"Місця пам'яті" М. І. Костомарова у Рівному

У статті маркуються «місця пам'яті» М. І. Костомарова у Рівному, пов'язані з його перебуванням тут у 1844–1845 рр. на посаді учителя історії місцевої гімназії. Пропонується більшість з них розглядати як основні вузли у мережі культурних комунікацій молодого історика. До їх переліку віднес...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2017
1. Verfasser:	Прищепа, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2017
Schriftenreihe:	Краєзнавство
Schlagworte:	До 200-річчя історика Миколи Костомарова
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168909
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	"Місця пам'яті" М. І. Костомарова у Рівному / О. Прищепа // Краєзнавство. — 2017. — № 3-4. — С. 218-227. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-168909
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1689092020-05-26T01:26:23Z "Місця пам'яті" М. І. Костомарова у Рівному Прищепа, О. До 200-річчя історика Миколи Костомарова У статті маркуються «місця пам'яті» М. І. Костомарова у Рівному, пов'язані з його перебуванням тут у 1844–1845 рр. на посаді учителя історії місцевої гімназії. Пропонується більшість з них розглядати як основні вузли у мережі культурних комунікацій молодого історика. До їх переліку віднесено сучасну вулицю Міцкевича (давня Бармацька), де проживав Костомаров. Як пам'ятка архітектури ХІХ ст., в історичній частині Рівного збережена будівля гімназії, де працював історик. Стверджується, що цей символ культурного минулого міста в сучасній масовій свідомості містян може бути ширше задіяний у конструюванні історичної пам'яті крізь зріз діяльності Костомарова. До костомарівських «місць пам'яті» пропонується віднести місцезнаходження соборної Свято-Воскресенської церкви, яку відвідував історик, могилу протоієрея В. Омелянського на старому кладовищі «Грабник», що супроводжував Костомарова у мандрах Волинню, а також куточок колишнього парку власників міста, де стояв «палацик на Гірці», як місце можливої зустрічі Костомарова із князем Казимиром Любомирським. У руслі державної політики пам'яті розглядається встановлення меморіальної дошки на гімназійній будівлі та найменування однієї з вулиць Рівного на честь Костомарова. The article shows M. I. Kostomarov’s «memory places» in Rivne, which are connected with his staying here as a History teacher in local gymnasium in 1844–1845. The article proposesto consider the majority of the masthemainpoints of cultural communication network of the young historian. Their list includes modern Mitskevycha Street (old Barmatska), where Kostomarov lived. The building of the gymnasium in the historical part of Rivne, where the historian worked, is preserved as the architectural monument of the 19th century. The research states that this symbol of the cultural past in the modern mass consciousness of the townspeople can be more widely involved in constructing historical memory through the prism of Kostomarov's activity. We also proposeto include to M. I. Kostomarov’s «memoryplaces» the location of the Holy Resurrection Cathedral, which the historian visited; in the old cemetery of «Hrabnyk», the grave of archpriest V. Omelianskyi, who accompanied Kostomarov in his travelling in Volyn; and also the part of the former park of town’s owners, where there was a «palace on the hill» – as the place of the possible meeting of Kostomarov with prince Kazymyr Liubomyrskui. In the framework of the state policy of memory, we propose the installation of a memorial plaque on the gymnasium building and to name one of the streets of Rivne in honor of Kostomarov. В статье маркируются «места памяти» Н. И. Костомарова в Ровно, связанные с его пребыванием здесь в 1844–1845 гг. на должности учителя истории местной гимназии. Предлагается большую их часть рассматривать как главные узлы в сети культурных коммуникаций молодого историка. В их перечень вошла современная улица Мицкевича (бывшая Бармацкая), где проживал Костомаров. Как памятник архитектуры ХІХ в. в исторической части Ровно уцелело здание гимназии, где трудился историк. Утверждается, что этот символ культурного прошлого города в современном массовом сознании горожан может быть шире задействован в конструировании исторической памяти сквозь срез деятельности Костомарова. К костомаровским «местам памяти» предлагается отнести месторасположение соборной Свято-Воскресенской церкви, посещаемой историком, могилу протоиерея В. Омелянского на старом кладбище «Грабник», который сопровождал Костомарова в путешествии по Волыни, а также уголок бывшего парка владельцев города, где стоял «палацык на Гирци», как место предполагаемой встречи Костомарова с князем Казимиром Любомирским. В русле государственной политики памяти рассматривается установление мемориальной доски на здании гимназии и наименование одной из улиц Ровно в честь Костомарова. 2017 Article "Місця пам'яті" М. І. Костомарова у Рівному / О. Прищепа // Краєзнавство. — 2017. — № 3-4. — С. 218-227. — Бібліогр.: 23 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168909 94 (477.81): 061.75 uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	До 200-річчя історика Миколи Костомарова До 200-річчя історика Миколи Костомарова
spellingShingle	До 200-річчя історика Миколи Костомарова До 200-річчя історика Миколи Костомарова Прищепа, О. "Місця пам'яті" М. І. Костомарова у Рівному Краєзнавство
description	У статті маркуються «місця пам'яті» М. І. Костомарова у Рівному, пов'язані з його перебуванням тут у 1844–1845 рр. на посаді учителя історії місцевої гімназії. Пропонується більшість з них розглядати як основні вузли у мережі культурних комунікацій молодого історика. До їх переліку віднесено сучасну вулицю Міцкевича (давня Бармацька), де проживав Костомаров. Як пам'ятка архітектури ХІХ ст., в історичній частині Рівного збережена будівля гімназії, де працював історик. Стверджується, що цей символ культурного минулого міста в сучасній масовій свідомості містян може бути ширше задіяний у конструюванні історичної пам'яті крізь зріз діяльності Костомарова. До костомарівських «місць пам'яті» пропонується віднести місцезнаходження соборної Свято-Воскресенської церкви, яку відвідував історик, могилу протоієрея В. Омелянського на старому кладовищі «Грабник», що супроводжував Костомарова у мандрах Волинню, а також куточок колишнього парку власників міста, де стояв «палацик на Гірці», як місце можливої зустрічі Костомарова із князем Казимиром Любомирським. У руслі державної політики пам'яті розглядається встановлення меморіальної дошки на гімназійній будівлі та найменування однієї з вулиць Рівного на честь Костомарова.
format	Article
author	Прищепа, О.
author_facet	Прищепа, О.
author_sort	Прищепа, О.
title	"Місця пам'яті" М. І. Костомарова у Рівному
title_short	"Місця пам'яті" М. І. Костомарова у Рівному
title_full	"Місця пам'яті" М. І. Костомарова у Рівному
title_fullStr	"Місця пам'яті" М. І. Костомарова у Рівному
title_full_unstemmed	"Місця пам'яті" М. І. Костомарова у Рівному
title_sort	"місця пам'яті" м. і. костомарова у рівному
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2017
topic_facet	До 200-річчя історика Миколи Костомарова
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168909
citation_txt	"Місця пам'яті" М. І. Костомарова у Рівному / О. Прищепа // Краєзнавство. — 2017. — № 3-4. — С. 218-227. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT priŝepao míscâpamâtímíkostomarovaurívnomu
first_indexed	2025-07-15T03:41:51Z
last_indexed	2025-07-15T03:41:51Z
_version_	1837682825210363904
fulltext	УДК 94 (477.81): 061.75 Олена Прищепа (м. Рівне) «Місця пам’яті» М. І. Костомарова у Рівному У статті маркуються «місця пам’яті» М. І. Костомарова у Рівному, пов’язані з його перебуван- ням тут у 1844–1845 рр. на посаді учителя історії місцевої гімназії. Пропонується більшість з них розглядати як основні вузли у мережі культурних комунікацій молодого історика. До їх переліку від- несено сучасну вулицю Міцкевича (давня Бармацька), де проживав Костомаров. Як пам’ятка архі- тектури ХІХ ст., в історичній частині Рівного збережена будівля гімназії, де працював історик. Стверджується, що цей символ культурного минулого міста в сучасній масовій свідомості містян може бути ширше задіяний у конструюванні історичної пам’яті крізь зріз діяльності Костомарова. До костомарівських «місць пам’яті» пропонується віднести місцезнаходження соборної Свято- Воскресенської церкви, яку відвідував історик, могилу протоієрея В. Омелянського на старому кладо- вищі «Грабник», що супроводжував Костомарова у мандрах Волинню, а також куточок колишнього парку власників міста, де стояв «палацик на Гірці», як місце можливої зустрічі Костомарова із князем Казимиром Любомирським. У руслі державної політики пам’яті розглядається встановлення меморіальної дошки на гімназій- ній будівлі та найменування однієї з вулиць Рівного на честь Костомарова. Ключові слова: М. І. Костомаров, «місця пам’яті», Рівне, гімназія, культурні комунікації. Olena Pryshchepa M. I. Kostomarov’s «Memory places» in Rivne The article shows M. I. Kostomarov’s «memory places» in Rivne, which are connected with his staying here as a History teacher in local gymnasium in 1844–1845. The article proposesto consider the majority of the masthemainpoints of cultural communication network of the young historian. Their list includes modern Mitskevycha Street (old Barmatska), where Kostomarov lived. The building of the gymnasium in the historical part of Rivne, where the historian worked, is preserved as the architectural monument of the 19th century. The research states that this symbol of the cultural past in the modern mass consciousness of the townspeople can be more widely involved in constructing historical memory through the prism of Kostomarov's activity. We also proposeto include to M. I. Kostomarov’s «memoryplaces» the location of the Holy Resurrection Cathedral, which the historian visited; in the old cemetery of «Hrabnyk», the grave of archpriest V. Omelian- skyi, who accompanied Kostomarov in his travelling in Volyn; and also the part of the former park of town’s owners, where there was a «palace on the hill» – as the place of the possible meeting of Kostomarov with prince Kazymyr Liubomyrskui. In the framework of the state policy of memory, we propose the installation of a memorial plaque on the gymnasium building and to name one of the streets of Rivne in honor of Kostomarov. Key words: M. I. Kostomarov, «memoryplaces», Rivne, gymnasium, cultural communications, memory policy. Елена Прищепа «Места памяти» Н. И. Костомарова в Ровно В статье маркируются «места памяти» Н. И. Костомарова в Ровно, связанные с его пребыванием здесь в 1844–1845 гг. на должности учителя истории местной гимназии. Предлагается большую их часть рассматривать как главные узлы в сети культурных коммуникаций молодого историка. В их перечень вошла современная улица Мицкевича (бывшая Бармацкая), где проживал Костомаров. Как памятник архитектуры ХІХ в. в исторической части Ровно уцелело здание гимназии, где трудился историк. Утверждается, что этот символ культурного прошлого города в современном массовом 218 сознании горожан может быть шире задействован в конструировании исторической памяти сквозь срез деятельности Костомарова. К костомаровским «местам памяти» предлагается отнести месторасположение соборной Свято- Воскресенской церкви, посещаемой историком, могилу протоиерея В. Омелянского на старом кладбище «Грабник», который сопровождал Костомарова в путешествии по Волыни, а также уголок бывшего парка владельцев города, где стоял «палацык на Гирци», как место предполагаемой встречи Костома- рова с князем Казимиром Любомирским. В русле государственной политики памяти рассматривается установление мемориальной доски на здании гимназии и наименование одной из улиц Ровно в честь Костомарова. Ключевые слова: Н. И. Костомаров, «места памяти», Ровно, гимназия, культурные комму - никации. «Місця пам’яті» М. І. Костомарова у Рівному 219 У рік відзначення 200-ліття від дня народ- ження Миколи Івановича Костомарова – видат- ного історика, фундатора української історіогра- фії, упевнено можемо констатувати, що короткочасний рівненський період його діяль- ності, пов’язаний із учителюванням у Рівнен- ській гімназії (кінець жовтня 1844 р. – серпень 1845 р.) достатньо повно висвітлений у вітчиз- няній історичній науці. У переліку основних праць, де порушувалася ця проблема, згадаймо публікацію В. Міяковського1. Учителювання Ко- стомарова у Рівному знайшло відображення у книжці Ю. Пінчука2, а в окремому нарисі цього провідного костомаровознавця, підготовленому спільно із Г. Пасещенко, подано розгорнуту ха- рактеристику перебування Костомарова на Во- лині як важливого періоду його життя і чинника творчого становлення3. На архівних матеріалах Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. Вер- надського базується стаття київських дослідни- ків Л. Ігнатенко та М. Кучинського «Микола Костомаров і Рівне»4. Окремі тематичні рубрики про Рівне, Рівненську гімназію та інші населені пункти Волині, де упродовж 1844–1845 рр. до- велося побувати молодому вченому, представ- лені в енциклопедичних виданнях, які з’явилися в добу незалежної України5. Активно зверталися до висвітлення короткочасного перебування Костомарова у Рівному та ознайомлення його з Волинню рівненські дослідники Я. Поліщук6, С. Шевчук7, О. Масний8 та ін. 1 Міяковський В. Костомаров у Рівному / В. Міяковський // Україна. – 1925. – № 3. – С. 28–66. 2 Пінчук Ю. А. Микола Іванович Костомаров / Ю. А. Пінчук. – К.: Наук. думка, 1992. – С. 54–58. 3 Пінчук Ю. З волинських років М. І. Костомарова / Ю. Пінчук, Г. Пасещенко // Осягнення історії. Збірник наукових праць на пошану професора Миколи Павловича Ковальського з нагоди 70-річчя. – Острог – Нью- Йорк, 1999. – С. 418–425. 4 Ігнатенко Л. А. Микола Костомаров і Рівне / Л. А. Ігнатенко, М. В. Кучинський // Микола Костомаров і проблеми суспільного розвитку української нації: наук.-практ. конф., присвячена 175-річчю з дня народ- ження М. Костомарова / Рівне, 1–14 травня 1992 р. / Рівн. пед. ін-т, Рівн. держ. ін-тут культури, Рівн. обл. упр. куль-ри; Редкол. О. А. Галич, Я. О. Поліщук, С. І. Шевчук та ін. – Рівне, 1992. – С. 94–95. 5 Энциклопедия жизни и творчества Н. И. Костомарова (1817–1885) / Председ. ред. коллегии В. А. Смо- лий; зам. председ., науч. ред. и руковод. авт. коллектива Ю. А. Пинчук. – К.: Ин-тут истории Украины; До- нецк: Юго-Восток, 2001. – 570 с.; Смолій В. А. Микола Костомаров: Віхи життя і творчості: Енциклопе- дичний довідник / В. А. Смолій, Ю. А. Пінчук, О. В. Ясь; Вступ. ст. і заг. ред. В. А. Смолія. – К.: Вища шк., 2005. – 543 с. 6 Поліщук Я. Мандрівка крізь віки. Нариси історії міста / Я. Поліщук. – Рівне, 1998. – С. 77–80. 7 Шевчук С. Волинь у наукових студіях Миколи Костомарова / С. Шевчук // Микола Костомаров у вимірах сучасності: Зб. наук. праць за м-лами Всеукр. наук.-практ. конф. / М-во освіти і науки України; Ін-тут історії України НАН України; Ін-тут мовознавства, фольклористики та етнології ім. Р. Т. Рильського НАН України. – Рівне: Волинські обереги, 2007. – С. 82–90. 8 Масний О. С. М. І. Костомаров як викладач Рівненської гімназії, краєзнавець і фольклорист / О. С. Мас- ний // Микола Костомаров і проблеми суспільного розвитку української нації: наук.-практ. конф., присвячена 175-річчю з дня народження М. Костомарова / Рівне, 13–14 травня 1992 р. /Рівн. пед. ін-т, Рівн. держ. ін-тут культури, Рівн. обл. упр. культури; Редкол. О. А. Галич, Я. О. Поліщук, С. І. Шевчук та ін. – Рівне, 1992. – С. 96–97. Вагомою джерельною базою для рівнезнав- чих студій про Костомарова слугує і архів Рів- ненської гімназії, який зберігається в Держав- ному архіві Рівненської області9, автобіографія історика10, його епістолярна спадщина11, спогади тих, хто працював із ним в гімназії, зокрема учи- теля математики Кирила Яновського12. Спираючись на вказаний історіографічний доробок маємо намір у цій публікації звернутися до проблеми збереження у просторі міста Рів- ного історичної пам’яті про Костомарова. Ім’я відомого дослідника минулого українського народу, як вважаємо, може сприяти в сучасній Україні формуванню соціальної, і ширше – на- ціональної ідентифікації особистості й спіль- ноти, яка, за П. Норою, ґрунтується на «місцях пам’яті» і «героях», з якими ця спільнота себе ідентифікує. «Пам’ять породжується соціаль- ною групою, яку вона згуртовує», – стверджував французький дослідник13. Погодитись пізньої осені 1844 р. на посаду старшого учителя історії Рівненської гімназії випускника Харківського університету, магіс- тра історії Костомарова спонукала ціль ближче пізнати цю частину Волині для продовження наукових пошукувань в галузі фольклору, етнографії, дослідження історії України ко- зацької доби. Іншими словами, головною ме - тою його приїзду до Рівного було усе ж не от- римання місця праці в гімназії для набуття та удосконалення учительського фаху, а реалі- зація наукових інтересів, які з огляду на но- визну уведення до кола історичних джерел ма- теріалів про життя українського народу, далеко не одностайно сприймалися і в університет- ських колах. Коротко охарактеризуємо Рівне, яким поба- чив його Костомаров пізньої осені 1844 р. Маючи статус повітового міста Волинської гу- бернії, Рівне продовжувало бути вотчинним во- лодінням князів Любомирських, який маркувала розміщена у центральній частині його забудови занедбана уже на той час палацова резиденція. У травні 1844 року, за декілька місяців до при- буття у Рівне Костомарова, тодішній власник міста, Казимир Любомирський, пожертвував старий палац Міністерству народної освіти, і його будівля перейшла в розпорядження Рівнен- ської гімназії, адміністрація якої не знайшла ін- шого для нього використання, як квартирування там своїх учителів14. А от родина Любомирських замешкала у доволі скромних апартаментах дещо на віддалі від старого палацу – у так зва- ному «палацику на Гірці». В самому місті мешкало трохи більше п’яти тисяч жителів, поміж яких більшу половину складала єврейська людність. Така мала залюд- неність міста, як врешті і приватновласницький статус цього міста, не був чимось унікальним для Волині. І все ж чим Рівне вирізнялося поміж інших волинських поселень, так це наявністю середнього навчального закладу – гімназії, єди- ної на той час середньої школи на Волині у по- вітовому місті, що, відповідно, вивищувало його культурний та й економічний статус. Гімназія розташовувалася в ошатній двопо- верховій будівлі, збудованій у стилі класицизму на кошти власників міста спеціально для її по- треб (фото 1). Відтоді як її перемістили з міс- течка Клеваня до Рівного пройшло лиш чотири роки, тому в шкільної адміністрації вистачало проблем і з її облаштуванням, і набором учнів, 3/4 ’2017Олена Прищепа К Р А Є З Н А В С Т В О 220 9 Леонова Л. А. Документальні фонди середніх навчальних закладів Волинської губернії у державному архіві Рівненської області / Л. А. Леонова, О. П. Прищепа // Архіви України. – 2012. – № 2. – С. 154. 10 Костомаров Н. И. Автобиография / Н. И. Костомаров // Исторические произведения. Автобиография / Сост. и ист.-биогр. очерк В. А. Замлинского; Примеч. И. Л. Бутича. – К.: Изд-во при Киев. государственном ун-те, 1989. – С. 463–472. 11 Міяковський В. Вказ. праця. – С. 42–65. 12 Захарченко В. А. Архівні джерела до біографії М І. Костомарова в ЦНБ ім. В. Вернадського АН УРСР. В.А, Захарченко // Архіви України. – 1990. – № 3. – С. 64. 13 Нора П. Между памятью и историей. Проблематика мест памяти// Франция-память /П. Нора, М. Озуф, Ж. де Пюимеж, М. Винок. – С.Пб.: Изд-во С.-Петербургского ун-та, 1999. – С. 20. 14 Михайлишин О. Сторінки з історії розбудови Рівненської гімназії за матеріалами Державного архіву Волинської області / О. Михайлишин // Наукові записки Рівненського обласного краєзнавчого музею. До 165-річчяня Рівненської гімназії. Випуск 2. – (Матеріали наукової конференції 23.11. 2004 р.). – Рівне: Волинські обереги, 2005. – С. 16. «Місця пам’яті» М. І. Костомарова у Рівному 221 15 Попов А. И. Н. И. Костомаров – преподаватель Ровенской гимназии. (По архивным данным Ровенского реального училища) / А. И. Попов // Исторический вестник. – 1917. – Март. – С. 732. 16 Анципо-Чикунський А. А. Историческая записка о Ровенском реальном училище 1832–1882 / А. А. Ан- ципо-Чикунский // Рівненська гімназія: 1839–1921. Історія. Спогади. Документи / Упоряд. В. Луц, О. Моро- зова. – Рівне: Дятлик М., 2014. – С. 28. Фото 1. Рівненська гімназія. Середина ХІХ ст. переважну більшість яких складали діти з родин збіднілої польської шляхти. Та й знайти заміну старим учительським кадрам ще польських шкіл новою генерацією випускників російських уні- верситетів було нелегко за браком достатньої їх чисельності, а то й через небажання багатьох із них їхати у правобережну міську глибинку. Адже подібні переїзди, нехай і заради набуття статусу учительської професії та матеріального забезпечення, позбавляли молодих освічених людей активного спілкування з книжковою куль- турою, бо ж у повітових містах та містечках усе ще були відсутні публічні бібліотеки й книгарні, до того ж обривалися безпосередні контакти з університетським товариством. І все ж подібні життєві ситуації змушували генерацію випускників університетів «врос- тати» в нове культурне середовище, чи то осо- бисто формувати нове коло особистих взаємин. Відразу по приїзду до Рівного Костомаров вклю- чається в навчально-виховний процес гімназії. Виступаючи на той час найважливішим міським освітньо-культурним осередком Рівного, вона об’єднувала навколо себе учительський колек- тив (до 20 осіб) та більше 300 учнів. А ще у по- заурочний час, переважно під час урочистих актів, притягувала до себе міських, чи то пові- тового рівня можновладців, доброчинців (зок- рема, почесних попечителів), батьків учнів. Молодому історику, обтяженому щотижне- вим 15-годинним навантаженням викладання історії та зосередженому на наукових інтересах, сформувати широке коло спілкування не вда- лося. Головні контакти Костомарова з колегами- учителями й учнями, за винятком різдвяних та великодніх вакацій, коли він подорожував Во- линню, були пов’язані саме з гімназією. Окрім викладання предмету історії тут він спілкувався з колегами на засіданнях педагогічних рад під час обговорення різних навчальних питань, чи то на перервах між заняттями, або ж вирішував ділові питання з адміністрацією гімназії, зок- рема, директором П. Аврамовим. Зауважимо, що при тому, коли більшість учительського колективу гімназії була задіяна ще й у викладанні у приходському училищі, чи то в жіночому пансіоні М. Бондіні, Костомаров, за винятком обов’язку бути присутнім на екза- менах у останньому (червень 1845 р.)15, до кон- тактів з іншими навчальними закладами Рівного не долучався. Тут могла зіграти роль його краща матеріальна забезпеченість, аніж у багатьох гім- назійних учителів, які змушені були шукати до- даткового заробітку. Інспектуючи гімназію у 1844 р., адміністра- ція Київського навчального округу зауважувала: «нынешний учитель, магистр Костомаров, с осо- бенной любовью преданный науке, и уже дока- завший отличные свои дарования некоторыми весьма дельными историческими сочинениями, имеет без сомнения все качества, потребные для вполне хорошего преподавателя»16. Поступово виокремилося коло найближчих до нього за інтелектуальними уподобаннями та формами проведення дозвілля колег. Поміж них – Петро Чуйкевич – учитель латини, математик Кирило Яновський, Євгеній Малавський – ви- кладач історії, Павло Науменко – виконуючий ін- спекторські обов’язки, учитель Закону Божого – священик Венедикт Омелянський. За винятком хіба що Яновського, в якому він вбачав пере- важно партнера по грі в більярд, саме вони, як стверджував В. Міяковський, завдяки своєму ук- раїнству могли бути ближчими до Костомарова, аніж решта учителів. Так, Малавський, ще бу- дучи студентом Київського університету, мав намір брати участь у наукових експедиціях по Україні для вивчення місцевих говірок17. Петро Чуйкевич був земляком П. Куліша18, з останнім Костомаров зійшовся в Києві напередодні при- буття до Рівного. В оцінці самого Костомарова «учитель латинского языка Чуйкевич […] поет прекрасные малороссийские песни, любит их и выше прочих по взгляду»19. Інспектор гімназії Павло Науменко – батько відомого педагога В. П. Науменка, як і Костомаров, був вихован- цем Харківського університету. Хоча Науменко був старшим за Костомарова, під час навчання в університеті вони мали спільних учителів, до того ж у молодому віці той займався україн- ською переробкою творів А. Міцкевича й при- хильно ставився до українського руху20. Хоча контакти з колегами по роботі перено- сились й за стіни гімназії – як то на квартиру, де мешкав сам Костомаров, чи то казенні квартири інших учителів, які мешкали поруч з гімназією, а то й зрідка до міського трактиру італійця Оль- гіаті21, ще раз наголосимо, що гімназійна будівля усе ж слугувала основним місцем, де перетина- лися ниті його комунікування. Задаймося питанням, чи зберігалася по від’їзді Костомарова з Рівного у стінах місцевої гімназії пам’ять про відомого історика? Адже за весь період її існування (1839–1922) не знай - шлося іншого викладача, який сумлінно вико- нуючи основні професійні обов’язки, так активно, як Костомаров, займався б науковою діяльністю. Так, поміж вагомого доробку учителів на ниві інтелектуальної праці учитель історії Костомаров власноруч у нотатках до звіту гімназії 1844 року зафіксував наступне: «занимаюсь 1). Сочинением истории войны казаков с поляками во главе с Хмельницким; 2). Собранием и объяснением на- родных малороссийских песен; 3). Приготовле- нием к изданию соображений, относящихся к ис- тории Малороссии; 4). Издал и напечатал в сем году сочинение о значении русской народной поэзии […]»22. В період офіційної опали історика за участь в діяльності Кирило-Мефодіївського братства адміністрація Рівненської гімназії змушена була реагувати на циркулярні приписи попечителя навчального округу про вилучення зі шкільної бібліотеки творів Костомарова разом із книж- ками інших членів таємного товариства – П. Куліша та Т. Шевченка23. Однак вже у 1870-х рр. шкільна бібліотека (насамперед фундаментальна її частина) активно поповню- валася творами Костомарова, зокрема, туди на- дійшла його монографія про Богдана Хмель- ницького, низка випусків «Русской истории в жизнеописании ее главнейших деятелей», праця під назвою «Кто был первый Лжедмит- рий?»24. У разі втрати учителями книжок із гім- назійної бібліотеки допускалася їх заміна книжками Костомарова, як це зробив у 1868 р. учитель Андрєєвський, придбавши його «Сла- вянскую мифологию»25. 3/4 ’2017Олена Прищепа К Р А Є З Н А В С Т В О 222 17 Міяковський В. Вказ праця. – С. 31. 18 Терлецький В. Рівненські відгуки про діяльність і життя Пантелеймона Куліша та Миколи Костомарова / В. Терлецький // Наукові записки [Рівненського обласного краєзнавчого музею]. – Випуск VІІ. – Рівне: вида- вець Олег Зень, 2009. – С. 23. 19 Міяковський В. Вказ праця. – С. 30–31. 20 Там само. – С. 31; Смолій В. А. Микола Костомаров: Віхи життя і творчості: Енциклопедичний довід- ник … – С. 235. 21 Інститут рукопису Національної бібліотеки ім. В. Вернадського, ф. ХХІІ, спр. 441, арк. 1. 22 Державний архів Рівненської області (ДАРО), ф. 394, оп. 2, спр. 39, арк. 18 зв. 23 ДАРО, ф. 394, оп. 2, спр. 2, арк. 71. 24 Там само, ф. 215, оп. 2, спр. 199, арк. 49; ДАРО, ф. 215, оп. 2, спр. 201, арк. 44; ДАРО, ф. 215, оп. 2, спр. 203, арк. 95. 25 Там само, ф. 394, оп. 2, спр. 23, арк. 64. Зауважимо, що доступ гімназистам до фун- даментального відділу бібліотеки усе ж був обмежений, а до учнівського відділу шкільної книгозбірні його книжки надходили лиш зрідка. В архівних справах про закупівлю навчальної літератури для учнів цього середнього навчаль- ного закладу, виявлений лиш один факт при- дбання у 1876 р. навчального посібника Косто- марова з російської історії26. До слова, незадовільне забезпечення учнів- ських відділів шкільних бібліотек книжками Кос- томарова мало місце і в інших середніх навчаль- них закладах Київського навчального округу. У 1888 р. на засіданні комісії директорів середніх навчальних закладів м. Києва та їх інспекторів у присутності помічника попечителя округу пору- шувалося клопотання про комплектування учнів- ських бібліотек, от хоч би такими працями Косто- марова, як «Богдан Хмельницкий» та «Последние дни Речи Посполитой». Як аргумент наводилось наступне: «Упомянутые сочинения Костомарова необходимы для ученических библиотек, потому что они подробно, в живой, художественной форме картин, и без всяких односторонних тен- денций, изображают такие важные исторические события, как присоединение Малороссии к Рос- сии, падение Поль ши – события, обстоятельное ознакомление с которыми особенно важно и не- обходимо для воспитанников местного края»27. В історичному та статистичному описі Рів- ненської гімназії, складеному за розпоряджен- ням Міністерства народної освіти у 1863 р., ім’я Костомарова фігурувало поруч із Кулішем у тій частині формуляру, де мали подаватися дані про осіб, які навчалися тут, чи працювали учите- лями, а у подальшому стали відомими у різних сферах державного життя, зокрема і в літератур- ній діяльності28. Ім’я Костомарова, пов’язане з Рівне, набуло ваги завдяки публікаціям учителів цього навчаль- ного закладу, який від 1872 р. був реорганізова- ний в реальне училище. Зокрема, «Историче- ской записке о Ровенском реальном училище» А. Анципо-Чикунського, випущеній з нагоди 50-річного ювілею цього навчального закладу, а особливо нарису А. Попова, опублікованому 1917 року в «Историческом вестнике»29. Щоправда, на відміну від пошанування таких діячів науки і літератури, як М. Ломоносов, В. Жу- ковський, О. Пушкін, М. Гоголь публічних віншу- вань Костомарова в реальному училищі не влаш- товували. Хоча, як відомо, подібні заходи вже мали місце на малій батьківщині історика – Воро- незькій губернії. Зокрема 1911 року у Воро нежі проводилися урочистості, присвячені 25-й річниці від дня смерті видатного історика. Відвідати від- криту історико-археологічну й худож ню виставку організатори цього наукового і культурного заходу (зокрема, Воронезька губер н ська вчена архівна комісія) запрошували й адміністрацію Рівнен- ського реального училища. Проте в останньої так і не склалося з поїздкою до Воронежа30. Якщо усе ж в імперську добу увічнення пам’яті про Костомарова мало б слугувати інте - ресам формування спільного культурного про- стору держави Романових, то в добу незалежної України його ім’я, що набуло звучання «фунда- тора новітнього українства»31, консолідує ще не- достатньо зріле українське суспільство. Тому для Рівного будівля колишньої гімназії як «місце пам’яті» про Костомарова і як головний освіт- ньо-культурний осередок повітового міста імпер- ської доби асоціюється із образом формування паростків українськості – бодай на локаль ному просторі самого міста. Згадаймо, що у 1992 р. з нагоди 175-річниці від дня народження Косто- марова у Рівному на фасаді колишньої гімназій- ної будівлі, де розміщений нині обласний крає - знавчий музей, була встановлена меморіальна дошка (фото 2), а на початку 2000-х рр. одна із вулиць Рівного (на жаль, не в історичній частині міста) отримала його ім’я. Сам же Костомаров у Рівному мешкав на ву- лиці, яка у ХІХ ст. звалася Бармацькою («Бармат- ская») (сучасна Міцкевича), бо ж була прокла- дена у напрямку до приміського села Бармаки32. «Місця пам’яті» М. І. Костомарова у Рівному 223 26 ДАРО, ф. 215, оп. 2, спр. 203, арк. 107 зв. 27 Там само, ф. 215, оп. 2, спр. 207, арк. 8 зв.–9. 28 Там само, ф. 394, оп. 2, спр. 106, арк. 4. 29 Анципо-Чикунський А. А. Указ. соч. – С. 28; Попов А. И. Указ. соч. – С. 716–735. 30 ДАРО, ф. 394, оп. 2, спр. 168, арк. 39. 31 Смолій В. А. Микола Костомаров: Віхи життя і творчості: Енциклопедичний довідник…– С. 5. 32 Прищепа О. Вулицями Рівного: погляд у минуле / О. Прищепа. – Рівне, 2006. – С. 141–144. Нашому герою не випадало згадувати добрим словом Рівне, враховуючи недоладність його об- лаштування, а от надто короткі відстані, які до- водилось долати мало не щодня від своєї тимча- сової оселі до гімназійної садиби, він пам’ятав і на схилі років. А ще відзначав дешевизну мі- ського життя: за наймання помешкання у Самар- ських – родичів учителя латини І. Єпіфановича, він щомісяця мав віддати лише до десяти рублів включно із харчуванням та пранням білизни33. Отож маємо ще одне «місце пам’яті» Косто- марова у Рівному – вулицю Міцкевича, яка, на жаль, фактично не зберегла слідів забудови ХІХ століття. Локалізувати ж місце помешкання Кос- томарова на Бармацькій вже не було можливим і на початку ХХ ст., бо відійшли у вічність ос- танні старожили міста, які пам’ятали його міс- цезнаходження34. Контакти Костомарова поза гімназією з місь - ким середовищем окреслювало коло людських взаємин, пов’язаних з відвідинами єдиного у Рів- ному соборного православного Свято-Воскресен- ського храму, до якого він, як глибоко віруючий християнин, мав би регулярно вчащати. Його де- рев’яна будівля, зведена ще в 1781 р., розміщува- лася в торговельному кварталі міста, щільно і хаотично забудованому єврейським людом, й до- мінувала над округою, втративши на той час зов- нішню привабливість. Маємо детальний опис цієї церкви кінця 50-х рр. ХІХ ст., коли завдяки ста- ранням її настоятеля протоієрея В. Омелянського вона була таки відремонтована: «[…] здание де- ревянное, на каменном основании ошалевано, все три бани с куполами покрыты листовым железом и выкрашены зеленою олейною краской; пределы все покрыты новою гонтою и выкрашены зеле- ною олейною краскою […] внутри выбелена вся. Иконостас поновлен […]. Престол в ней один во имя Воскресения Христового […]”35. Згадана соборна церква у 1881 р. була зни- щена пожежею, у полум’ї якої тоді вигоріла вся центральна частина повітового міста. Новий кам’яний Воскресенський храм з’явився на го- ловній вулиці Рівного лише наприкінці ХІХ ст. і не маркував місця розташування своєї поперед- ниці36. І все ж локалізацію давньої Свято-Вос- кресенської церкви дозволяє прояснити і літо - графія Г. Пейєра середини ХІХ ст. (фото 3), і краєзнавчі нариси про Рівне, опубліковані наприкінці ХІХ ст.37 У обрисах сучасного Рівного 3/4 ’2017Олена Прищепа К Р А Є З Н А В С Т В О 224 Фото 2. Рівненський обласний краєзнавчий музей. Праворуч на фасаді – меморіальна дошка на честь М. Костомарова. 33 Костомаров Н. И. Указ. соч. – С. 464. 34 Попов А. И. Указ соч. – С. 725. 35 ДАРО, ф. 639, оп. 2, спр. 30а, арк. 1. 36 Рычков П. А. Дорогами южной Ровенщины (от Корца до Пляшевой) / П. А. Рычков. – Москва: Искус- ство, 1989. – С. 55. 37 Сендульский А. Город Ровно / А. Сендульский // Волынские епархиальные ведомости. – 1880. – Часть неофициальная. – № 5. – С. 245–246; Теодорович Н. И. Историко-статистическое описание церквей и прихо- дов Волынской епархии: В 5 т. – Т. 2: Ровенский, Острожский, Дубенский уезды / Н. И. Теодорович. – Почаев, 1890. – С. 455–456. її місцезнаходження прив’язується до вулиці гетьмана Петра Сагайдачного, що пролягає в історичній частині міста, де, як і в давнину, про- довжує вирувати торговельне життя. Міркуємо, що відвідини храму мали дару- вати учителеві Костомарову душевну розраду, а ще можливість ближче поспілкуватися з його на- стоятелем – священиком Омелянським, який, як вже згадувалося, у Рівненській гімназії викладав Закон Божий, і мав би жити поруч із церквою. Уродженець Волині Венедикт Омелянський мав вищу богословську освіту, яку здобув у Київ- ській духовній академії. До переїзду в Рівне у 1844 році встиг попрацювати на адміністративних та викладацьких посадах у Дерманському духов- ному й приходському училищах, Волинській духовній семінарії (м. Кременець). Потому був за- тверджений довіреною особою Почаївської Успен - ської Лаври в судових справах з її боржниками, які розглядалися у Кременецькому повітовому суді. Сумлінно виконував ці обов’язки до вересня 1844 р., тоді ж був рукоположений в диякони і ви- свячений у сан священика й направлений для слу- жіння у соборний Свято-Воскресенський храм м. Рівного. Відтоді й аж до смерті у 1859 р. пастир - ське служіння й викладацька діяльність Омелян- ського була пов’язана із цим повітовим містом38. Священик Омелянський лише на місяць ра- ніше від Костомарова прибув до Рівного і при- ступив до формування власної мережі культур- них взаємин, в якій згодом знайшлося місце і Костомарову. Вважаємо, що останній контакту- вав із ним як в стінах гімназії, так міг відвіду- вати і його домівку, дефункціонував своєрідний культурний салон: протоієрей не цурався орга- нізовувати танцювальні вечори, які слугували точкою перетину для культурних контактів гім- назійних учителів з місцевими чиновниками39. З огляду на те, що в 1840-х рр. продовжувала існувати відчуженість учительських колективів від основних груп світського міського товарис- тва, осердя яких складали поляки, культурний осередок священика Омелянського був приваб- ливим для інтелектуального товариства, яке уособлювалося із шануванням православних традицій та усе ж таки російської культури40. Прикметно, що в особі священика Омелян- ського Костомаров знайшов розуміння своїм на- уковим зацікавленням, зокрема, мандрівкам по Волині з метою вивчення слідів її минулого. За спогадами самого Костомарова, на різдвяних ка- нікулах у подорожах до Дерманського монас- тиря, Пересопниці, Гощі, Межиріч, Тайкур відо - мих історичними подіями, його супроводжував «Місця пам’яті» М. І. Костомарова у Рівному 225 38 ДАРО, ф. 639, оп. 2, спр. 30а, арк. 3 зв. 39 Солтановский А. Отрывки из записок / А. Солтановский // Рівненська гімназія: 1839–1921. Історія. Спогади. Документи / Упоряд. В. Луц, О. Морозова. – Рівне: Дятлик М., 2014. – С. 179. 40 Прищепа О. П. Пастирське служіння й просвітницька діяльність священика Венедикта Хомича Оме- лянського в Рівному (40–50-ті рр. ХІХ ст. ) О.П. Прищепа // Роль особистості в Церкві. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції Волинської православної богословської академії Української Православної Церкви Київського Патріархату. – Луцьк, 2016. – С. 175–181. Фото 3. Рівне. Загальний вигляд. Ліворуч удалині – Свято-Воскресенський храм. Літографія Г. Пейєра. Середина ХІХ ст. Життєві дороги Костомарова під час його пе- ребування у Рівному перетиналися із власником міста князем Казимиром Любомирським. Скоріш за все це була єдина зустріч, ініційована самим Костомаровим, з метою отримання рекомендацій- ного листа для виходу на контакт із власником Вишнівця графом Мнішком, щоб ознайомитись з архівом та бібліотекою останнього. На наше пе- реконання, вона мала б відбутися у вже згадува- ному «палацику на Гірці» Любомирських, який постраждав в роки Другої світової війни (фото 6), а невиразна вціліла частина цієї будівлі, вже не саме Омелянський. І лише під час другої подо- рожі Волинню, що припала на великодні кані- кули, його супутником зголосився стати учитель Малавський – теж, як і Омелянський, уродже- нець Волині41. Останній спочинок протоієрей В. Омелян- ський знайшов на кладовищі «Грабник», поруч із церквою Св. Степана. На надгробку зберігся напис: «Здесь похоронен протоиерей Венедикт Омелянский, умер 15 ноября 1859 года, на 56 году жизни, и дочь его». Вважаємо, що могила Омелянського уособлює ще одне «місце пам’яті» про видатного ученого, письменника і громад- ського діяча М. І. Костомарова (фото 4, 5). 3/4 ’2017Олена Прищепа К Р А Є З Н А В С Т В О 226 41 Костомаров Н. И. Указ соч. – С. 465. Фото 4. Церква Св. Степана на кладовищі «Грабник», біля якої похований священник В. Омелянський. Фото 5. Могила священика В. Омелянського. Фото 6. «Палацик на Гірці» князів Любомирських у Рівному. Початок ХХ ст. «Місця пам’яті» М. І. Костомарова у Рівному 227 References один раз перебудована, височіє у центрі міського парку культури і відпочинку ім. Т. Шевченка. Попри все куточок парку, де розміщувалася резиденція Любомирського, можна зарахувати до пам’ятних місць, пов’язаних із перебуванням Костомарова у Рівному. Насамкінець варто констатувати, що в куль- турному просторі Рівного ім’я Костомарова – видатного ученого, письменника і громадського діяча, залишається знаковим для формування регіональної й національної ідентичності його мешканців, що знаходить відображення в орга- нізації наукових конференцій на його пошану як в стінах обласного краєзнавчого музею, так і Рівненському державному гуманітарному уні- верситеті. Antsypo-Chykuns’kyj A. A. (2014). Ystorycheska- aia zapyska o Rovenskom real’nom uchylysche 1832– 1882. Rivnens’ka himnaziia: 1839–1921. Istoriia. Spo- hady. Dokumenty (V. Luts, O. Morozova, Comps). (pp. 11–103). Rivne. [in Russian]. Ihnatenko L. A., Kuchyns’kyj, M. V. (1992). My- kola Kostomarov i Rivne. Mykola Kostomarov i pro- blemy suspil’noho rozvytku ukrains’koi natsii. (pp. 94– 95). Rivne. [in Ukrainian]. Kostomarov N. Y. (1989). Avtobyohrafyia. In N. Y. Kostomarov,Ystorycheskye proyzvedenyia. Avto- byohrafyia. (pp. 425–651). Kyiv.: Izdatelstvopri Kiev- skom gosudarstvennom universitete. [in Russian ]. Leonova L. A., Pryshchepa, O. P. (2012). Doku- mental’ni fondy sered nikhnavchal’nykh zakladiv Volyn- s’koi hubernii uder zhavnomuarkhiv iRivnens’koi oblasti. Arkhivy Ukrainy –Archives of Ukraine. (2). 149– 164. [in Ukrainian]. Masnyj O. S. (1992). M. I. Kostomaroviakvyk- ladach Rivnens’koi himnazii, kraieznavets’i fol’kloryst. Mykola Kostomarov i problemy suspil’noho rozvytkuu krains’koi natsii. (pp. 96–97). Rivne. [inUkrainian]. Miiakovs’kyj V. (1925). Kostomarov u Rivnomu. Ukraina. (3). 28–66. [in Ukrainian]. Mykhajlyshyn, O (2005). Storinky zistorii rozbu- dovy Rivnens’koi himnazii za materialamy Derzhavnoho arkhivu Volyns’koi oblasti. Naukovi zapysky Rivnen- s’koho oblasnoho kraieznavchoho muzeiu. (2). 15–27. [in Ukrainian]. Nora P., Ozuf M., de Pyuimezh, Zh.,Vinok, M. (1999). Mezhdu pamiat’iu y ystoryej. Problematyka mest pamiaty. Frantsiya-pamyat. (pp. 17–50).S.-Peterburh: Yzdatel’stvoS.-Peterburhskohounyversyteta. [inRussian ]. Pinchuk Yu. A. (1992). Mykola Ivanovych Kosto- marov. Kyiv: Naukovadumka. 1992. [inUkrainian]. Pinchuk Yu., Paseschenko H. (1999). Zvolyns’kyk- hrokiv M. I. Kostomarova. Osiahnennia istorii. Zbirnyk naukovykh prats’ naposhanuprofesora Mykoly Pavlovy- cha Koval’s’koho z nahody 70-richchia. (pp. 418–425). Ostroh; N’iu-Jork. [in Ukrainian]. Polischuk Ya. (1998). Mandrivkakriz’ viky. Narysy istorii mista. Rivne. [inUkrainian]. Popov A. Y. (1917). N. Y. Kostomarov – prepoda- vatel’ Rovenskojhymnazyy. (Poarkhyvnymdannym Rovenskoho real’noho uchylyscha). Ystorycheskyj vest- nyk. (3). 716–735. [in Russian]. Pryschepa O. (2006). Vulytsiamy Rivnoho: pohliadu mynule. Rivne. [inUkrainian]. Pryshchepa O. P. (2016). Pastyrs’kesluzhinniaj prosvitnyts’ka diial’nist’ sviaschenykaVenedykta Kho - my cha Omelians’koho v Rivnomu (40–50-ti rr. ХІХ st. ). Proceedings of the International Scientific and Practi- cal Conference: Rol’ osobystosti v Tserkvi. (pp. 175– 181). [in Ukrainian]. Rychkov P. A. (1989). DorohamyiuzhnojRovens- chyny (otKortsadoPliashevoj). Moskva: Yskusstvo, 1989. [in Russian]. Sendulskiy A. (1880). Gorod Rovno. Volyinskie eparhialnyie vedomosti. Chastne ofitsialnaya. 5. 245– 246.[in Russian]. Shevchuk S. (2007). Volyn’ u naukovy khstudiiakh Mykoly Kostomarova. Mykola Kostomarov u vymirakh suchasnosti. (pp. 82–90). Rivne. [in Ukrainian]. Smolyj V. A. (Ed). (2001). Entsyklopedyia zhyzny y tvorchestva N. Y. Kostomarova (1817–1885).Kyiv: Yn-tu- tystoryy Ukrayny; Donetsk: Yuho-Vostok. [in Russian ]. Smolij V. A. (Ed). (2005). Mykola Kostomarov: Vikhyzhyttiaitvorchosti: Entsyklopedy chnyj dovidnyk. Kyiv: Vyschashkola. [in Ukrainian]. Soltanovskyj A. (2014). Otryvkyy z zapysok. Riv- nens’ka himnaziia: 1839–1921. Istoriia. Spohady. Do- kumenty (V. Luts, O. Morozova, Comps). (pp. 11–103). Rivne. [in Russian]. Terlets’kyj V. (2009). Rivnens’ki vidhuky pro diial’nist’ i zhyttia Pantelejmona Kulisha ta Mykoly Kos- tomarova. Naukovi zapysky Rivnens’koho oblasnoho kraieznavchoho muzeiu. (7). 21–25. [in Ukrainian]. Teodorovich N. I. (1890). Istoriko-statisticheskoe opisanietser kveyipri hodov Volyinskoy eparhii (Vol. 2). Pochaev.[in Russian]. Zakharchenko V. A. (1990). Arkhivni dzherelado biohrafii M. I. Kostomarova v TsNBim. V. I. Vernad- s’koho ANURSR. Arkhivy Ukrainy – Archives of Ukra - ine, (3). 62–64. [in Ukrainian].

"Місця пам'яті" М. І. Костомарова у Рівному

Institution

Ähnliche Einträge