Західноволинські повіти на початковому етапі Першої світової війни

У статті акцентується увага на тих змінах, які відбулися на території західних повітів Волинської губернії в процесі переростання їх спочатку у прифронтову зону, а згодом у місце безпосередніх бойових дій. Наведено приклади збройних сутичок, які відбулися тут упродовж 1914–1915 рр. між ворожими а...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2018
Main Author:	Дем'янюк, О.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут історії України НАН України 2018
Series:	Краєзнавство
Subjects:	До 100-річчя завершення Першої світової війни
Online Access:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169510
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Західноволинські повіти на початковому етапі Першої світової війни / О. Дем'янюк // Краєзнавство. — 2018. — № 4. — С. 25-33. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-169510
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1695102020-06-16T01:27:55Z Західноволинські повіти на початковому етапі Першої світової війни Дем'янюк, О. До 100-річчя завершення Першої світової війни У статті акцентується увага на тих змінах, які відбулися на території західних повітів Волинської губернії в процесі переростання їх спочатку у прифронтову зону, а згодом у місце безпосередніх бойових дій. Наведено приклади збройних сутичок, які відбулися тут упродовж 1914–1915 рр. між ворожими арміями, означено особливості перебігу військових операцій та бойових дій на західноволинських теренах. Зроблено висновки щодо предмету дослідження. З-поміж іншого визначено, що територія Володимир-Волинського, Ковельського, Луцького повітів Волинської губернії увійшла до театру активних бойових дій в 1915 р. після зміни стратегічних планів воюючих сторін. The article focuses on the changes that took place on the territory of the western districts (povits) of Volyn region (guberniia) in the process of their resettlement into, firstly, the front-line zone, and, subsequently, into a place of direct combat actions. The examples of armed clashes that took place during 1914-1915 between hostile armies are given, features of the course of military operations and combat actions in the Western Volyn territories are indicated. Conclusions on the subject of the research are made. Inter alia, it was determined that Volodymyr-Volynskii, Kovel and Lutsk districts of Volyn region entered the theatre of active combat actions in 1915 after the change of strategic plans of the warring parties. 2018 Article Західноволинські повіти на початковому етапі Першої світової війни / О. Дем'янюк // Краєзнавство. — 2018. — № 4. — С. 25-33. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169510 94 (477. 82) «1914–1915» uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	До 100-річчя завершення Першої світової війни До 100-річчя завершення Першої світової війни
spellingShingle	До 100-річчя завершення Першої світової війни До 100-річчя завершення Першої світової війни Дем'янюк, О. Західноволинські повіти на початковому етапі Першої світової війни Краєзнавство
description	У статті акцентується увага на тих змінах, які відбулися на території західних повітів Волинської губернії в процесі переростання їх спочатку у прифронтову зону, а згодом у місце безпосередніх бойових дій. Наведено приклади збройних сутичок, які відбулися тут упродовж 1914–1915 рр. між ворожими арміями, означено особливості перебігу військових операцій та бойових дій на західноволинських теренах. Зроблено висновки щодо предмету дослідження. З-поміж іншого визначено, що територія Володимир-Волинського, Ковельського, Луцького повітів Волинської губернії увійшла до театру активних бойових дій в 1915 р. після зміни стратегічних планів воюючих сторін.
format	Article
author	Дем'янюк, О.
author_facet	Дем'янюк, О.
author_sort	Дем'янюк, О.
title	Західноволинські повіти на початковому етапі Першої світової війни
title_short	Західноволинські повіти на початковому етапі Першої світової війни
title_full	Західноволинські повіти на початковому етапі Першої світової війни
title_fullStr	Західноволинські повіти на початковому етапі Першої світової війни
title_full_unstemmed	Західноволинські повіти на початковому етапі Першої світової війни
title_sort	західноволинські повіти на початковому етапі першої світової війни
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2018
topic_facet	До 100-річчя завершення Першої світової війни
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169510
citation_txt	Західноволинські повіти на початковому етапі Першої світової війни / О. Дем'янюк // Краєзнавство. — 2018. — № 4. — С. 25-33. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT demânûko zahídnovolinsʹkípovítinapočatkovomuetapíperšoísvítovoívíjni
first_indexed	2025-07-15T04:19:50Z
last_indexed	2025-07-15T04:19:50Z
_version_	1837685214642438144
fulltext	25 УДК 94 (477. 82) «1914–1915» Олександр Дем’янюк (м. Луцьк) Західноволинські повіти на початковому етапі Першої світової війни У статті акцентується увага на тих змінах, які відбулися на території західних повітів Волинської губернії в процесі переростання їх спочатку у прифронтову зону, а згодом у місце безпосередніх бойових дій. Наведено приклади збройних сутичок, які відбулися тут упродовж 1914–1915 рр. між ворожими арміями, означено особливості перебігу військових операцій та бойових дій на західноволинських тере- нах. Зроблено висновки щодо предмету дослідження. З-поміж іншого визначено, що територія Воло- димир-Волинського, Ковельського, Луцького повітів Волинської губернії увійшла до театру активних бойових дій в 1915 р. після зміни стратегічних планів воюючих сторін. Ключові слова: Волинська губернія, Волинь, західноволинські повіти, Перша світова війна, бойові дії. Oleksandr Demianiuk Western Volyn districts during the initial stage of the First World War The article focuses on the changes that took place on the territory of the western districts (povits) of Volyn region (guberniia) in the process of their resettlement into, firstly, the front-line zone, and, subsequently, into a place of direct combat actions. The examples of armed clashes that took place during 1914-1915 between hostile armies are given, features of the course of military operations and combat actions in the Western Volyn territories are indicated. Conclusions on the subject of the research are made. Inter alia, it was determined that Volodymyr-Volynskii, Kovel and Lutsk districts of Volyn region entered the theatre of active combat actions in 1915 after the change of strategic plans of the warring parties. Key words: Volyn regions, Volyn, Western Volyn districts, First World War, combat actions.Від самого Від самого початку Першої світової війни перенесення бойових дій на територію Во- линської губернії були лише справою часу. По- чаток бойових дій на Східному фронті неминуче мав би зачепити прикордонні російські губернії, однією з яких була Волинська. Зміни у повсякденному житті місцеве насе- лення відчуло вже у перші місяці війни. Від са- мого початку на території західних повітів Во- линської та Подільської губерній військові підрозділи російської армії були приведені у стан бойової готовності. Розгортання армій Пів- денно-Західного фронту в бойовий порядок було завершене вже 18 серпня 1914 р. Ще однією оз- накою наближення військового протистояння стало насичення регіону військовими підрозді- лами російської імператорської армії, а. відтак, мобілізація місцевого чоловічого населення. Но- вобранці й ополченці, поступаючи у військові частини, що формувалися на території Волин- ської губернії, потребували на своє утримання значних матеріальних ресурсів, починаючи від обмундирування і закінчуючи розселенням. Увесь цей тягар впав, здебільшого, на місцеві ор- гани влади та місцеве населення. Тут варто зазначити, що вивченням проблем Першої світової війни займалося не одне поко- ління дослідників. Утім, лише в останні роки з’явилися публікації присвячені окремим «волин- ським» сторінкам тієї війни, за змістом не заанга- жовані радянськими дослідницькими іде ологе - мами. Серед волинських авторів неупередженістю оцінок виділяються роботи О. Соловйова, Б. Забро варного, Б. Бернадського1. Напрацювання 1 Соловйов О. Бойові дії на Волині в роки Першої світової війни // Науковий вісник ВДУ. Історичні науки. – 1998. – №1. – С. 46-50; Соловйов О. М. Міста Волині у вирі фронтового життя Великої Європейської війни // Науковий вісник ВДУ. Історичні науки. – 2000. – №1. – С. 112–117; Заброварний Б., Бернадський Б. Окремі проблеми суспільно-політичної ситуації на Волині в роки Першої світової війни // Минуле і сучасне Волині та Полісся: Ковель і ковельчани в історії України та Волині. М-ли ХІІ Всеукр. наук. істор.-краєзн. конф. Зб. наук. праць: у 2 ч. – Луцьк: Надстир’я, 2003. – Ч.1. – С. 304-306. у цій царині, однак, не дають підстав вважати, що становище західноволинських повітів у перші два роки Першої світової війни є цілковито дослід- женим. З огляду на стан розробки цієї проблеми, метою статті стало вивчення особливостей пе- ребігу військових операцій та бойових дій на за- хідноволинських теренах у 1914–1915 рр., з’ясу- вання військових, соціальних, економічних аспектів протікання тут перших років Великої війни.. Насамперед зазначимо, що воєнні дії на ук- раїнських землях розпочалися з Галицької битви, ініційованої російським командуванням з метою захоплення Галичини. Вдалі дії 3-ї армії (командувач – генерал від інфантерії М. Руз- ський), розташованої в районі м. Дубно та 8-ї армії (командувач – генерал від кавалерії О. Бру- силов), розташованої в районі м. Проскурів, до- зволили російським військам на початку вересня 1914 р. захопити Львів і Галич. Із цього приводу головний благодійний комітет у Львові поширив повідомлення такого змісту: «Швидке скуп- чення, а потім стрімкий «суворовський» наступ наших доблесних військ до Дністра і Львова та перемоги при Гнилій Липі врятували наші По- ділля та Волинь від жахів війни та розорення і перенесли театр бойових дій в Галичину»2. Однак Волинська губернія на стояла осто- ронь війни, вона звикалася зі статусом прифрон- тової губернії, адже разом із Подільською, Київ- ською, Чернігівською, Курською та Харківською за військовим поділом входила до складу Київ- ського військового округу, який з серпня 1914 р. теж одержав статус прифронтового. Від початку Першої світової війни Волин- ська губернія ввійшла до сфери дії 3-ї (команду- вач – генерал від інфантерії М. Рузський) та 5-ї (командувач – генерал від кавалерії П. Плєве) армій Південно-Західного фронту (головноко- мандувач – генерал-ад’ютант М. Іванов). Штаб фронту був розміщений в м. Рівне. Склад усіх армій Південно-Західного фронту – 70 піхотних і кавалерійських дивізій, загальною чисельність близько 700 тис. багнетів. До складу 3-ї армії на початок війни входили ІХ, Х, ХІ, ХХІ корпуси; 9-та, 10-та, 11-та кінні дивізії, 5-ї – V, ХХV, ХVІІ, ХІХ корпуси; 1-ша Донська, 7-ма та зве- дена кінні дивізії. 23 липня 1914 р. на території Волині, як і у всій прифронтовій зоні, було введено військовий стан3. А напередодні, 18–19 липня у повітові міста Волині надійшов маніфест про мобіліза- цію. Лише з Пульмівської волості станом на 1 жовтня 1914 р. до російського війська було мо- білізовано 139 чоловіків, з яких найбільше з сіл Пульмець – 22 особи, Пульмо – 18 осіб, Піща – 15 осіб, Острів’я – 11 осіб4. З Володимир-Волинського на військову служ - бу було забрано 231 чол., з Ізяслава – 55 чол., з Ковеля – 350 чол., з Кременця – 600 чол., з Луцька – 316 осіб запасних нижчих чинів, з Новоград-Волинського – 430 чол., з Острога – 115 чол., з Овруча – 118 чол., зі Староконстян- тинова – 106 чол., з Рівного – близько 600 осіб запасних і ратників ополчення5. Загалом, у перші місяці війни до царської армії мобілізовано близько 7 тис. волинян6. У процентному відношенні до загальної кіль- кості жителів у волинських волостях це скла- дало від 50 до 65%. Так, з Камінь-Каширської волості лише у перший рік війни було мобілізо- вано 60 % працюючого чоловічого населення7. За цих обставин місцеві органи влади при- фронтових територій намагалися тримати під контролем ситуацію у підвладних їм адміністра- тивних одиницях. У містах і селах Волинської гу- бернії поширювалися листівки, пам’ятки, відозви до місцевого населення з поясненням поточного моменту. Слід зазначити, що в перші тижні війни на прифронтових територіях паніка та дезоргані- зація не були поширеними явищами. 4 ’2018Олександр Дем’янюк К Р А Є З Н А В С Т В О 26 2 Державний архів Волинської області, м. Луцьк (далі – Держархів Волинської обл.), ф. 3, оп. 1, спр. 1577, арк. 24. 3 Центральний державний історичний архів України, м. Київ (далі – ЦДІАК), ф. 442, оп. 864, спр. 237, арк. 5. 4 Держархів Волинської обл., ф. 416, оп. 1, спр. 60, арк. 56–66. 5 Там само, ф. 3, оп. 1, спр. 1284, арк. 65–69. 6 Дем’янюк О. Й. Західна Волинь: театр бойових дій Першої світової війни // Військово-науковий віс- ник. – 2007. – Вип. 9. – С. 52. 7 Денисюк В. Літопис Камінь-Каширщини: історико-краєзнавчий нарис. – Луцьк : Надстир’я, 2001. – С. 63. Західноволинські повіти на початковому етапі Першої світової війни 27 15 серпня 1914 р. Волинський губернатор скерував міським головам та старостам цирку- ляр, в якому висловлював впевненість, що міські думи і збори підуть назустріч потребам сімей мобілізованих «в справі опалення та освітлення жител учасників війни, забезпечення одягом членів їх сімей, збереження їх майна від зни- щення, догляду за пораненими та надання їм ме- дичної допомоги»8. У містах та селах Волинської губернії роз- ташувалися військові підрозділи армій Пів- денно-Західного фронту, штаби, шпиталі, що від самого початку Першої світової війни тягарем лягало на місцеве населення. Так, у м. Дубно дислокувалися: штаб 11-ї кавалерійської дивізії, управління, 1-ша, 2-га і 3-тя батареї 11-ї артиле- рійської бригади, 18-та і 19-та кінно-артилерій- ські батареї, 32-й драгунський Чугуївський полк, 41-й піхотний Селенгінський, 4-та Дон- ська козача батарея. У приміських селах Миро- гоща, Княгинин, Погорільці розташовувалися окремі ескадрони 32-го драгунського Чугуїв- ського полку9. У серпні 1914 р. в Луцьку було розміщено особовий склад 11-го гусарського Ізюмського полку, 43-го піхотного Охотського полку, 44-го піхотного Камчатського полку, 11-ї піхотної дивізії ХІ армійського корпусу10. Перші збройні сутички між російськими та австро-угорськими військами на території Во- линської губернії мали місце 2 серпня 1914 р. У результаті місцевих боїв у прикордонних селах Ковельського, Дубенського, Володимир- Волинського та Староконстянтинівського пові- тів було частково поруйновано 178 селянських дворів, пошкоджено робочий інвентар і пони- щено посіви11. 3–4 серпня австро-угорське військо піддало обстрілу м. Володимир-Волинський та повіт. Унаслідок чого, в повітовому місті було зруйно- вано залізничну станцію, згоріло п’ять житло- вих будинків та більше десятка господарських будівель12. Міська влада за сприяння жандарм- ського управління зуміла організувати часткову евакуацію жителів Володимира-Волинського до Ковеля13. Серед волостей Володимир-Волинського повіту, після вторгнення сюди 2 серпня австрій- ських військ, найбільших збитків зазнала По- рицька волость, зокрема, села Самоволя та Щенютин, де було спалено 81 садибу14. Саме містечко Порицьк австро-угорські війська зруй- нували і спалили. Дещо меншої руйнації зазнала сусідня з нею Грибовецька волость. На допомогу жителям Володимир-Волинського повіту прий- шли солдати 68-го піхотного Бородінського полку, які розпорошили австрійську кінноту та відкинули противника за межі повіту. 8–9 серпня 1914 р. австрійська артилерія об- стріляла м. Радивилів Кременецького повіту та м. Дружкопіль Володимир-Волинського повіту без значних збитків для місцевого населення. Тоді ж було обстріляно м. Волочиськ Староконстянти- нівського повіту – згоріли казарми та будинок місцевого священика. Однак, слід зазначити, що Волочиськ постраждав і від російських військ. Ними було підірвано залізничну станцію15. Місцева влада закликала населення дотри- муватися спокою, не піддаватися паніці і запев- няла, що вона робить все можливе для забезпе- чення нормального життя місцевого населення. На зборах міських голів і старост Волинської гу- бернії, які відбулися 7 вересня в м. Житомир, за- значалося, що в особливо несприятливих умовах знаходяться міста, які перебувають в районі дію- чої армії – Дубно, Ковель, Кременець, Володи- мир-Волинський. Так, Володимир-Волинський 8 Держархів Волинської обл., ф. 3, оп. 1, спр. 1284, арк. 10 зв. 9 Гаврилюк Т. Перша світова війна на Дубенщині // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Сторінки воєнної історії краю : Наук. зб.: Вип. 30: М-ли ХХХ Всеукр. наук.-практ. істор.-краєзн. конф. – Луцьк : МП «Пульс», 2009. – С. 172. 10 Держархів Волинської обл., ф. 3, оп. 1, спр. 1284, арк. 76–77. 11 Державний архів Житомирської області, м. Житомир (далі – Держархів Житомирської обл.), ф. 226, оп. 1, спр. 539, арк. 1,7. 12 ЦДІАК, ф. 442, оп. 864, спр. 247, арк. 14,18,19, 30. 13 Там само, ф. 278, оп. 1, спр. 280, арк. 5. 14 Сельско-хозяйственные хроники Волынской губернии. Январь 1915. – Житомир: Электро-типография «Работник», 1915. – С. 15. 15 Держархів Житомирської обл., ф. 1, оп. 44, спр. 505, арк. 3,4,8. міський голова зауважив, що місто зовсім позбав- лене можливості підвозу предметів першої необ- хідності, внаслідок того, що всі залізничні кому- нікації міста зайняті виключно підвозним матеріалом для будівництва галицької залізниці16. Задля боротьби з прогресуючим дефіцитом продуктів харчування і предметів першої необ- хідності (мука, крупа, сіль, цукор, чай, керосин, вугілля, дрова, сірники, нафта, бензин, махорка, сигарети та запобігання поширенню спекуляції у прифронтових волостях було запроваджено пайки, які видавалися сім’ям мобілізованих на війну. До початку 1915 р. у 12 волинських пові- тових містах для 4 280 сімей пайків було видано на суму 45 813 крб. Долучилися до утримання сімей військових і церковні піклувальні ради. За відомостями «Волинських єпархіальних відо- мостей» наприкінці 1914 – початку 1915 р. 20 458 сімей призваних на війну отримали мате- ріальну допомогу17. Восени 1914 р. західноволинські міста, най- більш наближені до лінії фронту, почали напов- нюватися новобранцями. 22 листопада Луцька міська управа була поставлена до відома, що в місто найближчим часом прибуває 20 рот ратни- ків державного ополчення. 2 грудня 1914 р. вже Луцький військовий начальник повідомив го- лову Луцького повітового розпорядчого комітету про прибуття в місто 6000 ополченців та просив посприяти їх розселенню в міських дворах18. Місцеве населення поступово починало втрачати інтерес до війни, військової повин- ності, військової служби. Волинською губернією ширяться випадки ухилення від мобілізації. За півроку після початку Першої світової війни, 15 січня 1915 р. з Волинського губернського жандармського управління повідомляють, що місцеві селяни намагаються нелегальним шля- хом одержати звільнення від призову або тимча- сову відстрочку. Навесні 1915 р. ситуація на Східному фронті почала змінюватися на користь Центральних держав. У травні–червні російські війська вия- вилися не готовими до прориву ворожим вій- ськом їхньої оборони в районі Горліце-Тарнов. Росіяни змушені були відступити і зайняти обо- рону по лінії Холм – Володимир-Волинський – Броди – Бучач19. Російське військо, рухаючись на схід, не лише забирало з собою цивільне на- селення, але й руйнувало панські маєтки, двори, палили села. У повітові центри Волинської губернії по- ступають розпорядження про підготовку до ева- куації державних установ та органів місцевої влади. Робляться спроби провести цю підго- товку організовано. Так, 18 квітня 1915 р. волин- ський губернатор надіслав телеграму міському старості м. Дубно, в якій зазначав, що «на випа- док відходу наших військ і евакуації міських органів, в ньому мають залишитися особи для управління і ведення господарства міста»20. По- дальший хід подій покаже, що більшість евакуа- ційних заходів була проведена поспіхом. Поступово почала відчуватися нестача кош- тів для забезпечення потреб армії, фінансування місцевих програм. З місцевих бюджетів було ви- лучено значну частину надходжень на немілі- тарні потреби. Наприклад, Рівненська міська дума до витрат, які покривалися за рахунок спе- ціальних засобів віднесла: найм приміщень для війська, страховка міських споруд, відведених під збірний пункт, утримання сімей запасних чинів і ратників ополчення, мобілізованих на дійсну службу, різні витрати, пов’язані з обста- винами військового часу. Мирові судді, судові пристави, секретарі мирових суддів, члени волосних судів Володимир-Волинського з’їзду мирових суддів у квітні 1915 р. зібрали на по- треби війни 153 крб 98 коп.21, у травні – 152 крб 41 коп.22 4 ’2018Олександр Дем’янюк К Р А Є З Н А В С Т В О 28 16 Держархів Волинської обл., ф. 3, оп. 1, спр. 1284, арк. 59. 17 Волынские епархиальные ведомости. – 1915. – № 7. – С. 10. 18 Держархів Волинської обл., ф. 3, оп. 1, спр. 873, арк. 247. 19 Науменко А. До історії бойових дій на Волині під час Першої світової війни // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Сторінки воєнної історії краю: Наук. зб.: Вип. 30: М-ли ХХХ Всеукр. наук.-практ. істор.-краєзн. конф. – Луцьк: МП «Пульс», 2009. – С. 160. 20 Державний архів Рівненської області, м. Рівне (далі – Держархів Рівненської обл.), ф. 359, оп. 1, спр. 13, арк. 256. 21 Держархів Волинської обл., ф. 347, оп. 2, спр. 6, арк. 1–2. 22 Там само, оп. 1, спр. 11, арк. 2 зв. На початку літа 1915 р. Волинську губернію поступово почали наповнювати біженці з Гали- чини, розміщення яких у прифронтовій зоні, безсумнівно стало помилкою російського вій- ськового командування. Адже з просуванням лінії фронту на схід їх доводилося евакуювати все далі у тил. Очевидець тих подій А. Влодар- чик згадував: «на Луцькім тракті підводи біжен- ців і військові обози безперервно їхали в різні сторони. Казали, що позаду них випалено збіжжя, а в криницях немає води»23. Луцькому виконавцю з військових справ 4 червня було надіслано телеграму, в якій зазна- чалося, що з Горохова до Луцька прямують 376 селянських сімей з майном на підводах. Вони були виселені з Городецького повіту Галичини в Луцький повіт за циркулярним розпорядженням від 27 травня 1915 р. генерал-губернатора Гали- чини Г. Бобринського24. Спочатку переселенців розміщували в ра - йоні Луцька, Володимира-Волинського, Дубна, згодом у таборах під Рівним та Житомиром. Зде- більшого біженці з Галичини, які проходили через Волинську губернію, мусили самостійно дбати про свій захист та опікуватися один одним. Характерною картиною того часу було переказане біженцем з Галичини: «До нас при- їхав стражник, оглянув вози, коні і худобу та ска- зав, що у Рівному уряд скуповує худобу на м’ясо для армії і добре платить, а коні і вози можна продати в Житомирі»25. Нерідко складалася така ситуація, що еше- лони з біженцями та евакуйованими паралізу- вали рух ешелонам, що йшли на захід з попов- ненням, озброєнням та амуніцією для російських армій Південно-Західного фронту. Найбільше пе- ревантаження залізничних шляхів у липні-серпні відмічалося у напрямках на Холм, Луцьк, Ковель. Таке скупчення військових, біженців та при- мусово вивезених з Галичини, різко загострило потребу у товарах першої необхідності та про- дуктах харчування на території західноволин- ських повітів. Почастішали випадки спекуляції та мародерства, що, у свою чергу, посилило со- ціальну напругу в регіоні. До створення дисба- лансу чоловічого і жіночого населення Волині привели мобілізаційні заходи російського коман- дування, яке на початковому етапі Першої світо- вої війни джерелом поповнення особового складу армії та її тилового забезпечення обрало найближчі до фронту території. Влітку 1915 р. територія Західної Волині ос- таточно увійшла до театру бойових дій. Австро- угорські війська поступово почали завойовувати населені пункти Волинської губернії силами 1-ї армії з липня та 2-ї армії з серпня 1915 р26. Це спричинило до відступу та передислокації ро- сійських військ, а також до додаткових мобілі- заційних заходів. Ковельський повітовий військовий началь- ник полковник Пучков у своєму рапорті началь- нику Варшавської місцевої бригади вказував на те, що усі ратники повіту, які підлягали стройо- вій службі, були мобілізовані в липні 1914 р., 20 вересня 1914 р. та 1 квітня 1915 р27. Всього до жовтня 1915 р. з Волинської губернії на вій- ськову службу було забрано 170 тис. осіб, з них майже 68 тис. запасних, 40 тис. ратників пер- шого розряду, близько 60 тис. призовників28. Місцеве населення почало ще більше залуча- тися до будівництва фортифікаційних споруд, риття ровів, натягування проволоки, облашту- вання оборонних рубежів. Всі звільнені від вій- ськової служби чоловіки віком від 18 до 45 років мобілізувалися для виконання трудових повин- ностей. Оскільки, здебільшого це були безоплатні роботи, то місцеві жителі намагалися найматися на роботу до поміщика. Нерідко на допоміжні ро- боти залучалися біженці з Галичини. Для потреб армії використовувався селянський реманент та Західноволинські повіти на початковому етапі Першої світової війни 29 23 Влодарчик А. Втікачі (біженці) з рідних осель в 1915 році (Спогад з Першої світової війни) // Літопис Волині. – 1967. – Чис. 9. – С. 55. 24 Держархів Волинської обл., ф. 3, оп. 1, спр. 1577, арк. 49. 25 Влодарчик А. Втікачі (біженці) з рідних осель в 1915 році (Спогад з Першої світової війни) // Літопис Волині. – 1967. – Чис. 9. – С. 56. 26 Дем’янюк О. Й. Перша світова війна на волинському Поліссі // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Старовижівщина з глибини століть: Наук. зб.: Вип. 28: М-ли XXVIII Волинської обл. істор.-краєзн. наук. конф. – Луцьк: МП «Пульс», 2008. – С. 357. 27 Держархів Волинської обл., ф. 266, оп. 1, спр. 14, арк. 421. 28 Держархів Житомирської обл., ф. 206, оп. 1, спр. 40, арк. 27. худоба. У прифронтових волостях все суспільне життя було підпорядковане підготовці до бо- ротьби з австро-німецькими військами. Військова влада розсилала чіткі вказівки міс- цевим цивільним органам управління із зазначен- ням необхідних робіт. Так, 18 червня 1915 р. Пульменецьке волосне правління Володимир- Волинського повіту одержало припис наступно - го змісту: «Вследствие распоряжения господина Владимир-Волынского исправника и военных властей, прошу волосное правление получение сего каждый день безостановочно и немедленно высылать в сопровождении десятского или сель- ского старосты по тридцать пароконных подвод для военных надобностей»29. На початку серпня 1916 р. австро-угорське військо розпочало просування в напрямку Воло- димира-Волинського. Проте успішні дії 3-ї ро- сійської армії в районі Холма цей наступ призу- пинили на короткий час. За кілька днів австро-угорському війську вдалося вийти на лінію Турійськ – Володимир-Волинський. 16 серпня 1915 р. 11-та і Бугська армії захопили Ко- вель, Володимир-Волинський та Горохів. З’яви- лася загроза захоплення австрійцями Луцька, ос- кільки місто перебувало в зоні найменшої концентрації російського війська. За наказом Верховного головнокомандувача майже поло- вину особового складу 8-ї армії було перекинуто північніше для нівелювання переваги австрій- ських армій, яка проглядалася на лінії Ковель – Володимир-Волинський. Війська Західного фронту під тиском ав- стрійських та німецьких військових частин ві- дійшли в напрямку Ратно – Кобрин, в результаті чого між флангами двох фронтів – Південно-За- хідного та Західного – утворився розрив. Пів- денно-Західний фронт встановився на лінії Броди – Луцьк – Чорторийськ. На цьому етапі війни між командуванням армій Центральних держав виникла суперечка щодо шляхів продовження бойових дій на Схід- ному фронті. Штаб німецького війська, зва- жаючи на об’єктивні військово-позиційні обставини й погодні умови, виступав за перехід до позиційної війни. Австрійські та угорські воєначальники переконували союзників у необ- хідності продовження наступу, адже відбулося розірвання фронтів, російські частини були де- зорієнтовані через відсутність чіткого плану дій у командування Південно-Західного фронту. Австрійський головнокомандувач генерал Конрад фон Гетцендорф, перегрупувавши 1-шу та 4-ту австрійські армії, почав втілювати в життя свій план, суть якого полягала в захоп- ленні австро-угорськими військами території між населеними пунктами Луцьк – Дубно – Рівне, з тим, щоб потім об’єднатися з німець- кими військами. У липні 1915 р. місцеві органи управління отримали циркулярне розпорядження про негай - ну евакуацію жителів населених пунктів Західної Волині з тридцятиверстної смуги по лінії Локачі – Свинюхи – Горохів. У першу чергу підлягали вивезенню документи та працівники урядових установ, органів місцевого самоврядуван ня інші посадові особи та члени їх сімей. Так, евакуація працівників суду Володимир-Волинського з’їзду мирових суддів та членів їх сімей здійснювалася в основному у Київ та Житомир. Окремі сім’ї ви- їжджали до Саратова, Таганрога, Лубен. У серпні-вересні 1915 р. російське коман- дування, щоб не допустити оточення своїх військ, яке неминуче би настало після відходу їх з Перемишля та Львова, прийняло рішення про загальний відступ по усьому фронту. Поспіхом почали евакуйовуватися найважли- віші державні установи, місцеві органи влади. 16 серпня Луць ка міська управа евакуювалася в Житомир, поспіхом, без плану евакуації. Були вивезеними кріпосні документи та плани міських земель, поточні справи з 1912 р., книги про народження та смерть, одруження і розлу- чення, інші менш важливі документи. Пра - цівників земських установ було звільнено зі служби через військові обставини з 15 серпня 1915 р30. Загалом до середини осені 1915 р. були ева- куйовані шість повітів Волинської губернії: Ковельський, Володимир-Волинський, Луць- кий, Дубенський, Острозький та Рівненський. Готувались до евакуації Новоград-Волинський, Житомирський, Кременецький повіти та м. Жи- томир. У звіті евакуаційної комісії зазначено, що всі промислові підприємства вивезені з Дубенського, Кременецького, Рівненського, 4 ’2018Олександр Дем’янюк К Р А Є З Н А В С Т В О 30 29 Держархів Волинської обл., ф. 416, оп. 1, спр. 90, арк. 21. 30 Там само, ф. 85, оп. 1, спр. 6, арк. 110. Староконстянтинівського, Новоград-Волин- ського, Луцького, Острозького, Ізяславського повітів. Лише у Новоград-Волинському повіті через евакуацію не працювало 12 фабрик і за- водів31. У червні 1915 р. м. Рожище та навколишні села захопило австрійське та німецьке військо – спалено суконні фабрики на Вовнянці, розібрано третину цегляних будинків, а цеглу використано для будівництва укріплень біля містечка. На міс- цевому цвинтарі австрійське командування роз- ташувало спостережний пункт. 27 вересня 1915 р. об’єднані австрійські та німецькі частини вступили до Камінь-Каширського і взялися за встановлення нового порядку. Жителі окупованих територій були залучені до відбудови зруйнованих адміністративних споруд, мостів і переправ; ремонту пошкодже- них відступаючим російським військом комуні- кацій та шляхів сполучення; будівництва обо- ронних укріплень, дотів, офіцерських будинків. Окрім того, у місцевого населення було забрано коней, конфісковано домашню худобу. На вули- цях населених пунктів з’явилися таблички ні- мецькою мовою. Діловодство у волостях велося також переважно німецькою мовою. Обіцяний для підкріплення головнокоман- дувачем Південно-Західного фронту генералу від кавалерії О. Брусилову ХХХІХ армійський корпус, який складався з ратників ополчення, у призначений час до Луцька не прибув. Його ко- мандир генерал С. Стельницький дарма очікував поповнення в місті. Зрештою 31 серпня він з кількома батальйонами та Оренбурзькою коза- чою дивізією залишив місто та почав відступати у напрямку Рівного. У цей же день австрійці зай- няли м. Луцьк. Австро-німецьке військо провело низку вда- лих операцій проти російської армії на території Волинської губернії, що спричинило її відступ під Рівне. 1 вересня 1-ша австро-угорська армія почала наступ на Дубно, а 4-та – повела наступ на Рівне. Після захоплення Дубна командувач 1-ї армії генерал Данкль розгорнув наступ на Рівне. Однак на той момент, командувач 8-ю армією вже зумів стабілізувати фронт. Зміни, що відбулися на фронтах Першої сві- тової війни у серпні-вересні 1915 р., наклали свій негативний відбиток на становище населення За- хідної Волині. Серед жителів прифронтових те- риторій почала проводитися широкомасштабна пропаганда щодо знищення продуктів харчу- вання і майна, щоби вони не дісталися ворогові. В окремих волостях знищення посівів, підпал своїх садиб, млинів, мостів набуло широкого розмаху. Місцеве, переважно сільське насе- лення, залишало свої домівки і переїжджало в глиб Російської імперії, слідом за відступаю- чими частинами російської армії. Ось лише кілька свідчень про тогочасні події, які мали місце на Волині в серпні 1915 р. Житель с. Воютин Торчинської волості Луць- кого повіту І. Удод, подаючи прохання на від- шкодування збитків, зазначав: «На належній мені надільній землі, при с. Воютин Торчинської волості за наказом нашої військової влади в сер- пні 1915 р. знищені посіви»32. Селянин колонії Юзефіна Г. Тобер в своєму проханні про відшко- дування збитків, поданому на ім’я волинського губернатора, вказував причини отримання цих збитків: «У серпні місяці 1915 року за розпоряд- женням військового керівництва все моє майно, що перебувало на батьківщині, знищено, і я сам виселений в с. Червоний Яр Стародворянської волості Самарського повіту і губернії»33. Швидкий відступ російської армії та опера- тивна передислокація частин 8-ї армії в районі Рівного дозволили призупинити наступ австрій- ського війська. Генерал від кавалерії О. Брусилов, розуміючи, що наявними у його розпорядженні силами стримувати довго наступ австрійців не вдасться, вимагав від головнокомандувача Пів- денно-Західним фронтом генерал-ад’ютанта М. Іванова підкріплення. Генерал від кавалерії О. Брусилов розробив план контратаки ворога із залученням особового складу ХХХ і ХХХІХ армійських корпусів, 7-ї кавалерійської дивізії та 4-ї Залізної стрілецької Західноволинські повіти на початковому етапі Першої світової війни 31 29 Держархів Волинської обл., ф. 416, оп. 1, спр. 90, арк. 21. 30 Там само, ф. 85, оп. 1, спр. 6, арк. 110. 31 ЦДІАК, ф. 1262, оп. 1, спр. 217, арк. 66. 32 Держархів Волинської обл., ф. 202, оп. 1, спр. 45, арк. 1. 33 Там само, ф. 202, оп. 1, спр. 1, арк. 1. дивізії. Кінцевою метою контрнаступу визна- чено перенесення фронту на лінію річок Стир та Іква і відвоювання населених пунктів Луцьк і Рожище34. 23 вересня 1915 р. у результаті контрнаступу 4-ї Залізної стрілецької дивізії генерала А. Дені- кіна на кілька днів було звільнено Луцьк. Ранко- вій атаці передував нічний артобстріл, який про- вів командир дивізії. Під час боїв за Луцьк 4-та Залізна стрілецька дивізія взяла в полон 158 офі- церів та 9 773 солдати австрійської армії. При цьому й сама значно постраждала, втративши близько 40% від свого складу. Вдало проведена російським військом опе- рація по захопленню Луцька та навколишніх те- риторій схвилювала командування ворожих армій. Після оперативної наради було вирішено провести флангову атаку російських частин. Ні- мецькі війська, які надходили з боку Ковеля, складали реальну загрозу правому флангу 8-ї армії. Тому головнокомандувач Південно-Захід- ного фронту генерал-ад’ютант М. Іванов наказав відвести війська 8-ї армії на лінію Берестяни – Олика – Млинів. Однак ця тактична схема генерал-ад’ютанта М. Іванова не спрацювала, оскільки великі сухо- путні та кавалерійські сили не можливо було та- ємно перекинути на Волинському Поліссі. Тому командувач 8-ї армії змушений був діяти за об- ставинами поточного моменту. Щоб не дати нім- цям вклинитися у свій правий фланг і відірвати його від 3-ї армії, яка на той час входила до складу Західного фронту, генерал від кавалерії О. Брусилов змушений був розтягти правий фронт армії до Колок і далі до Кухоцької Волі35. За таких умов генерал від кавалерії О. Бру- силов зумів переконати головнокомандуючого Південно-Західним фронтом у необхідності під- силення своєї армії. Отримавши 2-гу стрілецьку дивізію, він сформував ХL армійський корпус і поставив перед ним завдання відвоювати у ворога м. Чорторийськ та залізничну станцію. У результаті вдало спланованої операції 14-та німецька піхотна дивізія, яка стояла на лівому бе- резі р. Стир від Рафалівки до Чорторийська, була повністю розбита. Під час цих боїв значно по- страждала місцевість і населення навколо Ковеля, Чорторийська, Колок, Маневич. Зокрема, багато зруйнованих господарств залишилося в селах Білин, Колодії, Вовчок, Городок, Яблунька, Чере- ваха. Майже повністю згорів Чорторийськ. У результаті осінньої операції 8-ї армії гене- рала О. Брусилова фронт пішов на зимівлю по лінії Кременець – Дитятичі – Дубно – Перешів – Хромяково – Богуславка – Куликовичі – Чор- торийськ – Більська Воля – Локниця36. Період бойового затишшя, яке настало з лис- топада 1915 р., за задумом головнокомандувача Південно-Західним фронтом генерал-ад’ютанта М. Іванова слід було використати для ведення збройної боротьби в тилу ворога, щоб не дати тому закріпитися на окупованій території. Він пропонував організувати мобільні партизанські загони на основі особового складу кінних диві- зій. Основною перешкодою швидких маневре- них атак стали лінії оборони ворога, які суціль- ною хвилею тяглися по усьому фронту і заглиблювалися в тил на 10–30 км. Подолати таку перешкоду непоміченим видавалося надзви- чайно складно. Доводилося використовувати за проводжатих нечисленних, які залишилися після евакуації та бойових дій, місцевих селян. Вони проводили партизанів через примерзлі болота, ліси, водні артерії, надавали іншу допомогу. Зразком ведення партизанської кавалерій- ської війни може слугувати досвід командира 1-ї бригади Першої Донської козацької дивізії ге- нерал-майора П. Краснова, який з осені 1915 р. практикував малочисельні за кількістю, однак ефективні за результатом, кавалерійські рейди в тил супротивника. У ході осінніх боїв кавале- ристи генерал-майора П. Краснова несподівано для ворога розпочали бойову операцію в глибо- кому тилу в районі Ковеля. Розгромивши ні- мецький штаб, вони захопили оперативні плани, секретне листування, знані трофеї37. 4 ’2018Олександр Дем’янюк К Р А Є З Н А В С Т В О 32 34 Соловйов О. Бойові дії на Волині в роки Першої світової війни // Науковий вісник ВДУ. Історичні науки. – 1998. – № 1. – С. 46. 35 Брусилов А.А. Мои воспоминания. – Изд. четвертое. – М.: Воениздат, 1946. – С. 166. 36 Патер І. Союз визволення України: проблеми державності і соборності. – Львів: Ін-т українознавства НАН України, 2000. – С. 187. 37 Брусиловський прорив на Волині: факти, цифри, дати, документи, матеріали, карти, телеграми, ме- муари, фотографії, раритети / упоряд. І. Пасюка. – Луцьк: ПВД «Твердиня», 2006. – С. 29. Тактика використання кавалерійських заго- нів в тилу ворога на Волинському Поліссі вия- вила низку недоліків. Насамперед, це неможли- вість використовувати кінні загони на відкритій і заболоченій місцевості. При переході у піший напад необхідно було десь залишити коней та потурбуватися про їх сховок. Останньою військовою операцією 1915 р. став грудневий наступ військових підрозділів Південно-Західного фронту в районі Дубна, який завершився невдало. Австро-німецькому командуванню не вдалося досягнути своєї стра- тегічної мети – вивести Російську імперію з війни і воювати лише на Західному фронті. Росії не вдалося перевести війну на Балкани та змі- нити ситуацію в Сербії на свою користь. Восени 1915 р. почастішали випадки пору- шення армійської та бойової дисципліни, збіль- шилася кількість злочинів різних видів. У вій- ська Південно-Західного фронту надходить розпорядження штабу головнокомандувача фронтом: «Для боротьби зі збільшуваною зло- чинністю серед нижчих чинів армії, маючи на увазі умови військового часу Головнокоманду- вач визнав за необхідне дозволити військовим начальникам піддавати підлеглих йому нижчих чинів тілесним покаранням різками в дисциплі- нарному порядку, надавши командирам полків право наказувати різками до 25 ударів, а коман- дирам бригад – до 50 ударів»38. Разом з тим, стабілізація фронту та насту- паюча зима спонукали австро-угорське і росій- ське командування до створення суцільної лінії оборонних рубежів та фортифікаційних споруд по усій лінії протистояння. В залежності від стра- тегічної важливості та особливостей місцевості оборонні рубежі тягнулися на 5–9 км у глибину. Для їх спорудження були залучені місцеві жителі та використані матеріали цегляних і кам’яних бу- дівель найближчих населених пунктів. Можемо констатувати, що за два роки Пер- шої світової війни на території Волинської гу- бернії бойові дії розпочиналися двічі. В ході сер- пневого 1914 р. обстрілу прикордонних міст Російської імперії постраждали волинські міста – Володимир-Волинський, Радивилів, Дружко- піль, Волочиськ. Під час літньо-осінньої кампа- нії 1915 р. фронт безпосередньо встановився по території Волинської губернії. У західних волин- ських повітах йшли жорстокі, кровопролитні бої. Австро-Угорщиною були захоплені землі Луцького, Ковельського, Володимир-Волин- ського, частково Рівненського, Дубенського та Острозького повітів. Західноволинські повіти на початковому етапі Першої світової війни 33 38 Держархів Рівненської обл., ф. 104, оп. 1, спр. 2, арк. 63. References Brusilov, A. (1946). Moi vospominania. Moskva: Voenizdat [in Russian]. Demianiuk, O. Y. (2007). Zahidna Volyn: teatr bojovyh dij Pershoi svitovoi vijny. Vijskovo-naukovyj visnyk – Military science bulletin, 9, 49–62. [in Ukrainian]. Demianiuk, O. Y. (2008). Persha svitova vijna na volynskomu Polissi. Mynule i suchasne Volyni ta Polissia. Starovyhivshchuna z glybyny stolit. (28), 357–360. [in Ukrainian]. Denysiuk, V. (2001). Litopys Kamin-Kashyr- shchyny: istoryko-kraeznavchyj narys. Lytsk: Nad- styria [in Ukrainian]. Gavryliuk, T. (2009). Persha svitova vijna na Dubenshcheni. Mynule i suchasne Volyni ta Polissia. Storinky voennoi istorii kraiu, (30), 171–175. [in Ukrainian]. Naumenko, A. (2009). Do istorii bojovyh dij na Volyni pid chas Pershoi svitovoi vijny. Mynule i suchasne Volyni ta Polissia. Storinky voennoi istorii kraiu, (30), 160–161. [in Ukrainian]. Pasiuk, I. (Comps.). (2006). Brusilovskij proryv na Volyni: zhyfry, daty, dokumenty, materially, karny, telegramy, memuary, fotografii, rarytety. Lytsk: Tver- dynia. [in Ukrainian]. Pater, I. (2000). Soiuz vyzvolennia Ukrainy: prob- lemy dergavnosti i sobornosti. Lviv: I-t ukrainoz- navstva. [in Ukrainian]. Selskohoziajstvennye hroniki Volynskoj gubernii. Yanvar 1915. Zhytomyr: Rabotnik. [in Russian]. Solovjov, O. (1998). Bojovi dij na Volyni v roki Pershoi svitovoi vijny. Naukovyj visnyk VDU – Scien- tific bulletin VGU, 1, 46–50. [in Ukrainian]. Solovjov, O. M. (2000). Mista Volyni u vyri fron- tovogo hyttia Velykoi Evropejskoi vijny. Naukovyj vis- nyk VDU – Scientific bulletin VGU, 1, 112–117. [in Ukrainian]. Vlodarchyk, A. (1967). Vtikachi (bihenzhi) z rid- nyh osel v 1915 r. Litopys Volyni – Wolyn Litopys, 9, 53–59. [in Ukrainian]. Volynskie eparhialnye vedomosti. (1915). 7. [in Russian]. Zabrovarnyj, B. & Bernadskyj, B. (2003). Okremi problemy suspilno-politychnoi sytuazhii na Volyni v roki Pershoi svitovoi vijny. Mynule i suchasne Volyni ta Po - lis sia. Kovel i kovelchany, (12), 304–306. [in Ukrainian].

Західноволинські повіти на початковому етапі Першої світової війни

Institution

Similar Items