Храми та церкви Вітовського району Миколаївської області: історія створення та функціонування
В статті розглядається процес будівництва церков та храмових споруд на території Жовтневого (нині Вітовського) району Миколаївської області. Розкрито особливості будівлі перших церковних споруд на території Жовтневого району за часів козаччини. З'ясовано чисельний та адміністративний склад па...
Збережено в:
| Дата: | 2018 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2018
|
| Назва видання: | Краєзнавство |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168995 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Храми та церкви Вітовського району Миколаївської області: історія створення та функціонування / Г. Маринченко // Краєзнавство. — 2018. — № 1. — С. 69-75. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-168995 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1689952020-06-01T01:25:48Z Храми та церкви Вітовського району Миколаївської області: історія створення та функціонування Маринченко, Г. Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс В статті розглядається процес будівництва церков та храмових споруд на території Жовтневого (нині Вітовського) району Миколаївської області. Розкрито особливості будівлі перших церковних споруд на території Жовтневого району за часів козаччини. З'ясовано чисельний та адміністративний склад парафій. Проаналізовано становище церков в районі за часів радянської влади. Розкрито основні напрямки релігійного життя Вітовського району на сучасному етапі. The article deals with the process of building churches and temple buildings on the territory of the October (now Vitovsky) district of the Mykolaiv region. The features of the building of the first church buildings on the territory of the Zhovtnevy district during the times of the Cossacks were revealed. The numerical and administrative composition of the parishes is determined. The position of churches in the region under the Soviet regime was analyzed. The main directions of the religious life of the Vitovsky district at the present stage are revealed. В статье рассматривается процесс строительства церквей и храмовых сооружений на территории Октябрьского (ныне Витовского) района Николаевской области. 2018 Article Храми та церкви Вітовського району Миколаївської області: історія створення та функціонування / Г. Маринченко // Краєзнавство. — 2018. — № 1. — С. 69-75. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168995 94(477) uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс |
| spellingShingle |
Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс Маринченко, Г. Храми та церкви Вітовського району Миколаївської області: історія створення та функціонування Краєзнавство |
| description |
В статті розглядається процес будівництва церков та храмових споруд на території Жовтневого
(нині Вітовського) району Миколаївської області. Розкрито особливості будівлі перших церковних споруд
на території Жовтневого району за часів козаччини. З'ясовано чисельний та адміністративний склад парафій. Проаналізовано становище церков в районі за часів радянської влади. Розкрито основні напрямки релігійного життя Вітовського району на сучасному етапі. |
| format |
Article |
| author |
Маринченко, Г. |
| author_facet |
Маринченко, Г. |
| author_sort |
Маринченко, Г. |
| title |
Храми та церкви Вітовського району Миколаївської області: історія створення та функціонування |
| title_short |
Храми та церкви Вітовського району Миколаївської області: історія створення та функціонування |
| title_full |
Храми та церкви Вітовського району Миколаївської області: історія створення та функціонування |
| title_fullStr |
Храми та церкви Вітовського району Миколаївської області: історія створення та функціонування |
| title_full_unstemmed |
Храми та церкви Вітовського району Миколаївської області: історія створення та функціонування |
| title_sort |
храми та церкви вітовського району миколаївської області: історія створення та функціонування |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2018 |
| topic_facet |
Церковно-історичне краєзнавство: витоки та сучасний дискурс |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/168995 |
| citation_txt |
Храми та церкви Вітовського району Миколаївської області: історія створення та функціонування / Г. Маринченко // Краєзнавство. — 2018. — № 1. — С. 69-75. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| series |
Краєзнавство |
| work_keys_str_mv |
AT marinčenkog hramitacerkvivítovsʹkogorajonumikolaívsʹkoíoblastíístoríâstvorennâtafunkcíonuvannâ |
| first_indexed |
2025-07-15T03:45:13Z |
| last_indexed |
2025-07-15T03:45:13Z |
| _version_ |
1837683037041590272 |
| fulltext |
69
Заснування населеного пункту завжди супроводжується із будівництвом споруд для задоволення потреб населення споживчих, матеріальних, духовних тощо. Так, і заснуван-ня міста Миколаєва та подальша його розбу-дова стали початком будівництва церков та культових споруд. Це стосується і Жовтневого(нині Вітовського) району.
Дослідженню церковного життя Миколаї-вщини присвячено наукові праці колективу авторів «Релігійні організації на Миколаївщи-ні: історія та сучасність»,1 М. О. Мельника2, О. П. Тригуба3, Г. М. Маринченко4 тощо. Дане дослідження ставить за мету, на ос-нові архівних матеріалів та вже опублікова-них наукових розвідок, розкрити історію буді-
1 Релігійні організації на Миколаївщині: історія та сучасність: науково-популярний довідник / [ред.: І.Ф. Курас; НАН України, Укр. акад. істор. наук, Миколаїв. обл. держ. адмін., Миколаїв. філ. Нац. ун-ту «Києво-Могилян. Акад.», Миколаїв. центр політ. дослідж. – Миколаїв: Вид-во МФ НаУКМА, 2001. – 248 с. 2 Мельник М.О. З історії с. Бармашове Жовтневого району Миколаївської області. [Електронний ресурс] / М.О. Мель-ник. – Режим доступу: http://mk.archives.gov.ua/tematychni-rubriki/mzistoriinaselenyhpunktivmyk/401-zistoriisbrmashovezhovtray.html 3 Тригуб О.П. Розкол Російської православної церкви в Україні (1922-39 рр.): між державним політичним управлін-ням та реформацією: Монографія. – Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2009. – 300 с.; Тригуб О.П. «Справа» Бармашо-вої / О.П. Тригуб // Південний архів: Зб. наук. праць. Історичні науки. – Вип. ХІХ. – Херсон: Вид-во ХДУ, 2005. – С. 189–194;
Тригуб О.П. Православна церква на Миколаївщині (1917–1954 рр.) / О.П. Тригуб // Гілея: Науковий вісник. – К., 2005. – № 3 (липень - вересень). – С.109-131; № 4 (жовтень - грудень). – С.16-55.
УДК 94(477)
Ганна Маринченко (м. Миколаїв)
ХРАМИ ТА ЦЕРКВИ ВІТОВСЬКОГО РАЙОНУ
МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ:
історія створення та функціонування
В статті розглядається процес будівництва церков та храмових споруд на території Жовтневого
(нині Вітовського) району Миколаївської області. Розкрито особливості будівлі перших церковних споруд
на території Жовтневого району за часів козаччини. З’ясовано чисельний та адміністративний склад
парафій. Проаналізовано становище церков в районі за часів радянської влади. Розкрито основні напрям-
ки релігійного життя Вітовського району на сучасному етапі.
Ключові слова: релігійна громада, церква, храм, Жовтневий район, Миколаївська область.
Ganna Marinchenko
Temples and Churches of the Vitovsky District
of Mykolaiv Region: Creating and Functioning History
The article deals with the process of building churches and temple buildings on the territory of the October
(now Vitovsky) district of the Mykolaiv region. The features of the building of the first church buildings on the ter-
ritory of the Zhovtnevy district during the times of the Cossacks were revealed. The numerical and administrative
composition of the parishes is determined. The position of churches in the region under the Soviet regime was ana-
lyzed. The main directions of the religious life of the Vitovsky district at the present stage are revealed.
Key words: religious community, church, temple, Zhovtnevy district, Mykolaiv region.
Анна Маринченко
Храмы и церкви Витовского района
Николаевской области:
история создания и функционирования
В статье рассматривается процесс строительства церквей и храмовых сооружений на террито-
рии Октябрьского (ныне Витовского) района Николаевской области.
Ключевые слова: религиозная община, церковь, храм, Октябрьский район, Николаевская область.
Ганна Маринченко К Р А Є З Н А В С Т В О 1’2018
70
4 Маринченко Г.М. Православні громади Миколаївщини в другій половині 50-х рр. ХХ ст. в контексті реалізації релі-гійної політики М.С. Хрущова / Г.М. Маринченко // Держава і Церква в новітній історії України: збірник наукових статей за матеріалами V Всеукраїнської наукової конференції (19-20 листопада 2015 р.). – Полтава: ТОВ «АСМІ», 2015. – 432 с. – С. 49-55; Маринченко А.Н. Общины РПЦ Николаевщины в период религиозной политики Н.С. Хрущева (1954-1964) / А.Н. Марин-ченко // Социальное служение Русской Православной Церкви: проблемы, практики, перспективы: материалы междунаро-дной научно-практической конференции (4–6 июня 2015 г.) — СПб.: СПбГИПСР, 2015. – С. 90-93. 5 Релігійні організації Миколаївщини. - С. 113 6 Там само. 7 Мельник М.О. З історії с. Бармашове Жовтневого району Миколаївської області. [Електронний ресурс] / М.О. Мель-ник. – Режим доступу: http://mk.archives.gov.ua/tematychni-rubriki/mzistoriinaselenyhpunktivmyk/401-zistoriisbrmashovezhovtray. html
вництва церков та храмових споруд населе-них пунктів Жовтневого (нині Вітовського) району Миколаївської області. Однією з найдавніших по праву вражаєть-ся церква с. Лимани (Кисляківка) За час існу-вання Коша Нової Запорозької Січі (1734-1775 рр.) на південній її частині існував так званий Кисляківський курінь українського козацтва. Цей курінь знаходився на землях сучасного села Лимани. Свого часу від імені куреня з’явилася назва села Кисляківка (в різ-ні часи – Руська, Федорівка). А в 1956 р. з Кис-ляківки і розташованих поруч сіл Свято-Троїцьке та Юхимівка утворено село Лимани. Вихідці з Кисляківського куреня ще в 1772 р. спорудили у Кисляківці біля балки християнську церкву в ім’я Спаса. За архітек-турою це капітальна споруда, стіни з каменю товщиною близько 2 метрів, дзвіниця кам’яна окремо від церкви, але не із західної, як при-йнято будувати в наш час, а з південно-східної сторони. За зовнішнім виглядом вона пред-ставляла чотирикутну, дещо видовжену вежу в два поверхи, з кількома амбразурами, розта-шованими одна проти іншої. Очевидно, що вона була пристосована для бойових цілей на випадок нападу татар з боку степу та турків з боку Дніпро-Бузького лиману. З усіх церков
запорізьких козаків церква в Кисляківці – єди-на у своєму роді, тому що вона побудована з каменю і пристосована до стратегічних цілей. В 1801 р. через старість споруди церкву закрито. Відновила діяльність церква в 1810 р. На кошти парафіян розширили та зро-били капітальний ремонт. До парафії Церкви Прєображенія Господня входили села Кисля-ківка (390 прихожан, 51 двір), Єфимівка (320 прихожан, 41 двір), Свято-Троїцьке (714 при-хожан, 86 дворів), Лупарєва Балка (710 при-хожан, 76 дворів), Волче (108 прихожан, 14 дворів), та найближчі хутори Руская Коса, Куцелапов, Хиблов, Шелков. Діяла при церкві і церковнопарафіяльна школа (за даними на 1906 р.)5. Під час радянської влади перший раз у двадцяті, а потім і в тридцяті роки минулого століття були невдалі спроби зруйнувати цю церкву. Тоді вона вистояла, але після Другої світової війни влада таки знищила церкву, камені з неї потроху розібрали місцеві жителі на будівництво своїх осель. За словами старожилів села Лимани, церк-ва мала підземні ходи, що підтверджено біо-локаційними дослідженнями, а в 2004 р. архе-ологами відкрито залишки частини підземно-го ходу, який перетинає шосе і йде на північ від залишків церкви в степ. В 1812–1815 р. першими переселенцями братами Білозерцевими у с. Бармашово (Засілля) збудовано з дерева першу церкву6. Проіснувала недовго, бо в наслідок пожежі зго-ріла. Кам’яну однопрестольну церкву Святого Миколи Чудотворця побудовано в 1833 р. При ній відкрито церковно-приходську школу. В 1873 р. церкву на кошти прихожан перебудо-вано. Церковну парафію склади 860 прихожан, 204 двора. Діяла також при церкві школа гра-мотності (за даними на 1906 р.)7.
Християнська церква в ім’я Спаса у Кисляківці
71
Храми та церкви Вітовського району Миколаївської області:
історія створення та функціонування
На початку ХХ ст. зі збільшенням числа мешканців до 10 000 осіб постало питання про будівництво в Богометівській частині се-ла ще однієї кам’яної церкви. За писемними джерелами та спогадами старожилів, таких як А.М. Тишенко і С.М. Фролов (які народилися у 1910 р.), всі односельці брали участь у спору-дженні цього храму. Оскільки у селі не було свого каменю його звозили з всього регіону. Цілі валки возів курсували з різних місць до новозведеного храму. Будівництво здійснюва-ли 12 братів, які прибули з Сибіру. У 1906 р. звелася вгору багатокупольна церква, увінчана золотим хрестом, і стала називатись Вознесен-ською. Першим священиком призначено отця Сергія. Ним виплекано церковний хор, слава про який розлетілась далеко за межі села. Після 1917 р. розпочався інший відлік в історії Бармашівських церков. Радянська вла-да прийняла рішення вилучити цінності з хра-мів, зняти дзвони та хрести. Тоді віруючі ста-ли на захист своїх святинь. Доходило навіть до відкритих протистоянь. Під час таких зітк-нень у 1922 р. до смерті забита найбільш во-йовнича атеїстка, делегат Першого Всеукраїн-ського з’їзду комнезамів та учасниця Всеро-сійського з’їзду робітників і селян Ф.М. Барма-шова. В результаті – село стало називатися
Бармашово. Врешті-решт Церква Вознесіння була розгромлена, а активних учасників вбив-ства Ф.М. Бармашової – страчено. Згідно з «Описом церковного майна Свято-Миколаїв-ської церкви с. Бармашове», укладеним 16 грудня 1923 р., церкві належали: кам’яні будівлі храму та церковної сторожки, криті залізом, збудовані в 1873 році8 У квітні 1924 р. громада віруючих при Свято-Миколаївській церкві с. Бармашове складалась із 525 дорос-лих жителів, з них жінок – 317, чоловіків – 2089. Постановою Одеської губернської міжві-домчої комісії з реєстрації статутів приватних товариств та спілок при відділі управління Одеського губвиконкому від 12 травня 1925 р. № 234 зареєстровано статут Бармашівської православної релігійної громади при Микола-ївській церкві. У «Списку духівництва та вибо-рних відповідальних осіб, керуючих справами церкви с. Бармашове Снігурівського району» значаться: Ліньов Костянтин Андрійович, 38 років, священик, Бєлкін Євфімій Макарович, 35 років, псаломник, Шавокін Феодосій Силан-тійович, 55 років, скарбник, Капелюш Лаврен-тій Михайлович, 52 років, та Яшніков Григо-рій Йосипович, 62 років – уповноважені10. 13 листопада 1929 р. на загальних зборах Бар-машівського комітету незаможніх селян було вирішено «закрити обидві церкви для культу-рних установ і прохати сільраду поставити це питання на загальних зборах».11 Довершився цей процес у роки Другої сві-тової війни, коли артилерійські снаряди зни-щили куполи та стіни. У період відбудови села жителям дозволили використовувати церков-не каміння для ремонту і зведення осель. Мо-гилу ж отця Сергія перенести на територію церкви Святого Миколая, яка чудом зберег-лась. Щоправда, в роки нацистської окупації ця церква не тільки була закрита, а й спаплю-жена. Гітлерівці перетворили її приміщення на перевалочний пункт для радянських війсь-ковополонених перед відправленням їх до концтаборів.
8 ДАМО, ф. Р-1231, оп. 2, спр. 91, арк. 113. 9 ДАМО, ф. Р-118, оп. 1, спр. 200, арк. 6-7. 10 Там само, арк. 16, 160 11 ДАМО, ф. Р-702, оп. 1, спр. 456, арк. 58зв.
Свято-Миколаївська церква
села Бармашове (Засілля) (1912 р.)
Ганна Маринченко К Р А Є З Н А В С Т В О 1’2018
72
Після визволення Миколаївщини жителі села відродили Свято-Миколаївську церкву. Капітально відремонтовано стіни й підлога. Приміщення колишньої церковно-приход-ської школи спочатку перейшло у розпоря-дження тодішньої семирічної школи, а нині тут залишились одні руїни. Сьогодні у Барма-шово проживають нащадки переселенців із Білорусії, вихідці з Західна України та інших куточків колишнього СРСР. Вже давно не стало фундаторів села. Але церковні традиції передаються із покоління в покоління. Як не викорінювалась віра в Бога в радянські часи, нині, за словами настоятеля Бармашівської Свято-Миколаївської церкви ієрея В’ячеслава (в миру В’ячеслава Микола-йовича Кшилюка), більше півсотні парафіян відвідують кожне богослужіння. На Різдво, Хрещення Господнє, Пасху та інших святкових Всенічних і Божественних літургіях церкву відвідують від 400 до 1200 осіб. Теперішня Бармашівська церква Святого Миколая підпорядкована Миколаївській єпар-хії, яку очолює архієпископ Питирим. Храм існує за рахунок здійснення богослужіння, церковних парафіяльних треб і добродійних пожертвувань. На капітальний же ремонт, який нині розпочався як завжди, не вистачає коштів. У с. Костянтинівка першу невелику церк-ву в ім’я Святих Костянтина та Олени побудо-вано прихожанами за допомогою миколаївсь-кого купця Костянтина Никифоровича Собо-лєва в 1862 р. А вже в 1905 р. побудовано ве-лику кам’яну церкву на кошти прихожан12. Парафія нараховувала 1210 прихожан, 154 двори. До складу парафії входили села Павло-вка (429 прихожан, 55 дворів, церковнопара-фіяльна школа), Оленівка (500 прихожан, 62 двори, церковнопарафіяльна школа), Микола-ївка (1000 прихожан, 129 дворів, земська шко-ла), селище Олівськ (300 прихожан, 40 дворів) (за даними на 1906 р.). В 1998 р. Священний Синод УПЦ (журнал № 40 від 29.07.1998 р.) прийняв рішення про заснування в храмі чоловічого монастиря. Ця дата вважається днем народження святої оби-
телі, хоча офіційно Держкомітет з питань ре-лігії зареєстрував її тільки 30.04.2002 р. Зараз там ведуться реставраційні роботи. В с. Пересадівці першу церкву побудовано ще в 1793 р.. Пізніше в 1863 р. прихожанами побудовано кам’яну одно престольну церкву Святого Архангела Михаіла. Парафія нарахо-вувала 2900 прихожан, 354 двори, церковно-парафіяльну школу, а також село Михайлівка (425 прихожан, 56 дворів). (за даними на 1906 р.). Село Калинівку прикрашає старовинна церква Різдва Пресвятої Богородиці. В народі її часто називають Лисогірською або Строю. Обидві неофіційні назви мають пояснення. Перша пов’язана з історичною частиною се-ла – Лисою горою, друга може бути зрозумі-лою лише тим, хто знає, що в селі колись існу-вала ще одна церква, яка не збереглася до на-ших днів. Вона була побудована значно пізні-ше за першу, тому й називалася Новою, а офі-ційно церквою – Успіня Пресвятої Богородиці. Для розуміння ролі православної церкви в житті мешканців Калинівки слід згадати деякі віхи з історії села. Воно виникло від заснова-ного ще на початку XVIII ст. зимовища запоро-жця Карпа Островерха. Звідси походить і пер-ша назва поселення – Карпівка. Саме з такою
12 Релігійні організації Миколаївщини.
Свято-Миколаївська церква с. Бармашове
(сучасний вигляд)
73
Храми та церкви Вітовського району Миколаївської області:
історія створення та функціонування
назвою 1770-х роках земля і зимівник перей-шли до нового володаря Ф. Р. Демськова. У 1789 р., за розпорядженням П. О. Потьомкіна, Карпівку перетворено в адміралтейське посе-лення) отримала нову назву – Калинівка. На зарослому калиною березі з’явилися перші помешкання майстрових суднобудівної верфі. Царський уряд переселяв сюди селян із Черні-
гівської, Київської, Волинської та інших губер-ній. Осідали тут також відставні солдати, сі-мейні рекрути та майстрові, що працювали на канатному заводі. Основні заняття поселенців – землеробст-во і скотарство. Разом із тим вони були залеж-ними від адміралтейства. Дорослі працездатні чоловіки (від 16 до 60 років) щорічно повинні
Церква Костянтина і Єлени в селі Костянтинівка
(до реставрації)
Церква Костянтина і Єлени в с. Костянтинівка (2016 р.)
Церква Костянтина і Єлени
в с. Костянтинівка (2016 р.)
Церква Різдва Пресвятої Богородиці
в с. Калинівка
Ганна Маринченко К Р А Є З Н А В С Т В О 1’2018
74
були по 3 місяці працювати на Миколаївській суднобудівній верфі. З розвитком суднобуду-вання в Миколаєві зростало населення Кали-нівки. Для задоволення релігійних потреб по-селенців у 1805–1806 рр. за клопотанням ко-мандира Чорноморського флоту маркіза де Траверзе побудовано кам’яну однопрестольну церкву на честь Різдва Пресвятої Богородиці. Композиційно церква є характерним зразком так званого синодального стилю в церковній архітектурі і дуже близька до інших місцевих православних церков кінця XVIII – першої по-ловини ХІХ ст. – Адміралтейського собору, Свято-Миколаївської (Грецької церкви) та ін-ших. Ця невелика хрестово-купольна споруда з барабаном та напівсферичним куполом, до-повненим вже в наші часи маленьким купо-лом-маківкою, збереглася до наших днів. Крім своїх основних функцій, церква опікувалася освітою дітей. У 1862 р. в Калинівці відкрито церковнопарафіяльну школу. Зростання населення Калинівки наприкі-нці XIX – на початку XX ст. стало причиною побудови в селі ще одної, більшої за розміра-ми від першої, трипрестольної церкви з висо-кою дзвіницею на честь Успіння Пресвятої Богородиці. В перші роки радянської влади деякий часі діяли обидві церкви. Однак, вже в другій половині 1920-х років, із посиленням позицій войовничого атеїзму як складової офіційної державної ідеологи, влада все часті-ше втручалася у справи церкви, посилювала тиск на священиків та віруючих. У Калинівці це проявилося в ініціюванні парткерівницт-вом створення молодіжного гуртка безвірни-ків, проведенні антирелігійних вечорів та дис-путів, насаджені «нових обрядів». Замість він-чання та хрестин почали святкувати червоні весілля, октябрини та зорини. 1 лютого 1930 р. в с. Калинівка заарешто-вано місцевого священика Г. Я. Вільковський та 10 жителів села. Їх звинуватили в тому, що вони проводили серед населення антирадян-ську агітацію, спрямовану проти колективіза-ції сільського господарства, виконання планів хлібозаготівель. Самого Вільковського звину-ватили у тому, що він закликав односельчан виступити проти закриття церкви та зняття з неї дзвонів. На основі сфабрикованих обвину-
вачень 10 квітня 1930 р. трійка при колегії ДПУ УРСР прийняла постанову про виселення Вільковського та семи жителів села до північ-них районів держави строком на три роки. Трьох селян виправдали. У 30-ті рр. ХХ ст. обидві церкви закрито. За спогадами жителя Калинівки П.Ф. Бережкова (1905 р.н.) інших старожилів під час атеїстич-ної кампанії 1930-х років із церков спочатку зняли дзвони. Коли скидали найбільший бага-топудовий дзвін Успенської церкви, він про-бив три яруси дзвіниці і встряв у землю. Біль-шість жителів не схвалювали це святотатство, а дехто навіть намагався чинити опір. Коли тракторами дзвони витягали за село, віруючі з ризиком для життя залазили в середину дзвонів і намагалися не допустити вивозу свя-тинь. Вночі вони потаємно перетягли їх вруч-ну знов до церкви. Однак дзвони все ж таки вивезли, а саму церкву пізніше розібрали. Доля церкви Різдва Пресвятої Богородиці склалася більш щасливо. Хоча й вона кілька разів на довгий час закривалася, втратила дзвіницю і використовувалася не за призна-ченням, як комора, будівля все ж таки зберег-лася. У післявоєнні роки в ній відновлено бо-гослужіння. Зусиллями віруючих церква капі-тально відремонтована як ззовні, так і зсере-дини. Не забувають калинівці і про зруйновану церкву. Віруючим вдалося зберегти храмову ікону Успіння Пресвятої Богородиці, яка зараз знаходиться на почесному місці в діючій церк-ві Різдва Пресвятої Богородиці. На згадку про знищену святиню щорічно 28 серпня, в день свята Успіня, в селі проводиться хресний хід і служиться молебень біля місця, де знаходився храм. В с. Воскресенськ (Горохівка) в 1815 р. прихожанами побудовано кам’яну однопрес-тольну церкву в ім’я Покрови Пресвятої Бого-родиці. Парафія: 3650 прихожан, 450 дворів, церковнопарафіяльна школа (за даними на 1906 р.). В 1898 р. на кошти прихожан та благодій-ні внески на честь укладання шлюбу російсь-кого імператора Миколи ІІ з імператрицею Олександрою Федорівною в с. Мішково-Пого-рілово побудовано Свято-Миколаївську церк-
75
Храми та церкви Вітовського району Миколаївської області:
історія створення та функціонування ву. У 1899 р. в храм призначено священика Карпа Стефеновича Малицького. Парафія: 2200 прихожан, 275 дворів. Два міські на-вчальні училища (за даними на 1906 р.). У перші роки радянської влади в роки ак-тивного наступу на церкву загинув священик К. С. Малицький. 19.07.1919 р. він відмовився віддати ключі від храму, за що я був убитий. В 1930 р. храм закрито, а потім зруйновано. Ка-міння використали для будівництва будинку культури та інші господарські потреби. Від церкви залишилась лише частина старої мета-левої огорожі, кам’яний престол з хрестом, дім священика та хрестильня. З бувшої хрестиль-ні побудували храм на честь святителя Мико-лая. Нині там правлять служби. В 2013 р. зро-били капітальний ремонт всередині храму. Згідно довідки «Про стан та роботу право-славних церков в Миколаївській області на 28 листопада 1957 р.», зареєстровано 56 церкви та 44 молитовні будинки. Найбільша кількість церков зареєстровано в Первомайському ра-йоні – 14, Кривоозерському – 13, Жовтнево-му – 8, Вознесенському – 7, Врадієвському – 6, Баштанському – 513. У п’ятдесяті роки ХХ ст. статки церков збільшилися. Так, тільки в Жовтневому райо-ні Миколаївської області маємо таку динамі-ку14 (в тис.руб.) (таблиця)
В 2001 р. в с. Котлярево в День пам’яті княгині Ольги архієпископ Миколаївський та Богоявленський Володимир (УПЦ КП) відслу-жив молебень на освячення нового храму в прилаштованому приміщенні. Справжньою окрасою українських сіл та центрами духовного життя завжди були церк-ви. У радянську добу більшість з них зруйно-вано, а ті, що залишилися, використовувалися переважно не за призначенням – як комори, клуби тощо. На території Жовтневого району залишилося лише кілька церковних споруд, які пережили страшні роки атеїстичного бого-борництва і знов використовуються як храми. У багатьох населених пунктах останнім часом побудовано й нові церкви. Релігійне життя Вітовського району перебуває на хвилі підне-сення. Кількість прихожан зростає. Ведуться роботи по реконструкції окремих церковних споруд, здійснюється щорічний ремонт дію-чих.
13 ДАМО, Р-4760, оп. 1, спр. 63, арк. 123. 14 ДАМО, Р-4760, оп. 1, спр. 66, арк. 127.
1953 1956 1961 м. Миколаїв 10,1 13,3 42,3 с. Калинівка 3,8 4,2 6,2 с. Бармашове 2,5 3,3 3,7 с. Мішкове 2,0 2,3 3,0 с. Лимани 1,4 1,6 2,2
References 1. Kuras, І.F. (Ed.). (2001) Relіgіynі organіzacіyi na Mikolayivshhynі: іstorіya ta suchasnіst': naukovo-populyarnyi dovіdnik. Mykolayiv. centr polіt. doslіdzh. – Mykolayiv: Vyd-vo MF NaUKMA. [In Ukrainian] 2. Marinchenko, A.N. (2015) Obshhiny RPC Ni-kolaevshhiny v period religioznoj politiki N.S. Xrushheva (1954-1964) Abstracts of Paper ’15:
Social'noe sluzhenie Russkoj Pravoslavnoj Cerkvi: prob-
lemy, praktiki, perspektivy: materialy mezhdunarodnoj
nauchno-prakticheskoj konferencii (pp. 90-93) SPb. [in Russsian]. 3. Marinchenko, G.M. (2015) Pravoslavnі gro-madi Mikolayivshhini v drugіi polovinі 50-x rr. XX st. v kontekstі realіzacії relіgіjnoї polіtiki M.S. Xrushhova Abstracts of Paper '15: Derzhava і Cerkva v novіtnіj
іstorії Ukraїni: zbіrnik naukovix statej za materіalami V
Vseukraїns'koї naukovoї konferencії. (pp. 49-55). Pol-tava. [In Ukrainian].
4. Melnik, M.O. (n.d.) Z іstorії s. Barmashove Zhovtnevogo raionu Mikolayivs'koyi oblastі. Retrieved from http://mk.archives.gov.ua/tematychni-rubriki/m z i s t o r i i n a s e l e n y h p u n k t i v m y k / 4 0 1 -zistoriisbrmashovezhovtray.html [in Ukrainian]. 5. Trygub, O.P. (2005) «Sprava» Barmashovoyi.
Pіvdennyi arhіv: Zb. nauk. prac'. Іstorychnі nauki, Vyp.
XІX, 189-194 [in Ukrainian]. 6. Trygub, O.P. (2005) Pravoslavna cerkva na Mykolayivshhinі (1917-1954 rr.). Gіleya: Naukovyi
vіsnyk. № 3, 109-131; № 4, 16-55 [in Ukrainian]. 7. Trygub, O.P. (2009) Rozkol Rosіiskoyi pra-voslavnoyi cerkvy v Ukrayinі (1922-39 rr.): mіzh derz-havnim polіtichnym upravlіnniam ta reformacіeyu: Monografіya. Mykolayiv: Vyd-vo ChDU іm. Petra Mo-gyly [in Ukrainian].
|