Монументальні видання наукової спадщини Василя Доманицького
Рецензія на книги: Доманицький Василь. З науково-творчої спадщини: У 4 кн. / Упорядник В. Поліщук. – Черкаси: [Чабаненко Ю.А.], 2010. – Кн. 1: Статті, нариси, рецензії. – 440 с.; Кн. 2: Статті, рецензії, огляди, бібліографія. – Черкаси, 2011. – 410 с.; Кн. 3. – Черкаси, 2013. – 512 с.; Кн. 4. – Че...
Gespeichert in:
| Datum: | 2016 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2016
|
| Schriftenreihe: | Краєзнавство |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168842 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Монументальні видання наукової спадщини Василя Доманицького / М. Дмитренко, Л. Козар // Краєзнавство. — 2016. — № 3-4. — С. 318-323. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-168842 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1688422020-05-17T01:26:11Z Монументальні видання наукової спадщини Василя Доманицького Дмитренко, М. Козар, Л. Огляди Рецензія на книги: Доманицький Василь. З науково-творчої спадщини: У 4 кн. / Упорядник В. Поліщук. – Черкаси: [Чабаненко Ю.А.], 2010. – Кн. 1: Статті, нариси, рецензії. – 440 с.; Кн. 2: Статті, рецензії, огляди, бібліографія. – Черкаси, 2011. – 410 с.; Кн. 3. – Черкаси, 2013. – 512 с.; Кн. 4. – Черкаси, 2016. – 462 с. Чистому серцем: Пам'яти Василя Доманицького / Упоряд. і ред. В. Поліщук. – Перевид. 1912 р. з “Додатками” / За участю В. Мовчана. – Черкаси: Чабаненко Ю. А., 2010. – 176 с. Невтомний робітник на рідній ниві: Василь Миколайович Доманицький (до 100-річчя від часу смерті) [Текст]: наук.-допом. біобібліограф. покажчик / уклад.: Л. Т. Демченко, Н. В. Адешелідзе. – Черкаси: Чабаненко Ю. А., 2010. – 60 с. 2016 Article Монументальні видання наукової спадщини Василя Доманицького / М. Дмитренко, Л. Козар // Краєзнавство. — 2016. — № 3-4. — С. 318-323. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168842 uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Огляди Огляди |
| spellingShingle |
Огляди Огляди Дмитренко, М. Козар, Л. Монументальні видання наукової спадщини Василя Доманицького Краєзнавство |
| description |
Рецензія на книги: Доманицький Василь. З науково-творчої спадщини: У 4 кн. / Упорядник В. Поліщук. – Черкаси: [Чабаненко Ю.А.], 2010. – Кн. 1: Статті, нариси, рецензії. – 440 с.; Кн. 2: Статті,
рецензії, огляди, бібліографія. – Черкаси, 2011. – 410 с.; Кн. 3. – Черкаси, 2013. – 512 с.; Кн. 4. –
Черкаси, 2016. – 462 с.
Чистому серцем: Пам'яти Василя Доманицького / Упоряд. і ред. В. Поліщук. – Перевид. 1912 р.
з “Додатками” / За участю В. Мовчана. – Черкаси: Чабаненко Ю. А., 2010. – 176 с.
Невтомний робітник на рідній ниві: Василь Миколайович Доманицький (до 100-річчя від часу
смерті) [Текст]: наук.-допом. біобібліограф. покажчик / уклад.: Л. Т. Демченко, Н. В. Адешелідзе. –
Черкаси: Чабаненко Ю. А., 2010. – 60 с. |
| format |
Article |
| author |
Дмитренко, М. Козар, Л. |
| author_facet |
Дмитренко, М. Козар, Л. |
| author_sort |
Дмитренко, М. |
| title |
Монументальні видання наукової спадщини Василя Доманицького |
| title_short |
Монументальні видання наукової спадщини Василя Доманицького |
| title_full |
Монументальні видання наукової спадщини Василя Доманицького |
| title_fullStr |
Монументальні видання наукової спадщини Василя Доманицького |
| title_full_unstemmed |
Монументальні видання наукової спадщини Василя Доманицького |
| title_sort |
монументальні видання наукової спадщини василя доманицького |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2016 |
| topic_facet |
Огляди |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168842 |
| citation_txt |
Монументальні видання наукової спадщини Василя Доманицького / М. Дмитренко, Л. Козар // Краєзнавство. — 2016. — № 3-4. — С. 318-323. — укр. |
| series |
Краєзнавство |
| work_keys_str_mv |
AT dmitrenkom monumentalʹnívidannânaukovoíspadŝinivasilâdomanicʹkogo AT kozarl monumentalʹnívidannânaukovoíspadŝinivasilâdomanicʹkogo |
| first_indexed |
2025-07-15T03:35:19Z |
| last_indexed |
2025-07-15T03:35:19Z |
| _version_ |
1837682414280769536 |
| fulltext |
318
У одному з некрологів на пошану вченого Василя Доманиць-
кого читаємо: «Він вірив у будуччину ріднього краю, вірив у по-
біду доброї справи, вірив в силу праці. І ту віру проповідувало
кожне його говорене й писане слово [...] Доманицький, як тала-
новитий письменник, як спосібний учений і як людина надзви-
чайно жива, симпатична, а кріпка і незломима, в одній особі се
такий гарний і цінний тип, що його варто зберегти грядучим
поколінням як один з достойніших примірів». Справді, хто хоч
побіжно знайомився з постаттю В. Доманицького, уже не міг за-
лишатися байдужим до його короткого життя, сповненого твор-
чого подвигу. «Він носив у собі смерть, а сіяв життя!» – такою
влучною тезою змалюють його біографію побратими.
Доля відміряла В. Доманицькому 33 роки земного життя ... і
вічність, утверджену його вірою у силу праці. Український гро-
мадсько-культурний діяч, учений-філолог, історик, етнограф,
археолог, фольклорист, письменник, бібліограф, редактор, вида-
вець, дійсний член Історичного товариства Нестора-літописця,
співробітник «Киевской старины», співробітник видавництва
«Вік», активний організатор кооперативного руху в Україні,
В. Доманицький [псевд. і крипт.: Вітер, Василь Потребитель,
Звенигородець, Колодянин, Колодянський, Зефир Диваковський,
В.Д., Д., Д-ий, Д-ій В., Д-кий В., Дом. В., Доман. та ін.;
7(19).03.1877, с. Колодисте, тепер Тальнівського р-ну Черкаської
обл. – 28.08(10.09).1910, м. Аркашон, Франція, похований у
с. Колодистому] справді більше працював, ніж жив. Відомий
письменник та громадський діяч Олександр Лотоцький, який
знав В. Доманицького із гімназійних літ, згадував: «Весь в роботі,
він цілком забував про себе, нехтуючи найнеобхіднішими потре-
бами життя. Завжде кудись поспішаючи, він не ходить, а літає, –
ми, його приятелі, так і обізвали його «Вітром» за ту постійну
манєру літати». В. Доманицький працював і з високою темпера-
турою, і прикований до ліжка, і на лікуванні за межами України.
Останні 10 років його життя (1901–1910) – це час напруженої
творчої праці й упертої боротьби з хворобою та політичними
переслідуваннями (уже з 1893 р. був під наглядом поліції).
Одна за одною виходять його праці з різних галузей – історич-
ної, книгознавчої та літературознавчої, бібліографічної, суспільно-
політичної, археологічної, природознавчої тощо. Впродовж
Микола Дмитренко, Лідія Козар (м. Київ)
Монументальні видання наукової спадщини
Василя Доманицького
Рец. на книги: Доманицький Василь. З науково-творчої спадщини: У 4 кн. / Упорядник В. Полі-
щук. – Черкаси: [Чабаненко Ю.А.], 2010. – Кн. 1: Статті, нариси, рецензії. – 440 с.; Кн. 2: Статті,
рецензії, огляди, бібліографія. – Черкаси, 2011. – 410 с.; Кн. 3. – Черкаси, 2013. – 512 с.; Кн. 4. –
Черкаси, 2016. – 462 с.
Чистому серцем: Пам’яти Василя Доманицького / Упоряд. і ред. В. Поліщук. – Перевид. 1912 р.
з “Додатками” / За участю В. Мовчана. – Черкаси: Чабаненко Ю. А., 2010. – 176 с.
Невтомний робітник на рідній ниві: Василь Миколайович Доманицький (до 100-річчя від часу
смерті) [Текст]: наук.-допом. біобібліограф. покажчик / уклад.: Л. Т. Демченко, Н. В. Адешелідзе. –
Черкаси: Чабаненко Ю. А., 2010. – 60 с.
319
Монументальні видання наукової спадщини Василя Доманицького
багатьох літ життя В. Доманицький збирав і до-
сліджував фольклорно-етнографічні матеріали,
про що свідчать його публікації («Сельская са-
тира» (1902); «Кобзари и лирники Киевской губ.
в 1903 г.» (1904); «Баллада о Бондаривне и пане
Каневском» (1905); «Песни о Нечае» (1905);
«Современные колядки и щедривки» (1905);
«Піонер української етнографії (Зоріан Доленга-
Ходаковський)» (1905); «Цивільний шлюб і
шлюбна розлука на Україні» (1906); «Народний
календар у Ровенськім повіті Волинської губ.»
(1912) та архівна спадщина («Етнографічний ма-
теріал 1890–1896 (села Бистрич, Голових, Бічалі
Ровенського пов., Дроздово та ін.)», ІР НБУВ,
ф. І, № 33496, 107 арк; «Приміти: родинні, він-
чальні», ІР, ф. І, № 33497, 1 арк.; «Антрополо-
гічний тип українців», ІР, ф. 95, № 47, 39 арк.;
«Земля, побут, народна медицина, соціально-
юридичний побут селян, весілля і його обряди,
обичаї при похороні», ІР, ф. І, № 33517, 6 арк.;
«Декілька українських шептань. Подав матеріали
В. Доманицький, 1899 р.», ІМФЕ, ф. 28-3/145,
8 арк.; «Етнографічні матеріали. Вірування. Зіб-
рано на Ровенщині різними особами. Матеріал
надісланий В. Доманицьким», ІМФЕ, ф. 28-3/418,
11 арк.; «Прислів’я, приказки. Зібрав В. Доманиць-
кий на Ровенщині», ІМФЕ, ф. 28-3/320, 16 арк.).
В. Доманицький опублікував значне число за -
міток та рецензій на фольклорні видання В. Крав -
ченка, Х. Ящуржинського, В. Данилова, Д. Доро-
шенка, О. Хведоровича та ін. Багато друкувався в
різних періодичних виданнях – «Киевская ста-
рина» (майже 100 публікацій), «Літературно-на-
уковий вісник», «Нова громада», «Діло», «Записки
Наукового товариства імені Шевченка», «Громад-
ська думка», «Рідна справа», «Наше діло», «Рада»
тощо. Як згадував відомий меценат Є. Чикаленко,
В. Доманицький був відданий «справі відрод-
ження української нації всією душею», працював
для неї «до втоми, до виснаження сил своїх, як ті
коні, що від щирости затягаються в шлеї і падають
серед дороги, але, віддихавшись трохи, знов тяг-
нуть з такою ж щирістю» . А вірний побратим
В. Доманицького О. Лотоцький відзначав, що
«люде такої без оглядної відданості своїй ідеї і тво-
рять епоху в життю свого народу».
Як бачимо, Черкащина багата на талановитих
людей, які творили епоху в житті українського
народу. Це, передусім, геніальний Тарас Шев-
ченко та вірні продовжувачі його ідей В. Дома-
ницький, С. Єфремов та ін. А сьогодні, через сто
років після смерті В. Доманицького, справжні па-
тріоти Черкащини здійснили перше комплесне
монументальне найповніше видання його праць.
Ідею перевидання здійснено за впорядкуванням,
редагуванням Володимира Трохимовича Полі-
щука, доктора філологічних наук, професора,
члена Національної спілки письменників Ук-
раїни, завідувача кафедри української літератури
та компаративістики Черкаського національного
університету ім. Богдана Хмельницького.
Видання «З науково-творчої спадщини: У 2 кн.
/ Василь Доманицький. – Упорядник В. Поліщук
/ Черкаси: [Чабаненко Ю.А.], 2010. – Кн.1: Статті,
нариси, рецензії. – 440 с. Кн.2: Статті, рецензії,
огляди, бібліографія. – 410 с.» відкривається ґрун-
товною передмовою Володимира Поліщука «На-
укові й моральні імперативи Василя Доманиць-
кого» (с. 5–22), в якій автор, крім життєпису В.
Доманицького, характеризує його енциклопедичну
спадщину, відзначає «періоди концентрації уваги
на якійсь темі (чи темах)»: шевченкознавство
(1906–1907), фольклористика (1905), історико-ет-
нографічні нариси (1907–1909) тощо. При цьому
В. Поліщук наголосив на органічній рисі В. До-
маницького-науковця: «Він був українським уче-
ним, переконливо і послідовно українським» (с.
12); «На всі теми і проблеми він дивився, всі їх оці-
нював поглядом українця. Кожен, хто читатиме
праці Василя Доманицького, таку рису обов’яз-
ково відзначить». Із наближення В. Доманицького
«до кола київських «старогромадівців», до Анто-
новича» В. Поліщук виводить «його інтерес до
фольклористики й етнографії» (с. 15). «У ряді
своїх фольклористично-етнографічних праць До-
маницький виступає як цілком компетентний
полеміст, історик і теоретик фольклору, збирач і
текстолог-аналітик у коментуванні варіантів фоль-
клорних текстів» (с. 16), – робить висновок вче-
ний. У кінці передмови автор справедливо наголо-
шує на важливості повернення частини спадщини
В. Доманицького до активнішого наукового
вжитку. Тут же дослідник подає характеристику
обсягу видання (понад 100 праць), його структури
(за розділами та хронологією) та мови. Позитивно
те, що при публікації праць В. До ма ницького збе-
режено їхнє «мовне обличчя».
У першому томі видання вміщено 29 праць
В. Доманицького з фольклористики та етнографії,
давньої української літератури, видавничої справи
та мови. Зокрема, з фольклористики опубліковані
такі важливі дослідження В. Доманиць кого, як
«Піонер української етнографії (Зоріан Доленга-
Ходаковський)» (с. 23–66), «Песни о Нечае»
(с. 66–86), «Баллада о Бондаривне и пане Канёв-
ском» (с. 86–99), «Сучасні колядки і щедрівки»
(с. 99–129), рецензії на «Етнографічний збір-
ник» (т. І–ІІІ, 1895–1897; т. ІV– V, 1898; т. VІ,
1899), «Розвідки М. Драгоманова про українську
народню словесність і письменство, т. 1» тощо.
Ці праці характеризують В. Доманицького як се-
рйозного вченого-фольклориста, містять ґрун-
товний науковий апарат – передмови, докладні
коментарі, пояснення та бібліографію. Так, до-
сліджуючи «Пісню про Нечая», В. Доманицький
зібрав 68 варіантів, кожен супроводжуючи ко-
ментарями, пояснюючи незрозумілі місця та під-
креслюючи характерні особливості варіантів і
джерело їх надходження. Не випадково сучасні
дослідники відзначають, що праці В. Доманиць-
кого «за кількістю зібраного матеріалу і за гли-
биною його аналізу» не поступаються дослід-
женням В. Антоновича і М. Драгоманова.
У другій книзі видання праць В. Доманицького
вміщено понад 70 студій, рецензій, бібліографіч-
них оглядів з нової української літератури, які реп-
резентують В. Доманицького як ученого-енцикло-
педиста, зокрема в сфері літературо знавства.
До третьої книги науково-творчої спадщини
В. Доманицького ввійшли переважно історичні
його студії, а також публікації з археології,
права, релігієзнавства. Зокрема, подано 19 істо-
ричних праць та 27 рецензій, серед яких варто
виділити такі, як «Чи історія України єсть істо-
рія?», «Козаччина на переломі ХVІ–ХVІІ в
(1591–1603)», «Запорожская рукопись о кладах»,
«Хто ми? Що ми? І чого нам треба?», «Володи-
мир Антонович. З нагоди 45-літнього ювілею на-
укової і громадської діяльності». Остання стаття
(Нова громада. – 1906. – № 7. С. 27–46) засвідчує
формування наукового методу В. Доманицького
під впливом свого вчителя В. Антоновича. Так,
порівнюючи наукові методи М. Костомарова і
В. Антоновича, він вирізняє їх відмінні риси:
у Костомарова «переважує метод дескриптив-
ний, він надає писанням своїм якнайбільше дра-
матизму, ефектовності, піклується взагалі про
зовнішню форму, не поглубляючись у предмет»,
у Антоновича «натомість бачимо ми більш кри-
тики, аналізи, об’єктивизму, більш освітлення
подій і з’явищ доби, яку він малює». Далі В. До-
маницький із захопленням пише про науковий
метод В. Антоновича, основні риси якого про-
слідковуються і в працях автора: «В його розвід-
ках... вражає читача гармонія між ідеєю й фак-
том. Він не дає наперед жодної готової вже
думки, яка б проймала оповідання та заставляла
б наперед вже дивитися на факти очима автора.
Схема його праць дуже проста: після потрібних
історичних відомостей та пояснень наступає
груповання сирого матеріялу... Але ті голі факти
мистецькою рукою історика так логично уло-
жено, в такій ясній перспективі, що ідея встає
перед вашими духовними очима сама... Розвідки
Антоновича читати дуже лехко, і, не вважаючи
на сухий виклад, вони заставляють читача не
тільки думати, але й почувати та уявляти собі
час, події й людей, про які в них іде мова». Із
таким запалом пише В. Доманицький про рух
«хлопоманів», на чолі якого стояв В. Антонович,
«був тим осередком, до якого горнулися усі вер-
стви українського громадянства», ім’я якого
«записане назавжди на скрижалях мученицької
долі українського народу». Для В. Доманицького
громадська діяльність В. Антоновича стала
основним стрижнем його короткого і такого
багатогранного яскравого життя. Не випадково
рядки, що їх використав В. Доманицький для ва-
гомої оцінки постаті В. Антоновича, цілковито
можна співвіднести і до характеристики його
громадянської та наукової діяльності: «Україн-
ській діяч ХІХ ст. – се певного рода мініатюра
національного життя України» . А написані ним
за коротке 33-річне життя важкої боротьби з хво-
робою понад 300 праць також творять епоху в
розвитку української різногалузевої та багато-
жанрової науки кінця ХІХ – початку ХХ ст. і є
результатом його безмежної віри в силу праці на
вівтарі українського національного відродження.
До четвертої книги науково-творчої спадщини
В. Доманицького ввійшли його статті й рецензії,
опубліковані переважно на сторінках «Записок
Наукового товариства імені Шевченка» і були
присвячені проблемам історії, археології, антро-
пології. Особливий інтерес становлять упорядко-
вана В. Доманицьким праця «Кобзари и лирники
Киевской губернии в 1903 году» і написані ним
статті з проблем організації кооперативного руху.
Праця В. Доманицького «Кобзари и лирники Ки-
евской губернии в 1903 году» вперше була опуб-
лікована 1904 р. в «Пам’ятній книзі Київської
губ.». Ф. Колесса назвав її цікавою і вартісною
для дослідників козацького епосу. Наукову вагу
цієї праці відзначив М. Сумцов у своєму огляді
«Діячі українського фольклора» (Х., 1910. –
С. 29). Сучасні дослідники Л. Йовенко та М. Се-
менчук вважають, що «у наш час, коли майже
повністю зникла традиція лірництва, ця розвідка
набуває особливої ваги як рідкісний історико-ет-
нографічний матеріал». Праця складається із пе-
редмови редактора М. Василенка «Кобзари и лир-
ники Киевской губернии в 1903 году», статті
3/4 ’2016К Р А Є З Н А В С Т В О
320
Микола Дмитренко, Лідія Козар
В. Доманицького «Кобзари и лирники Киевской
губернии (По сведениям, собранным Киевским
губернским статистическим комитетом)» та по-
кажчика «Список кобзарей и лирников в Киев-
ской губ. в 1903 году». Із вступного слова М. Ва-
силенка дізнаємося, що в квітні 1903 року за
дорученням Міністерства внутрішніх справ і за
його програмою Київський губернський статис-
тичний комітет організував збір відомостей про
кобзарів і лірників із допомогою мирових посе-
редників і начальників поліції. Зібраний матеріал,
як зазначає М. Василенко, виявився надзвичайно
цікавим і цінним, його доручили опрацювати та
опублікувати В. Доманицькому. На жаль, до про-
грами не входило збирання відомостей про ре-
пертуар кобзарів та лірників. Там зверталася
увага на виявлення кількості кобзарів і лірників,
їх вік, місце проживання, матеріальне становище,
з якого часу займається співець лірницьким ре-
меслом, а також виявлення кобзарських шкіл,
ставлення населення до кобзарів та лірників.
Крім матеріалів Статистичного комітету, В. До-
маницький використав майже 100 наукових праць
про кобзарів і лірників, відомості про яких він
подає в кінці своєї статті, зокрема видання
А. Метлинського, П. Куліша, Я. Головацького,
П. Чубинського, О. Кольберга, праці О. Русова,
М. Лисенка, М. Сумцова, В. Горленка, П. Єфи-
менка, В. Ястре бова, О. Малинки, М. Драгома-
нова, Є. Чикаленка, М. Грушевського, О. Слас-
тіона, Є. Криста, С. Маслова, Г. Хоткевича,
П. Демуцького та ін. Завдяки цьому В. Доманиць-
кому вдалося доповнити відомості Статистич-
ного комітету, який подав реєстр кобзарів і лірни-
ків Київської губернії, реєстром кобзарів і
лірників з усіх губерній, причому не обмежую-
чись живими, але заводячи до реєстру усіх, про
яких збереглися відомості в дотичній літературі.
Дослідник виявив, що найбільше кобзарів і
лірників у Полтавській губ. – 76 чоловік, назива -
ючи їх імена за повітами: Гадяцький, Зіньків-
ський, Золотоніський, Кобеляцький, Констан -
тиноградський, Кременчуцький, Лохвицький,
Лубенський, Миргородський, Переяславський,
Пирятинський, Прилуцький, Роменський, Хо-
рольський. Серед найбільш відомих кобзарів і
лірників В. Доманицький назвав Антона Скобу,
Івана Крюковського, Архипа Никоненка, Опа-
наса Баря, Михайла Кравченка, Остапа Вересая,
Хведора Холодного. У Харківській губ. вияв-
лено 32 співці, в Чернігівській – 25, Подільській
– 30, Волинській – 5, Херсонській – 1, серед них
такі відомі виконавці дум, як Гнат Гончаренко
(Харківська губ.), Іван Романенко, Павло Бра-
тиця, Андрій Шут, Андрій Бешко, Терешко Пар-
хоменко, Аврам Гребень (Чернігівська губ.).
Щодо Київської губернії, то В. Доманицький
пише, що публікації до даного часу подавали ві-
домості про 21 співця, зокрема видання «Киев-
ской старины» (1882, 1893, 1895), П. Куліша
«Записки о Южной Руси» (СПб., 1856), П. Де-
муцького «Лира и её мотивы» (К., 1903). Проте
за підрахунками Київського губернського ста-
тистичного комітету у 1903 р. було виявлено 289
лірників і кобзарів у Київській губернії, що, на
думку В. Доманицького, не зовсім відповідало
дійсності. Серед них кобзарів будо всього три:
Федір Бондаренко із с. Шабельники Чигирин-
ського пов., Григорій Бондаренко із м. Мокра Ка-
лигорка Звенигородського пов. і Петро Леми-
щенко – із с.Ставище Радомисльського повіту.
Таку малу кількість відомостей про кобзарів
В. Доманицький пояснює тим, що інформатори
не звертали уваги на різницю між кобзарями та
лірниками, зараховуючи всіх співців-виконавців
«до однієї групи лірнико-кобзарів» .
Учений вказав на принципову різницю між
кобзарями і лірниками як за інструментами, так
і за манерою виконання і частково за репертуа-
ром співаків: «Лирник, для того чтобы слушатель
из-за визгливой лиры мог разобрать слова песни,
должен напрягать свой голос, который, поэтому,
бывает неприятно-резким; пение же кобзаря
более естественно, а потому и сильнее действует
на слушателя». Щодо відмінностей у репертуарі,
то кобзарі, окрім пісень, виконували ще й думи,
проте наприкінці ХІХ ст. ця відмінність фак-
тично уже не існувала. В. Доманицький звернув
увагу на виникнення кобзарства, вказав на його
значення в історії суспільства. Він назвав кобза-
рів «виразниками помислів і сподівань народу»,
які в козацьких походах були обов’язковими чле-
нами «товариства» і в тяжку хвилину «розважали
тугу» й надихали на перемогу. Народ ставився до
них як до «людей Божих», наголошує В. Дома-
ницький, із співчуттям та увагою, слухаючи
«этих хранителей народных произведений – их
думы или песни, задумывался над слышанным,
а нередко растрагивался до слез, слыша в их го-
лосе песни про собственное горе или полное
славы прошлое своего народа и, таким образом,
сам того не замечая, воспитывался в духе отцов».
В. Доманицький виявив широку обізнаність з
дослідженнями світового епосу, відзначаючи вели -
ку роль в історії свого народу «индийских певцов
с биною», «татар – с бурою», «греческих рапсодов
321
Монументальні видання наукової спадщини Василя Доманицького
– с пандурою», «сербских “слепачек-певцов»,
«древнеславянских баян с гуслями, великорусских
сказителей былин», «малорусских кобзарей с бан-
дурой». Вчений вважав, що з придушенням гайда-
мацтва, занепадом Січі змінювалося ставлення на-
роду до бандуристів-кобзарів. Приблизно з 20-х
рр. ХІХ ст. бандуру поступово витіснила ліра. Як
зазначає В. Доманицький, «народ все ещё продол-
жает с благоговейным чувством слушать своих
певцов, но вкус его к думам и песням мало-по-
малу, по мере забвения старинных воспоминаний,
начинает исчезать, предьявляются к исполнителям
менее высокия требования: народ охотнее слушает
шуточныя и плясовыя песни, чем старыя думы,
предпочитает лиру бандуре» .
Для характеристики кобзарів і лірників Київ-
ської губ. В. Доманицький наводить деякі свід-
чення кореспондентів Статистичного комітету (з
них найдокладніше «мирового посередника» Бер-
дичівського пов. Логиновського), з яких видно,
що кобзарське мистецтво в Бердичівському повіті
на поч. ХХ ст. майже зникає, а лірництво корис-
тується серед місцевого населення значною
популярністю. Головною причиною, яка приму-
шувала людину займатися співом і грою на лірі,
була відсутність зору, оскільки селяни не дозво-
ляли «зрячему заниматься искусством лирника».
«В глазах сельскаго люда лирник не просто
нищий-попрошайка, он прежде всего «несчас-
тный», предназначенный судьбою на служение
Богу, а потому каждый считает своим нравствен-
ным долгом уделить посильную лепту в пользу
благочестиваго горемыки» – такі внутрішні риси
«этого любопытного явления народнаго быта»
виділяє кореспондент. Він також відзначає особ-
ливості регіонального розподілу між виконав-
цями – у кожного співака був чітко визначений
район, у межах якого він переходив з місця на
місце, пристосовуючи свої відвідування, голов-
ним чином, до святкових і ярмаркових днів.
Пісні лірників були в основному морально-
повчального або релігійного характеру, в яких
оплакувалася гірка доля сироти або смерть бід-
няка, використовувалися сюжети зі Священного
Писання. Моральне обличчя виконавців також
відповідало роду занять: «по своим личным ка-
чествам они, в большинстве случаев, являются
людьми благочестивыми, смиренными и набож-
ними». Відповідно і ставлення селян до них було
позитивним, доброзичливим. З поширенням гра-
мотності серед сільського населення і появою ці-
кавості до книги лірництво поступово занепадає.
Цьому також сприяла і відсутність спеціальних
кобзарських і лірницьких шкіл у Київській губ.
Однак, зібрані відомості про 189 кобзарів і лір-
ників Київської губ., які В. Доманицький подав
у кінці праці, а також зібрані ним дані ще про 169
співців з інших губерній засвідчують про живу-
чість пісенних традицій в Україні на поч. ХХ ст.
Це також заперечує судження про те, що з часів
відкриття у 1873 р. «останнього кобзаря» Остапа
Вересая народні співаки майже зовсім зникли. Як
зазначає В. Доманицький, «убеждение это оказа-
лось совершенно неосновательным: историчес-
кия думы и особенно песни бытового характера
ещё живут в народе, и петь их есть кому». Він на-
водить висловлювання відомого збирача народ-
них дум Сластіона, в якому звучить заклик до
збереження народного епосу: «Надо, чтобы лю-
бители старины и вообще друзья науки спешили
собрать то, что ещё носит в своей памяти народ
и его певцы; пусть собирают и записывают, не
взирая на то, что многое сглаживается и гибнет,
так сказать, на наших глазах». На жаль, мате-
ріали, зібрані В. Доманицьким, майже не вико-
ристовувалися у працях учених наступних поко-
лінь. Так, у книжці Ф. Лаврова «Кобзарі: Нариси
з історії кобзарства в Україні» (К., 1980) нема й
згадки чи посилання на дослідження В. Дома-
ницького, що могло б значно доповнити видання
фактажем, цінними спостереженнями. Тому на-
дзвичайно важливо, що маємо повне переви-
дання такої цінної праці В. Доманицького.
Ще дві праці В. Доманицького з фольклорис-
тики та етнографії, на які варто звернути увагу,
на жаль, до рецензованих видань (враховуючи
чотири томи й бібліографічний покажчик) не по-
трапили: «Народна медицина у Ровенському по-
віті на Волині» (МУЕ, 1905, т. VІ, с. 100–107),
«Народній калєндар у Ровенськім повіті, Волин-
ської губернії. Зап. В. Доманицький» (МУЕ,
1912, т.1 5, с. 62–89).
В. Поліщуку належить також ідея перевидання,
впорядкування, редагування книги спогадів побра-
тимів В. Доманицького – С. Єфремова, Ф. Мату-
шевського, О. Лотоцького, П. Стебницького,
В. Липинського та ін. – «Чистому серцем: Пам’яти
Василя Доманицького /Упоряд. і ред. В. Поліщук.
– Перевид. 1912 р. з «Додатками» /За участю
В. Мовчана. – Черкаси: Чабаненко Ю. А., 2010. –
176 с.». Перевидання книги спогадів здійснив
Володимир Мовчан – український будівничий і
благодійник, журналіст, доктор економічних наук.
У статті «А пам’ять незгасна», вміщеній у збір-
нику, В. Мовчан розповідає про важливість віднов-
лення храму Різдва Богородиці в селі Колодис-
3/4 ’2016К Р А Є З Н А В С Т В О
322
Микола Дмитренко, Лідія Козар
тому, де народився В. Доманицький, впорядку-
вання його могили, відновлення хреста на надмо-
гильному пам’ятнику, оголошення 2010 року на
Черкащині «роком Василя Доманицького», пере-
видання збірника «Чистому серцем...», що «сприя-
тиме вихованню патріотів рідного краю» (с. 168).
Збірник містить упорядковані С. Єфремовим у
1912 р. біографію, спомини, похорон В. Доманиць-
кого (с. 5–110) та додатки (с. 111–173), в яких по-
даються некрологи, телеграми, статті, опубліко-
вані на сторінках періодичних видань «Рада» та
«Діло». Також вміщені дослідження сучасних вче-
них про В. Доманицького – «Борець за долю рід-
ного народу» (Василь Доманицький у спогадах
Євгена Чикаленка) В. Поліщука, «Трудівник пера
на рідній ниві» В. Мицика. В статтях В. Поліщука,
В. Мицика, В. Мовчана прослідковується захоп-
лення величчю громадянського й суто людського
подвигу В. Доманицького. Не може не хвилювати
вміщена в одній із статей цитата О. Лотоцького
про В. Доманицького: «Хто не знав особисто не-
всипущої праці Доманицького, не зможе собі уяви -
ти, як то до 33-літнього віку, з якого принаймні
8 літ припадає на лежання в ліжку смертельної
хвороби, можна було розв’язати таку колосальну
й заразом різнорідну діяльність, переробити всю
ту працю, що здолав її виконати той феноменаль-
ний акумулятор людської енергії» (с. 153).
Результатом захоплення черкаських вчених ве-
личною постаттю їх славнозвісного земляка стало
видання науково-допоміжного біо-бібліографіч-
ного покажчика його праць – «Невтомний робіт-
ник на рідній ниві: Василь Миколайович Дома-
ницький (до 100-річчя від часу смерті) [Текст]:
наук.-допом. біобібліограф. покажчик / уклад.:
Л. Т. Демченко, Н. В. Адешелідзе. – Черкаси: Ча-
баненко Ю. А., 2010. – 60 с.», автор вступної статті
та науковий редактор – В. Т. Поліщук. Відкрива-
ється видання передмовою В. Поліщука «Імпера-
тиви Василя Доманицького. До 100-річчя з дня
смерті подвижника» (с. 5–22). Бібліографічна час-
тина покажчика складається з трьох розділів:
«Праці Василя Доманицького», «Життя та діяль-
ність Василя Доманицького» та «Допоміжні по-
кажчики». У першому розділі подано назви праць
В. Доманицького за відповідними тематичними
підрозділами (334 позиції). Серед них найбільше
рецензій (158 позицій), що засвідчує активну гро-
мадську позицію вченого-енциклопедиста на те-
рені утвердження українознавства. Об’ємні руб-
рики з історії (61 позиція), літературознавства та
мовознавства, шевченкіани (35 позицій). Пози-
тивно те, що поряд із назвами праць В. Доманиць-
кого подаються вказівки на їх рецензії (див.
№№ 56, 59, 75, 76, 125, 130–132, 322). Проте чо-
мусь пропущена рецензія «феноменально щасли-
вого збирача» (І. Франко) фольклору В. Гнатюка
на дослідження В. Доманицького «Песни о Нечае.
Новые варианты и литература песни. – К., 1905»,
вміщена у «Записках НТШ» (1906, кн.V, т. LХХІІІ,
с. 211–212). Розділ «Життя та діяльність Василя
Доманицького» вміщує назви праць, в яких висвіт-
люється його біографія та багатогранна наукова ді-
яльність. Також подані окремі рубрики «Відгуки
на смерть В. Доманицького» та «В. Доманицький
і діячі культури». Всього названо 109 досліджень,
серед них одне дисертаційне: «Токар Н. М. На-
укова і громадська діяльність В. Доманицького в
контексті суспільно-політичного життя України
останньої чверті ХІХ – поч. ХХ ст.: ... на здобуття
наук. ступеня канд. істор. наук. – К., 2008». На наш
погляд, варто було б подати вказівки на праці
таких авторитетних вчених, як М. Сумцов («Діячі
українського фольклора» (Х., 1910. – С. 29) та
Ф. Колесса («Історія української етнографії» (К.,
2005. – С. 278–282), в яких аналізується наукова
діяльність В. Доманицького. Також потрібно було
б вказати на спогади О. Лотоцького «Сторінки ми-
нулого» (Варшава, 1932. – С. 215 – 223) та Є. Чи-
каленка «Спогади (1861–1907)» (Нью-Йорк,
1955. – С.366), на які неодноразово посилаються
самі упорядники видання. До переліку опубліко-
ваних джерел добре було б долучити вказівки на
архівні матеріали, які зберігаються в рукописних
фондах Інституту літератури імені Тараса Шев-
ченка НАНУ (ф.47, 1046 од. зб., ф.3, 59, 81, 83,
131), ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАНУ (ф.28 – 3,
од. зб.145, 320, 418), Інституті рукописів НБУВ
(ф.95, 86 од. зб., ф. І, 13 од. зб., ф.ІІІ, 60 од.зб.,
ф. Х, 2 од. зб.). Мабуть, варто поміркувати над під-
готовкою ще одного збірника праць В. Доманиць-
кого, доповнивши доробок тими публікаціями, що
не ввійшли до рецензованих томів, а також архів-
ними матеріалами – записами фольклору, листу-
ванням, фрагментами із статей сучасних дослід-
ників.
Загалом же проаналізовані монументальні
видання – значний здобуток української науки,
важлива подія в культурному житті України, що
матиме великий вплив на розвиток подальших
гуманітарних студій. Вчені Черкащини гідно вша-
нували пам’ять славнозвісного громадського діяча
та науковця-енциклопедиста, популяризатора на-
родознавчих ідей, борця за українську націо-
нальну справу Василя Доманицького, зберігши
його ідеї для сучасних та майбутніх поколінь.
323
Монументальні видання наукової спадщини Василя Доманицького
|