"Історико-культурна спадщина: збереження, доступ, використання". ІІ Міжнародна науково-практична конференція (м. Київ, 23-24 листопада 2017)

23-24 листопада в Національному авіаційному університеті (далі – НАУ) на базі кафедри історії та документознавства відбулася ІІ Міжнародна науково-практична конференція «Історико-культурна спадщина: збереження, доступ, використання». Співорганізаторами конференції стали: Університет Градець-Кралов...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2017
Автор:	Тюрменко, І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2017
Назва видання:	Краєзнавство
Теми:	Наукова інформація
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168923
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	"Історико-культурна спадщина: збереження, доступ, використання". ІІ Міжнародна науково-практична конференція (м. Київ, 23-24 листопада 2017) / І. Тюрменко // Краєзнавство. — 2017. — № 3-4. — С. 340-352. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-168923
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1689232020-05-26T01:26:01Z "Історико-культурна спадщина: збереження, доступ, використання". ІІ Міжнародна науково-практична конференція (м. Київ, 23-24 листопада 2017) Тюрменко, І. Наукова інформація 23-24 листопада в Національному авіаційному університеті (далі – НАУ) на базі кафедри історії та документознавства відбулася ІІ Міжнародна науково-практична конференція «Історико-культурна спадщина: збереження, доступ, використання». Співорганізаторами конференції стали: Університет Градець-Кралове (Чеська Республіка), Новий державний архів Литви (Литовська Республіка), Каунаський окружний архів (Литовська Республіка). До участі у конференції долучилося 105 учасників, які представляли освітні та наукові установи, архіви, бібліотеки, музеї України, Білорусі, Литовської Республіки, Канади, Росії, Німеччини, Туреччини, Чеської Республіки. 2017 Article "Історико-культурна спадщина: збереження, доступ, використання". ІІ Міжнародна науково-практична конференція (м. Київ, 23-24 листопада 2017) / І. Тюрменко // Краєзнавство. — 2017. — № 3-4. — С. 340-352. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168923 uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Наукова інформація Наукова інформація
spellingShingle	Наукова інформація Наукова інформація Тюрменко, І. "Історико-культурна спадщина: збереження, доступ, використання". ІІ Міжнародна науково-практична конференція (м. Київ, 23-24 листопада 2017) Краєзнавство
description	23-24 листопада в Національному авіаційному університеті (далі – НАУ) на базі кафедри історії та документознавства відбулася ІІ Міжнародна науково-практична конференція «Історико-культурна спадщина: збереження, доступ, використання». Співорганізаторами конференції стали: Університет Градець-Кралове (Чеська Республіка), Новий державний архів Литви (Литовська Республіка), Каунаський окружний архів (Литовська Республіка). До участі у конференції долучилося 105 учасників, які представляли освітні та наукові установи, архіви, бібліотеки, музеї України, Білорусі, Литовської Республіки, Канади, Росії, Німеччини, Туреччини, Чеської Республіки.
format	Article
author	Тюрменко, І.
author_facet	Тюрменко, І.
author_sort	Тюрменко, І.
title	"Історико-культурна спадщина: збереження, доступ, використання". ІІ Міжнародна науково-практична конференція (м. Київ, 23-24 листопада 2017)
title_short	"Історико-культурна спадщина: збереження, доступ, використання". ІІ Міжнародна науково-практична конференція (м. Київ, 23-24 листопада 2017)
title_full	"Історико-культурна спадщина: збереження, доступ, використання". ІІ Міжнародна науково-практична конференція (м. Київ, 23-24 листопада 2017)
title_fullStr	"Історико-культурна спадщина: збереження, доступ, використання". ІІ Міжнародна науково-практична конференція (м. Київ, 23-24 листопада 2017)
title_full_unstemmed	"Історико-культурна спадщина: збереження, доступ, використання". ІІ Міжнародна науково-практична конференція (м. Київ, 23-24 листопада 2017)
title_sort	"історико-культурна спадщина: збереження, доступ, використання". іі міжнародна науково-практична конференція (м. київ, 23-24 листопада 2017)
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2017
topic_facet	Наукова інформація
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168923
citation_txt	"Історико-культурна спадщина: збереження, доступ, використання". ІІ Міжнародна науково-практична конференція (м. Київ, 23-24 листопада 2017) / І. Тюрменко // Краєзнавство. — 2017. — № 3-4. — С. 340-352. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT tûrmenkoí ístorikokulʹturnaspadŝinazberežennâdostupvikoristannâíímížnarodnanaukovopraktičnakonferencíâmkiív2324listopada2017
first_indexed	2025-07-15T03:42:30Z
last_indexed	2025-07-15T03:42:30Z
_version_	1837682866045059072
fulltext	Ірина Тюрменко (м. Київ) «Історико-культурна спадщина: збереження, доступ, використання» ІІ Міжнародна науково-практична конференція (Київ, 23-24 листопада 2017) 23-24 листопада в Національному авіаційному університеті (далі – НАУ) на базі кафедри історії та документознавства відбулася ІІ Міжнародна науково-практична конференція «Історико-куль- турна спадщина: збереження, доступ, використання». Співорганізаторами конференції стали: Університет Градець-Кралове (Чеська Республіка), Новий державний архів Литви (Литовська Республіка), Каунаський окружний архів (Литовська Республіка). До участі у конференції долучи- лося 105 учасників, які представляли освітні та наукові установи, архіви, бібліотеки, музеї України, Білорусі, Литовської Республіки, Канади, Росії, Німеччини, Туреччини, Чеської Республіки. 340 Це вже друга конференція з цієї проблема- тики, проведена в рамках міжнародного проекту InterPARES Trust, у якому були задіяні викладачі, аспіранти та студенти кафедри історії та докумен- тознавства НАУ. Перша конференція з цієї тема- тики відбулася 2015 р. і засвідчила інтерес до про- блеми захисту, збереження історико-культурної спадщини, важливе місце у якій належить саме документальному надбанню установ соціальної пам’яті. Адже саме документальна спадщина, як зазначено в «Універсальній декларації про ар- хіви», належить «до унікального та незмінного спадку, який передається від одного покоління до іншого». Проведення такого масштабного науко- вого форуму було обумовлено необхідністю ви- вчити та проаналізувати вітчизняний і міжнарод- ний досвід у теоретичній та прикладній площині документно-соціальних комунікацій, у взаємодії з трансформаціями, які несе цифрова ера. Тому конференція стала відкритим науковим майдан- чиком, де відбувся обмін думками щодо шляхів підвищення ролі інститутів соціальної пам’яті у захисті прав громадян, збереженні особистої та громадянської історичної пам’яті та забезпеченні постійного й довготривалого доступу до задоку- ментованої інформації. Тематика конференції була надзвичайно ємною: від нагальних проблем використання, до- ступу та збереження документального надбання, ролі історико-культурної спадщини у форму- ванні колективної відповідальності та станов- ленні громадянського суспільства – до проблем формування фахівців в умовах цифрової доби. Відкриттю конференції передувала презен- тація колективної монографії викладачів ка- федри історії та документознавства, виконаної в рамках міжнародного проекту InterPARES Trust (Соціально-етичні основи збереження цифрової спадщини в Україні: монографія / Тюрменко І. (кер. авт. кол.), Рогожа М., Божук Л., Кур- ченко Т., Халецька Л. – Київ: Талком, 2017. – 172 с.). Її науковими рецензентами виступили М. Палієнко – д. і. н., професор, завідувач ка- федри архівознавства та спеціальних галузей іс- торичної науки Національного університету імені Тараса Шевченка; доктор наук Р. Боден – науковий архівіст BStU (м. Берлін, Німеччина); Г. Дручкус – Директор Каунаського окружного архіву (Литовська Республіка). Конференцію відкрила її ініціатор та голова організаційного комітету І. Тюрменко – д. і. н., проф., завідувач кафедри історії та документо - знавства НАУ. У вітальному слові вона наголо- сила на важливості наукової комунікації у визна- ченні ефективних механізмів, практик, політик збереження документального надбання, у тому числі і цифрового. Яскраво прозвучало вітальне слово А. Гудманяна – д. філол. н., проф., дирек- тора Навчально-наукового гуманітарного інсти- туту, виголошене мовами учасників конференції. Синхронний переклад англомовних доповідей здійснювала к. філол. н., викладач Національного університету імені Тараса Шевченка О. Дьомкіна. Відкриття пленарного засідання «Історико-культурна спадщина: збере ження, доступ, використання». ІІ Міжнародна науково-практична конференція (м. Київ, 23-24 листопада 2017) 341 Перший блок наукових проблем пленарного засідання був присвячений збереженню документального надбання. Великий інтерес учасників конференції викликала доповідь «Історико- культурна спадщина в фондах Галузевого державного архіву Служби безпеки України: інформаційний потенціал, засоби до- ступу» виголошена к.і.н., доц., ст. наук. співробітником Інсти- туту історії України НАН України О. Бажаном, у якій було роз- крито структуру та зміст архівних фондів, проаналізовано діловодні документи ВУЧК-ГПУ-НКВС-МВД-КДБ, наголо- шено на заходах Галузевого архіву СБУ з реалізації державної програми «Реабілітовані історією» та зусиллях для забезпе- чення вільного доступу громадян до архівних документів радянських спецслужб. О. Бажан також зупинився на роботі Вітальне слово А. Гудманяна Пленарне засідання О. Бажан Галузевого архіву СБУ з оцифрування докумен- тів, поширення їх у мережі Інтернет відповідно до Закону України від 9 квітня 2015 р. «Про до- ступ до архівів радянських органів радянського тоталітарного режиму 1917-1991 рр.». Пріори- тетним завданням, зауважив доповідач, залиша- ється оприлюднення оцифрованих документів на веб-сайті СБУ, що сприятиме включенню до- кументальної спадщини у світовий інформацій- ний простір. Доповідь д-ра Р. Боден – наукового архівіста BStU («Stasi» архів, м. Берлін, Німеччина) «Збереження, доступ та використання за- писів Служби Державної безпеки Німецької Демокра- тичної Республіки» була присвячена аналізу діяль- ності зазначеного міністер- ства з 1950 по 1990 рр., перетвореного у поліцей- сько-слідчий орган. За даними дослідниці, у 1989 р. лише на службі «Stasi» працювали 91 000 штатних співробітників і у два рази більше – неофіційних, з яких 80% були чолові- ками. Штат співробітників «Stasi» на щільність населення у декілька разів перевищував кількіс- ний склад аналогічних служб у СРСР, Польщі та Румунії. З початком революції, як зазначила д-р Р. Боден, значна кількість документів почала систематично знищуватися співробітниками Міністерства державної безпеки в останні дні його роботи. Цей процес припинився вже після 03 жовтня 1990 р., коли відбулося відновлення Німеччини, а колишні відділення «Stasi» були перетворені на музеї та архіви. Сьогодні Агент- ство, яке очолює Федеральний комісар Stasi Re- cords, опрацьовує документи та надає доступ до них через публікації, дослідження тощо. Архіви, підконтрольні Агентству, уміщують 111 км записів, понад 40 млн карток-індексів, біля 1,7 млн фотографій, а також фільми, аудіоза- писи, карти, плакати. Р. Боден розкрила умови доступу до документів «Stasi» згідно із Феде- ральним Законом, який гарантуючи конфіден- ційність інформації, надає доступ до його мате- ріалів тим, хто постраждав від діяльності «Stasi», а також відповідним органам влади, які відбирають урядовців на державну службу. Д-р Р. Боден підкреслила, що з 111 лінійних км документів «Stasi» 51 км вже існували як архіви відомства, індексуючись лише за іменами. Решта 60 км почали збиратися і впорядковува- тися вже з 1990 р. Сьогодні ще триває процес ар- хівування цих документів. Складність роботи полягає у тому, що «Stasi» використовувала складну систему стеження, а тому обробка та ін- дексація документів потребують значного часу. Окрім того після падіння Берлінського муру за- лишилось тисячі мішків з розірваними докумен- тами. Понад 1,5 млн цих документів були вручну реконструйовані. Дослідниця зупини- лася на умовах зберігання документів та їх важ- ливості для майбутніх поколінь, які намагаються зрозуміти механізми існування диктаторських та авторитарних режимів, ментальність тих, хто здійснював репресії та мужність діячів руху опору. Задокументована інформація дозволяє, підсумувала Р. Боден, визначити загрози для де- мократії сьогодні і у майбутньому. Актуальну тему «Архіви політичних партій: реальність чи утопія?» порушила у своїй доповіді д.і.н., проф., голов. наук. співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України Т. Бевз. Дослід- ниця, зокрема, підкреслила, що в умовах інформаційного суспільства можна знайти ін- формацію про будь що, але тільки не про політичні партії. Кількість зареєс- трованих політичних партій в Україні чи не най- більша у Східній Європі. Однак більшість з них зареєстрована з комерційною метою, а контроль за ними майже відсутній. Лише 10% політичних партій мають свій веб-сайт, що ускладнює про- цедуру контролю громадськості за їхньою діяль- ністю. Навіть у поточному архіві Міністерства юстиції не можна отримати повну інформацію про діяльність парламентських партій. Т.Бевз звернула увагу на те, що виходом з даної ситуа- ції може стати співпраця Центрального держав- ного архіву громадських організацій України з політичними партіями. Архівісти пропонують різни форми співпраці, у тому числі проводять методологічні семінари. Однак незацікавленість політичних партій фактично призводить до того, що значний комплекс документів може бути на- завжди втрачений. 3/4 ’2017Ірина Тюрменко К Р А Є З Н А В С Т В О 342 Р. Боден Т. Бевз У своїй доповіді «Доку- менти Держархіву Одесь - кої області про голод 1921- 1922 рр.: стан, струк тура, сутнісна цінність задля “Подолання власної істо- рії”» д.і.н., проф. завідувач кафедри українознавства, історико-правових та мов- них дисциплін Одеського національного морського університету М. Михай- луца зупинився на ролі ар- хівних джерел у встановленні історичної істини і правди, захисті особистих прав. Він проаналі- зував документи до вивчення голоду в Україні 1921-1922 рр., які містяться в Державному архіві Одеської області. Дослідник звернув увагу на те, що значний обсяг інформації задокументований на зворотному боці надрукованих документів, навіть зустрічаються документи виконані на кальці. Погано читабельні, зауважив доповідач, вони можуть бути назавжди втрачені, оскільки умови зберігання в архіві, який до того ж втра- тив своє приміщення, вкрай незадовільні. М. Михайлуца детально проаналізував зміст зві- тів, інформаційних зведень, інформаційних бю- летенів за 1921-1922 рр., які готувала партійна номенклатура. Задокументована інформація, як підкреслив дослідник, засвідчує злочинні дії ра- дянської влади проти місцевого населення, роз- криває становище у сільському господарстві, рух опору селян проти експропріаційної полі- тики більшовицької влади, величезну смертність населення від голоду. М. Михайлуца підсумував, що сучасна політика декомунізації є правильною з огляду на злочини більшовицької влади проти населення, про що красномовно свідчать архівні джерела. Другий тематичний блок був присвячений питанням пошуку, поверненню та рес- титуції культурних ціннос- тей. Велику зацікавленість та дискусії викликала допо- відь «Культурні цінності України, втрачені внаслідок Другої світової війни: акту- альні проблеми розшуку і повернення», виголошена к.і.н., ст. наук. співробітни- ком, керівником Центру досліджень історико- культурної спадщини України Інституту історії України НАН України С. Котом. Дослідник зу- пинився на обсягах втрат культурних цінностей, які зазнала Україна під час Другої світової війни. Однак досі, підсумував С. Кот, не був проведе- ний загальний обсяг збитків українських музеїв у повоєнний період, які за його підрахунками, можуть сягати від кількох сотень тисяч до 1 млн експонатів. Тому актуальною для України зали- шається проблема повернення культурних цін- ностей втрачених у роки війни. С. Кот проаналі- зував роботу Національної комісії з питань розшуку і повернення культурних цінностей в Україну при Кабінеті Міністрів України. У допо- віді наголошувалося на труднощах, що виникали на шляху повернення культурних цінностей. Це зокрема, проблема тотального переміщення культурних цінностей і народів, пов’язана з вій- нами, збройними конфліктами, революціями тощо; проблема пошуку й ідентифікації перемі- щених культурних цінностей й обґрунтування реституційних претензій; проблема різного тлумачення міжнародно-правових норм та на - ці ональних законодавства; різні підходи до проблеми реприватизації майна на посткому- ністичному просторі тощо. С. Кот детально проаналізував проблеми, пов’язані з реститу- ціями культурних цінностей на рівні міждержав- них діалогів між Україною-Німеччиною, Украї- ною-Польщею та Україною-Росією. Об’єктивний аналіз проблемних питань, на думку дослідника, дозволить знайти нестандарті рішення та вибуду- вати нові міждержавні стосунки з метою повер- нення культурної спадщини. Тематичний блок, присвячений ролі ін- ститутів соціальної па - м’яті у формуванні та збереженні культурних цінностей, розпочався з доповіді «Музеї в соціо- культурному просторі суспільства: па м’ят - тє ва парадигма», виго- лошеної д.і.н., проф., директором Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво» А. Киридон. Дослідниця підкреслила, що сучасний музей виступає маркером культурного коду, простором, що має великий інформаційний та культурний «Історико-культурна спадщина: збере ження, доступ, використання». ІІ Міжнародна науково-практична конференція (м. Київ, 23-24 листопада 2017) 343 М. Михайлуца С. Кот А. Киридон вплив, є місцем знань та духовного збагачення людини. Такі елементи музею, як коди, символи, знання, традиції формують соціальну пам’ять. Тому, на думку А. Киридон, головною місією музею є генерування сучасної та майбутньої культури нації. Адже музеї, зберігаючи куль- турні об’єкти, є джерелом та каналом інформа- ції, формою комунікації, формоутворюючим елементом національної пам’яті. Спільна доповідь Директора Каунаського окружного Литовської Республіки Г. Дручкуса та К. Станісауске (керівник департаменту управ- ління цифровими документами цього ж архіву) «Пам’ять нації та відповідальність архівів» привернула увагу учасників конференції постав- кою проблеми та підходом до визначення ролі архівних установ у збереженні національних цінностей. У доповіді була висловлена думка про те, що тексти закарбовані на кам’яних но- сіях інформації, зокрема, т.з. «Ізраїльська стела» часів Стародавнього Ізраїлю, витримали випро- бування часом, а інформація зафіксована на електронних носіях більш вразливіша до техно- логічних змін. Багато сучасних електронних до- кументів вже втрачено. З огляду на швидкий роз- виток цифрової доби зростає відповідальність архівів за збереження національної пам’яті. К.Станісауске зупинилася на ролі архівів, під- кресливши, що архів – це саме та установа, яка несе відповідальність за минуле, сучасне і май- бутнє. Архіви і архівісти мають бути готовими реагувати на виклики цифрової доби, на сус- пільні трансформації, використовуючи докумен- тальну пам’ять минулого та сучасну інформацію і знання. Архівіст – це не працівник складу документів. Його обов’язок полягає не у видачі документів будь-кому. Архівісти мають бути об’єктивними та нейтральними статистами істо- рії нації. Як вони не залишились пасивними, коли уряд Угорщини подав пропозицію знищити записи секретної поліції, або коли уряд апар- теїду почав незаконно знищувати свої доку- менти. Однак сьогодні, на думку доповідачки, мають бути розширені та змінені класичні ар- хівні концепції, підґрунтям яких стала культура забюрократизованого адміністративного діло- водства. Найвірогідніше, підкреслила К. Стані- сауске, що письмові документи зовсім скоро пе- рестануть бути єдиним джерелом знань і пам’яті народів. Доповідачка детально зупинилася на відповідальності архівів та обов’язках архівіс- тів, які базуються на етичному кодексі архівіста. Архівіст, зазначила вона, має чітко розуміти при- значення інформації та потреби суспільства. К.Станісауске висвітлила напрямки діяльності Каунаського окружного роботи архіву та проа- налізувала його фонди, які уміщують 1 303 285 одиниць зберігання, а це – 10449 лінійних метрів стелажних полиць та 2410 фондів. Перлиною ар- хіву є паспортні документи, які видавались жи- телям Каунаса протягом 1919-1939 рр. Архівіст, підсумувала К. Станісауске, має чітко усвідом- лювати свою роль як активного гравця у збере- женні пам’яті нації. Тематичний блок присвячений керуванню цифровою інформацією розпочався з доповіді Л. Оздемір PhD, заступника декана Інформації та документації Мармара університету (м. Стам- бул, Туреччина) «Пост-СЕД: від цифрової непе- рервності до електронних архівів, проблеми, що виникають в інформаційному менеджменті в цифрову еру». Доповідачка звернула увагу на те, 3/4 ’2017Ірина Тюрменко К Р А Є З Н А В С Т В О 344 Перекладач О. Дьомкіна К. Станішауске О. ЛалєПерекладач О. Дьомкіна що цифровий простір став реальністю в житті сучасної людини, що у свою чергу сприяло кар- динальній зміні підходів у роботі з цифровими документами. Л. Оздемір наголосила на необхід- ності неперервного управління цифровими за- писами вже від початку їх створення. Адже перш за все йдеться про забезпечення захисту особистих прав громадян від несанкціонованого доступу до інформації. Дослідниця проаналізу- вала досвід Великобританії щодо відповідаль- ності посадових осіб за втрату важливих інфор- маційних активів. Л. Оздемір зауважила, що установа або організація мають бути обізнаними щодо своїх інформаційних ресурсів та мати їх у задокументованому виді. В іншому разі виникає складність із їхнім захистом. Організація по- винна також ідентифікувати інформаційні ак- тиви та визначити співробітників, які несуть за них відповідальність. Це дає підстави для ство- рення системи неперервності цифрової інфор- мації. Цифрова неперервність дозволяє працю- вати з будь-якою інформацією незалежно від її обсягу та порядку записів. Л. Оздемір підкрес- лила, що цифрова неперервність важлива для будь-якої установи державної або приватної форми власності, оскільки дозволяє забезпечу- вати ефективну роботу з даними на законних підставах, приймати обґрунтовані рішення, за- хищати персональну дані, репутацію установ та організацій, знижувати витрати та покращувати надання інформаційних послуг. Ці вимоги засто- совуються також і до архівних установ, адже ко- ристувачі інформаційних послуг вже вимагають надавати їх в он-лайн режимі. Однак управління цифровою інформацією передбачає перш за все ідентифікацію цифрових активів. Цифровий актив, на думку, Л. Оздемір, є сукупністю інфор- мації, яка визначається та управляється як одне ціле. Цифрові активи можуть уміщувати бази даних персональних контактів, конкретні файли установ і організацій тощо. Цифрова наступ- ність вимагає розроблення політики у різних структурних підрозділах організації для того, щоб інформація залишалася доступною протя- гом тривалого часу, або до часу втрати її акту- альності. Політика включає: призначення спів- робітника, відповідального за ризики, роботу мережі, за обсяги інформації та її пріоритети; створення групи експертів, до яких мають вхо- дити спеціалісти з ІТ технологій; наявність уп- равлінців з керування інформацією. Важливим чинником у роботі з неперервними цифровими даними є розуміння сутності профілювання фай- лів (вік, розмір, дата останніх змін, формати). Це дозволяє скоротити кількість дублікатів файлів та допомогти з довгостроковим зберіганням за- писів, можливістю їх перетворення в інші фор- мати. Для підготовки файлів до архівного збері- гання потрібно мати на увазі, що файли варто записувати у форматах, прийнятих для архіву та враховувати такі архівні процеси як оцінка, від- бір, передача цифрової архівної інформації. До- слідниця підсумувала, що інформація, яка збері- гається у цифрових ресурсах організації чи установи, має бути включена у систему EDRM (система спільної роботи, яка поєднує елек- тронну пошту, Інтранет, Інтернет, соціальні ме- режі). При роботі з цією системою потрібно вра- ховувати різні підходи до відбору інформації у паперовому та цифровому форматах. Відбір ін- формації у цифрових форматах має здійснюва- тися на макрорівнях, враховувати чутливість до великих обсягів інформації, що неможливо зро- бити без аналізу текстових даних. EDRMS, під- сумувала Л.Оздемір, це – початок довгого та ри- зикованого шляху цифрової інформації до архіву. Тема «Модель до- ступу до документів» була розкрита у допо- віді завідувача відділом надзору за управлінням документів Нового дер- жавного архіву Литви Д. Контрімавічене, яка зауважила, що в умовах швидкого розвитку ін- формаційних комуніка- ційних технологій архів також зазнає змін. Зок- рема, вона проаналізу- вала основні фактори, що визначають якість доступу до документів у державних архівах республіки. Доповідачка поділила їх на три блоки: фізичні, інтелектуальні та соціальні. Д. Контрімавічене підкреслила, що фізичний доступ починається з доступу до не- обхідної інформації, а завершується досліджен- ням, коли документ опрацьовується користува- чем внаслідок чого з’являється нова інформація. Фізичний доступ поширюється на електронні та цифрові записи. Прямий фізичний доступ, який «Історико-культурна спадщина: збере ження, доступ, використання». ІІ Міжнародна науково-практична конференція (м. Київ, 23-24 листопада 2017) 345 Д. Контрімавічене реалізується в архівних установах, доповню- ється опосередкованим он-лайн доступом. Від- мінність полягає у тому, що прямий доступ надає можливість працювати з оригіналами до- кументів, а опосередкований лише з їх копіями та здійснюється через інтерактивні мережі. При прямому фізичному доступі користувач безпо- середньо вивчає документи у читальних залах, у деяких випадках – на виставках та в установах, куди передаються документи для опрацювання. Д. Контрімавічене зупинилася на детальному аналізі фізичного доступу, у якому важливу роль відіграє місцезнаходження архіву та режим його роботи, облаштованість робочого місця, реєстра- ція користувачів, умови виконання замовлень та вимоги роботи з документами. Фізичний доступ також передбачає створення умов для людей з обмеженими можливостями. Доповідачка наго- лосила, що облаштування робочого місця має відповідати вимогам збереження документів, а реєстрація користувачів спрощує доступ до ін- формації щодо кількості отриманих справ та часу їх видачі. Он-лайн доступ до інформації до- зволяє також спростити роботу з документами людям з обмеженими можливостями. Однак важливо правильно відбирати документи для оцифровування, в іншому разі он-лайн доступ втрачає свій сенс. Д. Контрімавічене зауважила, що он-лайн доступ тісно пов’язаний з інтелек- туальним доступом. Ідентифікація інформації визначається умінням правильно сприймати ар- хівне описування, рівнем освіти читача (знання мов, лексики, діалектів) та його комп’ютерною грамотністю. Інтелектуальний доступ може бути покращений за рахунок якісних архівних опису- вань документа, наявності різних засобів по- шуку, які дозволяють ідентифікувати документи. Не останню роль відіграють особисті якості ко- ристувача. Для забезпечення всебічного доступу до документів, підкреслила Д. Контрімавічене, важливо враховувати соціальні фактори. Соці- альний доступ визначається соціальними нор- мами, демографічними факторами, наявністю фінансових ресурсів, інституалізацією архіву. Д. Контрімавічене підсувала, що архіви мають враховувати у своїй роботі усі три фактори. У доповіді архівіста Нового держаного ар- хіву Литви Д. Мозураса «Культурне надбання та Інтернет комунікації: віртуальні виставки Нового державного архіву Литви» було наголо- шено, що завданням установ соціальної пам’яті є не лише збереження документальної спад- щини, а й передача ін- формації. Ефективною формою комунікації документальної спад- щини являються вірту- альні виставки, які зна- ходяться на веб-сайті Офісу головного архі- віста Литви (система державних архівів рес- публіки складається з 10 державних архівів та Офісу головного ар- хівіста). Доповідач проаналізував форми таких виставок та наголосив, що перша виставка Ли- товського державного архіву була створена 2001 р. До травня 2017 р. державні архіви Литви створили вже 168 таких виставок на трьох різ- них порталах. Тематика виставок досить різно- манітна: ювілейні та пам’ятні дати; визначні події; спеціальні матеріали (марки, малюнки, ноти); конкретні теми; унікальні документи; презентація роботи архіву; освітні та розва- жальні виставки. Д. Мозурас наголосив, що якість виставок є важливим фактором їхнього успіху. Доповідач зупинився на аналізі факторів якості, які впливають на популярність виставок та аналізі «нового порталу», який був запущений 2017 р. Технічне обслуговування віртуальних виставок спрямоване на забезпечення доступу до виставок та збереження її цілісності. Також були передбачені: безпека віртуальних виставок, мож- ливість сумісності технічних характеристик вже існуючих віртуальних виставок з новими но- сіями інформації, сумісність старого програм- ного забезпечення з новими версіями. Доповідач підкреслив, що нове програмне забезпечення на- дало доступ до виставок, записаних у старих форматах до 2012 р. При перегляді виставок можна користуватися функціями збільшення зоб- раження, переходити до повноекранного режиму, переглядати аудіо-відео документи. Доповідач однак зауважив, що доступ до віртуальних вис- тавок обмежений (особливо для іноземців) через двомовність (литовська й англійська мови) та відсутність англомовних версій текстів багатьох віртуальних виставок. На основі проведеного контент-аналізу Д. Мозурас визначив активність архівів у створенні віртуальних виставок та їхню 3/4 ’2017Ірина Тюрменко К Р А Є З Н А В С Т В О 346 Д. Мозурас тематичну спрямованість. Зокрема, із 168 виста- вок – 81 були присвячені визначним історичним подіям та ювілейним датам. На особливу увагу, на думку доповідача, заслуговує виставка Цен- трального державного архіву Литви про співро- бітництво архіву та відвідувачів, яка висвітлює інформацію про його щоденну роботу. Тематичний блок присвячений підго- товці фахівців з інфор- маційної, бібліотечної та архівної справи в умовах цифрової доби розпочався з доповіді В. Спрінсяна, к. мист., доц., завідувача ка- федри документознав- ства та інформаційної діяльності Одеського національного політех- нічного університету, Голови асоціації документознавців України «Но- вітні науково-практичні напрями розвитку інфор- маційної освіти в Україні». Доповідач зупинився на викликах, пов’язаних з підготовкою фахівців у цій сфері після введення в дію постанови Кабі- нету Міністрів України від 29 квітня 2015 р. «Про затвердження галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти». Згідно з «Таблицею відповідності Пере- ліку напрямів, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах» «Доку- ментознавство та інформаційна діяльність» були віднесені до спеціальності «Інформаційна, бібліо- течна та архівна справа». В. Спрінсян наголосив на необхідності виділення «Документознавства та інформаційної діяльності» в окрему спеціальність як таку, що має свою специфіку та здобула попу- лярність на ринку освітніх послуг. Виступ В. Спрінсяна поклав початок дискусії, яка знайшла логічне про- довження у доповіді В. Бездрабко, д.і.н., про- фесора кафедри інфор- маційної, бібліотечної та архівної справи Київ сь - кого національного уні- верситету культури і ми стецтв «Архівний ме- неджмент в освіті: кла- сична модель і сучасні трансформації». В. Без- брабко проаналізувала проект галузевого стан- дарту зі спеціальності 029 «Інформаційна, бібліо- течна та архівна справа», підкресливши, що окрім інформаційного менеджменту, якому приділено значну увагу у проекті нового стандарту, потрібно врахувати й специфіку інших напрямів підготовки спеціальності. Інакше, підсумувала доповідачка, втрачаються засади розвитку самої спеціальності, а отже, нівелюється мета її започаткування. Також В. Бездрабко зупинилася на викликах модерного суспільства, пов’язаного з поширенням е:середо- вища, яке принесло зміну ролі та статусу архіву й самого архівіста. Класична концепція архіву ви- плекана Школою хартій та Національними архі- вами Франції, яка базувалась на «кустодійній па- радигмі» та патримоніальному історизмі, на думку дослідниці, відходить у минуле. Тому, під- сумувала В. Бездрабко, соціальні трансформації вимагають розроблення нової моделі архівного менеджменту й реорганізації самої архівної діяль- ності загалом. Досвід підготовки архівістів у Чеській Рес- публіці та Університеті Грець-Кралове розкрила у своїй доповіді «Сис- тема освіти майбутніх архівістів у Чеській Рес- публіці (сучасні тенден- ції в Університеті Грець- Кралове)» Я. Войтішкова PhD, доцент Універси- тету Грець-Кралове (Че- ська Республіка). Я. Войтішкова, зупинилася на аналізі мережі архівних установ республіки, яка складається з державних та приватних архівів. До першої групи державних архівних установ відноситься Національний архів Чеської Респуб- ліки. У його фондах зберігаються комплекси іс- торичних документів, документи установ та ор- ганізацій, церковні архіви, колекції документів недержавного походження (міжнародних орга- нізацій, некомерційних неурядових структур, профспілок, організацій роботодавців, чеської діаспори, видатних осіб). До цієї ж групи нале- жать регіональні архіви. До системи державних архівів відносяться й галузеві архіві, фондоут- ворювачами яких були Міністерство закордон- них справ, Служба безпеки, розвідувальні служби та інші установи, які можуть уміщувати «Історико-культурна спадщина: збере ження, доступ, використання». ІІ Міжнародна науково-практична конференція (м. Київ, 23-24 листопада 2017) 347 В. Спрінсян В. Бездрабко Я. Войтішкова конфіденційну інформацію. Друга невелика група архівів включає архіви територіальних громад, які знаходяться у юрисдикції міського самоуправління та утримуються за їхній раху- нок. До таких архівів належать міські архіви Праги, Брно, Острави, Познані, Усті-над-Лабем. У Чеській Республіці існують також приватні ар- хіви. Я. Войтішкова розкрила історію станов- лення та розвитку архівної освіти в Чехії. Зок- рема, сьогодні архівна підготовка здійснюється в університетах Праги, Брно, Чеське Будейовіце та Градець-Кралове. Доповідачка зупинилася на особливостях підготовки архівістів в Універси- теті Градець-Кралове, підкресливши, що він є провідним вищим навчальним закладом, де під- готовка архівіста відповідає сучасним вимогам цифрової доби. Я. Войтішкова, розкрила особ- ливості бакалаврської підготовки, яка поєднує вивчення теоретичних гуманітарних дисциплін з комп’ютерними навчальними курсами. Така підготовка робить випускників конкурентоздат- ними на ринку праці. В університеті діє магіс- терська програма та акредитована докторська програма. Я. Войтішкова підсумувала, що поєд- нання у формуванні сучасних архівістів класич- них та технічних дисциплін є правильним кроком, оскільки ринок праці буде постійно ви- магати технічно підготовлених фахівців. Основні ідеї, викла- дені у доповідь Я. Вой- тішкової були детально розвинуті у виступі до- ктора наук, професора Університету Градець- Кралове, а сьогодні й Директора музею Схід- ної Чехії П. Грюліха «Кібер-архівіст – специ- фічна частина майбут- нього в архівістиці і ос- віті архівістів». У своїй доповіді П.Грюліх роз- крив особливості навчання студентів Універси- тету Градець-Кралове у системі аll-in-one, яка поєднує класичну освіту з комп’ютерними на- уками. Ця система підготовки була покликана до життя необхідністю оцифрувати значну кіль- кість архівних документів, на що були виділені чеські та європейські гранти, та швидкими сус- пільними трансформаціями, привнесеними циф- ровою ерою. Отже, підкреслив доповідач, з 2006 р. підготовка архівістів в Університеті Гра- дець-Кралове ведеться у двох напрямах: класич- ному та системі аll-in-one. П. Грюліх зауважив, що на відміну від спеціалістів з інженерно- комп’ютерною освітою, фахівці, які володіють знаннями з архівної справи та інформатики, здатні керувати цифровими архівами та викону- вати складніші завдання, пов’язані з безпекою інформації та її збереженням. Доповідач пояс- нив значення терміну «кібер-архівіст» та зупи- нився на особливостях освітньої програми їх підготовки. Зокрема, бакалаврська програма включає три основні блоки. Перший блок спря- мований на історичну підготовку студентів та вивчення допоміжних історичних дисциплін (палеографія, дипломатика, сфрагістика). Ці курси незначні за обсягом у порівнянні з класич- ною архівною освітою, але достатні для орієн- тації у проблематиці. До другого блоку входять дисципліни з орієнтацією на комп’ютерну під- готовку, знання в галузі баз даних, комп’ютерної графіки тощо. Доповідач підкреслив важливість знань у галузі 3D проектної документації, ос- кільки архівістам у майбутньому доведеться збе- рігати та проводити експертизу цінностей саме цифрових документів. З цією метою був ство- рений мультимедійний освітній центр, послу- гами якого користуються також працівники му- зеїв та археологи. Третій блок дисциплін спрямований на вивчення іноземних мов, пере- важно англійської та німецької. Мета такої ос- віти надати якісну підготовку випускнику, яка б дозволила йому працювати на посадах опера- тора з оцифровування, оператора зберігача циф- рових архівів, а також спеціаліста поза архівом, зокрема, у галузі державного управління. Магіс- терська програма спрямована на вивчення «хмарних» технологій та управлінської діяль- ності, зауважив П. Грюліх. Докторат орієнтова- ний на проведення наукових досліджень в усіх вказаних напрямах. Головне в системі аll-in-one знайти оптимальне поєднання гуманітарної та технічної освіти. Доповідач підкреслив, що ос- віта кібер-архівіста носить міждисциплінарний характер, тому випускники університету затре- бувані не лише в архівних установах, а й у державних органах влади, органах місцевого самоуправління, галузі телекомунікацій тощо. П. Грюліх підсумував, що вже сьогодні в умо- вах цифрової доби архівістика перестає бути консервативною галуззю, вона змінюється до 3/4 ’2017Ірина Тюрменко К Р А Є З Н А В С Т В О 348 П. Грюліх непізнаваності. Добре це чи погано – невідомо. Однак ці зміни приносять надію кращого розу- міння того, що людина є невід’ємною складовою єдиного глобального світу. В рамках конференції працювало чотири секції: «Архівні, бібліотечні та музейні установи як осередки національної пам’яті», «Цифровий інформаційний простір та діяльність інститутів соціальної пам’яті», «Збереження та викорис- тання історико-культурної спадщини: національ- ний та світовий досвід», «Формування фахівців у галузі бібліотечної, архівної та музейної справи в умовах переходу до цифрового суспільства». У секційних засіданнях були виголошені доповіді к.і.н., доц., доцента кафедри історії України Київського університету імені Бориса Грінченка О. Бонь («Театральне середовище провінції радянської України першої половини 1920 років у щоденниках Василя Василька»); к.і.н. заступника Генерального директора з на- укової роботи Шевченківського національного заповідника (м. Канів) С. Брижицької («Погляд на історію Тарасової гори 1937-1938 рр.»); к.і.н. провідного наукового співробітника Галузевого державного архіву СБ України В. Ворожка («Архіви радянських спецслужб як джерело історичних досліджень»); завідувача відділу лі- тератури і мистецтва Івано-Франківської облас- ної універсальної наукової бібліотеки імені І. Франка Г. Пристай («Бібліотека як центр комунікаційної репрезентації унікальної куль- турної ідентичності регіону»); к. філол. н., старшого наукового співробітника відділу зару- біжної україніки Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського О. Супронюк («Книжкова культура української діаспори в Європі повоєнної доби (1945–1960): досвід збе- реження та використання»); докторанта ка- федри історії України Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, к.і.н., доцента О. Шишка («Архівно-слідчі справи архіву УСБУ в Одеській області як джерело дослідження по- літичного терору в Одеській губернії у 1920 р.»). Свої доповіді також представили: О. Анісі- мова – д.е.н, доц., професор, завідувач кафедри інформаційних систем управління Донецького національного університету імені Василя Стуса (м. Вінниця) та Г. Лукаш – д. філол. н., професор цієї ж кафедри («Розвиток цифрової інфрас- труктури України»); О.Шевченко – д. н. з соц. комун., доцент, професор кафедри докумен- тознавства та інформаційної діяльності Оде- ського національного політехнічного універси- тету («Загальна характеристика журналу “Військо України” у контексті інших видань для військових»); О.Клімчук – стипендіатка Ради науково-технічних досліджень Туреччини (TÜBİTAK) («Система управління електрон- ними документами у Мармара Університеті: досвід використання»); О. Лавриненко – зберігач фондів музею історії НАУ, м. Київ («Основні на- прями збереження історичних пам’яток в діяль- ності музею історії НАУ»); І. Отамась – заві- дувач відділу науково-організаційної роботи Університету менеджменту освіти Національної академії педагогічних наук, м. Київ («Перспек- тиви впровадження сучасного електронного документообігу у закладах післядипломної ос- віти»); З. Свердлик – к.і.н., доцент кафедри бібліотекознавства та інформології Київського університету імені Бориса Грінченка, м. Київ («Сучасні тенденції розвитку бізнес-освіти у со- «Історико-культурна спадщина: збере ження, доступ, використання». ІІ Міжнародна науково-практична конференція (м. Київ, 23-24 листопада 2017) 349 Секційне засідання ціокультурній сфері»); Є. Перегуда – д.п.н., про- фесор, завідувач кафедри політичних наук Київ- ського національного університету будівництва і архітектури, м. Київ та Н. Гербут – к.п.н., доцент цієї ж кафедри («Про формування та трансфор- мацію культурних кодів об’єктів архітектури»); Л. Чередник – к. філол. н., доц., доцент кафедри українознавства, культури та документознавства Полтавського національного технічного універ- ситету імені Юрія Кондратюка та Н. Кочерга, к.і.н., доц., доцент цієї ж кафедри («Експертиза» Юрія Кондратюка як артефакт: історико-куль- турний контекст»); В. Яценко – ст. наук. спів- робітник Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України, м. Київ («Ви- користання краєзнавчого підходу в позашкільній роботі: досвід ознайомлення із культурно-освіт- німи проектами художніх музеїв Києва»). Дискусії та обговорення нагальних наукових проблем тривали й під час перерв. Студенти-до- кументознавці також включилися в діалог з гос- тями та учасниками наукового форуму. 3/4 ’2017Ірина Тюрменко К Р А Є З Н А В С Т В О 350 Я. Войтішкова та П. Грюліх зі студенткою НАУ К. Станісоуске та Д. Мозурас зі студентами-документознацями Д. Конрімавічене зі студентами- документознавцями Зліва направо: Т. Бевз та А. Киридон Дискусії під час перерви: сидять зліва направо: О Клімчук, Л. Оздемір, Д. Мозурас, К. Станісауске Учасники конференції відвідали музей НАУ та Ніжинський державний університет імені Ми- коли Гоголя. З вітальним словом до присутніх звернувся ректор університету О. Самойленко. Під час зустрічі учасники конференції подарували бібліотеці університету книжки, а також відвідали унікальний музей рідкісної книги та картинну га- лерею, які входять до структури університету. «Історико-культурна спадщина: збере ження, доступ, використання». ІІ Міжнародна науково-практична конференція (м. Київ, 23-24 листопада 2017) 351 У музеї НАУ Зустріч з О. Самойленком (по центру) – ректором Ніжинського державного університету імені М. Гоголя Видання збірки наукових праць ще до по- чатку конференції (Історико-культурна спад- щина: збереження, доступ, використання: збірка наукових праць/ відп. ред. Тюрменко І. Тер- нопіль: Бескиди, 2017. 235 с.) дозволило учасни- кам конференції глибше зануритись у наукову проблематику доповідачів та розгорнути пред- метні дискусії з важливих проблем захисту істо- рико-культурної спадщини, її збереження та ви- користання. Конференція дала поштовх до нових форм співробітництва та наукової комунікації. 352 У бібліотеці рідкісної книги Ніжинського державного університету імені М. Гоголя 3/4 ’2017Ірина Тюрменко К Р А Є З Н А В С Т В О

"Історико-культурна спадщина: збереження, доступ, використання". ІІ Міжнародна науково-практична конференція (м. Київ, 23-24 листопада 2017)

Репозитарії

Схожі ресурси