До 100-річчя становлення та розвитку вищої освіти водогосподарського комплексу в Україні: одеський вектор

Стаття присвячена історії становлення та розвитку вищої освіти для підготовки фахівців у галузі водогосподарського комплексу в Україні. Висвітлено узагальнюючі праці з питань підготовки науково-технічної інтелігенції вищою школою Одеси у першій третини ХХ ст. У контексті зазначеної теми розглянуто...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2018
1. Verfasser:	Левченко, В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2018
Schriftenreihe:	Краєзнавство
Schlagworte:	Теоретико-методологічні засади освітянського краєзнавства
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169501
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	До 100-річчя становлення та розвитку вищої освіти водогосподарського комплексу в Україні: одеський вектор / В. Левченко // Краєзнавство. — 2018. — № 4. — С. 135-146. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-169501
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1695012020-06-16T01:28:16Z До 100-річчя становлення та розвитку вищої освіти водогосподарського комплексу в Україні: одеський вектор Левченко, В. Теоретико-методологічні засади освітянського краєзнавства Стаття присвячена історії становлення та розвитку вищої освіти для підготовки фахівців у галузі водогосподарського комплексу в Україні. Висвітлено узагальнюючі праці з питань підготовки науково-технічної інтелігенції вищою школою Одеси у першій третини ХХ ст. У контексті зазначеної теми розглянуто етапи становлення та розвитку двох, одних з найстаріших технічних вишів України – Одеського національного політехнічного університету (ОНПУ) і Одеського національного морського університету (ОНМУ). Встановлено, що процес зародження ОНПУ був пов'язаний з ініціативою місцевих прогресивних сил, а його спрямованість визначали регіональні чинники розвитку сфер народного господарства. На основі опублікованих та репрезентованих архівних джерел аргументовано зображено спадкоємність ОНМУ із структурними підрозділами ОНПУ, що дає підстави вважати роком зародження ОНМУ – 1918 р. Визначено основні ознаки аналізу становлення та розвитку вищої освіти водогосподарського комплексу в Україні. The article is devoted to the history of the formation and development of higher education for the training of specialists in the field of water management in Ukraine. There is t provides a historiographical analysis of Soviet and modern scientific literature on the formation and development of higher technical education in Odesa in the first third of the twentieth century. The generalizing works on the preparation of the scientific and technical intelligentsia by the Odesa High School are highlighted. The implementation of the objectives of the study allowed making significant clarifications in the picture of the development of higher education in Ukraine in the early twentieth century and making some important conclusions. In the context of this topic, the stages of the formation and development of two, one of the oldest technical universities of Ukraine – Odessa National Polytechnic University (ONPU) and Odessa National Maritime University (ONMU) are considered. It was established that the process of the origin of the ONPU was associated with the initiative of local progressive forces, and its focus was determined by regional factors in the development of spheres of the national economy. Scientific studies of modern Ukrainian researchers are characterized containing information on the history of two leading technical universities of Ukraine. The continuity of ONMU with structural divisions of ONPU is convincingly depicted on the basis of published and submitted archival sources, which gives grounds to be considered the year of birth of ONMU – 1918. The main signs of the formation and development of higher education of the water management complex in Ukraine are identified. 2018 Article До 100-річчя становлення та розвитку вищої освіти водогосподарського комплексу в Україні: одеський вектор / В. Левченко // Краєзнавство. — 2018. — № 4. — С. 135-146. — Бібліогр.: 20 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169501 93/94:351.81:37.046(477.74) uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Теоретико-методологічні засади освітянського краєзнавства Теоретико-методологічні засади освітянського краєзнавства
spellingShingle	Теоретико-методологічні засади освітянського краєзнавства Теоретико-методологічні засади освітянського краєзнавства Левченко, В. До 100-річчя становлення та розвитку вищої освіти водогосподарського комплексу в Україні: одеський вектор Краєзнавство
description	Стаття присвячена історії становлення та розвитку вищої освіти для підготовки фахівців у галузі водогосподарського комплексу в Україні. Висвітлено узагальнюючі праці з питань підготовки науково-технічної інтелігенції вищою школою Одеси у першій третини ХХ ст. У контексті зазначеної теми розглянуто етапи становлення та розвитку двох, одних з найстаріших технічних вишів України – Одеського національного політехнічного університету (ОНПУ) і Одеського національного морського університету (ОНМУ). Встановлено, що процес зародження ОНПУ був пов'язаний з ініціативою місцевих прогресивних сил, а його спрямованість визначали регіональні чинники розвитку сфер народного господарства. На основі опублікованих та репрезентованих архівних джерел аргументовано зображено спадкоємність ОНМУ із структурними підрозділами ОНПУ, що дає підстави вважати роком зародження ОНМУ – 1918 р. Визначено основні ознаки аналізу становлення та розвитку вищої освіти водогосподарського комплексу в Україні.
format	Article
author	Левченко, В.
author_facet	Левченко, В.
author_sort	Левченко, В.
title	До 100-річчя становлення та розвитку вищої освіти водогосподарського комплексу в Україні: одеський вектор
title_short	До 100-річчя становлення та розвитку вищої освіти водогосподарського комплексу в Україні: одеський вектор
title_full	До 100-річчя становлення та розвитку вищої освіти водогосподарського комплексу в Україні: одеський вектор
title_fullStr	До 100-річчя становлення та розвитку вищої освіти водогосподарського комплексу в Україні: одеський вектор
title_full_unstemmed	До 100-річчя становлення та розвитку вищої освіти водогосподарського комплексу в Україні: одеський вектор
title_sort	до 100-річчя становлення та розвитку вищої освіти водогосподарського комплексу в україні: одеський вектор
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2018
topic_facet	Теоретико-методологічні засади освітянського краєзнавства
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169501
citation_txt	До 100-річчя становлення та розвитку вищої освіти водогосподарського комплексу в Україні: одеський вектор / В. Левченко // Краєзнавство. — 2018. — № 4. — С. 135-146. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT levčenkov do100ríččâstanovlennâtarozvitkuviŝoíosvítivodogospodarsʹkogokompleksuvukraíníodesʹkijvektor
first_indexed	2025-07-15T04:19:19Z
last_indexed	2025-07-15T04:19:19Z
_version_	1837685182273945600
fulltext	УДК 93/94:351.81:37.046(477.74) Валерій Левченко (м. Одеса) До 100-річчя становлення та розвитку вищої освіти водогосподарського комплексу в Україні: одеський вектор Стаття присвячена історії становлення та розвитку вищої освіти для підготовки фахівців у галузі водогосподарського комплексу в Україні. Висвітлено узагальнюючі праці з питань підготовки науково- технічної інтелігенції вищою школою Одеси у першій третини ХХ ст. У контексті зазначеної теми розглянуто етапи становлення та розвитку двох, одних з найстаріших технічних вишів України – Оде- ського національного політехнічного університету (ОНПУ) і Одеського національного морського уні- верситету (ОНМУ). Встановлено, що процес зародження ОНПУ був пов’язаний з ініціативою місцевих прогресивних сил, а його спрямованість визначали регіональні чинники розвитку сфер народного гос- подарства. На основі опублікованих та репрезентованих архівних джерел аргументовано зображено спадкоємність ОНМУ із структурними підрозділами ОНПУ, що дає підстави вважати роком зарод- ження ОНМУ – 1918 р. Визначено основні ознаки аналізу становлення та розвитку вищої освіти водо- господарського комплексу в Україні. Ключові слова: вища освіта, водогосподарський комплекс, вища школа, Україна, Одеса. Valery Levchenko For the 100th anniversary of the formation and development of higher education of a water management complex in Ukraine: the vector of Odesa The article is devoted to the history of the formation and development of higher education for the training of specialists in the field of water management in Ukraine. There is t provides a historiographical analysis of Soviet and modern scientific literature on the formation and development of higher technical education in Odesa in the first third of the twentieth century. The generalizing works on the preparation of the scientific and technical intelligentsia by the Odesa High School are highlighted. The implementation of the objectives of the study allowed making significant clarifications in the picture of the development of higher education in Ukraine in the early twentieth century and making some important conclusions. In the context of this topic, the stages of the formation and development of two, one of the oldest technical universities of Ukraine – Odessa National Polytechnic University (ONPU) and Odessa National Maritime University (ONMU) are considered. It was es- tablished that the process of the origin of the ONPU was associated with the initiative of local progressive forces, and its focus was determined by regional factors in the development of spheres of the national economy. Scientific studies of modern Ukrainian researchers are characterized containing information on the history of two leading technical universities of Ukraine. The continuity of ONMU with structural divisions of ONPU is convincingly depicted on the basis of published and submitted archival sources, which gives grounds to be con- sidered the year of birth of ONMU – 1918. The main signs of the formation and development of higher education of the water management complex in Ukraine are identified. Key words: higher education, water management complex, high school, Ukraine, Odessa. 135 У 1918 р. відбулися карколомні події, які ві- діграли важливу роль у розвитку світової істо- рії. Цього року 11 листопада закінчилася Перша світова війна, яка стала прологом і де- тонатором розпаду чотирьох імперій (Росій- ської, Австро-Угорської, Османської й Німець- кої) та створенню на їхніх руїнах декількох модерних незалежних національних держав у Центрально-Східній Європі. Упродовж усього 1918 р. на теренах України послідовно діяло три національні державні формування (Україн- ська народна республіка, Українська держава, Директорія), перше з яких 22 січня 1918 р. про- голосило незалежність Української Народної Республіки, що після багаторічної відсутності на теренах України власної державності засвід- чувало відродження української національної держави. Пам’ятаючи і відзначаючи на міжнарод- ному й державному рівнях епохальні геополі- тичні події глобального значення 1918 р., варто згадати й про події локального рівня, які відіг- рали та продовжують відігравати вагому роль в усіх сферах життєдіяльності України та світо- вого простору. Однією з таких подій є початок діяльності 18 вересня 1918 р. Одеського полі- технічного інституту (див. фото 1), що дало по- штовх для становлення та розвитку на теренах України навчального закладу багатопрофільної вищої освіти, в якому здійснювалася підготовка фахівців для різних сфер народного господар- ства, зокрема водогосподарського комплексу1 (див. фото 2). Вища школа Одеси на початку XX ст. перебу- вала на перехресті багатьох суспільно-політичних, соціально-економічних і культурно-історичних процесів, відчуваючи їхній негативний і позитив- ний впливи. Станом на кінець 1917 р. вища шко - ла Одеси налічувала 5 навчальних закладів: Новоросійський універ- ситет (НУ, діяв у 1865– 1920 рр.)2, Одеські вищі жіночі курси (ОВЖК, 1906–1920)3, Одеські ви - щі жіночі медичні курси (ОВЖМК, 1910–1920)4, Одеська консерваторія 4 ’2018Валерій Левченко К Р А Є З Н А В С Т В О 136 1 Водогосподарський комплекс – структурний елемент різного за масштабами економічного та геогра- фічного простору, який охоплює водні ресурси, водогосподарські споруди, органи управління і контролю, водокористувачів (учасників водогосподарського комплексу (водний транспорт, рибне господарство, гідрое- нергетика, рекреація), які використовують водні об’єкти для виконання різноманітних операцій різних галузей народного господарства), характеризується певною функціональною, галузевою і просторовою структурою та є сукупністю технічних і соціально-економічних заходів щодо використання водних ресурсів в інтересах ефективного розвитку всіх галузей світової економіки. В основі функціонування водогосподарського ком- плексу лежить процес водокористування, який відображає становлення зв’язків між водними ресурсами та водокористувачами певної території у межах системи «водні ресурси – суспільство». Див.: Грищенко Ю.М. Комплексне використання та охорона водних ресурсів: навчальний посібник. – Рівне, 1997. – 247 с.; Джиги- рей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища. Навчальний посібник. – К.: Знання, 2006. – 319 с.; Сташук В.А. Сучасний стан та перспективи розвитку управління водними ресурсами України // Водне господарство України. – 2012. – № 5. – С. 5–9 та ін. 2 Див.: Одеський національний університет імені І.І. Мечникова (1865–2015): історія та сучасність / гол. ред. І.М. Коваль; Одеський нац. ун-т ім. І.І. Мечникова. – Одеса: ОНУ, 2015. – 962 с. 3 Див.: Мельник О.В. Становлення та розвиток вищої жіночої освіти в Одесі (1879–1921 рр.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук. – Одеса, 2009. – 17 с. 4 Див.: Польова С., Смоляр Л. До історії жіночої медичної освіти в Одесі // Українська національна ідея: минуле, сучасне, майбутнє: мат. між. наук. конф. Одеса, 21–25 листопада 1995 р. – Одеса, 1995. – С. 121–123. Фото 2. Додаток до пункту 8 «Про Одеський політехнічний інститут» Фото 1. Печатка Одеського політехнічного інституту До 100-річчя становлення та розвитку вищої освіти водогосподарського комплексу в Україні: одеський вектор 137 (ОК, від 1913 р.)5 і Новоросійський вищий міжна- родний інститут (НВМІ, 1916–1920)6. Серед ви - шів Одеси на той час був єдиний заклад із бага- тим, понад півсторічним досвідом класичних традицій навчальної та наукової діяльності – Но- воросійський університет, а всі інші – порівняно нові, створені впродовж останніх десяти років. Заклади вищої школи Одеси представляли всі головні її типи – загальноосвітні (НУ, ОВЖК) й спеціальні (медичний, музичний, дипломатич- ний), а за статусом поділялися на державні (НУ), громадські (ОВЖК, ОВЖМК, ОК) й приватні (НВМІ). Загальне керівництво вишами здійсню- вало відомство Міністерства народної освіти7, яке на підставі законів, указів, розпоряджень та циркулярів регламентувало їхнє академічне жит - тя. Через це в сфері вищої освіти панував прин - цип централізації з боку міністра або попечи- теля навчального округу. У вишах провідна роль належала ректору (директору) закладу, а потім найближчому керівництву: інспекції, дирекції, попечителю навчального округу. Викладацький склад вишів мав певну автономію, але здебіль- шого був залежний від адміністрації та різних контролюючих інстанцій. Крім того, нестача кваліфікованих педагогів призвела до того, що чимало представників викладацького складу Но- воросійського університету працювали за суміс- ництвом у декількох закладах одночасно8. Зага- лом станом на 1917 р. мережа вищої школи Одеси мала незначний багаторічний досвід, не- велику кількість вишів, які готували спеціалістів за чотирма профілями у природничій і соціогу- манітарній галузях знання та не мала хоча б од- ного вищого навчального закладу, який би здійс- нював підготовку фахівців для різних галузей народного господарства (інженерно-промисло- вої, сільськогосподарчої, водогосподарчої, еко- номічної тощо). Ідея перетворення Одеси, як великого євро- пейського портового міста на потужний промис- ловий центр педалювалася впродовж багатьох років ХІХ ст., а проте підіймалося питання щодо можливості підготовки кваліфікованих фахівців, здатних сприяти розвитку різних галузей промис- ловості. У зв’язку з цим починаючи від середини ХIХ ст. багато діячів культури, представників мі- ської влади та прогресивної громадськості ак- тивно й наполегливо піднімали питання перед імперським урядом щодо організації в Одесі ви- щого навчального закладу технічного профілю. Першим публічним згадуванням з професійним обґрунтуванням необхідності та доцільності від- криття в Одесі технічного вишу на сьогодні є дві статті полковника артилерії, публіциста і гро- мадського діяча П.В. Залеського – «Об устрой- стве в г. Одессе высшего технического учи- лища» і «По поводу организации высшего технического училища в гор. Одессе», опублі- ковані, відповідно в лютому та березні 1874 р., в газеті «Одесский Вестник»9. Ці дії знайшли своє відображення у доповідних записках на ад- ресу Одеської міської думи і управи з наполег- ливими побажаннями про відкриття у Південній Пальмірі технічного вишу. Як наслідок, 1895 р. міський голова, професор кафедри механіки 5 Див.: Одеська національна музична академія імені А.В. Нежданової: 100 років / [авт. кол.: Сокол О.В. та ін.; редкол.: Самойленко О.І. (голов. ред.) та ін.]; М-во культури України, Одес. нац. муз. акад. ім. А.В. Не- жданової. – Одеса: Астропринт, 2013. – 309 с. 6 Див.: Левченко В.В. Одеський вищий міжнародний інститут – перший спеціальний приватний дипло- матичний вищий навчальний заклад у світі // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. Вип. 26: Міжвідомчий збірник наукових праць. Відп. ред. С.В. Віднянський. – Київ: Ін-т історії України НАН України, 2017. – С. 343–367. 7 Див.: Иванов А.Е. Высшая школа России в конце ХІХ – начале ХХ века. – М., 1991. – С. 354–366. 8 Див.: Левченко В.В. Трансформація вищої школи Одеси (1917–1922): проекти та реалії // Юго-Запад. Одессика. Историко-краеведческий научный альманах. – Вип. 8. – Одеса, 2009. – С. 38. 9 Див.: Мурашко Е.С., Самодурова В.В. Одесский политехнический институт: предыстория открытия в публикациях одесской периодической печати второй половины XIX – начала XX вв. // Вісник Одеського наці - онального університету імені І.І. Мечникова. Сер.: Бібліотекознавство, бібліографознавство, книгознавство. – 2013. – Т. 18, вип. 1 (9). – С. 66; Самодурова В.В. История создания Одесского политехнического университета в публикациях местной периодики второй половины XIX – начала XX ст. // Biblio-Колегіум: електрон. вид. – 2013. – Вип. 7. – Режим доступу: http://minilib.onu.edu.ua/index.php/main/article/view/18/15 (дата звер- нення: 22.10.2018). – Загл. з екрана. Новоросійського університету В.М. Лігин про- вів постанову міської управи щодо безоплатного надання «майбутньому технологічному інсти- туту» земельної ділянки10. Громадськість Одеси відгукнулася на заклик міського голови, обі- цяючи пожертвувати 200 тисяч рублів на засну- вання технічного інституту в місті. У 1897 р. пе- ремови про відкриття вишу технічного профілю велися на рівні урядових кіл у Санкт-Петербурзі, але й це не дало позитивного результату11. Ці та інші ініціативи залишилися не втіленими у життя ні наприкінці XIX ст., а ні в перші 17 років на початку XX ст., тому що під будь-якими при- водами імперський уряд відмовлявся відкривати новий виш у «зараженій» вільнодумством і ре- волюційними ідеями Одесі, яким особливо були піддані студенти, з їх романтичним захопленням прогресивних змін. Отже, неоднозначна за соціальною спрямо- ваністю, різноманітна за організаційними при- нципами і фінансовою базою, юридичним стату- сом і статевими критеріями для студентів, мережа вищої школи Одеси станом до 1918 р. переважно готувала фахівців вищої кваліфікації для держав- ного апарату, органів земського-міського само- врядування, народної освіти, мистецтва, але вона не мала хоча б одного вишу, який би здійснював підготовку кадрів для різних царин народного господарства. Ідею розширення спектру профілів вишів Одеси час від часу висловлювали пред- ставники промислового капіталу, наукової інтелі- генції та передової громадськості, тому що актив- ний розвиток капіталістичних відносин в усіх сферах народного господарства з особливою швидкістю вимагав підвищення кількості профе- сійних службовців, пред’являв все більший попит на кваліфіковані кадри. При тому, що на той час саме університети і профільні інститути виконували функцію накопичування наукового потенціалу в країні, були, за словами В.І. Вернад- ського, «одной из форм организации научной работы и главным путем проникновения ее в об- щечеловеческую культуру»12. Незважаючи на розуміння важливості реалі- зації ідеї збільшення мережі вищої школи Одеси шляхом відкриття різних за профілями вишів її ініціатори постійно наштовхувалася на гальмів- ний вплив держави. Маючи потребу в нових кад- рах вищої кваліфікації та розвитку науки, імпер- ський уряд не бажано йшов на розширення мережі державних та на істотне збільшення кіль- кості громадських і приватних вишів. Самодер- жавство охоронно-бюрократичними засобами обмежувало дію у сфері вищої освіти нових су- часних прогресивних тенденцій. Тим самим стримувався процес підготовки більшої кількості кадрів різних профілів, в яких так потребувало суспільство Російської імперії на початку XX ст. Зміни в усіх сферах життя привнесені рево- люційними подіями 1917 р. не обійшли сторо- ною питання реформування системи управління, структури, навчальних планів та викладацького штату вищої школи на теренах України, тому вони стали чинниками, які покликали за собою цілу низку змін. Перебудова управлінської та академічної діяльності у сфері всієї системи вищої освіти на українських землях розпочалася передовою громадськістю відразу після револю- ційних подій 1917 р. Перша світова війна і революції 1917 р. до- корінно змінили політичну і соціальну сферу життя суспільства, невід’ємною частиною яких стала глобальна трансформація культури, разом з її складовою – системою вищої освіти. Протя- гом ХХ ст. суспільство пережило не одну модер- нізацію, кожна з яких певним чином змінювала його соціально-економічний устрій та кожного разу доводила, наскільки складним є вирішення проблеми розвитку і вдосконалення вищої шко - ли. Одним із таких етапів модернізації вищої школи в Україні був період 1917–1918 рр. У середині 1917/18 навчального року склад вищої школи України поповнив новий виш – Одеський сільськогосподарський інститут (ОСГІ), який став шостим вишем у вищій школі Одеси. Про початок його створення було оголошено в пресі в листопаді 1917 р. після проголошення та підтримки цієї ініціативи на загальних зборах Товариства сільського господарства південної Росії. Відкриття ОСГІ відбулося у лютому 1918 р., про що повідомила газета «Одесские новости»: «Местное общество сельского хозяйства ре- 4 ’2018Валерій Левченко К Р А Є З Н А В С Т В О 138 10 Одесский политехнический институт: краткий исторический очерк (1918–1968) / Авторы-составители: Е. И. Цымбал, В. В. Никулин. – К.: Изд-во Киев. ун-та, 1968. – С. 7. 11 Мурашко Е. С., Самодурова В. В. Вказ. праця. – С. 68. 12 Вернадский В. И. Письма о высшем образовании. – М., 1913. – С. 7. До 100-річчя становлення та розвитку вищої освіти водогосподарського комплексу в Україні: одеський вектор 139 шило, несмотря на переживаемые события, не откладывать открытие института. Торжество не отличалось помпезностью, но носило характер настоящего праздника культуры. В произнесен- ных речах подчеркивалось громадное значение института не только для юга, но и для Одессы, как столицы громадного сельского района». На- вчальний план чотирьохрічного курсу та пра- вила прийому до приватного інституту склав професор кафедри агрономії природничого відділення фізико-математичного факультету Новоросійського університету О.І. Набоких, а першим директором закладу було обрано про- фесора кафедри фізичної географії і метеороло- гії того ж факультету І.Я. Точидловського13. ОСГІ став шостим вишем на теренах України та першим у її південному регіоні, в якому здійс- нювалася підготовка фахівців у сфері сільського господарства. Станом на 1917 р. в українських землях існувало п’ять вишів сільськогосподар- ського профілю, з яких один знаходився у цен- тральному регіоні України (сільськогосподар- ське відділення Київського політехнічного інституту, відкритого 1898 р.), три було сконцен- тровано в північно-східному регіоні (Харків- ський ветеринарний інститут (засновано 1850 р., нині – Харківська державна зооветеринарна ака- демія), Ново-Олександрівський інститут сіль- ського господарства та лісівництва (засновано 1816 р. у передмісті Варшави, у 1860-х рр. пере- ведено до Новоолександрії Люблінської губернії, 1914 р. евакуйовано до Харкова), Харківські вищі сільськогосподарські курси (1912 р. організовано Н.І. Невіандт)), а один у західному регіоні – Ака- демія ветеринарної медицини у Львові (1897)14. Перші три виші були державними, з яких Київ- ський політехнічний інститут належав відомству Міністерства торгівлі й промисловості, а інші два входили до відомства Міністерства народної ос- віти. Четвертий виш за статусом був приватним та підпорядковувався Головному управлінню зем- леустрою і землеробства15. Львівська академія була державним закладом. У 1918 р. ще однією важливою подією у роз- витку мережі вищої школи України стало від- криття Одеського політехнічного інституту (ОПІ), який став шостим вишем на теренах Ук- раїни та першим у південному регіоні, що нада- вав вищу технічну освіту. Станом на 1917 р. на українських землях нараховувалося п’ять вишів інженерно-промислового профілю: Львівська політехнічна школа (1844 р., технічний і торго- вельний відділи)16, Харківський технологічний інститут (1885 р., механічне і хімічне відділен - ня), Київський політехнічний інститут (1898 р., механічне, хімічне, інженерне і сільськогоспо- дарське відділення), Катеринославський гірни- чий інститут (1899 р.; до 1912 р – Вище гірниче училище, гірське і заводське відділення), Кате- ринославський політехнічний інститут (1916 р., механічне та електротехнічне відділення). З п’яти перелічених вишів чотири перші були держав- ними закладами, останній з них – приватним17. Ідея створення в Одесі вишу технічного профілю була озвучена в доповіді представників «Союзу студентів-техніків» 9 квітня 1918 р. на зборах ініціативної групи громадських діячів, де обговорювалося питання щодо заснування полі- технікуму: «Так как переживаемые безвременье и развал хозяйственной жизни страны не должны останавливать культурного строительства края, то приходится признать желательным осуществ- ление в Одессе Политехникума в как можно ближайшее время»18. Для вирішення цього зав- дання важливим було бажання міської влади від- крити в одному з найбільших міст країни, який був науково-освітнім центром і головним портом південного регіону, Політехнічний інститут. Це орієнтувало на підготовку технічних кадрів у контексті промислового розвитку країни. 13 Одесский сельскохозяйственный институт: Краткий очерк (1918–1968). – Одесса, 1968. – С. 6–10. 14 Див.: Львівська державна академія ветеринарної медицини імені С.З. Гжицького (1784–2000) / ред.: Р. Кравців. – Л., 2000. – 902 c. 15 Див.: Иванов А. Е. Высшая школа России в конце ХІХ – начале ХХ века. – М., 1991. – С. 359–372. 16 Див.: Від Реальної школи до Львівської політехніки: нариси з історії Львівської політехніки (1816– 1918) / Упорядник О.В. Шишка; За ред. проф. Ю.Я. Бобала; Національний університет «Львівська політех- ніка», Науково-технічна бібліотека. – Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2016. – 440 с. 17 Див.: Иванов А. Е. Вказ. праця. – С. 359–372. 18 Малахов В.П. Одесский государственный политехнический университет // Очерки развития науки в Одессе / Отв. ред. С.А. Андронати. – Одесса, 1995. – С. 374–375. Ініціатива студентів-техніків була підтри- мана Одеським відділенням Технічного товарис- тва, та незабаром Одеська міська дума прийняла рішення щодо відкриття в Одесі Політехнічного інституту. При Технічному товаристві було сформовано організаційний комітет з представ- ників зацікавлених установ і науково-технічної інтелігенції (А.О. Нілус, Ч.Д. Кларк (див. фото 3), Г.К. Суслов, І.Ю. Тимченко, М.М. Васильєв та інші). Цей комітет розбився на три комісії: про- грамно-навчальну (35 осіб), організаційну (22) і фінансово-господарську (22), які й провели під- готовчу роботу щодо організації інституту19. У стислі терміни було розроблено «Устав Одес- ского политехнического института», в якому було визначено його структуру та вказувалося, що управління інститутом покладається на Опі- кунську раду (19 осіб), Раду інституту, Техніч- ний комітет, факультетські збори, ректора і проректора інституту. У статуті також було визначено склад цих органів, порядок їхнього обрання та їхньої компетенції20. «Союз студен- тів-техніків» попередньо провів реєстрацію абі- турієнтів і студентів та розподілив їх за спеці- альностями і курсам. Під час комплектування студентського корпусу перевага віддавалася ви- пускникам (або колиш- нім студентам) середніх і вищих навчальних зак - ладів технічного про фі - лю (студенти фізико-ма- тематичних факультетів при ймалися в останню чергу)21. Останній чин- ник свідчить про наміри організаторів вишу вес - ти підготовку саме тех- ніків-практиків для різ- них галузей промисло - вого господарства. Одеський політехнічний інститут було засно- вано 15 вересня 1918 р.22, а його урочисто-офі- ційне відкриття та початок перших лекцій відбу- лося три дні по тому – 18 вересень. У зв’язку з цією подією в газеті «Одесский листок» з’яви- лося повідомлення про те, що «вчора в будівлі технічного товариства відбулася знаменна подія – відкриття Одеського політехнічного інституту», який починає своє довгоочікуване і необхідне для розвитку промисловості півдня країни життя23. Так почалася історія сьомого вишу в Одесі. Першим ректором якого було обрано про- фесора Московської артилерійської академії А.О. Нілуса24. На момент відкриття Одеський політехніч- ний інститут складався з трьох факультетів: ме- ханічного з електротехнічним, суднобудівним та механічним (промислове машинобудування та технології металів і дерева) відділеннями; інже- нерно-будівельного з відділеннями сухопутно- дорожнього будівництва, меліоративно-гідро- технічним і санітарного зодчества; економічного з публічно-господарським і приватногосподар- ським відділеннями. Кожне відділення, в свою чергу, розподілялося на декілька напрямів з метою підготовки спеціалістів у відповідних об- ластях. Методика навчання передбачала обрання студентом одного з напрямів, поступово концен- трувати свою увагу та зацікавлення на одному вузькому колі питань із області обраної ним га- лузі науки. Отже, головною тезою, яка форму- лювала лінію навчання студентів в ОПІ була: «Від загального до конкретного, від широкого до вузького, від підлеглої роботи до самостійної праці»25. З огляду на досвід першого навчального року на початку другого керівництво ОПІ провело реорганізацію структури факультетів. У 1919 р. прийом абітурієнтів проводився на факультети: механічний (відділення – заводських інженерів; залізничних інженерів; прокатних інженерів; 4 ’2018Валерій Левченко К Р А Є З Н А В С Т В О 140 19 Державний архів Одеської області (ДАОО), ф. Р-126, оп. 1, спр. 9, арк. 14–15. 20 ДАОО, ф. Р-126, оп. 1, спр. 9, арк. 1–19. 21 Там само, спр. 4, арк. 4–5 зв. 22 Там само, арк. 1. 23 Одесский листок, 1918, 19 сентября. 24 Одесский государственный политехнический университет, 1918–1998 / За ред. В.П. Малахова. – Одесса, 1998. – С. 3. 25 ДАОО, ф. Р-126, оп. 1, спр. 4, арк. 1–1 зв. Фото 3. Професор Чарльз Джонович Кларк До 100-річчя становлення та розвитку вищої освіти водогосподарського комплексу в Україні: одеський вектор 141 машинобудівне; гідромеханічне; електромеха- нічне; суднобудівне); інженерно-будівельний (відділення – санітарної техніки; меліорації; вод- них споруд і портів; залізниць і мостів; міських і земських доріг і мостів); економічний26 (відді- лення – торгово-промислове; кооперативне; пуб- лічно-господарське; державного, міського та зем - ського господарства). У результаті нововведень при збереженні основних напрямів фахів зав- дяки звуженню спеціалізацій відбулося збіль- шення відділень27. Аналіз структури інституту, його навчальних планів, викладацького складу, умов прийому абітурієнтів дають можливість констатувати, що інфраструктура28 ОПІ відпові- дала стандартам вишів того часу. Становлення першого на півдні України тех- нічного вишу відбувалося у вкрай несприятли- вих економічних умовах. На зламі 1910-х – 1920-х рр. унаслідок військових дій в країні не діяли або функціонували не на повну потужність порти, судноремонтні заводи, промислові під- приємства, були частково зруйновані залізниці. На початку 1920 р. в долі ОПІ, як і всієї країни, відбулися радикальні зміни – 7 лютого в Одесі було встановлено радянську владу. Після пере- моги більшовиків у революції й громадянській війні почався новий етап у розвитку системи вищої освіти, відбулося народження нової структури вищої школи, яка протистояла логіці та елементам попередньої дорадянської схеми. Економічні чинники кризової ситуації, яка скла- лася в країні, зумовили гостру потребу в роз- робці програми відродження та розвитку про- мисловості. Тому система вищої освіти була перекроєна під лекала радянської влади. 12 бе- резня 1920 р. ОПІ було націоналізовано і пере- ведено в розряд державних29 з підпорядкуван- ням Народному комісаріату освіти УСРР. Нове керівництво країни надавало великого значення відновленню промисловості, яка гостро потребувала фахівців високої кваліфікації. У зв’язку з цим перед керівництвом ОПІ ставилося завдання підготовки нових інженерних кадрів. З огляду на важливу значимість ОПІ в налагод- женні економічного потенціалу країни, за рішен- ням влади, закладу виділили будівлі закритого на той час Інституту шляхетних дівчат (див. фото 4), на сьогоднішній день «старий» корпус ОНМУ), Одеського навчального округу та території, що прилягала до них між вулицями Зовнішньою (нині Мечникова) й Балківською. Приміщення ко- лишніх Сабанських казарм (вулиця Канатна, 23), де від 1918 р. розміщувався ОПІ, 1920 р. із вста- новленням в Одесі радянської влади було зайнято Губернською надзвичайною комісією30. 26 У 1920 р. економічний факультет було виділено зі складу ОПІ та введено до структури Одеського гума- нітарно-суспільного інституту. Від 1921 р. надання вищої економічної освіти здійснювалося в Одеському інсти- туті народного господарства, який поклав початок існування сучасного Одеського національного економічного університету. Див.: Левченко В.В. Історія Одеського інституту народної освіти (1920–1930 рр.): позитивний до- свід невдалого експерименту / Відп. ред. В.М. Хмарський; наук. ред. Т.М. Попова. – Одеса: ТЕС, 2010. – С. 283. 27 ДАОО, ф. Р-126, оп. 1, спр. 4, арк. 6. 28 Термін «інфраструктура» розуміємо як сукупність матеріальних, організаційних і людських ресурсів або складну систему забезпечення наукової діяльності, яка включає такі компоненти: «суб’єкти науки» (вчені, наукове співтовариство), організацію науки; систему науково-дослідних установ; систему видання наукової продукції; комунікаційну та інформаційну систему; матеріально-технічну та фінансову бази науки; систему введення в практику результатів наукової діяльності. Детальніше див.: Урсу Д.П. Современная историография стран Тропической Африки. 1960–1980. – М., 1983. – С. 113; Попова Т.М. Историография в лицах, проблемах, дисциплинах: Из истории Новороссийского университета. – Одесса, 2007. – С. 81–84. 29 Див.: Левченко В.В. Трансформація вищої школи Одеси (1917–1922): проекти та реалії // Юго-Запад. Одессика. Историко-краеведческий научный альманах. – Одесса, 2009. – Вып. 8. – С. 49. 30 ДАОО, ф. Р-126, оп. 1, спр. 4, арк. 2 зв. Фото 4. Інститут шляхетних дівчат станом на початок ХХ ст. За перших років функціонування ОПІ його діяльність заклала підґрунтя для підготовки в Одесі фахівців з вищою освітою у галузі еконо- міки, електротехніки, кораблебудування31, гідро- техніки, машинобудування, дорожнього будів- ництва і санітарного зодчества. Серед яких останні п’ять напрямів підготовки фахівців уперше було введено на теренах України. До 1918 р. жоден український технічний виш не здійснював підготовку фахівців з перелічених вище п’яти спеціалізацій. Загалом більшість від- ділень ОПІ готували кваліфіковані кадри для во- догосподарського комплексу, що заклало фунда- мент становлення та розвитку системи вищої освіти для підготовки фахівців цієї галузі народ- ного господарства саме в Одесі. Особливими прикладами цього в структурі ОПІ 1918 р. були суднобудівне і меліоративно-гідротехнічне від- ділення як провідні структурні підрозділи, де відбувалося становлення і розвиток вищої ос- віти в галузі водогосподарського комплексу про- мислового господарства. Характерологічним підтвердженням цього є предмети навчальних планів двох відділень. На суднобудівному відді- ленні викладалися курси теорії корабля, кора- бельної архітектури, вібрації кораблів, суднових механізмів, будівельної механіки корабля, а на меліоративно-гідротехнічному – гідравліка, гід- рогеологія і бурові роботи, приморські споруди, водяні шляхи, використання водяної сили, гід- рологія, греблі32. Активний розвиток у стінах ОПІ спеціальнос- тей водогосподарського комплексу підтверджує й той факт, що 1920 р. приміщення залишеної од- ноповерхової будови (колишній лазарет-ізоля- тор) біля будівлі колишнього Інституту шляхет- них дівчат було відведено під гідравлічну лабораторію, в якій відповідно до потреб водо- господарського будівництва були відкриті три відділення: гідротехнічне (з питань санітарної гідротехніки та регулювання водних шляхів спо- лучення), гідромеханічне (з питань водопоста- чання та утилізації водних сил), суднобудівне (з випробування моделей суден і гвинтів)33. Ще більше значення для водогосподарсь - кого комплексу почав відігравати ОПІ на по- чатку 1920-х рр., коли радянська влада поста- вила перед вищою школою завдання підготовки інженерних кадрів для усіх галузей народного господарства. Особливого значення на той час набуло становлення і технічне вдосконалення, розвиток водних шляхів сполучення водно- транспортної галузі народного господарства. У зв’язку з цим морському флоту, як одному з най- важливіших видів транспорту (на той час на- рівні із залізничним транспортом) для виходу на передові позиції була потрібна велика кількість кваліфікованих кадрів. Тому 1923 р. НКО УСРР, виконуючи директиви вищих партійних і радян- ських органів, ініціював переорієнтацію ОПІ на підготовку фахівців морського флоту. Так, зі складу механічного факультету виділили судно- будівне відділення, яке згодом отримало статус самостійного факультету34. Унаслідок цих дій станом на 1925 р. ОПІ домігся значних успіхів у підготовці кваліфікованих фахівців для водогос- подарського комплексу. Він став фактично цен- тром науково-технічної думки в цій галузі не тільки в УСРР, а й в СРСР. На той час до струк- тури ОПІ входили суднобудівний факультет з відділеннями суднобудування і судномеханіки, а також інженерно-будівельний (з гідротехнічним відділенням) та енергетичний факультети35. Завдяки підвищеній увазі та участі з боку держави у середині 1920-х рр. соціальний статус природничих наук, складовою частиною яких 4 ’2018Валерій Левченко К Р А Є З Н А В С Т В О 142 31 У сфері надання вищої кораблебудівної освіти ОПІ став третім вишем на теренах колишньої Російської імперії та першим на теренах України. До 1918 р. інженерів-кораблебудівників готували на кораблебудівних відділеннях Морського інженерного училища в Кронштадті (створено 1894 р., підпорядковувалося Мор- ському міністерству) і Петроградського політехнічного інституту (відкрито 1902 р., знаходився у відомстві Міністерства торгівлі й промисловості). Див.: Иванов А.Е. Высшая школа России в конце ХІХ – начале ХХ века. – М., 1991. – С. 357–358. 32 ДАОО, ф. Р-126, оп. 1, спр. 4, арк. 1–1 зв. 33 Там само, спр. 129, арк. 70. 34 Одесский политехнический институт: краткий исторический очерк (1918–1968) / Авторы-составители: Е.И. Цымбал, В.В. Никулин. – К.: Изд-во Киев. ун-та, 1968. – С. 28. 35 Одесский национальный морской университет: История. Люди. Современность: 1930–2005 / Ред. кол.: И.В. Морозова и др. – Одесса, 2005. – С. 6. До 100-річчя становлення та розвитку вищої освіти водогосподарського комплексу в Україні: одеський вектор 143 були знання водогосподарської галузі, значно зріс. Це знайшло втілення у форсованому роз- гортанні інституційної структури науки, збіль- шенні масштабів підготовки кадрів найвищої кваліфікації, кардинальному розширені та актуа- лізації проблематики. Модернізація водного тран - с порту проходила в умовах жорстокого фінансо- вого, технічного, кадрового дефіциту, оскільки накопичення його внутрішніх ресурсів значно від- ставало від темпів розвитку. У 1920-х – 1930-х рр. водогосподарський комплекс УСРР знаходився в стані хронічної кризи. Впродовж цих років вся галузь страждала від нестачі фахівців. У такій ситуації посади інженерів заповнювалися техні- ками і практиками та часто залишалися вакан- тними. Дефіцит інженерів і техніків у портах по- яснювався не тільки загальною для всієї країни проблемою індустріалізації, а й відсутністю їх в достатній кількості в дорадянській період. На зламі 1929–1930 рр. керівництво країни все частіше стало озвучувати пропозицію щодо переведення вищої освіти повністю на галузеве підпорядкування, відновлення університетів з метою посилення відповідальності та послідов- ного здійснення реформи вищої школи. 5 бе- резня 1930 р. відбулося засідання Політбюро ЦК ВКП (б), на якому було заслухано та обговорено доповідь комісії, затверджено проект резолюції щодо подальшої реформи системи вищої освіти в СРСР. Узагальнюючи і логічно завершуючи рішення липневого 1928 р. і листопадового 1929 р. пленумів, було прийнято рішення щодо переведення усіх технічних вишів, більшість технічних факультетів вишів у розпорядження ВРНГ СРСР, через нього – Радам народного гос- подарства республік і господарським об’єднан- ням. Під час здійснення реформи все керівниц- тво з питань підготовки кадрів зосереджувалась в руках господарських (профільних) народних комісаріатів і об’єднань. Також вони займалися методичним забезпеченням навчального про- цесу, але під контролем Народного комісаріату освіти. Типовим прикладом реалізації на практиці рішень уряду щодо розширення мережі та ство- рення профільних вишів є Одеський інститут ін- женерів водного транспорту (ОІІВТ), який став попередником ОНМУ. ОІІВТ було виведено зі структури ОПІ 1930 р. майже за кілька місяців, багато в чому завдяки підтримці керівництва га- лузі, наявних кадрів викладачів й ентузіазму ко- лективу нового вишу. Подібним чином на той час в УСРР створювалося багато нових профіль- них вишів. Підтвердженням того факту, що по- передник ОНМУ 1930 р. було виведено зі струк- тури ОПІ як його складову частину є постанова РНК УСРР (виписка з протоколу № 19/672) від 12 червня 1930 р. «Про реорганізацію ВИШ’ів та ВТИШ’ів і про передачу їх у відання відпо- відних наркоматів» (див. фото 5). Таким чином, ОПІ був підданий «реорганізації», результатом якої був поділ його інфраструктури на мережу нових профільних інститутів та унаслідок якої його структурні підрозділи (факультети і відді- лення) стали предтечами багатьох новостворе- них закладів вищої школи УРСР: Одеський енер- гетичний інститут (факультети теплотехнічний, механічний, хладотехніки) організовано на осно - ві енергетичного факультету; Одеський інститут зв’язку (факультети радіотехніки, топо графії й телефонії) створено на основі факультету зв’яз ку; Фото 5. Виписка з протоколу № 19/672 від 12 червня 1930 р. «Про реорганізацію ВИШ’ів та ВТИШ’ів і про передачу їх у відання відповідних наркоматів» Миколаївський суднобудівний інститут (факуль- тети суднобудівний і машинобудівний) засно- вано на базі Миколаївського машинобудівного інституту та суднобудівного факультету ОПІ; Одеський інститут морського транспорту (ОІМТ) в складі гідротехнічного, експлуатаційного та механічного факультетів утворено на базі фа- культетів портобудування і гідротехнічних спо- руд. ОІМТ підпорядковувався відомству Народ- ного комісаріату шляхів сполучення УСРР36. Незабаром ОІМТ було перепідпорядковано Народному комісаріату водного транспорту УСРР і він став іменуватися ОІІВТ. На початку на- вчального року в структуру вишу було введено суднобудівний факультет. Відповідно трансфор- мації структурних підрозділів ОПІ всі студенти були переведені на відповідні спеціальності нових вишів. Цікавим є той факт, що студенти старших курсів, які пройшли чотирирічне на- вчання в ОПІ стали першими випускниками новостворених вишів. Наприклад, Г. В. Неізвест - ний будучи студентом суднобудівного факуль- тету ОПІ з 1926 року (система вищої освіти передбачала чотирирічне навчання) 1930 р. увій- шов до складу першого випуску інженерів-суд- нобудівників ОІІВТ37. У результаті реорганізації системи вищої ос- віти 1930 р. ОПІ було реорганізовано на декілька профільних вишів, зокрема ОІІВТ, який з викла- дацьким складом і контингентом студентів від- повідних відділень продовжили свою діяльність у приміщеннях свого попередника. На 1933 р. у країні склалася стала мережа вишів та було ви- значено номенклатуру спеціальностей для кож- ного з них, що зберігалася впродовж довгого часу (див. фото 6–12). 4 ’2018Валерій Левченко К Р А Є З Н А В С Т В О 144 36 Бюлетень Народного Комісаріату Освіти УСРР. – 1930. – № 27. – С. 1–8. 37 Одесский национальный морской университет: История. Люди. Современность: 1930–2005 / Ред. кол.: И.В. Морозова и др. – Одесса, 2005. – С. 8, 20, 22. 38 Методологічну аргументацію обґрунтування спадкоємності ОНМУ з ОПІ було викладено автором статті у низці публікацій: Див.: Левченко В.В. К вопросу становления и преемственности Одесского нацио- нального морского университета // Вісник Одеського національного морського університету: Збірник науко- вих праць. – Вип. 33. – Одеса, 2011. – С. 17–26; Його ж. Методологические основы историй вузов: конструи- рование традиций и разрыв преемственности (на примере высшей школы Одессы) // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Історія. Філософія. Політологія: зб. наук. праць. – Одеса: Фенікс, 2014. – Вип. 6. – С. 55–62; Його ж. К вопросу о методологической основе конструирования историй преемственности университетов в начале ХХI в. (на примере высшей школы Украины) // Парадигмы уни- верситетской истории и перспективы университетологии (к 50-летию Чувашского государственного универ- ситета имени И.Н. Ульянова): сборник статей. В 2 т. Т. 1. – Чебоксары: ООО «Издательский дом «Среда», 2017. – С. 268–273. 39 Від 1922 до 1929 рр. в УСРР технікуми мали статус вищих навчальних закладів та готували фахівців вузької спеціалізації, в той час як інститути готували керівників виробництва й адміністраторів. Фото 7. Навчальні майстерні Фото 8. Електрозварювання Фото 6. Навчальні майстерні До 100-річчя становлення та розвитку вищої освіти водогосподарського комплексу в Україні: одеський вектор 145 В основу підтвердження спадкоємності між ОПІ (1918–1930) та ОНМУ (1930–2018) ми вво- димо три складові частини: передача ОІІВТ мате - ріальної бази ОПІ; традиції студентської спіль- ноти, яка з реорганізацією вишу продовжувала освіту в новому закладі (слід зазначити залу- чення випускників до науково-викладацької ді- яльності) та частину педагогів ОПІ, які в ОІІВТ склали основу викладацького складу38. Усі ці складові стали вагомими ланками спадкоємності – продовжували розвивати знання у різних об- ластях водогосподарського комплексу. Таким чином, з огляду на канони спадкоємності вишів – послідовну передачу інфраструктури, то ОНМУ є зачинателем, провідним осередком роз- витку і надання вищої освіти для підготовки фа- хівців у галузі водогосподарського комплексу в Україні, має всі підстави для святкування 2018 р. власного 100-річного ювілею, 100-річчя станов- лення й розвитку вищої кораблебудівної освіти та вищої освіти у галузі водогосподарського ком- плексу в Україні. Сучасні українські виші, що надають вищу освіту за цими напрямами мають хронологічно менший родовід. Так, попередник Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова Миколаївський індустріальний техні- кум (відділення – суднобудівне, механічне, елек- тротехнічне та шляхобудівне) з’явився 18 вересня 1920 р., а статус вищого навчального закладу от- римав 1922 р.39. Державний університет інфрас- труктури та технологій створений на підставі роз- порядження Уряду України 29 лютого 2016 р. шляхом злиття двох столичних вишів – Київської державної академії водного транспорту імені геть- мана Петра Конашевича-Сагайдачного та Держав- ного економіко-технологічного університету транспорту веде історію свого родоводу від 1922 р., коли у складі Київського політехнічного інсти- туту почав існування факультет інженерів шляхів сполучення, що готував фахівців для сухопутного та водного транспорту. Національний університет водного господарства та природокористування у місті Рівне бере початок від Київського меліора- Фото 9. Навчальні майстерні, кузня Фото 11. Практика в електрозварювальній лабораторії Фото 10. Бюро реального проектування Фото 12. Виробнича практика на судні тивного технікуму, створеного 1922 р. на базі ме- ліоративного відділення Київського сільськогос- подарського технікуму. Ізмаїльський інститут вод- ного транспорту розпочав освітню діяльність 1997 р. Отже, ОНМУ є найдосвідченим і провід- ним вишем у становленні, розвитку та наданні вищої освіти для підготовки фахівців у галузі во- догосподарського комплексу в Україні. Відзначаючи 2018 р. ювілеї різноманітних подій 100-річної давнини, що мають надзви- чайно важливе значення для формування та збе- реження культурної спадщини українського на- роду, варто згадати й про становлення та розвиток системи вищої освіти, яка сприяє під- готовці фахівців для водогосподарського ком- плексу в Україні. 4 ’2018Валерій Левченко К Р А Є З Н А В С Т В О 146 Vernadskiy V. I. Pisma o vyisshem obrazovanii. – M., 1913. – S. 7. [In Russian]. Ivanov A. E. Vyisshaya shkola Rossii v kontse ХIХ – nachale ХХ veka. – M., 1991. – 392 s. [In Russian]. Levchenko V. V.Istoriia Odeskoho instytutu na- rodnoi osvity (1920–1930 rr.): pozytyvnyi dosvid ne- vdaloho eksperymentu / Vidp. red. V. M. Khmarskyi; nauk. red. T. M. Popova. – Odesa: TES, 2010. – 428 s. [In Ukrainian]. Levchenko V. V. K voprosu stanovleniya i preem- stvennosti Odesskogo natsionalnogo morskogo univer- siteta // VIsnik Odeskogo natsIonalnogo morskogo unIversitetu: ZbIrnik naukovih prats. – Vip. 33. – Odesa, 2011. – S. 17–26. [In Russian]. Levchenko V. V. K voprosu o metodologicheskoy osnove konstruirovaniya istoriy preemstvennosti univer- sitetov v nachale HHI v. (na primere vyisshey shkolyi Ukrainyi) // Paradigmyi universitetskoy istorii i perspek- tivyi universitetologii (k 50-letiyu Chuvashskogo gosu- darstvennogo universiteta imeni I. N. Ulyanova): sbornik statey. V 2 t. T. 1. – Cheboksaryi: OOO «Izda- telskiy dom «Sreda», 2017. – S. 268–273. [In Russian]. Levchenko V. V. Metodologicheskie osnovyi is- toriy vuzov: konstruirovanie traditsiy i razryiv preem- stvennosti (na primere vyisshey shkolyi Odessyi) // Naukoviy visnik MIzhnarodnogo gumanItarnogo uni- versitetu. SerIya: istoriya. FIlosofiya. PolItologIya: zb. nauk. prats. – Odesa: FenIks, 2014. – Vip. 6. – S. 55– 62. [In Russian]. Levchenko V. V. Odeskyi vyshchyi mizhnarodnyi instytut – pershyi spetsialnyi pryvatnyi dyplomatych- nyi vyshchyi navchalnyi zaklad u sviti // Mizhnarodni zviazky Ukrainy: naukovi poshuky i znakhidky. Vyp. 26. – Kyiv: In-t istorii Ukrainy NAN Ukrainy, 2017. – S. 343–367. [In Ukrainian]. Levchenko V. V. TransformatsIya vischoYi shkoli Odesi (1917–1922): proekti ta realIYi // Yugo-Zapad. Odessika. Istoriko-kraevedcheskiy nauchnyiy alma - nah. – Vip. 8. – Odesa, 2009. – S. 38–52. [In Russian]. Malahov V. P. Odesskiy gosudarstvennyiy po- litehnicheskiy universitet // Ocherki razvitiya nauki v Odesse / Otv. red. S. A. Andronati. – Odessa, 1995. – S. 374–375. [In Russian]. Melnyk O. V. Stanovlennia ta rozvytok vyshchoi zhinochoi osvity v Odesi (1879–1921 rr.): avtoref. dys. na zdobuttia nauk. stupenia kand. ist. nauk. – Odesa, 2009. – 17 s. [In Ukrainian]. Murashko E. S., Samodurova V. V. Odesskiy poli - tehnicheskiy institut: predyistoriya otkryitiya v publikat- siyah odesskoy periodicheskoy pechati vtoroy polovinyi XIX – nachala XX vv. // VIsnik Odeskogo natsIon- alnogo unIversitetu ImenI I. I. Mechnikova. Ser.: BIb- lIotekoznavstvo, bIblIografoznavstvo, knigoznavstvo. – 2013. – T. 18, vip. 1 (9). – S. 66–68. [In Russian]. Odesskiy gosudarstvennyiy politehnicheskiy uni- versitet, 1918–1998 / Za red. V. P. Malahova. – Odessa, 1998. – S. 3. [In Russian]. Odesskiy natsionalnyiy morskoy universitet: Istoriya. Lyudi. Sovremennost: 1930–2005 / Red. kol.: I. V. Morozova i dr. – Odessa, 2005. – S. 6. [In Rus - sian]. Odeskyi natsionalnyi universytet imeni I. I. Mech- nykova (1865–2015): istoriia ta suchasnist / hol. red. I. M. Koval; Odeskyi nats. un-t im. I. I. Mechnykova. – Odesa: ONU, 2015. – 962 s. [In Ukrainian]. Odesskiy politehnicheskiy institut: kratkiy is- toricheskiy ocherk (1918–1968) / Avtoryi-sostaviteli: E. I. Tsyimbal, V. V. Nikulin. – K.: Izd-vo Kiev. un-ta, 1968. – 223 s. [In Russian]. Odesskiy selskohozyaystvennyiy institut: Kratkiy ocherk (1918–1968). – Odessa, 1968. – S. 6–10. [In Russian]. Polova S., Smoliar L. Do istorii zhinochoi medy- chnoi osvity v Odesi // Ukrainska natsionalna ideia: mynule, suchasne, maibutnie: mat. mizh. nauk. konf. Odesa, 21–25 lystopada 1995 r. – Odesa, 1995. – S. 121–123. [In Ukrainian]. Popova T. M. Istoriografiya v litsah, problemah, distsiplinah: Iz istorii Novorossiyskogo universiteta. – Odessa, 2007. – S. 81–84. [In Russian]. Samodurova V. V. Istoriya sozdaniya Odesskogo politehnicheskogo universiteta v publikatsiyah mestnoy periodiki vtoroy polovinyi XIX – nachala XX st. // Bib- lio-KolegIum: elektron. vid. – 2013. – Vip. 7. – Rezhim dostupu: http://minilib.onu.edu.ua/index.php/ main/ar- ticle/view/18/15 (data zvernennya: 22.10. 2018). – Zagl. z ekrana. [In Russian]. Ursu D. P. Sovremennaya istoriografiya stran Tropicheskoy Afriki. 1960–1980. – M., 1983. – S. 113. [In Russian]. References

До 100-річчя становлення та розвитку вищої освіти водогосподарського комплексу в Україні: одеський вектор

Institution

Ähnliche Einträge