українського генія літе- ратури5. Отже, у цьому відношенні Одесі нале- жить першість серед інших українських міст, які перебували у складі Російської імперії, що ще раз характеризує Південну Пальміру як провід- ний центр акумулювання та розвитку української культури. Прізвище автора першого перекладу оповідання “Школьный год Грицка”6 російською Одеська рецептивна франкіана наприкінці ХІХ – на початку ХХІ ст.: періодизація, динаміка, особливості 29 3 Е. И. Б[орисов] Письма из Австрии // Одесский вестник. – 1878. – 17 лютого, 3 травня, 8 червня, 14 вересня. * Про Є. І. Борисова див.: Погребенник Ф. П. Борисів Євген Іванович // Українська літературна енцикло- педія. – К., 1988. – Т. 1. – С. 220. 1794. 4 Детальніше див.: Зленко Г. Д. Друг Ивана Франко // Вечерняя Одесса. – 1973. – 27 сентября; Зленко Г. Д. Перше знайомство // Чорноморська комуна. – Од., 1976. – 27 серпня та ін. 5 Павлюк М. В. Іван Якович Франко в Одесі // Праці Одеського державного університету ім. І. І. Мечни- кова. – 1956. – Т. 146: Збірник, присвячений 100-річчю з дня народження Івана Франка. – С. 110. 6 Франко И. Школьный год Грицка: Пер. с галицко-русин[ского] // Одесский вестник. – 1883. – 23 червня. мовою, поданого в одеській пресі, не зазначено. Факт появи в проімперській газеті “Одесский вестник” рецепцій щодо постаті І. Франка пов’я - заний з українофільськими поглядами її редак- тора у 1876–1885 рр. – П. Зеленого, відомого по- пуляризатора української культури в Одесі в останній чверті ХІХ ст., який за десять років свого редакторства прагнув залучити до участі в газеті кращих українських літераторів та гро- мадських діячів, надав газеті виразний україно - знавчий зміст7. Початок активної творчої діяльності І. Фран - ка припав на рубіж 1870-х – 1880-х рр., який ви- значався його політичною поезією у вигляді своєрідних народних гімнів: “Каменярі” (1878), “Вічний революціонер” (1880), “Не пора...” (1880) та іншими, повістями “Boa constrictor” (1881), “Борислав сміється” (1881), “Захар Беркут” (1882), низкою літературознавчих і пуб- ліцистичних статей, репутацією живописця суспільно-політичної моралі, психолога та гро- мадського діяча. Незважаючи на це зміст публі- кації оповідання “Школьный год Грицка” в оде- ській газеті був сфокусований царатом не на боротьбу українців в Австро-Угорщині з цісар- ською владою за права українського народу, а на скрутне становище в Галичині народної освіти. Тобто редакція газети змістила акценти проблематики оповідання з національно-соці- альної площини в русло суто соціальної полі- тики в країні, ігноруючи українське питання, що було пов’язано з входженням Австро-Угорщини до протилежного політичного табору Російській імперії, підкреслюючи боротьбу двох політич- них імперських режимів. Про це було чітко зазначено в редакційній примітці: “Помещая этот живой очерк из галицкой народной жизни, напечатанный во львовской газете “Дело” мы должны напомнить читателям, что в Гали- чине народное образование стоит на самой низкой ступени. По официальным отчётам, только самый незначительный процент крес- тьян грамотен”8. Ігнорування одеськими періодичними видан- нями зокрема як і в Російській імперії загалом ім’я І. Франка було пов’язано з тим, що вже з 1880-х рр. він був відомий імперській цензурі як людина, котра закликала до боротьби з царатом, який “обдирав” Україну та виступав “...ярым за- щитником лиц, стремящихся путём насильст - вен ного переворота изменить существующий общественный строй”. Така резолюція була зроб- лена в доповіді київського цензора М. М. Дроз - дова Санкт-Петербурзькому комітету іноземної цензури від 31 жовтня 1888 р.9. Тому стає зрозу- мілим, що за часів правління імператора Олек- сандра ІІІ (1881–1894), який у своїй політиці до- тримувався консервативно-охоронних поглядів, проводив політику контрреформ та русифікації національних окраїн, постать прогресивного “га- лицького” літератора стала persona non grata для публікації на сторінках періодичних видань Росій - ської імперії, що в Одесі зберігалося до 1897 р. Незважаючи на політику заборони з боку ца- рату інтелектуальної творчості І. Франка напри- кінці 1880-х рр. його ім’я ще чотири рази з’яв- лялося на шпальтах згадуваної газети півдня Російської імперії – “Одесский вестник”10. У цих оглядах повідомлялося про невдалу спробу за- снувати 1887 р. власний незалежний журнал “Поступ”, що редакція газети пов’язувала з осо- бистістю “...редактора, не пользующегося у нас популярностью, необходимою для успеха но- вого издания”; написання “...талантливым гали- цийским писателем...” переднього слова до вірша Т. Шевченка “Перебендя”; переслідування й арешт 1889 р. І. Франка та його однодумців та вихід у світ казки “Лис Микита”. Контрверсійні рецепції редакції щодо діяльності українського літератора пов’язані з тим, що його літературна 3/4 ’2016Валерій Левченко, Галина Левченко К Р А Є З Н А В С Т В О 30 Г. Д. Зленко висловив думку, що російське відтворення цього оповідання ймовірно належить журналіс- тові Є. І. Борисову. Див.: Іван Франко в Одесі: Бібліографічний покажчик... С. 9. 7 Див.: Зленко Г. Павло Зелений – одеський міський голова і літератор // Київська старовина. – 1997. – № 6. – С. 106–111. 8 Франко И. Школьный год Грицка: Пер. с галицко-русин[ского] // Одесский вестник. – 1883. – 23 червня. 9 Павлюк М. В. Вказ. пр. С. 109. 10 Б. В. Письмо из Галиции: 3(15) января // Одесский вестник. – 1887. – 6 січня; Борисов Е. И. Поэт и народ: (Памяти Т. Г. Шевченка) // Одесский вестник. – 1889. – 26 лютого; Вести из Галичины // Одесский вестник. – 1889. – 23 жовтня; Комаров М. Ф. Дзвінок: Письмо илюстроване для дітей и молодіжи // Одесский вестник. – 1890. – 16 квітня. творчість отримувала позитивну оцінку, а полі- тична практика в контексті імперських поглядів сприймалась негативно. На сьогодні загальний реєстр рецептивних публікацій на сторінках одеських періодичних видань першого періоду складає дев’ять позицій, зміст яких відображає загальну тенденцію у спри - йнятті імперським російськомовним суспіль- ством за часів панування політики Олександра ІІІ постаті І. Франка як “галицького” політичного і літературного діяча. У 1897 р. розпочалася друга фаза (1897–1907) першого періоду одеської рецептивної фран- кіани. Незважаючи на продовження імператором Миколою ІІ за часів правління (1894–1917) ре- акційної внутрішньої політики свого поперед- ника – Олександра ІІІ, спрямовану на зміцнення самодержавства, посилення жорстоких репресій щодо національно-визвольного руху поневолених народів імперії та розширення колоніальних во- лодінь, саме на кінець 90-х рр. ХІХ ст. припадає пожвавлення комунікативних зв’язків І. Фран ка з представниками української громади в Одесі, що в першу чергу було пов’язано з початком ви- дання прогресивного демократичного журналу “Жизнь Юга”, на сторінках якого почали регу- лярно з’являтися згадки щодо його постаті й діяльності та відповідно нові рецепції. Причинами такої плідної співпраці стало те, що, по-перше, І. Франко завжди при всякій нагоді намагався зміцнювати свої контакти з представниками інтелектуального середовища Наддніпрянської й Південної України. Про це свідчать численні факти і насамперед його ба- жання працювати в Харківському та Новоросій- ському університетах11. По-друге, він був дуже добре обізнаний з політичним, громадським і культурним життям Одеси завдяки листуванню з М. Комаровим, П. Ніщинським, П. Тучапським та іншими представниками української громади, що має підтвердження в його листах наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.12. Наскільки ім’я І. Франка було відоме в Одесі та з якою поша- ною ставилася до нього редакція журналу свід- чить той факт, що в спеціальному повідомленні від 23 березня 1897 р. вона інформувала читачів: “Известный галицийский писатель Иван Франко обещал журналу “Жизнь Юга” свое постоянное сотрудничество”13. За дворічне існування жур- налу український літератор надіслав до його ре- дакції низку творів, які були співзвучними з за- гальною тематикою періодичного видання14: оповідання “Маленький Мирон”, “Урок чисто- писания”, “История моей соломорезки”, “До- машний промысел”15 та огляд “Письма из Гали- ции”16. Перекладачем цих творів російською мовою17 був видавець-редактор журналу “Жизнь Юга” Я. Біловодський18. До оповідання “Маленький Мирон” редакція додала невеличку вступну статтю про життєвий та творчий шлях її автора, якого характеризувала “...народником в самом широком смысле этого слова...”, а в його творчості акцентувала увагу на “...симпатии автора к приниженным, придавлен- Одеська рецептивна франкіана наприкінці ХІХ – на початку ХХІ ст.: періодизація, динаміка, особливості 31 Журнал “Жизнь Юга” – літературний, науковий і політичний журнал, з книгами додатків, виходив щотиж- нево в Одесі в 1897–1898 рр. Всього вийшло 22 номери: 1897 р. – № 1 (12 січня) – 21 (1 червня), 1898 р. – № 1 (24 травня). Видавець-редактор Я. В. Біловодський – член одеської “Громади” і “Просвіти”. 11 Павлюк М. В. Вказ. пр. С. 110. 12 Див.: Іван Франко в Одесі: Бібліографічний покажчик... С. 6–7, 20–32. 13 Жизнь Юга. – 1897. – № 11 (23 березня). – С. 183. 14 Про творчі контакти І. Франка з журналом “Жизнь Юга” див.: Герасименко В. Я. До співробітництва Івана Франка в журналі “Жизнь Юга” // Українська література. – 1944. – № 12. – С. 136–140; Зленко Г. Д. З полону літ: Літературно-критичні нариси. –1989. – С. 97–100. 15 Франко И. Маленький Мирон / Пер. с русин. Б. // Жизнь Юга. – 1897. – № 9. – С. 163–166; Франко И. Урок чистописания / Пер. с русин. Я. Б-ий // Жизнь Юга. – 1897. – № 12. – С. 217–219; Франко И. Два рассказа: І. История моей соломорезки; ІІ. Домашний промысел // Журнал “Жизнь Юга”: Книга приложений № 2. – 1897. – С. 84–100. 16 Франко И. Письма из Галиции: І // Жизнь Юга. – 1897. – № 15. – С. 267–268. 17 Про публікацію творів І. Франка в російських перекладах на сторінках одеської періодики див.: Погре- бенник Ф. П. Іван Франко в російських перекладах: (Кінець XIX – початок XX в.) // Радянське літературоз- навство. – 1976. – № 8. – С. 45–55. 18 Павлюк М. В. Вказ. пр. С. 114. ным и антипатии унижающим, оскорбляющим человеческое я в той или иной форме”19. У ці- лому як в цьому оповіданні, так і в інших опуб- лікованих у журналі “Жизнь Юга” І. Франко майстерно змальовував жахливе життя україн- ського народу та його прагнення до кращого майбутнього. Редакція журналу репрезентувала українського літератора одеському читачеві не тільки як майстра художнього слова, а й як по- лум’яного політика-публіциста. Опубліковані ним у рубриці журналу “Иностранное обозре- ние” “Письма из Галиции” він змальовував жах- ливу картину знущань над населенням Східної Галичини під час виборів до парламенту Австро-Угорщини, що було яскравим викрит- тям схваленої буржуазною літературою системи парламентських свобод, попередженням насе- ленню Російської імперії щодо недовіри лібе- ральним обіцянкам самодержавства про будь-які демократичні свободи, думу та інші поступки царату20. Не виключаємо, що саме публікації І. Франка з критикою імперської влади призвели до закриття журналу через півтора місяці. Не- зважаючи на короткий час співпраці І. Франка з одеським журналом “Жизнь Юга” його редак- ції вдалося у різних іпостасях репрезентувати читачеві українського генія – від літератора до відданого борця за краще життя українського народу. Закриттям журналу реакція імперської влади щодо популяризації та розвитку української культури не обмежилася і на зламі ХІХ–ХХ ст. в наддніпрянських і південноукраїнських укра- їнських землях значна кількість прогресивних творів І. Франка була заборонена цензурою на- рівні з творами багатьох провідних діячів укра- їнської культури – Б. Грінченка, О. Кониського, І. Левицького та інших. Наприклад, 3 липня 1902 р. київський окремий цензор заборонив до видання казку “Лис Микита”, а 2 листопада 1902 р. Санкт-Петербурзький цензурний комітет заборонив казку “Лисові пригоди” (скоріш за все малась на увазі казка “Фарбований лис” – ав- тори), про що у обох випадках повідомлялося одеському окремому цензору із внутрішньої цен- зури21. Незважаючи на це все ж таки у цей час на сторінках періодичних відбулися дві помітні ре- цепції щодо творчості І. Франка – рецензії на його твори22. Нетривала відсутність І. Франка на оде- ському літературному олімпі через цензурні об- меження була з лихвою компенсована 1903 р., коли в упорядкованому і виданому в Одесі М. Вороним літературно-художньому альманасі “З-над хмар і з долин” уперше у Південній Паль- мірі були опубліковані його вірші в оригіналі. В альманах увійшли твори поезії І. Франка – “З буркутських пісень”, “Зів’яле листя”, “Ми- коло, мій друзяко давній...”, “Опівніч. Глухо. Зимно. Вітер виє...”, “Як голова болить! Пожов- кли карти…”23. Інтелектуально-комунікативні зв’язки І. Фран - ка ще більше міцніють з представниками оде- ської української громади у 1904–1905 рр., коли він почав плідно співпрацювати з редакцією прогресивного одеського журналу “Южные за- писки”. Цей журнал відродив традиції, які були закладені Я. Біловодським у журналі “Жизнь Юга”. За традицією на сторінках журналу “Южные записки” були опубліковані твори І. Франка – оповідання “К свету: (Рассказ арес- танта)”, новела “Мое преступление”, вірш “Коль услышишь порой под окошком в ночи...”24. Новим штрихом у практиці редакції журналу “Южные записки” щодо рецепції творчості та ді- яльності І. Франка було започаткування новації друкувати рецензії та критичні розвідки на його інтелектуальну продукцію. Було опубліковано 3/4 ’2016Валерій Левченко, Галина Левченко К Р А Є З Н А В С Т В О 32 19 Б. [Передмова перекладача до оповідання И. Франка “Маленький Мирон”] // Жизнь Юга. – 1897. – № 9. – С. 163. 20 Павлюк М. В. Вказ. пр. С. 115. 21 Державний архів Одеської області (ДАОО), ф. 9, оп. 1, спр. 369, арк. 25, 40. 22 Коваленко Г. [Рецензія] // Южное обозрение. – 1900. – 10 липня; Геккер Н. Л. “В поте лица”: (Очерки из жизни рабочего люда Ив. Франко) // Одесские новости. – 1902. – 13 березня. 23 З-над хмар і з долин: Український альманах: (Збірник творів сьогочасних авторів) / Упоряд. М. Вороний. – Одеса, 1903. – С. 1–3, 10–11, 75–81, 91–94. 24 Франко И. К свету: (Рассказ арестанта) // Южные записки. – 1904. – № 8. – С. 22–27; № 9. – С. 14–20; № 11. – С. 18–26; Франко И. Мое преступление // Южные записки. – 1904. – № 17. – С. 6–12; Белоусов И. Из И. Франко. “Коль услышишь порой под окошком в ночи…” // Южные записки. –1905. – № 38. – С. 38. рецепції С. Русової25, І. Стешенка26, Д. Корнича27, І. Личка28 та П. Стояна29. Особливу увагу привер- тають думки С. Русової, яка в рецензії на дво- томну збірку праць І. Франка “В поті чола”, виданої 1903 р., як літературознавець і громад- ський діяч наголошувала на літературному та суспільно-політичному значенні його творів для майбутньої історії українського народу, роз’єд- наного політичним забаганками двох імперій: “Только что вышедшие из печати два томика произведений И. Франко являются драгоценным вкладом в нашу малорусскую литературу. Имя Франко известно и дорого нам давно: это не только имя одного из самых выдающихся худож- ников нашего слова, Франко это символ союза и духовного единения двух расторгнутых исто- рией, но близких и родных душою частей Мало- россии, это символ горячей любви к родине и высокого этического идеала общественного дея- теля”. Ці слова свідчать про роль “галицького” літератора як одного з фундаторів у зміцненні єдиної української культури в Одесі. До того ж С. Русова підкреслювала велич франківського гуманізму, зауважуючи, що “Надо много любить людей, чтобы так писать”, тому що “...Франко не только поэт несчастных, он и товарищ их...”30. У цей період в Одесі активно публікувався інтелектуальний доробок І. Франка в оригіналі. У 1905 р. в українському альманасі “Багаття”, упорядкованому І. Липою, читачам було репре- зентовано його вірш “Якби ти знав, як много важить слово...”31. Певні заходи щодо популяри- зації його ім’я в Одесі проводило й українське товариство “Просвіта”. Наприклад, 1907 р. на од- ному із його засідань виступив С. Шелухин з до- повіддю на рецензію І. Франка на збірку поезій О. Олеся32, але подібні заходи мали локально- обмежений формат і мало сприяли ознайомленню широкого загалу одеситів з інтелектуальною діяльністю українського літератора. Всього під час другої фази першого періоду появи і накопичення рецептивної франкіани в Одесі нами встановлено 32 згадки, які за роками мають кількісні коливальні значення (1897 – 7, 1900 – 1, 1902 – 1, 1903 – 7, 1904 – 8, 1905 – 6, 1906 – 1, 1907 – 1), що було відображенням си- туації щодо “українського питання” в Російській імперії. Отримані українцями права і свободи за часів революційних подій початку ХХ ст. 1907 р. були згорнуті внаслідок реакційної політики Миколи ІІ, що призвело до заборони згадувати ім’я І. Франка у пресі та публікувати його твори. За майже одинадцять років третьої фази (1908–1917) імперського періоду одеської рецеп - тивної франкіани в одеських виданнях на сьогодні виявлено тільки 9 згадок (1 – 1909, 2 – 1912, 1 – 1913, 1 – 1914, 1 – 1915, 3 – 1916), з яких 8 припадають на другу половину цього хроноло- гічного інтервалу (1912–1916). Така ситуація склалася внаслідок національної політики росій- ського самодержавства щодо “українського пи- тання”, яку імперський уряд провадив у руслі об- меження прав і свобод “чужорідних елементів” (циркуляр Міністерства внутрішніх справ уряду П. Столипіна від 20 січня 1910 р.), до яких відно- сили і український народ. У роки Першої світової війни ця політика царизму отримала логічне про- довження у тісному поєднанні з військово-полі- тичними цілями Російської імперії, що призвело до заборони публікувати інтелектуальний доро- бок українських літераторів та відповідно до кар- динального зменшення на сторінках періодичних видань публікацій щодо “політично небезпечної” для царату діяльності І. Франка. Одеська рецептивна франкіана наприкінці ХІХ – на початку ХХІ ст.: періодизація, динаміка, особливості 33 25 Русова С. [Рецензия] // Южные записки. – 1904. – № 26. – С. 50–54; Русова С. Литературная заметка // Южные записки. – 1904. – № 38. – С. 48–53; Русова С. Библиографическая заметка // Южные записки. – 1904. – № 50. – С. 50–53. 26 Стешенко И. Новости украинской литературы // Южные записки. – 1904. – № 53. – С. 56–58. 27 Корнич Дм. Просветительная деятельность галицких русских // Южные записки. – 1905. – № 4. – С. 39–45. 28 Личко И. В защиту малорусской культуры // Южные записки. – 1905. – № 9. – С. 14–27; Личко И. “List der Vernunft”: Ответ г. [А.] // Южные записки. – 1905. – № 26. – С. 19–46. 29 Стоян П. Письма из Галиции // Южные записки. – 1905. – № 47. – С. 18–32. 30 Русова С. [Рецензия] // Южные записки. – 1904. – № 26. – С. 50, 53–54. 31 Франко І. Якби ти знав!: (“Якби ти знав, як много важить слово…”) // Багаття: український альманах / Упорядник І. Липа. – Одеса, 1905. – С. 91–92. 32 Звіт українського товариства “Просвіта” в Одесі за 1907 р. – Одеса, 1908. – С. 11–12. Серед встановлених публікацій цієї фази те- матично вони мають відповідний розподіл: ре- портерська нотатка, що задокументувала приїзд І. Франка до Одеси у жовтні 1909 р.33, прижит- тєва публікація його творів в оригіналі34, біогра- фічні публікації в одеській пресі за його життя35, відзначення одеської громадськістю 40-річчя його творчої діяльності36 та відгуки на кончину літератора37. Розміщені на шпальтах багатьох одеських часописів траурні повідомлення, не- крологи, портрети літератора тощо говорять про те, що з великою скорботою зустріла одеська громадськість новину про смерть одного з най- кращих синів українського народу. Наприклад, газета “Одесские новости” повідомляла: “Смерть похитила большого человека: скончался Иван Яковлевич Франко”38. Таким чином, внаслідок наочних 50 рецепцій опублікованих в одеських виданнях різних за форматом і жанром за майже 40 років імпер- ського періоду станом на 1916 р. І. Франко був відомий одеському читачеві як знаний україн- ський літератор, науковець, громадський і полі- тичний діяч, який жив у суспільно-політичному і соціально-економічному поневірянні в Австро- Угорщині та відстоював права і свободи україн- ського народу. Наступний – другий період одеської рецеп- тивної франкіани (1917–1920) – національно- визвольний, має тільки одну фазу, що пов’язано з нетривалим існуванням українських урядів у той час. Замовчування інтелектуальної діяль- ності І. Франка серед одеської громадськості у другий половині 1900-х – у першій половині 1910-х рр. було з лихвою надолужено за часів національно-визвольної революції українсько - го народу 1917–1920 рр., що призводило й до змін в національно-культурному житті суспіль- ства. У жовтні 1917 р. Одеса увійшла до складу Української Народної Республіки39 та впродовж наступних двох років перебувала під впливом різних політичних режимів, які змінювали один одного з карколомною швидкістю. Незважаючи на це, за ці три роки опублікованих в Одесі 53 рецепції (1 – 1917, 42 – 1918, 10 – 1919) щодо постаті І. Франка було накопичено більше ніж за попередні майже 40 років (50 згадок). Особливо це проявилося 1918 р., коли в Одесі підряд діяли два українських національних уряди – Центральна рада (13 березня – 30 квіт - ня) і Гетьманат П. Скоропадського (30 квітня – 26 листопада). Головним рупором у популяризації постаті І. Франка в Одесі 1918 р. став часопис “Вільне життя”, на шпальтах якого нараховуємо про нього 33 згадки40 з 53 відомих на сьогодні. Редакція часопису гучно шанувала постать І. Франка як символ соборності України41. Ви- окремлює публікації у газеті “Вільне життя” на відміну від попередніх часів, що до того ж стало ознакою другого періоду одеської рецеп- тивної франкіани, було появлення перших 3/4 ’2016Валерій Левченко, Галина Левченко К Р А Є З Н А В С Т В О 34 33 Іван Франко в Одесі: Бібліографічний покажчик... – С. 3. 34 Франко І. В двадцять п’яті роковини смерті Т. Шевченка: (“Чверть сотні літ пройшло від твої смерті...”) // Вінок Т. Шевченкові із віршів українських, галицьких, російських, білоруських і польських поетів: Зб. / З прим. М. Комарова. – Одеса, 1912. – С. 89–92. 35 Иван Франко: (К 40-летию литературной и политической деятельности) // Одесские новости. – 1913. – 20 червня; Судьба Ив. Франко // Одесские новости. – 1914. – 23 жовтня. 36 Юбилей Ивана Франко // Одесский листок. – 1915. – 12 лютого. 37 Кончина знаменитого украинского писателя // Маленькие одесские новости. – 1916. – 22 травня; Мережин А. Иван Франко: (Некролог) // Одесский листок. – 1916. – 22 травня; Муров А. Иван Франко: [Некро- лог] // Одесские новости. – 1916. – 22 травня. 38 Одесские новости. – 1916. – 22 травня. 39 Див.: Вінцковський Т. Вільне місто Одеса в добу Центральної Ради: революційна інтерпретація полі- тичного сепаратизму // Український історичний журнал. – 2013. – № 1. – С. 80–91. “Вільне життя” – щоденний політично-громадський часопис виходив в Одесі з 18 (31) березня до серпня 1918 р. Часопис видавало товариство “Соціалістична Просвіта”. 40 Іван Франко в Одесі: Бібліографічний покажчик... С. 17–18, 52–53, 84. 41 Див.: Суспільні ідеали та національно-політичні погляди Ів. Франка // Вільне життя. – 1918. – 9 червня (27 травня); М.-Т. Франко як піонер українського соц[іал]-дем[ократичного] руху в Галичині // Вільне життя. – 1918. – 15 (2) червня та ін. публіцистичних статей за авторством науковців – П. Клепацького42, І. Липи43, В. Мурського44, М. Слабченка45. Водночас з цим даний період є одним із про- дуктивних щодо публікації оригінальних творів І. Франка в Одесі. У 1918 р. світ побачило одне авторське видання літератора46. Справжньою ви- давничою окрасою серед одеських україномов- них видань того року стала поява “Збірника тво- рів видатніших українських письменників”, де разом з 13 знаними українськими літераторами було опубліковано його оповідання “Вівчар”, “Історія моєї січкарні”, “Пролог” з поеми “Мой- сей”, вірш “Каменярі”47. Наступного року від- бувся справжній бум публікацій авторських ви- дань І. Франка, серед яких три були присвячені дітям48, оповідання “До світла!”49 і “Ліси та па- совиська”50. У ті роки вшанування пам’яті Каме- няра було розповсюджено не тільки на шпальтах місцевих часописів. У вересні 1918 р. в Одесі була відкрита українська гімназія, яка отримала назву VI-а гімназія імені І. Франка51, а в березні 1920 р. за ініціативи Української учительської спілки Одеси на честь І. Франка52 було названо Український учительський інститут53, який через три місяці було трансформовано в іншій виш з прибиранням у назві імені літератора. Отже, лавиноподібна кількість опублікованих рецепції щодо І. Франка в Одесі у цей час свід- чить, що ознайомлення одеситів з його інтелекту- альною діяльністю було одним із елементів націо- нально-культурної політики українських урядів, яка не лише ініціювалася зверху, розроблялася і підтримувалася представниками наукової інтелі- генції, а й знаходила підтримку серед населення, особливо серед селянства і робітників. Про те, що дана політика підтримувалася знизу, свідчили не лише газети політичних партій (“Боротьба”, “Віль - не життя” та інші), але й у цілому вся місцева преса (“Молодая Украина”, “Наше село”, “Нові шляхи”, “Одесская мысль” та інші). Повернення широких кіл громадськості до ознайомлення з по- статтю І. Франка стало складовою популяризації та розвитку української культури в Одесі, сприяло відродженню відчуття українцями національної гідності, що було потужним і незворотнім момен- том, який в подальшому отримав дискретний стан розвитку, але в цілому не припинився. Події української національної революції в Одесі тривали до осені 1920 р.54, коли більшо- Одеська рецептивна франкіана наприкінці ХІХ – на початку ХХІ ст.: періодизація, динаміка, особливості 35 42 Павлович. В поті чола // Вільне життя. – 1918. – 9 червня (27 травня). 43 Липа І. Незабутній вечір // Вільне життя. – 1918. – 9 червня (27 травня) 44 -ий. Одеса, 9 червня 1918 р. // Вільне життя. – 1918. – 9 червня (27 травня). 45 Яровий С. Робочий люд в творах І. Франка // Вільне життя. – 1918. – 9 червня (27 травня); Дейника Ми- хайло. На теми дня // Вільне життя. – 1918. – 23 (10) червня; Яр. С. Нові книжки // Вільне життя. – 1918. – 14 (1) липня. Авторство статей М. Є. Слабченка атрибутоване Г. Д. Зленком. Див.: Іван Франко в Одесі: Біб- ліографічний покажчик... С. 53. 46 Франко І. Збірничок творів. – О.: Селян. самоосвіта, 1918. – 16 с. 47 Збірник творів видатніших українських письменників. – 2-е вид., поправл. і доп. – Одеса: Вид. Є. І. Фе- сенка, 1918. – С. 65–85. 48 Франко І. Їжак та Заїць: Казка з малюнками. – Одеса: Кооп. т-во “Українська книжка”, 1919. – 16 с.; Франко І. Королик і Ведмідь: Казка з малюнками. – Одеса: Кооп. т-во “ Українська книжка”, 1919. – 16 с.; Франко І. Лисичка-кума; Вовк старшиною: Казки з малюнками. – Одеса: Кооп. т-во “ Українська книжка”, 1919. – 15 с. 49 Франко І. До світла!: (Оповідання арештанта). – Одеса: Видання Комісії при Одеському українському секретаріаті, 1919. – 32 с. 50 Франко І. Ліси та пасовиська: Оповідання колишнього повномочного: З життя галицьких селян. – Одеса: Видання Комісії при Одеському українському секретаріаті, 1919. – 16 с. 51 Українські гімназії // Вільне життя. – Одеса, 1918. – 8 вересня (26 серпня). 52 Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (ЦДАВОВ України), ф. 166, оп. 2, спр. 293, арк. 29. 53 Див.: Левченко В. В. Історія Одеського інституту народної освіти (1920–1930 рр.): позитивний досвід не- вдалого експерименту / Відп. ред. В. М. Хмарський; наук. ред. Т. М. Попова. – Одеса: ТЕС, 2010. – С. 100–102. 54 Вінцьковський Т., Мініна І. Громадсько-політична й культурно-освітянська діяльність Аркадія Миколюка в Одесі у добу революцій: становлення націонал-комуніста // Південний Захід. Одесика. – Вип. 20. – 2016. – С. 240. вики різними методами поступово зміцнювали владу шляхом здійснення політичного терору (ліквідація представників різних політичних течій – борьбистів, боротьбистів, вояків-галичан та інших), становленням диктатури пролета- ріату та перемогою у польсько-радянській війні (квітень–листопад 1920 р.), в якій війська УНР зазнали поразки. Саме з осені 1920 й до осені 1991 рр. тривав третій період одеської рецеп- тивної франкіани – радянський, з шістьма фа- зами. Перша фаза припадає на час 1920–1929 рр., перша половина (1920–1924) якої характеризу- ється замовчуванням радянською владою імені І. Франка як національного героя тих українців, що довгий час жили пліч-о-пліч з польським на- родом та опинилися по іншу лінію фронту під час польсько-радянської війни. Яскравим під- твердженням цього є статистичні дані, зібрані нами за згадками щодо його постаті у видавни- чому просторі тих часів (1923 – 1, 1926 – 21, 1927 – 6, 1928 – 8, 1929 – 4 = 40). Поступово вирівнюючи політичну, соціальну й економічну ситуацію в республіці більшовики одночасно вдалися до впровадження ідеології щодо розбудови нової соціалістичної держави, у зв’язку з чим розпочали активну популяризацію історії революційної боротьби, одним з аспектів якої було висвітлення діяльності громадських і політичних діячів, які відстоювали та боролись за права трудящих мас. У контексті цього 1923 р. в Одесі були опубліковані спогади одного з рево- люціонерів, учасника I з’їзду РСДРП, в яких він згадував про зустріч з І. Франком у 1890-х рр.55. Інших рецепцій у цей час нами не виявлено. По- зитивним фактором у вирішенні цього питання стало проголошення восени 1923 р. про впро- вадження політики коренізації. Унаслідок цього в Одесі поступово українська мова почала зай- мати офіційні позиції, що сприяло появі украї- номовних газет, журналів, театральних труп тощо та згадуванню імені Великого Каменяра. Наприклад, 1924 р. на гастролях в Одесі побував Харківський театр імені І. Франка, після яких група акторів залишилася у місті та за пропози- цією керівництва Губернського відділу політич- ної освіти організувала в місті перший Одеський український робітничо-селянський театр імені І. Франка56, який проіснував до жовтня 1925 р., коли його було реорганізовано. Офіційно радянська влада на теренах України почала згадувати ім’я І. Франка тільки напри- кінці весни 1926 р., коли 18 травня РНК УСРР ухвалила постанову “Об ознаменовании десяти- летия со дня смерти великого украинского писа- теля-революционера Ивана Франка”, в якій по- зиціонувала його як “...первого в украинской литературе ярко изобразившего жизнь и борьбу рабочего класса и беднейшего селянства”57. По- дібна позиція влади була відверто репрезентована у періодичних виданнях: “...широкое ознакомле- ние с его произведениями началось, собственно, недавно, со дня 10-летия его смерти”58. Поста- нова центрального органу влади УСРР набула бюрократичного ставлення щодо виконання з боку місцевих виконавчих органів влади. Так, Президія Одеської міської ради у засіданні тільки 4 червня 1926 р. реагуючи на вказівку з центру формально поставилася до вирішення питання про вшанування пам’яті І. Франка – на- дала його ім’я фургону-музею59 і Першій публіч- ній міській бібліотеці60 та вулицю Дальницьку перейменувати у вулицю імені І. Франка61. Не- зважаючи на бюрократичне ставлення одеських місцевих виконавчих органів влади до поста- нови РНК УСРР щодо проведення заходів із від- значення 10-ліття з дня смерті І. Франка в місті 3/4 ’2016Валерій Левченко, Галина Левченко К Р А Є З Н А В С Т В О 36 У покажчику “Іван Франко в Одесі” подано 33 згадки. Див.: Іван Франко в Одесі: Бібліографічний по- кажчик... 55 Тучапский П. Л. Из пережитого: Девяностые годы. – Одеса: Гос. изд. Украины, 1923. – С. 30–31, 48–64. 56 Історія Одеси / Колектив авторів. Голов. ред. В. Н. Станко. – Одеса: Друк, 2002. – С. 356–357. 57 ДАОО, ф. Р-728, оп. 1, спр. 364, арк. 153. 58 Іван Франко: (К 72-летию со дня его рождения) // Шквал. – 1928. – № 34. – С. 2. 59 Про нього див.: Солодова В. В. Довоєнні музеї Одеси // Південь України. Одеса: Четвертий міжнар. конгр. україністів. Одеса, 26–29 серпня 1999 р.: Допов. та повідомл. – Одеса: АстроПринт, 1999. – С. 132–138. 60 Про неї див.: Попович Т. 1-ша Міська Бібліотека Окр. П. О. імені Ів. Франка в м. Одесі // Записки Ук- раїнського бібліографічного товариства в Одесі. – 1929. – Ч. 2–3. – С. 140–143. 61 ДАОО, ф. Р-1234, оп. 1, спр. 175, арк. 31–32. були профільні органи влади, які прагнули заздалегідь підготуватися та урочисто відмітити цю дату. Наприклад, керівництво Одеської ок- ружної* інспектури народної освіти виконкому Одеської окружної ради робочих, селянських та червоноармійських депутатів ще в квітні 1926 р.** звернулося до голови Окружної комісії у справах українізації при Одеському окружному відділі народної освіти з проханням “...організувати ко- місію для підготовки й керування урочистим святкуванням 10 роковин видатного українського письменника Івана Франка”, щоб “...і Одеса бодай приблизно оцінила цю велику річницю й гідно відсвяткувала пам’ять великої людини”62. Керівництво Окружної комісії у справах украї- нізації поставилося більш творче до цієї справи, створило спеціальну комісію для організації ви - ступів з доповідями, проведення вечорів пам’я - ті та лекцій, про що було повідомлено 30 квітня 1926 р. в центральному окружному часопису63. Ці постанови і резолюції представників радян- ської влади стали юридичною підставою появи рецепцій в інтелектуальному просторі Одеси щодо творчої спадщини І. Франка у перші роки радянської влади, що підтверджує її тоталітар- ний устрій. Перший вечір пам’яті Великого Каменяра в Одесі відбувся 1926 р. напередодні 12 травня, на якому з доповіддю виступив професор А. Му- зичка64 та дав поштовх появі значної кількості ре- цепцій з боку журналістів і науковців у форматі публіцистичних і наукових видань, озна йомлен ня широкого загалу з його постаттю. Так, 28 травня 1926 р. одна колонка центрального окружного часопису була повністю присвячена вшану- ванню пам’яті І. Франка під загальною наз вою – “Пам’я ті славетного поета і борця. 1916 – 28 травня – 1926”65. У ній було розміщено п’ять публікацій присвячених пам’яті І. Франка, які тематично висвітлювали чотири аспекти фран- кознавства: уперше надрукований66 твір поета67, Одеська рецептивна франкіана наприкінці ХІХ – на початку ХХІ ст.: періодизація, динаміка, особливості 37 * З 1923 до 1930 рр. Одеса була центром Одеської округи, до складу якої входили Дніпровський, Єлисавет- градський, Миколаївський, Херсонський повіти. Див.: Бачинський А. Д., Ващенко В. П., Кульчицький С. В. Изменения административно-территориального деления Одесщины (конец ХVІІІ в. – 1975 г.) // Південий захід. Одесика. – Вип. 13. – Одеса, 2012. – С. 43–52. ** У документі дата не зазначена. 62 ДАОО, ф. Р-134, оп. 1, спр. 1847, арк. 12–13. 63 К годовщине смерти Франко // Известия Одесского окружкома КП(б)У, Окрисполкома и ОПБ. – 1926. – 30 квітня. 64 Про нього див.: Бузейчук В. М. Маловідомі сторінки життя професора А. В. Музички // Лукомор’я: ар- хеологія, етнологія, історія Північно-Західного Причорномор’я. – Вип. 1. – Одеса: Видавничий дім «Пал- лада», 2007. – С. 291–293; Левченко В. В. Музичка Андрій Васильович // Одеські історики. Енциклопедичне видання. Том 1 (початок XIX – середина ХХ ст.). – Одеса: Друкарський дім, 2009. – С. 248–251 та ін. 65 Известия Одесского окружкома КП(б)У, Окрисполкома и ОПБ. – 1926. – 28 мая. 66 Павлюк М. В. Вказ. пр. С. 119. 67 З недрукованих поезій Івана Франка (“Монолог атеїста”) [Уривки з поеми] // Известия Одесского окруж- кома КП(б)У, Окрисполкома и ОПБ. – 1926. – 28 мая. Постанова РНК УСРР від 18 травня 1926 року біографістика68, відгуки одеських дослідників на творчу спадщину69, републікація авторської пе- редмови до видання творів польською мовою70. У цей же час в Українській державній бібліотеці відбулася виставка пам’яті І. Франка, на якій були представлені його літературні й наукові праці, критичні роботи про нього, ілюстрації й рукописи його творів71, а 14 червня 1926 р. на спеціальному урочистому засіданні Україн- ського бібліографічного товариства (керівник В. Лазурський)72 було прочитано вголос одну із п’єс І. Франка73. Спеціальне засідання цього то- вариства можемо вважати першою ластівкою у проведенні в Одесі інтелектуальних форумів, присвячених постаті Каменяра. Важливим елементом цієї фази рецептивної франкіани в Одесі, крім вже усталених, таких як видання творів літератора74, стали публікації спогадів про нього75, екранізація 1927 р. на Оде- ській кінофабриці ВУФКУ його однойменної по- вісті “Борислав сміється” (на сьогодні фільм не зберігся, про його існування маємо тільки згадки у науковій та публіцистичній літературі76) та поява перших наукових розвідок щодо його ін- телектуальної діяльності77. Окреме місце у ма- сиві наукової літератури цього часу зайняла мо- нографія професора А. Музички78, в якій без “виразної чіткої марксистської лінії...”, але з еле- ментами критики українського націоналізму, автор розмірковував, як розумів свою творчість літератор і як її сприймали тогочасні критики, проаналізував форму та техніку його поезії, рит- міку творів різних періодів, зокрема і вплив на- родної пісні на ритміку ліричних творів. У ціло - му книжка, як вірно було зазначено у її вступній статті від видавництва, стала підвалиною у фор- муванні наукового франкознавства79. Виходячи зі змісту всіх публікацій можна констатувати, що більшість статей виходили до дня роковин І. Франка з рецепціями, в котрих він зображувався як патріот українського на- роду і велетень української літератури, який свої “найбільш творчі сили... віддав на те, щоб показати життя й працю пригноблених шарів 3/4 ’2016Валерій Левченко, Галина Левченко К Р А Є З Н А В С Т В О 38 68 Биографические данные // Известия Одесского окружкома КП(б)У, Окрисполкома и ОПБ. – 1926. – 28 мая. 69 Музичка А. Іван Франко // Известия Одесского окружкома КП(б)У, Окрисполкома и ОПБ. – 1926. – 28 мая; Гадзинський В. Писатель и борец (Иван Франко и его эпоха) // Известия Одесского окружкома КП(б)У, Окрисполкома и ОПБ. – 1926. – 28 мая. 70 Франко Іван Др. Де-що про себе самого // Известия Одесского окружкома КП(б)У, Окрисполкома и ОПБ. – 1926. – 28 травня. 71 Виставка пам’яті Івана Франка в одеській бібліотеці // Червоний шлях. – 1926. – № 7–8. – С. 285. 72 Павлюк М. В. Вказ. пр. С. 119. 73 Музичко О. Володимир і Наталя Лазурські: союз Каліопи та Мельпомени задля розвитку української куль- тури // Чорноморська хвиля Української революції: провідники національного руху в Одесі у 1917–1920 рр.: Монографія / Вінцковський Т. С., Музичко О. Є., Хмарський В. М. [та ін.]. – Одеса: ТЕС, 2011. – С. 418. 74 Франко І. Вічний революціонер // Червоний степ. – 1926. – 26 травня; Франко І. Каменярі; Товаришам із тюрми; З поеми “Наймит” // Червоний степ. – 1926. – 2 червня; Франко І. Вівчар // Шквал. – 1928. – № 51. – С. 2, 4; Франко І. Отець гуморист (уривок) // Шквал. – 1929. – № 21. – С. 12–13. 75 Ніковський А. Франко в Одесі в 1909 р. // Життя й революція. – 1926. – № 5. – С. 103–107; Шелухин С. Українство 80-х років XIX в. і мої зносини з Ів. Франком // Літературно-науковий вісник. – 1926. – Т. 90, № 7/8. – С. 260–281. 76 Науменко П. По кінах: (1-ше держкіно – “Крила холопа”, 2-е держкіно – “Борислав сміється”) // Пролетар- ська правда. – 1927. – 6 грудня. – С. 5; Кадр з фільму Одеської кінофабрики ВУФКУ “Борислав сміється” за по- вістю І. Я. Франка // Вікна. – 1928. – № 5. – С. 1; Борислав смеется (“Восковые короли”). Экраниз., 7 ч., 2000 м, ВУФКУ (Одесса), 1927 г. Выпуск на экран: 16.ХІІ.1927 (Киев), 11.VII.1930 (Москва) // Советские художествен- ные фильмы: Аннотированный каталог. В 3 т. – М., 1961. – Т. 1: Немые фильмы (1918–1935). – С. 180 та ін. 77 Копержинський К. Бібліографічні уваги до історії української книги 80-90-х років ХІХ століття в Одесі // Праці Одеської центральної наукової бібліотеки. – 1927. – Т. 1. – С. 170; Гордієвський М. І. “Мойсей” – поема Ів. Франка: (Спроба характеристики). – Одеса: Станок, 1926. – 15 с.; Семенів М. Переклади Ів. Франка з Ме- нандра // Slavia. – 1928. – Roč. VII, seš. 2. – S. 430–432 та ін. 78 Музичка А. В. Шляхи поетичної творчості Івана Франка. – Х.; Одеса: ДВУ, 1927. – 202 с. 79 Там само. – С. 3–4. людства”80. Акцентування авторами та редакці ями часописів саме на трагічний факт життя поета було не випадково. Це пов’язано з загальною фі- лософію пролетарської ідеології того часу, коли більшовицьке керівництво звертало увагу на боротьбу відомих представників культури, які боролись за права трудящих мас, що стало під- ставою ідентифікувати І. Франка “...первым про- летарским писателем в украинской литературе”81. У цілому, незважаючи на політично-толерант - ні рецепції того часу, все ж таки на середину 1920-х років припадає час появи перших фальси- фікацій щодо змісту інтелектуального надбання І. Франка. Так, професор А. Музичка у доповіді на засіданні Президії Одеської міської ради 4 чер- вня 1926 р. наголосив, що І. Франко перебував “...в первых рядах борьбы за научно-марксистское миросозерцание пролетариата и проводников его в литературе...”82, що у наступних фазах радян- ського періоду стало домінантою рецепцій. Започаткована наприкінці 1920-х рр. більшо- вицькою владою екстермінаційна політика проти української культури у 1930-х рр. пере- росла у боротьбу з українським “буржуазним на- ціоналізмом”, що призвело до виокремлення другої фази (1930–1941) третього періоду оде- ської рецептивної франкіани. За 12 років було значно зменшено кількість публікацій – до 24* позицій (4 – 1930, 2 – 1931, 2 – 1936, 13 – 1940, 3 – 1941), а загалом образ І. Франка як україн- ського національного генія було спотворено на борця за ідеї соціалістичної революції. На зламі 1930-х – 1940-х років стрімке зростанням соці- ально-економічних проблем спонукало владу шукати шляхи вирішення та відповідно пом’як- шення політичного режиму в різних сферах життя, що сприяло появі нових публікацій щодо творчості І. Франка, але їх зміст не виходив за межі існуючих ідеологічних догм. Наприкінці 1920-х рр. почався процес посту- пового зведення українізації нанівець. Розпо- чався цілеспрямований наступ більшовиків на національну культуру українців. Більшість ке- рівників УСРР були оголошені “ворогами на- роду”, піддані жорстоким переслідуванням або знищені. В українському націоналізмі були зви- нувачені та зазнали різних видів утисків автори перших наукових студій, присвячених інтелек- туальній діяльності І. Франка – В. Ґадзінський (1888–1932)83, А. Річицький (1893–1934), М. Горді - євський (1885–1938)84, П. Клепатський (1885 – не раніше 1938)85, А. Музичка (1886–1966)86 та інші. Замість них на науковому небосхилі з’яви- лися нові персони. У першу чергу це одеський науковець А. Недзвідський, перу якого за той час належить шість публікацій87. Із інших авторів на Одеська рецептивна франкіана наприкінці ХІХ – на початку ХХІ ст.: періодизація, динаміка, особливості 39 80 В роковини письменника-революціонера // Шквал. – 1929. – № 21. – С. 12. 81 Речицкий А. Иван Франко и пролетариат (Отрывок из статьи “Рабоче-крестьянский поэт и деятель)” // Шквал. – 1928. – № 23. – С. 7. 82 ДАОО, ф. Р-1234, оп. 1, спр. 175, арк. 31. * У покажчику “Іван Франко в Одесі” подано 20 згадок. Див.: Іван Франко в Одесі: Бібліографічний покажчик... 83 Див.: Турчина Л. В. Літературний процес 1920-х років на півдні України крізь призму поглядів В. Ґад- зінського // Наукові праці історичного факультету. – Запоріжжя, 2010. – Вип. XXVIII. – С. 227–230 та ін. 84 Див.: Левченко В. В., Петровський Е. П. «Арештувати як українського есера...» (до біографії професора філософії та педагогіки Одеського державного університету Михайла Гордієвського) // З архівів ВУЧК–ГПУ– НКВД–КГБ. – 2008. – № 1/2. – С. 415–432 та ін. 85 Див.: Музичко О. Є. Клепацький Павло Григорович // Одеські історики. Енциклопедичне видання. Том 1 (початок XIX – середина ХХ ст.). – Одеса: Друкарський дім, 2009. – С. 164–166 та ін. 86 Див.: Бузейчук В. М. Маловідомі сторінки життя професора А. В. Музички // Лукомор’я: археологія, етно- логія, історія Північно-Західного Причорномор’я. – Вип. 1. – 2007. – С. 291–293; Левченко В. В. Постать вченого на тлі національної революції 1917–1921 рр.: історик літератури А. В. Музичка (1886–1966) / Національна ре- волюція: загальноєвропейська традиція та український контекст. – Івано-Франківськ, 2012. – С. 306–315 та ін. 87 Недзвідський А. В. Іван Франко: До 80-річчя з дня народження // Молода гвардія. – 1936. – 16 серпня; Його ж. Университет имени Ивана Франко // Большевистское знамя. – 1940. – 11 января; Його ж. Гений Ивана Франко // Большевистское знамя. – 1940. – 26 октября; Його ж. Франко в русских переводах // Советская Украина. – 1940. – 31 октября; Його ж. Одесские отклики 1916 года на смерть писателя // Большевистское знамя. – 1940. – 26 декабря; Великий борец за свободу украинского народа: (К 85-летию со дня рождения И. Я. Франко) // Большевистское знамя. – 1941. – 28 августа. сторінках одеської преси працюючих у лан- дшафті франкознавства слід пригадати працівни- ків музею імені І. Франка у Львові – директора П. Франка88 і співробітницю І. Радловську89. За- лучення до публікацій в одеській пресі львів- ських франкознавців мало ідею демонстрації ними тих же рефлексій, що й одеських дослідни- ків, які знаходилися в одному ідеологічному про- сторі політики радянізації на українських зем- лях. Утішним епізодом цієї фази стала прем’єра опери композитора Б. Лятошинського “Золотий обруч” за повістю І. Франка “Захар Беркут”, яка вперше відбулася 26 березня 1930 р. в Одесі90. Характерними для цієї фази виглядають статті опубліковані у центральній обласній газеті “Чор- номорська комуна”, які демонструють досяг- нення більшовиків у навішуванні ярликів, фальсифікуванні змісту творчості І. Франка та репрезентуванні митця через образи його творів для іде - ологічних потреб поточного моменту. Наприклад, у статті “Каменяр соціаліз - му – Іван Франко”91 автор перекручує об - раз поета, котрий усе життя відчував свою близькість до наро - ду, закликав зне до - ле них, при гнічених рабським ста но ви - щем людей боро- тися зі свавіллям і неправдою,чо му при святив вірш “Каменярі”, на- повнений символічними образами, серед яких – височенна гранітна скала, символ неправди і неволі, і власне через що його самого стали на- зивати Каменярем, подає його “...як постать ве- ликого каменяра соціалізму”. Послідовно, але помірковано, автор представляє постать І. Франка прихильником ідеології радянської влади, який хоч і “...не доводить правдивого шляху марксизму, але дуже близько до нього сто- їть”. Вже через рік у статті “Письменник-борець за інтереси робітничого класу – Іван Франко”92 автор підводить чи- тача до того, що основним змістом інтелектуальної ді- яльності І. Франка була ідея класової боротьби, як відо - мо одного з ключо- вих понять марк - сизму: “...велична є постать “каменяра соціалізму” – Фран - ка, що, ставлячи в основу своєї бо- ротьби “людське щастя й волю й не абстрактно, а класово” закли- кав до “бою нового” “тисячі самих як я”, як він самий”. При цьому автор не забуває відмітити хиби Каменяра у революційному русі та зазна- чити роль партії більшовиків у боротьбі робо- чого класу: “Франко в питаннях програмових, в питаннях тактики щодо засобів боротьби не мав міцного, незламного характеру”. Піком циніч- 3/4 ’2016Валерій Левченко, Галина Левченко К Р А Є З Н А В С Т В О 40 88 Франко П. І. Музей Івана Франка у Львові // Чорноморська комуна. – 1940. – 4 вересня. 89 Радловская И. Иван Франко и Одесса // Большевистское знамя. – 1940. – 26 декабря; Її ж. Летописец рабочего Борислава // Большевистское знамя. – 1941. – 28 мая. 90 Арбатов О. Опера “Захар Беркут” (“Золотий обруч”): До постави в Державній опері // Чорноморська комуна. – 1930. – 23 березня; Б. Л. “Захар Беркут”: В Одеській державній опері // Чорноморська комуна. – 1930. – 9 квітня. “Чорноморська комуна” – друкований орган Одеського обласного і міського комітетів КПУ. Веде початок від кількох одеських періодичних видань з 1917–1920 pp. та від «Известий-Вістей» (з 1920 р.) Одеського ревкому і виконкому. З 1929 р. прийняла цю назву і почала виходити українською мовою. Виходила 5 разів на тиждень. 91 Каменяр соціалізму – Іван Франко (До 14 роковин зо дня смерті) // Чорноморська комуна. – 1930. – 28 травня. 91 Каменяр соціалізму – Іван Франко (До 14 роковин зо дня смерті) // Чорноморська комуна. – 1930. – 28 травня. 92 Романченко Ів. Письменник-борець за інтереси робітничого класу – Іван Франко (До 15 роковин з дня смерті) // Чорноморська комуна. – 1931. – 28 травня. Чорноморська комуна 28 травня 1930 року Чорноморська комуна 28 травня 1931 року ного популізму радянської ідеології 1930-х рр. стала стаття “Музей Івана Франка у Львові”93, в якій чверть матеріалу присвячено визначенню ролі Сталіна у вшануванні пам’яті І. Франка: “І коли великий Сталін подав дружню руку братам Західної України і визволив всіх спід панського гніту, коли прийшла воля і щастя, що про неї мріяв і за неї боровся Іван Франко і героїчна Чер- вона Армія звільнила трудящий народ Західної України, аж тоді ми дістали змогу популяризу- вати його ім’я, творчість разом з усім народом великої і неозорої Радянської країни”. Знайом- лячи у статті читача з експозицією музею І. Франка у Львові, автор робить висновок, що “Основна теза музею і полягає в цьому, щоб стати ще одним джерелом радянської літератури, щоб дати спромогу широким масам трудящих прилу- читися до справжнього зрозуміння культурної спадщини Івана Франка і служити цим великій ідеї Леніна – Сталіна”. На нетривалий час перерву радянській вакха- налії у фальсифікації ідеалів творчості І. Франка зробив прихід Другої світової війни на терени УРСР, разом з тим започаткувавши наявність четвертого періоду одеської рецептивної франкіани – румунсько-німецького (1941–1944). Ставлення адміністрації Трансністрії до постаті І. Франка лежало в контексті загальної політики румунської влади щодо українського народу. Ук- раїнців румуни вважали неблагонадійними, представники яких проявляли автономістські тенденції щодо румунської держави та активно закликали до відновлення незалежної соборної Української держави, через що вони були по- стійно під пильним наглядом її силових струк- тур94. Перебування румунської влади на теренах України супроводжувалося пропагандистською акцією, суть якої полягала у так званому звіль- ненні румунського задністровського населення або “реінтеграції” втрачених провінцій. Солда- там оголошувалося, що вони виконують свя- щенну місію, а боротьба на сході представлялася як боротьба європейської цивілізації з дикун- ством. З огляду загалом на українське питання політика окупантів була промаркована антиук- раїнськими поглядами95. Тому впродовж 1941– 1942 рр. жодної згадки щодо постаті І. Франка, рівно як й інших діячів української культури ми не зустрічаємо на переглянутих нами фрон- тально шпальтах одеських часописів, які всі без виключення виходили російською мовою. Тільки починаючи з березня 1943 й до січня 1944 рр., на сторінках періодичної преси Одеси 12 разів з’являється згадка імені Каменяра, яке поставало в контексті анонсів редакціями цих газет вистави “Украдене щастя”, поставленої за його п’єсою “Современным театром”96 і “Теат- ром Обозрений”97. Подібне “потепління” в став- ленні до українського питання редакція газети “Одесса” в одному з анонсів до вистави поясню- вала так: ““Украдене щастя” – драматическое произведение известнейшего писателя Ив. Фран - ка не часто появлялось на сценах наших театров, хотя является одной из лучших классических пьес украинской драматургии. Возможно это объяснялось его сложностью и углублёнными, Одеська рецептивна франкіана наприкінці ХІХ – на початку ХХІ ст.: періодизація, динаміка, особливості 41 93 Франко П. І. Музей Івана Франка у Львові // Чорноморська комуна. – 1940. – 4 вересня. 94 Див.: Вінцковський Т. С., Нікульча І. Я. Українське самостійницьке підпілля у Трансністрії (1941– 1944 рр.) // Український історичний журнал. – 2007. – № 5. – С. 123–133. 95 Див.: Михайлуца М. І. Антиукраїнськість релігійної політики румунської адміністрації в “Трансністрії” (1941–1944 рр.) // Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету. – 2010. – Вип. XXVIII. – С. 245–248. Хоча в Трансністрії виходили газети українською мовою. Наприклад, 1941–1942 рр. у Голтянському повіті українською мовою виходила газета “Прибугські вісті”. Голтянський повіт губернаторства Транс- ністрії – адміністративна одиниця, до якої входили правобережна частина Первомайська (Голта) і Перво- майський район. 96 “Украдене щастя” // Одесса. – 1943. – 23 марта; П. П. Бенефис артиста Н. И. Богданова // Молва. – 1943. – 25 марта; Современный театр // Одесская газета. – 1943. – 2 апреля; Для своего... // Одесса. – 1943. – 6 апреля; Современный театр // Одесская газета. – 1943. – 8 мая; Уже настало... // Одесса. – 1943. – 28 мая; Современный театр // Одесская газета. – 1943. – 18 июня; 20 июня... // Одесса. – 1943. – 19 июня; Современный театр // Одесская газета. – 1944. – 21 января. 97 Театр “Обозрений” // Одесская газета. – 1943. – 5 мая; Театр „Обозрений» // Одесская газета. – 1943. – 6 мая; Театр „Обозрений» // Одесская газета. – 1943. – 8 мая. несколько, необычными характеристиками персонажей”98. Хоча відповідь на це питання лежало не у площині складності самої п’єси, а скоріш за все у критичній ситуації румунсько- німецьких військ на фронті та відповідно розпо- чатої політики загравання румунської влади із значною кількістю українського населення в Одесі для притягнення його на свій бік. Після нетривалої перерви у ландшафті оде- ської рецептивної франкіани навесні 1944 р. було відновлено її третій період з початком третьої фази (1944–1955), яка відзначена незначною кіль- кістю публікацій щодо постаті І. Франка – 24* (10 – 1946, 1 – 1947, 2 – 1948, 3 – 1950, 4 – 1951, 1 – 1952, 2 – 1955), 17 з яких були опубліковані у двох центральних обласних часописах – “Боль- шевистское знамя”** (12) і “Чорноморська ко- муна” (5). На 1946 р. (через 20 років після проведення першого) припадає проведення другого інтелек- туального форуму в Одесі на честь І. Франка. Це сталося наприкінці травня у Будинку вчених, де у рамках об’єднаного урочистого засідання ка- федр української літератури Одеського держав- ного університету і Одеського педагогічного інституту, присвяченого 30 роковинам україн- ського літератора з доповідями виступили викла- дачі двох вишів, а місцеві артисти прочитали об- рані його твори99. У цей час на сценах одеських театрів київські й одеські трупи активно продов- жували ставити виставу “Украдене щастя” за п’єсою І. Франка100. Серед одеських акторів, що грали у цій виставі виділимо І. Твердохліба, який грав роль Миколи ще у виставах за часів ні- мецько-румунської окупації. Рецептивними ознаками одеської франкіани третьої фази радянського періоду, поруч з підкрес- ленням сталої багатогранності літератора та зга- дування про нього виключно щодо роковин смерті, стало наголошення на викриття україн- ських буржуазних націоналістів і “...тесную связь с культурой великого русского народа”101, вплив передової російської літератури на розви- ток його культури102, революційну спрямова- ність його ідеалів103 та репрезентацію його інте- лектуальної біографії у переважній більшості російською мовою104. Публікація творів росій- 3/4 ’2016Валерій Левченко, Галина Левченко К Р А Є З Н А В С Т В О 42 Чорноморська комуна 26 травня 1946 року 98 “Украдене щастя” // Одесса. – 1943. – 23 марта. * У покажчику “Іван Франко в Одесі” подано 15 згадок. Див.: Іван Франко в Одесі: Бібліографічний по- кажчик... ** “Большевистское знамя” – друкований орган одеського обкому ВКП(б), виходив з січня 1938 р. 99 Юбилейное заседание памяти Ивана Франко // Большевистское знамя. – 1946. – 1 июня. 100 Сцена из спектакля “Украдене щастя” И. Франко (Михайло – Л. С. Заднипровский, Микола – И. И. Твердо - хлиб). Театр им. Окт. революции, 1947: Фото // Голота В. В. Театральная Одесса. – К., 1990. – С. 200; Недз - ведский А. “Украдене щастя” в Украинском театре им. Октябрьской революции // Большевистское знамя. – 1948. – 16 января; В’язовський Г. “Украдене щастя”: (Гастролі Київ. театру ім. І. Франка) // Чорноморська комуна. – 1950. – 7 червня. 101 Киселев А. Великий писатель-революционер // Большевистское знамя. – 1951. – 29 мая. 102 Чаговець В. Він писав на мармурі // Чорноморська комуна. – 1946. – 26 травня; Черная Т. Великий пи- сатель – борец // Большевистское знамя. – 1946. – 28 мая. 103 Устенко М. Великий народний письменник // Чорноморська комуна. – 1946. – 28 травня; Юбилейное заседание памяти Ивана Франко // Большевистское знамя. – 1946. – 1 июня; Левченко М. Іван Франко і ре- волюція 1905 року // Чорноморська комуна. – 1955. – 18 грудня. 104 Нестеренко В. На русском языке // Большевистское знамя. – 1946. – 28 мая; Франко И. Родная земля / Пе- ревел с украинского Григорий Карев // Большевистское знамя. – 1946. – 28 мая; Франко И. Моя Любовь (Из цикла “Украина”) / Перевел с украинского Г. Захаров // Большевистское знамя. – 1946. – 28 мая; Франко И. Вес- нянка / Перевел с украинского Иван Черниговский // Большевистское знамя. – 1946. – 28 мая; Франко И. В до- лине, где село лежит / Перевел с украинского В. Бершадский // Большевистское знамя. – 1946. – 28 мая та ін. ською мовою Каменяра здійснювалася у контек- сті загальної політики русифікації, яка була на- правлена у СРСР на придушення національних проявів будь-яким народом. При цьому радян- ська влада продовжувала фальсифікувати ідеї І. Франка, які в оригіналі літератора подавалися як боротьба за добробут і краще майбутнє укра- їнського народу, а вона трактувала революційну направленість як боротьбу за побудову майбут- ньої комуністичної держави: “Этот острый меч слова Франко и сейчас с неослабевающей силой разит всех врагов народа; а горячее сердце Франко мы чувствуем в его страстных произве- дениях, обращённых к народу. Поэтому эти про- изведения так дороги и близки нам. Они помо- гают нам в нашей борьбе за построение коммунистического общества, о котором всю свою жизнь мечтал пламенный поэт – револю- ционный демократ Иван Франко”105. Наступна фаза (1956–1971) третього пе- ріоду одеського рецептивної франкіани стала показовою у багатьох аспектів дослідження франкознавства в Одесі: у пропорційному відно- шенні до хронологічного часу періоду рекордна кількість рецепцій – 185* (82 – 1956, 1 – 1957, 6 – 1958, 4 – 1959, 4 – 1960, 4 – 1961, 7 – 1962, 2 – 1963, 2 – 1964, 9 – 1966, 2 – 1967, 44 – 1968, 10 – 1969, 3 – 1970, 5 – 1971); відзначення ювілеїв з дня народження І. Франка на державному рівні з підготовки і проведення урочистих заходів: 1956 р. утворення республіканського урядового комітету і комісій при обласних Радах депутатів трудящих106, 1966 р. створення Обласної ювілейної комісії107; проведення різнофор- матних заходів у на- вчальних закладах і культурно-освітніх ус- тановах, на підприєм- ствах тощо; переважна кількість урочистих заходів присвячува- лися річниці, а ні ро- ковинам; видання в Одеському держав- ному університеті імені І. І. Мечникова збірки на- укових праць108; встановлення 1956 р. меморіаль- ної дошки на будинку № 42 по вулиці Грецькій (К. Лібкнехта), в якому він мешкав перебуваючи в Одесі 1909 р.109; проведення чисельного науко- вого міждисциплінарного форуму на університет- ському рівні з виданням матеріалів його учасни- ків, що звернулися до вивчення різних аспектів його творчості, окремих питань літературної спадщини, художньої майстерності, мовно-сти- лістичної характеристики тощо110; проведення Одеським і Львівським університетами в Одесі XIV Франківської республіканської наукової конференції111; проведення та захист дисертацій- них досліджень, присвячених інтелектуальній діяльності І. Франка112; проведення у Будинку вчених “Франківських читань” з виданням за їх результатами тез доповідей113; видання виклада- Одеська рецептивна франкіана наприкінці ХІХ – на початку ХХІ ст.: періодизація, динаміка, особливості 43 105 Киселев А. Великий писатель-революционер // Большевистское знамя. – 1951. – 29 мая. * У покажчику “Іван Франко в Одесі” подано 145 згадок. Див.: Іван Франко в Одесі: Бібліографічний по- кажчик... 106 ДАОО, ф. Р-2000, оп. 3, спр. 1300, арк. 85. 107 ДАОО, ф. Р-2000, оп. 9, спр. 29, арк. 26–27. 108 Праці Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова. – 1956. – Т. 146: Збірник, присвячений 100-річчю з дня народження Івана Франка. – 122 с. 109 ДАОО, ф. Р-1234, оп. 7, спр. 1726, арк. 33; ф. Р-2000, оп. 3, спр. 1418, арк. 178–180. 110 Іван Франко і історико-літературний процес: Матеріали наук. конф. / Відп. ред. А. В. Недзвідський. – К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1968. – 106 с. 111 XIV Франківська республіканська наукова конференція: Запрошення-програма. Одеса, 9–12 груд. 1969 р. – Одеса, 1969. – 12 с. 112 Маркушевская Р. Ф. Иван Франко – критик и исследователь в борьбе за Шевченко: Автореф. дис. ... канд. филол. наук. – Одеса, 1962. – 20 с.; Пчелинцева М. М. Иван Франко – библиограф украинской литера- туры: Автореф. дис. ... канд. филол. наук. – Одеса, 1963. – 19 с. 113 Франківські читання 1956 року: Тези доп. / Редкол.: П. І. Збандуто, М. З. Зданевич, А. В. Недзвідський (відп. ред.). – Одеса, 1957. – 52 с. чами університету практичних рекомендацій для викладання творчості І. Франка у середніх школах114; розміщення портрету і патріотично спрямованої статті на передовиці центрального обласного часопису – “Великий син україн- ського народу”115 ознайомлення читачів одеської преси з проведенням урочистих заходів на бать- ківщині Каменяра116; переважна більшість пуб- лікацій українською мовою тощо. У цілому така потужна рецептивна репрезентація постаті та інтелектуально го доробку І. Фран ка на тлі про- цесів десталінізації сприяла популяризації його іме ні, формуванню осередків франкознавства в ОДУ імені І. І. Мечникова і Одеській бібліотеці імені М. Горького, підвищенню української на- ціональної свідомості одеситів та об’єднанню на тлі франкознавства українців Західної й Півден- ної України, подоланню негативних спогадів в історичній пам’яті та будуванню нового під- ґрунтя в культурі пам’яті. Серед переважної більшості ідеологічно по- міркованих публікацій щодо постаті І. Франка, автори яких зображували його як велику людину “...яка все життя вела наполегливу, пристрасну боротьбу за соціальне і національне визволення свого багатостраждального народу...”117, зустрі- чалися кардинально протилежні студії, автори котрих все ж таки намагалися “притягнути” зміст його творчого надбання до сучасних ідео- логем комуністичної партії. Так, працівники Одеського облдержархіву коментуючи секрет- ний циркуляр від 30 березня 1892 р., що збері- гався у фондах архіву, в якому повідомлялося про заборону в’їзду І. Франкові до Російської ім- перії дійшли до контрверсійного висновку щодо “...прагнення Івана Яковича Франка до збли- ження з російськими і українськими письменни- ками”118. Отже, у цей час новою “фішкою” у фальсифікації радянською владою ідейного змісту інтелектуальної творчості Каменяра стало змалювання його як борця за відстоювання “...ін- тернаціональної єдності трудящихся”, “...росій- сько-українську літературну єдність”, що заклав “...традиції співробітництва, культурного єд- нання народів”, які “...є особливо цінними й плідними для українського народу, який в непо- рушній єдності з великим братом – російським народом та іншими народами нашої багатонаціо- нальної Батьківщини здобув те щастя, за яке від- дали своє життя в страшні часи панування “тем- ного царства” кращі сини народу, серед яких почесне місце займає і великий український Ка- меняр – Іван Якович Франко”119. Наступна фаза (1972–1985) радянського пе- ріоду одеської рецептивної франкіани відпо- відно даних покажчика “Іван Франко в Одесі” репрезентована 55 споминами120 (1 – 1973, 3/4 ’2016Валерій Левченко, Галина Левченко К Р А Є З Н А В С Т В О 44 114 На допомогу школі: Практичні рекомендації кафедри філологічного факультету / ОДУ ім. І. І. Мечни- кова. – Одеса, 1956. – Вип. 3. – 95 с.; Маркушевський П. Т. Вивчення творчості Франка в середній школі / Одеський обласний інститут удосконалення кваліфікації вчителів. – Одеса, 1957. – 47 с. 115 Великий син українського народу // Чорноморська комуна. – 1956. – 27 серпня. 116 Лозовий П. На високій полонині: До 100-річчя з дня народження Івана Франка // Чорноморська комуна. – 1956. – 21 серпня; Ювілейні франківські торжества у Львові: Покладення вінків на могилу великого пись- менника // Чорноморська комуна. – 1956. – 5 вересня; Урочисті засідання в Дрогобичі і Бориславі // Чорно- морська комуна. – 1956. – 6 вересня та ін. 117 Абовський М. На батьківщині великого каменяра: До 100-річчя з дня народження Івана Франка // Чор- номорська комуна. – 1956. – 4 липня та ін. 118 Осадчук О., Щиголь Є., Московенко Ю. До 100-річчя І. Я. Франка // Чорноморська комуна. – 1956. – 22 серпня. 119 В’язовський Гр. Іван Франко і російська література: До 100-річчя з дня народження // Чорноморська комуна. – 1956. – 7 серпня. 120 Див.: Іван Франко в Одесі: Бібліографічний покажчик... Чорноморська комуна 27 серпня 1956 року 2 – 1974, 1 – 1975, 4 – 1976, 7 – 1977, 5 – 1978, 2 – 1979, 3 – 1980, 9 – 1981, 6 – 1982, 6 – 1983, 4 – 1984, 5 – 1985) щодо постаті І. Франка. Ця фаза припала на час поступової російськофіка- ції, що супроводжувалося цілеспрямованою по- літикою влади щодо обмежень української мови та зміненням акцентів комуністичної партії з розвитку національних культур на політику ін- тернаціоналізму. На цьому тлі паралельно з науково-виваженими студіями121 у багатьох пуб- лікаціях, присвячених висвітленню інтелекту- альної біографії Каменяра спостерігалися дисо- нансні тези. Так, з’явилися розвідки, в яких інтелектуальний доробок літератора вивчався у контексті марксистсько-ленінської теорії122, “на- думаного” змісту революційної тематики 1905– 1907 рр.123, єднання українського і російського народів124 та інтернаціонального руху125. Остання тема набула настільки бурхливого ідеологічного піднесення, що Одеський державний універси- тет 25–27 квітня 1974 р. провів республіканську конференцію на тему “Інтернаціоналізм у твор- чості Івана Франка”126. Фальсифікування ідейної суті інтелектуальної спадщини І. Франка у пуб- лікаціях одеських дослідників здійснювалася тенденційно з написанням їх у першій половині 1980-х рр. переважно російською мовою. Останній шостій фазі (1985–1991) радян- ського періоду одеської рецептивної фран- кіани характерне поступове сходження нані- вець комуністичної ідеології й риторики у вивченні творчості Каменяра та перефокусу- вання поглядів одеських дослідників на націо- нально-патріотичні ідеї в його інтелектуаль- ному доробку. Ці ознаки виразилися для відносно короткого відрізку часу в значну кіль- кість рецепцій – 75127 (15 – 1986, 48 – 1987, 5 – 1988, 3 – 1989, 3 – 1990, 1 – 1991). Помітними подіями цієї фази стали прове- дення у складних соціально-економічних умовах ОДУ імені І. І. Мечникова і Одеським міжоблас- ним відділенням Спілки театральних діячів представницького наукового форуму на облас- ному рівні128 та організація 1989 р. у день хре - щен ня Івана Франка, 27 серпня (народився ж він, згідно з метричним записом, 25 серпня 1856 р.) науково-освітньо-культурницької організації “Вотум Івана Франка”129. Це ще раз продемон- Одеська рецептивна франкіана наприкінці ХІХ – на початку ХХІ ст.: періодизація, динаміка, особливості 45 121 Зленко Г. Друг Ивана Франко // Вечерняя Одесса. – 1973. – 27 сентября; Зленко Г. “Сюди приїхав Іван Франко…” // Чорноморська комуна. – 1976. – 21 вересня; Бондарчук Т. И. Франко – библиограф // Вечерняя Одесса. – 1981. – 27 августа; Маркушевський П. Іван Франко на одеській сцені // За наукові кадри. – 1981. – 18 вересня; Зленко Г. Там, де море Чорне грає // Шляхами Івана Франка на Україні. – Львів: Каменяр, 1982. – С. 105–111 та ін. 122 Недзвідський А. З відгуків марксистсько-ленінської критики про Франка // Українське літературознав- ство. – 1975. – Вип. 23. – С. 3–10; Раковська Н. Іван Франко в оцінці російської прогресивної і марксистської критики // Українське літературознавство. – 1983. – Вип. 40. – С. 37–42. 123 Ковальчук Л. Революция 1905–1907 гг. в публицистике Максима Горького и Ивана Франко // Вопросы литературы народов СССР. – 1982. – Вып. 8. – С. 96–103; Паньков А. И. Украинская прогрессивная критика в канун первой русской революции в борьбе за народность литературы: (Полемика И. Франко и Леси Украинки): Автореф. дис. ... канд. филол. наук. – Одесса, 1982. – 21 с.; Ковальчук Л. А. Образность публицистики Ивана Франко: (На материале произведений периода первой русской революции 1905–1907 гг.): Автореф. дис. ... канд. филол. наук. – Одесса, 1983. – 18 с.; Ковальчук Л. Ідейно-тематичні перегуки поезії і публіцистики І. Франка періоду першої російської революції // Українське літературознавство. – 1985. – Вип. 44. – С. 63–68. 124 Іван Франко – поборник великого братерства: Метод. реком. / Авт.: І. М. Дузь, Л. А. Ковальчук, А. І. Паньков. – Одеса, 1982. – 24 с.; Ковальчук Л. Русско-украинское единение в публицистике Ивана Франко 1905–1907 гг. // Тез. докл. межобл. науч.-практ. конф. молодых ученых, посвящ. 60-й годовщине образования СССР. – Одеса, 1983. – Ч. І. – С. 223–224. 125 Доброгорський М. Інтернаціональний зміст патріотизму Івана Франка // Українське літературознавство. – 1977. – Вип. 28. – С. 20–27; Саєнко І. І. Франко про діалектичний зв’язок національного й інтернаціонального в історико-літературному процесі // Українське літературознавство. – 1977. – Вип. 28. – С. 34–41. 126 М. З. [Республіканська наукова конференція] // Радянське літературознавство. – 1974. – № 7. – С. 95. 127 Див.: Іван Франко в Одесі: Бібліографічний покажчик... 128 Лиш боротись – значить жить!: Тези обл. наук.-творч. конф., присвяч. 100-річчю з дня публ. зб. І. Франка “З вершин і низин”. 29–30 грудня 1987 р. / Відп. ред. П. Т. Маркушевський. – Одеса, 1987. – 58 с. 129 Вербицький В. Г. “Вотум Івана Франка”: Наукова, освітня та культурницька організація в Одесі // Чор- номорська комуна. – 1991. – 5 квітня. струвало активну діяльність одеських осередків франкознавства та національно-патріотичні по- чуття багатьох одеситів. Від часу здобуття українським народом неза- лежної держави до наших днів триває п’ятий пе- ріод – національно-суверенний – одеської рецеп- тивної франкіани, у розвитку якого наступні дослідники може виділять окремі фази, ми ж його репрезентуємо одним періодом, в якому нараху- вали тільки 55 рецепцій, що складає низький по- казник до відповідності з його хронологічними межами. Це пов’язано із складним соціально-еко- номічним і суспільно-політичним положенням в Україні 1990-х рр., коли національно-патріотичні піднесення в країні залишалися на узбіччі націо- нальної політики можновладців, що призвело до того, що, наприклад, 1992 р. в Одесі 136-ту річ- ницю від дня народження Каменяра зі всіх дер- жавних, політичних і громадських об’єднань від- значило тільки одне єдине товариство “Вотум Івана Франка”130. Подібна ситуація повторилася й 2000 р., але з більш гіркими наслідками. До того, що державні установи, не говорячи про по- літичні й громадські об’єднання (крім товариства “Вотум Івана Франка”), проігнорували пом’я - нути ім’я Каменяра у день його кончини, не по- клавши квіти до меморіальної дошки, так ще до того під нею щезла поличка для квітів131. Таке становище змінилося в середині 2000-х рр. за часів президентства В. Ющенка, коли 7 грудня 2006 р. в Одесі в центрі міста на перетині Олек- сандрівського проспекту і вулиці Успенської до 150-річчя з дня народження І. Франка було від- крито* перший на півдні України на його честь пам’ятник. У науковому плані ситуація була та й залиша- ється не на багато краще. Виключенням можна вважати видання Одеською державною науко- вою бібліотекою імені М. Горького науково-до- поміжного бібліографічного покажчика “Іван Франко в Одесі”132 (див. фото 2), упорядкованого знаним одеським краєзнавцем і франкознавцем Г. Зленком (1934–2015). У покажчику шляхом опису великого корпусу публікацій від кінця ХІХ до кінця ХХ ст. розкрито різнобічні трива- лочасні зв’язки літератора з Південною Пальмі- рою, вивчення його біографії та багатогранної спадщини одеськими дослідниками. Упорядку- вання цього покажчика стало увічненням бага- торічного і плідного дослідження інтелектуаль- ної біографії Каменяра Г. Зленком. Більшість позицій покажчика проанотовано, у низці випад- ків спростовано помилки щодо фактів його біо- графії та їх захищення проти деяких помилкових гіпотетичних уявлень. Наприклад, провідному одеському франкознавцю Г. Зленку належить прерогатива у розвінчання багатьох міфів, які 3/4 ’2016Валерій Левченко, Галина Левченко К Р А Є З Н А В С Т В О 46 130 Вербицький В. Г. Знову не прийшли... // Чорноморські новини. – 1992. – 1 вересня. 131 Григорович В. Хто своїх не пам’ятає, того Бог карає... // Чорноморські новини. – 2000. – 10 червня. * Ініційовано управлінням культури обласної державної адміністрації та одеською міською владою. Скуль- птор монументу Б. Рум’янцев, архітектор – М. Рум’янцев. 132 Іван Франко в Одесі: Бібліографічний покажчик... Одеса. Пам’ятник Івану Франку з’явилися навколо питання скільки разів приїж- джав І. Франко до Одеси133, підтриману пред- ставниками наступної генерації дослідників134, та щодо републікації спогадів українського діяча, провідника національно-визвольної рево- люції 1917–1919 рр. в Одесі В. Кедровського135, фактологічність яких, оперуючи незаперечними аргументами, він спростував, роблячи висновок, що в їх основу покладено нотатки С. Шелухина з певними “модифікаціями”136. Згадуючи рецепції одеської франкіани 2016 р. – ювілейного року для постаті І. Франка, можна констатувати про проведені заходи культурно- освітніх установ і внутрішньоуніверситетських підрозділів та низку поодиноких статей. Шко - да, що до круглих дат Каменяра в Одесі не було проведено наукового форуму ні міжуніверси- тетського, ні всеукраїнського, а ні міжнарод- ного, хоча вища школа Одеси налічує потужні наукові-педагогічні кадри соціогуманітаріїв, які б могли зробити внесок у популяризацію та продовження рецепцій одеського франкознав- ства. Аналіз методологічних установок та індиві- дуальних дослідницьких стратегій одеської ре- цептивної франкіани дозволив встановити, пе- ріодизацію, динаміку, особливість, спільність і специфіку наукової думки. Структурно одеська рецептивна франкіана представлена багатьма напрямами: зібрання творів, вибрані твори та ок- ремі художні твори; публікації про життєвий і творчий шлях, вшанування його пам’яті; студії, що відображають філософські, релігієзнавчі, суспільно-політичні погляди; матеріали, які роз- кривають культурно-мистецькі та педагогічні погляди; наукові дослідження літературно-ху- дожньої і літературознавчої спадщини; публіка- ції про етнографічну і фольклорну діяльність; мовознавчі погляди та дослідженням мови і стилю його творів; діяльності як перекладача, публіциста, журналіста, видавця; праці про між- народні літературні та громадсько-культурні зв’язки; публікації з методики викладання й ви- вчення творчості; зображення образу поета в ху- дожній літературі та мистецтві; історіографія та бібліографія життя і творчості, постановка тво- рів на сцені та їх екранізація, здійснені в Одесі тощо. Дивлячись на дати виходу переважної більшості публікацій, можна констатувати, що вони виходили до річниці з дня народження або дня роковин І. Франка. Дослідження творчості Великого Каменяра, у біографії якого Одеса зай- має не досить помітне місце проведені пошуки джерел щодо матеріалів про приїзд І. Франка до Одеси, прижиттєвих і посмертних видань його творів в Одесі, публікацій в одеських виданнях про його життя та творчість, відгуки на кончину, некрологи та статті до річниць та роковин, інтелектуальної спадщини І. Франка в працях одеських дослідників, постановки творів та їх екранізації в Одесі, вшанування пам’яті та від- значення пам’ятних дат, історіографії питання тощо, які відображали дух тих часів та сприяють усвідомленню ролі та місця генія українського народу в інтелектуальному просторі Одеси. Звернення до масиву вітчизняної критико- літературознавчої рецепції підтвердило гіпотезу про сформований системний характер імпер- ського (трьохфазного), національно-визвольного, радянського (шестифазного), румунсько-німець- кого і національно-суверенного франкознавства, що проявлялося в індивідуальних стратегіях, спиралося на сформовані наукові традиції, пред- ставлених широким спектром досліджень, які виявляють смислове багатство, художню своє- рідність і визначають її місце і значення в історії світової літератури. В оцінці інтелектуальної діяльності І. Франка, його дослідники у пере- важній більшості орієнтувалися насамперед на «ідеологічну доцільність», соціально-політичну кон’юнктуру, чітко сприймали «новітні віяння» у науці. Відповідно, від них годі було очікувати Одеська рецептивна франкіана наприкінці ХІХ – на початку ХХІ ст.: періодизація, динаміка, особливості 47 133 Зленко Г. Д. Единственный приезд Ивана Франко: К 90-летию пребывания писателя в нашем городе // Вечерняя Одесса. – 1999. – 19 октября; Його ж. Скільки разів Іван Франко приїздив до Одеси? // Слово і Час. – 2002. – № 7. – С. 75–76 та ін. 136 Зленко Г. Скільки разів Іван Франко приїздив до Одеси?... 134 Див.: Мисечко А. До історії зв’язків Івана Франка з Одесою // Філософські пошуки. – Львів; Одеса, 2006. – Вип. XXI/XXII. – С. 64–69; Кудлач В. Тут міф і достовірність ходять поруч // Чорноморські новини. – 2011. – 15 грудня та ін. 135 Див.: Іван Франко в Одесі / Публікацію підготував О. Гонтар // Думська площа. – Одеса, 2000. – 10 лис- топада. – С. 6, 12; Музичко О. Високе чоло генія: Іван Франко в Одесі // День. – 2011. – 8–9 жовтня. – С. 8. Bachyns’kyj, A. D., Vaschenko, V. P., Kul’chyts’kyj, S. V. (2012). Yzmenenyia admynystratyvno-terryto- ryal’noho delenyia Odesschyny (konets ХVIII v. – 1975 h.). Pivdenyj zakhid. Odesyka, 13, 43–52. [in Russian]. Buzejchuk, V. M. (2007). Malovidomi storinky zhyt- tia profesora A. V. Muzychky. Lukomor’ia: arkheolohiia, etnolohiia, istoriia Pivnichno-Zakhidnoho Prycho rno - mor’ia, 1, 291–293. [in Ukrainian]. Vintskovs’kyj, T. (2013). Vil’ne misto Odesa v dobu Tsentral’noi Rady: revoliutsijna interpretatsiia politychnoho separatyzmu. Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal – Ukrainian Historical Journal, 1, 80–91. [in Ukrainian]. Vints’kovs’kyj, T., Minina, I. (2016). Hromads’ko- politychna j kul’turno-osvitians’ka diial’nist’ Arkadiia Mykoliuka v Odesi u dobu revoliutsij: stanovlennia nat- sional-komunista. Pivdennyj Zakhid. Odesyka, 20, 240. [in Ukrainian]. Vintskovs’kyj, T. S., Nikul’cha, I. Ya. (2007). Ukrains’ke samostijnyts’ke pidpillia u Transnistrii (1941–1944 rr.). Ukrains’kyj istorychnyj zhurnal – Ukrainian Historical Journal, 5, 123–133. [in Ukrain- ian]. Hordiievs’kyj, M. I. (1926). “Mojsej” – poema Iv. Franka: (Sproba kharakterystyky). Odesa: Stanok. [in Ukrainian]. Dobrohors’kyj, M. (1977). Internatsional’nyj zmist patriotyzmu Ivana Franka. Ukrains’ke literaturoz- navstvo, 28, 20–27. [in Ukrainian]. Zbirnyk tvoriv vydatnishykh ukrains’kykh pys’men- nykiv (1918). Odesa: Vyd. Ye. I. Fesenka. [in Ukrainian]. Zvit ukrains’koho tovarystva “Prosvita” v Odesi za 1907 r. (1908). Odesa. [in Ukrainian]. Voronyj, M. (Comps.). (1903). Z-nad khmar i z dolyn: Ukrains’kyj al’manakh: (Zbirnyk tvoriv s’oho- chasnykh avtoriv). Odesa. [in Ukrainian]. Zlenko, H. (1997). Pavlo Zelenyj – odes’kyj mis’kyj holova i literator. Kyivs’ka starovyna, 6, 106–111. [in Ukrainian]. Zlenko, H. (2002). Skil’ky raziv Ivan Franko pry- izdyv do Odesy? Slovo i Chas, 7, 75–76. [in Ukrainian]. Zlenko, H. (1982). Tam, de more Chorne hraie. Shli- akhamy Ivana Franka na Ukraini. L’viv: Kameniar. [in Ukrainian]. Zlenko, H. D. (Comps.). (2001). Ivan Franko v Odesi: Bibliohrafichnyj pokazhchyk. Odesa. [in Ukrain- ian]. Hontar, O. (Comps.). (2000). Ivan Franko v Odesi. Dums’ka ploscha, 10 lystopada. Nedzvids’kyj, A. V. (Ed.). (1968). Ivan Franko i is- toryko-literaturnyj protses. Kyiv. [in Ukrainian]. Ivan Franko: (K 72-letyiu so dnia eho rozhdenyia). (1928). Shkval, 34, 2. Duz’, I. M., Koval’chuk, L. A., Pan’kov, A. I. (1982). Ivan Franko – pobornyk velykoho braterstva. Odesa. [in Ukrainian]. Stanko, V. N. (Ed.). (2002). Istoriia Odesy. Odesa: Druk. [in Ukrainian]. Koval’chuk, L. (1985). Idejno-tematychni perehuky poezii i publitsystyky I. Franka periodu pershoi rosijs’koi revoliutsii. Ukrains’ke literaturoznavstvo, 44, 63–68. [in Ukrainian]. Koval’chuk, L. A. (1983). Obraznost’ publytsystyky Yvana Franko: (Na materyale proyzvedenyj peryoda per- voj russkoj revoliutsyy 1905–1907 hh.) [Imagery jour- будь-яких об’єктивних оцінок, схвальних відгу- ків про витончену творчість митця, про його правдиві художні образи та проблемні твори, в яких автори порушували питання революцій- ності, класової боротьби, соціалістичних і націо- нальних ідей тощо. Аналіз одеської рецептивної франкіани зазначеного періоду дозволяє зробити висновок про важливість продовження розвитку франкознавства, заглибленого новими підходами уявлення про їх різні риси і властивості. У той же час різноманіття представлених наукових стратегій дозволяє окреслити можливі перспек- тиви розвитку сучасного франкознавства, серед яких основними є інтертекстуальний, герменев- тичний, текстологічний, історико-порівняльний, історико-функціональний та інші підходи. Розвінчуючи ідеологічні викривлення різних часів в одеській рецептивній франкіані сподіває- мось, що постать генія української культури, яким він увійшов у свідомість прогресивного людства – сміливою і чесною людиною, яка все життя присвятила боротьбі за здійснення ідеалів гуманізму, в чому й полягає його велич, в чому причини незгасаючої любові, яку виявляють до нього прихильники його літературного таланта у всьому світові, залишиться для наступних по- колінь не забрудненою і не спаплюженою жод- ною людиною і політичною силою. Постать Івана Франка, його інтелектуальна творчість, життєвий подвиг та віддана любов українському народові, є і, впевнені, будуть цікавими ще ба- гатьом наступним поколінням українців. 3/4 ’2016Валерій Левченко, Галина Левченко К Р А Є З Н А В С Т В О 48 References Одеська рецептивна франкіана наприкінці ХІХ – на початку ХХІ ст.: періодизація, динаміка, особливості 49 nalism Ivan Franko: (On a material of products of the first Russian revolution, the period of 1905–1907)] (Extended abstract of Candidate’s thesis). Odessa. [in Russian]. Koval’chuk, L. (1982). Revoliutsyia 1905–1907 hh. v publytsystyke Maksyma Hor’koho y Yvana Franko. Voprosy lyteratury narodov SSSR, 8, 96–103. [in Russ- ian]. Koval’chuk, L. (1983). Russko-ukrainskoe edinenie v publicistike Ivana Franko 1905–1907 gg. Abstracts of Papers ‘83: 60-j godovshhine obrazovaniya SSSR. (pp. 223–224). Odesa. [in Russian]. Koperzhyns’kyj, K. (1927). Bibliohrafichni uvahy do istorii ukrains’koi knyhy 80-90-kh rokiv KhIKh stolittia v Odesi. Pratsi Odes’koi tsentral’noi naukovoi bib- lioteky, 1, 170. [in Ukrainian]. Kudlach, V. (2001). Tut mif i dostovirnist’ khodiat’ poruch. Chornomors’ki novyny, 15 hrudnia. [in Ukrain- ian]. Levchenko, V. V. (2010). Istoriia Odes’koho instytutu narodnoi osvity (1920–1930 rr.): pozytyvnyj dosvid nev- daloho eksperymentu. Odesa: TES. [in Ukrainian]. Levchenko, V. V. (2009). Muzychka Andrij Va- syl’ovych. Odes’ki istoryky. Entsyklopedychne vydannia. Tom 1 (pochatok XIX – seredyna KhKh st.). Odesa: Drukars’kyj dim. [in Ukrainian]. Levchenko, V. V., Petrovs’kyj, E. P. (2008). «Aresh- tuvaty iak ukrains’koho esera...» (do biohrafii profesora filosofii ta pedahohiky Odes’koho derzhavnoho univer- sytetu Mykhajla Hordiievs’koho). Z arkhiviv VUChK– HPU–NKVD–KHB, 1/2, 415–432. [in Ukrainian]. Levchenko, V. V. (2012). Postat’ vchenoho na tli nat- sional’noi revoliutsii 1917–1921 rr.: istoryk literatury A. V. Muzychka (1886–1966). Natsional’na revoliutsiia: zahal’noievropejs’ka tradytsiia ta ukrains’kyj kontekst. Ivano-Frankivs’k. [in Ukrainian]. Lysh borotys’ – znachyt’ zhyt’! (1987). Abstracts of Papers ‘87: 100-richchiu z dnia publ. zb. I. Franka “Z vershyn i nyzyn”. Odesa. [in Ukrainian]. Markushevskaia, R. F. (1962). Yvan Franko – krytyk y yssledovatel’ v bor’be za Shevchenko [Ivan Franko – critic and researcher in the struggle for Shevchenko] (Ex- tended abstract of Candidate’s thesis). Odesa. [in Russ- ian]. Markushevs’kyj, P. T. (1957). Vyvchennia tvorchosti Franka v serednij shkoli. Odesa. [in Ukrainian]. Mysechko, A. (2006). Do istorii zv’iazkiv Ivana Franka z Odesoiu. Filosofs’ki poshuky, XXI/XXII, 64– 69. [in Ukrainian]. Mykhajlutsa, M. I. (2010). Antyukrains’kist’ relihi- jnoi polityky rumuns’koi administratsii v “Transnistrii” (1941–1944 rr.). Naukovi pratsi istorychnoho fakul’tetu Zaporiz’koho natsional’noho universytetu, XXVIII, 245–248. [in Ukrainian]. Muzychka, A. V. (1927). Shliakhy poetychnoi tvor- chosti Ivana Franka. Kh.; Odesa: DVU. [in Ukrainian]. Muzychko, O. (2011). Vysoke cholo heniia: Ivan Franko v Odesi. Den’, 8–9 zhovtnia. [in Ukrainian]. Muzychko, O. (2011). Volodymyr i Natalia Lazu - rs’ki: soiuz Kaliopy ta Mel’pomeny zadlia rozvytku ukrains’koi kul’tury. In V. M. Khmars’kyj (Ed.), Chornomors’ka khvylia Ukrains’koi revoliutsii: provid- nyky natsional’noho rukhu v Odesi u 1917–1920 rr. Odesa: TES. [in Ukrainian]. Muzychko, O. Ye. (2009). Klepats’kyj Pavlo Hry- horovych. Odes’ki istoryky. Entsyklopedychne vydannia. Tom 1 (pochatok XIX – seredyna KhKh st.). Odesa: Drukars’kyj dim. [in Ukrainian]. Na dopomohu shkoli: Praktychni rekomendatsii kafedry filolohichnoho fakul’tetu. (1956). – Odesa. [in Ukrainian]. Nedzvids’kyj, A. (1975). Z vidhukiv marksysts’ko- lenins’koi krytyky pro Franka. Ukrains’ke literaturoz- navstvo, 23, 3–10. [in Ukrainian]. Pavliuk, M. V. (1956). Ivan Yakovych Franko v Odesi. Pratsi Odes’koho derzhavnoho universytetu im. I. I. Mechnykova, 146, 110. [in Ukrainian]. Pan’kov, A. Y. (1982). Ukraynskaia prohressyvnaia krytyka v kanun pervoj russkoj revoliutsyy v bor’be za narodnost’ lyteratury: (Polemyka Y. Franko y Lesy Ukraynky) [Ukrainian progressive criticism on the eve of the first Russian revolution, in the struggle for the peo- ple’s literature: (Polemics Ivan Franko and Lesia Ukrainka)] (Extended abstract of Candidate’s thesis). Odessa. [in Russian]. Popovych, T. (1929). 1-sha Mis’ka Biblioteka Okr. P. O. imeni Iv. Franka v m. Odesi. Zapysky Ukrains’koho bibliohrafichnoho tovarystva v Odesi, 2–3, 140–143. [in Ukrainian]. Pratsi Odes’koho derzhavnoho universytetu im. I. I. Mech nykova (1956). Odessa. [in Ukrainian]. Pchelinceva, M. M. (1963). Ivan Franko – bibliograf ukrainskoj literatury. [Ivan Franko – Ukrainian literature Bibliography] (Extended abstract of Candidate’s thesis). – Odesa. [in Russian]. Rakovs’ka, N. (1983). Ivan Franko v otsintsi rosi- js’koi prohresyvnoi i marksysts’koi krytyky. Ukrains’ke literaturoznavstvo, 40, 37–42. [in Ukrainian]. Saienko, I. I. (1977). Franko pro dialektychnyj zv’i- azok natsional’noho j internatsional’noho v istoryko-lit- eraturnomu protsesi. Ukrains’ke literaturoznavstvo, 28, 34–41. [in Ukrainian]. Semeniv, M. (1928). Pereklady Iv. Franka z Menan- dra. Slavia, Roč. VII, seš. 2, 430–432. [in Ukrainian]. Solodova, V. V. (1999). Dovoienni muzei Odesy. Ab- stracts of Papers ‘99: Pivden’ Ukrainy. (рр. 132–138). Odesa: AstroPrynt. [in Ukrainian]. Golota, V. V. (1990). Scena iz spektaklya “Ukradene shhastya” I. Franko (Mixajlo – L. S. Zadniprovskij, Mikola – I. I. Tverdoxlib). Teatr im. Okt. revolyucii, 1947: Foto. Teatral’naya Odessa. Kiїv. [in Russian]. Turchyna, L. V. (2010). Literaturnyj protses 1920-kh rokiv na pivdni Ukrainy kriz’ pryzmu pohliadiv V. Gadzins’koho. Naukovi pratsi istorychnoho fakul’tetu, XXVIII, 227–230. [in Ukrainian]. Tuchapskyj, P. L. (1923). Yz perezhytoho: Devianos- tye hody. Odesa: Hos. yzd. Ukrayny. [in Ukrainian]. Chepа, M.-L. A. (Ed.). (2010). Ukrains’ka psykholo- hichna terminolohiia: slovnyk-dovidnyk. Kyiv. [in Ukrainian]. Nedzvids’kyj, A. V. (Ed.). (1957). Frankivs’ki chy- tannia 1956 roku. Odesa. [in Ukrainian]. Franko, I. (1912). V dvadtsiat’ p’iati rokovyny smerti T. Shevchenka: (“Chvert’ sotni lit projshlo vid tvoi smerti...”). Vinok T. Shevchenkovi iz virshiv ukrains’kykh, halyts’kykh, rosijs’kykh, bilorus’kykh i pol’s’kykh poetiv. Odesa. [in Ukrainian]. Franko, I. (1919). Do svitla!: (Opovidannia aresh- tanta). Odesa. [in Ukrainian]. Franko, I. (1918). Zbirnychok tvoriv. Odesa: Selians’ka samoosvita. [in Ukrainian]. Franko, I. (1919). Yzhak ta Zaits’: Kazka z mali- unkamy. Odesa: Koop. t-vo “Ukrains’ka knyzhka”. [in Ukrainian]. Franko, I. (1919). Korolyk i Vedmid’: Kazka z mali- unkamy. Odesa: Koop. t-vo “ Ukrains’ka knyzhka”. [in Ukrainian]. Franko, I. (1919). Lisy ta pasovys’ka: Opovidannia kolyshn’oho povnomochnoho: Z zhyttia halyts’kykh selian. Odesa. [in Ukrainian]. Franko, I. (1919). Lysychka-kuma; Vovk starshynoiu: Kazky z maliunkamy. Odesa: Koop. t-vo “ Ukrains’ka knyzhka”. [in Ukrainian]. Franko, I. (1905). Yakby ty znav!: (“Yakby ty znav, iak mnoho vazhyt’ slovo…”). Bahattia: ukrains’kyj al’manakh. Od 3/4 ’2016Валерій Левченко, Галина Левченко К Р А Є З Н А В С Т В О 50

Одеська рецептивна франкіана наприкінці ХІХ – на початку ХХІ ст.: періодизація, динаміка, особливості

Репозитарії

Схожі ресурси