2017 рік – рік родини Щербаківських на Ружинщині
Збережено в:
| Дата: | 2017 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2017
|
| Назва видання: | Краєзнавство |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168922 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | 2017 рік – рік родини Щербаківських на Ружинщині / Л. Федорова // Краєзнавство. — 2017. — № 3-4. — С. 334-339. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-168922 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1689222020-05-26T01:26:16Z 2017 рік – рік родини Щербаківських на Ружинщині Федорова, Л. Наукова інформація 2017 Article 2017 рік – рік родини Щербаківських на Ружинщині / Л. Федорова // Краєзнавство. — 2017. — № 3-4. — С. 334-339. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168922 uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Наукова інформація Наукова інформація |
| spellingShingle |
Наукова інформація Наукова інформація Федорова, Л. 2017 рік – рік родини Щербаківських на Ружинщині Краєзнавство |
| format |
Article |
| author |
Федорова, Л. |
| author_facet |
Федорова, Л. |
| author_sort |
Федорова, Л. |
| title |
2017 рік – рік родини Щербаківських на Ружинщині |
| title_short |
2017 рік – рік родини Щербаківських на Ружинщині |
| title_full |
2017 рік – рік родини Щербаківських на Ружинщині |
| title_fullStr |
2017 рік – рік родини Щербаківських на Ружинщині |
| title_full_unstemmed |
2017 рік – рік родини Щербаківських на Ружинщині |
| title_sort |
2017 рік – рік родини щербаківських на ружинщині |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2017 |
| topic_facet |
Наукова інформація |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168922 |
| citation_txt |
2017 рік – рік родини Щербаківських на Ружинщині / Л. Федорова // Краєзнавство. — 2017. — № 3-4. — С. 334-339. — укр. |
| series |
Краєзнавство |
| work_keys_str_mv |
AT fedoroval 2017ríkríkrodiniŝerbakívsʹkihnaružinŝiní |
| first_indexed |
2025-07-15T03:42:27Z |
| last_indexed |
2025-07-15T03:42:27Z |
| _version_ |
1837682863338684416 |
| fulltext |
Просвітницький проект під такою назвою
з метою вшанування знаменитої родини земля-
ків ініціював Ружинський районний селищний
осередок Всеукраїнського товариства «Про-
світа» імені Тараса Шевченка, заснований
2013 р. і очолюваний колишнім учителем Вік-
тором Митюком. Він був підтриманий район-
ною державною адміністрацією, яка схвалила
відповідний план. Згідно з ним проведено
низку заходів, зокрема уроки історії в загально-
освітніх закладах району на тему «Видатні по-
статі Ружинщини», присвячені родині Щерба-
ківських; у газеті «Ружинська земля» та на
сайті РДА опубліковано матеріали про роль
братів Щербаківських у відродженні україн-
ської культури; організовано науково-прак-
тичну конференцію і встановлено пам’ятний
знак в с. Шпичинці тощо1.
Саме в цьому селі (тоді Сквирського повіту
Київської губ.) з 1870-х рр. настоятелем церкви
Різдва Богородиці служив Щербаківський Ми-
хайло Пилипович (1850–1920). Він та його дру-
жина належали до родин духовного сану у кіль-
кох поколіннях. Їхні четверо дітей – Вадим і
Данило, Євгенія (Ївга) та Зинаїда – виховувались
у дусі високої християнської моралі, поваги до
національних традицій і культури. Батько був ак-
тивним громадським діячем. 1906 р. в Києві
було створено Товариство «Просвіта», членами
якого стали о. Михайло та його сини2. У Шпи-
чинці до нього приїздили етнограф, економіст,
член київської Старої громади Тадей Рильський,
директор Київського художньо-промислового і
наукового музею Микола Біляшівський, редак тор
газети «Рада» Мефодій Павловський, худож ник
Василь Кричевський, який 1912 р. одружився з
Ївгою Щербаківською. У Києві приятелював з
професором Університету св. Володимира, чле-
ном Старої громади Володимиром Антонови-
чем, співробітничав з редакцією журналу «Ки-
евская старина».
Отець Михайло дбав про збереження
народних звичаїв і традицій, мови і культури,
збирав старожитності і усну народну твор-
чість. Вкладаючи власні кошти і сили, відбуду-
вав у Шпичинцях церкву, побудував школу,
клуб-читальню для селян, створив дитячий хор
у школі. Дарував старожитності київським
му зеям, зокрема у Національному музеї укра -
їн ського народного декоративного мистецтва
збереглися до наших днів кайма напрестольної
сорочки, порцеляна, дерев’яна ковганка. На
жаль, життя та діяльність Михайла Щербаків-
ського й досі залишаються мало дослідженими
в українській історіографії.
Разом з батьком великий вплив на станов-
лення дітей, які рано втратили матір, мала
334
Лариса Федорова ( м. Київ)
2017 рік – рік родини Щербаківських на Ружинщині
1 2017-й – рік роду Щербаківських на Ружинщині // «Промінь Просвіти»: інформаційний бюлетень Ру-
жинського селищного осередку ВУТ «Просвіта»: Спецвипуск, присвячений роду Щербаківських на Ружин-
щині. – Ружин, 2017. – С. 6, 15.
2 Білокінь С. Нові матеріали до біографії Данила Щербаківського // Студії мистецтвознавчі. – К.: ІМФЕ
НАН України, 2009. – № 3(27). – С. 99.
бабуся Тетяна Шеремецинська. Онуки називали
її найкращим українським етнографом3.
Обидва сини Михайла Щербаківського ста ли
відомими вченими, музейними діячами, присвя-
тивши все своє життя і самовіддану працю науко-
вому пізнанню України, збереженню її культури.
Щербаківський Вадим Михайлович (1876–
1957) – археолог, етнолог, мистецтвознавець, му -
зей ний, громадський, політичний діяч, дійсний
член Чеської академії наук, Міжнародного антро-
пологічного інституту у Франції, Чеського архео-
логічного товариства, Чехословацького етно гра -
фіч ного товариства, Словацького наукового
товариства – Pro limes Romanus, Наукового това-
риства імені Шевченка у Львові, Української Віль-
ної Академії Наук у США, титулярний член Між-
народного інституту археології. Автор понад 100
наукових праць. Здобув визнання в Європі своїми
студіями з україністики. 1930 р. у Белграді був на-
городжений званням «лицаря Ордена св. Сави».
Ім’я вченого, який емігрував з більшовицької Ук-
раїни 1922 р. і похований на чужині (Лондон, Ве-
лика Британія), та його творчий доробок тривалий
час були викреслені з української історії.
Радянський тоталітарний лад довів до само-
губства його молодшого брата Щербаківського
Данила Михайловича (1877–1927) – етнолога,
археолога, мистецтвознавця, завідувача етногра-
фічного і народного мистецтва відділів Київ-
ського художньо-промислового і наукового музею
(у 1920-х рр. – Всеукраїнський історичний музей
ім. Т.Г. Шевченка). Був членом Київського това -
риства старожитностей і мистецтв, Київського
товариства охорони пам’яток старовини та
мистецтва; співтворцем Української державної
академії мистецтв (1917) та її професором,
ученим секретарем секції мистецтв Українського
наукового товариства в Києві (1921), заступником
голови Всеукраїнського археологічного комітету.
Не пробачила комуністична влада і родину
Кричевських, яка емігрувала 1944 р. з Києва і за-
кінчила свій земний шлях у м. Каракас (Вене-
суела).
Імена членів родини Щербаківських у ра-
дянський час було табуйовані. Тільки зі здобут-
тям Україною незалежності відбулася їх наукова
і суспільна «реабілітація».
Гідним внеском у відродження національної
духовності стали заходи, проведені в Ружині
22 вересня 2017 р. У цей день у Будинку куль-
тури пройшла Міжнародна науково-практична
конференція «Вклад роду Щербаківських в ук-
раїнську культуру», в організації якої взяли
участь Ружинська районна рада, відділ освіти і
відділ культури та туризму Ружинської РДА,
Ружинський селищний осередок ВУТ «Про-
світа» ім. Т.Г. Шевченка і Ружинська районна
бібліотека для дорослих. Присутнім було вру-
чено заздалегідь підготовлений збірник «Рід
Щербаківських – звитяжці української культу ри»
(Вишгород: ПП Сергійчук М.І., 2017. – 240 с.).
У передмові до нього професора Київського
національного університету імені Тараса Шев -
чен ка, доктора історичних наук Володимира
Сергійчука підкреслено, наскільки важливо, що
«ружинська земля не забула своїх славних синів».
2017 рік – рік родини Щербаків ських на Ружинщині
335
3 Ходак І. Брати Щербаківські: на шляху осягнення феномену української храмової архітектури // Щер-
баківський В.М., Щербаківський Д.М. Українське мистецтво : в двох томах з додатками / Упоряд. О.О. Савчук.
Харків: Видавець Савчук О.О., 2015. С. 7–9; Атлантова Л. Родовід Щербаківських // Національний музей
українського народного декоративного мистецтва : Історія музею. Електронний ресурс: режим доступу :
http://www.mundm.kiev.ua/HISTORY/PERSON/SCHER.HTM (дата звернення : 16.11.2017).
Біля Будинку культури:
Кудик П.М. – просвітя-
нин; група представни-
ків УПЦ-КП із Жито-
мира, серед них Салюк
В.В. і Черешнюк О.М. –
працівники Ружинської
РДА; Митюк В.О.,
Махорін Г.Л., Василь-
чук С.К. – просвітяни;
Сорокопуд О.І. –
працівник РДА.
У другому розділі опубліковано статті сучас-
них дослідників, спеціально підготовлені до
конференції. Андрій Франко (кандидат історич-
них наук, науковий співробітник відділу фран-
кознавства Інституту Івана Франка НАНУ) і Ок-
сана Франко (доктор історичних наук, професор
кафедри етнології України історичного факуль-
тету Львівського національного університету
ім. І. Франка, онука брата І. Франка Онуфрія)
підготували масштабну розвідку на основі ґрун-
товної джерельної бази «Науково-творча, орга-
нізаційна та педагогічна діяльність Вадима
Щербаківського упродовж емігрантського пе-
ріоду життя (березень 1922 – січень 1957 років).
(До 140-річчя від дня народження).
Людмила Пекарська (доктор філософії, ку-
ратор Бібліотеки й архіву ім. Т. Шевченка Союзу
Українців у Великій Британії; Лондон) і Лариса
Федорова (доктор історичних наук; Київ) у своїй
статті «Вадим Щербаківський: роки еміграції
(1922–1957 рр.) більш детально висвітлили ра-
ніше мало відомий лондонський період життя
вченого (1951–1957 рр.).
Ірина Ходак (кандидат мистецтвознавства,
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та
етнології ім. М. Рильського; Київ) у розвідці
«Данило Щербаківський як пам’яткоохоронець»
розглянула його діяльність зі збереження істо-
рико-культурного надбання українського на-
роду: як предметів музейного значення (рухомих
пам’яток), так і нерухомих об’єктів (пам’яток
археології, архітектури, історії та мистецтва).
Людмила Білоус (заступник директора з на-
укової роботи Національного музею україн-
Збірник має три розділи. У першому перед-
руковано кілька праць та фрагментів з них чле-
нів роду Щербаківських: уривок з твору Ми-
хайла Пилиповича «Детский Эдем до вкушения
плода от древа познания добра и зла (из детского
мира деревенского мальчика)», опублікований
1894 р. в «Киевской старине»; спогади Вадима
Щербаківського «Батько» та статтю «Концепція
Грушевського про походження українського на-
роду в світлі палеонтології»; розвідку Данила
Щербаківського «Культурні цінності в небез-
пеці»; доповідь сина Євгенії Кричевської Вадима
Павловського «Його життя та доля», виголо-
шену 1977 р. в УВАН у Нью-Йорку на конфе-
ренції, присвяченій 100-літтю народження та
50-літтю смерті Данила Щербаківського.
3/4 ’2017Лариса Федорова К Р А Є З Н А В С Т В О
336
Обкладинка збірника.
2017 рік – рік родини Щербаків ських на Ружинщині
337
ського народного декоративного мистецтва;
Київ) подала дослідження «Дерев’яні хрести з
експедицій Данила Щербаківського в колекції
Національного музею українського народного
декоративного мистецтва», в якому звернулася
до однієї колекції з багатьох, укомплектованих
подвижницькою працею Данила Михайловича,
що мають велике історичне і наукове значення
для пізнання життя, культури та традицій укра-
їнського народу.
Тамара Романова (провідний науковий спів-
робітник Національного музею українського на-
родного декоративного мистецтва; Київ) і Ната-
лія Денисенко (старший науковий співробітник
того ж музею) звернулися до теми «Данило
Щербаківський – один із фундаторів колекції
Національного музею українського народного
декоративного мистецтва».
Євген Котляр (кандидат мистецтвознавства,
доцент, професор Харківської державної акаде-
мії дизайну і мистецтв, член Національної
спілки художників України та Спілки дизайнерів
України) мав доповідь «Студіювання єврейських
надгробків у науковій спадщині Данила Щерба-
ківського (за матеріалами Наукового архіву Ін-
ституту археології НАНУ), підкресливши, що
вчений першим аргументовано здійснив типоло-
гічну класифікацію зазначених пам’яток і роз-
глядав їх як частину українського мистецтва. До
свої статті автор додав незавершену працю
Д. Щербаківського «Єврейські надгробки», яка
публікується вперше.
У третьому розділі збірника вміщено фотог-
рафії, що ілюструють життя та творчий шлях
членів родини Щербаківських.
Учасники конференції переглянули доку-
ментальний фільм «Із життя – у безсмертя» у
рамках просвітницького проекту, присвячений
Вадиму і Данилі Щербаківським та їхньому
батьку Михайлу Пилиповичу. Його підготовили
уродженець Ружина, заслужений будівельник
України Анатолій Богуш, його дружина Ольга
Богуш, Віктор Митюк та Світлана Ходаківська.
У кінофільмі давали інтерв’ю, коментували і
аналізували наукову спадщину, життєвий і твор-
чий шлях родини Щербаківських, історію с.
Шпичинці: сільський голова Василь Шокал,
учителька історії Шпичинецької школи Наталія
Шокал; доктор історичних наук, професор КНУ
ім. Т.Г. Шевченка, академік Академії наук вищої
школи України Володимир Сергійчук; кандидат
історичних наук, науковий співробітник відділу
франкознавства Інституту Івана Франка НАНУ
Андрій Франко та доктор історичних наук, про-
фесор кафедри етнології України історичного
факультету Львівського національного універси-
тету ім. І. Франка, онука брата І. Франка Онуф-
рія Оксана Франко; доктор історичних наук Ла-
риса Федорова; нащадок роду Щербаківських
Оксана Нешта та ін.
У фільмі показано с. Шпичинці, в якому у
ХІХ ст. жив священицький рід Щербаківських,
який дав світові всесвітньовідомих дослідників
української культури, учених, про яких понад
півстоліття було заборонено згадувати навіть на
їхній батьківщині.
Голова Ружинського селищного осередку
ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка Віктор Митюк
у своєму виступі на пленарному засіданні роз-
повів про роботу просвітян протягом 2017 р., по-
дякував благодійникам і всім, хто долучився до
виконання проекту «2017 рік – рік родини Щер-
баківських на Ружинщині».
Єпископ Житомирський і Овруцький Укра-
їнської Православної Церкви – Київський патрі-
архат Паісій благословив і привітав учасників
конференції із знаменною подією, пов’язаною зі
священицьким родом Щербаківських.
Кандидат медичних наук, член Національної
спілки краєзнавців України Володимир Сінчук,
який навчався в Маркушівській школі Бердичів-
ського р-ну, розповів присутнім про шкільний
музей у с. Маркуші.
На конференції виступили також голова об-
ласної організації «Просвіта» Святослав Василь-
чук, кандидат історичних наук Житомирського
Національного університету Генадій Махорін,
краєзнавець Олександр Коляновський.
Після завершення пленарного засідання
учасники конференції здійснили екскурсію у с.
Вчорайше, де відвідали приміщення старої
школи, в якій свого часу працював учителем
поет Максим Рильський; поклали квіти до
пам’ятного знака уродженцю села Володимиру
Амбросійовичу Менчицю (1837–1916) – етног-
рафу і фольклористу, власнику мережі книга-
рень, де поширювалася зокрема і українофіль-
ська література, члену Петербурзької, Київської
та Єлисаветградської громад. У 2016 р. Ружин-
ський осередок ВУТ «Просвіта» провів конфе-
ренцію, присвячену важливій, але призабутій
постаті громадівського руху ХІХ ст.4 Його пле-
мінник Михайло Грушевський писав про свого
дядька: «се був чи не єдиний активний україно-
філ в сім’ї моєї матері», «в широкім значенні
слова, з українськими інтересами»5.
У с. Шпичинці відбулися урочистості з від-
криття пам’ятного знака родині Щербаківських,
в яких взяли участь і учасники конференції.
Поряд із знаком було закопано капсулу з землею,
взятою біля могили Данила Щербаківського на
території Києво-Печерської лаври ( її привезла з
Києва Людмила Білоус ) та капсулу з землею,
взятою біля могили Михайла Пилиповича. Гості
відвідали руїни церкви, яка згоріла за нез’ясова-
них обставин у 1980-х рр., оглянули будинок
Щербаківських, що перебуває у напівзруйнова-
ному стані.
3/4 ’2017Лариса Федорова К Р А Є З Н А В С Т В О
338
4 Ожити через 100 літ. Матеріали науково-практичної конференції, присвяченої пам’яті В.А. Менчиця
(1837–1916) / Голов. ред. В.І. Сергійчук, упоряд. В. Митюк. К.: Вид-во Типогрфія від А до Я, 2016. – 100 с.
5 Цит. за: Гордійчук М. Історіографічний огляяд діяльності видатного фольклориста і громадівського
діяча Володимира Амвросійовича Менциця (1837–1916) // Там само. – С. 53.
На відкритті пам’ятного знака Щербаківським.
2017 рік – рік родини Щербаків ських на Ружинщині
339
Стан родинної оселі одразу нагадує трагічну
долю дітей Михайла Пилиповича. Невже не за-
лишиться на малій батьківщині історичної спо-
руди, де можна було б розбудувати меморіаль-
ний музей славетної родини? Є безліч прикладів
останніх десятиріч, коли в Україні музеєфікува-
лися будинки й садиби з метою створення мемо-
ріальних музеїв заборонених радянською вла-
дою історичних діячів.
Наприклад, у Тернопільський обл. функціо-
нують Меморіальний музей-садиба Леся Кур-
баса у с. Старий Скалат Підволочиського р-ну,
відкритий в 1987 р. в родинному будинку
Курбасів; Літературно-меморіальний музей
Уласа Самчука в с. Тилявка Шумського р-ну
заснований 1993 р., відкритий 1995 р. у примі-
щенні колишньої учительської семінарії, де
навчався письменник; Музей -меморіальний
комплекс імені патріарха Йосифа Сліпого у
с. Заздрість Теребовлянського р-ну, створений у
1995–1998 рр., до складу якого входить відрес-
таврована родинна хата Сліпих. У Львівській
обл. – Історико-меморіальний музей Євгена Ко-
новальця у с. Зашків Жовківського р-ну, відкри-
тий 1990 р. у родинному будинку Коновальців,
який виступає тут як головна меморіальна
пам’ятка – свідок періоду дитинства та юнаць-
ких років майбутнього визначного українського
політичного та військового діяча, тощо.
Музеєфікація пам’яток є однією з найваж-
ливіших тенденцій і перспективним напрямом
розвитку сучасних музеїв України. У такому разі
музейні предмети і музеєфіковані пам’ятки, які
становлять культурне надбання регіону, стають
частиною універсальної, багатоаспектної збірки
музею. А будинки-пам’ятки набувають значення
центрального об’єкта показу такого музею.
На часі поставити питання про створення у
с. Шпичинці Історико-меморіального музею ро-
дини Щербаківських, який відіграє вагому роль
у ствердженні сучасних політичних та духовних
орієнтирів в українському суспільстві.
Будинок Щербаківських.
|