Робітництво Миколаєва: економічне становище та соціальна боротьба напередодні і в ході Першої російської революції

Соціальна боротьба невід'ємна і складова частина соціального життя. Активний соціальний рух робітників м. Миколаєва починається в 1903–1905 рр. Ця боротьба носила економічний характер. Політичний елемент соціальної боротьби не відігравав великої ролі. Радикальні партії в Миколаєві були слабким...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2018
1. Verfasser:	Бобіна, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2018
Schriftenreihe:	Краєзнавство
Schlagworte:	З історії міста Миколаєва та Миколаївщини
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168991
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Робітництво Миколаєва: економічне становище та соціальна боротьба напередодні і в ході Першої російської революції / О. Бобіна // Краєзнавство. — 2018. — № 1. — С. 21-28. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-168991
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1689912020-06-01T01:25:43Z Робітництво Миколаєва: економічне становище та соціальна боротьба напередодні і в ході Першої російської революції Бобіна, О. З історії міста Миколаєва та Миколаївщини Соціальна боротьба невід'ємна і складова частина соціального життя. Активний соціальний рух робітників м. Миколаєва починається в 1903–1905 рр. Ця боротьба носила економічний характер. Політичний елемент соціальної боротьби не відігравав великої ролі. Радикальні партії в Миколаєві були слабкими, і кадрово, і організаційно. Партії не змогли повністю підкорити рух робітників. Незважаючи на це боротьба миколаївського робітництва стала складовою частиною першої загальноросійської революції початку ХХ ст. Social struggle in the integral characteristics of capitalism. Social struggle is an integral and component part of the social life. The workers of two Mykolaiv plants have made their contribution to the history of social struggle in Ukraine in the end of the XIX century – the beginning of the XX century. The active social movement of the working people in Mykolayiv (Ukraine) started in 1903–1905. Mostly, this social struggle had economic nature and the political component of this struggle was not of great importance. The radical parties in Mykolayiv were weak both in professional and organizational ways. These parties were not able to bring the working class movement under their control. In spite of this fact, the struggle of the Mykolayiv working people became an integral part of the first Russian revolution in the 20th century. Социальная борьба неотъемлемая и составляющая часть социальной жизни. Активное социальное движение рабочих г. Николаева (Украина) начинается в 1903–1905 гг. Эта социальная борьба носит, прежде всего, экономический характер. Политический компонент этой борьбы не имел большого значения. Радикальные партии в Николаеве были слабыми, и профессионально, и организационно. Эти партии не смогли полностью подчинить себе рабочее движение. Несмотря на это борьба николаевских рабочих стала составной частью первой российской революции ХХ в. 2018 Article Робітництво Миколаєва: економічне становище та соціальна боротьба напередодні і в ході Першої російської революції / О. Бобіна // Краєзнавство. — 2018. — № 1. — С. 21-28. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168991 94(477.73):323.272 uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	З історії міста Миколаєва та Миколаївщини З історії міста Миколаєва та Миколаївщини
spellingShingle	З історії міста Миколаєва та Миколаївщини З історії міста Миколаєва та Миколаївщини Бобіна, О. Робітництво Миколаєва: економічне становище та соціальна боротьба напередодні і в ході Першої російської революції Краєзнавство
description	Соціальна боротьба невід'ємна і складова частина соціального життя. Активний соціальний рух робітників м. Миколаєва починається в 1903–1905 рр. Ця боротьба носила економічний характер. Політичний елемент соціальної боротьби не відігравав великої ролі. Радикальні партії в Миколаєві були слабкими, і кадрово, і організаційно. Партії не змогли повністю підкорити рух робітників. Незважаючи на це боротьба миколаївського робітництва стала складовою частиною першої загальноросійської революції початку ХХ ст.
format	Article
author	Бобіна, О.
author_facet	Бобіна, О.
author_sort	Бобіна, О.
title	Робітництво Миколаєва: економічне становище та соціальна боротьба напередодні і в ході Першої російської революції
title_short	Робітництво Миколаєва: економічне становище та соціальна боротьба напередодні і в ході Першої російської революції
title_full	Робітництво Миколаєва: економічне становище та соціальна боротьба напередодні і в ході Першої російської революції
title_fullStr	Робітництво Миколаєва: економічне становище та соціальна боротьба напередодні і в ході Першої російської революції
title_full_unstemmed	Робітництво Миколаєва: економічне становище та соціальна боротьба напередодні і в ході Першої російської революції
title_sort	робітництво миколаєва: економічне становище та соціальна боротьба напередодні і в ході першої російської революції
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2018
topic_facet	З історії міста Миколаєва та Миколаївщини
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168991
citation_txt	Робітництво Миколаєва: економічне становище та соціальна боротьба напередодні і в ході Першої російської революції / О. Бобіна // Краєзнавство. — 2018. — № 1. — С. 21-28. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT bobínao robítnictvomikolaêvaekonomíčnestanoviŝetasocíalʹnaborotʹbanaperedodníívhodíperšoírosíjsʹkoírevolûcíí
first_indexed	2025-07-15T03:45:03Z
last_indexed	2025-07-15T03:45:03Z
_version_	1837683026396446720
fulltext	21 УДК 94(477.73):323.272 Олег Бобіна (м. Миколаїв) РОБІТНИЦТВО МИКОЛАЄВА: економічне становище та соціальна боротьба напередодні і в ході Першої російської революції Соціальна боротьба невід’ємна і складова частина соціального життя. Активний соціальний рух робітників м. Миколаєва починається в 1903–1905 рр. Ця боротьба носила економічний характер. Полі- тичний елемент соціальної боротьби не відігравав великої ролі. Радикальні партії в Миколаєві були слаб- кими, і кадрово, і організаційно. Партії не змогли повністю підкорити рух робітників. Незважаючи на це боротьба миколаївського робітництва стала складовою частиною першої загальноросійської революції початку ХХ ст. Ключові слова: Україна, Миколаїв, соціальний статус, соціальний рух, перша революція в Російський імперії, 1903–1905 рр., страйк, Рада робітничих депутатів. Oleh Bobina Mykolayiv proletarians: economic situation and social struggle on the eve and during the First Russian Revolution Social struggle in the integral characteristics of capitalism. Social struggle is an integral and component part of the social life. The workers of two Mykolaiv plants have made their contribution to the history of social struggle in Ukraine in the end of the XIX century – the beginning of the XX century. The active social movement of the work- ing people in Mykolayiv (Ukraine) started in 1903–1905. Mostly, this social struggle had economic nature and the political component of this struggle was not of great importance. The radical parties in Mykolayiv were weak both in professional and organizational ways. These parties were not able to bring the working class movement under their control. In spite of this fact, the struggle of the Mykolayiv working people became an integral part of the first Russian revolution in the 20th century. Key words: Ukraine, Mykolayiv, social status, social struggle, first revolution in Russian Empire, 1903–1905, industrial action, strike, terrorist attack, Soviet of working people’s deputies. Олег Бобина Рабочие Николаева: экономическое положение и социальная борьба накануне и в ходе Первой российской революции Социальная борьба неотъемлемая и составляющая часть социальной жизни. Активное социальное движение рабочих г. Николаева (Украина) начинается в 1903–1905 гг. Эта социальная борьба носит, прежде всего, экономический характер. Политический компонент этой борьбы не имел большого значе- ния. Радикальные партии в Николаеве были слабыми, и профессионально, и организационно. Эти партии не смогли полностью подчинить себе рабочее движение. Несмотря на это борьба николаевских рабочих стала составной частью первой российской революции ХХ в. Ключевые слова: Украина, Николаев, социальный статус, социальное движение, первая революция в Российской империи, 1903–1905, стачка, забастовка, теракт, Совет рабочих депутатов. Невід’ємною рисою капіталізму є робітни-чий рух. Боротьба робітників за свої права, за покращення соціального становищі. Станови-ще робітників в Росії досліджувалось з кінця ХІХ ст. Виходили офіційні матеріали. Достат-ньо повно проаналізовано ці матеріали в істо-ріографічній частині роботи О. А. Парасунько1. Радянська історіографія з початку 30-х рр. ос- 1 Парасунько О. А. Положение и борьба рабочего класса Украины (60–90-е годы ХIХ в.) / Онуфрий Парасунько. – К.: Издательство Академии наук Украинской ССР, 1963. – С. 8−30. Олег Бобіна К Р А Є З Н А В С Т В О 1’2018 22 новну увагу приділяла т. зв. хронікам бороть-би робітничого класу які звужували і обмежу-вали проблему соціального руху. Радянська історіографія розглядала соціальний рух як підготовку до чергової революції. В другій по-ловині ХХ ст. з’явилось всього декілька праць присвячених соціальному становищу робітни-ків2 . Вони подають досить повний аналіз офі-ційних документів і матеріалів, в тому числі, дореволюційної історіографії. Але спеціальна праця присвячена робітникам суднобудівної (ширше – промислової) галузі, і особливо в Миколаєві, відсутня. Крім того, ми ставили за мету проаналізувати пресу Миколаєва і ви-явити як вона відображала соціальне станови-ще працюючих і їхню боротьбу. Формування промислового робітництва в Миколаєві пов’язано з будівництвом (1895–1997) і роботою двох заводів: завод «Анонімного товариства корабельних верфей, майстерень, і плавилень в місті Миколаєві» і завод «Товариства механічного виробництва в Південній Росії». Ці заводи в місті стали на-зивати «Суднобудівні, механічні і ливарні за-води» (судостроительные, механические и литейные заводы) і «Чорноморський машино-будівний завод» (Черноморский судостроите-льный завод). Згодом до цих промислових підприємств приєднався завод сільськогоспо-дарських машин братів Донських, який виріс із звичайної кузні. Робітники цих підприємств складали основу пролетаріату м. Миколаєва. За підрахунками фабрично-заводської ін-спекції, в 1902 р. в Миколаєві нарахувалось 61 підприємство («промышленное заведение»). Здійснювало діяльність 58, з кількістю робіт-ників в 4 728 чол. Серед них: обробкою бавов-ни займалось – 1 підприємство – 12 робітників; типографії – 4 підприємства – 130 робітників; лісопильні – 2 підприємства – 50 робітників; обробка металу – 17 підприємств – 4120 робіт-ників; виробництво цегли – 1 підприємство – 18 робітників; обробка тваринної продукції (бійні і т. ін.) – 12 підприємств – 57 робітників; харчові – 21 підприємство – 341 робітників. Як зазначалось в газеті «переважають ма-шинобудівні [а не суднобудівні. – Авт.], а за ними млинарські підприємства»3. По роках чисельність підприємств і робітників розподі-лялась таким чином (див. таблицю): Загалом по Херсонській губернії, на 1.01.1901 р., нараховувалось 548 підприємств з 30 949 робітниками які підлягали нагляду фабрично-заводської інспекції. З числом ро-бітників: 1) менше 15-12 підприємств; 2) від 16 до 50 – 301 підприємств; 3) від 51 до 100 – 87 підприємств; 4) від 101 до 500 – 39 підпри-ємств; 5) від 501 до 1000 – 8 підприємств; 6) від 1000 і більше – 3 підприємства4. Становище робітників було нелегким, ва-жким. Це стосується і графіку роботи, і умов праці, і оплати праці, і умов життя. Робочий день на двох великих заводах Миколаєва, тро-хи більше ніж сто років назад, починався о 6.00 ранку і закінчувався о 6.00 вечора. З пере-рвами на півтори години для сніданку 10.00–10.30, і на одну годину на обід 14.00–15.005. Дванадцять годин робітник перебував на під-приємстві. В невеликих майстернях і дрібних підприємствах не дотримувались і такого жо-рсткого графіку. Власники бондарних майсте-рень вимагали, щоб робітники працювали в зимовий час (а це з 20 чисел вересня до пас-хальних свят) з другої години ночі до того ча-су поки не стемніє, а в літній час з вранішньої Роки Підприємства Кількість робітників 1896 3 985 1897 54 3492 1898 58 5463 1899 62 5469 1900 56 4703 1901 58 4728 Кількість робітників на підприємствах Ми- колаєва 2 Бакланова И. А. Рабочие судостроители России в ХIX в. Состав, положение и борьба рабочих адмиралтейств и заво-дов морского ведомства. – М., Л.: Наука, 1959. – 237 с.; Парасунько О. А. Положение и борьба рабочего класса Украины (60–90-е годы ХIХ в.) / Онуфрий Парасунько. – К.: Издательство Академии наук Украинской ССР, 1963. – 575 с. 3 Южная Россия. –1902. – 5 апреля. 4 Южная Россия. –1902. – 31 июля. 5 Южная Россия. –1902. – 31 октября. Робітництво Миколаєва: економічне становище та соціальна боротьба напередодні і в ході Першої російської революції 23 зорі до заходу сонця. Таким чином робочий день подовжувався до чотирнадцяти-п’ятнад-цяти годин на добу. Заробітна платня бондаря залежала не лише від погодинної оплати, а і встановлювались норми виробітку в годину. Їх невиконання призводило до переведення на нижчий оклад, а згодом і звільнення. Бон-дар заробляв від 12 до 23 рублів на місяць6. До сімнадцяти годин на добу доходив робочий день на Миколаївській електростанції7. Влітку 1902 р. до Миколаївського градоначальника військового генерал-губернатора, К. М. Ти-коцького звернулись із скаргою пекарі міста. Вони отримували від 20 до 35 рублів на місць, а робочий день доходив до двадцяти годин на добу. Зрозуміло, що кожна скарга це певне пе-ребільшення, але знаючи становище в інших галузях і знаючи умови праці в пекарні це пе-ребільшення невелике8. Вихідним днем була лише неділя. І як про велике досягнення газе-та повідомляла про восьмигодинний робочий день на великих підприємствах по суботам з 6.00 до 14.30 на Чорноморському машинобуді-вному заводі9. В тому-ж номері газета подала розпис видатків простої вчительки, яка щой-но закінчила педагогічне училище і отримува-ла двадцять рублів на місяць. Заробіток її складав менше заробітку майстрів і досвідче-них вантажників порту. Таким чином більшість простих працівни-ків трьох великих промислових підприємств, і середніх, і дрібних отримували від 15/20 руб-лів до 30/35 рублів на місяць. Така заробітна платня була невисокою і дозволяла лише під-тримувати необхідний життєвий мінімум. Саме суспільство визнавало це, зауважую-чи на шпальтах газети, що дуже дороге м’ясо робить його недоступним для багатьох жите-лів м. Миколаєва: «Річний бюджет робітника, майстра, приватного службовця і дрібного чиновника за останні роки ніскільки не зміни-вся на краще. Для того, щоб звести кінці з кін-цями вони з неволі вимушені обмежити до мінімуму споживання м’яса, тобто приректи себе і свої родини на хронічне недоїдання»10. Ми не можемо говорити що саме важке стано-вище робітників, службовців і інших груп ін-телігенції біло єдиною причиною соціальних виступів. Але саме соціальне становище було головним мотивом серед інших причин, що штовхало людей до боротьби за свої права. Соціальний рух, як рух боротьби за свої права і покращення умов праці не припинявся ніколи. Але його інтенсивність і інші показни-ки могли бути різними і залежали від бага-тьох факторів. Звичайно, що до заснування двох великих заводів це була боротьба окре-мих представників працюючого населення. Це були поодинокі виступи, що не мали значних наслідків. З початком роботи великих підпри-ємств ситуація змінюється. Уже в рік відкрит-тя т. зв. французького заводу (хоча він був бельгійським) 23.06–24.08.1897 р. був зафік-сований економічний страйк і хвилювання через несвоєчасну виплату заробітної платні. В день отримання заробітної платні 23 серпня контора заводу оголосила, що гроші видавати не будуть через їх відсутність. Робітники при-йшли до керівництва. Виступали до вечора. На другий день, частина робітників стала до роботи, а частина знову відправилась до кон-тори. Викликали фабричного інспектора, який домігся видачі частина грошей у десять тисяч рублів. Повідомляючи про ці події в де-партамент торгівлі і мануфактур старший фа-бричний інспектор Херсонської губернії А. Мікушін (11.09.1897) зазначив про засилля іноземців-європейців на багатьох підприємст-вах. Вони не знали мови, зневажливо стави-лись до місцевих робітників11. В січні 1899 р. робітник А. Фоменко здійс-нив спробу вбивства інженера Уманського («Механічний завод») через неправильне зві-льнення робітника. В січні-лютому на заводах і в Миколаєві була розповсюдження листівка з цього приводу. Листівка закликала до висту-пів. Але реакції робітників не було. Робітники виступили за свої права в вересні 1899 р. коли 6 Южная Россия. –1902. – 12 ноября. 7 Южная Россия. –1902. – 10 декабря. 8 Южная Россия. –1902. – 23 июля. 9 Южная Россия. –1902. – 6 августа. 10 Южная Россия. –1902. – 30 ноября. 11 Парасунько О. А. Положение и борьба рабочего класса Украины (60-90-е годы ХIХ в.) … – С. 478−479. Олег Бобіна К Р А Є З Н А В С Т В О 1’2018 24 суд присяжних виправдав А. Фоменко. Протя-гом 1899 р. робітники двох заводів виступали в березні, квітні, травні, жовтні, листопаді. В березні 1899 р., на «Французькому заво-ді», під час виступу в котельному і механічно-му цехах, участь в яких приймали шістсот ро-бітників, були побиті майстри-бельгійці Гафо-рер і Креслау. Фабричний інспектор пропону-вав керівництву заводу відсторонити від спіл-кування з робітниками ще декількох інжене-рів-іноземців, які вели себе надто брутально. За пропозиціями фабричного інспектора нічо-го не було зроблено. В квітні робітники заво-дів відмовились працювати через єврейські погроми в Миколаєві, що стались 19–21.04.1899 р. 20 квітня робітники не працюва-ли півдня. Після перерви частина робітників стала до роботи. Протягом наступних двох днів частина робітників знову не вийшла на роботу. За документами архіву робітники за-водів масової участі в погромах не приймали, за виключенням п’ятнадцяти робітників. Найбільший виступ робітників відбувся в листопаді 1899 р. Цей виступ пов’язаний з ха-барами і приписками на «Французькому заво-ді». Вже новий фабричний інспектор Херсон-ської губернії О. Попов, повідомляв, що майст-ри і бригадири наймали на роботу тільки отримавши хабар. А разом з табельниками за хабарі приписували в табелі робочого дня від-працьовані дні і години. Начальник котельно-го цеху М. Коплевський звільняв без всяких причин робітників що вже працювали, найма-ючи нових за хабарі. Наприкінці жовтня із ко-тельного цеху було звільнено 12 робітників. Робітники подали скаргу. М. Коплевський пригрозив новими звільненнями. Зрозумівши, що втрачати більше нема чого, робітники 6 листопада вигнали з території заводу майст-ра Горяєва і начальника М. Коплевського, на-кинувши їм на голову мішки, а потім поверну-лись в цехи і стали до роботи. За розпоря-дженням миколаївського військового губер-натора поліція арештувала шістьох робітни-ків. Але вже 8 листопада від 700 до 900 робіт- ників котельного цеху припинили роботи і оголосили страйк. Страйкарі відправились до контори заводу і вимагали звільнити арешто-ваних. Не отримавши відповіді робітники ро-зійшлись по інших цехах закликаючи приєд-нуватись до страйку. До середини робочого дня робота заводу була майже припинена. Ди-рекція відпустила робітників додому побою-ючись масштабного страйку. Делегація влади у складі жандармського офіцера, поліцмейсте-ра, фабричного інспектора закликали робіт-ників припинити страйк. Але це не допомог-ло. Більше того робітники вирішили всі йти до військового губернатора, та згодом обрали делегацією із шести чоловік. Губернатор К. М. Тікоцький зустрівся з делегацією і розпо-рядився відпустити трьох із затриманих. Крім того з заводу була звільнена частина майст-рів. 9 листопада частина робітників стала до роботи. В той-же день після допитів були звільнені інші робітники12. Зрозуміло, що страйк був останнім аргу-ментом робітників. Звичайною справою стало подання скарг до фабричної інспекції. За 1897 р. робітники Херсонської губернії пода-ли до фабричної інспекції 2 380 скарг і вимог. В 1898 р. подано 2 509 скарг і вимог, із яких 1 790 задоволені. В 1899 р. робітники 346 під-приємств подали 2 494 скарги від 2 283 робіт-ників. Було задоволено трохи більше 70% скарг і заяв13. Фабрично-заводська інспекція приймала заяви не лише робітників, а і підп-риємців. Так протягом 1900 р. на робітників було подано 43 скарги, а від робітників – 479 скарг. На перше січня 1900 р. з робітників Херсонської губернії зібрано штрафів на 717 380 руб.; за порушення порядку – 15 159 руб. Основні скарги на робітників – самовільне за-лишення роботи (але за такого графіку робо-ти це не дивно). В 1901 р. робітникам із зібра-них штрафів виплачено такі суми: 1) 533 ро-бітника отримали 325 835 руб. з тимчасової непрацездатності; 2) вісім вагітних робітниць отримали 138 руб.; 3) на поховання 259 небіж-чиків видали 178 890 руб.; 4) на допомогу від 12 Парасунько О. А. Положение и борьба рабочего класса Украины (60-90-е годы ХIХ в.) … – С. 127, 510−511. 13 Хроника рабочего движения на Украине (1861–1899) / АН УССР. Ин-т истории Украины: Сост. Т. И. Лазанская и др.; Отв. ред. А. Ф. Овсиенко / Т. Лазанская. – К.: Наук. думка, 1991. – С. 89, 109, 132. Робітництво Миколаєва: економічне становище та соціальна боротьба напередодні і в ході Першої російської революції 25 пожежі 46 робітників отримали 150 руб.; 5) 457 робітників з різних приводів отримали 1 167 руб.14. Загалом суми були не великі. Таким чином активний соціальний рух в Миколаєві пов’язаний з захистом своїх прав робітниками двох найбільших заводів, де працювало від чотирьох до п’яти тисяч робіт-ників. В 1897–1902 рр. робітники набували досвіду в боротьбі за свої права. Новий етап боротьби припадає на 1903–1905 рр. і пов’яза-ний з масовим страйком на півдні Росії і рево-люцією 1905–1907 рр. в Росії. В свідомості сучасних істориків непоміче-ними залишились дати пов’язані із активіза-цією соціального руху і соціальної боротьби в Російській імперії на початку ХХ ст. Маємо на увазі селянські бунти в Україні в 1901–1902 рр. і робітничі виступи 1903–1905 рр. Виходячи із сучасних реалій зрозуміло, що річниці першої буржуазно-демократичної ре-волюції в Російській імперії пройшли непомі-ченими, як і події дев’ятого січня 1905 р. Наці-ональна історична наука, певним чином, не дійшла до переосмислення і нового розуміння події 1905–1907 рр. на підросійській Україні. Так в «ювілейний» 2005 р. УІЖ опублікував лише дві статті присвячених цим подіям15. В 1900 р. відбулось одинадцять виступів робітників Суднобудівного («Французького») і Чорноморського заводу. Робітники протесту-вали проти незаконних, на їхню думку, штра-фів; вимагали скорочення робочого дня. 1 травня 1900 р. відбувся страйк 300 робітни-ків механічної і токарної майстерні Чорномор-ського заводу. А після неї, «святкування» дня солідарності робітників в «лісках». В 1901 р. зафіксовано один страйк вантажників комер-ційного порту з вимогою скорочення робочо-го дня і підвищення зарплатні. Зазначимо, що до відкриття двох заводів, саме вантажники комерційного порту складали основу робітни-цтва Миколаєва. А в 1902 р. зафіксовано лише демонстрацію під час проводів «політичних» на заслання16. Перша половина 1903 р. пройш-ла без соціальних «стресів». В квітні 1903 р. з’явились листівки «Готуйтесь до 1 травня», пішли чутки про єврейський погром, підсиле-ні антиєврейським терором в Кишиневі. 1 травня по всьому Миколаєву були розстав-лені війська. Особливо багато патрулів було поблизу двох заводів – Суднобудівного і Чор-номорського. Цікаво описують ці події рапорт поліцмейстера і стаття в газеті «Іскра». Пер-ший засвідчує, що зранку 1 травня всі майст-рові Суднобудівного і Чорноморського заво-дів, більше трьох тисяч душ прийшли на завод і стали до роботи; ... згодом зупинили роботи і вийшли на площу перед заводом і щось поча-ли обговорювати; ... робітники були вражені кількістю поліцейських; ... нікому не дозволя-лось збиратися групами; ... це все охолодило порив до безладів і майстрові обмежилися посиленим п’янство в лісках до глибокої но-чі»17. «Іскра» пише, що не працювало декілька заводів, місто мало святкових характер, з са-мого ранку робітники гуляли містом і по буль-вару, а днем зібрались за містом18. Довіряти рапорту поліцмейстера без пересторог немо-жливо, але і європейський зразок святкування змальований «Іскрою» далекий від миколаїв-ської реальності. Протягом травня 1903 р. від-булись виступи робітників заводу братів Дон-ських, майстрових військового порту, кілька-денні (до тижня) страйки Суднобудівного і Чорноморського заводів. Це були економічні страйки, з характер-ними вимогами. Загострення соціальної боро-тьби відбувається в 20-х числах липня 1903 р. 21 липня робітники двох заводів працювали до 12.00 і почали вимагати зустрічі з управля- 14 Южная Россия. – 1902. – 31 июля. 15 Ботушанський В. М. Перегук революцій / В. М. Ботушанський // Український історичний журнал. – 2005. – № 4. – С. 107–113; Реєнт О. П. Революційні і соціальні рухи трудящих мас України / О. П. Реєнт // УІЖ. – 2005. – № 4. – С. 89–107. 16 Хроника революционного рабочего движения на Украине (1900–1917). Справочник. / Составители: Белоцкая О. А., Лазанская Т. И., Лавров Ю. П. (руководитель коллектива) // Обга Белецкая, Татьяна Лазанская, Юрий Лавров. – К.: Наукова Думка, 1987. – С. 16. 17 1905 год на Николаевщине. Хроника, статьи и материалы по истории революции 1905 года на Николаевщине / В. Фридовский, Е. Осипова, И. Лисин. – Николаев: Издание Никистмарта и Комиссии при Окрисполкоме по празднованию 20-летия революции 1905 г., 1925. – С. 50. 18 1905 год на Николаевщине. Хроника, статьи и материалы по истории революции 1905 года на Николаевщине… – С. 51. Олег Бобіна К Р А Є З Н А В С Т В О 1’2018 26 ючим суднобудівним заводом. Вимагали 8-ми годинний робочий день і збільшення зарплат-ні на третину. Того-ж дня більше двох тисяч робітників з площі перед заводом почали рух до центру міста, до вул. Соборної. Але солдати «розсіяли» більшу частину робітників. До пе-рехрестя вул. Соборної і Потьомкінської дійш-ли лише 150–200 чоловік і тут були розігнані остаточно. Другий день страйку минувся мир-но, а 23 липня натовп що зібрався перед Суд-нобудівним заводом вирішив зупинити робо-ти і примусити до акцій непокору робітників порту і елеватора, що були поруч з заводом. Війська знову розігнали робітників, та не обійшлось без стрілянини. За підсумками трьохденної акції арештовано дев’яносто чо-ловік19. Робітники приступили до роботи і до кінця року виступів не зафіксовано. Але зрозу-міло одне – політичного змісту ці виступи не мали, страйк миколаївських робітників ні-яким чином не була складовою частиною т. зв. загального страйку на півдні Росії. 1904 р. в Миколаєві пройшов відносно спокійно, не за-фіксовано жодних виступів. Зафіксовано лише заклики під час спектаклю в театрі Шефера відсвяткувати 1 травня; «хвилювання» в зв’я-зку з річницею страйку в липні 1903 р.; анти-воєнну демонстрацію на залізничному вокзалі під час відправки новобранців. А в березні, знову пішли чутки про єврейський погром на Великдень20. Новини про січневий розстріл 1905 р. в Санкт-Петербурзі досягли Миколаєва між 10 і 12 січня. Миколаївські робітники ніяким чи-ном не відреагували на розстріл 9 січня, лише поширювались чутки про можливу демон-страцію. Тільки 12 лютого частково застрай-кували робітники суднобудівного заводу. 15 лютого робітники сформували 23 вимоги економічного характеру і стали до роботи, чекаючи відповіді директора І. С. Каннегісера до 25 лютого. Директор відмовив робітникам. Тому 23 лютого 1905 р. почалася найдовший страйк робітників Миколаєва. Вона тривала двадцять два дні. Історики 20-х років зібрав- ши факти, і спогади сучасників зазначали, що робітники щоранку збирались на площі перед заводом, депутати від робітників повідомля-ли про результати переговорів з адміністра-цією суднобудівного заводу, роздавали гроші із страйкового фонду, вели агітацію, підкрес-лювався економічний зміст боротьби. Полі-тичні складові ні в лютому, ні в березні не ві-дігравали великої ролі21. Роботи на заводі від-новились 17 березня 1905 р. Вимоги були за-доволені частково. Квітень прийшов в віднос-ному спокої. Робітники готувались зустріти 1 травня. В ніч на 29 квітня поліція заарештувала ряд ак-тивістів, спровокувавши вже зранку демон-страцію близько тисячі робітників. Демон-странти пройшли всю Соборну до квартири градоначальника О. А. Енквіста з вимогою звільнити арештованих. Наступного дня і 1 травня заводи не працювали. Але демонстра-цій не було. Протягом травня два великі заводи працювали. Натомість, по два-три дні страйку-вали кишковий завод Бейла, працівниці тютю-нової фабрики Ага, вантажники комерційного порту. Події квітня-травня 1905 р. не прогнозу-вали масових виступів що відбулися в червні 1905 р. Вперше, в червні, страйкували робіт-ники двох казенних заводів – Ракетного і час-тина Адміралтейства. 14 червня 1905 р. о 4.30 ранку робітники Чорноморського заводу по-чали зупиняти штрейкбрехерів, о 8.00 оголо-сили страйк суднобудівники. До чорноморців і суднобудівників почали сходитися робітни-ки Ракетного заводу і Адміралтейства. До 10.00 на площі стояли близько трьох тисяч страйкарів22. Коли мітингувальники намага-лися пройти по вул. Соборній війська їх розіг-нали. Наступного дня, 15 червня, в Миколаєві відбувся перший терористичний акт – замах на поліцмейстера. Під дрожки на яких висту-пав поліцмейстер закликаючи демонстрантів, на перехресті вул. Соборної і Нікольської ро-зійтись, кинули дві бомби. Постраждалі дві 19 Там само. – С. 112–113. 20 Там само. – С. 81–86. 21 Там само. – С. 101–102. 22 Там само. – С. 128. Робітництво Миколаєва: економічне становище та соціальна боротьба напередодні і в ході Першої російської революції 27 цивільні особи, а поліцмейстер ні. Наступного дня в Миколаєві введений військовий стан. Дізнавшись про це робітники Суднобудівного заводу оголосили загальних страйк, вирішили озброїтись, зібратись ввечері і підняти повс-тання. Та війська що прибули до прохідної заводу, можливо остудили запал. Крім того в ніч з 16 на 17 червня почались масові арешти. Арешти йшли в липні і серпні. Було заарешто-вано близько тисячі осіб, вислано більше ста23. Масові арешти, активізація діяльності поліції і війська ненадовго, до жовтня, заспо-коїли місто. Страйкували лише Ракетний і Чорноморський завод. Залишались без роботи більше двох тисяч чоловік. Соціальний рух у вересні 1905 р. запам’я-тався миколаївцям новим місцем зібрань робі-тників. Тепер вони збирались на мітинги і ви-ступи не лише в «лісках», біля обсерваторії, на слобідці, а і на цвинтарі. Іноді там збиралось до тисячі чоловік, після виступів, групами йшли у місто, а по дорозі могли побити полі-цейського24. Особлива ситуація склалась з вій-ськовими: «Вечорами натовпи солдат і офіце-рів вештались глухими вулицями, бульварами і садами, і зачіпали пристойно одягнутих городян; … бились з поліцейськими; … влада забороняла вихід солдатів в місто, але це на-пружувало ситуацію в казармах; напруження зростало, що частково виливалось в п’яні ін-циденти; кадрове офіцерство п’янствує і тво-рить бешкет»25. Страйковий рух завирував у жовтні 1905 р. На початку жовтня оголосили страйк трюмові працівниці, що вантажили зерно; 10 жовтня розпочався страйк на залізниці Ми-колаїв – Харків; 17 жовтня припинили роботу Суднобудівний і частина Чорноморського за-воду. З цього дня ширяться чутки про можли-вий єврейський погром, оголошується заборо-на зібрань. 18 жовтня 1905 р. опубліковано Маніфест Миколи ІІ. На наступний день поча-вся єврейський погром, який тривав три дні. Погром 1905 р. в Миколаєві детально опи-саній миколаївськими істориками26. Україною прокотились погроми в Сімферополі, Меліто-полі, Одесі, Києві, Катеринославі. В руках вла-ди, погроми єврейського населення, без сум-ніву були інструментом боротьби з револю-цією, методом залякування суспільства. Та єврейські погроми ніяк не позначилися на страйковому русі. На початку листопада економічний страйк оголосили працівники пошти і телег-рафу (2.11.05), згодом Суднобудівний і Чорно-морський завод (18.11.05). Весь листопад про-водилася «революційна робота» серед членів середніх навчальних закладів і училищ. 22 і 23 листопада страйки оголосили м’ясники, вантажники, робітники заводу братів Донсь-ких. В цих умовах об’єднаний комітет соціал-демократичних організацій оголосив політич-ний страйк. Суть нового етапу політичної боротьби: 1) створення і діяльність Ради ро-бітничих депутатів (20.11–22.12.1905 р.); 2) спроба формування професійних організа-цій. І Рада, і профспілки формувалися з актив-нодіючих робітничих заводський депутатів. Робітники двох найбільших заводів активно використовували інститут заводських депута-тів, які активно діяли відстоюючи економічні права. 20 листопада 1905 р., у неділю, між 11.00 і 14.00 на невеликому мітингу робітників, на заводській площі, відбулися вибори-форму-вання Ради робітничих депутатів. В Раду було обрано сто осіб. Робітників – 85, інші 15 – представники партій. Головою першого Ради став В. П. Краснуха. Рада об’єднала представ-ників чотирнадцяти заводів і організацій. Це був без сумніву достатньо представницький орган. Рада створила комісії по боротьбі з без-робіттям, фінансову, редакційну (вийшло два номери газети), комісії із збору грошей на озброєння міліції, комісія з видачі і розподілу зброї, по підготовці повстання. Протягом міся- 23 1905 год на Николаевщине. Хроника, статьи и материалы по истории революции 1905 года на Николаевщине… – С. 148. 24 Там само. – С. 157. 25 1905 год на Николаевщине. Хроника, статьи и материалы по истории революции 1905 года на Николаевщине … – С. 161. 26 Щукин В. В. Земляки. Очерки истории еврейской общины города Николаева (конец XVIII – начала ХХ вв.) / В. В. Щу-кин, А. Н. Павлюк. – Николаев: Издательство Ирины Гудым, 2009. – С. 152–164. Олег Бобіна К Р А Є З Н А В С Т В О 1’2018 28 ця комісії пробували працювати. Довше всіх працювала комісія по боротьбі з безробіттям. Саме вона розподіляла фінансову допомогу. Цікавим видається список тих, хто жертвував на допомогу. Це були редакція газети «Півден-на Росія», пп. Бродський, Куперман, Литвине-нко, Заманський, Рейтер – управляючий відді-лом Одеського облікового банку, відділення Петербурзького міжнародного банку, Руський банк, торговельні контори Нейфельда, Дрей-фуса, Фрішена, театральний збір із спектаклю в театрі Шефера27. Слід зазначити, що 20.11.1905 р. робітники двох найбільших за-водів стали до роботи. Але вже на початку грудня почалась нова хвиля страйків. Право на страйк заявило незначне число солдатів Інгульського піхотного полку, залізничники, та робітники заводів. Колективне припинен-ня роботи продовжились до 20–23.12.1905 р. В ці дні почались арешти. Збройне повстання, що планувалось на 6.12 не відбулось. Нато-мість до кінця року арештовано більше ста осіб. Арешти продовжились і в січні 1906 р. Історія соціальної боротьби миколаївсь-кого робітництва в 1903–1905 рр. свідчить про те, що політичні ідеї «Геть самодержавст-во», «За Установчі збори», «Політичні права і свободи» не знаходило масового схвалення серед пролетаріату. Якби не хотіли соціал-демократи, робітництво важко сприймало ці ідеї, а політичні, партійні організації були сла-бкими і не дуже популярні. Натомість робіт-ники активно відстоювали свої економічні права, використовуючи різні форми страйків і своїх депутатів. Робітництво Миколаєва шви-дко мобілізувалось, і самоорганізовувалось. Час працював на радикальні політичні сили, на поляризацію суспільства, на підвищення свідомості робітництва, а влада бачила перед собою лише охороні функції. References 27 1905 год на Николаевщине. Хроника, статьи и материалы по истории революции 1905 года на Николаевщине … – С. 217. 1. Baklanova, I.A. (1959). Rabochie sudostroiteli Rossii v KhIX v. Sostav, polozhenie i bor'ba rabochikh admiralteystv i zavodov morskogo vedomstva. Moscow, Leningrad: Nauka. [in Russian]. 2. Beletskaya, Olga, Lazanskaya, Tat'yana & Lav-rov, Yuriy (1987). Khronika revolyutsionnogo rabo- chego dvizheniya na Ukraine (1900–1917). Spravoch- nik. Kyiv: Naukova Dumka. [in Ukrainian]. 3. Botushanskiy, V.M. (2005). Pereguk revolyut-sIy. Ukrains’kyj istorichnij zhurnal – Ukrainian Histori- cal Journal, 4, 107–113. [in Ukrainian]. 4. Fridovskiy, V., Osipova, E. & Lisin, I. (1925). 1905 god na Nikolaevshchine. Khronika, stat'i i materialy po isto- rii revolyutsii 1905 goda na Nikolaevshchine. Nikolaev: Izdanie Nikistmarta i Komissii pri Okrispolkome po prazdnovaniyu 20-letiya revolyutsii 1905 g.. [in Russian] 5. Lazanskaya, T. (1991). Khronika rabochego dvizheniya na Ukraine (1861–1899). Kyiv: Nauk. dumka. [in Russian] 6. Parasun'ko, O.A. (1963). Polozhenie i bor'ba rabochego klassa Ukrainy (60-90-e gody XX v.). Kyiv: Izdatel'stvo Akademii nauk Ukrainskoy SSR. [in Rus-sian]. 7. ReEnt, O. P. (2005). Revolyutsiyni i sotsialni ruhi trudyaschih mas Ukrayini. Ukrains’kyj istorichnij zhurnal – Ukrainian Historical Journal, 4, 89–107. [in Ukrainian]. 8. Shchukin, V.V. & Pavlyuk, A.N. (2009). Zem- lyaki. Ocherki istorii evreyskoy obshchiny goroda Ni- kolaeva (konets XVIII – nachala XX vv.). Nikolaev: Iz-datel'stvo Iriny Gudym. [in Russian]

Робітництво Миколаєва: економічне становище та соціальна боротьба напередодні і в ході Першої російської революції

Institution

Ähnliche Einträge