Відбудова і діяльність сільських клубів Миколаївщини в повоєнний період
У статті на основі архівних та інших джерел досліджено складний процес відбудови сільських клубів Миколаївщини в повоєнний період. Особлива увага зосереджена на місце і ролі клубних установ у забезпеченні дозвілля мешканців села. Визначено, що характерною рисою діяльності клубів була надмірна політ...
Збережено в:
| Дата: | 2018 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2018
|
| Назва видання: | Краєзнавство |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169007 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Відбудова і діяльність сільських клубів Миколаївщини в повоєнний період / В. Ревенко // Краєзнавство. — 2018. — № 1. — С. 197-203. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-169007 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1690072020-06-01T01:26:06Z Відбудова і діяльність сільських клубів Миколаївщини в повоєнний період Ревенко, В. Південь України: історико-теоретичні проблеми вивчення У статті на основі архівних та інших джерел досліджено складний процес відбудови сільських клубів Миколаївщини в повоєнний період. Особлива увага зосереджена на місце і ролі клубних установ у забезпеченні дозвілля мешканців села. Визначено, що характерною рисою діяльності клубів була надмірна політизація і ідеологізація. In the article on the basis of archival and other sources, the complex process of rebuilding the village clubs of Mykolaiv region in the post-war period was researched. Particular attention is paid to the place and role of club institutions in providing leisure for the residents of the village. It was pointed out that clubs that had a noticeable influence on the formation of public opinion, mood and general culture of the rural population became the main focus of social and cultural life and communion of fellow villagers. They did a lot of work to organize and enjoy the leisure of the peasants. Seeing in village clubs important leaders of communist ideology, party committees of all levels kept their activities under untapped control. The main place in the activities of village clubs was lecturing. The main task was to raise the educational, political and cultural level of the collective farm peasantry, to educate the working people in the communist spirit, in the spirit of the devotion of the party of Lenin - Stalin and the Soviet homeland. The most popular and favorite, moreover, the only affordable kind of recreation among the villagers, became cinema, amateur performances, which improved the leisure time of millions of peasants. It is determined that the characteristic feature of the clubs was excessive politicization and ideologization. State interference in their activities, step by step removed the clubs from the rural population. By ignoring the cultural needs of people, the authorities turned clubs into an instrument for solving political and agricultural tasks by way of ideological pressure on the peasants' consciousness. But despite the incredible difficulties, rural clubs have become the main focus of social and cultural life and communication, attracting many peasants to them, uniting them on the basis of common interests. In general, in the first post-decade decade, considerable work was done to restore the cultural network and create the preconditions for the growth of the cultural level of the rural population of Mykolaiv region. В статье на основе архивных и других источников исследован сложный процесс восстановления сельских клубов Николаева в послевоенный период. Особенное внимание сосредоточено на место и роли клубных учреждений в обеспечении досуга жителей села. Определено, что характерной чертой деятельности клубов была чрезмерная политизация и идеологизация. 2018 Article Відбудова і діяльність сільських клубів Миколаївщини в повоєнний період / В. Ревенко // Краєзнавство. — 2018. — № 1. — С. 197-203. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169007 94(477) uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Південь України: історико-теоретичні проблеми вивчення Південь України: історико-теоретичні проблеми вивчення |
| spellingShingle |
Південь України: історико-теоретичні проблеми вивчення Південь України: історико-теоретичні проблеми вивчення Ревенко, В. Відбудова і діяльність сільських клубів Миколаївщини в повоєнний період Краєзнавство |
| description |
У статті на основі архівних та інших джерел досліджено складний процес відбудови сільських клубів
Миколаївщини в повоєнний період. Особлива увага зосереджена на місце і ролі клубних установ у забезпеченні дозвілля мешканців села. Визначено, що характерною рисою діяльності клубів була надмірна політизація і ідеологізація. |
| format |
Article |
| author |
Ревенко, В. |
| author_facet |
Ревенко, В. |
| author_sort |
Ревенко, В. |
| title |
Відбудова і діяльність сільських клубів Миколаївщини в повоєнний період |
| title_short |
Відбудова і діяльність сільських клубів Миколаївщини в повоєнний період |
| title_full |
Відбудова і діяльність сільських клубів Миколаївщини в повоєнний період |
| title_fullStr |
Відбудова і діяльність сільських клубів Миколаївщини в повоєнний період |
| title_full_unstemmed |
Відбудова і діяльність сільських клубів Миколаївщини в повоєнний період |
| title_sort |
відбудова і діяльність сільських клубів миколаївщини в повоєнний період |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2018 |
| topic_facet |
Південь України: історико-теоретичні проблеми вивчення |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169007 |
| citation_txt |
Відбудова і діяльність сільських клубів Миколаївщини в повоєнний період / В. Ревенко // Краєзнавство. — 2018. — № 1. — С. 197-203. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| series |
Краєзнавство |
| work_keys_str_mv |
AT revenkov vídbudovaídíâlʹnístʹsílʹsʹkihklubívmikolaívŝinivpovoênnijperíod |
| first_indexed |
2025-07-15T03:45:44Z |
| last_indexed |
2025-07-15T03:45:44Z |
| _version_ |
1837683069572612096 |
| fulltext |
197
Однією з помітних тенденцій сучасної іс-торичної науки є звернення уваги дослідників до історії повсякденного життя суспільства. У колі наукових пошуків повсякденного сільсь-
кого життя важливе місце посідають його гу-манітарні аспекти, зокрема діяльність культу-рно-просвітницьких закладів у повоєнному українському селі. Розгляд проблеми діяльно-
УДК 94(477)
Віра Ревенко (м. Миколаїв)
ВІДБУДОВА ТА ДІЯЛЬНІСТЬ СІЛЬСЬКИХ КЛУБІВ
МИКОЛАЇВЩИНИ В ПОВОЄННИЙ ПЕРІОД
У статті на основі архівних та інших джерел досліджено складний процес відбудови сільських клубів
Миколаївщини в повоєнний період. Особлива увага зосереджена на місце і ролі клубних установ у забезпе-
ченні дозвілля мешканців села. Визначено, що характерною рисою діяльності клубів була надмір-
на політизація і ідеологізація.
Ключові слова: клуби, село, будівництво, кіно, лекції, повоєнний період.
Vera Revenko
Realization and activity of rural clubs
of Mykolav region in postwar period
In the article on the basis of archival and other sources, the complex process of rebuilding the village clubs of
Mykolaiv region in the post-war period was researched. Particular attention is paid to the place and role of club
institutions in providing leisure for the residents of the village. It was pointed out that clubs that had a noticeable
influence on the formation of public opinion, mood and general culture of the rural population became the main
focus of social and cultural life and communion of fellow villagers.
They did a lot of work to organize and enjoy the leisure of the peasants. Seeing in village clubs important lead-
ers of communist ideology, party committees of all levels kept their activities under untapped control. The main
place in the activities of village clubs was lecturing. The main task was to raise the educational, political and cul-
tural level of the collective farm peasantry, to educate the working people in the communist spirit, in the spirit of
the devotion of the party of Lenin - Stalin and the Soviet homeland.
The most popular and favorite, moreover, the only affordable kind of recreation among the villagers, became
cinema, amateur performances, which improved the leisure time of millions of peasants.
It is determined that the characteristic feature of the clubs was excessive politicization and ideologization.
State interference in their activities, step by step removed the clubs from the rural population.
By ignoring the cultural needs of people, the authorities turned clubs into an instrument for solving political
and agricultural tasks by way of ideological pressure on the peasants' consciousness. But despite the incredible
difficulties, rural clubs have become the main focus of social and cultural life and communication, attracting many
peasants to them, uniting them on the basis of common interests. In general, in the first post-decade decade, con-
siderable work was done to restore the cultural network and create the preconditions for the growth of the cul-
tural level of the rural population of Mykolaiv region.
Key words: clubs, village, building, cinema, lectures, postwar period.
Вера Ревенко
Восстановление и деятельность сельских клубов
Николаевщины в послевоенный период
В статье на основе архивных и других источников исследован сложный процесс восстановления
сельских клубов Николаева в послевоенный период. Особенное внимание сосредоточено на место и роли
клубных учреждений в обеспечении досуга жителей села. Определено, что характерной чертой деятель-
ности клубов была чрезмерная политизация и идеологизация.
Ключевые слова: клубы, село, кино, лекции, послевоенный период.
Віра Ревенко К Р А Є З Н А В С Т В О 1’2018
198
сті сільських клубів зумовлений необхідністю врахування практичного досвіду роботи ми-нулого в організації культурної роботи серед сільського населення за сучасних умов україн-ського села. Проблема діяльності сільських клубів розглядалася істориками в загальноре-спубліканському масштабі, в цьому напрямку працюють історики Мічуда В., Романюк І. М., Рибак І. В., Румянцев С., Шамрай О. Г. та ін.1 Виходячи з цього, автор статті ставить за ме-ту розглянути з власної точки зору особливос-ті діяльності сільських клубів на прикладі Ми-колаївщини в означений період. Першочерговою справою в повоєнний пе-ріод стала робота закладів освіти, науки і культури як невід'ємної складової нормаліза-ції життя. Культурно-просвітницькі установи займа-ли важливу роль у справі та підвищенні куль-турного рівня народних мас. Завдання клуб-них установ та їх робітників полягало в що-денному роз’ясненні трудящим політики біль-шовицької партії і радянської держави, мобі-лізації на виконання господарських та полі-тичних завдань поставлених сталінськими п’ятирічними планами та постановами ЦК ВКП(б). Пропагандувати успіхи соціалістично-го будівництва, досягнення науки, техніки, культури, роблячи їх надбанням широких на-родних мас2. Основним осередком громадсько – куль-турного життя і спілкування односельців ста-ли клуби, які мали помітний вплив на форму-вання громадської думки, настроїв і загальної культури сільського населення. Вбачаючи у сільських клубах важливих провідників комуністичної ідеології, партійні комітети усіх рівнів тримали їх діяльність під неослабленим контролем, для цього при Раді
Міністрів створили комітети в справах куль-турно-просвітницьких установ з великими повноваженнями в справах культурно-виховної роботи. В обласних і міських радах самостійні відділи культурно-просвітницьких установ, при районних радах – окремі інспек-тори в справах культурно-просвітницьких установ. Тому сформульовані у партійних до-кументах настанови складали основу методи-чних рекомендацій культурно – освітніх ві-домств з питань організації клубної роботи на селі. У червні 1946 р. Комітет у справах куль-турно-просвітницьких установ при Раді Мініс-трів СРСР затвердив «Положення про держав-ний сільський клуб», яким мали керуватися у своїй роботі місцеві організації. На основі цьо-го «Положення» був розроблений проект сіль-ського клубу, у складі якого передбачалися зал глядачів зі сценою, фойє, бібліотека-читальня, кімната для гурткової роботи і від-починку, спортивний майданчик, радіо, ком-плекти музичних інструментів і настільних ігор, спортивний інвентар3. У кожному населеному пункті, визволено-му від нацистських загарбників, методом на-родної будови відбудовувалися і ремонтува-лися будинки культури, що було ефективним заходом, але завжди, як і будь-яке будівницт-во, воно вимагало значних капіталовкладень, про що так часто забувала радянська влада. Це призводило до невиконання плану відбу-дови і відсутності клубів у деяких населених пунктах. Значну допомогу надавали комсомо-льці та сільська молодь, які відбудували сотні клубів. З 1 січня 1945 р. по 1 січня 1946 р. на Миколаївщині відбудовано 203 культурно- просвітницьких установи, з них: районних клубів і будинків культури 4,69 сільських і 24 колгоспних клубів4. Всього за два роки і два
1 Мічуда В. Культурне будівництво на селі в перші повоєнні роки (1945 – 1950 рр.) // Україна XX ст.: культура, ідео-логія, політика. Збірник статей. - Вип.7. - К., 2003. - С. 403 – 408; Романюк І. М. Українське село в 50-ті – першій половині 60-х рр. ХХ ст. / І. М. Романюк, відп. ред. В. М. Даниленко. – Вінниця: Книга-Вега, 2005. – 256 с; Рибак І. В. Соціально-побутова інфраструктура українського села 1921–1991 рр. / І. В. Рибак; відп. ред. П. П. Панченко. – Кам’янець-Подільський: Абетка, 2000. – 303 с.; Румянцев С. Самодеятельное художественное творчество в СССР: очерки истории 1950–1990 гг. / С. Румян-цев. – М.: РОССПЭН, 1999. – 535 с.; Шамрай О. Г. Художня самодіяльність та інші форми дозвілля у повоєнному українсько-му селі // Вісник Черкаського університету. Серія «Історичні науки». – Черкаси, 2008. – № 133 – 134. – С. 161 – 166. 2 Державний архів Миколаївської області у м. Миколаїв (далі -ДАМО), ф.992, оп.6, спр. 450, арк. 144-145. 3 Терещенко Т.В. Відбудова сільських культурно-освітніх установ у 1943-1950 рр. (на матеріалах Центральної Украї-ни) / Т.В. Терещенко // Історія України. Маловідомі імена, події, факти (Збірник статей). – Вип.26. – К: Інститут історії України НАН України, 2004. – № 26. – С.353-366. 4 ДАМО, ф. П-7, оп. 4, спр. 326, арк. 125.
199
Відбудова та діяльність сільських клубів Миколаївщини в повоєнний період місяці, з дня звільнення області, відновили свою роботу в сільських районах: 19 будинків культури, 202 сільських клуба, 185 колгосп-них клубів, 16 кінотеатрів5. План відбудови клубів в 1950-х р. залишався незадовільним. Мережа клубних установ Миколаївщини в 1950 р. у порівнянні з 1949 р. зросла тільки на 0,3 %, тобто на один клуб. У порівнянні з 1940 р. мережа сільських клубів в 1950 р. недосягла довоєнного рівня і складала 97,9 %6. Невико-нання плану пояснюється згортанням колгос-пних клубів у зв'язку з укрупненням колгос-пів. Після злиття колгоспи перетворилися на бригади, а сільські клуби стали бригадними. Укрупнення колгоспів (до укрупнення в обла-сті нараховувалося 960 колгоспів, а залиши-лося 357) зменшило кількість клубних уста-нов на 250 одиниць. У 1950 р. в області нара-ховувалось 29 колгоспів, де не було жодного бригадного і колгоспного клубу. Клубних установ не мали 269 виробничих бригад7. У 1952 р. в Миколаївській області із запланова-них 871 клубу відремонтовано лише 4968. На культурне будівництво виділялися до-сить незначні асигнування. На відбудову клубів влада УРСР у 1946 р. відпустила 400 тис. крб.9 У Миколаївській області у середньому на один Будинок культури припадало по 25–30 тис. крб., що звичайно не задовільняло потреби сільської культпросвіти. Требо зауважити, що відпущені кошти районами використовували-ся незадовільно, фінансові органи своєчасно не виділяли гроші. У результаті того, що рай-коми партії не брали безпосередньо під свій контроль відпущенні кошти, в 1945 р. вони були використані лише на 53 %10. Кошти не завжди повністю використовувалися через нестачу будівельних матеріалів, робочих рук і техніки. В основному відбудова клубів прово-дилася за рахунок колгоспів, методом народ-ного будівництва.
У деяких селах і колгоспах мали місце факти використовування культурно-просвітницьких установ не за призначенням: у клубах зберіга-ли збіжжя, переробляли під бавовносушарки, стайні, гуртожитки для солдатів та ін.11 Як видно з вищенаведених даних, відбудова і бу-дівництво клубів йшли доволі повільними темпами. Також необхідно відмітити, що в ба-гатьох працях радянських істориків зазнача-ється, що вже на кінець 1940-х рр. довоєнна чисельність сільських культурно-освітніх за-кладів була ні тільки відновлена, але й значно збільшилась проте велика кількість культур-них установ існували лише на папері. Так, із 10 сільських клубів Новоодеського району Миколаївської області не працювали: Н. Пет-ровський, Артемівський, Суворовський через відсутность приміщення, також рахувався як працюючий клуб в Сухо-Єланецькій сільській ради, але він не працював, тому що приміщен-ня зайняли під сільську раду, тоді як примі-щення сільської ради віддали під квартиру ветеринару. Не відповідали високому слову «культура» зовнішній вигляд і внутрішній інтер’єр клу-бів. Зовні клуби мали зовсім непривабливий вигляд: брудні, з напівзруйнованими дахами, з відбитими вуглами, потрісканими стінами та стелею, деякі навіть з закладеними каме-нем вікнами. Навколо клубів були відсутні зелені насадження. У середині більшість клу-бів потребували капітального ремонту, були відсутні підлога, стелі12. У 1951 р. в Миколаїв-ській області клубні приміщення сільських і колгоспних клубів у ряді районів представля-ли собою будову барачного типу або присто-сованих сараїв без додаткових кімнат для клу-бного активу. В Березнегуватському районі приміщення Добринського сільського клубу не мало жодного вікна. Більшість сільських клубів мали труднощі з облаштуванням гля-
5 ДАМО, ф. П-7, оп. 4, спр. 334, арк. 1 6 Там само, оп. 8, спр. 76, арк. 61. 7 Там само, оп. 7, спр. 449, арк. 2. 8 Центральний державний архів громадських об’єднань України (далі – ЦДАГО України), ф. 1, оп. 23, спр. 2770, арк. 62. 9 Центральний державний архів вищих органів влади і управління України. (ЦДАВО України), ф. 4762, оп. 1, спр. 55, арк. 134. 10 ДАМО, ф. П-7, оп. 8, спр. 295, арк. 72. 11 Там само, оп. 4, спр. 205, арк. 36. 12 Там само, спр. 334, арк. 1, 73–74.
Віра Ревенко К Р А Є З Н А В С Т В О 1’2018
200
дацьких зал і збільшенням кількості місць для відвідувачів, внаслідок малої кубатури примі-щення. Місця для глядачів обладнані тільки на 62%, особливо незадовільно у Баштансько-му, Братському, Варварівському, Новоодесько-му районах13. Надзвичайно слабкою на селі залишалась матеріально-технічна база клубних закладів. Бутафорія – декорації, костюми, грим та інше приладдя для драмгуртків знаходилася зовсім в недостатній кількості. У Миколаївській об-ласті в 1946 р. в клубах нараховувалося 35 піа-ніно, 13 патефонів, 40 духових оркестрів, 32 струнних інструментів, 19 баянів14. Незадові-льний стан з матеріальним забезпеченням клубів пояснювався тим, що на їх обладнання відпускалися незначні кошти. Достатньо ска-зати, що для цього у в перші повоєнні роки виділялося в середньому кожен рік на один клуб від 60 до 100 крб.15 Незадовільно проходила підготовка куль-турних установ до роботи в зимовий період. Виконкоми сільських рад та сільські партійні організації мало уваги приділяли сільським клубам, внаслідок чого вони не забезпечува-лися вчасно паливом. Більшість клубів зимою на працювала. Найпопулярнішим і найулюбленішим, до того ж чи не єдиним доступним, видом відпо-чинку серед сільських мешканців, стало кіно. На відміну від нудних лекцій, кіно було зрозу-мілим і доступним кожному селянину. Протя-гом досліджуваного періоду рівень кінообслу-говування сільського населення був дуже ни-зький16. Наявні сільські стаціонарні кінотеат-ри часто простоювали через відсутність пали-ва, електростанцій. Так, у 1945 р. з 18 районів Миколаївщини лише сім кіноустановок мали свої електростанції17. Далеким від ідеалу було і демонстрування фільмів, в окремих районах відсутні екрани і фільми демонструвалися на звичайній стіні. Стрічки періодично переривалися то через
погану якість, то через збої застарілої кіноапа-ратури. Спостерігались випадки підклейки захисних кінців к ракордам фільмокопій, з не змитими сюжетами і фонограмами, що викли-кало показ на екрані зайвих сюжетів. Так, в с. Новоселівка Варварівського району Мико-лаївської області фільм «Суворов» демонстру-вався два дні і жодного разу його не показали до кінця (в перший день зламався кінопроек-тор, а на другий день не заводився двигун)18. Ряд недоліків мали місце у роботі контори Головкінопрокату: неточність виконання ре-пертуарних розкладів, відправлення на кіно-установки неповністю укомплектованих кіно-програм, неякісний ремонт фільмофондів – все це впливало на роботу кіномережі . Так, наприклад, у Привільнянському районі в жов-тні 1951 р. колгоспному стаціонару відправи-ли фільм «Солістка балету», а на місці вияви-ли, що Главкінопрокат надіслав половину фі-льму «Солістка балету», а половину фільму «Секретар райкому»19. Отже, сюжет для гляда-чів був незрозумілим. Серйозним недоліком була недостатня кількість кінофільмів дубльованих українсь-кою мовою. Переклад на вузьку плівку дуб-льованих українською мовою сільськогоспо-дарських фільмів майже зупинився в 1945 р., а кольорові фільми, які дублювалися українсь-кою, виходили на екран у чорно-білому варі-анті. На процес кінообслуговування села нега-тивно впливала відсутність попередньої рек-лами фільмів. Якщо кіно і рекламувалось, то дуже погано. Присилалась маленька афіша, яку навіть важко прочитати. На умови перегляду кінофільмів впливала відсутность приміщень. Так, наприклад, у 1951 р. в с. Кандибіно Новоодеського району Миколаївської області приїхала кінопересув-ка, приміщень для перегляду кінофільму, окрім тваринницьких ферм, не було, але і во-ни були засипані збіжжям, тоді бригадир на-
13 ДАМО, ф. П-7, оп. 6, спр. 189, арк. 72–73. 14 Там само, оп. 7, спр. 334, арк. 74–76 15 ЦДАВО України, ф. 5116, оп. 8, спр. 34, арк 5. 16 Там само, ф. 4733, оп. 1, спр. 73, арк. 4. 17 ДАМО, ф. П-7, оп. 4, спр. 295, арк. 73. 18 Там само, оп. 8, спр. 402, арк. 20. 19 Там само, спр. 294, арк. 27.
201
Відбудова та діяльність сільських клубів Миколаївщини в повоєнний період казав вивести коней із стайні, і навести там лад, для перегляду кінофільму. Під час демон-страція пішов дощ, коней завели назад, поста-вили під одну сторону, з іншого боку – глядачі дивились фільм20. Значну частину населення позбавили мо-жливості дивитися кінофільми із - за відсут-ності кіноапаратних камер. Через те, що кіно-механіки ставили кіноапаратуру безпосеред-ньо у залі серед глядачів, тому дуже часто тра-плялися пожежі, які завдавали великих мате-ріальних збитків, нерідко траплялися і людсь-кі жертви21. Рада Міністрів УРСР видала постанову «Про заходи зміцнення протипожежної безпе-ки в кінотеатрах і клубах», однак у ряді облас-тей її не виконували. Особливо безвідповіда-льно віднеслись до виконання наказу в Мико-лаївській області в Троїцькому районі, з 43 запланованих – не побудова жодна. Погано проходило будівництво кінокамер у Цебриків-ському, Раздільнянському, Кривоозерському районах та ін. Щоб якось покращити ситуацію, виконком Миколаївської облради депутатів трудящих запропонував побудувати в кожно-му сільському і колгоспному клубі, де прохо-дять кіносеанси, споруду або пристосувати окрему примітивну кіноапаратну будку, роз-міром 2×2 м, з цегли, саману або іншого мате-ріалу, який не горить22. Однак виконання роз-поряджень здійснювалась незадовільно, у 1949 р. з 507 сільських клубів області кіноапа-ратні мали лише 411 або 82 %. Особливо неза-довільно будувалися кіноапаратні в Братсько-му, Козанківському, Лисогірському, Новобузь-кому районах23. Внаслідок чого у 1952 р. за 9 місяців у Снігурівському районі сталося 12 пожеж, у Жовтневому районі – 6, у Баштансь-кому – 5. Будова пожежних депо і водоймищ за рахунок коштів відпущених Держстрахом в колгоспах не проводилась, також не викону-валося рішення виконкому депутатів трудя-
щих про створення в усіх колгоспах і радгос-пах боєздатних добровільних пожежних дру-жин, лише 50 % населених пунктів мали доб-ровільні пожежні дружини24. Загальним недоліком для області, стало те, що на перегляд кіно приходили одні й ті ж самі відвідувачі, переважно молодь, а населен-ня пенсійного віку зовсім не відвідували кіно-покази25. Однак і молодь не завжди мала змо-гу перегляду сеансу, через високу ціну на кви-тки. Фактором залучення широких мас до пе-регляду кінокартин стала постанова Ради Мі-ністрів СССР від 9 квітня 1954 р. про знижен-ня ціни на квиток. Для кінотеатрів і кіноуста-новок у сільській місцевості: 3 крб. 50 коп. – 30% місць, 3 крб. – 40% місць, 2 крб. – 30%. Згідно з цієї ж постанови ціни на квитки для дітей до 16 років на дитячі кіносеанси в сіль-ській місцевості коштували 50 коп., єдина ціна на білети на всі кіносеанси при демонстрації науково – популярних, технічних та хроніко – документальних фільмів – 1 крб.26 Одним із головних напрямків роботи сіль-ських клубів у повоєнний час була організація художньої самодіяльності, яка покращувала час дозвілля мільйонів селян. Як правило, во-на розвивалася в гурткових формах, що ство-рювались при клубах з урахуванням інтересів колгоспників. Заняття в них, як і вся клубна робота, проводились безкоштовно. Основною метою гуртків було поглиблення масово – по-літичної роботи і більш повне задоволення різноманітних духовних запитів сільського населення. Про різноманітність гурткової роботи та участь у ній сільського населення свідчать цифри. Станом 1 січня 1946 р. у Миколаївській області працювало 1187 гуртків, 470 політич-них гуртків, сільськогосподарських, якими було охоплено 7438 тис. слухачів27. З роками кількість гуртків збільшувалася, наприклад, у
20 ДАМО, ф. П-7, оп. 4, спр. 295, арк. 71. 21 ЦДАВО України, ф. 2, оп. 8, спр. 2026, арк. 73. 22 ДАМО, ф. 992, оп. 2, спр. 1106, арк. 136–138. 23 ДАМО, ф. П-7, оп. 7, спр. 334, арк. 99. 24 ДАМО, ф. 992, оп. 6, спр. 627, арк. 58. 25 Там само, ф. П-7, оп. 8, спр. 295, арк. 72. 26 Державний архів Херсонської області (далі – ДАХО ), ф. 1979, оп. 1, спр. 71, арк. 79. 27 ЦДАВО України, ф. 4762, оп. 1, спр. 54, арк. 128.
Віра Ревенко К Р А Є З Н А В С Т В О 1’2018
202
Березнегуватському районі Миколаївської області в 1947 р. кількість гуртків художньої самодіяльності у порівнянні з 1946 р. збіль-шилася з 18 до 25, з них драматичних гуртків - 13, хорових – 8, струнних – 4 і один духовий оркестр, в них брали участь 352 особи28. За цими сухими цифрами приховувалося різно-манітне і цікаве життя. Силами гуртків худож-ньої самодіяльності для трудівників села про-водилися спектаклі, концерти, тематичні ве-чори. Самодіяльність при клубах давала мож-ливість реалізовувати художньо-естетичні уподобання різним верствам сільського насе-лення. Тут відвідувач клубу переставав бути лише об'єктом пасивного сприйняття і «натаскування» його різноманітними науко-вими і політичними знаннями. У гуртках худо-жньої самодіяльності створювались умови для виявлення індивідуальних творчих здіб-ностей. Саме тому цю форму культосвітньої роботи найбільше любила сільська молодь. Загалом художня самодіяльність робила жит-тя села хоч трішки емоційно багатшим та різ-номанітнішим29. Оскільки сільські самодіяль-ні концерти добре відвідувалися і користува-лися незмінним успіхом, то їх діяльність була затиснута в жорсткі рамки, які не кращим чи-ном відбивалося на виборі репертуару. Головне місце у діяльності сільських клу-бів займала лекційна робота. Основним за-вданням якої було підвищення загальноосвіт-нього, політичного і культурного рівня колгос-пного селянства, виховувати трудящих у кому-ністичному дусі, в дусі відданості партії Леніна – Сталіна і радянській батьківщині. Змістом лекційної пропаганди було матеріалістичне пояснення явищ природи і суспільства; озна-йомлення населення з досягненнями науки, техніки і культури. Колгоспники у більшості випадків відвідували лекції неохоче, слухали неуважно, розмовляли, а іноді спали30. Поширеною формою в клубах була довід-ково-консультаційна робота, за допомогою
якої клубні установи здійснювали консульта-ції мешканцям села, Позитивним моментом роботи довідкового столу було те, що його працівники допомагали трудящим різними порадами у складанні заяв, листів тощо. Дуже важливою і поширеною формою до-відково-консультаційної роботи стали вечори запитань і відповідей, що влаштовувалися на різні теми – політичні, виробничі, агротехні-чні, науково-освітні, зокрема науково-природичі, та інші. Однак серед мешканців села популярності вони не мали. Організато-ри, для залучення слухачів, хитрували, писали оголошення, що відбудеться демонстрація фільму або концерту. Значною подією в культурному житті виз-волених районів України стало відкриття про-фесіональних театрів. На початку 1945 р. за-світилися рампи чотирьох миколаївських теа-трів: російської драми ім. В. П. Чкалова, юного глядача, лялькового, Українського пересувно-го колгоспного театру, вони проводили вели-ку роботу по культурному обслуговуванню сільського населення. У 1952 році театр ім. Чкалова систематично виїжджав у райони об-ласті для обслуговування глядачів колгоспів спектаклями, але із – за відсутності палива план обслуговування районів області зривав-ся. Недоліком у роботі виїзних театрів було те, що вони часто їхали не в село обслуговувати сільське населення, а в районні центри в гони-тві за великою виручкою31. Успіх роботи культурних закладів залежав від правильного добору, розстановки і вихо-вання кадрів. Склад завідуючих клубами в ціло-му формувався з молоді, яка немала ні спеціа-льної освіти, ні достатнього досвіду роботи. Підбір кадрів проводився, головним чином, за рахунок демобілізованих з червоної армії. У 1946 р. в Миколаївській області з 22 завідую-чих клубів з вищою освітою – 1, з незакінче-ною вищою освітою – 1, з середньою освітою – 9, неповною середньою освітою – 1132.
28 ДАМО, ф. 2792, оп. 1, спр. 19, арк. 109. 29 Романюк І. М. Українське село в 50-ті – першій половині 60-х рр. ХХ ст. / І.М. Романюк, відп. ред. В.М. Даниленко. – Вінниця: Книга-Вега, 2005. – С. 179–180 30 ДАМО, ф. П-7, оп. 7, спр. 334, арк. 49. 31 Носіков Ю. В. Відбудова закладів культури, освіти та охорони здоров’я в 1943–1945 рр. / Ю. В Носіков // Укр. іст. журн. – 1978. – № 5. – С. 70. 32 ДАМО, ф. П-7, оп. 4, спр. 210, арк. 33.
203
Відбудова та діяльність сільських клубів Миколаївщини в повоєнний період Серед працівників культосвітніх закладів у повоєнний період спостерігалась велика плинність, викликана низькою заробітною платою або невиплатою її по декількох міся-ців, також поганими побутовими умовами, невідповідальним ставленням керівників до проблем клубної роботи, наявності фактів свавілля з боку місцевих радянських і партій-них органів. Більшість сільських рад і деякі керівники партії і комсомольських організа-цій абсолютно не зважали на вимоги номенк-латури, знімали і призначали керівників сіль-ських клубів без відома не лише райвідділів культурно – просвітницької роботи, але і ви-конкомів райрад. Відмічений ряд випадків, коли в окремих селах посади завідувачів сіль-ськими клубами розглядалися, як допоміжне джерело прибутків і в ролі завідувачів клуба-ми за сумісництвом виявлялися голови сіль-рад або інші керівні працівники33.
Отже, важливу роль у задоволенні культу-рних запитів сільського населення відіграва-ли клуби. Вони виконували велику роботу з організації та задоволення дозвілля селян. Проте втручання держави в їх діяльність, крок за кроком віддаляли клуби від сільсько-го населення. Випускаючи з уваги культурні потреби людей, влада перетворила клуби на інструмент для вирішення політичних і сіль-ськогосподарських завдань шляхом ідеологіч-ного тиску на свідомість селян. Але незважаю-чи на неймовірні труднощі сільські клуби ста-ли основним осередком суспільно-культурного життя і спілкування, притягуючи до себе багато селян, об’єднуючи їх на основі спільних інтересів. Загалом, у перше повоєнне десятиріччя проведена значна робота по від-новленню культурної мережі та створенню передумов росту культурного рівня сільсько-го населення Миколаївщини.
33 ДАМО, ф. 992, оп. 6, спр. 450, арк. 4.
References 1. Michuda V.( 2003) Kul'turne budivnytstvo na seli v pershi povoienni roky (1945–1950 rr.). Ukraina
KhKh st.: kul'tura, ideolohiia, polityka. Zbirnyk statej, 7, 403–408. [In Ukrainian]. 2. Nosikov Yu. V. (1978) Vidbudova zakladiv kul'tury, osvity ta okhorony zdorov'ia v 1943–1945 rr.
UIZh, 5, 70. [In Ukrainian]. 3. Romaniuk I. M. (2005) Ukrains'ke selo v 50-ti –
pershij polovyni 60-kh rr. Vinnytsia : Knyha-Veha. [In Ukrainian]. 4. Rybak I. V. (2000) Sotsial'no-pobutova
infrastruktura ukrains'koho sela 1921–1991 rr. Kam'ianets'-Podil's'kyj : Abetka. [In Ukrainian].
5. Rumiantsev S. (1999) Samodeiatel'noe
khudozhestvennoe tvorchestvo v SSSR: ocherky ystoryy
1950–1990 hh. M. : ROSSPEN. [In Russian]. 6. Shamraj O. H. (2008) Khudozhnia samodiial'nist' ta inshi formy dozvillia u povoiennomu ukrains'komu seli. Visnyk Cherkas'koho universytetu.
Seriia «Istorychni nauky», 134, 161 – 166. [In Ukrainian]. 7. Tereschenko T.V. (2004) Vidbudova sil's'kykh kul'turno-osvitnikh ustanov u 1943-1950 rr. (na materialakh Tsentral'noi Ukrainy). Istoriia Ukrainy.
Malovidomi imena, podii, fakty (Zbirnyk statej), (26), 353-366. [In Ukrainian].
|