Дослідження пізньотрипільського поселення Вільховець

Поселення трипільської культури біля с. Вільховець Звенигородського р-ну Черкаської обл. є найбільшим серед нині відомих пам’яток косенівської групи початку етапу СІІ Трипілля. Воно займало площу близько 180 га. У 1990-ті рр. тут здійснили магнітну зйомку, а також археологічні дослідження, матеріали...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2020
1. Verfasser:	Відейко М.Ю., М.Ю.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут археології НАН України 2020
Schriftenreihe:	Археологія і давня історія України
Schlagworte:	Публікація археологічних матеріалів
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169454
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Дослідження пізньотрипільського поселення Вільховець / М.Ю. Відейко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2020. — Вип. 1 (34). — С. 68-79. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-169454
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1694542020-06-14T01:26:55Z Дослідження пізньотрипільського поселення Вільховець Відейко М.Ю., М.Ю. Публікація археологічних матеріалів Поселення трипільської культури біля с. Вільховець Звенигородського р-ну Черкаської обл. є найбільшим серед нині відомих пам’яток косенівської групи початку етапу СІІ Трипілля. Воно займало площу близько 180 га. У 1990-ті рр. тут здійснили магнітну зйомку, а також археологічні дослідження, матеріали з яких передано до Наукових фондів та експонування в Археологічному музеї Інституту археології НАН України. Публікуються результати цих досліджень. Trypillya culture site near the village of Vilkhovets of Zvenyhorod Region of Cherkasy Oblast is one of the largest sites of the Kosenivka group from the end of CI — beginning of the CII stages of the Trypillia culture. It is occupied the area ca. 180 hectares. Large-scale magnetic survey on part of this territory and archaeological excavation were carried out here in the ninetees of the 20th century. The results of these researches and materials from the storage are published in the paper. 2020 Article Дослідження пізньотрипільського поселення Вільховець / М.Ю. Відейко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2020. — Вип. 1 (34). — С. 68-79. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 2227-4952 DOI: https://doi.org/10.37445/adiu.2020.01.05 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169454 903.4(477.46)”636” uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Публікація археологічних матеріалів Публікація археологічних матеріалів
spellingShingle	Публікація археологічних матеріалів Публікація археологічних матеріалів Відейко М.Ю., М.Ю. Дослідження пізньотрипільського поселення Вільховець Археологія і давня історія України
description	Поселення трипільської культури біля с. Вільховець Звенигородського р-ну Черкаської обл. є найбільшим серед нині відомих пам’яток косенівської групи початку етапу СІІ Трипілля. Воно займало площу близько 180 га. У 1990-ті рр. тут здійснили магнітну зйомку, а також археологічні дослідження, матеріали з яких передано до Наукових фондів та експонування в Археологічному музеї Інституту археології НАН України. Публікуються результати цих досліджень.
format	Article
author	Відейко М.Ю., М.Ю.
author_facet	Відейко М.Ю., М.Ю.
author_sort	Відейко М.Ю., М.Ю.
title	Дослідження пізньотрипільського поселення Вільховець
title_short	Дослідження пізньотрипільського поселення Вільховець
title_full	Дослідження пізньотрипільського поселення Вільховець
title_fullStr	Дослідження пізньотрипільського поселення Вільховець
title_full_unstemmed	Дослідження пізньотрипільського поселення Вільховець
title_sort	дослідження пізньотрипільського поселення вільховець
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2020
topic_facet	Публікація археологічних матеріалів
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169454
citation_txt	Дослідження пізньотрипільського поселення Вільховець / М.Ю. Відейко // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2020. — Вип. 1 (34). — С. 68-79. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT vídejkomûmû doslídžennâpíznʹotripílʹsʹkogoposelennâvílʹhovecʹ
first_indexed	2025-07-15T04:16:20Z
last_indexed	2025-07-15T04:16:20Z
_version_	1837684994423652352
fulltext	68 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 1 (34) УДК 903.4(477.46)”636” DOI: 10.37445/adiu.2020.01.05 М. Ю. Відейко дослідженнЯ піЗньотрипільського поселеннЯ ВільхоВеЦь Поселення трипільської культури біля с. Вільховець Звенигородського р-ну Черкаської обл. є найбільшим се- ред нині відомих пам’яток косенівської групи почат- ку етапу СІІ Трипілля. Воно займало площу близько 180 га. У 1990-ті рр. тут здійснили магнітну зйомку, а також археологічні дослідження, матеріали з яких передано до Наукових фондів та експонування в Архе- ологічному музеї Інституту археології НАН України. Публікуються результати цих досліджень. ключові слова: трипільська культура, ко- сенівська група, поселення, Вільховець. ВстУп Косенівську локально-хронологічну гру- пу пам’яток трипільської культури виділила Т. Г. Мовша понад 30 років тому (1990), хоча епонімну пам’ятку відкрили майже століття тому (бузян 2004; відейко 2004а). Однак мас- штаби археологічних досліджень косенівської групи є доволі скромними на тлі вивчення, приміром, томашівської групи, а більшість уже здобутих матеріалів (з Косенівки, Аполянки) досі не видано. Дискутуються питання періо- дизації пам’яток цієї групи, її походження, іс- торичної долі тощо, що навряд чи може бути продуктивним без введення до наукового обігу результатів дослідження. Археологічні дослід- ження поселення косенівської групи вільхо- вець не можна назвати масштабними, та все ж це — найбільше поселення, план якого окрес- лено за результатами магнітної зйомки. Крім того, це найсхідніше поселення косенівської групи, на якому виявлено свідчення контактів з населенням сусідніх археологічних культур (Videiko 1994). Ці обставини надають публіка- ції результатів досліджень, здійснених на посе- ленні вільховець, особливої актуальності. історіЯ дослідженнЯ тА плАнУВАннЯ поселеннЯ Поселення біля с. вільховець черкаської обл. стало відомо археологам з 1960-х рр. завдяки краєзнавцеві з м. Умань в. Стефановичу (Сте- фанович, Диденко 1968, с. 52). за дешифровкою аерофотознімків, виконаних К. в. Шишкіним, поселення займало площу 110 га i складало- ся з концентричних структур (Шишкін 1973, с. 35). за матеріалами розвідок М. Шмаглія та М. відейка у 1974 і 1987 рр. встановлено, що поселення належить до косенівської групи (ві- дейко 2004b). Крім трипільських матеріалів, на території пам’ятки зібрано кераміку доби раннього залізного віку. численні сліди бойо- вих дій часів Другої світової війни — рештки боєприпасів, осколки снарядів — указують, що пам’ятку суттєво пошкоджено. Поселення займає плато за 1,5 км на захід від центральної частини с. вільховець, по оби- дві сторони брукованої дороги, яка минаючи с. Попівка, прямує до с. Рижанівка. з півночі воно обмежене глибоким яром, по дну якого тече р. Попівка; з півдня — також яром зі струм- ком — лівим допливом річки. водні артерії на- лежать до правобережного басейну р. Гнилий Тікич — лівого допливу р. Південний буг. з за- хідної та південної сторін територію поселення обмежено незначними пониженнями рельєфу (рис. 1). Магнітометрична зйомка 1993 р. охопила площу 162 га, з них на трипільське поселення припало приблизно 92 га (рис. 1: 2). Не було від- знято ділянку, зайняту дорогою та ті, які вия- вилися недоступними для провдення магнітної зйомки. застосовано магнітометри ММП-203, сітка зйомки 3 × 3 м, результати інтерпретував Публікація археологічних матеріалів © М. Ю. вІДЕйКО, 2020 69ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 1 (34) Відейко, М. Ю. Дослідження пізньотрипільського поселення вільховець рис. 1. вільховець, розташування й планування поселення за результатами магнітної зйомки (за Дудкін 2004) �0 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 1 (34) Публікація археологічних матеріалів та опублікував свого часу в. П. Дудкін (2004). У плані пам’ятка має овальну форму і складаєть- ся з двох овальних структур (рис. 1). зовнішній овал виражено чіткіше, хоча в ньому є низка локальних аномалій, що позначують залишки трипільських споруд, загалом має досить пере- ривчастий вигляд. Помітно тенденцію, що фор- ма поселення дублювала контури місцевого рельєфу (особливо у південній частині). внут- рішній овал забудови проявився не так чітко, його реконструйовано гіпотетично за смугою майже не зайнятого простору між зовнішнім овалом і численними скупченнями будівель у центральній частині поселення. На півдні та південному сході помітно ще одну лінію забу- дови ззовні внутрішнього овалу. за формою вона відрізняється від плавних обрисів дуги овалу та складається з декількох локальних дуг, випуклих назовні з максимальним відда- ленням від лінії головного овалу на 10—150 м. На мій погляд, це забудова пізнішого часу, яка могла з’явитися в процесі відносно тривалого існування поселення. загальна кількість виявлених 1993 р. ано- малій на території поселення сягає приблизно 440. зокрема, в області периметра їх приблизно 100, а з урахуванням забудови другої (півден- ної) лінії будівель — до 170—180 споруд, решта трипільських жител знаходилась у централь- ній частині пам’ятки. Скупчення аномалій невеликих розмірів за межами поселення три- пільської культури зі східної сторони, можливо, стосується пам’яток або пам’ятки (могильника або поселення, або і того і того одразу) ранньо- залізного віку. Найчіткіше простежується низка будівель уздовж внутрішнього овалу, де вони розташо- вані з неоднаковою щільністю. в центрі посе- лення помітно скупчення, подібні на квартали з 15—20 будівель у кожному. Деякі аномалії мають значні розміри — до 20 × 20 м. Можли- во, у даному випадку, перед нами сліди прибу- дованих одна до другої споруд. АрхеологіЧні дослідженнЯ На поселенні вiльховець у 1993 р. автор дослідив кілька об’єктів, зокрема й рештки будівель (вiдейко 1997). Для розкопок обрано ділянку в тій частині поселення, яка розташо- вана праворуч від дороги, навпроти лісосмуги, де магнітною зйомкою виявлено аномалії від спалених будівель. Тут на поверхні були добре помітні їхні рештки у вигляді скупчень грудок обпаленої глини, які щільно залягали смугою в напрямку захід—схід. Досліджено частково рештки двох спалених будівель. будівля 1. від неї лишилося скупчення обпа- леної обмазки прямокутної в плані форми роз- мірами 20 × 7 м, що залягала на глибині від 0,2 до 0,4 м від сучасної поверхні. через це рештки будівлі були дуже пошкоджені оранкою. Крім того, в межах контуру споруди траплялися ді- лянки, де обмазки не було, можливо, внаслідок викорчовування великих дерев, що могли рос- ти на плато у пізніший час та були викорчувані при загосподарюванні зручної для ведення сільського господарства ділянки (інформація отримана в процесі провелення польових ар- хеологічних досліджень при спостереженні за культурним шаром). Обмазка була двох різновидів: з домішкою полови та без домішок. У деяких шматках об- мазки виявлено дрібні фрагменти кераміки, це може свідчити про те, що будівельну суміш готували на ділянці з культурним шаром по- переднього будівельного горизонту поселення (рис. 2; 3). здебільшого глиняна обмазка містила до- мішки полови. Товщина шматків обпаленої глини — від 5—8 до 10—15 см. На поверхні декотрих з них помітно сліди загладжування пальцями. Найбільші уламки досягали роз- мірів (20 × 20)—(20 × 30) см. випал нерівно- мірний, колір від жовтого до рожевого або чер- воного. На окремих ділянках, а саме у кв. А/5, б/4—5 тощо фрагменти обмазки були перепа- лені до стану шлаку. Шматки обпаленої гли- ни з домішкою полови зі споду мали відбитки дерев’яних конструкцій, орієнтованих пере- важно поперек довгої осі споруди. Уламки обпаленої глини без домішок були меншої товщини — від 2,0 до 5,0 см. Можливо, глину без рослинної домішки наносили, щоб вирівняти основний шар глини з домішками полови. У кв. в/2—3 виявлено рештки глиня- ного підвищення розмірами 1,9 × 1,8 м, можли- во, це залишки відкритого вогнища. У кв. в/4 зафіксовано уламок виробу з глини зі значним вмістом полови, на якому прокреслено лінію, вірогідно, це фрагмент інтер’єрної посудини — так зв. піфоса. Серед решток будівлі виявлено знаряддя праці з каменю і кременю (рис. 4). з-поміж ви- робів з каменю є фрагменти зернотерок і цілі вироби (всього 5), дворучний курант, одноруч- ний курант, п’ять каменів-абразивів, сокира- клин (рис. 4: 10). з крем’яних знарядь трапи- лися скобель для кістки-рогу (рис. 4: 2), уламки пластин, вірогідно, від серпів (рис. 4: 1, 4—6), кінцеві скребачки (рис. 4: 9, 11). знайдено та- кож важок від вертикального ткацького верс- тата, залишки дуже обгорілого знаряддя з рогу оленя. Розвали керамічного посуду були і на шарі обмазки міжповерхового перекриття, і під ним. На обмазці виявлено наступні розвали та час- тини: розвали кухонного горщика (кв. Г/2), грушоподібної посудини, миски та столової по- судини-горщика (кв. б/6), уламки столової по- судини — можливо, частина розвалу (кв. Д/3), денце столової посудини (кв. в/2), а також дон- ну частину на обмазці вогнища (в/3). Усього на шарі обмазки міжповерхового перекриття �1ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 1 (34) Відейко, М. Ю. Дослідження пізньотрипільського поселення вільховець р ис . 2 . ві ль хо ве ць , пл ан з а- ли ш кі в бу ді вл і 1 і я ми 1 з а ре зу ль та та ми ар хе ол ог іч - ни х до сл ід ж ен ь: 1 — о бм аз ка з ро сл ин ни ми до мі ш ка ми ; 2 — об ма зк а бе з до мі ш ок ; 3 — к ам ін ня ; 4 — к ер ам ік а; 5 — к іс тк и тв ар ин ; 6 — н е до - сл ід ж ен а ча ст ин а бу ді вл і; 7 — ям а 1( пл ан і за по вн ен ня ) �2 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 1 (34) Публікація археологічних матеріалів виявлено рештки щонайменше семи посудин. більшість кераміки у вигляді розвалів або частин посудин зафіксовано під шаром обмаз- ки, на земляній поверхні (рис. 3: 3, 4). з-по- між них — грушоподібна посудина (кв. А/2), дві амфорки (кв. б/3 і Г/2), кухонна посудина (кв. в/6), скупчення з шести великих столових посудин у кв. Г/4 (рис. 3: 3), біконічна посудина (кв. ж/3), дві конічні миски (кв. в/6 і Г/4), чо- тири невеликі кухонні горщики (кв. А/3, б/2, у кв. б/5 — два), кубок з чітко помітними сліда- ми повторного обпалу (кв. Е/3). Таким чином, під обмазкою міжповерхового перекриття вияв- лено уламки від 18 посудин. Ще одну кухонну посудину знайдено поряд з рештками житла у кв. в/2 (рис. 3: 4). Усього на ділянці будівлі та поряд було щонайменше 26 посудин, а саме, 7 кухонних (24,14 %) і 19 столових (73,86 %). Серед знахідок з території будівлі були та- кож фрагмент верхньої частини антропоморф- ної статуетки і кістки тварин. Кістки виявлено й поза межами будівлі, зокрема у кв. б/5, Д/5, ж/4, з/4 — кістки великої рогатої худоби. Після розбирання завалів глиняних конс- трукцій будівлі, зняття розвалів посуду та го- ризонтальної зачистки біля краю завалу обпа- леної глини, виявлено темну пляму овальної в плані ями. Розміри її у верхній частині — 2,2 × 2,4 м, глибина приблизно 1,0 м від рівня заля- гання руїн спаленого житла (рис. 2). У запов- ненні ями виявлено фрагменти керамічного посуду (всього 451, зокрема кухонного 30,15 %, столового 69,85 %), нижню частину кількох ан- тропоморфних статуеток, кістки тварин і рого- ву мотику. Досліджені залишки будівлі 1 можна реконс- труювати як двоповерхову глиняно-дерев’яну споруду каркасно-стовпової конструкції з між- поверховим перекриттям з дерев’яних плах, обмазаних глиною. випал глиняних конструк- цій стався через знищення житла ритуальною пожежею під час обряду залишення поселення. Наявність підвищення-вогнища, а також семи розбитих посудин на шарі конструкцій міжпо- верхового перекриття вказує, що житловим був другий поверх споруди. На першому поверсі із земляною долівкою зосереджувався виробни- чий інвентар (зернотерки, абразиви) та посуд. Стратиграфічне співвідношення ями та реш- ток житла свідчить, що яма була заповнена до початку будівництва оселі, себто належить до давнішого, ніж житло 1, будівельного горизон- ту поселення. відтак, матеріал з заповнення ями є давнішим за керамічний комплекс спо- руди, хоча типологічно від нього практично не відрізняється. будівля 2 була за 12 м на захід від житла 1. встановлені магнітною розвідкою розміри спо- рис. 3. вільховець, дослідження залишків будівлі 1: 1 — залягання обмазки; 2 — розвал великої посудини під завалом обмазки; 3 — скупчення з шести посудин під завалом обмазки; 4 — кухонний горщик серед решток будівлі �3ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 1 (34) Відейко, М. Ю. Дослідження пізньотрипільського поселення вільховець руди — 15 × 6 м. Для її вивчення закладено розкоп розмірами 4 × 4 м. Рештки будівлі — обпаленої глини — залягали на глибині 0,2— 0,3 м і були дуже пошкоджені оранкою. Об- мазка дерев’яних конструкцій цієї будівлі так само мала домішки полови та відбитки дерева зі споду. Серед обмазки виявлено частини роз- валів посуду, теж дуже пошкоджені оранкою. Дослідження будівлі 2 показало, що магніт- ною зйомкою навіть із застосуванням магніто- метрів ММП-203 можна виявити навіть украй пошкоджені оранкою залишки давніх споруд. рис. 4. вільховець, знаряддя праці з будівлі 1 і ями 1: 1—9, 11 — кремінь; 10 — камінь �4 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 1 (34) Публікація археологічних матеріалів ЗнАхідки: хАрАктеристикА і дАтУВАннЯ Керамічний комплекс поселення вільховець представлено знахідками з двох об’єктів: будів- лі 1 та ями 1. з будівлі 2 кераміка нікуди не зникла, але знайдені там фрагменти стінок по- судин, приналежність яких до певної форми не- можливо визначинтити, тому вони не залучені до порівняльного процесу. Колекції — нерівно- цінні за чисельністю та характером знахідок, адже серед руїн будівлі виявлено переважно розвали посуду, в ямі — уламки, тож їх склад- но порівнювати. Проте, маючи в розпоряд- женні цілі форми, в багатьох випадках можна встановити, від яких типів посуду походили уламки, виявлені в ямі. Слід нагадати також, що кераміка з будівлі зазнала повторного ви- палу, частково деформована і втратила розпис через дію вогню ритуальної пожежі, натомість фрагменти з ями презентують керамічні виро- би у їхньому початковому стані. Кераміка з будівлі 1 — це розвали 7 кухон- них і 19 столових посудин. Кухонний посуд ви- рис. 6. вільховець, яма 1, фрагменти кухонного посуду, прикрашені відбитками шнура й гусенички рис. 5. вільховець, яма 1, уламки кухонного посуду: 1—3, 5, 7 — прикрашені смугастим загладжуванням �5ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 1 (34) Відейко, М. Ю. Дослідження пізньотрипільського поселення вільховець готовлено з глини з домішками піску та / або жорстви, поверхню ретельно вирівняно або смугасто загладжено. Представлено тільки горщики, декоровані приплюснутими зверху круглими виступами, розміщеними на пліч- ках (рис. 8: 1—3). Столовий посуд виготовлено з глини з домішками піску, іноді — жорстви. Поверхню вкрито ангобом жовто-гарячого або червоного кольору, розпис нанесено темно-ко- ричневою або чорною фарбою. Слід зважати на ту обставину, що через повторний випал посуду, знайденого серед решток будівлі, колір ангобу та розпису міг дещо змінитися. з форм столового посуду простежено конічні миски різ- них розмірів (рис. 8: 5), амфорки, сферо-конічні посудини з циліндричною горловиною (рис. 9: 3) і горщики. Орнаментальна композиція вели- кї сфероконічної посудини має аналогії в ма- теріалах пам’яток типу варварівка XV у Мол- дові (Ткачук 2005, с. 313—314). Керамічні вироби з ями 1 представлено фраг- ментами, що походять від тих само груп кухон- ного та столового посуду з аналогічними тех- нологічними характеристиками. Асортимент кухонного посуду обмежено горщиками, однак їхній декор різноманітніший (рис. 5—7). Ок- рім виробів з гладенькою поверхнею тут знай- дено фрагменти з горизонтальним смугастим загладжуванням на тулубі та вертикальним на вінцях (рис. 5: 1—3, 7; 6: 1). Один уламок декоровано відбитками штампа (рис. 5: 2), на двох фрагментах (вірогідно, від одного горщи- ка) подвійний ряд відбитків перевитого шнура (гусеничок) нанесено під вінцями (рис. 6: 1). На одному фрагменті прокреслений орнамент у вигляді суцільної смуги з вертикальних ко- ротких штрихів (рис. 5: 4). Лише два фрагменти горщиків мають на плічках наліпний декор у вигляді так зв. рі- жок, типовий для комплексів етапу Трипіл- ля СІІ (рис. 5: 6; 6: 7). Такі горщики трапили- ся, приміром, на поселенні косенівської групи Шарин ІІІ, де вони становлять провідну групу кухонної кераміки (Куштан 2015, рис. 1; 2). На двох уламках відбитки гусенички роз- міщено у верхній частині вінець (рис. 6: 3, 5). Декор гусеничкою є досить поширеним на ке- раміці енеолітичного горизонту (дереївська культура) поселення Молюхів бугор (Нераден- ко 2017, рис. 22—27 та ін.). На посуді з вільхів- ця є декор у вигляді відбитків простого шнура в один, два чи три ряди (рис. 6: 2, 4; 7: 6). На од- ному уламкові відбиток простого шнура допов- нено декором з гусеничок (рис. 7: 6). Компози- ції на вінцях і плічках, що включали відбитки кількох рядів шнура, теж були популярними на кераміці дереївської культури у Молюхово- му бугрі (Котова 2013, рис. 138, 141; Нераден- ко 2017, рис. 25, 30—31). Складніший декор мав великий горщик з ями, від якого збереглося декілька уламків верхньої частини з вінцями (рис. 7: 1—5). Ком- позиція на горловині має вигляд V-подібної фігури із стрічок, створених відбитками гусе- нички (рис. 7: 1—3). Аналогічні V-подібні фігу- ри, але виконані різними штампами, трапля- ються на посуді з поселення Дереївка (Котова 2013, рис. 18: 5; 26: 3, 5; 99: 3). Досить часто їх зафіксовано і на посуді такої пам’ятки де- реївської культури як Молюхів бугор (Котова рис. 7. вільховець, яма 1, фрагменти кухонного посуду: 1—5 — велика ку- хонна посудина; 6 — посудина, при- крашена «гусеничками» �6 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 1 (34) Публікація археологічних матеріалів 2013, рис. 132: 2; Нераденко 2017, рис. 32; 36; 37). Композиція з двох рядів таких відбитків, розташованих під кутом, прикрашала плічка горщика поміж пластичними виступами з від- битками гусенички (рис. 7: 4, 5). Подібні ком- позиції з використанням гусенички є типовими для посуду з енеолітичного горизонту Молюхо- ва бугра (Нераденко 2017, рис. 26—28 .). Розписний посуд з ями 1 представлено та- кими формами: миски конічні та напівсфе- ричні (рис. 8: 9—13), кубки (рис. 8: 7, 8; 9: 2), горщики (рис. 9: 1), сфероконічні посудини з циліндричною горловиною (рис. 8: 4, 6; 9: 4—6). Привертає увагу відсутність фрагментів профільованих S-подібних мисок, типових для епонімної пам’ятки косенівської групи (бузян 2004, с. 253). Як бачимо, керамічний матеріал з ями — різноманітніший, ніж з житла, і за формою, і особливо за декором кухонного посуду. рис. 8. вільховець, керамічний посуд: 1—3, 5 — будівля 1; 4, 6—13 — яма 1 ��ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 1 (34) Відейко, М. Ю. Дослідження пізньотрипільського поселення вільховець Що стосується датування керамічного комп- лексу з поселення вільховець у межах власне косенівської групи, то за такими ознаками як горщики, оздоблені смугастим загладжуванням на вінцях незначне число кухонних горщиків з наліпними ріжками (типових для відомих нам косенівських пам’яток, а саме тих, які є у чер- каській обл.), орнаментальні композиції сферо- конічного посуду, що мають аналогії в кераміці пам’яток типу варварівка XV, а також орнамен- тація конічних мисок поселення вільховець, на наш погляд, його слід віднести до початкового етапу існування косенівської групи. На такі самі висновки наводить не чисель- на, але досить виразна серія антропоморфної пластики (рис. 10). Привертають увагу жіночі статуетки, що відрізняються від фігурок вихва- тинського типу, характерних для антропоморф- ної пластики Трипілля СІІ в цілому, зокрема й поселення Шарин ІІІ (Куштан 2015, рис. 5: 13). рис. 9. вільховець, керамічний посуд: 1,2, 4—6 — яма 1; 3 — будівля 1 �8 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 1 (34) Публікація археологічних матеріалів Абсолютне дАтУВАннЯ поселеннЯ чотири ізотопні визначення, отримані з проб (кістки тварин), взятих у ямі 1, дали дати, що припадають на першу половину ІІІ тис. до н. е. — між 2800—2400 вС (таблиця). Подібне датування пам’ятки косенівського типу постає явно омолодженим. Причину цьо- го, вірогідно, слід убачати в розташуванні посе- лення на території Українського кристалічного щита, де річки живляться за рахунок джерел з підвищеним вмістом радіоактивних речовин. Це може впливати на результати датування, якщо використано зразки кісток тварин, склад яких відповідним чином змінився, зокрема, неоднора- зово лабораторно зафіксовано понижений вміст колагену. Подібний ефект спостерігався у цьому регіоні, приміром, для поселення етапу вІІ біля с. Небелівка, яке дало низку омолоджених дат (усна інформація М. Ковалюха при особистій зустрічі 12.07.2010 року), що сягали кінця ІІІ тис. до н. е. вихід полягає у використанні ін- ших матеріалів для датування або в датуванні великих серій зразків з кістки з наступною виб- раковкою невідповідних результатів. Серія з 10 ізотопних дат, отримана для іншо- го поселення косенівської групи — Шарин ІІІ — вкладається загалом у проміжок 3500—3100 вС, а, на думку дослідника пам’ятки, її слід датува- ти 3300—3200 вС (Куштан 2015, табл. 1; с. 438). враховуючи ту обставину, що вільховець є ранішою пам’яткою, поселення цілком мало би датуватися перед 3500 вС. Такому висновку не перечить ізотопне датування енеолітичного горизонту Молюхова бугра в проміжку 3950— 3550/3500 вС (Нераденко 2017, с. 479), зв’язок з яким встановлено на підставі аналогій у декорі кухонного посуду та за наявністю «імпортів» ке- раміки з поселень косенівської групи. ВисноВки Трипільське поселення біля с. вільховець на- лежить до косенівської групи поселень і вірогід- но передує в часі таким пам’яткам як Косенівка та Шарин ІІІ. воно є одним з найбільших посе- лень косенівської групи і демонструє початковий етап її існування та поширення. безперечно, по- селення вільховець становить значний інтерес для подальшого дослідження, в першу чергу розкопок, зважаючи на його хронологічну пози- цію та зв’язки з сусідніми культурами. Традиція багатої орнаментації кухонного по- суду з ями 1 у вільховці має аналогії в прийомах і системі декорування кераміки таких пам’яток як Дереївка й Молюхов бугор, на що вже звер- тали увагу (Videiko 1994). Це цілком трипіль- ський посуд, однак з елементами декору інших традицій. Подібного досі не виявлено на інших пам’ятках косенівської групи. Цю обставину можна пояснити тим, що вільховець є найсхід- нішим косенівським поселенням, найближчим до ареалу поширення комплексів типу Дереїв- ка (біля с. Дереївка Онуфріївського р-ну Кіро- воградської обл.) і Молюхів бугор (біля с. Но- воселиця чигиринського р-ну черкаської обл.). Молюхів бугор — пам’ятка багатошарова, що побутувала досить довго. Там виявлено сліди контактів місцевого населення з різночасовими групами трипільців: канівською й косенівською (Нераденко 2017, відповідно, фото 4: 2 і 3). Тож і відповідні знахідки у вільховці, віддаленому від цього місця лише на 130—140 км, себто на менше, ніж тиждень, пішого шляху, не диву- ють. Таким чином, знахідки з вільховця свід- чать про існування контактів трипільського та сусіднього населення дереївської культури і заслуговують на комплексне вивчення разом з матеріалами Молюхова бугра та Дереївки. Ізотопний аналіз, вільховець Індекс вР вС Kі-6922 4170 ± 55 2422 ± 115 Kі-6923 4165 ± 60 2766 ± 96 Kі-6924 4205 ± 50 2786 ± 84 Kі-6925 4225 ± 55 2792 ± 86 рис. 10. вільховець, керамічна пластика з будівлі 1 і ями 1 �9ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 1 (34) Відейко, М. Ю. Дослідження пізньотрипільського поселення вільховець літерАтУрА бузян, Г. М. 2004. Косенівка. в: відейко, М. Ю. (ред.). Енциклопедія трипільської цивілізації. Київ: Укрполіграфмедіа, ІІ, с. 252-253. відейко, М. Ю. 1997. Розкопки поселення трипіль- ської культури біля с. вільховець. Археологiчнi дослiд- ження в Українi 1993 р., с. 30-33. відейко, М. Ю. 2004а. Косенівська група. в: війдей- ко, М. Ю. (ред.). Енциклопедія трипільської цивіліза- ції. Київ: Укрполіграфмедіа, ІІ, с. 254-255. відейко, М. Ю. 2004b. вільховець. в: відейко, М. Ю. (ред.). Енциклопедія трипільської цивілізації. Київ: Укрполіграфмедіа, ІІ, с. 99. Дудкін, в. П. 2004. вільховець. План поселення за даними археолого-магнітометричних досліджень. в: ві- дейко, М. Ю. (ред.). Енциклопедія трипільської цивілі- зації. Київ: Укрполіграфмедіа, ІІ, с. 99-100. Котова, Н. С. 2013. Дереивская культура и памят- ники нижнемихайловского типа. Киев; Харьков: Май- дан. Куштан, Д. 2015. Керамічний комплекс пізньотри- пільського поселення Шарин ІІІ. в: Дяченко, О., Ме- нотті, ф., Рижов, С., бунятян, К., Кадров, С. (ред.). Культурний комплекс Кукутень-Трипілля та його сусіди. Збірка наукових праць пам’яті Володимира Круца. Львів: Астролябія, с. 429-439. Мовша, Т. Г. 1990. Косеновская локальная группа трипольско-кукутенской общности. в: Ковалева, И. ф. (ред.). Проблемы истории и археологии Нижнего Под- нестровья. белгород-Днестровский, с. 57-59. Нераденко, Т. 2017. Молюхів Бугор. черкаси: чаба- ненко Ю. А. Стефанович, в. А., Диденко, О. П. 1968. Археологи- ческие памятники Уманщины. Умань (рукопис). Ткачук, Т. 2005. Знакові системи Трипільсько-куку- тенської культурно-історичної спільності (мальова- ний посуд). вінниця: Нова Книга, І. Шишкін, К. в. 1973. з практики дешифрування ае- рофотознімків в археологічних цілях. Археологія, 10, с. 32-40. Videiko, M. Yu. 1994. Tripolye — «pastoral» contacts. Facts and character of interactions. Baltic-Pontic studies, 2, p. 5-28. Videiko, M. Yu. 1999. Radiocarbon dating chronology of the Late Tripolye culture. Baltic-Pontic studies, 7, p. 34- 71. REFEREnCEs Buzіan, Н. M. 2004. Kosenivka. In: Videjko, M. Yu. (ed.). Entsyklopediіa trypilskoi tsyvilizatsii. Kyiv: Ukrpoligrafme- dia, II, s. 252-253. Videjko, M. Yu. 1997. Rozkopky poselennia trypilskoi kultury bilia s. Vilkhovets. Arheolohichni doslidzhennia v Ukraini 1993 r, s. 30-33. Videjko, M. Yu. 2004a. Kosenivska hrupa. In: Videjko, M. Yu. (ed.). Entsyklopediіa trypilskoi tsyvilizatsii. Kyiv: Ukr- poligrafmedia, II, s. 254-255. Videjko, M. Yu. 2004b. Vilkhovets. In: Videjko, M. Yu. (ed.). Entsyklopediіa trypilskoi tsyvilizatsii. Kyiv: Ukrpoli- grafmedia, II, s. 99. Dudkin, V. P. 2004. Vilkhovets. Plan poselennia za dany- my arkheoloho-magnitometrychnykh doslidzhen. In: Videjko, M. Yu. (ed.). Entsyklopediіa trypilskoi tsyvilizatsii. Kyiv: Ukr- poligrafmedia, II, s. 99-100. Kotova, N. S. 2013. Dereivskaia kultura i pamiatniki nizh- nemikhajlovskogo tipa. Kiev; Kharkov: Majdan. Kushtan, D. 2015. Keramichnyj kompleks piznotrypilskoho poselennia Sharyn III. In: Dyachenko, O., Menotti, F., Ryzhov, S., Bunyatyan, K., Kadrov, S. (eds.). Kulturnyj kompleks Kuku- ten-Trypillia ta jogo susidy. Zbirka naukovykh prats pam’iati Volodymyra Krutsa. Lviv: Astroliabiia, s. 429-439. Movsha, T. G. 1990. Kosenovskaia lokalnaia gruppa tripol- sko-kukutenskoi obshchnosti. In: Kovaliova, I. F. (ed.). Prob- lemy istorii i arkheologii Nizhnego Podnestrovia. Belgorod- Dnestrovskij, s. 57-59. Neradenko, T. 2017. Molyukhiv Bugor. Cherkasy: Chabanenko Yu. A. Stefanovich, V. A., Didenko, O. P. 1968. Arkheologicheskie pamiatniki Umanshchiny. Uman (rukopis). Tkachuk, T. 2005. Znakovi systemy Trypilsko-kukutenskoi kulturno-istorychnoi spilnosti (malovanyj posud). Vinnytsia: Nova Knyga, I. Shyshkin, K. V. 1973. Z praktyky deshyfruvannia aero- fotoznimkiv v arkheolohichnykh tsiliakh. Arkheolohiia,10, s. 32-40. Videiko, M. Yu. 1994. Tripolye — «pastoral» contacts. Facts and character of interactions. Baltic-Pontic studies, 2, p. 5-28. Videiko, M. Yu. 1999. Radiocarbon dating chronology of the Late Tripolye culture. Baltic-Pontic studies, 7, p. 34-71. M. Yu. Videiko the eXploration at the late trypillia Site vilKhovetS Trypillya culture site near the village of Vilkhovets of Zvenyhorod Region of Cherkasy Oblast is one of the largest sites of the Kosenivka group from the end of CI — begin- ning of the CII stages of the Trypillia culture. It is occupied the area ca. 180 hectares. Large-scale magnetic survey on part of this territory and archaeological excavation were carried out here in the ninetees of the 20th century. The results of these researches and materials from the storage are published in the paper. The remains of burned two-storied dwelling were dis- covered in 1992. All the finds came from the remains of the house and the pit covered by it. Painted pottery from both objects is typical for the Kosenivka group. The so- called «kitchenware» was non-numerous. The fragments of striped smoothing over the neck of the pots indicate the earlier position within the Kosenivka group. Of particular interest are the remains of «kitchen» pots decorated in the style of Moliukhiv Buhor group which is associated by re- searchers with the Dereivka culture. The previously published C14 dates look like «younger» which may be reasoned by the peculiarities of the geol- ogy of this area, rich in natural radioactive substances. The Vilkhovets settlement can be dated before 3500 BC by comparson to the later Kosenivka settlements and sites of Dereivka culture. Vilkhovets may be the earliest settlement of Kosenivka group located at its eastern borders. This situation led to contacts with Moliukhiv Buhor group of Dereivka culture which is reflected by the decoration of Vilkhovets «kitchen ware» from one hand and by finds of painted pottery at Molukhiv Bugor (located at 140 km to East) from other hand. Consequently, Vilkhovets is an important site from several points of view: the development of the latest group of the Trypillia proto-cities and contacts of Trypillia people with steppe population in ca. middle 4th Millenium BC. Keywords: Trypillia culture, Kosenivka group, settle- ment, Vilkhovets. Одержано 10.11.2019 ВідеЙко Михайло, доктор історичних наук, старший науковий співробітник, завідувач НДЛ археології істо- рико-філософського факультету, Київський університет імені бориса Грінченка, пр. Маршала Тимошенка, 13б, Київ, 04210, Україна. videiKo mykhailo, Doctor of Historical Sciensec, sen- ior researcher, chief of Laboratory of Archaeology, Borys Grinchenko University, Marshala Tymoshenka, 13B, Kyiv, 04210, Ukraine. ORCID: https://orcid.org/0000-0002-8708-0749, e-mail: my.videiko@kubg.edu.ua.

Дослідження пізньотрипільського поселення Вільховець

Institution

Ähnliche Einträge