Фіскальна політика румунських окупантів щодо сільського населення в південно-західних землях України (1941-1944 рр.)
У статті проаналізована фіскальна політика румунських окупантів щодо сільського населення в південно-західних землях України (1941-1944 рр.). Встановлено, що з перших днів окупації румунське керівництво перейшло до відвертого пограбування та подальшої відправки до Румунії сільськогосподарської прод...
Збережено в:
| Дата: | 2017 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2017
|
| Назва видання: | Краєзнавство |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168867 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Фіскальна політика румунських окупантів щодо сільського населення в південно-західних землях України (1941-1944 рр.) / О. Осипенко // Краєзнавство. — 2017. — № 1-2. — С. 184-191. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-168867 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1688672020-05-20T01:26:20Z Фіскальна політика румунських окупантів щодо сільського населення в південно-західних землях України (1941-1944 рр.) Осипенко, О. Історія України у світлі регіональних досліджень У статті проаналізована фіскальна політика румунських окупантів щодо сільського населення в південно-західних землях України (1941-1944 рр.). Встановлено, що з перших днів окупації румунське керівництво перейшло до відвертого пограбування та подальшої відправки до Румунії сільськогосподарської продукції. Для сільського населення було розроблено та впроваджено низку натуральних податків. На потреби окупантів жителі сіл здавали овечу шерсть, шкарпетки, рукавиці, валянки. Згідно наказу №66 селяни були зобов'язані у вигляді податків здавати: молоко, яйця, птицю, м'ясо (свинину, яловичину, баранину). У випадках відсутності в господарствах курей, селяни були зобов'язані їх купувати. Тобто на усі основні види сільськогосподарської продукції, яка вироблялася в селянських господарствах, було встановлено обов'язкове натуральне оподаткування. Незважаючи на існування зазначеного наказу, окрім натуральних податків селяни сплачували грошові стягнення за землю, випас худоби та утримання собак. Попри існуючі податки селяни були змушені понаднормово здавати сільськогосподарську продукцію і румунським військам. Вся сільськогосподарська продукція, яка збиралася на території «Трансністрії» у вигляді натуральних податків, відправлялася першочергово на забезпечення військових потреб Румунії та її союзників. The article analyzes the fiscal policy of the Romanian occupants regarding the rural population in southwestern lands of Ukraine (1941-1944). It has been established that from the first days of the occupation the Romanian leadership transferred to a frank robbery and further sending agricultural products to Romania. For the rural population, a number of natural taxes were developed and introduced. For the needs of the invaders villagers handed over sheep’s wool, socks, mittens, felt boots. According to the order No. 66 peasants were obliged in the form of taxes to take milk, eggs, poultry, meat (pork, beef, lamb). In cases where there were no chickens on the farms, the peasants were obliged to buy them. All the main types of agricultural products were produced in peasant fanns were established to compulsory natural taxes. Despite the existence of this order, in addition to natural taxes, peasants paid pecuniary penalties for land, grazing and keeping dogs. Except taxes peasants were forced to hand over agricultural products to Romanian troops. All agricultural products were collected in the territory of Transnistria in the form of natural taxes were sent primarily to ensure the military needs of Romania and its allies. В статье проанализирована фискальная политика румынских оккупантов касательно сельского населения в юго-западных землях Украины (1941-1944 гг.). Установлено, что с первых дней оккупации румынское руководство перешло к откровенному ограблению и дальнейшей отправке в Румынию сельскохозяйственной продукции. Для сельского населения был разработан и внедрен ряд натуральных налогов. На нужды оккупантов жители сел сдавали овечью шерсть, носки, варежки, валенки. Согласно приказу №66 крестьяне были обязаны в виде налогов сдавать молоко, яйца, птицу, мясо (свинину, говядину, баранину). В случаях отсутствия в хозяйствах кур, крестьяне были обязаны их покупать. То есть на все основные виды сельскохозяйственной продукции, которая производилась в крестьянских хозяйствах, было установлено обязательное натуральное налогообложения. Несмотря на существование указанного приказа, кроме натуральных налогов крестьяне платили денежные взыскания за землю, выпас скота и содержание собак. Кроме существующих налогов крестьяне были вынуждены сверхурочно сдавать сельскохозяйственную продукцию и румынским войскам. Вся сельскохозяйственная продукция, которая собиралась на территории «Транснистрии» в виде натуральных налогов, отправлялась в первую очередь на обеспечение военных нужд Румынии и ее союзников. 2017 Article Фіскальна політика румунських окупантів щодо сільського населення в південно-західних землях України (1941-1944 рр.) / О. Осипенко // Краєзнавство. — 2017. — № 1-2. — С. 184-191. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168867 93(477.7) «1939/1945» uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія України у світлі регіональних досліджень Історія України у світлі регіональних досліджень |
| spellingShingle |
Історія України у світлі регіональних досліджень Історія України у світлі регіональних досліджень Осипенко, О. Фіскальна політика румунських окупантів щодо сільського населення в південно-західних землях України (1941-1944 рр.) Краєзнавство |
| description |
У статті проаналізована фіскальна політика румунських окупантів щодо сільського населення в південно-західних землях України (1941-1944 рр.). Встановлено, що з перших днів окупації румунське керівництво перейшло до відвертого пограбування та подальшої відправки до Румунії сільськогосподарської
продукції. Для сільського населення було розроблено та впроваджено низку натуральних податків. На потреби окупантів жителі сіл здавали овечу шерсть, шкарпетки, рукавиці, валянки. Згідно наказу №66 селяни були зобов'язані у вигляді податків здавати: молоко, яйця, птицю, м'ясо (свинину, яловичину, баранину). У випадках відсутності в господарствах курей, селяни були зобов'язані їх купувати. Тобто на усі
основні види сільськогосподарської продукції, яка вироблялася в селянських господарствах, було встановлено обов'язкове натуральне оподаткування. Незважаючи на існування зазначеного наказу, окрім натуральних податків селяни сплачували грошові стягнення за землю, випас худоби та утримання собак. Попри існуючі податки селяни були змушені понаднормово здавати сільськогосподарську продукцію і румунським військам. Вся сільськогосподарська продукція, яка збиралася на території «Трансністрії» у вигляді натуральних податків, відправлялася першочергово на забезпечення військових потреб Румунії та її союзників. |
| format |
Article |
| author |
Осипенко, О. |
| author_facet |
Осипенко, О. |
| author_sort |
Осипенко, О. |
| title |
Фіскальна політика румунських окупантів щодо сільського населення в південно-західних землях України (1941-1944 рр.) |
| title_short |
Фіскальна політика румунських окупантів щодо сільського населення в південно-західних землях України (1941-1944 рр.) |
| title_full |
Фіскальна політика румунських окупантів щодо сільського населення в південно-західних землях України (1941-1944 рр.) |
| title_fullStr |
Фіскальна політика румунських окупантів щодо сільського населення в південно-західних землях України (1941-1944 рр.) |
| title_full_unstemmed |
Фіскальна політика румунських окупантів щодо сільського населення в південно-західних землях України (1941-1944 рр.) |
| title_sort |
фіскальна політика румунських окупантів щодо сільського населення в південно-західних землях україни (1941-1944 рр.) |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2017 |
| topic_facet |
Історія України у світлі регіональних досліджень |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168867 |
| citation_txt |
Фіскальна політика румунських окупантів щодо сільського населення в південно-західних землях України (1941-1944 рр.) / О. Осипенко // Краєзнавство. — 2017. — № 1-2. — С. 184-191. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| series |
Краєзнавство |
| work_keys_str_mv |
AT osipenkoo fískalʹnapolítikarumunsʹkihokupantívŝodosílʹsʹkogonaselennâvpívdennozahídnihzemlâhukraíni19411944rr |
| first_indexed |
2025-07-15T03:39:49Z |
| last_indexed |
2025-07-15T03:39:49Z |
| _version_ |
1837682696851030016 |
| fulltext |
УДК 93(477.7) «1939/1945»
Олександр Осипенко (м. Одеса)
Фіскальна політика румунських окупантів щодо сільського
населення в південно-західних землях України (1941-1944 рр.)
У статті проаналізована фіскальна політика румунських окупантів щодо сільського населення в пів-
денно-західних землях України (1941-1944 рр.). Встановлено, що з перших днів окупації румунське керів-
ництво перейшло до відвертого пограбування та подальшої відправки до Румунії сільськогосподарської
продукції. Для сільського населення було розроблено та впроваджено низку натуральних податків. На по-
треби окупантів жителі сіл здавали овечу шерсть, шкарпетки, рукавиці, валянки. Згідно наказу № 66 се-
ляни були зобов’язані у вигляді податків здавати: молоко, яйця, птицю, м’ясо (свинину, яловичину, бара-
нину). У випадках відсутності в господарствах курей, селяни були зобов’язані їх купувати. Тобто на усі
основні види сільськогосподарської продукції, яка вироблялася в селянських господарствах, було встанов-
лено обов’язкове натуральне оподаткування. Незважаючи на існування зазначеного наказу, окрім нату-
ральних податків селяни сплачували грошові стягнення за землю, випас худоби та утримання собак.
Попри існуючі податки селяни були змушені понаднормово здавати сільськогосподарську продукцію
і румунським військам.
Вся сільськогосподарська продукція, яка збиралася на території «Трансністрії» у вигляді натуральних
податків, відправлялася першочергово на забезпечення військових потреб Румунії та її союзників.
Ключові слова: Трансністрія, окупація, сільське населення, накази, податок.
Oleksandr Osipenko
Fiscal policy of the Romanian occupants regarding the rural
population in the south-western lands of Ukraine (1941-1944)
The article analyzes the fiscal policy of the Romanian occupants regarding the rural population in south-
western lands of Ukraine (1941-1944). It has been established that from the first days of the occupation the
Romanian leadership transferred to a frank robbery and further sending agricultural products to Romania.
For the rural population, a number of natural taxes were developed and introduced. For the needs of the inva-
ders villagers handed over sheep’s wool, socks, mittens, felt boots. According to the order No. 66 peasants were
obliged in the form of taxes to take milk, eggs, poultry, meat (pork, beef, lamb). In cases where there were no
chickens on the farms, the peasants were obliged to buy them. All the main types of agricultural products were
produced in peasant fanns were established to compulsory natural taxes. Despite the existence of this order, in
addition to natural taxes, peasants paid pecuniary penalties for land, grazing and keeping dogs.
Except taxes peasants were forced to hand over agricultural products to Romanian troops.
All agricultural products were collected in the territory of Transnistria in the form of natural taxes were
sent primarily to ensure the military needs of Romania and its allies.
Key words: Transnistria, occupation, rural population, order, tax.
Александр Осипенко
Фискальная политика румынских оккупантов касательно сельского
населения в юго-западных землях Украины (1941-1944 гг.)
В статье проанализирована фискальная политика румынских оккупантов касательно сельского насе-
ления в юго-западных землях Украины (1941-1944 гг.). Установлено, что с первых дней оккупации румын-
ское руководство перешло к откровенному ограблению и дальнейшей отправке в Румынию сельскохозяйс-
твенной продукции. Для сельского населения был разработан и внедрен ряд натуральных налогов. На
нужды оккупантов жители сел сдавали овечью шерсть, носки, варежки, валенки. Согласно приказу № 66
крестьяне были обязаны в виде налогов сдавать молоко, яйца, птицу, мясо (свинину, говядину, баранину).
В случаях отсутствия в хозяйствах кур, крестьяне были обязаны их покупать. То есть на все основные
виды сельскохозяйственной продукции, которая производилась в крестьянских хозяйствах, было установ-
184
лено обязательное натуральное налогообложения. Несмотря на существование указанного приказа, кроме
натуральных налогов крестьяне платили денежные взыскания за землю, выпас скота и содержание собак.
Кроме существующих налогов крестьяне были вынуждены сверхурочно сдавать сельскохозяйс-
твенную продукцию и румынским войскам.
Вся сельскохозяйственная продукция, которая собиралась на территории «Транснистрии» в виде на-
туральных налогов, отправлялась в первую очередь на обеспечение военных нужд Румынии и ее союзников.
Ключевые слова: Транснистрия, оккупация, сельское население, приказы, налог.
Фіскальна політика румунських окупантів щодо сільського населення
в південно-західних землях України (1941-1944 рр.)
185
1 Alexander Dallin. Odessa, 1941–1944: A Case Study of Soviet Territory Under Foreign Rule. – RAND, RM –
1875: California, 1957. – 466 p.
2 Solovei R. Activitatea Guvernamintului Transnistriei on domeniul social-economic si cultural: (19 auq. 1941 –
29 ian. 1944). Iasi, 2004. – 182 р.
3 Одесса: жизнь в оккупации. 1941–1944. История коллаборационизма / сост., отв. ред. и автор вступ.
статьи О.В.Будницкий; подгот. текстов, примеч. Т.Л.Ворониной; примеч. К.Р.Галеева. – М.: Политическая
энциклопедия, 2013. – 231 с.
4 Лебедев Н. И. Крах фашизма в Румынии / Н.И. Лебедев. – М.: Наука, 1976. – 632 с.
5 Левит И.Э. Участие фашистской Румынии в агрессии против СССР. Истоки, планы, реализация
(1.IX 939 – 19 ХІ 1942). – Кишинев: Штиинца, 1981. – 392 с.
6 Гратинич С. А. На левом берегу Днестра 1941–1944. Страницы совместной борьбы трудящихся смежных
районов Молдавии и Украины против немецко-румынских фашистских захватчиков / С. А. Гратинич. – Кишинев:
Картя Молдовеняскэ, 1985. – 186 с.
7 Щетніков В. П. Економічна складова румунсько-німецької присутності в «Трансністрії» 1941–1944 рр. /
В. Щетніков // Сторінки воєнної історії України. – К.: Інститут історії України, 2012. – Вип.15 – С. 173–188.
8 Перехрест О. Г. Сільське господарство України в роки Великої Вітчизняної війни (1941–1945 рр.) /
О. Г. Перехрест. – К.: Інститут історії України, 2010. – 150 с.
У сучасному історіописанні періоду Другої
світової війни, незважаючи на багатовекторність
її висвітлення й понині залишається чимало не-
досліджених питань, які торкаються окупаційної
політики сателітів Німеччини на захоплених
ними територіях. Однією з таких прогалин, яка
актуалізує наше дослідження, є фіскальна полі-
тика румунських окупантів щодо сільського на-
селення у межиріччі Дністра та Південного Бугу
у 941-1944 рр. Фіскальна політика румунських
окупантів щодо сільського населення в пів-
денно-західних землях України (1941-1944 рр.)
Стосовно історіографії порушеного питання
слід зазначити, що науковці у своїх дослідження
фрагментарно підійшли до його вивчення. У за-
рубіжній історіографії цієї проблеми торкнулися
американський дослідник О. Даллін1, молдавська
дослідниця Р. Соловей2 та російський історик
О. Будницький3. Радянська історіографія цього пи-
тання представлена дослідженнями М. Лєбєдєва4,
І. Левіта5, С. Гратинича6. Українські істори ки
В. Щетніков7 та О. Перехрест8 також торкнулися
даного аспекту, але у своїх дослідженнях перейма-
лися переважно підрахунками кількості вивезеної
до Румунії сільськогосподарської продукції.
Мета статті полягає у здійсненні комп лек -
сного дослідження фіскальної політики румун-
ських окупантів щодо сільського населення в пів-
денно-західних землях України (1941-1944 рр.)
Із перших днів окупації земель південно-за-
хідного регіону України румунська адміністра-
ція чималі зусилля направила на розробку та
впровадження у життя наказів та постанов,
спрямованих першочергово на викачування
стратегічно важливих та необхідних сільсько-
господарських ресурсів як для забезпечення
власної продовольчої безпеки, так і потреб Ні-
меччини та Італії.
Не встигли окупанти оговтатися від ейфорії
захоплення Одеси, як на 1 листопада 1941 року
губернатор «Трансністрії» Г. Алексяну відзвіту-
вав перед маршалом І. Антонеску про успішно
проведену реквізицію сільськогосподарської
продукції. За даними звіту губернатора упро-
довж жовтня до Румунії для забезпечення її по-
треб було відправлено: 23,5 тис. голів великої
рогатої худоби на загальну суму 470 млн лей, 20
тис. каракулевих овець, загальна вартість яких
була оцінена в суму 40 млн лей. У королівство
також було відправлено 10 тис. кг вовни вартістю
2 млн лей, 150 вагонів збіжжя (пшениця, просо,
ячмінь) вартістю 15 млн лей, шкіряної сировини
– 2,5 вагона на суму 1 млн 250 тис. лей. Загальна
вартість вивезеної до Румунії худоби та сиро-
вини становила 627 млн 250 тис. лей. Окрім
зерна та сільськогосподарської продукції оку-
панти вивезли з південноукраїнських земель
насіннєвий матеріал, саджанці тощо. Зокрема,
у квітні 1942 року до королівства було відправ-
лено 97 450 фруктових саджанців9.
Вочевидь, відчуваючи гостру потребу в по-
ставках овечої шерсті для румунських підпри-
ємств, адміністрація «Трансністрії» 3 лютого
1942 року видає наказ за № 4393, яким зо-
бов’язала населення губернаторства здавати цей
вид сільськогосподарської продукції на потреби
окупантів. Водночас румунська адміністрація до-
зволяла деяким категоріям населення частку ове-
чої шерсті залишати на потребу господарів. Так,
на Миколаївщині постановою цивільного губер-
наторства «Транснітрія» № 862 від 28 травня
1942 року, невеликим господарствам, які мали
овець, дозволялось на власні потреби залишати
по 2 кг немитої шерсті, а тим родинам, які мали
дітей, дозволялось залишати вдвоє більше. Всю
відповідальність за збір овечої шерсті було по-
кладено на преторів повітів, які в свою чергу зо-
бов’язали старост сіл бути відповідальними за
збір цього продукту тваринництва на селі10.
Із наближенням холодів та відсутністю мате-
ріальних можливостей забезпечувати окупаційні
війська необхідним теплим взуттям, адміністра-
ція губернаторства вирішила дане питання за ра-
хунок місцевого населення. Так, у наказі № 83 від
15 вересня 1942 р. керівництво «Трансністрії»
оголосило, що реквізує у мешканців губернатор-
ства всі чоловічі войлочні чоботи (так звані ва-
лянки). У разі невиконання цього наказу, людей
відправляли до табору терміном від 6 місяців до
одного року та з обов’язковою сплатою штрафу
від 100 до 200 марок. До такого ж покарання за-
суджувались і ті, хто навмисно псував валянки та
робили їх непридатними для використання. Після
закінчення терміну здачі взуття органи місцевої
поліції та жандармерії повинні були здійснювати
обшуки та виявляти тих, хто саботував окупа-
ційні заходи. Виявлене взуття конфісковувалося11.
24 вересня 1942 року адміністрація «Транс-
ністрії» видала черговий наказ, який зобов’язу-
вав мешканців до 15 жовтня здати по парі шер-
стяних шкарпеток та парі шерстяних рукавиць як
військову контрибуцію. Ті ж, хто до 25 жовтня
1942 року відмовився виконувати відповідний
наказ, підлягали покаранню у вигляді штрафу в
розмірі від 50 до 100 РККС, а у випадку відмови
від сплати відповідного стягнення підлягали не-
гайному ув’язненню терміном від 15 діб до трьох
місяців12. Виконуючи наказ губернаторства, пер-
фект Очаківського повіту Драгомир 22 січня
1943 року у своєму повідомленні губернатору
Г. Алексяну наводить наступні дані: для потреб
армії у місцевого населення було зібрано (в умо-
вах окупації відібрано під страхом покарання)
9 132 пари шкарпеток та 8 495 пар рукавиць із
шерсті, 573 пари шкарпеток та 606 рукавиць
із хлопку13. З наведених вище даних ми бачимо,
що потребами місцевого населення влада не пе-
реймалася, а політика, яку проводили загарбники
ще більше погіршувала й так не просте матері-
альне становище мешканців «Трансністрії».
Наказом губернатора № 66 для забезпечення
окупаційних військ колгоспників та працівників
радгоспів зобов’язали здавати птицю, свинину,
молоко, бринзу та мед. Наказ стосувався усіх
господарств, незалежно від того, вироблялась
дана продукція в цих господарствах чи ні. Зок-
рема, було встановлено чітку кількість названих
видів сільськогосподарської продукції. Так, гос-
подарства, що мали в своєму розпорядженні до
10 шт. курей мали здавати, відповідно, одну
птицю та 10 яєць із курки; від 11 до 20 шт.
зобов’язувалися здати 3 птиці; від 21-25 шт. від-
повідно 5 курей, а в тих подвір’ях, де було понад
25 голів птиці – по 10 курей.
У випадку відсутності курей у господарстві
окупанти в обов’язковому порядку постановили
придбати птицю в інших господарствах. Ос-
танні, в свою ж чергу, були зобов’язані прода-
вати птицю по двадцятивідсотковій знижці від
максимальної ціни. В обов’язковому порядку,
населення, яке у своєму господарстві мало гусей
та качок, зобов’язувалося віддати з кожного де-
сятка від певного виду пернатих по 2 птиці.
Окрім дрібної птиці, у вказаному наказі № 66
населення обкладалось податком на молоко і мо-
лочні продукти. Кожна селянська родина, яка три-
мала корів, зобов’язана була здавати молоко у на-
ступних пропорціях: сім’я з двох осіб здавала 300
л молока, родина, яка мала в своєму складі понад
дві особи, зобов’язувалася здавати 150 л молока.
1/2 ’2017Олександр Осипенко К Р А Є З Н А В С Т В О
186
9 Левит И.Я. Вказ. праця. – С. 299.
10 Держархів Миколаївської області (далі – ДАМО), ф. 1718, оп. 1, спр. 353, арк. 22.
11 ДАМО, ф. 2512, оп. 1, спр. 1, арк. 64.
12 Там само, ф. 1651, оп. 1, спр. 2, арк. 244.
13 Одесса в Великой Отечественной войне Советского Союза: Сб. док. и матер. в 3-х т. / отв. ред. И.В
Бортников. – Т.2: 17.10.1941 – 9.4.1944. – Одесса: Одесское областное издательство, 1949. – С. 63.
Фіскальна політика румунських окупантів щодо сільського населення
в південно-західних землях України (1941-1944 рр.)
187
Оскільки наказ № 66 часто розповсюджувався у
рукописному варіанті, цифрові норми виявлялися
завищеними, що, на нашу думку, місцеві чинов-
ники робили навмисно, гарантуючи таким чином
загальне виконання об’ємів поставок.
Селяни, у власності яких були вівці або
бджолині сім’ї, мали здавати 2 кг бринзи з вівці,
4 кг меду з рамкового вулика та 1 кг цього про-
дукту з дупляного14.
Отже, на всі основні види сільськогосподар-
ської продукції, яка вироблялася в селянських
господарствах, було встановлено обов’язкове на-
туральне оподаткування.
Влітку 1942 року окупанти почали впровад-
ження збору м’ясних продуктів. Із кожного госпо-
дарства, під час різання свиней збирали 5 кг. Влада
не вирізняла такі важливі обставини: з якою метою
здійснювався господарем даний факт – задля про-
дажу чи для власного споживання родини. Плата
за м’ясо встановлювалася у розмірі живої ваги15.
Наскільки обтяжливим для селянина був ви-
зиск, свідчать наведені нижче приклади. Госпо-
дар общинного двору № 2 1-ї ділянки м. Ана-
ньєва Кольчак Андрій, родина якого складалася
з 9 осіб і мала у власності корову та три вівці, у
1943 році здав 150 л молока та 8 кг бринзи у ви-
гляді натуральних податків та оплатив земель-
ний податок у розмірі 98,5 марок. Балабан Анна
цієї ж ділянки здала 300 л молока та виплатила
земельний податок у розмірі 30 марок. Родина
Чебана Василя з 5 осіб, маючи у своєму розпо-
рядженні 1 корову та 3 вівці, сплатила у вигляді
натуральних податків хоча удвічі менше молока,
але вже 12 кг бринзи та грошового податку за
землю 65 марок16. Крім вищезазначеної сіль-
ськогосподарської худоби, у цих господарствах
через скруту більше нічого не трималося.
Зовсім інші норми податків лягли на плечі
мешканців трудової громади № 24 с. Качуровки
Долинської претури, зокрема, сільські трудівники
на вимогу загарбників здали м’яса трьох видів
тварин (свинину, яловичину та баранину), курей,
яйця, молоко, мед та шерсть. Так, господар Сагай-
дак Д. сплатив наступні види натуральних подат-
ків: яловичини – 30 кг, свинини – 10 кг, баранини
– 10 кг, 2 курей, яєць – 100 штук, бринзи – 8 кг,
молока – 250 л та 3 кг шерсті. Собитняк М. спла-
тив : яловичини – 30 кг, свинини – 10 кг, баранини
– 10 кг, 4 курки, яєць – 200 штук, бринзи – 16 кг,
молока – 250 л, меду – 10 кг та 6 кг шерсті.
Реконструкція податкової системи на при кла -
ді декількох окремо взятих адміністративних оди-
ниць – примарії та трудової громади, дає змогу від-
творити схему окупаційного визиску та її складові.
Так, мешканці Бернадівської примарії Березівської
претури, яка включала в себе села Бернадівку та
Красний агроном, здали наступні податки: селяни
Бернадівки станом на 1943 рік здали губернатор-
ству 45 гусей, 5 качок, 448 курей та 23 000 яєць.
А жителі села Красний агроном – гусей 13 шт.,
качок – 4 шт., курей – 66 та яєць – 3 500 шт. На-
загал 247 господарств цих двох сіл мали курей. У
12 господарствах взагалі не було цього виду
птиці, тому для них було назначено іншу норму
здачі курей, а саме 12 курей та 1 200 шт. яєць.
Крім вищезазначених сільськогосподар-
ських продуктів мешканці примарії повинні
були здати 419 кг шерсті, проте поставити
змогли тільки 375 кг, причиною недовиконання
став від’їзд на постійне місце проживання до ін-
шого населеного пункту громадянина Абухіна,
у власності якого було 3 вівці. Станом на 5 жов-
тня 1943 р. мешканцями примарії також було ви-
конано план здачі меду у розмірі 125 кг17.
Із мешканців трудової громади № 24 с. Ка-
чуровки Долинської претури за наказом окупа-
ційної адміністрації наприкінці 1943 року було
зібрано: яловичини – 1 050 кг, свинини – 350 кг,
баранини – 350 кг, курей – 81 шт., яєць – 4 100
шт., бринзи – 140 кг, молока – 7 750 л, меду –
49 кг та 52,5 овечої шерсті18.
Незважаючи на існування наказу № 66, в
якому були встановлені норми здачі молока в
об’ємі 300 л для всіх мешканців «Трансністрії»,
у власності яких були корови, траплялись ви-
падки, коли місцева влада в особі префектів, ви-
давала особисті розпорядження, які посилювали
економічний тиск на селян. Так, розпорядження,
підписане особисто перфектом Очаківського по-
віту підполковником В. Горським, встановлю-
вало наступні норми здачі молока з кожної ко-
рови: потрібно було здати 350 літрів молока від
старих корів та 175 літрів від первісток. Після
вчасного виконання плану здачі та у повному об-
сязі населення звільнялося від обов’язкової здачі
молока до кінця року та мали право продавати
14 Держархів Одеської області (далі – ДАОО), ф. 1932, оп. 1, спр. 2797, арк. 5-6.
15 Там само.
16 Там само, ф. 1932, оп. 1, спр. 42, арк. 13.
17 Там само, ф. 2377, оп. 1, спр. 207, арк. 1, 3, 14, 16.
18 Там само, ф. 1932, оп. 1, спр. 1051, арк. 3.
його вже за підвищеною ціною, яка встановлю-
валася префектурою. Сплата за молоко відбува-
лася наступним чином: грошима та ¼ частина
натурою у вигляді цукру, керосину, сірниками,
тютюном, содою або тканиною19.
У мешканців с. Балайчук Березівської пре-
тури окупаційна влада у вигляді податку відби-
рала 360 л молока жирності 3,5 %. Значну по-
блажку отримали селянські господарства, у
власності яких були корови-первістки: від них
господарі повинні були здавати 150 літрів мо-
лока. Цікавим є те, що селянам цього населеного
пункту місцева адміністрація роздала в користу-
вання колгоспних корів, від яких вимагалося
здати також 360 л молока безкоштовно. Анало-
гічний об’єм молока повинні були здати госпо-
дарі Мостовської претури20.
Господарі трудової громади № 241 с. Кодри
Врадіївського району були зобов’язані здати 1000
літрів молока від корів із другим телям та 600 літ-
рів від первісток. Родина з двох осіб зобов’язува-
лася виконати цю норму податку в повному
об’ємі. А сім’ї з трьох і більше членів здавала на
150 л менше, тобто 850 л молока. Адміністрація
Голтянського повіту для цього повинна була за-
готовити спеціальні книжки на кожну корову,
куди вносилася щомісячна кількість зданої мо-
лочної продукції. Трудова громада мала здати все
молоко, але з дуже невигідної пропорції для се-
лянина – 80 %, тобто 800 літрів молока безкош-
товно (у вигляді податку), а 20 % (200 л) по 10
пфенігів за один літр. Одноосібники зобов’язува-
лися здавати щоденно по два літри молока без-
коштовно, а решту – по ціні 10 пфенінгів за
1 літр21. Така кабальна система вилучення моло-
копродуктів, на нашу думку, вкрай виснажувала
селянські господарства і не давала жодних мож-
ливостей останнім зводити кінці з кінцями.
З осені 1942 року наказом адміністрації було
встановлено вже зовсім інші норми поставок
молока. Так, за сезон передбачалося здати 550
літрів, за додаткові 200 літрів передбачалася
плата в розмірі 10 пфенінгів за 1 літр продукції.
Сім’ї, де було двоє дітей віком до 10 років або
більше ніж 4 людини, були зобов’язані здавати
вже 350 літрів молока22.
Водночас, від обов’язкових поставок молока
звільнялися ті селяни, в яких велика рогата ху-
доба була яловою, або ж взагалі не доїлася. У та-
кому разі потрібно було подати відповідну
довідку з ветеринарної дільниці. Окупаційна ад-
міністрація певні поблажки робила: агрономам,
ветеринарам, фельдшерам, примарам, старостам
колгоспів та вчителям. Однак, ця категорія управ-
лінців та сільської інтелігенції звільнялася від
«молочного» податку тільки у тому випадку,
якщо в їхній господі була лише одна корівчина23.
Суворій забороні підлягав збір та поставки
на сепараторні станції молочної продукції у тих
категорій населення, чиї корови були хворими
на туберкульоз та бруцельоз. Таке молоко се-
ляни мали право залишати собі24.
Норми здачі молока було не тільки встанов-
лено, але й розписано у графіку поставок продук-
тів тваринництва, які селяни зобов’язувалися ви-
конувати впродовж п’яти місяців. Графік поставок
молока на території Березівського повіту виглядає
наступним чином: у травні потрібно було здати –
20 %, в червні – 30 %, серпні – 30 %, липні – 15 %
та у вересні – 5 % молока25. Водночас у селян рек-
візовували всі наявні сепаратори та інші прилади,
що позбавляло їх будь-якої можливості перероб-
ляти лишки молока на власні потреби.
Підокупаційне населення також змушене
було сплачувати податок за випас своєї худоби
на землі громади. Наприклад, випас великої ро-
гатої худоби обходився селянинові у 10 марок на
рік, а випас дрібної рогатої худоби (овець та кіз)
удвічі менше. До того ж, лише десята частина із
зібраної суми податку залишалося товариству, а
90 % йшло на потреби окупантів26.
Сільські трудівники й до того переобтяжені
сплатою різноманітних натуральних сільськогос-
подарських податків, не маючи іншого виходу,
змушені були виконувати і цей наказ окупантів.
Наприклад, мешканці трудової громади № 3 Гол-
тянського сільського повіту за випас корів запла-
тили 168 марок тільки у травні місяці 1942 року27.
1/2 ’2017Олександр Осипенко К Р А Є З Н А В С Т В О
188
19 ДАМО, ф. 1723, оп. 1, спр. 65, арк. 9.
20 ДАОО, ф. 1932, оп. 1, спр. 595, арк. 7.
21 ДАМО, ф. 2512, оп. 1, спр. 204, арк. 32.
22 Там. само, арк. 33.
23 ДАОО, ф. 1932, оп. 1, спр. 592, арк. 7.
24 ДАМО, ф. 1718, оп. 1, спр. 19, арк. 11.
25 ДАОО, ф. 1932, оп. 1, спр. 592, арк. 7.
26 Там само, ф. 1932, оп. 1, спр. 1148, арк. 45.
27 ДАМО, ф. 2540, оп. 1, спр. 35, арк. 12.
Фіскальна політика румунських окупантів щодо сільського населення
в південно-західних землях України (1941-1944 рр.)
189
Кожен селянин зобов’язувався мати довідку
на володіння худобою. За отримання цього до-
кументу він змушений був заплатити згідно з
прейскурантом: 5 марок за велику рогату худобу
та 2 марки за дрібну худобу28.
Окупаційна адміністрація не залишила поза
увагою і тих селян, які тримали собак, увівши
для цієї категорії мешканців спеціальний пода-
ток. Зокрема, господарі були зобов’язані зареєс-
трувати своїх собак та отримати на кожного
номер. Під час реєстрації тварин вносилась
плата за непородистого собаку – 2 марки, за по-
родисту тварину сторожової породи – 3 марки за
рік29. Проте селяни не поспішали виконувати
даний наказ. Наприклад, за мешканцями трудо-
вої громади № 24 с. Качуровка за 1942 рік чис-
лився борг у розмірі 93 марок через несплату по-
датку за утримання 31 собаки30. На нашу думку,
селяни ігнорували сплату даного податку у
зв’язку з тим, що окупаційна влада на законодав-
чому рівні не прописала норми покарання за не-
виконання даної постанови. А у випадку наяв-
ності покарання господар завжди міг позбутися
цієї тварини, враховуючи те, що собака не ста-
новила ніякої цінності в порівнянні з тією ж ко-
ровою, яка була справжньою годувальницею та
рятівницею людських життів у часи лихоліть.
Непосильним тягарем для сільського насе-
лення була й плата за землю громади, яка вста-
новлювалася у розмірі 5 марок за один гектар
землі і, яку селяни вимушені були платити з влас-
ної кишені31. Мешканці трудової громади № 2
с. Веселого були зобов’язані сплатити земельний
податок на суму 1 580 марок. Цей податок мали
сплачувати пропорційно від отриманої продукції
з трудової громади. Сплаті податку підлягали на-
віть ті, хто ніде не працював, однак мешкав на
території громади32. Ті ж, хто не мали можли-
вості сплатити податок у грошовому еквіваленті,
зобов’язувалися виплатити його у вигляді нату-
рального податку – зерновими культурами: куку-
рудзою, вівсом, ячменем або пшеницею33. Від
сплати податку на землю звільнялися лише
сім’ї, у яких не було працездатних членів або ін-
валіди, люди похилого віку, чоловіки віком від
60 років та жінки віком понад 50 років і більше.
У тих господарствах, де голова родини (батько
або матір) працює в установах або на підприєм-
ствах – до оподаткування, як працездатне насе-
лення, не включалося. Натомість, інші члени ро-
дини, що працювали в трудовій громаді, до
оподаткування включалися в обов’язковому по-
рядку. Земельному оподаткуванню не підлягали
особи, які мали патент: торговці та ремісники.
Механізм нарахування земельного податку від-
бувався за наступним принципом: загальна сума
податку ділилася на кількість усіх працездатних,
отримана сума відповідно множилась на число
працездатних в одному окремому господарстві.
Таким чином виходила загальна норма податку,
яку мало сплатити одне господарство. Наприклад
(3300) x 3 = 6 0 RKKS :
165
де 3300 – загальна
сума податку, 165 – кількість працездатних чле-
нів громади, 3 – кількість працездатних в одному
господарстві та 60 RKKS – сума податку, яку
мало сплатити селянське господарство34.
Крім перерахованих вище різноманітних на-
туральних податків румунська адміністрація зо-
бов’язала сільське населення також здавати
птицю, молоко, м’ясо на потреби армії. На нашу
думку, було декілька причин проведення такої по-
літики. Зокрема, чиновники губернаторства, ви-
слуговуючись перед вищим керівництвом Руму-
нії, не мало бажання псувати загальної картини
виконання поставок сільськогосподарської про-
дукції, тому й вирішило перекласти на плечі на-
селення ще й обов’язок забезпечення необхідною
продукцією окупаційні війська. Ще однією при-
чиною могло бути те, що влада зі свого боку через
економічну виснаженість відповідних територій
не мала змоги забезпечити виконання поставок
необхідної сільськогосподарської продукції для
потреб військових, тому й вирішила скинути цей
клопіт на селян. Так, на основі наказу Мостов-
ської претури за № 928 від 17 березня 1943 р. тру-
дова громада № 3 Градовської сільської управи на
потреби армії здала 35 гусей35. А сільська громада
№ 88 за розпорядженням Кривозерської претури
28 Левит И.Я. Вказ. праця. – С. 313.
29 ДАОО, ф. 1932, оп. 1, спр. 674, арк. 262.
30 Там само, ф. 1932, оп. 1, спр. 1051, арк. 49.
31 ДАМО, ф. 1721, оп. 1, спр. 65, арк. 4.
32 Там само, ф. 2469, оп. 1, спр. 4, арк. 44.
33 Там само, ф. 1718, оп. 1, спр. 353, арк. 18.
34 Там само, ф. 2469, оп. 1, спр. 4, арк. 103.
35 Там само, ф. 2469, оп. 1, спр. 61, арк. 22.
виділила на потреби армії 10 га люцерни, яку сама
ж була зобов’язана скосити36.
Загальну картину щодо вилучення сільсько-
господарської продукції в межах території «Транс -
ністрії» подає звіт колишнього старости трудової
громади № 131 с. Софіївки пана Нагайця. Згідно
цього звіту виконання державних поставок відбу-
валося вкрай слабко: «Збір орендної платні нату-
ральної частини за присадибні ділянки не відбу-
вався взагалі. Надходження курей та яєць, як для
армії, так і в рамках державних закупівель 1942
року взагалі було припинено. Незважаючи на не-
одноразові розпорядження сільської управи щодо
подання щосуботніх звітів про збір сільськогоспо-
дарської продукції – взагалі не виконувався».
Виконання плану по здачі молока станом на
1942-1943 роки здійснювалося в доволі повіль-
ному темпі. Станом на 1 січня 1943 року громада
недовиконала план здачі молока в розмірі 6 843
літра. Разом з нарахованим планом поставок мо-
лока на 1943 рік громада зобов’язувалася здати
52 078 літрів.
Тому районною управою було серйозно ре-
комендовано прийнятися за виконання збору по-
датків як грошових, так і натуральних37.
Випадки невиконання окупантських планів
здач сільськогосподарської продукції були непоо-
динокими. Інформація старости громади № 186
с. Агофієвка Любашовського району свідчить про
те, що п’ятимісячний план здачі молока було ви-
конано лише на 16% і, відповідно, повністю зір-
вано. Місцеві чиновники, передовсім – староста
та завідуючий сепараторного пункту, зобов’язува-
лися виявити усіх боржників та попередити їх про
обов’язкове виконання здачі молока у термін до
1 червня 1942 року. У випадку ж невиконання
цього розпорядження їхніх корів конфісковували
та передавали до громади. До того ж для збору мо-
лочної продукції старостам рекомендувалося кон-
фіскувати всю молочну тару, а у випадку нестачі –
організувати прийом молока у чисті дерев’яні
бочки. Збір молока проводився двічі-тричі на день.
Старости зобов’язувалися до 24 травня 1942 року
надіслати у письмовій формі звіти про виконання
молокопоставок. Обсяги молока, що поставлялися
з кожної громади, були різними, у залежності від
чисельності поголів’я худоби, працьовитості сіль-
ського господаря та його відповідальності перед
загрозою покарання з боку окупаційної або місце-
вої адміністрації. Кількість молока, яке збиралося
від однієї корови, становило від 300 до 360 літрів.
Так, члени сільської громади с. Агофієвка повинні
були здати усе молоко, надоєне від корів громади
крім того, що йшло на годування телят38.
За наказом претора Березівського повіту пе-
редбачалося покарання власників корів, які от-
римали книжки на здачу молока державі та без
поважних на те причин не виконували плану по-
ставок, вони були змушені сплатити штраф у роз-
мірі 30 марок із однієї корови. У випадку неви-
конання молокопоставок до кінця червня 1942 р.
у людей корів конфісковували.
Виконання збору штрафів лягало на плечі
старост сіл та місцеву жандармерію, а стягнений
штраф потрібно було внести в касу претури.
Сама ж сільська адміністрація заохочувалась
таким чином: залишала на свої потреби 10% від
зібраної суми39.
Однак, незважаючи на усні попередження,
встановлення штрафів та постійні погрози пред-
ставників окупаційної влади про реквізиції корів,
мешканці все одно невчасно або й взагалі не вико-
нували норми здачі молока для сепараторних стан-
цій та на потреби румунської армії. Як свідчать
джерельні дані, населення не поспішало викону-
вати вказівки по здачі молока не тільки в окремих
населених пунктах, а й у межах усієї території
«Трансністрії». Проте слід зазначити те, що розу-
міючи й без того вкрай злиденне життя трансніс-
трійського селянина, систематичні реквізиції сіль-
ськогосподарської продукції, часте невдоволення
селянами окупаційною політикою, тощо румун-
ська адміністрація не вдавалася до крайніх заходів.
Автор не знайшов документальних підтверджень,
які б засвідчували факти реквізиції корів як пока-
рання за невиконання румунських розпоряджень.
Фактично вся сільськогосподарська продук-
ція, яка збиралася на території «Трансністрії» у
вигляді натуральних податків, відправлялася
першочергово на забезпечення військових по-
треб Румунії та її союзників.
За даними дослідника С. Гратинича з губер-
наторства «Трансністрія» до Румунії з 10 ве-
ресня по 1 листопада 1942 року було відправ-
лено 32 956 вагонів зерна та майже 13 тисяч
вагонів продовольчих товарів40.
1/2 ’2017Олександр Осипенко К Р А Є З Н А В С Т В О
190
36 ДАМО, ф. 2574, оп. 1, спр. 24, арк. 28.
27 ДАОО, ф. 1932, оп. 1, спр. 2080, арк. 40.
38 ДАМО, ф. 2518, оп. 1, спр. 1, арк. 30.
39 Там само, ф. 2469, оп. 1, спр. 4, арк. 161.
40 Гратинич С.А. Вказ. праця. – С. 51.
Фіскальна політика румунських окупантів щодо сільського населення
в південно-західних землях України (1941-1944 рр.)
191
Історик І. Левіт наводить наступні дані, згідно
яких станом на 1 січня 1943 року з території
«Трансністрії» до Румунії було відправлено 16 169
вагонів зерна, 2 399 вагонів овочевих культур,
30 362 голів худоби, 3611,1 вагонів фуражу на за-
гальну суму 6,1 млрд лей. На харчування румун-
ської армії: зерна – 21 450 вагонів, овочів – 14 106
вагонів, продовольства – 1873,7 вагонів, фуражу –
41 123 вагонів, худоби – 172 283 голови, птиці –
519 937 голів на загальну суму 12,3 млрд лей.
Маючи економічні зобов’язання перед своїми
союзниками на потреби німецької армії станом
на 1 січня 1943 р. було відвантажено зерна 9 017
вагонів, овочів – 6 250 вагонів, худоби – 93 174
голів, птиці – 211 072 голів та ін. на загальну суму
5,6 млрд лей.
Італійська армія отримала 15 935 голів ху-
доби, 53 260 голів птиці, загальна сума поставок
склала 607,2 млн лей41.
Згідно повідомлення румунського генераль-
ного штабу в губернаторство «Трансністрія» про
вивіз продовольства та майна з «Трансністрії» в
період з 1 листопада по 14 грудня 1943 року до Ру-
мунії було відправлено: вершкового масла – 3 ва-
гони, цукру – 154 вагони, зернових (пшениця,
жито, ячмінь, овес та кукурудза) – 1 204 вагони
(кожен вагон містив по 10 тонн) та 173 870 голів
тварин (корів, овець, свиней птиці та кролів)42.
Дослідник О. Перехрест вважає що на поча-
ток 1944 року румунські окупанти з «Транснсіс-
трії» до королівства вивезли 10 154 вагонів різ-
них вантажів, переважно з продовольством, 217
тис. голів великої рогатої худоби та декілька де-
сятків тисяч іншої худоби43.
На наш погляд цілком слушною є думка до-
слідника І. Левіт, згідно якої не можна скласти
точної картини по реквізованій продукції, так як
провізія реквізовувалася військовими частинами,
які не давали звіту місцевим органам влади, особ-
ливо в перші місяці окупації. Не було також і по-
вного звіту з тієї причини, що союзники в своїх
взаємних розрахунках намагалися приховати один
від одного, що саме і в якій кількості ними було
реквізовано та вивезено за межі губернаторства44.
Отже, здійснюючи адміністрування на землях
межиріччя Південного Бугу і Дністра, румунська
адміністрація розглядали їх у першу чергу як те-
риторії з необмеженими сільськогосподарськими
ресурсами, які можна було безкарно експлуату-
вати та грабувати. Із усіх підокупаційних соціаль-
них верств найбільше в даній ситуації страждало
сільське населення, руками якого загарбники мали
намір якомога ефективніше організувати збір та
викачування сільськогосподарської продукції. Для
цієї категорії працівників аграрного сектору було
розроблено та впроваджено низку натуральних
податків, які вони мали виконувати, під загрозою
покарання. Така варварська політика визиску ста-
вила вкрай важке становище сільське населення,
прирікаючи їх на зубожіле існування.
41 Левит И.Я. Вказ. праця. – С. 306.
42 Одесса в Великой Отечественной войне Советского Союза: Сб. док. и матер. в 3-х т. / отв. ред. И.В
Бортников. – Т.2: 17.10.1941 – 9.4.1944. – Одесса: Одесское областное издательство, 1949. – С. 70-71.
43 Перехрест. О.Г. Вказ. праця. – С. 64.
44 Левит И.Я. Вказ. праця. – С. 305.
1. Alexander Dallin. Odessa, 1941–1944: A Case
Study of Soviet Territory Under Foreign Rule. – RAND,
RM –1875:California, 1957. – 466 p.
2. Solovei R. Activitatea Guvernamintului Trans -
nistriei on domeniul social-economic si cultural: (19 auq.
1941 – 29 ian. 1944). Iasi, 2004. – 182 р.
3. Odessa: zhyzn’ v okkupatsyy. 1941-1944. Ysto-
ryya kollaboratsyonyzma / sost., otv. red. y avtor vstup.
Stat’y O.V.Budnytskyy; podhot. tekstov, prymech.
T.L.Voronynoy; prymech. K.R.Haleeva. – M.: Polyty-
cheskaya эntsyklopedyya, 2013. – 231 s.
4. Lebedev N. Y. Krakh fashyzma v Rumыnyy / N.Y.
Lebedev. – M.: Nauka, 1976. – 632 s.
5. Levyt Y.Э. Uchastye fashyst·skoy Rumыnyy v ah -
res syy protyv SSSR. Ystoky, planы, realyzatsyya (1.IX 939
– 19 KhI 1942). – Kyshynev: Shtyyntsa, 1981. – 392 s.
6. Hratynych S. A. Na levom berehu Dnestra 1941–
1944. Stranytsы sovmestnoy bor’bы trudyashchykhsya
smezhnыkh rayonov Moldavyy y Ukraynы protyv
nemetsko-rumыnskykh fashyst·skykh zakhvatchykov /
S. A. Hratynych. – Kyshynev: Kartya Moldovenyaskэ,
1985. – 186 s.
7. Shchetnikov V. P. Ekonomichna skladova rumun-
s’ko-nimets’koyi prysutnosti v «Transnistriyi» 1941–1944 rr.
/ V. Shchetnikov // Storinky voyennoyi istoriyi Ukrayiny.
– K.: Instytut istoriyi Ukrayiny, 2012. – Vyp.15 – S. 173–188.
8. Perekhrest O. H. Sil’s’ke hospodarstvo Ukrayiny
v roky Velykoyi Vitchyznyanoyi viyny (1941–1945 rr.) /
O. H. Perekhrest. – K.: Instytut istoriyi Ukrayiny, 2010.
– 150 s.
References
|