Вплив східної та західноєвропейської орнаментики на українське гаптування й вишивку XVII–XVIII століть

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2008
Автор:	Яніна, І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України 2008
Теми:	Символіка, образність, орнаментика народного мистецтва
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16895
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Вплив східної та західноєвропейської орнаментики на українське гаптування й вишивку XVII–XVIII століть / І. Яніна // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2008. — Вип. 8. — С. 170-175. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-16895
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-168952011-02-18T12:04:24Z Вплив східної та західноєвропейської орнаментики на українське гаптування й вишивку XVII–XVIII століть Яніна, І. Символіка, образність, орнаментика народного мистецтва 2008 Article Вплив східної та західноєвропейської орнаментики на українське гаптування й вишивку XVII–XVIII століть / І. Яніна // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2008. — Вип. 8. — С. 170-175. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. XXXX-0042 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16895 uk Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Символіка, образність, орнаментика народного мистецтва Символіка, образність, орнаментика народного мистецтва
spellingShingle	Символіка, образність, орнаментика народного мистецтва Символіка, образність, орнаментика народного мистецтва Яніна, І. Вплив східної та західноєвропейської орнаментики на українське гаптування й вишивку XVII–XVIII століть
format	Article
author	Яніна, І.
author_facet	Яніна, І.
author_sort	Яніна, І.
title	Вплив східної та західноєвропейської орнаментики на українське гаптування й вишивку XVII–XVIII століть
title_short	Вплив східної та західноєвропейської орнаментики на українське гаптування й вишивку XVII–XVIII століть
title_full	Вплив східної та західноєвропейської орнаментики на українське гаптування й вишивку XVII–XVIII століть
title_fullStr	Вплив східної та західноєвропейської орнаментики на українське гаптування й вишивку XVII–XVIII століть
title_full_unstemmed	Вплив східної та західноєвропейської орнаментики на українське гаптування й вишивку XVII–XVIII століть
title_sort	вплив східної та західноєвропейської орнаментики на українське гаптування й вишивку xvii–xviii століть
publisher	Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2008
topic_facet	Символіка, образність, орнаментика народного мистецтва
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16895
citation_txt	Вплив східної та західноєвропейської орнаментики на українське гаптування й вишивку XVII–XVIII століть / І. Яніна // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2008. — Вип. 8. — С. 170-175. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT ânínaí vplivshídnoítazahídnoêvropejsʹkoíornamentikinaukraínsʹkegaptuvannâjvišivkuxviixviiistolítʹ
first_indexed	2025-07-02T18:10:28Z
last_indexed	2025-07-02T18:10:28Z
_version_	1836559712872562688
fulltext	170170 (рапортної) композиції. такий тип композиції в орнаментиці архаїчних суспільств не зафіксовано. Найдавніші типи композиції – центричний і симетричний (осьо- вий). вони відображають особливості сприйняття часу в архаїчних культурах. До- ведено, що неолітичні символи та образи пов’язані з головними функціями жіночо- го божества, джерелом плодючості. така символічна система виражає циклічний, нелінійний, міфологічний час. І якщо у творчості народного майстра нового часу присутня центрична композиція або симетрична з Древом життя, то можливим є припущення щодо її архаїчних витоків. Орнамент, побудований за принципом лінійної композиції, немає давніх коренів. Адже така композиція відображає інше сприйняття часу – лінійне, яке має чітку послідовність, – від народження до смерті і співвідноситься з більш пізнім часом. тому не потрібно поспішати з висновками і безпідставно називати подібні зображення антропоморфними, а ретельно дослі- джувати джерела наслідування в інших історичних періодах. таким чином, дослідження композиції в діахронічному аспекті може суттєво вплинути на правомірність використання терміна «антропоморфний» у народній орнаментиці. 1. Українська радянська енциклопедія: у 12 т. – К., 1977. – т. 1. – с. 219. 2. Земпер Г. Практическая эстетика. – М., 1970. – с. 22. 3. Китова С. Полотняний літопис України. – Черкаси, 2003. – с. 96. 4. там само. – с. 93. 5. современный словарь иностранных слов. – М., 1992. – с. 55. 6. Иванов В. Наука о человеке. введение в современную антропологию. – М., 2004. – с. 104. 7. www.c-cafe.ru/words/MainDic/ 8. Селівачов М. Лексикон української орнаментики (іконографія, номінація, стилістика, типоло- гія). – К., 2005. – с. 341. 9. Селівачов М., Келлі М. Антропоморфні сакральні зображення в українській народній орнамен- тиці // Богородиця і українська культура. – Л., 1995. – с. 52. 10. современный словарь иностранных слов. – с. 157. 11. Романець Т. стародавні витоки мистецтва української народної кераміки. – К., 1996. – с. 201. 12. Гимбутас М. Цивилизация великой Богини: Мир Древней Європы. – М., 2006. – с. 483. 13. Gimbutas M. The language of the goddess. – San Francisco, 1991. 14. Романець Т. стародавні витоки мистецтва... – с. 82. 15. там само. 16. Мовша Т. Антропоморфные сюжеты на керамике культур трипольско-кукутенской общности // Духовная культура древних обществ на территории Украины: сб. науч. трудов. – К., 1994. – с. 44. 17. Кульчицька А. Орнаменти трипільської культури і українська вишивка ХХ століття. – Л., 1995. 18. Тищенко О. Декоративно-прикладне мистецтво східних слов’ян і давньоруської народності. – К., 1983. – с. 82. – Рис. 63. Ірина Яніна вплив сХІдної та заХІдноЄвропейської орнаментики на українське гаптування й вишивку XVII–XVIII столІть Мистецтвознавці під час атрибуції художніх творів проводять аналіз іконогра- фії за тематикою, сюжетом і складають «генеалогічне древо» споріднених зобра- жень. Як зазначив Н. гангур, застосування такої методики до творів народного 171171 і декоративно-прикладного мистецтва дозволяє виявити й класифікувати коло орнаментальних мотивів, загальне й особливе в стилістиці зображення, визначити етнічних носіїв певної культурної традиції [3]. з усього розмаїття проявів духовної та матеріальної культури етносу одним із найяскравіших зразків є орнамент. Найбільш інформативними визнані такі ха- рактеристики, як технічні та композиційні прийоми виконання, склад і особли- вості мотивів [6, 33]. Основною аналізованою одиницею є мотив – «повторювана частина орнаменту» [6, 42], який розглядають для характеристики різних аспектів орнаменту; здійснюють спроби виявлення елементів мотиву й структуроутворю- вальних принципів [15, 61]. Дослідники все глибше усвідомлюють правомірність і необхідність застосуван- ня до народного мистецтва таких категорій, як «напрям», «стиль», «метод» (зокрема, при аналізі орнаментальних мотивів стилів бароко, класицизму, модерну), оскіль- ки при вивченні народного мистецтва виявляють досі невідомі історико-культурні нашарування і запозичення [2]. так наприклад, у певні періоди на народне мистецтво впливало професійне, ви- шивальниці засвоювали і творчо переробляли мотиви офіційних стилів (бароко, класицизм, ампір, модерн), а деякі мотиви мали за джерело різьблені, ткані й дру- ковані зразки (з елементами імпровізації, які привносили вишивальниці). На думку мистецтвознавців, метод цитування є характерним для періоду істо- ризму. Про це свідчать і різні орнаментальні мотиви в стилі «історицизму» (термін Е. вундер), запозичені з друкованих видань: корони, вінки, лілії, облямівка геоме- тричними елементами зі складною розробкою візерунків і т. ін. Про вплив західноєвропейських стилів на українське народне і декоративне мистецтво багато писали дослідники, які зауважували на ускладненості компози- ції, любові до пишності, багатстві декору, у чому, на їхню думку, не можна не помі- тити прояв духу бароко, своєрідного творчого імпульсу, що циклічно повторюється впродовж історії мистецтва [«Дух Бароко може відродитися в будь-який момент... тому що це дух, а не історичний стиль... Це своєрідний творчий імпульс, циклічно повторюваний протягом усієї історії мистецтва в будь-яких його проявах, буде це література, скульптура, архітектура або музика» (9, 222)]. збірка вишивки та гаптів із фондів сумського художнього музею ім. Н. X. Она- цького (сХМ) налічує близько півсотні зразків вишивки на вузьких, довгих і корот- ких смугах, які називають окрайками або лиштвами. Це переважно зразки лиштв підризників кінця ХVІІ–ХVІІІ ст., що могли слугувати як фрагменти скатертин, божників, одягу священиків, вишиті двосторонньою гладдю шовковими нитками, золотою і срібною сухозліткою з рельєфними вставками, виконаними «у прикріп». такі вишивки переважно були поширеними на Лівобережжі, де містилися центри їх виготовлення при жіночих монастирях та поміщицьких майстернях. Інтерес до цієї групи шитва вперше виник під час підготовки XIV археологічно- го з’їзду, який відбувся в Чернігові 1908 року. зразки вишивки були продемонстро- вані в «Каталоге выставки XIV археологического сьезда в Чернигове» [19], частина якого – розділ «вишивка» – у 1911 році вміщена в другому томі «трудов XIV архео- логического сьезда в Чернигове» [18]. збереглися описи подібних типів вишивок і в «Каталозі І виставки української старовини в Лебедині у 1918 р.» [10]. Наприкінці XIX – початку XX ст. ці зразки стали об’єктом колекціонування. вони потрапили до приватних збірок переважно із церков, де тривалий час зберігалися. те- перішні наші експонати, як і багато інших з Лівобережної України, саме таким шля- хом потрапили до приватних колекцій в. тарновського, г. галагана, Б. і в. Ханенків, О. гансена – відомих меценатів, фахівців мистецтва. О. гансену вдалося зібрати для 172172 нащадків найкоштовніші унікальні речі, виокремивши серед них групу тканин, до якої можна віднести і кращі вишивані зразки лиштв і рушники. саме зразки виши- вання шовком і гаптування становлять «золотий» фонд у колекції сХМ. Про цінність й унікальність таких вишивок досвідчені мистецтвознавці писали ще на початку XX ст. Багато зразків опублікував с. таранушенко [17], у 20–30 ро- ках ХХ ст. – с. савицький і Є. спаська, М. Новицька і К. Берладина ретельно ви- вчали цю тему. Протягом XX ст. вишивку козацької доби досліджували М. Логвин, в. Пуцко, т. Кара-васильєва. П. савицький увів до наукового обігу термін «ви- шивка української старшини» [16]. М. Новицька вперше назвала такі вишиті смуги лиштвами [13; 14]. зразки з приватної колекції О. гансена були спочатку неточно датовані ХVІІІ– ХІХ ст. У старих інвентарних книгах, на жаль, не визначені час і місце виготов- лення, бракує повних і ґрунтовних описів цих вишивок, натомість на бирках і на- шивках червоним чорнилом написані старі чотиризначні інвентарні номери. Усі вишивки, як й інші раритети «золотого» фонду О. гансена – килими, порцеляна, фаянс, художній метал, скло, надійшли до музею в 20-і роки XX ст. і були збереже- ні завдяки першому директору сХМ Н. Онацькому. вони зафіксовані як експона- ти сХМ під новими інвентарними номерами. Після більш ретельного вивчення цих лиштв, їх можна датувати кінцем XVII– XVIII ст., що підтверджують праці вищезазначених фахівців-науковців – М. Но- вицької, М. Логвина, т. Кари-васильєвої, та порівняти з ідентичними зразками з інших музейних збірок, наприклад, колекцією із фондів Чернігівського історично- го музею ім. в. тарновського, де серед трьохсот лиштв переважну частину датовано кінцем XVII – першою третиною XVIII ст., про що свідчить праця в. зайченко [5]. Надзвичайних зусиль у дослідженні та збереженні колекції вишивок кінця XVII– XVIII ст. сХМ доклала в. Донченко-Хмара, яка займалася вивченням семантики орнаментів лиштв, ідентифікувавши їх в окремі групи. Отже, предметом вивчення є невеличка колекція лиштв, переважно вишитих шовком на полотні, винятково з квітковим соковитим бароковим орнаментом, який упродовж XVIII ст. набув поширення в речах культового призначення, коли мисте- цтво вишивки розвивалося в стилістично художній єдності з іконописом і графікою, різьбленням іконостасів і художнім литтям. так, на лиштвах, килимах, фаянсі, ду- качах кінця XVII–XVIII ст. переважають рослинні барокові орнаменти. Еволюція квіткової орнаментики відбулася протягом XVIII ст. і вплинула на стилістичний напрям розпису керамічних виробів, писанкарство та народну ви- шивку. Квіткові мотиви з лиштв підризників ХVІІ–ХVІІІ ст. було перекопійовано на рушники XIX – початку XX ст., а пізніше, упродовж останнього століття, їх ви- шивали переважно техніками вільного малюнка – тамбуром, рушниковими запо- вненнями, різними техніками гладі. саме завдяки вишивці козацької доби в народному мистецтві з’явилися і роз- квітли всі ці техніки, якими славляться рушники різних регіонів України. Композиції вишивки та гаптів у вигляді вузьких смуг мають фризовий характер. Різняться вони трактуванням орнаментальних мотивів та їхнім кольоровим вирі- шенням, тому М. Новицька умовно поділила їх на дві групи. До такого висновку у своєму дослідженні дійшла і в. Донченко-Хмара [4]. Науковці зазначають, що «...в одному напрямку просліджується чіткий графічний стриманий одно- або двоко- лірний орнамент, в якому переважають східні мотиви тюльпана, гвоздики, ананасу, гранатового яблука, квітки-розетки, пальмети» [13, 373, 374]. Ці лиштви виконані шовком одного кольору (червоний, зелений, коричневий або жовтий) з додаванням золотої або срібної нитки. Їх можна датувати кінцем 173173 XVII – першою половиною XVIII ст. (т-166, 168, 173, 174, 149, 321, 324). Лиштви зверху і знизу облямовані (іноді тільки знизу) вузькою смугою з поодиноких або потрійних рослинних мотивів, завершені внизу двома закрутками. в інших зразках (т-318, 313) простежується поступове збільшення палітри, при- сутні три і більше кольорів, композиція жвавіша, рухливіша (т-315, 320). У 30–40-х роках XVIII ст. спостерігається збагачення колористичної гами орнаментальних композицій. Більшість зразків становить друга група вишивок – з яскравим багатоколірним орнаментом. тут домінують впливи західноєвропейського бароко з динамічними композиціями, в основі яких гнучкі стебла з квітами – троянди, ромашки, волошки із закрученим та продовгуватим пір’ястим листям [4] (т-156, 159, 158), а також орнамен- ти у вигляді окремих букетів, перев’язаних стрічками, вазонів із квітами (т-153, 154, 161, 312) або квіткових гірлянд із гронами винограду (т-212), дубового листя (т-172). Ці зразки можна датувати серединою і другою половиною XVIII ст. Композиції з ве- ликими букетами повторюються або чергуються з іншими композиціями. Букети у вазоні, що «змінюються» від циліндричної форми до складної – з підставками і ручками, варто датувати XVIII ст. У монографії «Шедеври церковного шитва України» т. Кара-васильєва, про- стеживши стильову еволюцію напрямів розвитку вишивки від поствізантійських впливів до ренесансу, бароко й рококо, а також модерну, зауважила, що найвидат- ніші зразки були створені під впливом стилю бароко, котрий отримав в Україні самобутню місцеву інтерпретацію як такий, що найбільш відповідає українському національному характеру. На думку дослідниці, інновації бароко торкнулися найпотаємніших глибин української культури, вплинувши на подальший розвиток як народного, так і про- фесійного мистецтва, на їхнє національне забарвлення [8]. Мистецтвознавці визначили дві основні групи – «східні» й «західноєвропейські» схеми, але всередині кожної слід виокремити різні варіанти трактування мотивів. Найпоширенішим мотивом уважають плід граната («гранатове яблуко»), що окремо застосований у повздовжньому або поперечному розрізі (т-152, 171), в ото- ченні листя, пуп’янків та квітів лотоса (т-174, 320, 324, 341). Більшість композицій мають пари листків або квітів, що найчастіше чергуються з гранатовим яблуком (т-166, 320, 324, вид зверху). Поширеною є схема одного кольору (червоного) з додаванням металевої сріб- ної нитки – це густо заповнений фриз, на якому виділено шестипелюсткову велику округлу квітку, подану в поперечному розрізі плода, яка чергується з іншою квіт- кою – «лотосом» в оточенні листя та інших дрібних квітів (т-317, 319, 363, 369). трапляються лиштви, де в заглибленнях ламаної лінії вміщені мотиви шишок ананаса, що чергуються з листям «аканта» та «гвоздиками» (т-164, 165). великий і малий лотоси, подані у поперечному та повздовжньому розрізі (т-148, 149, 160, 321, 315), використовують у «квіткових» східних мотивах у різних варіантах майже на всіх лиштвах. А. Міллер зробив цінні спостереження про запозичення давньої східної орна- ментики в українській вишивці XVII ст. і «...украинские узоры указывают на на- пластования, заимствования... Основным мотивом почти всегда является сложный цветок с бутонами и зубчатыми листьями, все в условной трактовке» [11, 84, 85]. Автор пов’язує таку традицію з давнім мистецтвом Ірану, Індії, Малої та серед- ньої Азії і наголошує, що цей мотив трапляється на бухарських, вірменських, ма- лоазійських і кримськотатарських вишивках, в останніх – у формі, наближеній до 174174 «малорусской», що підтверджено рушниками XIX ст. із фондів музею (т-191, 193), визначені як східні. На рушниках XIX ст., поряд із «лотосами», частіше зображують вазони з тюль- панами, «ананасами», пальметами, акантовим листям, вусиками та перчинка- ми (т-615, 628). Під впливом рослинної орнаментики барокової вишивки XVII– XVIII ст. виникли аналогічні, але надзвичайно спрощені «лотоси», вирішені більш умовно на рушниках XIX ст., виконанні техніками тамбура (т-627), гладді та руш- никових швів (т-81). Окрему групу в збірці сХМ становлять церковні гапти початку XVIII ст., вишиті «по карті» на оксамиті (т-518, 521), що надійшли 1973 року з приватної колекції ге- матовича і Шпектор (м. Харків). Напевне, цими зразками послуговувалися в цер- ковному побуті, один із них (т-518) міг бути використаний у ризах. складний стилізований бароковий рослинний орнамент такого гапту, викона- ний «по карті» золотою та срібною металевою ниткою на оксамиті, наслідував ві- зерунки східних тканин. Чорне тло суцільно вкрите фантастичними квітами на гнучких стеблах, у центрі – велика умовно трактована багатопелюсткова квітка, що нагадує «лотос». соковитий рослинний орнамент набув підвищеної рельєфнос- ті, у його художньо-образному трактуванні простежується подібність до різьбленого декору. Як зазначила з. васіна, «...складна і кропітка техніка гаптування на най- дорожчих матеріалах – оксамиті – набула барельєфної фактурності, пишності та барокового багатства» [1]. Інший зразок (т-521) за стилістичними ознаками нагадує попередній: в оваль- ній композиції на зеленому оксамитовому тлі серед пишних квітів, пуп’янків, ягід та листя, зібраних у розкішний букет, яскравіють «лотоси» різних конфігурацій. Орнаментика старшинських вишивок і гаптів кінця XVII–XVIII ст., переважно східного напрямку, стала основою, на якій упродовж XIX ст. розвивалося народне мистецтво – від візерунків, виконаних різними техніками на рушниках, до вільно розписаних квіткових мотивів на скринях, кераміці, писанках, папері. На думку т. Кари-васильєвої, «...під впливом пишних форм східних орнаментів [...] в українському мистецтві з’являються стилізовані квіти лотоса, граната та інших рослин, які, трансформуючись, набувають своєрідної місцевої інтерпретації» [7]. зіставивши декор глинської та опішненської кераміки і вишиваних рушників XIX ст. із фондів сХМ з мотивами старшинської вишивки кінця XVII–XVIII ст., знаходимо майже однакові орнаментальні квіткові елементи, що свідчить про імовірне спільне першоджерело, яким і є бароковий рослинний орнамент. Навіть принцип зображення квіткових елементів не змінився: квітка подана площинно (вид зверху) або в поперечному й повздовжньому розрізі, зберігши в абрисі свою першооснову. Досліджуючи зразки вишивки та гаптів козацької старшини, які згодом стали окрайками або лиштвами підризників, ми дійшли висновку, що пишні квіткові барокові мотиви назавжди перейшли в орнаментацію багатьох видів як народного, так і декоративного мистецтва нашого регіону – у ткані візерунки килимів, стрі- чок, поясів, на розписи писанок, дерев’яних скринь, на витинанки, а також ке- рамічний посуд і кахлі. Досконалі композиції з квітковими мотивами народних виробів ХІХ–ХХ ст., більшість з яких є основною складовою колекції сХМ, збі- гаються зі стилістикою орнаментальних мотивів старшинських вишивок і гаптів ХVІІ–ХVІІІ ст. 1. Васіна З. Український літопис вбрання ХІІІ – поч. ХХ ст. – К., 2006. 2. Вундер Э. Растительный орнамент эстонской народной вышивки. Историческое развитие и 175175 локальные особенности: дисс. на соиск. уч. степени канд. истор. наук. – таллинн, 1985. 3. Гангур Н. Украинские традиции в орнаментации кубанского народного текстиля конца XIX – начала XX века (на материале рушника) // Донецький вісник наукового товариства ім. т. г. Шевчен- ка. – Історія. – т. 12. 4. Донченко-Хмара В. Деякі відомості про мотиви орнаменту вишивки Лівобережжя // Лівобереж- жя та його культура ХVІІІ–ХХ ст.: тези доповідей та повідомлень наукової конференції, присвяченої 100-річчю від дня народження історика мистецтва ф. Ернста. – суми, 1999. 5. Зайченко В. вишивки козацької старшини кінця ХVІІ–ХVІІІ ст. – К., 2001. 6. Иванов С. Орнамент народов сибири как исторический источник. – М.; Ленинград, 1963. 7. Кара-Васильєва Т. Українська вишивка. – К., 1993. 8. Кара-Васильєва Т. Шедеври церковного шитва України. – К., 2000. 9. Карпентьер А. Мы искали и нашли себя: Художественная публицистика. – М., 1984. 10. Каталог І виставки української старовини в Лебедині у 1918 р. 11. Миллер А. Лотос в малорусском орнаменте // труды XIV археологического сьезда в Чернигове, 1908. – М., 1911. – т. II. 12. Мотиви українського орнаменту Миколи самокиша: Альбом. – Лейпциг, 1912. 13. Новицька М. гаптування та вишивка шовком // Історія українського мистецтва: в 6 т. – К., 1968. – т. 3. 14. Пуцко В. Мария Новицкая. Украинская художественная вышивка XVII–XVIII веков. – Белград, 1984–1985. 15. Рындина О., Леонов В. Опыт структурного анализа орнаментов // Этнографическое обозрение. – 1992. – № 1. 16. Савицкий П. Об украинской вышивке XVIII века и современном ее возрождении // земская неделя. – Чернигов, 1914. 17. Таранушенко С. Пам’ятки мистецтва старої слобожанщини. – Х., 1922. 18. труды XIV археологического сьезда в Чернигове в 1908 г. – М., 1911. – т. ІІ. 19. Церковные древности: Каталог выставки XIV археологического сьезда в Чернигове. – Черни- гов, 1908. Галина Істоміна осоБливостІ орнаментики народної керамІки волинІ в другІй половинІ ХІХ − упродовж ХХ столІття твори мистецтва народної кераміки волині впродовж століть зберігали прадавню стильову чистоту та високу пластичну культуру завдяки колективній творчості бага- тьох династій гончарів краю. Художня виразність гончарних виробів досягалася шляхом бездоганного зна- ння матеріалу (глини), відшліфованого віками володіння засобами формотворен- ня, інтуїтивного композиційного чуття гончарів. Із покоління в покоління пере- давалися народним гончарям відчуття ритму, композиційної цілісності, симетрії, статики й динаміки. важливу роль у досягненні композиційної рівноваги відіграє колір. серед засо- бів художньої виразності орнаментики народної кераміки волині потрібно відзна- чити графічність, характер і колір ліній, співвідношення їх із тлом виробів. серед числених публікацій із питань орнаментики гончарства не було зафіксовано роботи, яка б розкривала особливості декору волинської кераміки. Дана пуб лікація є актуальною, оскільки цей історико-етнографічний район представляє самобутню кера- міку, яка має свої особливості орнаментики.

Вплив східної та західноєвропейської орнаментики на українське гаптування й вишивку XVII–XVIII століть

Репозитарії

Схожі ресурси