Дореволюційні газети як джерело вивчення історії музейної справи в Україні
У статті розглянуто українські дореволюційні газетні видання як джерело вивчення історії музейної справи в Україні в період Російської імперії. Подано класифікацію інформації з газетної періодики щодо музеєзнавства. Наведено найцікавіші приклади газетних заміток, що відображають найрізноманітніші...
Збережено в:
| Дата: | 2016 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2016
|
| Назва видання: | Краєзнавство |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168821 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Дореволюційні газети як джерело вивчення історії музейної справи в Україні / А. Бойко-Гагарін // Краєзнавство. — 2016. — № 3-4. — С. 134-145. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-168821 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1688212020-10-09T16:49:46Z Дореволюційні газети як джерело вивчення історії музейної справи в Україні Бойко-Гагарін, А. Музейництво в Україні: історія та проблеми сучасного розвитку У статті розглянуто українські дореволюційні газетні видання як джерело вивчення історії музейної справи в Україні в період Російської імперії. Подано класифікацію інформації з газетної періодики щодо музеєзнавства. Наведено найцікавіші приклади газетних заміток, що відображають найрізноманітніші аспекти у розвитку музейної галузі в Україні в дореволюційний період, а саме про: заснування нових музеїв, будівництво музейних споруд, нові виставки та колекції, що тимчасово експонуються в музеї, графік роботи та екскурсійне обслуговування, статис- тичні дані щодо кількості відвідувачів, щодо переданих громадянами предметів старовини до фондів музеїв, наукову та суспільну діяльність, відомих музейних працівників та керівників музейних установ тощо. Зроблені висновки щодо стану розвитку музеїв у досліджуваний період та окреслені перспективи вивчення архівних джерел для переосмислення стратегії розвитку музейної справи сьогодення та майбутнього. Наведені пропозиції щодо використання в музейній сфері газет як інформаційного ресурсу в умовах сьогодення. This article tells about the Ukrainian pre-revolutionary newspaper publication as the source for the study of museology in Ukraine during the Russian Empire. The classification of the newspaper periodical information about the museology is given. Noticed an interesting examples of newspaper notes concerning various aspects of the development of the museum sector in Ukraine before 1917. Namely, the establishment of the new museums, the construction of the museum buildings, thr new exhibitions and collections, temporarily exhibited in the museum, museum work schedule and excursions, statistics of the number of visitors, gifted antiques by the citizens antiques to museum collections, scientific and social activities, wide known museum professionals and managers of the museum institutions, and so on. We have done the conclusions over the level of the development of the museums in the given period and outlined the prospects of the study of the archival sources to rethink the development strategies of the modern museums today and tomorrow. Also listed the proposals for use in the museum field of newspapers as an information resource in today’s conditions. В статье рассмотрены дореволюционные украинские газетные издания в качестве источника изучения истории музейного дела в Украине в период Российской империи. Подано классификацию информации из газетной периодики относительно музееведения. Приведены наиболее интересные примеры газетних заметок, отображающих самые разнообразные аспекты музейной сферы в Укаине в дореволюционный период, а именно: создание новых музеев, постройку музейных сооружений, новые выставки и коллекции, что временно экспонируются в музее, график работы и экскурсионное обслуживание, статистические данные относительно количества посетителей, о переданных гражданами предметах старины в фонды музеев, научную и общественную деятельность, известных музейных работников и директоров и прочее. Сделаны выводы относительно уровня развития музеев в исследуемом периоде и очертаны перспективы изучения архивных материалов в качестве источников для переосмысливания стратегии развития музейного дела современности и будущего. Приведены рационализаторские предложения относительно использования в музейной сфере газет как информационного ресурса в условиях современности. 2016 Article Дореволюційні газети як джерело вивчення історії музейної справи в Україні / А. Бойко-Гагарін // Краєзнавство. — 2016. — № 3-4. — С. 134-145. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168821 069 =161.2 (477) “18/19” uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Музейництво в Україні: історія та проблеми сучасного розвитку Музейництво в Україні: історія та проблеми сучасного розвитку |
| spellingShingle |
Музейництво в Україні: історія та проблеми сучасного розвитку Музейництво в Україні: історія та проблеми сучасного розвитку Бойко-Гагарін, А. Дореволюційні газети як джерело вивчення історії музейної справи в Україні Краєзнавство |
| description |
У статті розглянуто українські дореволюційні газетні видання як джерело вивчення історії
музейної справи в Україні в період Російської імперії. Подано класифікацію інформації з газетної
періодики щодо музеєзнавства. Наведено найцікавіші приклади газетних заміток, що відображають найрізноманітніші аспекти у розвитку музейної галузі в Україні в дореволюційний період,
а саме про: заснування нових музеїв, будівництво музейних споруд, нові виставки та колекції,
що тимчасово експонуються в музеї, графік роботи та екскурсійне обслуговування, статис-
тичні дані щодо кількості відвідувачів, щодо переданих громадянами предметів старовини до
фондів музеїв, наукову та суспільну діяльність, відомих музейних працівників та керівників музейних установ тощо. Зроблені висновки щодо стану розвитку музеїв у досліджуваний період
та окреслені перспективи вивчення архівних джерел для переосмислення стратегії розвитку музейної справи сьогодення та майбутнього. Наведені пропозиції щодо використання в музейній сфері газет як інформаційного ресурсу в умовах сьогодення. |
| format |
Article |
| author |
Бойко-Гагарін, А. |
| author_facet |
Бойко-Гагарін, А. |
| author_sort |
Бойко-Гагарін, А. |
| title |
Дореволюційні газети як джерело вивчення історії музейної справи в Україні |
| title_short |
Дореволюційні газети як джерело вивчення історії музейної справи в Україні |
| title_full |
Дореволюційні газети як джерело вивчення історії музейної справи в Україні |
| title_fullStr |
Дореволюційні газети як джерело вивчення історії музейної справи в Україні |
| title_full_unstemmed |
Дореволюційні газети як джерело вивчення історії музейної справи в Україні |
| title_sort |
дореволюційні газети як джерело вивчення історії музейної справи в україні |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2016 |
| topic_facet |
Музейництво в Україні: історія та проблеми сучасного розвитку |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168821 |
| citation_txt |
Дореволюційні газети як джерело вивчення історії музейної справи в Україні / А. Бойко-Гагарін // Краєзнавство. — 2016. — № 3-4. — С. 134-145. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. |
| series |
Краєзнавство |
| work_keys_str_mv |
AT bojkogagarína dorevolûcíjnígazetiâkdžerelovivčennâístoríímuzejnoíspravivukraíní |
| first_indexed |
2025-07-15T03:34:26Z |
| last_indexed |
2025-07-15T03:34:26Z |
| _version_ |
1837682358569926656 |
| fulltext |
УДК: 069 =161.2 (477) “18/19”
Андрій Бойко-Гагарін (м. Київ)
Дореволюційні газети як джерело вивчення історії музейної
справи в Україні
У статті розглянуто українські дореволюційні газетні видання як джерело вивчення історії
музейної справи в Україні в період Російської імперії. Подано класифікацію інформації з газетної
періодики щодо музеєзнавства. Наведено найцікавіші приклади газетних заміток, що відобра-
жають найрізноманітніші аспекти у розвитку музейної галузі в Україні в дореволюційний період,
а саме про: заснування нових музеїв, будівництво музейних споруд, нові виставки та колекції,
що тимчасово експонуються в музеї, графік роботи та екскурсійне обслуговування, статис-
тичні дані щодо кількості відвідувачів, щодо переданих громадянами предметів старовини до
фондів музеїв, наукову та суспільну діяльність, відомих музейних працівників та керівників му-
зейних установ тощо. Зроблені висновки щодо стану розвитку музеїв у досліджуваний період
та окреслені перспективи вивчення архівних джерел для переосмислення стратегії розвитку му-
зейної справи сьогодення та майбутнього. Наведені пропозиції щодо використання в музейній
сфері газет як інформаційного ресурсу в умовах сьогодення.
Ключові слова: дореволюційні газети, газетна періодика, музеєзнавство, музейна справа, спе-
ціальні історичні дисципліни, Національний музей історії України.
Andrii Boiko-Gagarin
Pre-revolution news paper as the source
of the study of history of museology in Ukraine
This article tells about the Ukrainian pre-revolutionary newspaper publication as the source for the
study of museology in Ukraine during the Russian Empire. The classification of the newspaper periodical
information about the museology is given. Noticed an interesting examples of newspaper notes con-
cerning various aspects of the development of the museum sector in Ukraine before 1917. Namely, the
establishment of the new museums, the construction of the museum buildings, thr new exhibitions and
collections, temporarily exhibited in the museum, museum work schedule and excursions, statistics of
the number of visitors, gifted antiques by the citizens antiques to museum collections, scientific and so-
cial activities, wide known museum professionals and managers of the museum institutions, and so on.
We have done the conclusions over the level of the development of the museums in the given period and
outlined the prospects of the study of the archival sources to rethink the development strategies of the
modern museums today and tomorrow. Also listed the proposals for use in the museum field of newspa-
pers as an information resource in today’s conditions.
Key words: pre-revolution news papers, periodical newspapers, museology, museum business,
auxiliary historical sciences, National museum of history of Ukraine.
Андрей Бойко-Гагарин
Дореволюционные газеты как источник изучения
музейного дела в Украине
В статье рассмотрены дореволюционные украинские газетные издания в качестве источника
изучения истории музейного дела в Украине в период Российской империи. Подано классификацию
информации из газетной периодики относительно музееведения. Приведены наиболее интересные
примеры газетних заметок, отображающих самые разнообразные аспекты музейной сферы в
134
Укаине в дореволюционный период, а именно: создание новых музеев, постройку музейных
сооружений, новые выставки и коллекции, что временно экспонируются в музее, график работы
и экскурсионное обслуживание, статистические данные относительно количества посетите-
лей, о переданных гражданами предметах старины в фонды музеев, научную и общественную
деятельность, известных музейных работников и директоров и прочее. Сделаны выводы
относительно уровня развития музеев в исследуемом периоде и очертаны перспективы изуче-
ния архивных материалов в качестве источников для переосмысливания стратегии развития
музейного дела современности и будущего. Приведены рационализаторские предложения
относительно использования в музейной сфере газет как информационного ресурса в условиях
современности.
Ключевые слова: дореволюционные газеты, газетная периодика, музееведение, музейное дело,
вспомогательные исторические дисциплины, Национальный музей истории Украины.
Дореволюційні газети як джерело вивчення історії музейної справи в Україні
135
Вступ. У даній статті розглянуто матеріали
українських газет, виданих до 1917 року з фон-
дів Національної бібліотеки України ім. В.І. Вер-
надського, що мають відношення до музейної
справи.
Українські газети у фондах бібліотеки пред-
ставлені з 1818 року починаючи виданням
Харківського університету – «Харьковские из-
вестия», російські – з 1732 року («Санкт-Петер-
бургские губернские ведомости»), a також іно-
земні – з 1728 року («Gazeta Warszawska»).
Сьогодні газетні фонди Національної бібліо-
теки України ім. В.І. Вернадського нараховують
більше 200 тис. річних комплектів. До 1917
року в Україні видавалось близько 1200 найме-
нувань газет, з яких більше 320 найменувань
збережено у фонді Національної бібліотеки Ук-
раїни ім. В. І. Вернадського та доступні для до-
слідників1.
Газетна періодика є цінним історичним дже-
релом, що містить окрім інформації політич-
ного, економічного та соціального характеру,
також матеріали, що відносяться до археології,
допоміжних історичних дисциплін, а також до
музеєзнавства.
Ми розглянули матеріали газет, класифіку-
вавши їх по типу наданої інформації на такі
групи щодо:
– заснування музеїв;
– відомих музейних діячів та меценатів;
– формування музейних колекцій, експозиції
та виставки;
– вартості вхідних квитків в музеї;
– нестандартні ситуації навколо музеїв;
– про закордонні музеї;
Метою статті є встановлення того, на
скільки ефективними є українські дореволюційні
газетні видання у фокусі використання їх в якості
джерел у дослідженні проблем та стану розвитку
музейної галузі за часів Російської імперії.
Головним недоліком інформації, що міс-
титься в газетній періодиці є часто її неповнота
та поверхневе відображення, інколи навіть із
вмістом явно неправдивих свідчень і технологій
«чорного піару». Причинами цього є основне
спрямування газетної періодики в той час – по-
ширення інформації серед широких мас насе-
лення, подання її у доступному вигляді, без по-
глиблення в деталі (часто дуже важливі для
сучасних дослідників), не рідко використовуючи
технології впливу, а також те, що серед редакто-
рів та репортерів газет досить часто спостеріга-
ється відсутність спеціальних знань по відно-
шенню до вузьких галузей суспільного життя та
нехтування при цьому звернення до професіона-
лів. Нижче ми наведемо найцікавіші приклади
заміток та статей в газетній періодиці, що відоб-
ражають найрізноманітніші та цікаві моменти у
розвитку музейної галузі в Україні в дореволю-
ційний період.
Про заснування музеїв.
Повідомлення про заснування Буковинського
краєзнавчого музею знаходимо у львівській га-
зеті «Галичанинъ» від 23 лютого 1893 року. Ще
у 1888 році професором Чернівецької промисло-
вої школи Каролем Ромстофером було вислов-
лено твердження про необхідність створення
краєзнавчого музею на Буковині. Цю ідею про-
фесором було втілено у життя та вже 21 лютого
1 Офіційний сайт Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. Відділ газетних фондів [Елек-
тронний ресурс]. Режим доступу: http://www.nbuv. gov.ua/node/70 Дата звернення: 04.02.2016 р.
1892 року відбулись перші збори засновників
музею. Почесним головуючим зібрання було
обрано тодішнього президента краю гр. Паче, а
приміщення для музею виділено в Митрополи-
чому палаці2 (сьогодні – Резиденція митропо-
литів Буковини і Далмації в Чернівцях, будівля
Чернівецького національного університету
ім. Ю. Федьковича).
Про конкурс на будівництво будівлі історич-
ного музею в Києві повідомляє газета «Галича-
нинъ» ще 1895 року, вказуючи на рішення комі-
тету на чолі із генерал-губернатором графом
М. П. Ігнатієвим про будівництво будівлі музею
на площі навпроти Олександрівського парку3.
Щотижнева позапартійна газета «Кіевъ» від
5 серпня 1910 року повідомляє про закладення
30 червня того ж року будівлі нового Педагогіч-
ного музею імені Цесаревича Олексія (нині Педа-
гогічний музей України, м. Київ, вул. Володимир -
ська, буд. 57), що відбулось на кошти радника
комерції С. С. Могильовцева у сумі більше
300 000 рублів. Будівлю розраховано на близько
650 відвідувачів, будівництво заплановано на рік
та приурочено до 50-ліття відміни кріпацтва4.
Процес заснування у Києві обласного історич-
ного музею детально та поетапно висвітлено на
сторінках газети «Кіевлянинъ». Так 6 лютого
1916 року повідомляється про загальні збори за-
сновників обласного музею в приміщенні облас-
ного військово-промислового комітету на чолі
із старшим спеціалістом департаменту землево-
лодіння: «А. Г. Гаршинымъ будетъ оглашенъ
докладъ о положеніи вопроса организаціи музея.
Будутъ разсмотрены указанія кіевскаго губерна-
тора по поводу проекта устава музея, а затѣмъ
состоится избраніе подготовительной комис-
сиіи по разработкѣ организаціи и смѣте музея»5.
У тому самому приміщенні 23 лютого того ж
року відбулось друге засідання, на якому було
досягнуто вагомих результатів: «Собранія едино-
гласно признало, что въ виду того культурного
значенія, какое должно имѣть возникновеніе
музея, вопросъ объ организаціи и подготови-
тельные шаги в этомъ направленіи, считать
вполнѣ своевременными и неотложными. Обсу -
ждая указанія по уставу кіевскаго губернатора,
совѣщеніе постановило райономъ дѣятельности
Кіевскаго областного музея считать восемь
губерній: Кіевскую, Подольскую, Волынскую,
Полтавскую, Черниговскую, Минскую, Бесса-
рабскую и Херсонскую. Послѣ обмѣна мненій
совѣщаніе рѣшило избрать, впредь до оконча-
тельнаго устава, особую временную организа-
ціонную комиссію въ составѣ А. Г. Гаршина,
П. Э. Бутенко, В. М. Артобеловскаго, проф.
Ю. Н. Вагнера и Н. Ф. Бѣляшевскаго. Эту
комиссію совѣщаніе уполномочило: 1) уставъ
музея съ поправками подписать и представить
к утвержденію, 2) вступить въ предваритель-
ные переговоры съ учрежденіями и лицами от-
носительно предоставленія музею помѣщенія и
средствъ, 3) вступить въ предварительные пе-
реговоры съ учрежденіями, заинтересованными
организаціей въ Кіевѣ областного музея, при-
нявъ мѣры въ смыслѣ широкаго освѣдомленія
различныхъ організацій съ целями, задачами музея
и его конструкціей, 4) выяснить схему взаимо-
отношеній между учрежденіями, имѣющими въ
будушемъ принимать участіе въ областномъ
музеѣ, 5) созвать, по утвержденіи устава,
коми тетъ музея, совмѣстно съ его учредите-
лями. Въ заключеніе совѣщаніе уполномочило
А. Г. Гаршина вступить въ личные переговоры
въ Петроградѣ съ министерствомъ земледѣлія
по вопросамъ, касающимся організацій музея»6.
Подальший розвиток подій навколо ство-
рення у Києві історичного музею опубліковано
в газеті 13 березня, констатувавши успіхи
А. Г. Гаршина в Петрограді: «А. Г. Гаршинъ вы-
яснилъ во время своего пребыванія въ столицѣ,
что идея основанія въ Кіевѣ областного музея
встрѣтила вполнѣ сочувственное отношеніе со
стороны департамента земледѣлія и минис-
терства торговли и промышленности. Депар-
таментъ земледѣлія отпускаетъ на організацію
этого дѣла сначала 3,000 руб. а затѣмъ еще
сталько же, министерство же торговли даетъ
въ текущемъ году 2,000 руб. Въ дальнѣйшемъ
оба ведомства дадуть болѣе крупныя средства.
Для библіотеки музея департаментъ земледѣлія
3/4 ’2016Андрій Бойко-Гагарін К Р А Є З Н А В С Т В О
136
2 Галичанинъ. – Львовъ, 1893. – Ч. 41. – вторникъ, 23 лютого (7 марта). – С. 3.
3 Галичанинъ. – Львовъ, 1895. – Ч. 110. – пятница, 19 (31) мая. – С. 3.
4 Кіевъ. – Кіевъ, 1910. – № 27-28. – 5 августа. – С. 11.
5 Кіевлянинъ. – Кіевъ, 1916. – № 37. – суббота, 6-го февраля. – С. 2.
6 Кіевлянинъ. – Кіевъ, 1916. – № 54. – вторникъ, 23-го февраля. – С. 2.
даетъ комплектъ всѣхъ своихъ изданій, а
отдѣленіе по культурѣ кормовыхъ растеній –
обширный матеріялъ для соотвѣтствующаго
подъ-отдѣла»7. Але 12 листопада 1916 року
«Кіевлянинъ» резюмуючи результати, яких було
досягнуто засновниками музею у лютому та бе-
резні того ж року, повідомляє про відсутність
погодження уставу музею міністерством земле-
володіння, що значно затримує роботу комісії на
чолі з А. Г. Гаршиним по створенню музею:
«А. Г. Гаршинъ вновь на дняхъ возбудилъ вопросъ
передъ министерствомъ земледѣлія о
скорѣйшемъ разрѣшеніи вопроса въ (…) смыслѣ
утвержденія устава музея»8.
З метою збереження для нащадків свідчень
про Першу світову війну, ті значні соціальні та
військові потрясіння, які пережило населення, у
суспільстві народилась ідея зібрати пам’ятки,
пов’язані із війною та організації музею з експо-
зицією відповідної тематики. 6 квітня 1916 року
в газеті «Кіевлянинъ» повідомляється: «Кіев-
скимъ городскимъ головой вчера получено отъ
предсѣдателя Императорскаго общества рев-
нителей исторіи герцога Г. Лейхтенбергскаго
сообщеніе о томъ, что общество приступаетъ
къ собранію предметовъ и документовъ для бу-
дущаго музея великой войны. В заботахъ о воз-
можной полнотѣ этого музея комитетъ про-
ситъ городского голову оказать содѣйствіе
этому патріотическому и культурному пред-
пріятію и передать въ музей печатныя воззва-
нія, исходившія отъ городской думы во время
войны, журналы ея засѣданій, посвященные во-
просамъ о бѣженцахъ, борьбѣ съ дороговизной,
попеченію о воинахъ и ихъ семьяхъ и проч.,
значки, марки и открытыя письма, изданныя
думой по случаю войны, и вообще все то, что
имѣетъ отношеніе къ переживаемой истори-
ческой годинѣ»9. У цій самій газеті знаходимо
повідомлення про відкриття Музею війни та ре-
волюції у стінах Університету Св. Володимира
вже у 1919 році: «Университетъ св. Владиміра
при дѣятельномъ участіи общества Лѣто -
писца Нестора и историко-литературнаго об-
щества открываетъ въ своихъ стенахъ музей,
посвященный войнѣ и революціи. Въ музей уже
пожертвовано нѣсколько цѣнныхъ коллекцій.
Организаторы музея очень просятъ достав-
лять афиши, документы, снимки и иные пред-
меты, могущіе служить историческими па-
мятникам пережитой эпохи. Пожертвованія
съ благо дарностью будутъ приниматься въ
семинаріи историко-филологическаго факуль-
тета университета»10.
Про відомих музейних працівників
та засновників музейних установ.
У газетній періодиці зазначеного періоду не-
рідко публікуються цілі оглядові статті про музеї
в рекламних цілях. У журналі «Днѣпровская
молва» за 1900 рік опублікована розгорнута
стаття про музей ім. В. В. Тарновського у Черні-
гові, а також про краєзнавчу та наукову діяльність
його засновника. Стаття із заголовком «Письма
изъ Черниговской губерніи. Музей В. В. Тарнов-
скаго» містить дані щодо біографії відомого ме-
цената Василя Васильовича Тарновського, про
колекціонування ним пам’яток української старо-
вини, про заснування музею, його видавничу та
експозиційну діяльність, про колекцію. Особливо
цікавими є наведені в статті аргументи земства
проти заснування музею, наголошуючи на тому,
що окрім фінансових складнощів, ніби то: «…
что крестьянинъ изъ отдаленнаго уѣзда не прій-
детъ въ музей, что онъ нуженъ скорѣе для го-
рода, а не для населенія губерніи». Привертає
увагу також той факт, що одним із ключових мо-
ментів у боротьбі В. В. Тарновського за відстою-
вання права Чернігівщини на створення власного
краєзнавчого музею став його ж заповіт, в якому
меценатом було подаровано музей Чернігів-
ському губернському земству за умови не виве-
зення його колекції з Чернігова11.
Про надання хранителю музею старожитнос-
тей Херсонського краю – Віктору Івановичу
Гошкевичу права здійснення археологічних по-
шуків по всій території Херсонської губернії, на-
дане Імператорською археологічною комісією в
Петрограді і відповідно повідомлено губерна-
тора міста Херсону повідомляє газета «Извѣстія
Дореволюційні газети як джерело вивчення історії музейної справи в Україні
137
7 Кіевлянинъ. – Кіевъ, 1916. – № 73. – воскре сенье, 13-го марта. – С. 3.
8 Кіевлянинъ. – Кіевъ, 1916. – № 1(??). – суббота, 12 ноября. – С. 3.
9 Кіевлянинъ. – Кіевъ, 1916. – № 97. – среда, 6-го апрѣля. – С. 2.
19 Кіевлянинъ. – Кіевъ, 1919. – № 8. – четвергъ, 29-го августа. – С. 3.
11 Днѣпровская молва. – Екатеринославъ, 1900. – № 29. – С. 921-923.
Александрійскаго уѣзднаго земства» за 1916 рік12.
Цим самим кураторство над всіма археологіч-
ними пошуками в губернії було зосереджено в
руках В. І. Гошкевича.
Лише з позитивної сторони тогочасні газетні
видання характеризують діяльність директора
Музею ім. А. Н. Поля в Катеринославі – профе-
сора Дмитра Івановича Яворницького (Евар-
ницького). Увагу навколо музею сконцентрувала
головним чином редакція популярного україн-
ського часопису «Дніпрові Хвилі». Від 1 лютого
1912 року в часописі повідомляється про знач-
ний успіх керівництва музею: «Директор музею
проф. Д. І. Еварницький удався до губернського
земського зібрання, що оце недавно відбулося, з
проханням побільшити кошти на содержування
музею а також, коли можна, призначити певну
суму збудовання другого будинку для колєкцій
музею. Збори віднеслись прихильно до цього і ух-
валили дати гроші, коли зроблено буде обраху-
нок видатків. Місто також з свого боку пообі-
цяло відступити дурно плац поруч з теперішнім
будинком. Новий будинок має бути двох-повер-
ховий; окрім музейних зал у ньому містити-
меться авдіторія для читання лекцій, бібліо-
тека і читальня. Проф. Еварницький робе
енергійні заходи коло цієї справи, і можна спо-
діватись, що Катеринослав збогатиться неза-
баром новим культурним огнищем»13. У часописі
також приділено увагу новим надходженням до
музею: «Скарб. Музей ім. А. Н. Поля збогатився
дуже цінним скарбом, знайденим селянином
А. Середою в с. Василівці Новомосковського по-
віту. В тому скарбі є такі речі: срібний пояс,
срібна печатка, вісім срібних чарок, срібна ко-
робочка з французьким надписом, три золотих
бельгийських монети, 56 срібних рублів (остан-
ній з року 1774-го), три срібних брошки, троє
срібних сережок, одна сережка з кульками для
граната і один сердолік»14.
Не лишили поза увагою і викладацьку діяль-
ність професора Д. І. Яворницького: «Проф.
Д. І. Єварницький прочитав 5 мая лєкцію про За-
порожжа в Новомосковську, в залі Ремісничої
школи, на користь тієі школи. Зала була повна
слухачів»15, а також заходи щодо збереження
історичних пам’яток Катеринославщини: «…до-
ручено було директорові музею Д. І. Єварниць-
кому викупити нарешті могилу кошового ота-
мана Івана Сірка, котру баба, що в іі огороді та
могила, згодна продати за 600 руб.»16.
Про поповнення колекцій музеїв.
Поповнення музейних зібрань відбувається
головним чином через подарунки приватних ко-
лекцій чи випадкових знахідок місцевими меш-
канцями, а також за рахунок знахідок організо-
ваних археологічних пошуків. Всі перераховані
типи передачі старожитностей до музеїв також
публікувались в газетній періодиці, виключаючи
лише передачі з митниць в ході затримання
спроб незаконного вивезення культурних ціннос-
тей за межі держави. Активна та регулярна по-
пуляризація збереження національної культурної
та історичної спадщини через поповнення колек-
ції музеїв особливо яскраво спостерігається на
сторінках газетної періодики Галичини.
Археологічні знахідки в Галичині, зокрема
відкриті професором Ісидорем Шараневичем
(до речі, одним із засновників Львівського істо-
ричного музею та першопрохідцем археологіч-
них пошуків в Галичині) в околицях Звениго-
рода старожитності княжих часів, а також
відкрите в околицях Бродів старовинне кладо-
вище, датоване фахівцями VI століттям нашої
ери. Учнями професора в університеті замальо-
вано знайдені під час розкопок скелети людей,
урни, бронзові жіночі браслети та інше – пові-
домляє львівська газета «Галичанинъ». Редакція
газети висловлює клопотання про те, щоб зна-
хідки було передано до музеїв Галичини – Став-
ропігійського інституту та «Народного дому»17.
У львівській газеті «Галицька Русь» окрім
інформації про поповнення колекції музею пуб-
лікується також заклик до населення про збере-
ження національних пам’яток: «Для музея Став-
ропигійскаго Института прислалъ на-дняхъ
о. Станиславъ Царь, экспонованный сотрудникъ
3/4 ’2016Андрій Бойко-Гагарін К Р А Є З Н А В С Т В О
138
12 Извѣстія Александрійскаго уѣзднаго земства. – Александрія, 1916. – № 23. – 7 іюня. – С. 8.
13 Дніпрові Хвилі. – Катеринослав, 1912. – №3. – 1-го февраля. – С. 48.
14 Дніпрові Хвилі. – Катеринослав, 1912. – № 8. – 18-го апреля. – С. 127.
15 Дніпрові Хвилі. – Катеринослав, 1912. – № 10. – 25-го мая. – С. 158.
16 Дніпрові Хвилі. – Катеринослав, 1913. – № 1. – 1 января. – С. 13.
17 Галичанинъ. – Львовъ, 1895. – Ч. 154. – четвергъ, 13 (25) іюля. – С. 3.
въ Капустинцахъ, одну весьма хорошую бронзо-
вую медаль изъ временъ римського императора
Домитіяна (81-96 по Р. Хр.) и одинъ старинный
металевый крестикъ хорошаго издѣлія. Было
бы весьма полезнымъ, щобы наши патріоты па-
мятали всегда о нашихъ музеяхъ, Ставропигій-
скомъ и «Народнаго Дома», присылая для нихъ
все, сохраненія достойное, щобы наши древніи
или старинныи забытки не пропадали, или въ
чужій руки не попадали…»18.
Імовірно, саме на подібні заклики відгукува-
лись галичани, свідомо віддаючи випадково знай-
дені артефакти до музеїв. У газеті «Галичанинъ»
за 31 січня 1893 року знаходимо повідомлення
про те, що: «Для музея Ставропигійского Инсти-
тута прислалъ г. Иванъ М. Саноцкій, професоръ
гимназіи въ Золочевѣ, хорошую колекцію старин-
ныхъ монетъ, мѣдныхъ и серебряныхъ, также
одну золотую австрійскую монету изъ минувшого
столѣтія и одну великую старогреческую изъ Си-
ракузъ (въ Сициліи), три хорошіи старопольскіи
документы, между ними одинъ на пер га ментѣ
князя Кароля Радзивилла Panie-Kochanku, одну
старинную польскую книгу, нѣсколько цѣнных
древностей изъ извѣстного городища Плѣсниска
(коло Подгорецъ) кусень старинного чорного
мрамора изъ якой-то церковной посуды и прч.
Ставропигійскій Институтъ рѣшилъ выразити
щедрому жертвователю письменно свое благо-
дареніе и признательность»19.
Про регулярні дарунки музею від місцевих
жителів майже щомісяця повідомляє «Волчан-
скій Земскій Листокъ». Так, у травні 1914 року
до Волчанського музею жителями села Захар’їв -
ка передано мідні монети Російської імперії:
І. П. Демидовим – дєньгу 1749 року, Д. М. Рябо -
штановим –10 копійок 1776 року, карбовану в
Сибіру (досить рідкісну за нумізматичними ката-
логами20), Г. В. Грушка – 2 копійки 1812 року21.
У червні того ж року в дар музею місцевими
жителями передано вже не лише російські, а
також іноземні монети: Я. П. Білецьким – дєньгу
1731 року та німецьку гральну марку (нім. Spіеl
Mark), В. Г. Колокольцовим – рубль, присвяче-
ний 300-літ тю правлячої династії Романових,
В. П. Кравцовим – нікелеву персидську монету
(точна ідентифікація монети не вказана) та
І. С. Шаровкіним – французький срібний франк
1868 року та німецькі мідні 3 пфеніги 1851 року22.
Про колекції та тематичні виставки
в музеях.
Іноді газетна періодика знайомить читачів з
колекціями музеїв, відомими та рідкісними
артефактами, привертаючи таким чином увагу
аудиторії до музею та збільшуючи кількість від-
відувачів, підтримуючи музеї.
З метою популяризації національної культури
український часопис «Дніпрові Хвилі» в Кате-
ринославі повідомляє про колекцію мережаного
дерева з народним орнаментом в збірці Київ-
ського міського музею: «При тому ж Киів-
ському городському музеєві одкрився одділ ме-
режаного дерева. Зібрано велику колекцію
деревьяних річей з взірцями украінськоі народ-
ньоі орнаментики: ці зразки можуть бути ко-
рисні при різних роботах з дерева»23.
Також щоденне видання Київського управ-
ління зі справ земського господарства «Газета»
надає розширену інформацію про Педагогічний
музей при Управлінні Київського Учбового Ок-
ругу, описує наявні в музеї експонати – учбові
посібники для дітей дошкільного та шкільного
віку, навчальні матеріали для шкільної освіти:
підручники з письма, арифметики, Закону Бо-
жого, малювання та багато іншого, а також роз-
поділення їх залами музею24.
Так само галицька преса широко інформує
читачів і рекламує музеї у Львові. У 1896 році
«Галичанинъ» детально описує зоологічний
музей графа Володимира Дедушицького, що
розташувався на вулиці Театральній у Львові.
Дореволюційні газети як джерело вивчення історії музейної справи в Україні
139
18 Галицкая Русь. – Львовъ, 1892. – № 195. – суббота, 29 августа (10 сентября). – С. 3.
19 Галичанинъ. – Львовъ, 1893. – Ч. 22. – недѣля, 21 сѣчня (12 лютого). – С. 3.
20 Биткин В. В. Сводный каталог монет России. Часть ІІ. 1740-1917 / В. В. Биткин. – Киев: “Юнона-Мо-
нета”, 2003. – С. 691.
21 Волчанскій Земскій Листокъ. – Волчанскъ, 1914. – № 18. – май. – С. 14.
22 Волчанскій Земскій Листокъ. – Волчанскъ, 1914. – № 21. – іюнь. – С. 13.
23 Дніпрові Хвилі. – Катеринослав, 1913. – № 1. – 1 января. – С. 13.
24 Газета. – Кіевъ, 1910. – № 23. – пятница, 18 іюня. – С. 19-20.
Редакція газети акцентує увагу на тому, що роз-
міщені в музеї експонати допоможуть учням
львівських навчальних закладів засвоїти та ви-
вчити природні багатства краю швидше, аніж за
допомогою підручників, а також надає пози-
тивну оцінку музею: «Музей то пребогатый,
устроенный умно и практитчно и помѣщенный
въ нѣскольконадцати саляхъ и комнатахъ, за-
слугуетъ на полнѣйшее вниманіе любителей
природы нашего края»25.
Високу активність у відкритті найрізноманіт-
ніших тематичних виставок здійснював у доре-
волюційний період київський Міський музей
старожитностей та мистецтв (нині – Національ-
ний музей історії України, вул. Володимирська,
буд. 2). 1901 року в музеї відкрито чергову ар-
хеологічну виставку, яку відвідало більше 400
відвідувачів, в тому числі учнівської молоді.
Увагу відвідувачів привертають знайдені в Києві
колекції первіснообщинного ладу Доби каменю,
пам’ятки часів давніх слов’ян (зокрема ювелірні
прикраси), колекції предметів скіфського часу –
повідомляє «Кіевская газета»26. Журналістами
газети акцентовано увагу на декілька кратному
відвідуванні музейної виставки одними і тими
самими гостями, які вивчали колекцію за допо-
могою друкованого короткого каталогу. Особ-
ливе місце серед експонатів виставки у музеї по-
сіли представлені увазі відвідувачів археологічні
зібрання часів Київської Русі з колекції Богдана
та Варвари Ханенків, а також колекція В. В. Тар-
новського, старожитності скіфського часу про-
фесора І. А. Лонниченко, скарб великокнязів-
ської епохи, вислі печатки та енколпіони із
зібрання В. Е. Гезе, знайдені в околицях старо-
давнього Переяславля (нині – м. Переяслав-
Хмельницький, Київська обл.).
У дореволюційний період у музеї відбувались
і етнографічні виставки, демонструючи тради-
ційну національну культуру, окреслюючи і про-
блемні питання, що актуальні сьогодні. Популяр-
ний львівський часопис «Народне слово»
повідомляє про відкриття 1909 року у Києві в при-
міщенні Міського музею всеукраїнської етногра-
фічної виставки під назвою «Кустарная вистава».
На виставці представлені предмети побуду гали-
чан: вишиванки, зразки різьби по дереву та ін.
Привертає увагу висвітлена в часописі проблема:
публікація в газетах «Нива» та «Труд» візерунків
ніби українських вишивок, які на справді є росій-
ськими: «…видавала взори малоросійських виши-
вок, котрі як раз кожний і приймає на віру а вони
є московські»27. Редакцією газети зроблено наго-
лос на тому, що серед представлених на виставці
старожитностей народного побуту є речі виключ -
но українського походження, перевірені відомими
фахівцями, такими як М. Ф. Біляшівський – ди-
ректор музею, а також відомий архітектор В. Кри-
чевський, що проектував в українському стилі
будівлю Полтавського земства.
Київська газетна періодика неодноразово по-
відомляє про художні виставки в міських му-
зеях. Так у 1907 році до Міського історичного
музею прибула XXXV-та пересувна виставка
картин організована Товариством пересувних
художніх виставок, яка триватиме до 18 грудня
того ж року – повідомляє газета «Кіевлянинъ»28.
Про планування, проведення та особливості
виставки картин російських художників у київ-
ському Педагогічному музеї ім. Цесаревича Олек-
сія протягом червня, липня та серпня 1915 року
повідомляється у газеті «Кіевская мысль».
19 червня 1915 року в газеті було оголошено про
відкриття о 13 годині виставки російських
художників старої та нової школи, що відбулось:
«…подъ Августѣйшимъ покровительствомъ
Ея Императорскаго Высочества Великой Кня-
гини Милицы Николаевны, по оказанію помощи
раненымъ воинамъ русскимъ, черногорскимъ,
сербскимъ и ихъ семействам и семействамъ
убитыхъ воиновъ»29. Далі від 1 серпня знахо-
димо дані щодо придбання колекціонерами ху-
дожніх творів з виставки (з прізвищами покуп-
ців, художників та назвами їх творів) на загальну
суму більше 6000 рублів, відвідування виставки
з моменту відкриття більше ніж 3 тисячами осіб
із оплатою вартості входу. Редактори газети під-
креслюють той цікавий факт, що серед київ-
ських колекціонерів лише О. Г. Гансен придбав
такі художні твори: А. М. Васнєцова «Торг у
3/4 ’2016Андрій Бойко-Гагарін К Р А Є З Н А В С Т В О
140
25 Галичанинъ. – Львовъ, 1896. – Ч. 204. – четвергъ, 12 (24) сентября. – С. 3.
26 Кіевская газета. – Кіевъ, 1901. – № 7. – С. 3.
27 Народне слово. – Львів, 1909. – Ч. 184. – субота, 13 марта. – С. 5-6.
28 Кіевлянинъ. – Кіевъ, 1907. – № 347. – С. 4.
29 Кіевская мысль. – Кіевъ, 1915. – № 198. – воскресенье, 19-го іюля. – С. 3.
Великому Новгороді», С. А. Виноградова «Грає»,
С. А. Коровіна «Драгуни біля артельного
котла», Ю. Я. Лемана «В майстерні художника»,
В. Д. Поле нова «В монастирі» та «На Генісарет-
ському озері», А. В. Срєдина «Зелена вітальня»
та «Ввечері», а також два етюди Н. Д. Кузнє-
цова30. Наступного дня, 2 серпня, в газеті пові-
домляється про вартість вхідного квитка на вис-
тавку: для дорослих 50 копійок, для учнів – 25,
для поранених воїнів у супроводі сестер мило-
сердя – безкоштовно31. 9 серпня в газеті пові-
домляється про нові події виставки: черговий
продаж художніх творів, серед яких: картина
А. М. Вас нєцова «Руїни» та один з етюдів
С. А. Коровіна до картини «Сходка» (що збері-
гався до цього у Третьяковській галереї), а також
картини В. Г. Перова «Народне гуляння в околи-
цях Парижу», «Нутрощі балагану», придбаних
вже московськими колекціонерами. За три тижні
з моменту відкриття виставки чисельність її від-
відування склала більше 4 тисяч осіб. Також на-
голошується на дозволі на безкоштовне відвіду-
вання виставки організованих груп учнів
міських училищ у супроводі їх керівників, що
було встановлено на прохання міської управи32.
Благодійність на користь поранених воїнів та
їх сімей шляхом організації художніх виставок
та продажу картин продовжується у Педагогіч-
ному музеї ім. Цесаревича Олексія і у наступ-
ному 1916 році. Газета «Кіевлянинъ» повідомляє
про небувалий успіх VII виставки картин київ-
ських художників, проведеної у музеї, із подаль-
шим аукціоном в день її закриття 24 січня. Вис-
тавку відвідало більше 4 тисяч осіб, продано
більше 60 картин, пожертвуваних художниками
зі стартової ціни в 5 рублів не залежно від роз-
міру полотна та ім’я її автора. Після закриття
виставки в Києві, організатори планують про-
довжити аналогічні благодійні аукціони у Хар-
кові або Ростові-на-Дону33.
9 лютого 1916 року редакцією газети «Кіев-
лянинъ» публікується заклик до художників
жертвувати твори на проведення наступної VIIІ
благодійної виставки «художників-киян», що
відбудеться 14 лютого в приміщенні міського
музею. Виручені кошти спрямовуватимуться на
потреби дитячого притулку імені Її Імператор-
ської Величності Княгині Тетяни Миколаївни34.
Подібні практики в умовах війни характерні
в Україні і сьогодні: в музеях проводяться
благодійні виставки та аукціони, в ході яких
збираються кошти на користь поранених та
перебуваючи в зоні бойових дій, поширюється
волонтерський рух та пільги.
Про відвідування музеїв.
Катеринославська земська газета майже що-
місяця публікувала розширені відомості щодо
деталізованої статистики відвідування музеїв
уїзду. Наприклад, 20 вересня 1916 року в газеті
подано таку статистику відвідування за серпень
того ж року: «Маріупольскій районный музей въ
теченіе августа открыт былъ 26 дней,
посѣтили его за это время 74 ч.: учащихъ – 4,
учащихся – 42, дѣтей дошкольнаго возраста –
13 и подростковь – 15. Посѣтителями-учащими
выражается крайнее сажалѣніе объ отсут-
ствіи при музеѣ библіотеки съ научно-популяр-
ными журналами, вообще, и педагогическими –
въ частности»35. А вже 11 жовтня в газеті по-
дані дані щодо відвідування музею протягом ве-
ресня 1916 року, при цьому можна спостерігати
суттєве збільшення кількості відвідувачів, та
аналогічне побажання – створити бібліотеку при
музеї: «Въ сентябрѣ Маріупольскій районный
музей открытъ былъ для посѣтителей 24 дня,
въ теченіе которыхъ его посѣтило 14 разныхъ
группъ: единоличныхъ посѣещеній за то же время
было 176; всего въ сентябрѣ посѣ ти телей было
365 ч.: 4 учащихъ, 287 учащихся, 34 дѣтей до -
школь наго возраста, 26 подростковъ и 14 взрос-
лыхъ. Посѣтители указываютъ на необхо -
димость имѣть при музеѣ библіотеку»36.
Побажання створити при музеї бібліотеку є ви-
раженням потреби відвідувачів у доступі до
актуальної інформації та новин.
Дореволюційні газети як джерело вивчення історії музейної справи в Україні
141
30 Кіевская мысль. – Кіевъ, 1915. – № 211. – суббота, 1-ого августа. – С. 2.
31 Кіевская мысль. – Кіевъ, 1915. – № 212. – воскресенье, 2-го августа. – С. 2.
32 Кіевская мысль. – Кіевъ, 1915. – № 219. – воскресенье, 9-го августа. – С. 2.
33 Кіевлянинъ. – Кіевъ, 1916. – № 21. – четвергъ, 21-го января. – С. 4.
34 Кіевлянинъ. – Кіевъ, 1916. – № 40. – вторникъ, 9-го февраля. – С. 3.
35 Екатеринославская земская газета. – Екатеринославъ, 1916. – № 74. – вторник, 20 сентября. – С. 2.
36 Екатеринославская земская газета. – Екатеринославъ, 1916. – № 80. – вторник, 11 октября. – С. 3.
Житомирська газета «Жизнь Волыни» пові-
домляє про відвідування Волинського музею
військовими 11-ого армійського корпусу під час
проходження військ через місто. Деякі офіцери
звернулись до Товариства дослідників Волині з
проханням показати солдатам місцевий музей,
на що члени товариства активно погодились. На
особливу увагу в газетному повідомленні заслу-
говує факт домовленості між житомирськими
краєзнавцями та військовими про співпрацю, що
виражалась в обіцянці солдатів та офіцерів до-
помагати у зборі археологічних та етнографіч-
них матеріалів для колекції музею в процесі ма-
неврувань по містах Волині. На сторінках цього
ж номеру газети повідомляється про можливість
безкоштовного відвідування музею для широкої
публіки з 1300 до 1500 в день відвідування музею
військовими – 28 серпня 1911 року37.
Високу соціальну значущість відвідування му-
зеїв можна прослідкувати на прикладі організо-
ваних відвідувань музеїв групами студентської
молоді, також в контексті включення музеїв в про-
граму масових народних святкувань та гулянь, по-
єднання різних видів культурного дозвілля. Так
сімферопольський «Крымскій вѣст никъ» пові-
домляє про участь студентів севастопольського
комерційного училища в декілька денному народ-
ному гулянні в Сімферополі (23 та 24 квітня 1916
року), що передбачало обов’язкове відвідування
історичного музею, супроводжуючи заходи бла-
годійними спектаклями, відвідуваннями училищ
та спортивними іграми: «Въ экскурсіи участво-
вали ученики четвертаго и двухъ третьихъ клас-
совъ, а также футболисты и играющіе въ барры
подъ главнымъ руководствомъ директора учи-
лища Н. И. Новикова. Въ Симферополѣ экскурсія
была встрѣчена симферопольскимъ коммерче-
скимъ училишемъ въ полномъ составе съ орке-
стромъ музыки»38. Це прямо свідчить про тради-
ційний тісний зв’язок музеїв із іншими закладами
в системі культурних індустрій, а також конвер-
генцію зі сферою туризму.
Про ціну на вхід у музеї
у дореволюційний час.
Інформація рекламного характеру щодо гра-
фіку роботи, ціни вхідного квитка та адреси ки-
ївських музеїв майже кожного номера протягом
1911 року подається читачам на останній сторінці
газети «Кіевское утро». З газети ми дізнаємося,
що: Міський музей старожитностей та мистецтв
(вул. Олександрівська навпроти Царської площі)
відкритий з 1000 до 1500 з ціною вхідного квитка
у 30 копійок; Церковно-археологічний музеї ду-
ховної академії відкритий по неділям з 1200 до
1400 з ціною вхідного квитка у 20 копійок; а також
про функціонування в Києві Музею товарознав-
ства при Київському комерційному інституті
(б-р. Бібіковський39, буд. 22), Музею старожит-
ностей В. В. Хвойко (пр. Ігорівський40, буд. 9),
Педагогічний музей Київського учбового округу
(вул. Фундуклеївська41, буд. 51)42.
Під час проведення виставки картин росій-
ських художників у київському Педагогічному
музеї ім. Цесаревича Олексія у 1915 році, що суп-
роводжувалась продажем картин та спрямування
отриманих коштів на допомогу пораненим вої-
нам, про що вже йшла мова вище, вартість вхід-
ного квитка становила 50 копійок, для учнів – 25,
а для поранених солдат у супроводі сестер мило-
сердя встановлено безкоштовне відвідування43.
Відвідати художню виставку в музеї у Харкові
(імовірно, мова в газеті йде про Харківський ху-
дожній музей, заснований 1905 року) у 1906 році
можна було за 25 копійок, а для студентів – за
10 копійок, повідомляє «Правда»: «Студенческая
выставка. 20 ноября въ городскомъ музѣе откры-
вается студенческая выставка картинъ, рису-
новъ, этюдовъ, литографій и т.п. Плата за входъ
25 к., для студентовъ и учащихся 10 коп.»44.
3/4 ’2016Андрій Бойко-Гагарін К Р А Є З Н А В С Т В О
142
37 Жизнь Волыни. – Житоміръ, 1911. – № 218. – воскресенье, 28 августа. – С. 3.
38 Крымскій вѣстникъ. – Севастополь, 1916. – № 105 (8754). – вторникъ, 26-го апрѣля. – С. 3.
39 Сьогодні – бульвар Тараса Шевченка.
40 Сьогодні – вулиця Ігорівська, де з 1898 жив і працював видатний археолог Вікентій В’ячеславо -
вич Хвойка.
41 Сьогодні – вулиця Богдана Хмельницького.
42 Кіевское утро. – Кіевъ, 1911. – №2. – понедѣль никъ, 3 января. – С. 4.
43 Кіевская мысль. – Кіевъ, 1915. – № 212. – воскресенье, 2-го августа. – С. 2.
44 Правда. – Харьковъ, 1906. – № 1. – воскресенье, 19-го ноября (2-го дек.). – С. 3.
Вважаємо за необхідне акцентувати увагу на
той факт, що вищевказані ціни є досить висо-
кими, враховуючи рівень цін на товари та по-
слуги в той самий час в Російській імперії. Це
вказує на високу затребованість музейних по-
слуг, цінування міської владою та адміністра-
ціями музеїв, а також їх відвідувачами, соціаль-
ної значимості музейних колекції та важливості
їх ролі у вихованні молоді та суспільному житті.
«Поринути у глибину віків» в деяких музеях
можна було і безкоштовно. Керченські «Новости
Юга» інформують про можливість безоплатного
відвідування всіма категоріями населення
Музею старожитностей при Імператорській Ар-
хеологічній комісії, що знаходився по вул. Мі-
щанській, буд. № 10 (нині Керченський істо-
рико-археологічний музей, вул. Свердлова,
буд. 16). Музей було відчинено з 900 до 1700 з пе-
рервою з 1200 до 1400. Також пропонувалося від-
відати наступні визначні археологічні пам’ятки
на окраїнах міста: Царський курган, Склеп Де-
метри, Золотий курган та Грецьку церкву (нині
церква Іоанна Предтечі). Цікавою є також при-
писка в повідомленні, щодо умов відвідування
Царського кургану: «Желающіе осмотрѣть и
получить объяснения, должны обращаться къ
сторожамъ имѣющимся при раскопкахъ на
Митридатѣ, склепъ Деметры и Царскомъ Кур-
ганѣ. Христіанская гробница, Госпитальная
улица № 40. (Только подъ руководствомъ Дирек-
тора Музея)»45.
Про курйозні ситуації навколо музеїв.
Як відомо, кожен музей має свої давні традиції,
яких дотримуються кожні наступні «покоління»
його керівників, хранителів та працівників.
Але зі сторінок газет ми дізнаємось про ви-
падок втручання влади у традиції музейного
життя. У 1916 році щоденна газета «Маленькія
одесскія новости» повідомляє про існуючу вже
17 років на момент публікації традицію в Мі-
ському музеї витончених мистецтв (нині – Оде-
ській художній музей, вул. Софіївська, буд. 5-А)
обирати хранителем особу лише за погодженням
із Товариством витончених мистецтв, хоча при-
міщення музею і належить місцевій громаді, ви-
датки по утриманню музею покладені на вищез-
гадане Товариство. Але після смерті хранителя
В. П. Куровського, міська управа без погодження
із Товариством витончених мистецтв назначає
на цю посаду викладача Рішельєвського ліцею
та багатьох інших одеських гімназій Володи-
мира Семеновича Курочкіна, в той час як Това-
риством було обрано хранителем художника Ки-
ріака Костянтиновича Костáнді. Дума погодила
кандидатуру В. С. Курочкіна, не дивлячись на
незгоду деяких гласних міської думи46.
Далеко не рідкість, що і сучасні музеї стають
жертвами недобросовісного піару та втрачають
аудиторію через публікацію у ЗМІ неправдивих
та оманливих свідчень. Такі випадки знаходимо
на сторінках газет і в досліджуваний період.
Яскравий приклад цьому публікує київська
«Вечерняя Газета» від 7 березня 1916 року. На
сторінках газети з’являються наповнене сарказ-
мом та іронією повідомлення про те, що ніби ди-
ректор київського Музею старожитностей та
мистецтв Микола Федотович Біляшівський на-
давав окрему кімнату у своїй квартирі навпроти
музею військовому міністру Володимиру Олек-
сандровичу Сухомлінову для його таємних
зустрічей Катериною Вікторівною Бутович під
час свого перебування в Києві: «…директоръ
музея Н. Ф. Беляшевскій считалъ «романъ»
Сухомлинова съ госпожей Бутовичъ настолько
безспорной исторической рѣдкостью и драго -
цѣнностью, что счелъ возможным предоста-
вить для амурныхъ рандеву этой пары отдѣль -
ную комнату въ своей квартирѣ при музеѣ»47.
Певна річ, подібні свідчення, безумовно, є
прямим наклепом та інструментом «чорного
піару», засобом недобросовісної конкуренції
проти діяльності відомого вченого та громад-
ського діяча М. Ф. Біляшівського. Газетна
періодика протягом всього 1916 року публікує
деталі щодо політичної та військової діяль-
ності, а також обвинувачень, арешту, суду і
винесеного вироку В. А. Сухомлінову. Імо-
вірно, редакція вище цитованої газети вирі-
шила опублікувати неправдиві свідчення проти
директора музею на користь інших осіб, конку-
рентів чи заздрісників, скориставшись популяр-
ністю новин, пов’язаних зі справою міністра
В. А. Сухомлінова.
Дореволюційні газети як джерело вивчення історії музейної справи в Україні
143
45 Новости Юга. – Керчъ, 1913. – воскресенье, 14 апрѣля. – С. 3.
46 Маленькія одесскія новости. – Одесса, 1916. – № 972. – вторникъ, 19 апреля. – С. 4.
47 Вечерняя Газета. – Кіевъ, 1916. – № 999. – понедѣльникъ, 7 марта. – С. 3.
Публікація пліток в газетній періодиці відома
і навколо найбільшого музею Російської імперії –
Імператорського Ермітажу. У 1907 році «Кіевля-
нинъ» повідомляє про поширення в багатьох га-
зетах чутки про викрадення з Ермітажу навершя
від скіпетру імператора Петра І, а також підміни
діамантів недорогоцінними каменями і рідкісних
золотих монет на копії зі срібла та міді. Але адмі-
ністрація Ермітажу в особі директора обер-гоф-
мейстера Івана Олександровича Всеволожського
миттєво відреагувала на звинувачення в свою ад-
ресу офіційними коментарями і роз’ясненнями,
що також подані в газеті для розвіювання чуток:
«Превращеніе рѣдчайшей коллекціи золотыхъ мо-
нетъ в мѣдную коллекцію сводится к тому, что
въ виду тревожнаго времени дирекція Эрмитажа
распорядилась вынуть большое количество рус-
скихъ золотыхъ медалей из витринъ, доступныхъ
публикѣ, и замѣнить ихъ серебряными и бронзо-
вими екземплярами, золотыя же медали держать
въ несгораемыхъ шкафахъ. Не говоря уже о томъ,
что для любителей художественной чеканки ма-
теріялъ медали вполнѣ безразличенъ, такая мѣра
предосторожности не представляетъ ничего не-
обычнаго и примѣня ется сплошь да рядомъ;
такъ, напримѣръ, въ Лондонѣ, рѣдчайшія и на-
иболѣе цѣнныя монеты всегда храняться въ кла-
довыхъ музея, для обозрѣнія же публики выстав-
ляются точныя ихъ копіи»48.
Не оминули столичні музеї Російської імперії
і явні викрадення експонатів, про що 10 грудня
1913 року повідомляє кременчуцька газета
«Южанинъ»: «Произведенной провѣркой Импе-
раторскаго с.-х. музея обнаружено похищеніе
цѣлаго ряда дорогихъ экспонатовъ, чертежей и
плановъ»49.
Про закордонні музеї
(поза межами Російської імперії)
Вітчизняна газетна преса відображала також
і гучні події в музейному житті за кордонами
Російської імперії.
Читачі газети «Аккерманское Слово» протягом
кінця 1913 та майже протягом всього 1914 року
мали змогу слідкувати за всіма деталями та но-
вими епізодами у справі викрадення з Лувру,
розслідуванням та знахідкою, а згодом повер-
нення всесвітньо відомої картини пензля Лео-
нардо да Вінчі – «Джоконди». 1 грудня 1913 року
на сторінках газети знаходимо: «Укралъ «Джіо-
конду» Перуджіо Винчинцо. Флоренція. «Джіо-
конда» найдена у нѣкоего Перуджіо Винчинцо,
привезшаго ее изъ Парижа во Флоренцію. Вин-
чинцо предлагалъ купить картину флорентій-
ському антикварію Джетти владѣльцу мага-
зина Джери, которій извѣстилъ директора
флорентійскихъ музеевъ Поджи. Винчинцо
арестованъ. Онъ признался, что самъ похитилъ
картину въ Луврѣ»50.
Згодом кременчуцька газета «Южанинъ» пові-
домляє про підозру у плануванні викрадення сві-
тового шедевру і російських громадян, що могли
знаходитись у змові з викрадачем картини – Він-
ченцо Перуджиа: «Парижская прокуратура ин-
тересуется, гдѣ въ настоящее время находятся
русскіе подданные Сергѣй Бибковъ, Владиміръ
Колоно-Валевскій, Иванъ Энгельгардъ и Левъ
Лашкевичъ, которымъ извѣстны нѣкоторыя
детали похищенія «Джіоконды»»51.
Звістка про довгоочікуване повернення кар-
тини Леонардо да Вінчі до Лувру та поява її в екс-
позиції миттєво облетіла весь світ. Ця подія стала
неймовірним святом для громадськості, про що
повідомляє газета «Южанинъ»: «Изъ Парижа
сообщаютъ, что «Джіоконда» выставлена въ
Луврѣ на прежнемъ мѣстѣ. Въ первый день в
Луврѣ перебывало 100 тысячъ человѣкъ»52.
Вітчизняна газетна преса не відвертає увагу
від Лувру та світових художніх шедеврів і у
воєнні часи, висвітлюючи процеси їх порятунку
та збереження: «Сокровища Лувра. Часть наи-
болѣе драгоцѣнныхъ коллекцій Лувра была вы-
везена (одновременно съ отъѣздомъ правитель-
ства въ Бордо) на югъ Францій, въ Тулузу. Въ
настоящее время по ходатайству муниципали-
тета Тулузы эти колекціи будутъ выставлены
въ мѣстномъ музеѣ, въ томъ числѣ Венера Ми-
лосская и Мона Лиза»53.
3/4 ’2016Андрій Бойко-Гагарін К Р А Є З Н А В С Т В О
144
48 Кіевлянинъ. – Кіевъ, 1907. – № 292. – С. 4.
49 Южанинъ. – Кременчукъ, 1913. – № 176. – вторникъ, 10 декабря. – С. 2.
50 Аккерманское Слово. – Аккерманъ, 1913. – воскресенье, 1 декабря. – С. 2.
51 Южанинъ. – Кременчукъ, 1913. – № 184. – четвергъ, 19-го декабря. – С. 3.
52 Южанинъ. – Кременчукъ, 1913. – № 190. – воскресенье, 29-го декабря. – С. 2.
53 Крымскій вѣстникъ. – Севастополь, 1916. – № 178 (8827) . – среда, 13-го іюля. – С. 3.
Із наведених вище даних можна зробити ви-
сновки, що матеріали газетної періодики в укра-
їнських губерніях за часів Російської імперії
демонструють значний розвиток вітчизняних му-
зеїв, висвітлюючи найрізноманітніші аспекти ді-
яльності музейних установ і відповідно – є ваго-
мим джерелом для вивчення історії музейної
справи в Україні та за кордоном. Варто підкрес-
лити, що газетні матеріали, що стосуються питань
музейництва, часто також пов’язані із розвитком
художнього мистецтва, археології, нумізматики,
ювелірної справи, політики та архітектури, тощо.
Матеріали зі сторінок дореволюційних україн-
ських газет яскраво демонструють процес зарод-
ження музеїв в різних регіонах України, з позитив-
ної сторони характеризують діяльність відомих
музейних працівників, археологів та вчених. Ви-
користовуючи газетні джерела в музеєзнавчих до-
слідженнях можна спостерігати закладення основ
музейних традицій ще з кінця ХІХ століття. Вра-
жає також розмаїття тематичного спрямування
музеїв. Дані газетної періодики згадують про фун-
кціонування історичних, археологічних, педаго-
гічних, військових, художніх, церковних, товаро -
знавчих та зоологічних музеїв на території
України, а також музеїв-квартир. Вітчизняні музеї
зазначеного періоду за допомогою газет висвітлю-
вали питання українського етносу та історії, ак-
центуючи увагу на багатому та героїчному мину-
лому, що також є досить актуальним і сьогодні.
На особливу увагу заслуговують наявні дані
щодо відвідування музеїв та вартості вхідного
квитка, що вказують на високу культуру спожи-
вання музейних послуг у досліджуваний період.
Як демонструють досліджені джерела – викорис-
тання технологій «чорного піару» в музейній ді-
яльності відоме ще з позаминулого століття, фак-
тично з періоду зародження музейної справи.
Детально висвітлені також процеси, що ха-
рактерні та є актуальними в музейній діяльності
сьогодні: співпраця із військовослужбовцями у
зборі історичних пам’яток, різноманітні тема-
тичні виставки та виїзні екскурсії, конвергенція
зі сферою туризму, долучення музеїв до благо-
дійної діяльності на користь поранених в умовах
війни, впровадження новітніх технологій в му-
зейну діяльність тощо.
Вивчення вагомого досвіду засновників та
попередників музейної справи в Україні через
дослідження архівних джерел є особливо акту-
альним у вирішенні проблем музейної сфери
сьогодні, в умовах економічної та політичної
кризи. Детальний аналіз особливостей музейної
діяльності минулого дозволить нам якісно пере-
осмислити стратегії розвитку музейної справи
сьогодення та майбутнього, допоможе обрати
вірний шлях до відродження музеїв, популяри-
зації національного культурного спадку та істо-
ричного надбання народу України.
Сьогодні ми спостерігаємо за стрімким та
блискавичним розвитком інформаційних техно-
логій, засобів поширення інформації. Сучасні
музеї все більше віддають перевагу інформацій-
ним ресурсам, соціальним мережам та стрічкам
новин в мережі Інтернет, що є відносно дешевим
та ефективним інструментом реклами та брен-
дінгу, нехтуючи при цьому традиційні засоби
масової інформації – радіо, газети та телеба-
чення. Музеї вимушені відмовитись від поши-
рення інформації про свою діяльність засобами
газетної періодики через високу комерціалізацію
більшості газет, високі тарифи на друк оголо-
шень, незручності та довго тривалість фінансо-
вих розрахунків у сфері державних підприємств.
Вважаємо, що, враховуючи вищенаведені
дані та висновки, усвідомлюючи традиційно
сформовану високу ефективність використання
газет як інструменту поширення інформації,
музеї сьогодні потребують державної підтримки
у сприянні використання ними вищезгаданого
рекламного ресурсу. Вкрай необхідним є відне-
сення музейної реклами до пільгових категорій
на розміщення її у газетах, закріплення на зако-
нодавчому рівні мінімального обсягу рекламної
площі, яку видавці (державної та приватної
форм власності) зобов’язуватимуться надавати
місцевим музеям на безоплатній основі. Вве-
дення такої вимоги допоможе вітчизняним му-
зеям підвищити ефективність своєї діяльності,
лише позитивно відображатиметься на розвитку
музейної сфери та сприятиме популяризації
культури, традицій та історії українського На-
роду, підвищить рівень національної свідомості.
References
Bytkyn V.V. Svodnыi kataloh monet Rossyy. Chast
II. 1740-1917 / V. V. Bytkyn. – Kyev: “Iunona-Moneta”,
2003. – 691 s.
Дореволюційні газети як джерело вивчення історії музейної справи в Україні
145
|