Історико-краєзнавчі дослідження на Одещині у другій половині ХХ століття: vтенденції та напрямки
У статті розглядаються становлення краєзнавчого руху на Одещині різноманітні напрямки історико-краєзнавчих досліджень в регіоні у другій половині ХХ століття.
Збережено в:
| Дата: | 2017 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2017
|
| Назва видання: | Краєзнавство |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168851 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Історико-краєзнавчі дослідження на Одещині у другій половині ХХ століття: vтенденції та напрямки / Н. Щербина // Краєзнавство. — 2017. — № 1-2. — С. 25-37. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-168851 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1688512020-05-20T01:26:06Z Історико-краєзнавчі дослідження на Одещині у другій половині ХХ століття: vтенденції та напрямки Щербина, Н. Літопис українського краєзнавства У статті розглядаються становлення краєзнавчого руху на Одещині різноманітні напрямки історико-краєзнавчих досліджень в регіоні у другій половині ХХ століття. The article deals with the formation of local lore movement in the Odessa region in the second half of the twentieth century, because in this period there was differentiation of various areas of study region. During this period, development of historic study found reflected in the activities of research institutes, many departments of humanities universities republic, researchers state archival institutions, public museums, libraries, aimed at developing local historical problems, the study of the socio-economic and cultural development of a region, its history, businesses, educational institutions, historical and cultural monuments. An important result of the edge scientific research was the creation of the fundamental work “History of the towns and villages of the Ukrainian SSR.» The value of this work is that the preparation and publication of scientific work has become one of the important factors that significantly increased the Ukrainian local history to a new level, greatly contributed to the further development museology, Heritage work, the publication of new historical and ethnographic works. В статье рассматривается становление краеведческого движения в Одесской области, различные направления историко-краеведческих исследований в регионе во второй половине ХХ века. 2017 Article Історико-краєзнавчі дослідження на Одещині у другій половині ХХ століття: vтенденції та напрямки / Н. Щербина // Краєзнавство. — 2017. — № 1-2. — С. 25-37. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168851 94 (477.74): 908 uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Літопис українського краєзнавства Літопис українського краєзнавства |
| spellingShingle |
Літопис українського краєзнавства Літопис українського краєзнавства Щербина, Н. Історико-краєзнавчі дослідження на Одещині у другій половині ХХ століття: vтенденції та напрямки Краєзнавство |
| description |
У статті розглядаються становлення краєзнавчого руху на Одещині різноманітні напрямки
історико-краєзнавчих досліджень в регіоні у другій половині ХХ століття. |
| format |
Article |
| author |
Щербина, Н. |
| author_facet |
Щербина, Н. |
| author_sort |
Щербина, Н. |
| title |
Історико-краєзнавчі дослідження на Одещині у другій половині ХХ століття: vтенденції та напрямки |
| title_short |
Історико-краєзнавчі дослідження на Одещині у другій половині ХХ століття: vтенденції та напрямки |
| title_full |
Історико-краєзнавчі дослідження на Одещині у другій половині ХХ століття: vтенденції та напрямки |
| title_fullStr |
Історико-краєзнавчі дослідження на Одещині у другій половині ХХ століття: vтенденції та напрямки |
| title_full_unstemmed |
Історико-краєзнавчі дослідження на Одещині у другій половині ХХ століття: vтенденції та напрямки |
| title_sort |
історико-краєзнавчі дослідження на одещині у другій половині хх століття: vтенденції та напрямки |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2017 |
| topic_facet |
Літопис українського краєзнавства |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168851 |
| citation_txt |
Історико-краєзнавчі дослідження на Одещині у другій половині ХХ століття: vтенденції та напрямки / Н. Щербина // Краєзнавство. — 2017. — № 1-2. — С. 25-37. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. |
| series |
Краєзнавство |
| work_keys_str_mv |
AT ŝerbinan ístorikokraêznavčídoslídžennânaodeŝiníudrugíjpoloviníhhstolíttâvtendencíítanaprâmki |
| first_indexed |
2025-07-15T03:35:42Z |
| last_indexed |
2025-07-15T03:35:42Z |
| _version_ |
1837682438212419584 |
| fulltext |
25
УДК 94 (477.74): 908
Надія Щербина (м. Одеса)
Історико-краєзнавчі дослідження на Одещині
у другій половині ХХ століття:
тенденції та напрямки
У статті розглядаються становлення краєзнавчого руху на Одещині різноманітні напрямки
історико-краєзнавчих досліджень в регіоні у другій половині ХХ століття.
Ключові слова: історичне краєзнавство, пам’ятки історії та культури, музеї, бібліотеки, кра-
єзнавча література.
Nadezhda Shcherbina
Historical, regional studies at the Odessa regional
in the second half of the twentieth century:
tendencies and directions
The article deals with the formation of local lore movement in the Odessa region in the second half of
the twentieth century, because in this period there was differentiation of various areas of study region.
During this period, development of historic study found reflected in the activities of research institutes,
many departments of humanities universities republic, researchers state archival institutions, public mu-
seums, libraries, aimed at developing local historical problems, the study of the socio-economic and cul-
tural development of a region, its history, businesses, educational institutions, historical and cultural mon-
uments. An important result of the edge scientific research was the creation of the fundamental work
“History of the towns and villages of the Ukrainian SSR.» The value of this work is that the preparation
and publication of scientific work has become one of the important factors that significantly increased the
Ukrainian local history to a new level, greatly contributed to the further development museology, Heritage
work, the publication of new historical and ethnographic works.
Key words: historical studies, historical and cultural monuments, museums, libraries, local history
books.
Надежда Щербина
Историко-краеведческие исследования
в Одесской области во второй половине
ХХ века: тенденции и направления
В статье рассматривается становление краеведческого движения в Одесской области,
различные направления историко-краеведческих исследований в регионе во второй половине
ХХ века.
Ключевые слова: историческое краеведение, памятники истории и культуры, музеи, библио-
теки, краеведческая литература.
Друга світова війна змінила основні напрям -
ки роботи державних установ, культурно-освіт-
ніх закладів і громадських організацій, завдала
значної шкоди розвиткові науки і культури. Тому,
після її завершення в республіці почалися про-
цеси відновлення і становлення історичної науки
взагалі та історичного краєзнавства зокрема.
Об’єктивним процесом у повоєнний період стала
диференціація різноманітних напрямків дослід-
ження краю. У рамках краєзнавства найбільш
чітко визначився історичний напрямок, сформу-
валися його основні форми – наукові, громадські
та шкільні. Активізувалася робота щодо ви-
вчення історії Другої світової війни, збору мате-
ріалів про подвиги людей, які своєю працею
намагалися у період війни відродити економіку
й культуру України. У повоєнні роки розвиток
історичного краєзнавства знаходив своє відо -
браження у діяльності науково-дослідних інсти-
тутів, багатьох кафедр гуманітарних наук вузів
республіки, наукових співробітників державних
архівних установ, державних музеїв, бібліотек,
яка була спрямована на розробку локально-істо-
ричних проблем, вивченню соціально-економіч-
ного і культурного розвитку окремого регіону,
історії його підприємств, навчальних закладів,
історико-культурних пам’яток.
Істотним результатом наукового дослідження
краю стало створення фундаментальної праці
«Історії міст і сіл Української РСР». У підготовці
багатотомного видання брали участь тисячі на-
уковців, викладачів, музейних працівників, архі-
вістів, журналістів, краєзнавців-аматорів, які про-
вели значну роботу щодо збору і систематизації
документів та матеріалів про всі населені пункти
України. У процесі підготовки тому «Одеська
область», чимало особистих зусиль доклали на-
уковці і краєзнавці Одещини для формування ці-
лісного видання. Значення проведеної роботи по-
лягає ще й в тому, що підготовка та видання цієї
наукової праці стало одним із важливих чинників,
які вивели українське краєзнавство на якісно
новий рівень, істотно сприяли подальшому роз-
витку музейництва, пам’яткоохоронної роботи,
виданню нових історико-краєзнавчих праць.
Значний внесок у розробку проблеми роз-
витку українського історичного краєзнавства зро-
бив український історик П.Тронько. В наукових
працях вченого розглядаються теоретичні та прак-
тичні питання розвитку історичного крає знавства
в Україні у ХХ ст.1. Окремо можна виділити дослі -
дження А.Бачинського2, І.Сапожникова3, О.Дьомі -
на4, які присвячені проблемам виявлення, облі ку,
охорони, збереження пам’я ток історії та культури
Одещини й підготовки до написання «Зводу
пам’яток історії та культури Української РСР».
Стан краєзнавчих проблем на межі ХХ– ХХІ
століть став предметом дослідження в працях
П.Тронька «Історичне краєзнавство: крок у нове
тисячоліття», «Краєзнавство на Україні: традиції
і перспективи» та «Краєзнавство у відродженні
духовності та культури»5. Автор пропонує своє
1/2 ’2017Надія Щербина К Р А Є З Н А В С Т В О
26
1 Тронько П., Скляренко Є. Основні підсумки і дальші завдання історико-краєзнавчих досліджень // Ук-
раїнський історичний журнал. – 1979. – № 11. – С. 51–61; Його ж. Деякі питання розвитку історичного кра-
єзнавства // Вісник Академії наук УРСР. – 1982. – № 6. – С. 32–48; Його ж. Актуальні питання історичного
краєзнавства // Український історичний журнал. – 1986. – № 7. – С. 16–32; Його ж. Історико-культурні цін-
ності і сучасність. – К.: Рідний край, 1988. – 187 с.
2 Бачинський А. У пошуках слідів історії // Пам’ятки України. – 1981. – № 1. – С. 36–37; Бачинський А.,
Самойлов Ф. Щоб заговорили пам’ятки // Пам’ятки України. – 1985. – № 2. – С. 41–42.; Бачинський А.
Документальні пам’ятники: виявлення, збереження, використання // Тезисы І областной историко-краевед-
ческой научно-практической конференции, посвященной 200-летию г. Одессы «Воспитание историей». –
Одесса, 1989. – С. 75–77.
3 Сапожников И. Археологические разведки для «Свода памятников истории и культуры Одесской об-
ласти» в 1988 г. // Тезисы І областной историко-краеведческой научно-практической конференции, посвя-
щенной 200-летию г. Одессы «Воспитание историей». – Одесса, 1989. – С. 121–122.
4 Дьомін О. Проблеми вивчення пам’яток історії та культури у «Зводі історії і культури України по Оде-
ській області» // Шоста Всеукраїнська конференція з історичного краєзнавства. – Луцьк: Волинський дер-
жавний університет ім. Л.Українки, 1993. – С. 312–313.
5 Тронько П. Краєзнавство на Україні: традиції і перспективи / Завдання історичного краєзнавства у до-
слідженні та популяризації пам’яток історії та культури. – К., 1991. – С 12–20; Краєзнавство у відродженні
духовності та культури. – К.: Рідний край, 1994. – 107 с.
бачення невирішених питань, перспективних на-
прямів дослідження краєзнавчої проблематики,
оновлення джерельної бази краєзнавства, акцен-
туючи увагу на загальноукраїнських проблемах
розвитку історичного краєзнавства, не зосеред-
жуючись на окремих регіонах України.
Проблеми розвитку та періодизації історич-
ного краєзнавства на Одещини порушували в
своїх працях такі вчені як З.Першина6, М.Раков-
ський7. На основі нових концептуальних підхо-
дів щодо висвітлення регіональних аспектів
історико-краєзнавчих проблем проводив дослід-
ження у 1990-ті рр. М.Раковський. Вченому на-
лежить кілька публікацій, присвячених пробле-
мам періодизації історичного краєзнавства,
діяльності наукових і громадських організацій
щодо проведення краєзнавчої роботи в регіоні8.
Проте, слід зазначити, що праці, написані у ра-
дянську добу не позбавлені тогочасного ідеоло-
гічного впливу. Доба незалежності України ха-
рактеризується глибоким осмисленням нових
підходів до історико-краєзнавчої проблематики,
хоча регіональний аспект у літературі представ-
лений фрагментарно. Розкриття основних різ-
номанітних напрямків історико-краєзнавчих
досліджень Одещини у другій половині ХХ
століття і є метою даної статті.
У повоєнні роки поза межами наукового
узагальнення залишалися проблеми історич-
ного краєзнавства Одещини. У низці дослід-
жень зроблено спроби розвитку історичного
краєзнавства певних регіонів. Історико-краєз-
навчі дослідження в Україні в цілому і Одещині
зокрема, має свої великі і давні традиції. У істо -
ричному краєзнавстві, як галузі наукового
знання, що має власний об’єкт, предмет, мету,
завдання, методологію використовується при-
нцип періодизації. Зокрема, це стосується і до-
сліджень регіональних аспектів історико-крає -
знавчої проблематики. У працях академіка
П.Тронька та більшості провідних істориків-
краєзнавців краєзнавство в Україні поділяється
на дореволюційне (до 1917 р.) і післяреволю-
ційне. Так, на їх думку, можна розвиток крає -
знавства поділити на такі періоди: 1) 20-ті роки
ХХ ст. – «зоряний час» українського краєзнав-
ства; 2) кінець 1920-х – середина 1950-х рр. –
період репресій проти краєзнавців і занепаду
краєзнавства; 3) початок 1960-х – 1980-ті роки –
відродження краєзнавчого руху; 4) краєзнавство
доби незалежної України9.
Періодизація історичного краєзнавства Оде-
щини знайшла відображення в працях Т.Гри-
гор’євої, З.Першиної, П.Тронька, М.Раковсь -
кого та інших. Аналіз різних підходів до
періодизації засвідчує, що попри використання
загальноприйнятої періодизації історичного
краєзнавства дослідники чітко бачать особли-
вості регіону, відмінності його історичного роз-
витку. Найбільш вдалою, на нашу думку, пред-
ставлена періодизація історичного краєзнавства
Одещини у працях вченого М.Раковського.
У дослідженнях про розвиток історичного кра-
єзнавства Одещини, відповідно до мети та по-
ставлених завдань, він поділяє його на шість
періодів. У своїх працях М.Раковський відзна-
чив, що ранній період розвитку історичного
краєзнавства в Одесі припадає на 20–40-ві рр.
ХІХ ст. і пов’язаний з діяльністю таких центрів
краєзнавства як: Одеський археологічний музей,
створений у 1825 р. (тоді він мав назву Оде-
ський міський музей старожитностей); Одеська
міська публічна бібліотека, що почала свою
роботу у 1830 р., була одним із центрів зосере -
Історико-краєзнавчі дослідження на Одещині
у другій половині ХХ століття: тенденції та напрямки
27
6 Першина З. Традиции отечественного краеведения, преемственность и развитие // Тезисы І областной
историко-краеведческой научно-практической конференции, посвященной 200-летию г. Одессы «Воспитание
историей». – Одесса, 1989. – С. 31–33.
7 Раковский М. Историческое краеведение в региональном измерении // Историческая память. – 1999. –
№ 1. – С. 7–15.
8 Раковский М. Актуальные проблемы развития исторического краеведения в нашем крае // Материалы
научной конференции, посвященной 40-летию историко-краеведческого музея. – Одесса, 1996. – С. 16–18;
Його ж. Історичне краєзнавство на Одещині: досвід, проблеми. // Історія України. Маловідомі імена, події,
факти. – К., 1999. – Вип. 6.– С. 21–25.; Его же. Историческое краеведение: опыт, проблемы, задачи. // Вечерняя
Одесса. – 1992. – 24 марта. – С. 3.
9 Історичне краєзнавство в Українській РСР / П.Т.Тронько, В.О. Горбик, О.І. Лугова та ін.; Відп. ред.
П.Т.Тронько; АН УРСР, Ін-т історії. – К.: Наукова думка, 1989; – 237 с.
дження краєзнавчої літератури в місті; Одеське
товариство історії і старожитностей, створене
у 1839 р., займалося вивченням документаль-
них пам’яток з історії запорізького козацтва,
дослідженням некрополів, збиранням етногра-
фічних пам’яток, стародруків, вивченням істо-
рії будівництва культових споруд, проведенням
археологічних розкопок10.
Наступний етап розвитку краєзнавчих сту-
дій відноситься до другої половини ХІХ – по-
чатку ХХ ст. У зазначений період створення
Новоросійського (Одеського) університету на
базі Рішельєвського ліцею дало новий поштовх
для історико-краєзнавчих досліджень. Частина
професорів ліцею продовжили краєзнавчі тра-
диції вже у складі історико-філологічного фа-
культету.
У 20-ті рр. ХХ ст. в Одесі сформувався і роз-
горнув свою роботу важливий центр україн-
ського краєзнавства. Його невід’ємною складо-
вою стали Одеська комісія краєзнавства при
ВУАН, Одеське наукове товариство при ВУАН,
комісія з охорони пам’ятників, музеї «Стара
Одеса», «Степова Україна» та інші культурно-
освітні заклади. Суттєву допомогу в створенні
умов для розвитку науково-дослідної роботи з
краєзнавства надавала Одеська комісія краєзнав-
ства, яка була створена у 1923 р. для поглибле-
ного вивчення Причорноморського краю. Це ви-
вчення стосувалося соціально-історичного,
етнографічно-лінгвістичного, археологічного та
природничого аспектів. У 30- ті рр. ХХ ст. під
тиском владних структур краєзнавчий рух в
країні, в його наукових і громадських формах,
поступово почав згортатися, а його найактив-
ніші учасники зазнали цілого ряду репресій. Цей
період торкнувся й Одеси. Тут слід назвати
імена вчених-істориків як М.Болтенко, М.Слаб-
ченко, які постраждали від необґрунтованих
звинувачень.
У роки Другої світової війни історичне кра-
єзнавство в Одесі, як і в країні, практично не
розвивалося. Внаслідок окупації міста було зав-
дано значної шкоди історичній науці в Оде-
ському державному університеті, а також мате-
ріально-науковій базі Одеського археологічного
музею. Окупанти пограбували цінні пам’ятки
культури та колекції музею. Але вже після за-
кінчення війни були вжиті заходи щодо повер-
нення музейних колекцій та відновлення музею.
Намагаючись відродити масове краєзнавство,
Наркомат освіти ще влітку 1942 р. запропонував
«…посилити збирання місцевого матеріалу з
історії краю…», що активізувало історико-крає -
знавчі дослідження, хоча масовим краєзнавство
ще не стало11.
Перші повоєнні роки характеризувалися від-
новленням краєзнавчих осередків, одними з
яких виступали музеї. Підґрунтям історико-кра-
єзнавчої роботи того часу, методичним центром
стала розгалужена мережа державних історич-
них та історико-краєзнавчих музеїв, а також му-
зеїв, що діяли на громадських засадах. Вже в
серпні 1944 рр., невдовзі після звільнення
Одеси, був покладений початок створенню до-
кументального музею оборони міста, який мав
назву «Оборона Одеси».
З другої половини 50-х рр. ХХ ст. почина-
ється кількісне і якісне зростання публікацій
історико-краєзнавчого характеру. Подальшому
розвитку наукових досліджень сприяла підго-
товка тому «Історії міст і сіл УРСР. Одеська
область». Вивчення історії краю також створю-
ється силами культурно-просвітницьких закла-
дів, широкої громадськості, краєзнавцями-
аматорами, людьми різних професій, що скла-
дає основний зміст історичного краєзнавства.
З цією метою створювалися громадські істо-
рико-краєзнавчі об’єднання, гуртки, комісії,
нерідко діючі при музеях, організаціях Україн-
ського товариства охорони пам’яток історії і
культури. У зв’язку з початком після ХХ з’їзду
процесу десталінізації в кінці 1950-х – початку
1960-х рр. наступив період деякого відрод-
ження краєзнавчої роботи. Але цей період був
нетривалим. Політика волюнтаризму і суб’єк-
тивізму, обстановка парадності, залишковий
принцип фінансування культури, поява застійних
явищ у економіці та настрою соціальної пасив-
ності негативно впливали на розвиток історич-
ного краєзнавства в Україні. Однак, на Одещині
попри всі складні умови, які відбувалися в
1/2 ’2017Надія Щербина К Р А Є З Н А В С Т В О
28
10 Раковский М. Историческое краеведение как наука: традиции и современность (на материалах Одес-
щины) // Одесі – 200. Матеріали міжнародної науково-теоретичної конференції, присвяченої 200-річчю
міста. – Одеса, 1994. – Ч.1. – С. 105–109.
11 Разгон А. Пути советского краеведения // История СССР. – 1967. – № 4. – С. 190–198.
республіці, розвитку краєзнавства в цей період
сприяло створення наукової історико-краєзнав-
чої секції «Одесика» (1964 р.) при Одеському
будинку вчених та Одеської обласної організа-
ції товариства охорони пам’яток історії та куль-
тури (1966 р.). Члени цих товариств брали ак-
тивну участь у охороні пам’яток історії та
культури, встановленні пам’ятників та меморі-
альних дошок, перейменуванні вулиць, прове -
денні наукових конференцій, обговоренні нової
історико-краєзнавчої літератури та ін.
Вивченню історії краю сприяли розгалужена
мережа краєзнавчих товариств, систематичні
конференції краєзнавців, видання спеціальної
періодичної літератури, а також бібліографічна,
експедиційна, пошукова, екскурсійна діяль-
ність, архівних та археологічних досліджень.
Наприкінці 1950-х років спостерігається кіль-
кісне і якісне зростання праць краєзнавчої те-
матики в обласних, міських та районних періо-
дичних виданнях. На рубежі 1950–1960-х рр.
у періодичній пресі було опубліковано близько
50 статей, які тією чи іншою мірою стосувалися
історії населених пунктів Одеської області.
Аналізуючи тенденції видання історико-кра-
єзнавчої літератури, можна стверджувати, що в
кінці 1950-х – на початку 1960-х рр. кількість
робіт, присвячених Одещині, виданих як на за-
гальнореспубліканському, так і регіональному
рівні, істотно збільшується. Так, якщо для порів-
няння взяти другу половину 1950-х років і другу
половину 1960-х років, то кількість вищезазна-
чених видань зросла. Йдеться про публікацію
брошур, журнальних і газетних статей. В 1960 –
1980-х рр. виходить велика кількість наукових
праць викладачів вищих навчальних закладів
Одеси. Так, викладачами Одеського державного
університету ім. І.Мечникова за 1960–1980-ті рр.
було опубліковано понад ста робіт з історії Пів-
дня України, міста Одеси та окремих населених
пунктів Одещини12.
При цьому наведене число наукових праць
безперечно може викликати сумнів і потребує
свого пояснення. Так, якщо брати до уваги всі
книги, брошури, журнальні та газетні статті, в
яких згадуються окремі факти з історії сіл і
селищ, персоналії, то їхня кількість може зрости
з геометричною прогресією. Нами ж враховані
лише ті праці, які на основі архівних документів,
свідчень усної історії комплексно розкривають
основні віхи минулого досліджуваних населе-
них пунктів. Наявні здобутки в даному напрямку
можна простежити на основі таблиці 1.
Таблиця 1
Кількість праць
з історії сіл і селищ одещини
(друга половина 40-х – початок 90-х рр. ХХ ст.)
Як видно з таблиці, основна кількість опублі-
кованих наукових праць припадає на 1960-ті рр.,
коли проводилася робота над підготовкою бага-
тотомного видання з історії міст і сіл. Зазначені
публікації стали своєрідною апробацією тих на-
рисів і довідок, які публікувалися в томі «Оде-
ська область», а також містили ті матеріали, які
з різних причин, не увійшли до багатотомника.
Зниження кількості публікацій у 1970-ті рр. по-
яснюється, на нашу думку, тим, що основна
увага науковців та краєзнавців-аматорів була
звернена на впорядкування документальних
збірників, підготовку наукових статей, обумов-
лювалося необхідністю доповнення і осмис-
лення вже опублікованих матеріалів. У 1980-х
рр. простежується тенденція до висвітлення тих
фактів і подій з історії Одещини, які, внаслідок
як об’єктивних, так і суб’єктивних факторів, не
знайшли своєї належної оцінки у радянській
історіографії.
Історики та краєзнавці Одеси досліджували
також історію окремих підприємств міста, оде-
ського порту, Чорноморського пароплавства,
вищих навчальних закладів тощо. Аналізувалося
культурне життя міста в різні періоди його істо-
рії. Ці публікації містили багато відомостей
історико-краєзнавчого характеру про історію
створення пам’ятників в Одесі визначним дія-
чам культури, про місця, пов’язані з життям і
творчістю поетів, композиторів. У 1960 р. ви-
йшла збірка нарисів про Одесу «Город вечной
Історико-краєзнавчі дослідження на Одещині
у другій половині ХХ століття: тенденції та напрямки
29
12 Тіхвінський С. Завдання історичного краєзнавства // Пам’ятки України. – 1988. – № 1. – С. 52–54.
Роки
Кількість історико-
краєзнавчих праць
ІІ пол. 1940-х – 1950-ті рр. 20
1960-і рр. 85
1970-і рр. 22
1980-ті – поч. 1990-х рр. 28
юности», де висвітлювалися основні історичні
події минувшини Одеси, розвиток міста, багат-
ство культурних цінностей тощо13.
До 40-річчя жовтневих подій 1917 р. було
видано низку праць про минуле міста і краю:
В.Загоруйко «По сторінках історії Одеси і Оде-
щини» (1957), Я.Штернштейн «Морские во-
рота Украины» (1958), В.Коновалов «Герои
одесского подполья» (1960), «Иностранная ко-
легия» (1958) та ін. У праці Я.Штернштейна
«Морские ворота Украины» на конкретних
фактах та прикладах, почерпнутих з архівних
документів, листів, спогадів, відтворена історія
Одеського порту з дня його заснування до
60-х рр. ХХ ст. Ця праця започаткувала серію
книг про промислові підприємства міста.
З’явилися колективні монографії з історії ряду
вузів міста, а саме Одеського державного уні-
верситету ім. І.Мечникова, Одеського політех-
нічного інституту та ін.14.
Слід відмітити, що ряд колективних та інди-
відуальних наукових праць, які були присвячені
історії Одещини та її історико-культурним
надбанням, мали ідеологічну спрямованість15.
Дещо традиційно були сформовані й фотоаль-
боми, які висвітлювали минуле Одеської області.
Публікації першої половини 1980-х рр., незва-
жаючи на наявні недоліки (тенденційність у під-
борі документів, висвітлення життя області пе-
реважно з позитивного боку), більш об’єктивно
відображають ті процеси, що відбувалися в
регіоні на різних етапах його історичного та
культурного розвитку.
Процес створення літопису населених пунк-
тів Одещини сприяв виданню путівникової літе-
ратури, яка за рішенням вищого партійно-
державного керівництва СРСР отримала своє
пріоритетне значення, проте, необхідно відзна-
чити, що окремі путівники виходили в світ ще
задовго до прийнятої постанови. Всього в кінці
1950-х – на початку 1990-х рр. за підрахунками
автора було опубліковано понад 50 путівників як
по Одесі в цілому, так і по окремих населених
пунктах області. Кількість видань проглядається
у таблиці 2.
Таблиця 2
Кількість путівникової літератури Одещини
За своїм спрямуванням опубліковані путів-
ники можна умовно поділити на три основні
групи: загальні роботи, присвячені огляду пам’я -
ток історії та культури Одещини в цілому; тема-
тичні огляди пам’яток архітектури, Другої
світової війни; огляди пам’яток конкретно взя-
тих окремих населених пунктів. Піднесення
крає знавчої роботи у досліджуваний період
сприяла підготовка путівників по музеях Оде-
щини. У другій половині 1950-х років за підра-
хунками автора путівники мали лише 4 держав-
них музеїв, у1960-х роках вже було видано
15 путівників, у 1970-х рр. – 25, у 1980-х рр. –
28, на початку 1990-х рр. – 3. Всього за 1950 –
1980-ті рр. було опубліковано понад 60 путівни-
ків. Проте, слід зазначити, що відсутність на-
лежного державного фінансування, повний пе-
рехід на госпрозрахунок видавничих організацій
у 1980-х – початку 90-х рр. перешкоджали прак-
тичному розв’язанню важливих питань, а це
знижувало рівень видавничої справи путівнико-
вої літератури. Переважна більшість путівників
не відображали усієї повноти сучасних експози-
цій музейних закладів.
80-ті – початок 90-х рр. ХХ ст. – це період ін-
тенсифікації краєзнавчих досліджень, критич-
ного переосмислення історіографічних оцінок,
методологічних підходів. Координації краєзнав-
чих досліджень в Україні значною мірою сприяло
1/2 ’2017Надія Щербина К Р А Є З Н А В С Т В О
30
13 Воспитание историей. Тезисы Первой областной историко-краеведческой научно-практической кон-
ференции, посвященной 200-летию г. Одессы (27-28 июня 1989 г.). – Одесса, 1989. – 176 с.
14 Юрженко О., Першина З. В’язовський Г. Одеському університету – 100 років. – Одеса: Маяк, 1965. –
100 с.
15 Борьба трудящихся украинских Придунайских земель за социальное освобождение (1918–1940 гг.).
Сборник документов и материалов. – Одесса: Маяк, 1967. – 328 с.; В огне гражданской войны (1918 – 1920).
Сборник документов и материалов. – Одесса: Одесское книжное издательство, 1962. – 503 с.; Гончаров А.
Шел отряд по берегу. – Одесса: Одесское книжное издательство, 1963. – 22 с.
Рік видання Кількість видань
1950-ті рр. 4
1960-ті рр. 26
1970-ті рр. 12
1980-ті рр. 18
проведення протягом 80-х рр. всеукраїнських
наукових конференцій, в яких брали участь істо-
рики та краєзнавці Одеси.
Отже, процес розвитку історичного краєз-
навства на Одещині у досліджуваний період від-
бувався в таких напрямках: вивчення історичних
подій періоду Другої світової війни, виявлення
імен загиблих, створення краєзнавчих осередків,
громадських організацій, які спрямовували свою
діяльність на вивчення історії краю, здійсненні
різноманітних краєзнавчих програм, а також ви-
дання історико-краєзнавчої літератури. Аналіз
опублікованої літератури, засвідчує, що їх
видання повністю і беззаперечно залежало від
тієї ідеологічної кон’юнктури, яка формувала і
визначала оцінку подій і явищ, які мали місце в
регіоні.
Помітним явищем у науковому і культур-
ному житті України 60–70-х рр. ХХ ст. і водно-
час могутнім стимулом розвитку історичного
краєзнавства в країні стала підготовка і ви-
дання багатотомної «Історії міст і сіл Україн-
ської РСР» – фундаментальної наукової праці,
що започаткувала новий напрям в історіографії.
На початку 1960-х рр. почалося розгортання кра-
єзнавчого руху і в середовищі наукової інтелі-
генції народилася думка про підготовку багато-
томного енциклопедичного видання «Історія
міст і сіл Української РСР», речником якої став
П.Тронько – на той час заступник голови Ради
Міністрів УРСР16. У травні 1962 р. ініціативу
схвалив ЦК Компартії України, прийнявши з
цього приводу спеціальне рішення. Для керів-
ництва підготовкою видання, що здійснювалось
на громадських засадах, було створено головну
редакційну колегію на чолі з П.Троньком. Від-
повідальність за підготовку окремих томів по-
кладалась на керівництво роботою на місцях,
для чого в його складі було створено окремий
відділ історії міст і сіл під керівництвом О.Па-
расунька, а згодом І.Слабєєва, а головна редакція
Української Радянської Енциклопедії – наукове
редагування усіх томів17.
Праця дістала високу оцінку наукової гро-
мадськості як в нашій країні, так і далеко за її
межами. До цього часу це видання не має свого
аналогу у світовій практиці, хоча минуло вже
більше чверті століття. На сторінках 26-том-
ного видання на основі величезної джерельної
бази дано оцінку суспільним явищам і подіям
в історії міст і сіл країни з найдавніших часів
до 60-х рр. ХХ ст. Сто тисяч авторів – профе-
сійних істориків, краєзнавців-аматорів – брали
участь в її створенні. Загальний обсяг цієї ти-
танічної праці становив 2360 авторських арку-
шів, у томах вміщено 1340 статей з історії об-
ласних і районних центрів та інших найбільш
значних населених пунктів, 8319 статей про всі
селища міського типу і центри сільських рад,
вміщено понад 9 тисяч ілюстрацій.
Загалом, багаторічну роботу щодо підго-
товки «Історії міст і сіл УРСР» і, зокрема, тому,
присвяченого Одеській області, можна поді-
лити умовно на кілька етапів. Перший з них
організаційно-підготовчий – охоплював 1962 –
1964 рр. Влітку 1962 р. Одеській обласний ко-
мітет Компартії України і обласний виконавчий
комітет створили обласну редколегії цього ви-
дання, до якої увійшли секретар обласного
комітету КП України Л.Гладка (голова редколе-
гії), завідувач відділу пропаганди і агітації об-
ласного комітету Л.Ануфрієв, завідувач Дер-
жавного архіву Одеській області І.Хіоні, а
також наукові працівники і викладачі Одесь -
кого державного університету ім. І.Мечникова
(І.Головко, П.Воробей, В.Загоруйко, С.Ков-
басюк, П.Некрасов, В.Немченко), Одеського
політехнічного та Одеського педагогічного
інститутів (П.Лопата, С.Мельник), Одеського
вищого інженерно-морського училища, Оде-
ського технологічного інституту ім. М.Ломоно-
сова, Одеського інституту інженерів морсько -
го флоту, Одеського інженерно-будівельного
ін сти туту, Одеського сільськогосподарського
інституту, Одеського медичного інституту
ім. М.Пирогова (М.Дихан), Одеського електро-
технічного інституту зв’язку ім. О.Попова та
Одеського інституту народного господарства
(А.Гуляк, С.Боровой). У виявленні та збиранні
документів та матеріалів багато зусиль доклали
вчителі, працівники культосвітніх установ, кра-
єзнавці, журналісти та інші керівники обласних
Історико-краєзнавчі дослідження на Одещині
у другій половині ХХ століття: тенденції та напрямки
31
16 Тронько П., Скляренко Є. Основні підсумки і дальші завдання історико-краєзнавчих досліджень //
Український історичний журнал. – 1979. – № 11. – С. 51–60.
17 Історичне краєзнавство в Українській РСР / П.Т.Тронько, В.О.Горбик, О.І.Лугова та ін.; Відп ред.
П.Т.Тронько; АН УРСР, Ін-т історії. – К.: Наукова думка, 1989; – 237 с.
установ та організацій18. В усіх районах області
було створено редакційні комісії, в населених
пунктах укомплектовані авторські групи, при об-
ласній редколегії створено робочі групи для ре-
дагування нарисів. Під керівництвом обласної
редколегії працювало 25 районних комісій та
близько 350 робочих груп, які підготували пер-
винні матеріали для нарисів і довідок про істо-
рію населених пунктів.
На першому етапі обласна редакційна коле-
гія за постановою головної редакційної колегії
склала списки населених пунктів і визначила
обсяг статей, адже збирання матеріалів для тому
треба було закінчити до 1 січня 1964 р., а реда-
гування і підготовку до друку – не пізніше
1 січня 1965 р. Для того, поряд зі збором мате-
ріалів, одночасно організовувалися написання,
рецензування і літературна обробка статей і об-
говорення їх широкою громадськістю. Одно-
часно проводилася значна робота вченими щодо
збирання документів та матеріалів з історії міст
і сіл Одещини. При районних, міських комісіях
було створено на громадських засадах групу
консультантів для подання необхідної методич-
ної допомоги авторам-збирачам. Аналіз архівних
документів показує, що до листопада 1963 р.
було підготовлено перелік орієнтованих тем,
фото населених пунктів, визначних споруд,
пам’ятників, а також фото видатних діячів науки
і культури героїв Радянського союзу, і героїв
Соціалістичної праці для ілюстрування тому.
Головна редакційна колегія звертала особливу
увагу районних і міських комісій на якість зіб-
раних матеріалів, постійно нагадуючи, що
основним джерелом для написання нарисів про
населені пункти повинні бути документальні
матеріали, наукова та краєзнавча література,
а також спогади, фольклорні та етнографічні
матеріали, дані топоніміки тощо19.
За постановою Одеського обласного комі-
тету КП України у жовтні 1964 р. для своєчасної
і якісної підготовки історичних нарисів, еконо-
мічних і географічних матеріалів з історії насе-
лених пунктів Одеської області було створено
групи наукових редакторів у такому складі:
О.Алешкін, В.Галяс, М.Нудель (Одеський дер-
жавний університет ім. І.Мечникова), А.Коци-
євський, М.Савицький, І.Ланда (Одеський
державний історико-краєзнавчий музей),
С.Боярський (Одеський державний політехніч-
ний інститут), А.Родичев (Одеський державний
кредитно-економічний інститут) та інші. В бе-
резні 1967 р. була створена науково-редакційна
група у складі: Н.Чижевського (доцент Оде-
ського інституту зв’язку ім. Попова), П.Ша-
миша (кореспондент одеської обласної газети
«Знамя коммунизма»), М.Рубина (редактор
Одеського обласного комітету радіомовлення і
телебачення), Р.Синельникова (редактор Оде-
ської студії телебачення), Л.Чутель (науковий
співробітник Одеського державного історико-
краєзнавчого музею)20. Співробітниками Оде-
ського історико-краєзнавчого музею була
створена хроніка революційних подій, які від-
бувалися у краю з 1900–1917 рр., для написання
історії багатьох сіл до видання «Історії міст і сіл
Одеської області», а також були опубліковані на-
укові праці з революційного руху та героїчній
обороні міста і краю21. Наукові співробітники
К.Ревенко, І.Бережной, Н.Пельц, М.Савицький,
А.Коциєвський брали участь у написанні та ре-
цензуванні історії міст і сіл Одеської області, у
проведенні паспортизації пам’ятників культури
Одещини22. У цей період у Державному архіві
Одеської області, Одеській науковій бібліотеці
ім. В.Леніна тривала робота щодо створення
картотеки матеріалів з історії населених пунк-
тів, які виконували автори-дослідники.
1/2 ’2017Надія Щербина К Р А Є З Н А В С Т В О
32
18 О мероприятиях по завершению работы над изданием «История городов и сел УССР. Одесская
область» // Державний архів Одеської області (ДАОО), ф. Р.-7386, оп. 1, спр. 2, арк. 26.
19 Постановление и методические указания главной редакционной коллегии «Истории городов и сел.
Украинской ССР» 1963 – 1969 гг. // ДАОО, ф. Р-7386, оп. 1, спр. 1, арк. 71.
20 Довідка про створення групи наукових редакторів для завершення роботи над матеріалами щодо
видання „Історії міст і сіл УРСР. Одеська область.” // ДАОО, ф. Р-7386, оп. 1, спр. 2, арк. 16–18.
21 Довідка про діяльність Одеського історико-краєзнавчого музею за 1964 – 1965 рр. // ДАОО, ф. Р-6712,
оп. 1, спр. 142, арк. 35–37.
22 Справка о состании и мерах улучшения работы музеев и краеведческой работы в области // ДАОО,
ф. Р-6712, оп. 1, спр. 142, арк. 43–49.
Значну методичну допомогу надавала го-
ловна редколегія, яка розіслала на місця «Мето-
дичні вказівки для авторських колективів, комі-
сій та редакційних колегій, рецензентів та
редакторів томів «Історії міст і сіл Української
РСР та редакційні настанови авторам і редакто-
рам нарисів та довідок до «Історії міст і сіл
Української РСР», що стали справжнім путівни-
ком у подальшій підготовці текстів23. Однак, у
цій роботі були серйозні недоліки. У протоколах
засідань обласної редколегії наголошувалося на
тому, що якість зібраних матеріалів не завжди
відповідала вимогам до змісту нарисів, окремі
періоди з історії населених пунктів області не
були підтверджені документами, часом браку-
вало посилань на використані джерела. Надто
повільно здійснювалось рецензування та реда-
гування нарисів. Аналіз архівних документів по-
казує, що робота щодо підготовки до видання
тому мала ідеологічне спрямування. Так, особ-
ливу увагу привернув той факт, що в «ряді ви-
падків приділена недостатня увага висвітленню
історії радянського періоду і, навпаки, має місце
надмірне захоплення викладом історичних подій
далекого минулого». Авторам постійно нагаду-
вали про те, що основне завдання «Історії міст і
сіл Української РСР» – «це висвітлення на конк-
ретних прикладах тих соціалістичних перетво-
рень, що сталися у місцях і селах республіки за
50 років радянської влади. …Основне місце в
статтях повинно бути відведено післяжовт -
невому періоду – висвітленню громадянської
війни, індустріалізації і колективізації, героїки
українського народу в період Великої Вітчизня-
ної війни, відбудові народного господарства в
повоєнні роки, виконанню грандіозних планів
комуністичного будівництва»24.
Наступний етап над цим виданням тривав
з 1965 по 1967 рр. Внаслідок проведеної орга-
нізаційної та науково-методичної роботи облас-
ної редколегії у липні 1965 р. перший варіант
тому «Одеська область» було надано на розгляд
Головної редакційної колегії УРСР. Після
рецензування том було повернено обласній ред-
колегії для корінного доопрацювання у праці
змісту25.
Провідну роль у рецензуванні матеріалів, їх
науковому доопрацюванні і редагуванні віді -
грали вчені Одеського державного університету
ім. І.Мечникова – А.Бачинський, П.Воробей,
П.Каришковський, С.Ковбасюк, П.Некрасов,
З.Першина, М.Раковський, С.Цвілюк, П.Чухрій
та ін. Проте, як свідчать документи, персональ-
ний склад авторського колективу, обласної ред-
колегії, міських і районних комісій залишався
нестабільним, що постійно ускладнювало під-
готовку тому. З 1967 р. редколегія посилила
роботу, змінивши деякий склад учасників авто-
рського колективу, тим самим, робота продов-
жувалась і стала більш якісною і ефективні-
шою. Після завершення роботи над рукописом
історії міст і сіл Одеської області на початку
1969 р. за наказом обласної редколегії відбувся
розподіл обов’язків членів редколегії щодо ви-
читки гранок.
Після завершення роботи щодо підготовки
видання тому «Історії міст і сіл Української
РСР. Одеська область» матеріали обласної ред-
колегії надійшли на зберігання до Державного
архіву Одеської області. Там вони пройшли по-
вний комплекс науково-технічної обробки і
склали архівний фонд «Обласна редколегія
“Історії міст і сіл Української РСР. Одеська
область”» (Ф. Р-7386) кількістю 593 справи.
Матеріали цього фонду представляють собою
цінну джерельну базу для спеціалістів різних
історичних дисциплін, краєзнавців, які й сьо-
годні ними широко користуються26.
Завдяки написанню «Історії міст і сіл УРСР»
вперше всі міста, селища і численні села Ук-
раїни отримали свою біографію, в якій зафіксо-
вані основні історичні етапи їх розвитку. Одним
Історико-краєзнавчі дослідження на Одещині
у другій половині ХХ століття: тенденції та напрямки
33
23 Історичне краєзнавство в Українській РСР / П.Т. Тронько, В.О. Горбик, О.І. Лугова та ін.; Відп ред.
П.Т. Тронько; АН УРСР, Ін-т історії. – К.: Наукова думка, 1989. – 237 с.
24 Постановление и методические указания главной редакционной коллегии «Истории городов и сел. Ук-
раинской ССР». 1963 – 1969 // ДАОО, ф. Р.-7386, оп. 1, спр. 1, арк. 71.
25 Постановление и методические указания главной редакционной коллегии «Истории городов и сел. Ук-
раинской ССР». 1963 – 1969 // ДАОО, ф. Р.-7386, оп. 1, спр. 1, арк. 71.
26 Хіоні І. Участь одеського обласного держархіву в написанні «Історії міст і сіл УРСР» // Архіви
України. – 1975. – № 3. – С. 54–56.
з напрямів досліджень з місцевої історії в цей
час було створення коротких історико-краєзнав-
чих нарисів про окремі населені пункти. Тут
слід відзначити видання окремих нарисів про
Одесу, Білгород-Дністровський, Кілію, Вилкове,
Балту, Ізмаїл, Татарбунари та ін.27.
Значна робота при підготовці тому вимагала
створення бази документальних джерел, літера-
тури, різноманітних друкованих матеріалів про
населені пункти області і забезпечення авторів
нарисів бібліографічною інформацією. Це зав-
дання було покладено на бібліотеки області,
й дало надзвичайно позитивні результати для
бібліотечного краєзнавства. Було створено уні-
кальний довідковий апарат – «Зведену картотеку
матеріалів з історії міст і сіл УРСР» в Державній
історичній бібліотеці України. У роботі над нею
брали участь і бібліотеки Одеської області. Най-
важливішим результатом стало створення дже-
рельної та бібліографічної бази, були набуті
навички роботи з краєзнавчою літературою, які
дозволили працівникам одеських бібліотек роз-
горнути її пропаганду, залучити до краєзнавчих
досліджень широкі верстви населення.
За загальним координаційним планом у
1963–1964 рр. співробітники Одеської обласної
бібліотеки ім. В.Леніна брали участь у виявленні
матеріалів для зведеної картотеки з історії міст і
сіл УРСР. У процесі цієї роботи краєзнавча кар-
тотека поповнилася великою кількістю матеріа-
лів, головним чином дожовтневого періоду. До
картотеки було додано більш як 2100 бібліогра-
фічних описів на книги і статті з журналів, газет
та наукових збірників. На основі картотеки був
підготовлений бібліографічний покажчик з істо-
рії Одеси за 1955–1963 рр., до якого включено
2000 назв, виявлено понад 6400 назв друкованих
матеріалів до зведеної бібліографічної картотеки
з історії міст і сіл УРСР28.
Значну допомогу авторам тому надали Дер-
жавна історична бібліотека УРСР, Одеська на-
укова бібліотека ім. О.Горького, Одеський кра-
єзнавчий та Одеський археологічний музеї.
Головна редакційна колегія критично оцінила
роботу обласної редколегії, авторського колек-
тиву тому «Одеська область». Було відзначено
значний внесок у підготовку видання вченого
Одеського державного університету ім. І.Меч-
никова А.Бачинського, відповідального секре-
таря тому С.Цвілюка, працівників Державного
архіву Одеської області Л.Воскобойникову,
Ж.Чепик, працівників Одеської наукової бібліо-
теки ім. М.Горького С.Дзюбину, Г.Каширина,
Л.Лялікову та ін. Їх напружена праця не була
марною, вже в листопаді 1967 р. внаслідок ви-
сновків членів редколегії і представників Інсти-
туту історії АН УРСР, підготовлений том «Оде-
ська область» було рекомендовано до друку29.
Почався заключний етап підготовки тому
«Історії міст і сіл Української РСР», який припав
на 1968–1969 рр. Основний зміст його полягав
у остаточному доопрацюванні та науковому ре-
дагуванні текстів, організації власне видавни-
чого процесу30. У лютому 1968 р. після завер-
шення роботи над рукописом історії міст і сіл
Одеської області її запустили у виробництво, по-
чали створюватися гранки книги. І вже у 1969 р.
вийшов у світ том «Історії міст і сіл Української
РСР», присвячений Одеській області накладом
15 тис. примірників31. У томі «Одеська область»
вміщено 62 нариси про міста, районні центри
селищних і сільських рад. У нарисах і довідках
1/2 ’2017Надія Щербина К Р А Є З Н А В С Т В О
34
27 Ладвищенко Г. Місто, в якому ми живемо. – Одеса: Маяк, 1959. – 46 с.; Ключник О. Белгород-Днес-
тровский. – Одесса: Маяк, 1960 – 98 с.; Кирилюк С. Измаил. Краткий исторический очерк. – Одесса: Маяк,
1961. – 75 с.; Травушкин В. Болград. Исторический очерк. – Одесса: Маяк, 1963. – 86 с.; Стряпкін П. Балта.
Нарис. – Одеса: Маяк, 1968. – 110 с.; Град Р., Галяс В. Кілія / Нарис-Путівник / – Одеса: Маяк, 1968. – 95 с.;
Бачинский А. Непокоренный Дунай. – Одесса: Маяк, 1985. – 144 с.
28 Панова О. Краєзнавчу літературу – трудящим! // Краєзнавство в бібліотеці. З досвіду роботи. – К.,
1965. – С. 7–12.
29 О мероприятиях по завершению работы над изданием «История городов и сел УССР. Одесская
область» // ДАОО, ф. Р.-7386, оп. 1., спр. 2, арк. 26.
30 Історичне краєзнавство в Українській РСР / П.Т. Тронько, В.О. Горбик, О.І. Лугова та ін.; Відп ред.
П.Т. Тронько; АН УРСР, Ін-т історії. – К.: Наукова думка, 1989. –С. 14.
31 Постановление и методические указания главной редакционной коллегии «Истории городов и сел.
Украинской ССР». 1963–1969 // ДАОО, ф. Р.-7386, оп. 1, спр. 1, арк. 70.
подано відомості про час заснування того чи ін-
шого населеного пункту, первісні населення на
його території, походження назви, важливі істо-
ричні події тощо. Також у томі знаходяться дані
про географічне розташування населеного
пункту, про шляхи, що проходять через нього,
про кількість населення, економіку, культуру, ос-
віту, охорону здоров’я, про історичні та куль-
турні пам’ятки.
Підсумки роботи краєзнавців України було
підбито на Всесоюзній науковій конференції
«Про досвід написання історії міст і сіл, фабрик
і заводів, колгоспів і радгоспів СРСР», що відбу-
лась у Києві в травні 1972 р. У ній взяла участь і
представницька делегація Одеської області, що
складалася з 12 осіб – авторів і керівників облас-
ної редколегії. На конференції опубліковані томи
«Історії міст і сіл Української РСР» і взагалі про-
ект дістали високу оцінку провідних фахівців32.
Враховуючи важливе наукове і політичне
значення цієї багатотомної праці, ЦК Компартії
України визнав за необхідне перевидати низку
томів «Історії міст і сіл Української РСР» росій-
ською мовою з урахуванням критичних заува-
жень читачів і новітніх досягнень історичної
науки33. Слід погодитися з дослідником А.Ка-
ньосою, який виділяв четвертий етап підготовки
«Історії міст і сіл Української РСР», адже йш-
лося не про механічний переклад текстів, а про
їх поглиблене доопрацювання, пошук нових до-
кументів та матеріалів34. У цей період знову було
використано вже апробовані механізми підго-
товки нарисів та довідок, змінився склад облас-
ної редколегії. Авторський колектив і обласна
редколегія, з одного боку, прагнули доповнити
джерельну базу видання за рахунок нововиявле-
них документів і матеріалів, а з іншого – відоб-
разити у книзі зміни, що відбулися у житті об-
ласті впродовж останнього десятиліття35.
У 1978 р. друге, російськомовне видання
тому «Історії міст і сіл України. Одеська об-
ласть» з’явилося на полицях книгарень і бібліо-
тек, причому 15-тисячний тираж було досить
швидко реалізовано, що засвідчило значний
попит на краєзнавчу літературу. У порівнянні з
першим виданням помітно збільшився обсяг
книги і значно зміцнилися джерельна база –
список використаних джерел та літератури
налічував понад 2,6 тис. найменувань. Поліп-
шилось поліграфічне оформлення тому, суттєво
оновлено і урізноманітнено ілюстративний
матеріал.
«Історія міст і сіл Української РСР»,
спираючись на кращі традиції історичного
крає знавства, започаткувала новий напрям у
вітчизняній історіографії. На жаль, як зазначав
академік П.Тронько, видання мало недоліки, які
притаманні були на той час всій історичній
науці. «Не завжди ми вміли уникати в книгах
схематизму, одноманітності, загальних декла-
ративних фраз, зробити належний правдивий
науковий аналіз і узагальнення»36. Але в той
же час завдяки написанню тому «Одеська
область» і взагалі 26-томної «Історії міст і сіл
Української РСР» вперше всі міста, селища і
численні села України відтоді мали свою біо-
графію, в якій зафіксовані основні історичні
етапи їх розвитку. Підготовка історії міст і сіл
значно активізувала діяльність різних установ,
організацій, сприяла розширенню і зміцненню
контактів між вищими навчальними закладами,
архівами, музеями, бібліотеками, а також під-
няла історичне краєзнавство на вищий рівень
розвитку.
Менш щасливою і значно складнішою вия-
вилась доля іншого краєзнавчого проекту –
«Зводу пам’яток історії і культури Української
РСР», що розглядався як складова частина
Історико-краєзнавчі дослідження на Одещині
у другій половині ХХ століття: тенденції та напрямки
35
32 Історичне краєзнавство в Українській РСР / П.Т. Тронько, В.О. Горбик, О.І. Лугова та ін.; Відп. ред.
П.Т. Тронько; АН УРСР, Ін-т історії. – К.: Наукова думка, 1989. – С. 83–89.
33 Хіоні І. Участь одеського обласного держархіву в написанні «Історії міст і сіл УРСР» //Архіви України. –
1975. – №3. – С. 54–56.
34 Тронько П., Скляренко Є. Основні підсумки і дальші завдання історико-краєзнавчих досліджень // Ук-
раїнський історичний журнал. – 1979. – № 11. – С. 22–23.
35 Методические указания главной редколлегии «Истории городов и сел УССР». 1975–1978 гг. // ДАОО,
ф. Р.-7386, оп. 2, спр. 1, арк. 2–26.
36 Історичне краєзнавство в Українській РСР / П.Т. Тронько, В.О. Горбик, О.І. Лугова та ін.; Відп. ред.
П.Т. Тронько; АН УРСР, Ін-т історії. – К.: Наукова думка, 1989. – С. 120.
1. Bachinsky A. The Unconquered Danube. –
Odessa: Mayak, 1985. – 144 s.
2. Bachynsʹkyy A. Dokumentalʹni pamʺyatnyky:
vyyavlennya, zberezhennya, vykorystannya // Tezysy I
oblastnoy ystoryko-kraevedcheskoy nauchno-praktyc-
heskoy konferentsyy, posvyashchennoy 200-letyyu h.
Odessy “Vospytanye ystoryeyˮ. – Odessa, 1989. –
S. 75–77.
3. Bachynsʹkyy A. U poshukakh slidiv istoriyi. //
Pamʺyatky Ukrayiny. – 1981. – № 1. – S. 36–37.
4. Bachynsʹkyy A., Samoylov F. Shchob zahovoryly
pamʺyatky. // Pamʺyatky Ukrayiny. – 1985. – № 2. –
S. 41–42.
5. Bor’ba trudyashchikhsya ukrainskikh Pridunays-
kikh zemel’ za sotsial’noye osvobozhdeniye (1918–
1940 gg.). Sbornik dokumentov i materialov. – Odessa:
Mayak, 1967. – 328 s.
6. Dʹomin O. Problemy vyvchennya pamʺyatok
istoriyi ta kulʹtury u “Zvodi istoriyi i kulʹtury Ukrayiny
po Odesʹkiy oblastiˮ // Shosta Vseukrayinsʹka konfe-
rentsiya z istorychnoho krayeznavstva. – Lutsʹk:
Volynsʹkyy derzhavnyy universytet im. L.Ukrayinky,
1993. – S. 312–313.
7. Goncharov A. Shel otryad po beregu. – Odessa:
Odesskoye knizhnoye izdatel’stvo, 1963. – 22 s.
8. Hrad R., Halyas V. Kiliya / Narys-Putivnyk / –
Odesa: Mayak, 1968. – 95 s.
9. Istorychne krayeznavstvo v Ukrayinsʹkiy RSR /
P.T.Tronʹko, V.O.Horbyk, O.I.Luhova ta in.; Vidp red.
P.T.Tronʹko; AN URSR, In-t istoriyi. – K.: Naukova
dumka, 1989; – 237 s.
10. Khioni I. Uchastʹ odesʹkoho oblasnoho derzhar-
khivu v napysanni “Istoriyi mist i sil URSR” // Arkhivy
Ukrayiny. – 1975. – № 3. – S. 54–56.
11. Kirilyuk S. Izmail. Kratkiy istoricheskiy oc-
herk. – Odessa: Mayak, 1961. – 75 s.
12. Klyuchnik O. Belgorod-Dnestrovskiy. – Odessa:
Mayak, 1960 – 98 s.
13. Krayeznavstvo u vidrodzhenni dukhovnosti ta
kulʹtury. – K.: Ridnyy kray, 1994. – 107 s.
14. Ladvyshchenko H. Misto, v yakomu my zhy-
vemo. – Odesa: Mayak, 1959. – 46 s.
15. Odesskiy politekhnicheskiy institut: Kratkiy is-
toricheskiy ocherk. (1918 – 1968) / Avt. sost. Ye.Tsym-
bal, V.Nikulin. – K., Izd-vo Kiyevskogo un-ta, 1968. –
223 s.
16. Pershina Z. Traditsii otechestvennogo krayeve-
deniya, preyemstvennost’ i razvitiye // Tezisy Í oblastnoy
istoriko-krayevedcheskoy nauchno-prakticheskoy kon-
ferentsii, posvyashchennoy 200-letiyu g. Odessy “Vos-
pitaniye istoriyeyˮ. – Odessa, 1989. – S. 31–33.
17. Rakovskiy M. Aktual’nyye problemy razvitiya
istoricheskogo krayevedeniya v nashem kraye // Mate-
rialy nauchnoy konferentsii, posvyashchennoy 40-letiyu
istoriko-krayevedcheskogo muzeya. – Odessa, 1996. –
S. 16–18.
18. Rakovskiy M. Istoricheskoye krayevedeniye
kak nauka: traditsii i sovremennost’ (na materialakh
Odesshchiny) // Odesi – 200. Materialy mizhnarodnoyi
naukovo-teoretychnoyi konferentsiyi, prysvyachenoyi
200-richchyu mista. – Odesa, 1994. – CH.1. –
S. 105 – 109.
всеохоплюючого загальносоюзного видання,
утім це тема окремих наступних історико-крає -
знавчих досліджень.
Отже, підготовка «Історії міст і сіл Україн-
ської РСР» дала серйозний поштовх розвитку
краєзнавчого руху на Одещині, зокрема його
громадських форм. Це видання стало своєрід-
ним підсумком формування нового напряму іс-
торико-краєзнавчих досліджень, адже саме під-
готовка до написання сприяла виданню нової
історико-краєзнавчої літератури, створенню кра-
єзнавчих осередків, проведенню різноманітних
краєзнавчих, пам’яткознавчих програм, підви-
щенню рівня краєзнавчих досліджень у регіоні,
поліпшило організацію та координацію регіо-
нально-історичних студій, конференцій, семіна-
рів, нарад тощо. Велика робота була проведена
щодо виявлення, археографічній обробці та на-
друкуванню документів і матеріалів з місцевої
історії, що стало вагомим внеском у розвитку іс-
торичного краєзнавства на Одещині. В процесі
підготовки та видання одеського тому активізу-
валися як історики-науковці, так і краєзнавці-
аматори. Саме завдяки їх зусиллям багато аспек-
тів місцевої історії краю різних періодів мали
своє дослідження, тому їх історико-краєзнавчий
доробок може стати об’єктом подальших пошу-
ків та досліджень, адже вони забезпечували збе-
реження, дослідження і популяризацію історії
рідного краю, а також вводили у науковий обіг
фактичний матеріал, який ставав необхідною ос-
новою для пізнання історичної реальності.
1/2 ’2017Надія Щербина К Р А Є З Н А В С Т В О
36
References
Історико-краєзнавчі дослідження на Одещині
у другій половині ХХ століття: тенденції та напрямки
37
19. Rakovskiy M. Istoricheskoye krayevedeniye
v regional’nom izmerenii // Istoricheskaya pamyat’. –
1999. – № 1. – S. 7–15.
20. Rakovskiy M. Istoricheskoye krayevedeniye:
opyt, problemy, zadachi. // Vechernyaya Odessa. –
1992. – 24 marta. – S. 3.
21. Rakovsʹkyy M. Istorychne krayeznavstvo na
Odeshchyni: dosvid, problemy. // Istoriya Ukrayiny:
Malovidomi imena, podiyi, fakty. – K., 1999. – Vyp. 6. –
S. 21–25.
22. Razgon A. Puti sovetskogo krayevedeniya //
Istoriya SSSR. – 1967. – № 4. – S. 190–198.
23. Sapozhnikov I. Arkheologicheskiye razvedki
dlya “Svoda pamyatnikov istorii i kul’tury Odesskoy ob-
lastiˮ v 1988 g. // Tezisy Í oblastnoy istoriko-krayeved-
cheskoy nauchno-prakticheskoy konferentsii, posvyas-
hchennoy 200-letiyu g. Odessy “Vospitaniye istoriyeyˮ. –
Odessa, 1989. – S. 121–122.
24. Stryapkin P. Balta. Narys. – Odesa: Mayak,
1968. – 110 s.
25. Tikhvinsʹkyy S. Zavdannya istorychnoho
krayeznavstva // Pamʺyatky Ukrayiny. – 1988. – № 1. –
S. 52 54.
26. Travushkin V. Bolgrad. Istoricheskiy ocherk. –
Odessa: Mayak, 1963. – 86 s.
27. Tronʹko P. Aktualʹni pytannya istorychnoho
krayeznavstva // Ukrayinsʹkyy istorychnyy zhurnal. –
1986. – № 7. – S. 16–32.
28. Tronʹko P. Deyaki pytannya rozvytku istoryc-
hnoho krayeznavstva // Visnyk Akademiyi nauk URSR. –
1982. – № 6. – S. 32–48.
29. Tronʹko P. Istoryko-kulʹturni tsinnosti i suchas-
nistʹ. – K.: Ridnyy kray, 1988. – 187 s.
30. Tronʹko P. Krayeznavstvo na Ukrayini: Tradyt-
siyi i perspektyvy /’ Zavdannya istorychnoho krayeznav-
stva u doslidzhenni ta populyaryzatsiyi pam’yatok isto-
riyi ta kulʹtury. – K., 1991. – S. 12–20.
31. Tronʹko P., Sklyarenko YE. Osnovni pidsumky i
dalʹshi zavdannya istoryko-krayeznavchykh doslidzhenʹ
// Ukrayinsʹkyy istorychnyy zhurnal. – 1979. – № 11. –
S. 51–61.
32. V ogne grazhdanskoy voyny (1918–1920).
Sbornik dokumentov i materialov. – Odessa: Odesskoye
knizhnoye izdatel’stvo, 1962. – 503 s.
33. Vospitaniye istoriyey. Tezisy Pervoy oblastnoy
istoriko-krayevedcheskoy nauchno-prakticheskoy kon-
ferentsii, posvyashchennoy 200-letiyu g. Odessy (27–28
iyunya 1989 g.). – Odessa, 1989. – 176 s.
34. Yurzhenko O., Pershyna Z. Vʺyazovsʹkyy H.
Odesʹkomu universytetu – 100 rokiv. – Odesa: Mayak,
1965. – 100 s.
|