Дослідження Вишгорода у 1936 р.

Проаналізовано архівні й фондові матеріали з розкопок Вишгорода 1936 р., уточнено хронологію, місце розташування житлових, господарських споруд і поховальних комплексів, а також датування речових знахідок із культурно-хронологічних горизонтів давньоруського, золотоординського та нового часів....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2020
1. Verfasser:	Капустін, К.М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут археології НАН України 2020
Schriftenreihe:	Археологія і давня історія України
Schlagworte:	Публікація археологічних матеріалів
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169458
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Дослідження Вишгорода у 1936 р. / К.М. Капустін // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2020. — Вип. 1 (34). — С. 132-151. — Бібліогр.: 37 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-169458
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1694582020-06-14T01:26:56Z Дослідження Вишгорода у 1936 р. Капустін, К.М. Публікація археологічних матеріалів Проаналізовано архівні й фондові матеріали з розкопок Вишгорода 1936 р., уточнено хронологію, місце розташування житлових, господарських споруд і поховальних комплексів, а також датування речових знахідок із культурно-хронологічних горизонтів давньоруського, золотоординського та нового часів. The archives and archaeological materials from excavations in Vyshgorod in 1936 are analysed in the paper. This year the large-scale excavations were conducted on the territory of the old city: near the church of st. Borys and Hlib, two sites in the northeast part of the hillfort and few trenches in different parts of the town. The obtained results correlate with the reports of the narrative sources and indicate the significant development of the city in the period from the 11th to the mid-13th century. 2020 Article Дослідження Вишгорода у 1936 р. / К.М. Капустін // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2020. — Вип. 1 (34). — С. 132-151. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. 2227-4952 DOI: https://doi.org/10.37445/adiu.2020.01.09 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169458 902-028.42(091)(477.41) uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Публікація археологічних матеріалів Публікація археологічних матеріалів
spellingShingle	Публікація археологічних матеріалів Публікація археологічних матеріалів Капустін, К.М. Дослідження Вишгорода у 1936 р. Археологія і давня історія України
description	Проаналізовано архівні й фондові матеріали з розкопок Вишгорода 1936 р., уточнено хронологію, місце розташування житлових, господарських споруд і поховальних комплексів, а також датування речових знахідок із культурно-хронологічних горизонтів давньоруського, золотоординського та нового часів.
format	Article
author	Капустін, К.М.
author_facet	Капустін, К.М.
author_sort	Капустін, К.М.
title	Дослідження Вишгорода у 1936 р.
title_short	Дослідження Вишгорода у 1936 р.
title_full	Дослідження Вишгорода у 1936 р.
title_fullStr	Дослідження Вишгорода у 1936 р.
title_full_unstemmed	Дослідження Вишгорода у 1936 р.
title_sort	дослідження вишгорода у 1936 р.
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2020
topic_facet	Публікація археологічних матеріалів
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169458
citation_txt	Дослідження Вишгорода у 1936 р. / К.М. Капустін // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2020. — Вип. 1 (34). — С. 132-151. — Бібліогр.: 37 назв. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT kapustínkm doslídžennâvišgorodau1936r
first_indexed	2025-07-15T04:16:35Z
last_indexed	2025-07-15T04:16:35Z
_version_	1837685009974034432
fulltext	132 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 1 (34) УДК 902-028.42(091)(477.41) DOI: 10.37445/adiu.2020.01.09 К. М. Капустін дослідженнЯ ВишгородА У 1936 р. Проаналізовано архівні й фондові матеріали з роз- копок Вишгорода 1936 р., уточнено хронологію, місце розташування житлових, господарських споруд і по- ховальних комплексів, а також датування речових знахідок із культурно-хронологічних горизонтів дав- ньоруського, золотоординського та нового часів. ключові слова: Вишгород, городище, посад, Русь, золотоординська доба, Новий час, матеріальна культура. ВстУп Археологічні дослідження вишгорода, виз- начного економічного та церковно-релігійного осередку Середнього Подніпров’я Х—ХІІІ ст., розпочалися від середини — другої половини ХІХ ст. Приміром, у 1845 р. О. Ставровський роз- копав курган Хрещатий, що стояв на дорозі до Межигір’я, а 1874 р. в. б. Антонович — два кур- гани в урочищі Костина Нивка та ще один в уро- чищі батишева могила (Антонович 1895, с. 18). Початок систематичних археологічних до- сліджень у місті пов’язаний із роботами Інс- титуту історії матеріальної культури УРСР та Московського державного історичного музею в середині — другій половині 1930-х рр. Тоді, упродовж 1934—1937 рр., здійснено розкопки ділянок навколо нинішньої борисоглібської церкви (досліджено фундаменти і прилеглу до середньовічного храму територію), біля північ- ної частини західного валу, на валу з півден- но-західного боку городища (проаналізовано стратиграфію, конструктивні особливості фор- тифікаційних споруд, здійснено пошук в’їзних воріт, деталізовано план міської забудови тощо). Декілька розкопів закладено у східній частині городища: частині плато, що тягнеться вузькою смугою від яру і оточує городище з пів- ночі до балки, яка врізається в плато городища з півдня (Довженок 1950, с. 66). У повоєнні роки масштабні розкопки про- вадила експедиція в. й. Довженка в 1947 р. у східній і північно-західній ділянках городища. відтак, уточнено стратиграфію пам’ятки, про- стежено залишки житлової та господарської за- будови середньовічного міста кінця Х—XIV ст. У 1950—1960-ті рр. значних робіт на пам’ятці не провадили, розкопки літописного міста (рис. 1) поновили тільки в 1970-ті рр., вони тривають й досі (Капустін 2018, с. 147, 156). У пропонованій статті зосередимося на ма- теріалах розкопок 1936 р. (проаналізуємо планіграфію та стратиграфію кожного розко- пу, а також знахідки з об’єктів відповідно до їх культурно-хронологічної приналежності), адже саме тоді здійснено масштабні дослідження на території давнього міста: на території садиби та неподалік церкви свв. бориса та Гліба, а та- кож у північно-східній частині пам’ятки та її околицях. змушені констатувати, що більшість матеріалів досі не введено до наукового обігу. Підступитися до них було складно через непов- ну й скупу інформацію польової документації, певну депаспортизацію і часткову втрату знахі- док, що зберігаються в Наукових фондах Інс- титуту археології (кол. № 5) та Археологічному музеї ІА НАН України. У рубрикації подачі матеріалу ми дотримувалися назв та нумера- ції ділянок, які використовували дослідники, позначаючи конкретні місця розкопок. Керівництво роботами здійснювали Т. М. Мов- чанівський (начальник експедиції) і в. К. Гон- чар (ділянка 4), Г. М. зацепіна (ділянка 1, роз- відка W) та Д. П. Натансон (ділянка 1). Розпочнемо з розкопок, що проводились на садибі сучасної церкви свв. бориса і Гліба.© К. М. КАПУСТІН, 2020 133ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 1 (34) Капустін, К. М. Дослідження вишгорода у 1936 р. ділЯнкА 1 Розкоп, розміром 20 × 5 м, закладений на пів- денно-східному схилі дитинця був орієнтований довгою віссю за лінією північ-південь (зацепіна 1936b, с. 53). Стратиграфічна ситуація на ділян- ці, характерна для багатошарових пам’яток і свід- чить про її тривале використання: під шаром де- рну зафіксовано завал будівельного сміття (кв. 3, 4), завтовшки до 0,4 м, нижче — однорідний тем- но-сірий гумусований суглинок «чорноземного типу» потужністю від 1,5 м у кв. 4 до 2,0 м у кв. 2, під ним — прошарок жовтого супіску, завтовшки до 1,8 м (рис. 2: 1; 3: 1). Материк, бура глина, за- лягав на глибині 3,5—4,0 м від рівня денної по- верхні (зацепіна 1936b, с. 53). за час робіт розкопано низку житлових та господарських споруд доби Середньовіччя, Но- вого часу. за нотатками в щоденниках авторів розкопок та археологічними матеріалами, що зберігаються у фондах ІА НАН України, дав- ньоруським періодом можна датувати лише незначне число об’єктів. До таких, зокрема, належать залишки фундаментів та стіни мо- нументальної споруди давньоруського часу (рис. 5), на чому зупинимося далі, а також гос- подарські об’єкти та наземна споруда у кв. 7—8 та в прирізці до кв. 3. Із заповнення ями 1 (діа- метр 0,89 м, глибина 0,44 м), конічної форми, походять декілька уламків гончарних горщи- ків давньоруського часу (?) (Археологічні… 1936а, с. 3), з ями 2, округлої в плані форми, діаметром 1,6 м і завглибшки 1,45 м, — дрібні уламки кісток, каміння та фрагменти гончар- них горщиків (рис. 2: 5) з невисокою шийкою, вираженими плічками та округлими загнути- ми досередини вінцями із закраїною зсереди- ни, датовані ХІІ—ХІІІ ст. (Натансон 1936, с. 40, 41). Такий посуд є добре знаний за матеріала- ми розкопок середньовічних пам’яток України, рис. 1. вишгород, архе- ологічна карта (за Р. С Орловим): 1 — курган на місці сучасного кладови- ща; 2 — курган Хреща- тий; 3 — курган варавина могила; 3а — могильник Костина Нивка; 4 — бати- шева могила; 4а — могиль- ник Могилки в Ставках; 5 — могильник на садибі Дорошенка; 6 — церква свв. бориса і Гліба; 7 — мо- гильник на східному схилі городища; 8 — курган на вул. Межигірського Спаса; 9 — поховання на посаді; 10 — поховання на місці кінотеатру «Мир» 134 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 1 (34) Публікація археологічних матеріалів р ис . 2 . ви ш го ро д, ді ля н- ка 1 , кв . 1 — 4: 1 — пл ан і ст ра ти гр аф ія ро зк оп у 1; зн ах ід ки : 2 , 3 — с по ру да 2 ; 5 — я ма 2 ; 6 , 7 — с по ру да 1 ; 8, 9 — к ул ьт ур ни й ш ар п о- хо ва нь у п ів де нн о- за хі дн ом у ку ті р оз ко пу 135ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 1 (34) Капустін, К. М. Дослідження вишгорода у 1936 р. білорусі та Росії (Толочко 1981, с. 298—301; Малевская 2005, с. 37; возний 2009а, с. 228). У північно-східному кутку кв. 8 простежено за- лишки наземної споруди №1 у вигляді незначно заглибленого у лесоподібний ґрунт котловану, імовірно, підквадратної у плані форми, запов- неного сіро-попелястим супіском. Досліджена його частина становить 1,72 × 1,36 м. Долівка приміщення — шар жовтого глею із включен- нями дрібних вугликів, знаходилась на гли- бині 1,36—1,72 м. біля північного краю споруди розчищено скупчення печини, яке, на думку Д. Н. Натансон, маркує місце розташування якоїсь теплотехнічної споруди (1936, с. 30). Ке- рамічний посуд із заповнення котловану реп- резентовано уламками гончарних горщиків з добре вираженою вигнутою шийкою, високими плічками та манжетоподібними вінцями (рис. 2: 6, 7). Аналогічні вироби траплялися у культур- ному шарі та об’єктах давньоруського часу з території Середнього Подніпров’я, межиріччя Сірету та Дністра, Побужжя і датували ХІ — по- чатком ХІІ ст. (Толочко 1981, с. 298—301; Ма- левская 2005, с. 33; возний 2009а, с. 225—226). У південній частині розкопу, розширеній нав- проти кв. 2 зафіксовано піч 1, овальної форми, видовжену за лінією північний захід—півден- ний схід, з устям із південного сходу. Її стінки збереглися на висоту 0,35—0,38 м і були обпа- лені до червоного кольору. На думку авторів розкопок, піч неодноразово перебудовували, на що вказує декілька черенів: перший, завтовш- ки 0,015—0,020 м, виявлено на глибині 0,88 м; другий і третій, зафіксовано на глибині 0,91 та рис. 3. вишгород, ділянка 1, кв. 5—8: 1 — план і стратиграфія розкопу 1; 2—4 — знахідки з культурного шару навколо храму 136 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 1 (34) Публікація археологічних матеріалів рис. 4. вишгород, ділянка 1: 1 — піч 2; 2—6, 9 — знахідки із заповнення печі 2 і навколо неї; 7 — уламок ножа з ями під піччю 4; 8 — печі 3 і 4; 10—12 — знахідки із заповнення печі 1 13�ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 1 (34) Капустін, К. М. Дослідження вишгорода у 1936 р. 0,93 м всередині топки, а також нижче північ- ної та південної стінок печі. Аналіз стратигра- фії уможливив реконструювати розміри тепло- технічної споруди на ранньому (1,25 × 1,14 м) та пізньому (1,00 × 0,72 м) етапах її існування (Натансон 1936, с. 40, 41). Із заповнення спору- ди походять декілька уламків верхніх частин гончарних горщиків з невисокою шийкою, ви- раженими плічками та округлими загнутими досередини вінцями із закраїною (рис. 4: 10, 12). Такий посуд неодноразово фіксували в об’єктах ХІІ—ХІІІ ст. з Києва, вишгорода, чернігова та інших міст Русі (Толочко 1981, с. 298—301; Ма- левская 2005, с. 37; возний 2009а, с. 228). Тут же знайдено практично цілий залізний ніж (рис.4: 11) типовий для середньовічних пам’яток Пів- денної Русі (возний 2009b, с. 187). До цього ж культурно-хронологічного гори- зонту належать дві стовпові ями, зафіксовані в кв. 6, що маркують якийсь легкий навіс. в ямах були уламки гончарного посуду давньорусько- го часу, фауністичні рештки та фрагмент кре- меню (Натансон 1936, с. 31). важливими для аналізу забудови та вивчен- ня матеріальної культури населення Нового часу (XVI—XVIII ст.) є знахідки з розкопок на- земної споруди 2, від якої вцілів північний кут у кв. 1. Тут на глибині 1,06—1,45 м виявлено слі- ди дерев’яних колод завдовжки 2,07 м і 3,4 м, що утворювали кут у 90°. На рівні долівки, на шарі сірого супіску з попелом, перекритого шаром щільного брунатного глею з домішкою вугликів, зафіксовано перетрухлі дерев’яні дошки, ймовір- но, від підлоги. У споруді 2 трапилися фрагмен- ти гончарного посуду з поливою та без неї, які за особливостями профілювання та орнаментуван- ня відносяться до XVII—XVIII ст., фауністич- ні рештки тощо (зацепіна 1936b, с. 41—42, 45). Індивідуальні знахідки представлено кістяним виробом (гральна фігурка?) та кістяним кільцем (там само, с. 43). знайдено також уламки скля- них тонкостінних патинованих посудин (рис. 2: 2, 3) — келихів, датованих XVIII—XIX ст. До цього ж культурно-хронологічного гори- зонту належать два поховання, орієнтовані го- ловою на захід, виявлені в південно-західному кутку розкопу. Небіжчики лежали у дерев’яних домовинах (довжиною 1,91, 2,08 м, шириною 0,63 і 0,64 м відповідно) випростано на спині, руки покладено вздовж тіла (поховання 1) або кистями на тазу (поховання 2). У засипці од- нієї могильної ями виявлено декілька фраг- ментів скляних браслетів давньоруського часу (зацепіна 1936b, с. 79—80), нижче — монету 1811 р. (там само, с. 107). Із культурного шару неподалік поховань походить нижня частина амфори та сердолікова намистина бочкоподіб- ної форми (рис. 2: 8—9). Стратиграфія й кон- текст знахідок уможливили датувати ці похо- вання серединою — другою половиною ХІХ ст. і пов’язати з церковним кладовищем (?), розта- шованим поряд. значне число об’єктів складно датувати через відсутність даних про знахідки. йдеться, пере- дусім, про декілька гончарних печей, виявле- них у кв. 1—2. вони знаходилися на невеликій площі і розташовувалися у ряд по лінії північ- ний захід — південний схід, одна теплотехнічна споруда розташовувалась на південь від інших. рис. 5. вишгород, план розко- пів фундаментів борисоглібсь- кої церкви 1935—36 рр. 138 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 1 (34) Публікація археологічних матеріалів Піч 2 — підквадратної форми (рис. 2: 1; 4: 1), дещо видовжена за лінією схід-захід (розміром 1,05 × 0,97 м), була побудована із цегли, яка ле- жала пласкою стороною одна на одній. Стінки печі обмазано глиною та обпалено до рудого ко- льору. У топковій камері розчищено залишки череня із шматків перепаленої цегли, вкритих шаром обпаленої до рудого кольору глини. На їхній поверхні добре помітні сліди загладжу- вання та відбитки пальців (зацепіна 1936b, с. 11). ззовні простежено вимостку з фрагментів плиткової цегли без слідів обпалу завдовжки від 0,73 до 1,08 м і завширшки від 0,23 до 0,32 м. На думку авторів розкопок, устя печі було з східної сторони, на що вказували сліди обпалу ззовні (зацепіна 1936b, с. 11—12). Під час розчистки теплотехнічної споруди та навколо неї виявле- но артефакти доби Середньовіччя-Нового часу: уламки скляних браслетів, денця скляного ке- лиха, штофу, ікло кабана тощо (рис. 4: 2—6, 9). Піч 3, овальної у плані форми, видовжена за лінією північний захід—південний схід (розмі- ри 0,90 × 0,65 м) з устям з південного сходу була зафіксована на глибині 0,53 м (рис. 4: 8). Її сті- ни, завтовшки 0,18 м, вціліли на висоту 0,38 м (зацепіна 1936b, с. 19). Як зазначила Г. М. за- цепіна, теплотехнічну споруду неодноразово перебудовували, на що вказує кілька черенів. Перший (верхній) — шар жовто-коричневої доб- ре обпаленої глини — залягав на 0,35 м нижче від рівня вцілілих стін печі. У шарі засипки над ним виявлено уламки гончарного посуду давньоруського часу та індивідуальні знахідки, серед яких вирізняється монета XVI ст. Другий черінь, дещо більший за розмірами за поперед- ній, фіксувався за прошарком коричневої добре обпаленої глини. У засипці між черенями знай- дено розвал горщика, окремі фрагменти гончар- ного посуду давньоруського часу, уламок амфо- ри, а також невеликий фрагмент давньоруської плінфи (зацепіна 1936b, с. 16, 20). Піч 4 є найбільш ранньою з поміж інших. від неї зберігся черінь, видовжений за лінією південний захід — північний схід, розмірами 1,45 × 1,15 м з обпаленої глини темно-сірого ко- льору (рис. 4: 8). залишки об’єкту фіксувалися за 0,3 м на південний захід від другого череня печі 3 та на 0,07 м нижче нього. Під черенем знаходилась яма неправильної форми розміром 0,4 × 0,2 м, заповнена жовтим піском з попелом і дрібними вугликами (зацепіна 1936b, с. 22— 24). Із неї походять поодинокі уламки гончар- ного посуду та залізний ніж (рис. 4: 7). Піч 5 (у щоденнику Г. М. зацепіної вона поз- начена як Піч № 2) розташовувалась впритул до західної стінки печей 3 і 4. На рівні фіксації вона мала вигляд потужного завалу обпаленої глини та вугликів. випалювальна споруда, у плані гру- шоподібної форми, видовжена за лінією північ- південь, розміром 1,85 × 1,43 м була звернута ус- тям завширшки 0,52 м на схід. Її стіни, зсередини обпалені до червоного кольору, збереглися на ви- соту 0,35 м. Склепіння, завтовшки 0,15—0,18 м, складено з глиняних вальків. черінь, товщиною 0,01—0,03 м добре уцілів і був обпалений до чер- воного кольору. На думку Г. М. зацепіної, піч спорудили в спеціальному заглибленні в піща- ному ґрунті (1936b, с. 25—27). жодних знахідок в печі або неподалік її не виявлено. Піч 6 знаходилася за 0,35—0,40 м на захід і на 0,3 м нижче від рівня залягання череня печі 5. У плані вона овальної форми, розмірами 1,55 × 1,26 м (банкоподібна, за визначенням Г. М. за- цепіної), з широкою топкою та вузьким устям, повернутим на схід. На південний схід від опа- лювальної споруди простежено залишки перед- пічної ями неправильної форми, заглибленої в материк на 0,10—0,15 м і заповненої попелом і дрібними вугликами (зацепіна 1936b, с. 29). Як зазначала Д. П. Натансон (1936, с. 41), у кв. 7 на глибині 1,6 м зафіксовано залишки ще однієї печі у вигляді розвалу печини, вугликів і попелу. Надто скупа інформація про неї не дозволяє підтвердити або спростувати це при- пущення. Цілком можливо, що маємо справу з викидом обпаленої печини при реконструкції глиняної печі з розташованої поряд житлової чи виробничої споруди (?). Із завалу походять дрібні уламки гончарних горщиків і скляного посуду XVII—XVIII ст., що вказує, швидше, на сміття, скинуте під час проведення ремонту. через низьку якість фіксації знахідок прак- тично не можливо визначити хронологію біль- шості господарських ям, досліджених у кв. 5— 7. всі вони у перетині мали форму зрізаного конуса і різнилися лише розмірами та рівнем фіксації. Так, у кв. 5 розкопано чотири ями, діа- метром 0,45 (яма 3), 0,44 м (яма 4), 0,54 (яма 5) і 0,57 м (яма 6), заглиблених у материк на 0,36—0,46 м. У кв. 6 на глибині 1,3 м виявлено зернову яму 7, заповнену чорним гумусованим супіском. У перетині вона теж мала форму зрі- заного конуса, діаметром зверху 1,12 м, внизу 0,42, і була заглиблена в материк на 1,08 м. Її стіни, обмазані глиною, було обпалено до чер- воного кольору, обмазка збереглася на окремих ділянка і мала товщину 0,03—0,05 м (Натансон 1936, с. 30, 32—33; Археологічні… 1936b, с. 4). У кв. 7 розкопано ще три ями: всі округлої в плані форми, яма 8 діаметром 0,60 м, яма 9 — 0,65 м, яма 10 — 0,75 м (за Д. П. Натансон, від- повідно ями № 2, № 3 і № 1). роЗВідкА w Розкоп, орієнтований довгою віссю за лінією схід—захід, розміром 6,5 × 8,0 м, розташовував- ся на захід від приміщення колишньої церкви, безпосередньо за її кам’яною огорожею і обмежу- вався із заходу валом. Упродовж 1935—1936 рр. там зафіксовано окрім залишків великої мону- ментальної споруди — церкви свв. бориса та Гліба, різночасові господарські, житлові спору- ди і поховання (зацепіна 1936b, с. 145). 139ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 1 (34) Капустін, К. М. Дослідження вишгорода у 1936 р. Стратиграфія розкопу — доволі складна. Од- разу під шаром дерну містився завал будівель- ного сміття завтовшки 0,60—0,71 м, який пере- кривав рештки західної стіни давньоруського храму на глибині 0,71—1,0 м. вони лежали на шарі чорнозему товщиною 0,35—0,41 м, який сформувався імовірно у Новий час (?). На глибині 1,47—1,58 м був прошарок глейкуватого ґрунту з включеннями будівельного сміття завтовшки 0,1—0,14 м — культурний шар золотоординсь- кого часу; нижче ( на глибині 1,58—1,61 м) за- фіксовано завал будівельного сміття, а під ним, на глибині 1,61—1,68, — глейкуватий ґрунт з включенням значної кількості фрагментів гон- чарного посуду, кісток тварин, який, вірогідно, утворився у середині ХІІІ ст. внаслідок руйну- вання міста монголами; на глибині 1,68—2,15 м знаходився шар будівельного сміття із значною кількістю уламків гончарного посуду, вугликів і фауністичних решток (зацепіна 1936b, с. 153— 154), ймовірно, давньоруського часу; на глибині 2,15—3,70 м простежено бурий глей, передмате- рик, який поступово переходив у материковий глей жовтого кольору (рис. 6: 2). Центральний об’єкт розкопу — давньорусь- ка монументальна споруда, фундаменти та за- вал західної стіни церкви свв. бориса та Гліба (рис. 5), а саме апсидна, північна та південна частина фундаментів стін центрального нефу, виступи фундаментів-опор арок поперечних ді- лень бокових нефів, а також частина фундамен- тів західної стіни (зацепіна 1936а, с. 1, 2). На дум- ку Г. М. зацепіної, церква, розмірами 42 × 24 м, була тринефною, мала три апсиди (центральна, рис. 6. вишгород, розкоп Розвідка W: 1, 3—5 — знахід- ки із споруди 1; 2 — план центральної частини розкопу 140 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 1 (34) Публікація археологічних матеріалів більшого розміру, дещо виступала назовні) та шість стовпів. Археологічними дослідженнями наступних років доведено, що стовпів насправді було вісім (Дегтяр, Орлов 2005, с. 90—91), храм мав додаткове розмежування між підкупольним простором та апсидами (зоценко 2000, с. 30), а підкупольний квадрат розташовувався у ком- позиційному центрі храму (бібіков 2016, с. 118). Під час будівництва церкви використано декіль- ка цікавих будівельних прийомів: зокрема, у під- мурки монументальної споруди заклали лежні, квадратні в перетині колоди, і залили їх вапня- ковим розчином (дерево не збереглося, однак у розчині збереглися каналоподібні порожнини), на цій основі збудували фундаменти стін, скла- дені з бутового каміння (сірий кварцит) і плінфи світло-кремового кольору, розміром 0,36 × 0,27 × 0,04 м, з включеннями кварцу рожевого відтінку, скріплені цем’янковим розчином. в окремих ви- падках камінь використовували як самостійний будівельний матеріал. зокрема, у завалі най- більшого фрагмента стіни зафіксовано суціль- ний ряд, складений з брил необробленого квар- цевого пісковику діаметром до 0,4 м (Довженок 1950, с. 150—151). Такий будівельний прийом застосовували бід час будівництва багатьох се- редньовічних храмів Русі Х—ХІІІ ст. (Каргер 1961, с. 31; Раппопорт 1982, с. 27—28). зауважи- мо, що борисоглібський храм, типологічно подіб- ний до Спаського собору у чернігові і вважається найбільшими тринефним храмом Давньоруської держави (бібіков 2016, с. 118). На захід від фундаментів досліджено по- тужний завал західної стіни, яка, на думку Г. М. зацепіної, завалилася у бік валу (рис. 5), розташованого за церквою, з добре вцілілим простінком між вікнами та уламками арочних надвіконних перемичок (1936а, с. 2). Аналіз стратиграфії та знахідок з розкопу доз- волив зробити припущення про поступове руй- нування храму, що підтверджується існуванням двох шарів: у верхньому траплялися фрагменти та цілі зразки плінфи, а також великі фрагмен- ти кладки стін із фресковим розписом, чисельні уламки гончарного посуду доби Середньовіччя та поодинокі Нового часу, фауністичні рештки тощо; у нижньому — винятково давньоруські знахід- ки — будівельні матеріали (плінфа, будівельний розчин, полив’яні плитки тощо), уламки гончар- ного посуду ХІІ—ХІІІ ст., різноманітні індивіду- альні знахідки тощо (зацепіна 1936b, с. 163). На думку дослідників, будівельний розчин із запов- нення верхнього і нижнього горизонтів практич- но ідентичний за своїм складом, але відмінний за станом збереження — останній дуже деформо- ваний, внаслідок тривалого перебування у воло- гому ґрунті (зацепіна 1936b, с.164). Із культурного шару навколо церкви похо- дить значна кількість уламків гончарного посу- ду давньоруського часу, серед них превалюють фрагменти вінець горщиків з вигнутою ший- кою, високими плічками та манжетоподібними вінцями, а також уламки посуду з невисокою трохи вигнутою шийкою та округлим вінцем, з загнутим до середини краєм у вигляді валика, що утворює закраїну для покришки (рис. 3: 2, 4). Такі горщики часто трапляються в культурних нашаруваннях та об’єктах ХІ — першої полови- ною ХІІІ ст. України, білорусі та Росії (Толочко 1981, с. 298—301; Малевская 2005, с. 37; возний 2009а, с. 228). Тут же знайдено уламки фрес- кового розпису стін храму, доволі рідкісними є фрагменти з орнаментом з паралельних ліній та стилізованої хвилі, фрагменти глиняних го- лосників, друшляк — нижня частина горщика з чотирма отворами (рис. 3: 3), ковані залізні цвя- хи, полив’яні плитки підлоги, фігурний дверний гачок тощо (зацепіна 1936b, с. 67). Давньоруським часом слід датувати і за- лишки печі 1, виявленої у південно-західній частині розкопу на рівні глейкуватого темно- сірого ґрунту із включеннями вугликів на гли- бині 2,69 м. від неї вцілів частково зруйнова- ний черінь розмірами 0,6 × 0,75 м, видовжений за віссю північ—південь. Із заповнення об’єкту походять фрагменти гончарного посуду, тва- ринні кістки (зацепіна 1936b, с. 130—131). До золотоординського культурно-хронологіч- ного горизонту належить наземна споруда 1, за- фіксована у центральній частині розкопу непо- далік фундаментів церкви, біля північного краю головного фрагмента кладки. від неї збереглися рештки печі — завал перепаленої глини та добре збережений черінь на шарі глейкуватого ґрунту з вкрапленнями дрібних вугликів та печини (за- цепіна 1936b, с.153). Г. М. зацепіна датувала спо- руду серединою ХІІІ ст. (зацепіна 1936b, с. 86), що добре узгоджувалось із усталеною точкою зору про розорення Києва та його околиць військами мон- голів (Iвакiн 1996, с. 36—37) та переконанням, що західна стіна церкви обвалилася саме під час цих подій. Проте, як слушно завважив Д. в. бібі- ков, виявлений нижче череня і глеїстого прошар- ку (вірогідної підлоги житла) шар будівельного сміття з фрагментами фресок і зливками олова (зацепіна 1936b, с. 89—90, 164—165) вказує на пізніше датування житлової споруди — другу по- ловину ХІІІ—XIV ст. (бібіков 2018b, с. 225). Колекція знахідок із об’єкту репрезентована фрагментами полив’яних плиток, точильним бруском, а також 14 уламками скляних брас- летів: кручених та гладких круглих блакитного, фіолетового, темно-зеленого та жовтого кольорів (рис. 6: 1, 3—5). зауважимо, що скляні браслети в об’єктах золотоординського часу трапляються не часто, проте вони відомі як серед матеріалів розкопок вишгорода (Капустін 2012а, с. 150; 2018, с. 154), так і Києва (Сагайдак, Сергеєва 1992, с. 7), Городська (Капустін 2012, с. 111) та інших поселень Середнього Подніпров’я. Синх- ронні житлові та господарські споруди зафіксо- вано на сусідній ділянці під час робіт експедиції ІА НАН України у 1990—1996 рр. (чабай, Евту- шенко, Степанчук 1991, с. 27—28). 141ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 1 (34) Капустін, К. М. Дослідження вишгорода у 1936 р. ділЯнкА 4 Розкоп (розмірами 40 × 5 м і загальною пло- щею 200 м2) знаходився у північно-східній час- тині Дитинця на краю урвища заплави Дніп- ра, між розкопом 4 і шурфом ж 1935 р. та був орієнтований довгою віссю за лінією північ— південь (Гончаров 1936, с. 2). за час робіт на ділянці виявлено різночасові об’єкти трьох культурно-хронологічних гори- зонтів: давньоруського, золотоординського та новітніх часів (рис. 7: 1). Давньоруським часом слід датувати залишки глиняної печі, округлої у плані (діаметром 1,1 м) і орієнтованої устям на схід. Її черінь лежав у шарі жовтої глини у кв. 8 на глибині 0,9 м. Склепіння, що зберіглося на висоту 0,2 м, і черінь печі добре випалені. звідси походить значна кількість гон- чарного посуду різного розміру, серед якого виді- ляються уламки амфор ранньосередньовічного часу, а також два фрагменти скляних браслетів (Гончаров 1936, с. 9—10). Синхронною їй є сміттєва яма №1, виявлена у кв. 14 і заповнена уламками гончарного посуду, рис. 7. вишгород, ділян- ка 4: 1 — план і стратиг- рафія; 2—9 — знахідки із споруди 1 142 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 1 (34) Публікація археологічних матеріалів риб’ячою лускою, тваринними кістками, попелом, вугликами тощо (Гончаров 1936, с. 43). Кераміку з ями представлено фрагментами горщиків ХІ — середини ХІІ ст. (рис. 13: 1) з добре вираженою вигнутою шийкою, високими плічками та манже- топодібними вінцями і округлим виступом під пок- ришку (див: Толочко 1981, с. 298—301; Малевская 2005, с. 33; возний 2009а, с. 225—226). знайдено також уламок горщика з вертикальним вінцем з закраїною ззовні, орнаментований на плічках дво- рядною хвилею та однорядною зсередини (рис. 13: 2). Такі вироби на території Русі з’явились напри- кінці Х ст., широко побутували в ХІ ст. та особливо ХІІ ст. (Малевская 2005, с. 44—45) Обмаль інформації маємо щодо залишків ко- вальського горна? у кв. 1, 2а, 3а. На рівні фіксації рис. 8. вишгород, ділянка 4, знахідки: 1, 2 — яма 2; 3—5 — споруда 1 143ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 1 (34) Капустін, К. М. Дослідження вишгорода у 1936 р. він мав вигляд завалу перепаленої глини, вугли- ків та залізних шлаків (Гончаров 1936, с. 25). зва- жаючи на обмежену інформацію про цей об’єкт (Гончаров 1936, с. 25; Мовчанівський 1936, с. 47) і відсутність знахідок, є сумніви що це горно. Ціл- ком вірогідно, що це скупчення утворилося після реконструкції опалювального пристрою в розта- шованій поряд житловій чи виробничій споруді, дослідженій ф. М. Мовчанівським 1935 р. (Гон- чаров 1936, с. 43; Мовчанівський 1935a, с. 45— 47, 49; 1935b, с. 7—8). знахідки з об’єкту репре- зентовано уламками вінець гончарних горщиків кінця ХІІ — середини ХІІІ ст. (рис. 10: 4, 7, 8) з короткою прямою або різко відхиленою назовні шийкою і вінцем, край якого загнуто досередини у вигляді валика, що утворює закраїну для пок- ришки (див.: Толочко 1981, с. 298—301; Малевс- кая 2005, с. 37; возний 2009а, с. 228). До об’єктів давньоруського часу належать стовпові ями, виявлені у південно-східній час- тині кв. 3. в. К. Гончаров завважив, що вони розташовувались неподалік «великої» ями у цьому ж квадраті (Гончаров 1936, с. 25). У них трапилися окремі фрагменти гончарних гор- щиків з високими крутими плічками, короткою шийкою, округлим вінцем із зрізаним зовніш- нім краєм і закраїною зсередини. На деяких вінцях ззовні є глибокий жолобок / борозенка (рис. 10: 1, 2, 6). Гончарні вироби цього типу добре знані з розкопок міст і поселень Півден- ної та західної Русі і датовані ХІІ—ХІІІ ст. До культурно-хронологічного горизонту зо- лотоординського часу належить заглиблена у материк споруда 1 (рис. 7: 1) підпрямокут- ної форми, орієнтована довгою віссю за лінією північ—південь, розміром 2,8 × 2,5 м, з гос- подарською прибудовою на кшталт сіней. Її долівка знаходилась на глибині 0,75 м від рів- ня материка, по кутках об’єкту виявлено стов- пові ями. Із заповнення походять фрагменти гончарних горщиків ХІ—ХІІ ст., кістки тварин, риб’яча луска, залізні вироби, пряслиця тощо (Гончаров 1936, с. 37, 42—43). Кераміку із споруди 1 умовно можна розділи- ти на дві хронологічні групи. До першої нале- жать верхні частини горщиків ХІІ — першої по- ловини ХІІІ ст. (рис. 8: 3) з короткою, іноді різко відігнутою назовні шийкою, добре вираженими округлими плічками та вінцями округлої фор- ми з закраїною зсередини (див.: Кучера 1986, с. 449—450). До другої групи віднесено уламки кераміки з короткою різко відігнутою назовні шийкою, округлими плічками та масивними валикоподібними вінцями, округлими чи при- плюснутими, з закраїною зсередини (рис. 8: 5). рис. 9. вишгород, ділянка 4, знахідки 144 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 1 (34) Публікація археологічних матеріалів Як слушно зауважила О. в. Оногда, така керамі- ка з’явилася в другій половині ХІІІ ст., побутува- ла впродовж ХIV ст. і зникла в першій половині XV ст. (2012, с. 80, 125). До золотоординського часу належать і верхні частини горщиків так зв. архаїчного типу, за М. П. Кучерою (рис. 8: 4). Такий посуд виготовляли на гончарному крузі, у верхній частині могли прикрашати орнамен- том з прямих ліній, хвилі, рідше — зубчастим штампом, вдавленнями тощо. вінця відігнуте назовні й зрізано по краю, інколи заокруглено. Особливістю цієї кераміки є склад формувальної рис. 10. вишгород, ділянка 4, знахідки: 1, 2, 6 — стовпова яма в південно-східній частині кв. 3; 3, 5, 9 — стовпові ями біля споруди 1; 4, 7, 8 — кв. 1а—3а 145ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 1 (34) Капустін, К. М. Дослідження вишгорода у 1936 р. маси — глина з домішками піску та жорстви, на зовнішній і внутрішній поверхнях є дрібні блис- кучі вкраплення (Оногда 2007, с. 70—71). за матеріалами розкопок Сокільців, Києва, білої Церкви, житомира та інших пам’яток Півден- ної Русі, такий посуд побутував у другій поло- вині ХІІІ—XIV ст. (Кучера 1969, с. 174—175; беляева 1982, с. 76—77; Оногда 2007, с. 71). У незначній кількості трапилися фрагменти гор- щиків з короткою прямою шийкою з потовщен- ням ззовні та масивним вінцем у вигляді оваль- ного потовщення без борозенки для покришки кінця ХІІІ—XIV ст. (беляева 1982, с. 77). Окрім того, з споруди походять уламок покришки, де- нце горщика з клеймом у вигляді кола та два фрагменти залізних ножів. в Інвентарній книзі занотовано знахідки, відсутні в колекції, що зберігається в Наукових фондах Інституту архе- ології, а саме: уламок залізної коси, залізні ножі тощо (Археологічні… 1936а, с. 28, 33). Ми переконані, що стовпові ями, виявлені неподалік, є синхронними цій споруді та ста- новлять з нею цілісний комплекс. У них вияв- лено дрібні стінки гончарного посуду, точильні бруски та залізне свердло (рис. 10: 3, 5, 9). Яма 2 (округлої форми, діаметром 1,3 м, за- глибленої у материк на 1,2 м) виявлена на північ від споруди 1, у кв. 16 (Гончаров 1936, с. 36, 37). в. К. Гончаров вважав, що скупчення печини та плиткової цегли, скинутих в яму, а також значне число залізного шлаку та деформованих виробів, виявлених неподалік, свідчать, що це — мета- лургійне горно (Гончаров 1936, с. 36—37). На нашу думку, це сумнівно, адже не зафіксовано ані деталей горна (залишків фундаменту, пе- регорілої землі, де він стояв, фрагментів стін з вентиляційними продухами тощо), ані знахідок, пов’язаних з металургійним процесом (сопел, криці, вугликів, попелу, інструментів для оброб- ки металу тощо). Про хибне трактування свідчать нехарактерні розміри та значна глибина виявле- ної споруди. відтак, дуже вірогідно, це сміттєва яма, а не металургійне горно, адже, як слушно зауважив б. А. Колчин, металургійні горни, за- звичай будували на рівній площадці, дно викла- дали камінням, вони мали шахту циліндричної форми, діаметром у нижній частині 1,0—1,1 м і заввишки від 0,8 до 1,2 м, що звужувалася довер- ху. Такі горна маємо на болгарському городищі, у виклиці тощо (Колчин 1953, с. 31). Кераміка з ями 2 представлена уламками вінець гончарних горщиків ХІ — середини ХІІІ ст. з короткими округлими загнутими до- середини вінцями із закраїною зсередини для покришки, плавно або різко відігнутою ший- кою та добре вираженими округлими плічка- ми (див.: Толочко 1981, с. 298—301; Малевская 2005, с. 37; возний 2009а, с. 228). Привертає увагу практично повністю реконструйований профіль гончарного горщика з масивним ок- руглим вінцем із закраїною під покришку зсе- редини та кутоподібним закінченням нижньо- го краю ззовні, високими плічками та короткою трохи відігнутою шийкою (рис. 8: 1). О. в. Оног- да вважає такі вироби прикметними для комп- лексів другої половини ХІІІ — першої полови- ни XIV ст. з території Середнього Подніпров’я (Оногда 2007, с. 70, 74; 2012, с. 126). Також ви- явлено декілька фрагментів гончарних горщи- ків другої половини ХІІІ—ХІV ст. (рис. 8: 2) з високими плічками, короткою шийкою та дещо відігнутими назовні вінцями (Оногда 2007, с. 70—71), а також верхню частину амфорки «київського типу», яка трапляється у об’єктах та культурних нашаруваннях міст Русі ХІІ— ХІІІ ст. (Толочко 1981, с. 301—302). відомі вони і серед матеріалів розкопок пам’яток золотоор- динського часу (Петрашенко 2005, с. 122). На цьому розкопі зафіксовано низку об’єктів, які можна датувати XVII—XVIII ст. До таких на- лежать, зокрема, залишки кладовища (кв. 6—9), де поховання утворювали декілька груп. Перша група (кв. 6) нараховує дев’ять похо- вань і два людські черепи, що лежали неподалік один одного та, на думку в. К. Гончарова, потра- пили сюди випадково, ймовірно, в результаті пе- ремішування ґрунту під час оранки. Поховання здійснено в прямокутних в плані ямах, розміще- них у ряд по лінії захід—схід, небіжчики лежали горілиць і були повернуті головою на захід. Де- котрі поховання поруйновано обвалом урвища (поховання 1) або оранкою (поховання 2), інші погано збереглася через тривалу експлуатацію цієї ділянки кладовища (поховання 3, 4, 6 і 7). в. К. Гончаров виділив два етапи існування кла- довища: більшість поховань зафіксовано на гли- бині 0,42—0,47 м і лише одне (№ 5) — на глибині 0,75 м. воно різниться й за орієнтацією небіжчи- ка — головою на південний захід (1936, с. 7). Друга група, в кв. 8, включала вісім поховань (№ 10—17). Небіжчики лежали в прямокутних у плані ямах горілиць і були орієнтовані го- ловою на захід чи південний захід. Половина кістяків збереглися частково (поховання 1, 3, 5, 8) і залягали на різній глибині — 0,4, 0,6, 0,7 і 0,85 м, що вказує на тривалий час використан- ня цієї ділянки під кладовище. Третя група, в кв. 4, представлена похован- нями 18 і 19, що були за 1,4 м одне від одного на глибині 1,2 м. Небіжчики лежали в дерев’яних домовинах горілиць головою на захід (Гонча- ров 1936, с. 13). жодних знахідок у могилах не виявлено, натомість в культурному шарі могильника трапилися уламки посуду різного часу та ін- дивідуальні знахідки ХІІ—XVII ст.: фрагменти гончарного посуду, амфори, сердолікова на- мистина, уламок залізної дужки відра, заступа тощо (Гончаров 1936, с. 9). зважаючи на глиби- ну залягання та контекст знахідок можна при- пустити, що це кладовище існувало неподалік дерев’яної борисоглібської церкви XVII — пер- шої половини XVIII ст. та кам’яного собору зведеного за типовим проектом К. А. Тона уп- 146 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 1 (34) Публікація археологічних матеріалів родовж 1861—1862 рр. (Орлов 1995, с. 95—96; бібіков 2016, с. 106). чимало об’єктів на цьому розкопі дуже складно датувати через нестачу інформації. Це стосується печі 2, вірогідно гончарного горна, виявленого в південно-західному кутку кв. 3 на глибині 0,35 м. У плані він мав овальну форму, був видовжений за лінією північ — південь, розмірами 1,40 × 1,15 м. Топка за периметром була викладена плитковою цеглою, а від неї йшов канал завширшки 0,45 м заглиблений у материк на 0,15—0,20 м. Глиняний черінь, обпалений до червоного кольору, досліджено частково, оскільки західна його частина не пот- рапила у межі розкопу. Під черенем залягав шар попелястого сірого ґрунту завтовшки 0,5 м (Гончаров 1936, с. 20). в. К. Гончаров згадував у нотатках скупчення печини в північно-західному кутку кв. 16 на гли- бині 0,6 м, а також у південно-західній частині кв. 14 на глибині 0,55 м і припускав, що це могли бути гончарні чи побутові печі (1936, с. 37). Проте незначна потужність завалів, а також відсутність таких конструктивних деталей як стіни, черінь, козла, сльоси, свідчать, швидше, про випадковий характер знахідки: викид будівельного сміття під час ремонту, реконструкції опалювального пристрою у житловій або виробничій споруді, ні- велювання поверхні тощо (чміль, чекановський 2013, с. 167). Дослідник також вказав, що по всій площі розкопу досліджено низку господарських та стовпових ям різної глибини та розмірів, здебільшого правильної форми (Гончаров 1936, с. 12). Скористатися цими даними не можливо ще й тому, шо знахідки, які зберігаються у фон- дах, не мають чіткої прив’язки до об’єкту і містять різночасові матеріали. Так, давньоруським часом датується фрагмент верхньої частини гончарно- го глека з широким розтрубом, зливом і ручкою, орнаментований паралельними лініями (рис. 9: 12). за М. в. Малевською, такі вироби на тери- торії Русі побутували в другій половині ХІІ — се- редині ХІІІ ст. (Малевская 2005, с. 48). До цього ж часу можна зарахувати й уламок покришки, виготовленої з білої глини з домішкою дрібнозер- нистого піску (рис. 9: 2). золотоординським часом слід датувати уламки гончарних горщиків з ма- сивним валиком із закраїною зсередини та зрі- заною ззовні площиною, орнаментовані прокола- ми, хвилею та паралельними лініями (рис. 9: 1). Склад тіста (глина з домішкою піску та слюди у вигляді дрібних блискіток на зовнішній та внут- рішній поверхнях посуду) та особливості профі- лювання уможливлюють віднести їх до керамі- ки так зв. архаїчного типу (за М. П. Кучерою) і датувати другою половиною ХІІІ—XIV ст. (бе- ляева 1982, с. 76—77; Кучера 1986, с. 449—450). з індивідуальних знахідок є залізні ножі, мета- леві пластини, цвяхи з прямокутною та круглою голівкою, залізна скоба тощо (рис. 9: 3—11). Щодо функціонального призначення ям, то можна припустити, що два заглиблення у кв. 2, імовірно, маркують місце розташування легко- го навісу над зерновими ямами, розташованими поряд (Гончаров 1936, с. 15), ще дві ями (№ 3 і 4), заглиблені у материк на 0,75 (південна) і 1,4 м (північна), виявлені у кв. 1а, можна атрибутувати як господарські споруди для зберігання зерна. У фондовій колекції не виявлено й знахідок із залишків господарського? комплексу, розкопа- ного у південно-східній частині кв. 4. Як зазна- чив К. в. Гончаров, він складався із заглибле- ного на 0,9 м у материк котловану чотирикутної у плані форми (розміром 1,9 × 1,7 м), орієнтова- ного довгою віссю за лінією північ—південь. він був заповнений чорноземом, а неподалік нього було декілька стовпових ям від легкого навісу чи прибудови (Гончаров 1936, с. 12, 15). роЗкопки В околиЦЯх ВишгородА 1936 р. незначні за обсягом розкопки здійс- нено на південь від вишгорода в ур. Могиль- ник на Ставках, що знаходиться між двома ярами — Сухі Ставки та винницький. за пере- казами місцевих мешканців «у давнину тут сто- яли високі кургани, які, щоправда, зараз май- же повністю розорані» (Гончаров 1936, с. 34). Тут на трьох розкопах досліджено чотири по- ховання. На розкопі 1W у центральній частині урочища виявлено поховання 1, здійснене у до- мовині завширшки 0, 75 м, від якої по периметру лишилися залізні цвяхи з залишками дерева. Небіжчик, орієнтований головою на захід, ле- жав горілиць, із руками, зігнутими у ліктях та кистями, покладеними на тазових кістках. У розкопі 2, розташованого за 48 м на південь від попереднього, виявлено поховання 2. Похований лежав у дерев’яній домовині (біля голови, тазу, кісток рук і ніг виявлено залізні цвяхи) головою на захід, кістки погано збереглися: ребра та хреб- ці практично повністю зітліли (Гончаров 1936, с. 34). У розкопі 3, за 20 м на схід від розкопу 2, досліджено ще два поховання у дерев’яних домо- винах розмірами 1,95 × 0,75 і 2,0 × 0,8 м. Плями поховань зафіксовано на глибині 1,1 (№ 3) і 1,4 м (№ 4), небіжчики лежали випростано на спині головою на захід (Гончаров 1936, с. 32) з рука- ми, витягнутими вздовж тіла (№ 3) або з однією рукою вздовж тіла, іншою — зігнутою у лікті та кистю, покладеною на тазових кістках (Гончаров 1936, с. 33; Мовчанівський 1936, с. 73). знахідок у заповненні не виявлено, що унеможливлює точне датування цих комплексів. роЗкоп нА сАдибі дорошенкА Розкоп Necr. I/1936, розміром 4 × 3 м, закладе- но на території садиби Дорошенка, розташованій за 400—500 м (через північний яр) на північний захід від Дитинця. У попередні роки тут неодно- разово фіксували середньовічні поховання із від- повідним інвентарем: скляні намистини, залізна 14�ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 1 (34) Капустін, К. М. Дослідження вишгорода у 1936 р. сокира, спис тощо (Мовчанівський 1936, с. 65). Контури заглиблених у материк об’єктів, заповне- них рудувато-бурою глиною, зафіксовано у східній частині розкопу на глибині 0,6—0,7 м. У похован- ні 1, розмірами 1,9 × 1,4 м, розчищено кістяк, який лежав головою на захід та кистями, покладени- ми на кістках тазу. біля правого плеча небіжчи- ка виявлено залізне кресало, ніж із залишками дерев’яного руків’я, а також мідне кільце (рис. 11). У заповненні трапилися поодинокі фрагменти гончарного посуду давньоруського часу ХІІ— ХІІІ ст. (Мовчанівський 1936, с. 67—68). Поховання 2, від якого збереглися лише кіс- тки ніг та тазу, зафіксовано у північній частині розкопу. Небіжчик лежав головою на північ- ний захід, біля нього був практично цілий гон- чарний горщик, уламки гончарного та ліпного посуду, денце амфори-корчаги (Мовчанівський 1936, с. 69). за 0,3 м на північ від поховання виявлено дворучну амфору з канелюрами за- ввишки 32 см, ширина у верхній частині 79 см, у нижній — до 10 см (там само, с. 72). Поховання 3 виявлено у шурфі закладено- му за 20 м на захід від поховання 1. Пляму об’єкта розмірами 2,2 × 2,0 м зафіксовано на глибині 0,6 м. Із заповнення походять уламки гончарного посуду «ранньофеодального» часу, поодинокі фрагменти скляних виробів і кілька людських кісток (Мовчанівський 1936, с. 71). Могила була пограбована скарбошукачами, котрі, як завважив ф. М. Мовчанівський, «в ос- танній час досить активно розкопують могили з метою пошуку коштовних речей та їх збуту громадянину Гезе» (1936, с. 71). роЗВідки нА посАді за час розвідок на посаді на південь від го- родища на схилах неглибокого яру досліджено два добре вцілілі горни, позначенні скупчен- ням печини, уламків гончарного посуду, кера- мічних шлаків і попелу (Довженок 1950, с. 73). Горно 1, звернуте устям топки на схід, було влаштоване у західному схилі довгого валу біля садиби Омелька Підлісного (Довженок 1950, с. 80). Добре зберіглася західна частина об’єкту, підпрямокутна у плані, східна — зруйнована де- формацією схилів яру. Стіни випалювальної ка- мери, округлої в плані форми діаметром 1,65 м, вціліли на висоту 0,20—0,25, їх ширина 0,12— 0,20 м. У решітці теплорозподільного блоку, за- втовшки 0,10—0,16 м, було три отвори-продухи діаметром 6—9 см, розміщені півколом на від- стані 0,14—0,32 м від стін камери та 0,24—0,50 м один від одного. Топкова камера мала досить потужні стінки, товщиною 0,35—0,48 м, і була розділена на відсіки-півкола козелом, завшир- шки 0,30—0,35 м і висотою 0,46-0,53 м. заува- жимо, що гончарне горно діаметром 2,03 м було збудоване на черені завтовшки 0,10—0,15 м. У заповненні топкової камери виявлено уламки горщиків з лінійним та хвилястим орнаментом, а також половина невеликої миски. за кераміч- ним матеріалом, Т. М. Мовчанівський датував горно ХІІ ст. (1936, с. 73, 86). Горно 2 було розташоване на північний схід від попереднього (рис. 12: 1) біля садиби Мак- сима Підлісного. залишки теплотехнічного пристрою, орієнтованого довгою віссю за лінією північ—південь, розмірами 3,86 × 1,15 (біля устя) — 2,38 м (у тильній частині), зафіксова- но на глибині 0,1—0,4 м. Камера випалу і теп- лорозподільний блок не вціліли. Поздовжня підпірна стіна-козел трапецієподібної форми завширшки 0,50—0,57 м у південній частині та 0,35 м біля устя розділяла топкову камеру навпіл і зберіглась на висоту 0,18—0,22 м. По- ловинки топкової (камери довжиною 2,75—2,95 і шириною 0,27—0,44 м) поступово звужувались і з’єднувались біля устя, утворюючи топку пе- риферійної дії завдовжки приблизно 0,5 м. Із споруди походять дві мініатюрні посудинки дав- ньоруського часу? Нижче череня топкової каме- ри горна виявлено масив випаленої глини зав- товшки до 0,5 м у вигляді «скупчення шлаків, кераміки та печини», які Т. М. Мовчанівський вважав рештками ранішого горна (1936, с. 86— 89). У його заповненні виявлено потужні шари рис. 11. вишгород, садиба Дорошенка, поховання 1: 1 — план; 2 — фото; 3—5 — інвентар (фото і рис. Т. М. Мовчанівського) 148 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 1 (34) Публікація археологічних матеріалів «вапнякуватої маси з білими вкрапленнями», які, на думку Д. в. бібікова, вказують на вироб- ниче призначення печі — однокамерної конс- трукції з масивними стінами для випалювання вапняку. Цілком вірогідно, що ця піч діяла на фінальному етапі спорудження церкви-мавзо- лею свв. бориса і Гліба, будівництво якого за- вершили 1112 р. через деякий час її перебуду- вали: стіни топкової камери лишили, а козел, що мав підтримувати решітку, поставили прямо на заповнення (бібіков 2018b, с. 241). знахідок з розкопок гончарних горнів небага- то, зокрема й через те, що всі вони мають шифр «вишг.-36, Розвідка 1, Гончарні горна» та част- ково депаспортизовані. Наявна у фондах кера- міка складається з уламків гончарних горщиків з невисокою шийкою, вираженими плічками та округлими загнутими досередини вінцями з за- країною зсередини (рис. 12: 4, 6). Такий посуд маємо в матеріалах давньоруських пам’яток Ук- раїни, білорусі та Росії (Толочко 1981, с. 298— 301; Малевская 2005, с. 37; возний 2009а, с. 228) і датується серединою ХІІ — серединою ХІІІ ст. Також знайдено декілька вінець глиняних кор- чаг, орнаментованих нігтьоподібними відтиска- ми та хвилею (рис. 12: 5), фрагмент покришки (рис. 12: 2), уламок денця гончарного горщика з клеймом у вигляді кола, полив’яну керамічну плитку (рис. 12: 3) і фрагмент залізного ножа (рис. 12: 7). Хронологічно ці артефакти відно- рис. 12. вишгород, посад: 1 — план і пере- тини горна 2; 2—7 — знахідки з горнів 1 і 2 149ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 1 (34) Капустін, К. М. Дослідження вишгорода у 1936 р. сяться до давньоруського культурно-хронологіч- ного горизонту і датовані ХІІ — першою поло- виною ХІІІ ст., що узгоджується з припущенням ф. М. Мовчанівського про функціонування гор- нів у ХІІ ст. (1936, с. 71). ВисноВки Аналіз матеріалів, виявлених за час розко- пок вишгорода та його околиць у 1936 р., вказує на наявність на цих ділянках культурно-хро- нологічних горизонтів давньоруського, золото- ординського та Нового часів, а саме, ХІ — пер- шої половини ХІІІ ст., середини ХІІІ—XIV ст. і XVII—XVIII ст. на городищі та посаді, а також давньоруської забудови у передмісті. Отримані результати узгоджуються з пові- домленнями письмових джерел і свідчать про значний розвиток міста у ХІ — середині ХІІІ ст. Саме в той час місто стрімко розвивалося, його головною архітектурною домінантою стала цер- ква-мавзолей свв. бориса та Гліба, рештки якої досліджували упродовж 1935—1936 рр. Навколо неї розміщувалась міська площа, оточена житло- вою та господарською забудовою (бібіков 2018a, с. 10). Опрацювання матеріалів розкопок 1936 р. Дитинця та посаду, уможливило уточнення уста- леної в роботах середини ХХ ст. атрибуції деяких об’єктів. зокрема, переглянуто датування назем- ної споруди, ям та гончарних печей на ділянці 1, проаналізовано знахідки з наземного житла золотоординського часу з розкопу розвідка W; запропоновано інакшу атрибуцію об’єктів, вияв- лених на ділянці 4: ковальське та металургійне горна, на нашу думку, слід вважати залишками господарської забудови ХІІ—XIV ст., або буді- вельним сміттям, яке утворилося під час ремон- ту, реконструкції, розташованих поруч жител або господарських споруд. Отримані результати не перечать факту існування у східній частині го- родища унікального ремісничого осередку — так зв. Кварталу металургів. У цей же час навколо міста виникають великі курганні та ґрунтові мо- гильники, залишки яких простежено під час роз- копок на садибі Дорошенка. На південь і захід від дитинця і окольного граду розташовувався великий гончарний посад, забудований одно- манітними житлово-господарськими комплекса- ми, що включали й горни, виявлені біля садиб Омелька та Максима Підлісних (бібіков 2018a, с. 11). У середині ХІІІ ст. вишгород занепадає че- рез навалу моголів. Культурні нашарування та об’єкти золотоординського часу виявлено непо- далік зруйнованої головної святині міста — бо- рисоглібської церкви, а також у східній частині городища. Поступове поновлення життя в місті відбувалося за Нової доби — у XVI—XIX ст. На- шарування та об’єкти цього культурно-хроноло- гічного горизонту виявлено на території городи- ща та посаду, що свідчить про повільний, проте незворотний розвиток вишгорода. Щодо конкретної хронології, на городищі за- фіксовано житлові й господарські споруди ХІ— ХІІІ ст. — яма 1 (ділянка 1), фундаменти й залиш- ки стін церкви свв. бориса та Гліба (ділянка 1, розвідка W), піч 1 (ділянка 4); ХІ—ХІІ ст. — спо- руда 1 (ділянка 1) і яма 1 (ділянка 4); ХІІ — пер- шої половини ХІІІ ст. — яма 2 (ділянка 1), піч 1 (ділянка 4); другої половини ХІІІ—XIV ст. — спо- руда 1 (розвідка W), споруда 1, яма 2 (ділянка 4) і XVII—XIX ст. — споруда 2, поховання 1 і 2 ділян- ка 1), поховання 1—19 (ділянка 4). На території посаду, на південь від городища (гончарні горна 1 і 2) та у передмісті, на садибі Дорошенка (похован- ня 1—3), виявлено об’єкти виключно давньорусь- кого часу ХІ — початку ХІІІ ст. рис. 13. вишгород, ділянка ІV. знахідки з ями 1 у кв. 1 150 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 1 (34) Публікація археологічних матеріалів літерАтУрА Антонович, в. б. 1895. Археологическая карта Киевской губернии. Москва: М. Г. волчанинов. Археологічні… 1936a. Археологічні роботи по дослідженню Вишгорода 1936 р. Інвентарна книга. НА ІА НАН України, ф. ІІМК, вишгород, 33. Археологічні… 1936b. Археологічні роботи по дослідженню Вишгорода в 1936 р. Уривок щоден- ника Діл. № 1 кв. 5—7 про розбору завалів камін- ня та ям — окремі сторінки. НА ІА НАН України, ф. ІІМК, вишгород, 49. беляева, С. А. 1982. Южнорусские земли во вто- рой половине XIII—XIV вв. (по археологическим ис- следованиям). Київ: Наукова думка. бібіков, Д. в. 2016. вишгородська церква-мавзо- лей святих бориса і Гліба: підсумки досліджень та нові дані. Археологія, 4, с. 106-120. бібіков, Д. в. 2018a. Вишгород та його округа в Х— ХІІІ ст. Автореферат к. і. н. ІА НАН України. Київ. бібіков, Д. в. 2018b. вишгород та його округа в Х— ХІІІ ст. Дисертація к. і. н. ІА НАН України, Київ. возний, І. П. 2009а. Історико-культурний роз- виток населення межиріччя Верхнього Сірету та Середнього Дністра в Х—ХІV ст. Київ; чернівці: золоті литаври, 1: Поселення. возний, І. П. 2009b. Історико-культурний роз- виток населення межиріччя Верхнього Сірету та Середнього Дністра в X—XIV ст. Київ; чернівці: золоті литаври, 2: Матеріальна, духовна культура та соціально-історичний розвиток. Гончаров, в. К. 1936. Щоденник асистента Виш- городської археологічної експедиції 1936 р. НА ІА НАН України, ф. ІІМК, вишгород, 44 Дегтяр, Т., Орлов, Р. 2005. Вишгород. Минуле і су- часне. Київ: Рада. Довженок, в. й. 1950. Огляд археологічного вив- чення древнього вишгорода за 1934—1937 рр. Архе- ологія, ІІІ, с. 64-92 зацепина, Г. Н. 1936а. Остатки монументаль- ного сооружения в Вышгороде. НА ІА НАН України, ф. ІІМК, вишгород, 37. зацепіна, Г. М. 1936b. Щоденник начальника розкопу ділянки № 1 1936 р. НА ІА НАН України, ф. ІІМК, вишгород, 46. зоценко, в. М. 2009. Древнерусский вышгород. Историко-археологический обзор. Борисо-Глебский сборник. Collectanea Borisoglebica, 1, с. 15-56. Івакік, Г. Ю. 1996. Історичний розвиток Києва XIII — середини XVI ст. (історико-топографічні нариси). Київ. Капустін, К. М. 2012a. вишгород у золотоординський час (за матеріалами розкопок 1936―1937 рр. та 1947 р.). Археологія і давня історія України, 8, с. 146-151. Капустін, К. М. 2012b. Комплекси післямонголь- ського часу з Городська (за матеріалами розкопок 1946 р.). Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні, 21, 1, с. 108-114. Капустін, К. М. 2018. Давньоруський і золотоор- динський горизонти середньовічного вишгорода. Ар- хеологія і давня історія України, 3 (28), с. 147-157. Каргер, М. К. 1961. Древний Киев: очерки по ис- тории материальной культуры древнерусского го- рода. Москва; Ленинград: АН СССР, 2. Колчин, б. А. 1953. Черная металлургия и ме- таллообработка в Древней Руси (Домонгольский период). Москва: АН СССР. Материалы и исследова- ния по археологии СССР, 32. Кучера, М. П. 1969. Про одну групу середньовіч- ної кераміки на території УРСР. в: бідзіля, в. І. (ред.). Слов’яно-руські старожитності. Київ: Нау- кова думка, с. 174-181. Кучера, М. П. 1986. Керамика. в: Артеменко, И. И. (ред.). Археология Украинской ССР. Киев: На- укова думка, 3: Раннеславянский и древнерусский периоды, p. ІІІ, гл. 5, с. 446-454. Малевская, М. в. 2005. Керамика западнорусских городов X—XIII вв. Москва: ИИМК РАН. Мовчанівський, ф. М. 1935a. Щоденник розкопів (03.07—04.08.1935 р.). НА ІА НАН України, ф. ІІМК, вишгород, 24. Мовчанівський, ф. М. 1935b. Вишгородська архе- ологічна експедиція. НА ІА НАН України, ф. ІІМК, вишгород, 3. Мовчанівський, ф. М. 1936. Щоденник керівника Вишгородської експедиції ІІМК. НА ІА НАН Украї- ни, ф. ІІМК, вишгород, 42. Натансон, Д. П. 1936. Щоденник розкопок на ді- лянці 1 у 1936 р. Вишгородською експедицією ІІМК. НА ІА НАН України, ф. ІІМК, вишгород, 43. Оногда, О. в. 2007. До питання про своєрідну гру- пу кераміки післямонгольського часу. Магістеріум. Археологічні студії, 27, с. 70-74. Оногда, О. в. 2012. Кераміка Середньої Над- дніпрянщини другої половини XIII—XV ст. Дисер- тація к. і. н. ІА НАН України, Київ. Орлов, Р. С. 1995. вишгород. Київська старови- на, 2, с. 94-102. Петрашенко, в. А. 2005. Древнерусское село: по материалам поселений у с. Григоровка. Киев: ИА НАН Украины. Раппопорт, П. А. 1982. Русская архитектура X— XIII вв.: каталог памятников. Ленинград: Наука. Свод археологических источников, Е 1-47. Сагайдак, М. А., Сергеева, М. С. 1992. Отчет об исследованиях Подольской экспедиции в зоне фунда- ментов здания Поварни XVII—XVIII вв. на терри- тории бывшего Братского монастыря. НА ІА НАН України, ф. 64, 1992/30. Толочко, П. П. 1981. Гончарное дело. в: Толочко, П. П. (ред.). Новое в археологии Киева. Киев: Науко- ва думка, с. 284-301. чабай, в. П., Евтушенко, А. И., Степанчук, в. Н. 1991. Исследование вышгородского посада. Архео- логічні дослідження в Україні в 1990 р., с. 27-28. чміль, Л. в., чекановський, А. А. 2013. Тради- ційна технологія виробництва керамічного посуду на Київському Поліссі. Археологія і давня історія України, 10: Експериментальна археологія. Досвід моделювання об’єктів та виробництв, с. 165-177. REFEREnCEs Antonovich, V. B. 1895. Arkheologicheskaia karta Kievskoi gubernii. Moskva: M. G. Volchaninov. Arkheolohichni… 1936a. Arkheolohichni roboty po doslidzhenniu Vyshhoroda 1936 r. Inventarna knyha. NA IA NAN Ukriany, f. IIMK, Vyshhorod, 33. Arkheolohichni… 1936b. Arkheolohichni roboty po doslidzhenniu Vyshhoroda v 1936 r. Uryvok shchodennyka Dil. N 1 kv. 5—7 pro rozboru zavaliv kaminnia ta yam — okre- mi storinky. NA IA NAN Ukriany, f. IIMK, Vyshhorod, 49. Beliaeva, S. A. 1982. Iuzhnorusskie zemli vo vtoroi polo- vine XIII—XIV vv. (po arkheologicheskim issledovaniiam). Kiev: Naukova dumka. Bibikov, D. V. 2016. Vyshhorodska tserkva-mavzolei svi- atykh Borysa i Hliba: pidsumky doslidzhen ta novi dani. Arkheolohiia, 4, s. 106-120. Bibikov, D. V. 2018a. Vyshhorod ta yoho okruha v X— XIII st. Avtoreferat k. i. n. IA NAN Ukrainy, Kyiv. Bibikov, D. V. 2018b. Vyshhorod ta yoho okruha v X— XIII st. Dystrtaciz k. i. n. IA NAN Ukrainy. Kyiv. 151ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2020, вип. 1 (34) Капустін, К. М. Дослідження вишгорода у 1936 р. Voznyi, I. P. 2009a. Istoryko-kulturnyi rozvytok naselen- nia mezhyrichchia Verkhnoho Siretu ta Serednoho Dnistra v X—XIV st. Kyiv; Chernivtsi: Zoloti lytavry, 1: Poselennia. Voznyi, I. P. 2009b. Istoryko-kulturnyi rozvytok naselen- nia mezhyrichchia Verkhnoho Siretu ta Serednoho Dnistra v X—XIV st. Kyiv; Chernivtsi: Zoloti lytavry, 2: Materialna, dukhovna kultura ta sotsialno-istorychnyi rozvytok. Honcharov, V. K. 1936. Shchodennyk asystenta Vyshhorod- skoi arkheolohichnoi ekspedytsii 1936 r. NA IA NAN Ukriany, f. IIMK, Vyshhorod, 44. Dehtiar, T., Orlov, R. 2005. Vyshhorod. Mynule i suchasne. Kyiv: Rada. Dovzhenok, V. Y. 1950. Ohliad arkheolohichnoho vyvchen- nia drevnoho Vyshhoroda za 1934—1937 rr. Arkheolohiia, III, s. 64-92. Zatsepina, G. N. 1936a. Ostatki monumentalnogo sooruzheniia v Vyshgorode. NA IA NAN Ukriany, f. IIMK, Vyshhorod, 37. Zatsepina, H. M. 1936b. Shchodennyk nachalnyka rozkopu dil- ianky N 1 1936 r. NA IA NAN Ukriany, f. IIMK, Vyshhorod, 46. Zotsenko, V. M. 2009. Drevnerusskii Vyshgorod. Istoriko- arkheologicheskii obzor. Boriso-Glebskii sbornik. Collectanea Borisoglebica, 1, s. 15-56. Ivakik, H. Yu. 1996. Istorychnyi rozvytok Kyieva XIII — seredyny XVI st. (istoryko-topohrafichni narysy). Kyiv: IA NAN Ukrainy. Kapustin, K. M. 2012a. Vyshhorod u zolotoordynskyi chas (za materialamy rozkopok 1936―1937 rr. ta 1947 r.). Arkhe- olohiia i davnia istoriia Ukrainy, 8, s. 146-151. Kapustin, K. M. 2012b. Kompleksy pisliamonholskoho chasu z Horodska (za materialamy rozkopok 1946 r.). Novi doslidzhennia pam’iatok kozatskoi doby v Ukraini, 21, 1, s. 108-114. Kapustin, K. M. 2018. Davnoruskyi i zolotoordynskyi ho- ryzonty serednovichnoho Vyshhoroda. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 3 (28), s. 147-157. Karger, M. K. 1961. Drevnii Kiev: ocherki po istorii materialnoi kultury drevnerusskogo goroda. Moskva; Leningrad: AN SSSR, 2. Kolchin, B. A. 1953. Chernaia metallurgiia i metalloo- brabotka v Drevnei Rusi (Domongolskii period). Moskva: AN SSSR. Materialy i issledovaniia po arkheologii SSSR, 32. Kuchera, M. P. 1969. Pro odnu hrupu serednovichnoi keramiky na terytorii URSR. In: Bidzilia, V. I., (ed.). Slov’iano- ruski starozhytnosti. Kyiv: Naukova dumka, s. 174-181. Kuchera, M. P. 1986. Keramika. In: Artemenko, I. I. (ed.). Arkheologiia Ukrainskoi SSR. Kiev: Naukova dumka, 3: Ran- neslavianskii i drevnerusskii periody, p. ІІІ, gl. 5, s. 446-454. Malevskaia, M. V. 2005. Keramika zapadnorusskikh goro- dov X—XIII vv. Moskva: IIMK RAN. Movchanivskyi, F. M. 1935a. Shchodennyk rozkopiv (03.07—04.08.1935 r.). NA IA NAN Ukriany, f. IIMK, Vysh- horod, 24. Movchanivskyi, F. M. 1935b. Vyshhorodska arkheolohich- na ekspedytsiia. NA IA NAN Ukriany, f. IIMK, Vyshhorod, 3. Movchanivskyi, F. M. 1936. Shchodennyk kerivnyka Vysh- horodskoi ekspedytsii IIMK. NA IA NAN Ukriany, f. IIMK, Vyshhorod, 42. Natanson, D. P. 1936. Shchodennyk rozkopok na diliant- si 1 u 1936 r. Vyshhorodskoiu ekspedytsiieiu IIMK. NA IA NAN Ukriany, f. IIMK, Vyshhorod, 43. Onohda, O. V. 2007. Do pytannia pro svoieridnu hrupu keramiky pisliamonholskoho chasu. Mahisterium. Arkheolo- hichni studii, 27, s. 70-74. Onohda, O. V. 2012. Keramika Serednoi Naddniprian- shchyny druhoi polovyny XIII—XV st. Dysertacia k. i. n. IA NAN Ukrainy. Kyiv Orlov, R. S. 1995. Vyshhorod. Kyivska starovyna, 2, s. 94-102. Petrashenko, V. A. 2005. Drevnerusskoe selo: po materi- alam poselenii u s. Grigorovka. Kiev: IA NAN Ukrainy. Rappoport, P. A. 1982. Russkaia arkhitektura X—XIII vv.: katalog pamiatnikov. Leningrad: Nauka. Svod arkheolog- icheskikh istochnikov, E 1-47. Sagaidak, M. A., Sergeeva, M. S. 1992. Otchet ob issledova- niiakh Podolskoi ekspeditsii v zone fundamentov zdaniia Pov- arni XVII—XVIII vv. na territorii byvshego Bratskogo monas- tyria. NA ІA NANU, f. 64, 1992/30. Tolochko, P. P. 1981. Goncharnoe delo. In: Tolochko, P. P. (ed.). Novoe v arkheologii Kieva. Kiev: Naukova dumka, s. 284-301. Chabai, V. P., Evtushenko, A. I., Stepanchuk, V. N. 1991. Issledovanie Vyshgorodskogo posada. Arkheologіchnі doslіdzhennya v Ukraїnі v 1990 r., s. 27-28. Chmil, L. V., Chekanovskyi, A. A. 2013. Tradytsii- na tekhnolohiia vyrobnytstva keramichnoho posudu na Kyivskomu Polissi. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 10: Eksperymentalna arkheolohiia. Dosvid modeliuvannia ob’iektiv ta vyrobnytstv, s. 165-177. K. M. Kapustin the eXcavation in vyShgorod in 1936 The archives and archaeological materials from excavations in Vyshgorod in 1936 are analysed in the paper. This year the large-scale excavations were con- ducted on the territory of the old city: near the church of st. Borys and Hlib, two sites in the northeast part of the hillfort and few trenches in different parts of the town. The obtained results correlate with the reports of the narrative sources and indicate the significant develop- ment of the city in the period from the 11th to the mid- 13th century. The rapid development of the city occurs at that time: the mausoleum of Sts. Borys and Hlib (ex- plored in 1935—1936) becomes the main architectural dominant of the city area. A city square with dwellings and outbuildings were located around the church. The analysis of the archival materials and artefacts from the excavations in 1936 made it possible to clarify and re-examine the allegations established in the works of the mid-20th century. The author proves that discovered objects have dif- ferent chronology. For example, dwellings, outbuilding, pits and sacral building of the 11th—13th centuries are pit 1 (site 1), the foundations and remains of the walls of the church of Sts. Borys and Hlib (site 1; site W) and oven 1 (site 4). The ones dated by the middle of the 11th and the 12th centuries are building 1 (site 1) and pit 1 (site 4). Structures of the 12th and 13th centuries are pit 2 (site 1) and oven 1 (site 4); of the second half of the 13th—14th centuries are building 1 (site «W»), building 1, pit 2 (site 4). Finally, dated by the 17th— 19th centuries are building 2, burials 1, 2 (site 1) and burials 1—19 (site 4). The cultural layers and objects exclusively of Kyiv Rus time were found on the terri- tory of suburbs (pottery furnaces 1 and 2 in a trench at the south of the hillfort; burials 1—3 in trenches on the territory of the Doroshenko estate). In general, the obtained results confirm and at some moments substantially detail our knowledge on the historical development of the city during the Middle Ages and Modern times. Keywords: Vyshgorod, hillfort, suburbs, Kyiv Rus, Golden Horde period, Modern times, material culture. Одержано 8.10.2019 кАпУстін кирило Миколайович, кандидат іс- торичних наук, науковий співробітник, Інститут ар- хеології НАН України, пр. Героїв Сталінграда, 12, Київ, 04210, Україна. KapuStin Kyrylo m., Candidate of Historical Sciences, Research Officer, the Institute of Archaeology of NASU, Heroiv Stalingrada ave., 12, Kyiv, 04210, Ukraine. ORCID: http://orcid.org/0000-0001-8044-1911; e-mail: kirill_kapustin@iananu.org.ua.

Дослідження Вишгорода у 1936 р.

Institution

Ähnliche Einträge