«Асоціативний напрям» як етап модернізації українського гобелена 1980–1990-х років
Збережено в:
| Дата: | 2008 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України
2008
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16905 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | «Асоціативний напрям» як етап модернізації українського гобелена 1980–1990-х років / О. Ямборко // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2008. — Вип. 8. — С. 222-225. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-16905 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-169052011-02-18T12:04:08Z «Асоціативний напрям» як етап модернізації українського гобелена 1980–1990-х років Ямборко, О. Стильова панорама декоративного мистецтва 2008 Article «Асоціативний напрям» як етап модернізації українського гобелена 1980–1990-х років / О. Ямборко // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2008. — Вип. 8. — С. 222-225. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. XXXX-0042 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16905 uk Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Стильова панорама декоративного мистецтва Стильова панорама декоративного мистецтва |
| spellingShingle |
Стильова панорама декоративного мистецтва Стильова панорама декоративного мистецтва Ямборко, О. «Асоціативний напрям» як етап модернізації українського гобелена 1980–1990-х років |
| format |
Article |
| author |
Ямборко, О. |
| author_facet |
Ямборко, О. |
| author_sort |
Ямборко, О. |
| title |
«Асоціативний напрям» як етап модернізації українського гобелена 1980–1990-х років |
| title_short |
«Асоціативний напрям» як етап модернізації українського гобелена 1980–1990-х років |
| title_full |
«Асоціативний напрям» як етап модернізації українського гобелена 1980–1990-х років |
| title_fullStr |
«Асоціативний напрям» як етап модернізації українського гобелена 1980–1990-х років |
| title_full_unstemmed |
«Асоціативний напрям» як етап модернізації українського гобелена 1980–1990-х років |
| title_sort |
«асоціативний напрям» як етап модернізації українського гобелена 1980–1990-х років |
| publisher |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2008 |
| topic_facet |
Стильова панорама декоративного мистецтва |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16905 |
| citation_txt |
«Асоціативний напрям» як етап модернізації українського гобелена 1980–1990-х років / О. Ямборко // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2008. — Вип. 8. — С. 222-225. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT âmborkoo asocíativnijnaprâmâketapmodernízacííukraínsʹkogogobelena19801990hrokív |
| first_indexed |
2025-07-02T18:10:52Z |
| last_indexed |
2025-07-02T18:10:52Z |
| _version_ |
1836559738158972928 |
| fulltext |
222222
ство, ткацтво), а також мистецтво експериментального текстилю можна віднести до
сфери дизайну текстилю. Про це свідчать публікації в таких сучасних журналах з
дизайну, як: «салон», «Интерьер+дизайн», «табурет», «Мезонин», «Дом и интерьер»,
«International textile» тощо.
1. Декоративно-ужиткове мистецтво: словник / Упор.: Я. запаско, І. голод, в. Білик, Я. Крав-
ченко, с. Лупій, в. Любченко, І. Мельник, О. Чарновський, Р. Шмагало. – Л., 2000. – т. 2.
2. Кусько Г. Біля джерел українського гобелена // Жовтень. – 1985. – № 11.
3. Нечипоренко С. Декоративні тканини та килими України. – К., 2005.
4. Українська вишивка: сучасний стан, проблеми, перспективи розвитку // Матеріали всеукра-
їнського семінару-практикуму 19–20 квітня 2002 р. – Черкаси, 2002.
5. Захарчук-чугай Р. Українська народна вишивка. – К., 1988.
6. Яковец И. II триеннале художественного текстиля в контексте современного профессиональ-
ного искусства // вісник ХДАДМ. – Х., 2008. – № 4.
7. Кара-Васильєва Т., чегусова З. Декоративне мистецтво України ХХ століття. У пошуках «ве-
ликого стилю». – К., 2005.
Ольга Ямборко
«асоцІативний напрям» як етап модернІзацІї українського
гоБелена 1980–1990-х рокІв
У другій половині 1980-х рр. у вітчизняному художньому текстилі набуває по-
ширення т. зв. асоціативний гобелен. Його поява намітилася ще в середині 70-х рр.
XX ст. і була пов’язана зі зміною поколінь, приходом нової генерації митців. вітчиз-
няна дослідниця А. Бєляєва виокремлює в українському гобелені 1970-1980-х рр.
два основні напрями: сюжетний та асоціативний, які ідентифікує з двома школа-
ми: київською та львівською [1].
Асоціативний гобелен як стала тенденція сформувався у другій половині
1980-х рр. та утвердився як провідна форма мистецької практики у 1990-х рр. Цей
напрям зумовив зміну художньої моделі гобелена. відбулася типологічна перео-
рієнтація – монументально-декоративне панно поступилося декоративному, ка-
мерним формам. У зображальному плані художники дедалі частіше звертаються
до знака, символу, прагнучи творити семантично-наповнений текст, певний візу-
альний код. Названі чинники – характеризують процес станковізації в мистецтві
гобелена. Аналогічні процеси можна спостерігати практично в усіх видах декора-
тивного мистецтва, що свідчить про посилення в ньому станково-декоративного
напряму [2].
Асоціативна течія бере початок у текстильній пластиці та функціонує як зобра-
жувальна структура. саме тому можна виокремити два основні типи утворення
образу, їх формули: «матеріал – образ» та «іконографія – образ». Пластичний ма-
теріал (у текстилі – нитка, волокно, фактура) діє на тактильному рівні, тобто сен-
сорно, і на його основі будує образ і зв’язок з реципієнтом. Цей спосіб сприйняття
умовно можна назвати «імпресіоністичним». Іконографічний образ оперує т. зв.
«знаками-символами», що утворюють візуальний текст зображення – концеп-
цію, що часто передбачає багатовекторність трактувань. Це і є реалізацією того, що
з. Чегусова називає «поглибленням інтелектуального чинника» [2, 24] як показника
станково-декоративного напряму в декоративному мистецтві.
223223
Першими творами даної течії стали гобелени Н. Паук «заморозки» (1973), «вес-
няні дощі» (1976) та Л. Крип’якевич «Місто князя Лева» (1970-ті рр.), їхня спільна
робота «Плаї» (1978). У цих роботах художники апробували нові підходи до тек-
стильного матеріалу – зосередилися на його фактурних і пластично-виражальних
можливостях. такий «асоціативно-імпресіоністичний» тип розробок має широкі
перспективи у творах на тему природи. він відображений у доробку вітчизняних
митців 1990–2000-х рр., приміром художниці І. Баричевої. Проте це не основна
форма реалізації асоціативного образу – українські майстри гобелена залишають-
ся прихильниками класично тканої структури. таким чином, перевага надається
тканій композиції «малярського типу» перед пластичними, об’ємно-просторовими
розробками.
Асоціативний гобелен як цілісне явище сформувала плеяда молодих мит-
ців. Це переважно випускники ЛДІПДМ середини 70-80-х рр. ХХ ст. Послідовно
впроваджувати цей стиль у своїй творчості почала О. Риботицька (1970 року ви-
пуску, далі – р. в.), О. Куца (1974 р. в.), Л. гошовський (1973 р. в.), О. Парута-вітрук
(1977 р. в.), в. ганкевич (1978 р. в.), Н. Пікуш (1980 р. в.), Л. Квасниця-Амбіцька
(1982 р. в.), с. Бурак (1984 р. в.), т. Ядчук-Богомазова (1987 р. в.), А. Попова-
Хижинська (1997 р. в.), Б. губаль (1978 р. в.) та ін. сукупно творчість цих та біль-
шості інших митців художнього текстилю сьогодні представляє львівську школу
гобелена. водночас ідеться не про локальне угруповання художників (його пред-
ставники працюють в усіх регіонах України), а передусім про школу-носія певної
культури образу, образотворчу модель гобелена, художнього текстилю в цілому,
першоосновою, фразеологічною константою якої є знак, колір-символ. Їх джере-
лом, у свою чергу, є народне мистецтво – килимарство, ліжникарство, писанкар-
ство. Ще у 70-ті – середині 80-х рр. ХХ ст., як зазначає О. голубець, важливою за-
слугою майстрів художнього текстилю був акцент на змістовності окремо взятих
елементів орнаменту, в яких віддзеркалені таємничі знаки-символи минулого [3].
використання художниками знака в канві твору заслуговує на окрему увагу.
сандра Калнієте у своїх дослідженнях образності латиського гобелена 70–80-ті рр.
ХХ ст. розрізняє образ декоративний, побудований «начебто з випадкових співвід-
ношень фактур, різних матеріалів чи кольорових ефектів» [4, 20], та декоративно-
асоціативний, що «намагається втілити більш ємний зміст, який містить ознаки,
натяки, котрі для глядача слугують імпульсом до роздумів у певному тематичному
напрямі» [4, 20]. такий образ повинен мати внутрішній простір, інакше він стає
надто прямолінійним.
спочатку абстрактна форма розроблялася асоціативно-імпресіоністичним шля-
хом, тобто з метою створення виразного образу. У словнику Dісtіоnnаіrе de роеtіquе et
de rhеtоrіquе – це образ, який не обмежується об’єктивним порівнянням двох відомих
реалій, а встановлює суб’єктивне порівняння між відомим предметом і предметом,
який формально не має з ним нічого спільного за своєю вагою, об’ємом, кольором,
але продукує в авторському сприйнятті враження, аналогічне тому, що продукує пер-
ший [5]. Цю практику ілюструє гобелен-триптих Н. Паук «Поле» (1982), О. Риботиць-
кої «Мелодія лісу» (1990) і триптих О. Парути-вітрук «Море» (1994). У цих творах кожна
з художниць користується мовою абстрактних узагальнень. так, Н. Паук будує образ
графічно: лінією та плямою передає асоціативний лад, навіяний спогляданням поля,
компонентами якого є горизонт, небо, земля і вітер. водночас монохромна бежево-
коричнева гама органічно відтворює стан чи то осінньої природи, чи то провесни.
«Мелодія лісу» у трактуванні О. Риботицької – це ритм геометризованих компонен-
тів. У гобелені «Море» О. Парута-вітрук як асоціативний ряд використовує такі образ-
224224
ні компоненти, як суша, море, небо. Ключовим засобом тут є колір, що й персоніфікує
їх на тлі графічно однорідної структури. У зазначених роботах абстрактна форма чи
мотив відіграють роль асоціативно-імпресіоністичної паралелі. така модель присутня
в гобеленах середини 80–90-х рр. ХХ ст. вона передувала появі асоціативно-знакової
моделі з її цілеспрямованим застосуванням знака-символу. Ця тенденція відображає
інтерес митців до створення твору-тексту.
так, т. Ядук-Богомазова вводить у канву гобелена-диптиха 1992 р. «відлуння ві-
ків» архаїчний знак-символ родючості землі – ромб і ромб з крапкою, безпосеред-
ньо апелюючи до його значення – відтак відбувається уточнення змісту компо-
зиції та скерування процесу сприйняття. Це є основним мотивом посилення ролі
знака в системі художнього твору рубежу 1980–1990-х рр. Митців не задовольняло
конкретно-предметне зображення, оскільки воно не завжди спроможне відтворити
ідею, поняття.
втрата семантики архаїчного знака в професійному мистецтві часто компенсується
появою нового змісту. Художники створюють свою знакову систему або шляхом інтер-
претації автентичного зразка, або продукуванням індивідуальної знакової системи.
знак-символ покладено в основу гобелена О. Левадного «середохрестя» (1992), у
якому текст зображення складається з ряду знаків-символів, таких як хрест, яйце,
птах, трикомпонентний поділ вертикалі, використання антитези «чорне – біле».
тут художник близький до позицій абстрактного образу. за визначенням словни-
ка. Dісtіоnnаіrе de роеtіquе et de rhеtоrіquе – це загальний термін, що означає спо-
сіб представлення суті буття, способів існування, динаміки предмета чи взаємного
розміщення групи предметів [5, 545, 546]. гобелен О. Левадного у цьому контексті
відображає певну світоглядну концепцію.
Паралель «середохрестю» в образотворчому мистецтві можна віднайти серед
багатьох творів кінця 1980-х – 1990-х рр. Наприклад, у графіці І. Боднара, який
стержнем своїх композицій неодноразово обирав символіку хреста, по-різному її
висвітливши. У композиціях «трагедія народу» (1988) чи «Пам’яті жертв голоду на
Україні 1933 року» (1989) хрест постає символом страждань. На більш універсаль-
ний зміст цього знака вказує назва іншого твору І. Боднара – «вертикалі і гори-
зонталі нашого життя» (1990). Хрест є центральним зображенням-підтекстом цієї
композиції. Прикладом авторського формування знакового тексту, не пов’язаного
з традиційними знаковими системами є «взаємозв’язок» (1990) І. Боднара. тут на-
низування безпредметних форм, конкретно не ідентифікованих, слугує певним
асоціативним полем для глядача, в якому він може розвивати своє сприйняття.
При цьому визначальну роль відіграє назва твору, що диктує кінцевий результат.
звідси ще одна особливість асоціативно-абстрактного образу – назва твору, що ви-
ступає активним чинником, подекуди вирішальним у процесі сприйняття такого
твору. Оскільки асоціативно-абстрактна модель зображення порівняно із сюжет-
ною (конкретно-предметною) зазвичай багатозначна й мобільніша, її творча мета
реалізується в діалозі автора й глядача. Назва твору за цих умов репрезентує сто-
рону художника-автора й визначає систему координат, у межах якої відбувається
сприйняття окремого твору. Абсолютизацією такої ситуації можна назвати гобелен
Б. губаля «Історична знахідка» (2000). Художник зводить всю зображувальну ідею
твору до індивідуально модифікованого знака. за таких умов твір має перспективу
автономного існування у двох системах сприйняття – творця та глядача, єдиним
зв’язком при цьому залишається назва.
Окреслені щодо гобелена аспекти розвитку асоціативного образу трапляються
й у інших галузях. Наприклад, у живописі засади асоціативно-імпресіоністичного
образотворення програмно втілює в життя творча група «Живописний заповід-
225225
ник», заснована 1992 р. Ядро угруповання формують т. сільваші, А. Криволап,
О. Бабак, О. Животков, М. гейко, М. Крищенко. за концепцією фундатора угру-
пування т. сільваші, «картина – річ, предмет на стику двох світів. Перетин цих
меж – явище мови кольору. Колір – реальність, що належить до царини феноме-
нального». У своїх полотнах т. сільваші демонструє занурення в «матерію» ко-
льору, звертається до її тактильних якостей, колір-емоцію, колір-стан, доповнює
«колір-дотик». Цю ідею розвиває й О. Животков. Картини художника лаконічно
прості і водночас нюансово багаті, безсюжетні, не фігуративні, часто позбавлені
будь-яких атрибутів зображення, вони, однак, виражально місткі, просторові та
за своєю природою пов’язані з пейзажем. О. Животков не захоплюється експресив-
ними властивостями кольору, надає перевагу тону, лесируванню, що дозволяє на
майже однорідному тлі створити ефект багатозначності. враження доповнює тек-
стура фарби. засоби, якими автор досягає чуттєвості образу, мають багато спільно-
го з поняттям «текстильності» в гобелені. Як не кожен гобелен є текстильним, тобто
сенситивно відчутним, так і не кожне малярське полотно є живописним. У творах
О. Животкова ця властивість є пріоритетною та самодостатньою. Подібним став-
ленням до тканого матеріалу – текстильністю, вирізняються гобелени О. Ковача.
Їм властиве органічне поєднання матеріалу й образу, при чому художник досягає
імпресіоністичного ефекту, рівноцінного образному наповненню малярських тво-
рів вищезгаданих авторів «Живописного заповідника».
таким чином, «асоціативний напрям», що сформувався впродовж 1980-х рр.,
привів до зміни художньо-образної моделі українського гобелена. Два шляхи реа-
лізації асоціативного образу, виокремлені в ході даного дослідження – «імпресіо-
ністичний» та «знаковий», існують паралельно у вітчизняному художньому тексти-
лі, однак перевага надається останньому, що відображає тенденцію до створення
зображення-тексту. Розвиток цього напряму в декоративному мистецтві, вияв-
ляє ознаки т. зв. декоративно-станкового напряму та є ознакою зміни пріорите-
тів у даному виді мистецтва. У цьому контексті втрачають актуальність сюжетно-
тематичні твори.
«Асоціативний напрям» у гобелені засвідчив новий етап його розвитку й
пов’язаний зі зміною мистецького покоління, яке сьогодні репрзентує український
художній текстиль.
1. Бєляєва А. Майстри і майстерність // Образотворче мистецтво. – 1988. – № 4. – с. 25–27.
2. Мистецтво України 1991–2003: Альбом / Упор. т. Придатко, г. скляренко, з. Чегусова. – К., 2003.
3. Голубець О. Художнє життя 1970-х – середини 1980-х: втеча у сфери декоративно-прикладного
мистецтва // вісник ХДАДМ. – 2002. – № 2. – с. 62–68.
4. Калниете С. Латышский гобелен сегодня // ДИ сссР. – 1987. – № 5. – с. 18–23.
5. Моrіеr Н. Dісtіоnnаіrе de роеtіquе et de rhеtоrіquе. – Раrіs, 1981.
|