Сини київської князівни Доброніги-Марії († 1087) на престолі Польщі: генеалогічний та культурний аспекти

У статті проаналізовано особливості родоводу синів київської князівни Доброніги-Марії – правителів Польщі Болеслава ІІ Щедрого (бл. 1042 ‒ п. 1081) та Владислава І Германа (бл. 1044 ‒ 1102), їх дружин та нащадків. Зʼясовано особливості їх життя та діяльності, а також визначено їх роль у культурном...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2018
1. Verfasser:	Ясинецька, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2018
Schriftenreihe:	Краєзнавство
Schlagworte:	Джерела та біографічні студії
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169053
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Сини київської князівни Доброніги-Марії († 1087) на престолі Польщі: генеалогічний та культурний аспекти / О. Ясинецька // Краєзнавство. — 2018. — № 2. — С. 93-102. — Бібліогр.: 50 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-169053
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1690532020-06-04T01:26:08Z Сини київської князівни Доброніги-Марії († 1087) на престолі Польщі: генеалогічний та культурний аспекти Ясинецька, О. Джерела та біографічні студії У статті проаналізовано особливості родоводу синів київської князівни Доброніги-Марії – правителів Польщі Болеслава ІІ Щедрого (бл. 1042 ‒ п. 1081) та Владислава І Германа (бл. 1044 ‒ 1102), їх дружин та нащадків. Зʼясовано особливості їх життя та діяльності, а також визначено їх роль у культурному розвитку Давньопольської держави, зокрема у сфері церковного будівництва. The Article analyses the peculiarities of genealogy of two sons of Kyivan Princess Dobriniga-Maria – Polish state rulers – Bolesław II the Generous (the Bold; circa 1042 – after 1081) and Władisław I Herman (circa 1044–1102). The research considers the circumstances of matrimonial alliance between king of Poland Bolesław II and Ruthenian princess Vysheslava (c. 1047 – after 1089). Genealogy of Bolesław’s wife, Ruthenian princess Vysheslava is deduced as a granddaughter of Yaroslav the Wise. The existed genealogical hypotheses of her origin are considered. The arguments in favor of her origin from the family of Przemyśl dukes – the descendants of Volodymyr Yaroslavych (1020‒1052) are adduced. The data concerning the only successor of the royal couple – Mieszko (circa 1042–after 1081) and his dynastic marriage with Ruthenian princess are given. The peculiarities of the life and activities of the Polish-Rus royal couples are ascertained, as well as their role in cultural development of Poland in 11th‒12th centuries. The monuments of sacred architecture founded or renewed by Bolesław II, Władisław I Herman and their families are designated. The research substantiates the existence of active dynastic relations between Poland and Kyivan Rus in the 11th‒12th centuries as an important factor of international and intercultural cooperation. В статье проанализировано обстоятельства родовода сыновей киевской княжны Добронеги-Марии – правителей Польши Болеслава ІІ Щедрого (ок. 1042‒ п. 1081) и Владислава І Германа (ок. 1044 ‒102), их жен и потомков. Определены особенности их жизни и деятельности, а также их роли в культурном развитии Древнепольского государства, в частности в сфере церковного строительства. 2018 Article Сини київської князівни Доброніги-Марії († 1087) на престолі Польщі: генеалогічний та культурний аспекти / О. Ясинецька // Краєзнавство. — 2018. — № 2. — С. 93-102. — Бібліогр.: 50 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169053 94(438+477) “1”+929.5 uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Джерела та біографічні студії Джерела та біографічні студії
spellingShingle	Джерела та біографічні студії Джерела та біографічні студії Ясинецька, О. Сини київської князівни Доброніги-Марії († 1087) на престолі Польщі: генеалогічний та культурний аспекти Краєзнавство
description	У статті проаналізовано особливості родоводу синів київської князівни Доброніги-Марії – правителів Польщі Болеслава ІІ Щедрого (бл. 1042 ‒ п. 1081) та Владислава І Германа (бл. 1044 ‒ 1102), їх дружин та нащадків. Зʼясовано особливості їх життя та діяльності, а також визначено їх роль у культурному розвитку Давньопольської держави, зокрема у сфері церковного будівництва.
format	Article
author	Ясинецька, О.
author_facet	Ясинецька, О.
author_sort	Ясинецька, О.
title	Сини київської князівни Доброніги-Марії († 1087) на престолі Польщі: генеалогічний та культурний аспекти
title_short	Сини київської князівни Доброніги-Марії († 1087) на престолі Польщі: генеалогічний та культурний аспекти
title_full	Сини київської князівни Доброніги-Марії († 1087) на престолі Польщі: генеалогічний та культурний аспекти
title_fullStr	Сини київської князівни Доброніги-Марії († 1087) на престолі Польщі: генеалогічний та культурний аспекти
title_full_unstemmed	Сини київської князівни Доброніги-Марії († 1087) на престолі Польщі: генеалогічний та культурний аспекти
title_sort	сини київської князівни доброніги-марії († 1087) на престолі польщі: генеалогічний та культурний аспекти
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2018
topic_facet	Джерела та біографічні студії
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169053
citation_txt	Сини київської князівни Доброніги-Марії († 1087) на престолі Польщі: генеалогічний та культурний аспекти / О. Ясинецька // Краєзнавство. — 2018. — № 2. — С. 93-102. — Бібліогр.: 50 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT âsinecʹkao sinikiívsʹkoíknâzívnidobronígimaríí1087naprestolípolʹŝígenealogíčnijtakulʹturnijaspekti
first_indexed	2025-07-15T03:47:46Z
last_indexed	2025-07-15T03:47:46Z
_version_	1837683197025976320
fulltext	УДК 94(438+477) “1”+929.5 Олена Ясинецька (м. Київ) Сини київської князівни Доброніги-Марії († 1087) на престолі Польщі: генеалогічний та культурний аспекти В статті проаналізовано особливості родоводу синів київської князівни Доброніги-Марії – прави- телів Польщі Болеслава ІІ Щедрого (бл. 1042 ‒ п. 1081) та Владислава І Германа (бл. 1044 ‒ 1102), їх дружин та нащадків. Зʼясовано особливості їх життя та діяльності, а також визначено їх роль у культурному розвитку Давньопольської держави, зокрема у сфері церковного будівництва. Ключові слова: Польща, Київська Русь, Болеслав ІІ Щедрий, Владислав І Герман, Вишеслава, памʼятки культового будівництва, династичні взаємини. Olena Yasynetska The sons of Kyivan-Rus Princess Dobroniga-Maria († 1087) on the throne of Poland: genealogical and cultural aspects The Article analyses the peculiarities of genealogy of two sons of Kyivan Princess Dobriniga-Maria – Polish state rulers – Bolesław II the Generous (the Bold; circa 1042 – after 1081) and Władisław I Herman (circa 1044–1102). The research considers the circumstances of matrimonial alliance between king of Poland Bolesław II and Ruthenian princess Vysheslava (c. 1047 – after 1089). Genealogy of Bolesław’s wife, Ruthenian princess Vysheslava is deduced as a granddaughter of Yaroslav the Wise. The existed genealogical hypotheses of her origin are considered. The arguments in favor of her origin from the family of Przemyśl dukes – the de- scendants of Volodymyr Yaroslavych (1020‒1052) are adduced. The data concerning the only successor of the royal couple – Mieszko (circa 1042–after 1081) and his dynastic marriage with Ruthenian princess are given. The peculiarities of the life and activities of the Polish-Rus royal couples are ascertained, as well as their role in cultural development of Poland in 11th‒12th centuries. The monuments of sacred architecture founded or re- newed by Bolesław II, Władisław I Herman and their families are designated. The research substantiates the existence of active dynastic relations between Poland and Kyivan Rus in the 11th‒12th centuries as an important factor of international and intercultural cooperation. Key words: Poland, Kyivan Rus, Bolesław II the Generous (the Bold), Vysheslava, Władisław I Herman, the monuments of sacred architecture, dynastic relations. Елена Ясинецкая Сыновья киевской княжны Добронеги-Марии († 1087) на престоле Польши: генеалогический и культурный аспекты В статье проанализировано обстоятельства родовода сыновей киевской княжны Добронеги-Марии – правителей Польши Болеслава ІІ Щедрого (ок. 1042‒ п. 1081) и Владислава І Германа (ок. 1044 ‒102), их жен и потомков. Определены особенности их жизни и деятельности, а также их роли в культурном развитии Древнепольского государства, в частности в сфере церковного строительства. Ключевые слова: Польша, Киевская Русь, Болеслав ІІ Щедрый, Владислав І Герман, Вышеслава, памятники культового строительства, династические отношения. 93 ХІ‒ХІІ ст. – період активних матримоніаль- них взаємовідносин київської княжої родини з представниками правлячих династій Європи. Серед них особливе місце належить польській княжій династії Пʼястів. Київські князівни, їх подружжя та нащадки у Польщі часто ставали активними культурними діячами, з якими повʼя - зана поява, розбудова та функціонування бага- тьох нерухомих памʼяток культурної спадщини. Однією з маловідомих в українській історії князівен на престолі Польщі є Доброніга-Марія (бл. 1015/1017–1087), за нашою версією – дочка Бориса-Романа Володимировича1. Вітчизняні дав - ні літописи здебільшого навіть не знають її імені, зокрема Літопис руський за Іпатським списком на- зиває її лише «сестрою Ярослава»2. Виключенням у цьому відношенні є пізніший Густинський літо- пис (XVII ст.), який вказує обидва імені князівни3. Бл. 1040 р. Доброніга була видана заміж за правителя Польщі Казимира І Відновителя (1016–1058) з роду Пʼястів. У шлюбі Казимира і Доброніги народилося четверо синів: Боле - слав, Владислав, Мешко та Оттон і донька Святослава (Сватава Польська; 1050–1126), піз- ніше – перша королева Чехії4. Сини Мешко і Оттон померли за життя бать- ків. Мешко – у віці бл. 20 років5, Оттон – ще ди- тиною. А двоє інших синів Казимира і Доброніги, що дожили до шлюбного віку – Болеслав і Вла- дислав, мали у дружинах князівен з роду руських правителів. Старший син Казимира і Доброніги-Марії Болеслав ІІ народився бл. 1042 р.6. Юний князь отримав гарну освіту, володів іноземними мо- вами. У польській історії він відомий під трьома прізвиськами: Щедрий, Войовничий і Сміливий7. Після смерті свого батька Казимира у 1058 р. Бо- леслав успадкував престол8, що підтверджує Галл Анонім9. Оскільки княжичу було лише бл. 16 років, він дослухався порад матері, Добро- ніга тривалий час мала на нього вагомий вплив. Болеслав намагав - ся провадити зважену міжнародну політику, наслідуючи свого бать - ка та оточуючи себе сусідами-союзниками, аби протистояти інтен - сивній експансії Свя- щенної Римської імпе- рії. Болеслав Щедрий став першим поль сь - ким правителем, який чеканив свою монету у кількості достатній, щоб витіснити інозем - ні «валюти», що пере- важали у країні часів перших Пʼястів10. Він організував королівські монетні двори у Кракові та Вроцлаві. Це мало вагомий вплив на еконо- міку та розвиток культури в державі. Цікаво, що монета Болеслава ІІ мала на реверсі зображення церкви візантійського стилю, характерного для православної києво-руської архітектури11. 2 ’2018Олена Ясинецька К Р А Є З Н А В С Т В О 94 Рис. 1. Болеслав Сміливий. Худ. Ян Матейко, олівець/папір, 1890–1892 рр., Національний музей (м. Вроцлав, Польща) 1 Ясинецька О. До питання про особливості родоводу давньоруської князівни Марії-Добронеги, дружини правителя Польщі (бл. 1040–1058 рр.). // Краєзнавство. – 2016. – № 1–2. – С. 175–193. 2 Літопис руський, Переклад і комент. Л. Махновець. – К.: В-во «Дніпро», 1989. – С. 94. 3 Густынская летопись. Полное собрание русских летописей, Т. 40. СПб.: Издательский дом «Дмитрий Буланин», 2003. – С. 53. 4 Галл Аноним. Хроника и деяния князей или правителей польских, Предисловие, перевод и примечания Л. М. Поповой, Ответственный редактор В. Д. Королюк. – М.: Издательство АН СССР, 1961.– С. 51. 5 Назаренко А. В. Древняя Русь и славяне (Древнейшие государства Восточной Европы, 2007 год), Ин-т всеобщей истории. – М., Русский Фонд Содействия Образованию и Науке, 2009. – С. 25. 6 Щавелева Н. И. Древняя Русь в польской истории Яна Длугоша, Кн. І‒VI. М.: Памятники исторической мысли, 2004, с. 254; Jasiński K. Rodowód pierwszych Piastów. Poznan: Wydawnictwo Poznanskiego Towarzystwa Przyjaciol Nauk, 2004. – S. 153‒154. 7 Biber T., Leszczynski M. Poczet Wladcow Polski. Poznan: Publicat, 2015, 128. – S. 22. 8 Balzer O. Genealogia Piastów. Nakładem Akademii Umiejętności w Krakowie, 1895. – S. 85–87. 9 Галл Аноним. Хроника и деяния князей или правителей польских, Предисловие, перевод и примечания Л. М. Поповой, Ответственный редактор В. Д. Королюк. – М.: Издательство АН СССР, 1961. – С. 53–54. 10 Spufford, Peter. Money and Its Use in Medieval Europe. Cambridge: University Press. – Р. 80. 11 Kętrzyński S. Polska X‒XI wieku. Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1961, s. 368–369. Імʼя Болеслава ІІ Літопис Руський згадує єдиний раз під 1069 р. з приводу князівських мі- жусобиць на Русі12. Ян Длугош під 1070 р. пові- домляє, що Болеслав ІІ вирушив у похід на Русь під приводом відновлення влади київського князя Ізяслава, свого родича, а насправді ‒ бажаючи по- вторити подвиги свого прадіда Болеслава І ‒ «під- корити Русь собі та Польському королівству»13. З Хроніки Яна Длугоша довідуємося, що військо Болеслава перебувало в Києві «все літо, осінь і зиму»14. М. Стрийковський поетично додає: «…милуючись блаженством околиці й київською розкішшю та дивної краси вродою й гарною по- ставою русоволосих і чорнобривих дівчат»15. Кілька разів у Літописі також вказується на Болеслава, коли йдеться про втечу Ізяслава до По- льщі (під 1068 р.). Бл. 1073 р. Ізяслав прибув до польського правителя з багатими дарами в надії знову заручитися військовою підтримкою. Нато- мість, «все забрали у нього ляхи» і вказали на двері16. Ізяслав навіть звертався через це за допо- могою до Папи, а також до імператора Священної Римської імперії Генриха IV з проханням пока- рати кривдника і допомогти повернути київський престол17. Дуже цікавим у контексті цих подій є лист Папи Григорія VII до Болеслава: «Задля миру і спокою (…) слід зберігати любов, яку (…) ви по- рушили, відібравши гроші у короля Русі. Отож, (…) дуже просимо вас і переконуємо (…), щó б не було відібрано у нього вами чи вашими [людьми], веліть повернути…»18. Зі свідчень Ламперта Херсфельдського дові- дуємося, що скарги на віроломство Болеслава були значним перебільшенням – далеко не «все ві- дібрав» польський князь у Ізяслава, оскільки після цього останній прибув до германського імпера- тора з «незчисленними скарбами» в якості дарів19. 25 грудня 1076 р. Болеслав ІІ разом з дружи- ною був коронований архієпископом Богумилом у Гнєзненському кафедральному соборі в при- сутності Папського легата та 15 єпископів20. Підсумовуючи період Болеслава ІІ, польські хроністи високо оцінюють його хист правителя, але критикують його дії з приводу трагічної за- гибелі єпископа краківського Станіслава, піз- ніше канонізованого церквою. Згідно з історичними джерелами, єпископ Станіслав був учасником змови опозиційної знаті проти Болеслава ІІ, які намагалася усунути його від влади на користь молодшого брата Вла- дислава І Германа21. Болеслав привселюдно зви- нуватив єпископа у зраді та засудив до смерті. 11 квітня 1079 р. король власноручно стратив Станіслава в краківському костелі св. Михаїла на Скалці22. Галл Анонім, засуджуючи зраду, не схвалює також і вчинок правителя23. Сини київської князівни Доброніги-Марії († 1087) на престолі Польщі: генеалогічний та культурний аспекти 95 12 Літопис руський, Переклад і комент. Л. Махновець. – К.: В-во «Дніпро», 1989. – С. 106. 13 Щавелева Н. И. Древняя Русь в польской истории Яна Длугоша, Кн. І‒VI. – М.: Памятники истори- ческой мысли, 2004. – С. 261. 14 Там само. – С. 263. 15 Стрийковський Мацей. Літопис польський, литовський, жмудський і всієї Руси, Відп. ред. О. Купчин- ський. – Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 2011. – С. 230. 16 Літопис руський, Переклад і комент. Л. Махновець. К.: Дніпро, 1989. – С. 112. 17 Ламперт Херсфельдский. Анналы // Древняя Русь в свете зарубежных источников, под ред. Т. Н. Джак- сон, Т. IV, часть 1. – М.: Изд-во Русский Фонд Содействия Образованию и Науке, 2010. – С. 119–120. 18 Послания Папы Григория VII к польскому князю Болеславу II и киевскому князю Изяславу Ярославичу (1075 г.). In: Древняя Русь в свете зарубежных источников, под ред. Т. Н. Джаксон, Т. IV, часть 1. – М.: Изд-во Русский Фонд Содействия Образованию и Науке, 2010. – С. 112. 19 Ламперт Херсфельдский. Анналы // Древняя Русь в свете зарубежных источников, под ред. Т. Н. Джак- сон, Т. IV, часть 1. – М.: Изд-во Русский Фонд Содействия Образованию и Науке, 2010.– С. 119–120. 20 Labuda G. Polish Diplomacy during the Rule of the Piast Dynasty. The History of Polish Diplomacy X– XX c., Warsaw: the Sejm Publishing Office, 2005. – Р. 32. 21 Галл Аноним. Хроника и деяния князей или правителей польских, Предисловие, перевод и примечания Л. М. Поповой, Ответственный редактор В. Д. Королюк. – М.: Издательство АН СССР, 1961. – С. 58. 22 Великая хроника о Польше, Руси и их соседях ХІ–ХІІІ вв. М.: Изд-во Моск. унив., 1987. – С. 74–75; Гваньїні Олександр. Хроніка європейської Сарматії, Упор. та пер. о. Юрія Мицика. – К.: Вид. дім «Києво- Могилянська академія», 2007. – С. 88. 23 Галл Аноним. Хроника и деяния князей или правителей польских, Предисловие, перевод и примечания Л. М. Поповой, Ответственный редактор В. Д. Королюк. М.: Издательство АН СССР, 1961.– С. 57–58. Смерть єпископа призвела до відкритого бунту проти короля, який змушений був зали- шити країну і знайшов прихисток в Угорщині, при дворі короля Ласло І. За однією з версій, не- вдовзі Болеслав помер за загадкових обставин, вірогідно, був отруєний24. Однак існує популярна легенда, переказана хроністами, про те, що після свого вчинку бл. 1082 р. Болеслав вступив до монастиря Оссіах25 (досі діючий монастир у Каринтії, Австрія). Хроністи повідомляють, що ченці спорудили на могилі короля надгробну плиту з написом: «Rex Boleslaus Polonie occisor sancti Stanislai Epi Cra- coviensis» («Король Польщі Болеслав, вбивця cв. Станіслава, єпископа краківського»)26. Відомо, що до 1069 р. Болеслав одружився з руською князівною Вишеславою († п. 1089). Етимологія імені руської князівни ‒ «Висока (ве- лика) слава», однак, не гарантувала їй виразних згадок у вітчизняних літописах. За невтішною традицією, джерела часто обходили увагою представниць княжої родини жіночої статі. Не стала винятком і Вишеслава. Мовчать про коро- леву Польщі Вишеславу і сучасні історичні до- відкові видання, зокрема «Енциклопедія історії України». Стаття про Болеслава ІІ, розміщена в ЕІУ, не містить відомостей про руську князівну Добронігу-Марію, матір Болеслава ІІ, і руську князівну Вишеславу, його дружину27. Проте, факти такої династичної спорідненості правите- лів Польщі з київською правлячою династією нам видаються дуже важливими. Польський генеалог О. Бальцер вважав ві- домості про дружину Болеслава ІІ недостатніми, аби переконливо свідчити про її походження28, дослідник Т. Юрек припускав, що Вишеслава могла бути представницею чеської династії Пржемисловичів29. Проте, переважна більшість дослідників та джерел виразно вказують на її ру- ське походження. Літопис Руський за Іпатським списком теж не згадує Вишеслави. Не називають князівну по імені і найдавніші польські хроніки (Галл Ано- нім, Кадлубек, Велика хроніка про Польщу, Русь та їх сусідів). Відомості про князівну знаходимо у пізніших джерелах, зокрема, у Яна Длугоша. Хроніст нази- ває «дочкою князя Русі», проте, не вказує імені її батька30. А. Гваньїні та М. Стрийковський імену- ють князівну Візеславою (Wizesławę)31 і «спадкоє- мицею руських князів»32. М. Карамзин називає дру жину Болеслава ІІ «невідомою княжною ру- ською»33. Л. Махновець подає ще один варіант імені Вишеслави – Вислава і вважає її дочкою вели- кого князя київського Святослава Ярославича34. Дослідник посилається при цьому на росій- ського історика В. Татищева та Йоакимівський літопис35. Підтримують цю версію також І. Лін- ніченко36, М. Баумгартен37, Д. Донський38 та ін. 2 ’2018Олена Ясинецька К Р А Є З Н А В С Т В О 96 24 Labuda G. Polish Diplomacy during the Rule of the Piast Dynasty. The History of Polish Diplomacy X–XX c., Warsaw: the Sejm Publishing Office, 2005. – Р. 32. 25 Гваньїні Олександр. Хроніка європейської Сарматії… – С. 88. 26 Там само. 27 Головко О. Б. Болеслав ІІ, Енциклопедія історії України, Т. 1. – К.: Наук. Думка, 2011. – С. 331–332. 28 Balzer O. Genealogia Piastów. Nakładem Akademii Umiejętności w Krakowie, 1895. – S. 98. 29 Jurek Т. «Agnes regina: W poszukiwaniu żony Bolesława Szczodrego». Poznan: Poznańskie Towarzystwo Przyjaciół Nauk od 1946, Towarzystwo Miłosników Historii w Poznaniu do 1939 r., 2006. – S. 95–104. 30 Щавелева Н. И. Древняя Русь в польской истории Яна Длугоша, Кн. І‒VI. – М.: – Памятники истори- ческой мысли, 2004. – С. 259. 31 Гваньїні Олександр. Хроніка європейської Сарматії… – С. 88. 32 Стрийковський Мацей. Літопис польський, литовський, жмудський і всієї Руси, Відп. ред. О. Купчин- ський. – Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 2011. – С. 29. 33 Карамзин Н. И. История государства российского в 12-ти томах. Т. ІІ–ІІІ/Под ред. А.Н.Сахарова. ‒ М.: Наука, 1991. – С. 49. 34 Літопис руський, Переклад і комент. Л. Махновець. – К.: Дніпро, 1989. – С. 176. 35 Татищев. История Российская, Т. 2. – М.-Л.: Наука, 1963. – С. 84. 36 Линниченко И.А. Взаимные отношения Руси и Польши до половины XIV столетия, Т. 1. – К.: Универ- ситетская типография, 1884. – С. 53. 37 Baumgarten N. Genealogies et mariages occidentaux des Rurikides Russes d X au XIII siecle, Orientalia Christiana lod. IX. №35, maio. Roma: P. Institutum orientalium studiorum,1927. – Р. 13. 38 Донской Д. Справочник по генеалогии Рюриковичей, Ч. 1 (середина ІХ – начало XIV в.), Под ред. Д. М. Шаховского. – М. – Ренн, 1991. – C. 36‒37. Густинський літопис називає Вишеславу до- чкою Вʼячеслава Ярославича, князя смолен- ського39. Вʼячеславною її вважає і А. Екземпляр- ський40. Підтримували цю версію і Краузе К.С., Тимирязєв В., Браун Ф. та ін.41. Унікальне свідчення міститься у Хроніці М. Стрийковського – він називає батьківщиною Вишеслави Перемиське князівство. Переми- ськими правителями пізніше були нащадки ін- шого Ярославича – Володимира. За нашим при- пущенням, Вишеслава могла бути дочкою саме Володимира Ярославича. Отже, питання зали- шається дискусійним. Длугош вказує, що князівна «перевершувала всіх інших красою і душевними та тілесними якостями»42. Весілля відбулося бл. 1068 р. у Кра- кові. Вже 1069 р. народився спадкоємець, якому дали «дідівське імʼя» Мечислав43. Через кілька років (1079 р.) князівна з роди- ною перебувала у вигнанні в Угорщині. Бл. 1086 р. разом з сином повернулася до Польщі. Трагічна доля чекала і сина Болеслава ІІ та Вишеслави – Мешка (1069‒1089). Спочатку юний королевич перебував з батьками у вигнанні. Галл Анонім пише, що «…хлопчика після смерті батька виховував Владислав, король Угорщини». Хроніст свідчить, що невдовзі Владислав І Гер- ман прикликав небожа до Польщі44. Однак, існує інша версія, засвідчена Угорською ілюстрованою хронікою: у 1089 р. угорський король здійснив військову кампанію проти Польщі і посадив на краківський стіл Мешка Болеславича45. Невдовзі королевич одружився з «руською дівчиною», як свідчить Галл Анонім46. Точну дату шлюбу Мешка сповіщає «Свєнтокшицький рочник» та «Аннали Краківської Капітули» – 1088 року47. Польські хроніки свідчать, що княжича не- вдовзі отруїли48. «Руською дівчиною», яка, віро- гідно, розділила його трагічну долю49 була Єв- докія (Євдоксія, Євпраксія) – дочка Ізяслава Ярославича та Гертруди Польської50 за припу- щенням деяких дослідників, що ґрунтується на даних Длугоша51. Проте, О. Назаренко вважає її Сини київської князівни Доброніги-Марії († 1087) на престолі Польщі: генеалогічний та культурний аспекти 97 39 Густынская летопись. Полное собрание русских летописей, Т. 40. – СПб.: Издательский дом «Дмитрий Буланин», 2003. – С. 57. 40 Экземплярский А. В. Вышеслава Вячеславовна, Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). – СПб.: Издательское общество Ф.А. Брокгауз – И.А.Ефрон, 1890‒1907. – С. 586. 41 Назаренко А.В. О династических связях сыновей Ярослава Мудрого // Отечественная история. – 1994. – № 4–5. – С. 181‒194. 42 Щавелева Н.И. Древняя Русь в польской истории Яна Длугоша, Кн. І–VI. – М.: Памятники историчес- кой мысли, 2004. – С. 260. 43 Там само. 44 Галл Аноним. Хроника и деяния князей или правителей польских, Предисловие, перевод и примечания Л.М. Поповой, Ответственный редактор В.Д. Королюк. – М.: Издательство АН СССР, 1961. – С. 59. 45 Mark of Kalt. «Chronicon pictum, Marci de Kalt, Chronica de gestis Hungarorum» (c. 1360) ‒ Access mode: https://www.pinterest.com/juliuskazsmer/complete-chronicon-pictum-marci-de-kalt-chronica-d/ ‒ Access date: 18.01.2018. 46 Галл Аноним. Хроника и деяния князей или правителей польских, Предисловие, перевод и примечания Л. М. Поповой, Ответственный редактор В.Д. Королюк. – М.: Издательство АН СССР, 1961. – С. 59. 47 Анналы Краковского Капитула. In: Древняя Русь в свете зарубежных источников, под ред. Т. Н. Джак- сон. Т. IV, часть 1. М.: Изд-во Русский Фонд Содействия Образованию и Науке, 2010, c. 345; Анналы мона- стыря Святого Креста («Свентокшиский рочник») пер. пол. ХІІ в. In: Древняя Русь в свете зарубежных ис- точников, под ред. Т.Н. Джаксон. Т. IV, часть 1. – М.: Изд-во Русский Фонд Содействия Образованию и Науке, 2010. – С. 214. 48 Галл Аноним. Хроника и деяния князей или правителей польских, Предисловие, перевод и примечания Л. М. Поповой, Ответственный редактор В.Д. Королюк. – М.: Издательство АН СССР, 1961. – С. 59. 49 Войтович Л. Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і по- літична роль. Історико-генеалогічне дослідження. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича, 2000. – С. 155–156. 50 Войтович Л. Княжа доба: портрети еліти. Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2006. – С. 354. 51 Щавелева Н .И. Древняя Русь в польской истории Яна Длугоша, Кн. І–VI. М.: Памятники исторической мысли, 2004. – С. 279. не дочкою, а онукою Ізяслава – дочкою його сина Святополка, князя турівського52. Ця версія вида- ється нам більш вірогідною з огляду на датування шлюбу і надто близьку родинну спорідненість у випадку Ізяслава, що вкрай мало вірогідно. Оче- видно, хроністи, свідчили, що князівна походила з його роду. Деякі дослідники, дружиною Мешка Болес- лавича вважають Катарину – дочку іншого вели- кого князя київського – Всеволода Ярославича53. Смерть Мешка Болеславича дозволила зійти на трон молодшому братові Болеслава ІІ Вла- диславові І Герману (1042/1044–1102 рр.). Через це дослідники припускають його ймовірну при- четність до низки вказаних трагічних подій. Загибель Мешка датують 1089 р. Галл Ано- нім описує страждання Вишеслави за сином54. Це була остання згадка про Вишеславу. Подальша доля руської князівни і польської королеви неві- дома. Невідомим залишається і місце поховання Вишеслави, а також її сина та невістки. З життям та діяльністю королівського по- дружжя Болеслава ІІ та Вишеслави повʼязані памʼятки культового будівництва ХІ ст., зокрема частина давніх будівель на території сучасного Вавельського королівського палацу, які були пе- ребудовані за часів Болеслава Щедрого. Болеслава ІІ вважають засновником бенедик- тинських абатств у містах: Любінь, Моґіль но, Тинець, Вроцлав, Плоцьк55. Деякі дослідники, проте, вважать Болеслава продовжувачем розбу- дови монастирів у м. Тинець та м. Моґільно, розпочатої його батьком Казимиром56. Грамота Болеслава ІІ абатству в Моґільно свідчить про підтримку монастиря князем57. За його правління зміцніла відновлена у 1075 р. Гнєзненська архідієцезія з підлеглими: краківською, вроцлавською, познанською і но- воствореною плоцькою дієцезіями. За сприяння Болеслава ІІ було зведено Плоцький кафедраль- ний собор (1075 р.). Особливою памʼяткою культурної спадщини Польщі, повʼязаною з іменем короля Боле сла ва ІІ та його дружини Вишеслави, а також з іншими постатями українсько-польських династичних взаємин є кафедральний собор у м. Гнєзно (Великопольське воєводство). Саме Болеслав ІІ Щедрий відбудував Гнєзненський собор після зруйнування (освячений 1064 р.) і тут у 1076 р. разом зі своєю дружиною Вишеславою був коро - нований58. Активною культур- ною діяльністю відзна- чався і молодший брат Болеслава ІІ Владис- лав І Герман. Дослідники припу - скають, що Владислав (Володислав) народив - ся між 1042–1044 рр.59. Він отримав імʼя, яке до того часу не зустріча - лося в династії Пʼястів, але згодом стало дуже популярним серед пра- вителів Польщі. Поль - ські дослідники вважа- ють, що імʼя зʼявилося завдяки руській матері Владислава60. Другим 2 ’2018Олена Ясинецька К Р А Є З Н А В С Т В О 98 Рис. 2. Владислав І Герман. Худ. Ян Матейко, олівець/папір, 1890–1892 рр., Національний музей (м. Вроцлав, Польща) 52 Назаренко А.В. Древняя Русь на международных путях: междисциплинарные очерки культурных, тор- говых, политических отношений IX–XII веков. – М.: Языки русской культуры, 2001. – С. 582. 53 Benyskiewicz K. W kręgu Bolesława Szczodrego i Władysława Hermana. Piastowie w małżeństwie, polityce i intrydze. Wrocław: Wydawnictwo Uniwersytetu Wrocławskiego, 2010. – S. 106. 54 Галл Аноним. Хроника и деяния князей или правителей польских, Предисловие, перевод и примечания Л. М. Поповой, Ответственный редактор В.Д. Королюк. – М.: Издательство АН СССР, 1961. – С. 59–60. 55 Dobosz J. Monarchia I możni wobec kościoła w Polsce do początku XIII wieku, Poznań, 2002, s. 150; Pias- towie. Leksykon Biograficzny. Krakow: Wydawnictwo Literackie, 1999. – S. 60. 56 Labuda G. Polish Diplomacy during the Rule of the Piast Dynasty. The History of Polish Diplomacy X– XX c., Warsaw: the Sejm Publishing Office, 2005. – Р. 31. 57 Bolesława Śmiałego nadanie dla klasztoru w Mogilnie//MPH. Pomniki Dziejowe Polski.Wydał August Bielowski – T 1. Lwów 1864–1893. – S. 359–364. 58 Labuda G. Polish Diplomacy during the Rule of the Piast Dynasty. The History of Polish Diplomacy X– XX c., Warsaw: the Sejm Publishing Office, 2005. – Р. 32. 59 Piastowie. Leksykon Biograficzny. Krakow: Wydawnictwo Literackie, 1999. – S. 63. 60 Там само. іменем «Герман» княжича назвали на честь брата його бабусі по батькові – архієпископа кель- нського, кардинала Германа ІІ (бл. 995–1056). Літопис руський за Іпатським списком кілька разів згадує імʼя Владислава І з приводу князівських міжусобиць на Русі, а також вказує рік його смерті61. Великопольська хроніка нази- ває Владислава І Германа прізвиськом «Благо- честивий» і починає оповідь про князя з його зрілих років і посідання трону Польщі62. Хроніка Галла Аноніма сповіщає, що Вла- дислав «взяв у дружини дочку Вратислава, князя Чехії, на імʼя Юдіф»63. Цікаво, що Юдіф (Юдіта), так само як і Владислав, по лінії матері походила з роду руських князів – була онукою Анастасії Ярославни, дочки великого князя київського Ярослава Мудрого. Галл Анонім оповідає, що тривалий час по- дружжя не мало дітей64. За порадою краків- ського єпископа Ламберта, подружжя зверну- лося за молитовною підтримкою до ченців бенедиктинського монастиря св. Егідія «в землі Прованській» з багатими дарами65. Галл Анонім наводить лист Владислава до монастиря св. Егі- дія66. Великопольська хроніка цитує текст листа, проте у досить відмінній редакції67. Джерела свідчать, що невдовзі (20 серпня 1086 р.) у правлячого подружжя народився син і головний спадкоємець династії – Болеслав ІІІ68. Однак, уже при пологах його мати Юдіта захво- ріла і невдовзі померла69, найвірогідніше в дні Різдва Христового 1086 р. Бл. 1089 р. Владислав одружився зі ще однією Юдітою ‒ дочкою Германського імператора Ген- риха ІІІ70. Деякі джерела називають її Марією71 або Софією (Софонією)72. Цікаво, що у першому шлюбі вона була дружиною іншого нащадка ру- ських князівен – Шоломона, короля Угорщини, сина Анастасії Ярославни, князівни київської. В шлюбі з Юдітою Германською Владислав мав трьох дочок73, джерела достеменно зберегли імʼя лише однієї з них – Агнес (бл. 1090–1125), що стала абатисою у монастирі Гандерсхайм та у відомому Кведленбургзькому абатстві (обидва – на території сучасної Німеччини)74. Джерела не зберегли імʼя іншої дочки Вла- дислава (бл. 1090-бл. 1112), яка, як свідчить Галл Анонім, «була видана заміж на Русь»75. Дослід- ники називають її чоловіком Ярослава Свято- полковича (бл.1072‒1123), князя володимир-во- линського і дорогобузького, сина великого князя київського Святополка II Ізяславича76. Вважалося, що про третю дочку Владислава І Германа нічого достеменно не відомо77. Однак, єв- ропейські дослідники зʼясували, що звали її, ві- рогідно, Аделаїда/Адельгейда (бл. 1091–1127) і Сини київської князівни Доброніги-Марії († 1087) на престолі Польщі: генеалогічний та культурний аспекти 99 61 Літопис руський, Переклад і комент. Л. Махновець. – К.: Дніпро, 1989. – С. 152, 157, 161, 170. 62 Великая хроника о Польше, Руси и их соседях ХІ–ХІІІ вв. – М.: Изд-во Моск. унив., 1987. – С. 75–76. 63 Галл Аноним. Хроника и деяния князей или правителей польских, Предисловие, перевод и примечания Л.М. Поповой, Ответственный редактор В.Д. Королюк. – М.: Издательство АН СССР, 1961. – С. 60. 64 Там само. 65 Великая хроника о Польше, Руси и их соседях ХІ–ХІІІ вв. – М.: Изд-во Моск. унив., 1987. – С. 76. 66 Галл Аноним. Хроника и деяния князей или правителей польских, Предисловие, перевод и примечания Л.М. Поповой, Ответственный редактор В. Д. Королюк. – М.: Издательство АН СССР, 1961. – С. 60. 67 Великая хроника о Польше, Руси и их соседях ХІ–ХІІІ вв. – М.: Изд-во Моск. унив., 1987. – С. 76. 68 Balzer O. Genealogia Piastów. Nakładem Akademii Umiejętności w Krakowie, 1895. – S. 119. 69 Козьма Пражский. Чешская хроникаю – М.: Из-во АН СССР, 1962. – С. 149. 70 Галл Аноним. Хроника и деяния князей или правителей польских, Предисловие, перевод и примечания Л.М. Поповой, Ответственный редактор В.Д. Королюк. – М.: Издательство АН СССР, 1961. – С. 65–66. 71 Balzer O. Genealogia Piastów. Nakładem Akademii Umiejętności w Krakowie, 1895. – S.. 105. 72 Гваньїні Олександр. Хроніка європейської Сарматії… – С. 90. 73 Галл Аноним. Хроника и деяния князей или правителей польских, Предисловие, перевод и примечания Л.М. Поповой, Ответственный редактор В.Д. Королюк. – М.: Издательство АН СССР, 1961. – С. 66. 74 Jurek Т. «Agnes regina: W poszukiwaniu żony Bolesława Szczodrego». Poznan: Poznańskie Towarzystwo Przyjaciół Nauk od 1946, Towarzystwo Miłosników Historii w Poznaniu do 1939 r., 2006. – S. 95–104. 75 Галл Аноним. Хроника и деяния князей или правителей польских, Предисловие, перевод и примечания Л.М. Поповой, Ответственный редактор В.Д. Королюк. – М.: Издательство АН СССР, 1961. – С. 66. 76 Войтович Л. Княжа доба: портрети еліти. Біла Церква: Видавець Олександр Пшонківський, 2006. С. 357. 77 Древняя Русь в свете зарубежных источников: Хрестоматия/Под ред. Т.Н. Джаксон и др. Том IV. – М.: Фонд Содействия Образованию и Науке, 2010. – С. 176. вона була видана за Діппольда ІІІ (бл. 1079– 1146), маркграфа Вобурга78. Подружжя вирізня- лося активною культурною діяльністю та засну- вало кіль ка абатств на теренах сучасної Німеччини ‒ Кастл (1103), Райхенбах (1118) і Вальдзассен (1133)79. У шлюбі Аделаїди і Діппольда народилося пʼятеро дітей. Одна із їх доньок – теж Адель- гейда (бл. 1125–1187), стала першою дружиною імператора Священної Римської імперії Фрідріха Барбаросси (1122–1190)80. Владислав І Герман помер 4 червня 1102 р. у Плоцьку. Похований у головному кафедраль- ному соборі міста, збудованому на честь Діви Марії м. Плоцька. Зведення собору пов’язують ще з іменем його старшого брата – Болеслава ІІ Щедрим (1075 р.). Вірогідно, Владислав І про- довжив розбудову храму. За часів Владислава І Германа та його сина Болеслава ІІІ м. Плоцьк відігравав роль столиці польського королівства. Владислав І залишився у польській культур- ній історії як правитель-фундатор численних пам’я ток культового будівництва у Польщі. Зок- рема, саме з Владиславом та його родиною пов’язують подаль ше поширення культу святого Егідія та будівництво храмів на його честь в міс- тах: Таржек (бл. 1067)81, Іновлодзь (1082)82 і Гібул тов (1082)83. Гва нь їні свідчить про зведені Владиславом церкви Св. Егі дія в містечках: Кло- дава, Зборов, Псин, Черніхув84. Аннали Сендзивоя свідчать, що саме Вла- дислав І «заклав у краківському замку церкву блаженного Вацлава»85, очевидно, на місці зна- менитого нині символу Польщі – Вавельського кафедрального собору на честь святих Станіслава і Вацлава. Аналогічну інформацію під 1098 р. по- дають Малопольські аннали86. Очевидно, саме тому одна із найдавніших церков Вавельської кафедри називалася «Германовська» («Her- manowska»). Деякі дослідники вважають, що храм зведено сином Владислава І – Болеславом Кривоустим87. Вірогідно, що Болеслав завершив справу свого батька, храм освятили у 1142 р. Отже, династичні взаємини Польщі та Київ- ської Русі в ХІ–ХІІ ст. були дуже активними і стали важливим фактором міждержавних та міжкультур- них відносин, як це продемонстровано на прикладі матримоніальних звʼязків і культурної діяльності родини київської князівни Доброніги-Марії та князя-правителя Польщі Казимира І Відновителя. Сини правлячого подружжя ‒ Болеслав ІІ Щедрий і Владислав І Герман та їх нащадки про- довжили традицію польсько-українських динас- тичних шлюбів. Вони залишилися у польській іс- торії як правителі-фундатори численних памʼяток культового будівництва, частина з яких збереглися до нашого часу і належно охороняються держа- вою. Дослідження засвідчує тисячолітню спіль- ність польсько-української династичної та куль- турної історії. 2 ’2018Олена Ясинецька К Р А Є З Н А В С Т В О 100 78 Hlawitschka E. Weshalb war die Auflösung der Ehe Friedrich Barbarossa und Adela von Vohburg möglich? In: Deutsches Archiv für Erforschung des Mittelalters 61/2005. – S.. 528; Weller T. Die Heiratspolitik des deutschen Hochadels im 12. Jahrhundert. Köln/Weimar/Wien 2004.– S. 786–796. 79 Bosl K. Das Nordgaukloster Kastl. Gründung, Gründer, Wirtschafts- und Geistesgeschichte. In: Verhandlungen des Historischen Vereins von Oberpfalz und Regensburg 89, 1939. – S. 3–186; Renner, OSB, Frumentius (1984). The Five-Branch Candlestick. Metro Manila: SSP. ‒ S. 46. 80 Women in World History: A Biographical Encyclopedia. Gale Research Inc. Retrieved 8 January 2013, р. 102; Hlawitschka, Eduard: Weshalb war die Auflösung der Ehe Friedrich Barbarossas und Adela von Vohburg möglich? In: Deutsches Archiv für Erforschung des Mittelalters 61/2005. – S. 526–528. 81 Tarczek // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. T. XV, cz. 2. – Warszawa: Druk «Wieku» Nowy- Świat, 1902. – S. 651. 82 Inowłódż//Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. Т. ІІI – Warszawa: Druk “Wieku” Nowy-Świat, 1882. – S. 292. 83 Giebułtów//Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. Т. ІІ – Warszawa: Druk “Wieku” Nowy-Świat, 1881. – S. 544–545. 84 Гваньїні Олександр. Хроніка європейської Сарматії… – С. 90. 85 Rocznik Sędziwoja/Monumenta Polonie Historica – Pomniki dziejowe Polski – T. 2, Lwów, 1872, s. 871. 86 Rocznik Małopolski/Monumenta Polonie Historica – Pomniki dziejowe Polski – T. 3, Lwów, 1878. – S. 149–150. 87 Świechowski Z., Gawlikowska-Świechowska E.: Sztuka polska, Romanizm. – Warszawa: Wydawnictwo «Arkady» 2005, 366, [2] s.– S. 64. Annaly Krakovskogo Kapitula. In: Drevnyaya Rus’ v svete zarubezhnykh istochnikov, pod red. T.N. Dzhakson. T. IV, chast’ 1. M.: Izd-vo Russkiy Fond Sodeystviya Obrazovaniyu i Nauke, 2010, 512 c. Annaly monastyrya Svyatogo Kresta (“Sven- tokshiskiy rochnik”) per. pol. XII v. In: Drevnyaya Rus’ v svete zarubezhnykh istochnikov, pod red. T.N. Dzhakson. T. IV, chast’ 1. M.: Izd-vo Russkiy Fond Sodeystviya Obrazovaniyu i Nauke, 2010, 512 c. Velikaya khronika o Pol’she, Rusi i ikh sosedyakh XI–XIII vv. M.: Izd-vo Mosk. univ., 1987, 264 s. Voytovych L. Knyazha doba: portrety elity. Bila Tserkva: Vydavets’ Oleksandr Pshonkivs’kyy, 2006, 782 s. Voytovych L. Knyazivsʹki dynastiyi Skhidnoyi Yevropy (kinets’ IX-pochatok XVI st.): sklad, sus- pil’na i politychna rolʹ. Istoryko-henealohichne doslid - zhennya. – L’viv: Instytut ukrayinoznavstva im. I.Kryp’yakevycha, 2000. – 649 s. Gall Anonim. Khronika i deyaniya knyazey ili praviteley pol’skikh, Predisloviye, perevod i prime - cha niya L. M. Popovoy, Otvetstvennyy redaktor V.D. Ko ro lyuk. M.: Izdatel’stvo AN SSSR, 1961, 172 s. Hvanʹyini Oleksandr. Khronika yevropeysʹkoyi Sarmatiyi, Upor. ta per. o. Yuriya Mytsyka. K.: Vyd. dim “Kyyevo-Mohylyans’ka akademiya”, 2007, 1006 s. Holovko O.B. Boleslav II, Entsyklopediya istoriyi Ukrayiny, T. 1. K.: Nauk. Dumka, 2011, 688 s. Gustynskaya letopis’. Polnoye sobraniye russkikh letopisey, T. 40. SPb.: Izdatel’skiy dom “Dmitriy Bu- lanin”, 2003, 202 s. Donskoy D. Spravochnik po genealogii Ryuriko - vichey, CH. 1 (seredina IX-nachalo XIV v.), Pod red. D.M. Shakhovskogo. M.-Renn, 1991. c. 36‒37. Drevnyaya Rus’ v svete zarubezhnykh istoch - nikov: Khrestomatiya/Pod red. T. N. Dzhakson i dr. Tom IV. – M.: Fond Sodeystviya Obrazovaniyu i Nauke, 2010. – s. 176. Karamzin N.I. Istoriya gosudarstva rossiyskogo v 12-ti tomakh. T. II-III/Pod red. A. N. Sakharova. ‒ M.: Nauka, 1991, 832 s. Koz’ma Prazhskiy. Cheshskaya khronika. – M.: Iz-vo AN SSSR, 1962. – s. 149. Lampert Khersfel’dskiy. Annaly // Drevnyaya Rus’ v svete zarubezhnykh istochnikov, pod red. T.N. Dzhakson, T. IV, chast’ 1. M. : Izd-vo Russkiy Fond Sodeystviya Obrazovaniyu i Nauke, 2010, 512 s. Linnichenko I.A. Vzaimnyye otnosheniya Rusi i Pol’shi do poloviny XIV stoletiya, T. 1. K.: Univer- sitetskaya tipografiya, 1884, 222 s. Litopys rus’kyy, Pereklad i koment. L. Makhno - vets’. K.: V-vo “Dnipro”, 1989, 591 s. Nazarenko A.V. Drevnyaya Rus’ i slavyane (Drevneyshiye gosudarstva Vostochnoy Yevropy, 2007 god), In-t vseobshchey istorii. – M., Russkiy Fond Sodeystviya Obrazovaniyu i Nauke, 2009, 528 s. Nazarenko A. V. Drevnyaya Rus’ na mezhdunar- odnykh putyakh: mezhdistsiplinarnyye ocherki kul’- turnykh, torgovykh, politicheskikh otnosheniy IX–XII vekov. M.: Yazyki russkoy kul’tury, 2001, 784 s. Nazarenko A.V. O dinasticheskikh svyazyakh syn- ovey Yaroslava Mudrogo. In: Otechestvennaya istoriya, In-t ros. istorii RAN. M.: Nauka, 1994, № 4–5, c. 181– 194. Poslaniya Papy Grigoriya VII k pol’skomu knyazyu Boleslavu II i kiyevskomu knyazyu Izyaslavu Yaroslavichu (1075 g.). In: Drevnyaya Rus’ v svete zarubezhnykh istochnikov, pod red. T.N. Dzhakson, T. IV, chast’ 1. M.: Izd-vo Russkiy Fond Sodeystviya Obrazovaniyu i Nauke, 2010, 512 s. Stryykovs’kyy Matsey. Litopys pol’s’kyy, lytov - s’kyy, zhmuds’kyy i vsiyeyi Rusy, Vidp. red. O. Kup - chyns’kyy. L’viv: Naukove tovarystvo im. Shev chen - ka, 2011, 1075 s. Tatyshchev. Ystoryya Rossyyskaya, T. 2. M.-L.: Nauka, 1963, 352 s. Shchaveleva N.Y. Drevnyaya Rus’ v pol’skoy ys- toryy Yana Dluhosha, Kn. I‒VI. M.: Pamyatnyky ys- torycheskoy mysly, 2004, 482 s. Ekzemplyarskyy A.V. Vysheslava Vyacheslavovna, Entsyklopedycheskyy slovar’ Brokhauza y Efrona: v 86 t. (82 t. y 4 dop. t.). SPb.: Yzdatel’skoe obshch- estvo F. A. Brokhauz – Y. A. Efron, 1890-1907, 952 s. Yasynets’ka O. Do pytannya pro osoblyvosti rodo - vodu davn’orus’koyi knyazivny Mariyi-Dobronehy, druzhyny pravytelya Pol’shchi (bl. 1040–1058 rr.). Kyyiv: Zhurnal “Krayeznavstvo”, № 1–2, 2016 r., c. 175–193. Balzer O. Genealogia Piastów. Nakładem Akade - mii Umiejętności w Krakowie, 1895, 852 s. Baumgarten N. Genealogies et mariages occiden- taux des Rurikides Russes d X au XIII siecle, Orien- talia Christiana lod. IX. № 35, maio. Roma: P. Insti- tutum orientalium studiorum,1927, 96 p. Benyskiewicz K. W kręgu Bolesława Szczodrego i Władysława Hermana. Piastowie w małżeństwie, polityce i intrydze. Wrocław: Wydawnictwo Uniwer- sytetu Wrocławskiego, 2010, 106 s. Сини київської князівни Доброніги-Марії († 1087) на престолі Польщі: генеалогічний та культурний аспекти 101 References Biber T., Leszczynski M. Poczet Wladcow Polski. Poznan: Publicat, 2015, 128 s. Bolesława Śmiałego nadanie dla klasztoru w Mogilnie//MPH. Pomniki Dziejowe Polski.Wydał Au- gust Bielowski – T 1. Lwów 1864–1893, s. 359–364. Bosl K. Das Nordgaukloster Kastl. Gründung, Gründer, Wirtschafts- und Geistesgeschichte. In: Ver- handlungen des Historischen Vereins von Oberpfalz und Regensburg 89, 1939, s. 3–186. Dobosz J. Monarchia I możni wobec kościoła w Polsce do początku XIII wieku, Poznań, 2002, s. 150. Europäische Stammtafeln, Neue Folge, Band II. Tafel 120; Verlag J. A. Stargardt, Marburg, 1984. Giebułtów//Słownik geograficzny Królestwa Pol- skiego. Т. ІІ – Warszawa: Druk “Wieku” Nowy-Świat, 1881. – s. 544–545. Hlawitschka, Eduard: Weshalb war die Auflö- sung der Ehe Friedrich Barbarossas und Adela von Vohburg möglich? In: Deutsches Archiv für Erfor - schung des Mittelalters 61/2005, s. 506-536. Inowłódż//Słownik geograficzny Królestwa Pol- skiego. Т. ІІI – Warszawa: Druk “Wieku” Nowy- Świat, 1882. – s. 292. Jasiński K. Rodowód pierwszych Piastów. Poz- nan: Wydawnictwo Poznanskiego Towarzystwa Przy- jaciol Nauk, 2004, s. 153–154. Jurek Т. “Agnes regina: W poszukiwaniu żony Bolesława Szczodrego”. Poznan: Poznańskie To- warzystwo Przyjaciół Nauk od 1946, Towarzystwo Miłosników Historii w Poznaniu do 1939 r., 2006, s. 95–104. Kętrzyński S. Polska X–XI wieku. Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1961, 761 s. Labuda G. Polish Diplomacy during the Rule of the Piast Dynasty. The History of Polish Diplomacy X–XX c., Warsaw: the Sejm Publishing Office, 2005, 691 p. Mark of Kalt.“Chronicon pictum, Marci de Kalt, Chronica de gestis Hungarorum” (c. 1360). Access mode: https://www.pinterest.com/juliuskazsmer/com- plete-chronicon-pictum-marci-de-kalt-chronica-d. Access date: 18.01.2018. Piastowie. Leksykon Biograficzny. Krakow: Wydaw nictwo Literackie, 1999, s. 56, 944 s. Renner, OSB, Frumentius (1984). The Five- Branch Candlestick. Metro Manila: SSP. Rocznik Małopolski/Monumenta Polonie Histor- ica – Pomniki dziejowe Polski – T. 3, Lwów, 1878, s. 149–150. Rocznik Sędziwoja/Monumenta Polonie Histor- ica – Pomniki dziejowe Polski – T. 2, Lwów, 1872, s. 871. Spufford, Peter. Money and Its Use in Medieval Europe. Cambridge: University Press, p. 80, 467 p. Świechowski Z., Gawlikowska-Świechowska E.: Sztuka polska, Romanizm. Warszawa: Wydawnictwo «Arkady» 2005, s. 64. Tarczek/Słownik geograficzny Królestwa Pol- skiego. T. XV, cz. 2. – Warszawa: Druk “Wieku” Nowy-Świat, 1902, s. 651. Weller, Tobias: Die Heiratspolitik des deutschen Hochadels im 12. Jahrhundert. Köln/Weimar/Wien 2004, s. 786–796. Women in World History: A Biographical Ency- clopedia. Gale Research Inc. Retrieved:8 January 2013. 2 ’2018Олена Ясинецька К Р А Є З Н А В С Т В О 102

Сини київської князівни Доброніги-Марії († 1087) на престолі Польщі: генеалогічний та культурний аспекти

Institution

Ähnliche Einträge