"Хто ми? Чиї ми діти? Хто були наші предки?" (до 140-річчя від дня народження і 60-річчя від дня смерті Вадима Щербаківського)
Висвітлено діяльність відомого українського вченого-емігранта в останній – лондонський період його життя, раніше мало відомий в українській історіографії. На основі документів архіву Союзу Українців у Великій Британії та публікацій в його друкованому органі – газеті «Українська Думка» відтворено...
Gespeichert in:
| Datum: | 2016 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2016
|
| Schriftenreihe: | Краєзнавство |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168829 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | "Хто ми? Чиї ми діти? Хто були наші предки?" (до 140-річчя від дня народження і 60-річчя від дня смерті Вадима Щербаківського) / Л. Пекарська, Л. Федорова // Краєзнавство. — 2016. — № 3-4. — С. 220-240. — Бібліогр.: 58 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-168829 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1688292020-05-17T01:26:22Z "Хто ми? Чиї ми діти? Хто були наші предки?" (до 140-річчя від дня народження і 60-річчя від дня смерті Вадима Щербаківського) Пекарська, Л. Федорова, Л. Джерела та біографічні студії Висвітлено діяльність відомого українського вченого-емігранта в останній – лондонський період його життя, раніше мало відомий в українській історіографії. На основі документів архіву Союзу Українців у Великій Британії та публікацій в його друкованому органі – газеті «Українська Думка» відтворено наукову та культурно-громадську роботу В. Щербаківського в Лондоні у 1951–1957 рр. Охарактеризовано його особистий фонд, що зберігається в Бібліотеці й Архіві ім. Т. Шевченка Союзу Українців у Великій Британії (Лондон). Analysing the largely unknown works and life of the renowned Ukrainian scientist in his final place in exile – London. The scientific, cultural and social work together with the personal archive of V. Shcherbakivsky in London from 1951-1957 is reconstructed using documentation stored in the collection of the T. Shevchenko Library and Archive of the Association of Ukrainians in Great Britain and in its published journal, the “Ukrainian Thought”. The epistolary exchanges within the collection cover the last 35 years of Shcherbakivsky’s life. This is an invaluable source material for study when researching the history of the Ukrainian émigré community in Europe. Освещается деятельность известного ученого-эмигранта в последний – лондонский период его жизни, раньше мало известный в украинской историографии. На основе архива Союза Украинцев в Великой Британии та публикаций в его печатном органе – газете «Украинская Думка» воспроизведено научную и культурно-общественную работу В. Щербакивского в Лондоне в 1951–1957 годах. Охарактеризовано его личный фонд, который хранится в Библиотеке и Архиве им. Т. Шевченко Союза Украинцев в Великой Британии (Лондон). 2016 Article "Хто ми? Чиї ми діти? Хто були наші предки?" (до 140-річчя від дня народження і 60-річчя від дня смерті Вадима Щербаківського) / Л. Пекарська, Л. Федорова // Краєзнавство. — 2016. — № 3-4. — С. 220-240. — Бібліогр.: 58 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168829 314.743(477)+82.6“В. Щербаківський” uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Джерела та біографічні студії Джерела та біографічні студії |
| spellingShingle |
Джерела та біографічні студії Джерела та біографічні студії Пекарська, Л. Федорова, Л. "Хто ми? Чиї ми діти? Хто були наші предки?" (до 140-річчя від дня народження і 60-річчя від дня смерті Вадима Щербаківського) Краєзнавство |
| description |
Висвітлено діяльність відомого українського вченого-емігранта в останній – лондонський період
його життя, раніше мало відомий в українській історіографії. На основі документів архіву Союзу
Українців у Великій Британії та публікацій в його друкованому органі – газеті «Українська Думка»
відтворено наукову та культурно-громадську роботу В. Щербаківського в Лондоні у 1951–1957 рр.
Охарактеризовано його особистий фонд, що зберігається в Бібліотеці й Архіві ім. Т. Шевченка Союзу Українців у Великій Британії (Лондон). |
| format |
Article |
| author |
Пекарська, Л. Федорова, Л. |
| author_facet |
Пекарська, Л. Федорова, Л. |
| author_sort |
Пекарська, Л. |
| title |
"Хто ми? Чиї ми діти? Хто були наші предки?" (до 140-річчя від дня народження і 60-річчя від дня смерті Вадима Щербаківського) |
| title_short |
"Хто ми? Чиї ми діти? Хто були наші предки?" (до 140-річчя від дня народження і 60-річчя від дня смерті Вадима Щербаківського) |
| title_full |
"Хто ми? Чиї ми діти? Хто були наші предки?" (до 140-річчя від дня народження і 60-річчя від дня смерті Вадима Щербаківського) |
| title_fullStr |
"Хто ми? Чиї ми діти? Хто були наші предки?" (до 140-річчя від дня народження і 60-річчя від дня смерті Вадима Щербаківського) |
| title_full_unstemmed |
"Хто ми? Чиї ми діти? Хто були наші предки?" (до 140-річчя від дня народження і 60-річчя від дня смерті Вадима Щербаківського) |
| title_sort |
"хто ми? чиї ми діти? хто були наші предки?" (до 140-річчя від дня народження і 60-річчя від дня смерті вадима щербаківського) |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2016 |
| topic_facet |
Джерела та біографічні студії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168829 |
| citation_txt |
"Хто ми? Чиї ми діти? Хто були наші предки?" (до 140-річчя від дня народження і 60-річчя від дня смерті Вадима Щербаківського) / Л. Пекарська, Л. Федорова // Краєзнавство. — 2016. — № 3-4. — С. 220-240. — Бібліогр.: 58 назв. — укр. |
| series |
Краєзнавство |
| work_keys_str_mv |
AT pekarsʹkal htomičiímidítihtobulinašípredkido140ríččâvíddnânarodžennâí60ríččâvíddnâsmertívadimaŝerbakívsʹkogo AT fedoroval htomičiímidítihtobulinašípredkido140ríččâvíddnânarodžennâí60ríččâvíddnâsmertívadimaŝerbakívsʹkogo |
| first_indexed |
2025-07-15T03:34:47Z |
| last_indexed |
2025-07-15T03:34:47Z |
| _version_ |
1837682380560662528 |
| fulltext |
УДК314.743(477)+82.6“В. Щербаківський”
Людмила Пекарська (м. Лондон), Лариса Федорова (м. Київ)
«Хто ми? Чиї ми діти? Хто були наші предки?»
(до 140-річчя від дня народження
і 60-річчя від дня смерті Вадима Щербаківського)
Висвітлено діяльність відомого українського вченого-емігранта в останній – лондонський період
його життя, раніше мало відомий в українській історіографії. На основі документів архіву Союзу
Українців у Великій Британії та публікацій в його друкованому органі – газеті «Українська Думка»
відтворено наукову та культурно-громадську роботу В. Щербаківського в Лондоні у 1951–1957 рр.
Охарактеризовано його особистий фонд, що зберігається в Бібліотеці й Архіві ім. Т. Шевченка
Союзу Українців у Великій Британії (Лондон).
Ключеві слова: українська діаспора, Вадим Щербаківський, Союз Українців у Великій Британії,
епістолярна спадщина.
Ludmila Pekarska, Larisa Fedorova
«Who are we? Whose children? Who were our ancestors?”
(Marking the 140th anniversary of the birth
and 60th anniversary of the death of Vadym Shcherbakivsky)
Analysing the largely unknown works and life of the renowned Ukrainian scientist in his final place in
exile – London. The scientific, cultural and social work together with the personal archive of
V. Shcherbakivsky in London from 1951-1957 is reconstructed using documentation stored in the collection
of the T. Shevchenko Library and Archive of the Association of Ukrainians in Great Britain and in its pub-
lished journal, the “Ukrainian Thought”. The epistolary exchanges within the collection cover the last
35 years of Shcherbakivsky’s life. This is an invaluable source material for study when researching the
history of the Ukrainian émigré community in Europe.
Key words: Ukrainian diaspora, Vadym Shcherbakivsky, Association of Ukrainians in Great Britain,
epistolary heritage.
Людмила Пекарская, Лариса Федорова
«Кто мы? Чьи мы дети? Кто были наши предки?»
(К 140-летию со дня рождения и 60-летию с дня смерти
Вадима Щербакивского)
Освещается деятельность известного ученого-эмигранта в последний – лондонский период его
жизни, раньше мало известный в украинской историографии. На основе архива Союза Украинцев
в Великой Британии та публикаций в его печатном органе – газете «Украинская Думка» воспроиз-
ведено научную и культурно-общественную работу В. Щербакивского в Лондоне в 1951–1957 годах.
Охарактеризовано его личный фонд, который хранится в Библиотеке и Архиве им. Т. Шевченко
Союза Украинцев в Великой Британии (Лондон).
Ключевые слова: украинская диаспора, Вадим Щербакивский, Союз Украинцев в Великой
Британии, эпистолярное наследие.
220
Вадим Щербаківсь -
кий належить до тих
представників україн-
ської науки, які в дово-
єнний період вимушені
були емігрувати в Єв-
ропу, оскільки з вста-
новленням радянської
влади гуманітарні до-
слідження стали ідео-
логічно заангажовани -
ми, були поставлені під
ідеологічний контроль
комуністичної партії, а
«історична наука стала
політикою, перекину-
тою в минуле»1. Емігранти створили у Відні,
Празі, Мюнхені та інших європейських містах
видавничі, навчальні, наукові центри й товарис-
тва, продовживши в них свої українознавчі сту-
дії. Їхні імена, науковий доробок, громадсько-
культурна діяльність тривалий час були
викреслені з історії України. Тільки із здобуттям
країною незалежності почалося повернення до
української історіографії цих «овіяних націо-
нальним духом»2 учених.
Ґрунтовну наукову працю присвятив В. Щер-
баківському доктор історичних наук Василь
Ульяновський. Це передмова до упорядкованої
ним книги «Вадим Щербаківський. Українське
мистецтво: Вибрані неопубліковані праці»
(1995 р.)3. Вона побудована на раніше засекре-
ченому фонді Українського Вільного Універси-
тету празького періоду його функціонування
(1922–1945 рр.), що зберігається в Централь-
ному державному історичному архіві Україні в
м. Київ. Автор детально висвітлив життєвий
шлях і наукові здобутки вченого до 1945 р. –
часу його переїзду до Мюнхена, зауваживши, що
відомості про мюнхенський період діяльності
(1945–1951 рр.) містить архів Українського Віль-
ного Університету, документи якого не вдалося
вивчити. У книзі опубліковано декілька мистец-
твознавчих праць, вступну лекцію з археології
і бібліографію основних праць Вадима Щерба-
ківського. 2007 р. журнал «Пам’ятки України:
історія та культура» презентував ще одну роз-
відку В. Ульяновського, в якій розглядається
ставлення сучасників до Вадима Михайловича4.
У цьому ж номері часопису вміщено також цілу
низку спогадів, мемуарів та статей вченого.
Після війни в СРСР вивезли не всі особисті та
громадські архіви української еміграції. Частина
архіву професора Українського Вільного Універ-
ситету Щербаківського залишилася в Чехії і збе-
рігається тепер у Центральному державному ар-
хіві в Празі, де створено спеціальний фонд
«Український музей в Празі». Його опис видано в
Україні в 1996 р. У цьому фонді є особисті доку-
менти, починаючи від 1922 р.; листування з науко-
вими і видавничими українськими та іноземними
інституціями, з окремими особами впродовж
1918–1945 рр.; матеріали, програми, доповіді на
міжнародних конгресах географів і етнографів,
антропологів і археологів тощо в 1924–1939 рр.;
рукописи наукових праць, лекцій, статей, поміток
1906–1939 рр.; мемуари 1918–1921 рр., серед яких
спогади про Володимира Антоновича; збірка світ-
лин і негативів 1873–1943 рр., у т. ч. фотографії
археологічних розкопок, українських типів, укра-
їнської архітектури і мистецтва5. Ці матеріали ви-
вчали Андрій Франко та Оксана Франко6.
«Хто ми? Чиї ми діти? Хто були наші предки?» (до140-річчя від дня народження
і 60-річчя від дня смерті Вадима Щербаківського)
221
1 Кульчицький С.В. Історична наука в Україні та в українській діаспорі // Енциклопедія історії України. –
К.: Наукова думка, 2005. – Т. 3. – С. 568.
2 Мірчук І. Проф., д-р В. Щербаківський (1876–1957): [Некролог] // Визвольний шлях. – Лондон, 1957. –
№ 3. – Березень. – С. 330.
3 Ульяновський В. Вадим Щербаківський: життя, наукова діяльність, доля творчої спадщини // Щербаків-
ський В. Українське мистецтво: Вибрані неопубліковані праці / Упоряд., вст. ст. В. Ульяновського; додатки
П. Герчанівської, В. Ульяновського. – К.: Либідь, 1995. – С. 5–101.
4 Його ж. «Твій інтелект дуже великий і універсальний, а душа ... багато міцніша». Вадим Щербаківський
у оцінках і сприйнятті сучасників // Пам’ятки України: історія та культура. – 2007. – № 4. – С. 2–21.
5 Український музей у Празі (1659) 1925–1948. Опис фонду / Упор. Р. Махаткова. – К.: Прага, 1996. –
С. 110–112.
6 Франко О. Архів Вадима Щербаківського у Празі // 100 років колекції Державного музею народного де-
коративного мистецтва: Зб. наук. праць / Відп. ред. М. Селівачов. – К.: Арт ЕК, 2001. – С. 43–52; Франко О.
Вадим Щербаківський у Празі // На крутосхилах історії. – 2005. – Кн. 2. – С. 69 – 81; Франко А.Д., Франко О.О.
Аналіз документів та матеріалів особистого наукового архіву Вадима Щербаківського // Вісник інституту
археології. Львівський національний університет ім. І. Франка. – 2012. – Вип. 7. – С. 62–74.
Щербаківський В.
Фото з паспорта.
Мюнхен,
18 серпня 1950 р.
Наукову працю в галузі археології Вадима
Щербаківського, Льва Чикаленка та Івана Бор-
ковського під час еміграції розглянула Лариса
Крушельцька7.
У 1994 р. у Полтаві, де Вадим Михайлович
працював близько 10 років, було видано його
спогади «Український університет у Полтаві»,
які стосуються маловивченої сторінки історії
національної вищої освіти, підготовлені до
видання Олександром Супруненком8.
1995 р. Центр охорони та досліджень пам’я -
ток археології Управління культури Полтавської
облдержадміністрації організував наукові читан -
ня, присвячені пам’яті В. Щербаківського. У них
взяли участь археологи, археографи, літературоз-
навці, мистецтвознавці, які вперше масштабно
розглянули творчий доробок ученого в галузі ук-
раїністики, поцінувавши її європейське та світове
значення9. Серед них відомі в Україні дослідники
Світлана Абросимова (Дніпро), Олександр Моця
та Михайло Селівачов (Київ), Олександр Супру-
ненко, Олексій Нестуля та Віталій Ханко (По-
лтава), Борис Шрамко (Харків) й ін. Упорядники
додали до матеріалів читань реєстр праць
В. Щербаківського, виявлених станом на 1994 р.
Родовід Щербаківських студіювала Людмила
Атлантова10. Архітектор Максим Гончаренко
розглянув дослідження Вадима Михайловича в
галузі історії архітектури та його генезичний
метод, який вважає внеском у методологію істо-
рико-мистецтвознавчих досліджень11.
2015 р. у Харкові було перевидано фундамен-
тальне дослідження братів Щербаківських
«Українське мистецтво», у додатках до якого
опубліковано їхні основні праці з історії україн-
ської архітектури12. Автор ґрунтовної передмови
до видання Ірина Ходак, використавши широке
коло матеріалів київських архівів, зокрема фонду
Данила Щербаківського в Інституті археології
НАН України, та публікації кінця ХІХ – перших
десятиліть ХХ ст., детально висвітлила життя,
діяльність та творчий доробок обох братів, як
яскравих представників української мистецтво -
знавчої думки13.
Статті про вченого включено до «Енциклопе-
дії історії України» та біобібліографічного
довідника «Українські історики ХХ століття»,
підготовлених Інститутом історії України НАН
України14.
Короткий огляд історіографії дозволяє дійти
висновку, що повернення в українську історичну
науку В. Щербаківського відбулося. Празький і
мюнхенський періоди його життя та діяльності
знайшли своїх дослідників, які спираються на
ґрунтовну джерельну базу. Що стосується остан-
нього – лондонського періоду життя вченого
(1951–1957 рр.), то він до сьогоднішнього дня
залишається не висвітленим у вітчизняній науці.
У Бібліотеці й Архіві ім. Т. Шевченка Союзу
Українців у Великій Британії (в Лондоні)
зберіга ється значний за обсягом архів вченого.
У 1996 р. Дорота Шкромида і Людмила Пекарська
3/4 ’2016Людмила Пекарська, Лариса Федорова К Р А Є З Н А В С Т В О
222
7 Крушельницька Л. Праця українських археологів в еміграції (В. Щербаківський, Л. Чикаленко, І. Борков -
ський) // Записки Наукового товариства ім. Шевченка. Праці Археологічної комісії. – 1998. – Т. ССХХХV. –
C. 638–642.
8 Щербаківський В. М. Український університет у Полтаві: Спогади / Відп. ред., упорядник Супру -
ненко О. Б. – Полтава, 1994. – 40 с.
9 Полтавський археологічний збірник: Зб. наук. праць. – Пам’яті В.М. Щербаківського (1876–1957) / Ред-
кол.: Бондаревський П., Кулатова І., Моця О., Супруненко О. (відп. ред.), Ханко В. – Полтава, 1995. – Число
четверте. – 208 с.
10 Атлантова Л. Родовід Щербаківських // 100 років колекції 100 років колекції Державного музею на-
родного декоративного мистецтва: Зб. наук. праць / Відп. ред. М. Селівачов. – К.: Арт ЕК, 2001. – С. 55.
11 Гончаренко М.Е. В. М. Щербаківський як дослідник історії архітектури: особливості наукового методу //
Українська біографістика: зб. наук. пр. – К., 2010. – Вип. 7. – С. 295–305.
12 Щербаківський В.М., Щербаківський Д.М. Українське мистецтво: в двох томах з додатками / Вадим і
Данило Щербаківські; передм. І.О. Ходак; предм.-геогр. покажч. В.М. Слободяна; упоряд. О.О. Савчук. –
Харків: Видавець Савчук О.О., 2015. – 472 с.
13 Ходак І. Брати Щербаківські: на шляху осягнення феномену української храмової архітектури // Там
само. – С. 7–40.
14 Ясь О. Щербаківський Вадим Михайлович // Українські історики ХХ століття: Біобібліографічний до-
відник. – К.; Л.: Ін-т історії України НАН України, 2003. – Вип. 2: Ч. 1. – С. 366–367; Федорова Л.Д. Щерба-
ківський Вадим Михайлович // Енциклопедія історії України. – К.: Наукова думка, 2013. – T. 10. – С. 682.
опублікували в Україні статтю, в якій коротко
охарактеризували життєпис ученого та зміст
його спадщини, що лишилася в Лондоні15. Нині
співробітники Бібліотеки й Архіву ім. Т. Шев-
ченка та Інституту історії України готують до
видання матеріали цього архіву.
Метою даної статті поставлено висвітлити
лондонський період життя та діяльності В. Щер-
баківського, що дозволить заповнити біографічну
прогалину, яка утворилася відносно останніх
років його життя. Не менш важливою складо-
вою є характеристика архіву, що зберігається в
Лондоні і був невідомим для використання
українськими дослідниками.
Вадим Щербаківський був ученим, котрий
присвятив все своє складне життя служінню
Україні, хоча останні 35 років життя прожив на
чужині. Провідною ідеєю всіх його досліджень
і дій було доведення окремішності, самостій-
ності, незалежності, самобутності та оригіналь-
ності культури українського народу, яку він
любив понад усе.
Щербаківський Вадим Михайлович (4/16 бе-
резня 1876 – 18 січня 1957) – археолог, мистец-
твознавець, етнолог, музейний діяч, дійсний
член Чеської академії наук, Міжнародного ан-
тропологічного інституту у Франції, Словаць-
кого наукового товариства «Про-лімес Романус»,
Наукового товариства ім. Шевченка у Львові,
Української вільної академії наук, титулярний
член Міжнародного інституту археології. Автор
понад 100 наукових праць і мистецьких видань
(«Архітектура у різних народів і на Україні»,
1910; «Українське мистецтво», 1913; «Основні
елементи орнаментації українських писанок та
їхнє походження», 1925; «Концепція М. Грушев-
ського про походження українського народу»,
1941; «Формація української нації», 1941;
«Кам’яна доба в Україні», 1947; «Орнаментація
української хати», 1980 та ін.). Здобув визнання в
Європі своїми студіями з україністики. У 1930 р.
на конгресі в Белграді був нагороджений званням
«лицаря Югослов’янського Ордена св. Сави».
Брат мистецтвознавця, музейного діяча Д. Щер-
баківського.
Вчений народився в с. Шпичинці Сквир-
ського повіту Київської губернії (тепер село Ру-
жинського району Житомирської обл.) в сім’ї
священика Михайла Щербаківського, який пере-
дав своїм дітям глибоку любов до українського
народу, його культури і мистецтва. З 1886 р. на-
вчався у 3-й Київській, 1892–1895 рр. – у Ніжин-
ській гімназіях. Навчався на фізико-математичних
факультетах Санкт-Петербурзького і Москов-
ського університетів. За участь у студентському
русі заарештований, 3 місяці утримувався у в’яз-
ниці, потім висланий у рідне сіло на 4 роки під
«гласний нагляд» поліції з забороною навчання.
1902 р. вступив на фізико-математичний факуль-
тет Київського університету, спеціалізувався в
галузі астрономії, захистив дисертацію, але,
не маючи «атестата благонадійності», не міг
працювати за фахом одночасно. 1906 р. закінчив
історико-філологічний факультет Київського
університету. Вирішальний вплив на форму-
вання його світогляду і наукових зацікавлень мав
професор Володимир Антонович, з яким вони
познайомилися в Тадея Рильського. Ще в сту-
дентські роки під впливом професора Григорія
Павлуцького, в якого пройшов курс історії мис-
тецтва, почав вивчати українське народне мис-
тецтво. Подорожуючи Київщиною, Поділлям і
Херсонщиною, обстежував та фотографував ста-
ровинні дерев’я ні церкви (дослідив понад 300
храмів), іконостаси, збирав килими, рідкісні ру-
кописи та інші пам’ятки, брав участь у кількох
археологічних експедиціях та Всеросійських
археологічних з’їздах.
У 1903 р. у складі хору Миколи Лисенка
Вадим Щербаківський брав участь у відкритті
пам’ятника Івану Котляревському в Полтаві,
де познайомився з архітектором і художником Ва-
силем Кричевським. Дружба, яка зав’язалася між
ними і продовжувалась усе життя, була зміцнена
ще й родинними стосунками. Сестра Євгенія
Щербаківська з часом стала дружиною Василя
Кричевського. Вадима Щербаківського пов’язу-
вали тісні зв’язки не лише з Миколою Лисенком
і Василем Кричевським, а й з такими видатними
українськими діячами, як Кирило Стеценко,
Олександр Кошиць, Микола Леонтович. Саме на-
ціональна настроєність і участь в українському
громадському житті стали причиною спостере-
ження за молодим вченим, політично небезпеч-
ним для імперських російських структур.
В 1906 р., по закінченні університету, Вадима
Щербаківського заарештували вдруге, в 1907 р. –
у третє. Його засудили на адміністративну ви-
силку в Наримський край у Сибіру. Після звіль-
нення 1907 р. він приїхав у Львів. Заміна висилки
«Хто ми? Чиї ми діти? Хто були наші предки?» (до140-річчя від дня народження
і 60-річчя від дня смерті Вадима Щербаківського)
223
15 Шкромида Д., Пекарська Л. Вадим Щербаківський // Київська старовина. – 1996. – № 4/5. – С. 101–106.
на виїзд за кордон Російської імперії сталася
за допомогою директора Київського художньо-
промислового і наукового музею Миколи Біля-
шівського, який знав братів Щербаківських ще
з їхніх студентських років, коли вони брали
активну участь у діяльності музею.
У 1908 р. виїхав до Льоврані на півострів
Істрія. В домі маляра – сина посла Юліана
Романчука, де зупинився Вадим Щербаківський,
він познайомився з митрополитом Андреєм
Шептицьким. В 1908–1910 рр. на запрошення
владики працював співробітником Національ-
ного музею у Львові (нині Національний музей
у Львові імені Андрея Шептицького). За цей час
здійснив кілька подорожей в Італію, на південь
Франції, де вивчав світове мистецтво, поста-
новку музейної справи. За дорученням дирек-
тора Національного музею Іларіона Свєнціць-
кого кожного літа обстежував села Галичини,
Буковини і Закарпаття, де оглядав і фотографу-
вав старовинні дерев’яні церкви і цивільні на-
родні споруди, вивчав типи селян, народний
побут, звичаї, колядки, щедрівки, обряди, зібрав
для музейних колекцій цінні пам’ятки. Саме він
передав у музей гаптовану плащаницю ХV ст.,
яку знайшов у с. Жиравці неподалік Львова.
На Галичині познайомився з Філаретом Колес-
сою та іншими діячами Наукового товариства
ім. Шевченка у Львові, друкувався в його
«Записках». Першим у Львові став користува-
тися кольоровою плівкою, зробивши численні
етнографічні фотографії. Пізніше він назвав
свою діяльність у львівський період «працею у
радості і радістю в праці»16.
У кінці 1910 р. Вадим Щербаківський переїхав
до Києва, працював у Київському художньо-про-
мисловому і науковому музеї, допомагав храните -
лю археологічного відділу музею Вікентію Хвой -
ці в археологічних розкопках у Білгородці, де було
виявлено давньоруське городище. У 1912–1922 рр.
завідував археологічним відділом Полтавського
земського музею (з 1917 р. – Народний музей
Пол тавщини, з 1920 р. – Центральний пролетар-
ський музей Полтавщини), здійснив десятки архе -
ологічних і етнографічних експедицій. За десять
років музейної роботи він обстежив 50 курганів,
доби бронзи та скіфського часу, 250 курганів
давньоруської доби, зібравши близько 10 тис.
музейних предметів; вивчав народну архітектуру
і мистецтво Наддніпрянщини і збирав їх зразки.
З початком революції з головою поринув у
справу охорони пам’яток, разом з іншими відо-
мими полтавськими краєзнавцями заснував у
1917 р. Комітет охорони пам’яток Полтавщини,
був призначений комісаром з охорони пам’яток
Полтавщини. Одночасно 1918–1921 рр. – профе-
сор археології Українського університету в По-
лтаві. З встановленням радянської влади вчених
старої плеяди піддали шаленому ідеологічному
тиску, до якого додавалися голод і холод. Все це
змусило Вадима Щербаківського залишити Бать -
ківщину. У 1922 р. чудом йому вдалося виїхати
з Полтави, де довелося покинути весь науковий
доробок і зібрані колекції, доля яких остаточно
не з’ясована.
В березні 1922 р., одразу після приїзду до
Праги, став професором археології Українського
Вільного Університету (до 1945 р.), ректора якого
Олександра Колессу і декана філософічного фа-
культету Дмитра Антоновича знав раніше. Про-
декан (з 1928 р.) і декан (з 1929 р.) філософіч-
ного факультету УВУ, один із засновників і
голова Історично-філософічного товариства.
Після захоплення Праги радянськими військами
виїхав у столицю Баварії – Мюнхен. У Празі
також залишилися наукові праці, як опубліковані,
так і не завершені (понад 60), всі підготовчі ма-
теріали, особистий архів, фотографії… Йому по-
щастило вивезти лише останню коректуру «Ук-
раїнської хати», виготовлений наклад якої згорів
у Лейпцигу в 1944 р. У Бібліотеці ім. Т. Шевченка
(СУБ) у Лондоні зберігається надрукований на
машинці примірник курсу лекцій Вадима Щер-
баківського «Кам’яна доба в Україні», які він
читав в Українському Вільному Університеті в
1946 р. У зверненні до читачів він пише, що ця
книжка вже була в друкарні і мала багато чудо-
вих ілюстрацій, але загинула від бомб разом з
ще двома книжками: «Чорновик мій почасти
зберігся, але багато листків стратилося і тому
сам текст я міг возстановити, але зробити відпо-
відні вказівки на авторів не міг»17.
3/4 ’2016Людмила Пекарська, Лариса Федорова К Р А Є З Н А В С Т В О
224
16 Щербаківський В. Орнаментація української хати. ІІІ том серії «Українське народне мистецтво». – Рим,
1980. – С. 8.
17 Щербаківський В. Кам’яна доба в Україні. Лекції читані в УВУ в 1946 р. – Мюнхен, 1947. – На правах
рукопису. – 90 с.
У Мюнхені, діючи на підставі уповноваження
останнього ректора УВУ Андрія Яковліва, і на
прохання студентів, які не змогли закінчити уні-
верситет, взявся організувати його наново. Про-
фесори були розкидані по всій Німеччині, тому
Вадим Щербаківський (а йому було вже майже
70 років) об’їздив у товарних вагонах табори
інтернованих, місця, де проживали викладачі та
студенти УВУ. Він зумів відродити діяльність
навчального закладу, був обраний на перших
зборах його ректором (1945–1946 рр.). Велику
допомогу у відновленні педагогічно-наукової
діяльності університету йому надавав професор
УВУ і колишній директор Українського науко-
вого інституту в Берліні Іван Мірчук. Тяжка хво-
роба і операція не дали можливості далі вести
навчальний заклад, але до самого виїзду в Англію
в 1951 р. він залишався професором філософіч-
ного факультету, обраний на цю посаду тричі.
За великі заслуги перед українською наукою про-
фесорська колегія УВУ 17 березня 1947 р. удос-
тоїла його титулами почесного доктора філо со -
фіч них наук і почесного професора УВУ.
Вадим Щербаківський брав участь майже у
всіх міжнародних наукових з’їздах і конгресах з
проблем тих наук, якими займався, і в цьому
ніхто з емігрантів не міг зрівнятися. На 18 між-
народних конгресах він виступав з яскравими
доповідями в галузях української археології,
мистецтва, етнографії та етнології (в Празі,
Парижі, Брюсселі, Лондоні, Осло, Бухаресті,
Варшаві, Софії та інших містах)18.
Після закінчення війни з рідних Вадима Щер-
баківського в континентальній Європі залишився
тільки племінник Микола Кричевський, який
проживав у Парижі. Сестра Євгенія з Василем
Кричевським переїхала в Каракас (Венесуела) до
дочки Галини Лінде, племінник Василь Васильо-
вич Кричевський з родиною – в США. В Сполу-
чені Штати переїхала з Європи велика кількість
українців – представників наукової і мистецької
інтелігенції. Багаторічна переписка з рідними в
Каракасі, які опинилися в культурній ізоляції, і ро-
диною племінника та знайомими в США свід-
чить, що вчений довго вагався, вибираючи місце
проживання. В його архіві збереглося посвідчення
від 1 березня 1950 р., що він здав в IRO (Міжна-
родна організація допомоги блукачам) документи
на еміграцію в США. Але хвороби і похилий вік
унеможливлювали тривалу подорож за океан.
В 1951 р. на запрошення Союзу Українців у
Великій Британії19 він переїхав на постійне про-
живання до Лондона. 21 серпня 1951 р. датоване
запрошення від IRO в Мюнхені отримати доку-
менти на виїзд в Англію, куди він приїхав у
вересні.
На цей час головою СУБу був доктор Осип
Фундак, а почесним головою Данило Скоропад-
ський – син гетьмана Павла Скоропадського.
Союз поставив за мету організувати в Лондоні
український науковий центр, тому вів перего-
вори з кількома представниками науки і мистец-
тва в континентальній Європі, пропонуючи їм
переїхати до Англії20. Вперше ця ідея прозвучала
на засіданні Ради СУБу 25–26 листопада 1950 р.
Рада ухвалила спробувати стягнути до Англії
5–10 науковців, попередньо їх перевіривши, спи-
сатися з ними, доручити Президії реалізувати
цей план з тим, що СУБ зобов’язується дати їм
утримання і помешкання21. На засіданні 20 січня
«Хто ми? Чиї ми діти? Хто були наші предки?» (до140-річчя від дня народження
і 60-річчя від дня смерті Вадима Щербаківського)
225
18 Архів Союзу Українців у Великій Британії (далі – Архів СУБу), Данилів Т. «Я увесь мій вік, увесь мій
труд тобі дав...» (рукопис); Там само, Пастернак Я. Вадим Щербаківський – археолог-дослідник (рукопис);
Щербаківський В. Український університет у Полтаві: Спогади / Відп. ред., упорядник Супруненко О. Б. –
Полтава, 1994. – 40 с.; Ульяновський В. Вадим Щербаківський: життя, наукова діяльність, доля творчої спад-
щини… – С. 5–101; Шкромида Д., Пекарська Л. Вадим Щербаківський. – С. 101–107.
19 Союз Українців у Великій Британії (СУБ) був заснований в січні 1946 р. українцями, що перебували в
Польських Збройних Силах під британським командуванням, розташованих у Великій Британії. Метою цього
було об’єднання всіх українців, що опинилися в цій країні після Другої світової війни та надання їм допомоги
і підтримки з різних питань життя української громади, яка в той час нараховувала понад 300 відділів та осередків
у різних містах Великої Британії. У березні 1947 р. СУБ придбав власний будинок за адресою: 49, Linden
Gardens, London W2, де знаходиться і тепер. (Кравець Р. Українці у Сполученому королівстві [Електронний
ресурс] // Інтернет-енциклопедія – Режим доступу до ресурсу: http://www.ukrainiansintheuk.info/ukr/03/sub-
u.htm; Фундак Й. Шість років // Українська Думка. – 1956. – 17 січня; Ясь О. В. Союз українців у Великій
Британії // Енциклопедія історії України. – К.: Наукова думка, 2012. – Т. 9. – С. 739–740).
20 Звіт з діяльності СУБ за час від 1.1.1951 р. до 30.12.1951 р. // Українська Думка. – 1952. – 20 березня.
21 Архів СУБу, Протокол засідання Ради СУБ 25–26 листопада 1950 р.
1951 р. вирішили запросити з Німеччини профе-
сорів Маркіяна Терлецького з дружиною і сином,
Григорія Ващенка з донькою і внуком та Вадима
Щербаківського22. З них приїхав тільки остан-
ній. 20 березня 1952 р. Рада відзначила: «Справа
наукового центру поволі рушає з місця»23. Після
Вадима Щербаківського у Лондон приїхав ху-
дожник Роберт Лісовський, а також велися пе-
ремовини з професором Петром Курінним, який,
судячи з протоколу Ради, дав згоду на переїзд з
дружиною. Науковців мав забезпечувати Фонд
допомоги інвалідам24.
До еміграції вчених підштовхувало надзви-
чайне скрутне матеріальне становище, в якому
вони опинилися в післявоєнній Німеччині. Заро-
бітна плата була мізерною для забезпечення при-
стойного існування. В архіві Вадима Щербаків-
ського в Лондоні зберігся лист професора
Дмитра Дорошенка – керівника відділу культури
і освіти Центрального представництва україн-
ської еміграції в Німеччині* до ректорату Укра-
їнського Вільного Університету в Мюнхені, яким
спові щав, що представництво ухвалило місячну
субвенцію в 1,5 тис. німецьких марок спеціально
для Щербаківського, починаючи з 1 січня 1946 р.
У лютому 1951 р. «Українська Думка» вмістила
повідомлення, що Вадим Щербаківський, важко
хворий на запалення легенів, перебуває в лікарні
в Мюнхені (взимку йому не було чим опалювати
своє приміщення). Разом з ним в лікарні лежав з
такою ж хворобою Григорій Ващенко, якому від-
мовили в еміграції до США по тій причині, що
він є членом профспілки в СРСР25.
Вадим Щербаківський їхав до Лондона з мас-
штабними науковими планами. Один з українців
згадував, що коли керівники СУБу вітали його на
вокзалі з приїздом, вони «пропонували йому взяти
довгий, спокійний англійський «голідей». Та він
обурено, з властивою йому ноткою гумору, відки-
нув таку пропозицію, заявляючи, що він має ще
багато для зроблення»26. У зверненні до Загальних
зборів СУБу 21 березня 1952 р., на яких він не міг
бути присутнім через хворобу, вчений подякував
громаді за надану «можливість приїхати до Англії
і працювати тут в бібліотеці Бритійського Музею
над закінченням моїх книжок, які являються ре-
зультатом праці цілого мойого життя. Коли Бог
дозволить на це, то може я і закінчу їх. Коли ж на
те не буде Божої Волі і я помру раніше, то нехай
видасть їх професор Курінний»27.
Йому надали невелику кімнату поряд із бу-
динком СУБу. З першого ж дня вчений почав ви-
вчати колекції Британського музею, працювати
над відновленням загублених під час війни і но-
вими науковими працями. Вся його наукова
праця була на дослідження української історії та
культури, на те, щоб довести повну окремішність
української культури від московської і цим тору-
вати шлях до всебічної сепарації від Москви і ви-
зволення з під її «старшобратньої опіки»28.
У Лондоні він багато працював з українською
молоддю, читав лекції, співробітничав з редак-
ціями газети «Українська Думка» і журналу
«Визвольний шлях», брав участь у багатьох за-
ходах СУБу, підтримуючи дружні стосунки з
його почесним головою – гетьманичем Данилом
Скоропадським.
Вже 23 вересня 1951 р. взяв участь у сходи-
нах українців, присвячених пам’яті померлого
20 березня в Мюнхені Дмитра Дорошенка, що
відбулися в домівці СУБу у Лондоні. На них
разом з гетьманичем Данилом Скоропадським
3/4 ’2016Людмила Пекарська, Лариса Федорова К Р А Є З Н А В С Т В О
226
22 Там само, Протокол засідання Ради СУБ 20 січня 1951 р.
23 Там само, Протокол засідання Ради СУБ 20 березня 1952 р.
24 Там само, Протоколи засідання Ради СУБ 9 серпня 1952 р., 20 вересня 1952 р.
* Центральне представництво української еміграції в Німеччині створене в листопаді 1945 р. з метою реп-
резентувати і відстоювати українську еміграцію спочатку перед окупаційними, потім – перед німецькими влас-
тями, співпрацювати з допомоговими організаціями інших країн і народів. Спочатку поширювало свою діяль-
ність на американську, французьку та британську окупаційні зони, пізніше – ФРН. 1946 р. у Німеччині було
177 тис. українців, 1951 р. – 29 тис., 1980 р. – 3,3 тис. Центральні органи розміщувалися в Аугсбурзі, з 1950 р. –
в Мюнхені. Перший голова ЦПУЕН – журналіст, громадсько-політичний діяч Василь Мудрий (1945–1949).
25 Хвороба Вадима Щербаківського // Українська Думка. – 1951. – 25 квітня.
26 79 років плідного життя (В 79-ліття проф. В. Щербаківського) // Там само. – 1955. – Ч. 9(414),
3 березня.
27 Там само. – 1952. – 27 березня.
28 79 років плідного життя (В 79-ліття проф. В. Щербаківського)…
та князем Яном Токаржевським-Карашевичем
поділився споминами про відомого історика,
громадського і державного діяча, якого знав ще
з Києва, разом працював в УВУ в Празі та
Мюнхені29.
На річному пленумі Комісії допомоги україн-
ському студентству (КоДУС) 1 березня 1952 р.
Вадима Щербаківського обрали заступником го-
лови Комісії Данила Скоропадського. Комісія
допомагала студентам одержати стипендії на
навчання, дістати студії за кордоном (зокрема
в Бельгії, Ірландії, Іспанії), придбати книжки,
оплатити навчання, пропагувала серед молоді
наукову роботу тощо30.
«Хто ми? Чиї ми діти? Хто були наші предки?» (до140-річчя від дня народження
і 60-річчя від дня смерті Вадима Щербаківського)
227
29 Дмитро Іванович Дорошенко // Українська Думка. – 1951. – 27 вересня.
30 Там само. – 1952. – 6 березня.
Будинок Союзу Українців у Великій Британії. 49 Linden Gardens, London W2.
У кімнаті нижнього поверху цього будинку мешкав Вадим Щербаківський.
37 Linden Gardens, London W2.
29 червня 1952 р. в домівці СУБу відбулася
зустріч українських студентів Лондона з профе-
сором Щербаківським, на якій він провів бесіду
на теми праісторії України і розповів про свої
археологічні розкопки в Україні. Присутні обмі-
нялися поглядами на різні теми з українознав-
ства31. Як продовження свого викладу для укра-
їнських студентів учений організував для них
12 липня 1952 р. екскурсію до Британського
музею, щоб на прикладі матеріалів музейної екс-
позиції проілюструвати свої пояснення32. 19 жов-
тня 1952 р. для студентів, об’єднаних у т. зв.
дискусійну групу при Студентській громаді,
розпочав виклад циклу на тему «Формування
української нації»33.
23 листопада 1952 р. Управа СУБу організу-
вала вечір вечір пам’яті Миколи Лисенка, який
відбувся в залі школи св. Івана при Кляренд
Роад. Вадим Щербаківський зробив доповідь
про визначного українського композитора і ди-
ригента, з яким був особисто знайомий і впро-
довж 6 років був членом його хору в Києві, а
потім і частим гостем у домі. Доповідь тривала
3 години, її супроводжувало виконання музич-
них творів композитора34.
18 травня 1952 р. Вадим Щербаківський про-
читав доповідь українській громаді в Лондоні
«Головні різниці поміж українською і росій-
ською мовами» на основі своєї статті, надруко-
ваної того ж року в журналі «Визвольний шлях».
Як інформувала «Українська Думка», завдяки
своїй величезній ерудиції він зміг із складної на-
укової теми «зробити надзвичайно цікаву допо-
відь, якій майже через дві години з великим
заінтересуванням прислухалось понад сто слу-
хачів, які прийшли послухати нашого вченого».
На доповіді був присутній завідуючий відділом
літератури і мови Школи слов’янських і східно-
європейських досліджень Лондонського універ-
ситету, професор Клісман Матіюс, з яким вони
потім мали довгу розмову. Дружні й наукові сто-
сунки між ними продовжувалися з тих пір до
кінця життя українського вченого35. У червні
1952 р. у товаристві професора Матіюса і секре-
таря СУБу Теодора Даниліва Вадим Щербаків-
ський відвідав Школу слов’янських та східноєв-
ропейських студій на запрошення її директора –
історика Георга Генрі Болсовера. Вони оглянули
зокрема бібліотеку, в якій був і невеликий укра-
їнський відділ36.
22 лютого 1953 р. в домівці СУБу відбувся
вечір, присвячений пам’яті Василя Кричев-
ського, на якому мав доповідь Вадим Щербаків-
ський. Його спомини мали особливий відтинок,
оскільки їх пов’язувала багатолітня дружба і ро-
динні стосунки. Їх доповнив художник Роберт
Лісовський, який був у свій час учнем Георгія
Нарбута та Василя Кричевського37.
14 серпня 1953 р. в приміщенні Централі
СУБу – відновленій світлиці приймали архієпис-
копа Івана Бучка. Данило Скоропадський відзна-
чив велику працю владики у справі допомоги
українським емігрантам, незалежно від їхнього
віровизнання. Виступив на цій зустрічі і Вадим
Щербаківський38. 15 листопада 1953 р. він по-
ділився спогадами на вечорі пам’яті митропо-
лита Андрея Шептицького у світлиці СУБу
разом із Робертом Лісовським39.
26 вересня 1954 р. з нагоди 10-ліття смерті
Олександра Кошиця в домі Централі СУБу
Вадим Щербаківський прочитав поминальну
доповідь40.
Брав участь і в багатьох святкових заходах
Союзу. 27 лютого 1954 р. в одному з кращих го-
телів Лондона відзначалося 50-річчя з дня на-
родження гетьманича Данила Скоропадського –
почесного голови СУБу. Приїхало багато гостей
з усіх куточків Великої Британії. За столом оба-
3/4 ’2016Людмила Пекарська, Лариса Федорова К Р А Є З Н А В С Т В О
228
31 Там само. – 1952. – 3 липня.
32 Там само. – 1952. – 17 липня.
33 Проф. Щербаківський для українських студентів // Українська Думка. – 1952. – 30 жовтня.
34 Доповідь проф. Щербаківського про М. Лисенка // Там само. – 1952. – 4 грудня.
35 Там само. – 1952. – 22 травня.
36 Там само. – 1952. – 27 червня.
37 Вечір на пошану бл. п. проф. В. Кричевського // Українська Думка. – 1953. – 5 березня.
38 Прийняття архієпископа І. Бучка // Там само. – 1953. – 20 серпня.
39 Вечір пам’яті митрополита Андрея Шептицького // Там само. – 1953. – 26 листопада.
40 Там само. – 1954. – 30 вересня.
біч гетьманича сиділи представники україн-
ських церков: протопресвітер Сергій Молчанів-
ський та генеральний вікарій, Апостольський
візітатор Митрат Олександр Малиновський,
голова Централі СУБу Володимир Лісевич, з дру-
гого боку, як повідомляла «Українська Думка», –
«наш сеньйор науки» Вадим Щербаківський, а
далі – представники всіх установ і організацій41.
Здається, не без участі вченого у квітні 1952 р.
на запрошення української громади до Лондона
приїхали професори Українського Вільного Уні-
верситету Володимир Кубійович і Микола Гло-
бенко. Головною метою їхнього перебування
було проведення іспитів студентів-заочників
Інституту українознавства при УВУ і перевірка
низки рефератів. Крім того, вони виступили з до-
повідями: Володимир Кубійович «Кордони Укра-
їнської Держави» – 10 квітня в Лондоні, Микола
Глобенко «Українське духове життя під совє-
тами» – 12 квітня в Рочдейлмі, 13 квітня – в Нот-
тінґамі, 16 квітня він зустрівся в Лондоні з укра-
їнськими студентами, які навчались у високих
школах у Лондоні й прочитав лекцію про літера-
турне життя під совєтами. Повідомляючи про цю
помітну подію в духовному житті української
громади у Великій Британії, Управа СУБу пові-
домила, що «в погодженню з українськими науко-
вими установами і окремими нашими вченими
намірена в майбутньому систематично уладжу-
вати для громадянства виклади наших вчених і
може побоювання обох наших кореспондентів з
Рочдейлу і Ноттінґаму та слухачів у Лондоні про
те, що «нескоро доведеться» знову зустрітись з
викладами наших вчених, відпаде»42.
В. Щербаківський користувався надзвичайно
високим авторитетом в українській громаді. Ін-
формація про його життя та діяльність досить
часто з’являлася на шпальтах газети «Українська
Думка». Так, у березні 1955 р. з нагоди 79-річчя
з дня народження газета вмістила статтю біогра-
фічного змісту, в якій також повідомлялося про
те, що професор тимчасово прикутий до ліжка.
«Кому невідоме це прізвище загальношанованої
людини? А, здається, багато людей сьогодні про
нього забули, саме в час, коли їхня пам’ять,
може, додала б йому моральної сили скоріше
піднятися з ліжка.
Бо власне бездіяльність і марна страта часу –
речі, які невластиві проф. В. Щербаківському»43.
Навіть звичайна їдальня в будинку СУБу
іноді ставала для нього викладовою залою, де
його можна було слухати годинами.
80-річний ювілей не залишився поза увагою
і американських українців. Газета «Свобода»
опублікувала в березні 1956 р. статтю, в якій ви-
соко поціновано самовіддану, широку і багатог-
ранну працю Вадима Щербаківського. Підкрес-
лено, що він «може послужити рідкісним в
сьогоднішніх часах прикладом своєї великої
скромности. Рідко також у кого з наших вчених
дається завважити таке глибоке, дійсно собор-
ницьке-державницьке ставлення до всіх проявів
нашого національного і політичного життя. Гли-
бока релігійність і любов до своєї церкви, свого
народу, його історії та одночасно оборона їхніх
прав – це шляхи, по яких йшов непохитно Ша-
новний Ювілят повних 80 років життя»44.
В 1955 р. у Лондоні створили ініціативний
гурток з відзначення 80-річного ювілею з дня
народження і 55 років наукової діяльності про-
фесора, який очолив Генеральний вікарій
Апостольського візітатора у Великій Британії,
Всесвятійший о. Митрат і Прелат Олександр
Малиновський. До складу гуртка входили про-
фесор Дмитро Левицький, сотник Михайло
Білий-Карпинець, інженер Василь Олеськів,
Іван Крушельницький, Ігнатій Федчиняк (секре-
тар), Ярослав Гаврих. Перше засідання відбу-
лося 26 жовтня 1955 р. Було заплановано видати
малу «Ювілейну збірку» про життя і творчість
Вадима Щерабаківського, вжити заходів до ви-
дання праці «Українська хата» (на це було необ-
хідно 2 тис. фунтів), підготувати святкування
ювілею. Гурток звернувся до всіх українських
наукових інституцій та установ на еміграції і
до окремих українських учених з проханням
допомогти статтями і науковими матеріалами до
збірника45.
«Хто ми? Чиї ми діти? Хто були наші предки?» (до140-річчя від дня народження
і 60-річчя від дня смерті Вадима Щербаківського)
229
41 «Многая літа!» ЯВП Гетьманичеві, почесному пресідникові СУБ // Там само. – 1954. – 4 березня.
42 Професори Українського Вільного Університету В. Кубійович і М. Глобенко гостями Української гро-
мади у В. Британії // Українська Думка. – 1952. – 24 квітня.
43 79 років плідного життя (В 79-ліття проф. В. Щербаківського)…
44 Проф. Вадим Щербаківський (З нагоди його 80-ліття) // Свобода. – 1956. – Ч. 52, 20 березня.
45 До 80-літнього ювілею проф. Щербаківського // Українська Думка. – 1956. – 19 січня.
Ігнатій Федчиняк опублікував 1956 р. у жур-
налі «Сурмач» статтю, присвячену ювіляру, на
підставі інтерв’ю з ним, матеріалів до «Збірки»
та протоколів засідань ініціативного гуртка.
Визначаючи його місце в історії української
культури, автор пише: «Кожна нація завдячує
свій ріст, свої здобутки поодиноким великим
одиницям. Залежно від кількості таких одиниць
і від їх якості націю цю оцінюють і ставлять її в
ряди менше або більше культурних націй». Далі
підкреслює, що головним питанням, яке хвилю-
вало Вадима Щербаківського і над вирішенням
якого він працював до кінця життя, було таке:
«Хто ми? Чиї ми діти? Хто були наші предки?»46.
Як засвідчує Федчиняк, ученого кожного ранку
бачили по дорозі до Британського музею, а вве-
чері в його кімнаті до пізнього часу горіло
світло.
17 березня 1956 р. українська громада відзна-
чала 80-річний ювілей вченого в одному з
лондонських ресторанів. Були присутні пред-
ставники обох українських церков, суспільно-
громадських, комбатанських, молодіжних орга-
нізацій та установ, близькі приятелі і знайомі
ювілянта. Святочний вечір відкрив Всесвятій-
ший о. Мітрат і Прелат Олександр Малинов-
ський, який вибачився, що не вдалося видати
збірник на його честь і працю «Українська
хата». Данило Скоропадський вітав від себе, ро-
дини і гетьманського руху, який він очолював, і
прочитав вітальну промову від довголітнього
ректора, а в той час проректора Українського
Вільного Університету Івана Мірчука. Ігнатій
Федчиняк читав листи і телеграми привітання,
зокрема від Івана Бучка. К. Матіюс у своїй про-
мові сказав: «Коли десь в іншому місці хтось
робить прийняття п. Малєнкову, я посуваю себе
щасливим, що можу віддати честь визначному
українському вченому…». На ювілеї також вис-
тупали професор Дмитро Левицький – від
СУБу, професор Володимир Шаян – від Об’єд-
нання вояків у Великій Британії, Володимир Ва-
силенко – від дирекції Української видавничої
спілки, професор Іван Марченко – від Спілки
українських учителів і виховників у Великій
Британії, граф Денис Галка-Ледоховський – від
Українського християнського руху, Іван Кру-
шельницький – від Союзу Української Молоді у
Великій Британії і співпрацівників «Української
Думки». Подякувавши, Вадим Щербаківський
процитував латинське прислів’я: «Згода будує,
незгода руйнує» і сказав, що ціле своє життя він
«намагався працювати в тому напрямі, щоб
запанувала згода між нами – як передумова
величі і сили»47.
У Лондоні Вадим Щербаківський підтриму-
вав постійні стосунки з редакціями журналу
«Визвольний шлях»** і газетою «Українська
3/4 ’2016Людмила Пекарська, Лариса Федорова К Р А Є З Н А В С Т В О
230
46 Федчиняк І. Проф. д-р В. Щербаківський // Сурмач. – 1956, березень–травень. – Ч. 1–2 (6–7). – С. 8.
47 Відзначили ювілей 80-літте Проф. В. Щербаківського // Українська Думка. – 1956. – 22 березня.
** «Визвольний шлях» – український суспільно-політичний, літературний і науковий часопис-місячник
Організації Українських Націоналістів (революційної). Заснований у Лондоні в 1948 р. Впродовж першого
періоду існування видавався виключно для членів ОУН. Обкладинка часопису виконана художником-графі-
ком Робертом Лісовським. У журналі публікувались як ідеологічні матеріали (праці Дмитра Донцова, Ярос-
лава Стецька, Степана Бандери та ін.), так і наукові дослідження (переважно – з історії та літературознавства),
а також художні твори (особливо слід відзначити роль видання в популяризації творів шістдесятників в еміг-
рантському середовищі тоді, коли їх неможливо було видавати в Україні). Часопис друкував статті на такі
теми, як міжнародна політика, політика й економіка УРСР, історія ОУН та Української повстанської армії.
У ньому публікували матеріали з історії та археології України, літератури, музико- та мистецтвознавства,
прозу й поезію авторів-емігрантів та членів підпілля ОУН, переклади творів художньої літератури, спогади
істориків та політичних діячів, передруки творів української радянської літератури періоду Розстріляного
відродження та шістдесятників, література самвидаву та політичні документи, огляди книжок, новини й ана-
літику щодо діяльності націоналістичної опозиції в Україні, хроніку з життя як на еміграції, так і в УРСР.
В останній період переважали наукові публікації. 1995 р. створено київську філію редакції «ВШ», 2004 р.
редакцію остаточно перенесено до Києва, з 2007 р. співвидавцем часопису стала Києво-Могилянська Ака-
демія. В останній період переважали наукові публікації. Останнє число (1–3) вийшло у 2009 р. (Визвольний
шлях [Електронний ресурс] // Архів ОУН. Українська інформаційна служба – Режим доступу до ресурсу::
http://ounuis.info/archive/library/Journals/vyzvolnyi-shliakh.html; Дорохіна Т. Ф. Часопис «Визвольний шлях»
в українській зарубіжній історичній та суспільно-політичній думці 1948–1991 рр. Автореферат дисертації
на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. – К., 2006. – 24 с.)
Думка»***. В одному з номерів журналу зазна-
чено, що головний редактор Григорій Драбат ко-
ристувався близькою співпрацею і порадами
професора Вадима Щербаківського48. За нього в
газеті з’являлися публікації Володимира Доро-
шенка, Володимира Кубіовича, Пантелеймона
Коваліва, Петра Курінного, Івана Мірчука, Олек-
сандра Оглоблина та інших учених з україн-
ських наукових осередків в Європі.
Пульс його наукової праці був дуже напруже-
ним. За п’ять з половиною років свого життя в
Англії опублікував у «Визвольному шляху» 13
наукових статей, спогадів, рецензій (див. Дода-
ток 1), в «Українській Думці» – 12 (див. Додаток
2). Деякі спомини мали журнальний і газетний
(скорочений) варіант. 9 праць було надруковано
або завершено друком вже після смерті вченого
(див. Додаток 3).
Стаття «Головні різниці між українською та
московською мовами» (1952 р.) основана на ре-
цензії славіста Шереха49 на книжку французь-
кого славіста Андре Вайяна «Порівняльна гра-
матика слов’янських мов». Розглядаючи в
історичній та лінгвістичній площинах особли-
вості двох мов, Вадим Щербаківський робить
висновок, що «москвини ні коли нічого спіль-
ного з українцями не мали і не відділялися від
якогось спільного з українцями пня»50.
Праця «Московські теорії і український нарід»
(1952 р.) була викликана появою книги мово -
знавця, професора і директора Слов’янського ін-
ституту Університету Маркетта в США Романа
Смаль-Стоцького «Тhе Nationality рrоbіlеm оf thе
Soviet Union аnd Russian Communist imperialism»51,
в якій той критикує теорії прорадянських вчених,
працюючих в США, і висуває тезу про спільність
українців із західнім світом. Вадим Щербаків-
ський, наводячи свої міркування з цього приводу,
пише, «що і письменники московські безпосеред-
ньо бачили і відчували різниці між українським і
московським народами, і сучасні совєтські вчені
бачать ці великі різниці в далекому минулому і по-
казують, що одне з другого не могло вийти, тобто,
що початкові періоди формування одного й дру-
гого народу не мали між собою нічого спільного,
тобто не могли вийти з одного коріння. Занадто
мало мати спільність мови, щоб мати спільність
психічну. Очевидно для того ще треба мати спіль-
нокровність, чи спорідненість фізичну»52.
У розвідці «Матеріяли до висвітлення півден-
ного походження слова “Русь”, як нашого народ-
нього імени» (1953 р.), присвяченій полеміці
між норманістами і антинорманістами, вчений,
проводячи археологічні паралелі, наводить свої
доводи щодо походження термінів «Русь»,
«русин», «русский»53.
«Хто ми? Чиї ми діти? Хто були наші предки?» (до140-річчя від дня народження
і 60-річчя від дня смерті Вадима Щербаківського)
231
*** «Українська Думка» – тижневик, орган Союзу Українців у Великій Британії (СУБ). Засновником ча-
сопису була тимчасова управа організації, яка спочатку носила назву – Союз Українських Вояків у Польських
Збройних Силах, а в січні 1946 р. оформилася в СУБ. Часопис первісно мав характер інформаційного бюле-
теня тільки для членів СУБу, і виходив нерегулярно під назвою «Наш Клич» (1945–1947 рр.). Щоб підкрес-
лити його український характер, у 1947 р. був перейменований. До кінця вересня 2004 р. виходив щотижнево,
нині – двотижневик. Публікує матеріали на такі теми, як: стан і події в Україні, події в британській і світовій
політиці, які стосуються України, діяльність СУБу та його відділів, життя українців у всьому світі, загальні
відомості про Україну та її історію. До 1980-х рр. багато місця присвячувалося вістям про дисидентський
рух в УРСР та про всесвітній рух за незалежність України. Часто друкувалися літературні твори, переважно
українських авторів з Великої Британії або інших країн діаспори. (Кравець Р. «Українська Думка» // Українці
у Сполученому Королівстві [Електронний ресурс] // Інтернет-енциклопедія – Режим доступу до ресурсу:
http://www.ukrainiansintheuk.info/ukr/04/ukrdumka-u.htm; Пекарська Л. З Ювілеєм // Українська Думка. –
2010. – 20 листопада. – С. 1).
48 Від редакції // Визвольний шлях. – 1955, грудень. – Кн. 12. – С. 127.
49 Під таким псевдонімом писав Шевельов Юрій Володимирович – славіст-мовознавець, історик україн-
ської літератури, літературний і театральний критик.
50 Щербаківський В. Головні різниці між українською та московською мовами Визвольний шлях. – 1952,
червень. – Ч. 6(57). – С. 34.
51 З англійської – «Національні проблеми в Радянському Союзі і російський комуністичний імперіалізм».
52 Щербаківський В. Московські теорії і український нарід // Визвольний шлях. – 1952, вересень. –
Ч. 9(60). – С. 26–27.
53 Його ж. Матеріяли до висвітлення південного походження слова «Русь», як нашого народнього імени //
Там само. – 1953, вересень. – Ч. 5 (68). – С. 29–34.
У 1955–1956 рр. у «Визвольному шляху» поба-
чила світ велика праця «Археологічні відкриття на
Близькому Сході», в якій аналізуються археоло-
гічні дослідження останніх 40 років в Ірані, Іраку,
Сирії та Палестині, Малій Азії та Єгипті, на Кіпрі
й Криті, в Греції, Італії, на Балканах і навіть в Ук-
раїні, зіставляються культури, знахідки, релігії
тощо. На жаль, дослідження не завершене друком,
доля рукопису на сьогоднішній день невідома.
Розгляду головних розбіжностей у т. зв. скіф-
ському питанні присвячена студія «Про скитів та
їхнє мистецтво» (1956 р.)54. Вадим Щербаківський
висловив власну думку на два питання, відповіді
на які вчені давали різні: 1) хто такі скіфи і звідки
вони взялися; 2) як постало скіфське мистецтво і
звідки воно прийшло на територію України.
У рецензії «Чи трираменний хрест із скісним
підніжком – національний хрест України?»
(1952 р.) піддано гострій критиці книгу митро-
полита Іларіона (Огієнка) «Трираменний хрест
зо скісним підніжком – націо нальний хрест Ук-
раїни», видану в 1951 р. у Вінніпезі (Канада).
Вадим Щербаківський звинуватив автора, що
він московський хрест видає за ук раїнський, що
користується не точною термінологію, перекру-
чує факти і т. п. Кожну свою тезу рецензент під-
тверджує конкретними прикладами і аналізом
форми хрестів на різних спорудах. Врешті-решт
він пише: «Що в Америці і українці понастав-
ляли цер ков з московськими хрестами, то це до-
казує тільки, що священики там були або мос-
калі або москвофі ли, або просто не свідомі того,
який має бути укра їнський хрест. Я повторяю
те, що, коли на Україні денебудь була постав-
лена церква з московським хрестом, то там був
будівничим москвин чи мос квофіл, або той, хто
дав гроші на церкву, був мос каль»55.
Високо поцінував у своїх відгуках Вадим
Щербаківський праці Олекси Повстенка****,
видані в США: «Золотоверхий Київ»56 і «Ка-
тедра Святої Софії в Києві»57.
«Визвольний шлях» видрукував фундаменталь -
ні за обсягом статті про художника і архітектора
Василя Кричевського (1954 р.) та композитора
Олександра Кошиця (1954–1955 рр.), які згодом
вийшли окремими виданнями, а також до 40-річчя
смерті композитора Миколи Лисенка (1952 р.).
Вже після смерті вченого у журналі було
опубліковано в 1961–1962 рр. завершення його
праці «Український етнічний тип». Це дослід-
ження він розпочав ще в 1930-х рр. В архіві
збереглося посвідчення, видане деканом філо-
софського факультету Українського вільного
університету Федором Слюсаренком 7 березня
1939 р., що професор археології і етнографії
УВУ Вадим Щербаківський їде в Югославію і
Болгарію через Відень з метою відвідання му-
зеїв і бібліотек цих країн збирати матеріали для
книги «Українці як етнологічний тип» .
Газета «Українська Думка» вмістила на своїх
шпальтах спогади вченого про Олександра Ко-
шиця (1951 і 1954 рр.), Порфирія Демуцького
(1952 р.) та Український вільний університет з
нагоди його 30-річчя (1952 р.). Ці публікації
мають особливу цінність через особисте знай-
омство і співпрацю автора з багатьма визнач-
ними діячами української культури, його при-
четність до описуваних подій. Впродовж 1953 р.
було опуб ліковано велику студію «З подорожі по
Італії» і розвідку про художника Леонардо да
Вінчі. Газета вмістила дві рецензії вченого. Він
схваль но зустрів книгу «Українські народні при-
повідки», впорядковану Олексою Воропаєм, що
її видав СУБ у 1952 р.; ґрунтовно проаналізував
достоїнства та помилки, яких припустились ав-
тори статей у книзі «Українське мистецтво», ви-
даній 1952 р. у Нью-Йорку англійською мовою,
завершивши відгук такими словами: «Хотілося
3/4 ’2016Людмила Пекарська, Лариса Федорова К Р А Є З Н А В С Т В О
232
54 Щербаківський В. Про скитів та їхнє мистецтво // Визвольний шлях. – 1956, вересень. – Кн. 9/33 (107). –
С. 1057–1064.
55 Його ж. Чи трираменний хрест із скісним підніжком – національний хрест України? // Визвольний
шлях. – 1952, листопад. – Ч. 11(62). – С. 33.
****Архітектор, мистецтвознавець О. Повстенко під час нацистської окупації Києва був директором Со-
фійського архітектурно-історичного музею. Перебуваючи з 1949 р. на еміграції в США, він задумав видати
серію «Золотоверхий Київ». 12 її зошитів мали вмістити понад 500 ілюстрацій – храмів Києва, архітектурних
ансамблів, вулиць і площ, парків, видів Дніпра та околиць міста. Книга мала вийти у 1955 р. Авторові не
вдалося зібрати гроші, тому було видано тільки п’ять зошитів. «Катедра святої Софії в Києві» видана 1954 р.
Українською вільною академією наук у США (472 с., 336 ілюстрацій). (Одарченко. О. Повстенко – архітект
і мистецтвознавець // Сучасність. – Мюнхен, 1973. – Вересень. – Ч. 9 (153). – С 61–77).
56 Визвольний шлях. – 1955, квітень. – Кн. 4 (ч. 4–90). – С. 112–113.
57 Там само. – 1955, серпень. – Кн. 8 (ч. 8–94). – С. 109–111.
б, щоб ця книжка була настільною книжкою в
кожній українській сім’ї і щоб вона привчала,
особливо ж дітей і молодь українську, бачити
своє мистецтво і любити його, бо вічність надає
окремим людям і народам його мистецтво»58.
В оборону доброї слави Василя Кричевського
як автора будинку Полтавського губернського зем-
ства Вадим Щербаківський опублікував гостру
статтю під назвою «Великі люди і пігмеї» (1953
р.). Вона була викликана статтею архітектора
Олеся Тимошенка у «Віснику Товариства україн-
ських інженерів в Америці», в якій він заперечував
авторство Василя Кричевського, приписуючи про-
ект художнику Сергію Васильківському. Професор
Щербаківський переконливо доводить, що Василь
Кричевський – засновник модерного українського
стилю, в якому побудовано і земський будинок, і
що його «можна поставити нарівні з ініціяторами
зовсім раннього італійського ренесансу»59.
До останнього часу Вадим Щербаківський
жив у дуже великій скромності і не припиняв
працювати. Учений давно мав задум написати ба-
гатотомний цикл із п’яти книг: формація укра -
їнського народу (передісторія та протоісторія);
етнографія; соціологія; психологія. Перша книга
вийшла друком в 1937 р. і витримала три видання.
В 1941 р. доопрацьовану працю опубліковано в
Празі під назвою «Формація української нації»,
в 1958 р. – у Нью-Йорку Українським видавниц-
твом «Говерлія» (147 с.), в 1965–1970 рр. – у
Лондоні в журналі «Визвольний шлях». Бажав
за життя побачити в друку «Українську хату».
Вона побачила світ заходами СУБу, де зберігався
рукопис, у видавництві «Богословія» в Римі в
1980 р. під назвою «Орнаментація української
хати» як т. ІІІ серії «Українське мистецтво»60.
Ілюстрації і текст підготував до видання мистец-
твознавець Святослав Гординський, обкладинку –
Василь Кричевський. Третій том був написаний
ще у 1941 р. Автор використав у виданні багатий
етнографічний матеріал, зібраний до революції в
різних українських музеях і приватних збірках.
Вміщені тут численні малюнки надали йому у роз-
порядження ще в Україні хранитель історичного
та етнографічного відділів Київського художньо-
«Хто ми? Чиї ми діти? Хто були наші предки?» (до140-річчя від дня народження
і 60-річчя від дня смерті Вадима Щербаківського)
233
58 Щербаківський В. Рецензія: «Українське мистецтво» // Українська
Думка. – 1953. – 19 лютого. – Ч. 8 (309). – C. 3.
59 Щербаківський В. Великі люди і пігмеї // Українська Думка. – 1953. –
26 лютого. – Ч. 8 (309). – С. 3.
60 Перший том: Щербаківський В. Українське мистецтво І. Деревляне
будівництво і різьба на дереві. – Львів-Київ, 1913. – ХХ, 61 с.; другий том:
Щербаківський Д. Українське мистецтво ІІ. Буковинські і Галицькі дерев-
ляні церкви, надгробні і придорожні хрести, фігури в каплиці. – Київ–
Прага: Український громадський видавничий фонд, 1926. – 100 с.; третій
том: Щербаківський В. Орнаментація української хати. – Рим: «Богосло-
вія», 1980. – 104 с.
Селянська хата
на Поділлі
Близьнюки,
село Бубнівка,
повіт Гайсин
Глечик,
село Бубнівка,
повіт Гайсин
промислового і наукового музею Данило Щер -
баківський, архітектор, художник і колекціонер
Василь Кричевський, завідувач етнографічним
відділом Полтавського земського музею Костян-
тин Мощенко, мистецтвознавець Стефан Тарану-
щенко; у Празі – архітектор Артем Корнійчук61.
Вадим Щербаківський помер 18 січня 1957 р.
від чергового удару серця у відпочинковому домі
в Брайтоні (південна Англія). Похорон відбувся
26 січня 1957 р. на цвинтарі Ґаннерсбері (Gun-
nersbury Cemetri) в Лондоні. У жалібному поході
взяли участь представники численних україн-
ських організацій Великої Британії, родина Ско-
ропадських. Голова СУБу Дмитро Левицький, як
писала «Українська Думка», «прощав його так, як
може прощати найближча родина професора».
«По професору Вадиму Щербаківському плачемо
сьогодні не лише ми, по ньому плаче сьогодні
ціла Україна, бо він був власністю нас усіх»62.
Рідна сестра Євгенія надіслала Управі СУБу
подяку «за ту увагу, пошану та за ту моральну й
матеріальну допомогу, якими Ви оточили його в
останні роки життя. Старий, безпомічний, він
знайшов у Вашім осередку ту родину, ту сім’ю,
якої за національними й громадськими обов’яз-
ками та за невпинною науковою працею, не зміг
собі утворити»63.
Архів ученого, що зберігається в Бібліотеці й
Архіві ім. Т. Шевченка Союзу Українців у Великій
Британії, очевидно, становить лише частину його
наукової та епістолярної спадщини, яка лишилася
після смерті. Не виключено, що частина матеріа-
лів знаходиться в приватних руках. Найбільшу
групу матеріалів становить листування. Хроноло-
гічно епістолярна спадщина охоплює головним
чином період 1920-х–1950-х рр. Із більш ранніх –
лише два листи 1897 р. від батька. 1920-ми роками
датуються поштівки від брата Данила, листи
сестри Євгенії та археолога Валерії Козловської
(всі – з Києва); 1930-ми – від Миколи Кричев-
ського (з Парижа) та біолога-бактеріолога Петра
Андрієвського (з французького Судану).
Кореспондентами листів 1930–1950 рр. були
члени родини Кричевських; літературознавець і
театрознавець Юрій Бойко; Апостольський візі-
татор українців у Західній Європі, асистент Па-
пського трону, граф Римський Іван Бучко; педагог,
професор УВУ, ректор Богословсько-педагогічної
академії УАПЦ Григорій Ващенко; громадсько-
культурна діячка, дружина диригента і компози-
тора Олександра Кошиця Тетяна Кошиць; геог-
раф, демограф, професор УВУ, голова НТШ в
Європі Володимир Кубійович; археолог, історик,
професор УВУ Михайло Міллер; археолог, істо-
рик української літератури, професор УВУ, голова
УВАН Іван Мірчук; історик, публіцист, професор
УВУ Симон Наріжний; історик, архівіст, профе-
сор УВУ Олександр Оглоблин; археолог, історик,
професор УВУ Ярослав Пастернак; архітектор,
мистецтвознавець Олекса Повстенко; археолог,
політичний діяч Левко Чикаленко та багато
інших. Загалом – понад 60 осіб.
Попри фрагментарність інформації, що міс-
титься в листах, вони є важливим джерелом ін-
формації, яка доповнює відомості не лише про
життя та діяльність Вадима Щербаківського, а й
багатьох учених, митців, громадсько-культурних
і церковних діячів, історію українських наукових
осередків в Європі, світоглядні засади їхньої на-
укової та творчої праці.
3/4 ’2016Людмила Пекарська, Лариса Федорова К Р А Є З Н А В С Т В О
234
61 В. Щ. [В. Щербаківський]. Передмова // Щербаківський В. Орнаментація української хати. – С. 9.
62 І. К. Похорон проф. Щербаківського // Українська Думка. – 1957. – 31 січня.
63 Професор Вадим Щербаківський і СУБ // Українська Думка. – 1957. – 21 лютого.
Могила В. Щербаківського.
Додаток 1
Публікації у журналі «Визвольний шлях»
«Хто ми? Чиї ми діти? Хто були наші предки?» (до140-річчя від дня народження
і 60-річчя від дня смерті Вадима Щербаківського)
235
64 Під такою назвою надруковано інші частини праці «Археологічні відкриття на Близькому Сході», вмі-
щеної в кн. 7 за 1955 р.
№ Назва статті Дата, число Сторінки
1. Головні різниці між українською та москов-
ською мовами.
Червень 1952 р Ч. 6 (57). С. 29–34.
2. Московські теорії і український нарід. Вересень 1952 р. Ч. 9 (60). С. 22–27.
3. Рецензія. Чи трираменний хрест із скісним
підніжком – національний хрест України?
Листопад 1952 р. Ч. 11 (62). С. 33–34.
4. До сорокових роковин смерті М.В. Лисенка. Грудень 1952 р. Ч. 12 (63). С. 25–31.
5. Матеріяли до висвітлення південного похо джен -
ня слова «Русь», як нашого народного імени.
Травень 1953 р. Ч. 5 (68). С. 29–34.
6. Пам’яті Василя Григоровича Кричевського. Січень 1954 р. Кн. 1 (ч. 1–76).
Лютий 1954 р. Кн. 1 (ч. 2–77).
Квітень 1954 р. Кн. 4 (ч. 1–79).
Липень 1954 р. Кн. 7 (ч. 7–82).
Серпень 1954 р. Кн. 8 (ч. 8–83).
С. 44–52.
С. 79–85.
С. 74–84.
С. 73–82.
С. 63–72.
7. Життя і діяльність Олександра Антоновича
Кошиця.
Листопад 1954 р. Кн. 11 (ч. 11–86).
Грудень 1954 р. Кн. 12 (ч. 12–86).
Січень 1955 р. Кн. 1 (ч. 1–88).
Лютий 1955 р. Кн. 2 (ч. 2–88).
Березень 1955 р. Кн. 3 (ч. 3–89).
С. 61–69.
С. 61–67.
С. 54–63.
С. 40–46.
С. 77–84.
8.
9.
Інформація про нові видання на еміграції:
Повстенко О.І. Золотоверхий Київ. Зошит ІІ.
Фотоальбом «Любіть Україну».
Квітень 1955 р. Кн. 4 (ч. 4–90).
Там само.
С. 112–113.
С. 113–114.
10.
11.
Археологічні відкриття на Близькому Сході.
Катедра Святої Софії в Києві. Замість рецензії.
Липень 1955 р. Кн. 7 (ч. 7–93).
Серпень 1955 р. Кн. 8 (ч. 8–94).
Там само.
С. 61–66.
С. 68–81.
С. 109–111.
12. Цікаві археологічні відкриття64. Грудень 1955 р. Кн. 12 (ч. 12–98).
Січень 1956 р. Кн. 1 (ч. 1–99).
Лютий 1956 р. Кн. 2/26 (100).
Березень 1956 р. Кн. 3/27 (101).
Березень 1956 р. Кн. 4/28 (102).
С. 86–94
С. 66–76.
С. 185–192.
С. 337–344.
С. 445–452.
13. Про скитів та їхнє мистецтво Вересень 1956 р. Кн. 9/33 (107). С. 1057–1064.
Додаток 2
Публікації в газеті «Українська Думка»
3/4 ’2016Людмила Пекарська, Лариса Федорова К Р А Є З Н А В С Т В О
236
4. Тридцятиліття Українського Вільного
Університету.
5 червня 1952 р. Ч. 22 (273).
12 червня 1952 р. Ч. 24 (274).
19 червня 1952 р. Ч. 25 (275).
27 червня 1952 р. Ч. 26 (276).
3 липня 1952 р. Ч. 27 (277).
10 липня 1952 р. Ч. 28 (278).
17 липня 1952 р. Ч. 29 (279).
24 липня 1952 р. Ч. 30 (280).
С. 3.
С. 3.
С. 3.
С. 3.
С. 3.
С. 3.
С. 3.
С. 3–4.
5. М.В. Лисенко (З приводу 40-ліття його смерті). 13 листопада 1952 р. Ч. 46 (296). С. 3–4.
6. Головні різниці між українською та москов-
ською мовами.
11 грудня 1952 р. Ч. 50 (300). С. 3.
7. Рецензія. «Українське мистецтво». 5 лютого 1953 р. Ч. 6 (307)
12 лютого 1953 р. Ч. 7 (308).
19 лютого 1953 р. Ч. 8 (309).
С. 3.
С. 3.
С. 3.
8. Великі люди і пігмеї. 26 лютого 1953 р. Ч. 8 (309). С. 3.
9. З подорожі до Італії. 9 липня 1953 р. Ч. 28 (329).
16 липня 1953 р. Ч. 29 (330).
23 липня 1953 р. Ч. 30 (331).
30 липня 1953 р. Ч. 31 (332).
6 серпня 1953 р. Ч. 32 (333).
13 серпня 1953 р. Ч. 33 (334).
20 серпня 1953 р. Ч. 34 (335).
27 серпня 1953 р. Ч. 35 (336).
3 вересня 1953 р. Ч. 36 (337).
17 вересня 1953 р. Ч. 38 (339).
24 вересня 1953 р. Ч. 39 (340).
8 жовтня 1953 р. Ч. 41 (342).
15 жовтня 1953 р. Ч. 42 (343).
2 жовтня 1953 р. Ч. 43 (344).
21 грудня 1953 р. Ч. 51/52 (352/353).
С. 3.
С. 3.
С. 3–4.
С. 3.
С. 3.
С. 3.
С. 3–4.
С. 3.
С. 3–4.
С. 3.
С. 3.
С. 3.
С. 3.
С. 3.
С. 3.
10. Леонардо да Вінчі. 12 листопада 1953 р. Ч. 46 (347). С. 3.
11. Трагедія Леонардо да Вінчі. 3 грудня 1953 р. Ч. 49 (350). С. 2.
12. Олександер Антонович Кошиць (З приводу де-
сятиріччя його смерті).
7 жовтня 1954 р. Ч. 41 (394).
14 жовтня 1954 р.
С. 2.
С. 2–3.
№ Назва статті Дата, число Сторінки
1. Олександр Кошиць (уривки з праці проф. В. Щер -
баківського, прочитані в його рефераті для гро-
мади українців в Лондоні 9 грудня 1951 року).
20 грудня 1951 р. Ч. 51 (250). С. 3.
2. Про Порфирія Даниловича Демуцького (Спогади). 7 лютого 1952 р. Ч. 6 (256). С. 3.
3. Рецензія. Українські народні приповідки. Впо-
рядкував О. Воропай. Вид. СУБ, Лондон, 1952.
29 травня 1952 р. Ч. 22 (272). С. 3.
Додаток 3
Публікації у журналі «Визвольний шлях» після смерті В. Щербаківського
«Хто ми? Чиї ми діти? Хто були наші предки?» (до140-річчя від дня народження
і 60-річчя від дня смерті Вадима Щербаківського)
237
№ Назва статті Дата, число Сторінки
1. Про українські церкви Київщини. Травень 1961 р. Кн. 5/89 (163) С. 439–448.
1. Український етнічний тип (Продов-
ження)
Червень 1961 р. Кн. 6/90 (164). Липень
1961 р. Кн. 7/91 (165). Серпень 1961 р.
Кн. 8/92 (166). Вересень 1961 р. Кн. 9/93
(167). Жовтень 1961 р. Кн. 10/94 (168).
Листопад 1961 р. Кн. 11/95 (169). Грудень
1961 р. Кн. 12/96 (170). Січень 1962 р. Кн.
1/97 (171). Лютий 1962 р. Кн. 2/98 (172).
С. 551–563.
С. 673–683.
С. 781–788.
С. 895–901.
С. 1029–1036
С. 1140–1148.
С. 1267–1279.
С. 19–29.
С. 136–150.
2. З життя архієпископа Парфенія
Левицького.
Липень 1961 р. Кн. 7/91 (165). С. 708–711.
3. Мемуари. Березень 1962 р. Кн. 3/99 (173).
Квітень-травень 1962 р. Кн. 4–5/100 (174).
Червень 1962 р. Кн. 6/101 (175).
Липень-серпень 1962 р. Кн. 7–8 (176).
Вересень 1962 р. Кн. 9/103 (177).
Листопад 1962 р. Кн. 11/105 (179).
Грудень 1962 р. Кн. 12/106 (180).
Січень 1963 р. Кн. 1/107 (181).
Лютий 1963 р. Кн. 2/108 (182).
Квітень 1963 р. Кн. 4/110 (184).
Травень 1963 р. Кн. 5/111 (185).
С. 301–310.
С. 442–453.
С. 633–642.
С. 765–774.
С. 867–876.
С. 1140–1148.
С. 1252–1260.
С. 55–61.
С. 213–218.
С. 435–445.
С. 554–559.
4. Спомини про М.В. Лисенка. Жовтень 1961 р. Кн. 10/94 (168). Листо-
пад 1961 р. Кн. 11/95 (169).
С.1072–1081.
С. 1187–1191.
5. Український університет у Полтаві. Грудень 1961 р. Кн. 12/96 (170). С. 1319–1324.
6. Із спогадів про М.В. Лисенка. Червень 1962 р. Кн. 6/101 (175). С. 626–628.
7. Зв’язки між Україною і Середземно-
мор’ям.
Червень 1964 р. Кн. 6/197. С. 623–631.
8. Спомини про Терещенків. Жовтень 1964 р. Кн. 10 (200). С. 1127–1130.
9. Формація української нації. Січень 1965 р. Кн.1 (203).
Лютий1965 р. Кн. 2 (204).
Березень 1965 р. Кн. 3 (205).
Квітень 1965 р. Кн. 4 (206).
Травень 1965 р. Кн. 5 (207).
Червень 1965 р. Кн. 6 (208).
Липень-серпень 1965 р. Кн. 7–8 (209).
Вересень 1965 р. Кн. 9 (210).
Жовтень 1965 р. Кн. 10 (211).
Листопад 1965 р. Кн. 11 (212).
Грудень 1965 р. Кн. 12 (213).
Січень 1966 р. Кн. 1 (214).
Лютий 1966 р. Кн. 2 (215).
С. 11–28.
С. 139–151.
С. 269–282.
С. 402–414.
С. 491–500.
С. 634–644.
С. 788–800.
С. 946–953.
С. 1082–1094.
С. 1193–1207.
С. 1291–1303.
С. 32–45.
С. 162–172.
Arkhiv Soiuzu Ukraintsiv u Velykii Brytanii (dali –
Arkhiv SUBu). – Danyliv T. «Ia uves mii vik, uves mii
trud tobi dav...» (rukopys). (In Ukrainian)
Arkhiv Soiuzu Ukraintsiv u Velykii Brytanii. –
Pasternak Ia. Vadym Shcherbakivskyi – arkheoloh-
doslidnyk (rukopys). (In Ukrainian)
Arkhiv SUBu, Protokol zasidannia Rady SUB 20
bereznia 1952 r. (In Ukrainian)
Arkhiv SUBu, Protokol zasidannia Rady SUB 20
bereznia 1952 r. (In Ukrainian)
Arkhiv SUBu, Protokol zasidannia Rady SUB 20
sichnia 1950 r. (In Ukrainian)
Arkhiv SUBu, Protokol zasidannia Rady SUB 25–26
lystopada 1950 r. (In Ukrainian)
Arkhiv SUBu, Protokoly zasidannia Rady SUB
9 serpnia 1952 r., 20 veresnia 1952 r. (In Ukrainian)
Atlantova L. Rodovid Shcherbakivskykh // 100 rokiv
kolektsii 100 rokiv kolektsii Derzhavnoho muzeiu naro-
dnoho dekoratyvnoho mystetstva: Zb. nauk. prats / Vidp.
red. M. Selivachov. – K.: Art EK, 2001. – S. 55. (In Uk-
rainian)
Dmytro Ivanovych Doroshenko // The Ukrainian
Thought. – 1951. – 27 veresnia. (In Ukrainian)
Do 80-litnoho yuvileiu prof. Shcherbakivskoho // The
Ukrainian Thought. – 1956. – 19 sichnia. (In Ukrainian)
Dopovid prof. Shcherbakivskoho pro M. Lysenka //
The Ukrainian Thought. – 1952. – 4 hrudnia. (In Ukrai-
nian)
Fedchyniak I. Prof. d-r V. Shcherbakivskyi // Sur-
mach. – 1956. – Ch. 1–2 (6–7), berezen–traven. – S. 8.
(In Ukrainian)
Fedorova L. D. Shcherbakivskyi Vadym Mykhai -
lovych // Entsyklopediia istorii Ukrainy. – K.: Naukova
dumka, 2013. T. 10. – S.682. (In Ukrainian)
Franko A. D., Franko O. O. Analiz dokumentiv ta
materialiv osobystoho naukovoho arkhivu Vadyma
Shcherbakivskoho // Visnyk instytutu arkheolohii. Lviv-
skyi natsionalnyi universytet im. I. Franka. – 2012. –
Vyp. 7. – S. 62–74. (In Ukrainian)
Franko O. Arkhiv Vadyma Shcherbakivskoho u
Prazi // 100 rokiv kolektsii Derzhavnoho muzeiu narod-
noho dekoratyvnoho mystetstva: Zb. nauk. prats / Vidp.
red. M. Selivachov. – K.: Art EK, 2001. – S. 43–52.
(In Ukrainian)
Franko O Vadym Shcherbakivskyi u Prazi // Na kru-
toskhylakh istorii. – 2005. – Kn. 2. – S. 69 – 81. (In Uk-
rainian)
3/4 ’2016Людмила Пекарська, Лариса Федорова К Р А Є З Н А В С Т В О
238
№ Назва статті Дата, число Сторінки
9. Формація української нації. Квітень 1966 р. Кн. 4 (217).
Червень 1966 р. Кн. 6 (219).
Липень-серпень 1966 р. Кн. 7–8 (220–221).
Вересень 1966 р. Кн. 9 (222).
Жовтень 1966 р. Кн. 10 (223).
Листопад 1966 р. Кн. 11 (224).
Грудень 1966 р. Кн. 12 (225).
Січень 1967 р. Кн. 1 (226).
Лютий 1967 р. Кн. 2 (227).
Травень 1967 р. Кн. 5 (230).
Червень 1967 р. Кн. 6 (231).
Липень-серпень 1967 р. Кн. 7–8 (232–233).
Вересень 1969 р. Кн. 9 (258).
Листопад 1969 р. Кн. 11 (260).
Грудень 1969 р. Кн. 12 (261).
Лютий 1970 р. Кн. 2 (263).
Квітень 1970 р. Кн. 4 (265).
Травень 1970 р. Кн. 5 (266).
Червень 1970 р. Кн. 6 (267).
Липень-серпень 1970 р. Кн. 7–8 (268–269)
С. 432–435.
С. 678–697.
С. 851–870.
С. 1062–1077.
С. 1131–1142.
С. 1236–1246.
С. 1352–1363.
С. 78–90.
С. 182–195.
С. 559–571.
С. 671–682.
С. 845–860.
С. 982–991.
С. 1279–1287.
С. 1392–1400.
С. 185–193.
С. 447–455.
С. 561–571.
С. 698–703.
С. 830–840.
Закінчення додатка 3
References
Fundak I. Shist rokiv // The Ukrainian Thought. –
1956. – 17 sichnia. (In Ukrainian)
Honcharenko M. E. V. M. Shcherbakivskyi yak
doslidnyk istorii arkhitektury: osoblyvosti naukovoho
metodu // Ukrainska biohrafistyka: zb. nauk. pr. – K.,
2010. – Vyp. 7. – S. 295–305. (In Ukrainian)
I. K. Pokhoron prof. Shcherbakivskoho // The
Ukrainian Thought. – 1957. – 31 sichnia. (In Ukrainian)
Khodak I. Braty Shcherbakivski: na shliakhu osiah-
nennia fenomenu ukrainskoi khramovoi arkhitektury //
Ukrainske mystetstvo: v dvokh tomakh z dodatkamy… –
S. 7–40. (In Ukrainian)
Khvoroba Vadyma Shcherbakivskoho // The Ukrain-
ian Thought. – 1951. – 25 kvitnia. (In Ukrainian)
Kravets R. Ukraintsi u Spoluchenomu korolivstvi
[Elektronnyi resurs] // Internet-entsyklopediia – Rezhym
dostupu do resursu: http://www.ukrainiansintheuk.info/
ukr/03/sub-u.htm. (In Ukrainian)
Krushelnytska L. Pratsia ukrainskykh arkheolohiv v
emihratsii (V. Shcherbakivskyi, L. Chykalenko, I. Bor-
kovskyi) // Zapysky Naukovoho tovarystva im. Shev-
chenka. Pratsi Arkheolohichnoi komisii. – 1998. –
T. SSKhKhKhV. – C. 638–642. (In Ukrainian)
Kulchytskyi S. V. Istorychna nauka v Ukraini ta v uk-
rainskii diaspori // Entsyklopediia istorii Ukrainy. – K.:
Naukova dumka, 2005. – T. 3. – S. 568. (In Ukrainian)
Mirchuk I. Prof., d-r V. Shcherbakivskyi (1876–
1957): [Nekroloh] // Liberation Path. – London, 1957. –
№ 3. – Berezen. – S. 330. (In Ukrainian)
«Mnohaia lita!» YaVP Hetmanychevi, pochesnomu
presidnykovi SUB // The Ukrainian Thought. – 1954. –
4 bereznia. (In Ukrainian)
Poltavskyi arkheolohichnyi zbirnyk: Zb. nauk. prats. –
Pam’iati V. M. Shcherbakivskoho (1876–1957) / Red-
kol.: Bondarevskyi P., Kulatova I., Motsia O., Supru -
nenko O. (vidp. red.), Khanko V. – Poltava, 1995. –
Chyslo chetverte. – 208 s. (In Ukrainian)
Prof. Shcherbakivskyi dlia ukrainskykh studentiv //
The Ukrainian Thought. – 1952. – 30 zhovtnia. (In Uk-
rainian)
Prof. Vadym Shcherbakivskyi (Z nahody yoho 80-lit-
tia) // Svoboda. – 1956. – Ch. 52, 20 bereznia. (In Uk-
rainian)
Profesor Vadym Shcherbakivskyi i SUB // The
Ukrainian Thought. – 1957. – 21 liutoho. (In Ukrainian)
Profesory Ukrainskoho Vilnoho Universytetu V. Ku-
biiovych i M. Hlobenko hostiamy Ukrainskoi hromady
u V. Brytanii // The Ukrainian Thought. – 1952. –
24 kvitnia. (In Ukrainian)
Pryiniattia arkhiiepyskopa I. Buchka // Ukrainska
dumka. – 1953. – 20 serpnia. (In Ukrainian)
79 rokiv plidnoho zhyttia (V 79-littia prof.
V. Shcherbakivskoho) // The Ukrainian Thought. –
1955. – Ch. 9 (414), 3 bereznia. (In Ukrainian)
Shcherbakivskyi D. Ukrainske mystetstvo II.
Bukovynski i Halytski derevliani tserkvy, nadhrobni i
prydorozhni khresty, fihury i kaplytsi. – Kyiv–Praha:
Ukrainskyi hromadskyi vydavnychyi fond, 1926. – 100 s.
(In Ukrainian)
Shcherbakivskyi V. Chy tryramennyi khrest iz skis-
nym pidnizhkom – natsionalnyi khrest Ukrainy? // Lib-
eration Path. – 1952, lystopad. – Ch. 11 (62). – S. 33.
Shcherbakivskyi V. Holovni riznytsi mizh ukrain-
skoiu ta moskovskoiu movamy Liberation Path. – 1952,
cherven. – Ch. 6 (57). – S. 34. (In Ukrainian)
Shcherbakivskyi V. Kam’iana doba v Ukraini. Lektsii
chytani v UVU v 1946 r. – Miunkhen, 1947. – Na
pravakh rukopysu. – 90 s. (In Ukrainian)
Shcherbakivskyi V. Materiialy do vysvitlennia
pivdennoho pokhodzhennia slova «Rus», yak nashoho
narodnoho imeny // Liberation Path. – 1953, veresen. –
Ch. 5 (68). – S. 29–34. (In Ukrainian)
Shcherbakivskyi V. Moskovski teorii i ukrainskyi
narid // Liberation Path. – 1952, veresen. – Ch. 9 (60). –
S. 26–27. (In Ukrainian)
Shcherbakivskyi V. Ornamentatsiia ukrainskoi
khaty. – Rym: «Bohoslovija», 1980. – 104 s. (In Ukrai-
nian)
Shcherbakivskyi V. Ornamentatsiia ukrainskoi khaty.
III tom serii «Ukrainske narodne mystetstvo». – Rym,
1980. – S. 8. (In Ukrainian)
Shcherbakivskyi V. Pro skytiv ta yikhnie mystetstvo
// Liberation Path. – 1956, veresen. – Kn. 9/33 (107). –
S. 1057–1064. (In Ukrainian)
Shcherbakivskyi V. Retsenziia: «Ukrainske mystet-
stvo» // The Ukrainian Thought. – 1953. – 19 liutoho. –
Ch. 8 (309). – S. 3. (In Ukrainian)
Shcherbakivskyi V. Ukrainske mystetstvo I. Derev li -
ane budivnytstvo i rizba na derevi. – Lviv-Kyiv, 1913. –
XX, 61 s. (In Ukrainian)
Shcherbakivskyi V. Ukrainskyi universytet u Poltavi:
Spohady / Vidp. red., uporiadnyk Suprunenko O. B. –
Poltava, 1994. – 40 s. (In Ukrainian)
Shcherbakivskyi V. Velyki liudy i pihmei // The
Ukrainian Thought. – 1953. – 26 liutoho. – Ch. 8 (309). –
S. 3. (In Ukrainian)
Shcherbakivskyi V. M. Ukrainskyi universytet u
Poltavi: Spohady / Vidp. red., uporiadnyk Suprunenko
O. B. – Poltava, 1994. – 40 s. (In Ukrainian)
«Хто ми? Чиї ми діти? Хто були наші предки?» (до140-річчя від дня народження
і 60-річчя від дня смерті Вадима Щербаківського)
239
Shcherbakivskyi V. M., Shcherbakivskyi D. M.
Ukrainske mystetstvo: v dvokh tomakh z dodatkamy /
Vadym i Danylo Shcherbakivski; peredm. I. O. Khodak;
predm.-heohr. pokazhch. V. M. Slobodiana; uporiad.
O. O. Savchuk. – Kharkiv: Vydavets Savchuk O. O.,
2015. – 472 s. (In Ukrainian)
Shkromyda D., Pekarska L. Vadym Shcherbakivskyi
// Kyivska starovyna. – 1996. – № 4/5. – S. 101–106. (In
Ukrainian)
Ukrainskyi muzei u Prazi (1659) 1925–1948. Opys
fondu / Upor. R. Makhatkova. – K.: Praha, 1996. –
S. 110–112. (In Ukrainian)
Ulianovskyi V. «Tvii intelekt duzhe velykyi i univer-
salnyi, a dusha ... bahato mitsnisha». Vadym Shcher -
bakivskyi u otsinkakh i spryiniatti suchasnykiv // Pam’i-
atky Ukrainy: istoriia ta kultura. – 2007. – № 4. –
S. 2–21. (In Ukrainian)
Ulianovskyi V. Vadym Shcherbakivskyi: zhyttia,
naukova diialnist, dolia tvorchoi spadshchyny //
Shcherbakivskyi V. Ukrainske mystetstvo: Vybrani
neopublikovani pratsi / Uporiad., vst. st. V. Ulianov -
skoho; dodatky P. Herchanivskoi, V. Ulianovskoho. – K.:
Lybid, 1995. – S. 5–101. (In Ukrainian)
Vechir na poshanu bl. p. prof. V. Krychevskoho // The
Ukrainian Thought. – 1953. – 5 bereznia. (In Ukrainian)
Vechir pam’iati mytropolyta Andreia Sheptytskoho //
The Ukrainian Thought. – 1953. – 26 lystopada. (In Uk-
rainian)
Vid redaktsii // Liberation Path. – 1955, грудень. –
Kn. 12 (Ch. 12–98). – S. 127. (In Ukrainian)56. Vidz-
nachyly yuvilei 80-litte Prof. V. Shcherbakivskoho // The
Ukrainian Thought. – 1956. – 22 bereznia. (In Ukrainian)
Yas O. Shcherbakivskyi Vadym Mykhailovych //
Ukrainski istoryky XX stolittia: Biobibliohrafichnyi
dovidnyk. – K.; L.: In-t istorii Ukrainy NAN Ukrainy,
2003. – Vyp. 2: Ch. 1. – S. 366–367. (In Ukrainian)
Yas O. V. Soiuz ukraintsiv u Velykii Brytanii //
Entsyklopediia istorii Ukrainy. – K.: Naukova dumka,
2012. – T. 9. – S. 739–740. (In Ukrainian)
Zvit z diialnosti SUB za chas vid 1.1.1951 r.
do 30.12.19151 r. // The Ukrainian Thought. – 1952. –
20 bereznia. (In Ukrainian)
3/4 ’2016Людмила Пекарська, Лариса Федорова К Р А Є З Н А В С Т В О
240
|