Музей і суспільство: новітні підходи до діалогу

Рецензія на книгу: Маньковська Р. В. Музеї України у суспільно-історичних викликах ХХ – початку ХХІ століть . – Львів: Простір-М, 2016. – 408 с.

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2016
1. Verfasser: Титова, О.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут історії України НАН України 2016
Schriftenreihe:Краєзнавство
Schlagworte:
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168843
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Музей і суспільство: новітні підходи до діалогу / О. Титова // Краєзнавство. — 2016. — № 3-4. — С. 324-325. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-168843
record_format dspace
spelling irk-123456789-1688432020-05-17T01:26:17Z Музей і суспільство: новітні підходи до діалогу Титова, О. Огляди Рецензія на книгу: Маньковська Р. В. Музеї України у суспільно-історичних викликах ХХ – початку ХХІ століть . – Львів: Простір-М, 2016. – 408 с. 2016 Article Музей і суспільство: новітні підходи до діалогу / О. Титова // Краєзнавство. — 2016. — № 3-4. — С. 324-325. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168843 uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Огляди
Огляди
spellingShingle Огляди
Огляди
Титова, О.
Музей і суспільство: новітні підходи до діалогу
Краєзнавство
description Рецензія на книгу: Маньковська Р. В. Музеї України у суспільно-історичних викликах ХХ – початку ХХІ століть . – Львів: Простір-М, 2016. – 408 с.
format Article
author Титова, О.
author_facet Титова, О.
author_sort Титова, О.
title Музей і суспільство: новітні підходи до діалогу
title_short Музей і суспільство: новітні підходи до діалогу
title_full Музей і суспільство: новітні підходи до діалогу
title_fullStr Музей і суспільство: новітні підходи до діалогу
title_full_unstemmed Музей і суспільство: новітні підходи до діалогу
title_sort музей і суспільство: новітні підходи до діалогу
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2016
topic_facet Огляди
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168843
citation_txt Музей і суспільство: новітні підходи до діалогу / О. Титова // Краєзнавство. — 2016. — № 3-4. — С. 324-325. — укр.
series Краєзнавство
work_keys_str_mv AT titovao muzejísuspílʹstvonovítnípídhodidodíalogu
first_indexed 2025-07-15T03:35:22Z
last_indexed 2025-07-15T03:35:22Z
_version_ 1837682416989241344
fulltext 324 У сучасному українському суспільстві гостро стоять питання духовного розвитку, що тісно пов’язано зі зростаючою роллю соціокультур- них інститутів, і, безперечно, актуалізує музейну тематику серед науковців. Поява книги Руслани Вікторівни Маньковської дозволяє розглядати музей як важливий чинник суспільних змін. Такий аспект досі не ставав предметом дослід- ницьких студій в українській історіографії, як і спроба проана- лізувати місце та роль музею в історичному і сучасному соціо- культурному просторі. У монографічному дослід- женні висвітлюється значення музею в суспільному розвитку впродовж ХХ та на початку ХХІ ст. Як історик та музеєзна- вець, автор простежує процес трансформації ролі музею в кон- тексті певних періодів україн- ської історії, акцентуючи увагу на взаємодії музею і суспільства, чим підносить музей до живого суспільного організму, здатного реагувати на ви- клики часу. Відомий дослідник музейної справи, опираючись на новітні підходи у вивченні куль- турної спадщини, глибоко аналізує стан україн- ської музеології, важливі питання теоретичного змісту в контексті світових досягнень музейної галузі. Заслуговують на увагу роздуми автора про місце музеології в системі соціогуманітарних наук, у підсумку яких дослідник вперше форму- лює новітню суспільну концепцію музею, яка ґрунтується на закономірностях взаємодії суспільства та музею в історичній площині, об’ємно окреслює його суспільно творчий по- тенціал, аналізує динаміку взаємовідносин «музей – суспільство». Таке авторське бачення місії музею в суспільстві значно поглиблює його сутність, допомагає осягнути цей феномен, як суспільне явище. Руслана Маньковська перекон- ливо доводить актуальність новітніх критеріїв підходу до музею, які промовисто охарактеризу- вав відомий музейник Міхаїл Гнєдовський: «Функції сучасного музею – не лише зберігати пам’ять, але й пояснювати наш спадок наступ- ним поколінням» (с. 20). Важливе місце у дослідженні посідає харак- теристика вітчизняних і зарубіжних наукових музеологічних шкіл з розглядом актуальних тео- ретичних проблем (наприклад, термінологічного інструментарію) і підходів до визначення місця музею в міждисциплінарному просторі. Цікаві також нотатки автора щодо внеску окремих особистостей та цілих інститу- цій, зокрема співробітників Цен- тру пам’яткознавства НАН Ук- раїни і Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, у розробку широкого кола музеєзнавчих проблем. Окремий розділ монографії присвячений драматичному пе- ріоду української історії, коли політичні репресії сталінського режиму деформували музейну справу, що, як слушно зазначає автор дослідження, не могло не вплинути на сьо- годення музеїв і досі позначається на ставленні громадянства до них. Тоталітарна держава пере- творила музеї в ідеологічний інструмент влади, понищила не лише музейні збірки, яких вже не повернути до національної спадщини, але реп- ресивна машина поглинула цілу плеяду музей- ників-професіоналів, імена яких ще не так давно були заборонені. Завдячуючи багаторічній ретель- ній дослідницькій праці, Руслана Маньковська на основі широкого масиву архівних документів, ма- теріалів музейних фондів відтворює скривджені долі фахівців музейної справи, висвітлює подвиж- ницьку діяльність призабутих чи майже невідо- мих музейників першої половини ХХ століття. Аналізується стан музейництва в умовах тоталі- тарного режиму на Житомирщині, Черкащині, Львівщині, до наукового обігу вводяться досі не публіковані архівні джерела щодо репресій серед музейників. Автор монографії, осмислю - ючи причини та наслідки суспільних деформацій 1920–30-х років ХХ ст., розкриває їх вплив на Олена Титова (м. Київ) Музей і суспільство: новітні підходи до діалогу Рец. на книгу: Маньковська Р. В. Музеї України у суспільно-історичних викликах ХХ – початку ХХІ століть . – Львів: Простір-М, 2016. – 408 с. 325 сучасну музейну галузь, що, зокрема, познача- ється на налагодженні діалогу між музеями та суспільством. Докладніше Р. Маньковська зупи- няється на «портретах» видатних музейників – М. Макаренка, Ф. Козубовського, О. Федоров- ського, Є. Спаської. Як слушно зазначає автор до- слідження: «Життєпис кожного – персоніфікова- ний зріз історії музейної справи України, її звитяжних і трагічних сторінок» (с. 117). Проблема взаємодії музею з відвідувачем по- сіла в другій половині ХХ ст. центральне місце в діяльності світового музейного товариства. Дослідник, ґрунтовно вивчаючи досвід зарубіж- них колег та музейних закладів, виразно прово- дить думку щодо об’єктивності в розгортанні культурних процесів. Новітні тенденції в роз- витку зарубіжного музейництва мали поши- рення в музейній справі України. Так, появу в 1970–80-х рр. у світі музеїв нового типу – еко- музеїв, Руслана Маньковська пов’язує з виник- ненням музеїв під відкритим небом, аргументо- вано доводячи на прикладі конкретних закладів їх ширші функції, аніж у музеїв-скансенів. Також хвилю піднесення в другій половині ХХ ст. му- зейного руху в світі сприйняло громадське му- зейництво в Україні. Автор дослідження спра- ведливо наголошує на громадській музейній ініціативі як свідченні зрілості громадянського суспільства. Такі твердження суттєво змінюють підходи до народних музеїв, значно підсилюють їх роль у духовному оновленні суспільства. У книзі цілий блок присвячено використанню новітніх інформаційних технологій у музейній діяльності. Чи не вперше музеєзнавець компл- ексно характеризує різносторонні можливості інноваційних технологій у формуванні сучас- ного музейного простору, багатовекторність його комунікаційної системи, залучаючи досвід українських музеїв та культурно-просвітниць- ких організацій. Р. Маньковська торкається важливого питання сучасного життя музейних закладів – ролі меценатської підтримки та її суспільної перспективи в Україні. Автор заглиб- люється в історичні витоки цього явища, ви- разно означує термін «музейне меценатство». Знайомлячись з працею Руслани Маньковської, відзначаєш її наповненість персоналіями, серед яких згадані як видатні постаті української куль- тури, так і маловідомі широкому загалу подвиж- ники музейництва. Узагальнено вагомий внесок у пам’яткоохоронну та музейну справу академіка Петра Тронька, відзначено роль легендарних музейників Михайла Сікорського, Бориса Возницького, Іларіона та його доньки Віри Свєн- ціцьких у збереженні національної культурної спадщини. Автором систематизовано значний матеріал щодо присутності впродовж багатьох десятиліть музейного сегменту в дослідженнях співробітників Інституту історії України НАН України, їх теоретичних розробок з музеєзнавства, участі у формуванні наукового потенціалу музей- ної галузі країни. Науковець вперше під оригінальним кутом зору подає узагальнюючу характеристику му- зейної Шевченкіани України, розглядаючи вша- нування пам’яті Великого Кобзаря у співвідно- шенні з націотворчими процесами в суспільстві. До відтвореної автором мережі увійшли музейні збірки національних, державних, громадських закладів та приватних колекцій. Руслана Маньковська, маючи значний досвід роботи в краєзнавстві, не обходить увагою музеї цього профілю, висвітлюючи історію їхнього становлення та розвитку, і що головне – підкрес- лює гуманістичну місію закладів у сучасному со- ціокультурному просторі, наголошує на просвіт- ницько-виховній, пам’яткоохоронній функціях. Фахівців музейної справи зацікавить прак- тичний доробок дослідника, як своєрідна апро- бація викладених у монографії теоретичних по- ложень. Широкий діапазон запропонованих автором музейних проектів засвідчує дійсний професіоналізм Р. Маньковської – науковця та музеєзнавця. У рецензованій монографії ґрунтовно дослід- жено розвиток музеїв впродовж ХХ – початку ХХІ століть, аргументовано доведено їх роль у суспільнотворчих процесах, визначено подальші перспективи музейних закладів у співпраці з громадськістю. Руслана Маньковська підготу- вала перше у вітчизняній історіографії компл- ексне узагальнююче дослідження трансформації взаємодії системи «музей – суспільство» в істо- ричній ретроспективі, проаналізувала процеси формування музеологічних термінологічних дефініцій, роль музеїв і музейників у соціокуль- турному просторі, запропонувала приклади прикладного застосування теоретичних напра- цювань у конкретних музейних проектах. Рецен- зована робота є вагомим внеском до вирішення проблем вітчизняного музейництва, викличе значний інтерес у широкого кола науковців, музейників, краєзнавців, охоронців культурної спадщини. Музей і суспільство: новітні підходи до діалогу