Традиційні засоби виконання та техніки оздоблення народного вишивального мистецтва київщини ХІХ–ХХ століть
Gespeichert in:
| Datum: | 2008 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України
2008
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16886 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Традиційні засоби виконання та техніки оздоблення народного вишивального мистецтва київщини ХІХ–ХХ століть / В. Костюкова // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2008. — Вип. 8. — С. 127-130. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-16886 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-168862011-02-18T12:04:02Z Традиційні засоби виконання та техніки оздоблення народного вишивального мистецтва київщини ХІХ–ХХ століть Костюкова, В. Народне мистецтво в художньому ансамблі та предметному середовищі 2008 Article Традиційні засоби виконання та техніки оздоблення народного вишивального мистецтва київщини ХІХ–ХХ століть / В. Костюкова // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2008. — Вип. 8. — С. 127-130. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. XXXX-0042 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16886 uk Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Народне мистецтво в художньому ансамблі та предметному середовищі Народне мистецтво в художньому ансамблі та предметному середовищі |
| spellingShingle |
Народне мистецтво в художньому ансамблі та предметному середовищі Народне мистецтво в художньому ансамблі та предметному середовищі Костюкова, В. Традиційні засоби виконання та техніки оздоблення народного вишивального мистецтва київщини ХІХ–ХХ століть |
| format |
Article |
| author |
Костюкова, В. |
| author_facet |
Костюкова, В. |
| author_sort |
Костюкова, В. |
| title |
Традиційні засоби виконання та техніки оздоблення народного вишивального мистецтва київщини ХІХ–ХХ століть |
| title_short |
Традиційні засоби виконання та техніки оздоблення народного вишивального мистецтва київщини ХІХ–ХХ століть |
| title_full |
Традиційні засоби виконання та техніки оздоблення народного вишивального мистецтва київщини ХІХ–ХХ століть |
| title_fullStr |
Традиційні засоби виконання та техніки оздоблення народного вишивального мистецтва київщини ХІХ–ХХ століть |
| title_full_unstemmed |
Традиційні засоби виконання та техніки оздоблення народного вишивального мистецтва київщини ХІХ–ХХ століть |
| title_sort |
традиційні засоби виконання та техніки оздоблення народного вишивального мистецтва київщини хіх–хх століть |
| publisher |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2008 |
| topic_facet |
Народне мистецтво в художньому ансамблі та предметному середовищі |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16886 |
| citation_txt |
Традиційні засоби виконання та техніки оздоблення народного вишивального мистецтва київщини ХІХ–ХХ століть / В. Костюкова // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2008. — Вип. 8. — С. 127-130. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kostûkovav tradicíjnízasobivikonannâtatehníkiozdoblennânarodnogovišivalʹnogomistectvakiívŝinihíhhhstolítʹ |
| first_indexed |
2025-07-02T18:10:06Z |
| last_indexed |
2025-07-02T18:10:06Z |
| _version_ |
1836559690138386432 |
| fulltext |
127127
полотенца, называемые кетен юзбез, которые вывешивали на веревках под потол-
ком. веревки натягивали крест накрест в форме восьмиконечной звезды. Поло-
тенца были из домотканной и хлопчатобумажной ткани. Используемый рисунок
на данном виде полотенец – полосы двух цветов, по узкому краю вышивали геоме-
трические формы в виде цветов. Основой для вышитых и тканых изделий служи-
ла гладкая и полосатая ткань атма. выполняли эту ткань из хлопчатобумажных
ниток камукъ или льняных ниток ускуль. в среднем атма была длинной от 30 см
до 70 см. Лучшими мастерицами в создании атмы считали крымских татарок со
степного Крыма. Полотенца, которые развешивали на стенах, называли дувар без.
здесь также использовали домо тканную ткань, по всему полю вышивали цветы,
по краям – полосы двух цветов. техника вышивки – глухая двусторонняя гладь.
Полотенца къыбрыз развешивали по краю деревянных полок, на которых стояла
посуда. Орнамент в этом виде полотенец – геометрический, использованы мотивы
суу (вода) и эгри дал (женское начало).
На любого рода полотенцах можно увидеть растительный орнамент, каллиграфи-
ческие надписи, солярные знаки, архитектурные мотивы, геометрические орнаменты,
изображения кораблей, птиц, рыб, фруктов, овощей на подносе, вазы, кувшины.
вышивки на полотенцах, которыми украшали комнату невесты, говорили о
разнообразных жизненных явлениях. все полотенца, служившие для украшения
дома, объединены одним словом – эвджияр (украшение дома) [6]. На полотенцах
прослеживается орнамент Родового дерева. Как правило, он был растянут по гори-
зонтали, но сохранял при этом свою структуру и значимость элементов.
Из всего выше изложенного можно сказать, что в полотенцах использовали и
применяли по назначению только середину, так как вышивка была выполнена из
металлических ниток. такое разделение на используемую и художественную часть
полотенец присуще только крымско-татарскому народу.
1. Куфтин Б. Жилище крымских татар в связи с историей заселения полуострова (Материалы и
вопросы). – М., 1925.
2. Цитируем фрагменты с. 2, 7–34 по изданию: Бернштам А. Жилище Крымского предгорья //
ИгАИМК. – 1931. – т. 9. – вып. 6–7. – с. 1–46.
3. Приводим с небольшим сокращением по изданию: Дубровский М. Жилища крымских горных
татар. - симф., 1914 (отдельный оттиск из первого сборника По крыму).
4. Куфтин Б. Жилище крымских татар…
5. Приводим с небольшими сокращениями по изданию: Радде Г. Крымские татары // весник
РгО. – 1856 –1857. – т. 18, 19. – с. 290–330, 47–64.
6. чурлу М. Яркий стиль крымских вышивок // голос Крыма. – 2005. – № 42.
Валентина Костюкова
традицІйнІ засоБи виконання та теХнІки оздоБлення
народного вишивального мистецтва київЩини
ХІХ–ХХ столІть
У процесі історичного та культурного розвитку в кожному регіоні склалося своє
відшліфоване століттями дивовижне художнє бачення у створенні вишитих ви-
робів, зумовлених різноманітністю матеріалів, технологій виконання орнаментів,
колористичної гами, композицій.
128128
Кожна область має свої орнаментальні, технологічні особливості народної вишив-
ки, які є характерними для того чи іншого регіону України. за умовним етнографіч-
ним поділом виокремлюють середнє Подніпров’я, Полісся, Поділля, Південь Укра-
їни, Карпати, Буковину та Прикарпаття, закарпаття. До середнього Подніпров’я
належать райони вздовж русла Дніпра. за сучасним адміністративним поділом сюди
входять Київська, Полтавська, Чернігівська, Харківська, Кіровоградська, Житомир-
ська, сумська, Черкаська та Луганська області [1, 56, 57]. На особливу увагу заслуго-
вують Київ та Київська область, які посідають чільне місце в народній творчості.
Ґрунтовно досліджують та висвітлюють цей тематичний напрямок такі провід-
ні науковці, як т. Кара-васильєва, М. селівачов, Р. захарчук-Чугай, т. Ніколаєва,
г. стельмащук, О. Косміна, в. гасюк, М. степан та багато інших.
відомо, що на Україні налічується більше 100 технічних засобів виконання ви-
шивки. слово «вишивка» походить від слова «шити». На думку дослідників, давня
назва «вишивки» – «шити», «шитво», «шов». У народній термінології «вишивка» і
зараз називається «нашиттям», «пошиттям», «розшиттям», «прошиттям» тощо.
Шити, вишивати – це різними способами протягувати, закріплювати нитку, за-
волочену в голку, наносити стібки на тканину або шкіру. від того, якими стібками
прошивали тканину, як вишивальна нитка лягала на основу, через які проміжки
(скільки ниток основи чи підткання полотна) та які були стібки (прямими, нахи-
леними чи скісними, натягнутими чи вільно покладеними на тканині) – залежали
відмінності, специфіка виконання та їхня назва [2, 37].
У Київському регіоні можна виокремити такі технічні засоби виконання:
– характерні (ті, які переважають);
– побутуючі (ті, які застосовують на рівні з іншими);
– рідкісні (ті, які майже не використовують).
Найбільш уживані на Київщині такі види технік: хрестик, гладь або «лиштва»
(пряма, коса, кирпичикова), набирування, стебнівка, «шов позад голки», рушни-
кові шви, в яких налічується більше 100 технічних засобів виконання: «полтавська
гладь», «художня гладь», вирізування просте та вирізування-обманка.
Народна вишивка була втілена майстринями Київщини в таких різновидах
призна чення, зокрема, одягу, як: головні убори (намітки, серпанки, обруси, очіп-
ки, хустки, стрічки та ін.), натільне вбрання (чоловічі, жіночі, дитячі сорочки),
нагрудне вбрання (безрукавки, керсетки, камізельки, свити, юпки та ін.), поясне
вбрання (запаски, літники, спідниці, фартухи та ін.) [3, 111–116]; у речах побутово-
го вжитку (серветки, доріжки, настільники, скатертини, рушники, наволочки), у
предметах декорування інтер’єру (декоративні рушники (диптихи, триптихи), де-
коративні панно); у сувенірно-подарунковій продукції.
Характерною особливістю народної вишивки є величезна різноманітність технік
виконання. зокрема в одному вишитому узорі їх може бути до 10–15. Деякі з них є
основними в композиційному вирішенні, а деякі доповнюючими, допоміжними.
Назви багатьох технік походять насамперед від способів виконання – «вирізу-
вання», «вирізування-обманка», «виколювання», «шов позад голкою», «коса гладь»,
«лиштва», або від назви місцевості – «старокиївський шов», «городки», «полтав-
ська гладь», «чернігівське змережування», «подільська розшивка» та інші. Назви
також походять від того, як виглядає шов і що нагадує: «курячий брід», «солов’їні
вічка», «гречичка», «вівсяночка», «курячі шкірки», «кленове листячко», «бігунець»,
«зірочки», «доріжечка», «вітряхи», «хрестики» тощо [4, 55].
враховуючи таку класифікацію орнаментального оздоблення різних вишитих речей,
детально розглянемо характерні технічні засоби виконання, які побутували на Київщи-
ні, на прикладах творчих робіт художників-професіоналів та народних майстрів.
129129
У ХІХ ст. підвищується інтерес до рослинної орнаментації, яка знаходить своє
відображення в техніках виконання за вільним контуром, а також до технік «ху-
дожня гладь», «полтавська гладь». Майстерні в селах скопці та вербівка були тими
центрами, в яких широко застосовували ці вишивальні техніки.
До речі, це центри, де викристалізувалися ідеї синтетичного мистецтва, а зго-
дом і супрематизму. На особливу увагу заслуговують декоративні панно, подуш-
ки, доріжки, одяг, виконаний за ескізами талановитих майстрів та художників-
професіоналів, де використано переважаючі вишивальні техніки «полтавської» та
«художньої гладі». Це приклади творчих робіт ганни собачко, Параски власенко,
Ніни генке-Мелер, Олександри Екстер, василя Кричевського, Євмена Пшеченко,
василя Довгошиї. У с. скопці душею осередку були Євгенія Прибильська та Анас-
тасія семиградова, а в с. вербівка – Наталія Давидова [5, 171–180]. Демократич-
ність відносин у художніх майстернях сіл скопці та верхівка сприяла відходу від
усталених догм, даючи поштовх до нових пошуків, ідей.
На межі ХІХ–ХХ ст. відбувається кардинальна зміна художньо-образного ви-
рішення народної вишивки. Пояснюється це поширенням техніки вишивки
«хрестик». Цією технікою виконували «брокарівські орнаменти» на різноманітних
предметах інтер’єрного призначення: панно, скатертини, серветки тощо в містах
та панських маєтках. Переважно це були натюрморти, пишні квіткові букети з
об’ємно-живописним трактуванням форм, багатою кольоровою гамою [4, 59].
У народному вишиванні ця техніка викликана появою нових рослинних нату-
ралістичних мотивів, виконаних у червоно-чорній гамі.
«Хрестиком» оздоблювали жіночі та чоловічі сорочки, доріжки, серветки, ска-
тертини, фіранки та рушники. У середині ХХ ст. застосування цієї техніки ви-
шивки знаходить своє відображення у творчості народних майстрів та художників-
професіоналів: г. Цибульової, О. Кулик, Н. гречанівської, Л. гордина, Н. Поршина,
М. скопич та інших. вони створили серію чоловічих і жіночих сорочок, які стали
довершеними зразками для нащадків.
техніка вишивки «хрестик» в орнаменті може бути як основною, так і допоміж-
ною. вона вдало поєднується з іншими техніками виконання, а саме: з «прос тим
вирізуванням», «ретязем», «однобічною штапівкою», «лиштвою», «прямою, косою
гладдю», прутиковими, прозоро-рахунковими техніками, які поділяються на про-
сті та складні мережки.
Рушникам завжди надавали важливого образно-символічного значення.
У них поєднувалися різноманітні техніки вишивання, від чого і з’явилася на-
зва «рушникові шви», які налічують понад 100 варіантів виконань. «Рушнико-
ві шви» надають широких можливостей у декоративному композиційному ви-
рішенні. Якщо вдало застосовувати стилізовані монументально-декоративні
композиції, то можна спос терігати поступову трансформацію монументального
рушника в тематичне панно. Це виразно показано на прикладах творчих робіт
художників-професіоналів Людмили Лебіги, Ельвіни талащенко, Олександри
теліженко та інших.
таким чином, аналізуючи творчі зразки народних майстрів і художників-
професіоналів, видно, що техніки народної вишивки Київщини надають широких
можливостей для відтворення їх у національних народних та сучасних традиціях.
синтезуючи мистецькі надбання народної творчості, художники-професіонали та
майстри Київщини створюють оригінальні вишивки, які є цікавими зразками для
подальшого їх вивчення в історії вишивального мистецтва. вони накопичили ба-
гатий досвід і стали своєрідним мистецьким джерелом, у якому формується новий
стиль вишивального мистецтва Київщини.
130130
1. Кара-Васильєва Т., Заволокіна А. Українська народна вишивка. – К., 1996. – с. 56, 57.
2. Антонович Є., Захарчук-чугай Р., Станкевич М. Декоративно-прикладне мистецтво. –
Л., 1992. – с. 37.
3. Ніколаєва Т. Історія українського костюма. – К., 1996. – с. 111–116.
4. Кара-Васильєва Т. Українська вишивка. – К., 1993. – с. 55, 59.
5. Шестаков С. взаємовплив професійного та народного мистецтва на прикладі творчості ганни
собачко, василя Довгошиї та Євмена Пшеченко // Науковий збірник до 100-річчя колекції Музею. –
К., 2002. – вип. ХL. – с. 171–180.
Ірина Локшук
ХудожнЄ ткацтво рІвненського полІсся ХХ столІття
(за матеріалами Березнівського району)
Художнє ткацтво Рівненського Полісся розвивалося впродовж століть, збері-
гаючи символіку візерунка, кольорову гаму (відтінки білого, червоного, чорно-
го), текстильне переплетення ниток. Проте з часом, особливо в другій половині
ХХ ст., текстиль розвивався і як професійне мистецтво, і як само діяльне, черпаючи
зі скарбниці традиційного декоративно-прикладного мистецтва. Навіть у ХХІ ст.
традиція поліського ткацтва розвивається та популяризується сучасними народ-
ними майстрами. Одним із відомих осередків поліського ткацтва є Березнівський
район Рівненської області.
Для дослідження особливостей художнього ткання на Рівненщині у цій статті
використано публікації науковців – дослідників українського Полісся: Катерини
Матейко, савини сидорович, Юрія Лащука, тамари Ніколаєвої, галини стель-
мащук, Михайла селівачова, Олени Никорак; та доробок місцевих музейних пра-
цівників – Алли Українець, Раїси тишкевич, Наталії трохлюк. вивчаючи риси,
притаманні поліській тканині, – орнаментику, колористику, матеріал – науков-
ці не акцентували увагу на ткацтві саме Березнівського району, де вирощували
льон, і найуживанішою в текстильному виробництві була лляна нитка.
Мета цього дослідження – висвітлення художньо-стильових особливостей тка-
цтва Рівненського Полісся, зокрема, Березнівського району Рівненської області.
Основним завданням було дослідити текстильні експонати фондової збірки Берез-
нівського краєзнавчого музею кінця ХІХ – ХХ ст.; охарактеризувати мистецькі ви-
роби сучасних майстринь району; підсумувати особливості текстильної тканини,
характерні для Березнівського району на Рівненщині.
станом на 1809 рік у містечку Березне, що входило до складу Ровенського повіту
волинської губернії, працювала суконна мануфактура, яка налічувала 50 робітни-
ків з обсягом виробництва 4 500 аршинів сукна [3, 104]. У 1816 році кількість робіт-
ників зменшилася до 27, а обсяг виробництва – до 1 225 аршинів сукна [3, 107].
У першій половині ХІХ ст. у Березному починає інтенсивно розвиватися про-
мисловість: на початку 40-х років тут діяла суконна фабрика з фарбувальним це-
хом. вигідне географічне розташування міста на р. случ сприяло піднесенню тор-
гівлі. так, у 1843 році в місті відбулося 12 одноденних і 3 кількаденних ярмарків.
Ярмарки сприяли збуту продукції місцевого виробництва [2, 8].
У різні періоди Березне переживало моменти розквіту й занепаду. На початку
ХХ ст. місто втратило своє економічне значення, оскільки опинилося далеко від
залізничної магістралі Рівне–Лунінець (Білорусь) [2, 8].
|