Харківські медики в Російсько-японській війні 1904-1905 рр.: витоки сучасного медичного волонтерства

У статті розглянуто форми участі харківських медиків в Російсько-японській війні 1904–1905 рр.: організація курсів сестер-жалібниць при Харківському управлінні Червоного Хреста, створення Харківським губернським земством санітарних та бактеріологічного загонів, збирання пожертв на користь постражда...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2018
Hauptverfasser:	Робак, І., Ільїн, В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2018
Schriftenreihe:	Краєзнавство
Schlagworte:	Медичне краєзнавство: суть та науково-дослідницький потенціал
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169052
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Харківські медики в Російсько-японській війні 1904-1905 рр.: витоки сучасного медичного волонтерства / І. Робак, В. Ільїн // Краєзнавство. — 2018. — № 2. — С. 79-91. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-169052
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1690522020-06-04T01:26:06Z Харківські медики в Російсько-японській війні 1904-1905 рр.: витоки сучасного медичного волонтерства Робак, І. Ільїн, В. Медичне краєзнавство: суть та науково-дослідницький потенціал У статті розглянуто форми участі харківських медиків в Російсько-японській війні 1904–1905 рр.: організація курсів сестер-жалібниць при Харківському управлінні Червоного Хреста, створення Харківським губернським земством санітарних та бактеріологічного загонів, збирання пожертв на користь постраждалих від війни, влаштування шпиталів в тилу та на фронті. Особливу увагу приділено діяльності харківських санітарних загонів на театрі воєнних дій, внеску видатних харківських медиків в організацію загонів і шпиталів. На підставі звітів громадських організацій та харківської періодики автори дійшли висновку про неефективність благодійності як основного джерела фінансування місцевих ініціатив з допомоги постраждалим від війни. Ця обставина створила передумови для широкої співпраці місцевих самоврядувань в рамках імперії, сприяла накопиченню досвіду громадської самоорганізації, в якій провідну роль грали кращі представники медичної спільноти. Завдяки активній організаторській участі в подоланні наслідків війни, лікарі усвідомили масштабні завдання з реорганізації охорони здоров'я, можливості для реалізації яких відкрило повалення царату в 1917 р. The article considers forms of the participation of Kharkiv medical staff in the Russian-Japanese War of 1904–1905: organization of the courses for sisters of mercy by the Kharkiv Red Cross Office, creation of sanitary and bacteriological detachments by the Kharkiv provincial zemstvo, collecting donations in favor of victims of war, creation of hospitals in the rear and at the front. The size and structure of charity donations collected by the Kharkiv Red Cross and the provincial zemstvo have been determined. The special attention is paid to the Kharkiv sanitary detachments’ activity at the battleground and the contribution of the prominent Kharkiv physicians to the organization of detachments and hospitals. The analysis of reports of public organizations and the local newspapers let the authors to conclude about inefficiency of charity as the main financial source for local initiatives to help victims of war. That circumstance had created the preconditions for the broad cooperation of local governments within the Empire, contributed to the accumulation of experience by public self-organization, in which best representatives of the medical community played the leading role. Due to the active organizational involvement in overcoming the war consequences, physicians had realized the large-scale tasks on reorganization of health care, the possibilities for which were opened with the overthrow of tsarism in 1917. В статье рассмотрены формы участия харьковских медиков в Русско-японской войне 1904–1905 гг.: организация курсов сестер милосердия при Харьковском управлении Красного Креста, создание Харьковским губернским земством санитарных и бактериологического отряда, сбор пожертвований в пользу пострадавших от войны, обустройство госпиталей в тылу и на фронте. Особое внимание уделено деятельности харьковских санитарных отрядов на театре военных действий, вкладу выдающихся харьковских медиков в организацию отрядов и госпиталей. На основе анализа отчетов общественных организаций и харьковской периодики авторы пришли к выводу о неэффективноси благотворительности как основного источника финансирования местных инициатив в деле помощи пострадавшим от войны. Это обстоятельство создало предпосылки для широкого сотрудничества местных самоуправлений в рамках империи, способствовало накоплению опыта общественной самоорганизации, в которой ведущую роль играли лучшие представители медицинского сообщества. Благодаря активному организаторскому участию в преодолении последствий войны, врачи осознали масштабные задания по реорганизации здравоохранения, возможности для реализации которых открыло свержение царизма в 1917 г. 2018 Article Харківські медики в Російсько-японській війні 1904-1905 рр.: витоки сучасного медичного волонтерства / І. Робак, В. Ільїн // Краєзнавство. — 2018. — № 2. — С. 79-91. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169052 61-057(477.54):94(571+520)"1904/1905" uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Медичне краєзнавство: суть та науково-дослідницький потенціал Медичне краєзнавство: суть та науково-дослідницький потенціал
spellingShingle	Медичне краєзнавство: суть та науково-дослідницький потенціал Медичне краєзнавство: суть та науково-дослідницький потенціал Робак, І. Ільїн, В. Харківські медики в Російсько-японській війні 1904-1905 рр.: витоки сучасного медичного волонтерства Краєзнавство
description	У статті розглянуто форми участі харківських медиків в Російсько-японській війні 1904–1905 рр.: організація курсів сестер-жалібниць при Харківському управлінні Червоного Хреста, створення Харківським губернським земством санітарних та бактеріологічного загонів, збирання пожертв на користь постраждалих від війни, влаштування шпиталів в тилу та на фронті. Особливу увагу приділено діяльності харківських санітарних загонів на театрі воєнних дій, внеску видатних харківських медиків в організацію загонів і шпиталів. На підставі звітів громадських організацій та харківської періодики автори дійшли висновку про неефективність благодійності як основного джерела фінансування місцевих ініціатив з допомоги постраждалим від війни. Ця обставина створила передумови для широкої співпраці місцевих самоврядувань в рамках імперії, сприяла накопиченню досвіду громадської самоорганізації, в якій провідну роль грали кращі представники медичної спільноти. Завдяки активній організаторській участі в подоланні наслідків війни, лікарі усвідомили масштабні завдання з реорганізації охорони здоров'я, можливості для реалізації яких відкрило повалення царату в 1917 р.
format	Article
author	Робак, І. Ільїн, В.
author_facet	Робак, І. Ільїн, В.
author_sort	Робак, І.
title	Харківські медики в Російсько-японській війні 1904-1905 рр.: витоки сучасного медичного волонтерства
title_short	Харківські медики в Російсько-японській війні 1904-1905 рр.: витоки сучасного медичного волонтерства
title_full	Харківські медики в Російсько-японській війні 1904-1905 рр.: витоки сучасного медичного волонтерства
title_fullStr	Харківські медики в Російсько-японській війні 1904-1905 рр.: витоки сучасного медичного волонтерства
title_full_unstemmed	Харківські медики в Російсько-японській війні 1904-1905 рр.: витоки сучасного медичного волонтерства
title_sort	харківські медики в російсько-японській війні 1904-1905 рр.: витоки сучасного медичного волонтерства
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2018
topic_facet	Медичне краєзнавство: суть та науково-дослідницький потенціал
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169052
citation_txt	Харківські медики в Російсько-японській війні 1904-1905 рр.: витоки сучасного медичного волонтерства / І. Робак, В. Ільїн // Краєзнавство. — 2018. — № 2. — С. 79-91. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT robakí harkívsʹkímedikivrosíjsʹkoâponsʹkíjvíjní19041905rrvitokisučasnogomedičnogovolonterstva AT ílʹínv harkívsʹkímedikivrosíjsʹkoâponsʹkíjvíjní19041905rrvitokisučasnogomedičnogovolonterstva
first_indexed	2025-07-15T03:47:43Z
last_indexed	2025-07-15T03:47:43Z
_version_	1837683194182238208
fulltext	79 УДК 61-057(477.54):94(571+520)"1904/1905" Ігор Робак, Вадим Ільїн (м. Харків) ХАРКІВСЬКІ МЕДИКИ В РОСІЙСЬКО-ЯПОНСЬКІЙ ВІЙНІ 1904–1905 рр.: ВИТОКИ СУЧАСНОГО МЕДИЧНОГО ВОЛОНТЕРСТВА У статті розглянуто форми участі харківських медиків в Російсько-японській війні 1904–1905 рр.: організація курсів сестер-жалібниць при Харківському управлінні Червоного Хреста, створення Хар- ківським губернським земством санітарних та бактеріологічного загонів, збирання пожертв на ко- ристь постраждалих від війни, влаштування шпиталів в тилу та на фронті. Особливу увагу приділено діяльності харківських санітарних загонів на театрі воєнних дій, внеску видатних харківських медиків в організацію загонів і шпиталів. На підставі звітів громадських організацій та харківської періодики автори дійшли висновку про неефективність благодійності як основного джерела фінансування місцевих ініціатив з допомоги по- страждалим від війни. Ця обставина створила передумови для широкої співпраці місцевих самовряду- вань в рамках імперії, сприяла накопиченню досвіду громадської самоорганізації, в якій провідну роль грали кращі представники медичної спільноти. Завдяки активній організаторській участі в подоланні наслідків війни, лікарі усвідомили масштабні завдання з реорганізації охорони здоров’я, можливості для реалізації яких відкрило повалення царату в 1917 р. Ключові слова: Харків, Російсько-японська війна, медичне волонтерство, Харківське управління Червоного Хреста, Харківське губернське земство, санітарні загони. Ihor Robak, Vadym Ilin KHARKIV MEDICS IN THE RUSSIAN-JAPANESE WAR 1904-1905: SOURCES OF THE MODERN MEDICAL VOLUNTEERING The article considers forms of the participation of Kharkiv medical staff in the Russian-Japanese War of 1904–1905: organization of the courses for sisters of mercy by the Kharkiv Red Cross Office, creation of san- itary and bacteriological detachments by the Kharkiv provincial zemstvo, collecting donations in favor of victims of war, creation of hospitals in the rear and at the front. The size and structure of charity donations col- lected by the Kharkiv Red Cross and the provincial zemstvo have been determined. The special attention is paid to the Kharkiv sanitary detachments’ activity at the battleground and the contribution of the prominent Kharkiv physicians to the organization of detachments and hospitals. The analysis of reports of public organizations and the local newspapers let the authors to conclude about inefficiency of charity as the main financial source for local initiatives to help victims of war. That circumstance had created the preconditions for the broad cooperation of local governments within the Empire, contributed to the accumulation of experience by public self-organization, in which best representatives of the medical com- munity played the leading role. Due to the active organizational involvement in overcoming the war conse- quences, physicians had realized the large-scale tasks on reorganization of health care, the possibilities for which were opened with the overthrow of tsarism in 1917. Key words: Kharkiv, The Russian-Japanese War, medical volunteering, Kharkiv Red Cross Office, Kharkiv provincial zemstvo, sanitary detachments. 80 2014 року, коли мирне до того українське небо вкрилося хмарами війни, на допомогу бій- цям-патріотам АТО стали медики. Медичне во- лонтерство отримало неабиякий розмах по всій Україні, а особливо в Харківському регіоні. Харківські медики від неповнолітніх студентів до сивих професорів у різних формах активно долучилися до підтримки українських героїв. І це не випадково. Харків має багаті історичні традиції медичного супроводу військових. За- кладалися вони ще ХІХ ст., під час наполеонів- ських і російсько-турецьких війн. А вперше широко проявилися в роки Російсько-япон- ської війни 1904–1905 рр. Попри те, що та війна не мала однозначної оцінки в тогочасному суспільстві, а серед інтелігенції ставлення до неї було особливо стриманим, здебільшого негативним, харківські медики не залишилися осторонь від поневірянь, які випали на долю вояків. Іншим актуальним питанням, яке порушує стаття, є дієвість благодійності за умов великої й тривалої війни. Найбільш цінним джерелом, використаним при написанні статті, стали звіти про діяльність Російського товариства Червоного Хреста, які по- слідовно, цілісно і в подробицях висвітлили діяль- ність харківських санітарних загонів на фронті1. Та кож було використано добірки головних харків - ських газет – «Южный край» та «Харьковские губернские ведомости», які містять хронікальну інформацію: перша – про формування загонів Чер- воного Хреста, друга – про діяльність земських загонів. Особливу цінність становили публікації фінансових звітів з фронту про витрати на утри- мання загонів, відомості про збирання пожертв. Игорь Робак, Вадим Ильин ХАРЬКОВСКИЕ МЕДИКИ В РУССКО-ЯПОНСКОЙ ВОЙНЕ 1904–1905 ГОДОВ: ИСТОКИ СОВРЕМЕННОГО МЕДИЦИНСКОГО ВОЛОНТЁРСТВА В статье рассмотрены формы участия харьковских медиков в Русско-японской войне 1904–1905 гг.: организация курсов сестер милосердия при Харьковском управлении Красного Креста, создание Харь- ковским губернским земством санитарных и бактериологического отряда, сбор пожертвований в по- льзу пострадавших от войны, обустройство госпиталей в тылу и на фронте. Особое внимание уделено деятельности харьковских санитарных отрядов на театре военных действий, вкладу выдающихся харьковских медиков в организацию отрядов и госпиталей. На основе анализа отчетов общественных организаций и харьковской периодики авторы пришли к выводу о неэффективноси благотворительности как основного источника финансирования местных инициатив в деле помощи пострадавшим от войны. Это обстоятельство создало предпосылки для широкого сотрудничества местных самоуправлений в рамках империи, способствовало накоплению опыта общественной самоорганизации, в которой ведущую роль играли лучшие представители меди- цинского сообщества. Благодаря активному организаторскому участию в преодолении последствий войны, врачи осознали масштабные задания по реорганизации здравоохранения, возможности для реа- лизации которых открыло свержение царизма в 1917 г. Ключевые слова: Харьков, русско-японская война, медицинское волонтерство, Харьковское управ- ление Красного Креста, Харьковское губернское земство, санитарные отряды. 1 Отчет о деятельности Российского общества Красного Креста во время русско-японской войны. Том. I. – СПб: Типография Главного Управления Уделов, 1911. – 922 с., XVI; Отчет о деятельности Российс- кого общества Красного Креста во время русско-японской войны. Том II. – СПб: Типография Главного Управления Уделов, 1911. – 961 с., XXII; Отчет о деятельности, об имуществе и о капиталах Харьковского местного управления Российского Общества Красного Креста, состоящего под покровительством Ее Импе- раторского Величества Государыни Императрицы Марии Федоровны, и подведомственных ему Славянского, Змиевского и Сумского Комитетов Общества Красного Креста, Харьковской Общины Сестер Милосердия, амбулаторной лечебницы с аптекой при ней и стационарной лечебницы за 1904 год. – Х.: Типография и литография М. Зильберберг и с-вья, 1905. – 159 с. 2 ’2018Ігор Робак, Вадим Ільїн К Р А Є З Н А В С Т В О Харківські медики в Російсько- японській війні 1904-1905 рр.: витоки сучасного медичного волонтерства 81 2 Робак І Ю. Охорона здоров’я в першій столиці радянської України (1919–1934 рр.). / І.Ю. Робак, Г.Л. Демочко. – Х.: Колегіум, 2012. – 260 с. (іл. 14 с.); Робак І.Ю. Охорона здоров’я в першій столиці радян- ської України (1919–1934 рр.). / І.Ю. Робак, Г.Л. Демочко. – Х.: Колегіум, 2012. – 260 с. (іл. 14 с.); Робак І.Ю. Діяльність Харківського відділення Російського товариства Червоного Хреста з надання медичної допомоги населенню в дожовтневий період / І.Ю. Робак // Культура народов Причерноморья. – 2007. – № 116. – С. 59–63; Демочко Г.Л. Походження династії Пржевальських на українських землях / Г.Л. Демочко // Relevant issues of modern medicine: the experience of Poland and Ukraine : International research and practice conference: Conference proceedings, Lublin, October 20–21, 2017. – Lublin, 2017. – Р. 96–98. 3 Отчет о деятельности Российского общества Красного Креста... Том. I. – С. 176. 4 Годовщина харьковской общины сестер Красного Креста // Южный край. – 1904. – 2 декабря; Иванов В. Откровенные разговоры: Красный Крест / В. Иванов // Южный край. – 1903. – 30 октября. 5 Годовщина харьковской общины сестер Красного Креста // Южный край. – 1904. – 2 декабря. 6 Иванов В. Откровенные разговоры... // Южный край. – 1903. – 30 октября. 7 Отчет о деятельности, об имуществе... – С. 49. 8 Формирование лазарета // Южный край. – 1904. – 1 февраля. 9 Общее собрание Красного Креста в Харькове // Южный край. – 1904. – 18 мая. 10 Киоски Красного Креста // Южный край. – 1905. – 15 августа. 11 Заседание попечительного совета… // Южный край. – 1904. – 8 марта. Публікації харківських краєзнавців І.Ю. Ро- бака та Г.Л. Демочко дали цінні біографічні ві- домості стосовно відомих харківських лікарів – учасників Російсько-японської війни2. Метою статті є висвітлення проявів та ви- значення ролі громадської ініціативи «харьков- цев» у справі надання медичної допомоги по- страждалим під час Російсько-японської війни 1904–1905 рр. Вже на початку Російсько-японської війни, в січні 1904 р., згідно розпорядження імператриці Марії Федорівни було створено Виконавчу Комі- сію Російського Товариства Червоного Хрес та. Основне завдання Комісії полягало в якомога швидшому формуванні та відправці лазаретів на фронт3. Виконання цього завдання стало можли- вим завдяки широкому розгалуженню закладів Товариства й наявності давно працюючих громад сестер-жалібниць. У перші дні свого існування Комісія запропонувала місцевим громадам розпо- чати формування лазаретів на 200 ліжок кожний. Харківське управління Товариства Червоного Хреста станом на 1903 р. складалося з громади сестер-жалібниць, заснованої ще 1886 р., амбула- торії та лікарні4. При громаді мешкало понад 20 сестер-жалібниць5. Щоденно управління об- слуговувало до 100 амбулаторних хворих6. 1904 року обсяг роботи Харківської громади сестер-жалібниць Червоного Хреста різко зріс7. З початком війни громада отримала доручення від Виконавчої Комісії Головного Управління Російського Товариства Червоного Хреста про збирання пожертв грошима, білизною та інши - ми речами для поранених і хворих воїнів, а також про спорядження громадою санітарного загону на 200 ліжок, який повинен був налічувати 5 лі- карів, 15 сестер-жалібниць, 30 санітарів, фарма- цевта та завідуючого господарством8. Управління організувало курси для підготовки сестер-жаліб- ниць і санітарів. Відповідно, гостро постало пи- тання джерел фінансування тих започаткувань. Слід відзначити, що місцеве управління товариства Червоного Хреста було життєво за- цікавлене в збиранні пожертв, оскільки й до по- чатку війни постійно відчувало фінансові труд- нощі9. Громада негайно відкрила для прийому пожертв склад в Суздальському ряду. У листо- паді 1904 р. цей склад передали у відання Міс- цевого Управління. У подальшому на станціях Харків, Лозова та інших було встановлено кіоски з продажу листівок на користь Товариства Чер- воного Хреста10. Про пожертви, що надходили до складу, повідомлялось у харківських газетах. Громада сестер Червоного Хреста з подякою прийняла пропозицію члена опікунської ради, редактора- видавця однієї з найбільших в Російській імперії місцевих та найпопулярнішої в Харкові газети «Южный край» О.О. Іозефовича про безкоштов - ну пересилку примірників газети до всіх шпита- лів і санітарних поїздів Червоного Хреста11. У 1904 р. на користь громади надходили великі пожертви від окремих осіб. Так, дирек- тор правління товариства «М. Гельферіх-Саде» К.К. Нестель надав громаді 2 тис. руб. на будів- ництво амбулаторії; С.В. Перлов – 500 руб. 2 ’2018Ігор Робак, Вадим Ільїн К Р А Є З Н А В С Т В О 82 й доручення своєму магазинові в Харкові щомі- сячно безкоштовно відпускати громаді 7 фунт. чаю (по 2 руб. за фунт) й 1 пуд пиляного цукру весь час, допоки опікункою громади буде зали- шатись Ю. О. Гірш ман, що показує важливість для благодійності особистих зв’язків, які мала у вищих колах дружина видатного офтальмолога Л. Л. Гіршмана, в дівоцтві княжна Кудашова12. Пані К. Л. Московкіна навіть пожертвувала рояль з умовою його продажу й внесення отри- маних грошей до громади як членського внеску. Товариство відзначало таку допомогу нагород- женням знаками Червоного Хреста13. За прикладом попередніх років, громада отримала допомогу від міста в 1200 руб. та від Харківського повітового земства в 1000 руб. Внаслідок накопичення на складі громади знач- ної кількості пожертвуваних речей, частину з них (два вагони) на прохання Виконавчої комісії Головного управління Червоного Хреста відпра- вили до Пензенського складу організації14. До травня 1905 р. склад пожертв харківського від- ділу Червоного Хреста прийняв 3500 предметів, відправивши на фронт 240015. Обсяги та структуру пожертв, які Харків- ська громада сестер Червоного Хреста отриму- вала протягом 1904 р. на різні потреби, пов’язані з війною, ілюструє таблиця 1: У цілому, згідно кошторису, на кінець жов- тня 1904 р., надходження до громади становили 28 374 руб., а видатки – 28 022 руб.17 На 1 січня 1905 р. спостерігалася вже ліпша ситуація: дохід Харківської громади Червоного Хреста переви- щував видатки на 7645 руб., які склали відпо- відно 34 535 і 26 890 руб.18. Для розуміння цих цифр вкажемо, що лише спорядження одного харківського загону коштувало місцевому управ- лінню у 23 210 руб., узятих із загальної суми по- жертв, що надійшли на хворих і поранених19. Крім того, місцеве управління видало з того ж джерела близько 30 тис. руб. на зарплатню, пі- дйомні та добові особовому складу загону. Це майже половина коштів, що були в касі харків- ського відділу Червоного Хреста на 1 січня 1904 р. (113 084 руб.)20. Влітку 1904 р. на утри- мання загону було виділено ще 119 493 руб.21. Один день перебування хворого в лазареті кош- тував 1-3 руб. Таблиця 1 Пожертви на користь Харківської громади Червоного Хреста в 1904 р.16 12 Отчет о деятельности, об имуществе... – С. 54. 13 Награждение знаками Красного Креста // Южный край. – 1904. – 30 ноября. 14 Отчет о деятельности, об имуществе... – С. 54. 15 Общее собрание харьковского отдела Красного Креста // Южный край. – 1905. – 16 мая. 16 Поступление пожертвований в контору «Южного края» // Южный край. – 1904. – 4 апреля; Поступ- ление пожертвований в контору «Южного края» // Южный край. – 1904. – 2 мая; Поступление пожертвований в контору «Южного края» // Южный край. – 1904. – 2 июня. 17 Общее собрание членов комитета Харьковской общины сестер Красного Креста // Южный край. – 1904. – 25 октября. 18 Годичное общее собрание членов комитета харьковской Общины Красного Креста // Южный край. – 1905. – 19 марта. 19 Отчет о деятельности Российского общества... Том. I. – С. 685. 20 Общее собрание Красного Креста в Харькове // Южный край. – 1904. – 18 мая. 21 Отчет о деятельности Российского общества... Том II. – С. 849. Харківські медики в Російсько- японській війні 1904-1905 рр.: витоки сучасного медичного волонтерства 83 22 Отчет о деятельности Российского общества... Том. I. – С. 177, 332. 23 Там само. – С. 244. 24 Там само. – С. 685. 25 Робак І.Ю. Організація охорони здоров’я... – С. 186. 26 Там само. – С. 161. 27 Там само. – С. 139. 28 Там само. – С. 198, 201. 29 В заседании попечительного съезда общины Красного Креста // Южный край. – 1904. – 15 мая. 30 Отчет о деятельности, об имуществе... – С. 52; Харьковская община сестер Красного Креста // Южный край. – 1904. – 16, 19, 24, 27 ноября. 31 Отчет о деятельности Российского общества... Том. I. – С. 685. 32 Снаряжение харьковского отряда и лазарета Красного Креста // Южный край. – 1904. – 8 февраля. 33 Курсы, устраиваемые Харьковской общиною сестер Красного Креста // Юж. край. – 1904. – 29 фев- раля; Отчет о деятельности Российского общества... Том. I. – С. 686. Таким чином, попри згадані разові великі внески, незначне, а подеколи й зовсім міні- мальне переважання доходів над видатками в кошторисі громади, показує, що пожертви ледь задовольняли потреби, були непорівнянні з мас- штабами діяльності товариства. До того ж їхнє надходження було нерівномірним, що усклад- нювало планомірну роботу. Досить сказати, що Виконавча Комісія про- тягом перших місяців війни сама зіткнулася з великим витратами (зокрема, вона спорядила перший в Європі пересувний кригоробний завод- потяг), тому місцеві осередки Товариства не могли розраховувати на її допомогу й організо- вували шпиталі цілковито власним коштом22. Звіт про діяльність Російського Товариства Чер воного Хреста також вказує, що пожертвува- ний матеріал й праця не могли задовольнити по- треб, викликаних облаштуванням складів на Дале - ко му Сході, що призводило до вимушеного неці- льового використання усіх пожертв для вирішення якогось окремого завдання. Наприклад, 21 травня 1904 р. Виконавча Комісія Червоного Хре ста про- сила заклади Товариства витрачати на заготівлю білизни наявні пожертви, що раніше призначалися на допомогу пораненим й хворим воякам23. Вже в лютому 1904 р. Харківське місцеве управління Червоного Хреста і підпорядкована йому громада сестер-жалібниць організували прискорені курси з догляду за хворими та пора- неними. Ідея відкриття курсів належала голов- ному лікареві громади проф. І.К. Зарубіну24. Іван Кіндратович Зарубін (1835–1904) – професор Харківського університету, один з фун- даторів Харківського медичного товариства25. І.К. Зарубін став ініціатором створення при то- варистві «лечебницы для приходящих бедных больных», безкоштовна допомога якої була дуже важливою за умов повсюдного поширення плат- ної медицини. У 1868 р. професор стає керівни- ком клінічних відділень лікування очних хвороб і хвороб сечостатевих органів при Харківській гу- бернській земській управі26. Протягом 1877–1894 рр. І.К. Зарубін – перший керівник госпітальної хірургічної університетської клініки27. З 1898 р. І.К. Зарубін очолював медичну частину Харків- ського відділення товариства Червоного Хреста та амбулаторну «лечебницу» при Харківській громаді сестер-жалібниць Червоного Хреста28. Другою ініціаторкою створення курсів стала дружина видатного офтальмолога Л.Л. Гірш - мана Юлія Олександрівна Гіршман, яку в травні 1904 р. обрали опікункою громади Червоного Хреста29. Протягом 1904 р. курси відкривалися двічі – вперше 11 лютого 1904 р., вдруге – 23 листопада30. Курси мали готувати сестер-жалібниць та чо- ловіків-санітарів31. Навчання тривало шість тиж- нів, тоді як до війни охоплювало півтора роки32. Лікарі громади проводили заняття на курсах для кожної статі окремо. Кількість бажаючих посту- пити на курси була великою – понад 200 осіб, з яких прийняли тільки 60 жінок й 30 чоловіків. Для вступників на жіночі курси встановили ви- сокий освітній ценз, а саме закінчення не менше шести класів гімназії, тоді як для чоловіків жод- ного освітнього цензу встановлено не було, через що склад слухачів курсів виявився вкрай різно- манітним за освітнім рівнем. Поряд зі студен- тами-медиками, були фельдшери, аптекарські учні, кухарі, особи з нижчою освітою, й навіть один чернець, відряджений Ряснянським монас- тирем Харківської губернії, керівництво якого планувало відкрити у себе шпиталь для воїнів33. Читання лекцій відбувалося тричі на тиж- день вечорами в аудиторіях Харківського уні- верситету, практичні заняття здійснювалися в амбулаторіях громади, а також в міській лікарні. Викладачами були лікарі громади Бреслав, Гер- цог, Дракін, Любімов та інші34. Зі слухачів курсів витримали іспити й отримали відповідні свідоц- тва 25 осіб-санітарів та 58 слухачок-сестер. Для зарахування до загону необхідно було після за- вершення навчання на курсах пройти місячну практику при лікувальних закладах35. Підготовлений на курсах персонал попов- нив загони та санітарні потяги, що відбули до Іркутська, Челябінська, Харбіна36. З розвитком бойових дій місцеве управління організувало другі прискорені курси для підго- товки винятково сестер-жалібниць, на які при- йняли 100 слухачок з тим же освітнім цензом37. Читання лекцій почалося наприкінці листопада 1904 р. й завершилося на початку лютого 1905 р. Усі особи, які склали іспити, були зараховані як сестри-жалібниці до Харківської громади. З них 11 сестер зарахували до загону, сформованого Харківським земством, й 14 березня 1905 р. від- правили на Далекий Схід. У лютому 1904 р. опікунська рада Харківської громади Червоного Хреста підтримала рішення Виконавчої Комісії про формування санітарного загону та шпиталю на 200 ліжок для відправки на фронт38. Для спорядження загону організували ко- місію, що займалася залученням осіб, які бажали допомогти загонові грошима або справами39. Для роботи комісії її член, голова місцевого правління товариства Червоного Хреста та губернський предводитель дворянства Г.А. Фірсов надав залу Дворянського зібрання. Спорядження загону ме- дичним устаткуванням було покладено на профе- сорів І.К. Зарубіна та І.М. Оболенського. Іван Миколайович Оболенський (1841–1920) – ординарний професор Харківського універси- тету, протягом 1877–1884 рр. – перший завідувач університетської госпітальної терапевтичної клініки, з 1888 по 1903 рр. – директор факультет- ської терапевтичної клініки40. Брав активну участь в громадському житті, був гласним мі- ської думи, головою опікунської ради першої хар- ківської міської лікарні – Олександрівської. Спів- робітник харківського відділу Червоного Хреста з моменту його заснування, зокрема, завідував те- рапевтичним відділенням тимчасового барачного шпиталю для хворих і поранених під час російсько- турецької війни 1877–1878 рр., на базі якого й було відкрито університетську терапевтичну клініку. Безкоштовно консультував в лікарні громади сес- тер-жалібниць. Від 1908 р. був останнім дорадян- ським головою Харківського місцевого управління Російського товариства Червоного Хреста, який уперше поєднав керів ництво товариством і його медичною частиною41. Саме професорові І. М. Оболенському Харків завдячує створенням 1910 р. служби швидкої медичної допомоги42. Заготівлею комплектів білизни для кожного ліжка, який включав в себе й верхній одяг, зай- мався дамський комітет Червоного Хреста на чолі із ще однією опікункою громади Д.Д. Обо- ленською, а також інститут шляхетних дівчат, жіночі гімназії та школи43. Спорядження загону закінчили 22 лютого 1904 р. Спочатку старшим лікарем загону призна- чили М.І. Селіхова, але після смерті І.К. Зарубіна, 2 ’2018Ігор Робак, Вадим Ільїн К Р А Є З Н А В С Т В О 84 34 Отчет о деятельности, об имуществе... – С. 51–52. 35 Заседание попечительного совета Харьковской общины сестер Красного Креста // Южный край. – 1904. – 8 марта. 36 Отчет о деятельности, об имуществе... – С. 52–54. 37 Там само. – С. 51–52. 38 Харьковская община Красного Креста по организации госпитальных кроватей и санитарного отряда // Южный край. – 1904. – 2 февраля. 39 Отчет о деятельности, об имуществе... – С. 50. 40 Олександрівська – Перша міська клінічна лікарня Харкова: півтора століття історії / І.Ю. Робак, Г.Л. Демочко, В.Г. Ільїн; за заг. ред. д-ра іст. наук, проф. І.Ю. Робака. – Х.: Колегіум, 2016. – С. 21. 41 Робак І.Ю. Організація охорони здоров’я... – С. 201. 42 Там само. – С. 235; Олександрівська – Перша міська... – С. 21. 43 Харьковская община Красного Креста по организации госпитальных кроватей и санитарного отряда // Южный край. – 1904. – 2 февраля; Снаряжение харьковского санитарного отряда Красного Креста и лазарета // Южный край. – 1904. – 20 февраля. на М.І. Селіхова в травні було покладено обов’яз - ки головного лікаря громади44. Тому старшим лі- карем та уповноваженим до загону було запро- шено Б.Г. Пржевальського. Броніслав Григорович Пржевальський (1862–1933) – харківський хірург, який з 1897 року до 1907 року працював завідувачем відділення хі- рургічної лікарні Харківського медичного това- риства, з 1913 р. – завідувачем кафедри хірур- гічної патології Харківського університету45. Відібраним для роботи в загоні перед від- правкою на фронт видали зарплатню, підйомні й добові46. Старший лікар отримував 500 руб. підйомних та стільки ж місячного утримання, лікарі відповідно – 500 і 350 руб., сестри мило- сердя – 120 і 30 руб., санітари – 100 і 30,5 руб.47. Для порівняння, середня місячна зарплатня ро- бітників найбільшого заводу Харкова – парово- зобудівного (нині завод ім. Малишева) – тоді складала 37-39 руб., зарплатня кваліфікованих робітників становила 53-74 руб./міс.48. Таким чином, лікарі фактично отримували тільки пі- дйомних в розмірі середньої річної зарплатні ро- бітника ХПЗ. Та й звичайна лікарська зарплатня була в рази меншою. Загін спорядили переважно за рахунок пожертв, зокрема, анонімних. Передбачалося, що загін буде супроводжу- вати на Далекий Схід 10-й армійський корпус49. Загін відбув з Харкова 16 квітня 1904 р. для слі- дування до селища Спаське поблизу станції Єв- геніївка Уссурійської залізниці50. У складі загону були лікарі Пржевальський, Бельц, Кувичин- ський, Сміттен, Шишкін, 15 сестер-жалібниць, старша сестра Труш, завідувач господарством Пушкаренко, провізор Гревизирський, 30 сані- тарів. Крім того, громада направила на фронт споряджені нею три воєнно-санітарних потяги51. Харківський загін Червоного Хреста прибув до с. Спаське в другій половині травня 1904 р.52. У Спаському, яке стало одним з великих цен- трів лікарняної організації на Далекому Сході, в новозбудованих казармах, що їх воєнне відомство віддало під шпиталі, розмістилося два загони Червоного Хреста, зокрема, Харківський53. Загін з лазаретом на 200 ліжок отримав казарму та 3 флі - гелі54. Медики обладнали кухні, їдальні, ванни, бібліотеку, пральню, наметову церкву. Перші 43 хворих надійшли до лазарету харківського загону зі шпиталів Харбіна 11 червня 1904 р.55. Внаслі- док великої кількості хронічно хворих, загону до- велося збільшити ліжковий фонд до 275 одиниць. Протягом усього часу діяльності на Дале- кому Сході до шпиталю Харківської громади Червоного Хреста було направлено 33 офіцери й 1668 нижчих чинів. Загалом на початок сер- пня 1904 р. у шпиталях, влаштованих на кошти Червоного Хреста в районі діючої армії, було 4363 ліжка з можливим збільшенням прийому до 6500 осіб56. На той час вони вже прийняли 20 575 хворих і поранених. Діяльність інших осередків Червоного Хре - с та в Харківській губернії не отримала широкого розвитку, оскільки вони не мали достатніх кош- тів для цього, а добровільні пожертви були не- великими57. Порівняно більше пожертв зібрало Волчанське місцеве управління, яке розпочало роботу в лютому 1904 р. під керівництвом дру- Харківські медики в Російсько- японській війні 1904-1905 рр.: витоки сучасного медичного волонтерства 85 44 В заседании попечительного съезда общины Красного Креста // Южный край. – 1904. – 15 мая; Робак І.Ю. Діяльність Харківського відділення... – С. 61. 45 Демочко Г.Л. Походження династії Пржевальських… – С. 97. 46 Отчет о деятельности, об имуществе... – С. 51. 47 От Харьковского местного управления Российского общества Красного Креста // Южный край. – 1904. – 3 февраля. 48 Історія міста Харкова XX століття / О.Н. Ярмиш, С.І. Посохов, А.І. Епштейн та ін. – Х.: Фоліо; Золоті сторінки, 2004. – С. 31. 49 Санитарные отряды [Харьковского медицинского общества] // Южный край. – 1904. – 25 февраля. 50 Проводы харьковского отряда Красного Креста // Южный край. – 1904. – 17 апреля. 51 Годовщина харьковской общины сестер Красного Креста // Южный край. – 1904. – 2 декабря. 52 Отчет о деятельности Российского общества... Том II. – С. 848. 53 Там само. – С. 802. 54 Там само. – С. 846. 55 Там само. – С. 848. 56 Там само. – С. 209. 57 Отчет о деятельности Российского общества... Том. I. – С. 686. жини губернського предводителя дворянства Єлизавети Павлівни Ребіндер. Протягом війни воно отримало 15 034 руб. й на ці кошти орга- нізувало заготівлю білизни для армії, запрова- дивши при місцевій жіночій прогімназії дам- ський гурток. У Змієвському повіті 1905 р. функціонував тимчасовий лазарет отрадівського волосного опікунства Червоного Хреста, де зна- ходилося 5 поранених58. Лазаретом завідувала одна сестра-жалібниця. Орієнтація на пожертви як на основне джерело прибутку закономірно робила не співставними обсяги діяльності осе- редків Товариства в Харкові та губернії. За угодою з головним управлінням Черво- ного Хреста в Петербурзі земства взяли на себе облаштування етапних шпиталів, які мали з’єд- нувати лінію вогню з великими шпиталями59. Планувалося надходження поранених з пе- рев’язувальних пунктів безпосередньо до зем- ських шпиталів, які б рухалися услід за армією. Серед восьми земств, що співпрацювали, було й Харківське, яке взялося організувати шість таких шпиталів на 25 ліжок кожний60. Ці загони Харківське земство сформувало разом з Пензенським. Співпраця двох земств продовжу- валася й надалі, але на початку 1905 р., внаслі- док відступу російської армії та розпаду спіль- ного харківсько-пензенського санітарного загону, пензенське земство вирішило ефектив- нішим спрямовувати кошти не до харківської, а до загальноземської організації, яка більше по- требувала цих коштів, могла оперативніше їх використати61. Для вироблення плану дій було обрано за- гальну земську комісію. У ній брали участь представники кожного земства, яке зобов’яза- лося організовувати самостійні пункти. Така ор- ганізація, згідно слів укладачів звіту, мала свої недоліки – зокрема, в питаннях ладу та плано- мірності. Однак організаційні недоліки компен- сувались господарською самостійністю, що за- безпечила велику рухливість та пристосованість окремих загонів. Місячне утримання одного летючого загону на 25 ліжок коштувало 4 тис. руб.62. Штат об’єд- наного харківського земського загону на 150 ліжок було визначено у 12 лікарів, 6 фельдшерів, 30 сестер-жалібниць, 36 санітарів й кілька ро- бітників63. Загальна сума річного утримання персоналу земського загону обраховувалася в 100 тис. руб. включно зі всіма видатками. Зем- ство за допомогою харківського купецтва зіб- рало більше потрібних коштів, що дозволило утворити запас у 15 тис. руб. Врешті, до діючої армії на Далекий Схід було спрямовано лікарсько-санітарний загін Харківського губернського земства з лазаретом на 303 ліжка64. У його складі було 12 лікарів, 12 фельдшерів і 48 санітарів. Відправлення загонів і харчів на фронт роз- тягнулося майже на весь період війни65. Зокрема, в березні 1905 р. Харківське губернське земство відправило на фронт кілька лікарсько-харчу- вальних загонів у складі 30 сестер-жалібниць, 40 санітарів й лікарів66. Наступний загін було відправлено 15 березня67. На той час управа от- римала від бажаючих відправитися на Далекий Схід у складі земського загону 400 прохань, в яких було відмовлено через призупинення фор- мування нових загонів68. 2 ’2018Ігор Робак, Вадим Ільїн К Р А Є З Н А В С Т В О 86 58 Временный лазарет // Южный край. – 1905. – 29 июля. 59 Организация помощи губернского земства в военных нуждах // Южный край. – 1904. – 16 марта. 60 Отчет о деятельности Российского общества... Том. I. – С. 872. 61 Участие пензенского земства в деле помощи раненым на Дальнем Востоке // Харьковские губернские ведомости. – 1905. – 14 февраля. 62 Стоимость содержания лазаретов // Южный край. – 1904. – 13 марта. 63 Организация помощи губернского земства в военных нуждах // Южный край. – 1904. – 16 марта. 64 К отправлению врачебно-санитарного отряда губернского земства // Харьковские губернские ведомо- сти. – 1904. – 3 мая 65 На Дальний Восток // Харьковские губернские ведомости. – 1905. – 25 февраля; Формирование отрядов // Харьковские губернские ведомости. – 1905. – 2 марта. 66 На Дальний Восток // Харьковские губернские ведомости. – 1905. – 25 февраля. 67 Отправка врачебных отрядов на Дальний Восток // Харьковские губернские ведомости. – 1905. – 15 марта. 68 Харьковская губернская земская управа // Харьковские губернские ведомости. – 1905. – 30 марта. Одним з лікарів загону, який вирушив на Да- лекий Схід 10 березня 1905 р., був М.О. Моло- хов69. Микола Олександрович Молохов – хірург, співзасновник й перший старший лікар харків- ської станції швидкої медичної допомоги впро- довж 1910–1956 рр. включно з періодом німець- кої окупації Харкова у 1941–1943 рр. Набутий під час Російсько-японської війни досвід керів- ництва лазаретом М.О. Молохов використав для організації міської служби швидкої допо- моги, яку в короткий термін забезпечив необхід- ним інвентарем, транспортом, відповідною до- кументацією70. Харківські земські санітарні загони виїхали на фронт другими після Тульських 4 травня 1904 року71. До Харбіну Харківські загони прибули третіми – 9 червня. На Далекий Схід виїхав й го- ловний уповноважений земської комісії князь Г.Є. Львов, який виклопотав для розміщення земських загонів залізничні приміщення72. Хар- ківські загони, які не вдалося відразу відправити на етапи, вимушені були зайняти ті приміщення з поганою стелею, що заподіяли багато клопотів персоналу під час періоду дощів. З Харбіна та Ляояна земські загони посту- пово спрямовувалися до місць розташування ро- сійських військ й пересувалися з ними. Місцем першої стоянки Харківських лазаретів було об- рано пункти Сяоліндзе, Холангоу, Анпін, Ляоян. Усього на Далекому Сході розгорнули 21 зем- ський загін на 1340 ліжок, тобто вдвічі більше за кількість, заплановану під час їхнього форму- вання. До того ж, на фронті важко було узгоджу- вати потік поранених із запланованою кількістю ліжок. Деякі загони взагалі не мали вільних місць, проте приймали поранених. Два перших загони Харківського земства 19 червня 1904 р. виїхали з Сяоліндзе на східний фронт російської Маньчжурської армії, де вже діяли летючі загони Червоного Хреста. Напри- кінці червня – на початку липня 1904 р. один з Харківських загонів приймав поранених в боях, що готували російський контрнаступ проти армії генерала Курокі для деблокування великого ти- лового центру російської армії Ляоян73. У Сао- ліндзе Харківський загін з кінця червня обслу- говував етапний лазарет74. Харківський загін цілком створив етапний лазарет в місті Анпін, що розмістився в чудовій садибі заможного ки- тайського торгівця. Крім приміщень, зайнятих під операційну, аптеку, амбулаторію, було вста- новлено намети для хворих, розміщено пральню, кухню та їдальню. Медперсонал ту- лився в маленьких приміщеннях, один з лікарів через наплив хворих навіть спав на даху. Після того, як харків’ян у липні 1904 р. змінив Орлов- ський загін, Харківський повернувся до Ляояна, де влаштував шпиталь. Крім лазарету в Анпіні, згідно вказівки на- чальника Східного загону графа Ф.Е. Келлера, один з Харківських загонів повинен був влашту- вати перев’язувальний пункт біля значного скуп- чення військ в Холангоу, який переріс у шпи- таль75. Оскільки 17 липня 1-а японська армія перейшла на цьому відтинку в успішний наступ, на долю загону в Холангоу, який утворював дру- гий санітарний етап у 25 ліжок й не повинен був надавати стаціонарної допомоги, випала напру- жена робота. Впродовж 22 днів роботи ще до по- чатку японського наступу він госпіталізував 719 й прийняв без госпіталізації 763 хворих і поране- них76. Напружена робота й важкі умови життя ви- кликали серед персоналу Харківського загону сильні захворювання. Бували моменти, коли хво- рим опинявся майже весь персонал. За таких ви- падків з Сяоліндзе та Ляояна прибували на кілька днів харківські лікарі та сестри, які допомагали товаришам. Найважчим для загону став останній день його перебування в Холангоу, коли селище опинилося під загрозою захоплення японцями. Харківські медики в Російсько- японській війні 1904-1905 рр.: витоки сучасного медичного волонтерства 87 69 Врачебно-питательный отряд харьковского земства // Харьковские губернские ведомости. – 1905. – 6 марта. 70 Робак І.Ю. Організація охорони здоров’я... – С. 236–237; Робак І.Ю. Охорона здоров’я... – С. 171. 71 Отчет о деятельности Российского общества... Том. I. – С. 879. 72 Там само. – С. 884. 73 Отчет о деятельности Российского общества... Том II. – С. 174. 74 Там само. – С. 177–178. 75 Там само. – С. 179. 76 Там само. – С. 180–182. Загін почасти самостійно без сторонньої допо- моги за допомогою саморобних носилок з наметів і рушниць евакуював поранених, які постійно на- дходили. Загін відступив в Сяоліндзе, де разом з іншим харківським загоном отримав можливість певний час працювати спокійно. Обидва загони, кожний з яких мав 25 ліжок і двох лікарів, про- тягом 54 днів перебування там прийняли 1641 хворого та пораненого. Втім, великий наплив хворих і нестача персоналу виключали здійс- нення серйозних операцій, змушуючи обмежи- тись вилученням куль та осколків. Важке стано- вище лазаретів громадської допомоги, на кшталт Харківських земських, пояснювалося їхніми ма- лими розмірами, недостатнім спорядженням і непередбачено великим навантаженням. У середині літа 1904 р. один з харківських зем ських загонів, який до того працював в околи- цях північніше Харбіна, переїхав до станції Сипін- гай, влаштувавши там лікарсько-харчовий пункт77. Селище навколо станції було зруйновано вій- ськами: солдати порубали дерева й розібрали бу- динки, для опалення використовували навіть тру - ни померлих китайців78. За час свого перебування в Сипінгаї загін прийняв близько 500 хворих79. На початок серпня 1904 р., з відступом ро- сійських військ Харківський земський лазарет в Анпіні, що перебував тут з червня, опинився впритул до лінії фронту80. Очікуючи на япон- ський наступ, загін ще 10 серпня 1904 р. за- вчасно перевіз частину свого майна на інший берег річки Танхе81. Далі стався епізод, який ус- лавлює участь харківських медиків у тій війні. Проте ночі на 14 серпня загін успішно евакую- вав поранених з Анпіна, подолавши протягом 9 годин 12 верств багнюкою та під дощем і виму- шено залишивши майно в дорозі. Лікар Флеров в супроводі козачого загону з 25 осіб зробив ри- зиковану спробу повернутись в залишене се- лище Кіндятун, що перебувало під артобстрілом японців, й врятувати майно. Під вогнем й на очах у супротивника, війська якого спускалися з гір, майно успішно вивезли. Тим не менш, за умов подальшого відступу анпінському загону вже не довелося планомірно працювати. Інші харківські земські загони працювали в селищах Ершидази, Удзя, Бухеду, в Харбіні82. На 17 серпня 1904 р. усі етапні лазарети шести Харківських земських загонів успішно зняли з позицій й доправили до Ляояна, де вони поновили роботу83. Тоді ж почалася велика битва за Ляоян. Цікаво, що в одному з інших шпиталів Ляояна в той час працював студент-доброво- лець, а в майбутньому видатний хірург, Микола Нілович Бурденко84. Наприкінці серпня 1904 р. газета «Южный край» повідомляла, що лікарі та сестри медич- них загонів харківського земства лікували 700 поранених, хоча лазарети були розраховані на 300 осіб85. У міру просування японців санітарні загони разом з військами покинули Ляоян, відступивши до Мукдена86. 15 серпня 1905 р. рада уповноважених за- гальноземської організації, враховуючи до- статню забезпеченість військ медичною допомо- гою, що її надавали військове відомство та Червоний Хрест, вирішила відкликати земські загони з Далекого Сходу87. Відкликання харків- ських загонів планували завершити до жовтня 1905 р. Загальноземська організація припинила свою діяльність наприкінці серпня 1905 року88. На початку вересня уповноважений харківського 2 ’2018Ігор Робак, Вадим Ільїн К Р А Є З Н А В С Т В О 88 77 Отчет о деятельности Российского общества... Том II. – С. 412. 78 Там само. – С. 410. 79 Там само. – С. 412. 80 Там само. – С. 212. 81 Там само. – С. 215. 82 Там само. – С. 480, 559, 652; Телеграмма с Дальнего Востока // Харьковские губернские ведомости. – 1905. – 23 апреля. 83 Отчет о деятельности Российского общества... Том II. – С. 216, 219. 84 Там само. – С. 219. 85 Деятельность медицинского отряда харьковского земства на войне // Южный край. – 1904. – 19 августа. 86 Отчет о деятельности Российского общества... Том II. – С. 230. 87 Телеграмма с Дальнего Востока // Харьковские губернские ведомости. – 1905. – 25 августа. 88 Телеграмма с Дальнего Востока // Харьковские губернские ведомости. – 1905. – 3 сентября. земства на Далекому Сході Костомаров відпус- тив загони додому89. Частину свого майна загони продали Червоному Хресту, а частину допра- вили до Харкова90. Досвід діяльності санітарних загонів під час російсько-японської війни було підсумовано та розглянуто під час Пирогов- ського з’їзду лікарів 1905 року91. Харківські земські санітарні загони на Да- лекому Сході зарекомендували себе як найкра - щі92. До такого висновку дійшли після відвідин одного зі шпиталів лейб-медик доктор Є.С. Бот- кін та командуючий Маньчжурською армією генерал О.М. Куропаткін. Харківські волонтери-медики відзначилися мужністю під час бойових дій. Крім наведених прикладів, слід згадати добровольця загону Хар- ківської громади Червоного Хреста студента 5- го курсу медичного факультету Харківського університету Євгена Берестовського, який отри- мав Георгіївський хрест 4-го ступеню93. Сестер- жалібниць харківського земського загону Яко- венко-Яковлеву, яка втратила на війні ногу й була нагороджена Георгіївським хрестом, та Ен- гельгардт, після повернення з війни вітали в вищих колах Петербургу й прийняли імператор з імператрицею94. Втім, далеко не всі молоді люди виявили го- товність прийняти таку компенсацію втраченого здоров’я на війні сумнівного характеру й добро- вольчий порив студентства згасав у міру розгор- тання першої російської революції. Так, в лю- тому 1905 р. харківські студенти, зокрема й медики, почали страйк, відмовляючись отриму- вати випускні свідоцтва та складати іспити, по- казавши тим небажання надавати медичну допо- могу на театрі воєнних дій95. Офіційна місцева преса розцінила такий крок студентства як мо- ральний розклад та «ухиляння від прямого обов’язку лікаря», нарікаючи, що студенти го- тові «підтримати смуту, яка так корисна ворогам батьківщини». При цьому автори публікацій за- бували, що поруч з японцями «ворогом батьків- щини» можна було назвати й міністра внутріш- ніх справ В.К. Плеве, якому була потрібна «маленька переможна війна» для приборкання революційного руху. Окрім створення лікарсько-продовольчих етапних пунктів та організації санітарних заго- нів допомога з боку Харківського губернського земства в роки війни включала в себе також: ве- ликі пожертви на допомогу пораненим воякам і родинам покликаних на війну, розміщення пора- нених в межах губернії, спорядження армії теп- лими речами та білизною тощо. Так, у перші місяці війни Харківське губернське земство ви- дало 1 тис. руб. повітовим управам для допо- моги родинам загиблих96. На прохання Виконав- чої Комісії Російського товариства Червоного Хреста губернська земська управа займалася заготівлею білизни. Станом на серпень 1904 р. управа надіслала уповноваженому Червоного Хреста в Ляоян 10 вагонів білизни, перев’язу- вальних матеріалів та інших предметів97. Не- вдовзі Виконавча Комісія повторила замовлення98. У березні 1905 р. на запит одного із санітарних за- гонів на фронті, управа витратила 10 тис. руб. на заготівлю білизни для поранених99. Загалом Харківське губернське земство ви- тратило величезні кошти на допомогу поране- ним та постраждалим від війни: до червня 1905 р. на утримання лікарсько-харчувальних пунктів на фронті земство витратило 550 тис. Харківські медики в Російсько- японській війні 1904-1905 рр.: витоки сучасного медичного волонтерства 89 89 Телеграмма с Дальнего Востока // Харьковские губернские ведомости. – 1905. – 6 сентября. 90 Заседание военно-земской комиссии // Харьковские губернские ведомости. – 1905. – 10 сентября. 91 К Пироговскому съезду // Харьковские губернские ведомости. – 1905. – 20 сентября. 92 Телеграмма с Дальнего Востока // Харьковские губернские ведомости. – 1905. – 16 июня. 93 Награждение знаком отличия военного ордена // Южный край. – 1905. – 15 июля. 94 Телеграмма [от Л. Яковенко-Яковлевой] // Харьковские губернские ведомости. – 1905. – 26 января; Чествование сестер милосердия // Харьковские губернские ведомости. – 1905. – 4 февраля. 95 Задонский В. Открытое письмо медицинским обществам / В. Задонский // Харьковские губернские ве- домости. – 1905. – 22 февраля. 96 Организация помощи губернского земства в военных нуждах // Южный край. – 1904. – 16 марта. 97 Отправка в Ляоян белья и перевязочных средств // Южный край. – 1904. – 14 августа. 98 Заказ белья для раненых // Южный край. – 1904. – 21 августа 99 Заготовка белья для раненых // Харьковские губернские ведомости. – 1905. – 22 марта. руб., і 2 млн 447 тис. руб. – на видачу допомоги родинам запасних, покликаних на війну100. Щоб зрозуміти ці цифри вкажемо, що сума в понад 2 млн руб. – це прибуток міського самовряду- вання Харкова за весь 1904 р.101. У цих виплатах земство почасти знайшло підтримку з боку уряду, який видавав позики для виплати допо- моги родинам запасних102. Спорядження санітарних загонів настільки поглинуло всю увагу земських установ, що пла- номірна робота на місцях завмерла103. На початку 1905 р. Товариство російських лікарів ім. М.І. Пи- рогова вказувало, що відволікання земських мед- працівників на Схід створить труднощі для при- боркання епідемій холери, які погрожували європейським губерніям104. Вітаючи повернення харківських земських загонів з війни, «Врачебная хроника Харьковской губернии», висловлювала сумнів з приводу того, що їхній медперсонал зможе перебороти кадровий брак в земствах105. Настільки загроза епідемій була великою. Окрім участі в загальній земській організа- ції, що передбачало формування санітарних за- гонів, визначним внеском Харківського губерн- ського земства в подолання наслідків війни стало формування бактеріологічного загону спільно з Харківським медичним товариством. Проте, його діяльність розглядається в окре- мому дослідженні, яке присвячено участі хар- ківських медиків-науковців в Російсько-япон- ській війні 1904–1905 рр. Як один з перших воєнних конфліктів новіт- нього часу, Російсько-японська війна, стала часом випробування низки медичних нововведень, за- свідчила не тільки зловісні риси тотальної війни, а й прояви гуманізму та громадської самооргані- зації. Харківська медична спільнота й громад- ськість взяли активну участь в організації допо- моги воякам, постраждалим під час війни та їхнім родинам. Основними суб’єктами цієї діяльності стали Харківське управління Товариства Черво- ного Хреста, Харківське губернське земство, Хар- ківське Медичне Товариство. За участі цих орга- нізацій вперше було створено летючі санітарні загони при військових частинах; апробовано сис- тему етапних лікарсько-харчувальних пунктів та ліній; широко та планомірно використано бакте- ріологічні загони; вперше організовано лікування психічнохворих на війні106. Крім того, медики Харкова організували курси сестер-жалібниць, збирання пожертв для допомоги родинам покли- каних на війну й постачання армії предметами щоденного вжитку. Попри те, що потенціал санітарних загонів було реалізовано не повною мірою, харківські медики-добровольці набули безцінний досвід, який використали за мирних умов та в роки Першої світової війни. Передусім, йдеться про досвід місцевого самоврядування в справі опе- ративної акумуляції та використання значних коштів; досвід організації санітарних загонів; здійснення щеплень; набутий харків’янами в Манчьжурії досвід організації санітарної очис- тки великих міст; отримані на фронті нові ві- домості стосовно діагностики інфекційних за- хворювань, визначення епідемічного фону. Найціннішим громадським досвідом стало те, що на ґрунті організації санітарних загонів та лікарсько-харчових етапних пунктів вперше було налагоджено співпрацю земств у всеросійському масштабі107. Співпрацю такого масштабу царат слушно вважав загрозою для себе й вимушений був допустити її за умов війни лише через примі- тивність та неповороткість державної бюрокра- тичної машини. Під час Першої світової війни співпраця земств призвела до утворення комітету 2 ’2018Ігор Робак, Вадим Ільїн К Р А Є З Н А В С Т В О 90 100 На содержание врачебно-питательных отрядов // Харьковские губернские ведомости. – 1905. – 14 июня. 101 Чорний Д.М. По лівий бік Дніпра: проблеми модернізації міст України (кінець XIX-початок XX ст.) / Д.М. Чорний. – X.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2007. – С. 166. 102 Заседание военно-земской комиссии // Харьковские губернские ведомости. – 1905. – 10 сентября. 103 Врачебная хроника Харьковской губернии. Год восьмой. – Х. : Типография «Печатное дело» кн. К.Н. Гагарина. – Х., 1904. – С. 168. 104 Съезд врачей // Харьковские губернские ведомости. – 1905. – 23 февраля. 105 Врачебная хроника Харьковской губернии. Год девятый. – Х.: Типография «Печатное дело» кн. К.Н. Гагарина, 1905. – С. 548. 106 Отчет о деятельности Российского общества... Том II. – С. 559. 107 Отчет о деятельности Российского общества... Том I. – С. 872. Всеросійських земського та міського союзів (Зем- гор), який став «кузнею кадрів» ініціативних, про- гресивних та опозиційних громадських діячів, які прийшли на зміну царату після Лютневої револю- ції (голова Земгору, перший голова Тимчасового уряду Г. Львов, генеральний секретар військових справ Центральної Ради С. Петлюра тощо). З іншого боку, співпраця земств, зокрема Хар- ківського та Пензенського показала, що навіть таке велике місто, як Харків не могло тривалий час са- мостійно здійснювати благодійну діяльність за умов війни. Зокрема, пожертви ледве могли забез- печити діяльність харківського осередку Черво- ного Хреста. Благодійність, як прогресивне явище зростання самодіяльності громадян, водночас було відсталою формою допомоги постраждалим від війни за мінімальної ролі держави в соціальній сфері, першим кроком на шляху утворення нової всеросійської централізованої організації. Участь харківських газет в благодійних акціях засвідчила перетворення благодійності в піар- акції, добре відомі сучасному споживачеві новин. Історія участі харківських медиків-добро- вольців у тій війні також цінна прикладами ставлення до них з боку суспільства після за- вершення бойових дій. Цікаво, що за мобілізо- ваними лікарями та добровольцями зберігалися їхні робочі місця й право участі в пенсійній касі108. Жінкам-службовцям, які зголосилися сестрами-жалібницями до загону Червоного Хреста, після повернення надавалася перевага під час прийому на роботу в земство109. Насамкінець, війна стала школою як для вже відомих та уславлених зірок харківської медичної школи, так і для студентів-волонтерів. Харківські медики вилікували тисячі вояків російської армії, а також надавали допомогу місцевому населенню, уславили свої імена прикладами мужності, взає- модопомоги, відданості професійному обов’язку. Серед них варто згадати імена лікарів І.К. Зарубі - на, М.О. Молохова, В.І. Недригайлова, І.М. Обо- ленського, Г.Я. Острянина, Б.І. Пржевальського, М.І. Селіхова, Е.А. Флерова, В.В. Фавра, опікун - ки товариства Червоного Хреста Ю.О. Гіршман. Харківські медики в Російсько- японській війні 1904-1905 рр.: витоки сучасного медичного волонтерства 91 108 Командирование врачей на войну // Южный край. – 1904. – 30 января. 109 Организация помощи губернского земства в военных нуждах // Южный край. – 1904. – 16 марта. References Chornyj D. M. (2007). livyj bik Dnipra: problemy modernizatsii mist Ukrainy (kinets' XIX-pochatok XX st.). Kharkiv : KhNU imeni V. N. Karazina. [in Ukrainian]. Demochko, H. L. (2017). Pokhodzhennia dynastii Przheval's'kykh na ukrains'kykh zemliakh. Abstracts of Papers '17: Relevant issues of modern medicine: the ex- perience of and : International research and practice conference. (pp. 96–98). . [in Ukrainian]. Otchet o deyatel'nosti Rossijskogo obshhestva Krasnogo Kresta vo vremya russko-yaponskoj vojny. (1911). Tom. I. SPb: Tipografiya Glavnogo Upravleniya Udelov. [in Russian]. Otchet o deyatel'nosti Rossijskogo obshhestva Krasnogo Kresta vo vremya russko-yaponskoj vojny. (1911). Tom II. SPb: Tipografiya Glavnogo Upravleniya Udelov. [in Russian]. Otchet o deyatel'nosti, ob imushhestve i o kapitalax Xar'kovskogo mestnogo upravleniya Rossijskogo Obshh- estva Krasnogo Kresta, sostoyashhego pod pokrovi - tel'stvom Ee Imperatorskogo Velichestva Gosudaryni Im- peratricy Marii Fedorovny, i podvedomstvennyx emu Slavyanskogo, Zmievskogo i Sumskogo Komitetov Obsh- hestva Krasnogo Kresta, Xar'kovskoj Obshhiny Sester Miloserdiya, ambulatornoj lechebnicy s aptekoj pri nej i stacionarnoj lechebnicy za 1904 god. (1905). Xar'kov: Ti- pografiya i litografiya M. Zil'berberg i s-v'ya. [in Russian]. Robak, Yu. (2007). Diial'nist' Kharkivs'koho vid- dilennia Rosijs'koho tovarystva Chervonoho Khresta z nadannia medychnoï dopomohy naselenniu v dozhovt- nevyj period. Kul'tura narodov Prichernomor'ya, 116, 59–63. [in Ukrainian]. Robak, Yu. (2007). Orhanizatsiia okhorony zdorov'ia v Kharkovi za impers'koi doby (pochatok XVIII st. – 1916 r.). Kharkiv: KhDMU. [in Ukrainian]. Robak, Yu., Demochko, H. L. (2012). Okhorona zdorov'ia v pershij stolytsi radians'koi Ukrainy (1919– 1934 rr.). Kharkiv: Kolehium. [in Ukrainian]. Robak, Yu., Demochko, H. L., Ilin, V. H. (2016). Oleksandrivs'ka – Persha mis'ka klinichna likarnia Kharkova: pivtora stolittia istorii. Kharkiv: Kolehium. [in Ukrainian]. Vrachebnaya xronika Xar'kovskoj gubernii. God de- vyatyj. (1905). Xar'kov: Tipografiya «Pechatnoe delo» kn. K. N. Gagarina. [in Russian]. Vrachebnaya xronika Xar'kovskoj gubernii. God vos'moj. (1904). Xar'kov: Tipografiya «Pechatnoe delo» kn. K. N. Gagarina. [in Russian]. Yarmysh, O. N., Posokhov, S. I., Epshtejn, A. I. (2004). Istoriia mista Kharkova XX stolittia. Kharkiv: Folio. [in Ukrainian].

Харківські медики в Російсько-японській війні 1904-1905 рр.: витоки сучасного медичного волонтерства

Institution

Ähnliche Einträge