"Взят на изученіе майстерству без заплати": ремісниче учнівство в містах Гетьманщини (на прикладі Ніжина 1760-х років)

У статті розглянуто основні етапи ремісничого учнівства (здійснено підрахунки кількості учнів у майстра, встановлено віковий діапазон учнів, проведено кореляцію наявності учнів із наявністю власних дітей у родині ремісника). Аналіз проведено на основі Генерального опису Лівобережної України м. Ніж...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2018
1. Verfasser:	Коваленко, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2018
Schriftenreihe:	Краєзнавство
Schlagworte:	Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169336
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	"Взят на изученіе майстерству без заплати": ремісниче учнівство в містах Гетьманщини (на прикладі Ніжина 1760-х років) / О. Коваленко // Краєзнавство. — 2018. — № 3. — С. 14-22. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-169336
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1693362020-06-11T01:26:40Z "Взят на изученіе майстерству без заплати": ремісниче учнівство в містах Гетьманщини (на прикладі Ніжина 1760-х років) Коваленко, О. Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення У статті розглянуто основні етапи ремісничого учнівства (здійснено підрахунки кількості учнів у майстра, встановлено віковий діапазон учнів, проведено кореляцію наявності учнів із наявністю власних дітей у родині ремісника). Аналіз проведено на основі Генерального опису Лівобережної України м. Ніжина, здійсненого там у 1766 р., із залученням даних інших міст Гетьманщини. Prime sources of this theme is the General Description of the Left-bank Ukraine – especially historicaldemographic facts of the Nizhyn 1766 y. Then there were 5086 inhabitants in the city, including 282 craftsmen, which worked in guildes and outside of it, working as «piddani» (serves), or «under protection». In the city at that, time was 30 specialties. The first stage of acquiring the status of full masters was apprenticeship. About 20% craftsmen of the of Nizhyn trained the apprentices of the craft. 1-4 apprentices could live in the family of the master, simultaneously. Craft apprenticeship lasted from 1 till 10 years. Predominantely 4-5 years. The age of the apprentices was from 5 till 19 years. Predominantely 10-15 years. Division masters according to presence of sons and/or apprentices showed that in the presence of their own sons, the masters in most did not take apprentices to study, and childless men, by contrast, sought to bring apprentices to the family. The importance of playing a role of father, patriarch, and head of the family caused that for master apprenticeship was not only economic way to develop his household, but some specific replacement of missed parenting. Division masters according to presence of sons and/or apprentices. For apprentice that was a stage of life cycle service, after which he received specialization, new social status, and could create his own household and ply a craft. В статье рассмотрены основные этапы ремесленного ученичества (осуществлены подсчеты количества учеников у одного мастера, установлен возрастной диапазон учеников, проведена корреляция наличия учеников с наличием собственных детей в семье ремесленника). Анализ проведен на основе Генерального описания Левобережной Украины г. Нежина, проведенного там в 1766 г., в сравнении с данными других городов Гетманщины. 2018 Article "Взят на изученіе майстерству без заплати": ремісниче учнівство в містах Гетьманщини (на прикладі Ніжина 1760-х років) / О. Коваленко // Краєзнавство. — 2018. — № 3. — С. 14-22. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169336 334.782«1760» uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення
spellingShingle	Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення Коваленко, О. "Взят на изученіе майстерству без заплати": ремісниче учнівство в містах Гетьманщини (на прикладі Ніжина 1760-х років) Краєзнавство
description	У статті розглянуто основні етапи ремісничого учнівства (здійснено підрахунки кількості учнів у майстра, встановлено віковий діапазон учнів, проведено кореляцію наявності учнів із наявністю власних дітей у родині ремісника). Аналіз проведено на основі Генерального опису Лівобережної України м. Ніжина, здійсненого там у 1766 р., із залученням даних інших міст Гетьманщини.
format	Article
author	Коваленко, О.
author_facet	Коваленко, О.
author_sort	Коваленко, О.
title	"Взят на изученіе майстерству без заплати": ремісниче учнівство в містах Гетьманщини (на прикладі Ніжина 1760-х років)
title_short	"Взят на изученіе майстерству без заплати": ремісниче учнівство в містах Гетьманщини (на прикладі Ніжина 1760-х років)
title_full	"Взят на изученіе майстерству без заплати": ремісниче учнівство в містах Гетьманщини (на прикладі Ніжина 1760-х років)
title_fullStr	"Взят на изученіе майстерству без заплати": ремісниче учнівство в містах Гетьманщини (на прикладі Ніжина 1760-х років)
title_full_unstemmed	"Взят на изученіе майстерству без заплати": ремісниче учнівство в містах Гетьманщини (на прикладі Ніжина 1760-х років)
title_sort	"взят на изученіе майстерству без заплати": ремісниче учнівство в містах гетьманщини (на прикладі ніжина 1760-х років)
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2018
topic_facet	Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169336
citation_txt	"Взят на изученіе майстерству без заплати": ремісниче учнівство в містах Гетьманщини (на прикладі Ніжина 1760-х років) / О. Коваленко // Краєзнавство. — 2018. — № 3. — С. 14-22. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT kovalenkoo vzâtnaizučeníemajsterstvubezzaplatiremísničeučnívstvovmístahgetʹmanŝininaprikladínížina1760hrokív
first_indexed	2025-07-15T04:04:42Z
last_indexed	2025-07-15T04:04:42Z
_version_	1837684263575617536
fulltext	УДК 334.782«1760» Оксана Коваленко (м. Полтава) «Взят на изученіе майстерству без заплати»: ремісниче учнівство в містах Гетьманщини (на прикладі Ніжина 1760-х років) У статті розглянуто основні етапи ремісничого учнівства (здійснено підрахунки кількості учнів у майстра, встановлено віковий діапазон учнів, проведено кореляцію наявності учнів із наявністю влас- них дітей у родині ремісника). Аналіз проведено на основі Генерального опису Лівобережної України м. Ніжина, здійсненого там у 1766 р., із залученням даних інших міст Гетьманщини. Ключові слова: Гетьманщина, ремесло, учнівство, населення. Oksana Kovalenko Craft apprenticeship in the cities of the Hetmanate (on the example of Nizhyn in the 1760s) Prime sources of this theme is the General Description of the Left-bank Ukraine – especially historical- demographic facts of the Nizhyn 1766 y. Then there were 5086 inhabitants in the city, including 282 craftsmen, which worked in guildes and outside of it, working as «piddani» (serves), or «under protection». In the city at that, time was 30 specialties. The first stage of acquiring the status of full masters was apprenticeship. About 20% craftsmen of the of Nizhyn trained the apprentices of the craft. 1-4 apprentices could live in the family of the master, simultaneously. Craft apprenticeship lasted from 1 till 10 years. Predominantely 4-5 years. The age of the apprentices was from 5 till 19 years. Predominantely 10-15 years. Division masters according to presence of sons and/or apprentices showed that in the presence of their own sons, the masters in most did not take ap- prentices to study, and childless men, by contrast, sought to bring apprentices to the family. The importance of playing a role of father, patriarch, and head of the family caused that for master apprenticeship was not only economic way to develop his household, but some specific replacement of missed parenting. Division masters according to presence of sons and/or apprentices. For apprentice that was a stage of life cycle service, after which he received specialization, new social status, and could create his own household and ply a craft. Key words: Hetmanate, craft, apprenticeship, population. Оксана Коваленко «Взят на изученіе майстерству без заплати»: ремесленное ученичество в городах Гетманщины (на примере Нежина 1760-х годов) В статье рассмотрены основные этапы ремесленного ученичества (осуществлены подсчеты ко- личества учеников у одного мастера, установлен возрастной диапазон учеников, проведена корреляция наличия учеников с наличием собственных детей в семье ремесленника). Анализ проведен на основе Генерального описания Левобережной Украины г. Нежина, проведенного там в 1766 г., в сравнении с данными других городов Гетманщины. Ключевые слова: Гетманщина, ремесло, ученичество, население. 14 Цехи були поширені в усіх полкових містах та більшості містечок Гетьманщини. Традиційне уявлення про організацію праці та життя у цехах сформоване на основі чисельних напрацювань з історії середньовічних гільдій Європи, при ближ- чому розгляді виявляється не зовсім відповідним для корпорацій у містах Гетьманщини XVIII сто- ліття. Сягнувши у Гетьманщині якнайдалі на схід, явище цехової ремісничої організації на- було тут яскравих специфічних особливостей. Ремісницькі цехи в своїй організації поєдну- вали чіткість, регламентацію життя та, водночас, демократичність. Жорсткість полягала в існу- ванні чіткої ієрархічної структури всередині цеху, обов’язковому виконанні ухвалених рішень всіма його членами, боротьбі цеху за монопольне право виготовляти і збувати товар (так звана боротьба з «партачами»), регламентації кількості підмайс- трів та учнів, фінансовій звітності тощо. Демо- кратичність цехової структури також мала багато вимірів: корпоративність інтересів, виборність керівних цехових посад, колегіальність управ- ління, можливість зміни ієрархічного статусу, вза - ємопідтримка (допомога бідним цеховикам, вдо- вам та сім’ям покійних майстрів) та рівність прав, взаємоповага, колективні збори1. Саме ці момен - ти трактують цех, як спільноту традиційного со- ціуму, а ширше беручи, засвідчують існування в Гетьманщині XVIII століття спільноти, що лише на межі віку трансформується в суспільство. У даній роботі окреслимо розвиток ремес ла у Ніжині у 60-х рр. XVIII ст., головну увагу при - свя тивши першому етапу корпоративної ієрар хії – учнівству. За основне джерело використаємо «Взят на изученіе майстерству без заплати»: ремісниче учнівство в містах Гетьманщини (на прикладі Ніжина 1760-х років) 15 Мал. 1. Карта Новгород-Сіверського повіту. 1 Крисаченко В. С., Степико М. Т., Власюк О. С. та ін. Українська політична нація: генеза, стан, перспек- тиви / за ред. В. С. Крисаченка. – К.: Вид-ня Національного інституту стратегічних досліджень, 2004. [Елек- тронний ресурс]. Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/book/Krizachenko/Gl-3_cnv.htm. Генеральний опис Лівобережної України 1765– 1769 рр. – перепис населення і домогосподарств населених пунктів, що проводився за указом Катерини ІІ Другою Малоросійською колегією, на чолі якої стояв генерал-губернатор Петро Румянцев. За ім’ям останнього джерело нази- вають Румянцевським описом. Його важливе значення для соціальної історії Гетьманщини не- одноразово відзначалося дослідниками2. У Ні- жинському полку проведенням опису займав ся прем’єр-майор Михайло Голеніщев-Кутузов та підполковник Василь Кудрявцев3. Чистовик опису зберігається в Центральному державному історичному архіві України4, а копія ХІХ ст. з Державного архіву Чернігівської області опуб- лікована Сергієм Зозулею та Олександром Мо- розом5. Що ж до пунктирного окреслення сучасної історіографії, то слід відзначити серію статей та дисертаційне дослідження Світлани Щербини з історії ремісництва міст північних полків Геть- манщини6. Найбільш повною, на нашу думку, історико-демографічною характеристикою насе- лення Ніжина, означеного часу, є дослідження Ігоря Сердюка7. Перш за все, зробимо статистичні підрахунки кількості ремісників, як цехових так і позацехо- вих майстрів, за спеціальностями та встановимо їх співвідношення. За Румянцевським описом у Ніжині на 1766 р. проживало 5086 жителів (2589 чоловіків), з яких 2472 міщан, 541 козак8. Частина з них займалася ремеслом, входячи до цехів, або працюючи поза ним. Загальна кількість осіб, які проживали в той час в місті, і записані із вказів- кою на заняття ремеслом становить 282 особи (принагідно звертаємо увагу на те, що у джерелі не завжди вказувалося заняття власника двору, тому кількість ремісників гіпотетично могла бути більшою). Детальний розподіл ремісників пред- ставлений у таблиці 19. 3 ’2018Оксана Коваленко К Р А Є З Н А В С Т В О 16 2 Когут З. Російський централізм і українська автономія: Ліквідація Гетьманщини, 1760–1830. [Елек- тронний ресурс]. Режим доступу: http:// litopys.narod.ru/coss5/koh06.htm; Місто Полтава в Румянцевському описі Малоросії 1765-1769 рр. / Упор., вступ. ст. і ком. Ю. Волошина. – К.: Наш час, 2012. – С. 9-15; Момот А. Румянцевський опис Малоросії як джерело, для дослідження демографічних характеристик сільського на- селення Гетьманщини // Вісник Луганського національного університету імені Т. Г. Шевченка. Історичні науки. – 2014. – № 7. (290). – С. 22–29; Сердюк І. Румянцевський опис Малоросії як джерело вивчення демо- графічних характеристик міст Гетьманщини // Історична пам’ять. – 2008. – № 3. – С. 144-152; Сердюк І. Пол- кових городов обивателі: історико-демографічна характеристика міського населення Гетьманщини другої по- ловини XVIIІ ст. – Полтава: Асмі, 2011. – С. 22-27, 29-34. 3 Сердюк І. Полкових городов обивателі... – С. 34. 4 ЦДІАК України, ф. 57, оп. 1, спр. 39, 40, 49, 341. 5 Ніжинська старовина. Пам’яткознавство Північного регіону України № 2: Опис міста Ніжина 1766 року (публікація архівної пам’ятки): Збірник регіональної історії та пам’яткознавства. – К., 2008. – Вип. 7 (10). – С. 3-197. 6 Щербина С. В. Ремісничі цехи Північного Лівобережжя у XVII-XVIII ст.[Текст]: автореф. дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01 / С. В. Щербина, Чернігівський нац. пед. ун-т ім. Т. Г. Шевченка. – К.,: [б. в.], 2011. – 20 с. 7 Сердюк І. Полкових городов обивателі... – С. 29-42, 79-102, 176-222. 8 Там само – С. 78, 176, 185. 9 Складена на підставі: Ніжинська старовина... – С. 3-197. Мал. 2. Титульний аркуш Румянцевського опису міста Ніжина. Таблиця 1 Розподіл ремісників Ніжина за спеціальностями Наявність різних фахівців засвідчує високий рівень розвитку ремесла у місті та його торгі- вельно-економічний потенціал – жодне полкове місто Гетьманщини могло похвалитися наяв- ністю в його ремісничих лавах ремісників 30 спеціальностей. Близько 20% цих ремісників на- вчали учнів ремеслу. Традиційно, ремісниче учнівство пов’язу- ється із цеховою ієрархією. Адже, як відомо, цехи були замкненими корпоративними органі- заціями, вступ до яких був складним та трива- лим процесом. Першим етапом набуття статусу повноправного братчика було учнівство. Наступ - ним ступенем було звання підмайстра, реміс- ника, що вже засвоїв основи професії. Тому, ба- жаючі вступити до цеху, мали йти на навчання. Але, не всі ремісники міста в той час, входили до лав цехів. Румянцевський опис вперше зафік- сував серед залежної категорії суспільства – «підданих» – майстрів-ремісників. Піддані, про- живали у домогосподарствах власників, пере- важно підварках, мали найманих робітників та учнів, що навчалися в них майстерності. Ще одна мала соціальна група – «протекці- янти», теж мала в своїх лавах ремісників, звіль- нялися від різних повинностей, а за опіку над собою були зобов’язані платити своїм протекто- рам певними службами чи виконанням певних повинностей10. Зокрема, Ніжині, у 1760-х роках були ремісники, які знаходилися у протекції по- лковника Петро Розумовського, проте теж пере- давали свої фахові знання учням. Всі ці групи майстрів навчали учнів ремеслам. Тож учні ремісників були помітною катего- рією дитячого населення міст Гетьманщини та Ніжина, зокрема. Розглянемо кількість та віковий розподіл ніжинських учнів, на тлі загальної ре- місничої палітри інших трьох полкових міст Геть- манщини. Ремісники брали на навчання від од- ного до чотирьох учнів, але кількісно переважали випадки, коли в родині ремісника одночасно про- живав один учень (див. таблицю 2). Такий розпо- діл характерний і для інших міст Геть манщиини, наприклад Переяслава та Пол тави11. Таблиця 2 Кількість учнів у ніжинських майстрів «Взят на изученіе майстерству без заплати»: ремісниче учнівство в містах Гетьманщини (на прикладі Ніжина 1760-х років) 17 Спеціальність Загальна кількість % (від всіх осіб, які займалися ремеслом) коваль 9 3,2 шапошник 6 2,1 кушнір 63 22,3 ткач 15 5,3 столяр 2 0,7 швець 53 18,7 кравець 33 11,7 тесля 3 1 калачник 15 5,3 різник 5 1,8 музика 2 0,7 шаповал 3 1 золотар 1 0,4 скляр 2 0,7 бондар 2 0,7 свічкар 2 0,7 мірник 4 1,4 бламарник 20 7,1 скорняк 7 2,5 гребінник 1 0,4 гончар 15 5,3 конвісар 2 0,7 сідляр 1 0,4 линник 1 0,4 бараметник 1 0,4 котляр 1 0,4 стельмах 2 0,7 іконописець 1 0,4 цегельник 5 1,8 цилюрник 1 0,4 без вказівки заняття 4 1,4 10 Горобець В. Малі соціальні та соціопрофесійні групи Гетьманату: «курінчики», «стрільці», «протекці- янти», «дворяни» etc. // Соціум. Альманах соціальної історії. – 2008. – Вип. 8. – С. 196. 11 Коваленко О., Сердюк І. «Іграшка чи ремесло?»: Один із аспектів дитинства в ранньомодерній Україні // Київська старовина. – К., 2012. – № 5-6. – С. 61. Кількість учнів Кількість майстрів % 1 31 60,8 2 14 27,5 3 4 7,8 4 2 3,9 Щодо вікового розподілу, то він коливався у межах 5-19 років (див. таблицю 3). Найменші учні 5-6-річні діти, які звісно мало ще чого могли реально навчитися у фахові, було лише по од- ному. Вірогідно, вони в силу різних обставин по- трапляли в родину «на пропітаніе». Наприклад, у записах про взяття хлопців до ткацького ре- месла у Києві 1768 р. зафіксовано, що майстер Іван Митрофан взяв на 5 років навчатися Лукіяна сироту12 . Найбільше ж було 10-15 річних учнів. Порівняємо ці дані із віковим розподілом учнів інших міста. Вік полтавських учнів коливався в межах 8-15 років13. У Стародубі, серед 50 учнів ремісників всіх спеціальностей, більшість (82%) були віком 12-14 років14. Віковий діапазон учнів ремісників м. Переяслава коливається в межах 13-25 років із переважанням 13-18-річних. Строк навчання, який також фіксував Ру- мянцевський опис, коливався в межах від 1 до 10 років, найчастіше – 5. На жаль, особливістю джерела є порівняна рідкість вказівок на час на- вчання. Проте, Румянцевський опис Переяслава показує схожий діапазон – від 1 до 7 років15. Якщо резони йти на навчання й здобувати певну спеціальність переважно зрозумілі, то мо- тиви іншої сторони – майстрів, залишають про- стір для міркувань. Звісно, що однією із причин є бажання отримати безкоштовні робочі руки на достатньо тривалий термін, а отже й збільшити кількість продукції. При цьому, учні часто вико- нували багато роботи по дому та господарству, не пов’язаної із ремеслом. 8 ніжинських реміс- ників, у яких були учні, володіли орною землею та сінокосами. Наприклад, швець, який ніби на- вчав ремеслу двох учнів мав орної землі на 4 дня, а міщанин Іван Парилоза, який теж володів землею, мав двох учнів, хоча він взагалі не запи- саний як ремісник16. В інших містах та містечках Гетьманщини таких випадків в рази більше. Вони чітко засвідчують широке використання учнів для різних занять: вони працювали, воче- видь, по дому, прибирали у майстернях, пора- лися з господарством і орали землю. Учні також ставали помічниками для майстрів похилого віку, які не мали своїх синів працездатного віку, мали проблеми зі здоров’ям. По друге, слід поглянути на домодерне сус- пільство не лише із економічної точки зору. На думку англійських істориків Гелен Беррі (Helen- Berry) й Елізабет Фоістер (Elizabeth Foister), за ранньомодерної доби молоді слуги й підмайстри відігравали важливу роль у житті чоловіків, що не мали власних дітей17. Це пов’язане із патрі- архальним типом суспільства, за яким чоловік мав виконувати роль патріарха. Ремесло в домо- дерну добу – це чоловіча справа. І хоча з 1760-х рр. жінки «входять» до ремесла (так, наприклад у Ніжині в 1766 р. було 17 дівчат-учениць18), 3 ’2018Оксана Коваленко К Р А Є З Н А В С Т В О 18 12 ІР НБУВ,ф. І., спр. 251, арк. 6. 13 Коваленко О. Гончарські родини Полтави ХVIII ст. // Краєзнавство. — 2010. — № 3. — С.114. 14 Сердюк І. Полкових городов обивателі...– С. 199. 15 Коваленко О. Ремісники Переяслава у XVIII ст. // Полтавські історичні студії: ювілейний збірник на пошану Віктора Ревегука. – Полтава: ПНПУ імені В.Г. Короленка, 2013. – С. 56. 16 Ніжинська старовина... – С. 117, 197. 17 Berry H., Foyster Е. Child lessmeninearly modern England // The Family in Early Modern England. – Cam- bridge, 2007. – P. 182–183. 18 Ніжинська старовина... – С. 3-197. Таблиця 3 Розподіл учнів Ніжина за віком «Взят на изученіе майстерству без заплати»: ремісниче учнівство в містах Гетьманщини (на прикладі Ніжина 1760-х років) 19 Мал. 3. План міста Ніжина. Початок ХІХ ст. проте це не змінює факту, що суспільство Геть- манщини це суто патріархальне суспільство у якому чи то не першою є ідентифікація себе, як «Я – чоловік» «Я – голова родини, я – батько». Поняття «час батька», яке ввів Алан Моліньє, а Ігор Сердюк переконливо обґрунтував для Геть- манщини XVIII ст.19, важливе для розуміння тих проблем про які ми говоримо. Головним, у цьому аспекті було виконання соціальної ролі батька, патріарха, голови родини. Аналогічно Дафна Орен-Маджідор (Daphna Oren-Magidor) зауважувала, що бездітні пари, які не народили дитину впродовж року після ве- сілля піддавалися насмішкам і постійним запи- танням щодо їхніх репродуктивних планів20. Отже, одним із варіантів уникнути насмішок, виконати роль патріарха можна було у іншій яко- сті, наприклад, хрещених батьків, опікунів чи то майстрів тощо. Поряд із іншим аспектом, а саме спадковості ремесла, коли професія пере- давалася у спадок, таке заміщення батьківської ролі, за логікою, мало б відбуватися, в першу чергу, в тих родинах, котрі не мали синів. Розподілимо ремісників на 5 груп відповід - но до наявності у них синів та учнів. Окремо, виділена категорія домогосподарств, в яких окрім майстра, який не мав учнів чи синів про- живали інші дорослі чоловіки – слуги, родичі підсусідки тощо. Адже, в останньому випадку саме вони по перше, допомагали в роботі, а по друге створювали ілюзію великої родини (див. таблицю 4). Як показують дані у місті був доволі значний відсоток осіб, у яких не було ні своїх синів ні учнів – 14,6%, він удвічі вищий за відсоток, тих, у кого були учні, але не було власних ді тей – 7,1%. Адже саме в останній категорії могли спра- цьовувати викладені причини взяття дитини до родини у якості учня. Особливо зважаючи на те, що абсолютна більшість цих майстрів, були од- руженими та мала вік в межах 29-34 років. Для порівняння ми обрахували дані для Пе- реяслава22. Співвідношення там аналогічне, але відсотки вищі: 27,6% – тих, хто не мав ні синів ні учнів, та 11,4%, тих, хто взяв учнів в родину за відсутності власних синів. Таким чином, за умов наявності своїх синів, майстри в більшості не брали учнів на навчання. І навпроти, у кате- горії бездітних ремісників цей відсоток високий, а учнівство могло виступати як замінник нереа- лізованого батьківства. Характеризуючи дитячу працю, І. Сердюк закцентував увагу на проблемах втеч із учнів- ства в Гетьманщині, зауваживши, що вони мають природний характер, адже дитина була змушена тривалий час перебувати в одному місці23. Окрім того, це була ще й безоплатна праця, а якщо до цього додати, що вибір фаху робили батьки, а не дитина й визначали її по- дальшу долю, то мотиви втеч, стають ще вираз- нішими. Це призводило до випадків, коли маючи можливість стати ремісником, хлопці, не реалі- зували її вирішивши втекти з учнівства. Проте, втеча не завжди означала безповоротність та шлях у злодійство. Адже існувала можливість повернутися, сплативши певну суму. У полковничих універсалах цехам проблем втеч також обумовлювалася та декларувалося право на безумовне повернення учня до майстра, якщо його буде знайдено. Наприклад, в підтвер- джуючому універсалі полтавського полковника Івана Черняка від 1709 р. шевцям м. Кобеляк за- значалося: «хлопець якъ втечетъ от майстра, где его майстер найдетъ, волно взяти и на чомъ шкодоватиметъ, тое долженъ отслужити, или на чомъ его, своего майстра, уеднаетъ»24. 3 ’2018Оксана Коваленко К Р А Є З Н А В С Т В О 20 19 Сердюк І. Маленький дорослий: Дитина й дитинство в Гетьманщині XVIII ст. – К.: КІС, 2018. – С. 118, 132-133. 20 Daphna Oren-Magidor в книзі Infertility in Early Modern England. – London: Palgrave Macmillan, 2017. – Р. 2. 21 Кількість показує не всіх наявних ремісників, які проживали у 1766 р. у місті Ніжині, але лише тих, щодо яких наявна повна інформація в джерелі. 22 ЦДІАК, ф. 57, оп. 1, спр. 278. – 303 арк. 23 Сердюк І. Маленький дорослий... – С. 326-327. 24 ІР НБУВ, ф. ІІ, спр. 27650, арк. 1. К-ть майстрів К-ть % мали як синів так і учнів 33 13 мали синів, не було учнів 137 53,9 не було синів, але мали учнів 18 7,1 не було ні синів, ні учнів 37 14,6 не мали ні синів, ні учнів, але у до- могосподарстві був інший чоловік 29 11,4 Всього21 254 100 Таблиця 4 Розподіл ремісників м. Ніжина, відповідно до наявності синів та учнів 21 Витримавши всі тяготи кількарічного учнів- ства, отримавши фах, можна було переходити до наступного щабля цехової ієрархії. Завершення учнівства фіксувалося в цехових книгах. Воно називалося визвілок і полягало у сплаті певної суми «копу за визвілок» на загальних зборах «при всейбратіи»25, «при всей сходці»26. Учень ставав вільним від зобов’язань «и волноему где пожела- еть стати воленьзостает»27, переходив на на- ступний щабель цехової ремісничої ієрархії – підмайстерство. В універсалі 1709 р. та в указі полкової кан- целярії старшині кобеляцькій 1745 р., щодо таких зауважувалося: «а якій хлопець выслу- житъ, на колкостановился, будетъ за млоденца у майстра свого недель дванадцять, майстер повиненъему дати двадцять шаговъ при от- клону»28. Тобто учень ставав молодшим майс- тром, «младенцем», й за прописаними в учнів- ській угоді чи певному фундуші умовами мав відпрацювати в цій іпостасі певний термін (до одного року). В європейських цехах, зокрема, як прослідкувала Елліс Лі Нокс (Ellis Lee Knoks) на прикладі цехів Аугсбурга29, підмайстри не могли працювати за контрактом, адже їхня робота по- винна була розглядатися як частина навчання. 25 ІР НБУВ, ф. І, спр. 2198, арк. 4-18. 26 ІР НБУВ, ф. І, спр. 260, арк. 30. 27 Запис від 1753 р. ІР НБУВ,ф.І,спр. 260,арк. 30-31. 28 ІР НБУВ, ф. ІІ, спр. 27650, арк. 1. В листі від березня 1746 р. майже дослівно повторено: «а якій хлопець вислужить у майстра на колко становився, майстер повинен дати 12 шагов при отклону»: ІР НБУВ, ф. І, спр. 58148, арк. 2. 29 Knox Ellis Lee. The guilds of early modern Augsburg: a study in urban institutions. Doctoral Dissertations.– University of Massachuseаs Amherst, 1984. – Р. 302. Мал. 4. План міста Переяслава на мапі Київського намісництва. Кінець XVIII ст. «Взят на изученіе майстерству без заплати»: ремісниче учнівство в містах Гетьманщини (на прикладі Ніжина 1760-х років) Розглянувши на основі Генерального опису Лівобережної України 1765–1769 рр. дані про ремісників міста Ніжина та порівнявши їх із да- ними інших міст Гетьманщини, маємо наступні висновки: У місті Ніжині на 1766 р. прожива ло 5086 жи- телів, з яких 282 особи займалися ремеслом, як у складі цехів так і поза ним, працюючі як піддані, або «протекціянти». Реміснича палітра міста на той час складала 30 спеціальностей. Першим етапом набуття статусу повноправ- ного майстра було учнівство. Близько 20 % ре- місників Ніжина навчали учнів ремеслу. Реміс- ники брали на навчання від одного до чотирьох учнів, переважно – одного, які входили до ро- дини майстра на строк від 1 до 10 років, найчас- тіше – 5 років. Учні, які «потрапили на сторінки опису» мали вік від 5 до 19 років. Найбільше було 10-15 річних. Важливість виконання соціальної ролі бать - ка, патріарха, голови родини призводило до того, що учнівство для майстра не лише було еконо- мічним чинником розвитку ремісничого домо- господарства, певним типом соціальних зв’язків але, й порівняно часто виступало як замінник нереалізованого батьківства. Історико-демогра- фічний аналіз показує, що за умов наявності своїх синів, майстри в більшості не брали учнів на навчання, а бездітні ремісники, навпаки, прагнули узяти учнів до родини. Для учнів же це етап lifecycleservice, після якого слуга/serve (учень/apprentice), отримавши фах, новий соці- альний статус, міг, заснувати власне домогоспо- дарство та займатися ремеслом. 3 ’2018Оксана Коваленко К Р А Є З Н А В С Т В О 22 References Berry H., Foyster Е. (2007). Childles smeninear- lymodern England. TheFamilyin Early Modern England. Cambridge, 322 p. Daphna Oren-Magidor (2017). Infertilityin Early Modern England. London: Palgrave Macmillan, 195 p. Horobets V. (2008). Mali sotsialnitasotsi opr of esiinihrupy Hetmanatu: «kurinchyky», «striltsi», «protektsiianty», «dvoriany» etc. // So- cium. Almanakhsotsialnoi istorii. 8, 184-201. [in Ukrainian]. Knox Ellis Lee (1984). The guilds of early mo- dern Augsburg: a study in urban institutions. (Docto- ral Dissertations). University of Massachuseаs Am- herst, 335 p. Kohut Z. (1996). Rosiiskyi tsentralizm i ukrain- ska avtonomiia: Likvidatsiia Hetmanshchyny, 1760– 1830. [Elektronnyiresurs]. Rezhymdostupu: http:// litopys.narod.ru/coss5/koh06.htm. [inUkrainian]. Kovalenko O. (2010). Honcharskiro dyny Poltavy XVIII st.Kraieznavstvo. 3, 109-115. [inUkrainian]. Kovalenko O. (2013). Remisnyky Pereiaslava u XVIII st. Poltavski istorychni studii: yuvileinyi zbirnyk na poshanu Viktora Revehuka. Poltava: PNPU imeni V.H. Korolenka, 51-60. [inUkrainian]. Kovalenko O., Serdiuk I. (2012).»Ihrashkachyre- meslo?”: Odyniza spektivdytynstva v rannomodernii Uk- raini. Kyivska starovyna. 5-6, S. 52-66. [inUkrainian]. Krysachenko V. S., Stepyko M. T., Vlasiuk O. S. tain. (2004). Ukrainska politychna natsiia: heneza, stan, perspektyvy. / red. V. S. Krysachenka. — K.: Vyd-nia Natsionalnohoi nstytutu stratehichnykh do- slidzhen, http://www.niss.gov.ua/book/Krizachenko/ Gl-3_cnv.htm. [in Ukrainian]. Misto Poltava v Rumiant sevskomu opysi Malo- rosii 1765–1769 rr. (2012). / upor., vstup. st. i kom. Yu. Voloshyna. – K.: Nashchas. – 576 s. [inUkrainian]. Momot A. (2014). Rumiantsevskyi opys Maloro- siiy ak dzherelo, dlia doslidzhennia demohrafichnykh kharakterystyk silskoho naselennia Hetmanshchyny. Visnyk Luhanskoho natsionalnoho universytetu imeni T. H. Shevchenka. Istorychninauky, 7, 22–29. [In Uk- rainian]. Nizhynska starovyna. (2008). Pamiatkoznavstvo Pivnichnoho rehionu Ukrainy № 2: Opysmista Nizhyna 1766 roku (publikatsiia arkhivnoi pamiatky).Zbirnyk rehionalnoi istorii ta pamiatkoznavstva. K., 7 (10), 3-197. [inUkrainian]. Serdiuk I. (2008). Rumiantsevskyi opys Maloro- siiy ak dzherelo vyvchennia demohrafichnykhk harak- terystykmist Hetmanshchyny. Istorychnapamiat, 3, 144– 152. [In Ukrainian]. Serdiuk I. (2011). Polkovy khhorodovobyvateli: istoryko-demohrafichna kharakterystykamis’kohona- selennia Het’manschyny druhoi polovyny XVIII st. Po- ltava: TOV «ASMI». [in Ukrainian]. Serdiuk I. (2018). Malenkyi doroslyi: Dytyna y dytynstvo v Hetmanshchyni XVIII st. K.: KIS, 456 s. Shcherbyna S. V. (2011). Remisnychi tsekhy Piv- nichnoho Livoberezhzhia u XVII-XVIII st. (Candi- date`sthesis). Kyiv. [in Ukrainian].

"Взят на изученіе майстерству без заплати": ремісниче учнівство в містах Гетьманщини (на прикладі Ніжина 1760-х років)

Institution

Ähnliche Einträge