"Чи знають товариші історики?" Лазар Славін у контексті боротьби з "українською буржуазною наукою"
У статті розглянуто вплив політичних процесів наприкінці 1930 – 1940 рр. на діяльність науковців на прикладі відомого археолога, члена-кореспондента АН УРСР, директора Інституту археології АН УРСР у 1939-1941 та 1944-1945 рр. Лазаря Мойсейовича Славіна....
Збережено в:
| Дата: | 2016 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2016
|
| Назва видання: | Краєзнавство |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168830 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | "Чи знають товариші історики?" Лазар Славін у контексті боротьби з "українською буржуазною наукою" / Д. Черкаська // Краєзнавство. — 2016. — № 3-4. — С. 241-250. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-168830 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1688302020-05-17T01:26:23Z "Чи знають товариші історики?" Лазар Славін у контексті боротьби з "українською буржуазною наукою" Черкаська, Д. Джерела та біографічні студії У статті розглянуто вплив політичних процесів наприкінці 1930 – 1940 рр. на діяльність науковців на прикладі відомого археолога, члена-кореспондента АН УРСР, директора Інституту археології АН УРСР у 1939-1941 та 1944-1945 рр. Лазаря Мойсейовича Славіна. During the period starting from mid-1930s and thru 1940s the historical science in the Soviet Union was under total control of communist ideology. The influence of societal and political processes upon the development of scientific historical research can also be seen very clearly throughout that same period. All historical science institutions of the Ukrainian Soviet Socialist Republic were guided by communist ideology and all the research produced at that time was dominated by formational approach to interpretation of historical events. As a representative of Ukrainian Soviet scientific community, Lazarus Slavin, having just moved to Kiev in 1938, did not only begin to actively incorporate himself into the life of archaeological science of Ukrainian SSR but also started working with the Institute of History of Ukraine as a member of the collective of authors working on the Institute’s behalf. The time from 1930 thru 1950 became the period of consolidation of Ukrainian Soviet historical science. But the rise of patriotism after the end of the World War II, newly resurrected investigations into “traitors”, “spies” and “enemies of the state” and the peak of the confrontation with “Ukrainian bourgeois science” (first and foremost with historical scientific concepts of Mykhailo Hrushevsky have become a reason for harsh criticism of the representatives of historical scientific community working in the Academy of Science of Ukrainian SSR. As a result of this process quite a few works of the Ukrainian scientists were confiscated and removed from public access for many decades (practically until the Ukrainian independence in 1991). It has also led to realignment of the entire historical science according to the principles that were imposed by the political agenda of the Communist Party. Despite all the obstacles encountered during his scientific and pedagogical career L. Slavin has remained primarily a researcher and a mentor. And in order to advance his scientific and teaching endeavors he had to adjust to the realities of the life in science at that time. В статье рассмотрено влияние политических процессов конца 1930 – 1940 годов на научную деятельность ученых на примере известного археолога, члена-корреспондента АН УССР, директора Института археологии АН УССР в 1939-1941 и 1944-1945 гг. Лазаря Моисеевича Славина. 2016 Article "Чи знають товариші історики?" Лазар Славін у контексті боротьби з "українською буржуазною наукою" / Д. Черкаська // Краєзнавство. — 2016. — № 3-4. — С. 241-250. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168830 32+902 «1930/1945» uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Джерела та біографічні студії Джерела та біографічні студії |
| spellingShingle |
Джерела та біографічні студії Джерела та біографічні студії Черкаська, Д. "Чи знають товариші історики?" Лазар Славін у контексті боротьби з "українською буржуазною наукою" Краєзнавство |
| description |
У статті розглянуто вплив політичних процесів наприкінці 1930 – 1940 рр. на діяльність
науковців на прикладі відомого археолога, члена-кореспондента АН УРСР, директора Інституту
археології АН УРСР у 1939-1941 та 1944-1945 рр. Лазаря Мойсейовича Славіна. |
| format |
Article |
| author |
Черкаська, Д. |
| author_facet |
Черкаська, Д. |
| author_sort |
Черкаська, Д. |
| title |
"Чи знають товариші історики?" Лазар Славін у контексті боротьби з "українською буржуазною наукою" |
| title_short |
"Чи знають товариші історики?" Лазар Славін у контексті боротьби з "українською буржуазною наукою" |
| title_full |
"Чи знають товариші історики?" Лазар Славін у контексті боротьби з "українською буржуазною наукою" |
| title_fullStr |
"Чи знають товариші історики?" Лазар Славін у контексті боротьби з "українською буржуазною наукою" |
| title_full_unstemmed |
"Чи знають товариші історики?" Лазар Славін у контексті боротьби з "українською буржуазною наукою" |
| title_sort |
"чи знають товариші історики?" лазар славін у контексті боротьби з "українською буржуазною наукою" |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2016 |
| topic_facet |
Джерела та біографічні студії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168830 |
| citation_txt |
"Чи знають товариші історики?" Лазар Славін у контексті боротьби з "українською буржуазною наукою" / Д. Черкаська // Краєзнавство. — 2016. — № 3-4. — С. 241-250. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| series |
Краєзнавство |
| work_keys_str_mv |
AT čerkasʹkad čiznaûtʹtovarišíístorikilazarslavínukontekstíborotʹbizukraínsʹkoûburžuaznoûnaukoû |
| first_indexed |
2025-07-15T03:34:49Z |
| last_indexed |
2025-07-15T03:34:49Z |
| _version_ |
1837682382865432576 |
| fulltext |
241
УДК 32+902 «1930/1945»
Дар’я Черкаська (м. Київ)
«Чи знають товариші історики?» Лазар Славін у контексті
боротьби з «українською буржуазною наукою»
У статті розглянуто вплив політичних процесів наприкінці 1930 – 1940 рр. на діяльність
науковців на прикладі відомого археолога, члена-кореспондента АН УРСР, директора Інституту
археології АН УРСР у 1939-1941 та 1944-1945 рр. Лазаря Мойсейовича Славіна.
Ключові слова: Л. М. Славін, історія археології, «ждановщина», пізній сталінізм.
Daria Cherkaska
Do historians know? Lazarus Slavin in the framework
of countering with “ukrainian bourgeois science”
During the period starting from mid-1930s and thru 1940s the historical science in the Soviet Union
was under total control of communist ideology. The influence of societal and political processes upon the
development of scientific historical research can also be seen very clearly throughout that same period.
All historical science institutions of the Ukrainian Soviet Socialist Republic were guided by communist
ideology and all the research produced at that time was dominated by formational approach to
interpretation of historical events. As a representative of Ukrainian Soviet scientific community, Lazarus
Slavin, having just moved to Kiev in 1938, did not only begin to actively incorporate himself into the life
of archaeological science of Ukrainian SSR but also started working with the Institute of History of Ukraine
as a member of the collective of authors working on the Institute’s behalf. The time from 1930 thru 1950
became the period of consolidation of Ukrainian Soviet historical science. But the rise of patriotism after
the end of the World War II, newly resurrected investigations into “traitors”, “spies” and “enemies of the
state” and the peak of the confrontation with “Ukrainian bourgeois science” (first and foremost with
historical scientific concepts of Mykhailo Hrushevsky have become a reason for harsh criticism of the
representatives of historical scientific community working in the Academy of Science of Ukrainian SSR.
As a result of this process quite a few works of the Ukrainian scientists were confiscated and removed from
public access for many decades (practically until the Ukrainian independence in 1991). It has also led to
realignment of the entire historical science according to the principles that were imposed by the political
agenda of the Communist Party. Despite all the obstacles encountered during his scientific and pedagogical
career L. Slavin has remained primarily a researcher and a mentor. And in order to advance his scientific
and teaching endeavors he had to adjust to the realities of the life in science at that time.
Key words: Lasarus Slavin, history of archeology, “zhdanovschyna”, late Stalinism.
Дарья Черкасская
« Знают ли товарищи историки?» Лазар Славин в контексте
борьбы с «украинской буржуазной наукой»
В статье рассмотрено влияние политических процессов конца 1930 – 1940 годов на научную
деятельность ученых на примере известного археолога, члена-корреспондента АН УССР, директора
Института археологии АН УССР в 1939-1941 и 1944-1945 гг. Лазаря Моисеевича Славина.
Ключевые слова: Л. М. Славин, история археологии, «ждановщина», поздний сталинизм.
3/4 ’2016Дар’я Черкаська К Р А Є З Н А В С Т В О
242
У другій половині 1930–1940 років історична
наука у Радянському Союзі була під повним кон-
тролем комуністичної ідеології. Протягом зазна-
ченого періоду яскраво прослідковується вплив
суспільно-політичних процесів на провадження
наукових історичних досліджень. Усі історичні
інституції УРСР у своїй діяльності були підпо-
рядковані комуністичній ідеології, а у дослід-
женнях домінував формаційний підхід у роз-
гляді історичних явищ. Керівні посади були
закріплені за членами комуністичної партії, але,
на відміну від умов 1930 рр., були призначені
професіонали, але спеціалісти радянські, котрі
пережили або бачили репресії та пересліду-
вання 1930 рр., що й відбилося на їхній моделі
поведінки та стилі управління й веденні науко-
вих досліджень.
Метою даного дослідження є аналіз діяль-
ності археолога, члена-кореспондента, дослід-
ника античних колоній Північного Причорно-
мор’я, директора Інституту археології АН УРСР
(у 1939-1941 та 1944-1945 роках) Лазаря Сла-
віна, у контексті ідеологічних та політичних
процесів («ждановщини»), що відбувалися у
історичній науці.
Тема історії радянської історичної та архео-
логічної науки у добу пізнього сталінізму є до-
статньо висвітленою у радянській, сучасній ук-
раїнській та російській історіографії. Першими
роботами, де була піднята ця тема є праці, що
виходили в СРСР (1947-1991). Це праці, які при-
свячені ювілеям Академії наук УРСР1. Також до
робіт цього періоду слід віднести праці з історії
археології УРСР (Л. Славін2, І. Шовкопляс3).
Але для всіх них спільною характерною рисою
є описовий характер викладення фактів та чіт -
ке підпорядкування марксистсько-ленінському
вчен ню. Важливою ознакою праць цього періоду
є пропагандистський характер їх написання.
Другою групою праць є дослідження, видані
за доби незалежності України (1991-2016). В цей
період в історичній науці впроваджуються нові
методи та підходи до аналізу історичних явищ і
процесів. Питання розвитку історичної науки в
СРСР викликає підвищений інтерес у наукових
дослідженнях. Пожвавлення такого зацікавлення
пояснюється ще й доступом до раніше недос-
тупних джерел. В цій групі праць окремо слід
виділити роботи присвячені історії діяльності
Академії наук загалом та окремих її інституцій
(Інститут історії4, Інститут археології5), але на
відміну від аналогічних за тематикою праць
радянського періоду, в українській історіографії
радянська історична наука розглядається в кон-
тексті суспільно-політичних процесів, що відбу-
валися в країні і критикується заідеологізова-
ність наукових досліджень цього періоду.
Окремою групою праць слід виділити роботи
присвячені дослідженню наукової та науково
організаційної діяльністі Л. М. Славіна в зазна-
чений період6,7,8.
У середині 1938 року Л. М. Славін був направ-
лений з Державної академії історії матеріальної
культури (м. Ленінград) до Києва на посаду
заступника директора Інституту археології АН
УРСР. Спочатку це переведення мало бути на
1 Ювілейний збірник, присвячений тридцятиліттю Великої Жовтневої соціалістичної революції. – К.:
видавництво АН УРСР, 1947. – 386 с.
2 Славін Л.М. 25 років археологічних досліджень Академії наук УРСР/ Л.Славін// Археологія – 1947 –
вип.1. – с. 65-84.
3 Шовкопляс І.Г. Розвиток радянської археології на Україні (1917 – 1966) / І.Г. Шовкопляс. – К.: Наукова
думка. – 1969. – 343 с.
4 Інститут історії України Національної академії наук України. Документи і матеріали. 1936–1991:
У 2 книгах. Книга 1. 1936–1947/Відп. ред. акад. НАН України В. А. Смолій; Ред. кол. Г. В. Боряк. -
О. П. Реєнт. – В. А. Смолій (голова); Упорядн. О. С. Рубльов. – О. В. Юркова. – К.: Інститут історії України
НАН України. - 2011. – 630 с.
5 Інститут археології Національної академії наук України. 1918–2014 / Гол. редактор Толочко П. П. – К.:
ВД «АДЕФ-Україна». –- 2015. – 668 с.
6 Ветштейн Р.И. Человек. – который окрылял людей / Р.И. Ветштейн // Мир Ольвии. К 90-летию проф..
Л.М. Славина. – К. – 1996. – С. 49.
7 Піоро І.С. Феномен кафедри археології в умовах Радянської України / І.С. Піоро // Мир Ольвии.
К 90-летию проф. Л.М. Славина. – К. – 1996. – С. 48.
8 Корпусова В. М. Лазар Мойсейович Славін – Директор Інституту археології Академії Наук України /
В. М. Корпусова // Археологія. – 2007. – № 1. – С. 31–39.
«Чи знають товариші історики?» Лазар Славін
у контексті боротьби з «українською буржуазною наукою»
243
один рік9,10, але, за збігом обставин, вчений за-
лишився працювати у Інституті археології АН
УРСР до своєї смерті (30 листопада 1971 року).
Запрошення на керівну посаду до Інституту
археології АН УРСР науковця з Ленінграду від-
повідало ще одному важливому завданню, яке
вписувалась в ідеологічні засади сталінської мо-
делі управління в сфері науки. А саме, об’єд-
нанню у спільних науково-методично-ідеологіч-
них засадах основних наукових інституцій
СРСР: Ленінграду, Москви та Києва (у даній
розвідці не вказуються наукові центри у інших
містах Радянського Союзу, проте безумовно це
була загальнодержавна кампанія – Авт.).
З грудня 1939 року Л. М. Славін почав викла-
дати археологію на кафедрі історії стародавнього
світу в Київському державному університеті імені
Т. Г. Шевченка. З 1940 року, після переведення до
Львова М. І. Ячменьова, Лазаря Мойсейовича
було призначено Президією АН УРСР на посаду
директора Інституту археології. 1939 року, цього
ж року науковець був обраний членом-кореспон-
дентом АН УРСР. Наступного (1940) року при-
йнято до членів Комуністичної партії. Слід зазна-
чити, що Л. М. Славіна було запрошено до УРСР
не створювати нову інституцію, а відновлювати
роботу Інституту археології після того, як, через
хвилі репресій 1930 рр., наукова установа втра-
тила більшу частину своїх співробітників. Крім
організації археологічних досліджень, в цей пе-
ріод Інститут археології АН УРСР на чолі з його
директором активно брав участь у спільній роботі
з іншими інституціями АН УРСР, в першу чергу
з Інститутом історії України.
На другу половину 1930 рр. припало завер-
шення інституціонального оформлення історич-
ної науки в УРСР. Інститут історії було створено
1936 року на базі ряду кафедр і комісій АН
УРСР та Інституту історії України ВУАМЛІН.
Першочерговим завданням для представників
історичної науки стало створення наукової та на-
уково-популярної літератури для дослідників,
студентів та широкого кола читачів. По-перше,
було необхідно узагальнити ті дослідження, що
провадилися вже радянськими науковцями, по-
друге, потрібно було перекрити гостру нестачу
підручників та посібників для студентів ВНЗ, і,
нарешті, історична наука мала у своїх висновках
відображати і підтверджувати ті догми і поло-
ження, що лежали в основі внутрішньої полі-
тики Комуністичної партії.
У кінці 1930 років розпочалася робота над уза-
гальнюючою працею з історії України – видання
серії «Нариси з історії України» (1937-1944 рр.).
Планувалося видати 17 випусків нарисів, але на-
друкувати всі заплановані випуски не вдалось.
Для узагальнення доробку радянських до-
слідників і створення методичних матеріалів для
навчання студентів 1940 року колективом від Ін-
ституту історії України та Інституту археології
АН УРСР було видано «Короткий курс історії
України»11. Хронологічно була охоплена історія
України від найдавніших часів до радянського
часу, і ця праця базувалася на «сталінському ва-
ріанті марксизму». Авторами посібника були
такі науковці: С. М. Бєлоусов, К. Г. Гуслистий,
Ф. Є. Лось, М. І. Супруненко, М. Н. Петров-
ський, Л. М. Славін, Ф.О. Ястребов. У основу
цієї книги були покладені настанови з «Історії
ВКП(б). Короткий курс», автором якого був сам
Й. В. Сталін Одним із цікавих проявів такого на-
слідування стало практично повне дублювання
заголовків розділів та підрозділів.
У вказаній публікації Лазар Мойсейович Сла-
він був автором першого розділу «Населення
території України з найдавніших часів до утво-
рення Київської держави»12. Розділ був написаний
на 18 сторінках, структурно поділявся за хроно-
логічним принципом на періоди: давній кам’яний
вік (палеоліт), новий кам’яний вік (неоліт), епоха
міді і бронзи, кіммерійці і скіфи, грецькі колонії,
сармати, готи, гуни, слов’янські племена. Розділ
містив чотири таблиці ілюстрацій та одну карту.
Спираючись на матеріальні джерела, у підрозділах
9 Науковий архів Інституту історії матеріальної культури РАН (Російська Федерація. - м. Санкт-Петербург),
ф. 35, оп. 5, спр. 282 (Личное дело Л.М. Славина (1929 – 1938)), арк. 35.
10 Автор висловлює щиру подяку Любов Григорівні Самойленко за допомогу в отриманні доступу до
матеріалів з Наукового архіву Інституту історії матеріальної культури РАН.
11 Історія України: Короткий курс / Під ред.: С. М. Бєлоусова, К. Г. Гуслистого, О. П. Оглобліна,
М. Н. Петровського, М. І. Супруненка, Ф. О. Ястребова. АН УРСР. Інститут історії України. – К.: Вид-во АН
УРСР, 1940. – 412 с.
12 Історія України: Короткий курс / Під ред.: С. М. Бєлоусова, К. Г. Гуслистого, О. П. Оглобліна,
М. Н. Петровського, М. І. Супруненка, Ф. О. Ястребова. АН УРСР. Інститут історії України. – К.: Вид-во
АН УРСР, 1940. – С. 5-22.
3/4 ’2016Дар’я Черкаська К Р А Є З Н А В С Т В О
244
автор дав чітку характеристику кожному із зазна-
чених періодів. У тексті науковця чітко прослід-
ковувався формаційний підхід. Основною ідеєю
цього розділу було висвітлення розвитку вироб-
ництва та матеріальної культури давнього насе-
лення території України.
Особливо цікавим і характерним для наукових
праць кінця 1930 – початку 1940 рр. став початок
підрозділу «Слов’янські племена»: «Україн-
ський, російський і білоруський народи, такі
близькі мовою, культурою, характером і терито-
рією, мають спільний початковий період історич-
ного розвитку і тісно зв’язані між собою на про-
тязі багатьох століть боротьбою проти зовнішніх
ворогів»13. Це, фактично, необхідна на той період
фраза, адже історичній науці необхідно було під-
тверджувати тезу про «три братні народи». Варто
відмітити також інший факт – за національністю
Славін був євреєм, котрий народився у Вітебську,
вищу освіту здобував в Ленінграді і тільки 1938
року переїхав до Києва, тому писав свій розділ у
цій книзі, хоч і з помилками і великою кількістю
русизмів, але українською мовою.
У червні 1941 року, після початку війни, було
прийнято рішення про евакуацію наукових пра-
цівників Академії наук УРСР з території України
до Уфи задля для продовження наукової діяль-
ності. У першу чергу були евакуйовані представ-
ники технічних спеціальностей, котрі мали звання
академіків, членів-кореспондентів, професорів14.
Частковій евакуації підлягало і май но Академії,
але в першу чергу це було устаткування лабора-
торій. Багаті колекції, фонди, архіви та бібліотеки
Академії були залишені у Києві (це в першу чергу
стосувалося інститутів Суспільного відділу АН
УРСР). За спогадами учениці Л. М. Славіна В. М.
Корпусової15 відомо, що на початку липня 1941
року за таємним наказом до Уфи здійснювалася
евакуація виключно дійсних членів АН УРСР з
родинами. Лазар Мойсейович з родиною також
були евакуйовані до Башкирії.
21 липня 1941 року в Уфі16 відбулося об’єд-
нання евакуйованих інституцій АН УРСР. Із
відділу суспільних наук було утворено Інститут
суспільних наук, до якого увійшли представ-
ники Інститутів історії України, археології, еко-
номіки, мовознавства, української літератури
імені Т. Г. Шевченка, українського фольклору
та Кабінет по вивченню єврейської радянської
літератури, мови та фольклору. Директором став
М. Я. Калинович, а його заступником – Л. М. Сла-
він. У той же час Лазар Мойсейович був секре-
тарем партійного бюро АН УРСР17.
12 червня 1942 року розпочалася робота Ін-
ституту історії та археології, який складався з
двох відділів: історії України, який очолив про-
фесор М. Н. Петровський та археології, який очо-
лив член-кореспондент АН УРСР Л. М. Славін.
1942 року історики, що перебували в евакуа-
ції, видали «Нариси історії України» (авто-
рський колектив: К. Воблий, К. Гуслистий,
В. Дядиченко, Ф. Лось, М. Петровський, Л. Сла-
він, М. Супруненко, Ф. Шерстюк)18. Фактично
це було перевидання «Історії України. Короткий
курс» 1940 року, але на папері низької якості, без
карт та ілюстрацій. Цю працю було перевидано в
Канаді 1943 року та у Києві, вже після повернення
з евакуації 1944 року. У цих виданнях розділи, ав-
тором яких був Л. М. Славін, ввійшли без змін.
Також була завершена робота над першим
томом чотиритомного підручника з історії України
для вищих навчальних закладів (авторський ко-
лектив склали: К. Гуслистий, М. Петровський,
С. Юшков, Л. Славін)19. У цій роботі висвітлюва-
13 Там само. – С. 18.
14 Історія Національної академії наук України. 1941–1945. – Частина 1: Документи і матеріали / Ред. кол.:
О.С. Онищенко (голов. ред.) та ін. НАН України. Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського;
Інститут архівознавства; Інститут археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського. – К., 2007. – С.11.
15 Корпусова В.Н. Л. М. Славин – директор Института археологии Украины / В.Н. Корпусова // Мир Оль-
вии. К 90-летию проф. Л. М. Славина. – К., 1996. – С. 27.
16 Історія Національної академії наук України. 1941–1945. – Частина 1… - С.11.
17 У лещатах тоталітаризму: Перше двадцятиріччя Інституту історії України НАН України (1936-1956 рр.):
У 2 ч. Ч. 1: Зб. документів і матеріалів / В. А. Смолій, Інститут історії України НАН України, Центр.держ.архів
громадських об’єднань України; Упоряд. Р. Я. Пиріг, Т. Т. Гриценко, В. М. Мазур. – Київ: Видавництво
Інституту історії України НАН України, 1996 . – С.103.
18 Нарис історії України / Редкол.: К. Гуслистий, Л. Славін, Ф. Ястребов. АН УРСР. Інститут історії;
Інститут археології. – [Уфа]: Вид-во АН УРСР, 1942. – 212 с.
19 Історія України: Короткий курс / Під ред.: С. М. Бєлоусова, К. Г. Гуслистого, О. П. Оглобліна, М. Н. Петров -
сь кого, М. І. Супруненка, Ф. О. Ястребова. АН УРСР. Інститут історії України. – К.: Вид-во АН УРСР, 1940. – 412 с.
«Чи знають товариші історики?» Лазар Славін
у контексті боротьби з «українською буржуазною наукою»
245
лися події з найдавніших часів до 1654 року
включно. Книга використовувалась у роки війни
як навчальний посібник та для популяризації істо-
ричних знань серед широкої громадськості. У цій
книзі20 Л. М. Славін був автором І розділу «Насе-
лення території України з найдавніших часів до
утворення Київської держави». Це був розшире-
ний і доповнений варіант його попередніх публі-
кацій. Робота обсягом 34 сторінки, структурно по-
ділялася за хронологічним принципом на такі
частини:
1) давній кам’яний вік (палеоліт): час появи
людини на території України, пізній період дав-
нього кам’яного віку (палеоліту);
2) новий кам’яний вік (неоліт): ранній неоліт,
трипільська культура;
3) епоха міді і бронзи: загальна характерис-
тика епохи, пам’ятники епохи міді і бронзи на
території України;
4) епоха заліза: кіммерійці і скіфи, грецькі ко-
лонії, сармати, готи, гуни, слов’янські племена.
Незважаючи на розширення об’єму викладу,
підхід залишався аналогічним попередньому ви-
данню: формаційним на основі марксистсько-ле-
нінсько-сталінських ідей до розуміння історії.
Варто відмітити, що така важлива тема для ра-
дянської ідеології, як походження слов’ян, не
була вже винесена як окремий підрозділ, а стала
тільки параграфом підрозділу «Залізний вік».
Така активність істориків пояснюється кіль-
кома факторами: історичні дослідження викорис-
товували, як ідеологічну зброю, для піднесення
патріотизму в охопленій війною країні, викорис-
товуючи такі видання як пропагандистські, вра-
ховуючи, що наукова робота велася відповідно до
засад сталінської інтерпретації бачення історії:
«Але ніколи не були і ніколи не будуть свободо-
любиві мужні українці німецькими рабами. Ве-
ликий український народ живе, бореться, тру-
диться. Мільйони українців б’ють ся в рядах
доблесної Червоної армії»21. Ще однією пробле-
мою, яку вирішували вчені, була більш прозаїчна
і проста – в евакуацію не взяли ніяких підручни-
ків, в той час, як вищим навчальним закладам не-
обхідно було продовжувати свою роботу.
У 1944 р. співробітники Академії наук УРСР
повернулися з евакуації до Києва. Уже 17 липня
1944 р. Інститут історії України та Інститут архео-
логії відновили свою роботу як окремі наукові ін-
ституції. Повернення до роботи у Києві не було
простим, оскільки треба було відновити матері-
ально-технічну базу, бібліотеки та лабораторії.
Значна кількість співробітників перебували на
службі в Червоній армії або загинули під час оку-
пації чи в боях, деякі – емігрували. Л. М. Славін
збирав штат Інституту по всьому СРСР: до Києва
повернувся, репресований за контрреволюційну
діяльність та зв’язок із Спілкою визволення Ук-
раїни 1934 року, М. Я. Рудинсь кий22,23 Л. М. Сла-
він не просто наважився взяти його на роботу, а й
запропонував йому посаду Вченого секретаря
(фактично – заступника директора – Д. Ч.).
З Молотова (сучасна назва Пермь) була викликана
І. В. Фабріціус, із Чкалова (сучасна назва
Оренбург) – Ф. М. Штітельман, з Ташкенту –
Т. Г. Оболдуєва, з Червоної армії – демобілізова-
ний Р. Й. Ветштейн24. Слід враховувати той факт,
що Л. М. Славін ще до початку війни працював
у складі ольвійської експедиції з І. В. Фабріціус,
а Р. Й. Ветштейн та Ф. М. Штітельман 1939 року
закінчили КДУ імені Т. Г. Шевченка, тобто була
певний час студентами Л. М. Славіна.
Практично одразу після відновлення роботи
цих установ, їх співробітників почали гостро кри-
тикувати. Піднесення патріотизму та зосеред-
ження на «українському» аспекті в наукових пра-
цях істориків в кінці 1930 – на початку 1940 рр.
були витлумачені вищим партійним керівництвом,
як прояви націоналізму і антирадянських настроїв.
Фактично, ці роботи стали узагальненням
української радянської історіографії, які мали б
висвітлювати офіційну історичну концепцію
УРСР. Але такі визначні синтетичні роботи, які
несли, в основному, ідеологічне навантаження з
20 Там само. - С. 4-37.
21 Нарис історії України / Редкол.: К. Гуслистий, Л. Славін, Ф. Ястребов. АН УРСР. Інститут історії;
Інститут археології. – [Уфа]: Вид-во АН УРСР, 1942. – С. 3.
22 М. Я. Рудинський з 1938 року проживав у м. Вологда і працював у місцевому краєзнавчому музеї, не
зважаючи на те, що він не був офіційно засуджений, проте повернутися до Києва не мав можливості.
23 Інститут археології Національної академії наук України. 1918–2014 / Гол. ред. Толочко П. П. – К.: ВД
«АДЕФ-Україна». - 2015. – С. 572
24 Корпусова В. М. Лазар Мойсейович Славін – Директор Інституту археології Академії Наук України /
В. М. Корпусова // Археологія. – 2007. - № 1. – С. 35.
3/4 ’2016Дар’я Черкаська К Р А Є З Н А В С Т В О
246
метою виховання молодих комуністів не могли
не бути ретельно проаналізовані. При цьому слід
враховувати, що ряд питань з історії українських
земель був не тільки визначний з точки зору
історичних процесів, але й по факту відігравав
роль ідеологічних стовпів, на яких базувалась
політична доктрина СРСР (концепція трьох
братніх народів, походження слов’ян, утворення
та розвиток давньоруської держави, роль Бог-
дана Хмельницького та «возз’єднання» з Мос-
ковією, громадянська війна тощо).
Одним з перших, свою рецензію 1943 року
надіслав професор М. Тихомиров з Москви25.
Він спеціалізувався на вивченні давньоруських
міст, окрім того, докторську дисертацію він за-
хищав по вивченню «Руської правди».
Вчений назвав розділ, написаний Л. М. Сла-
віним, найбільш слабким з усієї книги. У основ-
ному його зауваження зводилися до того, що
автор недостатньо пов’язував загальну археоло-
гію з конкретними пам’ятками УРСР, недос-
татню географічну конкретизацію (тобто, не
завжди вказував точне місцезнаходження архео-
логічних об’єктів або ареалів археологічних
культур), відсутність переліку основних знахідок
для пам’яток різних епох. Найбільш розкрити-
кованою стала частина, присвячена слов’ян-
ським племенам. Автору закидалась недостатнє
висвітлення політичної історії слов’ян. Проте всі
зауваження не були спрямовані на критику ідео-
логічної позиції автора, а стосувалися недостат-
ньої глибини викладеного матеріалу26.
Усі ці недоліки можна виправдати, враху-
вавши умови написання роботи. Адже, якщо по-
рівняти з довоєнним виданням «Історія Ук-
раїни. Короткий курс» 1940 року, де розділ
«Населення території України з найдавніших
часів до утворення Київської держави» був біль-
шим за обсягом, насиченим ілюстраціями, текст
– більше прив’язаний до особливостей розвитку
саме українських територій. А розділ з видання
1942 року готувався в умовах відсутності необ-
хідної літератури та матеріалів. Можна зробити
припущення, що науковець, який переїхав до
УРСР лише 1938 року ще недостатньо добре
розбирався в особливостях української археоло-
гії і його підготовка потребувала залучення до-
даткових матеріалів (це абсолютно не значить,
що Л. М. Славін мав недостатню кваліфікацію,
а ще раз підкреслює те, що науковець був на-
правлений на роботу до Києва з Ленінграду, де
здобував вищу освіту і безумовно не спеціалі-
зувався на археологічних пам’ятках УРСР. До-
речно згадати, що у подальшій своїй науковій і
науково-педагогічній діяльності він неоднора-
зово наголошував на необхідності концентру-
вати наукові дослідження та підготовку фахів-
ців з археології саме на пам’ятках УРСР). Крім
того, «Нариси», все ж таки, були скоріш на-
уково-популярною роботою. М. Тихомиров,
зрештою, дав позитивну оцінку публікації, але
наполіг на врахуванні своїх зауважень перед пе-
ревиданням.
В травні 1944 року з критикою роботи інсти-
туту історії України виступив директор інсти-
туту історії партії при ЦК КПУ Ф. Ф. Єневич.
Я. С. Калакура27 вказує, що саме постаті, подіб -
ні до Ф. Ф. Єневича стали основним інструмен-
том реалізації політики комуністичної партії
в історичній науці та формуванні історичної
пам’яті суспільства. Основними звинувачен-
нями були: широке використання ідей наукової
школи М. Грушевського; участь у авторському
колективі «зрадників», в першу чергу О. Оглоб -
лина, який за часів окупації перші місяці був
призначений німцями на посаду бургомістра
Києва; продовженням попереднього звинува-
чення стало те, що у Інституті історії України
«отаборилися українські буржуазні націона-
лісти», які в свою чергу н е створили наукової
історії України, тобто історії України побудо-
ваної на засадах марксизму в трактуванні
Й. В. Сталіна; дослідження носили емпіричних
характер; ну а директор установи – М. Н. Пет-
ровський не зміг організувати політично та ідео-
логічно правильної роботи Інституту. Ситуація,
була ще й загострена тим, що серед українських
істориків, на думку Ф. Єневича, загальний
25 ЦДАГО, ф. 1, оп. 70, спр. 46 (Протоколы, докладные записки, сведения о работе Академии наук УССР),
арк. 105- 116.
26 Там само, арк. 107-108.
27 Історик і Влада. Колективна монографія / Відп. ред. В. Смолій; Тв. кер. проекту І. Колесник; Авт. кол.:
В. Андрєєв, О. Богдашина, В. Ващенко, І. Верба, Д. Вирський, Л. Зашкільняк, Я. Калакура, А. Киридон,
Ю. Кісельова, В. Масненко, В. Осін, А. Острянко, С. Світленко, О. Удод, В. Яремчук, О. Ясь. НАН України.
Інститут історії України. – К.: Інститут історії України НАН України, 2016. – С. 57.
«Чи знають товариші історики?» Лазар Славін
у контексті боротьби з «українською буржуазною наукою»
247
рівень марксистсько-ленінської підготовки був
слабкий28.
Впродовж 1945–1947 років ЦК КП(б)У про-
вів п’ять спеціальних нарад істориків, на яких
здійснювалось ідеологічне «перевиховання»
співробітників Інституту історії України. Їх іні-
ціатором виступив К. З. Литвин – секретар ЦК
КП(б) України з пропаганди та агітації. Перша
нарада відбулася в лютому 1945 року, друга – у
березні 1945 року, третя – вже у червні 1946 року,
четверта – через місяць, і п’ята – у квітні-травні
1947 року29. З представників організаторів були
присутні: К. З. Литвин, Д. З. Мануїльський,
Л. М. Каганович та М. С. Хрущов (були присутні
та виступали на п’ятій нараді) і низка партійних
працівників нижчого рангу, науковці ж – мали
звітувати перед ними і відповідати на критичні
зауваження. Основним питанням, що розгляда-
лося на цих нарадах, було «правильне» мар-
ксистсько-ленінське висвітлення історії України,
особливо – часів Київської Русі. Особливо загос-
трилося питання критики поглядів М. С. Гру-
шевського та його учнів. На п’ятій нараді
Ф. Є. Лось озвучив основні помилки в роботі
вчених істориків та археологів: «Основною по-
милкою буржуазно-націоналістичного характеру
є те, що автори і редактори цих робіт не поклали
в основу періодизації вчення Маркса-Леніна-
Сталіна про соціально-економічні формації, а в
основу періодизації взяли зовнішні моменти,
зовнішні чинники»30; те, що авторський колек-
тив більше уваги звернув на розвиток взаємин
українських земель з західноєвропейськими дер-
жавами, а не з Росією31; національний рух ви-
світлювався не з точки зору класиків марксизму,
як класова боротьба32; «четверте, мені здається,
що у викладі, освітленні історії культури автори
і редактори теж допустили помилки. Ці помилки,
на мій погляд, виявляються в такому аполітич-
ному освітленні»33. Вищенаведене ще раз під-
тверджує, що у своїх дослідженнях науковці мали
дотримуватися жорстких ідеологічних рамок.
Фактично, це виключало з їх наукових пошуків
основні принципи – об’єктивність та науковість.
І, як підсумок, Ф. Є. Лось називав основну
причину цих помилок: «Мені здається, що були
і живі, які приймали участь у створенні цих
робіт, які впливали на створення цієї буржуазно-
націоналістичної схеми, саме я можу назвати
живих людей, які приймали участь в написанні
цих робіт: всім відомий професор Оглоблін,
який виявився зрадником під час Вітчизняної
війни, Полонська, проф. Крип’якевич, Терлець-
кий та інші. Ці люди, які були пов’язані з робо-
тою інституту і, мабуть, вони вплинули на ство-
рення такої хибної схеми в нашій роботі»34.
Підйом патріотизму і зосередження на «укра-
їнському» аспекті в наукових працях істориків у
кінці 1930 – на початку 1940 рр. були витлумачені
вищим партійним керівництвом, як прояви націо-
налізму та антирадянських настроїв. Також важ-
ливим аргументом в цьому стало і те, що частина
співробітників, колишніх працівників наукових
інститутів, у довоєнний час співпрацювали з нім-
цями або емігрували в інші країни. Та, не лише
історики були звинувачені в співпраці з окупан-
тами: «У період окупації Києва тут був створений
під керівництвом німецьких професорів Архео-
логічний інститут, який існував півтора року під
назвою «Крайовий інститут по до- і ранньої істо-
рії», основною метою якого була фальсифікація
далекого минулого України в бік «виявлення
ролі» старо-германських племен в давню епоху
на Україні»35. Бажання науковців працювати та
28 У лещатах тоталітаризму: Перше двадцятиріччя Інституту історії України НАН України (1936-1956 рр.):
У 2 ч. Ч. 1: Зб.документів і матеріалів / В. А. Смолій, Інститут історії України НАН України,Центр.держ.архів
громадських объеднань України; Упоряд. Р. Я. Пиріг, Т. Т. Гриценко, В. М. Мазур. – Київ: Видавництво
Інституту історії України НАН України, 1996. – С. 122 – 135.
29 Там само. – С. 23.
30 У лещатах тоталітаризму: Перше двадцятиріччя Інституту історії України НАН України (1936-1956 рр.):
У 2 ч. Ч. 2: Зб.документів і матеріалів / В. А. Смолій, Інститут історії України НАН України, Центр. держ.
архів громадських объеднань України ; Упоряд. Р. Я. Пиріг, Т. Т. Гриценко, В. М. Мазур . – Київ: Видавництво
Інституту історії України НАН України, 1996. – С. 34.
31 Там само. – С. 34.
32 Там само. – С. 35.
33 Там само.
34 Там само. – С. 36.
35 ЦДАГО, ф. 1, оп. 70, спр. 147 (Постановление СНК УССР, докладная записка и переписка о состоянии
астрономических обсерваторий и возобновлении работы Института археологии), арк. 18-22.
3/4 ’2016Дар’я Черкаська К Р А Є З Н А В С Т В О
248
продовжувати працювати навіть під час війни ви-
тлумачувалася виключно як зрада Батьківщини.
Окремо піднімалося питання співпраці із
львівськими вченими, яку влучно охарактеризу-
вав Кость Гуслистий у своєму виступі: «1939
року ми поїхали до Львова, почали сюди [до
Києва] везти буржуазно-націоналістичну літера-
туру»36. Можна відзначити, що таке означення
1947 року не відповідало сприйняттю 1939 року.
На цей момент у Львові вчені з Києва отримали
доступ до європейської історичної науки, части-
ною якої в той час була західноукраїнська на-
укова спільнота. Це пояснювалося тим, що ра-
дянська влада слідкувала, щоб книгозбірні та
архіви знаходилися під пильним оком радян-
ської цензури. Фактично суспільні науки в СРСР
були ізольовані від світової науки37.
Але, все ж таки, основним приводом до
критики стало те, що у своїх дослідженнях
представники наукових інституцій АН УРСР
використовували висновки, які висловлював у
свої роботах М. С. Грушевський. Так у розді-
лах, автором яких виступав Л. М. Славін, деякі
думки Михайла Сергійовича не спростовува-
лися, а, навпаки, підтримувалися. У своєму
виступі, на одній з цих нарад, Лазар Мойсейо-
вич зазначив: «Я думаю, що не зовсім праві ті,
хто відкидає все те, що писав Грушевським з
цього приводу – з питань етногенезу. Тут багато
в чому він мав рацію»38. Учений зазначив, що
багато археологічних джерел підтверджують
зв’язок давніх слов’ян та сучасних українців
(саме українців, а не трьох братніх народів –
Д. Ч.) та наголошував на необхідності тісного
зв’язку археологів та істориків для вивчення
історії ранніх слов’ян та Київської Русі. Але, як
науковець, Л. М. Славін жодним чином ні у
своєму виступі, ні у своїх дослідженнях не вка-
зував на пряме походження, а мав на увазі саме
коріння українського народу, певні елементи
культури, що простежувалися у різних архео-
логічних культурах, а потім перейшли до тра-
диційного українського мистецтва.
Лазар Мойсейович наголошував на деяких
паралелях, що прослідковувалися від археологіч-
них культур до українських традицій: «Чи зна-
ють товариші історики, що українська хата-ма-
занка своїм корінням йде до тих жителів, які
були на нашій території в епоху Трипільської
культури. На півдні вони є, а на півночі немає. Чи
знаєте Ви, що в українському мистецтві є еле-
менти Київського мистецтва ... це не випадково.
Це факти і їх не десятки, а сотні. Вони відомі ар-
хеологам і не тільки археологам, а й сторикам,
які цікавляться археологією»39. У документі вис-
туп Л. М. Славіна зберігся не повністю. І у по-
дальших своїх публікаціях науковець значно обе-
режніше висловлював свою позицію.
Апогеєм гострої критики в академічній істо-
ричній науці УРСР стало прийняття постанови
ЦК КП(б)У від 29 серпня 1947 року про незадо-
вільну роботу Інституту історії України40, жор-
стко піддавались критиці наукові праці співро-
бітників установи. Цією постановою вищі
партійні органи визначили напрям роботи ака-
демічних історичних установ на наступні роки.
Цей документ став узагальненням усіх звинува-
чень, які закидалися українським радянським іс-
торикам протягом означеного періоду. На думку
Олексія Яся, саме ця постанова «остаточно по-
ховала кволі паростки повоєнного оптимізму й
рожеві сподівання тодішніх інтелектуалів»41.
Але цей процес мав значно глибші наслідки, ніж
просто боротьба з «непокірними».
Як зазначалося, перед вченими постало зав-
дання: розкритикувати свої «хибні» і «помил-
кові» уявлення про історичні процеси на тери-
торії Радянської України і в результаті написати
працю з історії УРСР згідно «єдиного правиль-
ного» трактування історії – Сталінського.
36 У лещатах тоталітаризму: Перше двадцятиріччя Інституту історії України НАН України (1936-1956 рр.):
У 2 ч. Ч. 2… - С. 54.
37 Проте ця теза стосується як раз періоду сталінізму (до початку 1950 рр.). Починаючи з середини
1950 рр., наприклад, археологи почали брати участь у міжнародних експедиціях та конференціях, закордон-
них стажуваннях (в переважній більшості до країн народної демократії). Але не зважаючи на це, все ж таки,
наукова ізольованість залишалась.
38 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 70, спр. 385 (Стенограммы совещаний по вопросам истории Украины),
арк. 180-182.
39 Там само, арк. 181.
40 До кінця ліквідувати буржуазно-націоналістичні перекручення історії України // Більшовик України. –
1947. – №8. – С. 1-10.
41 Історик і Влада … - С. 208.
«Чи знають товариші історики?» Лазар Славін
у контексті боротьби з «українською буржуазною наукою»
249
За місяць на партійних зборах Інституту істо-
рії Л. М. Славіна було звинувачено в повному іг-
норуванні всіх засад марксизму42. Обвинувальні
тези базувалися на тому, що:
1) Поділ найдавнішого етапу історії людства
він заснував не на формаційному підході, засто-
сувавши класичну для археології періодизацію:
палеоліт, мезоліт, тощо. Нібито такий поділ не
вписувався у «історичний розвиток первісно-ко-
муністичних та первісно-общинних відношень».
2) Сама назва розділу «населення України з
давніх часів до створення Київської держави»
несе в собі величезну помилку. Проте, розпи-
наючись у критиці оратор просто сам випустив
слово «території» з назви розділу.
3) найстрашніше, що для підтвердження тя-
жіння Л. М. Славіна до позицій М. С. Грушев-
ського було перекручено тезу про спільний
вихідний період в історії білоруського, росій-
ського, українського народу в IV-V столітті.
У інтерпретації Полухіна (ініціали невідомі
Д. Ч.) Лазар Мойсейович вказав, що український
народ існував вже у IV столітті.
Безпосереднім результатом цькування стали
пошуки помилок в викладанні історії у вищих на-
вчальних закладах. 17 вересня 1947 року було ви-
дано «Обіжник Управління у справах вищої
школи при Раді Міністрів УРСР про боротьбу з
проявами націоналізму у викладанні історії Ук-
раїни»43. Згідно з зазначеним документом у
Вищих навчальних закладах зобов’язували пред-
ставників адміністрації посилити контроль над
викладанням суспільних наук, переглянути всі
програми та робочі плани викладачів, особливо
історичних дисциплін, але, фактично це означало
тотальний контроль над викладачами, а саме:
1) Систематично стенографувати лекції і
семінари всіх членів кафедри, стенограми лекцій
рецензувати і наслідки обмірковувати на кафедрі.
2) Установити, що кількість стенограм лекцій
і семінарів кожного викладача повинна бути не
менше як два-три (за семестр). Стенограми і ре-
цензії повинні в належному вигляді зберігатися
на кафедрі, а другий примірник стенограми та
рецензії надсилається в Управління в справах
вищої школи при Раді Міністрів УРСР»44.
Гострої критики зазнала кафедра історії
України КДУ імені Т. Г. Шевченка, де працювали
більшість авторів вищезазначених праць45,
але, роботу кафедри археології та її завідувача
Л. М. Славіна наводили у приклад. Проте були
висловлені критичні зауваження до викладу лек-
ційного матеріалу та поза аудиторної роботи:
«У програмах і робочих планах слід врахувати
питання пріоритету радянської науки і критики
псевдонаукових буржуазних вчень і т. д.»46; «Не-
достатньо добре була поставлена ідейно-полі-
тична робота: мало ставилося питань про кри-
тику псевдонаукових теорій»47. Ця критика
висловлювалась більше у формі побажань до ро-
боти в майбутньому та, у порівнянні з іншими іс-
торичними кафедрами, була подана у досить
м’якій формі.
Отже, Лазар Мойсейович Славін після пере-
їзду до Києва 1938 року активно включився не
тільки в археологічну науку УРСР, а й долучився
до роботи Інституту історії України в якості
члена авторського колективу ряду видань інсти-
туції. Кінець 1930 – початок 1950 рр. є періодом
узагальнення доробку української радянської іс-
торичної науки. Але, піднесення патріотизму
після завершення Другої світової війни, нові
процеси з пошуку «шкідників», «шпигунів» та
«ворогів народу», та апогей боротьби з «україн-
ською буржуазною наукою» (в першу чергу з
історичною концепцією М. С. Грушевського),
стали приводом до гострої критики представни-
ків історичної науки, що працювали в межах
Академії наук УРСР. Результатом цього процесу
стало вилучення праць багатьох українських на-
уковців із загального доступу на довгі роки (фак-
тично до проголошення незалежності України
42 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 70, спр. 744 (Протоколы, докладные записки, информация о проведеннях пар-
тсобраниях в институтах АНкадемии наук УССР в святи с постановленим ЦК КП (б)У «о политических
ошибках и неудовлетворительной работе Института истории Украины АН УССР»), арк.3-4.
43 У лещатах тоталітаризму: Перше двадцятиріччя Інституту історії України НАН України (1936-1956 рр.):
У 2 ч. Ч. 2… - С. 93-100.
44 Там само. - С. 99.
45 Державний архів міста Києва, ф. р-1246, оп. 13, спр 45 (Протоколи нарад і пленарних засідань членів
кафедр факультету за 1946-47 учб. рік), арк. 1.
46 Там само, спр. 156 (Протоколи №№ 1-16 засідань кафедри археології за 1948-49 учб. рік), арк 19.
47 Там само.
3/4 ’2016Дар’я Черкаська К Р А Є З Н А В С Т В О
250
1991 року) та перебудови всієї історичної науки
відповідно до засад, які нав’язувалися політи-
кою Комуністичної партії. Л. М. Славін, як
представник академічної науки, мав переписати
свою частину підручнику з історії України,
який так і не був надрукований. У той же час,
як викладач та завідувач кафедри археології
КДУ імені Т. Г. Шевченка, він мав будувати ро-
боту кафедри (в першу чергу робочі плани та
самі лекції і семінари) відповідно до ідеологіч-
них засад сталінського варіанту трактування
марксизму. Не зважаючи на всі перешкоди у
своїй науковій і науково-педагогічній діяль-
ності Л. М. Славін залишався в першу чергу
дослідником та педагогом. І для можливості
продовжувати свої наукові дослідження та ви-
кладання він мав підлаштовуватися під вимоги
тогочасних реалій в науці.
Wetstein R.S. The man who inspired people. /
R. Wetstein // World of Olbio. Prof. Lasarus Slavin 90 th
anniversary. – Кyiv – 1996. – p.49-51.
The Archaeological Institute of National Academy of
Science of Ukraine. 1918–2014 / cheaf editor P. To -
lochko – Kyiv: Publishing house «ADEF-Ukraina». –
2015. – 668 с.
The Ukrainian History Institute of National Academy
of Science of Ukraine. Documents and materials. 1936–
1991: In 2 books. Book 1. 1936–1947/ cheaf editor
V. Smoliy; author team: G. Boriak, O. Reyent, V. Smoliy,
O. Uporyadkin, O. Rublyov, O. Yurkova — Kyiv: The
Institute of History of Ukraine National Academy of
Sciences of Ukraine . – 2011. – 630 p.
A historian and the regime. Collegual monography /
cheaf editor V. А. Smoliy; Art director, I. Kolesnyk;
Author team: V. Andreev, O. Bohdashina, V. Vaschenko,
I. Verba, D. Vyrskiy, L. Zashkilnyak, Y. Kalakura,
A. Kyrydon, Y. Kiselyova, V. Masnenko, V. Osin,
A. Ostryanko, S. Svitlenko, O. Udot, V. Yaremchuk,
O. Yas National Academy of Sciences of Ukraine. The
Institute of History of Ukraine. – Kyiv: The Institute of
History of Ukraine National Academy of Sciences of
Ukraine, 2016. – 543 p.
History of the National Academy of Science of
Ukraine, 1941-1945. – Part 1: Documents and materials/
cheaf editor: O On Onyschenko. National Academy of
Sciences of Ukraine . Vernadsky National Library of
Ukraine; The Institute of archive science; Mykhailo
Hrushevsky Institute of Archeography and Source
criticism. – Kyiv, 2007. – 808 c.
History of Ukraine. Vol. 1 / Academy of Sciences of
Ukrainian SSR . The Institute of History of Ukraine; The
Institute of archaeology. Editor: M. Petrovskiy. – Ufa:
Publishing house of Academy of Sciences of Ukrainian
SSR , 1943. – 330 p.
The abridged history of Ukraine / Author team:
S. Belousov, K. Guslystiy, M. Petrovskiy. O. Ogloblin,
M. Suprunenko, F. Yastrebov Academy of Sciences of
Ukrainian SSR . The Institute of History of Ukraine. –
Кyiv: Publishing house of Academy of Sciences of
Ukrainian SSR , 1940. – 412 p.
Korpusova V.M.. Lazarus Slavin as a director of The
Archaeological Institute of Ukraine / V. Korpusova //
Archaeology. – 2007. – № 1. – P. 31- 39.
Korpusova V.M.. Lazarus Slavin as a director of The
Archaeological Institute of Ukraine / V. Korpusova //
World of Olbio. Prof. Lasarus Slavin 90 th anniversary.–
– К., 1996. – p. 24 – 31.
An essay on The history of Ukraine / Author team:
K. Guslystiy,L. Slavin, F. Yastrebov. Academy of
Sciences of Ukrainian SSR . Institute of History,The
Institute of archaeology. – Ufa: Publishing house of
Academy of Sciences of Ukrainian SSR , 1942. – 212 p.
Pioro I.S. The phenomenon of the department of
archaeology within the constraints of realities of Soviet
Ukraine/ I. Pioro // World of Olbio. Prof. Lasarus Slavin
90 th anniversary.– Кyiv. – 1996. – p. 48.
Slavin L.M. 25 years of archaeological research of
the Academy of sciences of Ukrainian SSR/L. Slavin//
Archaeology – 1947 – vol.1. – p. 65-84.
In the grips of totalitarianism: First 20 years of The
Institute of History of Ukraine (1936-1956): In 2 part.
Part. 1/ ВV. Smoliy, The Institute of History of Ukraine
National Academy of Sciences of Ukraine, CDAGO
Ukraine; Author team: R. Pyrig, T. Grytsenko, V. Mazur.
– Kyiv : Publishing house of The Institute of History of
Ukraine National Academy of Sciences of Ukraine,
1996 – 144 p.
In the grips of totalitarianism: First 20 years of The
Institute of History of Ukraine (1936-1956 ): In 2 part.
Part. 2/ В. А. Смолій, Інститут історії України National
Academy of Sciences of Ukraine, CDAGO Ukraine;
Author team: R. Pyrig, T. Grytsenko, V. Mazur. – Kyiv:
Publishing house of The Institute of History of Ukraine
National Academy of Sciences of Ukraine, 1996. – 247 p.
Shovkoplyas I.G. Development of Soviet archa -
eology in Ukraine (1917 – 1966) / I. Shovkoplyas. –
Kyiv: Naukova dumka. – 1969. – 343 p.
Commemorative collection of works dedicated to the
30th anniversary of the Great October Socialist
Revolution – Kyiv: Publishing house of Academy of
Sciences of Ukrainian SSR ,1947. – 386 p.
References
|