Перша світова війна на сторінках газети "Киевлянин"
У статті розглядаються репрезентації Першої світової війни на сторінках щоденного російськомовного, правого видання «Киевлянин» за матеріалами 1914-1917 років. Проаналізовано ідейні конструкти, що представляють поточний конфлікту на трьох смислових рівнях: війни як події, війни як історичного шансу...
Збережено в:
| Дата: | 2018 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2018
|
| Назва видання: | Краєзнавство |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169508 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Перша світова війна на сторінках газети "Киевлянин" / А. Ісаєва // Краєзнавство. — 2018. — № 4. — С. 16-24. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-169508 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1695082020-06-16T01:28:17Z Перша світова війна на сторінках газети "Киевлянин" Ісаєва, А. До 100-річчя завершення Першої світової війни У статті розглядаються репрезентації Першої світової війни на сторінках щоденного російськомовного, правого видання «Киевлянин» за матеріалами 1914-1917 років. Проаналізовано ідейні конструкти, що представляють поточний конфлікту на трьох смислових рівнях: війни як події, війни як історичного шансу та війни як трагедії. Виділено ідейні аспекти, яким видання приділяло найбільше уваги в ході висвітлення конфлікту. The article deals with the representation of the First World War on the pages of the daily Russian-language, right-wing newspaper «Kievlianin» in the materials of 1914-1917. It analyzes the ideological constructs which represent that conflict on three semantic levels: war as an event, war as historical chance, and war as tragedy. The ideological aspects, which the publication paid the most attention to during the coverage of the conflict, were highlighted. For the readers of «Kievlianin» war is a manifestation of people’s unity and calm acceptance of their mission. In designing the image of the current war, there are certain allusions with the Patriotic War of 1812. However, one can not assert that this image was launched «from above». Without contradicting official propaganda, «Kievlianin» represents current events as an opportunity to unite the Slavs under the Romanovs and to conquer Constantinople. However, it does not have a single vision of who are included into the future unification under the general term «Slavs». In addition, the authors of the publication see the restrictions imposed by the conflict, a viable source of renewal and purification of society. Presenting the tragic image of the war, «Kievlianin» focuses on the description of the civilian population sufferings from the belligerent front zone. At the same time, the pages of the publication do not reflect the same suffering and deprivation of civilian population from the Russian front-line zone. In author’s opinion, this is due to ideological frames of editors, and not censorship. On the pages of the publication, Russia is represented as a liberator of the Slav brothers, the references to internal disorders could have censured this vivid image. 2018 Article Перша світова війна на сторінках газети "Киевлянин" / А. Ісаєва // Краєзнавство. — 2018. — № 4. — С. 16-24. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169508 94(477)”1914/1917” uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
До 100-річчя завершення Першої світової війни До 100-річчя завершення Першої світової війни |
| spellingShingle |
До 100-річчя завершення Першої світової війни До 100-річчя завершення Першої світової війни Ісаєва, А. Перша світова війна на сторінках газети "Киевлянин" Краєзнавство |
| description |
У статті розглядаються репрезентації Першої світової війни на сторінках щоденного російськомовного, правого видання «Киевлянин» за матеріалами 1914-1917 років. Проаналізовано ідейні конструкти, що представляють поточний конфлікту на трьох смислових рівнях: війни як події, війни як
історичного шансу та війни як трагедії. Виділено ідейні аспекти, яким видання приділяло найбільше
уваги в ході висвітлення конфлікту. |
| format |
Article |
| author |
Ісаєва, А. |
| author_facet |
Ісаєва, А. |
| author_sort |
Ісаєва, А. |
| title |
Перша світова війна на сторінках газети "Киевлянин" |
| title_short |
Перша світова війна на сторінках газети "Киевлянин" |
| title_full |
Перша світова війна на сторінках газети "Киевлянин" |
| title_fullStr |
Перша світова війна на сторінках газети "Киевлянин" |
| title_full_unstemmed |
Перша світова війна на сторінках газети "Киевлянин" |
| title_sort |
перша світова війна на сторінках газети "киевлянин" |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2018 |
| topic_facet |
До 100-річчя завершення Першої світової війни |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169508 |
| citation_txt |
Перша світова війна на сторінках газети "Киевлянин" / А. Ісаєва // Краєзнавство. — 2018. — № 4. — С. 16-24. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| series |
Краєзнавство |
| work_keys_str_mv |
AT ísaêvaa peršasvítovavíjnanastorínkahgazetikievlânin |
| first_indexed |
2025-07-15T04:19:43Z |
| last_indexed |
2025-07-15T04:19:43Z |
| _version_ |
1837685207433478144 |
| fulltext |
Сто років – визначний строк. Сто років
Перша світова війна у центрі уваги істориків.
В її дослідженнях, як в дзеркалі, відобразились
всі методологічні новації, яких зазнала істо-
рична наука протягом ХХ століття. У міжвоєн-
ний період науковці цікавились дипломатични -
ми та військовими аспектами конфлікту. В другій
половині ХХ століття на перший план вийшла
соціальна історія. Лінгвістичний та культурний
повороти так само знайшли своє відображення
в дослідженнях Першої світової війни. Втім,
незважаючи на масу дослідницької літератури,
що з’являється щороку, Перша світова війна на
теренах Російської імперії досі рясніє білими
плямами. Події наступних років, а саме рево-
люції та громадянська війна, затьмарили її.
У радянський час це було зумовлено політичною
кон’юн ктурою, але й після 1991 року Перша сві-
това на східних теренах не привертала до себе
значної уваги дослідників1. В кращому випадку
вона розглядалась як одна з причин революції.
Таким чином, вивчення такого масштабного, то-
тального явища, що зачепило та безпосередньо
вплинуло на всі сфери життя, зводиться до кіль-
кох аспектів. Сфера уявлень та репрезентацій
тих чи інших явищ, пов’язаних з війною в Ро-
сійській імперії, залишались поза увагою на-
уковців, в той час як дослідження цієї царини в
західних суспільствах бурхливо розвиваються з
кінця 1970-х років2. Лише протягом останніх
років увагу дослідників привернула сфера ідей,
уявлень та репрезентацій, що побутували в Росії
УДК 94(477)”1914/1917”
Анна Ісаєва (м. Київ)
Перша світова війна на сторінках газети «Киевлянин»
У статті розглядаються репрезентації Першої світової війни на сторінках щоденного російсько-
мовного, правого видання «Киевлянин» за матеріалами 1914-1917 років. Проаналізовано ідейні кон-
структи, що представляють поточний конфлікту на трьох смислових рівнях: війни як події, війни як
історичного шансу та війни як трагедії. Виділено ідейні аспекти, яким видання приділяло найбільше
уваги в ході висвітлення конфлікту.
Ключові слова: Перша світова війна, репрезентації війни, преса Києва, Російська імперія, 1914 –
1917 роки.
Anna Isaieva
First World War on the pages of «Kievlianin»
The article deals with the representation of the First World War on the pages of the daily Russian-language,
right-wing newspaper «Kievlianin» in the materials of 1914-1917. It analyzes the ideological constructs which
represent that conflict on three semantic levels: war as an event, war as historical chance, and war as tragedy.
The ideological aspects, which the publication paid the most attention to during the coverage of the conflict,
were highlighted.
For the readers of «Kievlianin» war is a manifestation of people’s unity and calm acceptance of their mis-
sion. In designing the image of the current war, there are certain allusions with the Patriotic War of 1812. How-
ever, one can not assert that this image was launched «from above». Without contradicting official propaganda,
«Kievlianin» represents current events as an opportunity to unite the Slavs under the Romanovs and to conquer
Constantinople. However, it does not have a single vision of who are included into the future unification under
the general term «Slavs». In addition, the authors of the publication see the restrictions imposed by the conflict,
a viable source of renewal and purification of society. Presenting the tragic image of the war, «Kievlianin» fo-
cuses on the description of the civilian population sufferings from the belligerent front zone. At the same time,
the pages of the publication do not reflect the same suffering and deprivation of civilian population from the
Russian front-line zone. In author’s opinion, this is due to ideological frames of editors, and not censorship.
On the pages of the publication, Russia is represented as a liberator of the Slav brothers, the references to in-
ternal disorders could have censured this vivid image.
Key words: First world war, representations of the war, Kyiv press, Russian empire, 1914–1917.
16
Перша світова війна на сторінках газети «Киевлянин»
17
в роки Першої світової війни. Як правило, істо-
рики працюють з матеріалами російських цен-
тральних архівів, столичною пресою, а висновки
екстраполюють на всю імперію без врахування
локальних особливостей. Таким чином, поза
увагою лишаються відмінності в сприйнятті та
репрезентації явищ, а це збіднює наше розу-
міння перебігу війни на Східному фронті.
У статті робиться спроба проаналізувати
репрезентації Першої світової війни на основі
російськомовної газети «Киевлянин». Зазначене
видання мало право-консервативне спряму-
вання, притримувалось традиційних суспільних
поглядів. «Киевлянин» був близьким до Київ-
ського клубу російських націоналістів, члени
якого неодноразово публікували свої дописи на
сторінках видання.
Зазначена проблематика становить неабия-
кий дослідницький інтерес з кількох причин.
По-перше, з огляду на виклик, яким стала Перша
світова війна для сучасників. Він повною мірою
проявився в тому, як вони намагалися осмис-
лити, а відтак і репрезентувати цей конфлікт.
Адже попри те, що першими асоціаціями зі сло-
вом «війна» є горе, біль, втрати, рани, Перша
світова – через свої розмах, тотальність та но-
вітню природу, була представлена, а, отже, дея-
кою мірою й існувала, на різних смислових
рівнях. Її учасники по-різному і уявляли, і пре-
зентували причини та мотиви вступу у війну
«своєї» та іншої сторони конфлікту.
По-друге, образи будь-якого явища під час
воєнного конфлікту, в тому числі і самої війни
дозволяють краще зрозуміти досвід пережи-
вання самого конфлікту. З однієї сторони, перші
прописані репрезентації базуються на довоєн-
них моделях, з іншої – при послідовному опра-
цюванні джерел ми можемо простежити, як
вони набувають нової форми, кристалізованої,
часто більш агресивної, оскільки підживлю-
ються патріотичною лихоманкою. Ось, ще
вчора – це просто сусід іншої національності,
а сьогодні – підозрілий суб’єкт, потенційний
шпигун3. Втім, вони, образи або репрезентації,
не існують самі по собі. Всі вони проходять
через своєрідний процес «створення»: спочатку
– надання нових значень (essentializing), потім
- спрощення до базових елементів/редукціонізм
(reductionism), далі – проникнення нових смис-
лів/натуралізація (naturalization), і нарешті, –
прив’язка до опозиційних пар (binary oppositi-
ons)4. І ось, образ ворога » вже негативний, але
яскравий, живий, а протистоїть йому уявна
конструкція «ми» » позитивна, наділена най-
благороднішими рисами. Узагальнюючи, всі
культурні репрезентації, матеріальні чи нема-
теріальні, творяться в ході такого процесу.
Іншими словами – конструюються сенси, що
інакше не існували би в реальності5.
Хронологічні рамки дослідження охоплю-
ють 17 липня 1914 – 23 лютого 1917. Дати наве-
дені за юліанським календарем, відповідно до
якого велося датування опрацьованих джерел.
Нижня межа – це початок загальної мобілізації,
що у військовій практиці означає початок при-
готувань до вступу до війни, ще до офіційного її
проголошення. Верхня хронологічна межа – це
початок нового періоду в історії Російської
імперії, окресленого Лютневою революцією.
Серед істориків немає згоди, що вважати офіцій-
ним закінченням Першої світової війни в Росій-
ській імперії, оскільки тут військові події плавно
перетікають в революцію (-її) та громадянську
війну. І, як результат, у фокусі уваги преси з
весни 1917 року опиняються фантасмагорійні
політичні зміни, що мали місце в Росії. Війна
відходить на другий план, хоч і продовжує бути
постійним тлом.
1 Бетлій О. Чи можливий «міський поворот» в українській історіографії? Або, Чого нас може навчити
західна історіографія Першої світової війни та місто Київ // Історія, пам’ять, політика: Збірник наукових
праць / Упоряд. Г. Касьянов, О. Гайдай. Київ, 2016. С. 53-72.
2 Детальніше: Winter J., Prost A. The Great War in History: Debates and Controversies, 1914 to the Present. –
New York, 2005. – P. 80-106.
3 Бетлій О. Культура доносів та винайдення «внутрішнього ворога» в Києві в часи Першої світової війни //
Наукові записки НаУКМА. Історичні науки, 2017. Т. 194. С. 65-72.
4 Demski D., Laineste L., Baraniecka-Olszewska K. Representations of the Other in the Time of War: Does War
Matter? // War Matters. Constructing Images of the Other / Ed. by Demski D., Laineste L., Baraniecka-Olszewska. –
Budapest, 2015. – P. 12-13.
5 Там само. – P. 13.
Конструювання нових образів в суспільній
уяві в часи конфліктів та війн, особливо в часи
Першої світової війни, зацікавила дослідників
відносно недавно. Втім вже були видані кілька
збірок статей та монографій, що представляють
значний інтерес. Зокрема, варті згадки: «Боль-
шая война России: Социальный порядок, пуб-
личная коммуникация и насилие на рубеже цар-
ской и советской епох» (2014), «Imperia, narody
i społeczeństwa Europy Wschodniej i Środkowej na
progu Pierwszej wojny światowej» (2016), «War
Matters. Constructing Images of the Other» (2015),
«The New Nationalism and the First World War»
(2015).
Хоча «Киевлянин» і не був наймасовішим
виданням міста на Дніпрі, втім, він, безумовно,
був найстаршим. Заснована в 1864 році, майже
без перерв газета виходила до лютого 1918 року,
і з перервами в лютому та восени 1919. Наклад
видання був нерівномірний. З 1907 року він по-
стійно знижувався і станом на 1913 рік складав
10 000 екземплярів. Можливою причиною втрати
аудиторії була висока ціна на підписку6. Війна,
як не дивно, позитивно вплинула на популяр-
ність видання. Незважаючи на труднощі з дру-
карським папером, що вилились в зменшення
кількості сторінок, газета збільшила число при-
мірників до 16 0007.
Наповнення щоденних випусків під час
війни було нерівномірне, кількість сторінок ко-
ливалась від 4 до 8. На першій сторінці друку-
вались некрологи, анонси театральних вистав,
інколи рекламні оголошення. Протягом перших
місяців війни на першій шпальті з’являлись різ-
номанітні відозви, звернення та оголошення про
створення благочинних товариств, збір благодій-
ної допомоги. Інколи, тут друкували офіційні по-
відомлення та маніфести вищого керівництва
країни. З перших днів війни редакція запрова-
дила постійну рубрику на основі офіційних по-
відомлень з військової канцелярії, перерахову-
вала за прізвищами та військовими званнями
загиблих, поранених, зниклих без вісті, полоне-
них. В мирний час офіційні повідомлення дру-
кувались на другій сторінці. З початком війни
друга сторінка виходила під девізом «Для Рус-
ской Армии» – тут публікувались репортажі, за-
мальовки, вірші та проза, присвячені поточній
ситуації. Всі офіційні повідомлення змістились
на третю сторінку. З часом, а саме з весни 1915
року, ця рубрика з’являється все рідше і рідше.
Матеріали, що раніше були б вміщені до неї,
друкувались у загальній масі статей під великим
спільним заголовком «Война». Останні сторінки
вміщували інформаційні повідомлення місце-
вого характеру: кримінальні новини, повідом-
лення місцевих органів влади, економічні вісті
тощо.
Редакторами видання в роки війни були
поперемінно Василій Шульгін та Костянтин
Смаковський. Точних даних щодо складу корес-
пондентів немає. З упевненістю можна лише
сказати, що до числа постійних авторів належав
Анатолій Савенко. Більшість друкованих мате-
ріалів виходила без підписів або під безликим
анонімним формулюванням «від власного корес-
пондента». У роки війни газета друкувала, а точ-
ніше передруковувала, матеріали з інших росій-
ських видань, частіше за все – петербурзьких та
московських. Як правило, зміст статті переда-
вався повністю, хоча інколи це був скорочений
переказ з власними коментарями. Подібні мате-
ріали також становлять інтерес для дослідника,
незважаючи на їх позірну вторинність: адже ре-
дактори обирали матеріали лише певного ідео-
логічного спрямування, такого, що співпадав з
генеральною лінією «Киевлянина».
Репрезентації війни на сторінках джерела
розпадаються на цілий шерег образів, втім, вони
вкладаються в рамки трьох основних ідейних
комплексів: репрезентація війни як події, війни
як історичного шансу та війни як трагедії. Най-
перше, я звернусь до зображення війни як події –
репрезентації явища таким як воно є – тобто, не-
затьмарене аналізом та роздумами зображення
того, що відбувається. Війна як історичний
шанс – це образ війни, спрямований в майбутнє,
репрезентація бажаних позитивних наслідків
конфлікту для громади. І, нарешті, війна як тра-
гедія – це традиційне зображення війни як
лиха. При чому останнє, представлене на кіль-
кох рівнях.
4 ’2018Анна Ісаєва К Р А Є З Н А В С Т В О
18
6 Demski D., Laineste L., Baraniecka-Olszewska K. Representations of the Other in the Time of War: Does War
Matter? // War Matters. Constructing Images of the Other / Ed. by Demski D., Laineste L., Baraniecka-Olszewska. –
Budapest, 2015. – P. 18.
7 Там само. – Р. 18.
«Киевлянина» присвячує багато уваги кон-
струюванню образу війни як події, явищу, що
має місце тут і зараз. Перш за все, для видання
війна є подією величезного історичного зна-
чення та такого ж масштабу. Подібна думка не-
одноразово артикулюється в газеті протягом
перших місяців війни, але з часом піднесений
тон статей змінюється на більш спокійну конста-
тацію. Так, наприклад, в побутовій статті на тему
практичних аспектів зміни оподаткування, як
тло, автор згадує що: «живем сейчас в редко по-
вторяющийся в истории момент»8. Після пере-
ходу конфлікту у затяжну стадію, після першої
зими 1914/1915 років, рідкістю стають пафосні
репортажі, присвячені власне природі війни.
Вони поступаються місцем розмірковуванням
над її наслідками або можливостями, що відкри-
ваються. Поточна ж війна перетворюється на по-
стійний фон сьогодення. В цілком буденних
повідомленнях, наприклад, про податки або тех-
нічне забезпечення цукрових господарств, війна
побіжно згадується як невід’ємний елемент ре-
альності.
Крім того, Війна для «Киевлянина» – це
найвищий акт єднання російського суспільства
в найширшому значенні цього слова. Йдеться не
про гіпотетичну можливість чи війну як по-
штовх до єднання. Для дописувачів газети об’єд-
нання всієї спільноти відбулось тут і зараз, це
доконаний факт: в патріотичному пориві зли-
лись представники всіх соціальних верств, ві-
росповідань та народностей. Це «война всего на-
рода, патриотическая спайка всех сословий»9.
Ця модель апелює до Вітчизняної війни 1812 року,
традиційно зображуваної як акт єднання росіян
всіх станів. Взагалі, деякі дослідники відзнача-
ють, що з липня 1914 року починає домінувати
наратив поточної війни як Другої вітчизняної10.
Цьому сприяв столітній ювілей, що відзначався
в 1912 році11, та супроводжувався спеціальними
освітніми заходами, спрямованими на учнів та
військових. Але подібне пояснення видається не
достатньо аргументованим та вичерпним. По-
перше, офіційна програма охопила лише певні,
нечисельні прошарки: учнів гімназій та військо-
вих в російських етнічних губерніях. Навряд чи
вони могли екстраполювати наратив на все сус-
пільство. По-друге, репрезентацію війни як акту
єднання зустрічаємо не лише в офіційних цен-
зурованих текстах, але й в приватних щоденни-
ках і листах того часу. Крім того, не були видані
жодні директиви чи інструкції як саме розпові-
дати про війну «в тоні 1812 року», а редакції ро-
сійських газет по всій імперії в тій чи іншій мірі
використовували одну й ту ж саму модель.
Тобто, автори – люди, які найчастіше походили
з освіченого середовища, артикулювали одні й
ті ж самі образи. Можливо, найбільше на кон-
струювання образу війни як акту єднання мали
вплив політичні та ідеологічні симпатії редакто-
рів та кореспондентів. Також видається доціль-
ним проаналізувати літературні зразки, якими
послуговувались автори.
Аргумент про ефективність державного
«нав’язування» чи замовлення певної моделі
репрезентації підважують відгуки про святку-
вання 300-ліття дому Романових. Ювілейні за-
ходи, що охопили всю імперію, супроводжува-
лись поїздкою імператорської сім’ї по губерніях.
Цар був неприємно вражений холодністю при-
йому та відсутністю ентузіазму серед підданих12.
Тобто, роком раніше офіційні органи не змогли
забезпечити «потрібну» реакцію публіки, а у
1913, після років підготовки, державні контроль
та пропаганда не спрацювали на потрібному
рівні. Важко повірити, що в 1914 році маємо
справу з моделлю/шаблоном гарячково запуще-
ним «згори» і швидко підхопленим пресою.
Видається, що мав місце більш складний
процес, де зійшлись ідеологічна риторика пра-
вих, літературні взірці з багажу освіченого міс-
тянина та, можливо, і недавній ювілей. Крім
Перша світова війна на сторінках газети «Киевлянин»
19
8 Повышение налогов // Киевлянин. – 1914. – 16 ноября. – С. 2.
9 Обезпечение Киева дровами // Киевлянин. – 1915. – 2 июня. – С. 2.
10 Наприклад: Rosenberg W.G. Reading Soldiers’ Moods : Russian Military Censorship and the Configuration
of Feeling in World War I // American Historical Review. – 2014. – no. 3. – P. 720. Або: Stockdale Kirschke M. Mo-
bilising the Russian Nation: Patriotism and Citizenship in the First World War – Cambridge, 2016. – P. 15.
11 Stockdale Kirschke M. Mobilising the Russian Nation: Patriotism and Citizenship in the First World War –
Cambridge, 2016. – P. 15-18.
12 Rosenberg W.G. Reading Soldiers’ Moods : Russian Military Censorship and the Configuration of Feeling in
World War I // American Historical Review. – 2014. – no. 3. – P. 716.
того, вплинули масштаб і розмах конфлікту, що
загрожував існуванню самої імперії. Втім, ця те-
матика потребує більш глибокого опрацювання
з залученням матеріалів з історії освіти, літера-
турної критики та біографій і не є предметом
даної роботи.
На всій величезній території імперії панує
соборність: «От Тифлиса до Томска, всюду об-
разцовый порядок, спокойствие, решимость»13.
Взагалі «спокій» і «рішучість» можна визначити
як провідні риси в ставленні росіян до поточного
конфлікту. Тут немає місця паніці, лише усві-
домлення свого обов’язку і прийняття його:
«...русский народ поднялся на высоту истори-
ческого призвания»14. «Киевлянин» висвітлював
дипломатичну боротьбу і підготовку до війни в
липні 1914 відносно виважено та стримано, без
надмірного таврування та приниження против-
ника, в особі Австро-Угорщини та Німеччини.
Лише напад на нейтральну Бельгію став приво-
дом для цілої серії гнівних замальовок. Втім,
статті та повідомлення щодо вступу самої Росії
у війну тверезо-холодні, такі, що вселяють у
читачів впевненість у правильності вибору та
безальтернативності перемоги, оскільки ми є:
«... сила, перед которою трепещет самое серце
германской империи»15. І зупинити цю спокійну
силу неможливо: «И в этом спокойном разме-
ренном движении чудится необоримая мощь,
стремления которой ничто не в состоянии оста-
новить»16.
Таким чином, на сторінках «Киевлянина»
поточна війна представлена як акт єднання
Російської імперії, без огляду на соціальний чи
етнічний фактор. Грандіозні воєнні виклики
сприймаються усвідомлено та спокійно, адже
вони співмірні з історичною місією, що лягла на
плечі російського народу.
Мотив захисту та звільнення одноплемінни-
ків на сторінках «Киевлянина» з’являється від
самого початку війни: «освободить братьев-сла-
вян от тевтонського ярма»17. Так само, одразу
після офіційного вступу Росії у війну на сто-
рінки проникає ідея об’єднання слов’янських
земель під скіпетром російських монархів. Вза-
галі, війна зображується як унікальний історич-
ний шанс для досягнення давно бажаних цілей.
Репрезентується вона як повернення «исконно»
руських земель18. Чудовим пропагандистським
приводом стало захоплення Львова у вересні
1914 року. В численних замальовках столицю
Галичини презентовано як зовнішньо модерне,
європейське місто, але «своє», що нарешті по-
вернулось до лона батьківщини. Одна з допису-
вачок «Киевлянина» навіть присвятила оду ав-
тору перемоги, генералові Рузському, який:
«вернул нам утраченный Львов. Россия теперь
его впишет в число своих лучших сынов»19.
Таким чином, поточні військові надбання є фі-
нальним актом збирання земель. На символічній
мапі до Великої, Малої та Білої Русі долучилась
«после шестивекового перерыва … Червонная
Русь»20.
Трохи згодом до видання проникають полі-
тичні ідеї, що побутували в правих політичних
колах, а саме: захоплення Константинополя
або, поетичною мовою джерела, «установление
креста над Константинополем»21. Обидві ідеї
органічно уживались на сторінках видання,
незважаючи на явну суперечність в самій своїй
природі. Об’єднання слов’ян спиралось на
етніч ну належність без урахування конфесій-
ного компоненту. Причому, аналізуючи джерель-
ний мате ріал, не можна однозначно стверджу-
вати, що редакція мала визначену позицію щодо
того, хто зі слов’янських етносів мав входити до
4 ’2018Анна Ісаєва К Р А Є З Н А В С Т В О
20
13 Из мобилизационных впечатлений // Киевлянин. – 1914. – 30 октября. – С. 2.
14 Текст адреса русских профессоров Государю Императору // Киевлянин. – 1915. – 2 июня. – С. 2.
15 Судорожная стратегия // Киевлянин. – 1914. – 30 октября. – С. 2.
16 Там само. – С. 2.
17 Текст адреса русских профессоров Государю Императору // Киевлянин. – 1915. – 2 июня. – С. 2.
18 Шлянте П. «Братья-славяне» или «азиатские орды»? Польское население и российская оккупация Га-
лиции в 1914-1915 годах // Большая война России: Социальный порядок, публичная коммуникация и насилие
на рубеже царской и советской эпох / Ред. К. Бруиш, Н. Катцер. – Москва, 2014. – С. 22.
19 Савченко-Новоспасская Н.К. Генералу Рузскому // Киевлянин. – 1914. – 29 августа. – С. 2.
20 Привет воинам // Киевлянин. – 1915. – 22 марта. – С. 2.
21 Без назви // Киевлянин. – 1915. – 20 февраля. – С. 3.
майбутнього об’єднання, а хто заслуговував на
право самостійно врядувати своїм життям. Це
залежало від вподобань авторів статей. Найчас-
тіше «ощасливити» хотіли поляків та українців
Габсбурзької монархії, адже остання – гнила та
несправедлива за своєю суттю: «лицемерие, ко-
варство, жестокость, обман синонимы габсбур-
гской государственности»22. Вона «разсадник
братоубийственной вражды между славянами»23.
І якщо з визначенням поляків не виникало про-
блем, з українцями все було заплутано.
Право-монархічні симпатії редакції «Киевля-
нина» не дозволяли вживати терміни «українець»,
«український», «Україна». Лише у здивовано-
саркастичному тоні зустрічаємо «мазепинцев,
которые утверждают что Галиция – это Укра -
ина»24. Ще й до того ж, пропагують якусь «мову,
изобретенную Грушевським и Ко»25. Практичні
потреби змушували давати означення неполь-
ському населенню Галичини та Закарпаття. При-
нагідно зазначу, що євреї, які складали вагому
частку мешканців регіону і в значних кількос-
тях – біженців, не згадуються на шпальтах вза-
галі. Дуже рідко до «Киевлянина» проникають
євреї-співвітчизники в якості дійових осіб інци-
дентів, але ніколи як герої спеціальних тематич-
них повідомлень. І тут редакція проявляє високу
мовну чутливість: є нейтральні «евреи», а є не-
надійні «жиды»26.
Повертаючись до мовних тонкощів, на
шпальтах «Киевлянина» фігурує чотири етно-
німи під якими вгадуємо українців: «православ-
ное русское население Галиции»27, «русские га-
личане»28, «угроруссы»29, «русское население»30.
Крім того, з маси «православних галичан» виок-
ремлюються особливі етнографічні групи, що не
заважає їм так само бути «руськими»: «расправа
над русским населением – гуцулами и бой-
ками»31. Втім, незважаючи на заангажованість
видання, воно все таки повідомляло про факти,
що могли затьмарити радісну картину. Так, на
початку війни, незважаючи на «проросійські
симпатії» православних галичан, австрійцям все
ж таки вдалось «мобилизовать поляков и мазе-
пинцев в сичи и легионы»32.
Особливої уваги заслужили чехи. Хоча вони
і сприймались як найбільш «германізовані зі
слов’ян», в них вбачали потенційних союзників
в майбутньому. Звичайно, ніде напряму це не ар-
тикулювалось, але видання проявляло увагу до
суспільно-політичної ситуації в чеських землях,
регулярно згадувало про настрої серед полоне-
них-чехів: «пленные поляки и чехи хорошо
ладят»33. Так, видання відгукнулось на судовий
процес над Карлом Крамаржем великою стат-
тею, де, зокрема, зазначалось, що «Австрийцы
истребляют славянскую интеллигенцию. Особо
тяжело чехам и словакам»34. Одна з розлогих
чільних статей видавця Василія Шульгіна у 248
номері за 1916 рік присвячена детальному ана-
лізу «чеського питання» та майбутнього чехів в
межах незалежної адміністративної одиниці,
можливо, й під егідою Росії.
Ідея «російського Константинополя» наго-
лошувала на релігійній складовій та позиціону-
вала імперію як оборонця та голову православ-
ного світу. У джерелі відсутні матеріали, що
аналізують легітимність чи наслідки цього
Перша світова війна на сторінках газети «Киевлянин»
21
22 Петроградец. Австрии забывать нельзя // Киевлянин. – 1915. – 28 апреля. – С. 3.
23 Там само. – С. 3.
24 Савенко А. Четыре дня во Львове // Киевлянин. – 1914. – 30 октября. – С. 3.
25 Там само. – С. 3.
26 Одним з прикладів може слугувати інцидент, описаний в: Из мобилизационных впечатлений // Киев-
лянин. – 1914. – 30 октября. – С. 2. Йдеться про «шикарно одетых, еврейского типа» подружжя, які в ході ін-
циденту з офіцером виявляються «жидами» і рятуються від праведного гніву громадян.
27 Смелость // Киевлянин. – 1915. – 2 июня. – С. 3.
28 Воззвание на сбор пострадавшим от войны // Киевлянин. – 1914. – 16 ноября. – С. 2.
29 Вновь за Карпатами // Киевлянин. – 1914. – 16 ноября. – С. 2.
30 Расправа австрийцев в Коломые // Киевлянин. – 1914. – 20 октября. – С. 2.
31 Безчинства польских стрелков // Киевлянин. – 1914. – 16 ноября. – С. 3.
32 Савенко А. Четыре дня во Львове // Киевлянин. – 1914. – 30 октября. – С. 3.
33 Без назви // Киевлянин. – 1915. – 20 февраля. – С. 3.
34 Безполезное зверство // Киевлянин. – 1916. – 29 мая. – С. 2.
плану. Правомірність подібних претензій не ви-
кликала жодних сумнівів. Більше того, ця ідея
навіть на Заході видавалась очевидною: «рус-
ский Константинополь – это законно и ожи-
даемо», писав французький соціаліст Г. Ерве35.
Крім того, Туреччина не сприймалась як серйоз-
ний суперник настільки, що вона навіть «недос-
тойна и презрения – какая-то дряхлая розва-
лина»36.
Логічно, що концепція «хреста над Констан-
тинополем» акцентує на винятковій ролі правос-
лав’я, куди ніяк «не вписуються» представники
інших конфесій, в той час, як матеріали, присвя-
чені звільненню (читай – об’єднанню) братів-
слов’ян під егідою Романових, аналізували пе-
реважно західних слов’ян (поляків, чехів та
словаків), до того ж католиків. Варто зазначити,
що в теоретичних розмірковуваннях на тему
злуки слов’ян, редакція «Киевлянина», що була
близька до Київського клубу російських націо-
налістів, виключала з майбутнього об’єднання
південних слов’ян. Вони вже мали свій держав-
ний організм – королівство Сербія, до якого
мали відійти габсбурзькі балканські володіння.
В результаті мала постати «Велика Сербія».
Втім, «Киевлянин» зумів примирити «сло -
в’ян» з «православієм» і на його сторінках вони
мирно уживаються.
Війна дає ще один шанс – шанс на очи-
щення, оновлення суспільства. Вона пробуджує
в підданих найкращі риси, оприявнює здібності,
наявність яких в собі ті навіть і не підозрюють:
«в мирное время это солдат самый обыкновен-
ный, нерасторопный даже, а на войне поражает
своею храбростью». І таких в нас тисячі й ти-
сячі37. Жінки теж не лишаються осторонь, тяготи
військового часу пробуджують в них найкраще,
перетворюють на «ангела и на поле боя, и в
лачуге»38.
Війна визначає пріоритети та відкидає все
вторинне, відсіює зерна від кукілі: «Светает на
фронте. Одна, другая победа славной армии
и…скроется в подполье нынешняя муть»39.
Обмеження військового стану мають профілак-
тично-оздоровчий ефект для суспільства. Тим-
часова заборона продажу алкоголю дозволить
усвідомлено відмовитись від нього взагалі:
«на время отбросив водку, люди почувствуют
всю ея ненужность и готовы единодушно от нея
отказаться»40. Всі аспекти громадського життя
заторкнули зміни. Навіть, здавалось, й найнео-
чікуваніші, – жіночу моду. Це «порождение
женскаго непостоянства и неустойчивости»41
має озброїтись новим гаслом «скромность и
простота»42. Як і у випадку з алкоголем, обме-
ження військового часу в майбутньому приве-
дуть до свідомої відмови від надмірностей.
Отже, війна поставала як унікальний істо-
ричний шанс для об’єднання слов’ян під скіпет-
ром Романових, своєрідний фінальний епізод
збирання земель. Трохи згодом, видання почало
представляти можливість оволодіння Констан-
тинополем як ще один позитивний наслідок
війни. Обидві ідеї мирно уживались на сторін-
ках видання, незважаючи на позірну супереч-
ність у своїй природі. Крім того, війна могла
посприяти оновленню та оздоровленню росій-
ського суспільства. Втім, радісні перспективи
поточного конфлікту не затьмарили негативних
аспектів.
Війна приносить руйнування, насильство та
смерть. Остання збирає свій врожай не лише на
фронтах, але підкошує й цивільне населення.
В репрезентації війни як трагедії в російському
джерелі саме описи страждань мирного насе-
лення домінують. Вражаючі, а подекуди, просто
катастрофічні цифри втрат російської армії
майже не відображені на сторінках видань. Хоча,
як вже згадувалось вище, «Киевлянин» містив
обов’язкову щоденну рубрику, де розміщувались
офіційні дані про загиблих і поранених. Інколи
смерть військового все ж таки «прокрадалась»
4 ’2018Анна Ісаєва К Р А Є З Н А В С Т В О
22
35 Без назви // Киевлянин. – 1915. – 20 февраля. – С. 2.
36 Петроградец. Австрии забыть нельзя // Киевлянин. – 1915. – 28 апреля. – С. 2.
37 Наприклад: Один из незаметных героев // Киевлянин. – 1914. – 26 августа. – С. 2. Або: Святое тер-
пение // Киевлянин. – 1914. – 27 августа. – С. 2.
38 Сестра милосердия // Киевлянин. – 1914. – 28 августа. – С. 2.
39 Петроградец. Торопятся жить. // Киевлянин. – 1916. – 8 апреля. – С. 2.
40 Гауг Е. Дамское отрезвление // Киевлянин. – 1914. – 20 октября. – С. 1.
41 Там само. – С. 1.
42 Там само. – С. 1.
до газети, але лише як складова нової героїчної
історії. Парадоксально, але при цьому частенько
загибель представлялась як щось неприродне
для військових дій. Така «мовчанка» здається
дивною лише на перший погляд. Обов’язкова
військова цензура преси плюс тенденційність
самих видань майже не залишили місця для тра-
гічних повідомлень з передової. Натомість, всю
потворність війни змальовували через призму
руйнування складових цивільного буття: ни-
щення матеріального світу, злам усталеного
існування і, врешті, фізична смерть.
На сторінках «Киевлянина» не бракувало
публікацій про спалені селища та зруйновані
храми, однак, згадки про них носили досить
шаблонний характер. Це, радше, стандартний
елемент опису, рамочне тло чергової оповідки з
фронту. До прикладу, типова замальовка: «разо-
ренные неприятелем селения и городки, сожжен-
ные святыни»43. Опис стосується випадку, що
мав місце в Східній Галичині, втім в тій же то-
нальності і стилі видання могло розповісти про
події в Білорусі або Литві. Жодної оригіналь-
ності чи індивідуальності: чергове селище в ше-
регу знищених війною десь там на сході/заході.
При висвітленні шкоди, завданої війною, ви-
дання використовували одні й ті самі елементи,
але по-різному їх подавали. Яскравим прикла-
дом може слугувати використання досить поши-
реного та улюбленого всіма сторонами кон-
флікту топосу сплюндрованих цвинтарів. Ось
типовий приклад з «Киевлянина» (йдеться про
цвинтар, що постраждав при обстрілі селища
Ніда): «в воздух летели кости мертвецов, куски
трупов»44. Це нагадує інвентарний перелік зав-
даних матеріальних збитків. Для порівняння ти-
повий опис подібного епізоду з польсько мов-
ного видання «Dziennik Kijowski»: розритий
цвинтар, де-не-де з-під землі проглядають кістки
похованих з вимитими дощем хрестиками, серед
надгробків тінями блукають вцілілі голодні
мешканці45. Різниця очевидна.
«Киевлянин» не шкодує сил та синонімів
для змалювання трагедії мирних мешканців. Але
й тут є своя родзинка і елемент несподіваності,
– як і всі легальні російські видання, «Киевля-
нин» презентує поневіряння українського, біло-
руського або польського мирного населення
прифронтової зони Німеччини або Австро-Угор-
щини, але не своїх співгромадян, уражених вій-
ною. Знову стикаємось з вибірковою сліпотою
джерела. «Киевлянин» не помічав масових
жертв серед своїх вояків, не дозволив «прослиз-
нути» жодному вітчизняному біженцю в свої
статті, але з вражаючою постійністю нагадував
про «стоны и слезы... горючие»46 побратимів з
тієї сторони кордону. На думку істориків, це
характерна риса саме російської пропаганди –
росіяни уважні до чужих жертв47. Що за цим
стоїть? Згідно з традиційними поглядами - це
прояв військової цензури. Втім, автору така
точка зору видається трохи суперечливою.
Такий самий контроль проходило й польське ви-
дання «Dziennik Kijowski», що не заважало йому
висвітлювати поневіряння польського населення
російського прикордоння. Одним з можливих
пояснень, на наш погляд, є наперед задана мо-
дель репрезентації, тенденційність за рамки якої
автори та редактори не хотіли чи не могли
вийти. Поточна війна презентувалась як спра-
ведлива, масштабна, переможна для Росії. «Ви-
зволителька-Росія» поспішає допомогти братам-
слов’янам, хіба в неї можуть бути власні
проблеми? Вона – такий бажаний ідеал для по-
неволених народів, які задовго до війни мріяли
«зажить по иному, как живут русские братья на
севере»48. Наявність жертв та біженців серед
«своїх» може підважити старанно сконструйо-
ваний образ непереможної сили. Втім, подібні
припущення потребують опрацювання значно
ширшої джерельної бази.
Таким чином, в презентації трагічного об-
разу війни з усіх можливих елементів катас-
трофи, як от руйнування, насильства та фізичної
Перша світова війна на сторінках газети «Киевлянин»
23
43 Случай на фронте // Киевлянин. – 1914. – 15 декабря. – С. 2.
44 На Ниде. // Киевлянин. – 1915. – 2 июня. – С. 2.
45 Наприклад: Przasnysz // Dziennik Kijowski. – 1915. – 28 kwietnia. – S. 3.
46 Пуже Ф. На заре новой жизни // Киевлянин. – 1915. – 22 марта. – С. 3.
47 Borodziej W., Górny M. Wojna wyobrażóna. Polityka informacyjna, plotki i propaganda w Europie Środ-
kowo-Wscjdniej // Imperia, narody i społeczeństwa Europy Wschodniej i Środkowej na progu Pierwszej wojny
światowej / Red. A. Nowak. – Warszawa, 2016. – S. 578.
48 Пуже Ф. На заре новой жизни // Киевлянин. – 1915. – 22 марта. – С. 3.
Imperia, narody i społeczeństwa Europy Wschod-
niej i Środkowej na progu Pierwszej wojny światowej /
Red. A. Nowaka, M. Banaszkiewicza. – Warszawa:
Centrum Polsko-Rosyjskiego Dialogu I Porozumienia,
2016. – 713 s.
Rosenberg W.G. Reading Soldiers’ Moods: Rus-
sian Military Censorship and the Configuration
of Feeling in World War I // American Historical
Review. – 2014. – no. 3. – P. 714-740.
Stockdale Kirschke M. Mobilising the Russian
Nation: Patriotism and Citizenship in the First World
War – Cambridge: Cambridge University Press,
2016. – 280 p.
The New Nationalism and the First World War /
Ed. by L. Rosenthal, V. Rodic. – New York: Palgrave
Macmillan, 2015. – 195 p.
War Matters. Constructing Images of the Other /
Ed. by Demski D., Laineste L., Baraniecka-Olszewska.
– Budapest: Editions L’Harmattan, 2015. – 466 p.
Winter J., Prost A. The Great War in History:
Debates and Controversies, 1914 to the Present. –
New York: Cambridge University Press, 2005. –
250 p.
Bolshaya voyna Rossii: Sotsialnyi poryadok, pub-
licznaya komunikaciya I nasiliye na rubezhe carskoi i
sovetskoi epoch. / Red. К. Bruisch, N. Katzer. –
Moskva, 2014. – 201 s.
Betlii O. Czy mozhlyvyi “miskyi povorot” v ukra-
inski istorigrafii? Abo czogo nas mozhe navczyty za-
hidna istorigrafiya Pershoi svitovoi viyny ta misto
Kyiv // Istoriia, pamyat’, polityka: Zbirnyk naukovykh
prac’/ Uporyd. G. Kasyanov, O. Gayday. – Kyiv,
2016. – S. 53-72. [in Ukrainian].
Betlii O. Kultura donosiv ta vynajdennya
“vnutrishnogo voroga” v Kyievi v czasy Pershoi svi-
tovoi viiny // Naukovi zapysky NaUKMA. Isto-
rychni nauky. – 2017. – T. 194. – S. 65-72. [in
Ukrainian].
смерті, «Киевлянин» кидає всі художні засоби
на зображення поневірянь та страждань жертв
серед цивільного населення прифронтової зони
ворога.
«Киевлянин» яскраво та живо репрезентує
конфлікт. Перш за все, війна – це акт найвищого
єднання російського народу, без огляду на ста-
нову чи етнічну приналежність. Артикулюється
це за допомогою мови образів, що відсилає чи-
тача до Вітчизняної війни 1812 року. Втім, немає
підстав вважати, що ця модель була запущена
«згори» або нав’язана силоміць. Крім того, війна
представлена як унікальний історичний шанс на
об’єднання слов’ян під егідою Романових, але
немає ясності – хто ж зі слов’ян має увійти до
майбутнього об’єднання та в якій формі воно
функціонуватиме. Такими деталями «Киевлянин»
не переймається. Багато уваги присвячено дра-
матичній репрезентації війни. «Киевлянина»
мало цікавлять матеріальні втрати, його увагу
зосереджено на людських трагедіях, але є «але».
Російське джерело висвітлює поневіряння меш-
канців німецького та австрійського прикор-
доння. Жоден вітчизняний постраждалий не
«прослизнув» на шпальти цієї газети. Російське
видання уважне до чужих жертв, а не власних
співгромадян. Подібну вибірковість я пов’язую
з наявністю наперед заданої моделі репрезента-
ції поточної війни та Росії в цілому як перемож-
них. А у переможців не може бути власних про-
блем, які демотивують підданих імперії та
зменшують рівень патріотизму.
4 ’2018Анна Ісаєва К Р А Є З Н А В С Т В О
24
References
|