Репресії селян на Миколаївщині під час Голодомору 1932—1933 рр.: за матеріалами кримінальних справ
Автором досліджується один з аспектів втілення політики геноциду українського народу комуністичного тоталітарного режиму за матеріалами кримінальних справ які обґрунтовували застосування кримінальних покарань до значної маси сільського населення в 1932–1933 роках. Дана проблема висвітлена в контекс...
Збережено в:
| Дата: | 2018 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2018
|
| Назва видання: | Краєзнавство |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169003 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Репресії селян на Миколаївщині під час Голодомору 1932—1933 рр.: за матеріалами кримінальних справ / М. Зеркаль // Краєзнавство. — 2018. — № 1. — С. 162-169. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-169003 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1690032020-06-01T01:26:01Z Репресії селян на Миколаївщині під час Голодомору 1932—1933 рр.: за матеріалами кримінальних справ Зеркаль, М. До 85-х роковин Голодомору 1932-1933 років в Україні Автором досліджується один з аспектів втілення політики геноциду українського народу комуністичного тоталітарного режиму за матеріалами кримінальних справ які обґрунтовували застосування кримінальних покарань до значної маси сільського населення в 1932–1933 роках. Дана проблема висвітлена в контексті політики геноциду українського народу державними правоохоронними органами. Здійснюється спроба привернути увагу читачів не просто до статистики жертв, а на підставі усної історії задокументованої мовою протоколів дослідити зламані життя конкретних людей як представників значної маси аналогічних злочинних діянь репресивних правоохоронних органів. Еxplores another embodiment the direction of the Ukrainian people genocide by the communist totalitarian regime on the basis of criminal cases that justify the use of criminal penalties to the mass of the rural population in 1932–1933. Despite the ruling hunger Soviet state machinery continued their work even attempts to suppress discontent exercised identify policy of genocide. People tried desperately to win their right to life, but the environment of fear and horror, the transformation of the psyche under the influence of hunger ensure domination of the Soviet system. Finally, it is not clear that the reasoning advocated argument in the minds of perpetrators of criminal orders, because everyone understood and saw that all the perpetrators sooner or later may expect the fate of prisoners. Unfortunately, we have witnessed such a shameful phenomenon as accusations of his fellow villagers for the sake of confiscated. Some Ukrainian certify lie to others. In politics famine Soviet system applied also open the repressive policy of the Ukrainian population. So far in 2008 documented Mykolayiv citizens who are in the grip of terror, preserved their criminal cases. Exploring the tragic events 1932–1933 rokiv impressive scale loss of life, and for each figure is an individual, his life, hope, frustration and terrible tragedy of death. The final amount of losses and to this day remains controversial. Our society should not just remember and carefully examine, monitor, synthesize contemporary demographic processes in Ukrainian society. Always mindful of 3.5 to 9 million murdered within two years of the Soviet totalitarian system should also analyze the statistics of population today, for example, only nine months of 2016 only in Mykolaiv oblast population decreased by 5.3 thousands of people and without introducing policies terrible famine without workers is only for this period Mykolayiv population decreased by 2.3 countryside. This issue is covered in the context of ethnic genocide of the Ukrainian people and the state party by law enforcement agencies. Автором исследуется ещё одно направление реализации политики геноцида украинского народа со стороны коммунистического тоталитарного режима на основании уголовных дел которые применяли нормы уголовного права к массе сельского населения на Николаевщине в 1932–1933 гг. Данная проблема освещается в контексте политики этнического геноцида украинского народа государственными партийными и правоохранительными органами. 2018 Article Репресії селян на Миколаївщині під час Голодомору 1932—1933 рр.: за матеріалами кримінальних справ / М. Зеркаль // Краєзнавство. — 2018. — № 1. — С. 162-169. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169003 94(477):314.156.5"1932/1933" uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
До 85-х роковин Голодомору 1932-1933 років в Україні До 85-х роковин Голодомору 1932-1933 років в Україні |
| spellingShingle |
До 85-х роковин Голодомору 1932-1933 років в Україні До 85-х роковин Голодомору 1932-1933 років в Україні Зеркаль, М. Репресії селян на Миколаївщині під час Голодомору 1932—1933 рр.: за матеріалами кримінальних справ Краєзнавство |
| description |
Автором досліджується один з аспектів втілення політики геноциду українського народу комуністичного тоталітарного режиму за матеріалами кримінальних справ які обґрунтовували застосування
кримінальних покарань до значної маси сільського населення в 1932–1933 роках. Дана проблема висвітлена в контексті політики геноциду українського народу державними правоохоронними органами. Здійснюється спроба привернути увагу читачів не просто до статистики жертв, а на підставі усної історії задокументованої мовою протоколів дослідити зламані життя конкретних людей як представників значної маси аналогічних злочинних діянь репресивних правоохоронних органів. |
| format |
Article |
| author |
Зеркаль, М. |
| author_facet |
Зеркаль, М. |
| author_sort |
Зеркаль, М. |
| title |
Репресії селян на Миколаївщині під час Голодомору 1932—1933 рр.: за матеріалами кримінальних справ |
| title_short |
Репресії селян на Миколаївщині під час Голодомору 1932—1933 рр.: за матеріалами кримінальних справ |
| title_full |
Репресії селян на Миколаївщині під час Голодомору 1932—1933 рр.: за матеріалами кримінальних справ |
| title_fullStr |
Репресії селян на Миколаївщині під час Голодомору 1932—1933 рр.: за матеріалами кримінальних справ |
| title_full_unstemmed |
Репресії селян на Миколаївщині під час Голодомору 1932—1933 рр.: за матеріалами кримінальних справ |
| title_sort |
репресії селян на миколаївщині під час голодомору 1932—1933 рр.: за матеріалами кримінальних справ |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2018 |
| topic_facet |
До 85-х роковин Голодомору 1932-1933 років в Україні |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169003 |
| citation_txt |
Репресії селян на Миколаївщині під час Голодомору 1932—1933 рр.: за матеріалами кримінальних справ / М. Зеркаль // Краєзнавство. — 2018. — № 1. — С. 162-169. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
| series |
Краєзнавство |
| work_keys_str_mv |
AT zerkalʹm represííselânnamikolaívŝinípídčasgolodomoru19321933rrzamateríalamikrimínalʹnihsprav |
| first_indexed |
2025-07-15T03:45:34Z |
| last_indexed |
2025-07-15T03:45:34Z |
| _version_ |
1837683058794299392 |
| fulltext |
162
УДК 94(477):314.156.5"1932/1933"
Микола Зеркаль (м. Миколаїв)
РЕПРЕСІЇ СЕЛЯН НА МИКОЛАЇВЩИНІ
ПІД ЧАС ГОЛОДОМОРУ 1932—1933 рр.:
за матеріалами кримінальних справ
Автором досліджується один з аспектів втілення політики геноциду українського народу комуніс-
тичного тоталітарного режиму за матеріалами кримінальних справ які обґрунтовували застосування
кримінальних покарань до значної маси сільського населення в 1932–1933 роках. Дана проблема висвітле-
на в контексті політики геноциду українського народу державними правоохоронними органами.
Здійснюється спроба привернути увагу читачів не просто до статистики жертв, а на підставі ус-
ної історії задокументованої мовою протоколів дослідити зламані життя конкретних людей як пред-
ставників значної маси аналогічних злочинних діянь репресивних правоохоронних органів.
Ключові слова: кримінальна справа, тоталітарна система, комуністичний режим, злочин, геноцид,
голодомор, партійний апарат, ідеологія, селянство.
Mykola Zerkal
The repression of the peasants during the Holodomor
1932—1933 in Nikolaev: the fate of people
Еxplores another embodiment the direction of the Ukrainian people genocide by the communist totalitarian
regime on the basis of criminal cases that justify the use of criminal penalties to the mass of the rural population in
1932–1933.
Despite the ruling hunger Soviet state machinery continued their work even attempts to suppress discontent
exercised identify policy of genocide. People tried desperately to win their right to life, but the environment of fear
and horror, the transformation of the psyche under the influence of hunger ensure domination of the Soviet system.
Finally, it is not clear that the reasoning advocated argument in the minds of perpetrators of criminal orders, be-
cause everyone understood and saw that all the perpetrators sooner or later may expect the fate of prisoners.
Unfortunately, we have witnessed such a shameful phenomenon as accusations of his fellow villagers for the sake
of confiscated. Some Ukrainian certify lie to others. In politics famine Soviet system applied also open the repres-
sive policy of the Ukrainian population. So far in 2008 documented Mykolayiv citizens who are in the grip of terror,
preserved their criminal cases. Exploring the tragic events 1932–1933 rokiv impressive scale loss of life, and for
each figure is an individual, his life, hope, frustration and terrible tragedy of death. The final amount of losses and
to this day remains controversial. Our society should not just remember and carefully examine, monitor, synthesize
contemporary demographic processes in Ukrainian society. Always mindful of 3.5 to 9 million murdered within two
years of the Soviet totalitarian system should also analyze the statistics of population today, for example, only nine
months of 2016 only in Mykolaiv oblast population decreased by 5.3 thousands of people and without introducing
policies terrible famine without workers is only for this period Mykolayiv population decreased by 2.3 countryside.
This issue is covered in the context of ethnic genocide of the Ukrainian people and the state party by law en-
forcement agencies.
Key words: totalitarian system, the crime of genocide, famine, the party apparatus, the ideology of the peas-
antry.
Николай Зеркаль
Репрессии крестьян во время голодомора
1932—1933 гг.: на основании материалов уголовных дел
Автором исследуется ещё одно направление реализации политики геноцида украинского народа со
стороны коммунистического тоталитарного режима на основании уголовных дел которые применяли
нормы уголовного права к массе сельского населения на Николаевщине в 1932–1933 гг.
Данная проблема освещается в контексте политики этнического геноцида украинского народа госу-
дарственными партийными и правоохранительными органами.
Ключевые слова: уголовное дело, тоталитарная система, коммунистический режим, преступле-
ние, геноцид, голодомор, партийный аппарат, идеология, крестьянство.
163
Репресії селян на Миколаївщині під час голодомору 1932—1933 рр.:
за матеріалами кримінальних справ У 2018 році Україна відзначатиме чергову річницю голодомору, трагедії геноциду укра-їнського народу. Існуючий традиційний підхід до висвітлення цих жахливих подій зосере-джує головну увагу саме на кількість вивезе-ного збіжжя та померлих від голоду людей. Останнім часом науковцями здійснюються також спроби комплексних досліджень, які зосереджують також увагу на інших аспектах втілення тоталітарної сутності радянської держави в умовах проведення політики гено-циду українців, наприклад важливу роль віді-гравало вилучення матеріальних цінностей у населення, нищення спроб опору не лише під час повстань силами регулярної армії, а також запровадження масових репресій по відно-шенню до можливих керівників антирадянсь-ких рухів збройного опору. Започаткований в незалежній Україні процес повернення істо-ричної пам’яті сьогодні надзвичайно важливо підтримувати та надавати державну допомогу відповідним дослідженням та популяризува-ти здобуті результати серед широкого кола населення, світової спільноти. Постійно триваючий процес повернення забороненої, викривленої, міфологізованої історичної пам’яті створює умови для форму-вання якісно нового, комплексного, об’єктив-ного висвітлення історичного шляху україн-ського етносу впродовж різних епох, в умовах здійснення випробувань на міцність та про-явах різних форм єднання і мобілізації етніч-ної свідомості та самопожертви. Новітній існуючий історичний науковий доробок щодо повернення із спецхранів і засе-кречених фондів документів, які засвідчують факт штучного масового голоду в Україні, роз-криваючи масштаби та форми втілення жах-ливої радянської державної політики знач-ний, але і зараз ще залишаються недостатньо дослідженими та не відкритими загалу історії життя конкретних людей з їх реальними до-лями, поглядами та вчинками. Автор здійснює спробу в своїй статті здійснити дослідження трагедії українського народу мовою реальних кримінальних справ й обґрунтувати не лише абсурдність самих формулювань звинувачень, а також і нікчемність процедури фабрикуван-ня справ і винесення вироків. Довести поспіх
не лише прийняття рішень, а і масовість поді-бних дій, прийнятих репресивними та караль-ними органами без врахування специфіки та особливостей конкретних життєвих ситуацій. Дослідником аргументовано доводиться сис-темність, а не винятковість, у діях репресив-них справ щодо українського селянства Мико-лаївщини й оприлюднюються життєві долі конкретних людей, які стали невинними жер-твами сфабрикованої та цілеспрямованої дер-жавної політики радянського керівництва на всіх щаблях державного апарату в 1932–1933 роках. Отже, останнім часом особливу акту-альність, на думку автора, набуває вивчення краєзнавчого матеріалу, висвітлення для ши-рокого кола читачів історичної пам’яті, прав-ди, справедливості на задокументованих дже-релах усної історії. В історіографії дослідження голодомору 1932–1933 рр. на Миколаївщині, як і в цілому по Україні, ми можемо простежити певну тра-нсформацію підходів в оцінках від тимчасових і незначних наслідків неврожаю та порушень балансу зовнішньої торгівлі до цілеспрямова-ної політики тоталітарної держави на шляху фізичного знищення інакодумства та знищен-ня найбільш міцного конкурента радянської колективної системи обробітку землі, прове-дення політики геноциду по відношенню до українців. Незважаючи на пануючий голод радянсь-ка державна машина продовжувала свою ро-боту по придушенню навіть спроб виявлення невдоволення здійснюваною політикою гено-циду. Населення намагалось відчайдушно ви-бороти своє право на життя, але середовище страху та жаху, трансформація психіки під впливом голоду забезпечували володарюван-ня радянської системи. Остаточно незрозумі-ло що виступало мотивувальним аргументом в головах виконавців злочинних наказів, адже всі усвідомлювали та бачили, що всіх виконав-ців рано чи пізно може чекати доля їх в’язнів. Одна з великої низки кримінальних справ, які зберігаються у фондах Миколаївського обласного архіву, є звинувачення групи селян: Марущака Григорія Фоміча, 1910 року наро-дження, Радченко Фіногена Алактіоновича, 1886 року народження, Драча Григора Михай-
Микола Зеркаль К Р А Є З Н А В С Т В О 1’2018
164
ловича, 1903 року народження, Ковальчука Максима Філіповича, 1893 року народження, Войтенко Дем’яна Микитовича, 1889 року на-родження, Марущака Івана Єфимовича, 1899 року народження з міста Первомайська почи-наючи з 28 листопада 1932 року. Підставою для початку кримінального переслідування стала теза про те, що всі вони звинувачуються в спробі організувати з числа антирадянсько налаштованих осіб групи для боротьби з ра-дянською владою в формі агітації та вербу-вання потрібних осіб, за що передбачалась відповідальність ст. 54-10, 54-11 криміналь-ним кодексом УРСР1. В даному випадку Радченко Фіногена Ала-ктіоновича було визначено ватажком, який очолював антирадянську групу в с. Доро-жинка і обіцяв надати для друку прокламацій друкарську машинку. Решта учасників групи, як зазначається в матеріалах справи, прийма-ли участь в обговоренні плану антирадянсь-кої діяльності. Свідком у справі проходив Зубко Григор Миколайович, 1909 р. нар., який народився у селі Дорожинка, за походженням – середняк, член колгоспу ім. Леніна, мав освіту три кла-си, займався все життя землеробством, член комсомолу. Він засвідчив, що бачив, як за три тижні до 26 березня 1932р. до будинку його сусіда Курка зібрались Драч Григорій, син ку-ркуля, та син розкуркуленого Марущак Іван. Про що вони розмовляли він нічого засвідчи-ти не міг, а лише констатував факти зібрання декількох осіб в приміщенні хати. Тепер подивимось на підсудних. Марущак Іван Юхимович – 33 роки, бідняк, член колгос-пу ім. Молотова, малограмотний, одружений, землероб, безпартійний, раніше до криміналь-ної відповідальності не притягувався, Народи-вся в 1899 р. в селі Дорожинка в родині земле-роба. Батько володів двома десятинами землі, хатою, худоби не мав. У віці 7 років він втра-чає батька – помирає. Через рік помирає і його мати і він залишається з чотирма братами: Фомою, Дем’яном, Ларіоном та Терентієм. У 1922 р. одружився в Пілявською Прасковією Федорівною і отримав наділ землі 3,5 деся-
тини землі, яку і обробляв до 1928 р., коли вступив до колгоспу ім. Молотова. В протоко-лі зазначив, що мав бажання виїхати з села, але внаслідок небажання в сільській раді не видають документи змушений був залиши-тись. Йому було образливо відчувати, що ко-лишньому партизану було відмовлено і, не-зважаючи на свідчення двох земляків Грушан-ського Стефана та Солухи Сергія, йому не по-вірили в його героїчне минуле. Про цей факт неодноразово він висловлювався при спілку-ванні з головою сільради Гудяковим і Плахот-ніком. На момент ув’язнення з ним мешкали два його брати Фома та Дем’ян. Його офіційно заарештували 1 травня 1932 р. за зберігання без дозвільних документів обрізу рушниці з 13 набоями. Звинувачений зазначив, що жод-ного разу з рушниці не стріляв. Фактично фа-ктів які б доводили його антирадянську ді-яльність не було, а наявність вогнепальної зброї у людини яка приймала участь в парти-занському загоні – цілком логічна. Наступний фігурант справи – Курка Даніїл, 1885 р. народження, селянин середняк, негра-мотний, українець, одружений, землероб, член колгоспу ім. Молотова, безпартійний. В мате-ріалах справи зазначив лише факт пияцтва всіх фігурантів справи і розмов про необхід-ність гуртування для захисту спільних матері-альних інтересів. Драч Григорій Михайлович, 1903 року на-родження, сину куркуля, в господарстві 1 ко-рова, закінчив 2 групу сільської школи, одру-жений, землероб, член колгоспу ім. Молотова, раніше до відповідальності не притягувався. Він також засвідчив лише одну зустріч під час якої відбувалось вживання двох пляшок горі-лки та розмови про потребу об’єднуватись для захисту спільних інтересів. Слідчим Стар-жинським було навіть здійснено впізнання Марущака Івана та Драча Григорія 19 серпня 1932 р. в присутності співробітника Чіпішева. Так Григорій Драч зазначав, що Марущак про-понував об’єднуватись в таємну організацію, або голодувати. Лише за умови укладання угоди він обіцяв забезпечувати членів товари-ства продовольством, м’ясом тощо. Марущак
1 Держархів Миколаївської області (далі ДАМО), ф. Р-5859, оп. 2, спр. 6562, арк.4.
165
Репресії селян на Миколаївщині під час голодомору 1932—1933 рр.:
за матеріалами кримінальних справ Іван зазначав, що двічі зустрічався, але про банду мови не було2. У той самий день Мару-щак Іван повідомив про те, що на різдвяні свя-та у 1931 р. до нього приїхав родич Радченко Феноген і почав вести розмову про те, що в Китаї вже багато комуністів повбивали, війна невдовзі повернеться і тому слід створювати таємну організацію для боротьби з радянсь-кою владою. Пропонував вбити або спалити секретаря сільради Ковальчука Ананія та Пло-хотнюка Терентія. Ніби у нього є револьвер, але без куль. Вже 1 квітня 1933 р. було винесено поста-нову уповноваженим 3-го відділення ДПУ Кривінським стосовно звинуваченого Радчен-ко Фіногена Галактіоновича (47 років), серед-няка, одноосібника, бувшого петлюрівця, в тому, що він систематично здійснював анти-радянську агітацію, займався створенням те-рористичної групи, яка ставила перед собою мету – боротьбу з радянською владою; Мару-щака Івана Юхимовича (34 роки), бідняка, члена колгоспу, якого було затримано при крадіжці колгоспних продуктів, звинувачено в проведенні активної антирадянської агіта-ції, вербуванні членів антирадянської терори-стичної організації, зберігав у себе вдома зброю; Драча Григорія Михайловича (30 років), сина розкуркуленого та висланого куркуля в тому, що будучи наверненим Мару-щаком Іваном був активним учасником контрреволюційної групи та займався сам та-кож вербуванням нових членів. Марущака Григорія Фомича (23 роки), незаможника, од-руженого з донькою куркуля, який був висла-ний, який за пропозицією Марущака Івана вступив до контрреволюційної групи і займа-вся вербуванням нових членів; Ковальчука
Максима Пилиповича (30 років), розкуркуле-ного у 1932 р., учасник антирадянського ви-ступу в 1930 р., вступив до контрреволюцій-ної групи і зобов’язався забезпечити учасни-ків групи зброєю; Курку Данило Харитонович (48 років) з куркулів, що вступив до контрре-волюційної групи та приймав участь у прове-денні нарад групи; Войтенко Дем’ян Микито-вич (44 роки), середняк, колгоспник, знятий з військового обліку, засуджений за крадіжку колгоспних продуктів, за вступ до контррево-люційної групи терористичного спрямування та участь в нарадах організації; Радченко Фео-досій Фіногенович (28 років), з середняків, вчитель, механічно виключений з складу ком-сомолу, за володіння інформацією про контр-революційну організацію та недонесення, чим сприяв вчиненню злочину. На підставі матері-алів справи уповноважений 3-го відділу ДПУ Кривинський пропонував за слідчою справою № 423 всіх затриманих притягти до відповіда-льності, спрямувати матеріали на розгляд су-дової трійки при колегії ДПУ УРСР та призна-чити такі покарання: Радченко Фіногену Гала-ктіоновичу, Драчу Григорію Михайловичу та Ковальчуку Максиму Філіповичу – розстріл. Марущаку Івану Юхимовичу та Войтенко Де-м’яну Микитовичу – ув’язнення в концентра-ційному таборі терміном на 5 років. Курку Да-нілу Іларіоновичу, Марущаку Григорію Фомі-чу та Радченко Феодосію Фіногеновичу – ви-слання в Північні райони терміном на 3 роки. З цими пропозиціями погодились начальник СПО Блюман та заст. начальника обласного відділу ДПУ Камінський. На підставі засідання судової трійки при Колегії ДПУ УРСР протоколом № 61/494 від 26–27 квітня 1933 р. Марущак Григорій Фо-
2 ДАМО, ф. Р-5859, оп. 2, спр. 6562, арк. 16.
Петро Маковей Гриторій Марущак Даніл Курка
Микола Зеркаль К Р А Є З Н А В С Т В О 1’2018
166
мич було висланий в Північний район на 3 роки, Драча Григорія Михайловича в конце-нтраційний табір на 5 років, Ковальчука Мак-сима Пилиповича в концентраційний табір на 3 роки, Войтенко Дем’яна Микитовича в кон-центраційний табір на 3 роки, Марущака Іва-на Юхимовича – вислати в Північний край на 3 роки, Курку Данила Харитоновича – з-під варти звільнити та справу припинити, Рад-ченко Феодосія Феногеновича з-під варти звільнити, а справу припинити, Радченко Фе-ногена Галактіоновича ув’язнити в концент-раційний табір на 5 років. 13 вересня 1990 р. всі фігуранти справи були виправдані на підставі висновку затвер-дженого прокурором Миколаївської області, Державного радника юстиції 3 класу Ю. Є. Бон-даря на підставі ст. 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 16 січня 1989 р. «Про додаткові заходи по відновленню справедливості сто-совно жертв репресій, які мали місто в період 30–40-х та початку 50-х років». На жаль, Войтенко Дем’ян Микитович вже 27 липня 1933 р. помер, що засвідчує акт про смерть, де причиною смерті зазначається не виснаження, тобто голод, а тимчасове послаб-лення серцевої м’язи. Навіть без конкретних дій спрямованих на протидію радянській владі людей засуджу-
вали до конкретних термінів ув’язнення, змінювали долі людей, а часто і навіть саме життя, як засвідчила розгля-нута справа. Рівень поперед-нього розслідування демон-стрував необізнаність слідчих низового рівня і бажання за будь-яку ціну продемонстру-вати своє «ефективність» роботи за допомо-гою значної кількості підготовлених, «сфаль-сифікованих» справ. Отримавши такі «вологі» справи вже підготовлені фахівці часто не мог-ли винести звинувачувальний вирок і змуше-ні були звільняти з під варти підозрюваних. Досліджуючи кримінальні справи, які збе-реглись до наших днів, ще одним типовим прикладом також може бути справа українця, раніше не засудженого Біленка Мефодія Філі-повича3. Він народився та проживав в селі Грушівка Першотравневого району, відділив-ся від батьківського господарства після рево-люції 1917 р. У 1931 р. ступає до колгоспу, а в 1933 р. був виключений як син кулака – логіку зрозуміти вкрай складно, адже всі знали на момент вступу з якої він родини. На січень 1933 р. йому було 36 років, був одружений з 33 річною Олександрою Сафронівною. Сам він походив з заможної багатодітної родини яка мешкала окремо, а саме батько Філіп (80 ро-ків), мати Ганна Іванівна (76 р.), брати: Фока (44 р.), Тимофій (40 р.) – на січень 1933 р. вже був висланий, Прокіп (26 р.), Іван (19 р.), сест-ри: Явдоха (37 р.), Марія (18 р). Таким чином ми бачимо що робочих рук в родині було вдос-таль, а відповідно і ринкова конкурентоспро-можність такого господарства була достатньо високою. На час арешту із майна у нього зали-
3 ДАМО, ф. Р-5859, оп. 2, спр. 654, арк. 8–12.
Дем’ян Войтенко Іван Марущак Григорій Драч
Фіноген Радченко Мефодій Біленко
167
Репресії селян на Миколаївщині під час голодомору 1932—1933 рр.:
за матеріалами кримінальних справ шались: хата, сарай та корова. Цікавою була дана йому характеристика в які зазначалось, що «син куркуля, знаходився у банді білих Петлюри, де був у штабі технічним виконав-цем та при штабі керував повстанням проти червоної армії. В даний час перебуваючи в колгоспі здійснював скажено розкладницьку роботу проти хлібозаготівлі та агітував за ма-совий вихід з колгоспу селян, завдяки чому колгоспники купували за його ініціативою коней та вимагали землю під посів, наприклад Лебеденко та Нестеренко. Біленко людина соціально небезпечна особливо в даний мо-мент колгоспного будівництва» (22 січня 1933 р.). 27 січня 1933 р. уповноважений Пер-шотравневого районного відділення Одесько-го облвідділу ДПУ УРСР Луполовер виносить постанову № 588 про початок слідства та ув’я-знення Біленка Мефодія Филиповича. Лещата репресій відразу запрацювали на повну силу. Свідком за даною справою прохо-див його односелець Хоменко Мефодій Івано-вич, 34 років, бідняк, українець, одружений, мав 2 дітей, хлібороб. Він засвідчував те, що Біленко М.Ф. на роботу виходив рідко, в осно-вному займався спекуляцією, а саме відвозив на продаж муку в Першотравневе на базар, особливо в час польових робіт, що вплинуло на роботу колгоспу в цілому. Він зазначав, що внаслідок не виходу на роботу братів Біленко Прокопа та Мефодія затягнувся обмолот зер-на. Словами свідка він «проліз» в колгосп за-вдяки тому, що в колгоспі вже був його брат Тимофій, який виконував функції рільника, що свідчило про його рівень агрономічних знань. Головним звинуваченням для притяг-нення до кримінальної відповідальності ста-ли прогули та соціальне походження і участь в білому русі. Другим свідком по справі прохо-див Ткаченко Петро Власович, віком 31 рік, також його земляк, бідняк, одружений, у влас-ності була лише хата, освіта нижча, хлібороб, який виріс з ним з дитинства. Головним зви-нуваченням також було куркульське похо-дження та участь у білому русі. Зазначається також той факт, що до звинуваченого при-йшов завгосп колгоспу Вітенко Григорій та
став вимагати щоб він виходив на роботу і Біленко Мефодій заявляв «навіщо мені працю-вати в колгоспі, все одно нічого не даєте їсти в минулому році голодували і в цьому році го-лодуємо», що впливало на роботу. Під впли-вом цих слів траплялись випадки масового невиходу на роботу, що і впливало на перебіг жнив та виконання плану хлібозаготівель. У цій кримінальній справі був і третій свідок, що було нехарактерним для даного виду кри-мінальних проваджень. Свідком був також бідняк Дорошенко Логвин Якович, 40 років, бідняк, освіта нижча, одружений, хлібороб. Він додає те, що на період жнив Біленко запи-сався в черевичну майстерню і сам не ходив на роботу і дружину не пускав. В своїх промо-вах зазначав, що «чорт з ним з колгоспом, все одно там їсти не дадуть», а також заявляв, що «ви собі працюєте, а я маю 50–70 крб. на мі-сяць і мені добре». Тобто фактично всі звину-вачення носили усний та загальний характер, без конкретних фактів дій. Сам звинувачений від усіх фактів відхрещувався і ніби ніяких антирадянських висловлювань не робив. У постанові за справою № 588 від 28 січня 1933 р. зазначалось, що «…в злочині, передба-ченому ст. 54-10 Кримінального кодексу, на-правити в судову трійку при колегії ДПУ УРСР з проханням про застосування до нього захо-ду соціального захисту – ув’язнення в концта-бір терміном на п’ять років. Все це за підписа-ми співробітника райвідділу ДПУ Луполовер, начальник райвідділу ДПУ Кусков, прокурор Романов. Дослідивши матеріали справи про-токолом № 29/903 особливої наради при ко-легії ДПУ УРСР 4 лютого 1933 р. було прийня-то рішення Біленко Мефодія Пилиповича з під варти звільнити, а справу припинити. Одночасно було розпочато справу № 610 і стосовно його брата Біленко Прокопа Пилипо-вича (1906 року народження)4. Він був одру-жений з Маланкою Трохимівною (26 років), мав дочку Катерину (4 роки) у власності якого були на час арешту хата, сарай, корова. За ху-ліганство був засуджений у 1926 р. на два ро-ки допру. Свідок за звинуваченням Касьянен-ко Петро Матвійович був його земляком, бід-
4 ДАМО, ф. Р-5859, оп. 2, спр. 655, арк. 8–16.
Микола Зеркаль К Р А Є З Н А В С Т В О 1’2018
168
няком, українцем, одружений, 5 дітей, бідняк. Він зазначав, що Біленко Прокоп міцний сере-дняк, сміявся над бідняками, зауважуючи, що «на кой чорт ви ходите на роботу, коли так чи інакше колгоспи розпадуться, вони не можуть спільно працювати, а їх створили лише для того, щоб було легше вибивати з нас хліб, а ми всі будемо поступово вмирати з голоду для того щоб нас було менше, а чому менше – то-му що селян в десять разів більше ніж робіт-ників. Тому вони і бояться щоб їх селяни не задушили уночі». Свідком проходив також 27 річний Паро-женко Трохим Іванович, малограмотний укра-їнець, бідняк, одружений, хлібороб який фак-тично дублював свідчення Кас’яненка Петра, майже дослівно, що наштовхує на думку про замовний характер свідчень. Третім свідком проходив 25 річний Мілен-ко Іван Микифорович, бідняк, українець, одру-жений, столяр який так само дублював всі сві-дчення. Сам звинувачений лише зазначав, що ці-кавився чому перестали видавати хліб. В пос-танові за справою № 610 від 29 січня 1933 р. зазначалось, що «…в злочині, передбаченому ст. 54-10 Кримінального кодексу, направити в судову трійку при колегії ДПУ УРСР з прохан-ням про застосування до нього заходу соціа-льного захисту – ув’язнення в концтабір тер-міном на п’ять років. Все це за підписами спів-робітника райвідділу ДПУ Луполовер, нач. райвідділу ДПУ Кусков, прокурор Романов. Дослідивши матеріали справи, протоколом № 33/907 особливої наради при колегії ДПУ УРСР 8 лютого 1933 р. було прийнято рішення вислати в Північні райони на три роки ета-пом. На підставі ст. 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 16 січня 1989 р. «Про додаткові заходи по відновленню справедливості стосо-вно жертв репресій, які мали місце в період –40-х і початку 50-х років» визнавалось, що Біленко П. Ф. підпадає під дію згаданого акту. Документ був підготовлений старшим поміч-ником прокурора області по нагляду за слідс-твом в органах КДБ, радником юстиції В. М. Колбєшкіним, начальником слідчої гру-пи УКДБ УРСР у Миколаївські області
В. А. Левенцем 6 грудня 1989 р. та затвердже-но 10 грудня 1989 р. прокурором Миколаївсь-кої області старшим радником юстиції Ю. Є. Бондарем. Наведені справи свідчать лише про зага-льну схему діяльності каральних органів, ко-ли пригадувалось як звинувачення походжен-ня з заможної родини, або участь в револю-ційних подіях не на боці переможців. На підс-таві досліджених справ стає цілком зрозуміло, що вся система судочинства щодо селян була побудована таким чином, аби доказова база відігравала допоміжну і не обов’язкову части-ну судочинства, а головним було те що люди-на була хліборобом, вела самостійне господар-ство, намагалась за будь-яку ціну зберегти відокремлене господарство. У значній мірі це була свого роду помста за минулу діяльність. У матеріалах справ задокументовано факти тотального вилучення всього продовольства і приречення людей на вимирання. Фактично думки ставали одним із доказів вини підсуд-них. Поставлена мета скорочення кількості українського сільського населення, яке не де-монструвало підтримку радянських перетво-рень, а стало фундаментом для руху опору і залишалось потенційно небезпечним. Зазна-чені кримінальні справи є демонстрацією іс-нуючого на той час такого ганебного явища, як звинувачення своїх односельців заради отримання частини конфіскованого. Одні українці засвідчували брехню стосовно інших. Крім Голодомору радянська система застосу-вала також відкриту репресивну політику що-до українського населення. Поки що задоку-ментовано 2008 громадян Миколаївщини які потрапили в лещата терору, збереглись їх кримінальні справи. Значний вал криміналь-них справ стосувався молодих селян, які мали досвід практичної роботи на землі, ведення господарства, мали навички організаційної роботи, військовий досвід в буремні роки Української революції, демонстрували наяв-ність власного бачення триваючих перетво-рень економічного життя та політичного уст-рою країни. В умовах запровадження нелюд-ської політики голодомору саме цей проша-рок населення міг стати потужною силою опо-ру більшовицькій владі і потреба попередити
169
Репресії селян на Миколаївщині під час голодомору 1932—1933 рр.:
за матеріалами кримінальних справ навіть перші кроки згуртування селян на про-тидію політики винищення сільського насе-лення обумовлювала вилучення з сільської спільноти значної кількості молодих чолові-ків. Про певну неприховану мету придушення руху самоорганізації українських селян свід-чить значна кількість рішень про звільнення від відповідальності у зв’язку за відсутність взагалі будь-яких підстав, за винятком віку та походження. Сьогодні постає завдання не ли-ше визнати штучне інспірування радянською політичною системою знищення цілого поко-ління українських селян, а також і висвітлен-ня попереднього життя українців, адже муче-ницька смерть, відбування кримінальних по-
карань не створюють у сучасних читачів, пов-ної картини історичного безперервного про-цесу, етнічного зростання та зберігання мен-тального досвіду і зміцнення етнічної іденти-чності сьогодні. Тому потрібно продовжувати науково-дослідницьку роботу з існуючими архівними документами кримінальних справ та збирання і реконструкція багатовимірного трагічного періоду історії українського етносу у 1932–1933 рр. і напрацювання цілісної пара-дигми історичного процесу на теренах нашої країни, критичне застосування всього ком-плексу історичних джерел, включаючи й усні свідчення.
|