Українці в Березі Картузькій у 1934 р.: чисельність та режим утримання
Стаття присвячена перебуванню українців у, створеному в 1934 р. на теренах Поліського воєводства Польської держави, таборі «Береза Картузька». Цей заклад було утворено з метою нейтралізації та залякування як опозиційних до офіційної влади політичних сил, так і окремих осіб. Значну частину в'яз...
Збережено в:
| Дата: | 2018 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2018
|
| Назва видання: | Краєзнавство |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169512 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Українці в Березі Картузькій у 1934 р.: чисельність та режим утримання / О. Разиграєв // Краєзнавство. — 2018. — № 4. — С. 211-222. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-169512 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1695122020-06-16T01:28:16Z Українці в Березі Картузькій у 1934 р.: чисельність та режим утримання Разиграєв, О. Історія України у світлі регіональних досліджень Стаття присвячена перебуванню українців у, створеному в 1934 р. на теренах Поліського воєводства Польської держави, таборі «Береза Картузька». Цей заклад було утворено з метою нейтралізації та залякування як опозиційних до офіційної влади політичних сил, так і окремих осіб. Значну частину в'язнів досліджуваного карального закладу становили українці, які почали прибувати в Березу Картузьку вже в першій половині липня 1934 р. Це були члени ОУН, її симпатики, а також патріотично налаштовані особи. В'язні-українці становили в таборі окрему групу, члени якої характеризувались належним рівнем освіти та високою національною свідомістю. Береза Картузька не виконала тих завдань, які покладались на неї властями. Більшість українських націоналістів після звільнення повертались до антипольської діяльності. Водночас, табір став одним із символів авторитарного режиму Польщі 1930-х років. The article is devoted to the presence of Ukrainians in the camp in the Bereza Kartuska, created in 1934 in the Polesie Voivodship of the Polish. It was located in the former Russian imperial military barracks. This institution was formed to neutralize and intimidate political forces and individuals as opposition to the official authority. The prisoners were held there not by the court decision, but according to the will of the representatives of the state administration. In addition, prisoners were subjected to psychological and physical suffering, forced into work. The funds allocated by the state for the maintenance of prisoners in other penitential institutions of Poland were higher than intended for persons who were in Bereza Kartuska. The food for the prisoners was extremely poor. Creation of a camp in the Bereza Kartuska caused a sharp critique of part of society, including the Polish politics. A significant proportion of the prisoners of the investigated criminal institution were Ukrainians, who began to arrive in the Bereza Kartuska in the first half of July 1934. They were members of the OUN, its sympathizers and patriotic-minded people. Ukrainian prisoners were a separate group in the camp, whose members were characterized by a proper level of education and a high national consciousness. Among the prisoners of the “ukrainian group” who were in the Bereza Kartuska in 1934, it is possible to distinguish: R. Shukhevych, T. Borovets, D. Grytsay, Y. Starukh, V. Timchii, V. Vavruk, G. Klymiv, V. Fedak, V. Ohrimovych, D. Valko, M. Goloyad, Y. Gorobovy, O. Kuts, R. Lopachak, M. Laska, D. Nikita, I. Mitring, M. Opryshko, J. Pavlyshyn, F. Panas, M. Paraponiak, V. Baran, A. Danchevsky, G. Demchina, I. Krysko, V. Rogovsky, and others. Bereza Kartuska did not fulfill the tasks relied on it by authorities. Most Ukrainian nationalists returned to anti-Polish activities after release. At the same time, the camp became one of the symbols of the authoritarian regime of Poland 1930s. 2018 Article Українці в Березі Картузькій у 1934 р.: чисельність та режим утримання / О. Разиграєв // Краєзнавство. — 2018. — № 4. — С. 211-222. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169512 94(477.82)”1934”:351.74+94(438)”1934”:351.74 uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія України у світлі регіональних досліджень Історія України у світлі регіональних досліджень |
| spellingShingle |
Історія України у світлі регіональних досліджень Історія України у світлі регіональних досліджень Разиграєв, О. Українці в Березі Картузькій у 1934 р.: чисельність та режим утримання Краєзнавство |
| description |
Стаття присвячена перебуванню українців у, створеному в 1934 р. на теренах Поліського воєводства
Польської держави, таборі «Береза Картузька». Цей заклад було утворено з метою нейтралізації та залякування як опозиційних до офіційної влади політичних сил, так і окремих осіб. Значну частину в'язнів
досліджуваного карального закладу становили українці, які почали прибувати в Березу Картузьку вже в
першій половині липня 1934 р. Це були члени ОУН, її симпатики, а також патріотично налаштовані
особи. В'язні-українці становили в таборі окрему групу, члени якої характеризувались належним рівнем
освіти та високою національною свідомістю. Береза Картузька не виконала тих завдань, які покладались
на неї властями. Більшість українських націоналістів після звільнення повертались до антипольської
діяльності. Водночас, табір став одним із символів авторитарного режиму Польщі 1930-х років. |
| format |
Article |
| author |
Разиграєв, О. |
| author_facet |
Разиграєв, О. |
| author_sort |
Разиграєв, О. |
| title |
Українці в Березі Картузькій у 1934 р.: чисельність та режим утримання |
| title_short |
Українці в Березі Картузькій у 1934 р.: чисельність та режим утримання |
| title_full |
Українці в Березі Картузькій у 1934 р.: чисельність та режим утримання |
| title_fullStr |
Українці в Березі Картузькій у 1934 р.: чисельність та режим утримання |
| title_full_unstemmed |
Українці в Березі Картузькій у 1934 р.: чисельність та режим утримання |
| title_sort |
українці в березі картузькій у 1934 р.: чисельність та режим утримання |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2018 |
| topic_facet |
Історія України у світлі регіональних досліджень |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169512 |
| citation_txt |
Українці в Березі Картузькій у 1934 р.: чисельність та режим утримання / О. Разиграєв // Краєзнавство. — 2018. — № 4. — С. 211-222. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
| series |
Краєзнавство |
| work_keys_str_mv |
AT razigraêvo ukraíncívberezíkartuzʹkíju1934rčiselʹnístʹtarežimutrimannâ |
| first_indexed |
2025-07-15T04:19:57Z |
| last_indexed |
2025-07-15T04:19:57Z |
| _version_ |
1837685221595545600 |
| fulltext |
211
УДК 94(477.82)”1934”:351.74+94(438)”1934”:351.74
Олег Разиграєв (м. Луцьк)
Українці в Березі Картузькій у 1934 р.:
чисельність та режим утримання1
Стаття присвячена перебуванню українців у, створеному в 1934 р. на теренах Поліського воєводства
Польської держави, таборі «Береза Картузька». Цей заклад було утворено з метою нейтралізації та за-
лякування як опозиційних до офіційної влади політичних сил, так і окремих осіб. Значну частину в’язнів
досліджуваного карального закладу становили українці, які почали прибувати в Березу Картузьку вже в
першій половині липня 1934 р. Це були члени ОУН, її симпатики, а також патріотично налаштовані
особи. В’язні-українці становили в таборі окрему групу, члени якої характеризувались належним рівнем
освіти та високою національною свідомістю. Береза Картузька не виконала тих завдань, які покладались
на неї властями. Більшість українських націоналістів після звільнення повертались до антипольської
діяльності. Водночас, табір став одним із символів авторитарного режиму Польщі 1930-х років.
Ключові слова: Береза Картузька, в’язень, Волинь, Східна Галичина.
Oleh Razyhrayev
Ukrainians in Bereza Kartuska in 1934
The article is devoted to the presence of Ukrainians in the camp in the Bereza Kartuska, created in 1934 in
the Polesie Voivodship of the Polish. It was located in the former Russian imperial military barracks. This institution
was formed to neutralize and intimidate political forces and individuals as opposition to the official authority. The
prisoners were held there not by the court decision, but according to the will of the representatives of the state ad-
ministration. In addition, prisoners were subjected to psychological and physical suffering, forced into work. The
funds allocated by the state for the maintenance of prisoners in other penitential institutions of Poland were higher
than intended for persons who were in Bereza Kartuska. The food for the prisoners was extremely poor. Creation
of a camp in the Bereza Kartuska caused a sharp critique of part of society, including the Polish politics.
A significant proportion of the prisoners of the investigated criminal institution were Ukrainians, who
began to arrive in the Bereza Kartuska in the first half of July 1934. They were members of the OUN, its sym-
pathizers and patriotic-minded people. Ukrainian prisoners were a separate group in the camp, whose members
were characterized by a proper level of education and a high national consciousness. Among the prisoners of
the “ukrainian group” who were in the Bereza Kartuska in 1934, it is possible to distinguish: R. Shukhevych,
T. Borovets, D. Grytsay, Y. Starukh, V. Timchii, V. Vavruk, G. Klymiv, V. Fedak, V. Ohrimovych, D. Valko,
M. Goloyad, Y. Gorobovy, O. Kuts, R. Lopachak, M. Laska, D. Nikita, I. Mitring, M. Opryshko, J. Pavlyshyn,
F. Panas, M. Paraponiak, V. Baran, A. Danchevsky, G. Demchina, I. Krysko, V. Rogovsky, and others.
Bereza Kartuska did not fulfill the tasks relied on it by authorities. Most Ukrainian nationalists returned
to anti-Polish activities after release. At the same time, the camp became one of the symbols of the authoritarian
regime of Poland 1930s.
Key words: Bereza Kartuska, prisoner, Volyn, Eastern Galicia.
В результаті поразки національно-визволь-
них змагань українського народу 1917–1921 рр.,
Волинь та Східна Галичина між двома світо-
вими війнами перебували у складі нововідрод-
женої польської держави – Другої Речі Посполи-
тої. Волинь офіційно відійшла до складу Польщі
на підставі Ризького мирного договору від 18 бе-
резня 1921 р.,2 а Східна Галичина за рішенням
Ради Послів Антанти від 14 березня 1923 р.3
На теренах цих земель було утворено чотири
1 Підготовку статті уможливила дотація Канадського інституту українських студій з Вічного фонду
ім. Олександра і Галини Кулагиних.
2 Traktat pokoju między Polską a Rosją i Ukrainą podpisany w Rydze dnia 18 marca 1921 roku // Dziennik
Ustaw Rzeczypospolitej Polski (dalej: DzU RP), 1921, № 49, poz. 300, s. 814–867.
3 Uznanie wschodnich granic Polski // Republika, 1923, № 68, 15 marca, s. 1; Archiwum Państwowe w Lublinie
(dalej: APL), zesp. 403 (WSP), sygn. 244, s. 1–16; Державний архів Івано-Франківської області, ф. 2, оп.1,
спр.168, арк. 4–5, 13, 16.
4 ’2018К Р А Є З Н А В С Т В О
212
Олег Разиграєв
воєводства: Львівське, Тернопільське, Станіслав-
ське та Волинське. Перші три адміністративні
одиниці постали на підставі закону від 3 груд ня
1920 р. щодо тимчасової організації адміністрації
ІІ інстанції (воєводств)4. Натомість, Волинське
воєводство було утворене на основі закону від
4 лютого 1921 р. й становило одну з найбільших
адміністративних одиниць Польської держави5.
Західноукраїнські землі характеризувалися
слабким соціально-економічним розвитком,
водночас маючи специфічну національну та ре-
лігійну структуру. Не сприяла налагодженню
взаємин між поляками та представниками націо-
нальних меншин, перш за все українцями,
національна політика, яка проводилася поль -
ськи ми урядами у досліджуваний період й мала
чимало прорахунків та недоліків. Як зазначає
вітчизняний дослідник Я. Грицак: «Результатом
такої політики стало тотальне відчуження укра-
їнців від Польської держави. Замість того, щоб
наблизити українців до себе, наочно показати пе-
реваги демократії і спонукати до активної твор-
чої ролі у державному житті, польський уряд за-
стосовував постійні репресії»6. Знаний політик
міжвоєнної Польщі, однодумець Ю. Пілсуд-
ського, один з діячів прометеїзму та прихильник
польсько-українського порозуміння Т. Голувко
зазначав, що «Східні воєводства і Східна Гали-
чина були віддані… безпорадній та недосвідче-
ній бюрократії, яка сперла свою владу на кон-
фіскацію газет, розпуск товариств, гальмування
культурного, політичного та соціального життя
українців та білорусів – словом, фактична влада
потрапила до рук поліції та прокурорів. Без-
думна політика щодо українців та білорусів
штовхала Польщу у прірву, бо мільйонні маси…
починали ненавидіти не лише безглузду та бру-
тальну бюрократію, а й саму польську держав-
ність» 7.
Реакцією частини українства на відсутність
власної держави стало створення в 1929 р. Орга-
нізації українських націоналістів (ОУН), головна
мета якої полягала у встановленні незалежної со-
борної національної держави на всій українській
етнічній території. Згідно з програмою ОУН, за-
хідноукраїнські землі мали стати інтегральною
частиною створеної у майбутньому української
держави. На думку історика Я. Грицака «Націо-
налізм зріс на почутті постійного національного
приниження та природного інстинкту національ-
ного самозбереження»8. Разом з тим, польський
історик Р. Висоцький вважає, що підтримка ОУН
серед населення була пов’язана із зростанням на-
ціональної свідомості українців9. Практична ді-
яльність ОУН загрожувала територіальній ціліс-
ності Другої Речі Посполитої, кваліфікувалась
польською владою як «антидержавний» та «те-
рористичний» рух.
Вбивство Міністра внутрішніх справ Другої
Речі Посполитої Б. Пєрацького10 оунівцем Г. Ма-
тейком 15 червня 1934 р. сприяло активізації
репресивної діяльності органів безпеки щодо
ОУН. Через два дні на теренах Поліського воє-
водства було створено табір для політичних
в’язнів в Березі Картузькій11. Функціонування
зазначеного карального закладу залишається
маловивченим питанням у вітчизняній історіо -
графії. Відтак, мета запропонованої розвідки
полягає у висвітленні перебування українців у
таборі в перший рік його існування.
4 Ustawa z 3 grudnia 1920 r. o tymczasowej organizacji władz administracyjnych II instancji (województw) na
obszarze b. Królestwa Galicji i Lodomerji z W. Ks. Krakowskiem oraz na wchodzących w skład Rzeczypospolitej
Polskiej obszarach Spisza i Orawy // DzU RP, 1920, № 117, poz. 768, s. 2064–2065.
5 Ustawa z 4 lutego 1921 r. o unormowaniu stanu prawno-politycznego na ziemiach, przyłączonych do obszaru
Rzeczypospolitej na podstawie umowy o preliminaryjnym pokoju i rozejmie podpisanej w Rydze 12 października
1920 r. // DzU RP, 1921, № 16, poz. 93, s. 216–217.
6 Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації ХІХ–ХХ ст. – Київ, 2000. –
С. 191.
7 Hołówko T. Metody i drogi sanacji stosunków we wschodniej Galicji i województwach wschodnich (1926) //
Nie jesteśmy Ukrainofilami. Polska myśl polityczna wobec Ukraińców i Ukrainy. Antologia tekstów / Pod red. P.
Kowala, J. Ołdakowskiego, M. Zuchniak. – Wrocław, 2008. – S. 103.
8 Грицак Я. Вказана праця. – С. 194.
9 Wysocki R. Komuniści versus nacjonaliści. Konfrontacja i walka o wpływy pomiędzy Komunistyczną Partią
Ukrainy Zachodniej a Organizacją Ukraińskich Nacjonalistów w Galicji Wschodniej i na Wołyniu w latach trzydzi-
estych XX wieku // «Rocznik Chełmski». – 2007. – № 11. – S. 198.
10 APL, zesp. 403 (WO), sygn. 24, s. 1–14.
213
Українці в Березі Картузькій у 1934 р.: чисельність та режим утримання
Повертаючись до замаху на Міністра внут-
рішніх справ міжвоєнної Польщі, слід зазначити,
що згідно відомостей польських спецслужб рі-
шення про фізичну ліквідацію Б. Пєрацького
було прийнято ОУН наприкінці 1930 р. у Празі12.
Згаданий вище атентат варто зарахувати до гру-
бих недоліків діяльності польських цивільних
спецслужб (політичної поліції), адже більш ніж
за півроку до замаху військова розвідка передала
правоохоронцям документи з т.зв. «Архіву Се-
ника», який був вилучений в Празі й містив ві-
домості щодо підпільної діяльності ОУН, в т.ч. й
про запланований замах на Міністра внутрішніх
справ. Натомість, як зазначає польський історик
Р. Літвінський, перед замахом поліція не ознайо-
милася з цими матеріалами. «У слідчій службі
немає ні русинів (українців – О.Р.), ні поляків, які
вміють (читати – О.Р.) по-руськи (українською –
О.Р.). Не дивно, що не було кому прочитати до-
кументи про підготовку замаху на Пєрацького…
у смерті Пєрацького винна поліція… присланий
з Чехословаччини «Архів Сеника» близько року
перебував у розпорядженні МВС…», – занотував
у власному щоденнику керівник державної полі-
ції Польщі К. Заморський13. Після вбивства Б. Пє-
рацького поліція провела ретельне слідство, внас-
лідок якого було заарештовано близько восьми
сотень осіб, в том у числі керівництво ОУН14.
Як уже зазначалося вище, «Береза Картузь -
ка» постала відповідно до розпорядження прези-
дента Польщі І. Мосціцького «Щодо осіб, які
загрожують безпеці, спокою та громадському
порядку» від 17 червня 1934 р. У статті 1 цього
розпорядження вказувалося, що «особи, діяль-
ність або поведінка яких дозволяє припустити,
що з їхньої сторони існує загроза порушення без-
пеки, спокою або громадського порядку можуть
бути затримані та поміщені в місця відособ-
лення, не призначені для засуджених за злочини
або заарештованих осіб». Правом видавати роз-
порядження щодо затримання особи і скерування
її до місця відособлення, згідно статті 2, був на-
ділений представник загальної адміністрації. На-
томість виконавчу функцію тут здійснював слід-
чий суддя. Термін так званого «відособлення»,
відповідно до статті 4, становив 3 місяці з мож-
ливістю продовження на аналогічний період.
Окрім того, ув’язнені особи могли виконувати ви-
значену роботу15. Таким чином, на практиці пра-
вом скерування до табору «небезпечних» для дер-
жави осіб (без рішення суду – О.Р.) була наділена
адміністративна влада в особі старост та воєвод16.
Табір для політичних в’язнів у Березі Кар-
тузькій (нині – м. Береза Брестської області Рес-
публіки Білорусь) було відкрито 5 липня 1934 р.
Він розташувався в приміщеннях колишніх
російських імперських військових казарм. Пер-
шим очільником табору був підінспектор поліції
Б. Греффнер з Сілезького воєводства, якого в
грудні того ж року змінив підінспектор Львів-
ського воєводського управління державної поліції
Ю. Камаля17. Натомість, політично-організацій-
ний контроль здійснював тогочасний поліський
воєвода полковник В. Костек-Бернадський18.
11 Rozporządzenie Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 17 czerwca 1934 r. w sprawie osób zagrażających
bezpieczeństwu, spokojowi i porządkowi publicznemu // DzU RP, 1934, № 50, poz. 473.
12 Посівнич М. Воєнно-політична діяльність ОУН в 1929–1939 роках. – Львів, 2010. – С. 164.
13 Цитат. за: Litwiński R. Policja wobec UWO i OUN w II Rzeczypospolitej // Biuletyn Instytutu Pamięci
Narodowej. – 2010. – № 12 (121). – S. 87. Див також: Zamorski K. Dzienniki (1930–1938) / Oprac. nauk. R. Lit-
wiński, M. Sioma. Warszawa, 2011. – S. 351–354.
14 Мотика Г. Від волинської різанини до операції «Вісла». Польсько-український конфлікт 1943–1947 рр. –
К., 2013. – С. 20.
15 Rozporządzenie Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 17 czerwca 1934 r. w sprawie osób zagrażających
bezpieczeństwu, spokojowi i porządkowi publicznemu // DzU RP, 1934, № 50, poz. 473.
16 В загальнопольському контексті, контроль за підтриманням громадської та державної безпеки був
одним із основних завдань керівника повіту та спеціального відділу староства. Старостські управління
виконували важливу функцію щодо збору різного роду інформації, якою згодом послуговувалися відділи без-
пеки (з 1934 р. – суспільно-політичні відділи) воєводських управлінь та центральне управління МВС.
Насамперед, старости здійснювали нагляд за діяльністю політичних та громадських організацій, пресою,
громадськими заходами, що мали місце на території повіту, тощо. Див.: Mierzwa J. Starostowie Polski
międzywojennej: Portret zbiorowy. – Kraków, 2012. – S. 413–426.
17 Діло. – 1934. – Ч. 329. –7 грудня. – С. 1.
18 Śleszyński W. Obóz odosobnienia w Berezie Kartuskiej 1934–1939. – Białystok, 2003. – S. 18; Cichoracki P.
Droga ku anatemie. Waclaw Kostek-Bernacki (1884–1957). – Warszawa, 2009. – S. 337–353.
4 ’2018К Р А Є З Н А В С Т В О
214
У контексті вивчення історії зазначеного
карного закладу виникає важливе питання дефі-
ніції табору. Чи можна вважати Березу Кар-
тузьку концентраційним табором? Слід зазна-
чити, що термін «концтабір» щодо згадуваного
закладу використовувався комуністами як у між-
воєнній Польщі, так і після Другої світової
війни. Вітчизняна радянська та сучасна історіог-
рафії теж окреслюють Березу Картузьку як кон-
центраційний табір19. Зокрема, історик та філо-
соф П. Кралюк зазначає: «У табірній епопеї
українства Береза Картузька займає, як на мене,
особливе місце. Хоча б через те, що цей концта-
бір призначався переважно для свідомих укра-
їнців. А по-друге, він існував в умовах держави,
яку аж ніяк тоталітарною не назвеш. ІІ Річ По-
сполита була «помірно» демократичною краї-
ною. Тут існували відносно вільні вибори (на
відміну від СРСР чи фашистської Німеччини),
за владу змагалися різні політичні партії, фун-
кціонували громадські організації, була преса –
хай навіть цензурована (але ж виходили опози-
ційні видання!). Однак за своєю суттю Береза
Картузька не дуже різнилася від радянських та
фашистських концтаборів. Тут тримали людей,
«політично незручних» для держави. Причому в
Березі їх тримали без судового рішення» 20.
Знаний західний історик, фахівець із схід-
ноєвропейської тематики, професор Єльського
університету Т. Снайдер теж кваліфікує цей пе-
нітенціарний заклад як «концтабір»21. Натомість,
сучасна польська історіографія здебільшого уни-
кає цього терміну й послуговується дефініцією
«місце відособлення»22. На думку автора запропо-
нованої розвідки термін «концтабір» щодо Берези
Картузької видається слушним, позаяк в’язні
там утримувалися не за рішенням суду, а згідно
волі представників державної адміністрації.
Окрім того, ув’язнені зазнавали психологічних
та фізичних страждань, примусово залучалися
до праці. Разом з тим, заради справедливості
варто додати, що недоречно порівнювати (або
ототожнювати) Березу Картузьку з нацистськи -
ми концентраційними таборами смерті або радян -
ськими таборами ГУЛАГу тощо.
Один із тогочасних польських репортерів
так писав про початки функціонування Берези
Картузької: «У віддалі кілометра від Берези Кар-
тузької працював на шосі гурт людей. Як вияви-
лося, були це відокремлені в таборі, яких вжи-
вають до примусової праці. Обабіч шоси яких
70 людей з лопатами й молотками працювало
при її направі. Пильнує їх подвійний кордон по-
ліцаїв. Крім цього обабіч шоси є ще й поліцаї на
конях. Бараки, в яких мешкають в’язні, знахо-
дяться у віддалі 400 м від Берези. Довкола неї
тягнуться державні ліси, дуже небезпечні, бо
можна в них втопитися. Фізична праця в таборі
триває 12 годин денно. Крім того 2 години при-
значені на держ[авно]-сусп[ільне] виховання. …
Cлужбу в таборі виконує 300 поліцаїв, здебільша
з поліційної школи в Жирардові. Високу кіль-
кість поліцаїв вияснюють труднощами встерегти
в’язнів та сподіванням більшої їх кількості»23.
14 липня 1934 р. газета «Діло» інформувала
своїх читачів про опублікування двох розпоряд-
жень поліського воєводи В. Костека-Бернадсько -
го в справі Берези Картузької. Першим заборо-
нялося неуповноваженим особам перетинати
лінію позначену дротами, які розміщуватися
перед табірним парканом; фотографувати табір
та контактувати з ув’язненими. У другому роз-
порядженні додатково застерігалося від нама-
гання налагодити будь-які взаємини з в’язнями
без відома адміністрації табору, а також сприяти
втечі невільників24. Пізніше знаний громадський
та церковний діяч Холмщини, посол до сейму у
1922–1928 рр. С. Любарський в поемі «Береза
Картузька» напише: «…До Берези Картузької
везуть. Нещадно катуючи всіх б’ють…Обмотана
Олег Разиграєв
19 Прилуцький В.І. Береза Картузька // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В.А. Смолій
(голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во «Наукова думка», 2003. – Режим доступу:
http://www.history.org.ua/?termin=Bereza_Kartuzka
20 Кралюк П. Береза Картузька: чорні уроки історії // День. – 2010. – № 182. – Режим доступу:
http://day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/bereza-kartuzka
21 Снайдер Т. Перетворення націй. Польща, Україна, Литва, Білорусь 1569–1999. – Київ, 2012. – С. 204.
22 Śleszyński W. Obóz odosobnienia w Berezie Kartuskiej 1934–1939. – Białystok, 2003; Polit I. Obóz odosob-
nienia w Berezie Kartuskiej 1934–1939. – Toruń, 2003.
23 Діло. – 1934. – Ч. 184. – 15 липня. – С. 6.
24 Діло. – 1934. – Ч. 183. – 14 липня. – С. 1.
215
вся Береза дротом була… На чотирьох вуглах ку-
лемети стояли. При них звсіди кати вартували.
Навколо Берези 2-х метровий паркан стояв. Від
людського ока все і всіх ховав…»25.
Згідно даних польського історика В. Шлє -
шин ського, перші в’язні – переважно члени ОУН
та польського Національно-радикального табору
прибули до «місця відособлення» вже 8 липня
того ж року26. В’язень табору В.П. Павук у своїх
спогадах зазначав, що перша група в’язнів із
Східної Галичини походила з Львівського воє-
водства, згодом до неї почергово долучилися
особи зі Станіславського та Тернопільського
воєводств27. Відома галицька газета «Діло»
12 липня 1934 р. на своїх шпальтах інформувала,
що найближчими днями до табору скерують
понад 200 заарештованих, в тому числі близько
130 осіб української національності, близько
40 членів Національно-радикального табору та
близько 40 комуністів28. Вже 18 липня того ж
року ця ж газета повідомляла про утримання в
Березі Картузькій 200-от осіб, більшість з яких
становили українці29. Зазначену інформацію під-
тверджує й в’язень табору В. Макар, який при-
був сюди 9 липня 1934 р. У своїх спогадах він
зазначає, що в середині місяця в Березі Картузь-
кій налічувалося понад 200 осіб30. 29 липня на
сторінках львівської газети «Земля і воля» з’яви-
лась замітка наступного змісту: «Вивозят дальше
до Берези Картузькоі по більшій части молодих
украінских боєвиків зі східної Галичини»31.
Вищезгадуваний В. Макар поділяє в’язнів
Берези Картузької на три групи: польську (поль -
ські крайні праві), українську (члени ОУН та
їхні симпатики), комуністичну (в національному
плані складалась з євреїв, українців, білорусів та
поляків)32. Серед в’язнів «української групи», які
перебували в Березі Картузькій в 1934 р. й зага-
дуються у спогадах В. Макара, можна вио -
кремити Р. Шухевича, Д. Грицая, Я. Старуха,
В. Тимчія, В. Ваврука, Г. Климіва, В. Федака,
В. Охримовича, Д. Валька (фото 1-2), М. Голо -
яда, Я. Горобового, О. Куца, Р. Лопачака, М. Ласку,
Д. Микиту, І. Мітрінга, М. Опришка, Й. Павли-
шина, Ф. Панаса, М. Парапоняка, В. Барана,
А. Данчевського, Г. Демчину, І. Криська, В. Рогов -
ського та ін.33
Так, один з найбільш знаних діячів україн-
ського націоналістичного підпілля Р. Шухевич
розпочав відбувати покарання в Березі Картузь-
кій 8 липня 1934 р. В його обліковому аркуші
вказувалося: «Видатний і активний член ОУН,
неодноразово був затриманий за звинуваченням
Українці в Березі Картузькій у 1934 р.: чисельність та режим утримання
25 Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (далі: ЦДАВО України),
ф. 4465, оп.1, спр. 592, арк. 1-6.
26 Śleszyński W. Вказана праця. – S. 29.
27 Павук В.-П. Польський концентраційний табір Береза Картузька // Стрийщина. Історко-мемуарний
збірник. / Ред. І. Пеленська, К. Бабяк. – Т.1. – Нью-Йорк, 1990. – С. 254.
28 Діло. – 1934. – Ч. 181. – 12 липня. – С. 6.
29 Діло. – 1934. – Ч. 187. – 18 липня. – С. 7.
30 Макар В. Береза Картузька (Спомини з 1934–1935 рр.). – Торонто, 1956. – С. 25.
31 «Земля і воля». – 1934. – Ч.28 (329). – 29 липня. – С. 6.
32 Макар В. Береза Картузька (Спомини з 1934–1935 рр.).... – С. 76, 89, 119.
33 Там само. – С. 119–121.
4 ’2018К Р А Є З Н А В С Т В О
216
у діяльності на користь нелегальної УВО і в
справі нападу на поштове відділення в Городку
Ягеллонському, однак був звільнений за браком
доказів»34. Цього ж дня в Березі Картузькій
ув’язнили члена ОУН та учасника «антишкіль-
ної» акції на Станіславівщині Д. Валька35.
9 липня прибув до табору мешканець с. Позди-
мир Сокальського повіту В. Баран. В обґрунту-
ванні щодо скерування до Берези Картузької,
яке було підписано Львівським воєводою, за-
значалося, що В. Баран був членом ОУН, не-
одноразово затримувався за протидержавну ді-
яльність, переховував зброю та ін.36 11 липня в
Березі Картузькій було ув’язнено активного
учасника націоналістичного підпілля, одного з
організаторів Пласту в Луцькій гімназії, пові-
тового провідника ОУН Луччини упродовж
1934 р. О. Куца37. 12 липня розпочав відбувати
покарання в таборі знаний діяч українського
національно-визвольного руху, засновник «По-
ліської Січі» Т. Боровець. В його обліковому
аркуші зазначалося: «Діяч ОУН з пропозиції
Крайової Екзекутиви в 1933 р., намагається
створити у Рівному українське націоналістичне
видавництво; здійснює діяльність щодо ство-
рення нових осередків ОУН; організатор ан-
тишкільної та саботажної акції…»38. Аналі-
зуючи перебування українських націоналістів
в Березі Картузькій, польський історик І. Політ,
зазначає, що майже усі оунівці мали досить
добру освіту (вищу або гімназійну), націо-
нальну свідомість, відтак їхнє перебування в
таборі в більшості не приносило для польської
влади очікуваного результату39.
В середині липня 1934 р. до Берези Картузь-
кої було скеровано трьох студентів з Рогатина:
Л. Прокоповича, І. Оштика та В. Шмігля40.
Щоденний пресовий бюлетень «Українські
відомості», що виходив на правах рукопису у
Варшаві, 25 липня повідомляв про вивезення до
табору наступних українців: Г. Демчину (повіто-
вий практикант «Союзу Кооперативів» у Жовкві),
О. Скропку (студент із с. Звертів Жовківського
повіту), І. Дмуховського (с. Сулимів Жовків-
ського повіту), С. Совика (житель Рави-Руської,
член «Просвіти»), О. Богачевського (інженер з
Рави-Руської), П. Генгала (Перемишль), І. Поуха
(мешканець с. Бушковичі, Перемишльський
повіт), Д. Микиту (мешканець с. Коровники, Пе-
ремишльський повіт), В. Федака (місцевість
Вільча, Перемишльського повіту)41. 1 вересня га-
зета «Діло» повідомляла про ув’язнення в таборі
20 українців з Волині, зокрема В. Тучака (Дубен-
щина); З. Дроздюка та Дзюмюка (Луччина),
Є. Сервентника, Г. Янкевича, Данилюка (Рів-
ненщина); О. Кудру, Ю. Кудру, Г. Баса (Косто-
пільщина) та ін.42 Наприкінці літа – на початку
осені 1934 до Берези Картузької було скеровано
двох мешканців Калущини – директора Повіто-
вого союзу кооперативів П. Миговича та голову
філії товариства «Просвіта» І. Короля. 1 жовтня
у Березі Картузькій ув’язнили студента Львів-
ської політехніки Б. Шерстила та двох мешканців
с. Сулимів Жовківського повіту В. і С. Сушко43.
Загалом станом на жовтень 1934 р. в таборі пе-
ребувало 390 в’язнів44.
Скеровані особи транспортувалися до та-
бору переважно залізницею під конвоєм поліції.
Умови, які панували в таборі були покликані
зламати в’язня психологічно та фізично. «Зна -
йомство» із карним закладом починалося з від-
відування канцелярії, речової камери схову та
складу. Далі – два або три тижні в’язень пере-
бував у спеціальному приміщенні для новопри-
булих, яке характеризувалося відсутністю меб-
лів, обігріву (в зимову пору року температура
Олег Разиграєв
34 Государственный архив Брестской области (далее: ГАБО), ф. 98, оп. 3, д. 2668, л. 1.
35 Там само, д. 17, л. 1.
36 Там само, д. 8, л. 1, 4.
37 Там само, д. 1276, л. 1; Державний архів Волинської області, ф. 46, оп. 9, спр. 3578, арк. 1–8.
38 Там само, д. 214, л. 1.
39 Polit I. Вказана праця. – С. 118–119.
49 Діло. – 1934. – Ч. 213. – 13 серпня. – С. 1.
41 ЦДАВО України, ф. 4465, оп.1, спр. 148, арк. 153.
42 Діло. – 1934. – Ч. 232. – 1 вересня. – С. 1.
43 Діло. – 1934. – Ч. 266. – 5 жовтня. – С. 1.
44 Śleszyński W. Вказана праця. – S. 84.
217
становила менше нуля градусів), частим поли-
ванням бетонної підлоги водою на якій в’язні
спали без будь-якого накриття. Упродовж дня
ув’язнені повинні були виконувати фізичні
вправи або стояти в камері обличчям до стіни,
до них нерідко застосовували засоби психоло-
гічного тиску та фізичні побиття. Після «адап-
таційного» періоду в’язні скеровувалися до
камер загального характеру, де перебувала
решта в’язнів45.
В’язень зі Стрийщини В.П. Павук згадував:
«…Опинились ми на станції Блудень. Звідси,
скованих по 4-х, допроваджено пішки – 6 км –
до «концентраку». На брамі «перейняла» нас
концентраційна поліція, заводячи до поліційного
бльоку. Розміщено по 4-ох різних кімнатах на
партері, зревідовано до нага, переєстровано й
надано порядкові числа «арештованого». Ми пе-
рестали бути людьми від того часу, а стали «но-
мерами», які прикріплено не лише до верхнього
одіння (велике число на полотні, ношене на пле-
чах і менше на лівому рукаві), але й до сінника,
їдунки і ложки. …Нас заведено до арештант-
ського бльоку… Долівка була цеметова, вікна за-
биті дошками з прорізом 15 цм, без ніякої обста-
новки. …Вже були сніги, стужа, шалені вітри, як
новий «ремонт» (так називали свіжоприбулих),
ізольований два тижні від усіх…, вигнано на
ранню збірку для повірки числа, розподілу на
«команди» праці. Названі були вже одягнені в
березівську уніформу і в дерев’яних «трепах» на
ногах… » 46.
День у Березі Картузькій розпочинався о
4 годині ранку з пробудження в’язнів та вико-
нання ними гігієнічних процедур та прибиран ня.
Далі – 30 хвилин на сніданок та миття посуду;
о 5 годині – збірка та рапорт; з 6 до 18 години
тривала праця в’язнів з двогодинною перервою
на обід та миття посуду (з 12 до 14 години).
Після робочого дня одна година відводилася на
вечерю та миття посуду (з 18 до 19 години).
З 19.30 – «нічна тиша»47.
Раціон харчування в’язнів був надзвичайно
бідним48. Більш детальний перелік продуктів,
які входили до тижневого меню знаходимо на
шпальтах часописів «Діло» від 30 липня та
«Земля і воля» від 5 серпня 1934 р., зокрема на
7 днів в’язням належало 2,8 кг хліба, 7 кг кар-
топлі, 350 г борошна, 245 г жиру, 100 г м’яса,
175 г гороху, 350 г купи, 1 кг моркви, 500 г бу-
ряка, 70 г цукру, 300 г капусти, 150 г сиру, 120 г
«сушенини», 175 г солі та 7 г чаю49. Натомість
в другій половині вересня 1934 р. преса пові-
домляла про наступне меню для в’язнів Берези
Картузької: чорна кава і хліб на сніданок; каша,
горох і солонина на обід та вечерю50. В’язень
Берези Картузької Т. Бульба-Боровець згадував
наступний раціон харчування: «…вранці пів-
літра води-кави, на обід – три чверті літра рі-
денького супу, на вечерю – три чверті літра
води-супу та 400 грам тухлого, липкого, як
земля, чорного хліба. Цей хліб і був одинокою
поживою.» 51.
Кошти, які виділялися державою на утри-
мання в’язнів у інших пенітенціарних закладах
Польщі були більшими, ніж призначені для
осіб, котрі перебували у Березі Картузькій52.
Відповідно до табірного розпорядку, на потре -
би ув’язнених дозволялося надсилати поштою
посилки з продуктами та одягом53. Натомість,
надсилати пресу та книги, а також відвідувати
інтернованих заборонялося54. Адміністрація
Українці в Березі Картузькій у 1934 р.: чисельність та режим утримання
45 Śleszyński W. Вказана праця. – S. 29–33. Див. також. Archiwum Akt Nowych (dalej: AAN), zesp. 1306
(były 180). Liga Obrony Praw Człowieka i Obywatela, sygn. 180/1, t.4, s.1.
46 Павук В.-П. Вказана праця. – С. 253–255.
47 За тебе, Україно… / Українські патріоти в Березі-Картузькому концтаборі (1934–1936) в документах
Державного архіву Брестської області / [О. Ільїн, П. Мазур, А. Гудима, С. Шандрук]. – Вид. 2-е. – Тернопіль,
2014. – С. 13.
48 AAN, zesp. 1306 (były 180). Liga Obrony Praw Człowieka i Obywatela, sygn. 180/1, t.4, s.1.
49 Діло. – 1934. – Ч. 199. – 30 липня. – С. 3; Земля і воля. – 1934. – Ч. 29 (330). – 5 серпня. – С.6.
50 Діло. – 1934. – Ч. 254. – 23 вересня. – С. 1.
51 Бульба-Боровець Т. Армія без держави. Слава і трагедія українського повстанського руху. Спогади. –
Київ –Торонто – Нью-Йорк, 1996. – С. 33.
52 AAN, zesp. 1306 (były 180). Liga Obrony Praw Człowieka i Obywatela, sygn. 180/1, t.4, s.1.
53 Діло. – 1934. – Ч. 187. – 18 липня. – С. 5.
54 Там само. – С. 7.
4 ’2018К Р А Є З Н А В С Т В О
218
в’язниці не завжди приймала харчові посилки,
більше того, навіть не надаючи пояснень від-
правнику55.
Станом на кінець 1934 р. побутові умови
в’язнів не змінилися. «В таборі обов’язує той
сам строгий режім, при чому карається за най-
дрібніші провини. Інтерновані працюють кож-
ного дня на публичних роботах, як нпр. при на-
праві доріг, нівеляції терену і т.п. Удержують
кореспонденцію з родинами, але дуже ляко-
нічну. Вільно їм приймати пачки з одіжю. Після
візити в таборі нач. Кавецького з міністерства
справедливості (юстиції – О.Р.) в’язням при-
знано додаткові порції хліба по 200 гр. на
особу» – повідомляло галицьке «Діло» 26 груд -
ня56. «На думку тих, що пізніше побували в
інших концтаборах, Береза була найважчим. Це
тому, що при відносно невеликому числі в’язнів
було більше поліції, головно випускників Полі-
ційної школи під Варшавою. Режим дозволяв
на побої, травлення собаками, знущання з боку
кінної поліції при виснажуючій праці й голоду-
ванні» – писав у своїх спогадах в’язень табору
В.П. Павук57.
Серед видів робіт, які виконували в’язні
Берези Картузької впродовж літа-осені 1934 р.,
вже згадуваний В. Макар виділяє: «поглиб-
лення ровів і підсипання валів попід парканом
довкола цілого табору; покарболінування ці-
лого паркану, високого на 3 метри і загальної
довжини біля чотири кілометри; збудування
доріг довкола будинків, вибрукування камін-
ням площ перед поліційною вартівнею і в’яз-
ничною кухнею та підстінних смуг довкруги
бльоків; викопання великої саджавки біля по-
ліційного будинку; розбирання звалищ і фун-
даментів старих будівель; визбирування на
цілій площі й намотування звоїв колючого
дроту; корчування старих дерев і насаджуван -
ня нових; засипування ямок і загальне вирів-
нювання площі; викопування бараболі та іншої
городини, засадженої ще перед відкриттям
табору…»58.
Порушення табірної дисципліни тягло за
собою різного роду санкції. Так, Т. Бульба-Бо-
ровець упродовж ув’язнення в Березі Картузь-
кій (12 липня 1934 р. – 1 березня 1935 р.) мав
4 покарання, зокрема позбавлення права одер-
жання продуктових посилок на 4 тижні (за
шумні розмови під час «шикуваня»); 2 дні ув’яз-
нення «з твердим ліжком і постом на другий
день» (за те, що «йшов вільно після команди
«бігом»); 7 днів карцеру з позбавленням права
листуватися з родичами на весь час ув’язнення
(за невиконання наказів ескорту). Щодо остан-
нього покарання у відповідній постанові за
підписом коменданта табору Ю. Камаля було
записано: «10.02.1935 р. поданий рапорт на за-
арештованого Боровця Тараса за умисну повіль-
ність в роботі – а саме 7.02. ц[ього] р[оку] при
вивезенні снігу, в супроводі постового Владис-
лава Оливки і за не виконання наказів цього ж
постового з визиваючою неповагою. За цей не-
припустимий вчинок накладено арешт на Бо-
ровця Тараса у вигляді одиночного карцеру на
7 днів з твердим ліжком і постом в їжі на пер-
ший, третій, п’ятий і сьомий день, а також по-
збавленням права листування на весь час ув’яз-
нення»59. Д. Валько та Р. Шухевич за період
перебування в таборі мали по три покарання,60
в’язень О. Куц був покараний одним дисциплі-
нарним стягненням тощо61.
Складовим елементом щоденного життя
в’язня Берези Картузької було задоволення ре-
лігійних потреб. Так, щонеділі в таборі відправ-
лялось богослужіння у римо-католицькій тра-
диції. За потреби проводилася сповідь. Згодом,
з огляду на значну кількість українців, адмініс-
трацією табору було дозволене проведення бо-
гослужіння в греко-католицькому обряді. 19 ве-
ресня, відповідно до дозволу властей до
досліджуваного табору, в якості капелана було
Олег Разиграєв
55 Діло. – 1934. – Ч. 191. – 22 липня. – С. 1.
56 Діло. – 1934. – Ч. 348. – 26 грудня. – С. 1.
57 Павук В.-П. Вказана праця. – С. 255.
58 Макар В. Вказана праця. – С. 42–43.
59 За тебе, Україно… / Українські патріоти в Березі-Картузькому концтаборі (1934–1936) в документах
Державного архіву Брестської області... – С. 58.
60 Там само. – С. 58, 389.
61 Там само. – С. 206.
219
скеровано о. д-ра О. Кладочного62. Наприкінці
грудня О. Кладочний виїхав зі Львова до табору
з черговою капеланською місією63. Особи пра-
вославного та іудейського віровизнання, а також
комуністи звільнялись від обов’язкової участі в
богослужінні64.
В’язні Берези Картузької мали право на об-
межене та цензуроване листування з родиною,
однак, лише польською мовою. Писати листи
дозволялося тільки в неділю. Втіхою для в’язня
було отримати звістку від рідних. Так, 21 лис-
топада 1934 р. мешканка містечка Кременця
Волинського воєводства Віра Бжеська надіс-
лала листа своєму чоловікові Роману, який з 15
липня відбував покарання за приналежність до
ОУН: «Коханий Ром! Я здорова і тато теж, хоч
не зовсім. Працюю зараз в кооперативі. Дрібні
борги я виплатила, почну виплачувати най-
більші. Твоя кімната виглядає гарно, пофарбу-
вала вікна і підлогу, так, як хотіли зробити
влітку. Трохи грошей потратила на радіо… але
сама не маю ні часу, ні бажання його слухати.
Коханий Ром, прошу дуже – напиши якнайш-
видше як здоров’я і чи потрібні тобі наступні
речі…кожух…теплі черевики…Цілую міцно.
Чекаю. Віра» 65.
Попри розпорядження поліського воєводи
В. Костек-Бернадського щодо заборони висвіт-
лення функціонування Берези Картузької, пи-
тання табору вже з перших днів існування при-
вертало увагу журналістів. Так, 20 липня 1934 р.
краківський часопис «Ілюстрований щоденний
кур’єр» («Ilustrowany kurier codzienny») розпо-
чав публікацію серії репортажів про щоденне
життя новоствореного табору. Так, в одній з «та-
ємних» поїздок до м. Береза Картузька представ-
ник газети зафіксував виконання земельних
робіт близько 40-50-ма особами – переважно ук-
раїнської національності: «Усі у своїй одежі, зде-
більше зовсім без сорочок з причини спеки.
Майже всі обличчя інтелігентські, один у сту-
дентській шапці…Обабіч шоси побіля місця
праці лежать поліцаї…»66.
Створення табору в Березі Картузькій ви-
кликало гостру критику частини суспільства, в
тому числі й політикуму Польщі. Вже 17 липня
1934 р. парламентарій С. Баран звернувся до на-
чальника суспільно-політичного відділу Терно-
пільського воєводського управління Жибор-
ського з приводу незаконного скерування
окремих українців до Берези Картузької. Так,
лише 9 липня до табору з теренів Тернопілля
було вивезено близько 50 осіб, абсолютну біль-
шість з яких становили українці67. У своїй від-
повіді державний чиновник повідомив, що до
табору були скеровані тільки ті особи, діяльність
яких відповідала згадуваному вище розпоряд-
женню президента Польщі І. Мосціцького від 17
червня 1934 р. Полягала вона у діяльності на ко-
ристь ОУН68.
6 листопада Українська парламентська реп-
резентація (фракція) в польському парламенті
подала внесок щодо скасування декрету прези-
дента І. Мосціцького «Щодо осіб, які загрожу-
ють безпеці, спокою та громадському порядку»
від 17 червня 1934 р., на підставі якого й був
створений табір в Березі Картузькій. У доку-
менті зокрема зазначалося, що вищевказаний
декрет суперечив діючому законодавству, до-
вільно інтерпретувався представниками дер-
жавної адміністрації, що дозволяло навіть ни-
зовим службовцям адміністрації та поліції
«підтягати людей під поняття «загрожуючих
безпеці». Більше того, у поданні вказувалося,
що «арештовані та вивезені до концентрацій-
ного табору у Березі Картузькій находяться у
гіршій ситуації від арештованих на підставі
карного кодексу. Їх трактують також гірше і
вони ведуть гірше життя у таборі, тому що та-
мошню працю назначує команда табору, під час
Українці в Березі Картузькій у 1934 р.: чисельність та режим утримання
62 Діло. – 1934. – Ч. 252. – 21 вересня. – С. 6.
63 Діло. – 1934. – Ч. 342. – 20 грудня. – С. 6.
64 Макар В. Вказана праця. – С. 63–66.
65 За тебе, Україно… / Українські патріоти в Березі-Картузькому концтаборі (1934–1936) в документах
Державного архіву Брестської області… – С. 407.
66 Передрук статті з «Ілюстрованого щоденного кур’єра» («Ilustrowany kurier codzienny») поданий в газеті
«Діло»., див.: Діло. – 1934. – Ч. 1915. – 22 липня. – С. 4.
67 Діло. – 1934. – Ч. 185. – 16 липня. – С. 7.
68 Діло. – 1934. – Ч. 190. – 21 липня. – С. 1.
4 ’2018К Р А Є З Н А В С Т В О
220
коли звичайні арештовані та засуджені мають
право вибору праці»69. Парламентарі підкрес-
лювали, що найбільш чисельний контингент
в’язнів формувався з-поміж українців70.
9 листопада 1934 р. «Діло» на своїх шпаль-
тах повідомляло також про звернення частини
польських парламентарів щодо незадовільних
умов утримання в’язнів у Березі Картузькій: «Ін-
терпеляція вказує на погане харчування інтерно-
ваних. Дають їм недопечений хліб… Гігієнічні
умови були теж важкі. Не позволяли вживати
щіток до зубів, ані не давали мила. В арешті, до
якого запроторювали за дрібні провини, ув’яз-
нені спали на голій долівці. Інтернованих зму-
шували до важкої фізичної праці в таборі й поза
табором. Крім того мусіли виконувати найбільш
прикрі роботи. Веліли їм чистити виходки і мити
руками сплювачки. Дальше в інтерпеляції ска-
зано, що інтернованих били поліційні служ-
бовці»71.
Факти побиття ув’язнених підтверджує й
В. Макар, який перебував у таборі упродовж
липня 1934 – липня 1935 рр.: «Биття палицею
належало до щоденного ритуалу. Можна сміло
сказати, що кожного дня падала на наші плечі,
скромно рахуючи, тисячка палиць, себто 4–5 на
кожного в’язня. Найбільше вживав палиці Мар-
ковський. Він бив куди попало: по голові, по
лиці, по очах, по руках, плечах, ногах»72. В
інших фрагментах спогадів В. Макар згадував
поліцейського-наглядача Босовського, колиш-
нього тюремного охоронця варшавської в’язниці
«Пав’як»: «…пів божевільний садист і кат в’яз-
нів. …Поведінка Босовськоо вже в перших днях
нас переконала, що тут мається до діла з небез-
печним маніяком. «Тут нєма Бога, ані людзі!
Тилько арештанці і я! Ви тут є нічим. Я тут є
всім. Я ваш король, ви мої раби». …Але найлю-
бішою «забавою» Босовського було таки биття
палицею. …Кожного дня то один то другий
в’язень голосився до лікаря з розбитою головою
чи коліном» 73.
В грудні 1934 р. парламентар від Польської
соціалістичної партії К. Чапинський на одному
із засідань сейму зазначав, що Береза Картузька
суперечить конституції, є актом партійної по-
мсти, а відтак повинна бути ліквідована74.
18 вересня 1934 р., за участі поліського воє-
води В. Костека-Бернадського та інших пред-
ставників адміністрації, відбулося перше уро-
чисте звільнення в’язнів75. Так, днем пізніше –
19 вересня з Берези Картузької були звільнені
наступні українці: М. Гижа, І. Желем, Я. Шев-
чук, М. Топорович, В. Гаськевич, Г. Бас, О. Ган-
дчевський, М. Косарчин, В. Керничий, О. Драж-
ньовський, І. Король, П. Мигович, Б. Рибчук, В.
Ляшкевич, Т. Баран. За інформацією газети
«Діло» в цей час в таборі залишалося близько
125 українців76.
17–18 жовтня 1934 р. з Берези Картузької
звільнили 11 українців, а саме: І. Козака, А. Ра-
чинського, А. Крайника, В. Дибайла, М. Оп-
ришка, П. (Д.?) Валька, М. Возняка, П. Сагай-
дачного, П. Фарину, О. Мерцала та М.
Германовича77. 2 листопада того ж року з Берези
Картузької повернувся В. Крохмалюк, який по-
ходив зі Зборівщини78. 29 листопада з Берези
Картузької було звільнено 10 українців, зокрема
Є. Драган (Борислав), О. Богачевський (Рава Ру-
ська), А. Іванчук (Струсів), М. Сеницький (Ра-
дехів), І. Мриглод (Розвадів), В. Борис (Яворів),
Т. Гринів (Теребовля) тощо79.
Олег Разиграєв
69 Діло. – 1934. – Ч. 303. – 11 листопада. – С. 2.
70 Там само.
71 Діло. – 1934. – Ч. 301. – 9 листопада. – С. 4.
72 Макар В. Вказана праця. – С. 43.
73 Там само. – С. 27–29.
74 Діло. – 1934. – Ч. 343. – 21 грудня. – С. 1.
75 Макар В. Вказана праця. – С. 105.
76 Окрім того 19 вересня 1934 р. з Берези Картузької було звільнено 14 ендеків та 5 комуністів. Див.:
Діло. – 1934. – Ч. 254. – 23 вересня. – С. 1.
77 Водночас було звільнено 8 членів польського Національно-радикального табору та 6 комуністів. Див.:
Діло. – 1934. – Ч. 283. – 22 жовтня. – С. 1.
78 Діло. – 1934. – Ч. 307. – 15 листопада. – С. 7.
79 Діло. – 1934. – Ч. 325. – 3 грудня. – С. 6.
221
11 грудня з Берези Картузької були звільнені
наступні українці: М. Кравців (Стрий), Д. Сав-
чак (Ямниця), Б. Михалевський (Коломия),
Б. Дейчаковський (Ямниця), Л. Прокопович (Ро-
гатин), Є. Цибик (Коломия), М. Савчак (Ям-
ниця), В. Горбовий (Долина), Р. Халупінка (Тов-
мач), О. Грицуляк (Станіславів)80. 21 грудня
Березу Картузьку залишили наступні по-
літв’язні-українці: В. Повзанюк (Львів), В.
Сушко (Жовква), І. Дмоховський (Жовква), Г.
Демчина (Жовква), М. Ласка (Красне), Т. Олен-
чак (Устрики Долішні), Є. Онищук (Коломия),
С. Цап (Городок Ягеллонський), М. Погода (Со-
каль), М. Котис (Сокаль), П. Балій (Грубешів),
С. Левчук (Грубешів), Є. Сень (Грубешів), М.
Рущак (Збараж), Д. Перешлюга (Скалат), В.
Мончук (Підгайці), М. Чопик (Яворів), С. Ха-
рамбура (Яворів), І. Крисько (Дрогобич), І. Повх
(Перемишль), Н. Рибак (Миколаїв), І. Долинюк
(Броди), В. Баран (Сокаль), В. Шмігель (Рога-
тин), Ю. Гарич (Ходорів), І. Ошитко (Рогатин).
Водночас 5 українців з табору були переведені
до різних в’язниць, зокрема Я. Старуха скеру-
вали у львівську тюрму «Бригідки»; В. Пасту-
шенка, Т. Кордубу, Ю. Корчового – до Терно-
пільської в’язниці; П. Войтовича – до
Чортківської тюрми81. Наприкінці грудня з та-
бору повернулися молодий поет, колишній ре-
дактор газети «Вісті» Б. Кравців (Львів), який
перебував там з 24 листопада82. За підрахунками
польського історика В. Шлєшинського українці
перебували в таборі в середньому 5,5 місяців83.
Загалом, упродовж вересня-грудня 1934 р. з
Берези Картузької було звільнено 160 в’язнів84.
Згідно інформації поданої в газеті «Діло», ста-
ном на 12 грудня в Березі Картузькій перебувало
147 осіб, з них 72% становили українці, 18 % ко-
муністи та 10% ендеки85. Наприкінці грудня того
ж року в таборі залишалося близько 95–100
осіб86. Згідно даних в’язня Берези Картузької
В.-П. Павука наприкінці 1934 р. тут налічува-
лося 232 особи, з яких 75% становили українці87.
Іншу інформацію подає польський дослідник В.
Шлешинський. За його підрахунками в 1934 р.
серед 100% політичних в’язнів 70 % становили
комуністи, 20% українські націоналісти та 10 %
польські націоналісти88. Польський історик І.
Політ, зазначає, що до грудня 1934 р. до табору
було скеровано 167 українців89.
Отже, створений у 1934 р. на теренах Полі-
ського воєводства концентраційний табір в Бе-
резі Картузькій став одним із символів автори-
тарного режиму Польщі 1930-х рр. Зазначений
заклад був покликаний нейтралізувати та заля-
кати як опозиційні до офіційної влади політичні
сили, так і окремих осіб. Значну частину в’язнів
досліджуваного карного закладу становили ук-
раїнці, які почали прибувати в Березу Картузьку
вже в першій половині липня 1934 р. Це були
члени ОУН, її симпатики, а також патріотично
налаштовані особи. В’язні-українці становили в
таборі окрему групу, члени якої характеризува-
лись належним рівнем освіти та високою націо-
нальною свідомістю. Очевидним видається той
факт, що Береза Картузька не виконала тих зав-
дань, які покладались на неї властями. При-
наймні, більшість українських націоналістів
після звільнення повертались до антипольської
діяльності.
Українці в Березі Картузькій у 1934 р.: чисельність та режим утримання
80 Діло. – 1934. – Ч. 337. – 15 грудня. – С. 6.
81 Водночас з в’язниці звільнили 9 поляків та 11 комуністів. Див.: Діло. – 1934. – Ч. 346. – 24 грудня. –
С. 1.
82 Діло. – 1934. – Ч. 344. – 22 грудня. – С. 6.
83 Śleszyński W. Вказана праця. – S. 100.
84 Макар В. Вказана праця. – С. 105.
85 Діло. – 1934. – Ч. 337. – 15 грудня. – С. 6.
86 Діло. – 1934. – Ч. 348. – 26 грудня. – С. 1; Макар В. Вказана праця. – С. 105.
87 В.-П. Павук. Вказана праця. – С. 254.
88 Śleszyński W. Вказана праця. – S. 96.
89 Polit I. Вказана праця. – S. 118. Поіменний список в’язнів Берези Картузької з Львівського воєводства
за період 7 липня 1934 по 10 червня 1936 рр. див.: AAN, zesp.1185. Urząd Wojewódzki we Lwowie, sygn. 48,
s. 3–8.
4 ’2018К Р А Є З Н А В С Т В О
222
Bul'ba-Borovets', T. (1996). Armiia bez derzhavy.
Slava i trahediia ukrains'koho povstans'koho rukhu.
Spohady. Kyiv –Toronto – N'iu-Jork: Fundatsiia
imeni O. Ol'zhycha [in Ukrainian].
Cichoracki, P. (2009). Droga ku anatemie.
Waclaw Kostek-Bernacki (1884–1957). Warszawa:
Wydawnictwo IPN [in Polish].
Hołówko, T. (2008) Metody i drogi sanacji sto-
sunków we wschodniej Galicji i województwach
wschodnich, Nie jesteśmy Ukrainofilami. Polska myśl
polityczna wobec Ukraińców i Ukrainy. Antologia
tekstów / Pod red. P. Kowala, J. Ołdakowskiego, M.
Zuchniak. Wrocław: Kolegium Europy Wschodniej
[in Polish].
Hrytsak, Ya. (2000). Narys istorii Ukrainy: for-
muvannia modernoi ukrains'koi natsii XIX-XX st.
Kyiv: Heneza [in Ukrainian].
Il'in O., Mazur P., Hudyma A., Shandruk S.
(2014). Za tebe, Ukraino… Ukrains'ki patrioty v Be-
rezi-Kartuz'komu kontstabori (1934–1936) v doku-
mentakh Derzhavnoho arkhivu Brests'koi oblasti. Ter-
nopil': Terno-Graf. [in Ukrainian].
Kraliuk, P. (2010). Bereza Kartuz'ka: chorni
uroky istorii, Den', 182. Retrieved from
http://day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/bereza-kar-
tuzka [in Ukrainian].
Litwiński, R. (2010). Policja wobec UWO i OUN
w II Rzeczypospolitej. Biuletyn Instytutu Pamięci Na-
rodowej, 12, 80–88. [in Polish].
Makar, V. (1956). Bereza Kartuz'ka (Spomyny z
1934–1935 rr.). Toronto: Liha vyzvolennia Ukrainy.
[in Ukrainian].
Mierzwa, J. (2012). Starostowie Polski
mied̨zywojennej: portret zbiorowy. Kraków: Historia
Iagellonica [in Polish].
Motyka, G. (2013). Vid volyns'koi rizanyny do
operatsii «Visla». Pol's'ko-ukrains'kyj konflikt 1943–
1947 rr. Kyiv: Dukh i litera [in Ukrainian].
Pavuk, V.-P. (1990). Pol's'kyj kontsentratsijnyj
tabir Bereza Kartuz'ka, Stryjschyna. Istorko-memuar-
nyj zbirnyk, (1), 252–255. [in Ukrainian].
Polit, I. (2003). Obóz odosobnienia w Berezie
Kartuskiej 1934–1939. Toruń: Adam Marszałek [in
Polish].
Posivnych, M. (2010). Voienno-politychna di-
ial'nist' OUN v 1929–1939 rokakh. L'viv: Instytut
ukrainoznavstva im. I. Kryp'iakevycha NAN Ukrainy,
Tsentr doslidzhen' vyzvol'noho rukhu [in Ukrainian].
Pryluts'kyj V.I. (2003). Bereza Kartuz'ka. Entsyk-
lopediia istorii Ukrainy: T. 1. Redkol.: V. A. Smolij
(holova) ta in. NAN Ukrainy. Instytut istorii Ukrainy.
Retrieved from
http://www.history.org.ua/?termin=Bereza_Kartuzka
[in Ukrainian].
Śleszyński, W. (2003). Obóz odosobnienia w Be-
rezie Kartuskiej 1934–1939. Białystok: Dom Wydaw-
niczy Benkowski [in Polish].
Snyder, T. (2012). Peretvorennia natsij. Pol'scha,
Ukraina, Lytva, Bilorus' 1569–1999. Kyiv: Dukh i li-
tera [in Ukrainian].
Wysocki, R. (2007). Komuniści versus
nacjonaliści. Konfrontacja i walka o wpływy
pomiędzy Komunistyczną Partią Ukrainy Zachodniej
a Organizacją Ukraińskich Nacjonalistów w Galicji
Wschodniej i na Wołyniu w latach trzydziestych XX
wieku. Rocznik Chełmski, 11, 177–198. [in Polish].
Zamorski, K. (2011). Dzienniki (1930–1938) /
Oprac. nauk. R. Litwiński, M. Sioma. Warszawa:
LTW [in Polish].
Олег Разиграєв
References
|