Іронія долі чекіста Михайла Ленчика
У статті на основі наявних архівних документів автори прагнуть відтворити невідомі факти з біографії та подробиці загибелі начальника особового відділу ГУДБ НКВС 58-ї стрілецької дивізії РСЧА і Черкаського районного відділу НКВС Михайла Ленчика....
Збережено в:
| Дата: | 2018 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2018
|
| Назва видання: | Краєзнавство |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169506 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Іронія долі чекіста Михайла Ленчика / О. Бажан, В. Золотарьов // Краєзнавство. — 2018. — № 4. — С. 180-194. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-169506 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1695062020-06-16T01:28:05Z Іронія долі чекіста Михайла Ленчика Бажан, О. Золотарьов, В. Джерела та біографічні студії У статті на основі наявних архівних документів автори прагнуть відтворити невідомі факти з біографії та подробиці загибелі начальника особового відділу ГУДБ НКВС 58-ї стрілецької дивізії РСЧА і Черкаського районного відділу НКВС Михайла Ленчика. In this article, based on available archival documents, the authors seek to recreate unknown facts from the biography and details of the death of the head of the personal department of the GGB of the NKVD of the 58th Rifle Division of the Red Army and the Cherkassky district department of the NKVD, Mikhail Lenchyk. The death of the head of the Cherkasy district department of the NKVD Mikhail Fedorovich Lenchyk on May 25, 1937, on a steamship under the name of Stalin, under extremely mysterious circumstances, still excite the imagination of the researchers of the history of VUCHK-GPU-NKVD-KGB and local lore. Due to the lack of information, there are various assumptions about the death of a respectable employee of the state security organs of the Ukrainian SSR. According to one version of the checkbook MF Lench chose a peculiar way of suicide (thrown overboard a steamer near the city of Kanev) as he was afraid of a future arrest or did not want to take responsibility for the mass political repression planned for the summer of 1937 in connection with the preventive social cleansing of the «fifth column». Some believe that the death of M. Lenchyk is the result of a special operation of the security forces or the revenge of someone from the immediate environment. Judging by the available archival documents, M. Lenchyk's death was qualified as an accident, not a suicide, which made it possible to appoint the widow Lenchik Anna Yevstafievna to the Pension Fund of the NKVD. 2018 Article Іронія долі чекіста Михайла Ленчика / О. Бажан, В. Золотарьов // Краєзнавство. — 2018. — № 4. — С. 180-194. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169506 [94(477.73) «1937»]: 908 uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Джерела та біографічні студії Джерела та біографічні студії |
| spellingShingle |
Джерела та біографічні студії Джерела та біографічні студії Бажан, О. Золотарьов, В. Іронія долі чекіста Михайла Ленчика Краєзнавство |
| description |
У статті на основі наявних архівних документів автори прагнуть відтворити невідомі факти з
біографії та подробиці загибелі начальника особового відділу ГУДБ НКВС 58-ї стрілецької дивізії РСЧА
і Черкаського районного відділу НКВС Михайла Ленчика. |
| format |
Article |
| author |
Бажан, О. Золотарьов, В. |
| author_facet |
Бажан, О. Золотарьов, В. |
| author_sort |
Бажан, О. |
| title |
Іронія долі чекіста Михайла Ленчика |
| title_short |
Іронія долі чекіста Михайла Ленчика |
| title_full |
Іронія долі чекіста Михайла Ленчика |
| title_fullStr |
Іронія долі чекіста Михайла Ленчика |
| title_full_unstemmed |
Іронія долі чекіста Михайла Ленчика |
| title_sort |
іронія долі чекіста михайла ленчика |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2018 |
| topic_facet |
Джерела та біографічні студії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169506 |
| citation_txt |
Іронія долі чекіста Михайла Ленчика / О. Бажан, В. Золотарьов // Краєзнавство. — 2018. — № 4. — С. 180-194. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| series |
Краєзнавство |
| work_keys_str_mv |
AT bažano íroníâdolíčekístamihajlalenčika AT zolotarʹovv íroníâdolíčekístamihajlalenčika |
| first_indexed |
2025-07-15T04:19:36Z |
| last_indexed |
2025-07-15T04:19:36Z |
| _version_ |
1837685199841787904 |
| fulltext |
180
Смерть начальника Черкаського районного
відділу НКВС Михайла Федоровича Ленчика 25
травня 1937 року на пароплаві імені Сталіна за
вкрай загадкових обставин й дотепер хвилюють
уяву дослідників з історії ВУЧК-ГПУ-НКВС-
КДБ та краєзнавців. За браком інформації побу-
тують різні припущення загибелі поважного
співробітника органів держбезпеки УРСР. За од-
нією з версій чекіст М.Ф. Ленчик обрав своєрід-
ний спосіб суїциду (викинувся за борт пароп-
лава в районі міста Канева) так як побоявся
майбутнього арешту або не захотів брати відпо-
відальність за масові політичні репресії, які пла-
нувалися на літо 1937 року у зв’язку з превен-
тивною соціальною чисткою «п’ятої колони».
Дехто вважає, що умертвлення М. Ленчика це
результат спецоперації силових структур або по-
мста когось з найближчого оточення.
Майбутній чекіст народився 8 листопада
1901 р. у місті Конотопі Чернігівської губернії
в українській багатодітній родині. Батько все
свої трудове життя пропрацював котельником
Конотопських Головних залізничних майсте-
рень. Мати – домогосподарка, яка опікува-
лася побутом та ростила 7 дітей. Про свій
освітній рівень М. Ленчик в автобіографії
писав наступним чином: «До 9-ти річного
віку жив вдома, після чого вчився у парафі-
яльній імені «ГОГОЛЯ» школі, а після закін-
чення був відданий в Конотопське вище-по-
чаткове училище, яке закінчив у 1919 році.
Закінчував я училище на особисті кошти так
як батько не мав можливості за власний заро-
біток утримувати сім’ю з 8 осіб. Кошти я
добував тим, що влітку під час канікул пра-
цював чорноробом і на назбирані гроші
вчився»1. Після завершення навчання в учи-
лищі Ленчик деякий час працював чорноро-
бом на складі при Конотопських Головних
залізничних майстернях.
УДК [94(477.73) «1937»]: 908
Олег Бажан (м. Київ), Вадим Золотарьов (м. Харків)
Іронія долі чекіста Михайла Ленчика
У статті на основі наявних архівних документів автори прагнуть відтворити невідомі факти з
біографії та подробиці загибелі начальника особового відділу ГУДБ НКВС 58-ї стрілецької дивізії РСЧА
і Черкаського районного відділу НКВС Михайла Ленчика.
Ключові слова: Михайло Федорович Ленчик, НКВС, м. Черкаси.
Oleh Bazhan, Vadim Zolotarow
Irony of the fate of the Chekist Mikhail Lenchyk
In this article, based on available archival documents, the authors seek to recreate unknown facts from
the biography and details of the death of the head of the personal department of the GGB of the NKVD of the
58th Rifle Division of the Red Army and the Cherkassky district department of the NKVD, Mikhail Lenchyk.
The death of the head of the Cherkasy district department of the NKVD Mikhail Fedorovich Lenchyk on May
25, 1937, on a steamship under the name of Stalin, under extremely mysterious circumstances, still excite the
imagination of the researchers of the history of VUCHK-GPU-NKVD-KGB and local lore. Due to the lack of
information, there are various assumptions about the death of a respectable employee of the state security or-
gans of the Ukrainian SSR. According to one version of the checkbook MF Lench chose a peculiar way of
suicide (thrown overboard a steamer near the city of Kanev) as he was afraid of a future arrest or did not want
to take responsibility for the mass political repression planned for the summer of 1937 in connection with the
preventive social cleansing of the «fifth column». Some believe that the death of M. Lenchyk is the result of a
special operation of the security forces or the revenge of someone from the immediate environment. Judging
by the available archival documents, M. Lenchyk's death was qualified as an accident, not a suicide, which
made it possible to appoint the widow Lenchik Anna Yevstafievna to the Pension Fund of the NKVD.
Key words: Mikhail Fedorovich Lenchyk, NKVD, Cherkassy city.
1 ГДА СБУ (м. Черкаси), особова справа № 213, арк. 20.
Іронія долі чекіста Михайла Ленчика
181
У розпал Української революції, вісімнадця-
тирічний юнак пристав на сторону більшовиків –
19 липня 1919 р. він вступає до Червоної армії,
а наступного місяця стає комуністом, і невдовзі,
за дорученням партії, обійняв посаду уповнова-
женого для роботи при Особливоуповноваже-
ному Особливої продовольчої комісії 14-ї армії
РСЧА. Як пригадував М. Ленчик «після наступу
на Денікіна під м. Брянськом призначений
військкомом батареї 16-го окремого артилерій-
ського дивізіону, та на цій посаді перебував до
взяття нами міста Катеринослава. В Катеринос-
лаві я, як такий що мав досвід роботи в продо-
вольчих органах, був призначений начальником
експедиційного продзагону та кинутий у бан-
дитський Верхньодніпровський повіт, звідки за
партійною мобілізацією в січні або лютому 1920 р.
направлений до школи червоних командирів у
розпорядження Московського Головного управ-
ління військово-навчальних закладів, а звідти до
Саратовської артшколи»2, де його було зарахо-
вано курсантом артилерійського відділення Са-
ратовських піхотно-кулеметних курсів. За іро-
нією долі М. Ленчик артилеристом не став.
Наприкінці листопада 1920 року під час військо-
вих навчань один із курсантів випадково пора-
нив Михайла у ногу. Курс лікування сподівався
пройти у Конотопі, прибувши у грудні 1920 року
до рідного міста, несподівано отримує чергове
партійне доручення – долучитися до роботи в
Конотопському повітовому політбюро (ППБ) –
так тоді називалися територіальні ЧК. Михайло
Ленчик, поповнивши лави загону меченосців
партії, намагатиметься «чесно та стійко викону-
вати свій обов’язок охорони пролетарської ре-
волюції» на різноманітних посадах: з 10 грудня
1920 р. – діль ничний інформатор Конотопського
повітового політбюро (ПББ) Чернігівської гу-
бернії; з 15 лютого 1921 р. – уповноважений
слідчої частини Кролевецького ПББ Чернігів-
ської губернії; з 15 серпня 1921 р. – уповнова-
жений з інформації та агентури Кролевецького
ППБ; з 1921 р. – уповноважений з боротьби з
бандитизмом Новгород-Сіверського ППБ Чер-
нігівської губернії; з 15 березня 1922 р. – заступ-
ник начальника Новгород-Сіверського ППБ; з 1
квітня 1923 – т.в.о. уповноваженого Новгород-
Сіверського окружного відділку ДПУ Черні-
гівської губернії; з 1 червня 1923 р. – районний
уповноважений Конотопського окружного від-
ділку ДПУ Чернігівської гу бернії; з 15 квітня
1924 р. – уповноважений з інформації Конотоп-
ського окружного відділку ДПУ3.
З 25 серпня 1924 р. Ленчик працює помічни-
ком уповноваженого з інформації Ніжинського
окружного відділку ДПУ. В атестації Михайла
Федоровича, його губернський шеф – начальник
обліково-повідомного відділу (російською УЧОСО
– учетно-осведомительное отделение – авт.)
Чернігівського губвідділу ДПУ Ю.С. Шатов4
2 ГДА СБУ (м. Черкаси), особова справа № 213, арк. 20.
3 Там само, арк. 27 зв.
4 Шатов (Ліфшен) Юхим Самойлович (1892 – ?). Народився в Одесі в родині робітника-вантажника.
Єврей. Член ВКП(б) з 1918. Освіта початкова: навчався у 3-х класній ремісницькій школі в Одесі, яку закінчив
у 1908 р. У серпні 1908 р. – жовтні 1914 р. – слюсар в приватних майстернях Моталянського та Кричевського
в Одесі. З листопада 1914 р. – рядовий 128-го Воронецького полку. З січня 1916 р. – військовополонений в
Австро-Угорщині. У березні 1918 р. – квітні 1919 р. – служив у РСЧА (пізніше було встановлено, що в офі-
ційних документах давав неправдиві свідчення про своє перебування в партизанських загонах і РСЧА, прихо-
вував своє проживання на окупованій території та арешт білогвардійською контррозвідкою). У травні 1919 р. –
травні 1920 р. – уповноважений центрального управління постачанням фронту; голова Дільничної транс-
портної ЧК, станція Бірзула. З червня 1920 р. – завідувач розвідкою секретно-оперативного відділу Хар-
ківської губ. ЧК. З січня 1921 р. – завідувач розвідкою секретно-оперативного відділу Кримської ЧК.
З липня 1922 р. – інспектор ДПУ УСРР. З листопада 1922 р. – начальник відділу по боротьбі з бандитизмом
Волинської губ. ЧК. З серпня 1923 р. –начальник Обліково-повідомного відділу Чернігівської губ. ЧК.
З жовтня 1925 р. – начальник інформаційного відділу Чернігівського окрвідділу ДПУ. З 14 червня 1926 р. до
29 листопада 1929 р. – начальник Бердичівського окрвідділу ДПУ. З 7 грудня 1929 р. – начальник Уманського
окрвідділу ДПУ. З жовтня 1930 р. – начальник Уманського райвідділу ДПУ. З січня 1931 р. навчався на курсах
вищого та начальницького складу центральної школи ОДПУ СРСР у Москві. З травня 1931 р. – начальник
Маріупольського міськвідділу ДПУ (Донецька область). З жовтня 1933 р. – начальник управління робітничо-
селянської міліції Донецького обласного відділу ДПУ. З травня 1935 р. – начальник Житомирського окрвід-
ділу НКВС (Київська область). З 15 жовтня 1937 р. – т.в.о. помічника начальника УНКВС Чернігівської
області. З 5 лютого 1938 р. – начальник Красноярського табору НКВС. Заарештований 21 квітня 1940 р.
4 ’2018К Р А Є З Н А В С Т В О
182
відзначив слабке здоров’я та «ініціативу підняти
роботу апарату інформаторів»5.
Влітку 1925 р. після
ліквідації в УСРР губерній
та переходу на окружну
систему управління, ок-
ружні відділки ДПУ були
перетворені в самостійні
окружні відділи. Михайло
Ленчик лишився у Ніжині
і 15 вересня 1925 р. обій-
няв по саду т.в.о. уповнова-
женого обліково-повідом -
ного відділку. Відзначимо,
що на той час в структурі
окрвідділу ще не було посади начальників від-
ділків і уповноважені фактично керували всією
роботою по напрямкам. За словами начальника
Ніжинського окрвідділу ДПУ Наума Яко вича
Боярського (1894–?), в про фесійній діяльності
М.Ф. Ленчик виявляв широку ініціативу, був
енергійним, кмітливим, посидючим та дисцип-
лінованим чекістом, хоча мало цікавився сус-
пільним життям колективу та був політично
слабо розвиненим6. Слід відзначити, що у ве-
ресні 1923 р. – липні 1925 р. Н.Я. Боярський ке-
рував спочатку повідомним, а потім інформацій-
ним відділком ДПУ УСРР7 і як ніхто іншій міг
оцінити здібності Ленчика.
У лютому 1926 р. за-
мість призначеного на-
чальником Коростен-
ського окрвідділу ДПУ
Н.Я. Борського Ніжин-
ський окрвідділ ДПУ
очолив Самійло Степано-
вич Семенов (1896 – ?) –
колишній начальник Пер-
вомайського окрвідділу
ДПУ8. В «команді Семенова» Ленчику місця не
знайшлося і його перевели до Черкаського ок-
рвідділу ДПУ, де у березні-листопаді 1926 р. він
обіймає посаду помічника уповноваженого Об-
ліково-повідомного відділку. Жодних конкретних
фактів про перший період перебування у Черка-
сах М. Ленчика не виявлено, проте деяку інфор-
мацію черпаємо з його атестації: «Проявляет
инициативу в работе. Организаторские способ-
ности имеет. Работоспособный. Следует оста-
вить на этой же работе. Можно использовать
как уполномоченного УЧОГ (рос. «учётно-осве-
домительной группы» – авт.). Мало энергичен и
слабо дисциплинирован. Настойчив в проведе-
нии принятых решений. Замечаются редкие от-
дельные моменты невыдержанности. Отноше-
ние к товарищам по службе удовлетворительное.
Политически развит слабо. Особые недостатки:
любит выпить»9.
Посаду уповноваженого обліково-повідом-
ного відділку Ленчику знайшли аж у Лубен-
ському окрвідділі ДПУ, де він пропрацював з
листопада 1926 р. до березня 1927 р., а потім був
переведений на посаду уповноваженого Облі-
ково-повідомного відділку Запорізького окруж-
ного відділу ДПУ10. У Запоріжжі Михайло Лен-
чик зуміє поновитися у лавах ВКП(б) (у жовтні
1922 р. під час партійної чистки виключений з
КП(б)У за «невиконання партійного наванта-
ження») та отримати заохочення від Запорізь-
кого міськвиконкому – срібний портсигар на
честь десятиріччя органів ЧК-ДПУ.
Втім керівництво Запорізького окрвідділу
ДПУ було невисокої думки про здібності Лен-
чика. Так начальник Обліково-повідомного від-
ділку Петро Володимирович Петров (1896 – ?)
атестував його наступним чином: «Работу
УЧОСО знает, но инициативы проявляет недос-
таточно, к работе относится формально, ленив,
Олег Бажан, Вадим Золотарьов
Михайло Ленчик
Самійло Семенов
6 вересня 1940 р. засуджений на смерть за статтями 58-1а, 193-17 а. карного кодексу (КК) РРФСР. Пізніше
розстріл був замінений позбавленням волі. Покарання відбував у таборах Комі АРСР. 30 вересня 1950 р. та-
бірним судом Річкового табору МВС за ст. 58-10 КК РРФСР засуджений до 10 років позбавлення волі. По-
дальша доля невідома. Звання: капітан державної безпеки (9 лютого 1936 р.). Нагороджений знаком Почес-
ного працівника ВЧК-ДПУ (XV) (20 грудня 1932 р.)
5 ГДА СБУ (м. Черкаси), спр. 213, арк. 55.
6 Там само, арк. 40.
7 Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, ф. 1, оп. 11, спр. 264, арк. 2
8 Там само, ф. 288, оп. 7, спр. 1501, арк. 5.
9 ГДА СБУ (м. Черкаси), спр. 213, арк. 31.
10 Там само, арк. 29.
Іронія долі чекіста Михайла Ленчика
183
постоянно требует контроля и руководства, не
дисциплинированный товарищ, имеет админис-
траторские способности в обстановке разбира-
ется. Как положительные качества – это хорошо
умеет подбирать осведомление других момент.
[ов] характеризующ. [их] положит. [ельные] ка-
чества или достижения в пост. [оянной] работе
не проявил. Оперативную работу по селу знает
недостаточно и процесс работы его по селу, это
обнаруживается как большой дефект в работе.
В дальнейшем может быть использован на до-
лжности не выше как уполномоченный УЧОСО».
Начальник Запорізь -
ко го окрвідділу Михайло
Кос тянтинович Алексан-
дровський (1898–1937)
робив до цієї атестації і
свої зауваження: «За вре -
мя рабо ты в Запорожье в
аппарате УЧОСО по селу
особых достижений не
имел. Одна ко кампании
по селу, хле бозаговит.
[ельное] самообложение
и др. [угое] освещение)
проведены удовлетвори-
тельно. Достаточно дисциплинирован и задания
выполняет аккуратно. Работу УЧОСО по селу
знает, но проводит её недостаточно интенсивно.
Может быть всё-таки оставлен в занимаемой
должности»11. Як не дивно, але після такої ни-
щівної атестації вже 1 січня 1928 р. Ленчик був
переведений на посаду старшого уповноваже-
ного цього ж підрозділу12.
Подальша служба М. Ленчика в радянських
органах держбезпеки пов’язана зі Сходом Ук-
раїни. З листопада 1928 р. – по березень 1929 р.
Ленчик обіймав посаду старшого уповноваже-
ного по лінії промисловості Обліково-повідом-
ного відділку Луганського окружного відділу
ДПУ. В його атестації начальник підрозділу Олек-
сандр Ігнатович Євгеньєв-Левін (1899-1937) від-
значав вміння вербувати інформаторів та агентів,
але і відзначав негативні риси: «слаб в части
политвыводов по информационным материалам.
В работе ленив и требует непосредственного
руководства; забывчив, недостаточно аккуратен
… Политически развит слабо, хотя и начитан».
Головний чекіст Луганщини Йосиф Давидович
Бєлкін-Фрейліх (1894–1955) наклав на цьому до-
кументі досить цікаву резолюцію: «Согласен.
Имеет один недостаток: недостаточно проверяет
и анализирует материалы, поэтому к его докла-
дам надо относится осторожно…»13.
У часи так званого «великого перелому»
(ста лінської політики форсованої індустріаліза-
ції та колективізації сільського господарства) Ми-
хайла Ленчика переводять до окружного міста
Суми, де він працює з 31 березня 1929 р. – стар-
шим уповноваженим, а з 8 листопада 1929 р. –
начальником Обліково-повідомного відділку ок-
рвідділу ДПУ. Начальник Сумського окрвідділу
ДПУ Яків Ізраїльович Райхштейн (1900 - ?) від-
значав, що М. Ленчик: «весьма энергичный и
толковый работник. За время хлебозаготови-
тельной кампании 29 года и кампании по раску-
лачиванию 1930 г. проявил умение справляться
с работой»14
У липні 1930 р. ХVIз’їзд ВКП(б) ухвалив
рішення про скасування в СРСР округів як ад-
міністративно-територіальної одиниці. Адмініс-
тративно-територіальна реформа в УСРР відбу-
лася за три місяці, в ході якої зникли відповідні
окрвідділи ДПУ. Натомість для керівництва че-
кістською роботою було створено 9 оперативних
секторів ДПУ, кожний з яких об’єднував терени
кількох колишніх округ: 1-й (Харківський), вклю -
чав терени колишньої Харківської округи; 2-й
(Донецький) – терени колишніх Артемівської,
Луганської, Сталінської та Маріупольських
округ; 3-й (Київський) – терени колишніх Київ-
ської, Чернігівської, Белоцерківської, Шевчен-
ківської (Черкаської) та частини Уманської округ;
4-й (Дніпропетровський) – терени ко лиш ніх
Дніпропетровської, Криворізької, Запорізької та
Мелітопольських округ; 5-й (Одеський) – терени
колишніх Одеської, Херсонської, Миколаївської
та Зинов'євської округ; 6-й (Вінницький) – те-
рени колишніх Вінницької, Проскурівської та
частини Уманської округи; 7-й (Житомирський) –
терени колишніх Житомирської та Бердичівської
округ; 8-й (Полтавський) – терени колишніх
11 Там само, арк. 36.
12 Там само, арк. 29.
13 Там само, арк. 44.
14 ГДА СБУ ( м. Черкаси), особова справа № 669.
Михайло
Александровський
4 ’2018К Р А Є З Н А В С Т В О
184
Полтавської, Лубенської та Кременчуцької ок -
руг; 9-й (Сумський) – терени колишніх Сумської
та Конотопської округ15.
19 вересня 1930 р. Ленчик був призначений
старшим уповноваженим Інформаційного від-
ділу (ІНФВ) 9-го оперативного сектора ДПУ16.
До функціональних обов’язків ІНФВ входило:
а) глибоке висвітлення політичних настроїв всіх
верств населення, як міста, так і села, робітни-
ків, селян, інтелігенції, учнів, службовців, ко-
лишніх партизан, національних меншин, своє-
часно сигналізуючи про ті процеси та явища, які
відбуваються серед них; б) систематична інфор-
мація ДПУ УСРР по всій території сектору про
коливання та зміни у політичному стані всіх со-
ціальних прошарків; в) своєчасне повідомлення
про наростаючі серйозні політичні події, про ак-
тивні антирадянські прояви, зростанні повстан-
ських тенденцій і т.п.; г) спеціальне вивчення по-
точних політико-економічних процесів серед
всіх соціальних прошарків міста та села; д) облік
і статистика активних антирадянських проявів і
найважливіших подій; є) узагальнення всього
матеріалу з політичного стану сектору17.
Під час роботи старшим уповноваженим
ІНФВ М. Ленчик особисто провів 15 обслідувань
районних апаратів ДПУ та «надав їм значну
практичну допомогу в роботі», особисто завер-
бував 11 інформаторів, склав 11 планів насаджу-
вання інформаторів, відновив зв'язок з 10 інфор-
маторами та підготував до роботи 21 резидента.
Проте продемонстровані М. Ленчиком резуль-
тати оперативної роботи не викликали захоп-
лення у керівництва, яке характеризувало свого
підлеглого не надто яскравими фарбами: «По ха-
рактеру самолюбив, с самомнением недостаточно
обоснованным... Средней работоспособности.
Считает себя ущемлённым по занимаемому
служебному положению, почему временами не-
достаточно интенсивен. Усвоил все отрасли ра-
боты ИНФО. Имеет наклонность к работе по-
сельской к.-р. Очень хорошо знает условия
работы на селе»18.
5 березня 1931 р. у складі Об’єднаного дер-
жавного політичного управління (ОДПУ) СРСР
був створений секретно-політичного відділ
(СПВ) «з метою підсилення агентурно-опера-
тивної роботи по контрреволюційним елемен-
там міста та села, які активізуються, а також по-
ліпшення постановки справи політінформації не
лише інформаційної мережі міста та села, але і
даних, отриманих у результаті оперативної ді-
яльності». На новостворений підрозділ поклада-
лися завдання агентурно-оперативною розробки
колишніх членів так званих «антирадянських
партій», партійної опозиції, творчої інтелігенції,
церкви, національних рухів, селянства19.
Секретно-політичний відділ перебрав на
себе функціональні обов’язки колишніх секрет-
ного та інформаційного відділу, став потужним
апаратом політичного розшуку, який мав впро-
ваджувати в життя один із ключових принципів
радянської внутрішньої політики – виявлення
та знищення інакомислячих. Незважаючи на
постійні твердження радянських партійних вож-
дів про те, що каральні органи пролетарської
диктатури не мають нічого спільного з цар-
ською охранкою, більшовики насправді пере-
йняли та удосконалили досвід своїх «минулих
гнобителів», створивши досконалий орган то-
тального контролю за населенням.
Після розформування ІНФВ М.Ф. Ленчик
21 квітня 1931 р. був призначений оперуповно-
важеним СПВ Сумського оперсектора ДПУ, а
28 жовтня того ж року був підвищений до поміч-
ника начальника СПВ. Після утворення в УСРР
у лютому 1932 р. областей, оперативні сектори
ДПУ були розформовані, а їх особовий склад пе-
реведений до новоутворених обласних відділів
ДПУ. Оскільки Суми увійшли до складу Харків-
ської області, оперативний сектор був розфор-
мований, а на його місці утворений міський
відділок ДПУ. За штатним розкладом в ньому
працювало 15 осіб: начальник міського відділку –
1; оперуповноважений СПВ – 1; уповноважений
СПВ – 1, помічник уповноваженого СПВ – 1,
уповноважений особливого відділку (ОВ) – 1, по-
мічник уповноваженого ОВ – 1, уповноважений
Олег Бажан, Вадим Золотарьов
15 Лубянка: Органы ВЧК-ОГПУ-НКВД-НКГБ-МГБ-МВД-КГБ. 1917–1991. Справочник. Авт. сост.:
А.И. Кокурин, Н.В. Петров. – М.: МФД, 2003. – С. 506.
16 ГДА СБУ (м. Черкаси), спр. 213, арк. 28.
17 Лубянка: Органы ВЧК-ОГПУ-НКВД-НКГБ-МГБ-МВД-КГБ… – С. 508.
18 ГДА СБУ (м. Черкаси), спр. 213.
19 Лубянка: Органы ВЧК-ОГПУ-НКВД-НКГБ-МВД-КГБ… – С. 532–534.
185
економічного відділку (ЕКВ) – 1, помічник
уповноваженого ЕКВ –1, інспектор резервів – 1,
старший діловод – 1, діловод-друкар – 1,
шофер – 1, вахтер – 3)20. У новій структурі Лен-
чику місця не знайшлося і він був переведений
до Дніпропетровська.
25 лютого 1932 р. він обіймає посаду оперу-
повноваженого, а 22 червня 1932 р. начальника
1-го («антирадянського») відділку секретно-по-
літичного відділу (СПВ) Дніпропетровського
обласного відділу ДПУ. Керований ним відділок
відповідав за: а) викриття, пророблення та облік
антирадянського елемента на виробництві, висвіт-
лювання політичних настроїв серед робітничого
класу; б) насадження агентури та викриття і лік-
відація терористичних груп серед робітничої мо-
лоді на промислових підприємствах; в) агентурно-
оперативне обслуговування всіх учбових закладів
і установ, що обслуговують промисловість; г) роз-
робку антирадянських політичних партій та анти-
партійних організацій і угруповань (троцькісти,
анархісти, меншовики, бундовці, сіоністи, де-
цисти, грузинські меншовики, дашнаки)21.
Слід відзначити, що робота по лінії антира-
дянських партій вважалася серед українських че-
кістів відносно легкою, оскільки головним на-
прямком боротьби тут вважалася «українська
контрреволюція». Так за власним зізнанням ко-
лишнього помічника начальника СПВ Вінниць-
кого облвідділу ДПУ Соломона Соломоновича
Брука у 1933 р., коли він на Поділлі «керував слід-
ством по двом великим справам «УВО» та «ПОВ»
заступник начальника СПВ УСРР Борис Володи-
мирович Козельський (1902-1936) «запропонував
прийняти перший відділок СПВ центру… Я від-
мовився прийняти відділок, мотивуючи це тим,
що туди, як правило, йдуть на відпочинок, а я ще
його не потребую та поїхав до Вінниці»22.
Спочатку все нібито складалося добре для
Михайла Федоровича. 8 грудня 1932 р. навіть
вийшов наказ про його переведення до Черні-
гова на посаду помічника начальника СПВ об-
лвідділу ДПУ. Згідно до штатного розкладу в
обласних відділах ДПУ УСРР на той час не пе-
редбачалася посада заступників начальника від-
ділу і помічник начальника був другою люди-
ною в підрозділі. Начальник облвідділу ДПУ
новоутвореної Чернігівської області Василь
Андрійовича Двинянинов (1900-1966) був
началь ником Лубенського окр відділу у вересні
1924 р. – серпні 1927 р.23 та добре знав можли-
вості уповноваженого Ленчика, однак за три
тижні це переведення центр відмінив і Михайло
Федорович лишився на попередній посаді в
Дніпропетровську.
В адміністративному
центрі Дніпропетровської
області Ленчик не зміг
продемонструвати ус-
пішні показники опера-
тивної діяльності. Про
емоційний спад у роботі
М. Ленчика йдеться в
одній з його службових
характеристик того пе-
ріоду: «За время пребыва-
ния в Днепропетровске
проявил некоторую леность, что отражалось на
работе. Хорошо знаком со СПО'вской работой.
Желания и наклонностей к переходу на другую
работу не проявляет. Умеет ориентироваться в
обстановке. Находчив. Кругозор достаточный.
Желание обучать новые кадры имеет. За время
его пребывания в Днепропетровске, особых дел
не проводил и никаких серьезных достижений в
работе не было. Хорошо знает сельскую работу
СПО и в ней лучше ориентируется. Работу по
1-му Отделению не мог поставить на должную
высоту, вследствии чего приказом ГПУ УССР
был снят с работы»24.
Отримавши адміністративне стягнення за
провал роботи у Дніпропетровську, Ленчик
21 липня 1933 р. був відряджений у розпоряд-
ження ДПУ УСРР, а 5 листопада 1933 р. отримав
нове призначення – посаду начальника 3-го
(сільська-контрреволюція) відділку СПВ Черні-
Іронія долі чекіста Михайла Ленчика
20 Золотарьов В. ЧК-ДПУ-НКВС на Харківщині: люди та долі 1919 – 1941. – Харків: Фоліо, 2003. –
С. 135-136.
21 Золотарьов В. Секретно-політичний відділ ДПУ УСРР: справи та люди. – Харків: Фоліо, 2007. – С. 39.
22 ГДА СБУ ( м. Київ), ф. 6, спр. 50045-ФП, арк. 71.
23 Золотарев В.А., Степкин В.П. ЧК-ГПУ-НКВД в Донбассе: люди и документы. 1919-1941. – Донецк:
Алекс, 2010. – С. 151-153
24 ГДА СБУ (м. Черкаси), спр. 213, арк. 13.
Василь Двинянинов
4 ’2018К Р А Є З Н А В С Т В О
186
гівського облвідділу ДПУ. Цей підрозділ відпо-
відав за: а) викриття та ліквідацію куркульсько-
повстанських контрреволюційних організацій та
угруповань, нагляд за куркульськими родинами,
родинами страчених і засланих куркулів; б) ви-
криття та розробку контрреволюційних органі-
зацій та груп, що у своїй роботі орієнтуються на
право-опортуністичний елемент на селі; в) роз-
робку «третьої сили на селі» – колишніх черво-
них партизанів; г) викриття контрреволюційних
організацій серед сільської інтелігенції та молоді
(вчителі, медичні працівники, агрономічний
персонал); д) викриття терористичних організа-
цій серед куркульської молоді; е) облік та опера-
тивне реагування на всі антирадянські прояви на
селі (масові виступи, теракти, підпали, листівки);
є) висвітлювання політичних настроїв серед всіх
прошарків селянства; ж) висвітлювання та опе -
ра тивне обслуговування всіх політичних і госпо-
дарчих кампаній на селі; з) загальне висвітлю-
вання та оперативне обслуговування Наркомзему
УСРР (окрім справ по шкідництву) Нар комзему
УСРР, колгоспцентру, радгоспцентру, сільсько-
господарських кооперацій, сільських кредитових
систем та інших радянських установ, які можуть
бути використані куркульськи ми ідеологами та
організаціями – периферійних органів союзних
та українських сільськогосподарських центрів і
кооперацій, колгоспів, радгоспів, МТС, низового
радянського апарату; і) загальне висвітлювання
та оперативне обслуговування сільськогосподар-
ських вузів, технікумів, курсів (професура, агро-
номічна інтелігенція та студенство), сільсько-
господарських науково-дослідних інститутів;
к) роз робка антирадянських політичних партій
та угруповань, що у своїй основній масі спира-
ються на село (праві та ліві соціалісти-револю-
ціонери, народні соціалісти, трудовики, трудова
селянська партія (кіндрат’євці), трудова селян-
ська партія (маслівська «Селянська Росія»))25.
Переводу на роботу до Чернігова М. Ленчик
мав завдячувати Яну Кріш`яновичу Крауклісу
(1895-1938), який постановою політбюро ЦК
КП(б)У від 17 серпня 1933 р. був звільнений
з посади начальника
Дніпропетровського
облвідділу ДПУ та при -
зна че ний начальником
Чернігівського облвід-
ділу ДПУ26. Ймовір но
Краукліс не вважав
М. Лен чика «зовсім
про пащим» чекістом і
сподівався, що той на
рідній Чернігівщині бу -
де працювати більш
успішніше. Так воно і
сталося.
Внаслідок чергової ротації усередині сило-
вого відомства 28 листопада 1934 року М. Лен-
чик призначається начальником 3 відділку СПВ
УДБ УНКВС по Київській області. Посприяти
переїзду до столиці УСРР М. Ленчику імовірно
допоміг начальник СПВ УДБ УНКВС по Київ-
ській області Ілля Ізраїльович Ілюшин-Едель-
ман (1897–1974) – його колишній шеф по службі
в Сумському оперсекторі ДПУ27. Причому це
переведення санкціонував сам начальник СПВ
ГУДБ НКВС СРСР Георгій Андрійович Молча-
нов (1897–1937)28. В особових справах колишніх
співробітників ДПУ – НКВС УРСР дозвіл на
переведення периферійного чекіста, підписаний
начальником союзного відділу, автори цих ряд-
ків зустрічають вперше.
Про перші кроки Ленчика в Києві (до ро-
боти він приступив у січні 1935 р.) можна дізна-
тися з атестації Ілюшина, у якій відзначалося,
що новий начальник 3-го відділку «швидко ос-
воївся з підлеглим апаратом, вміє вербувати та
виховувати таємних співробітників, встиг осо-
бисто завербувати 1-го інформатора – ветери-
нара та має на зв’язку 3-х таємних співробітни-
ків. Здатний особисто проводити слідство по
справам сільської контрреволюції. Має вольові
якості та навички самостійної роботи». З нега-
тивних рис підлеглого начальник відділу відзна-
чав слабку пам'ять, через що «втрачається
зв'язок з підлеглими»29.
Олег Бажан, Вадим Золотарьов
25 Золотарьов В. Секретно-політичний відділ ДПУ УСРР… – С. 39.
26 Центральний державний архів громадських об’єднань України, ф. 1, оп. 1, спр. 284, арк. 168-169
27Петров Н.В. Кто руководил органами госбезопасности, 1941-1954: Справочник.- М.: О-во «Мемориал»;
«Звенья», 2010. – С. 424.
28 ГДА СБУ, (м. Черкаси), спр. 213.
29 Там само, арк. 14.
Ян Краукліс
187
Наказом НКВС СРСР № 81 від 9 лютого
1936 року Ленчик отримав спеціальне звання
«стар ший лейтенант державної безпеки». Цьому
присвоєнню передувало рішення атестаційної
комі сії УНКВС Київської області, в якій підкрес -
лю валася його участь у боях з денікінцями та слід -
стві по справах «Весна» та «ПОВ»; особиста роз-
робка та ліквідацію справи «Селянської спілки».30
Показники сумлінної роботи у боротьбі з во-
рожою діяльністю церковників, сектантів, націо-
налістів, учасників антирадянських партій та
груп стали підставою для призначення Михайла
Ленчика 1 березня 1936 року начальником Чер-
каського райвідділу НКВС та одночасно началь-
ником особового відділу Головного управління
державної безпеки НКВС 58-ї стрілецької дивізії
Київського військового округу зі штабом у м.
Черкаси. 24 березня 1936 р. бюро Київського об-
кому КП(б)У розглянуло «прохання Облуправ-
ління НКВС про затвердження на нач. Черка-
ського райвідділу НКВС тов. Ленчика М.Ф.» та
затвердило його на посаді31.
Про конкретні кроки чекіста М.Ф. Ленчика
в Черкасах можна судити з двох так званих «До-
відок про оперативну діяльність на начальника
ОВ 58 і райвідділку НКВС м. Черкаси ст. лей-
тенанта держбезпеки тов. Ленчика Михайла Фе-
доровича», підписаних начальником УНКВС по
Київській області старшим майором державної
безпеки Миколою Давидовичем Шаровим-Ша-
вером (1897–1939).
У першому службовому документі, в якому
йшлося про роботу Ленчика з 20 березня по 1 чер -
вня 1936 р. повідомлялося, про «особисте вер-
бування ним 2-х агентів по лінії української
контрреволюції «Сірого» та «Васильєва», які
знаходяться з ним на особистому зв’язку. На
підставі інформації «Сірого» начальник черка-
ського райвідділу НКВС особисто завів аген-
турну розробку по лінії українській контррево-
люції «Земляки». Станом на 1 червня 1936 р.
Черкаський райвідділ НКВС та особливий від-
діл НКВС 58-ї стрілецької дивізії мав на зв’язку
5 агентів та 111 інформаторів. За їхньою інфор-
мацією та під безпосереднім керівництвом
М. Ленчика була заведена 1 розробка по лінії
економічного відділу на 8 фігурантів, та 4 роз-
робки по лінії особливого відділу 11 фігурантів.
Цей документ має протиріччя. По-перше,
якщо на його першому аркуші відзначалося, що
М. Ленчик «особисто слідчих справ не прово-
див», то на другому читаємо «безпосередньо
брав участь у допитах заарештованих по слідчій
справі Черкаської електростанції». По-друге, є
розбіжності і стосовно заведених розробок. На
другому аркуші зазначається, що «під керівниц-
твом т. Ленчика заведено слідчих справ по лінії
ОВ армії – 3 справи на 5 осіб, з яких за 2-ма
справами винуватці вже засуджені. По лінії ЕКВ
(економічного відділу – авт.) – 3 слідчих справи
на 5 чоловік». Загалом у першій половині 1936 р.
особистами 58-ї дивізії співробітниками черка-
ського райвідділу НКВС проведено 30 справ по
лінії особливого відділу; 28 справ по лінії сек-
ретно-політичного відділу та 3 справи по лінії
економічного відділу32.
У другій довідці про оперативну діяльність
начальника особового відділу 58 стрілецької ди-
візії і Черкаського райвідділку НКВС за період
з 1 липня 1936 р. по 1 січня 1937 р. відзначалося,
що М. Ленчик «подобрал материалы на группу в
4 человек по линии украинской к.р. Лично про-
вел дело на троцкиста Мерзера, обвиняемый
осужден на 5 лет. За указанный период времени
аппаратом ОО и РО проведена следующая ра-
бота: заведено 5 агентурных разработок. Из них –
агентурная разработка «Семерка» по окраске
укр. к.р. – проходит 6 человек, «Проповедники»
по духовенству – 2 человека, «Кавалеристы»
4 человека, по укр. к.р. «Перерожденцы» по ок-
раске троцкисты на 5 человек. Агентурное дело
«друзья» по окраске разные ш/п на 3 человека.
«Обиженные» по окраске троцкисты на 3 чело-
века. Из указанных дел в отчетном периоде реа-
лизованы «Проповедники» и «Перерожденцы».
В производстве имеется 18 следственных дел, из
них по линии СПО – 9 дел, по линии ОО армии –
4 дела, и по линии ОО территории – 5 дел. Закон-
чено следствие по 13-ти делам. За указанный пе-
риод времени заведено 3 дела-формуляра, из них
на троцкистов 24 на бывших коммунистов 4, по
укр. к.р. 3, по духовенству 2»33.
Іронія долі чекіста Михайла Ленчика
30 ГДА СБУ, (м. Черкаси), спр. 213, арк. 14.
31 Там само.
32 Там само.
33 Там само, арк. 25.
4 ’2018Олег Бажан, Вадим Золотарьов К Р А Є З Н А В С Т В О
188
У червні 1936 р. помічник начальника від-
ділу кадрів УНКВС по Київській області стар-
ший лейтенант державної безпеки Іван Амвро-
сійович Козьмин (1902–1938) підготував довідку
«Про стан оперативного апарату особливого від-
ділу 58-ї стрілецької дивізії та Черкаського рай-
відділу НКВС», де повідомлялося, що «Имеет
место отдельные отрицательные моменты не-
нормальных взаимоотношений нач. ОО и Р/О
тов. Ленчика и его заместителя тов. Бабасёва34,
вызываемые последним на безпринципной почве.
(Машинистка ОО взята для временной срочной
работы в Райотделении, тов. Бабасев, зная об
этом, устроил тов. Ленчику скандал, упрекая его
в развале аппарата ОО, заявляя о нежелании ра-
ботать). Со слов тов. Ленчика подобное обостре-
ние взаимоотношений неоднократно имело
место со стороны тов. Бабасева… Вероятно эти
моменты являются прецедентом других наме-
рений тов. Бабасева»35.
Не сприяло покращенню оперативної ро-
боти, на думку кадровика, затримка у переве-
денні до іншої дивізії помічника начальника
ОВ 58-ї дивізії лейтенанта державної безпеки
М.П. Павловського36 та призначення на його
місце оперуповноваженого СПВ Черкаського
райвідділу НКВС старшого лейтенанта держав-
ної безпеки Володимира Абрамовича Рабин-
кова-Уралова. Називав І. Козьмин і інші «слабкі
ланки» чекістського апарату Черкащини. Так,
помічник оперуповноваженого економічного
відділку сержант державної безпеки Є.І. Хаіт37
хоча і вважався перспективним співробітником,
втім провалив через власні помилки кілька явоч-
них квартир та не вмів як слід використовувати
агентуру. Уповноважений особливого відділу ар-
тилерійських складів молодший лейтенант дер-
жавної безпеки Степан Митрофанович Бєлоко-
питов був відірваний від оперативної діяльності
та не мав успіхів у роботі з агентурою. Підлягав
34 Бабасєв Михайло Григорович (1903–18.03.1953) народився в Чернігові у дворянській родині служ-
бовця. Українець. Закінчив 10 класів школи у 1936 р. та партійну школу 2-ї групи в 1928 р. в Сталіно. Член
ВКП(б) з листопада 1927 р. У 1918–1919 рр. – підручний кочегара на заводі в Чернігові. У липні–грудні
1919 р. – червоноармієць 1-ї бригади 60-ї стрілецької дивізії. У січні – листопаді 1920 р. – технік на телеграфі
в Чернігові. З грудня 1920 р. – розвідник політконтролю особливого відділу Південно-Західного фронту.
З 1922 р. – помічник уповноваженого Чернігівського губвідділу ДПУ. З березня 1923 р. – уповноважений
Новгород – Сіверського окружного відділку ДПУ, Чернігівської губернії. З 1925 р. – уповноважений, а з
травня 1927 р. – старший уповноважений Сталінського окрвідділу ДПУ. З травня 1930 р. – уповноважений
ДПУ УСРР (Харків). З серпня 1931 р. – начальник Генічеського райвідділу ДПУ. З січня 1933 р. – начальник
Павлоградського міськвідділу ДПУ Дніпропетровської області. З січня 1935 р. – заступник начальника відділу
місць ув’язнення УНКВС Дніпропетровської області. З травня 1935 р. – заступник начальника особливого
відділу НКВС 58-ї дивізії, Черкаси. З грудня 1936 р. – начальник особливого відділу НКВС дивізії (Миколаїв).
З жовтня 1937 р. перебував у розпорядженні НКВС УРСР. З 8 грудня 1937 р. – т.в.о. начальника 2-го (опера-
тивного) відділу УДБ УНКВС Дніпропетровської області. З 25 травня 1938 р. – т.в.о. помічника начальника
Запорізького міськвідділу НКВС. 12 липня 1938 р. заарештований у Запоріжжі після оперативної наради,
яку проводив нарком внутрішніх справ УРСР О.І. Успенський. Тривалий час знаходився під арештом, звіль-
нений. До 31 серпня 1943 р. – пенсіонер НКВС СРСР. З 31 серпня 1943 р. – співробітник резерву НКДБ УРСР
(Харків). З 6 листопада 1943 р. – заступник начальника Київського міськвідділу НКДБ. З 1 березня 1944 по
18 березня 1953 р. – начальник відділу «А» (обліково – архівного) УНКДБ / УМДБ Київської області. Помер
18 березня 1953 р. Звання: старший лейтенант державної безпеки (9 лютого 1936 р.). Підполковник державної
безпеки (31 липня 1944 р.), полковник державної безпеки. Нагороджений: орденом Червоної Зірки (19 січня
1945 р.), орденом Червоного Прапора (30 квітня 1945 р.).
35 ГДА СБУ ( м. Черкаси), спр. 213, арк. 32.
36 Павловський Михайло Петрович (1899 –?) Українець. Із службовців. Член ВКП(б) з 1920 р. В РСЧА
з 1918 р. В ДПУ з 1922 р. До літа 1936 р. – помічник начальника ОВ НКВС 58-ї дивізії. У 1938 р. – начальник
ОВ НКВС 87-ї стрілецької дивізії, Житомирська область. Заарештований у 1-му кварталі 1938 р. У 1939 р.
звільнений з-під варти. У 1941 р. – начальник 3-го відділку (військова контррозвідка) берегової охорони Бал-
тійського флоту на острові Езель. Подальша доля невідома. Звання: лейтенант державної безпеки (9 лютого
1936 р.), батальйонний комісар. Нагороджений орденом Червоної Зірки (1941 р.).
37 Хаіт Юхим Ізраїльович (15.11.1909 – ?). Народився в м. Прилуки Полтавської губернії в родині
ремісника. Єврей. Член ВКП(б) з 1931. З квітня 1933 р. – помічник інспектора резервів Шполянського рай-
відділу ДПУ, Київська область. У 1934–1939 рр. – помічник оперуповноваженого Черкаського РВ НКВС.
5 травня 1939 р. звільнений з НКВС. Сержант державної безпеки (9 лютого 1936 р.).
189
заміні полковий уповноважений особливого від-
ділу молодший лейтенант державної безпеки
Михайло Гнатович Домбровський, який через
слабке здоров’я (хворів на туберкульоз) та по-
гане знання агентурної роботи міг використову-
ватися лише на технічних роботах38.
Особливі нарікання обласного апарату НКВС
викликала робота оперативного пункту транс-
портного відділу УДБ УНКВС по Київській об-
ласті на станції Черкаси, яким керував лейтенант
державної безпеки М.Я. Полховський39. Так
уповноважений молодший лейтенант державної
безпеки Андрій Михайлович Галушко, незва-
жаючи на неодноразові вказівки керівництва,
продовжував пасивно відноситися до своїх обо -
в’язків; помічник уповноваженого лейтенант
дер жавної безпеки І.С. Степанов40 був малогра-
мотною людиною, не здатною самостійно пра-
цювати, тому використовувався лише для опера-
тивного розшуку; уповноважений сержант
державної безпеки Яким Іванович Тищенко під
час виконання службових обов’язків напивався41.
У грудні 1936 р. М.Ф. Ленчик рапортував
про свою роботу в київському облуправлінні
НКВС. Під час обговорення звіту керівництво
вказало за слабке агентурне висвітлення низки
сіл Черкаського району, на відсутність розробки
службовців-аграріїв та на погане обслугову-
вання периферійних частин 58-ї дивізії42.
Окрім від прочухана від київського керівниц-
тва незабаром дісталося на горіхи Михайлу Фе-
доровичу і від керівництва республіканського –
10 лютого 1937 р. заступник наркома внутрішніх
справ УРСР комісар державної безпеки 2-го рангу
Зіновій Борисович Кацнельсон (1892-1938) «по-
ставив йому на вид» за несвоєчасне подання звіт-
ності по особливому відділу за січень 1937 року43.
Формування опера-
тивного обліку «контрре-
волюційних елементів»
М. Ленчиком та його
підлеглими мали стали
підґрунтям до чергового
витка політичних репре-
сій у регіоні. Проте вис-
тупити в ролі командира
«Великого терору» на
Чер кащині Михайлу
Лен чику не судилося: цю
роль зіграють І.Г. Вейс44;
Іронія долі чекіста Михайла Ленчика
38 ГДА СБУ (м.Черкаси), спр. 213, арк. 31.
39 Полховський Микола Якимович (1900 – ?). Член ВКП(б) з1922 р. До березня 1937 р. – начальник
оперпункту ст. Черкаси 6-го (транспортного) відділу УДБ УНКВС Київської області. З 2 березня 1937 р. –
помічник начальника 2-го відділку 6-го відділу УДБ УНКВС Київської області. З 1937 р. – начальник 1-го
відділку 6-го відділу УДБ УНКВС Київської області. З 19 листопада 1937 р. начальник відділку дорожньо-
транспортного відділу ГУДБ НКВС Південно-Західної залізниці на станції Київ. У зв’язку з арештом 22 бе-
резня 1938 р. звільнений з НКВС. Подальша доля невідома. Лейтенант державної безпеки (9 лютого 1936 р.).
40 Степанов Іван Степанович (1888 – ?). Народився у с. Підбережне Санкт-Петербурзької губернії у
родині робітників. Росіянин. Член ВКП(б) з 1919 р. У 1926–1929 рр. – агент Південного окружного транс-
портного відділу ст. Харків. У 1929–1931 рр. – уповноважений Дорожньо-транспортного відділу (ДТВ) ДПУ
Південної залізниці. З 1931 р. – лінійний уповноважений ДТВ ДПУ Південно-Західної залізниці ст. Дарниця
лінійного посту Дарниця. З 28 січня 1933 р. – уповноважений секретно-політичного відділку ДТВ ДПУ Пів-
денно-Західної залізниці оперативного пункту ст. Черкаси. З 7 травня 1933 р. – помічник уповноваженого
секретно-політичного відділку ДТВ відділу ДПУ Південно-Західної залізниці оперативного пункту ст. Чер-
каси. З 1935 р. – помічник оперуповноваженого оперпункту ст. Черкаси транспортного відділу УДБ УНКВС
Київської області. 17 травня 1937 р. звільнений в запас як непридатний до служби в НКВС. Подальша доля
невідома. Лейтенант державної безпеки (9 лютого 1936 р.).
41 ГДА СБУ (м. Черкаси), спр. 213, арк. 32.
42 Там само.
43 Там само.
44 Вейс Іван Григорович (15.05.1896 – 06.1982). Стосовно місця народження, походження, освіти та на-
ціональності в різних офіційних документах маємо суттєві розбіжності. На початку чекістської кар’єри в
офіційних документах відзначалося, що народився нібито в селі Петроково, а був приписаний до міста Вов-
чанськ Харківської губернії в родині робітника, був німцем за національністю та мав домашню освіту. Пізні -
ше з’ясувалося, що його справжнє прізвище та ім’я Вейсман Ханкель Гершович, що походив з села Мелеш-
ковичи Мозирського повіту Мінської губернії в родині кравця, а за національністю був євреєм і 1911 року
закінчив 4-х класну сільську школу у с. Мелешковичи. Член ВКП(б) з серпня 1918 р. З червня 1911 р. – пре-
сувальник фанерної фабрики у Мозирі. З 15 грудня 1914 р. по 1 січня 1918 р. – рядовий 4-го кавалерійського
І.Г. Вейс
4 ’2018К Р А Є З Н А В С Т В О
190
Олег Бажан, Вадим Золотарьов
Службова картка С. Лівшиця
полку російської армії. У січні 1918 р. – січні 1919 р. – рядовий та політкерівник 1-го Ржевського загону Чер-
воної Гвардії, рядовий та політкерівник 1-го Ржевського батальйону. Член РКП(б) з 5 серпня 1918 р. З січня
1919 р. – політкерівник загону по боротьбі з дезертирством у Ржеві Тверської губернії. З січня 1920 р. – по-
літкерівник 4-ї Вовчанської караульної роти4. З листопада 1920 р. – уповноважений з розвідки Вовчанського
повітового політбюро Харківської губернії. З 1 березня 1922 р. – помічник уповноваженого з інформації
Харківського губвідділу ДПУ по Вовчанському повіту. 15 жовтня 1922 р. відкликаний до Харківського губ-
відділу ДПУ. З 23 листопада 1922 р. – уповноважений з контрреволюції Харківського місцевого відділу ДПУ.
Потім служив у Куп’янському окружному відділку ДПУ Харківської губернії: з 2 квітня 1922 р. – уповно-
важеним з інформації, з 1 лютого 1924 р. – помічником уповноваженого, з 1 серпня 1924 р. – т.в.о. уповно-
важеного, з 24 листопада 1924 р. – помічником уповноваженого. З 1 серпня 1925 р. – уповноважений облі-
ково-повідомного відділку Куп’янського окрвідділу ДПУ4. З січня 1926 р. – начальник інформаційного
відділку Білоцерківського окрвідділу ДПУ. З червня 1926 р. – начальник інформаційного відділку Шепетів-
ського окрвідділу ДПУ. З березня 1927 р. – старший уповноважений обліково-повідомного відділку Меліто-
польського окрвідділу ДПУ. З липня 1929 р. – старший уповноважений обліково-повідомного Зінов’євського
окрвідділу ДПУ. З жовтня 1930 р. – начальник міськвідділу ДПУ (м. Красний Луч). З травня 1934 р. – на-
чальник Горлівського міськвідділу ДПУ (Донецька область). З 10.07.1934 р. – начальник Горлівського міськ-
відділу НКВС. З травня 1937 р. до 15 лютого 1938 р. – начальник Черкаського райвідділу НКВС та за сумісниц-
твом – начальник особливого відділу НКВС 58-ї стрілецької дивізії. Восени 1937 р. – начальник Черкаської
міжрайонної оперативної слідчої групи. 15 лютого 1938 р. заарештований. 13 квітня 1939 р. військовим
трибуналом військ НКВС Київського округа засуджений до 5 років позбавлення волі. Верховний суд СРСР
вирок відмінив, звільнений з-під варти. У серпні 1940 – грудні 1941 р. – начальник слідчого відділу управ-
ління пожежної охорони НКВС УРСР. У грудні 1941 р. – квітні 1954 р. – служив в УНКВС / УМВС Челя-
бінської області (начальник відділку відділу спецпоселень, старший слідчий відділу спецпоселень, заступник
начальника відділку управління пожежної охорони). З 23 квітня 1954 р. – пенсіонер МВС. З серпня 1954 р.
– заступник голови міського добровільного пожежного товариства у Челябінську. З квітня 1957 р. – майстер
з пожежної справи головного універмагу у Челябінську. З січня 1960 р. – експедитор адміністративно-госпо-
дарського відділу універмагу у Челябінську. З червня 1967 р. – пенсіонер. Помер у Челябінську. Звання:
старший лейтенант державної безпеки (22 березня 1936 р.), майор державної безпеки (11 лютого 1943 р.).
Нагороджений орденом Леніна (10 грудня 1945 р.), орденом Червоного Прапора (12 травня 1945 р.), орденом
Червоної Зірки, 9 медалями, зброєю (1932 р.), срібним портсигаром (1922 р.)
191
І.М. Півчиков45, С.М. Лівшиць46 та інші.
Повертаючись зі службового відрядження
зі столиці УРСР в Черкаси, на пароплаві у ніч з
24 по 25 травня 1937 року начальник Черка-
ського райвідділу НКВС близько 3 години випав
за борт і потонув у Дніпрі поблизу Канева. Для
розслідування трагічного інциденту начальни-
ком Управління НКВС по Київській області
стар шим майором державної безпеки М.Д. Ша-
ровим-Шавером була сформована слідчо-опера-
тивна група у складі капітана державної безпеки
В.А. Двинянинова – помічника начальника
УНКВС; старшого лейтенанта державної без-
пеки Григорія Львовича Гришина-Штабського
(1900 –?) – особливоуповноваженого; старшого
лейтенанта державної безпеки Ісака Львовича
Ройтмана (1900 – ?) – начальника відділку 6-го
(транспортного) відділу. Група «по гарячим слі-
дам» відтворила останні години життя М. Лен-
чика: «Произведенным расследованием причин
смерти Нач. ОО 58 и Черкасского РО НКВД –
Ст. лейтенантом госбезопасности – тов. ЛЕН-
ЧИКА установлено, что 24.V. с. г. тов. ЛЕНЧИК
по окончанию ІІІ-й областной партконференции,
выехал домой совместно с секретарем Черкас-
ского РПК т. БЕРБЕНЦОМ и его заместителем
тов. ЧЕРЕПИНЫМи другими делегатами конфе-
ренции на пароходе – СТАЛИН в 18 часов дня.
Тов. ЛЕНЧИК вместе с т.т. БЕРБЕНЦОМ
и ЧЕРЕПИНЫМ заняли отдельную каюту 1-го
класса, а остальные делегаты поместились во
втором классе.
Вскоре, после отбытия парохода от Киев-
ской пристани все трое пообедали, причем за
Іронія долі чекіста Михайла Ленчика
45 Півчиков Ілля Михайлович (1893–01.1947). Народився в Одесі у родині службовця тваринної бойні.
Єврей. Член ВКП(б) з 1917 р. Навчався у школі, закінчив екстерном 4 класи. У 1905–1912 рр. – хлопчик,
конторник мануфактурного магазину (Одеса). У 1912–1914 рр. – конторник мануфактурного магазину Бомзе
в Одесі. У 1915–1918 рр. – рядовий 8-го запасного кавалерійського полку, 8-го драгунського полку. У травні –
листопаді 1918 – комірник, конторник продовольчого комітету (Одеса). У січні – травні 1919 р. – інструктор
Харківської губернської РНГ. У лютому 1920 р. – листопаді 1924 р. – служив у РСЧА ( військом санітарних
закладів РСЧА в Одесі, Кременчуці, Херсоні, Миколаєві, військом постачання 2 кавалерійського корпусу).
З листопада 1924 р. – уповноважений особливого відділу (ОВ) 2-го кавкорпусу (Умань). З жовтня 1925 р. –
помічник начальника ОВ 3-ї кавдивізії (Бердичів). З жовтня 1926 р. – уповноважений ОВ Українського вій-
ськового округу. З листопада 1928 р. – заступник начальника ОВ 7-го стрілецького корпусу та 30-ї стрілецької
дивізії. З 1 жовтня 1930 – помічник начальника ОВ Полтавського оперсектору ДПУ. З березня 1932 р. – за-
ступник начальника Рибницького прикордонного загону ДПУ. З вересня 1934 р. – заступник начальника ОВ
НКВС 2-го кавкорпусу (Житомир). З 1937 р. до 13 жовтня 1938 р. – заступник начальника ОВ НКВС 2-го
стрілецького корпусу (Біла Церква). У 2-й половині 1937 р. – начальник Черкаської слідчої групи Черкаської
міжрайонної оперативної групи УНКВС по Київській області. До 13 жовтня 1938 р. – начальник Біло-Цер-
ківського райвідділу НКВС. З листопада 1938 р. – начальник 2-го відділу Ушоссбудтабу НКВС, Хабаровськ.
З травня 1939 р. – заступник начальника Владивостоцького табору НКВС. З листопаду 1939 р. – начальник
відділу Владивостоцького табору НКВС. З квітня 1940 р. – помічник начальника Управління Астраханського
табору НКВС. З травня 1941 р. по 7 липня 1943 р. – начальник відділу виправно-трудових колоній УНКВС
Саратовської області. З 1943 р. – начальник управління виправно-трудових колоній УНКВС Молотовської
області. Подальша доля невідома. Звання: старший лейтенант державної безпеки (9 лютого 1936 р.), капітан
державної безпеки (6 листопада 1942 р.), підполковник державної безпеки (11 лютого 1943 р.). Нагороджений
орденом «Знак пошани» (24 листопада 1942 р.), зброєю від Колегії ОДПУ (грудень 1927 р.).
46 Лівшиць Семен Миколайович (03.1910 р. –?). Народився в Києві в родині бухгалтера. Єврей. Освіта
нижча: закінчив 6 груп трудової школи. Член ВКП(б) з 1932 р. У 1926 р. – учень токаря фізико-хімічного заводу
(Київ). У 1926–1928 рр. – підручний слюсаря електро-механічних майстерень. У 1928–1929 рр. – на різних ро-
ботах у комітеті по боротьбі з безробіттям. У 1929–1932 рр. – фрезерувальник, інструментальник музичної фаб -
рики (Київ). У 1932–1934 рр. – голова заводського комітету Київської музичної фабрики. З 15 серпня 1934 р. –
уповноважений економічного відділу УДБ НКВС УРСР. З 16 грудня 1935 р. – оперуповноважений економіч-
ного відділу УДБ НКВС УРСР. З січня 1937 р. – оперуповноважений 3-го (контррозвідувального) відділу УДБ
НКВС УРСР. З 28 квітня 1938 р. – начальник Черкаського райвідділу НКВС (Київська область). З 28 серпня
1940 р. – начальник Кіровського райвідділу НКВС м. Києва. З 12 квітня 1941 р. – помічник начальника слідчої
частини УНКДБ по Київській області. 19 грудня 1942 р. відряджений до НКВС Киргизької РСР. Подальша
доля невідома. Звання: сержант державної безпеки (2 грудня 1936 р.), лейтенант державної безпеки (11 січня
1940 р ), старший лейтенант державної безпеки (28 грудня 1942 р.). Нагороджений: знаком почесного праців-
ника ВЧК-ДПУ (XV) (14 серпня 1938 р.), годинником від НКВС УРСР (20 грудня 1937 р.). 26 листопада 1940 р.
«за формальне відношення до відбору призовників у війська НКВС винесена догана.
обедом выпили по 2 рюмки водки. Между 9-ю
и 10-ти часами т.т. ЛЕНЧИК, БЕРБЕНЕЦ и
ЧЕРЕПИН снова выпили по одной рюмке вод -
ки, после чего направились прогуливаться по
палубе.
По показаниям свидетелей, тов. ЛЕНЧИК на
пароходе познакомился с двумя неизвестными
пассажирками, ехавшими в соседнем купе, и
около 11-ти часов вечера прогуливался с ними
по палубе.
Часов в 12 ночи ЛЕНЧИК вместе с БЕРБЕН-
ЦЕМ сидел в ресторане, где к ним подсел бывш.
Начальник пристани ст. Черкассы, в данное вре мя
работавший в Днепропетровске ЛЕВЧЕН КО В.В..
чл. КП(б)У.
БЕРБЕНЕЦ заказал снова ужин, три рюмки
водки и пиво, но ЛЕНЧИК категорически отка-
зался пить. Остальные выпили. Во время ужина
к ним присоединился сидевший в ресторане нач.
Трампарка г. Запорожье КРИКУНОВ /орденоно-
сец/, который также выпил рюмку водки.
Впоследствии к столику был также пригла-
шен директор ресторана САЛТАНОВ, который
пытался рассказать анекдот к.-р. содержания. Но
был остановлен т. ЛЕНЧИКОМ, предложившим
в резкой форме САЛТАНОВУ немедленно уда-
литься. После этого ЛЕНЧИК ушел, оставив
остальных за столиком.
По показаниям ЧЕРЕПИНА, который в это
время сидел в другом месте ресторана-класса с
секретарем Чигиринского РПК – ЯРОШЕЦОМ
и его женой. ЛЕНЧИК около 2-х часов ночи взял
у него ключи от каюты и пошел спать, по-види-
мому, после того, как ушел из ресторана.
Однако, из показаний матросов парохода –
ДЕЛИКАТНОГО и ЧЕБАНОВА видно, что в
2 часа ночи ЛЕНЧИК к нему подходил, требовал
вызвать капитана и в разговоре с ДЕЛИКАТНЫМ
интересовался, почему последний одет не по
форме. ДЕЛИКАТНЫЙ вначале направился
вызвать капитана, но решив, что ЛЕНЧИК тре-
бует капитана по вопросу о том, что матросы
без формы – отказался вызвать капитана. ДЕЛИ-
КАТНЫЙ после этого ушел, будучи вызван вах-
тенным матросом.
В дальнейшем показания единственных сви-
детелей видевших ЛЕНЧИКА, БЕРБЕНЦА и
ЧЕРЕПИНА – расходятся, что не дает возмож-
ности установить точную картину момента ги-
бели – ЛЕНЧИКА. По показаниям ЧЕРЕПИНА
он отдал ключ ЛЕНЧИКУ, через 20 минут зашел
в каюту, где застал ЛЕНЧИКА спящим, а затем
сам заснул, причем БЕРБЕНЦА в это время не
было. В 5 часов утра его разбудил БЕРБЕНЕЦ и
спросил где ЛЕНЧИК, получив ответ – не знаю,
БЕРБЕНЕЦ сказал, что очевидно, ЛЕНЧИК спит
в другой каюте.
По показаниям же БЕРБЕНЦА, он пришел в
каюту около 1 часа ночи, застал там ЧЕРЕПИНА,
который вышел затем на террасу, а в это время
пришел ЛЕНЧИК, который начал раздеваться с
тем, чтобы лечь спать. БЕРБЕНЕЦ также раз-
делся, лег спать и больше не выходил.
Из акта осмотра каюты, в которой находился
ЛЕНЧИК, БЕРБЕНЕЦ и ЧЕРЕПИН видно, что
одна постель совершенно не тронута и таким об-
разом кто-то из находившихся в каюте не спал.
Кроме того, ножки столика, стоявшего в каюте
и на полу, имеют пятна от разлитой жидкости
с запахом алкоголя. Поскольку БЕРБЕНЕЦ и
ЧЕРЕПИН утром вышли из своей каюты, надо
полагать, что они спали, а ЛЕНЧИК не ложился
и показания БЕРБЕНЦА и ЧЕРЕПИНА в этой
части неправильны.
По показаниям свидетеля-пассажира ЗАВАД -
СКОГО /военнослужащий/ он около 3-х часов
ночи вышел на террасу 2-го класса провет-
риться. Облокотившись на барьер и взглянув на
воду, ЗАВАДСКИЙ неожиданно увидел, что у
кормовой части парохода вынырнул человек,
взмахнул руками и исчез под водой. Пароход
в это время находился в 15-ти километрах от
Канева возле села Бучаки.
ЗАВАДСКИЙ немедленно об этом заявил
капитану, который остановил пароход тревож-
ными гудками, вызвал 2-х матросов, спустил
шлюпку для розыска утонувшего. Однако ро-
зыски оказались безрезультатными, после чего
пароход последовал дальше.
Никаких мер к тому, чтобы сейчас же уста-
новить, не пропал ли кто-либо из пассажиров не
были приняты и только по прибытию парохода
в Черкассы, когда уже пассажиры, следовавшие
до Черкасс, высадились, стало известно, что
т. ЛЕНЧИКА среди пассажиров нет и он, по-ви-
димому, ночью утонул.
Следует также отметить нераспорядитель-
ность капитана БОЖЧЕНКО, который, вообще,
отнесся недоверчиво к заявлениям ЗАВАД-
СКОГО, не поднял общей тревоги /аврал/, а
огра ничился формальными 20-ти минутными
розысками, после чего завил ЗАВАДСКОМУ,
4 ’2018К Р А Є З Н А В С Т В О
192
Олег Бажан, Вадим Золотарьов
что ему все равно это померещилось, и на этом
успокоился.
В 6 часов утра ЧЕРЕПИН, видя, что ЛЕН-
ЧИКА нет, узнав, что ночью останавливали па-
роход, в связи с тем, что ночью останавливали
пароход, в связи с тем, что кто-то утонул, пред-
ложил БЕРБЕНЦУ организовать поиски ЛЕН-
ЧИКА на пароходе. БЕРБЕНЕЦ посмотрел через
открытые окна в нескольких каютах, заявил, что
ЛЕНЧИК спит в другой каюте. <…>
После установления исчезновения т. ЛЕН-
ЧИКА были организованы розыски посредством
водолазных работ и использования рыбаков с се-
тями и крючками, а также сообщено в соответ-
ствующие транспортные отделы НКВД, учиты-
вая несомненное всплытие трупа.
27.V. с.г. начальник Каневского РО НКВД
т. КУЧЕРЕНКО сообщил, что рыбаками Канев-
ской артели в 11-ти километрах от Канева, возле
ж.-д. моста обнаружен плывущий по реке труп
по извлечению коего из воды было установлено
по внешним признакам и находившимся в кар-
манах брюк документам, что утопленник явля-
ется т. ЛЕНЧИК.
Труп плыл верх спиной, одет был в майке,
кальсонах, форменных брюках и босой, причем
одна штанина была снята.
Вскрытием трупа установлено, что «мягкие
покровы шеи в верхней части груди до уровня
нижнего края плечевых суставов резко пропи-
таны кровью, под мягкими частями указанных
областей имеется скопление крови. На слизистой
оболочке гортани и дыхательного горла имеются
плотные остатки пищи. Обнаруженные в же-
лудке остатки пищи запаха алкоголя не издают».
По мнению врача, производившего вскры-
тие, обширное кровоизлияние явилось результа-
том ушиба тяжелым орудием, следы удара в
мягких частях головы также нанесены тупым
орудием с плоской поверхностью, причем по-
вреждения относятся к разряду смертельных.
Учитывая, что ЛЕНЧИК упал в носовой
части парохода, где расположен 1-й класс, надо
полагать, что удары были нанесены лопастью
колеса парохода
Проникновение пищевых масс в дыхатель-
ные пути врач объясняет рвотой, вследствие раз-
дражения головного мозга от сотрясения при
ушибе.
На основе изложенных выше фактов, кото-
рые, несомненно, не являются полными и не
могут служить фактами для дачи поточного ана-
лиза причин гибели тов. ЛЕНЧИКА, все же,
можно констатировать, что наличие самоубий -
ства, безусловно, отпадает.
Остаются 2 варианта анализа причин смерти
т. ЛЕНЧИКА, а именно: возможность падения
его в воду по неосторожности или умышленного
нанесения повреждения.
В последнем случае имеются данные о
спорах т. ЛЕНЧИКА с директором ресторана, с
матросом ДЕЛИКАТНЫМ, нахождении его в
обществе ЛЕВЧЕНКО, который был в состоянии
сильного опьянения, а также нахождения его в
обществе 2-х неизвестных женщин, однако, ни-
каких конкретных данных, которые позволили
бы дать точный вывод пока не имеются. В этой
плоскости необходимо продолжать дальнейшее
расследование.
Наиболее вероятный вариант – это падение
в воду по собственной неосторожности. За этот
факт говорит то обстоятельство, что т. ЛЕНЧИК
находился в состоянии опьянения, в горле име-
ются следы рвоты, причем по показаниям убор-
щицы парохода она утром, при уборке в каюте у
койки ЛЕНЧИКА обнаружила следы рвоты и
что одна штанина брюк была снята.
Надо полагать, что тов. ЛЕНЧИК, раздева-
ясь, почувствовал приступ рвоты и, не успев
полностью снять с себя брюки, подошел к борту
террасы, потерял от головокружения равнове-
сие, упал в воду и утонул.
Этот момент подтверждается осмотром ка -
ю ты, где находился т. ЛЕНЧИК, расположенной
в ¾ метра от борта террасы и, таким образом, от
дверей каюты до борта террасы 1 шаг притом,
между дверьми каюты и бортом террасы лежал
круг с намотанным тросом, на который пасса-
жиры могут становиться. Если стать на круг, то
борт достигает колен человека, вообще же борт
достигает до пояса и, перегнувшись через борт,
легко потерять равновесие.
Это также требует некоторого дополнитель-
ного расследования, учитывая противоречи-
вость показаний свидетелей БЕРБЕНЦА и ЧЕ-
РЕПИНА»47.
Загибель М. Ленчика було кваліфіковано як
нещасний випадок, а не самогубство, що дало
змогу призначити вдові Ленчик Ганні Євстафі-
ївні (уродженої Якубенко), 1900 р.н., уродженці
м. Кролевець Чернігівської губернії, українці,
домогосподарці, що була нездатна працювати
193
Іронія долі чекіста Михайла Ленчика
4 ’2018К Р А Є З Н А В С Т В О
194
Zolotarov V. ChK-DPU-NKVS na Kharkiv-
shchyni: liudy ta doli 1919–1941. – Kharkiv: Folio,
2003. – S. 135-136. [in Ukrainian].
Zolotarov V. Sekretno-politychnyi viddil DPU
USRR: spravy ta liudy. – Kharkiv: Folio, 2007. –
S. 39. [in Ukrainian].
Zolotarev V.A., Stepkyn V.P. ChK-HPU-NKVD
v Donbasse: liudy y dokumentы. 1919–1941. – Do-
netsk: Aleks, 2010. – S. 151-153[in Russian].
Lubianka: Orhanы VChK-OHPU-NKVD-NKHB-
MHB-MVD-KHB. 1917–1991. Spravochnyk. Avt.
Sost.: A.Y. Kokuryn, N.V.Petrov. – M.: MFD, 2003. –
S. 506.
Petrov N.V. Kto rukovodyl orhanamy hosbezo-
pasnosty, 1941-1954: Spravochnyk.- M.: O-vo «Me-
moryal»; «Zvenia», 2010. – S. 424. [in Russian].
через слабке здоров’я та виховувала дочку Аллу
(1924 р.н.), та сина Юрія (1932 р.н.), пенсії
ГУДБ НКВС. Відзначимо, що в численних пен-
сійних довідках відзначалося: «Ленчик А.Е. до
замужества поддерживала связь с белыми офи-
церами Станкевичем и Ключеком, которые эмиг-
рировали за границу. Во время деникинщины, в
1919 г. в г. Кролевце, в доме Якубенко – отца
Ленчик А.Е. проживали белые офицеры, некото-
рые из них имели в доме Якубенко место для
скрытия от Красных частей»48.
Судячи з наявних архівних документів ні
спроб додаткового розслідування обставин заги-
белі співробітника органів держбезпеки, ні на-
дмірного вшанування владою постаті началь-
ника Черкаського райвідділу НКВС М. Ленчика
з боку місцевої влади не простежувалося. Не
дивно, адже наприкінці травня-початку червня
1937 року Черкаський край, як і вся країна Рад
поступово стала занурюватися у вир «Великого
терору», обговорюючи арешти воєначальників,
звинувачених у справі про «військово-фашист-
ську змову в лавах РСЧА» та засилля «антира-
дянських елементів» в усіх галузях народного
господарства СРСР.
Олег Бажан, Вадим Золотарьов
47 ГДА СБУ (м. Черкаси), спр. 213, арк. 10-15.
48 Там само, арк. 3
References
|