Зниклі села на теренах полігону "Широкий лан" (кінець ХVІІІ — середина ХХ ст.)
Проблема історії зниклих сіл до сьогодні залишається однією з найменш вивчених у краєзнавстві. Це спонукало автора звернутися до історії населених пунктів, що знаходилися на теренах сучасного військового полігону «Широкий лан» (Миколаївська область, Миколаївський район). Розглянуто процес колонізац...
Збережено в:
| Дата: | 2018 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2018
|
| Назва видання: | Краєзнавство |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168992 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Зниклі села на теренах полігону "Широкий лан" (кінець ХVІІІ — середина ХХ ст.) / О. Тригуб // Краєзнавство. — 2018. — № 1. — С. 34-44. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-168992 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1689922020-06-01T01:25:54Z Зниклі села на теренах полігону "Широкий лан" (кінець ХVІІІ — середина ХХ ст.) Тригуб, О. З історії міста Миколаєва та Миколаївщини Проблема історії зниклих сіл до сьогодні залишається однією з найменш вивчених у краєзнавстві. Це спонукало автора звернутися до історії населених пунктів, що знаходилися на теренах сучасного військового полігону «Широкий лан» (Миколаївська область, Миколаївський район). Розглянуто процес колонізації краю, заснування населених пунктів, основні галузі господарства тощо. Велика увага приділена одному з найбільших сіл – німецькій колонії Зульц. Значні зміни у житті краю відбулися внаслідок зміни влади у 1920 р. Створюються нові центри (Веселий кут, Долманово), де утворюються сільські ради та відкриваються школи, продовжує розвиватися колонія Зульц. На межі 1920-30-х років у селах засновуються колгоспи. Не оминула села і тоталітарна система – репресії, розкуркулення, закриття церков та арешти церковників, голодомор тощо. Величезний удар нанесли події Другої світової війни. The problem of the history of the disappeared villages is still one of the least studied in local history. This prompted the author to turn to the history of settlements that were located on the territory of the modern military polygon «Wide Lan» (Mykolayiv region, Mykolayiv district). The process of colonization of the region, the foundation of settlements, the main branches of the economy and the like are considered. Much attention is paid to one of the largest villages – the German colony of Sulz. Significant changes in the life of the region occurred due to the change of power in 1920. New centres (Veselyi Kut, Dolmanovo), where village councils are formed and schools are being opened, the colony of Sulz continues to develop. At the end of the 1920s and at early of 1930s collective farms were established in the villages. The totalitarian system did not pass over the village either – repression, dekulakization, the close of churches and the arrests of churchmans, the Holodomor etc. A huge blow inflicted the events of World War II. Проблема истории исчезнувших сел до сих пор остается одной из наименее изученных в краеведении. Это побудило автора обратиться к истории населенных пунктов, находившихся на территории современного военного полигона «Широкий лан» (Николаевская область, Николаевский район). Рассмотрен процесс колонизации края, основание населенных пунктов, основные отрасли хозяйства и тому подобное. Большое внимание уделено одном из крупнейших сел – немецкой колонии Зульц. Значительные изменения в жизни края произошли вследствие смены власти в 1920 г. Создаются новые центры (Веселый кут, Долманово), где образуются сельские советы и открываются школы, продолжает развиваться колония Зульц. На рубеже 1920-30-х годов в селах учреждаются колхозы. Не обошла села и тоталитарная система – репрессии, раскулачивание, закрытие церквей и аресты церковников, голодомор и тому подобное. Огромный удар нанесли события Второй мировой войны. 2018 Article Зниклі села на теренах полігону "Широкий лан" (кінець ХVІІІ — середина ХХ ст.) / О. Тригуб // Краєзнавство. — 2018. — № 1. — С. 34-44. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168992 94 (477.73) "17/19" uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
З історії міста Миколаєва та Миколаївщини З історії міста Миколаєва та Миколаївщини |
| spellingShingle |
З історії міста Миколаєва та Миколаївщини З історії міста Миколаєва та Миколаївщини Тригуб, О. Зниклі села на теренах полігону "Широкий лан" (кінець ХVІІІ — середина ХХ ст.) Краєзнавство |
| description |
Проблема історії зниклих сіл до сьогодні залишається однією з найменш вивчених у краєзнавстві. Це
спонукало автора звернутися до історії населених пунктів, що знаходилися на теренах сучасного військового полігону «Широкий лан» (Миколаївська область, Миколаївський район). Розглянуто процес колонізації краю, заснування населених пунктів, основні галузі господарства тощо. Велика увага приділена одному з найбільших сіл – німецькій колонії Зульц.
Значні зміни у житті краю відбулися внаслідок зміни влади у 1920 р. Створюються нові центри
(Веселий кут, Долманово), де утворюються сільські ради та відкриваються школи, продовжує розвиватися колонія Зульц. На межі 1920-30-х років у селах засновуються колгоспи. Не оминула села і тоталітарна система – репресії, розкуркулення, закриття церков та арешти церковників, голодомор тощо. Величезний удар нанесли події Другої світової війни. |
| format |
Article |
| author |
Тригуб, О. |
| author_facet |
Тригуб, О. |
| author_sort |
Тригуб, О. |
| title |
Зниклі села на теренах полігону "Широкий лан" (кінець ХVІІІ — середина ХХ ст.) |
| title_short |
Зниклі села на теренах полігону "Широкий лан" (кінець ХVІІІ — середина ХХ ст.) |
| title_full |
Зниклі села на теренах полігону "Широкий лан" (кінець ХVІІІ — середина ХХ ст.) |
| title_fullStr |
Зниклі села на теренах полігону "Широкий лан" (кінець ХVІІІ — середина ХХ ст.) |
| title_full_unstemmed |
Зниклі села на теренах полігону "Широкий лан" (кінець ХVІІІ — середина ХХ ст.) |
| title_sort |
зниклі села на теренах полігону "широкий лан" (кінець хvііі — середина хх ст.) |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2018 |
| topic_facet |
З історії міста Миколаєва та Миколаївщини |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168992 |
| citation_txt |
Зниклі села на теренах полігону "Широкий лан" (кінець ХVІІІ — середина ХХ ст.) / О. Тригуб // Краєзнавство. — 2018. — № 1. — С. 34-44. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| series |
Краєзнавство |
| work_keys_str_mv |
AT trigubo zniklíselanaterenahpolígonuširokijlankínecʹhvíííseredinahhst |
| first_indexed |
2025-07-15T03:45:06Z |
| last_indexed |
2025-07-15T03:45:06Z |
| _version_ |
1837683028991672320 |
| fulltext |
34
УДК 94 (477.73) "17/19"
Олександр Тригуб (м. Миколаїв)
ЗНИКЛІ СЕЛА НА ТЕРЕНАХ ПОЛІГОНУ «ШИРОКИЙ ЛАН»
(кінець ХVІІІ — середина ХХ ст.)
Проблема історії зниклих сіл до сьогодні залишається однією з найменш вивчених у краєзнавстві. Це
спонукало автора звернутися до історії населених пунктів, що знаходилися на теренах сучасного війсь-
кового полігону «Широкий лан» (Миколаївська область, Миколаївський район). Розглянуто процес колоні-
зації краю, заснування населених пунктів, основні галузі господарства тощо. Велика увага приділена од-
ному з найбільших сіл – німецькій колонії Зульц.
Значні зміни у житті краю відбулися внаслідок зміни влади у 1920 р. Створюються нові центри
(Веселий кут, Долманово), де утворюються сільські ради та відкриваються школи, продовжує розвива-
тися колонія Зульц. На межі 1920-30-х років у селах засновуються колгоспи. Не оминула села і тоталіта-
рна система – репресії, розкуркулення, закриття церков та арешти церковників, голодомор тощо. Вели-
чезний удар нанесли події Другої світової війни.
Ключові слова: Миколаївщина, зниклі села, німецька колонізація, полігон «Широкий лан»
Oleksandr Trygub
Disappeared villages in the territory of the
«Wide Lan» polygon (the end of the XVIIIth —
the middle of the XXth century)
The problem of the history of the disappeared villages is still one of the least studied in local history. This
prompted the author to turn to the history of settlements that were located on the territory of the modern military
polygon «Wide Lan» (Mykolayiv region, Mykolayiv district). The process of colonization of the region, the founda-
tion of settlements, the main branches of the economy and the like are considered. Much attention is paid to one of
the largest villages – the German colony of Sulz.
Significant changes in the life of the region occurred due to the change of power in 1920. New centres (Veselyi
Kut, Dolmanovo), where village councils are formed and schools are being opened, the colony of Sulz continues to
develop. At the end of the 1920s and at early of 1930s collective farms were established in the villages. The totali-
tarian system did not pass over the village either – repression, dekulakization, the close of churches and the arrests
of churchmans, the Holodomor etc. A huge blow inflicted the events of World War II.
Key words: Mykolayiv region, disappeared villages, German colonization, polygon «Wide Lan».
Александр Тригуб
Исчезнувшие села на территории полигона
«Широкий лан» (конец XVIII — середина ХХ в.)
Проблема истории исчезнувших сел до сих пор остается одной из наименее изученных в краеведении.
Это побудило автора обратиться к истории населенных пунктов, находившихся на территории совре-
менного военного полигона «Широкий лан» (Николаевская область, Николаевский район). Рассмотрен
процесс колонизации края, основание населенных пунктов, основные отрасли хозяйства и тому подоб-
ное. Большое внимание уделено одном из крупнейших сел – немецкой колонии Зульц.
Значительные изменения в жизни края произошли вследствие смены власти в 1920 г. Создаются
новые центры (Веселый кут, Долманово), где образуются сельские советы и открываются школы, про-
должает развиваться колония Зульц. На рубеже 1920-30-х годов в селах учреждаются колхозы. Не обош-
ла села и тоталитарная система – репрессии, раскулачивание, закрытие церквей и аресты церковников,
голодомор и тому подобное. Огромный удар нанесли события Второй мировой войны.
Ключевые слова: Николаевская область, исчезнувшие деревни, немецкая колонизация, полигон
«Широкий лан».
Зниклі села на теренах полігону «Широкий лан»
(кінець ХVІІІ — середина ХХ ст.)
35
Тривала боротьба Російської імперії за вихід до Чорного моря та бажання російсько-го самодержавства укріпитися у Північному Причорномор’ї завершилися у кінці ХVІІІ ст. черговою російсько-турецькою війною (1787–1791) та підписанням Ясського мирного дого-вору (1791). Згідно договору до складу Росій-ської імперії переходили українські землі між річками Південним Бугом і Дністром (так зва-на Ханська Україна). Ясський мирний договір змінював становище Російської імперії на Півдні України та на всьому північному узбережжі Чо-рного моря, забезпечивши свободу російської морської торгівлі у цьому регіоні та призвів-ши до остаточного загарбання усіх південно-українських земель російським царизмом. Для закріплення земель у своїх володін-нях російське самодержавство продовжує на правобережжі Південного Бугу колонізаторсь-ку політику, яку воно провадило протягом
другої половини ХІХ ст. Імператриця Катери-на ІІ починає щедру роздачу земель генера-лам, офіцерам, козацьким старшинам та іншим вельможам, які відзначилися під час військо-вих дій. Також великі землевласники переселя-ють з Росії, України, Білорусії своїх кріпаків (на кожні 1000 десятин вони зобов’язані були поселити 12 чоловічих душ). Особливий інтерес незаймані землі ви-кликали у німецьких переселенців, яким ро-сійський уряд на початку ХІХ ст. продовжив пільгові умови поселення й отримання землі. Протягом першої чверті ХІХ ст. на землях уздовж річки Березань (рис. 1, 1796 р.), які за-раз знаходяться на території «Широкого ла-ну», виникають села: Дорофіївка (Татаровка), Веселий Кут, Берізки (Борисоглібовка) та ху-тори поміщиків Долманова, Княжевича, Буш-някова й інших. У 1809-1811 рр. засновується німецька колонія Зульц (Sulz)1 (рис. 2, 1851 р.).
1 Конрад Келлер вказує дату заснування 1809 р., зазначаючи, що перші поселенці прибули саме у цьому році, але більшість з них померло від поганої води. Див.: Кeller K. Die Deutschen Kolonien in Südrussland. II. Band / Konrad Keller. – Odessa, 1914. – S. 167. Енциклопедичний словник з історії німецьких колоній вказує 1811 р. Див.: Зульц (Sulz) // Немцы России: населенные пункты и места поселения: энциклопедический словарь / Сост.: В.Ф. Дизендорф. – М.: «ЭРН», 2006. – 472 с. URL: http://wolgadeutsche.net/diesendorf/Ortslexikon.php
Рисунок 1 – Фрагмент карти Північного Причорномор’я (1793–1796) із зображення сучасної
території військового полігону «Широкий лан»
Олександр Тригуб К Р А Є З Н А В С Т В О 1’2018
36
Основним заняттям населення було зем-леробство і тваринництво, деякі поміщики висаджували сади та виноградники, створю-вали паркові зони. В умовах посушливих сте-пів докладалися великі зусилля, що вирости-ти врожаї зернових, серед яких переважала пшениця (більше половини посівних площ виділялося під цю культуру, оскільки вона складала основу експорту господарств), а та-кож жито, ячмінь, овес, просо та кукурудзу. У незначних об’ємах вирощувалися: соняшник, бобові, картопля, баштанні й огородні культу-ри тощо. У колонії Зульц німецьке населення займалося виноробством.
Поміщики та колоністи активно займалися тваринництвом, чому сприяли соковиті трави долини р. Березань і балок, які примикали до неї. Багато господарів мали великі отари овець, розводили племінних коней і корів. Розвивалися також різні промисли: боро-шномельний, салотопний, шкіряний і ремес-ла: ковальство, столярство, шевство, ткацтво тощо2. Після скасування кріпосного права помі-щицькі селяни одержали наділи по 3,5–5 деся-тин на душу не найкращої землі. Такі мізерні наділи не могли прогодувати селянські сім’ї і, щоб вижити, біднота змушена була продавати за безцінь землю та найматися до своїх коли-шніх поміщиків, які зберегли за собою най-кращі землі, або ж шукати роботи у містах. До того ж не усі селяни мали достатні знання для самостійного обробітку землі, або ж не мали достатньо коштів, щоб успішно вести госпо-дарство чи втриматися «на плаву» у невро-жайні роки, що було характерним для степо-вого землеробства, яке до сьогодні має назву «зони ризикованого землеробства». У резуль-тати бідне місцеве селянство потрапляло у борги та працювало у великих селянських гос-подарствах-економіях і маєтках поміщиків поряд з наймитами із центральних і північних українських губерній. У другій половині ХІХ ст. активно розвива-ються капіталістичні відносини, пожвавлю-ється розвиток промислів, ремесел, з’явля-
Рисунок 2 – Середня течія р. Березань
у середині ХІХ ст.
2 Миколаївський район. Сторінки історії. – Миколаїв: Вид-во Ірини Гудим, 2005. – С. 17–18.
Німецькі колоністи у полі
(перша половина ХІХ ст.)
Побут німецького колоніста (виставка
у Миколаївському обласному краєзнавчому музеї)
Зниклі села на теренах полігону «Широкий лан»
(кінець ХVІІІ — середина ХХ ст.)
37
ються промислові підприємства. Промисло-вий сектор у селах був представлений лише трьома приватними черепично-цегляними заводами, які працювали с другої половини ХІХ ст. у колонії Зульц. Протягом другої половини ХІХ ст. кіль-кість населених пунктів збільшилася, але більш ранні, розростаючись, поступово погли-нали невеличкі хутірці, що виникали на їх околицях (рис. 3, 1890-ті рр.). Згідно перепису населених місць на 1895 р. на цій території знаходилися наступні населені пункти: Зульц, Борисоглібовка, Весе-лий Кут, Добродушний, Долманова, Дорофіїв-ка, Іванівка І, Лукоданилівка, Лук’янівка, Ма-р’янівка, Постолаті (Савенков), Слюсаренка, Тарасів і низка безіменних хуторів.
Зульц / Sulz (Шульц, Шульцово, Жульц) – найбільший населений пункт із відселених у
1950-ті роки. Німецька колонія, що була утво-рена у 1809–1811 рр. у межах так званого Бе-
резанського колоністського округу. Назва ко-лонії походить від назви німецького села Зульц в Ельзасі. Засновниками є 68 католиць-кий сімей із Баварії (5), Рейнпфальця (43) й Ельзасу (20)3. На 1895 р. у колонії було більше 200 дво-рів і проживало 2179 мешканців (1135 чолові-ків і 1044 жінки). Була діюча метеорологічна станція, сирітська допоміжна каса, школа, 7 торгових лавок, корчма, винні погреби, че-репично-цегельні заводи тощо4. На початку ХХ ст. колонія вже мала три черепично-цегляні заводи: М. Штебнера (1887 р.), Е. Треммеля (1890–1896 рр.) і Г. Кьоллера (1907 р.), на яких працювало 45, 40 і 10 робітників відповідно. На заводах Ште-бнера та Кьоллера були парові двигуни поту-
Рисунок 3 – Середня течія р. Березань у кінці ХІХ ст.
3 Зульц (Sulz) // Немцы России: населенные пункты и места поселения: энциклопедический словарь… 4 Список населенных мест Херсонской губернии. Статистические данные о каждом поселении. – Херсон: Тип. Губ. правления, 1896. – С. 322; Заковоротний Д. И. Немцы-колонисты в Северном Причерноморье (1803–1944 гг.) / Д.И. Заковоротний. – Николаев: Изд-во Ирины Гудым, 2009. – С. 63.
Олександр Тригуб К Р А Є З Н А В С Т В О 1’2018
38
жністю 15 і 10 кінських сил. Славу цим заво-дам принесла глазурована черепиця, глазур якої мала характерний зелений колір5. У 1819 р. була побудована перша будівля католицького молитовного будинку пастором Францем Шерером. До 1855 р. церква стала зовсім старою й у 1863 р. громада побудувала на власні кошти нову церкву, яка у 1896 р. бу-ла освячена у самостійну парафіяльну церкву єпископом Церром6. У колонії Зульц діяла школа, що була відк-рита ще у 1828 р. У 1895 р. у ній навчалося
155 учнів (85 хлопчиків і 70 дівчаток)7. На-вчання велося німецькою мовою. На відміну від російськомовних шкіл, де навчалися май-же одні хлопці, німецькі колоністи завжди ба-
5 Историческая справка о производителях черепицы в Николаевской области [Электронный ресурс]. – Режим досту-па: http://alaska.biz.ua/news/url/1 6 Заковоротний Д. И. Указ. тр. – С. 49. 7 Список населенных мест Херсонской губернии. Статистические данные о каждом поселении. – Херсон: Тип. Губ. правления, 1896. – С. 322; Кeller K. Op. cit. – S. 201.
Загальний вигляд колонії Зульц (1909 рік)
Черепиця із Зульца, що виготовлена на підприємстві
Георга Кьоллера (початок ХХ ст.)
Католицька церква колонії Зульц
(початок ХХ ст.)
Зниклі села на теренах полігону «Широкий лан»
(кінець ХVІІІ — середина ХХ ст.)
39
гато уваги приділяли початковому навчанню дівчат. У 1920 р. школа була перетворена на тру-дову школу, де на початку 1923 р. навчалося 112 дітей (48 хлопчиків і 64 дівчинки), а у 1924 р. вже 151 дитина (76 хлопчиків і 75 дів-чаток). Працювало у 1926 р. троє педагогів. Мовою викладання у 1920-х роках була пере-важно німецька, але також викладалися пред-мети і російською. За радянських часів у будівлі школи також розташовувалися сільрада і хата-читальня (бібліотека і театр)8.
Зберігся опис колонії 1927 року сільсько-го вчителя Германа Бахмана: «З найближчого пагорба добре видно все
село. Особливо виділяється двоповерхова буді-
вля школи з її блискучим дахом з оцинкованого
заліза. В іншому Зульц дуже схожий на інші
німецькі колонії: два, іноді три-чотири парале-
льних ряди будинків. Скрізь поблизу токів жов-
ті та сірі скирти соломи: перші з нової соломи,
останні – зі старої. Кам’яна огорожа дворів
частково відремонтована та побілена, але
дуже часто ще видно сірий камінь, що місцями
подекуди відколовся»9. Серед слов’янських сіл і хуторів, що вини-кли протягом 19 ст. та які знаходилися уздовж р. Березань на теренах нинішнього полігону «Широкий лан» можна назвати на-ступні10: ‒ Безіменний хутір – 6 дворів, 39 жителів (21 ч., 18 ж.), при с. Веселий Кут. ‒ Село Борисо-Глібовка (Качакіна, Бе-
різки) – 17 дворів, 96 жителів (49 ч., 47 ж.), при с. Веселий Кут. ‒ Село Веселий Кут (Полтавка) – 23 дво-ри, 113 жителів (56 ч., 57 ж.), винні лав-ки. Землі села були поділені серед декі-лькох поміщиків, які протягом ХІХ – по-чатку ХХ ст. змінювали один одного. Се-ред них можна назвати імена Афанасія
8 Держархів Миколаївської обл., ф. Р-99, оп. 2, спр. 11, арк. 1–26. 9 Светозарова Н. Д. Герман Бахман и его книга «Поездка в немецкие колонии Березанского района» / Н. Д. Свето-зарова. – СПб.: Нестор-История, 2015. – С. 72. 10 Список складено за: Список населенных мест Херсонской губернии. Статистические данные о каждом поселении. – Херсон: Тип. Губ. правления, 1896. – С. 329–331.
Нова будівля школи у колонії Зульц
(початок ХХ ст.)
Колонія Зульц у 1940-х роках
Олександр Тригуб К Р А Є З Н А В С Т В О 1’2018
40
Потапова, Йосипа Імеля, Станіслава Брильця й інших11. ‒ Хутір Грос Келергоф – 19 дворів, 93 жи-теля (58 ч., 35 ж.), винні лавки. ‒ Хутір Добродушний (Намєстникова) – 14 дворів, 75 жителів (40 ч., 35 ж.), при с. Веселий Кут. ‒ Село Долманова (Добра) – у балці Долма-нова, 20 дворів, 101 житель (51 ч., 50 ж.) ‒ Село Дорофіївка (Татарівка) – 11 дворів, 51 житель (31 ч., 20 ж.), при с. Веселий Кут. ‒ Хутір Іванівка І (Скортулянского) – 6 дворів, 30 жителів (12 ч., 18 ж.), при ху-торі діяла корчма, належав колоністу Скортулянському; при с. Веселий Кут. ‒ Село Луко-Данилівка – 6 дворів, 39 жите-лів (19 ч., 20 ж.), при с. Веселий Кут. На-лежала дворянам Княжевичам і Фотак. ‒ Хутір Лук’янівка – 4 двори, 30 жителів (13 ч., 17 ж.), при с. Веселий Кут. Належа-ла купцеві Лук’янову. ‒ Село Мар’янівка – 2 двори, 27 жителів (14 ч., 13 ж.), при с. Веселий Кут. Належа-ло різним поміщикам. ‒ Хутір Ново-Петрівка (Савен-Посто-
латів, Савенка, Савенков, Варварівсь-
кий) – 14 дворів, 73 жителя (38 ч., 35 ж.), при с. Веселий Кут. На початку ХХ ст. на-лежав поміщику Савві Савенкову. ‒ Хутір Слюсаренка – 8 дворів, 28 жите-лів (14 чол., 14 жін.), при с. Веселий Кут. ‒ Хутір Тарасів – 5 дворів, 38 жителів (20 ч., 18 жін.), при с. Долманова. За винятком колонії Зульц, яка відносила-ся до Ландауської волості, усі інші населені пункти належали до Нечаянської волості Оде-ського повіту Херсонської губернії.
* * * Події буремних років національно-визвольних змагань 1917–1921 рр. жителі сіл і хуторів уздовж р. Березанка переважно сприймали як час випробувань. Більшість на-селених пунктів зосереджуються навколо с. Веселий Кут, що перетворюється у 1920 р. на центр сільської ради. На той час це були здебільшого заможні господарства, через що у радянських органів влади того часу періодич-
но виникали конфлікти із селянами (ігнору-вання наказів, саботаж, відмова у надані рема-ненту, коней, підвод і т.д.). Так 18 липня 1920 р. Веселокутський сільвиконком допові-дав до Нечаянського волосного виконавчого комітету, що згідно розпорядження щодо пої-здки до Одеси з підводами згідно наряду «жителі села Веселий Кут Григорій Григор’єв, Бєлий Денис, Іван Бурлаков, Федір Крилевсь-кий, Андрій Ложенко, Афанасій Щирий, Іван Щирий, Яків Нікора і Іван Дубовенко з підво-дами не з’явилися. Афанасій Щирий і Андрій Крилевський вже вчетверте ухиляються від виконання наряду…»12. Отже саботаж радян-ської влади був характерним явищем для ве-селокутських селян. Натомість, згідно повідомлення Весело-кутської сільради до Нечаянського волосної влади вже у листопаді 1920 р.: «населення Ве-село-Кутського району до соціалістичного ла-ду відноситься цілком співчутливо, бродіння не спостерігається і взагалі контрреволюцій-них нахилів у населення не помічено»13. На початку 1920-х років відбувається шви-дкий процес одержавлення земельних ресурсів, їх новий перерозподіл селянству, створення перших сільськогосподарських артілей і сою-зів найбіднішого селянства (Комітети незамо-жних селян). Колишні поміщики, згідно роз-порядженням радянської влади, залишили свої угіддя у найкоротші терміни. Однією з перших утворилася сільськогос-подарська артіль «Нічний вогник» на землях хутора Сави Савенка. Вона була утворена з переселенців Вітебської губернії (33 сім’ї, 132 особи), які прибули до хутора у травні 1924 р. До артілі також приєднався хутір Постолатія, який складався переважно із заможного се-лянства і не бажав мати справу із переселен-цями-артільниками. У результаті артіль ледве животіла, а «артільники жили впроголодь»14. Більшість населення колонії Зульц і замо-жних господарств Великокутської та Данилів-ської сільрад все ж радо зустріли звістку про упровадження Нової економічної політики (НЕПу). Почало з новою силою розвиватися
11 Держархів Херсонської обл., ф. 14, оп. 1, спр. 1873. 12 Держархів Миколаївської обл., ф. Р-238, оп. 1, спр. 21, арк. 4. 13 Держархів Миколаївської обл., ф. Р-238, оп. 1, спр. 21, арк. 305. 14 Держархів Миколаївської обл., ф. Р-161, оп. 1, спр. 996, арк. 52–57.
Зниклі села на теренах полігону «Широкий лан»
(кінець ХVІІІ — середина ХХ ст.)
41
приватне господарювання, відновлюватися господарства після виснажливих війн і соці-альних протистоянь, безграмотної продрозк-ладницької політики більшовиків і голоду 1921–1923 років. У 1924–1925 рр. у сс. Долманово, Лук’яно-вка і Веселий Кут відкриваються трудові шко-ли, для надання початкової освіти місцевому населенню. Так на 1 січня 1925 р. у Веселокут-ській трудовій школі працювало 2 особи: 1 педагог і 1 технічний працівник, була одна група, де вчилося 56 дітей (38 хлопчики та 18 дівчат), навчання велося українською мовою. У школі навчалися діти з навколишніх хуто-рів: Добродушний (12 осіб), Дорофіївка (12), Качакино (6), Рожнатовський (5) у віці від 9 до 15 років. Школу було відкрито 27 грудня 1924 року після семирічної перерви (вперше у с. Веселий Кут школа діяла у 1912–1914 рр.). Школа мала сільськогосподарський виробни-чий ухил. При школі діяв драматичний гур-ток, було створено організацію «Юних Ленін-ців», на базі якої проводилися ігри, екскурсії, театральні вистави15.
Важливим завданням тогочасної влади стала ліквідація неписьменності. Якщо у сере-довищі німецьких колоністів рівень початко-вої освіти сягав 88% ще у дорадянський час, то у селах і хуторах, які населяли українці, ро-сіяни, білоруси й інші народності, рівень осві-ченості сягав показників менше 64%16. Тому при сільських радах були створені лікнепи, де навчали початковим знанням доросле насе-лення та хати-читальні, де була можливість ознайомитися із місцевою та центральною пресою, почитати художню літературу тощо. У 1920-х роках продовжувався процес освоєння краю, утворювалися нові населені пункти. Так у межах Зульцьської сільської ра-ди утворилися нові німецькі хутори-колонії: Грінфельд (Грюнвальд), Комінтерн, Найзульц (Новий Зульц). Розростаються хутори Іванів-ка, Постолаті, створено хутір Васильки17. Отже освоєння земель у басейні р. Березанка продо-вжувалося у й міжвоєнний час. У 1929 р., із згортанням політики НЕП, усі населені пункти об’єднуються у колективні господарства. На теренах Зульцівської сільра-
15 Держархів Миколаївської обл., ф. Р-99, оп. 2, спр. 147, арк. 1–15. 16 Сидорчук О. Німці Березанщини у Причорноморських степах / О. Сидорчук // Німецькі поселенці в Україні: історія та сьогодення. – Київ; Миколаїв, 2006. – С. 201. 17 Узагальнено автором на основі картографічного матеріалу 1920–30-х років.
Обмолот зерна у колгоспі імені Карла Маркса (колонія Зульц, 1939 рік)
Олександр Тригуб К Р А Є З Н А В С Т В О 1’2018
42
ди Карл-Лібкнехтівського району протягом 1929–1930 рр. було утворено 4 колгоспи: Іме-ні Джутової фабрики (колгосп «Джутова»), імені Клари Цеткін, імені Крупської й імені Карла Маркса; господарства та хутори Весело-кутської сільської ради об’єдналися у колгос-пи «День урожаю» та «Шлях до соціалізму»; на хуторі Лук’янівка утворено сільськогосподар-ську артіль «Червоний орач» тощо18. Колгоспи мали різні земельні наділи: від 310 га в артілі «Червоний орач» до 2824 га у колгоспу «Імені Клари Цеткін». Переважно вирощувалася пшениця й інші зернові культу-ри, баштанні й огородні культури, картопля тощо. Тобто спеціалізація сільського госпо-дарства, у порівнянні із ХІХ ст., практично не змінилася. Не оминула цей край і радянська тоталіта-рна машина часів культу особи Сталіна. Перші серйозні випробування зазнає заможне селян-ство, яке «розкуркулюють» і висилають до східних районів СРСР протягом 1929–1931 рр. У своєму листі від 20 квітня 1931 р. пра-цівниця колгоспу с. Нечаяне Зінаїда Цуканова розповідає про події у с. Іванівка: «Шура, мама
твого листа отримала. Корову у них не взяли,
але навколо творяться жахи. Ось у нас на Іва-
нівці у самотнього Миколи одна корова годува-
ла 11 душ, і забрали останню. У Гладких
(Омеляна) теж взяли останню. Селяни, не обі-
даючи, плачуть. Їх лякають, якщо не здадуть,
то зараз же опишуть і продадуть вас. Ну що
ж, зі сльозами бідні, а ведуть, а діти ззаду кри-
чать, гамір. Адже тепер без корови селянинові
залишитися, їсти нічого. Потім Шульга Павло,
5 душ дітей, напівроздягнені, дружина з опера-
ції хвора, і він хворий страждає задишкою і
працювати не може, а взяли останню корову.
Адже ти знаєш, на нашій Іванівці куркулів не-
має, одні бідняки і тепер взялися і за них…»19. Під розкуркулення попало багато селян Зульцу, Веселого Кута, Долманова, Данилівка, Лук’янівки, Іванівки й інших сіл. Потерпіло населення і від масових репре-сій. Цікавим є те, що найбільшого удару від цієї ганебної сторінки радянської історії за-
знали жителі колонії Зульц. Перші репресії розпочалися ще у 1927 р., коли за звинувачен-ням у контрреволюції був заарештований Адольф Еллі. З 1930 р. починаються майже щорічні арешти жителів колонії: 1930 – Іван Мик. Бендер; 1931 – колгоспниця Ганна Бен-дер; 1932 – колгоспники Мартин та Яків Фікс; 1933 – колгоспник Мартин Еллі, колгоспник Мартин-Христос Книттель, хлібороб Рафаїл Кунер, колгоспник Рафаїл Куппер, колгоспник Йосип Ребзам; 1935 – пастор с. Зульц Р.М. Лоран, що начебто «пропагував серед ві-руючих ідеї фашизму, вербував агентуру, вів у селі “найактивнішу фашистську роботу”»; 1937 – бухгалтер колгоспу Никодим Антон, директор Зульцівської школи Іван Томе; 1938 – комірник колгоспу імені Клари Цеткін Вален-тин Аспіляйтер, колгоспник Адольф Бендер, колгоспник Мартин Книттель, колгоспник колгоспу імені Клари Цеткін Данило Розгау, працівник промартілі імені 15-річчя Жовтня Лев Фікс; 1939 – Лінус Міллер; 1941 – Іван Ів. Бендер, Рудольф Ів. Бендер, Рудольф Дейс, Емілія Рейслер, секретар виконкому Зульців-ської сільради Іван Томас та інші20. 22 червня 1941 р. розпочалася радянсько-німецька війна. 11–12 серпня 1941 р. німецько-румунські війська окупували територію по лінії р. Березанка й вийшли на її лівий берег. Окремі колгоспи (наприклад Веселокутської сільради) встигли частково евакуюватися, але швидке просування противника і загальний хаос не дав їм заглибитись у тил і їх майно бу-ло захоплене. За німецько-румунською угодою терито-рія півдня України від Дністра до Південного Бугу була включена до складу румунського королівства – так звана «Трансністрія» («Задністров’я»). Територія району полігон «Широкий лан» належала до Очаківського по-віту (префектури) Трансністрії. Під час руму-но-німецької окупації місцеві німці («фолькс-дойче») стали господарями у краї, румуни не втручалися в їх справи. З німецьких сіл і хуто-рів було вигнано українців і росіян, а євреїв фізично знищено.
18 Держархів Миколаївської обл., ф. Р-1894, оп. 1, спр. 89, арк. 51–159. 19 Держархів Миколаївської обл., ф. П-6, оп. 1д, спр. 257, арк. 10. 20 За матеріалами проекту «Реабілітовані історією: Миколаївська область».
Зниклі села на теренах полігону «Широкий лан»
(кінець ХVІІІ — середина ХХ ст.)
43
Майже все чоловіче населення (за винят-ком німецьких колоністів) було мобілізоване до лав Червоної армії як до окупації, так і піс-ля звільнення територій. Більшість з них загинула21: ‒ село Веселий Кут – Троян Володимир Миколайович, Равинський Олександр Васильович, Щирий Володимир Івано-вич, Щирий Микола Іванович, Роминсь-кий Ілля Федорович, Крохмаль Петро Іванович, Каминський Остап Євремович, Крутогодов Іван Петрович, Ревута Мико-лай Іванович, Крилевський Григорій Пет-рович, Крилевський Григорій Олексійо-вич, Нагорний Миколай Павлович, Семе-нюк Дмитро Миколайович, Семенюк Дми-тро Євдокимович, Дмуховський Йосиф Дмитрович, Прокопенко Федір, Залевсь-кий Тимофій Федорович, Грицієнко Ва-силь Миколайович, Тригубенко Євгеній Федотович, Тодоров Василь Григорович, Бурлака Митрофан, Соппа Олексій Івано-вич, Павловський Микола Андрійович. ‒ хутір Васильки – Волошин Григорій Антонович, Волошин Мефодій Антоно-вич, Волошин Миколай Антонович, Во-лошин Костянтин Антонович, Парашук Микола Васильович, Довгань Єфим Анд-рійович, Музика Єгор Арсентійович, Му-зика Федір Арсентійович, Михайлюк Іван Григорович, Чечуп Гаврило Вікто-рович, Головко Олександр Іванович. ‒ село Постолаті – Шалапуха Костянтин Іванович, Лукьянчиков Іван Миронович, Бєлоград Володимир Федорович, Проко-пенко Володимир Іванович, Крохмаль Микола Іванович. ‒ село Долманова – Торопенко Костян-тин Федорович, Слюсаренко Олександр Костянтинович.
‒ село Борисоглібовка – Тараненко Ва-силь Семенович. ‒ колонія Зульц – Мужичук Петро Йоси-фович, Вебер Христянов Іванович, Лень Дмитро Ісайович, Озерний Іван Софро-нович. І це лише частина тих, хто відстоював кор-дони своєї держави. Протягом 29 березня – 1 квітня 1944 р. територія Миколаївського та Березанського районів була майже звільнена. У звільненні цих районів брали участь 295-та Херсонська та 416-та Таганрозька стрілецькі дивізії, 416-та Азербайджанська, 86-та і 108-ма гвардійсь-кі Миколаївські та 109-та гвардійська стріле-цька дивізії й інші з’єднання. Звільнення територій принесло не лише свободу від окупантів, а й етнічні чистки. Хоча значна частина тутешніх німців покинула наш край, відступивши з німцями-окупантами до Німеччини, але більшість у другій половині 1944 – 1945 рр. було депортовано до Казахста-ну, Середньої Азії та Сибіру на підставі дирек-тиви НКВС СРСР від 11.10.1945 р. У спорожнілі села прибули українці із сусідніх сіл і хуторів та переселенці із Західної України та Польщі. У 1945 р. було перейменовано села, що мали німецьку назву: Зульц – на Веселе, Грін-вальд – на Зелений Гай, Найзульц увійшов до складу Веселого. Німецько-румунська окупація завдала ве-личезних збитків господарству району. Зруй-новані та пограбовані колгоспи і радгоспи, МТС, промислові підприємства, неоцінимі людські втрати. У надзвичайно важких умовах селяни, у порівняно короткий термін, відро-дили колгоспне господарство, роботу освітніх, культурних і медичних закладів.
21 За матеріалами проекту «Книга пам’яті: Миколаївська область» та Центрального архіву Міністерства оборони Ро-сійської Федерації (проект «Пам’ять народу». – Режим доступу: https://pamyat-naroda.ru/).
Частина Нагородного листа з описом подвигу жителя х. Васильки Волошина А. Г. про нагородження його
Орденом Вітчизняної війни II ст. (посмертно)
Олександр Тригуб К Р А Є З Н А В С Т В О 1’2018
44
У кінці 1940-х років колгосп імені Карла Маркса (с. Веселе) стає другим колгоспом-міліонером у Широколанівському районі. Осо-бливий прибуток стало приносити вирощу-вання цінної технічної культури – бавовни, яку називали «біле золото». У 1951 р. колгосп отримав більше мільйона карбованців прибу-
тку, з яких більше половини, від продажу ба-вовни. Інші колгоспи також почали нарощува-ти своє виробництво. Натомість рішення про створення Широколанівського військового полігону Одеського військового округу відк-рило нову сторінки земель середньої течії річ-ки Березань.
Німці залишають Південну Україну (1944 рік)
References 1. Istoricheskaya spravka o proizvoditelyakh
cherepitsy v Nikolayevskoy oblasti. Retrived from http://alaska.biz.ua/news/url/1 [in Russian] 2. Кeller, K. (1914). Die Deutschen Kolonien in
Südrussland. II. Band. Odessa. 3. Mykolayivskiy raion. Storinky istorii. (2005). Mykolayiv: Vyd-vo Iryny Hudym. [in Ukrainian] 4. Spisok naselennykh mest Khersonskoy gubernii.
Statisticheskiye dannyye o kazhdom poselenii. (1896). Kherson: Tip. Gub. pravleniya. 5. Svetozarova, N.D. (2015). German Bakhman i
ego kniga «Poyezdka v nemetskiye kolonii Berezanskogo
rayona». SPb.: Nestor-Istoriya. [in Russian]
6. Sydorchuk, O. (2006). Nimtsi Berezanschyny u Prychornomorskikh stepakh. In Nimetski poselentsi v
Ukrayini: istoriia ta sohodennia (pp. 197–204). Kyiv-Mykolaiv. [in Ukrainian] 7. Zakovorotniy, D.I. (2009). Nemtsy-kolonisty v
Severnom Prichernomor’ye (1803–1944 gg.). Nikolayev: Izd-vo Iriny Gudym. [in Russian] 8. Dizendorf, V.F. (Comps.) (2006). Zul’ts (Sulz). In Nemtsy Rossii: naselennyye punkty i mesta
poseleniya: entsiklopedicheskiy slovar’. Moskva, «ERN». [in Russian]. Retrived from http://wolgadeutsche.net/diesendorf/Ortslexikon.php
|