Спеціалізовані видання у путівниковому дискурсі Києва кінця ХІХ – початку ХХ ст.
Статтю присвячено дослідженню путівників Києвом, виданих на зламі ХІХ–ХХ ст. З'ясовано, що їхньому створенню та поширенню сприяла поява такого явища як масовий туризм. Безпосереднім об'єктом вивчення стали спеціалізовані путівники, котрі вирізнялися вузькопрофільністю, конкретною тематичн...
Gespeichert in:
| Datum: | 2017 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2017
|
| Schriftenreihe: | Краєзнавство |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168895 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Спеціалізовані видання у путівниковому дискурсі Києва кінця ХІХ – початку ХХ ст. / Н. Савчук // Краєзнавство. — 2017. — № 3-4. — С. 83-92. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-168895 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1688952020-05-26T01:25:48Z Спеціалізовані видання у путівниковому дискурсі Києва кінця ХІХ – початку ХХ ст. Савчук, Н. Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення Статтю присвячено дослідженню путівників Києвом, виданих на зламі ХІХ–ХХ ст. З'ясовано, що їхньому створенню та поширенню сприяла поява такого явища як масовий туризм. Безпосереднім об'єктом вивчення стали спеціалізовані путівники, котрі вирізнялися вузькопрофільністю, конкретною тематичною спрямованістю, орієнтованістю на певний прошарок читачів та їхні запити. Означені видання розглянуто з погляду «супутника» мандрівника, що допомагає орієнтуватися на місцевості та отримати корисну практичну інформацію. Визначено їхні особливості та ідеологічне підґрунтя. Встановлено, що окрім класичних розділів, вони містили відомості фахового чи предметного спрямування. В основному такі провідники призначалися для учасників та гостей значимих соціально-економічних і наукових заходів, або для тематичного відвідування окремих місць. Більшість з них формувала у читача образ Києва як модерного європейського міста. Важливе значення мав і путівник для проведення учнівських екскурсій, яким започаткували створення спеціальної довідкової літератури для дитячих подорожей. The subject matter of this article is research of the guidebooks on Kyiv, published at the turn of the XIX– XX centuries. It was found out that their creation and spread was facilitated by the emergence of such a phenomenon as mass tourism. The specialized guidebooks were the immediate object of study. They featured narrow profile, specific thematic focus, orientation towards a certain stratum of readers and their requests. These publications are considered from the point of view of the «travel companion», which helps to navigate the locality and obtain useful practical information. Their specific features and ideological background are determined. They contained a professional or thematically information, that in addition to the classical sections. Such guidebooks were intended for participants and guests of significant socio-economic and scientific events, or for thematic visits to individual places, basically. Most of them formed the image of Kyiv as a modern European city. The guidebook for learners’ excursions was important. His publication marked the beginning of a special reference literature for children’s travels. Статья посвящена исследованию путеводителей по Киеву, изданных на рубеже ХIХ–ХХ вв. Выяснено, что их созданию и распространению способствовало появление такого понятия как массовый туризм. Непосредственным объектом изучения стали специализированные путеводители, которые отличались узкопрофильностью, конкретной тематической направленностью, ориентированностью на определённый слой читателей и их запросы. Указанные издания рассмотрены с точки зрения «супутника» путешественника, который помогает ориентироваться на местности и получить полезную практическую информацию. Определены их особенности и идеологическая составляющая. Установлено, что кроме классических разделов, они содержали сведения профессионального или предметного направления. В основном такие проводники предназначались для участников и гостей значимых социально-экономических и научных мероприятий, или для тематического посещения отдельных мест. Большинство из них формировало у читателя образ Киева как современного европейского города. Важное значение имел и путеводитель для проведения ученических экскурсий. Его издание положило начало специальной справочной литературе для детских путешествий. 2017 Article Спеціалізовані видання у путівниковому дискурсі Києва кінця ХІХ – початку ХХ ст. / Н. Савчук // Краєзнавство. — 2017. — № 3-4. — С. 83-92. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168895 908(477-25) “18/19” uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення |
| spellingShingle |
Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення Савчук, Н. Спеціалізовані видання у путівниковому дискурсі Києва кінця ХІХ – початку ХХ ст. Краєзнавство |
| description |
Статтю присвячено дослідженню путівників Києвом, виданих на зламі ХІХ–ХХ ст. З'ясовано, що
їхньому створенню та поширенню сприяла поява такого явища як масовий туризм. Безпосереднім об'єктом вивчення стали спеціалізовані путівники, котрі вирізнялися вузькопрофільністю, конкретною тематичною спрямованістю, орієнтованістю на певний прошарок читачів та їхні запити.
Означені видання розглянуто з погляду «супутника» мандрівника, що допомагає орієнтуватися на
місцевості та отримати корисну практичну інформацію. Визначено їхні особливості та ідеологічне підґрунтя. Встановлено, що окрім класичних розділів, вони містили відомості фахового чи предметного спрямування. В основному такі провідники призначалися для учасників та гостей значимих соціально-економічних і наукових заходів, або для тематичного відвідування окремих місць. Більшість з них формувала у читача образ Києва як модерного європейського міста. Важливе значення мав і путівник для проведення учнівських
екскурсій, яким започаткували створення спеціальної довідкової літератури для дитячих подорожей. |
| format |
Article |
| author |
Савчук, Н. |
| author_facet |
Савчук, Н. |
| author_sort |
Савчук, Н. |
| title |
Спеціалізовані видання у путівниковому дискурсі Києва кінця ХІХ – початку ХХ ст. |
| title_short |
Спеціалізовані видання у путівниковому дискурсі Києва кінця ХІХ – початку ХХ ст. |
| title_full |
Спеціалізовані видання у путівниковому дискурсі Києва кінця ХІХ – початку ХХ ст. |
| title_fullStr |
Спеціалізовані видання у путівниковому дискурсі Києва кінця ХІХ – початку ХХ ст. |
| title_full_unstemmed |
Спеціалізовані видання у путівниковому дискурсі Києва кінця ХІХ – початку ХХ ст. |
| title_sort |
спеціалізовані видання у путівниковому дискурсі києва кінця хіх – початку хх ст. |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2017 |
| topic_facet |
Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168895 |
| citation_txt |
Спеціалізовані видання у путівниковому дискурсі Києва кінця ХІХ – початку ХХ ст. / Н. Савчук // Краєзнавство. — 2017. — № 3-4. — С. 83-92. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. |
| series |
Краєзнавство |
| work_keys_str_mv |
AT savčukn specíalízovanívidannâuputívnikovomudiskursíkiêvakíncâhíhpočatkuhhst |
| first_indexed |
2025-07-15T03:41:11Z |
| last_indexed |
2025-07-15T03:41:11Z |
| _version_ |
1837682783041880064 |
| fulltext |
УДК 908(477-25) “18/19”
Надія Савчук (м. Івано-Франківськ)
Спеціалізовані видання у путівниковому дискурсі Києва
кінця ХІХ – початку ХХ ст.
Статтю присвячено дослідженню путівників Києвом, виданих на зламі ХІХ–ХХ ст. З’ясовано, що
їхньому створенню та поширенню сприяла поява такого явища як масовий туризм. Безпосереднім об’єк-
том вивчення стали спеціалізовані путівники, котрі вирізнялися вузькопрофільністю, конкретною те-
матичною спрямованістю, орієнтованістю на певний прошарок читачів та їхні запити.
Означені видання розглянуто з погляду «супутника» мандрівника, що допомагає орієнтуватися на
місцевості та отримати корисну практичну інформацію. Визначено їхні особливості та ідеологічне під-
ґрунтя. Встановлено, що окрім класичних розділів, вони містили відомості фахового чи предметного спря-
мування. В основному такі провідники призначалися для учасників та гостей значимих соціально-економіч-
них і наукових заходів, або для тематичного відвідування окремих місць. Більшість з них формувала у читача
образ Києва як модерного європейського міста. Важливе значення мав і путівник для проведення учнівських
екскурсій, яким започаткували створення спеціальної довідкової літератури для дитячих подорожей.
Ключові слова: Київ, місто, спеціалізований путівник, дискурс, мандрівник, модерна доба.
Nadiia Savchuk
Specialized publications in the Kyiv guidebooks discourse
at the end of the 19th – early 20th century
The subject matter of this article is research of the guidebooks on Kyiv, published at the turn of the XIX–
XX centuries. It was found out that their creation and spread was facilitated by the emergence of such a phe-
nomenon as mass tourism. The specialized guidebooks were the immediate object of study. They featured narrow
profile, specific thematic focus, orientation towards a certain stratum of readers and their requests.
These publications are considered from the point of view of the «travel companion», which helps to navigate
the locality and obtain useful practical information. Their specific features and ideological background are deter-
mined. They contained a professional or thematically information, that in addition to the classical sections. Such
guidebooks were intended for participants and guests of significant socio-economic and scientific events, or for
thematic visits to individual places, basically. Most of them formed the image of Kyiv as a modern European city.
The guidebook for learners’ excursions was important. His publication marked the beginning of a special
reference literature for children’s travels.
Key words: Kyiv, city, specialized guidebook, discourse, traveler, tourist, modern period.
Надежда Савчук
Специализированные издания в путеводительном дискурсе
Киева конца XIX – начала ХХ в.
Статья посвящена исследованию путеводителей по Киеву, изданных на рубеже ХIХ–ХХ вв. Выяс-
нено, что их созданию и распространению способствовало появление такого понятия как массовый
туризм. Непосредственным объектом изучения стали специализированные путеводители, которые
отличались узкопрофильностью, конкретной тематической направленностью, ориентированностью
на определённый слой читателей и их запросы.
Указанные издания рассмотрены с точки зрения «супутника» путешественника, который помогает
ориентироваться на местности и получить полезную практическую информацию. Определены их особен-
ности и идеологическая составляющая. Установлено, что кроме классических разделов, они содержали
сведения профессионального или предметного направления. В основном такие проводники предназнача-
83
В епоху формування індустріального сус-
пільства (XVIII–XIX ст.), коли відбулися зміни як
у структурі соціуму, так і в розвитку транспор-
тного сполучення, з’явився новий вид культурної
практики – туризм. Подорожі та відвідування зна-
кових місць стали елементом дозвілля для бага-
тьох людей. У зв’язку з цим виникла потреба у
письмовому посібнику, котрий би слугував ман-
дрівникові дороговказом, орієнтував у іншому се-
редовищі, створював певне уявлення про те, що
можна побачити. Водночас він мав бути доступ-
ним і зручним, аби подорожуючий постійно
носив його з собою. Таким виданням виявився
путівник (провідник, вадемекум)1. Хоча корінням
він сягає ще античних часів, його появу в сучас-
ному розумінні пов’язують з німецьким книго-
торговцем К. Бедекером. У 1829 р. він уперше в
світі надрукував універсальний дорожній довід-
ник, що містив не лише просвітницьку, а й прак-
тичну інформацію. Згодом провідники цього ви-
давничого дому стали вважати класичними, а
ім’я його засновника – прозивним.
Путівник став об’єктом наукового вивчення
не так вже й давно. Лише наприкінці 1990-х – на
початку 2000-х рр. він привернув увагу дослід-
ників як в Україні, так і поза її межами. У 2003 р.
велике міжнародне книжкове видавництво «Tay-
lor & Francis Group» (Великобританія) випус-
тило тритомну енциклопедію «Literature of
Travel and Exploration»2, де було вміщено й
статті про путівники. Простежити загальну іс-
торію туристичних провідників від найдавніших
до сучасних спробував британський перекладач
і редактор Ніколас Парсонс у книзі «Worth the
Detour. A History of the Guidebook»3. Певні на-
працювання мають науковці з ближнього зару-
біжжя, присвятивши свої публікації окремим ас-
пектам теми. Так, російські автори розглядають
путівники як різновид довідкових видань (З. Ан-
тонова, М. Жуліна, М. Кильгишова4) та жанр ту-
ристичного дискурсу (Н. Філатова, Ю. Розанова,
Л. Сакаєва, Л. Базарова5), визначають їхню роль
у розвитку туристичної практики (Г. Мерзля-
кова, Л. Баталова, Т. Оконнікова6) й аналізують
лись для участников и гостей значимых социально-экономических и научных мероприятий, или для те-
матического посещения отдельных мест. Большинство из них формировало у читателя образ Киева как
современного европейского города. Важное значение имел и путеводитель для проведения ученических
экскурсий. Его издание положило начало специальной справочной литературе для детских путешествий.
Ключевые слова: Киев, город, специализированный путеводитель, дискурс, путешественник, эпоха
модернизма.
3/4 ’2017Надія Савчук К Р А Є З Н А В С Т В О
84
1 Призначення туристичного путівника як певного «керівного посібника» у різних мовах відображено у
його назвах: українською провідник, путівник – «керівник», «той, хто вказує дорогу»; латинню vade mecum –
«йди зі мною»; англійською guidebook – «керівна книга»; німецькою reiseführer – «керівник подорожі» та ін.
2 Literature of Travel and Exploration: An Encyclopedia (3 vols) / Ed. J. Speake. – New York; London, 2003.
3 Parsons N.T. Worth the Detour. A History of the Guidebook. – Thrupp: Sutton Publishing, 2007. – 378 p.
4 Антонова З.В. Становление и развитие путеводителя как вида издания: конспект лекций. – Москва:
изд-во МГОУ, 2006. – 13, [1] с.; Жулина М.А., Кильгишова М.С. Специфика разработки путеводителя как
основного справочно-информационного издания в туризме // Огарев-online. – 2014. – № 18 [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://journal.mrsu.ru/arts/ specifika-razrabotki-putevoditelya-kak-osnovnogo-spravoc-
hno-informacionnogo-izdaniya-v-turizme
5 Филатова Н.В. Жанровое пространство туристического дискурса // Вестник МГГУ им. М. А. Шолохова.
Филологические науки. – 2012. – № 2. – С. 76–82 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://cyberle-
ninka.ru/article/v/zhanrovoe-prostranstvo-turisticheskogo-diskursa; Її ж. Выразительные возможности хронотопа
в путеводителях // Язык в пространстве коммуникации и культуры. – Москва: Книга и бизнес, 2012. – C. 449;
Розанова Ю.Н. Путеводитель как жанр туристического дискурса: диахронический аспект // Историческая и
социально-образовательная мысль. – 2014. – № 5 (27). – С. 281–285 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://cyberleninka.ru/article/n/putevoditel-kak-zhanr-turisticheskogo-diskursa-diahronicheskiy-aspekt;
Сакаева Л.Р., Базарова Л.В. Понятия «туризм» и «туристический дискурс» в современной научной парадигме
// Филологические науки. Вопросы теории и практики. – 2014. – № 6 (36): в 2-х ч. Ч. 1. – C. 159–161 [Елек-
тронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gramota.net/materials/2/2014/6-1/43.html
6 Мерзлякова Г.В., Баталова Л.В., Оконникова Т.И. Роль путеводителей и справочных изданий ХIX – начала
XX вв. в развитии туристско-экскурсионной практики Удмуртии // Вестник Удмуртского университета. Серия
История и филология. – 2014. – Вып. 2. – С. 198–204 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://cyberleninka.ru/article/ n/rol-putevoditeley-i-spravochnyh-izdaniy-xix-nachala-xx-vv-v-razvitii-turistsko-ekskur-
sionnoy-praktiki-udmurtii-1
Спеціалізовані видання у путівниковому дискурсі Києва кінця ХІХ – початку ХХ ст.
85
з погляду інформаційного потенціалу як істо-
ричне джерело (О. Давидов7). В Естонії путів-
ники досліджували в межах спеціального ґран-
тового проекту «Репрезентація Естонії в
іншомовних путівниках XIX–XXI ст.: риторика
й ідеологія»8. Серед його результатів – прове-
дення в грудні 2007 р. міжнародного семінару
«Путівник як семіотичний об’єкт», підготовка
бібліографічного покажчика та видання збірника
статей9.
В українському студіюванні вадемекумів
також можна виділити декілька основних напря-
мів. Одними з перших з’явилися праці книгоз-
навчого характеру О. Шишки та О. Вербіцької,
пізніше – Є. Бережок10. Структурні й стилістичні
особливості провідників як органічної частини
міського тексту вивчала В. Осьмак11, а їхнє
семіотичне наповнення – Л. Крапліна12. Джере-
лознавчий контекст розробляла Є. Молочко13.
При цьому всі автори вважають путівники важ-
ливою складовою краєзнавчої літератури.
Утім найбільш опрацьованими виявилися
довідкові видання про окремі міста. Дослідниця
М.Мовна комплексно проаналізувала провідники
Львовом другої половини ХІХ – початку ХХІ ст.
У своїх розвідках вона зупинилася на тематич-
них, ідеологічних, лінгвістичних особливостях
путівників та виділила шість хронологічних пе-
ріодів в історії їхнього друкування. Також вона
розробила відповідну класифікацію, визначивши
три основних типи путівників: маршрутний, до-
7 Давыдов А.Ю. Источник по истории культурной жизни крупного города – путеводители // Вестник Ле-
нинградского государственного университета им. А. С. Пушкина. – 2013. – № 2 (Т. 4: История). – С. 33–46
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lengu.ru/pages/izdaniya-lgu-im-aspushkina/vestnik-lgu-imeni-a-
s-pushkina/seriya-istoriya.php
8 Інформацію про проект див. за посиланням: http://www.ruthenia.ru/vademecum/
9 Путеводитель как семиотический объект: сборник статей / Ред. Л.Киселёва. – Tartu: Tartu Ülikooli Kirj-
astus / Tartu University Press, 2008. – 320 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ruthenia.ru/
vademecum/Sbornik.html
10 Шишка О. Путівники, довідники, адресні книги: до історії путівників Львова // Галицька брама. –
1999. – № 11/12. – С. 2–4; Вербіцька О.Р. Путівник як найпопулярніше видання краєзнавчої літератури
(за матеріалами львівських путівників ХІХ–ХХ ст.) // Наукові записки Української академії друкарства. –
2001. – Вип. 3. – С. 78–81; Її ж. Специфіка створення путівника та його підготовка до видання (за матеріалами
видань про Львів) // Поліграфія і видавнича справа. – 2001. – Вип. 37. – С. 210–218; Бережок Е. В. Туристи-
ческие путеводители конца XVIII–XIX вв. (по материалам Строгановского фонда Научной библиотеки Одес-
ского национального университета имени И. И. Мечникова // Вісник ОНУ. Сер.: Бібліотекознавство, бібліог-
рафознавство, книгознавство. – 2013. – Т. 18, вип. 2 (10). – С. 81–101; 2014. – Т. 19, вип. 2. – С. 101–121.
11 Осьмак В.А. Путівники XIX – початку XX ст. як складова київського тексту (до постановки проблеми) //
Наукові записки НАУКМА. – 2009. – Т. 88: Теорія та історія культури. – С. 28–31.
12 Крапліна Л.О. Еволюція образу Києва в краєзнавчій та туристичній літературі (друга половина ХІХ – по-
чаток ХХІ ст.): автореф. дис. … канд. культурології: спец. 26.00.01 «Теорія й історія культури». – К., 2010. – 18 с.
13 Молочко Є.В. Довідкові видання для мандрівників першої половини ХІХ століття як історичне джерело
з вивчення пам’яток історії та культури (на прикладі Криму) // Історичний архів. Наукові студії: збірник на-
укових праць. – Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2012. – Вип. 8. – С. 137–144; Її ж. Популяризація
культурної спадщини Криму (ХІХ – початок ХХ століття): автореф. дис. … канд. іст. наук: спец. 26.00.05
«Музеєзнавство. Пам’яткознавство». – К., 2012. – С. 8–10.
14 Див.: Мовна М. Путівники Львовом (друга половина ХIХ – початок ХХI ст.): історико-бібліографічне
дослідження / наук. ред. Л.В.Сніцарчук. – Львів, 2013. – 604 с.; Її ж. Путівники Львовом (друга половина
ХІХ – початок ХХІ століть): історико-культурологічне дослідження / наук. ред. Л.В.Сніцарчук. – Львів, 2014.
– 232 с.; Її ж. Путівники Львовом міжвоєнного періоду (1919–1939): сучасна історична візія // Народознавчі
зошити. Серія історична. – 2011. – № 1 (97). – С. 155–167; Її ж. Путівниковий дискурс Львова епохи Габ-
сбургів (1772–1918) // Там само. – 2012. – № 1 (103). – С. 70–81; Її ж. Сучасні путівники Львовом: типологія
і зміст // Там само. – 2013. – № 1 (109). – С. 132–141; Її ж. Путівники Львовом радянського періоду // Там
само. – 2014. – № 2 (116). – С. 361–365; Її ж. Путівники Львовом, видані у міжвоєнний період (1919–1939):
історіографічний аспект // Записки Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника.
– 2013. – № 5. – С. 140–157; Її ж. Путівники Львовом (друга половина ХIХ – початок ХХI ст.): ретроспек-
тивний огляд // Сучасні проблеми діяльності бібліотеки в умовах інформаційного суспільства: матеріали
шостої міжнародної науково-практичної конференції, 10–11 вересня 2015 року, Львів / [редакційна колегія:
О. В. Шишка, І. О.Бєлоус, Р. С.Самотий, А. І.Андрухів]. – Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2015.
– С. 161–167 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ena.lp.edu.ua:8080/handle/ntb/33667
відниковий і змішаний14. Київські вадемекуми в
контексті паломницьких практик, представлення
польських місць пам’яті та формування образу
модерного міста розглянула історикиня К. Диса15.
Докладно вивчивши декілька популярних путів-
ників, вона дійшла висновків, що видання для
прочан, які відвідували святині Києва, хоч і були
першими, проте не стали канонічними для ство-
рення провідників у подальшому. Натомість на
зламі ХІХ–ХХ ст. з’явився новий вид путівників
містом – такий, що міг задовольнити смак ман-
дрівника до модерності16.
На 1918 р. Київ уже мав кілька десятків дру-
кованих “керівників подорожами” (за нашими
підрахунками їх налічувалося більше 50) укра-
їнською, російською, польською та чеською мо-
вами. Не вдаючись до характеристики всіх вияв-
лених путівників17, детальніше розглянемо так
звані спеціалізовані видання, котрі дотепер за-
лишалися поза увагою дослідників. Під спеціа-
лізованими ми розуміємо вадемекуми, які виріз-
нялися вузькопрофільністю, конкретною
тематичною спрямованістю, орієнтованістю на
певний прошарок читачів та їхні запити. До цієї
категорії не включаємо провідники для прочан,
оскільки, на наш погляд, вони становлять ок-
рему групу. Зосередившись на вивченні означе-
них путівників як на довідниках для туристів,
що допомагають орієнтуватися на місцевості й
отримати практичну інформацію, спробуємо ви-
значити їхні особливості та ідеологічне під-
ґрунтя.
Насправді, наприкінці ХІХ ст. практика
публікування спеціалізованих провідників для
відвідувачів окремих місць або заходів стала
досить поширеною в Європі. Передусім, це
стосувалося значних наукових і професійних
зібрань, а також промислових, сільськогоспо-
дарських та мистецьких виставок. Для при-
кладу, на зламі ХІХ–ХХ ст. з’явилося кілька пу-
тівників Львовом, приурочених форумам
польських лікарів і природознавців та загальній
Крайовій виставці18. Не залишався осторонь і
Київ, де у той же період вийшло друком, що-
найменше, дев’ять видань такого типу. Три з
них присвячено сільськогосподарській і про-
мисловій виставці 1897 р.19, два – всеросійській
виставці 1913 р.20, решта – з’їздам медичних
працівників21.
У 1896 р. один з путівників Києвом було ви-
дано організаційним комітетом VI з’їзду товарис-
тва російських лікарів, присвяченого пам’яті
М. Пирогова22. Його підготовкою керував доктор
медицини, професор Університету св. Володи-
3/4 ’2017Надія Савчук К Р А Є З Н А В С Т В О
86
15 Диса К. Л. Путівник Вацлава Чеховського «Kijów i Jego Pamiątki» як приклад представлення польських
місць пам’яті у Києві // Наукові записки НАУКМА. – 2014. – Т. 156: Історичні науки. – С. 23–31; Її ж. Путівники
для паломників до Києва середини ХІХ ст.: закладення канону? // Там само. – 2015. – Т. 169: Історичні науки. –
С. 24–29; Її ж. Образ модерного міста в путівниках по Києву межі ХІХ–ХХ ст. // Живучи в модерному місті: Київ
кінця ХІХ – кінця ХХ століть / Упоряд. О.Бетлій, К.Диса, О. Мартинюк. – К.: Дух і Літера, 2016. – С. 82–95.
16 Диса К. Л. Путівники для паломників до Києва … – С. 28.
17 У цій статті путівник розглядатиметься як різновид літератури для мандрівників, довідник, у якому
культурно-історичні й інші відомості поєднуються з практичною інформацією, а в назві фігурує слово «пу-
тівник/провідник».
18 Мовна М. Путівниковий дискурс Львова епохи Габсбургів (1772–1918). – С. 73–75.
19 Путеводитель по Киеву с каталогом Киевской с.х. и пром. выставки 1897 года / Изд. М. Л. Радомин-
ского. – К., 1897. – [2], 132 с.: 2 вкл. л. пл.; Бесплатная справочная книжка и путеводитель по Киеву и с.-х. и
пром. выставке / Под ред. С. С. Антогнова и А. М. Щербакова. – К., 1897. – 48 с.; Справочная книжка для
приезжающих на Киевскую сельскохозяйственную и промышленную выставку [1897 г.]: С путеводителем
по выст. – К.: Н. М. Иконников и Ф. Л. Иссерлис, 1897. – 68 с.
20 Иллюстрированный путеводитель по г. Киеву и Киевской выставке 1913 г. Ч. 1. – К.: М. Киселёв и
И. Штивельман, 1913. – 576 с.: ил., 2 пл.; Краткий путеводитель по Всероссийской выставке 1913 г. в г. Киеве.
– К.: Тепе, 1913. – 32 с.
21 Путеводитель по Киеву / Под ред. П.И.Морозова. – К.: Орг. ком. VI съезда о-ва рус. врачей в память
Н. И. Пирогова, 1896. – ІV, 154 с.: ил., 2 вкл. л. пл.; Неелов Н. К. Краткий путеводитель по г. Киеву. – К.,
1909. – 32 с. – (Орг. ком. ІІІ Всерос. съезда гинекологов и акушеров); Краткий путеводитель по городу Киеву.
– К.: Бюро по орг. съезда фельдшеров, 1909. – 34 с.; Краткий путеводитель по городу Киеву: (Для членов
съезда). – К.: Обл. съезд Юга России по борьбе с эпидемиями, 1913. – 34 с.
22 Путеводитель по Киеву / Под ред. П. И. Морозова.
мира П.Морозов23. Сформована за довідково-
маршрутним принципом24 книжка складалася з
трьох частин: відомостей про місто; переліку ви-
значних місць і пам’яток; практичної інформації.
Відкривав провідник огляд історії Києва від
первісних часів до 1890-х рр. Далі подано інфор-
мацію з галузі комунальної гігієни. Йшлося про
фізико-географічні умови Києва (розташування,
клімат, ґрунти, водні ресурси), населення, забу-
дову, шляхи сполучення, інженерні споруди й
комунікації та їхній вплив на санітарний стан
міста й життя мешканців. Окремі підрозділи
присвячено опису міської залізниці, каналізацій-
ної мережі25 та електричного освітлення.
У другій частині представлено огляд архі-
тектурних, історичних, релігійних пам’яток,
важливих будівель, закладів освіти, місць відпо-
чинку, згрупованих відповідно до тодішнього
адміністративного устрою за поліційними діль-
ницями (Бульварна, Либідська, Старокиївська,
Двірцева, Печерська, Подільська, Плоска,
Лук’янівська). До відвідин пропонувалися й пе-
редмістя з околицями, зокрема Видубицький мо-
настир, Китаївська, Голосіївська й Феофаніїв-
ська пустині, Вишгород, Межигір’я.
На завершення у путівнику наведено необ-
хідні для подорожуючих відомості про розклади
руху потягів, пароплавів, диліжансів, тарифи на
проїзд міським громадським транспортом (трам-
вай, візник), перелік готелів та мебльованих кім-
нат із зазначенням вартості проживання. Також
вказано адреси деяких аптечних, банківських,
поштово-кур’єрсько-транспортних установ, біб-
ліотек, газетних кіосків, книжкових магазинів,
парків, театрів і клубів, магазинів оптики та хі-
рургічних інструментів тощо.
Крім того текст провідника доповнено
шістьма автотипіями26 (Миколаївський ланцю-
говий міст, Олександрівський узвіз, Університет
св. Володимира, Андріївська церква, пам’ятник
Володимиру Великому, Києво-Печерська лавра)
та двома вклейками, розміщеними на початку й
у кінці книги. Перша – це виконаний у кольорі
план Києва з позначенням на ньому універси-
тету, клінік його медичного факультету, анато-
мічного театру, купецького зібрання, міської
думи, адресного столу. Друга складалася з плану
тієї частини міста, де була каналізація та схеми
розрізу земної кори з геогностичної карти про-
фесора К.Феофілактова.
Прикметною ознакою цього путівника був
науковий підхід до його укладання. З перших
сторінок тексту вбачається переважання науко-
вого стилю з характерними для нього інформа-
тивністю, точністю, спеціальною термінологією,
цитуванням літератури та бібліографічними по-
силаннями. Все це вказує на те, що видання було
розраховане не на масового читача, а на фахову
аудиторію.
Значимим явищем у соціально-економічному
та культурному житті не тільки Києва, а й усього
Південно-Західного краю Російської імперії стала
сільськогосподарська і промислова виставка
1897 р. Цю подію не оминули увагою й видавці,
приурочивши їй п’ять публікацій27. Три з них –
згадані вище путівники, серед яких найбільшим
обсягом вирізнялася книжка М. Радомінського
“Путеводитель по Киеву с каталогом Киевской
сельскохозяйственной и промышленной выс-
тавки 1897 года”. Вона фактично складалася з
двох частин: провідника містом з короткою
характеристикою його історичного минулого,
Спеціалізовані видання у путівниковому дискурсі Києва кінця ХІХ – початку ХХ ст.
87
23 Морозов Павло Іванович (1846–1927) – доктор медицини (1876), професор (1891). Перший завідувач
кафедри оперативної хірургії та топографічної анатомії (1886–1910), проректор (1906–1910) Університету
св. Володимира. Учасник російсько-турецької війни 1877–1878 рр. як хірург-консультант у шпиталях Ду-
найської діючої армії. Один із засновників медичного відділення Київських вищих жіночих курсів (1907).
Директор Київського жіночого медичного інституту (1916–1920).
24 Тут і далі керуємося типологізацією М. Мовної.
25 У путівнику під заголовком Каналізація міста Києва» подано статтю інженера шляхів сполучення
Я. Я. Холодецького, про що у тексті є відповідна заувага.
26 Автотипія (від гр. autos – сам і typos – відбиток) – фотомеханічний спосіб відтворення напівтонових
зображень (картин, фотокарток тощо). Відбиток, виконаний таким способом.
27 Окрім названих вище путівників, по завершенню виставки вийшли друком ще дві книги: Киевская
сельскохозяйственная и промышленная выставка [1897] / Описание Киев. с.-х. и пром. выст., сост. сотруд-
никами “Киевлянина” И. В. Александровским, И. М. Рева, Д. С. Романовским, В. Ф. Цеховским при участии
О.Р.Кобецкого. – К.: [Киевлянин], 1898. – 574 с.: 12 вкл. л. ил.; Киевская сельскохозяйственная и промыш-
ленная выставка 1897 года и её участники: Лит.-худож. издание С. В. Кульженко и Б. К. Струнского / Ред.
И. В. Лещенко. – К., 1898. – 158 с.
тогочасного стану, найвизначніших місць, чима-
лим адресним довідником та каталогу виставки.
У заголовній статті до каталогу містилася прак-
тична інформація щодо організації виставки, не-
обхідна як її учасникам, так і відвідувачам. Для
експонентів вказувалися умови відбору, доставки
й утримання (для тварин) товарів, а також правила
їхнього показу/продажу та розмір плати за демон-
страційне місце. Окреслювалися основні поло-
ження щодо проведення експертного оцінювання
експонатів і присудження нагород. Для публіки
корисними були відомості про строки представ-
лення різних видів продукції (овочів, фруктів, до-
машньої птиці, худоби), розклад роботи, вартість
вхідного квитка. Не зайвими були й зауваги про
транспортне сполучення з містом, освітленість
території, надання різноманітних послуг, що зага-
лом мало створити на виставці комфортне сере-
довище. Усе це забезпечувалося спеціально про-
кладеною трамвайною лінією, встановленням
50 електричних ліхтарів для зовнішнього та понад
300 ламп для внутрішнього освітлення, відкрит-
тям поштово-телеграфного відділення, наявністю
столової з помірними цінами28.
Власне сам каталог розплановано за відділами
експозиції (сільськогосподарський, машинний,
промисловий, фабрично-заводський, фабрично-
ремісничий, кустарно-промисловий, науковий) із
перерахуванням експонентів та відповідальних
осіб. Додатками слугували план Києва та карта
розташування павільйонів виставки.
Особливістю видання М. Радомінського була
велика кількість рекламних оголошень – майже
100. Це й не дивно, тому що головною метою та-
кого роду заходів є ознайомлення потенційних
споживачів з власним продуктом, просування
його на ринку та встановлення нових ділових
контактів. А оскільки за кількамісячний період
проведення (з липня по жовтень) виставку відві-
дало чимало гостей, розміщення реклами в путів-
нику мало неабиякий комерційний сенс.
Треба зазначити, що за своїм змістом час-
тина, присвячена огляду міста, дуже подібна до
тексту путівника за редакцією П. Морозова. При
цьому обидва розглянуті видання позиціонували
Київ як модерне європейське місто. Віддаючи на-
лежне його старожитностям і святиням, увагу чи-
тача акцентували на технічних досягненнях,
нових архітектурних формах, інженерних спору-
дах, освітніх центрах, відпочинкових зонах тощо.
Дедалі більшої популярності набирали тема-
тичні вадемекуми. Швидкий розвиток природни-
чих наук у той період викликав у багатьох науков-
ців і викладачів бажання поділитися новими
знаннями з громадськістю, зацікавити ними різні
верстви населення. У результаті було підготов-
лено й оприлюднено чимало лекцій, оглядів, про-
грам збору різноманітних колекцій, матеріалів для
проведення екскурсій тощо, й путівників зокрема.
Так, у 1911 р. вийшов друком “Геологический пу-
теводитель по Киеву и его окрестностям” В. Чир-
винського29, а через п’ять років побачив світ
“Краткий путеводитель по Киеву и его окрестнос-
тям для естественно-исторических экскурсий”
М. Шарлеманя30. Обидва молоді автори в майбут-
ньому стали відомими українськими вченими31, а
3/4 ’2017Надія Савчуктарьов К Р А Є З Н А В С Т В О
88
28 Путеводитель по Киеву с каталогом Киевской с.х. и пром. выставки 1897 года. – С. 78–79.
29 Чирвинский В. Геологический путеводитель по Киеву и его окрестностям. – К., 1911. – [2], 15–67 с.:
6 вкл. л. табл. Станом на 1921 р. ця праця вже стала бібліографічним раритетом (Див.: Шарлемань М. По
Києву і його околицях: Корот. провідник для природн. екскурсій. – К.: Держвидав, 1921. – С. 6).
30 Шарлемань Н. В. Краткий путеводитель по Киеву и его окрестностям для естественно-исторических
экскурсий. – К.: Орнитол. о-во им. К. Ф. Кесслера, 1916. – 54 с.
31 Чирвинський Володимир Миколайович (1883–1942) – мінералог і петрограф. Приват-доцент, про-
фесор мінералогії і петрографії на Київських вищих жіночих курсах (1907–1921). Приват-доцент (1911–
1916), завідувач кафедри геології (1938–1940) Київського університету. Викладач, професор мінералогії і
геології Київського політехнічного інституту (1911–1942). Стажувався в Німеччині, Швеції, Норвегії. У 1918–
1940 рр. геолог, старший геолог, завідувач секції Українського геологічного комітету. У 1940–1941 рр. старший
науковий співробітник Інституту геологічних наук АН УРСР.
Шарлемань Микола Васильович (1887–1970) – зоолог, природоохоронець, краєзнавець. Доктор біо-
логічних наук (1937), професор (1938). Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка, Українського
наукового товариства, один із фундаторів УАН. Учений секретар Київського орнітологічного товариства
(1908–1917), консультант та організатор нового зоологічного саду в Києві (1911), засновник Дніпровської
біологічної станції на Чорториї (1912). Засновник та директор заповідника «Конча-Заспа» (1924–1934). Із
1923 р. – дійсний член н.-д. кафедри зоології, пізніше – наук. співробітник, зав. відділу Інституту зоології
ВУАН / АН УРСР. Член Всеукраїнського археологічного комітету, Всесоюзного геогр. т-ва АН СРСР. Один
з організаторів Українського товариства охорони пам’яток історії та культури.
їхні твори було опубліковано ще раз. Маючи у
своєму розпорядженні саме примірники переви-
дань, можемо скласти певне уявлення про ці
книги. У провіднику В. Чирвинського32 налічува-
лося 30 сторінок тексту, поділеного на два роз-
діли. Перший присвячено загальній геологічній
інформації про місто. В іншому – під назвою
“Спеціальна частина” – запропоновано три мар-
шрути для організації екскурсій: схилами Дніпра,
до Бабиного яру, Андріївський узвіз – Юрківська
вул. – Кирилівська вул. У доповнення наведено
декілька схем геологічних розрізів та подано спи-
сок основної літератури з геології Києва. Також
у другому виданні наявні фотоілюстрації.
Ознайомившись зі змістом путівника В. Чир -
вин ського, можна стверджувати, що він, найімо-
вірніше, розрахований на спеціальну аудиторію
(науковця, студента), а не на загал. Водночас не -
має причин сумніватися у висновках попередніх
дослідників, що ці описи, незважаючи на “склад -
ність тексту для читання, переобтяження аналізом
порід, складу ґрунту тощо”, мали важливе зна-
чення, бо містили багато корисних відомостей33.
Невеликим за обсягом був і провідник
М. Шарлеманя, присвячений флорі й фауні
Києва та його околиць34. У передмові автор за-
значив, що книжка є трохи доповненим і виправ-
леним варіантом видання, здійсненого росій-
ською мовою в 1916 р. Як і попередній, путівник
характеризувався конспективністю та стислістю
викладу. До уваги читача був короткий опис міс-
цевостей із зазначенням рослин, тварин, птахів,
комах, яких можна там побачити. А ще вказува-
лися зручні для збору екскурсантів місця й оп-
тимальні шляхи мандрування. У самому місті
пропонувалося оглянути сади – колишній Цар-
ський (нині – Міський) і Ботанічний. Окраїнні
та заміські простори для відвідин умовно можна
поділити на дві групи. До першої – лісові (лі-
систі) місцевості – увійшли Голосіївський і Хо-
тівський ліси, Видубицький монастир, Преобра-
женський і Феофаніївський скити, Кадетський
гай, Зоологічний сад, Кирилівські та Вишгород-
ські горби, Жуків і Труханів острови, Сирець,
Пуща-Водиця, Межигір’я, Святошин, Боярка,
Старосілля, Дарниця та деякі інші райони. Групу
водних об’єктів склали: річка Почайна, струмок
Щербинчик, болото Імшане, Сапсаїв став, низка
озер (Зміювате, Круте, Старик, Лукове, Біле,
Рудня-Яблунівська, Рибні). Цікаво, що до них же
автор включив і поля зрошення (поля фільтра-
ції), котрі, попри непрезентабельність, уважав
“справжнім ельдорадо для натураліста”.
Маючи за мету формування у людей почуття
любові до природи і життя, М. Шарлемань, при
укладанні путівника, керувався не тільки науко-
вою чи освітньою цінністю пропонованих лока-
цій, а й їхньою естетичною привабливістю. “Чи
треба говорити – писав він, – що на екскурсіях
не мале значення має краса пейзажу. Нудний од-
номанітний пейзаж: безмежні поля, піски, одно-
типовий ліс – не можуть запасти в душу співу-
часникові екскурсії, і враження від такого
пейзажу зостається сумне, безвідрадне. Що різ-
номанітніший і мальовничіший пейзаж, то
більше враження лишає він після себе, живіше
й цікавіше відбувається екскурсія, приємніше
потім на дозвіллі згадується про неї”35. Написана
легкою, подекуди навіть поетичною мовою, до-
повнена фотозамальовками, ця книжка могла
стати в нагоді при організації екскурсій як для
дітей, так і для дорослих.
До категорії спеціалізованих вадемекумів
зараховуємо й “Карманный путеводитель по
Киеву с указанием трёхдневного маршрута”36,
укладачем якого був засновник і директор од-
нойменної приватної чоловічої гімназії в Києві
Михайло Оксентійович Стельмашенко. Особ-
лива цікавість до видання викликана тим, що
серед тогочасних провідників воно було єдиним
безпосередньо орієнтованим на дитячу, зокрема
учнівську аудиторію. Поява путівника пов’язана
Спеціалізовані видання у путівниковому дискурсі Києва кінця ХІХ – початку ХХ ст.
89
32 Чирвинский В. Геологический путеводитель по Киеву. – К.: Друк. Київ. філії кн. спілки, 1926. – 48 с.:
ил., карт.
33 Див.: Астрова Г.Г. Геологические экскурсии: Пособие для учителей средней школы. – Москва: Уч-
педгиз, 1949. – С. 7–8 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://docplayer.ru/44936450-Jdologicheskie-
ekskursii.html
34 Шарлемань М. По Києву і його околицях: Корот. провідник для природн. екскурсій. – К.: Держвидав,
1921. – 48 с.: іл.
35 Там само. – С. 4.
36 Стельмашенко М. Карманный путеводитель по Киеву с указанием трёхдневного маршрута. Изд. Эк-
скурсионной комиссии Киевского учебного округа. – К.: тип. Т-ва И. Н. Кушнеров, 1913. – 47 с.
з функціонуванням створеної при Київському
навчальному окрузі екскурсійної комісії, яка
мала за мету “пробудження інтересу до влашту-
вання шкільних екскурсій”. І саме М. Стельма-
шенко очолював її впродовж 1909–1914 рр. До
того ж він був першим, хто започаткував у Києві
так званий гімназійний туризм. У літній період
деякі навчальні заклади міста перетворювалися
на безкоштовні готелі для учнів з різних місце-
востей, а викладачі виконували роль гідів. Тому
й не дивно, що для полегшення організації
шкільного туризму було укладено відповідний
довідник. У передмові визначалося його ос-
новне завдання – дати можливість групам ек-
скурсантів ознайомитися з Києвом самостійно,
“без зайвих слів і непотрібних подробиць” зорі-
єнтувати їх, куди йти та що дивитися. Обумов-
лювалася й тривалість запропонованого мар-
шруту – три дні, – строк, який зазвичай виділяли
для учнівських поїздок.
Власне за композицією путівник можна від-
нести до категорії маршрутних. Він складається
з трьох частин: вступу, маршрутного блоку та
практичної інформації. У короткому вступі об-
ґрунтовувалася важливість Києва як туристич-
ного об’єкта, наголошувалося на його сакраль-
ному значенні.
Маршрутна частина поділялася на три дні й
вибудовувалася за локаційно-хронологічним
принципом. Зупинимося докладніше на тому, що
ж учням рекомендували відвідати. Розпочинати
екскурсію пропонували з Михайлівської площі –
«центру політичного і релігійного життя в епоху
Святослава і Володимира». Далі огляд радили
продовжити в такому порядку: Десятинна, Ан-
дріївська, Трьохсвятительська церкви, Михайлів-
ський монастир, Володимирська гірка та пам’ят-
ник Володимиру Великому, Царська площа (нині
– Європейська площа), нижній пам’ятник свя-
тому Володимиру (більше відомий як пам’ятник
Магдебурзькому праву). Закінчити день можна
було прогулянкою по Дніпру на пароплаві чи у
«найулюбленішому місці інтелігентних киян2 –
Купецькому саду (нині – Хрещатий парк).
Другий день перебування у Києві присвячу-
вався Печерську та Липкам. Насамперед екскур-
санти мали побувати в Києво-Печерській лаврі
(Собор Успіння Пресвятої Богородиці, Трапезна
церква, Велика лаврська дзвіниця, Ближні та
Дальні печери). Потім, перекусивши у монас-
тирській чайній, ознайомитися з храмом Спаса
на Берестові, Аскольдовою могилою, Військово-
Микільським собором. Далі – пройтися Олек-
сандрівською вулицею (нині – вул. Михайла
Грушевського) і Царським садом, подивитися
експозицію Музею старожитностей і мистецтв
(тогочасна офіційна назва – Київський худож-
ньо-промисловий та науковий музей імені госу-
даря імператора Миколи Олександровича, нині
– Національний художній музей України).
Третього дня рух туристичної групи плану-
вався від Софійської площі та пам’ятника
Б. Хмельницькому в напрямку Володимирської
вулиці (Софійський собор, Золоті Ворота, Опер-
ний театр, Педагогічний музей, Університет
св. Володимира) із заходженням у Володимир-
ський собор. Завершити поїздку пропонувалося
на Подолі на території Братського Богоявлен-
ського монастиря, оглянувши там храм, актову
залу та музей Київської духовної академії.
Наприкінці видання подано практичну ін-
формацію, необхідну для учасників екскурсії.
Зважаючи на те, що путівник орієнтований на
школярів, розділ розпочинається з правил їх-
нього поводження під час відвідування міста, за-
тверджених попечителем Київського навчаль-
ного округу О.Деревицьким. Відповідно до цих
настанов приїжджі гімназисти мали право про-
гулюватися Києвом індивідуально, за умови на-
явності при собі учнівських квитків. Вони могли
бувати й у Купецькому саду, а з письмового до-
зволу керівника екскурсії – на музично-літера-
турних вечорах, концертах чи театральних вис-
тавах. Серед обов’язкових вимог було носіння
форменого одягу та пристойна поведінка на ву-
лицях і в громадських місцях.
Значно більшим був перелік заборон. Зок-
рема екскурсантам не дозволялося: відвідувати
танцювальні вечірки, кінотеатри, театри мініа-
тюри та українські («малоросійські») театри,
ресторани, кав’ярні, пивниці та інші подібні за-
клади, усі сади для гулянь; кататися на човнах і
купатися у Дніпрі; курити тютюн; співати, грати
на музичних інструментах у приміщеннях для
ночівлі та ходити вулицями без дозволу після де-
сятої години вечора37.
З інших відомостей наведено лише розклади
руху пароплавів по Дніпру, поїздів Південно-За-
хідних і Московсько-Києво-Воронезької залізниць
та візницькі такси для проїзду містом. Також пу-
3/4 ’2017Надія Савчук К Р А Є З Н А В С Т В О
90
37 Там само. – С. 42.
тівник доповнено планом головного храму Києво-
Печерської Ларви – Успенського Собору.
На змістовому й ідеологічному наповненні
«Карманного путеводителя по Киеву с указа-
нием трёхдневного маршрута» безумовно позна-
чилися погляди його автора. М.Стельмашенко,
будучи священиком, членом Київського клубу
російських націоналістів, і в педагогіці дотри-
мувався принципів виховання у суворому мо-
нархічному й православному дусі. Тому текст
був покликаний формувати в учнівства образ
Києва як «колиски російської державності»,
«праматері міст руських», «купелі християн-
ського просвітництва», «Єрусалиму руської
землі». Насичений фразами на зразок «зайдіть
до храму», «поклоніться образу», «зверніть
увагу на ікону», «огляньте іконостас», путівник
нагадував радше дороговказ для паломників,
аніж довідник для світських мандрівників.
Отже, путівниковий дискурс Києва кінця
ХІХ – початку ХХ ст. цілком відповідав тогочас-
ним європейським тенденціям, зокрема щодо
спеціалізованих видань. Окрім традиційних для
класичних туристичних довідників розділів,
вони, як правило, містили інформацію вузькофа-
хового чи предметного спрямування. Такі про-
відники, насамперед, призначалися для учасни-
ків та гостей значимих соціально-економічних і
наукових заходів, або для відвідування окремих
місць з конкретно визначеною метою. Більшість
з них було зорієнтовано на освіченого, допитли-
вого читача, котрого в місті цікавило не лише
минуле, а й нове та прогресивне. Важливе зна-
чення мала поява путівника для проведення уч-
нівських екскурсій. Незважаючи на його чис-
ленні недоліки, це був один з перших кроків у
напрямі створення спеціальної довідкової літе-
ратури для дитячих подорожей.
Спеціалізовані видання у путівниковому дискурсі Києва кінця ХІХ – початку ХХ ст.
91
Antonova, Z. V. (2006). Stanovlenie i razvitie pute-
voditelya kak vida izdaniya: konspekt lekcij. Moscow:
izd-vo MGOU. [in Russian].
Astrova, G. G. (1949). Geologicheskie e’kskursii:
Posobie dlya uchitelej srednej shkoly. Moscow: Uchped-
giz. Retrieved from http://docplayer.ru/44936450-Jdolo-
gicheskie-ekskursii.html [in Russian].
Berezhok, E. V. (2013). Turisticheskie putevoditeli
konca XVIII–XIX vv. (po materialam Stroganovskogo
fonda Nauchnoj biblioteki Odesskogo nacional’nogo
universiteta imeni I. I. Mechnikova) [Travel guide-books
of the late 18th–19th centuries (based on Stroganov pri-
vate collection of the Scientific Library of Odesa
I. I. Mechnikov National University)]. Odesa National
University Herald. Library studies, Bibliography studies,
Bibliology, 18 (2 (10)), 81–101. [in Russian].
Berezhok, E. V. (2014). Turisticheskie putevoditeli
konca XVIII–XIX vv. (po materialam Stroganovskogo
fonda Nauchnoj biblioteki Odesskogo nacional’nogo
universiteta imeni I. I. Mechnikova) [Travel guide-books
of the late 18th–19th centuries (based on Stroganov pri-
vate collection of the Scientific Library of Odesa
I. I. Mechnikov National University)]. Odesa National
University Herald. Library studies, Bibliography studies,
Bibliology, 19 (2), 101–121. [in Russian].
Davydov, A. Yu. (2013). Istochnik po istorii kul’tur-
noj zhizni krupnogo goroda – putevoditeli. Vestnik of
Pushkin Leningrad State University, 2 (4: History), 33–
46. Retrieved from http://lengu.ru/pages/izdaniya-lgu-
im-aspushkina/vestnik-lgu-imeni-a-s-pushkina/seriya-is-
toriya.php [in Russian].
Dysa, K. L. (2014). Putivnyk Vatslava Chekhov -
s’koho “Kijów i Jego Pamiątki” iak pryklad predstavlen-
nia pol’s’kykh mists’ pam’iati u Kyievi [Travel guide by
Waclaw Ciechowski “Kijów i Jego Pamiątki” as the ex-
emplum of presenting Polish memory sites in Kyiv].
Scientific notes NaUKMA, 156: Historical Sciences, 23–
31. [in Ukrainian].
Dysa, K. L. (2015). Putivnyky dlia palomnykiv do
Kyieva seredyny XIX st.: zakladennia kanonu? [19th-
century guidebooks for pilgrims to Kyiv: Creation of a
canon?]. Scientific notes NaUKMA, 169: Historical Sci-
ences, 24–29. [in Ukrainian].
Dysa, K. L. (2016). Obraz modernoho mista v
putivnykakh po Kyievu mezhi XIX–XX st. In O. Betlii,
K. Dysa, & O. Martyniuk (Comps.), Zhyvuchy v moder-
nomu misti: Kyiv kintsia XIX – kintsia XX stolit’ (pp. 82–
95). Kyiv: Dukh i Litera. [in Ukrainian].
Filatova, N. V. (2012). Vyrazitel’nye vozmozhnosti
xronotopa v putevoditelyax. In Yazyk v prostranstve kom-
munikacii i kul’tury (p. 449). Moscow: Kniga i biznes.
[in Russian].
Filatova, N. V. (2012). Zhanrovoe prostranstvo turis-
ticheskogo diskursa. Vestnik of Sholokhov Moscow State
University for the Humanities: Philology Series, 2, 76–
82. Retrieved from https://cyberleninka.ru/article/v/ zhan-
rovoe-prostranstvo-turisticheskogo-diskursa [in Russian].
Kiselyova, L. (Ed.). (2008). Putevoditel’ kak semio-
ticheskij ob”ekt: sbornik statej. Tartu: Tartu Ülikooli Ki-
rjastus / Tartu University Press. Retrieved from http://
www.ruthenia.ru/vademecum/Sbornik.html [in Russian].
Kraplina, L. O. (2010). Evoliutsiia obrazu Kyieva v
kraieznavchij ta turystychnij literaturi (druha polovyna
XIX – pochatok XXI st.) [Kyiv image evolution in local
lore and tourist literature (second part of XIX – begin-
References
ning of XXI c.)] (Extended abstract of Candidate’s the-
sis). Kyiv. [in Ukrainian].
Merzlyakova, G. V., Batalova, L. V., & Okonnikova,
T. I. (2014). Rol’ putevoditelej i spravochnyx izdanij XIX
– nachala XX vv. v razvitii turistsko-e’kskursionnoj prak-
tiki Udmurtii [Role of guide-books and reference books
of XIX and the beginning of XX centuries in the devel-
opment of tourist-excursion activity in Udmurtia]. Bulletin
of Udmurt University. Series History and Philology, (2),
198–204. Retrieved from https://cyberleninka.ru/article/n/
rol-putevoditeley-i-spravochnyh-izdaniy-xix-nachala-xx-
vv-v-razvitii-turistsko-ekskursionnoy-praktiki-udmurtii-
1 [in Russian].
Molochko, Ye. V. (2012). Dovidkovi vydannia dlia
mandrivnykiv pershoi polovyny XIX stolittia iak isto-
rychne dzherelo z vyvchennia pam’iatok istorii ta kul’-
tury (na prykladi Krymu). Historical Archives. Scientific
studies, (8), 137–144. [in Ukrainian].
Molochko, Ye. V. (2012). Populiaryzatsiia kul’-
turnoi spadschyny Krymu (XIX – pochatok XX stolittia)
[Popularization of cultural heritage of the Crimea (XIX
– early XX centuries)] (Extended abstract of Candidate’s
thesis). Kyiv. [in Ukrainian].
Movna, M. (2011). Putivnyky L’vovom mizhvoien-
noho periodu (1919–1939): suchasna istorychna viziia
[City guidebooks of Lviv in interwar period (1919–
1939): modern historical vision]. The ethnology note-
books. Series history, 1 (97), 155–167. [in Ukrainian].
Movna, M. (2012). Putivnykovyj dyskurs L’vova
epokhy Habsburhiv (1772–1918) [The discourse of Lviv
guidebooks during the Hавsburg’s epoch (1772–1918)].
The ethnology notebooks. Series history, 1 (103), 70–81.
[in Ukrainian].
Movna, M. (2013). Putivnyky L’vovom (druha
polovyna XIX – pochatok XXI st.): istoryko-bibliohra-
fichne doslidzhennia. Lviv. [in Ukrainian].
Movna, M. (2013). Putivnyky L’vovom, vydani u
mizhvoiennyj period (1919–1939): istoriohrafichnyj as-
pekt. Notes Lviv National Library of Ukraine named
after V. Stefanik, (5), 140–157. [in Ukrainian].
Movna, M. (2013). Suchasni putivnyky L’vovom:
typolohiia i zmist [Present-day guide-books on Lviv,
their typology and contents]. The ethnology notebooks.
Series history, 1 (109), 132–141. [in Ukrainian].
Movna, M. (2014). Putivnyky L’vovom (druha
polovyna XIX – pochatok XXI stolit’): istoryko-kul’tur-
olohichne doslidzhennia. Lviv. [in Ukrainian].
Movna, M. (2014). Putivnyky L’vovom radian-
s’koho periodu [On Lviv guide-books of Soviet period].
The ethnology notebooks. Series history, 2 (116), 361–
365. [in Ukrainian].
Movna, M. (2015). Putivnyky L’vovom (druha
polovyna XIX – pochatok XXI st.): retrospektyvnyj ohliad
[Lviv guide books (from the second half of the 19th cen-
tury to early 21th century): retrospective review]. Proceed-
ings of the 6 International Conference: Suchasni problemy
diial’nosti biblioteky v umovakh informatsijnoho sus-
pil’stva (pp. 161–167). Lviv. Retrieved from http://ena.lp.
edu.ua:8080/handle/ntb/33667 [in Ukrainian].
Osmak, V. A. (2009). Putivnyky XIX – pochatku
XX st. iak skladova kyivs’koho tekstu (do postanovky
problemy) [Guide-books of XIXth – early XXth century
as a constituent of Kyiv text (to the statement of prob-
lem)]. Scientific notes NaUKMA, 88: Theory and history
of culture, 28–31. [in Ukrainian].
Parsons, N. T. (2007). Worth the Detour. A History of
the Guidebook. Thrupp: Sutton Publishing. [in English].
Rozanova, Y. N. (2014). Putevoditel’ kak zhanr tu-
risticheskogo diskursa: diaxronicheskij aspekt [Guide
book as a genre of discourse: the diachronic aspect]. His-
torical and social-educational ideas, 5 (27), 281–285.
Retrieved from https://cyberleninka.ru/article/n/putevo-
ditel-kak-zhanr-turisticheskogo-diskursa-diahroniches-
kiy-aspekt [in Russian].
Sakaeva, L. R., & Bazarova, L. V. (2014). Ponyatiya
“turizm” i “turisticheskij diskurs” v sovremennoj nauc-
hnoj paradigme [The notions “tourism” and “travel dic-
sourse” in modern scientific paradigm]. Philological Sci-
ences. Issues of Theory and Practice, 6 (36): v 2-x ch.
Ch. 1, 159–161. Retrieved from http://www.gramota.net/
materials/2/2014/6-1/43.html [in Russian].
Sharleman M. (1921). Po Kyievu i joho okolytsiakh:
Korot. providnyk dlia pryrodn. ekskursij. Kyiv. [in
Ukrainian].
Shyshka, O. (1999). Putivnyky, dovidnyky, adresni
knyhy: do istorii putivnykiv L’vova. Halytska brama,
11/12, 2–4. [in Ukrainian].
Speake, J. (Ed.). (2003). Literature of Travel and
Exploration: An Encyclopedia (3 vols). New York; Lon-
don. [in English].
Verbitska, O. R. (2001). Putivnyk iak najpopuliar-
nishe vydannia kraieznavchoi literatury (za materialamy
l’vivs’kykh putivnykiv XIX–XX st.). Scientific Papers
of Ukrainian Academy of Printing, (3), 78–81. [in
Ukrainian].
Verbitska, O. R. (2001). Spetsyfika stvorennia
putivnyka ta joho pidhotovka do vydannia (za materi-
alamy vydan’ pro L’viv). Printing and Publishing, (37),
210–218. [in Ukrainian].
Zhulina, M. A., & Kilgishova, M. S. (2014). Speci-
fika razrabotki putevoditelya kak osnovnogo spravoc-
hno-informacionnogo izdaniya v turizme [The guide-
book as the main reference and information edition in
tourism and its compiling specifics]. Ogarev-online, 18.
Retrieved from http://journal.mrsu.ru/arts/specifika-raz-
rabotki-putevoditelya-kak-osnovnogo-spravochno-infor-
macionnogo-izdaniya-v-turizme [in Russian].
3/4 ’2017Надія Савчук К Р А Є З Н А В С Т В О
92
|