Проблема включення сучасної паркової скульптури в усталені ансамблі попередніх епох (на прикладі історичного комплексу садиби Лизогубів у Седневі)

Проблема включення сучасної паркової скульптури в усталені ансамблі попередніх епох (на прикладі історичного комплексу садиби Лизогубів у Седневі)

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2009
1. Verfasser: Осауленко, Є.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України 2009
Schlagworte:
Образотворче та декоративне мистецтво
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16918
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Проблема включення сучасної паркової скульптури в усталені ансамблі попередніх епох (на прикладі історичного комплексу садиби Лизогубів у Седневі) / Є. Осауленко // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 9. — С. 50-52. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-16918
record_format dspace
spelling irk-123456789-169182011-02-18T12:04:49Z Проблема включення сучасної паркової скульптури в усталені ансамблі попередніх епох (на прикладі історичного комплексу садиби Лизогубів у Седневі) Осауленко, Є. Образотворче та декоративне мистецтво 2009 Article Проблема включення сучасної паркової скульптури в усталені ансамблі попередніх епох (на прикладі історичного комплексу садиби Лизогубів у Седневі) / Є. Осауленко // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 9. — С. 50-52. — укр. XXXX-0042 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16918 uk Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Образотворче та декоративне мистецтво
Образотворче та декоративне мистецтво
spellingShingle Образотворче та декоративне мистецтво
Образотворче та декоративне мистецтво
Осауленко, Є.
Проблема включення сучасної паркової скульптури в усталені ансамблі попередніх епох (на прикладі історичного комплексу садиби Лизогубів у Седневі)
format Article
author Осауленко, Є.
author_facet Осауленко, Є.
author_sort Осауленко, Є.
title Проблема включення сучасної паркової скульптури в усталені ансамблі попередніх епох (на прикладі історичного комплексу садиби Лизогубів у Седневі)
title_short Проблема включення сучасної паркової скульптури в усталені ансамблі попередніх епох (на прикладі історичного комплексу садиби Лизогубів у Седневі)
title_full Проблема включення сучасної паркової скульптури в усталені ансамблі попередніх епох (на прикладі історичного комплексу садиби Лизогубів у Седневі)
title_fullStr Проблема включення сучасної паркової скульптури в усталені ансамблі попередніх епох (на прикладі історичного комплексу садиби Лизогубів у Седневі)
title_full_unstemmed Проблема включення сучасної паркової скульптури в усталені ансамблі попередніх епох (на прикладі історичного комплексу садиби Лизогубів у Седневі)
title_sort проблема включення сучасної паркової скульптури в усталені ансамблі попередніх епох (на прикладі історичного комплексу садиби лизогубів у седневі)
publisher Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України
publishDate 2009
topic_facet Образотворче та декоративне мистецтво
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16918
citation_txt Проблема включення сучасної паркової скульптури в усталені ансамблі попередніх епох (на прикладі історичного комплексу садиби Лизогубів у Седневі) / Є. Осауленко // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 9. — С. 50-52. — укр.
work_keys_str_mv AT osaulenkoê problemavklûčennâsučasnoíparkovoískulʹpturivustaleníansamblípoperedníhepohnaprikladíístoričnogokompleksusadibilizogubívusedneví
first_indexed 2025-07-02T18:11:20Z
last_indexed 2025-07-02T18:11:20Z
_version_ 1836559767226548224
fulltext 50 15. Тарасенко О. Тайна одухотворенности. Об открытии выставки женских портретов одес- ской художницы Д. Фруминой в галерее «Мост» // Вечерняя Одесса. – 1997. – 13 марта. 16. Товарищество южнорусских художников: Биобиблиогр. справочник: В 2-х ч. / Сост.: В. Афанасьев, О. Барковская; Одес. гос. науч. б-ка им. М. Горького. – О., 2000. 17. Филиппов В. К вопросу о судьбах русского импрессионизма. Русский импрессионизм как историко- художественная проблема // Советское искусствознание. – М., 1981. – № 2. – С. 175–200. Євген Осауленко (Київ) ПРОблЕМА ВКлЮчЕННЯ СУчАСНОЇ ПАРКОВОЇ СКУлЬПТУРИ В УСТАлЕНІ АНСАМблІ ПОПЕРЕДНІХ ЕПОХ (на прикладі історичного комплексу садиби лизогубів у Седневі) Навряд чи хтось зможе заперечувати, що кожна п’ядь української землі зберігає пам’ять про величне минуле. Наочним втіленням цієї пам’яті виступають археологічні знахідки, пам’ятки архітектури й мистецтва, писемні свідчення різних епох. Проте навіть при такому загальному багатстві є місця, варті особливої уваги, і кожне з них має свою неповторну індивідуальність. До таких місць належить і розташований неподалік Чернігова Седнів, у наші дні цей населений пункт має статус «селища міського типу». Свою нинішню назву Седнів отримав завдяки бурхливим подіям кінця ХV ст., коли місто вдало витримало облогу військ кримського хана Менглі-Гірея. Городян почали називати «сидня- ми» чи «седнями» – тобто людьми, яким вдалося «пересидіти» ворожий напад. Відтак і населений пункт отримав ім’я «Седнів». Не оминула Седнів і козацька слава. Чимало пам’яток Седнева пов’язані з історією старо- винного козацького роду Лизогубів. У ХІХ ст. маєток Лизогубів у Седневі стає одною із визначних панських садиб Чернігівщини разом з маєтками Тарновських у Качанівці, Галаганів у Сокиринцях, Скоропадських у Тростянці. Ці садиби цікаві не лише завдяки взірцям старовинного будівництва або ландшафтним паркам «англійського стилю». Власники маєтків – і заради цікавого куль- турного дозвілля, і заради престижу часто запрошували до себе відомих поетів, письменників, художників, композиторів і музикантів. І от, сталося так, що братам Іллі та Андрію Лизогубам довелося приймати в себе самого Тараса Григоровича Шевченка. Серед класиків української культури ХІХ ст., що залишили по собі спомин у Седневі, варто на- звати не лише Шевченка, але й байкаря Леоніда Глібова. У 1859 році він був гостем родини Лизогубів. Альтанка парку панської садиби стала одним із трьох місць, з якими перекази пов’язують створення славетної «Журби» («Стоїть гора високая...»), вірша, який згодом став народною піснею. Крім Глібова можна ще згадати поета Віктора Забілу, етнографа Бориса Грінченка, художників Лева Жемчужникова, Лева Лагоріо, Опанаса Сластьона та багатьох інших. Недаремно з давніх часів люди говорять про «геніїв місця» – таємничих духів, які впро- довж віків підтримують добру чи погану репутацію свого помешкання. Певно, саме вони допо- магали чернігівському художнику Анатолію Шкуркові, який ще за радянських часів відстоював ідею створення в Седневі Будинку творчості й відпочинку Спілки художників України. Заклад відкрився в 1964 році, з того часу його славу примножували Тетяна Яблонська, Микола Глущен- ко, Федір Захаров, Ілля Штільман. А на межі 80–90 років ХХ ст. саме Седнів став тим місцем, звідки покотилася «південна хвиля» українського актуального «арту» – дозволимо собі це мод- не нині визначення. Тут кристалізувалися ті принципи нефігуративного мистецтва й трансаван- гарду, що призвели до появи художніх угруповань «Живописний заповідник» та «Паризька ко- муна». Нарешті, у роки незалежності Седнів став популярним місцем проведення різноманітних фестивалів та літературно-мистецьких свят, серед яких поважне місце займає «Седнівська осінь», започаткована Національною спілкою художників України 10 жовтня 2003 року. Хоча навряд чи можна говорити, що Седнів та його пам’ятки позбавлені уваги суспільства, та все ж таки існує чимало проблем, пов’язаних з їх доглядом та збереженням. Серед цих пам’яток поважне 51 місце займає парк садиби Лизогубів – яскравий взірець ландшафтної архітектури ХІХ ст. Аби належним чином його прикрасити й водночас зберегти для нащадків, Національна спілка художників України вирішила встановити там пам’ятники та декоративні скульптури, пов’язані з яскравими іменами історії української культури та славним минулим краю. Ідея виникла в 2006 році, коли на території Будинку творчості й відпочинку було відкрито пам’ятник на честь Тетяни Яблонської роботи Василя Бородая. Цією ідеєю зацікавився голова Національної спілки художників України Володимир Чепелик. Як керівник майстерні скульптури, він зацікавив цим задумом багатьох своїх вихованців, з роботами яких ми й хочемо познайомити читача. Нас цікавитимуть не лише пам’ятники, але й така важлива проблема, як адаптація меморіальних скульптур до історично сформованого ландшафтного середовища. У 2007 році поруч зі спорудою садиби Лизогубів (нині в ній розміщена середня школа смт Сед- нева) було встановлено скульптурну композицію «Козацька пісня», виконану аспірантом НАОМА Андріаном Балохом. Завдяки цій роботі Балох став лауреатом міжнародної премії імені Григорія Сковороди. У своєму творі молодий митець вдало поєднує конкретно-історичне й загальнолюдсь- ке. З одного боку, скульптор надає своєму героєві впізнаваних рис запорожця ХVІІ ст., а з друго- го – могутній торс козака викликає асоціації з досконалим тілом персонажів античної скульптури. Акт народження козацької пісні, як його тлумачить Андріан Балох, може також сприйматися як акт пробудження думки, вивільнення духу з лабет тяжкої матерії. З майже не обробленої брили не- наче виростає торс героя-запорожця, який готується випустити з долонь своє дітище, свою пісню, яку автор символічно зобразив у вигляді голуба. Образ голуба, у свою чергу, вносить у композицію християнські акценти – адже у вигляді голуба традиційно зображувався Святий Дух. «Козацька пісня» Балоха встановлена поруч з крилом садиби Лизогубів таким чином, що може сприйматися як на тлі історичної споруди, так і на тлі парку. В обох випадках скульптура виглядає досить ефектно. У старовинній садибі домінують монументальність і лаконізм композиції, вид статуї на тлі пар- ку пом’якшує героїчне звучання, вносить у твір ліричну, інтимну ноту. Робота Балоха може сприйматися і як узагальнений образ минулого Седнева, і як згадка про козацьку славу роду Лизогубів. Роком пізніше, у 2008, під час святкування «Седнівської осені» було відкрито пам’ятник Леоніду Глібову – робота Костянтина Добрянського, виконана за ініціативи Національної спілки художників України, при підтримці гранта Президента України для молоді та творчо- виробничого об’єднання «Художник» (директор Шевелюк В. С.). Під час відкриття твір спра- вив сильне враження на присутніх, серед яких були такі визначні діячі сучасної української літератури, як Микола Жулинський, Іван Драч, Павло Мовчан, Володимир Яворівський, Лесь Танюк. Значущість роботи Добрянського полягає в тому, що це перший монумент славетно- му байкареві, виконаний на високому професійно-художньому рівні. До встановлення цієї скульптури єдиним знаком пошани поету від нащадків було непримітне бетонне погруддя, яке прикрашає поховання Глібова в Чернігові. Історія парку в Седневі сама підказала сюжет пам’ятника. Добрянський показав поета в мо- мент складання «Журби», а місце для статуї було вибране поблизу того місця, де, згідно легенди, Глібов і творив свій безсмертний вірш. Подібно до Балоха Добрянський вдається до поєднання детально виконаних частин людської постаті та узагальнених об’ємів, проте розвиває цей прийом в іншому напрямку. Масиви каменю подані не як первісний хаос, а як компактні геометричні форми, за їх допомогою автор передає цілком реальне враження людської постаті, одягненої в типове для ХІХ ст. вбрання – капелюх- циліндр та пальто з пелериною. Зображення творця в момент натхнення – складне й делікатне завдання для пластичного мистецтва, в якому для автора завжди існує небезпека підмінити внутрішнє зовнішнім, збити- ся на театральну ефектність. На щастя, Добрянський успішно уникнув цих підводних каменів. У його творі Глібов уважно вдивляється в далечину, піднесена рука з пером застигла. Здається, поет на мить зупинився, шукаючи потрібне слово чи риму, і ось-ось знов почне писати в розкри- тому зошиті. У композиції твору поєднується миттєве й вічне, медитативність обраної теми спо- нукала автора використати деякі прийоми скульптури Давнього Сходу. Розташування пам’ятника напрочуд вдале – відвідувач парку бачить його на тлі величної панорами, яка відкривається за краєм пагорба, і мимоволі пригадує пейзажні образи, якими відкривається «Журба»: 52 «Стоїть гора високая, Попід горою – гай...» Ми згадували, що легенди пов’язують виникнення вірша ще з двома місцями – Чорним Островом на Поділлі та Веселим Подолом на Полтавщині. Проте, гадаємо, суперечка з приводу того, який саме краєвид надихав поета, позбавлена змісту. Адже пейзажна лірика в «Журбі» – це не словесний фотознімок, а узагальнений образ української природи. Відтак композиція пов’язана не лише з образом поета, але й з темою вічної краси рідної землі, яку так глибоко зміг відчути й передати Леонід Глібов. Що ж, чекатимемо на чергові цікаві здобутки, адже «седнівський проект» тільки розпочався... Оксана Ременяка (Київ) СТИлЬОВІ ТРАНСФОРМАЦІЇ У ТВОРчОСТІ ЄЖИ-ЮРІЯ НОВОСЕлЬСЬКОГО Відомий польський художник Єжи Новосельський зумів осмислити у своїй творчості традицію православного сакрального мистецтва і створити сучасну модифікацію іконописної традиції. Отриманий унаслідок вивчення іконопису та проблем православної теології мистець- кий досвід дав йому можливість відмовитися від «метафізичного реалізму», витворити особливу, рафіновану, «проціджену» іконописом авангардну стилістику. На нашу думку, для розуміння механізмів формування мистецького стилю важливо просте- жити взаємодію двох, на перший погляд абсолютно протилежних культурних пластів у творчості художника, особистість якого формувалася на пограниччі культур Заходу і Сходу, зокрема України й Польщі, а також під упливом польського авангардизму. Основні засади польського авангардного малярства втілилися в засновному 1933 року «театрі художників» Крікот, який, у свою чергу, виріс із видовищ Краківського клубу футуристів 1921 року, таких як буфонада Тітуса Чижевського – «Метаморфоза осла і сонця», сценографію до якої створили Зигмунт Василевський і Йозеф Ярема. У театрі співпрацювали два мистецькі угруповання – капісти (від абревіатури К. П. – Комітет Паризький, куди входили Юзеф Панькевич, Ян Цибіс, Ханна Рудська-Цибіс, Зигмунд Василевський, Станіслав Щепанський, Артур Нахт-Самборський, Пьотр Потворовський, Юзеф Ярема, Юзеф Чапський), метою яких була організація філіалу Академії мистецтв у Парижі, що стало фактом у 1925 році 1; та Група Краківська (Саша Блондер, Марія Ярема, Леопольд Левицький, Адам Марчинський, Станіслав Осостович, Йонаш Стерн та скульптор Генріх Віцінський), утво- рена в 1931 році з художників революційних переконань, які в живопису схилялися до пізнього кубізму та абстракціонізму 2. Діяльність обох груп припинилася з початком Другої світової війни. У 1956 році ідею театру воскресив відомий польський режисер, організатор численних гепенінгів, сценограф, письменник, теоретик мистецтва, актор і художник Тадеуш Кантор. По- чаток було покладено постановкою вистави Станіслава Віткевича «Mątwa» («Каракатиця»), адже саме нею завершилася довоєнна діяльність театру Крікот. У 1957 році, у період «відлиги», Група Молодих Художників (Grupa Młodych Plastyków), створена в 1945 році, переіменовує себе в Групу Краківську ІІ, наголошуючи в такий спосіб на основних тезах об’єднання – осмислити й розвину- ти традиції, започатковані довоєнним мистецьким угрупованням. Найпомітнішою постаттю цього угруповання став Єжи-Юрій Новосельський, живопи- сець, графік, сценограф, світський теолог і теоретик мистецтва, у творчості якого в незбагнен- ний спосіб переплетено досвід західної авангардної культури з візантійською традицією в її південнослов’янській інтерпретації 3. Є. Новосельський народився в 1923 році в Кракові. У 1940 році він розпочав навчання в Краківській академії мистецтв на відділенні декоративного живопису, навчався в таких відомих майстрів, як Станіслав Камоцький, Адам Хофман, Казимир Микульський, Мечислав Порембсь- кий. Проте в 1942 році він залишив навчання й поїхав до Львова, де розмалював церкву в Болехові,

Ähnliche Einträge