Відлуння модерну в українському народному та декоративному мистецтві (за матеріалами виставки в національному музеї українського народного декоративного мистецтва)

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2008
1. Verfasser:	Романова, Т.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України 2008
Schlagworte:	Народне мистецтво в художньому ансамблі та предметному середовищі
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16883
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Відлуння модерну в українському народному та декоративному мистецтві (за матеріалами виставки в національному музеї українського народного декоративного мистецтва) / Т. Романова // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2008. — Вип. 8. — С. 114-119. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-16883
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-168832011-02-18T12:04:29Z Відлуння модерну в українському народному та декоративному мистецтві (за матеріалами виставки в національному музеї українського народного декоративного мистецтва) Романова, Т. Народне мистецтво в художньому ансамблі та предметному середовищі 2008 Article Відлуння модерну в українському народному та декоративному мистецтві (за матеріалами виставки в національному музеї українського народного декоративного мистецтва) / Т. Романова // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2008. — Вип. 8. — С. 114-119. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. XXXX-0042 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16883 uk Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Народне мистецтво в художньому ансамблі та предметному середовищі Народне мистецтво в художньому ансамблі та предметному середовищі
spellingShingle	Народне мистецтво в художньому ансамблі та предметному середовищі Народне мистецтво в художньому ансамблі та предметному середовищі Романова, Т. Відлуння модерну в українському народному та декоративному мистецтві (за матеріалами виставки в національному музеї українського народного декоративного мистецтва)
format	Article
author	Романова, Т.
author_facet	Романова, Т.
author_sort	Романова, Т.
title	Відлуння модерну в українському народному та декоративному мистецтві (за матеріалами виставки в національному музеї українського народного декоративного мистецтва)
title_short	Відлуння модерну в українському народному та декоративному мистецтві (за матеріалами виставки в національному музеї українського народного декоративного мистецтва)
title_full	Відлуння модерну в українському народному та декоративному мистецтві (за матеріалами виставки в національному музеї українського народного декоративного мистецтва)
title_fullStr	Відлуння модерну в українському народному та декоративному мистецтві (за матеріалами виставки в національному музеї українського народного декоративного мистецтва)
title_full_unstemmed	Відлуння модерну в українському народному та декоративному мистецтві (за матеріалами виставки в національному музеї українського народного декоративного мистецтва)
title_sort	відлуння модерну в українському народному та декоративному мистецтві (за матеріалами виставки в національному музеї українського народного декоративного мистецтва)
publisher	Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Народне мистецтво в художньому ансамблі та предметному середовищі
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16883
citation_txt	Відлуння модерну в українському народному та декоративному мистецтві (за матеріалами виставки в національному музеї українського народного декоративного мистецтва) / Т. Романова // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2008. — Вип. 8. — С. 114-119. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT romanovat vídlunnâmodernuvukraínsʹkomunarodnomutadekorativnomumistectvízamateríalamivistavkivnacíonalʹnomumuzeíukraínsʹkogonarodnogodekorativnogomistectva
first_indexed	2025-07-02T18:09:59Z
last_indexed	2025-07-02T18:09:59Z
_version_	1836559682868609024
fulltext	114114 квітучого райського дерева – як символу високого духовного ідеалу згідно зі світоглядом українського народу. Розуміння цього є важливим для вітчизняного дизайну та моди, пошуку нових творчих концепцій проектування сучасного костюма. На основі проведеного теоретико-естетичного аналізу традиційного жіночого святкового вбрання українців західних етнорегіонів – Покуття, західного По- ділля, волині, Буковини, Лемківщини, гуцульщини, Опілля (за малюнками О. Кульчицької) можна дійти висновку про своєрідний синтез народного (селян- ського) та панського (князівського, князівсько-боярського, купецького) вбрання в українському народному костюмі кінця ХІХ – початку ХХ ст. він проявляється в поєднанні компонентів, які репрезентують культурні традиції архаїчного пе- ріоду української культури, Княжої доби та нового часу (на засадах паритетнос- ті, домінування, протиставлення). Кожному з ансамблів одягу притаманні свої стильові особливості, пов’язані з ієрархією традиційних чи модерних елементів та ступенем їхньої виразності. визначальним, найбільш емоційно забарвленим і стилістично виразним компонентом є головний убір, основу якого складають на- мітка, хустка чи вінок. зокрема намітка виступає найбільш характерним проявом естетики князівського вбрання давньоукраїнського періоду; хустка, поєднана з очіпком або бавницею, імітує дорогий князівський (князівсько-боярський) убір, підкреслюючи шляхетність ансамблю святкового жіночого одягу. вінок, навпа- ки, підкреслює унікальність, неповторність, екстраординарність костюма. У системі декору народного одягу українців західних регіонів, зокрема в символі- ці кольорів (поєднання традиційного білого та відтінків червоного або білого кольо- рів, червоного й чорного, червоного й синього), у характері орнаментальних мотивів, їхньому місці розташування приховано архаїчні риси світогляду. також відображено особливості національного та регіонального українського народного вбрання. 1 Кульчицька О. Народний одяг західних областей УРсР. – К., 1959. Тамара Романова вІдлуння модерну в українському народному та декоративному мистецтвІ (за матеріалами виставки в НаціоНальНому музеї україНського НародНого декоративНого мистецтва) Дослідження мистецьких стилів та їхній вплив на українське мистецтво на сьо- годні є актуальним. тому невипадково виникла ідея створення проекту «відлуння модерну в українському народному та декоративному мистецтві». Ця тема недо- статньо вивчена і викликає особливе зацікавлення у фахівців та шанувальників національної культури, що й стало приводом розгорнути в залах Музею україн- ського народного декоративного мистецтва виставку, присвячену цьому явищу. спочатку був намір запросити до участі в проекті інші музеї. Із цією метою здій- снено відрядження до Полтави для ознайомлення з колекціями крає знавчого та художнього музеїв, які мають чимало пам’яток народного мистецтва зі стильови- ми ознаками модерну. Особливо цікавими є меблі з декорованим різьбленням і ке- раміка, виготовлені на Полтавщині. з літературних джерел відомо, що вироби декоративно-ужиткового мистецтва з характерними ознаками «сецесії» зберігають у державних і приватних збірках 115115 м. Львова. Яскравим прикладом таких творів є кераміка фабрики І. Левитського, що міститься в Музеї етнографії та художнього промислу інституту Народознав- ства НАН України [1; 30, 36, 115, 116]. залучити твори з інших колекцій, для проведення виставки, – не вдалося. Через відсутність достатнього матеріалу не було можливості всебічно висвітлити загаль- ну картину розвою «нового стилю» в Україні. Модерн, досягнувши розквіту на зламі XIX–XX ст. в європейських країнах і спо- лучених Штатах Америки [12, 86, 177, 262; 13, 73], у кожній національній культурі, зокрема й українській, мав самобутні прояви. він сформувався в умовах бурхливо- го розвитку капіталізму, у часи загострення його протиріч, а також зростання наці- ональної самосвідомості народу. стиль увібрав попередній художній досвід і розпо- чав структурні зміни в культурному житті XX ст., зокрема, відбулися осмислення новітніх ідей, пошуки інших форм, зближення різних видів і жанрів мистецтва [2, 557, 575; 13, 74]. Більш яскраво модерн проявився в архітектурі та декоративно- прикладному мистецтві. варто наголосити на основних ознаках стилю, властивих українському модерну, відлуння якого спостерігаємо у творах народного й професійного декоративного мистецтва. Ці впливи зберігалися впродовж тривалого часу: з кінця XIX ст. і майже до 70 років XX ст. головним засобом виразності художньої мови творів є орнамент переважно рос- линного походження [2, 560; 5, 143; 12, 45, 61, 214], для якого характерні гнучкість хвилеподібних ліній та експресія. такі особливості мають багато спільного з плас- тичною мовою стилю бароко, що був поширений в Україні [4, 38, 40, 42]. Насамперед згадані ознаки найкраще сприймають і розуміють на Лівобережній Україні, яка тоді входила до складу Російської імперії. тому, мабуть, деякі процеси в російському й українському мистецтві відбувалися паралельно. Розвитку художніх промислів у цій частині України, а також формуванню стильо- вих напрямів, зокрема модерну, сприяли навчальні заклади, організовані губернськи- ми кустарними земствами. Це художньо-промислові школи і художньо-ремісничі майстерні, які допомагали адаптації промислів до тогочасних умов [16, 75, 318]. викладачами та художніми керівниками майстерень й артілей здебільшого були випускники російських навчальних закладів і Краківської академії, які впливали на стилістику виробів. На ґрунті навчальних майстерень діяльність професійних митців тісно пов’язувалася з творчістю народних майстрів. Яскравим прикладом такої співпраці є роботи ганни собачко-Шостак і Параски власенко із с. скопці Переяславського повіту Полтавської губернії (нині с. весели- нівка Київської обл.), які працювали в навчально-показовій майстерні, заснова- ній Анастасією семиградовою і художницею Євгенією Прибильською [3, 70; 4, 36, 42]. Їхні роботи в проекті були представлені в повному обсязі. Крім декоративних панно на папері, за ескізами майстринь у 30–40 роках XX ст. вишивали гладдю на- волочки на подушки, скатертини. У творах цих талановитих народних художниць спостерігаємо своєрідну трансформацію модерну. так, у г. собачко про відгомін стилю нагадують асиметричні ускладнені пластичні форми рослинних мотивів, динамічні вихороподібні композиції, напружена колористична гама. У майстерні Наталії Давидової, с. вербівка Київської губернії (нині Черкась- ка обл.), сформувались як художники василь Довгошия та Євмен Пшеченко, які спілкувалися з відомою художницею Олександрою Екстер [4, 37, 45, 46; 5, 149; 16, 128, 129]. творчість яскравих особистостей не залишилася поза обопільним впли- вом. співпраця народних майстрів і професійних художників сприяла їхньому творчому самовираженню. Оригінальні роботи співзвучні естетичним і художнім 116116 віянням часу. в їхніх творах орнамент виконує не лише декоративну функцію, а й має емоційне навантаження. він стає самостійним носієм певного образу. Це ще одна характерна ознака стилю модерну. в Україні мистецько-освітній рух охопив усі види ремесел: гончарство, дерево- обробництво, ткацтво, вишивку. визначальну роль у структуризації мистецького спрямування відігравали широка популяризація національних традицій і нових пошуків завдяки друкованій продукції та виставкам, де також спілкувалися про- фесійні митці й народні майстри. Новітній підхід, трансформація традицій у вишивці наявні у виробах відомої майстрині Лукерії Цибульової із с. Баришівка Київської області. вона навчалася в Полтавській земській навчальній майстерні, яку очолювала віра Болсунова, від- відувала майстерню в скопцях, де спілкувалася зі знавцями народного мистецтва Данилом Щербаківським і Миколою Праховим [9, 80, 81]. використовуючи кла- сичні народні техніки вишивки, майстриня сміливо застосовувала нові компози- ційні прийоми та кольорові поєднання. Із другої половини XIX ст. в Україні набули популярності техніки вишивання «хрес- том» [4, 35] і «гладдю» за малюнком, заздалегідь нанесеним на полотно. Узорами рос- линного та геометричного характеру, запозичених із друкованих зразків і поширених по всій Україні, прикрашали предмети народного одягу – жіночі й чоловічі сорочки, очіпки. (зразки такої вишивки експоновано на виставці. У систе му народної орнамен- тики поступово проникли нові елементи, утворивши нові узори. Яскравим прикладом реалізації синтезу мистецтв є будинок Полтавського гу- бернського земства, споруджений 1903–1907 роках [4, 16; 16, 334, 354]. Автор проек- ту василь Кричевський запросив до співпраці викладача Миргородської кераміч- ної художньо-промислової школи ім. М. гоголя Опанаса сластіона й опішненських гончарів Івана гладиревського і федора Чирвенка [16, 336, 358]. вони керувалися ідеєю створення в кераміці нового напряму на засадах народних традицій і прин- ципах модерну, що виявилося у ставленні до матеріалу, захопленні стилізаторством орнаментики, запозиченої з народної вишивки, килимів, писанок тощо. типова пам’ятка «українського модерну» позначилася на розвитку цього стилю у всіх видах декоративно-ужиткового мистецтва [14, 21, 22]. На кераміку Полтавщини, з одного боку, впливали смаки художнього керівника Полтавського губернського земства володимира Черченка, який навчався у стро- гановському художньо-промисловому училищі в Москві, з другого, – викладачів із галичини, випускників Коломийської гончарної школи – Юрія Лебіщака, пев- ний час працював в Опішному, і Йосипа Білоскурського, працював у Миргороді та глинську [16, 120, 123, 124]. з-поміж гончарів Полтавщини вирізняється особистість Остапа Ночовника із с. Міські Млини (передмістя Опішного) [6, 58, 59]. вироби талановитого майстра щодо вжитку традиційні – курильниці, свічники, мають вибагливі форми з усклад- неним силуетом, рельєфними наліпами у вигляді людських силуетів і розет, що біль- ше нагадують фантастичну скульптурну пластику. Його творчість – приклад само- стійного, оригінального підходу до іноваційних настанов стилю модерну, на відміну від менш обдарованих майстрів, у виробах яких спостерігаємо ознаки еклектики. Київське губернське земство створювало також пересувні зразкові школи- майстерні. Навчальна гончарна майстерня функціонувала в с. Дибинці (нині Чер- каська обл.), куди до викладацької діяльності залучили місцевого гончаря Каленика Масюка, який навчався в глинській інструкторській керамічній школі і був знайо- мий з опішненськими гончарями [16, 130]. К. Масюк захоплювався модернізовани- ми формами й розписами посуду у вигляді асиметричних гілок із фантастичними 117117 квітами, що відрізняються гнучкими лініями малюнка та динамічністю компози- ції [3, 69, 70]. вплив новітнього стилю модерну знайшов специфічне відображення й у різьблен- ні Полтавщини. У 1911 році Полтавським земством було організовано столярно- різьбярську майстерню, де мистецтвом обробки деревини займалися відомі фа- хівці. Майстри виготовляли меблі, предмети декоративно-ужиткового мистецтва, прикрашали їх рельєфним орнаментом із рослинних і геометричних мотивів, ви- конаних технікою тригранно-виїмчастого різьблення. заслужений майстер народної творчості василь гарбуз, видатний виконавець плаского різьблення, досконалі орнаментальні композиції органічно поєднував із формами предметів [7, 53, 69]. відлуння модерну знайшло втілення і в скульптурних композиціях, що прони- зані експресивним ритмом і побудовані асиметрично – за принципом контрастно- го співставлення об’ємів. саме скульптура особливо приваблювала талановитого майстра художнього різьблення Якова Халабудного із с. Жуки. він створював ори- гінальні казкові та анімалістичні композиції. стиль модерн надзвичайно вплинув на його пластику, це відчутно в композиційній ускладненості, побудованій на зі- ставленні контрастних форм, що надає творам напруження і динаміки, казково- романтичної піднесеності. Цікавим є прийом доповнення скульптурної пластики традиційним пласким різьбленням [7, 27–49]. У 1930-х роках у Полтаві створено артіль «спорт і культура» з філією в с. Жуки [14, 28; 15, 16–18]. Поряд із василем гарбузом і Яковом Халабудним працювали їхні учні та послідовники, визнані майстри А. голуб, П. Довгаль, І. Коваль, в. Лопатін, в. Парфенюк, в. Штих. твори полтавських різьбярів несуть не стільки утилітарну, скільки естетичну функцію. У виробах народних майстрів прослідковуються сюжетні зображення на сучасну тематику. (Роботи згаданих авторів на виставці були показані вперше.) Естетичні настанови модерну позначилися також на творчості професійних митців Євмена Повстяного (м. суми) і народного художника України Олександра саєнка (родом із м. Борзна Чернігівської обл.). Є. Повстяний дістав спеціальну освіту в строгановському училищі Москви. У 1918 році в Опішному організував майстерню з виробництва вибійки. він від- мовився від традиційних дерев’яних вибійчаних дошок і звернувся до трафаре- ту [10, 2–4], що дало можливість створювати більш вільні композиції орнаменту на тканинах, які відрізняються надзвичайною декоративністю малюнка та ко- льорового рішення. О. саєнко навчався в Українській академії мистецтв у Києві в майстерні Ми- хайла Бойчука [11, 55, 56], де особливо наголошували на вивченні народного мис- тецтва й орнаментики. На свідомість митця значно впливав як педагог в. Кри- чевський [11, 32, 60, 90], який завжди був відданий ідеям і принципам модерну та вважав орнамент самостійним виявом декоративно-ужиткового мистецтва. О. са- єнка також хвилювали проблеми синтезу різних видів мистецтва в інтер’єрі [11, 118, 119]. У митця оригінальним і улюбленим прийомом декорування творів була інкрустація соломкою. (відвідувачі виставки мали змогу ознайомитися з творами, виконаними художником у 20-х роках XX ст.) У регіонах, що перебували в складі Австро-Угорщини та Польщі, народне і про- фесійне мистецтво так само залежало від політичних і соціально-економічних умов життя. твори народних майстрів і професійних художників під гаслом «Мис- тецтво і ремесло», започатковане в західній Європі, були широко представлені на багатьох виставках у Львові, тернополі, Коломиї, Кракові, відні, Парижі [4, 18, 19]. 118118 У міському середовищі культивували «гуцульські» й «закопянські» стилі, які зна- йшли втілення в покутській кераміці та яворівській різьбі. Одним із найбільш авторитетних центрів гончарства західної України вважали Коломийську школу [4, 23]. Орнаменти на керамічних виробах із сіл Кути і Пістинь часто були запозичені з інших видів декоративно-ужиткового мистецтва (вишив- ка, різьба по дереву, писанкарство) [1, 143, 177; 8, 136]. Ці особливості спостерігає- мо у творчості Петра Кошака [8, 69], Яна і Михайла Брошкевичів [16, 172, 205], які навчалися, можливо, у Коломиї. вироби останніх мають, з художнього погляду, еклектичну спрямованість. Для продукції коломийської школи характерні відто- ченість форм і академічна сухість геометричного орнаменту [8, 70]. Аналогічне явище спостерігаємо в художньому різьблені учнів вижницького художньо-промислового училища і майстрів деревообробної школи в с. Ясиня за- карпатської області [16, 211, 212, 218, 219]. На початку XX ст. вони створили вироби, форми яких перенасичені різьбленим узором, інкрустацією та фарбуванням. (саме предмети такого спрямування були показані на виставці.) Новий асортимент творів, декорованих різьбленням та інкрустацією, мав пере- важно сувенірний характер та відповідав вимогам міських замовників і смакам ту- ристів. Продукція такого ґатунку була представлена кількома роботами заслуже- них майстрів народної творчості василя Шкрібляка із с. Яворів і Миколи тимківа з м. Косів Івано-франківської області. У гуцульському різьбярстві знайшли втілення ідеї «сецесії», які на місцевому ґрунті мали самобутні стильові особливості [1, 27, 37]. Підбиваючи підсумки, наголосимо, що музей має досить багату унікальну збір- ку творів з ознаками модерну, яка дозволила вперше представити різноманітні пам’ятки – декоративний розпис, художню вишивку, кераміку, різьблення та ін- крустацію по дереву, вибійку. Експонати виставки репрезентовано за видами, а також за регіональним і моногра- фічним принципами. такий підхід дає можливість скласти уявлення про формування нової стилістики художньої мови. Це явище було поширене на Полтавщині, Київщині, гуцульщині та в галичині, де наприкінці XIX – початку XX ст. розвинули мережу ху- дожніх ремесел. У збірці музею вироби згаданих регіонів переважають. Ознайомлення з раритетними творами знаних народних майстрів і професій- них художників, з виробами маловідомих і анонімних авторів, у творчості яких відзеркалились новітні ідеї часу, викликало великий інтерес у фахівців, пересіч- них глядачів виставки, а також відвідувачів сайту в Інтернеті. 1. Бірюльов Ю. Мистецтво львівської сецесії. – Л., 2005. 2. Власов В. Новый энциклопедический словарь изобразительного исскуства: в 10 т. – с.Пб., 2006. – т. V. – с. 556–577, 768. 3. Данченко Л. Невмируще джерело: бесіди про українське народне мистецтво. – К., 1975. – с. 69, 70. 4. Кара-Васильєва Т., чегусова З. Декоративне мистецтво України XX століття. У пошуках «великого стилю». – К., 2005. 5. Кара-Васильєва Т. Українська вишивка на зламі століть // Українське мистецтво та архітектура кінця XIX – початку XX ст. – К., 2000. – с. 135–152. 6. Клименко О. Остап Ночовник // Народне мистецтво. – 1999. – № 1–2. – с. 58, 59. 7. Лапа В. Полтавські різьбярі: Яків Халабудний. василь гарбуз. – К., 1937. – с. 27–49, 53–69. 8. Лащук Ю. Покутська кераміка. – Опішне, 1998. 9. Лащук Ю. вишивальниця гликерія Цибульова // Народна творчість та етнографія. – № 1. – 1984. – с. 80, 81. 10. Работнова И. Набойка по трафарету методом художника Е. П. Повстяного. – К., 1946. – с. 1–14. 119119 11. Саєнко Н. Олександр саєнко: до становлення і розвитку українського монументально- декоративного мистецтва XX століття: Книга-альбом. – К., 2003. 12. Сарабьянов Д. стиль модерн. – М., 1989. 13. Скляренко Г. Деякі поняття і терміни в українському мистецтві XX століття. Проблеми українського термінологічного словникарства в мистецтвознавстві й етнології // Науковий збірник пам’яті Миколи трохименка: за редакцією д-ра мистецтвознавства М. селівачова. – К., 2002. – т. I. – с. 73–83. 14. Ханко В. Різьбярство Полтавщини в 1917–1941 рр. // Народна творчість та етнографія. – № 4. – 1982. – с. 24–32. 15. Ханко В. Класичне різьбярство Полтавщини в 1917–1941 рр. // Образотворче мистецтво. – № 4. – 1991. – с. 16–18. 16. Шмагало Р. Мистецька освіта в Україні середини XIX – середини XX ст.: структурування, методологія, художні позиції. – Л., 2005. Людмила Федевич мистецькІ прояви традицІй українського Бароко І стилІстики ар нуво в орнаментицІ та формаХ глинської керамІки на поЧатку ХХ столІття Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст., в умовах активного розвитку промисло- вості, який позначився поступовим знеціненням ручної праці в декоративному мистецтві, на теренах України почали з’являтися різноманітні навчальні майстер- ні, що ставили собі за мету як поліпшення умов праці вже існуючих кустарних про- мислів, так і відродження національних традицій у народному мистецтві, зокрема в такому його виді, як гончарство. Особливо бурхливу діяльність було розгорнуто на Полтавщині 1. Показовою є історія глинської художньо-керамічної школи 2 (колишня Полтав- ська губ., нині Роменський р-н сумської обл.) – повчальний приклад того, яки- ми зусиллями давалися спроби відродження української національної культури. У цьому осередку за період від 1901 року до початку 1930-х років виготовляли висо- кохудожні, своєрідно орнаментовані кольоровими ангобами і поливами твори, як- от: вази, глеки, куманці, анімалістичні посудини, кахлі тощо (всього понад 70 на- йменувань), що несли в собі той вишуканий стиль полтавської кераміки на початку ХХ ст., який став можливим лише завдяки його цілеспрямованим пошукам 3. Досі процес відродження традиційних ремесел в Україні розглядався з погляду діяльності місцевих губернських і повітових структур (наприклад, земств), скерованих із центру (санкт-Петербург). Однак із позицій неперерв- ності художніх тенденцій у межах європейського простору варто подивитися на ці мистецькі явища як на своєрідне продовження ініціатив, започаткова- них англійськими художниками Джоном Раскіним 4 та вільямом Морісом 5, які ще в другій половині ХІХ ст. вперше підняли бунт проти шаблону про- мислової продукції та безкінечної імітації стилів минулого. Це цілком ло- гічно, якщо згадати, що в Європі розвиток декоративного мистецтва епохи модерну на ранніх етапах почасти був пов’язаний зі спробою відродження художньо-ремісничих майстерень. Ці процеси охопили й терени України. за зразок слугували: майстерні в. Моріса (1861) та «виставкове товариство мис- тецтв і ремесел» (1888) в Англії; «Об’єднані художньо-ремісничі майстерні»

Institution

Ähnliche Einträge