Козацька старшина Бузького війська: особливості етнічного та соціального складу
У даній статті на основі архівних документів Державного архіву Одеської області та Російського державного військово-історичного архіву складено просопографічний портрет старшини Бузького війська. Основним питанням, яке підіймається у статті стало висвітлення їх етнічного та соціального складу. Ок...
Gespeichert in:
| Datum: | 2018 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2018
|
| Schriftenreihe: | Краєзнавство |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169005 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Козацька старшина Бузького війська: особливості етнічного та соціального складу / А. Ложешник, О. Ложешник // Краєзнавство. — 2018. — № 1. — С. 174-185. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-169005 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1690052020-06-01T01:25:51Z Козацька старшина Бузького війська: особливості етнічного та соціального складу Ложешник, А. Ложешник, О. Південь України: історико-теоретичні проблеми вивчення У даній статті на основі архівних документів Державного архіву Одеської області та Російського державного військово-історичного архіву складено просопографічний портрет старшини Бузького війська. Основним питанням, яке підіймається у статті стало висвітлення їх етнічного та соціального складу. Окремим аспектом досліджується участь старшини у військових кампаніях під час російсько-турецьких (1787–1791 та 1806–1812 рр.) та війни з Наполеоном 1812 року. В дослідженні також вперше публікуються матеріали (рапорт та формулярні списки) з фонду ф. 1 «Канцелярія Новоросійського і Бессарабського генерал-губернатора» Державного архіву Одеської області. At the end of the XVIII – the beginning of the ХІХ centuries. in the south of Ukraine, irregular Cossack troops were formed, which took an active part not only in the liberation of the South Ukrainian region from the invaders, but also in its colonization. The place of the deployment of the Bug army was the territory of the modern Mykolayiv region. In this article, based on an analysis of previously published studies (A. Petrov, O. Mikhailovsky-Danilevsky, A. Rudkovsky, A. Zyablovsky, A. Skalkovsky, V. Lobachevsky, V. Semenov-Tian-Shansky, O. Bagaliy-Tatarinova, O. Druzhinina, I. Khioni, O. Doroshenko), which reveal some aspects of the life of the senior officers of the Bug army, and the newly-discovered documents of the State Archives of the Odessa Region and the Russian State Military Historical Archive, a pro-portrait portrait of the Bugskiy Sergeant foreman was drawn up. The main attention during the compilation of the prosopographical portrait was given to the illumination and comparison of the ethnic and social composition of the Starchinsky Corps in different periods of the army's existence; the question of the reciprocal influence of the sources of its acquisition and the social status of the foremen. The participation of the foreman in military campaigns during the Russo-Turkish (1787–1791 and 1806–1812) wars and the war against Napoleon in 1812 was considered a separate aspect; her colonial and patronage activities in the south of Ukraine. The study also published materials for the first time (the report of Ataman Colonel Kantakuzen and the lists of Bug military commanders), which are in the first fund of the «Office of the Novorossiysk and Bessarabian Governor- General» of the State Archives of the Odessa Region and illustrate the procedure for awarding the next military rank by the example of the Moraitov 1, The Musties 1, Birzula, Tsvetova, Tryanova and Kapustin. В данной статье на основе архивных документов Государственного архива Одесской области и Российского государственного военно-исторического архива составлен просопографичний портрет старшины Бугского войска. Основным вопросом, который поднимается в статье стало освещение их этнического и социального состава. Отдельным аспектом исследуется участие старшины в военных кампаниях во время русско-турецких (1787-1791 и 1806-1812 гг.) и войны с Наполеоном 1812 года. В исследовании также впервые публикуются материалы (рапорт и формулярные списки) из фонда №1 «Канцелярия Новороссийского і Бессарабского генерал-губернатора» Государственного архива Одесской области. 2018 Article Козацька старшина Бузького війська: особливості етнічного та соціального складу / А. Ложешник, О. Ложешник // Краєзнавство. — 2018. — № 1. — С. 174-185. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169005 94(477.73):355.332:323.11:316.342.2"1787/1803" uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Південь України: історико-теоретичні проблеми вивчення Південь України: історико-теоретичні проблеми вивчення |
| spellingShingle |
Південь України: історико-теоретичні проблеми вивчення Південь України: історико-теоретичні проблеми вивчення Ложешник, А. Ложешник, О. Козацька старшина Бузького війська: особливості етнічного та соціального складу Краєзнавство |
| description |
У даній статті на основі архівних документів Державного архіву Одеської області та Російського
державного військово-історичного архіву складено просопографічний портрет старшини Бузького війська.
Основним питанням, яке підіймається у статті стало висвітлення їх етнічного та соціального
складу. Окремим аспектом досліджується участь старшини у військових кампаніях під час російсько-турецьких (1787–1791 та 1806–1812 рр.) та війни з Наполеоном 1812 року.
В дослідженні також вперше публікуються матеріали (рапорт та формулярні списки) з фонду ф. 1
«Канцелярія Новоросійського і Бессарабського генерал-губернатора» Державного архіву Одеської області. |
| format |
Article |
| author |
Ложешник, А. Ложешник, О. |
| author_facet |
Ложешник, А. Ложешник, О. |
| author_sort |
Ложешник, А. |
| title |
Козацька старшина Бузького війська: особливості етнічного та соціального складу |
| title_short |
Козацька старшина Бузького війська: особливості етнічного та соціального складу |
| title_full |
Козацька старшина Бузького війська: особливості етнічного та соціального складу |
| title_fullStr |
Козацька старшина Бузького війська: особливості етнічного та соціального складу |
| title_full_unstemmed |
Козацька старшина Бузького війська: особливості етнічного та соціального складу |
| title_sort |
козацька старшина бузького війська: особливості етнічного та соціального складу |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2018 |
| topic_facet |
Південь України: історико-теоретичні проблеми вивчення |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169005 |
| citation_txt |
Козацька старшина Бузького війська: особливості етнічного та соціального складу / А. Ложешник, О. Ложешник // Краєзнавство. — 2018. — № 1. — С. 174-185. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. |
| series |
Краєзнавство |
| work_keys_str_mv |
AT ložešnika kozacʹkastaršinabuzʹkogovíjsʹkaosoblivostíetníčnogotasocíalʹnogoskladu AT ložešniko kozacʹkastaršinabuzʹkogovíjsʹkaosoblivostíetníčnogotasocíalʹnogoskladu |
| first_indexed |
2025-07-15T03:45:39Z |
| last_indexed |
2025-07-15T03:45:39Z |
| _version_ |
1837683064149377024 |
| fulltext |
174
УДК 94(477.73):355.332:323.11:316.342.2"1787/1803"
Аліса Ложешник, Олександр Ложешник (м. Одеса)
КОЗАЦЬКА СТАРШИНА БУЗЬКОГО КОЗАЦЬКОГО ВІЙСЬКА:
особливості етнічного та соціального складу
У даній статті на основі архівних документів Державного архіву Одеської області та Російського
державного військово-історичного архіву складено просопографічний портрет старшини Бузького війська.
Основним питанням, яке підіймається у статті стало висвітлення їх етнічного та соціального
складу. Окремим аспектом досліджується участь старшини у військових кампаніях під час російсько-
турецьких (1787–1791 та 1806–1812 рр.) та війни з Наполеоном 1812 року.
В дослідженні також вперше публікуються матеріали (рапорт та формулярні списки) з фонду ф. 1
«Канцелярія Новоросійського і Бессарабського генерал-губернатора» Державного архіву Одеської області.
Ключові слова: Бузьке козацьке військо, старшина, просопоргафічний портрет, етнічний склад, вій-
ськові компанії.
Alisa Lozheshnik, Aleksandr Lozheshnik
Cossack elder of the Bug Cossack army:
features of ethnic and social composition
At the end of the XVIII – the beginning of the ХІХ centuries. in the south of Ukraine, irregular Cossack troops were
formed, which took an active part not only in the liberation of the South Ukrainian region from the invaders, but also
in its colonization. The place of the deployment of the Bug army was the territory of the modern Mykolayiv region.
In this article, based on an analysis of previously published studies (A. Petrov, O. Mikhailovsky-Danilevsky,
A. Rudkovsky, A. Zyablovsky, A. Skalkovsky, V. Lobachevsky, V. Semenov-Tian-Shansky, O. Bagaliy-Tatarinova,
O. Druzhinina, I. Khioni, O. Doroshenko), which reveal some aspects of the life of the senior officers of the Bug army,
and the newly-discovered documents of the State Archives of the Odessa Region and the Russian State Military His-
torical Archive, a pro-portrait portrait of the Bugskiy Sergeant foreman was drawn up.
The main attention during the compilation of the prosopographical portrait was given to the illumination and
comparison of the ethnic and social composition of the Starchinsky Corps in different periods of the army's exis-
tence; the question of the reciprocal influence of the sources of its acquisition and the social status of the foremen.
The participation of the foreman in military campaigns during the Russo-Turkish (1787–1791 and 1806–1812)
wars and the war against Napoleon in 1812 was considered a separate aspect; her colonial and patronage activi-
ties in the south of Ukraine.
The study also published materials for the first time (the report of Ataman Colonel Kantakuzen and the lists of
Bug military commanders), which are in the first fund of the «Office of the Novorossiysk and Bessarabian Governor-
General» of the State Archives of the Odessa Region and illustrate the procedure for awarding the next military
rank by the example of the Moraitov 1, The Musties 1, Birzula, Tsvetova, Tryanova and Kapustin.
Key words: Bug Cossack army, foreman, prosopographical portrait, ethnic composition, social status, military
campaigns, participation in colonization, patronage activities.
Алиса Ложешник, Александр Ложешник
Казацкая старшина Бугского казачьего войска:
особенности этнического и социального состава
В данной статье на основе архивных документов Государственного архива Одесской области и Рос-
сийского государственного военно-исторического архива составлен просопографичний портрет стар-
шины Бугского войска.
Основным вопросом, который поднимается в статье стало освещение их этнического и социально-
го состава. Отдельным аспектом исследуется участие старшины в военных кампаниях во время русско-
турецких (1787-1791 и 1806-1812 гг.) и войны с Наполеоном 1812 года.
В исследовании также впервые публикуются материалы (рапорт и формулярные списки) из фонда
№1 «Канцелярия Новороссийского і Бессарабского генерал-губернатора» Государственного архива Одес-
ской области.
Ключевые слова: Бугское казачье войско, старшина, просопоргафичний портрет, этнический со-
став, военные компании.
175
Козацька старшина Бузького козацького війська:
особливості етнічного та соціального складу На межі ХХ–ХХІ ст. усе більшого значення набула персоніфікація історії, що ставить в основу подій та явищ минулого людину з її здібностями, громадянською позицією та кон-кретними вчинками. Посилений інтерес до особи в історії вимагає від сучасних дослідни-ків не лише написання біографії, перерахуван-ня та уточнення окремих фактів, дат, але й поглибленого вивчення особистості людини, в усій багатогранності її соціально-психоло-гічних та індивідуальних рис. В умовах активного запровадження до наукового обігу нових джерел історикам стає доступним цінний матеріал просопографічно-го характеру, який дає змогу створити «живі» портрети відомих людей, відтворити їх обра-зи у сукупності позитивних і негативних сто-рін життєпису, не замкнутого у статичні рам-ки «сухої» біографії. Наприкінці ХVІІІ – в першій половині ХІХ ст. на півдні України діяли іррегулярні війська: Чорноморське, Катеринославське, Бузьке, Усть-Дунайське Буджацьке, Азовське, Дунайське (Новоросійське), що були сформо-вані для захисту та укріплення південноукра-
їнських рубежів, визволення територій Пів-денної України від Османського панування, сприяння поверненню запорожців з-за Дунаю. У даній статті здійснимо реконструкцію про-сопографічного портрета старшини Бузького війська, створеного напередодні російсько-турецької війни 1787–1791 років. Інформацію про основні етапи життєдіяль-ності старшини можна знайти у багатьох стат-тях та монографіях дослідників, серед яких слід назвати А. Петрова1, О. Михайловського-Дани-левського2, А. Рудковського3, Є. Зябловського4, А. Скальковського5, В. Лобачевського6, В. Се-менова-Тянь-Шанського7, О. Багалій-Татаріно-ву8, В. Глинку9, О. Дружиніну10, Б. Абаліхіна11, В. Бабкіна12, Л. Бескровного13, І. Хіоні14, О. До-рошенко15. Але її замало, щоб сформувати уяв-лення про дослідника як особистість. У документальній спадщині старшини на-явний комплекс джерел, що містять хоч і фра-гментарний, але важливий просопографічний матеріал, які зберігаються в архівосховищах України та Російської Федерації. Найціннішим джерелом являються формулярні та послужні списки, у яких зазначені імена, по батькові,
1 Петров А. Н. Война России с Турцией 1806–1812 гг. / А. Н. Петров. – СПб. : Военная тип., 1885. – Т. 1 : 1806 и 1807 гг. Михельсон и Мейндорф. – 414 с. 2 Михайловский-Данилевский А. И. Описание Отечественной войны 1812 г. / А. И. Михайловский-Данилевский. – СПб. : Тип. Штаба Отдельного Корпуса Внутренней Стражи, 1843. – Ч. 2. – 436 с. 3 Рудковский А. Сведения о Бугских казаках / А. Рудковский // Киевская старина. – 1882. – Т. 4, ноябрь. – С. 389–391. 4 Зябловский Е. Ф. Статистическое описание Российской империи в нынешнем ее состоянии с предварительными понятиями о статистике и с общим обозрением Европы в статистическом виде / Е. Ф. Зябловский. – СПб. : В Морской тип., 1815. – Ч. 3. – 392 с. 5 Скальковский А. А. Еще о бугских казаках / А. А. Скальковский // Киевская старина. – 1882. – Т. 4, декабрь. – С. 598–603; Его же. К истории бугских казаков // Киевская старина. – 1883. – Т. 6, май. – С. 186–187. 6 Лобачевский В. Бугское казачество и военные поселения : литературные наброски о. Владимира Лобачевского / В. Лобачевский // Киевская старина. – 1887. – № 12. – С. 591–626. 7 Россия. Полное географическое описание нашего Отечества. Настольная дорожная книга для русских людей: [в 19 т.] / [сост. Б. Г. Карпов, П. А. Федулов, В. И. Каратыгин и др.]; под ред. В. П. Семенова-Тянь-Шанского. – СПб.: тип. А. Ф. Девриена, 1910. – Т. 14: Новороссия и Крым (Бессарабская, Херсонская, Таврическая, Екатеринославская губернии, область войска Донского, Ставропольская губерния). – 983 с. 8 Багалій-Татаринова О. Д. Нариси з історії військових поселень на Україні / О. Д. Багалій-Татаринова // Науковий збірник Харківської науково-дослідної кафедри історії української культури. З історії селянських рухів на Лівобережній Україні. – Харків: Держ. вид. України, 1927. – № 5. – С. 93–153. 9 Глинка В. М. Военная галерея Зимнего дворца / В. М. Глинка, А. В. Помарнацкий. – 2-е изд., испр. и доп. – Л. : Аврора, 1974. – 204 с.; Его же. Записки о 1812 г. – СПб. : в тип. Имп. Российской акад., 1836. – 362 с. 10 Дружинина Е. И. Южная Украина в 1800–1825 гг. / Е. И. Дружинина. – М. : Наука, 1970. – 388 с. 11 Абаліхін Б. С. Український народ у Вітчизняній війні 1812 р. / Б. С. Абаліхін. – Київ: Держполітвидав УРСР, 1962. – 63 с. 12 Бабкин В. И. Народное ополчение в Отечественной войне 1812 г. / В. И. Бабкин. – М.: Социально-экономическая литература, 1962. – 212 с. 13 Бескровный Л. Г. Русская армия и флот в ХІХ в. / Л. Г. Бескровный. – М. : Наука, 1972. – 616 с. 14 Хиони И. А. Бугские казаки и их борьба против феодально-крепостнического гнета (последняя четверть XVIII – пер-вая четверть XIX вв.) : дис. … канд. ист. наук / И. А. Хиони. – Одесса, 1973. – 195 с.; Його ж. До історії заселення Побужжя (Бузьке козацьке військо 1769-1817 рр.) // Український історичний журнал. – 1965. – № 8. – С. 126–128. 15 Дорошенко О. М. Рід Скаржинських в історії Південної України (середина XVIII – початок ХІХ століття) / О. М. Дорошенко. – Миколаїв, 2011. – 164 с.
Аліса Ложешник, Олександр Ложешник К Р А Є З Н А В С Т В О 1’2018
176
вік, родинні зв’язки, походження, служба у війську та участь у військових операціях. До-повнюють інформацію про старшин, як за конкретний проміжок часу так і ретроспекти-вно: «Відомості» і «Послужні та іменні списки» про службу старшин, справи про надання чи-нів та звільнення у відставку16, «Відомості» про майновий статок наказних отаманів та старшин (П. Скаржинського, І. Касперова, Є. Богданова). Дані документи мають винят-кове значення, тому що не дублюються інши-ми джерелами. Вони найкраще допомагають в дослідженні соціального походження старши-ни, її етнічного складу, причин вступу до ко-зацтва, важливих моментів соціально-еконо-мічної та воєнної історії війська. Створене напередодні російсько-турець-кої війни 1787–1791 рр. Бузьке військо ком-плектувалось за зразком Чорноморського та Донського військ, тобто в кожному полку слу-жило: п’ять полкових осавулів, п’ять сотників, п’ять хорунжих, один квартирмейстер, один писар, 483 урядники та козаки17. Відповідно у трьох полках окрім військового отамана слу-жило три полковники, 15 полкових осавулів, 15 сотників, 15 хорунжих, три квартирмейстри. Слід зазначити, що під час комплектування ста-ршинського корпусу перевагу віддавали штаб- та обер-офіцерам і лише після цього добирали відповідну кількість із шанованих старшин вій-ська. Разом з тим, в кожному полку могли слу-жити «надкомплектні» старшини, які «очікували своєї черги» для підвищення. Так, зокрема, наприкінці ХVІІІ ст. у війську служи-ло: в першому полку 38, в другому – 48, в тре-тьому – 55 старшин, тобто 141 особа, окрім полкових писарів, які набирались на службу з офіцерських дітей після певної підготовки при Військовій канцелярії18. Чисельність ком-плекту кожного полку збільшилася 31 серпня 1803 р., коли до них було зараховано десять урядників (п’ять старших і п’ять молодших)19.
Призначення офіційних чинів залежало від імператора, військового отамана та коле-зького інспектора, а у військовий час – від ко-мандуючого армією чи корпусом. Прийняття офіцерів по війську могло відбуватись лише на існуючі вакансії, щоб чини не перевищува-ли встановленої кількості, за спільним подан-ням військового отамана та Військової канце-лярії на ім’я імператора через Херсонського воєнного губернатора, а під час війни через командуючого армією чи корпусом військ, до складу яких входила старшина Бузького вій-ська, за поданням похідного отамана або пол-ковників. Винятком із встановленого порядку були лише випадки, коли на службу відряджа-лись одночасно всі три полки, а старшин че-рез перебування на різних посадах по внутрі-шній службі або через хворобу не вистачало. В таких випадках військовий отаман разом з Військовою канцелярією на свій розсуд приз-начали до полків зауряд-старшинами здібних урядників та козаків, які заслуговували на довіру. Згодом тих з них, які проявляли на за-йнятій посаді старанність та мужність, приз-начали на вакантні посади20. При поданні на призначення враховувалось не лише старшинство, а й здатність до прохо-дження служби та достоїнства, а під час війни відмінна хоробрість та розторопність, виявлені під час військових кампаній. Проте, коли в по-данні хтось із старшин за погане несення служ-би чи з інших причин був позбавлений підви-щення, офіцер мав це аргументувати21. На основі наказу військової колегії від 22 березня 1798 р. чини Бузького війська прирі-внювались до табельних чинів регулярної армії: полковникам надавались чини майорів, осаву-лам – ротмістрів, хорунжим – корнетів, сотни-кам – поручиків, квартирмейстри прирівнюва-лись до квартирмейстрів регулярних військ22. Етнічний та соціальний склад війська, особливо в перші роки його функціонування,
16 Русский государственый военно-исторический архив (далі - РГВИА), ф. 13, оп. 1/107, д. 21. – 16 л.; РГВИА, ф. 13, оп. 1/107, д. 38, 26 л.; РГВИА, ф. 13, оп. 1/107, д. 94, 23 л.; РГВИА, ф. 846, оп. 1, д. 2415, 730 л. 17 РГВИА, ф. 846, оп. 16, д. 341, л. 210. 18 РГВИА, ф. 846, оп. 16, д. 341, л. 297. 19 Там само, л. 197. 20 РГВИА, ф. 846, оп. 16, д. 341, л. 423. 21 Там само, л. 299. 22 Там само, л. 294.
177
Козацька старшина Бузького козацького війська:
особливості етнічного та соціального складу визначався джерелами комплектування та поповнення. Його «строкатість» мала декіль-ка причин. Однією з них був масовий вступ до Бузького війська різних станів та національ-ностей. Так, зокрема, в 1796 р. за наказом Ка-терини ІІ козаками стали 3796 душ кріпаків князя Г. Потьомкіна, які за бойові заслуги бу-ли удостоєні офіцерських чинів23; у 1790 р. завдяки волонтерській діяльності волоських князів Івана та Миколи Кантакузенів військо поповнилося вихідцями із Молдавського та Волоського князівств24. Подібні «заходи» вербування проводились і пізніше. Так, в 1806 р. полковник М. Канта-кузен за допомогою підполковника Бицилія, полкового осавула Шеміота, ротмістра Гулди-рія, сотників Петруліна та Грибовецького, пра-порщика Самаріна, військових урядників Ро-моданова та Боднирського записав на службу до 2000 осіб (серед них були й болгари), з яких були сформовані чотири молдавських волонтерських полки в Кишиніві (перший і третій – піші, другий і четвертий – кінні)25. Окрім етнічної «строкатості» старшина Бузького війська характеризувалась і неодно-рідністю «соціального походження». Серед старшини були представники шляхетства: малоросійського (Дорофей Васильєв, Гнат Ра-діонов, Федір Янчеков, Микита Ставицький, Григорій Колесніков, Данило Бутовський, Ки-рило Глоба, Микита Гардовий), польського (Дмитро Боленовий, Олексій Латка, Данило Грометин, Олексій Хмельницький, Федір По-тескі, Григорій Степанов, Іван Салтиновці), молдавського (Семен Попов, Степан Жекул, Євстафій Фурке, Гаврило Бахта, Андрій Ков-рин); російського дворянства (Спиридон Пу-зан). Окрім того бузькими старшинами були греки (Мораїтов Степан), грузини (Петро Же-
ребо), угорці (Йосип Іванов), серби (Матвій Газда), вихрещені турки (Микола Пдопов, Оле-ксандр Ясний), чеченці (О. Чеченський) тощо26. Слід зазначити, що неоднорідність соціа-льного становища старшини істотно вплива-ла на просування по щаблях кар’єрних сходів. Якщо дворяни дуже швидко їх долали, то «козацькі діти» своє підвищення в буквально-му сенсі «виборювали» в битвах з ворогом. До того ж своє право на дворянство старшини «з козацьких дітей» отримували лише у разі на-дання їм дійсного чину за військові подвиги та одержання ордена27. Так, І. Краснов28, роз-почавши військову службу козаком, у 1785 р. став поручиком, а 8 червня 1803 р. – військо-вим отаманом Бузького війська. Головним обов’язком старшини був за-хист рідних земель від загарбників під час во-єнних дій. Беручи активну участь у всіх війсь-кових операціях, що проходили на території Російської імперії наприкінці ХVІІІ – на почат-ку ХІХ ст. вони зарекомендували себе відваж-ними воїнами та гарними організаторами. Так, наприклад, в російсько-турецькій вій-ні 1787–1791 рр. старшина неодноразово вступала в сутички з ворогом на підходах до Очакова. Зокрема, на чолі з полковником П. Скаржинським 27 червня 1788 р. вони здо-були перемогу в бою з турками, які переважа-ли їх чисельно29, а 6 грудня 1788 р. брали без-посередню участь під час штурму Очаківської фортеці, коли було поранено кулею в груди полковника П. Скаржинського. Брала безпосередню участь старшина і під час штурму фортеці Хаджибей 14 вересня 1789 року. Варто відзначити, що про взяття Ха-джибея, згідно з ордером князя Г. Потьомкіна від 16 вересня 1789 р., повідомив головнокоман-дуючого саме полковник П. Скаржинський30.
23 Там само, л. 294. 24 РГВИА, ф. 846, оп.16, д.341, л.198; Анцупов И. А. Казачество российское между Бугом и Дунаем / И. А. Анцупов. – Ки-шинев, 2000. – С.251–252. 25 Скальковский А. А. К истории бугских казаков / А. А. Скальковский // Киевская старина. – 1883. – Т. 6, май. – С. 186–187. 26 РГВИА, ф. 490, оп.1, д.618, л.190. 27 Анцупов И. А. Указ. соч. – С. 75. 28 Бачинська О. А. Козацтво в «післякозацьку» добу української історії (кінець ХVІІІ–ХІХ ст.). / О. А. Бачинська. – Київ : Вища школа, 2011. – С. 62. 29 Суворов А. В.: сборник документов / под. общей ред.: А. В. Сухомлина, В. Д. Стырова. – М.: Военное издательство во-енного министерства СССР, 1951. – Т.2. – С. 322; РГВИА, ф. 846, оп. 1, д. 2415, л. 306. 30 Хаджибей-Одеса та українське козацтво (1415–1797 рр.): до 210-ї річниці штурму Хаджибейського замку: зб. наук. статтей, матеріалів та републікацій / [Т. Г. Гончарук, С. Б. Гуцалюк, І. В. Сапожніков, Г. В. Сапожнікова]. – Одеса: ОКФА, 1999. – С. 138.
Аліса Ложешник, Олександр Ложешник К Р А Є З Н А В С Т В О 1’2018
178
Під час Ізмаїльської кампанії, 2 грудня 1790 р., бужці розбили 35-тисячний гарнізон на чолі з турецьким генералом Мехмет-Пашою, а 11 грудня 1790 р. брали участь у штурмі фортеці Ізмаїл. В основному вони вхо-дили до четвертої колони бригадира і кавале-ра В. Орлова, окрім 180 осіб на чолі з полков-ником П. Скаржинським та капітанами Г. Пламєнцом, Г. Юрашем, підпоручиками О. Капустою та О. Пруєвим31, що входили до шостої колони бригадира І. Горича. В деяких випадках старшина об’єднувала козацькі загони декількох іррегулярних військ, щоб вступити у бій із ворогом, який був у декілька разів більшим: 18 червня 1789 р. під час бою під Бендерами вони об’єд-нались з козаками Донського війська на чолі з І. Ісаєвим та кіннотою Чорноморського війсь-ка, яку очолював кошовий отаман З. Чепіга32; або входило до складу корпусів регулярних військ: 26–31 липня 1791 р. бились з ворогом у складі корпусу князя М. Рєпніна33. Під час російсько-турецької війни 1806–1812 рр. старшина очолювала підрозділи ко-заків Бузького війська34 у складі Молдавсько-го корпусу під керівництвом генерала від ка-валерії А. Тормасова, згодом генерала від ка-валерії барона Мейєндорфа. У складі трьох полків, на чолі з майором Єльчаніновим (командиром першого полку в 1803–1812 рр.), майором Бєляєвим (командиром другого пол-ку з 1803 р.) та майором К. Селістрановим (командиром третього полку) вони брали участь у військових діях на території Бессара-бії, Молдови і Волощини: перший та третій полки – в облозі фортеці Ізмаїл, другий полк,
перебуваючи у складі Молдавської армії, – на території Дунайських князівств35. Під час Наполеонівської війни 1812 р. три полки козаків Бузького війська входили до складу Третього піхотного корпусу генерала М. Платова Першої Західної армії, загону Д. Давидова36. Козаків першого полку очолю-вав осавул С. Жекул, а з 20 липня 1812 р. – ротмістр (з кінця 1812 р. – полковник) О. Че-ченський, другого полку – військовий полков-ник М. Нємцо-Петровський, третього полку – майор К. Селістранов. Окрім вищезгаданих полків, Бузьке війсь-ко добровільно і за власні кошти сформувало та забезпечило кіньми ескадрон із 111 козаків на чолі з В. Скаржинським, сином генерал-майора П. Скаржинського та дружину (полк) із 500 козаків. Окрім того, для поповнення ді-ючих на фронті бузьких полків було підготов-лено команду із 500 козаків, «щоб ними замі-нити втрати в рядах своїх товаришів», але в зв’язку з епідемією чуми на території Херсон-ської губернії вона виконувала обов’язки ка-рантинної служби в Одесі37. Уряд високо оцінив героїзм старшини за участь у бойових діях, які проходили на тери-торії Російської імперії кінця ХVІІІ – першої половини ХІХ ст., нагородивши їх орденами, медалями та чинами. Так, за героїзм в російсько-турецькій війні 1787–1791 рр. старшина нагороджена трьома орденами, двома Золотими хрестами та двома медалями. Зокрема, за участь в Очаківській кампанії нагороджені: полковник П. Скаржин-ський орденом Святого Георгія III ступеня та Золотим хрестом «За службу і хоробрість»38,
31 Собрание разных полученных от главнокомандующих армиями и флотами ко двору донесений: с подлинников присылаемых в Имп. Академию наук для напечатания в Ведомостях / [сост. А. М. Грибовский]. – СПб. : Имп. Акад. наук, 1789–1791. – С. 61, 69. 32 Дружинина Е. И. Указ. соч. – С. 169. 33 Собрание всех помещенных в Ведомостях обеих столиц, с 1787 по 1791 год включительно, реляций о военных дей-ствиях против неприятелей Российской империи / [сост. А. М. Грибовский]. – М.: Университетская тип. у В. Окорокова. – 1791. – Ч. 1. – С. 103. 34 Державний архів Одеської області (ДАОО), ф. 1, оп. 218, спр. 7, арк. 928-934 зв.; ДАОО, ф. 1, оп. 218, спр. 8, арк. 83-85; РГВИА, ф.490, оп. 1, д. 618, л. 336–372. 35 Петров А. Н. Указ. соч. – С. 115. 36 Васильев А. А. Русские соединенные армии при Бородине 24–26 августа 1812 г.: состав войск и численность / А. А. Васильев, А. А. Елисеев. – М., 1997. – С. 63–64, 69. 37 Столетие Военного министерства. 1802–1902. Главное управление казачьих войск: исторический очерк. – СПб.: Синодальная тип., 1902. – Кн. 3. – С. 258–259. 38 РГВИА, ф. 489, оп. 1, д. 3022, л. 48.
179
Козацька старшина Бузького козацького війська:
особливості етнічного та соціального складу прем’єр-майор І. Бей-Атажухов – «діаманто-вою медаллю» (золотою з діамантами). За участь у штурмі фортеці Ізмаїл нагоро-джено: підполковника О. Орлова орденом Свя-того Георгія IІІ ступеня, підполковника І. Бей-Атажухова орденом Святого Георгія IV ступеня; отамана П. Скаржинського39 та капітана С. Балабіна Ізмаїльськими (Золотими) хреста-ми «За проявлену хоробрість»40. За участь у Наполеонівській війні 1812 р. та закордонних походах 1813–1814 рр. геро-їзм старшини Бузького війська відзначали неодноразово командуючі військами, нагоро-джуючи їх орденами, медалями та підвищен-ням по службі. Серед них: герой Наполеонівсь-кої війни 1812 р. Д. Давидов, командир тре-тього полку підполковник Кленовський, які прохали Олександра І нагородити офіцерів, що відзначилися «мужністю, хоробрістю і безстрашністю в боях з ворогом, який намага-вся проникнути в Малоросію», генерал Лідерс, під командуванням якого перебував ескадрон В. Скаржинського, адмірал Чичагов. Про їхні подвиги згадував 23 жовтня 1812 р. у своєму рапорті Олександру І та М. Кутузов41. Уряд гідно відзначив звитягу старшини. Зокрема, ротмістр О. Чеченський був відзна-чений орденами Святого Георгія IV ступеня (за участь в бою під м. Смоленськ), Святої Ан-ни з діамантами (за участь в боях під м. Лейпциг), Святої Анни ІІ ступеня з діаман-тами та Святого Володимира ІІ ступеня (за участь у воєнній кампанії 1812 р.), Святого Володимира ІІІ ступеня (за участь у воєнній кампанії 1813 р.), медалями «За вступ до Па-рижа» та «На пам'ять про 1812 р.» (за участь у боях за м. Париж). Окрім орденів він удостоє-ний звання майора (за участь у боях за м. Гродно, 1812 р.) та звання полковника (за участь у боях за м. Париж, 1813 р.). До речі, у
храмі Христа Спасителя, побудованому при Олександрі ІІІ, на честь спасіння Вітчизни в 1812 р., на стіні № 16, серед імен героїв викар-бовано ім’я О. Чеченського. Нижні чини, що відзначилися у Наполеонівській війні 1812 р. та закордонних походах 1813–1814 рр., отри-мали орденські срібні знаки за пред’явленими від Д. Давидова списками42. Окрім військових подвигів, старшина за короткий проміжок існування війська зали-шила значний слід на ниві господарського освоєння краю, доброчинності та меценатст-ва. Їхні земельні ділянки були набагато біль-шими, ніж у козаків43 і ними вони розпоря-джались за принципом довічного володіння. Зокрема, у 1796 р. старшини отримали в осо-бисте володіння 72 тисячі десятин землі. Се-ред них: 21000 десятин отримав командир Нововербованого полку І. Касперов, 18500 – майор П. Скаржинський, 3000 – підполковник Є. Богданов, 1508 – підполковник О. Тре-бинський, по 1500 десятин – капітан Ф. Юзе-фович, майор Г. Юраш, поручик С. Хмель-ницький44. На своїх землях старшина засновувала но-ві маєтки та села. Зокрема, П. Скаржинський, отримавши від Катерини ІІ за службу 655,8 га землі на території колишньої Бугогардівської паланки у 1770-х рр. заснував с. Скаржинку (Трикрати), куди згодом переселив 100 кріпаків, куплених у Київській та Поділь-ській губерніях. Окрім Скаржинки йому нале-жали села Нікольське та Нижнє Нікольське. У 1776 р. П. Скаржинський купив у П. Те-келії с. Мигію, яке входило до Ольвіопольсько-го повіту, 6895 га землі та 480 кріпаків, а че-рез два рокиотримав угіддя поблизу Філоно-вого Броду для поселення 50 родин45. Згодом, у 1786 р., П. Скаржинський непо-далік р. Мертвовод заснував с. Мала Скаржин-
39 РГВИА, ф.490, оп. 1, д. 618, л. 38. 40 РГВИА, ф.489, оп. 1, д. 3022, л. 35. 41 Народное ополчение в Отечественной войне 1812 г.: сборник документов / под ред. Л. Г. Бескровного – М. : Акаде-мия наук СССР, 1962. – С. 56–64. 42 Кутузов М. И.: сборник документов и материалов / под ред. Л. Г. Бескровного. – М. : Воениздат, 1955. – Т. 4, ч. 2. – С. 82. 43 Бачинська О. А. Вказ. праця. – С. 214–215. 44 Хиони И. А. Бугские казаки и их борьба против феодально-крепостнического гнета (последняя четверть XVIII – пер-вая четверть XIX вв.) : дис. … канд. ист. наук / И. А. Хиони. – Одесса, 1973. – С. 80. 45 Там само. – С. 63.
Аліса Ложешник, Олександр Ложешник К Р А Є З Н А В С Т В О 1’2018
180
ка (Миколаївка) та ряд економій, які стали основою для створення сучасних селищ на території Південної України. Збереглися цікаві свідчення і про маєток В. Хмельницького, який в одному з рапортів писав, «що володіє нерухомістю в Херсонсько-му повіті, маєтком, який оцінено в 3 тисячі та жінка володіє багатьма десятинами землі, на якій знаходяться різні заклади, що самі по со-бі немало коштують». В. Хмельницький воло-дів с. Варварівкою, великим будинком в ста-ниці Новопетровській та мав більше 100 ро-бітників46. Козацька старшина щедро займалась ме-ценатством, розвиваючи духовну культуру Півдня України. На її кошти зводились церк-ви, робились різного роду пожертвування. Так, зокрема, П. Скаржинський, заснувавши с. Скаржинки, викликав із Молдавії священика отця В. Наливайка і 12 травня 1780 р. звернув-ся до Слов’янської духовної консисторії із про-ханням «побудувати у слободі часовню»47. У 1784 р. на його кошти було зведено Архангело-Михайлівськута Петро-Павлівську церкви48. Отже, старшина Бузького козацтва була яскравими представниками тогочасної війсь-кової еліти. Проаналізувавши архівні матеріа-ли було встановлено, що у 1793 р. служило у війську 4% старшини від загальної кількості козаків, а у 1803 р. – 3%. Для війська була характерна прогресивна поліетнічність старшинського корпусу: якщо на 1793 р. у війську служив 21 «інозе-мець» (39%) (вісім росіян (15%), сім поляків (13%), чотири волохи (7%), один серб (2%) та один угорець (2%)), то на 1814–1815 рр. їхня кількість збільшується: в старшинському кор-пусі служив 31 «іноземець» (36,4%) (п’ять ро-сіян (8%), десять волохів (11%), два вихреще-них турки (3%), один грузин (1,5%), вісім по-ляків (9,4%) та три греки (3,5%)). Вирізнялось військо і неоднорідністю «соціального становища» старшини. Проана-лізувавши формулярні списки старшинського
корпусу, дійшли до висновку, що найпошире-нішими записами у графі «соціальне похо-дження» були: вихідці із козацьких родин, із офіцерських та старшинських родів, діти дво-рян. Зокрема, на 1804–1806 рр. у війську слу-жили із: дітей священиків – один, дітей стар-шин та офіцерів – 45, дітей дворян – 31 стар-шина, а на 1814–1816 рр.: «козацьких дітей» – 31, дітей священиків – троє, дітей старшин та офіцерів – 45, дітей дворян – 54 особи. Разом з тим їх діяльність вплинула на фо-рмування та розвиток Бузького полку: вони мали досвід ведення бойових дій, під час вій-ни виступали разом зі своїми козаками та на-дихали їх на звитяги. Але, аналізуючи життєдіяльність старши-ни можна прослідкувати деяку її деградацію. Незважаючи на військову доблесть, старшина поволі почала перетворюватися на великих землевласників, коли на перший план висту-пали вже не інтереси війська та козаків, а осо-бисті. Разом з тим старшина поступово втра-чала свій авторитет у козаків. В даній статті публікуються рапорт та фо-рмулярні списки сотників Бузького війська за 1815 р., які зберігаються в Державному архіві Одеської області, у фонді «Канцелярія Ново-російського і Бессарабського генерал-губер-натора» (Ф. 1), що містить у собі формулярні списки і місячні рапорти іррегулярних (ко-зацьких) військ. Слід зазначити, що кожен документ фонду розглядається як самостійна одиниця з влас-ним номером і супроводжується редакційним заголовком. У заголовку зазначено дату (рік, місяць, день) написання та назву документа. Усі документи датовані за старим (юліан-ським) стилем, розміщені за хронологічною ознакою. Текст поданих нижче документів друку-ється вперше, популярним методом, зі збере-женням мовних, граматичних і стилістичних особливостей оригіналу. Вони розбиті на ре-чення і абзаци відповідно до компонентів
46 Хромов А. В. Реалізація місцевою владою Південної України політики уряду Російської імперії щодо козацтва у ХІХ ст. : дис. … канд. іст. наук. / А. В. Хромов. – Одеса, 2012. – С. 81. 47 Православна церква на півдні України (1775–1781) // Джерела з історії Південної України. – 2004. – Т. 4. – С. 498–506. 48 Филиппович И. Летопись прихода Петропавловской церкви с. Мигея, Елисаветградского уезда Херсонской епар-хии / И. Филиппович// ЗООИД. – 1902. – Т. 24. – С. 27.
181
Козацька старшина Бузького козацького війська:
особливості етнічного та соціального складу умовного формуляра. Пунктуаційні знаки, ве-ликі і малі літери поставлені з наближенням до вимог сучасної пунктуації та правопису. Різночитання географічних і власних назв
збережені. У текст вводиться три крапки … , що вказують на пропуски, пошкодження текс-ту та його непрочитання.
Додаток
4 декабря 1815 года
Господину генералъ лейтенанту
и кавалеру Рудзевичу
Войска Бугского войсковой канцеляріи
представлено князю Горчакову
и писаной 25 декабря №3703
Р А П О Р Т Ъ
Въ доставленномъ Вашему Превосходительству отъ 24 числа сего м-ца, о штабъ и оберъ офице-
рахъ Бугского войска по старшинству ихъ службы, краткомъ списке, состоитъ ессауловъ трина-
дцать. Да после сего въследствіи полученного отъ Вашего Превосходительства подъ №3409
предписанія, уволены отъ службы два есаула Важницкій и Тернавскій. Следственно не достаетъ те-
перь по положенію сего войска въ полкахъ ессауловъ четыре; сотники же превышаютъ свой ком-
плектъ восемью человеками.
По поводу сему Войсковая канцелярія для пополненія комплекта ессауловъ, назначивъ по стар-
шинству и достоинству къ производству сотниковъ: Мустяцу 1, Бирзула, Трянова и Капустина и
прилагая у сего формулярные списки о службе ихъ и техъ, которыя изъ старшихъ по обясненнымъ
причинамъ обходются, Ваше превосходительство вас покоршейше просить о повышеніи ихъ въ
следующія чины, зделать ваше куда следуетъ представленіе.
Атаманъ Полковникъ князь Кантакузенъ
ФОРМУЛЯРНЫЙ СПИСОК О СЛУЖБЕ СОТНИКОВЪ
Мораитова 1 , Мустяцы 1 , Бирзула , Цветова , Трянова и Капустина
Мо р а и т о в 1 - й С т е п а н К и р и л о в с ы н – первого полка сотник.
Возраст: 45 лет.
Вступил на службу: 1 генваря 1783.
Происхождение: из греческой нации.
В каких губерниях и сколько имеет мужского пола душ крестьян: крестьян не
имееть, а жилой домъ Войска Бугского въ станице Гутницкой
Российской грамоте читать и писать умеетъ
Женатъ. Детей нетъ
Чины и звания, дата их присвоения:
1 генваря 1783 – казакъ в 3 бывшего Бугского казачьего полку;
10 сентября 1793 – пятидесятникъ;
1 генваря 1804 – урядникъ в Бугскомъ казачьемъ войске;
19 сентября 1811 – хорунжий;
13 ноября 1812 – сотникъ.
Во время службы своей въ походахъ и у делахъ противъ неприятеля где и когда былъ:
Съ 1783 по 1788 годъ у содержаніи по реке Бугу кордонной стражи, 1788 подъ Очаковомъ 6 де-
кабря на штурме, 1789 подъ Бендерами въ партіяхъ и сраженіяхъ, 1790 подъ Измаиловымъ декабря
11 на штурме и взятіи оного, 1791 въ Молдавіи надъ рекою Серетомъ у содержаніи кордонновъ до
заключенія съ Портою Оттоманскою мира, 1792-1793 въ Польше, 1805 и 1806 годовъ по 23 ноября у
Аліса Ложешник, Олександр Ложешник К Р А Є З Н А В С Т В О 1’2018
182
содержаніи по реке Днестру кордонной стражи, того жъ года ноября 25 при занятіи города Бен-
деръ, потомъ къ городу Измайлову въ передовомъ отряде, 1807 генваря 10 при атаке неприятелемъ
Мусайтского поста въ сильномъ сраженіи, и у содержаніи пикетовъ и партіяхъ марта 2 и 3 при
прогнаніи неприятеля въстретившего россійскую армію къ городу Измаилову, марта 6, 10, 17 апре-
ля 2, 14 и 23 при атаке того города, мая 26 и 12 июня въ генеральныхъ сраженіяхъ 1808-1809, 1810-
1811 и 1812 июня по 12 у содержаніи по Австрійской и Варшавского герцогства границамъ кордоновъ
и с того жъ числа при въступленіи французскихъ войскъ въ Россійскіе пределы при переправе
оныхъ чрезъ реку Немань при городе Ковыль въ сраженіи, при городе Витебскъ и другихъ местахъ
до окончанія сей кампаніи былъ.
Му с т я ц а 1 - й Дм и т р и й Л у к ь я н о в с ы н – второго полка сотник.
Возраст: 31 год.
Вступил на службу: 10 февраля 1800.
Происхождение: из военных дворян.
В каких губерниях и сколько имеет мужского пола душ крестьян: крестьян не
имееть, а жилой домъ Войска Бугского въ станице Федоровской
Российской грамоте читать и писать умеетъ
Холостъ
Чины и звания, дата их присвоения:
10 февраля 1800 – канонеръ въ морскомъ флоте;
2 марта 1802 – младший унтеръ-офицеръ;
11 генваря 1803 – унтеръ-офицеръ;
1 генваря 1804 – переименован урядником въ Бугскомъ войске;
19 сентября 1811 – хорунжий;
13 ноября 1812 – сотникъ.
Во время службы своей въ походахъ и у делахъ противъ неприятеля где и когда былъ:
1800, 1801-1802 и 1803 въ службе Николаевского флота. 1806 у содержаніи по Днестру кордоновъ,
1808, 1809-1810-1811-1812 июня по 13 число у содержаніи по Збручу, Немане и Бугу кордоновъ, и по
вступленіи французскихъ войскъ въ пределы россійскіе находясь при 1 Западной арміи въ
сраженіяхъ июля 13, 14 подъ Витебскомъ августа 6 подъ Смоленскимъ 7 при селеніи Заблотви, 26
при Бородине откель и поступилъ въ партизанскій отрядъ гвардіи полковника Фигнера, 22 … въ
преследованіи неприятеля до города Красного 1813.
За границею апреля 20 при местечке Люцене 8-9 мая при городе Дауцене, августа 10 при Дер-
бенте, … Гизгюбель, 11 при городе Пирне, 14, 15 и 16 при городе Дрездене, 20, 23, 24 вторично при
Пирне и Гисгюбеле сентября 2 и 3 при … , Петерсвальде и Ноллендорфе былъ.
Б и р з у л А л е к с е й Л а р и о н о в с ы н – второго полка сотник.
Возраст: 27 лет.
Вступил на службу: 10 февраля 1800.
Происхождение: из дворян.
В каких губерниях и сколько имеет мужского пола душ крестьян: крестьян не
имееть, а жилой домъ Войска Бугского въ станице Федоровке
Российской грамоте читать и писать умеетъ, арифметике, исторію, географію,
статистику, юриспруденцію и по молдавски говорить умеетъ
Холостъ
Чины и звания, дата их присвоения:
1 генваря 1804 – казакъ въ Бугскомъ казачьемъ войске;
12 декабря 1804 – урядникъ;
19 сентября 1811 – хорунжий;
13 ноября 1812 – сотникъ.
183
Козацька старшина Бузького козацького війська:
особливості етнічного та соціального складу
Во время службы своей въ походахъ и у делахъ противъ неприятеля где и когда былъ:
Въ походахъ былъ 1806 года ноября 26 при переходе Россійской арміи реку Днестръ, при занятіи
полянского укрепленія, 30 ноября крепости Акерманской и другихъ действіяхъ до осады крепости
Измайлова. После сего по способности былъ употребленъ при формированіи волонтирскихъ пол-
ковъ.
1808 и 1809 у содержанія по Австрійской границе кордонной стражи, где въ особености много
содействовалъ при удержаніи возмутившихся въ 1809 году въ Галиціи поляковъ отъ перехода на
нашу сторону.
1812 года во время открывшейся въ Херсонской губерніи моровой язвы и до окончанія оной
имелъ занятія при учрежденіи кордоновъ по реке Бугу, Кантакузенской карантинной заставы и
уничтоженіи въ станице водяной заразы. Онъ открылъ одного человека, перешедшаго изъ заражен-
ныхъ местъ на благополучную сторону, которого не допустивъ ни с кемъ до сообщенія представилъ
въ карантинъ.
Во всехъ сихъ случаяхъ вверяемы были ему важнейшіе выполненія. Онъ оправдалъ ихъ съ вели-
чайшею деятельностью, осторожностію и благоразумнымъ распоряженіемъ и доставляли обо
всемъ самыя верныя и подробные сведенія, кои служили основаніемъ къ доведенію кордоновъ до
совершенного устройства.
Ц в е т о в И л ь я В а с и л ь е в с ы н – третьего полка сотник.
Возраст: 30 лет.
Вступил на службу: 1 генваря 1804.
Происхождение: из казачьих детей.
В каких губерниях и сколько имеетъ мужского пола душъ крестьянъ: крестьянъ не
имееть, а жилой домъ Войска Бугского въ станице Матвеевской
Российской грамоте читать и писать умеетъ
Женатъ, детей не имеетъ
В комитете при полку
Чины и звания, дата их присвоения:
1 генваря 1804 – казакъ въ Бугскомъ войске;
12 декабря 1804 – урядникъ;
19 сентября 1811 – хорунжий;
13 ноября 1812 – сотникъ.
Во время службы своей въ походахъ и у делахъ противъ неприятеля где и когда былъ:
При вступленіи въ Россійскіе пределы французовъ и при ретираде къ местамъ россійскихъ
войскъ былъ при удержаніи пункта на коемъ усиливался неприятель въ Малороссію при местечке
Чечерске съ 19 августа по 25 ноября всегда в отраженіи находился. А с того числа до окончанія
французской компаніи во всехъ случившихся съ неприятелемъ сраженіяхъ до взятья города Пари-
жа 13 марта 1814 года былъ.
Т р я н о в К о н с т а н т и н П е т р о в с ы н – второго полка сотник.
Возрастъ: 36 летъ.
Вступилъ на службу: 1 мая 1792.
Происхождение: из казачьихъ детей.
В каких губерниях и сколько имеетъ мужского пола душъ крестьянъ: крестьянъ не
имееть, а жилой домъ Войска Бугского въ городе Вознесенске
Российской грамоте читать и писать умеетъ
Женатъ, и имеетъ сына Ивана 6 летъ
Чины и звания, дата их присвоения:
5 мая 1792 – казак въ бывшемъ Бугскомъ полку;
Въ Бугскомъ казачьемъ войске съ 1 генваря 1804;
Аліса Ложешник, Олександр Ложешник К Р А Є З Н А В С Т В О 1’2018
184
4 апреля 1805 – урядникъ;
19 сентября 1811 – хорунжий;
13 ноября 1812 – сотникъ.
Во время службы своей въ походахъ и у делахъ противъ неприятеля где и когда былъ:
1792 и 1793 въ Польше, съ 1794-1796 годовъ у содержаніи по реке Днестру и Черному морю кор-
донной стражи.
1806 при атаке города Измайлова, въ сраженіяхъ 1807 у содержаніи по рекамъ Дунаю и Серету
кордонной стражи и Сафянскомъ лимане отъ города Измайлова передовой цепи и въ Молдавіи
1808 по 1 июня 1811 годовъ у содержаніе по Австрійской, Турецкой и княжества Варшавского кордо-
новъ. А потомъ противу въступившихъ въ россійскіе пределы французовъ и при ретираде къ месту
Россійскихъ войскъ, при удержаніи пункта на коемъ усиливался неприятель въ Малороссію при
местечке Чечерске съ 19 августа по 25 ноября всегда въ сраженіи оныхъ находился, а с того числа
до окончанія французской компаніяхъ былъ.
К а п у с т и н Е г о р А л е к с е е в с ы н – третьего полка сотник.
Возрастъ: 29 летъ.
Вступилъ на службу: 1 генваря 1804.
Происхождение: из военных дворянъ.
В каких губерниях и сколько имеет мужского пола душ крестьян: крестьян не
имееть, а жилой домъ Войска Бугского въ станице Гурьевской
Российской грамоте читать и писать умеетъ
Женатъ, детей не имеетъ
Чины и звания, дата их присвоения:
1 генваря 1804 – казак въ Бугскомъ казачьемъ войске;
15 сентября 1804 – урядникъ;
19 сентября 1811 – хорунжий;
13 ноября 1812 – сотникъ.
Во время службы своей въ походахъ и у делахъ противъ неприятеля где и когда былъ:
1805 по нужной экстенности Подольской губерніи въ местечке Черновцахъ. 1806 при атаке горо-
да Измайлова въ сраженіяхъ. 1806 у содержаніи по рекамъ Дунаю и Серету передовыхъ пикетовъ и
при Сафанскомъ лимане передовой цепи 1808 года въ … по 21 марта 1811 по 1 число июля у
содержаніи по Австрийской, Турецкой и княжества Варшавского по границамъ а потомъ съ начала
и до окончанія французской кампаніи во всехъ случившіхся сраженіяхъ действительно былъ.
Державний архів Одеської області, ф. 1, оп. 218, спр. 8, арк. 83–85. Оригінал.
References 1. Abalikhin, B. S. (1962). Ukrainskyj narod u
Vitchyznianij vijni 1812 r. Kyiv: Derzhpolitvydav URSR.[in Ukrainian]. 2. Ancupov, I. A. (2000). Kazachestvo rossijskoe
mezhdu Bugom i Dunaem. Kishinev. [in Russian]. 3. Babkin, V. I. (1962). Narodnoe opolchenie v
Otechestvennoj vojne 1812 g. Moskva: Socialno-ekonomicheskaya literatura. [in Russian]. 4. Bahalij-Tatarynova, O. D. (1927). Narysy z is-torii vijskovykh poselen' na Ukraini. Naukovyj zbirnyk
Kharkivs'koi naukovo-doslidnoi kafedry istorii ukrain-
s'koi kul'tury. Z istorii selians'kykh rukhiv na
Livoberezhnij Ukraini, (5), 93–153. [in Ukrainian]. 5. Bachynska, O. A. (2011). Kozatstvo v
«pisliakozats'ku» dobu ukrains'koi istorii (kinets' ХVIII-
ХIХ st.). Kyiv: Vyscha shkola. [in Ukrainian].
6. Beskrovnyj, L. G. (1972). Russkaya armiya i flot
v XІX v. Moskva: Nauka. [in Russian]. 7. Vasilev, A. A., Eliseev, A. A. (1997). Russkie
soedinennye armii pri Borodine 24-26 avgusta 1812 g.:
sostav vojsk i chislennost. Moskva.[in Russian]. 8. Glinka, V. M., Pomarnackij. А. V. (1974). Voen-
naya galereya Zimnego dvorca. Leningrad: Avrora.[in Russian]. 9. Glinka, S. N. (1836). Zapiski o 1812 g. Sankt-Peterburg: v tipografii Imperatorskoj Rossijskoj akademii. [in Russian]. 10. Doroshenko, O. M. (2011).Rid Skarzhynskykh v
istorii Pivdennoi Ukrainy (seredyna XVIII – pochatok XX
st.). Mykolaiv. [in Ukrainian] 11. Druzhinina, E. I. (1970). Yuzhnaya Ukraina v
1800–1825 gg. Moskva: Nauka. [in Russian].
185
Козацька старшина Бузького козацького війська:
особливості етнічного та соціального складу 12. Zyablovskij, E. F (1815). Statisticheskoe
opisanie Rossijskoj imperii v nyneshnem ee sostoyanii s
predvaritelnymi ponyatiyami o statistike i s obshhim
obozreniem Evropy v statisticheskom vide(Vol. 3). Sankt-Peterburg: v Morskoj tipografii.[in Russian]. 13. Beskrovnij, L. G. (Ed.). (1955). Kutuzov M.
I.:sbornik dokumentov i materialov(Vol. 4). Moskva: Voenizdat.[in Russian]. 14. Lobachevskij, V. (1887). Bugskoe kazachestvo i voennye poseleniya : literaturnye nabroski o. Vladimira Lobachevskogo.Kievskaya starina, (12), 591–626.[in Russian]. 15. Mixajlovskij-Danilevskij, A. I. (1843). Opisanie
Otechestvennoj vojny 1812 g. (Vol. 2). Sankt-Peterburg: tipografiya Shtaba Otdel'nogo Korpusa Vnutrennej Strazhi. [in Russian]. 16. Beskrovnij, L. G. (Ed.). (1962). Narodnoe opol-
chenie v Otechestvennoj vojne 1812 g.: sbornik dokumen-
tov. Moskva: Akademiya nauk SSSR. [in Russian]. 17. Petrov, A. N. (1885). Vojna Rossii s Turciej
1806-1812 gg. (Vol. 1). Sankt-Peterburg: Voennaya tipografiya. [in Russian]. 18. Semenova-Tyan-Shanskogo, V. P. (Ed.). (1910). Rossiya. Polnoe geograficheskoe opisanie
nashego Otechestva. Nastolnaya dorozhnaya kniga dlya
russkix lyudej (Vol. 14). Sankt-Peterburg: tipografiya A. F. Devriena. [in Russian]. 19. Rudkovskij, A. (1882). SvedeniyaoBugskixka-zakax. Kievskaya starina, (4), 389–391. [in Russian]. 20. Skalkovskij, A. A. (1882). Eshhe o bugskix ka-zakax. Kievskaya starina, (4), 598–603. [in Russian]. 21. Skalkovskij, A. A. (1883). K istorii bugskix ka-zakov. Kievskaya starina, (6), 186–187. [in Russian]. 22. Gribovskij, A. M. (Comps.). (1791). Sobranie
vsex pomeshhennyx v Vedomostyax obeix stolic, s 1787
po 1791 god vklyuchitelno, relyacij o voennyx dejstviyax
protiv nepriyatelej Rossijskoj imperii (Vol. 1). Moskva: Universitetskaya tipografiya u V. Okorokova. [in Rus-sian]. 23. Gribovskij, A. M. (Comps.). (1791). Sobranie
raznyx poluchennyx ot glavnokomanduyushhix armi-
yami i flotami ko dvoru donesenij: s podlinnikov pri-
sylaemyx v Imperatorskuyu Akademiyu nauk dlya
napechataniya v Vedomostyax. Sankt-Peterburg: Im-peratorskaya Akademiya nauk. [in Russian]. 24. Suxomlina, A. V., Styrova, V. D. (Ed.). (1951).
Suvorov A. V.: sbornik dokumentov. Moskva: Voennoe izdatelstvo voennogo ministerstva SSSR. [in Russian] 25. Filippovich, I. (1902). Letopis prixoda Petropavlovskoj cerkvi s. Migeya, Elisavetgradskogo uezda Xersonskoj eparxii. Zapiski Odesskogo
obshhestva istorii i drevnostej, (24), 27. [in Russian] 26. Honcharuk, T. H., Hutsaliuk, S. B., Sapozhnikov. I. V., Sapozhnikova, H. V. (1999). Khadzhybej-Odesa ta
ukrains'ke kozatstvo (1415–1797 rr.): do 210-i richnytsi
shturmu Khadzhybejskoho zamku. Odesa: OKFA.[in Ukrainian]. 27. Xioni, I. A. (1973). Bugskie kazaki i ix borba
protiv feodalno-krepostnicheskogo gneta (poslednyaya
chetvert XVIII – pervaya chetvert XIX vv.). Odessa.[in Ukrainian]. 28. Xioni, I. O. (1965). Do istorii zaselennia Pobuzhzhia (Buzke kozatske vijsko 1769–1817 rr.).Ukrainskyj istorychnyj zhurnal, (8), 126-128.[in Ukrainian]. 29. Khromov, A. V. (2012). Realizatsiia mistsevoiu
vladoiu Pivdennoi Ukrainy polityky uriadu Rosijskoi
imperii schodo kozatstva u XIX st. Odessa. [in Ukrain-ian].
|