Українська Центральна Рада в документальній та іконографічній збірках Національного музею історії України

Проаналізовано матеріали (документи і фотознімки) доби Української Центральної Ради, які входять до відповідних груп зберігання загального зібрання Національного музею історії України. Виявлені матеріали систематизовані за хронологією та проблематикою. Визначено, які політичні процеси і події вон...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2017
Автор:	Ралдугіна, Т.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2017
Назва видання:	Краєзнавство
Теми:	До 100-річчя подій Української революції 1917–1921 років
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168852
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Українська Центральна Рада в документальній та іконографічній збірках Національного музею історії України / Т. Ралдугіна // Краєзнавство. — 2017. — № 1-2. — С. 39-49. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-168852
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1688522020-05-20T01:26:07Z Українська Центральна Рада в документальній та іконографічній збірках Національного музею історії України Ралдугіна, Т. До 100-річчя подій Української революції 1917–1921 років Проаналізовано матеріали (документи і фотознімки) доби Української Центральної Ради, які входять до відповідних груп зберігання загального зібрання Національного музею історії України. Виявлені матеріали систематизовані за хронологією та проблематикою. Визначено, які політичні процеси і події вони віддзеркалюють, наскільки повно можна відобразити в експозиції зазначену тему, розкрити ту чи іншу проблему. The author analyzes the materials (documents and photographs), which are the parts of the general exhibits collection of the National Museum of the History of Ukraine, in respect of the period of the Central Council of Ukraine. Having been identified, the documents and photographs were put in chronological order and organized along the problematic lines. The author identifies the processes and occasions, being revealed in the materials, as well as the completeness of materials to reflect a specific problem in the exhibition. Проанализированы материалы (документы и фотографии) периода Украинской Центральной Рады, которые входят в соответствующие группы хранения общей коллекции Национального музея истории Украины. Выявленные материалы систематизированы по хронологии и проблематике. Определено, какие процессы и события они отражают, насколько полно можно отобразить в экспозиции ту или иную проблему. 2017 Article Українська Центральна Рада в документальній та іконографічній збірках Національного музею історії України / Т. Ралдугіна // Краєзнавство. — 2017. — № 1-2. — С. 39-49. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168852 94(477) «1917/1918» uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	До 100-річчя подій Української революції 1917–1921 років До 100-річчя подій Української революції 1917–1921 років
spellingShingle	До 100-річчя подій Української революції 1917–1921 років До 100-річчя подій Української революції 1917–1921 років Ралдугіна, Т. Українська Центральна Рада в документальній та іконографічній збірках Національного музею історії України Краєзнавство
description	Проаналізовано матеріали (документи і фотознімки) доби Української Центральної Ради, які входять до відповідних груп зберігання загального зібрання Національного музею історії України. Виявлені матеріали систематизовані за хронологією та проблематикою. Визначено, які політичні процеси і події вони віддзеркалюють, наскільки повно можна відобразити в експозиції зазначену тему, розкрити ту чи іншу проблему.
format	Article
author	Ралдугіна, Т.
author_facet	Ралдугіна, Т.
author_sort	Ралдугіна, Т.
title	Українська Центральна Рада в документальній та іконографічній збірках Національного музею історії України
title_short	Українська Центральна Рада в документальній та іконографічній збірках Національного музею історії України
title_full	Українська Центральна Рада в документальній та іконографічній збірках Національного музею історії України
title_fullStr	Українська Центральна Рада в документальній та іконографічній збірках Національного музею історії України
title_full_unstemmed	Українська Центральна Рада в документальній та іконографічній збірках Національного музею історії України
title_sort	українська центральна рада в документальній та іконографічній збірках національного музею історії україни
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2017
topic_facet	До 100-річчя подій Української революції 1917–1921 років
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168852
citation_txt	Українська Центральна Рада в документальній та іконографічній збірках Національного музею історії України / Т. Ралдугіна // Краєзнавство. — 2017. — № 1-2. — С. 39-49. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT raldugínat ukraínsʹkacentralʹnaradavdokumentalʹníjtaíkonografíčníjzbírkahnacíonalʹnogomuzeûístorííukraíni
first_indexed	2025-07-15T03:35:45Z
last_indexed	2025-07-15T03:35:45Z
_version_	1837682441087614976
fulltext	38 До 100-річчя подій Української революції 1917–1921 років УДК 94(477) «1917/1918» Тетяна Ралдугіна (м. Київ) Українська Центральна Рада в документальній та іконографічній збірках Національного музею історії України Проаналізовано матеріали (документи і фотознімки) доби Української Центральної Ради, які входять до відповідних груп зберігання загального зібрання Національного музею історії України. Виявлені матеріали систематизовані за хронологією та проблематикою. Визначено, які політичні процеси і події вони віддзеркалюють, наскільки повно можна відобразити в експозиції зазначену тему, розкрити ту чи іншу проблему. Ключові слова: Українська революція 1917–1921 рр.,Українська Центральна Рада, Національ- ний музей історії України. Tatiana Raldugina The Central Сouncil of Ukraine in collections of photographs and documents of the National Museum of the History of Ukraine The author analyzes the materials (documents and photographs), which are the parts of the general exhibits collection of the National Museum of the History of Ukraine, in respect of the period of the Central Council of Ukraine. Having been identified, the documents and photographs were put in chronological order and organized along the problematic lines. The author identifies the processes and occasions, being revealed in the materials, as well as the com- pleteness of materials to reflect a specific problem in the exhibition. Key words: The Ukrainian Revolution of 1917–1921, The Central Council of Ukraine, The National Museum of the History of Ukraine. Татьяна Ралдугина Украинская Центральная Рада в документальной и иконографической коллекциях Национального музея истории Украины Проанализированы материалы (документы и фотографии) периода Украинской Центральной Рады, которые входят в соответствующие группы хранения общей коллекции Национального музея истории Украины. Выявленные материалы систематизированы по хронологии и проблематике. Определено, какие процессы и события они отражают, насколько полно можно отобразить в экспозиции ту или иную проблему. Ключевые слова: Украинская революция 1917–1921 гг., Украинская Центральная Рада, Нацио- нальный музей истории Украины. 39 2017 р. виповнюється 100 років утворення Української Центральної Ради (УЦР) – організа- тора і лідера національно-визвольного руху, який охопив Україну після падіння самодержав- ства в Росії. За час свого існування (березень 1917 – квітень 1918) Центральна Рада пройшла складний шлях від гасел культурно-національ- ної автономії до проголошення IV Універсалом суверенної незалежної Української Народної Республіки. Незважаючи на величезні внутрішні та зовнішні труднощі, пов’язані з політичною нестабільністю, більшовицькою агресією, при- сутністю в країні австро-німецьких військ, УЦР здійснила значну державотворчу роботу. Було ухвалено закони про герб, прапор, громадянство, національну валюту, низку інших важливих актів: земельний закон, закон про 8-годинний робочий день тощо. Вінцем її діяльності стало ухвалення 29 квітня 1918 р. першої в новітній історії Ук- раїни Конституції УНР. Історична спадщина Центральної Ради є великим надбанням україн- ської історії. З ним пов’язують такі глобальні процеси, як консолідація нації, відродження у свідомості народу державницького покликання, відновлення української державності. Дослідження Української революції 1917– 1921 рр. займає одне з пріоритетних місць у віт- чизняній історіографії новітньої доби. Фундамен- тальні напрацювання з даної тематики, зокрема періоду УЦР, знайшли відображення у докумен- тальних публікаціях1, у працях українських істо - риків – В.Верстюка, В.Солдатенка, О.Реєнта, Т.Осташко, Р.Пирога, І.Гирича, О.Бойко, Я.Гри- цака2 та багатьох інших дослідників. Зазначена тема представлена значною мірою в діаспорних виданнях різних періодів3. Важливу роль в популяризації вітчизняної історії, дослідженні її пам’яток відіграють музеї історичного профілю. Серед них – Національ- ний музей історії України (НМІУ), який є скар- бницею найцінніших історико-культурних та мистецьких реліквій народу. За кількістю і зна- ченням колекцій НМІУ є одним із провідних му- зеїв країни. Його фондові збірки відображають історію України від найдавніших часів до сьо- годення. Значна частка фондової колекції відно- ситься до новітньої доби, в якій певну групу експонатів складають матеріали періоду Україн- ської революції 1917–1921 рр. За радянських часів тема національно-визвольних змагань 1917–1921 рр. зазнала чи не найбільшої інтер- претації і загалом була закритою для дослідни- ків. Подібна ситуація була характерна і для му- зейних закладів історичного профілю, головних рупорів комуністичної пропаганди. До 1991 р. ця тема фактично не комплектувалася і була представлена в експозиції Національного музею історії України (тоді – Державний історичний музей УРСР) в обмеженому варіанті. Матеріали із старих фондових колекцій, які безпосередньо були пов’язані з визвольною боротьбою, довгі десятиріччя не використовувались в експозицій- ній роботі й залишались не дослідженими. Сьогодні тема Української революції 1917– 1921 рр. займає одне з провідних місць в експо- зиції НМІУ. Значна частина матеріалів, пред- ставлених відвідувачам, присвячена періоду Ук- раїнської Центральної Ради (березень 1917 – квітень 1918) – першому етапу національно- демократичної революції. Проте, обмежена від- повідною площею, експозиція з цієї теми міс- тить лише частку експонатів, решта зберігається у фондах музею. Загалом, майже всі матеріали, дотичні добі УЦР, за винятком більшовицьких за змістом, введені до музейного та наукового обігу після 1991 р. Більшість з них до 1997 р. перебувала у допоміжному фонді, трактувалася як «контрреволюційні» й була не затребуваною. 1/2 ’2017Тетяна Ралдугіна К Р А Є З Н А В С Т В О 40 1 Українська Центральна Рада: Док. і матеріали в 2-х томах. – К., 1996–1997; Український національно- визвольний рух. Березень – листопад 1917 р.: Док. і матеріали. – К., 2003. 2 Політична історія України XX століття: У 6 т. – Т. 2. Революції в Україні: Політико-державні моделі та реалії (1917–1920). – К., 2003; Нариси історії Української революції 1917–1921 років. У двох книгах. – Книга перша. – К., 2011; Верстюк В. Українська Центральна Рада. – К., 1997; Верстюк В., Осташко Т. Діячі Укра- їнської Центральної Ради: Біографічний довідник. – К., 1998; Солдатенко В.Ф. Україна в революційну добу: Рік 1917. – К., 2010; Реєнт О. Розвиток парламентаризму в Україні. – К., 2005; Грицак Я. Нариси історії України: формування модерної української нації XIX–XX ст. – К., 1996. 3 Дорошенко Д. Історія України 1917-1923 рр. І том: Доба Центральної Ради. – К., 2002; Верига В. Ви- звольна боротьба в Україні 1914-1923 рр. У 2-х томах. – Т.1. – Львів, 2005; Нагаєвський І. Історія Української держави двадцятого століття. – К., 1993; Іванис В. Симон Петлюра – президент України. – К., 1993. Основу цього зібрання складають матеріали, які потрапили до музею (на той час – Центрального історичного музею ім. Т.Г.Шевченка) ще в довоєн - ний час, після розформування Київського музею революції (1940). Про це свідчить відповідний штамп, присутній на багатьох фондових доку- ментах і фотографіях. Значна їхня частина, внас- лідок втрати під час Другої світової війни старих інвентарних книг, не мала належної атрибуції. За роки незалежності й після переведення назва- них матеріалів до основного фонду проведено значну роботу по їх дослідженню, упорядку- ванню й систематизації. Певні наробки у цьому напрямі зроблені співробітником музею Е.Корю- ковець. В 1990-х рр. вона систематизувала не атрибутовані раніше газети і листівки доби Ук- раїнської революції, які згодом увійшли до ос- новного документального фонду. На сьогодні зроблено чимало для упорядкування й атрибуції іконографічної збірки відповідної теми. За останнє десятиріччя музейне зібрання по- повнилось новими матеріалами, що дає змогу більш повно представити в експозиції діяльність Української Центральної Ради на різних етапах її існування. Загалом, матеріалів, які мають від- ношення до УЦР і знаходяться в різних групах зберігань, в музейній збірці небагато. В основ- ному це документальний та іконографічний фонди, які також не є великими. Автор ставить за мету проаналізувати характер виявлених ма- теріалів і визначити, які політичні процеси й події того періоду вони віддзеркалюють, і чи можна за їх допомогою відобразити в експозиції ту чи іншу проблему. Документальний фонд включає в себе періо- дику, листівки і документи. Останні належать до групи «РД» (речові документи) і складають не- значну кількість експонатів, які безпосередньо або побічно стосуються діяльності Центральної Ради. Це різного роду посвідчення, рішення збо- рів, протоколи, листи, тогочасні видання тощо. Окреме місце в групі «РД» належить меморіаль- ним пам’яткам. В колекції музею зберігаються особисті документи лідера Української Цен- тральної Ради Михайла Грушевського та членів його родини – дружини Марії Сільвестрівни та дочки Катерини. Це закордонні та дипломатичні паспорти, видані Грушевським 1919 р. під час їхнього перебування у Кам’янці-Подільському, незадовго до виїзду в еміграцію4. Найбільша за обсягом група зберігань – пе- ріодична преса. Активізація й наростання націо- нально-демократичного руху в перші дні Укра- їнської революції, зростання ролі політичних партій сприяли інтенсифікації засобів масової інформації й політичної декларації. Для порів- няння можна навести такий приклад: напере- додні Лютневої революції в Україні виходило 6 газет, у 1917 р. їх кількість збільшилась до 106, а в 1918 р. – до 2125. Серед розмаїття періодики, яка на той час виходила в Україні й певною мірою представлена у фондовому зібранні НМІУ («Кіевлянин», «Киевская мысль», «Свободные мыс ли», «Конфедералист», «Вільна думка», «Чер- ніговський край», «Трудова республіка» і т.п.)6, – газета «Вісти з Української Центральної Ради» (перші три номери мали назву «Вісти з Україн- ської Центральної Ради у Києві») – офіційний друкований орган УЦР. Усього вийшло 25 номе- рів, перший – 19 березня 1917 р., останній – у січні 1918 р. У фондах НМІУ зберігаються окремі номери цієї газети (№№ 4, 6, 8, 9, 13, 14, 15–16, 17, 22–23)7, які відтворюють діяльність УЦР впродовж 1917 р. Інформацію про тогочасне по- літичне життя в Україні подавали також різно- манітні партійні, громадські, професійні й літе- ратурні газети та часописи. Значну частку в документальному фонді складають листівки. На відміну від газет вони найбільш влучно передають дух революційного часу, є одним з найбільш оперативних і економ- них засобів розповсюдження пропагандистської декларації. Не випадково пропаганда за допомо- гою листівок набуває великих масштабів саме під час революцій та інших політичних катакліз- мів. У цьому сенсі доба УЦР не була винятком, на той час в Україні виходила величезна кіль- кість різноманітних листівок, які на сьогодні є цінним джерелом вивчення епохи. В колекції музею вони представлені у вигляді відозв, за- кликів, звернень, повідомлень, заяв, інструкцій тощо. Українська Центральна Рада в документальній та іконографічній збірках Національного музею історії України 41 4 Національний музей історії України (далі – НМІУ). – РД-11734; РД-11735; РД-11736; РД-11737. 5 Животко А. Історія української преси. – Мюнхен, 1990. – С. 6. 6 НМІУ. – Л-2676/1; Л- 2803; Л-6132; Л-6133; Л-4754; Л-2800/1; Л-6120. 7 НМІУ. – Л-6090; Л-6095; Л-6098; Л-6099; Л-6100; Л-6102; Л-6104; Л-6105; Л-6109. 1/2 ’2017Тетяна Ралдугіна К Р А Є З Н А В С Т В О 42 Га зе та « Ві ст и з У кр аї нс ьк ої Ц ен тр ал ьн ої Р ад и» № 1 (п ер ш і т ри н ом ер и ма ли н аз ву « Ві ст и Ук ра їн сь ко ї Ц ен тр ал ьн ої Р ад и у К иє ві » ) – оф іц ій ни й др ук ов ан ий о рг ан У Ц Р. 1 9 бе ре зн я 19 17 р . Іконографічний фонд, що містить фотомате- ріали, дотичні добі УЦР, обмежений і представ- лений в основному збіркою більшовицького спря мування. Спробуємо структуризувати виявлені у двох фондових групах (документальний та іконогра- фічний) матеріали відповідно до хронології та їх проблематики. Більшість пам’яток даної теми належать до початкового етапу діяльності УЦР, коли всі зу- силля українського політикуму спрямовувалися на вирішення справи самовизначення, визнання і закріплення за Центральною Радою статусу найвищого політичного органу в Україні. Серед тогочасних подій значний резонанс у суспільстві мала 100-тисячна українська маніфестація 19 бе- резня 1917 р., яка проходила під національними гаслами. На жаль, у фондовому зібранні відсут- ній перший номер газети «Вісти з Української Центральної Ради», де найбільш докладно ви- світлювалась ця подія. Однак про неї нагадують фотографії і поштівки, що входять до іконогра- фічного фонду НМІУ й частково представлені в експозиції. Найбільш відомі серед них – зобра- ження мітингу на Софійському майдані навколо пам’ятника Б.Хмельницькому8. В музеї зберіга- ються також інші знімки березневої маніфеста- ції, на яких зафіксовано, зокрема, рух учасників акції по Бібіковському бульвару та Хрещатику9, а також по Олександрівській вулиці в напрямі Трьохсвятительської10. Про маршрут, яким руха- лись у той день колони маніфестантів у напрямі св. Софії, можна довідатись із тогочасних газет. Одна з них – «Последние новости» – зберіга- ється у фондах музею. Газета цікава ще й тим, що містить репортаж про відкриття в Києві 18 березня 1917 р. по вул. Львівській (сучасна вул. Артема) першої в Україні української гім- назії (приміщення жіночої гімназії А.Жекуліної). Ініціатором її створення виступило «Товариство шкільної просвіти на Україні» на чолі з І.Сте- шенком, майбутнім міністром народної освіти в урядах В.Винниченка та В.Голубовича. З промо- вами на відкритті виступили проф. М.Грушев- ський, І.Стешенко, директор гімназії П.Холодний, член міського виконавчого комітету С.Єфремов, представник від Галичини Л.Цегельський та інші відомі діячі. Після привітань учні гімназії виконали гімн «Ще не вмерла Україна» і пісню «Гей не дивуйте» І.Стешенка11. Діяльність УЦР у перші місяці революції найбільш повно відображена в згаданих вище номерах газети «Вісти з Української Централь- ної Ради». Це скликання Всеукраїнського на- ціонального конгресу, відрядження до Петрог- рада української делегації з метою домагання для України національно-територіальної авто- номії, проведення Всеукраїнських військових і селянських з’їздів тощо. Період квітня-червня 1917 р. можна назвати апогеєм українського руху, а Центральну Раду – найбільш впливовою силою українського політикума. Про її авторитет Українська Центральна Рада в документальній та іконографічній збірках Національного музею історії України 43 Українська маніфестація на Софійській площі у Києві. 19 березня 1917 р. Військовики – учасники української маніфестації у Києві прямують в напрямі вул. Трьохсвятитель- ської на Софійську площу. 19 березня 1917 р. 8 НМІУ. – ФК-380. 9 НМІУ. – ФК – 382. 10 НМІУ. – Ф-22303, Ф-22301, ФК-385. 11 НМІУ. – ЛД-3073. у той період свідчить, зокрема, одна з листівок фондового зібрання. В ній зазначено, що ство- рений у Полтаві 30 квітня 1917 р. Тимчасовий український комітет, до якого входили пред- ставники від селян, робітників та різних гро- мадських організацій, цілком довіряє й всіляко підтримує Центральну Раду в її державотвор- чих зусиллях12. Реальною силою, здатною рішуче і сміливо відстоювати права українців, був український військовий рух. Серед раритетів, що входять до зібрання НМІУ, окремої уваги заслуговує неве- личкий альбом, датований 1917 р. На його сторін- ках містяться 111 автографів членів Українського генерального військового комітету (УГВК) і Все - української ради військових депутатів (ВРВД). Серед них – підписи С.Петлюри, В.Кедров- ського, С.Колоса, О.Пилькевича, Л.Кондрато- вича, А.Певного та багатьох інших військових діячів13. Цій пам’ятці присвячена окрема стаття, в якій більшість автографів атрибутовано й ви- значено місце та час їх збирання14.Відомо, що власником альбому й ініціатором збирання під- писів був один із членів ВРВД Варлам Попів- Найда. В статті зазначено, що Попів-Найда зібрав автографи на згадку, однак виявлена у фондовій збірці листівка дозволяє інтерпретувати легенду пам’ятки в іншому контексті. Революційні події сприяли зростанню інтересу до історії визволь- ної боротьби українського народу. Про це свід- чить, зокрема, факт заснування «Музею-Архіву війни і революції» при Всеукраїнській раді вій- ськових депутатів. Листівка, що зберігається в фондах НМІУ, містить звернення Культурно- просвітньої комісії ВРВД до громадян з прохан- ням допомогти у збиранні експонатів для музею. Там же подано перелік матеріалів, які комісія ви- значила як пріоритетні в комплектуванні фондів майбутнього музею. До них належали: «1) відоз - ви, об’яви, плакати; 2) картини, карикатури, гравюри, поштівки; 3) газети, журнали, книжки; 4) прапори та різні знаки (жетони різноманітних пожертв на різні фонди і т. п.; 5) знімки з фрон- тів, різних процесій, портрети політичних діячів, письменників, учасників з’їздів тощо; 6) військова зброя; 7) спомини про різні події, свід чення, щоденники, листи; 8) однострої різ- них родів військ і країн»15. У документі зазна- чена адреса музею, який знаходився в Києві по вул. Терещенків ській, 2, де містилася на той час ВРВД16. Цілком вірогідно, що автографи відо- мих діячів Української революції В.Попів-Найда зібрав спеціально для музею, створеного при Всеукраїнській раді військових депутатів, чле- ном якої він був сам. Значними віхами початкового етапу Україн- ської революції стало проголошення 10 червня 1917 р. I Універсалу УЦР і створення 15 червня її виконавчого органу – Генерального Секретаріату. Перша декларація новоствореного українського уряду була оголошена В.Винниченком 26 червня 1917 р. на зборах 5-ої сесії Української Централь- ної Ради. В ній визначені структура й основні 1/2 ’2017Тетяна Ралдугіна К Р А Є З Н А В С Т В О 44 12 НМІУ. – Л-5032. 13 НМІУ. – ЛД-2397. 14 Ралдугіна Т. Автографи Української революції // Проблеми вивчення історії Української революції 1917–1921 рр. – Київ, 2007. – С. 226–235. 15 НМІУ. – Л-1963/3. 16 Там само. Сторінки з альбому, де зібрані автографи провідних військових діячів Української революції 1917–1921 рр. Київ, 1917 р. завдання виконавчої гілки влади. Документ є відо- мим для дослідників, його можна знайти в архів- них джерелах і відповідних виданнях17. Однак для музейників будь-який документ цінний насамперед своєю оригінальністю. У фондах НМІУ зберігається надрукований на машинці текст виступу на цій сесії В.Винниченка з викла- деною в ньому згаданою декларацією18. Ймо- вірно, це одна з тогочасних копій, однак безпе- речно, це не лише текст самої декларації, а водночас і текст виступу, бо починався він зі слів: «Шановні збори!»19. В ньому йшлося про роль УЦР як лідера національно-визвольного руху і завдання, які мала вирішувати Центральна Рада в своїх національно-політичних домаган- нях. Наголошувалось, що український рух – це «не вигадка купки інтелігентів, а величезна сила, котра вирвалась з-під вікового утиску» і зупи- нити цей процес «нема вже ніякої можливости, бо прокинувся 35-ти мілійонний народ»20. У своєму виступі В.Винниченко обгрунтував необхідність створення Генерального Секрета- ріату і визначив завдання, які перед ним по- стали. Він запевнив, що уряд покладе всі сили для їх виконання «на користь відродженого українського народу»21 і тих національних мен- шин, які заселяли українську землю. Документ містить вимоги до Тимчасового уряду із 9 пунк- тів, вочевидь вони були підготовлені для по- дання представникам всеросійського уряду Це- ретелі, Керенському і Терещенку, на приїзд яких очікували у Києві 28-29 червня 1917 р. Загалом, документів, які відображують від- носини української влади з Тимчасовим урядом, їхні конфлікти і протистояння, у фондах НМІУ небагато. Серед них варто назвати лист-авто- граф Євгена Чикаленка до сина Левка, який на той час був одним із секретарів в Президії Цен- тральної Ради. Лист написаний 6 серпня 1917 р., фактично відразу після «Інструкції», яку Тимча- совий уряд видав для УЦР. Згідно з «Інструк- цією», влада Центральної Ради мала обмежи- тись п’ятьма губерніями (Київська, Полтавська, Чернігівська, Волинська, Подільська), що викли- кало хвилю протестів з боку української влади. Є.Чикаленко, один з найгарячіших прихильників українського руху, одразу відреагував на цю подію й виклав свій погляд на ситуацію. На його думку, українське суспільство на той час ще не було готовим до самостійного життя, а по- спішна активність у цьому напрямі могла лише нашкодити українській справі. Він вважав, що спочатку потрібно було б задовольнитися малим, аби не втратити більшого, сам шанс на незалежність. У листі до Левка Євген Харлам- пійович писав: «...щодо автономії, то я б зго- дився і на три губернії, а не то, що на п’ять, бо як тільки поліпшають справи на фронті, то й на те не згодяться, а при потребі і кирасирів з дон- цями пустять в ход. Коли буде центр, тоді, зго- дом легше буде приєднати Слобожанщину та «Новоросію». Треба тепер хоч за хвостик авто- номії вчепитись, щоб не втекла, а коли буде своя школа, коли добробут селян покращає, коли вони вимагатимуть не тільки землі, а й духовної пищи, то тоді автономія пошириться і на всю етнографічну Україну»22. У фондах зберігається невелика кількість документів, що стосуються діяльності окремих структур української влади. Це «Накази Київ- ській військовій окрузі на театрі військових подій» від 27.11.1917 р. з червоною прямокут- ною печаткою УЦР23 , «Наказ про зносини з На- роднім Міністерством Пошт і Телеграфів» від 24.04.1918 р. і т.п. В останньому йдеться, зок- рема, про те, що «зноситись по всім службовим справам з Міністерством треба виключно на українській мові»24. Українська Центральна Рада в документальній та іконографічній збірках Національного музею історії України 45 17 Зозуля Я. Велика українська революція. Календар історичних подій за лютий 1917 року – березень 1918 року. – Нью-Йорк, 1967. – С. 81–84. 18 НМІУ. – ЛД-2400. – 11 с. 19 Там само. – С.1. 20 Там само. – С.8. 21 Там само. – С.6. 22 НМІУ. – РД-9609. 23 НМІУ. – ЛД-3183. 24 НМІУ. – РД–10902. З розмахом національно-визвольного руху, який спостерігався в Україні впродовж 1917 р., пов’язаний ще один фактор суспільної актив- ності мас – підготовка і проведення виборів до Всеросійських, а згодом – Всеукраїнських Уста- новчих зборів та органів місцевого самовряду- вання. Документальний фонд НМІУ містить матеріали, які відображують соціальну базу та головні політичні постулати тодішніх суб’єктів виборів, тогочасні виборчі технології, ступінь протистояння між окремими політичними силами, рівень довіри до тих чи інших політиків тощо. В основному це газети («Кіевлянин», «Чернігівський край», «Вісти з Української Центральної Ради», «Самостійник» та ін.) і лис- тівки – найбільш поширена форма політичної пропаганди. Найбільшою за обсягом є колекція листівок із списками кандидатів до Всеросій- ських Установчих зборів від різних українських партій та організацій, зокрема від Української партії соціалістів-революціонерів (список №1), Української партії соціалістів-федералістів (спи- сок №13), партії «Бунд» (список №9), Польської партії (список №11), від Сільсько-господарської та торгово-промислової групи (список №16) і т.д. 25. 16 листопада 1917 р. Мала Рада УЦР схва- лила «Закон про вибори до Установчих зборів Української Народної Республіки» й утворила Центральну виборчу комісію на чолі з М.Моро- зом. Вибори до Установчих зборів були призна- чені на 27 грудня 1917 р., а скликання передба- чалось 9 січня 1918 р. Однак, зважаючи на політичну ситуацію, вибори відбулись пізніше і не у всіх регіонах України. В колекції НМІУ збе- рігаються іменні посвідчення окремих громадян, які брали участь у виборах до Установчих зборів Української Народної Республіки, зокрема від Волинської губернії26. Більшість на виборах от- римали есери, і Мала Рада призначила скли- кання Установчих зборів на 12 травня 1918 р. Це викликало різку критику з боку інших україн- ських партій, які не змогли через об’єктивні об- ставини взяти участь у виборах і вимагали при- значення нової дати для їх проведення. Дана ситуація знайшла відображення в українській пресі, зокрема в статті «Волі народа уже не пи- тають», розміщеній на шпальтах газети «Само- стійник», що зберігається у фондах музею27. Більшовицький переворот у Петрограді ак- тивізував в Україні різні політичні сили, кожна з яких намагалась перебрати на себе ініціативу, щоб стати на чолі подій. Сучасники згадували, що в останні дні жовтня Київ перетворився в оз- броєний табір з трьома центрами28. Ними були штаб Київського військового округу (КВО) як прихильник Тимчасового уряду, Рада робітничих і солдатських депутатів як прихильник більшо- виків і Українська Центральна Рада. Протисто- яння між ними призвело до збройних виступів. 28 жовтня війська штабу КВО увірвались до Царського палацу, в якому перебував на той час Київський більшовицький ревком, розгромили канцелярію і вчинили справжній погром. Кар- тину побаченого зафіксував у складеному ним Акті член Крайового комітету охорони револю- 1/2 ’2017Тетяна Ралдугіна К Р А Є З Н А В С Т В О 46 Текст ІІІ Універсалу, надрукований в газеті «Діло». Листопад 1917 р. 25 НМІУ. – Л-6870; Л-6874; Л-6871; Л-6872; Л-6875. 26 НМІУ. – РД-12680. 27 НМІУ. – Л-7494. 28 Зозуля Я. Вказ. праця. – С. 27. ції в Києві Я.Зозуля29, коли 5 листопада потрапив до Маріїнського палацу. В Акті зазначалося, що кімната канцелярії була повністю зруйнована, «двері виломані, столи, шафи і лампи побиті, шухлядки від столів поламані на куски, всі па- пери розірвані й викинуті на землю»30. Акт міс- тив перелік речей, які не вдалося знайти. Серед них: друкарська машинка, печатка кругла, штем- пеля, ручки, пляшки чорнил, конверти, прес- пап’є, лінійки тощо. Цей документ з автографом Я.Зозулі зберігається в НМІУ. Документальна та іконографічна збірки включають також матеріали, які висвітлюють більшовицьке Січневе повстання проти Цен- тральної Ради в Києві 1918 р. та участь у його ліквідації Гайдамацького кошу Слобідської Ук- раїни на чолі з С.Петлюрою і київського форму- вання січових стрільців під проводом Є. Коно- вальця. Це переважно газети, листівки, фото. Серед них – листівка – «Кроваві події в Києві»31 з детально викладеною в ній хронікою повстан - ня, оригінальні знімки із зображенням січових стрільців32, листівки Гайдамацького кошу із закликом боронити рідну землю від агресії біль- шовицької Росії33 тощо. Українська Центральна Рада в документальній та іконографічній збірках Національного музею історії України 47 29 Зозуля Яків (1893-1984) – один з активних учасників Української революції, член УПСР, член УЦР, за- ступник голови ВРВД. Правник, публіцист. Залишив по собі добре упорядкований календар історичних подій, який охоплює період з лютого 1917 р. по березень 1918 р. В еміграції – професор Українського технічно-гос- подарського інституту в Мюнхені, згодом – професор Українського технічного інституту у Нью-Йорку. 30 НМІУ. – Л-365. 31 НМІУ. – Л-2677. 32 НМІУ. – ТКВ-11579/299. 33 НМІУ. – ЛД-7537. Похорон О.Горвіца, керівника Січневого по- встання на заводі «Арсенал» проти Української Центральної Ради. Київ, 31 січня 1918 р. Десять заповідей Українського гайдамацького коша. 1918 р. Похорон загиблих під час вуличних боїв між одеськими червоногвардійцями та українськими гайдамаками. Одеса, 18 січня 1918 р. Окремі матеріали відображують переговори УНР з країнами Четверного союзу (Німеччина, Австро-Угорщина, Болгарія, Туреччина) і під- писання 9 лютого 1918 р. Берестейської угоди. У фондах зберігається рідкісний знімок із зоб- раженням української делегації на чолі з В.Го- лубовичем, яка прибула в грудні 1917 р. до Бе- рестя-Литовського для участі у мировій конференції. На фото – В.Голубович, М.Любин- ський, М.Левитський, О.Севрюк, М.Полозов (Полоз), які за дорученням Генерального секре- таріату мали репрезентувати Українську На- родну Республіку на цій конференції34. Інтерес викликає й інше фото, на якому зоб- ражені керівники делегацій Центральних дер- жав: Р.Кюльман, генерал М.Гофман – від Німеч- чини; граф О.Чернін – від Австро-Угорщини; представники Туреччини і Болгарії35. Підписання Берестейського миру було вели- кою перемогою молодої української дипломатії. Воно поклало початок міжнародно-правовому визнанню України як незалежної держави Прихід чужинських військ, до якого основна маса населення поставилась вороже, хоч і звіль- нив Україну від більшовиків, проте підірвав до- віру до УЦР. Крім того, селяни не сприймали ви- рішення аграрної проблеми шляхом соціалізації землі та ліквідації приватної власності на неї. Ав- торитет УЦР почав стрімко падати й серед союз- ників, які надавали УНР військову допомогу у боротьбі з більшовиками. Не отримуючи з боку української влади обіцяної у Бресті підтримки в постачанні Центральних держав хлібом і сиро- виною, їхнє командування почало втручатися у внутрішні справи УНР, що призвело до загос- трень відносин Центральної Ради з окупаційною владою. День 29 квітня 1918 р. став останнім у діяльності УЦР, яка без бою здала владу в руки П.Скоропадського, проголошеного на Хлібороб- ському з’їзді Гетьманом України. З поваленням Центральної Ради закінчився перший етап Української революції, позначений піднесенням і стрімким розвитком національно- визвольного руху, загостренням національних і соціальних проблем, спробою України відновити свою державність і вирватися з лабет Російської 1/2 ’2017Тетяна Ралдугіна К Р А Є З Н А В С Т В О 48 34 НМІУ. – ФД- 5837. 35 НМІУ. – Ф-23976. Керівники делегацій Центральних держав: 1. – генерал М.Гофман (Німеччина), 2. – граф О.Чернін (Австро-Угорщина), 3, 5. – представники Болгарії і Туреччини, 4. – Р.Кюльман (Німеччина). Брест, грудень 1917 р. Підписання Берестейської угоди між УНР і країнами Четверного союзу. Останнє засідання в ніч з 9 на 10 лютого 1918 р. Брест, 1918 р. Українська делегація, яка репрезентувала УНР на Берестейській мировій конференції: М.Полозов (в однострої), В.Голубович, М.Любинський, М.Левит ський, О.Севрюк. Брест (?), грудень 1917 р. імперії. Загалом, діяльність Центральної Ради за- свідчила, яким складним, болючим і суперечли- вим є процес становлення нової держави. Фондова збірка НМІУ включає в себе не- значну кількість матеріалів, які відображують ос- танній період існування Центральної Ради (з бе- резня по квітень 1918 р.) з усіма його труднощами і проблемами. Загалом, це фото, які ілюструють прихід австро-німецьких військ в Україну36; лис- тівки з роз’ясненням причини вступу союзниць- ких військ на територію УНР37; документи про реквізицію німецькими солдатами продовольства в українських селах38. Законотворча діяльність УЦР обмежується переважно копійними докумен- тами, що знаходяться у допоміжному фонді. Дослідження фондової збірки та її пам’яток – один з важливих напрямків музейної роботи. Знання музейних колекцій є запорукою побу- дови повноцінної, науково обгрунтованої експо- зиції, успішної реалізації різноманітних вистав- кових проектів. Виявлені у двох фондових групах матеріали з історії Української Централь- ної Ради в цілому відображують основні етапи її діяльності та знакові події тієї доби. Однак по- повнення фондового зібрання матеріалами даної тематики продовжується і залишається однією з нагальних проблем у планах загального ком- плектування музейних колекцій. Українська Центральна Рада в документальній та іконографічній збірках Національного музею історії України 49 36 НМІУ. – ФД-5848. 37 НМІУ. – ЛД-7521. 38 НМІУ. – РД-3449. 1. Ukrainska Centralna Rada: Dok. i materialy v 2-h tomah. –K.,1996–1997; 2. Ukrainskiy nacionalno-vyzvolniy ruh. Berezen – listopad 1917: Dok. i materialy. – K., 2003. 3. Politychna istoriya Ukrainy XX st: u 6t. – T.2. Revolucii v Ukraini: Polityko-derzhavni modeli ta realii (1917–1920). – K., 2003. 4. Narisy istorii Ukrainskoi revolucii 1917–1921 rokiv. U dvoh knygah. – Knyga persha. – K., 2011. 5. Verstiuk V. Ukrainska Centralna Rada. – K., 1997. 6. Verstiuk V., Ostashko T. Diyachi Ukrainskoi Centralnoi Rady: Biografichniy dovidnyk. – K., 1998. 7. Soldatenko V.F. Ukraina v revoluciynu dobu: Rik 1917. – K., 2010. 8. Reent O. Rozvytok parlamentaryzmu v Ukraini. – K., 2005. 9. Grycak Y. Narisy istorii Ukrainy: formuvannya modernoi ukrainskoi nacii XIX–XX st. – K., 1996. 10. Doroshenko D. Istoriya Ukrainy 1917–1923 rr. I tom: Doba Centralnoi Rady. –K., 2002. 11. Veryga V. Vizvolna borot’ba v Ukraini 1914– 1923 rr. U 2-h tomah. – T.1. – Lviv, 2005. 12. Nagaevski I. Istoriya Ukrainskoi derzavy dvadzatogo stolittya. – K., 1993. 13. Ivanys V. Symon Petlura – prezydent Ukrainy. – K., 1993. 14. Zhyvotko A. Istoriya ukrainskoi presy. – Munhen, 1990. – S.6. 15. Raldugina T. Avtografy Ukrainskoii revolucii // Problemy vyvchennya istorii Ukrainskoi revolucii 1917– 1921 rr. – K., 2007. – S.226-235. 16. Zozulya Y.Velyka Ukrainska revoluciya . Kalen- dar istorichnyh podij za liutyj 1917 roku – berezen 1918 roku. – New York, 1967. – S.81-84. 17. Zozulya Y. Nazv. prazya. – S.27. References Німецькі війська марширують вулицею Хрещатик. Київ, квітень 1918 р. Німецькі військовики на Софійській площі у Києві. Березень 1918 р.

Українська Центральна Рада в документальній та іконографічній збірках Національного музею історії України

Репозитарії

Схожі ресурси