"Треба мати відвагу знати правду", або "Лист творчої молоді м. Дніпропетровська" і навколо нього

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2018
1. Verfasser:	Скорик, М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2018
Schriftenreihe:	Краєзнавство
Schlagworte:	До 50-річчя появи роману Олеся Гончара «Собор»
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169349
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	"Треба мати відвагу знати правду", або "Лист творчої молоді м. Дніпропетровська" і навколо нього / М. Скорик // Краєзнавство. — 2018. — № 3. — С. 103-114. — Бібліогр.: 54 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-169349
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1693492020-06-11T01:26:55Z "Треба мати відвагу знати правду", або "Лист творчої молоді м. Дніпропетровська" і навколо нього Скорик, М. До 50-річчя появи роману Олеся Гончара «Собор» 2018 Article "Треба мати відвагу знати правду", або "Лист творчої молоді м. Дніпропетровська" і навколо нього / М. Скорик // Краєзнавство. — 2018. — № 3. — С. 103-114. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169349 811.161.2 uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	До 50-річчя появи роману Олеся Гончара «Собор» До 50-річчя появи роману Олеся Гончара «Собор»
spellingShingle	До 50-річчя появи роману Олеся Гончара «Собор» До 50-річчя появи роману Олеся Гончара «Собор» Скорик, М. "Треба мати відвагу знати правду", або "Лист творчої молоді м. Дніпропетровська" і навколо нього Краєзнавство
format	Article
author	Скорик, М.
author_facet	Скорик, М.
author_sort	Скорик, М.
title	"Треба мати відвагу знати правду", або "Лист творчої молоді м. Дніпропетровська" і навколо нього
title_short	"Треба мати відвагу знати правду", або "Лист творчої молоді м. Дніпропетровська" і навколо нього
title_full	"Треба мати відвагу знати правду", або "Лист творчої молоді м. Дніпропетровська" і навколо нього
title_fullStr	"Треба мати відвагу знати правду", або "Лист творчої молоді м. Дніпропетровська" і навколо нього
title_full_unstemmed	"Треба мати відвагу знати правду", або "Лист творчої молоді м. Дніпропетровська" і навколо нього
title_sort	"треба мати відвагу знати правду", або "лист творчої молоді м. дніпропетровська" і навколо нього
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2018
topic_facet	До 50-річчя появи роману Олеся Гончара «Собор»
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169349
citation_txt	"Треба мати відвагу знати правду", або "Лист творчої молоді м. Дніпропетровська" і навколо нього / М. Скорик // Краєзнавство. — 2018. — № 3. — С. 103-114. — Бібліогр.: 54 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT skorikm trebamativídvaguznatipravduabolisttvorčoímolodímdnípropetrovsʹkaínavkolonʹogo
first_indexed	2025-07-15T04:05:29Z
last_indexed	2025-07-15T04:05:29Z
_version_	1837684312263098368
fulltext	103 1 Діхтяренко Г. Я бачу життя не таким. Мої враження про новий роман Гончара «Собор» // Зоря. – 6 квітня 1968. – № 68. – С. 2. 2 Державний архів Дніпропетровської області (далі – ДАДнО), ф. 109, оп. 1, спр. 1188. Протоколы партийных собраний и заседаний первичной партийной организации редакции областной газеты «Зоря». Персональное дело М.Т. Скорыка: закрытое заседание, протокол № 9 от 13 мая 1968 г. УДК 811.161.2 «ТРЕБА МАТИ ВІДВАГУ ЗНАТИ ПРАВДУ», або «Лист творчої молоді м. Дніпропетровська» і навколо нього Цьогорічний серпень – ювілейний. Виповнилося 50-річчя появи цього несподіваного документу зі степового козацького краю за доби брежнєвщини. Такі ж численні протестні голоси київської та львівської творчої інтелігенції тогочасся наразі досконало документально вивчені, проаналізовані й оприлюднені з конкретними акцентами на іменах їхніх мужніх дійових осіб, котрі справедливо й до- бротно вплетені до хронік легендарного українського спротиву. Спротиву, як провісників чи, точніше, носіїв волелюбності руху Шістдесятництва. То цей, периферійний одчайдушний крик патріотичної Дніпропетровщини, так і залишається в плутаних вузлах припущень, здогадок, умовностей, нісеніт- ниць і непорозумінь. А то й відверто вигаданої «правди». Жоден із дніпропетровських та інших по- ширювачів історії появи «Листа» не ознайомлювався з 8-ма томами кримінальної справи № 57 за зви- нуваченням Сокульського І. Г. та інших в наклепах на радянську дійсність. І тому, як правило, присутня поверховість необґрунтованих суджень. І тиражується винятково з традиційною героїзацією тих осіб страдників (вони й справді є страдниками). Тут хіба не доречно згадати слова Пантелеймона Куліша: «Історію змінити не можливо, треба мати відвагу знати правду». Отже не ювілейні роздуми. І не зведення чиїхось порахунків, як може видатися любителям історич- ного лег’копису. Хочеться застерегти читачів, що тут доведеться посилатися і на декотрі ситуативні задокументовані факти з мого особистого життя та журналістського архіву, що мають значення для роз- криття появи «Листа» й подій навколо нього. Тому прошу поставитися до цього з розумінням і не вважати автора схильним до особистого піару чи спроби де героїзувати мужню подію чи котрихось осіб. Акценти і барикади У гнітючій атмосфері тріумфуючої шовініс- тичної розбудови радянської країни з радян- ською людиною на Дніпропетровщині, індустрі- альному серці України, як звеличували цей край комуністичні верховоди, поява нового твору прижиттєвого класика української літератури з несприйнятною навіть назвою «Собор», стала очевидною ідеологічним «коловоротом». Як починалася антисоборна епопея? На кущових зборах активу області при обговоренні рішень квітневого пленуму ЦК КПРС (1968 р.), де я був присутній як молодший літпрацівник від- ділу науки, культури і шкіл обласної партійної газети, не україномовний завідувач відділу агіта- ції і пропаганди обкому КПУ Іван Васильєв озву- чував партійцям потрібний «квітневий» акцент: «Роман «Собор» – это такой коловорот во- круг которого группируется все идейно-вредное, враждебное нашей действительности…» Як групуються такі сили обкомівський ідеолог проілюстрував аудиторії на єдиному прикладі. В газеті «Зоря» працює молодий ко- муніст Михайло Скорик. Він не тільки підтри- мує «антисоветский роман», а й організував підпільний «кружок» творчої молоді «в его поддержку». Зала загула, мовляв, а куди ж дивиться наш обком? Зреагували оперативно: звільнили з редакції, на партбюро і закритих партзборах розглянули персональну справу «молодого комуніста». Завідувач відділу інформації Олександр Кириленко в такий спо - сіб надихав партійців: «Зараз з виданням роману «Собор» Гон- чара стався вибух і ба- рикади чіткіше визна - чились. Ми, комуністи «Зорі», повинні це особ- ливо пам’ятати. В цій ситуації виявилися по- зиції всіх нас. Скорик виявив себе, коли зробив на літучці випад проти робітника Діхтяренка, який осмілився критику- вати Гончара1. Участь його в організації «клубу творчої молоді» і друж ба з певним колом людей щебільшепідсилює цю думку…»2. Михайло Скорик 3 ’2018Михайло Скорик К Р А Є З Н А В С Т В О 104 Про «дружбу з певним колом людей» зазна- чав і заступник редактора, секретар партбюро Олександр Зобенко: «…Працюючи у відділі культури, Скорик М.Т. надзвичайно швидко познайомився з творчою молоддю, зближаючись в основному з тими, хто проявляв націоналістичні настрої. Зо- крема, він подружив з Іваном Сокульським, якого теж було виключено з Дніпропетровсь- кого університету за націоналістичну пропа- ганду»3. Чому акцентується саме на «теж» було виключено «за націоналістичну пропаганду», розглянемо нижче. Інші комуністи список цей розширили, наприклад, як Петро Потапенко: «…Сумнівні його знайомства – навіч: Со- кульський, Завгородній, Заремба, Чхан»4. Власкор газети «Сільські вісті» у Дніпропет- ровській області Д. Вороньков розгорнув власні здогадки до світового масштабу: «До зборів я не знав суті всієї цієї справи. Тепер же, коли я побачив, як реагує Скорик, я бачу – це переконана людина. Я не знаю, як вона формувалася, але він – не наш. Це ті, що не знають, як добувалася радянська влада, а на слово вірять будь- якому галасливому націоналі- сту, базікають про демократію. Але чию? Не думають, а язиками плещуть. Саме таких лег- коважних дільців і вербують націоналісти». (В цей час Скорик демонстративно кладе пар- тійний квиток на стіл президії)5. А нікого й не цікавила суть справи. По- трібно було вичистити (і негайно!) того, хто ви- ступив на захист Гончара і самого роману. Це ж лінія партії, організована і контрольована обко- мом за особистою участю першого секретаря Олексія Ватченка. Хто посмів іти проти лінії партії? Значить – «він не наш»6. А таким «завер- бованим» – одна дорога: «Як політично незрілого, схильного до про- явів буржуазної ідеології, зокрема українського націоналізму, Скорика Михайла Тихоновича з рядів КПРС виключити »7. Такою ідеологічно «зашнурованою» створю- валася антисоборна істерія не лише в обкомів- ській газеті «Зоря», а по всіх усюдах області. Та ж «Зоря» організувала й видрукувала 6, 7, 10, 14 квіт ня брутальні «підвали» відгуків – «читачі про книги»8. Картали роман і інші місцеві видання: «Днепровская правда», «Прапор юності», районні та міські органи преси. Хто з дніпропетровських інтелігентів узяв не ту ноту в поціновуванні Гон- чаревого твору, навіть, не усвідомлено, втрап- ляли в репресивні жорна переслідувань. «Лист» справді з’явився як реакція молодих патріотів ук- раїнського слова на ту дніпропетровську кампанію публічного обпльовування щойно оприлюдненого книжкового варіанту тво ру Олеся Гончара. Романтика патріотизму Хто ж ті молоді патріоти українського слова, котрі своєю свідомістю передували появі «Листа»? Згадувані вище прізвища – Іван Сокульський, Олександр Завгородній, Михайло Чхан (украї- номовні місцеві поети), Володимир Заремба – журналіст обласного радіо, а до цього працював у молодіжній газеті «Прапор юності». А ще Олександр Кузьменко з родиною, Микола та Богдан Кульчинські, Гаврило Прокопенко також були «схильними до проявів». «Мічений» каде- бістами Іван Сокульський – поет-початківець, найпомітніший з-поміж них, як тепер кажуть, громадською активністю. Починав писати вірші російською й друкувався в Синельниківській районній газеті9 ще школярем. Після школи по- їхав на Львівщину, де працював на шахті. «Від- відував літературне об’єд нання при райгазеті «Забузька правда». 3 ДАДнО, ф. 109, оп. 1, спр. 1188. Протоколы партийных собраний и заседаний первичной партийной организации редакции областной газеты «Зоря». Персональное дело М.Т. Скорыка: закрытое заседание, про- токол № 9 от 13 мая 1968 г. 4 Там само. 5 Там само. 6 Скорик М. Весна. Хроніка українського спротиву // Повний текст протоколу № 9 закритих партзборів від 13 травня 1968 р. – К.: Український пріоритет. – 2012. – С. 169-176. 7 Там само. 8 Для прикладу: Діхтяренко Г. «Я бачу життя не таким…»; Мороз І. «Собор, революція та ідейність»; Власенко І. «Інтернаціональне і національне в літературі»; Патока Г. «З позицій педагога» та ін. 9 Сокульський І. Сегодня праздник, юность, твой // Вперед до комунізму. – № 77. – 1958 . – 29 червня. – С. 3. «Треба мати відвагу знати правду», або «Лист творчої молоді м. Дніпропетровська» і навколо нього 105 «Особливо я актив но виступав в стінній пре сі шахти «Великомостівсь - ка – 5», коли був членом комітету комсомолу. Пра- цюючи на шахті, допису- вав до районної та облас- них газет. В районній газеті «Забузька правда» працював Євген Крутяк… в його особі я вперше зус- трів людину, яка бездо- ганно говорила українською літературною мовою і нею писала…»10 Під впливом творчого середовища пере- йшов на вкраїнську. Два роки навчання на філо- логічному факультеті Львівського університету ім. Франка, куди він вступив 1962 р. (три попе- редні спроби виявилися невдалими), розбудили українськість щирої душі: «Після закінчення першого курсу я поїхав на практику в Карпати – в Криворівню, освячену Франком і Коцюбинським. Перебування в Криво- рівні на мене дуже вплинуло: українські народні звичаї, обряди, які побутували серед місцевого населення… Я відчув як багато обдарований наш український народ».11 На березневому вшануванні 1964 р. у Львів- ському університеті ім. І. Франка 150-річчя Та- раса Шевченка, за його протокольними свідчен- нями, читав свої вірші й захищав студентську курсову роботу «Засоби сатири Т. Шевченка». Захоплюється не друкованою поезією молодих: Ліни Костенко, Івана Драча, Миколи Вінгранов- ського, Василя Симоненка, публіцистикою Івана Дзюби, Євгена Сверстюка, Леся Танюка, Алли Горської, що поширювалася в переписах. Така львівська атмосфера любові до рідних джерел наснажує його невідомою доти патріотичною романтикою. Щоправда, після переведення на третій курс Дніпропетровського держуніверситету якраз за патріотичну романтику Сокульського, студента 4- го курсу історико -філологічного факультету, у травні 1966 року комсомольські збори курсу виключили з комсомолу за «негідну поведінку та націоналістичні прояви». Збори в своєму рі- шенні «попросили» (!) деканат факультету та ректорат університету «виключити з універси- тету й передати справу на нього слідчим орга- нам...»12. Саме таким було «прохання». Цей «студент- ський» присуд спонукував його, ображеного за нечувану несправедливість, протестувати. Як пояснити самому собі, що не можна вільно роз- мовляти і вчитися українською мовою, цікави- тися історією козаччини й писати про це? Чому немає в обласному центрі дитячих садків, шкіл і вузів із навчанням рідною мовою? Чому поетів, які пишуть українською не тільки не друкують, але й усіляко затискують? Чому українська мова на козацьких теренах на дуже низькому культур- ному рівні, що суржик є звичайним явищем і ні- кого не обурює? Таких чому в нього більшало й більшало, а відповіді знайти було ніде. Цілком закономірно, що тема русифікації ставала про- відною в його духовному становленні не без до- помоги непохитного патріота Михайла Чхана. Фронтовика. Члена спілки письменників України. Талановитий поет, інженер-металург, що уособ- лював у Дніпропетровську вихователя молодих письменницьких лав із українською спрямова- ністю в творчості й житті. «Вражала його до- вірлива відвертість у судженнях та обізна- ність в історії Козач- чини. Відчувалося, що в ньому палахкотить благородний вогонь ук- раїнського патріота, знайомого з самвидавів - ськими творами укра- їнського письменства та багатьма київськи - ми літературними пер- соналіями. Я не знаю когось іншого з дніпропет- ровських літераторів, окрім Михайла Чхана, хто б так, не боячись, уголос тоді захищав роман Олеся Гончара «Собор». При мені відбувалася його суперечка з Інною Барвінок13 проти анти- соборного критиканства роману на сторінках 10 ГДА СБУ (м. Дніпро), спр. П -24 613, т. 1, арк. 60-62. 11 Там само, арк. 64. 12 Там само, т. 2, арк. 137. 13 Барвінок Інна Григорівна – завідувачка відділу культури, науки і шкіл газети «Зоря», активна учасниця і виконавець проведення дискредитації «Собору». Іван Сокульский Михайло Чхан «Зорі». Михайла слід назвати апостолом укра- їнського патріотизму на літературних теренах Дніпропетровщини. Й ті перші паростки лю- бові до українського слова в творчості багатьох молодих ішли від нього. Наприклад, поетеса Наталка Нікуліна з російськомовної родини журналіста газети «Зоря» Петра Нікуліна писала українською. Він вів за собою і поета Віктора Коржа до патріотичних висот. Слова про його схильність до націоналізму від завіду- вачки відділу культури свідчили для мене хіба що про небажаність появи його віршів на шпаль- тах газети...»14. У пошуках праці Сокульський поїде до Кри- вого Рогу, наївно сподіваючись, що подалі від обласного центру зможе реалізувати свої творчі задуми. Поталанило. У жовтні 1966 р. влашту- вався молодшим літературним працівником про- мислово-транспортного відділу міської газети «Червоний гірник». Відвідує міське літоб’єднан - ня, де читає свої вірші. Хтось із літстудійців доносить до газети, що прочитаний там твір «Воли» – націоналістичний. І вже 15 грудня його звільнено з редакції «за непридатністю» (ст. 47, пункт «В» Кодексу законів про працю), як запи- сано в характеристиці, підписаній редактором О. Пасічником15. І знову Царичанка, Дніпропетровськ. На- решті, вдалося посісти посаду редактора при обласній науковій бібліотеці, де відпрацював понад рік – до березня 1968 р. Активний член літературного об’єднання при обласному відді- ленні Спілки письменників. За патріотичні ви- словлювання, виголошувані на студії, неоднора- зово викликався до УКДБ для «профілактики», тобто для спецслужби по боротьбі з «ідеологіч- ними диверсіями» був потрібним «об’єктом». Сокульський справді дружив і з Михайлом Чханом, Володимиром Зарембою, Олександром Кузьменком, Миколою Кульчинським, Олексан- дром Завгороднім-студен том. Тойбо Володимир Заремба, випускник жур факу Львівського універ- ситету ім. І. Франка, ро дом із повстанської Рівнен- щини. Як професійний журналіст, тримався само- достатньо й патріотично. Цього не тер піла ком- партійна влада й усіляко виживала його з журна- лістики. До речі, згадува- ний О. Кириленко казав: «…Я повинен розпо- вісти про реагування на мій відгук на «Собор» у «Пра- порі юності»16. На другий же день Заремба саркас- тично вітав мене з стат- тею: «Вітаю, ви наклали таку купу… на Гончара». Це той же самий Заремба, з яким дружив Скорик»17. Особлива роль патріотичного Олександра Кузьменка, водія автобази, котрий захоплювався спадщиною Кобзаря, мав унікальну Шевчен- кіану. В його приватному будинку збиралися па- тріотична молодь. А він свого часу відсидів «де- сятку», як член молодіжного проводу ОУН. Споріднені душі З Іваном Сокульським мені довелося по- знайомитися в обласній бібліотеці напередодні антисоборної кампанії. Відкритий, щирий, до- вірливий, балакучий (трохи позер, як мені вида- валося), але відвертий у спілкуванні патріот – таке перше враження. Він тоді, турбувався, що руйнується історична пам’ятка архітектури, бу- динок Івана Труби. Господар його, колись інже- нер Катеринославської залізниці, кореспондував до журналу «Рідний край», який видавала Ольга Косач, мати Лесі Українки. У цьому будинку свого часу перебували Марко Кропивницький, Микола Садовський, Панас Саксаганський та інші наші класики. Ми з ним пішли за тією ад- ресою по вул. Кавалерійській, поцікавилися си- туацією в Олени Петрівни Серафимової, котра домагалася зберегти пам’ятку, побачили руйна- цію. З’явиться й моя публікація «Архітектурна пам’ятка під загрозою»18. «Коментар» на ту статтю при розгляді моєї персональної справи озвучив.завідувач відділу листів Яків Новак: 3 ’2018Михайло Скорик К Р А Є З Н А В С Т В О 106 Володимир Заремба 14 Скорик М. Весна. Хроніка українського спротиву // Собор і собороносці. – К.: Український пріоритет, 2012. – С. 157. 15 ГДА СБУ (м. Дніпро), спр. П- 24 613, т. 1, арк. 41. 16 Кириленко О. Не собори – люди// Прапор юності. – 1968. – 7 травня. – № 53. – С. 3. 17 ДАДнО, ф. 109, оп. 1, спр. 1188. 18 Скорик М. Архітектурна пам’ятка під загрозою // Зоря. – № 42. – 1968. 28 лютого. – С. 3. «…Дивіться, як зразу побігли до Скорика люди, націоналістично настроєні. Згадайте, який резонанс викликала його перша стаття про захист старовинного будинку. Таке захва- лювання не виховує молодь. Ми невміло вихо- вуємо молодих журналістів…»19. Тоді ж після публікації ми з Іваном часто зустрічалися. У кримінальній справі читаємо: «Із Михайлом Скориком я познайомився в ре- дакції газети «Зоря»… Я систематично заходив у відділ культури названої газети й заносив для друку матеріали із бібліотеки, в якій працював на посаді редактора, а також свої вірші… Пам’ятаю, при першій зустрічі із Скориком ки- нулося ввічі те, що він бездоганно володіє укра- їнською мовою, що глибоко розуміє поезію і ці його риси мені сподобалися…»20. Річ у тім, що мені довелося полишити бла- гословенну бориспільську районну газету, бо дружина-однокурсниця по закінченні одержала направлення до рідного їй Дніпропетровська, будучи вагітною. Так і став мешканцем міста металургів і тимчасово працювати в «Зорі». На- явна в нас і в нього самвидавівська література, привезена з Києва та Львова, активно пішла в «читання». Від нього дізнався про створювані перешкоди з працевлаштуванням після виклю- чення з університету й намір щодо поновлення навчання. А я – свою історію із виключенням, що також сталася у 1966 році. І тут варто згадати вище сказане О. Зобенком хитро мудре «теж» і «за націоналістичну пропаганду». Під загадковим «теж» у редакції дізналися (звісно від УКДБ), що Скорика також виключали з Шевченкового університету «за поведінку негідну радянського студента»21. Ми, стаціо - нарники ідеологічного факультету, піднялися в 1965 р. на захист звільненого за «політичну демагогію з національного питання» викладача- улюбленця Матвія Шестопала. В офіційній «За - я ві» до керівництва університету й міністерства записали, коли його буде звільнено, то всі, хто нижче підписалися залишать університет. Таких виявилося 67 зі 125. Тих, хто не відмовився від підпису, переводили на заочну форму навчання чи виключали. І раптом заочна кара – виключили, коли я більше року працював у штаті бориспільської райгазети й носив партквитка в кишені. Дове- лося практикуватися в написанні відкритих лис- тів-скарг до ректорату, міністерства, ЦК КПУ: члену КПРС заборонено здобувати освіту! Ось таку партійну оцінку мені, заочнику, ставив мі- ністр Ю. Даденков у листі № 15-01/280 від 16 березня 1967 р. до відділу науки і культури ЦК КПУ: «Міністерство вищої і середньої спеціальної освіти УРСР розглянуло лист т. Скорика М.Т. в справі поновлення його в складі студентів заочного відділення факультету журналістики Київського державного університету. Повідомляємо, що т. Скорик М.Т., навчаю- чись на стаціонарі факультету журналістики, був одним із організаторів нездорових демаго- гічних виступів серед студентської молоді, організатором горезвісного «меморандуму» студентів партійному комітету з вимогою по- новлення на роботі в університеті доц. Шесто- пала, також обвинуваченого в політичній дема- гогії з національного питання. Скорик М.Т. був з тих студентів, на яких мала вплив група вороже настроєної інтеліген- ції, що діяла в свій час в Києві. Його виступи на зборах перед студентами, розмови в гурто- житку і т.д. були часто безідейними, такими, що не мають нічого спільного з партійністю, із званням радянського журналіста. Свої погляди Скорик М.Т. проповідував і в своїх віршах та інших виступах… «Треба мати відвагу знати правду», або «Лист творчої молоді м. Дніпропетровська» і навколо нього 107 19 ДАДнО, ф. 109, оп. 1, спр. 1188. 20 ГДА СБУ (м. Дніпро), спр. П – 24613, т. 1, арк. 140. 21 Наказ № 330 від 20 червня 1966 р. //Архівна довідка № 286 від 19 липня 1976 р., бланк № 122820. 26 травня 1966 р. партійно -комсомольські збори факультету, обговорюючи матеріали Вер - ховного суду, Прокуратури і Комітету держав- ної безпеки УРСР про шкідницьку діяльність групи націоналістично настроєної інтелігенції, одноголосно зажадали виключення з універси- тету студентів Скорика М.Т., Парфенюка А.Д., Мицика В.Ф. та Васильчука С.К. з тієї причини, що вони за своїм ідейним переконанням, із своїм помилковим поглядом на національне питання не гідні працювати в нашій партійній – радянській пресі....»22 Попри міністерський «вирок» (після пози- тивної характеристики парторганізації редакції газети «Трудова слава»), якимось чином по- діяло – поновили на 6 курсі… Проте в «Зорі» партгвинтики на чолі з Зо- бенком звинуватили в приховуванні того виклю- чення. Це був як найголовніший аргумент, хоч знали, що в «Зорю» приходив мені і виклик на дипломний захист на червень.То ж ми з дружи- ною й подалися після партійної екзекуції за «Собор» на горду свято київську невідомість. Написану на власних творчих матеріалах дип- ломну працю захистити не вдалося: «Бюро Кировского райкома КП Украины г. Днепропетровска рассмотрело персональное дело члена КПСС тов. Скорыка М.Т. При этом установлено, что при приеме его на временную работу в редакцію областной газеты «Зоря» скрыл, что исключался с Киевского универси- тета, за поведение, «несовместимое со званием советского студента», выразившееся в поддер- жке им националистически настроеного препо- давателя Шестопала. Вскоре он в редакции «Зоря» проявил политическую незрелость, склон - ность к проявлению буржуазной идеологии и в частности – национализма. Работая в отделе культуры редакции, он быстро сошелся с творче- ской молодежью, проявляющей националисти- ческие настроения, – Иваном Сокульским, исклю- ченными с Днепропетровского госуниверситета, Олесем Завгородным, Михайлом Чханом и др. В редакции на «летучке» Скорык допустил резкие выражения в адрес рабочего, выступив- шего со статьей, критикующей идейно -порочный роман Олеся Гончара «Собор». На партийном собрании при обсуждении его персонального дела он категорически отка- зался отвечать на вопросы и демонстративно положил партийный билет на стол президиума собрания. Бюро райкома КП Украины за все это ис- ключило его из членов КПСС. Имея ввиду, что Скорык М.Т. является студентом заочником Вашего университета, настоящим письмом со - об щаю Вам для соответствующего реагирова- ния»23. Відповідний наказ ректора І.Т. Швеця «ощасливив» виключенням студента 6 курсу за- очної форми навчання за «поведение, позорящее звание советского студента»24. То ж довелося з бориспільською тимчасовою пропискою шукати в Києві духовного прихистку й чекати народ- ження нашої донечки в калиновому при київ- ському селі Гнідині. 3 ’2018Михайло Скорик К Р А Є З Н А В С Т В О 108 22 Центральний державний архів громадських організацій України (далі – ЦДАГО України), ф. 1, оп. 41, спр. 365, арк. 161-162. 23 ДАДнО, ф. 71, оп. 29, спр. 594, арк 65. 24 Наказ № 326 від 4 червня 1968 р. // Архівна довідка № 286 від 19 липня 1976 р., бланк № 122820. Як виникав «Лист» Наведені вище факти з особистого життя кожного з нас особливо цінні й важливі. Спорід- неність наших романтичних життєвих ідеалів, настроїв і прагнень, патріотичність, стійкість перед штучними труднощами, переконаність у власній правоті зближувала нас і в подальших «гарячих» дніпропетровських подіях. Без них, на моє переконання, неможливо зрозуміти й по- цінувати появу і вагу протестного «Листа». Скажу відверто, мені не хотілося торкатися цієї дратівливої патріотичної теми: давнього резо- нансного документу – «Листа творчої молоді м. Дніпропетровська». І не тільки тому, що до на- писання його мав особисту причетність у ті да- лекі роки погрому «Собору» та й патріотичної української інтелігенції. Бо неодмінно виникає запитання, на яке слід відповісти: «А чому не сидів разом із Сокульським на зоні?» У своїй книзі «Зима»25 я вже висловлювався щодо цього, проте деякі балакучі патріоти зви- нуватили мене, автора, в «дегероїзації» тієї події. Отож сувора документальна «проза» з посилан- нями на протоколи допитів, постанови слідчих, матеріали явок із повинною, доповнення до них, спогади та інші «сторінки» дніпропетровської кримінальної справи № 57 за звинуваченням І. Сокульського, М. Кульчинського, В. Савченка, з якою вдалося ознайомитися за Незалежності. На допитах слідчим із дніпропетровського УКДБ я говорив правду: не заперечував прото- кольних свідчень Івана Сокульського, що влітку 1968 року ми з ним випадково зустрілися. коло університету в Києві.Того літа він приїжджав до столиці зі своїм особистим листом на кілька сто- рінок до секретаря ЦК КПУ Ф. Овчаренка щодо поновлення в університеті: «В. Заремба мені розповів, що він їздив в Київ в ЦК КП України, де нібито його визнали невинним. Це побудило мене написати листа в ЦК КП України про себе...»26. У київському парку імені Шевченка ми де- тально обговорювали його наміри захистити себе в партійних органах.Так як мені був досте- менно знайомий «почерк» компартійних відпи- сок чи «відмашок» і реагувань на звертання в таких непростих політизованих справах, то мені було що порадити. Ми дійшли згоди, що влада звернула б увагу на таку скаргу лише за умови, коли пов’язати розправу за його патріотизм із загальною ситуацією, що панувала в Дніпропет- ровську. Показати тотальну русифікацію, пере- слідування молодих і чомусь тільки україномов- них поетів, поодиноких свідомих інтелігентів, які підтримали «Собор» і за це поплатилися, за- мовчування та знищення історичної козацької минувшини, інші антиукраїнські прояви місце- вої компартійщини. Домовилися, що перепишу особистого листа у визначеному нами контексті подій і явищ в області. Іван тоді обіцяв «дозбирати» й повідомити мені ще якісь конкретні, «свіжіші» факти з дніп- ропетровського регіону. Так і народився в роз- думах майбутній документ. Весь мій особистий ідеологічний «арсенал», який я вже здобув у сто- сунках зі владою, набутий від читання самвидав- ських листів і в ЦК КПУ. І в «Перець», участь у поширенні Сверстюкового «Собору у ришто- ванні», Дзюбиного «Інтернаціоналізм чи руси- фікація», стимулював до написання документу про всілякі партійні «шабаші» в Придніпров’ї. Народжувався новий варіант «Листа» на 2- му поверсі електропідстанції Київської кіностудії імені Довженка, де заробляв на проживання чер- говим електриком. Писав під час чергування у нічні зміни червоним чорнилом. У графіки на- дходження електроенергії записи робилисяуч- нівською ручкою. Тоді ж, наприкінці серпня, мені доведеться друкувати і чистовик «Листа» на своїй портатив- ній друкарській машинці, придбаній під час ро- боти ще в бориспільській районній газеті «Тру- дова слава». Ми також домовилися, що продаю Іванові цю друкарську машинку за 80 рублів, бо скрута матеріальна була неймовірною. Дружина зі щойно народженою донечкою тулилася в най- мах у при київській гнідинській дореволюційній хаті. За наступної зустрічі з Іваном на київському залізничному вокзалі він візьме з камери схову «друкарку», як продану йому, за переданим мною жетоном. Я попередив, що в коробці машинки знаходяться віддруковані (готові) тексти, під яки - ми мають стояти прізвища конкретних патріо- тично налаштованих людей з Дніпропетровська. Запропонував поставити й наші, щоб документ не був анонімним. Так засвідчено в протоколі: «Треба мати відвагу знати правду», або «Лист творчої молоді м. Дніпропетровська» і навколо нього 109 25 Скорик М. Зима. «Лист», що не підняв з колін // Правда Ярославичів. – К., 2000. – С. 78-93. 26 ГДА СБУ (м. Дніпро), спр. П – 24613, т. 1, арк. 69. «Як я їхав додому, то Скорик дав мені пе- чатну машинку і в ній біля 9 екземплярів «Листа творчої молоді», які я, приїхавши в Дніпропет- ровськ, розіслав в редакції обласних газет, на телебачення, радіо, в якийсь райком партії, зда- ється, в Кіровський...»27. Як виявилось, прізвищами підписати не ви- йшло. Документ адресувався Щербицькому В.В. (Рада міністрів), Овчаренку Ф.Д. (ЦК КПУ), Па- вличку Д.В. (Спілка письменників) та україн- ському народові. Хочу наголосити, що ніхто з дніпропетровських наших знайомих чи друзів не могли внести якісь доповнення чи правки. Так ми потайки й тішилися, що зуміли сказати конкретну правду щодо Гончаревого «Собору». І русифікації. Той період шістдесятництва був характер- ний потужнішими листами української інтелі- генції до партійних органів Києва та Москви. Але наш – перший і єдиний із захваленого про- мислового регіону, «батьківщини» Леоніда Брежнєва – генерального секретаря ЦК КПРС! Партійна номенклатура в особі першого секре- таря Олексія Ватченка сприйняла «Лист», мов зрадницький замах на честь і гідність славного робітничого класу Придніпров’я. «Лист» на «свободі» Десь на початку 1969 року текст «Листа» прозвучав на радіо «Свобода». Органи держбез- пеки заметушилися, аби знайти ту творчу мо- лодь м. Дніпропетровська, що фігурувала в ано- німному документі. Думаю, що їм це було не складно, бо патріотичних людей у місті можна було порахувати на пальцях рук. Взялися за най- активніших. Так Іван і став першим «суб’єктом» уваги з боку УКДБ. 16 червня 1969 року заступ- ник прокурора області старший радник юстиції Тихін Жупинський порушив кримінальну справу за ст.187 -1 КК УРСР: «Поширювання завідомо неправдивих вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад». І матроса касира теплоходу «Володимир Сосюра» Дніпропетров- ського річпорту Сокульського взято під варту. Проведено два обшуки у квартирі та господар- ських приміщеннях за місцем проживання, щоб знайти «Лист» і друкарську машинку. Старший слідчий Дніпропетровської міськ- прокуратури Іван Живодер, залучений до розслі- дування, проводив повторний обшук і розсліду- вання. Як свідчать матеріали справи, спершу Сокульський намагався триматися гідно й нікого зі своїх однодумців не називати: «З «Листом творчої молоді м. Дніпропетровська» не був знайомий, а отже, не писав його. До пам’ят- ника Шевченка 9 березня і 22 травня ходив і буду ходити, незважаючи на зборища в цей день націоналістичних організацій. Щодо моїх пере- конань, то вони повністю відповідають мораль- ному кодексу будівника комунізму...»28. І на першому допиті Іван висунув клопо- тання про ведення слідства українською мовою. Мені вдалося розшукати в Дніпропетровську 76- річного Івана Живодера, що має тепер пріз- вище Дружинін (приватний адвокат), і поспілку- ватися з ним про ту резонансну кримінальну справу (диктофонний запис зроблено з його до- зволу 2011 року): «…Коли Сокульський відмо- вився давати свідчення російською мовою, то управління держбезпеки потрапило у безвихідь. Жоден їхній працівник не володів усною україн- 3 ’2018Михайло Скорик К Р А Є З Н А В С Т В О 110 27 ГДА СБУ (м. Дніпро), спр. П – 24613, т. 1, арк. 73. 28 Там само, арк. 46. ською мовою, не кажучи вже про написання протоколу допиту. Генерал Мажара звернувся до КДБ УРСР, а там теж не було кого напра- вити у тривале відрядження до Дніпропетров- ська. Порадили звернутися до Львівського, проте й ті не допомогли. Почали шукати в органах прокуратури області й виявилося, що начебто я один володію усною і письмовою українською мовою...»29. Після майже місячного щоденного спілку- вання цього україномовного слідчого з обвину- ваченим, Сокульський повірив, що чесне роз- каювання в так званому скоєнні злочину через свої ідеологічні помилки його врятує. Погодився свідчити російською. І пішов на «контакт» не лише у явках із повинною: «Искренне раскаиваюсь в тех неблаговид- ных поступках, которые привели меня к прес- туплению, и обещаю, что впредь со мной та- кого никогда не случится. Очень сожалею, что читал и давал читать некоторым своим знако- мым те грязные, как сей час сужу, материалы, которые мне дали Скорык и Разумный…30 Те ма- териалы, как теперь я сужу, содержали в себе ложные, клеветнические измышления о нашей советской действительности. Искренне рас- каиваюсь, что марался теми материалами – они оказали плохое влияние на мои убеждения, что не могло не отразиться на многих моих недостойных поступках…»31. Як переконуємося, підступні «бесіди без протоколу» застали Івана зненацька. Його наївна довірливість і щирість, ілюзорна добросовісність і простодушне патріотичне хизування виявилися лиховісними для нього самого та багатьох його однодумців, яких долучило до справи УКДБ. І от 20 серпня 1969 року в Дарницю, на вул. Бориспільську, 26-а, кв. 14, де мав ліжко-місце у колишньому німецькому бараці, о 7- й годині ранку приїдуть із обшуком прокурорський слід- чий Живодер, оперуповноважені Гуслистий та Павленко з Дніпропетровського та Київського УКДБ. Понад 4 години вони в три пари рук шу- катимуть «Листа». На моє щастя, не знайшли. Він був у бориспільських друзів, знайомих мені по роботі в районній газеті. Вилучили все, що було з самвидаву (чималий перелік є в протоколі обшуку), а також паспорт, військовий квиток, посвідчення та адресну записну книжку. Зробили ще й обшук без ордеру (назвали його оглядом) мого робочого місця в «Укрголовбудматеріалах», звернувши особливу увагу на копію валь ний папір, що десятками аркушів лежав у моєму столі. Цієї днини зробили ще два обшуки у на- шому дніпропетровському бабусиному помеш- канні та в будинку матері дружини в м. Синель- никовому. «Листа» не виявили. А ввечері, як підозрюваного, повезли до Дніпропетровська. Під час допитів, які проводив капітан УКДБ Михайло Шконда за присутності старшого помічника прокурора області Марка Бедрика, очних ставок із Іваном Сокульським і Олександром Кузьменком (привозив до Києва «Листа» адресатам), слідчі часом так профе- сійно заганяли у глухий кут, що викручуватися вдавалося дедалі важче. Хоч би як не заперечу- вав свою участь у написанні «Листа», підловили на фактах по антисоборній кампанії в «Зорі». Крім мене, їх ніхто не знав, то ж був змушений підтверджувати зізнання Івана: «…Прежде всего я еще раз хочу сказать, что «Лист творчої молоді м. Дніпропетров- ська» написан не только самим мной, а он напи- сан при непосредственном участии Скорыка Михаила»32. А так як під час обшуків його в мене не вия- вили, то щодо його розповсюдження геть ні слова не мовив. Мені вдалося встояти на цьому. У матеріалах усіх восьми томів кримінальної справи немає жодного мого зізнання (жодного!) про причетність до розповсюдження «Листа» та інших самвидавівських матеріалів. Тим більше про його передачу за кордон, у чому УКДБ зі слів Сокульського підозрювало мене. «Я считаю, что из тех организаций, куда я направлял в Днепропетровске, оно за границу не попало. За границу я его не передавал, не пере- сылал. «Письмо» возможно было размножено в Киеве, было у Скорыка и я думаю, что оно из Киева каким-то образом попало за границу…»33. «Треба мати відвагу знати правду», або «Лист творчої молоді м. Дніпропетровська» і навколо нього 111 29 Скорик М. Весна. Хроніка українського спротиву // Міфотворчість правди. – К.: Український пріоритет, 2012. – С. 218. 30 Розумний Петро Павлович – мешканець Солонянського району Дніпропетровської обл. 31 ГДА СБУ (м. Дніпро), спр. П – 24613, т. 1, арк. 81. 32 Там само, т. 2, арк. 101. 33 Там само, т. 1, арк. 83. Казав і кажу, що той закордонний канал не- відомий мені й по сьогодні. Але що «Лист» із моєї подачі гуляв по моїх патріотичних київ- ських друзях: у родині Олеся Бердника, доцента Матвія Шестопала, політв’язнів Чередниченків – Віри Нечипорівни та Євгена Івановича, сцена- риста і журналіста Юрія Пархоменка, журна- ліста Миколи Шудрі, колег по Бориспільській районці, поетів Бориса Мамайсура, Івана Чу- мака, Дмитра Чередниченка, математика Віктора Філіповського, бориспільських художників Ми- коли Петлицького та Станіслава Зоца, викладача університету Романа Іванченка. Ці прізвища залишилися невідомими слідству й цих імен у протоколах не знайдете. Так із підозрюваного я став свідком. Згодом на допитах я переконався, що Со- кульський добросовісно й щиро каявся у всіх звинуваченнях по виготовленню та розповсю - дженню матеріалів, які «ганьблять радянський і суспільний лад», визнавав себе винним. «Тоді вони зупинилися, перепитали всі ці пункти, які я мав би підтвердити чи запере- чити. Я заперечив усі пункти, за якими Іван під- твердив наші взаємини як такі, що були для них ворожими, для слідства потрібними…»34. Я його не засуджую, то був його вибір, вибір за гратами слідчого ізолятора. Та й два агенти в камері СІЗО, як стверджував Живодер-Дружинін, стимулювали до такого вибору. Я вже писав у «Весні»35 й тепер повторюся, що Іван через такий вибір усіх дніпропетровських патріотів повів за собою до кабінетів слідчих держбезпеки: Миколу Кульчинського, Віктора Савченка, Олександра Кузьменка, Марію Кузьменко, Пет ра Розумного, Петра Картузенка, Сергія Мандебуру. Страшно було вже після суду. Іванові Со- кульському – 4 роки і 6 місяців позбавлення волі у виправно -трудовій колонії суворого режиму без заслання за перекваліфікованою статтею 62 ч.1 КК УРСР. Миколі Кульчинському – 2 роки і 6 місяців позбавлення волі у виправно- трудовій колонії загального режиму і Віктору Савченку – 2 роки позбавлення волі умовно з іспитовим строком 3 роки за ст. 187-1 КК УРСР. За що такі терміни ув’язнення? За український патріотизм і правду українського життя в Дніпропетровську адресовану можновладцям України? Через десятиліття, вже в незалежній Україні, вдалося ознайомитися з цією постановою стар- шого слідчого УКДБ Соломіна від 10 грудня 1969 р.: «Выделить материалы о преступной дея- тельности СКОРЫКА Михаила Тихоновича из материалов уголовного дела № 57 и направить их в УКГБ при СМ УССР по Киевской области для дополнительной проверки. На следствии СОКУЛЬСКИЙ показал, что в составлении пер- воначального текста выше указанного доку- мента принимал участие СКОРЫК Михаил Ти- хонович. Допрошенный в качестве свидетеля, СКОРЫК показания СОКУЛЬСКОГО ПОД ТВЕР - ДИЛ (так у оригіналі документа виділено про- писними. – Авт.) Однако в процессе следствия других данных, изобличающих СКОРЫКА в его преступной деятельности не добыто, а имею- щиеся материалы в уголовном деле нуждаются в проверке…»36. Перечитуючи сторінки протоколів мого до- питу, власноручно писані пояснення, все ж впа- дає в око гіркий моральний надлом і бажання уникнути кримінальної відповідальності, кот- рою «припирав» до стінки слідчий Шконда, оза- дачуючи та залякуючи. «Я осуджаю себя за недостойное поведение в редакции «Зорі», когда я положил партийный билет на стол президиума партсобрания, чем глупо, по-детски «отстаивал» свое понимание «Собора» О. Гончара и свою непричастность к организации, как мне говорили «подпольного кружка…»37. Або: «Никаких материалов и документов, по- рочащих советский общественный и государст- венный строй я Сокульскому ни в Днепропет- ровске, ни в Киеве не передавал…»38. Йшлося про «Репортаж із заповідника імені Берія» В. Мороза, лист до журналу «Перець» І. Світличного, публіцистичну статтю «Современ- ное состояние советской экономики»…) І далі: 3 ’2018Михайло Скорик К Р А Є З Н А В С Т В О 112 34 Розумний Петро. Інтерв’ю на сайті Харківської правозахисної групи. Режим доступу http://archive.khpg. org (Музей дисидентського руху), записане Овсієнком В.В. 35 Скорик М. Весна. Хроніка українського спротиву. Український пріоритет. – К., 2012. – С. 219. 36 ГДА СБУ (м. Дніпро), спр. П – 24613, т. 7, арк. 227-228. 37 Там само, т. 4, арк. 9. 38 Там само, арк. 15. «Тот первоначальный текст «Листа», ко- торый вручил мне Сокульский, после исправле- ний я вместе со своим черновиком отдал тому же Сокульскому. Никому не показывал, даже, более того, никому не рассказывал…»39. У добу Незалежності ми звикли говорити тільки про табори, в’язниці та психлікарні, як про знаряддя боротьби з інакомисленням, як про засіб психологічного тиску на маси, як засіб пе- ревиховання: насадження психології страху і по- ведінки мовчання та «одностайного схвалення». Але була й інша частина, яку ми сприйма - ємо по-різному. «Перевиховання остракізмом, коли на тебе чіпляють ярлик націоналіста, людини «позоря- щей звание советского человека, студента, пре- подавателя» і пускають у білий світ без права на власну професію, без змоги вільно зароб ляти на прожиття, без права годувати родину улюб- леною працею…М. Скорик не підкрес лює своєї незламності. Навпаки, він докумен тально свід- чить, що змушений був «каятися»40, що це каяття видавили з нього правовірні працівники спецслужб, а потім заплановані громадські акції остракізму…»,41 – писав у рецензії на книжку «Зима» доктор філологічних наук, професор Роман Іванченко, колишній викладач факультету журналістики КДУ ім. Т. Шев- ченка. Інформація дезінформацією Читаючи нині писання про появу «Листа» і той кадебістський розгул навколо нього, мимо- волі з подивом гортаєш стоси інформації про тих, хто мужньо боровся з комуністичним режи- мом. Це зараз у своїх спогадах вони такі хоробрі одчайдухи, правозахисники й дисиденти, опози- ційні діячі Дніпропетровщини. Боже ж ти мій, яке славолюбство! На суді, за протоколом свого виступу, я визнавав себе співавтором і згадував Івана Сокульського, який казав: «...В Днепропетровске у видных, известных людей нет дружбы,что они, боягузы, попрята- лись под кровати и дрожат…»42. Дивно, але триває й досі якась історично- літературна хвиля невизначеності щодо авто- рства «Листа». Поважний науковець, київський професор отець Ю. Мицик переконує читачів, що він «писаний насамперед Іваном Сокуль- ським»43. Якось загадково звучить: насамперед. Для місцевих «аналітиків» історії в професор- ських мантіях Дніпропетровського держуні- верситету дещо інша версія: «Автором «Лис - та» був І. Сокульський, допомагали йому В. Савченко і М. Скорик»44. В двотомному виданні «Реабілітовані історією. Дніпропет- ровська область» кандидат історичних наук Р. Терещенко збільшує авторський колектив: «І. Сокульський, В. Заремба, М. Скорик, В. Сав - ченко створили документ, який став криком душі небайдужих – «Лист творчої молоді Дніпропетровська...»45. Журналістка Т. Коля- динська «уточнює» науковців, що було три під- писанти: Сокульський, Кульчинський, Савчен - ко46. А голова Дніпропетровської організації Спілки письменників України, лауреат облас- ної премії ім. І. Сокульського пані Л. Степо- вичка, захоплено інформує: «…Саме Іван – один за всіх! – узяв на допитах КДБ усю «про- вину» й відповідальність на себе і сам пішов у табори…»47. «Треба мати відвагу знати правду», або «Лист творчої молоді м. Дніпропетровська» і навколо нього 113 39 Там само, арк. 16. 40 Скорик М. Зима. Відкритий лист самому собі «Є тільки одна правда». // Прапор юності. – 3 лютого 1972 р. //Правда Ярославичів. – К., 2000. – С. 123-127. 41 Іванченко Р. Сповідь «націоналіста». Рецензія на книжку М. Скорика «Зима» // Голос України. – № 106 . 2001. – 16 червня. 42 ГДА СБУ (м. Дніпро), спр. П – 24613, т. 8, арк. 178 зв. 43 Мицик Ю. «Собор» і навколо собору» // Кур’єр Кривбасу. – 1998. – № 104. – С. 109. 44 Бородін Є., Іваненко В., Недосєкіна Т. Історія рідного краю. Дніпропетровщина. Підручник для 11 класу. – Дніпропетровськ, 2009. – С. 12. 45 Терещенко Рем. Реабілітовані історією. Дніпропетровська область Книга перша. – Дніпропетровськ, 2009. – С. 699. 46 Колядинська Т. Він безнадійно хворий Україною // Голос України. – № 127. – 2010. – 12- 13 липня. 47 Степовичка Л. Мед із каменю, або Друге пришестя Івана Сокульського. – Літературна Дніпропетров- щина. – № 110. – 2011. – 20 червня. Іще. На претензійному сайті «Літературна Дніпропетровщина» вже 2011 року можна про- читати: «Серпень 1968. Невеликий гурт україн- ських інтелігентів, до якого входили І. Сокуль- ський та В. Заремба, пише «Листа творчої молоді м. Дніпропетровська». Не мовчать і пись- менники. Наприклад, учасник судового процесу, літератор-фантаст В. Савченко: «…Оце Вам розказав, як писався той «Лист», що написав його Іван...»48. А в іншій розповіді скромно на- голошує: «Мені ж таки випало стати редакто- ром, а відтак і першим читачем «Листа»...49. Дніпропетровець, колега Савченка по перу, В. Старченко запевняє: «Три автори «Листа» – Іван Сокульський, Микола Кульчицький та Вік- тор Савченко…»50. Криворізький часопис «Промінь Просвіти» міського об’єднання товариства «Просвіта» в некролозі зазначає, що письменник В. Заремба «створив відомий маніфест «Лист творчої мо- лоді»51. Київські дослідники дисидентства та самвидаву О. Обертас52 і В. Кіпіані53 також помилково стверджують, що «Лист» підписала рекордна кількість людей – до 300 осіб. Адже відомо, що він – анонімний! Про це можна дові- датися з Вікіпедії, де є його повний варіант. Мушу нагадати для всіх, хто писав чи писа- тиме про «Листа», звернути увагу на статтю «Маска і обличчя наклепників», опубліковану Ф. Цукановим, (заступником редактора газети «Зоря», котрий висвітлював судові засі дання), через кілька днів після завершення процесу в Дніпропетровському обласному суді: «Як далеко зайшли Сокульський та його духовно кволі однодумці на поприщі наклепів, можна судити по так званому «Листу творчої молоді м. Дніпропетровська», сфабрикованому Сокульським та журналістом Скориком...»54 Ось така документальна історія з ювілеєм і авторством «Листа творчої молоді м. Дніпропет- ровська». Справді, історію змінити не можливо, треба мати відвагу знати правду. 3 ’2018Михайло Скорик К Р А Є З Н А В С Т В О 114 48 Овсієнко В. Інтерв’ю. Сайт Харківської правозахисної групи .Режим доступу –archive.khpg.org. – 2008. 49 Реабілітовані історією. Дніпропетровська область. Книга перша. – Дніпропетровськ, 2009. – С. 287. 50 Старченко Віталій. Газета Вільна думка. – 1992. – № 11-13. 51 Промінь Просвіти. – 2010. – Листопад-Грудень. 52 Обертас О. Український самвидав. – К: Смолоскип, 2010. 53 Кіпіані Вахтанг. Сам пишу, сам цензурую, сам видаю, сам поширюю і сам відсиджую за це // сайт Українська правда. – 2011. – 11 липня. 54 Цуканов Ф. Маска і обличчя наклепників // Зоря. – 1970. № 26. – 8 лютого. – С. 3.

"Треба мати відвагу знати правду", або "Лист творчої молоді м. Дніпропетровська" і навколо нього

Institution

Ähnliche Einträge