Мобілізації військовозобов'язаних під час Першої світової війни (за матеріалами Полтавської губернії)
У статті розглянуто механізм проведення мобілізаційних заходів у 1914-1917 рр. на території Полтавської губернії, визначено їх законодавчу базу. Проаналізовано статистичні показники призовів новобранців у регіоні. Особливу увагу приділено дослідженню ставлення населення Полтавщини до мобілізаційн...
Збережено в:
| Дата: | 2018 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2018
|
| Назва видання: | Краєзнавство |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169513 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Мобілізації військовозобов'язаних під час Першої світової війни (за матеріалами Полтавської губернії) / В. Саранча // Краєзнавство. — 2018. — № 4. — С. 41-52. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-169513 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1695132020-06-16T01:27:49Z Мобілізації військовозобов'язаних під час Першої світової війни (за матеріалами Полтавської губернії) Саранча, В. До 100-річчя завершення Першої світової війни У статті розглянуто механізм проведення мобілізаційних заходів у 1914-1917 рр. на території Полтавської губернії, визначено їх законодавчу базу. Проаналізовано статистичні показники призовів новобранців у регіоні. Особливу увагу приділено дослідженню ставлення населення Полтавщини до мобілізаційних заходів періоду Першої світової війни. During the last decade, scientists have intensified the study of various aspects of the history of the First World War, both at the global and regional levels. At the same time, the mobilization of the male population of the Ukrainian provinces of the Russian Empire in 1914-1917, the mechanism of their conduct, quantitative indicators, the impact on the provincial society, etc., are not often the subject of historical studies. In most of the works of historians, the mobilization measures of the First World War are considered only as the main factor disrupting the economic life of the country. Among regional studies of recent years the only example of Bessarabia province mobilization is examined in details, and the same investigations based on the materials of the provinces of Naddniprianska Ukraine were not conducted. It determines the relevance of this work. In the article the mechanism of carrying mobilization measures out in 1914-1917 on the territory of the Poltava province is considered, their legislative base is determined. The statistical indicators of rewards recruits in the region are analyzed. Particular attention is paid to the study of the attitude of the population of Poltava region to the mobilization measures during the period of the First World War. 2018 Article Мобілізації військовозобов'язаних під час Першої світової війни (за матеріалами Полтавської губернії) / В. Саранча // Краєзнавство. — 2018. — № 4. — С. 41-52. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169513 94 (477.53) (100) «1914/17» : 31 uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
До 100-річчя завершення Першої світової війни До 100-річчя завершення Першої світової війни |
| spellingShingle |
До 100-річчя завершення Першої світової війни До 100-річчя завершення Першої світової війни Саранча, В. Мобілізації військовозобов'язаних під час Першої світової війни (за матеріалами Полтавської губернії) Краєзнавство |
| description |
У статті розглянуто механізм проведення мобілізаційних заходів у 1914-1917 рр. на території
Полтавської губернії, визначено їх законодавчу базу. Проаналізовано статистичні показники призовів
новобранців у регіоні. Особливу увагу приділено дослідженню ставлення населення Полтавщини до
мобілізаційних заходів періоду Першої світової війни. |
| format |
Article |
| author |
Саранча, В. |
| author_facet |
Саранча, В. |
| author_sort |
Саранча, В. |
| title |
Мобілізації військовозобов'язаних під час Першої світової війни (за матеріалами Полтавської губернії) |
| title_short |
Мобілізації військовозобов'язаних під час Першої світової війни (за матеріалами Полтавської губернії) |
| title_full |
Мобілізації військовозобов'язаних під час Першої світової війни (за матеріалами Полтавської губернії) |
| title_fullStr |
Мобілізації військовозобов'язаних під час Першої світової війни (за матеріалами Полтавської губернії) |
| title_full_unstemmed |
Мобілізації військовозобов'язаних під час Першої світової війни (за матеріалами Полтавської губернії) |
| title_sort |
мобілізації військовозобов'язаних під час першої світової війни (за матеріалами полтавської губернії) |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2018 |
| topic_facet |
До 100-річчя завершення Першої світової війни |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169513 |
| citation_txt |
Мобілізації військовозобов'язаних під час Першої світової війни (за матеріалами Полтавської губернії) / В. Саранча // Краєзнавство. — 2018. — № 4. — С. 41-52. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| series |
Краєзнавство |
| work_keys_str_mv |
AT sarančav mobílízacíívíjsʹkovozobovâzanihpídčasperšoísvítovoívíjnizamateríalamipoltavsʹkoíguberníí |
| first_indexed |
2025-07-15T04:20:00Z |
| last_indexed |
2025-07-15T04:20:00Z |
| _version_ |
1837685225528754176 |
| fulltext |
41
УДК 94 (477.53) (100) «1914/17» : 31
Віктор Саранча (м. Кременчук)
Мобілізації військовозобов’язаних
під час Першої світової війни
(за матеріалами Полтавської губернії)
У статті розглянуто механізм проведення мобілізаційних заходів у 1914-1917 рр. на території
Полтавської губернії, визначено їх законодавчу базу. Проаналізовано статистичні показники призовів
новобранців у регіоні. Особливу увагу приділено дослідженню ставлення населення Полтавщини до
мобілізаційних заходів періоду Першої світової війни.
Ключові слова: Полтавська губернія, Перша світова війна, мобілізація, новобранці, запасні чини,
ратники ополчення.
Viktor Sarancha
Mobilization of the persons liable
for military service during the First World War
(on materials of the Poltava province)
During the last decade, scientists have intensified the study of various aspects of the history of the First
World War, both at the global and regional levels. At the same time, the mobilization of the male population of
the Ukrainian provinces of the Russian Empire in 1914-1917, the mechanism of their conduct, quantitative in-
dicators, the impact on the provincial society, etc., are not often the subject of historical studies.
In most of the works of historians, the mobilization measures of the First World War are considered only as
the main factor disrupting the economic life of the country. Among regional studies of recent years the only ex-
ample of Bessarabia province mobilization is examined in details, and the same investigations based on the ma-
terials of the provinces of Naddniprianska Ukraine were not conducted. It determines the relevance of this work.
In the article the mechanism of carrying mobilization measures out in 1914-1917 on the territory of the
Poltava province is considered, their legislative base is determined. The statistical indicators of rewards recruits
in the region are analyzed. Particular attention is paid to the study of the attitude of the population of Poltava
region to the mobilization measures during the period of the First World War.
Key words: Poltava province, World War I, mobilization, recruits, spare ranks, militia militiamen.
Суспільно-політичні події у світі на початку
ХХІ ст. дають підстави говорити про наявність
загрози виникнення нової глобальної війни.
Отже, науковий аналіз воєнної проблематики
може стати підґрунтям для набуття важливого
історичного досвіду. Протягом останнього де-
сятиліття вітчизняні вчені активізували дослід-
ження різноманітних аспектів історії Першої
світової війни, як на глобальному, так і на ре-
гіональних рівнях. У той же час мобілізації
чоловічого населення українських губерній
Російської імперії у 1914-1917 рр. механізм
їх проведення, кількісні показники, вплив на
провінційне суспільство тощо не часто стають
об’єктом історичних студій.
У більшості робіт вітчизняних істориків
мобілізаційні заходи Першої світової війни
розглядаються лише як основний чинник, що
дезорганізував економічне життя країни. Так,
у моно графії О.П. Реєнта і О.В. Сердюка1 наво-
дяться загальноімперські дані щодо кількості
мобілізованих і таблиця коефіцієнтів, які гово-
рять про зменшення чоловічої робочої сили
в сільському господарстві українських губер-
ній. Варто відмітити, що у фундаментальній
двотомній праці «Велика війна 1914-1918 pp. і
1 Реєнт О. П. Перша світова війна і Україна / О.П. Реєнт, О.В. Сердюк. − К.: Генеза, 2004. − С. 156−158.
4 ’2018Віктор Саранча К Р А Є З Н А В С Т В О
42
Україна»2 відсутні окремі нариси, присвячені
проведенню мобілізаційних заходів в україн-
ських губерніях Російської імперії.
Серед регіональних досліджень останніх ро -
ків можна виділити статтю Т.А. Клименко3, у якій
на основі архівних матеріалів розглянуто деякі
аспекти мобілізаційних заходів на Черкащині,
участь населення краю у Першій світовій війні
та її вплив на повсякденне життя. Проведення
мобілізацій чоловічого населення Бессарабської
губернії детально розглянуто у дисертації
І.Є. Татаринова4, яку захищено за спеціальністю
07.00.02 «Всесвітня історія». Подібних дослід-
жень за матеріалами губерній Наддніпрянської
України не проводилося, що зумовлює актуаль-
ність даної статті.
Метою роботи є висвітлення механізму здійс-
нення мобілізаційних заходів у 1914–1917 рр. на
території Полтавської губернії, аналіз їх кількіс-
них показників, а також ставлення до мобіліза-
цій населення регіону.
На початку ХХ ст. збройні сили Російської
імперії складалися із регулярного війська і дер-
жавного ополчення. Державне ополчення скли-
калося лише під час війни і поділялося на два
розряди. Другий розряд призначався виключно
для формування спеціалізованих ополченських
частин, які використовувалися для охорони тилу
і в якості робочої сили, тоді як ратники першого
розряду могли спрямовуватися і на поповнення
бойових підрозділів5.
Напередодні Великої війни термін дійсної
військової служби у піхоті й артилерії (окрім кін-
ної) дорівнював три роки, у інших сухопутних
військах – чотири роки, на флоті – п’ять років,
після проходження якої особа зараховувалася до
запасу. Термін перебування у запасі для піхотин-
ців і артилеристів складав 15 років, для інших
сухопутних військ – 13 років, для моряків –
п’ять років. Особи, термін перебування у запасі
яких закінчувався, перераховувалися до опол-
чення І розряду, у якому вони знаходилися до
досягнення 43-річного віку6.
За задумом законодавців, пільги за сімейним
станом щодо виконання військової повинності
мали захистити дрібні сільські родини від втрати
єдиного працівника. Тому єдиний син у батьків
або єдиний працездатний син чи онук при не-
працездатних батьках отримував пільгу І роз-
ряду, під час призову зараховувався до опол-
чення ІІ розряду і звільнявся від проходження
дійсної служби. Щорічно цією пільгою користу-
валося близько 24% призовників православного
віросповідання, але її дія не поширювалася на
юдейське населення7.
Окрім того, щорічно до ополчення І розряду
зараховувалися близько 25 % осіб з пільгами за
сімейним станом ІІ і ІІІ розряду і призовники за
номером жереба. У той же час до ІІ розряду
ополчення записували осіб, визнаних за станом
здоров’я придатними до нестройової служби у
військовий час8.
Остання перед Великою війною передисло-
кація збройних сил на Полтавщині відбулася у
1906 р. Її наслідком стало розташування усіх
військових частин на території губернії у межах
двох гарнізонів – Полтавського і Кременчуць-
кого. Напередодні війни у губернському центрі
дислокувалися штаб і перша бригада 9 піхотної
дивізії (далі – ПД) у складі 33 Севського і
34 Єлецького піхотних полків, 9 артилерійська
бригада, місцева бригада і конвойна команда9.
2 Велика війна 1914-1918 рр. і Україна / Інститут історії України НАН України. − К.: ТОВ «Видавництво
«Кліо», 2013. − 784 с.
3 Черкащина в роки Першої світової війни / Т. А. Клименко // Архіви України. − 2014. − № 4−5. −
С. 5−23.
4 Татаринов І. Є. Мобілізація людських та матеріальних ресурсів Бессарабської губернії під час Першої
світової війни: дис. ... канд.. іст. наук: 07.00.02 / І. Є. Татаринов. – Ізмаїл, 2016. – 238 c.
5 Устав о воинской повинности. – М.: Типография п/ф «Ломоносов», 1914. – С. 23, 442, 443.
6 Там само. – С. 32, 33.
7 Головин Н.Н. Россия в Первой мировой войне / Н. Головин. – М.: Вече, 2006. – С. 40.
8 Устав о воинской повинности. – М.: Типография п/ф «Ломоносов», 1914. – С. 443.
9 Памятная книжка Полтавской губернии на 1914 год. − Полтава: Типография Губернского правления,
1914. – С. 21–24.
Мобілізації військовозобов’язаних під час Першої світової війни
(за матеріалами Полтавської губернії)
43
Незважаючи на те, що територіально Кре-
менчуцький гарнізон входив до КВО, окремі
його установи підпорядковувалася команду-
ванню Одеського військового округу (далі –
ОдВО). На початку 1914 р. до Кременчуцького
гарнізону входили друга бригада 9 ПД
(35 Брянський і 36 Орловський піхотні полки),
місцева артилерійська команда, артилерій-
ський склад ОдВО, інтендантський речовий
склад ОдВО, військовий млин, Одесько-Кре-
менчуцький продовольчий магазин ОдВО і
конвойна команда10.
Організація і проведення мобілізаційних за-
ходів здійснювалися установами, підпорядкова-
ними Міністерству внутрішніх справ (далі –
МВС) і Військовому міністерству на централь-
ному і місцевому рівнях. Так, на центральному
рівні мобілізація запасних чинів і ратників опол-
чення покладалася на мобілізаційний відділ
Головного Управління Генштабу і штаби вій-
ськових округів, а призови новобранців – на
Управління з військової повинності МВС. Про-
ведення відповідних заходів на Полтавщині по-
кладалося на Управління Полтавської місцевої
бригади і повітових військових начальників;
губернське і повітові з військової повинності
присутствія (далі – ВПП)11.
Негативний досвід російсько-японської
війни і економічна доцільність змусила імпера-
торський уряд у 1910 р. відмовитися від ексте-
риторіального принципу комплектування армії
та від резервних військових частин. За новими
мобілізаційними планами частини другої черги
формувалися за рахунок призваних запасних і
«прихованого кадру» – 19 офіцерів, військового
чиновника, 262 солдатів і унтер-офіцерів, які
несли службу у першочергових частинах.
Зміна дислокації частин 9 піхотної дивізії піс -
ля російсько-японської війни викликала необхід-
ність переробки полкових мобілізаційних планів.
Цією кропіткою роботою протягом 1907 р. зай-
мався поручик 36 Орловського полку Рудольф Бан -
герскіс12, Міністр оборони Латвії у 1926–1928 рр.
Останнім днем «довгого ХІХ століття» стало
14 липня 1914 р., а вже за добу Австро-Угорщина
оголошує війну Сербії, таким чином розпочався
відлік нової епохи. Реакція офіційного Санкт-Пе-
тербургу була миттєвою – 16 липня 1914 р. Ми-
кола ІІ підписує указ «Про приведення до вій-
ськового стану частини армії і флоту». Протягом
наступних п’яти днів імператор видає укази
«Про призов нижніх чинів запасу армії і флоту в
губерніях, областях і повітах Європейської і Азі-
атської Росії» (18.07.1914 р.) і «Про призов на
дійсну службу ратників І-го розряду в деяких
місцевостях імперії» (21.07.1914 р.). Дія цих ука-
зів поширювалася на більшість українських зе-
мель у складі Російської імперії, у тому числі на
усі повіти Полтавської губернії13.
Першим днем загальної мобілізації у Росій-
ській імперії стало 18 липня 1914 р. Загалом по
імперії ставлення до мобілізаційних заходів но-
сило достатньо суперечливий характер. За офі-
ційними даними під час липневої загальної мо-
білізації до управлінь військових начальників
з’явилося 96% запасних, що на 15% перевищило
заплановану кількість. У цей період до збройних
сил Російської імперії мобілізували 3 115 000
осіб у віці від 25 до 39 років14.
У той же час у деяких великоросійських і
українських губерніях відбулися заворушення
серед мобілізованих і виступи робітників і
селян, які радянськими істориками трактувалися
як однозначно антивоєнні15.
10 Там само. – С. 222–225.
11 Устав о воинской повинности. – М.: Типография п/ф «Ломоносов», 1914. – С. 175‒207.
12 Bangerskis R. Mana mūža atmiņas 1. grām. / R. Bangerskis. – Kopenhāgena: «Imanta», 1958. – Р. 232,
233, 234.
13 Авербах О.И. Законодательные акты вызванные войною 1914–1916 гг.: законы, манифесты, рескрипты,
указы, положения Совета Министров, военного и адмиралтейств-советов: распоряжения и постановления
министров и др. Т.1. Издание 2-е / О. И. Авербах. – Пг.: Труд, 1916 – С. 40–42.
14 Россия в мировой войне 1914–1918 (в цифрах). – М.: Центральное статистическое управление,
1925. – С. 17.
15 Кошик О.К. Антивоєнні виступи робітників і селян України на початку Першої світової війни /
О. К. Кошик // Український історичний журнал. – 1959. – № 3. – С. 63–65.
Неупереджений аналіз джерел дає можли-
вість стверджувати, що більшість подібних вис-
тупів пов’язані з погромами винних крамниць,
зачинених місцевою владою на час мобілізації,
а страйки у містах мали переважно економічний
характер. Часто ініціаторами погромів були за-
пасні чини, які пам’ятали мобілізації 1904 р., під
час яких вживання алкоголю вважалося складо-
вою ритуалу проводів вояка на російсько-япон-
ську війну.
На українських землях сутички робітників
з поліцією відбулися у Харкові, промислових
центрах Катеринославщини, на Донбасі. На
Волині, Поділлі, Київщині, Харківщині і Кате-
ринославщині спостерігалися заворушення
серед селян і мобілізованих, які інколи супро-
воджувалися протистоянням з поліцією і вій-
ськами. У Полтавській губернії у цей період
офіційно зафіксовано лише окремі факти анти-
воєнних висловлювань у селі Соколовій Балці
Костянтиноградського повіту і на хуторі Півні
на Миргородщині16.
За рахунок мобілізованих збільшувався штат -
ний склад першочергових військових частин,
зокрема, піхотного полка з 1 873 до 3 267 осіб і
формувалися дивізії другої черги. За мобіліза-
ційним розписом 1910 р. мобілізовані у липні
1914 р. мешканці Полтавщини потрапляли до
військових частин армій Південно-Західного
фронту (далі – ПЗФ). На базі «полтавської» 9 ПД
сформували 60 ПД у складі 237 Гайворонського,
238 Ветлузького, 239 Костянтиноградського і
240 Ваврського піхотних полків і 60 артилерій-
ської бригади. Значна кількість мобілізованих
полтавців потрапила до цих дивізій Х армій-
ського корпусу (далі – АК), який на початку
війни входив до 3-ї армії ПЗФ17.
Серед інших військових з’єднань, у яких
несли службу на початку війни мобілізовані на
Полтавщині вояки, варто виділити: ІХ АК, ХІ АК
(41 Селенгінський, 42 Якутський, 43 Охотський
і 44 Камчатський піхотні полки), ХХІ АК (129
Бессарабський, 130 Херсонський, 131 Тирас-
польський, 132 Бендерський піхотні полки)
3 армії ПЗФ; Гренадерський і ХІV АК 4 армії
ПЗФ; ХХV АК (277 Переяславський, 278 Кром-
ський, 279 Лохвицький, 280 Сурський піхотні
полки) 5 армії ПЗФ; ХVІ, ХVІІІ, ХІІ і ХХІV АК
8 армії ПЗФ18.
Майже одночасно із мобілізацією запасних,
22.07.1914 р. розпочалися призови ратників
ополчення І розряду, за підсумками яких у Росії
призвали 800 000 осіб. З мобілізованих у губер-
нії ратників протягом війни сформували
420, 421, 429, 430, 435, 436, 664 і 680 Полтавські
дружини державного ополчення і робочі роти.
У 1915 р. частину штату 430 Полтавської пішої
дружини державного ополчення спрямували на
формування 451 піхотного Пирятинського полку
113-ї піхотної дивізії (3-я черга)19.
З початку липня 1914 р. на Полтавщині
вимальовуються негативні тенденції щодо ор-
ганізації мобілізаційних заходів. Наслідком
формального ставлення до обліку військовозо-
бов’язаних стало спотворення даних щодо мо-
білізаційних ресурсів регіону. Окрім того, дії
окремих повітових ВПП під час призову носили
ознаки некомпетентності та заангажованості, що
у підсумку призвело до фактичного невиконання
плану призову ратників.
На відповідному рівні провели призов у По-
лтавському повіті, де з 2 276 ратників І розряду
мобілізували 954 особи, визнано непридатними
до служби – 170 осіб (7,5%), відправлено до
дому за непотрібністю – 1 152 особи (50,6%)20.
Під час липневих мобілізацій 1914 р. з Прилуць-
кого повіту призвано близько 6 000 осіб, з Лох-
вицького повіту – 2 986 запасних і ратників.
У той же час у Лубнах з 594 ратників забра-
кували 587 осіб (98,8%), у Пирятині – з 760
4 ’2018Віктор Саранча К Р А Є З Н А В С Т В О
44
16 Там само. – С. 68.
17 Звегинцев В.В. Русская армия, 1914 г.: подробная дислокация: формирования, 1914-1917: регалии и
отличия / В.В. Звегинцев. – Париж, 1959. – С. 12.
18 Державний архів Полтавської області (далі – Держархів Полтавської обл.), ф. 977, оп. 1, спр. 48,
арк. 5–843.
19 Звегинцев В.В. Русская армия, 1914 г.: подробная дислокация: формирования, 1914-1917: регалии и
отличия / В.В. Звегинцев. – Париж, 1959. – С. 48.
20 Держархів Полтавської обл., ф. 977, оп. 1, спр. 51, арк. 31.
оглянутих осіб непридатними до служби ви-
знали більше 600 ратників (79 %). Подібна ж
ситуація склалася у Гадяцькому, Зіньківському,
Золотоніському, Переяславському, Роменському
і Хорольському повітах. Військове керівництво
губернії пов’язало високий відсоток непридат-
них до служби осіб з низькою кваліфікацією
призовних комісій і бажанням частки населення
ухилитися від призову. 28 липня 1914 р. до гу-
бернського ВПП викликали на повторний огляд
13 ратників і запасних, а протягом серпня-ве-
ресня 1914 р. ще близько 100 осіб з різних пові-
тів Полтавщини21.
На початку серпня спеціальна комісія на
чолі з віце-губернатором Я. Гололобовим здійс-
нила повторні огляди ратників ополчення у
Лубенському і Пирятинському повітах. 13 сер-
пня 1914 р. у Лубнах оглянуто 596 ратників, з
яких визнали придатними до військової служби
214 осіб, непридатними – 302 особи (50,6%), не
з’явилося на комісію – 80 осіб. На повторний
огляд у Пирятині з’явилося 897 ратників, з яких
призвано на службу – 357 осіб, визнано непри-
датними – 454 осіб (50,6%), не з’явилося –
86 осіб22.
Комплектування Російської імператорської
армії і флоту рядовим складом у мирний час від-
бувалося за рахунок щорічних призовів новоб-
ранців. Статут про військову повинність (далі –
СпВП) встановлював терміни призовної кампа-
нії і вік новобранців, але його стаття 14 визна-
чала можливість під час війни проведення при-
зову новобранців раніше термінів, означених
для мирного часу23.
Дії повітових ВПП щодо призову регламен-
тувалися СпВП, а оперативне керівництво здійс-
нювалося через директиви Управління у справах
військової повинності МВС і губернатора. До
початку березня повітові ВПП і волосні прав-
ління готували приватні призовні списки, які ви-
вішувалися на два тижні у приміщеннях присут-
ствій для ознайомлення і виправлення ймовір-
них помилок.
Приватні призовні списки були підставою
для складання загальних дільничних призовних
списків, які до кінця квітня передавалися По-
лтавському губернському ВПП. Окрім них пові-
тові присутствія передавали додаткові призовні
списки. До списку А вносилися особи, які у свій
час ухилялися від приписки і призову, тому по-
збавляються права на кидання жеребу, а у списку
Б перелічувалися призовники, що втратили
право на відстрочку24.
Задля уникнення позаштатних ситуацій
МВС заборонило продаж алкогольних напоїв на
маршрутах прямування новобранців 1914 р. до
місця служби. У низці циркулярів МВС до По-
лтавського губернського ВПП особлива увага
приділялася координації дій повітових присут-
ствій з поліцейськими установами щодо розшуку
осіб, які ухиляються від призову. Категорично за-
боронялося засвідчення дипломатичними служ-
бами підписів лікарів-іноземців на довідках про
стан здоров’я призовників і приймання подібних
документів призовними комісіями25.
У ставленні до осіб юдейського віроспові-
дання військове законодавство і підзаконні акти
носили яскраво виражений дискримінаційний
характер. Юдеї не мали права скористатися піль-
гою І розряду за сімейним станом, а за неявку до
призовної дільниці сім’я новобранця мала спла-
тити штраф у розмірі 300 крб. Військові присут-
ствія вимагали від призовників-юдеїв документів,
що засвідчують особу виключно з фотокарткою
і сургучевою печаткою26. Лише з початком війни
євреїв-лікарів, «за умови повної впевненості у їх
сумлінності», стали допускати до огляду новоб-
ранців-неюдеїв27.
З середини вересня місцеві установи розпо-
чали активну підготовку до призовної кампанії
Мобілізації військовозобов’язаних під час Першої світової війни
(за матеріалами Полтавської губернії)
45
21 Там само, спр. 47, арк. 521, 521 зв.
22 Там само, арк. 522, 523.
23 Устав о воинской повинности. – М.: Типография п/ф «Ломоносов», 1914. – С. 30.
24 Там само. – С. 290–333.
25 Держархів Полтавської обл., ф. 977, оп. 1, спр. 45, арк. 24, 28, 71, 76 зв.
26 Там само, арк. 75.
27 Там само, арк. 251, 523.
1914 р. Під час липневих мобілізацій у Кремен-
чуці відкрилося друге повітове ВПП, розсила-
лися повістки новобранцям і попередження про
наслідки ухилення від служби для юдеїв. В умо-
вах військового часу вносяться зміни до СпВП
щодо організації призову новобранців у 1914 р.:
відміняються кидання жеребу і відстрочки сту-
дентам, які навчаються за кордоном, визнача-
ються нові умови проходження служби вчите-
лями, однорічниками тощо. Остаточний термін
зарахування на військову службу переносився з
15 лютого 1915 р. на 1 квітня 1915 р.28
Остаточне рішення щодо придатності особи
до військової служби приймалося на підставі ме-
дичного огляду. У своїй роботі призовні комісії
керувалися, зокрема «Переліком хвороб і тілес-
них вад…». Наявність хвороби, віднесеної до
літери А «Переліку», звільняло від військової
служби, а за літерою Б призовник міг признача-
тися на нестройові посади. Новобранці, зріст
яких був нижче 153,4 см, звільнялися від призову
на військову службу. Варто відмітити, що серед-
ній зріст призовників Полтавської губернії у
1912 р. сягав 169,7 см, тоді як відповідний за-
гальноімперський показник становив 167,3 см 29.
Під час призовної кампанії 1914 р. на По-
лтавщині оглянули 30 119 осіб, або 83,5% від за-
гальної кількості молодих людей, внесених до
призовних списків. Придатними до військової
служби визнали 20 786 осіб (69,01%), отримали
відстрочки у зв’язку з хворобами – 4 110 осіб
(12,5%), визнано непридатними до служби –
3 515 осіб (11,7%). Усього по Російській імперії
у черговий призов 1914 р. прийнято на службу
700 000 осіб, частка Полтавської губернії склала
2,91%30, 31.
У цей період огляд пройшли 1 555 новоб-
ранців-юдеїв, на 5,71% більше ніж їх було вне-
сено до призовних списків. За підсумками огля -
ду визнано непридатними до військової служ би
234 особи (15,05%), отримало відстрочки у
зв’язку з хворобами – 24,12%, а частка юдеїв
у контингенті призваних до армії склала 3,03%,
що майже відповідає їх частці серед населення
Полтавщини.
Починаючи з призовної кампанії 1914 р.,
мобілізації новобранців набули перманентного
характеру. 24 жовтня 1914 р. у Кременчуці від-
бувся черговий призов, тоді як у цей же день у
губернському ВПП розпочався повторний огляд
новобранців, визнаних непридатними до вій-
ськової служби після прибуття на збірні пункти.
Внаслідок додаткових дій губернського і повіто-
вих присутствій у жовтні-грудні 1914 р. до вій-
ська спрямували 869 осіб. Більше 40% новоб-
ранців після проходження повторного огляду
при губернському ВПП визнали придатними
до військової служби, а 82 скарги батьків при-
зовників на суб’єктивно проведений медичний
огляд відхилили32.
Відлуння столичного загальноімперського
патріотизму знайшло відгомін і серед молоді По-
лтавщини. У перші місяці війни він охоплює ін-
телігентські кола: вчителів, студентів, учнів
старших класів гімназій і реальних училищ. Під
час липневих мобілізацій 40 молодих людей з
Кременчука виявили бажання піти на фронт
добровольцями. У цей період кременчужанин-
єврей Фрейденберг, студент університету міста
Льєж, з початком війни добровільно вступив до
бельгійської армії і в одному з боїв отримав по-
ранення у голову 33.
Учитель-доброволець з Кременчуцького Олек -
сандрівського реального училища М. Петров-
ський відзначився в бою 10.11.08.1914 р. під
Новою Олександрією34. У той же час учень
4 ’2018Віктор Саранча К Р А Є З Н А В С Т В О
46
28 Авербах О И. Законодательные акты вызванные войною 1914–1916 гг.: законы, манифесты, рескрипты,
указы, положения Совета Министров, военного и адмиралтейств-советов: распоряжения и постановления
министров и др. Т.1. Издание 2-е / О. И. Авербах. – Пг.: Труд, 1916 – С. 266–270.
29 Статистичний справошник по Полтавській губернії на 1918-19 рр. – Полтава: Друкарня Т-ва Печатного
діла, 1919. – С. 19.
30 Держархів Полтавської обл., ф. 977, оп. 1, спр. 50, арк. 174–177 зв., 220 зв., 221.
31 Головин Н.Н. Россия в Первой мировой войне / Н. Головин. – М.: Вече, 2006. – С. 94.
32 Держархів Полтавської обл., ф. 977, оп. 1, спр. 47, арк. 713–1096 зв.
33 «Приднепровский голос». – Кременчуг. №№ 674, 732, 1914 г.
34 Там само. ‒ № 737, 1914 г.
VІ кла су цього ж навчального закладу А. Хри-
сонопуло добровільно вступив до Кавказької
армії, брав участь у боях за Саракамиш, отримав
поранення у голову і з відмороженими ногами
був доставлений до шпиталю у м. Єйськ35.
Під час призовів новобранців у 1914–1915 рр.
спостерігалося зростання кількості бажаючих
вступити на військову службу на правах «охот-
ника» (добровільно): з 1% від загальної кількості
мобілізованих у 1914 р. до 1,5% у достроковий
призов 1916 р. Слід зазначити, що вступ до вій-
ська на добровільних засадах під час Великої
війни у Полтавській губернії мав чітко вираже-
ний регіональний характер. Найвищі абсолютні
і відносні (кількість охотників на 1 000 населен -
ня) показники щодо волонтерства спо сте ріга -
лися у Хорольському (0,30‰), Мирго родському
(0,27‰), Кобеляцькому (0,20‰) і Зіньківському
(0,19‰) повітах – регіонах з найбільшою кон-
центрацією козацького населення36, 37, 38.
У цей же період зменшується кількість осіб,
що бажали вступити до лав армії на правах од-
норічника – з 87 осіб у 1914 р. до семи осіб у
призов 1916 р. Скористатися цим правом могли
особи з вищою або середньою освітою, бажаючі
вступити на військову службу рядовим, з пра-
вом складання іспиту на офіцерський чин.
Спрощене отримання офіцерського чину одно-
річнику давало трьохмісячне навчання у школі
прапорщиків, які масово відкривалися під час
Великої війни.
Дія указу Миколи ІІ «Про поповнення дея-
ких частин Державного ополчення і запасного
війська» від 17.09.1914 р. не розповсюджувалася
на Полтавщину, де цей контингент мобілізували
у липні місяці. Натомість задля уникнення кри-
тичної ситуації під час наступного призову гу-
бернатор у циркулярі від 31.10.1914 р. вимагав
від повітових ВПП надати звіти щодо кількості
ратників І розряду, які не проходили військову
службу (класи 1907–1913 рр.)39.
Відповідно до імператорських указів від
07.11.1914 р. і 24.12.1914 р. «Про призов ратни-
ків ополчення І розряду» в губернії мобілізували
осіб, зарахованих до І розряду ополчення у
1903–1913 рр. (вік 22-26 років) і 1902–1914 рр.
(22-34 роки). Проведений на початку листопада
попередній облік дав можливість внести корек-
тиви щодо складу цього контингенту. Зокрема,
24 листопада 1914 р. у Кременчуці призивалися
ратники І розряду класу 1907–1911 рр. і добро-
вольці, а 02.01.1915 р. – клас 1902–1906 рр.
Всього під час мобілізацій 12.11.1914 р.,
20.11.1914 р. і 02.01.1915 р. в Російській імперії
призвали 680 000 осіб.
Підготовчі дії щодо дострокового призову у
1915 р. регламентувалися циркуляром МВС від
19.09.1914 р. Відповідно до нього губернатор
О. Багговут зобов’язав підготувати до 01.11.1914 р.
метричні виписи на новобранців 1915 р. і пере-
дати їх до волосних управлінь і повітових ВПП
до 15.12.1914 р.40
Іменним височайшим указом від 24.12.1914 р.
«Про проведення у 1915 році позачергового при-
зову новобранців» визначалися терміни призову:
з 15.01.1915 р. до 15.02.1915 р. і остаточна дата
зарахування на службу – 01.11.1915 р. Під дію
указу підпадали молоді люди 1894 р. народ-
ження, та особи які втратили право на від-
строчку від призову. Зберігалися пільги І роз-
ряду за сімейним станом, відстрочки учням,
студентам і робітникам підприємств, що працю-
ють на оборону.
У достроковий призов 1915 р. на Полтав-
щині оглянули 26 679 осіб – 75,5% від загальної
кількості призовників, зараховано на службу –
16 999 осіб (63,7%), визнано непридатними –
2 964 особи (28,05%), отримали відстрочки у
зв’язку з хворобою – 4 772 особи (16,4%). Серед
призовників-юдеїв оглянуто 96,8% від числа зі
списків, відстрочки – 16,4%, визнано непридат-
ними – 28,05%, частка євреїв у контингенті,
Мобілізації військовозобов’язаних під час Першої світової війни
(за матеріалами Полтавської губернії)
47
35 Там само. ‒ № 817, 1915 г.
36 Держархів Полтавської обл., ф. 977, оп. 1, спр. 50, арк. 174–177 зв., 220 зв., 221.
37 Там само, спр. 54.
38 Там само, спр. 55, арк. 46 зв., 47.
39 Держархів Полтавської обл., ф. 977, оп. 1, спр. 51, арк. 2.
40 Там само, спр. 46, арк. 1.
призваному на Полтавщині – 2,53%41. Усього за
достроковий призов 1915 р. в імперії прийняли
на службу 673 335 новобранців, частка Полтав-
щини склала 2,53%42, 43.
На виконання телеграми МВС № 4251 від
03.02.1915 р. губернатор зобов’язав визначені
СпВП установи терміново підготувати і опри-
люднити списки новобранців дострокового при-
зову 1916 р.44 У зв’язку з напруженим графіком
роботи у шпиталях місця військових лікарів у
повітових призовних комісіях зайняли земські
лікарі. У той же час у зв’язку з мобілізацією із
складу комісії вивели Роменського повітового лі-
каря В. Лучника, тоді як його колега з Кремен-
чуцької земської лікарні Ф. Сакович був заміне-
ний з огляду на перевантаження за основним
місцем роботи45.
У цей призов до дільниць на Полтавщині
викликалися особи 1895 р. народження (19-20
років) і особи старшого віку, що втратили
право на відстрочку. Графік роботи призовних
дільниць визначався індивідуально, в період
з 15.05.–22.06.1915 р., а сам огляд новобранців
здійснювався з 800 до 1900. Після медичного
огляду придатні до служби новобранці від-
правлялися у короткотермінову відпустку,
після якої вони мали з’явитися до збірного
пункту46.
Як і під час попередніх двох призовів не
проводилося кидання жеребу, від призову звіль-
нялися особи, які вступили до лав англійської,
французької, сербської і чорногорської армій,
надавалися відстрочки шахтарям, телеграфістам
і працівникам оборонних підприємств. У зв’язку
з частим коригуванням переліку таких підпри-
ємств губернське ВПП кожну відстрочку нада-
вало персонально. Зокрема, у цей призов їх
надали уродженцям Полтавщини, які працю-
вали на Сестрорецькому і Тульському збройних
заводах, майстрам Брянського заводу, робітни-
кам Київської авіаційно-автомобільної майс-
терні тощо47.
Під час дострокового призову 1916 р. у По-
лтавській губернії на дільниці з’явилося 22 322
особи (62,5% від чисельності за списками), ви-
знано придатними до військової служби – 15 423
особи (69,1%), отримали відстрочки по хворобі –
3 663 особи (15,05%), визнано непридатними –
2 198 осіб (8,8%), частка юдеїв у контингенті
призваних до армії – 2,78%. Всього у Росії у цей
призов мобілізували 623 000 осіб, а частка
Полтавщини склала 2,44%48.
Під час липневих мобілізацій 1914 р. до лав
збройних сил потрапив фактично весь контин-
гент, який мав досвід військової служби. Но-
вобранці і певна частина ратників ополчення
І розряду спрямовувалися до запасних полків,
де після 4-6 місячного навчання вони у складі
маршових рот відправлялися до бойових час-
тин. На поповнення ополченських частин до
середини 1915 р. провели шість мобілізацій
ратників І розряду, які вичерпали резерви цієї
категорії.
З огляду на цей факт у Раді Міністрів пору-
шується питання щодо мобілізації ратників
ІІ розряду – останньої робочої сили, яка зали-
шилася на селі. Орієнтовною датою мобілізації
цього контингенту військовозобов’язаних ви-
значалося 15.07.1915 р., але внаслідок законо-
давчої неузгодженості питання вирішили про-
вести у серпні ще один достроковий призов
новобранців.
Достроковий призов 1917 р. проводився від-
повідно до указу Миколи ІІ від 10 липня 1915 р.
на принципово нових, «мобілізаційних» засадах.
Дії щодо призову, як і під час мобілізацій запасних
чинів і ратників здійснювалися повітовими вій-
ськовими начальниками, за участю поліцейських
4 ’2018Віктор Саранча К Р А Є З Н А В С Т В О
48
41 Там само, спр. 54, арк. 43 зв., 44.
42 Там само, арк. 43 зв., 44.
43 Головин Н.Н. Россия в Первой мировой войне / Н. Головин. – М.: Вече, 2006. – С. 94.
44 Держархів Полтавської обл., ф. 977, оп. 1, спр. 52, арк. 1.
45 Там само, арк. 41 зв., 42, 45, 48, 49.
46 Там само, арк. 105.
47 Там само, арк. 118–156.
48 Держархів Полтавської обл., ф. 977, оп. 1, спр. 55, арк. 46 зв., 47.
підрозділів. Скасовувалися будь-які пільги і від-
строчки за винятком шахтарів, телеграфістів і
працівників оборонних підприємств49.
Першим днем призова оголошувалося 07.08.
1915 р., коли до управлінь повітових військових
начальників мали з’явитися особи 1896 р. народ-
ження і старшого віку, окрім тяжкохворих, за-
арештованих по суду або слідству і таких, що
мали право на відстрочку у зв’язку з отримуван-
ням освіти50.
Внаслідок оперативного прийняття урядом
рішення про проведення призову 1917 р. фак-
тично нівелювалася встановлена СпВП процедура
дій присутствій і інших установ щодо складання
метричних виписів, формування і перевірки при-
ватних призовних списків тощо. Натомість цир-
куляром МВС № 74 від 13.07.1915 р. запроваджу-
валися призовні списки спеціальної фор ми і
визначалася важливість ефективного інформацій-
ного супроводу кампанії. У підготовчий період гу-
бернське ВПП складало наряди воякам 26 і 27 за-
пасних батальйонів для супроводу новобранців до
місця служби, визначило списки земських лікарів,
які мали працювати у медичних комісіях тощо51.
За нових умов у позачерговий призов 1917 р.
до війська мобілізували 22 616 полтавчан, що
склало 73,43% від загальної кількості осіб, які
з’явилися до управлінь повітових військових на-
чальників. Всього у серпні 1915 р. по імперії при-
звали 932 000 новобранців, а частка Полтавщини
у даному контингенті склала 2,43%. Окрім новоб-
ранців у серпні 1915 р. по країні мобілізували
300 000 ратників І розряду класу 1898–1916 рр.,
віком 20-38 років52.
На відміну від липневих мобілізацій запасних
і ратників призови новобранців 1914–1915 рр.
відбулися без серйозних зволікань. Полтавський
губернатор О. Багговут зазначав, що «призов й
відправлення до військових частин новобранців
відбулися зовнішньо спокійно. Призовники з’яв-
лялися охоче. Ніяких помилкових чуток не було.
Настрій населення Полтавської губернії поки
сприятливий і скрізь дуже патріотичний»53.
Нестача людських ресурсів, викликана ка-
тастрофічними втратами під час наступальних
кампаній 1914 р. і «Великого відступу» весни-
літа 1915 р. змусила імператорський уряд не
тільки провести три позачергових призови
новобранців, але й все-таки піти на вкрай не-
популярний і соціально ризикований крок – мо-
білізацію ратників ополчення ІІ розряду. Висо-
чайший маніфест «Про скликання державного
ополчення другого розряду» був підписаний
Миколою ІІ 31.08.1915 р.54, а вже 05.09.1915 р.
почалася мобілізація молодших класів даної ка-
тегорії (1912–1916 рр.), під час якої у країні при-
звали 925 000 осіб. Внаслідок наступної мобілі-
зації ратників ІІ розряду класів 1910–1911 рр. у
Російській імперії призвали 400 000 осіб у віці
25-26 років55.
Під час пошуку мобілізаційних резервів
МВС йде на зниження критеріїв щодо придат-
ності чоловічого населення до військової слу -
жби. Розпорядженням міністра внутрішніх
справ від 30.10.1915 р. затверджуються зміни
до Настанов щодо медичного огляду осіб, які
призиваються до війська і нова редакція Пере-
ліку хвороб і ушкоджень (Літера А). Окрім
того, скасовувався Перелік хвороб (літера Б) і
до армії мали зараховувати осіб з відсутньою
вушною раковиною, «заячою губою», плоскос-
топістю тощо56.
Мобілізації військовозобов’язаних під час Першої світової війни
(за матеріалами Полтавської губернії)
49
49 Там само, спр. 56, арк. 1–5.
59 Там само, арк. 14.
51 Там само, арк. 19–21, 25.
52 Там само, арк. 98.
53 Там само, ф. 83, оп. 1, спр. 144, арк. 37.
54 Авербах Е И. Законодательные акты вызванные войною 1914–1916 гг.: законы, манифесты, рескрипты,
указы, положения Совета Министров, военного и адмиралтейств-советов: распоряжения и постановления
министров и др. Т. 3 / Е. И. Авербах – Пг.: Труд, 1916 – С. 8.
55 Россия в мировой войне 1914–1918 (в цифрах). – М.: Центральное статистическое управление, 1925. – С. 17.
56 Авербах Е.И. Законодательные акты вызванные войною 1914–1916 гг.: законы, манифесты, рескрипты,
указы, положения Совета Министров, военного и адмиралтейств-советов: распоряжения и постановления
министров и др. Т. 3 / Е.И. Авербах – Пг.: Труд, 1916 – С. 268–282.
Спеціальним положенням Ради Міністрів,
затверджене Миколою ІІ 17.01.1916 р. зі 153,4 см
до 148,9 см знижувався мінімальний зріст
новобранця для зарахування на військову
службу. Усі ці новації мали застосовуватися під
час майбутніх мобілізаційних заходів, а також
під час проведення ініційованої Радою Мініс-
трів кампанії з повторного огляду «білобілет-
ників»57.
Відповідно до Положення, затвердженого
імператором 18.11.1915 р. з січня 1916 р. при
губернському ВПП почала діяти спеціальна ко-
місія з повторного огляду призовників, запас-
них і ратників класів 1910–1916 рр., визнаних
непридатними до військової служби. У межах
своєї компетенції комісія викликала на повтор-
ний огляд означені у Положенні категорії осіб,
визначала їх придатність або відправляла на
випробування до медичних закладів. Незаба-
ром такі ж комісії стали функціонувати і при
усіх повітових присутствіях з військової по-
винності.
Окрім того, у цей час губернське ВПП на-
кладало штрафи за неявку на юдеїв-новобранців,
перевіряло заяви щодо неправильного звіль-
нення від призову під час мобілізацій 1914–
1915 рр., розглядало скарги щодо ненадання
пільг і відстрочок або неправильне нарахування
пенсій58.
Заяви щодо неправильного звільнення від
призову надходили до спеціальної комісії при
губернському ВПП від приватних осіб з різних
міст і сіл губернії. Певна частка даних заяв були
анонімними, фігурантами в них виступали як
призовники-євреї, так і православне населення,
в першу чергу козаки і селяни. Значна кількість
звернень містила повідомлення про ухилення
від призову односельця або 2-3 синів з різних
родин, але зустрічалися заяви, до яких додава-
лися великі списки осіб59.
Зокрема, В. Литкіна з Лохвицького повіту
повідомила комісію про неправильний огляд
20 осіб, таку ж кількість односельців поіменно
перераховано у повідомленні М. Покотило із
Зіньківського повіту. Інформацію про непра-
вильний огляд 25 осіб з Пирятинського і При-
луцького повітів надав у своїй заяві Т. Рубан.
Подібне явище пояснюється особливим психо-
ментальним розумінням населенням Полтав-
щини соціальної справедливості щодо розпо-
ділу тягаря військової служби. У той же час
подібні заяви могли служити знаряддям для
зведення рахунків на ґрунті особистої ворож-
нечі60.
Період найбільш активної роботи комісії
при губернському ВПП припадає на перше пів-
річчя 1916 р., коли на повторний огляд викли-
кали 312 осіб, з яких 100 (32,05%) визнали при-
датними до військової служби, а 87 осіб (28%)
направили на випробування до медичних закла-
дів. У межах країни наслідки кампанії з повтор-
ного огляду «білобілетників» були достатньо ва-
гомими – протягом 1916 р. на військову службу
відправилося 200 000 осіб61.
У лютому 1916 р. відбувся черговий призов
ратників ІІ розряду класів 1908–1909 рр., а
28 березня 1916 р. стало першим днем мобілі-
зації класу 1906–1907 рр. і ратників І розряду
класу 1897–1916 рр. (вік 21-40 років). Окрім
того до призовних дільниць викликалися рат-
ники ІІ розряду, яких залишили у ополченні у
1910–1916 рр. і визнані непридатними за стат-
тями 37, 54 і 85 літери А. Загалом за лютий-бе-
резень 1916 р. призвали 705 000 військовозо-
бов’язаних62.
Іменний височайший указ про призов на вій-
ськову службу молодих людей 1897 р. народ-
ження Микола ІІ підписав 20.11.1915 р. Призов
відбувався на дещо інших засадах, ніж поперед-
ній. Зокрема, новобранці, які мали пільгу за
4 ’2018Віктор Саранча К Р А Є З Н А В С Т В О
50
57 Там само. – С. 268–282.
58 Держархів Полтавської обл., ф. 977, оп. 1, спр. 58, арк. 1–4, 41–90, 288–293.
59 Там само, арк. 1–4, 41–90, 288–293.
60 Там само, арк. 98–126, 178–196.
61 Россия в мировой войне 1914–1918 (в цифрах). – М.: Центральное статистическое управление, 1925. –
С. 17.
62 Там само.
сімейним станом І розряду, призивалися як рат-
ники ІІ розряду до ополченських частин63.
Достроковий призов новобранців 1918 року
розпочався 15.05.1916 р., а вже 20.05.1916 р. на
збірному пункті в управлінні Кременчуцького
повітового військового начальника молоде по-
повнення прийняло присягу і відправилося до
місця подальшої служби. В цілому по Російській
імперії в цей призов мобілізували 908 000 новоб-
ранців64.
У серпні-жовтні 1916 р. мобілізувалися
ратники І розряду класу 1894–1896 рр. (вік 40-
42 роки) і ІІ розряду, класи 1896–1905 рр.
(вік 32-41 рік), у загальній кількості 1 220 000
осіб. Останнім мобілізаційним заходом в Ро-
сійській імперії періоду Першої світової війни
був достроковий призов новобранців 1919 р.
(03.02.1917 р.) за підсумками якого відправили
до армії 600 000 осіб65.
Отже, призови новобранців у 1914–1915 рр.
на Полтавщині організовувалися на достатньо
високому рівні, значний відсоток молодого по-
повнення у відносних показниках дали Кобе-
ляцький (14,6%) і Зіньківський (13,8%) повіти –
регіони з високою часткою козачого населення.
Найменша кількість мобілізованих протягом
війни надходила з Лубенського повіту, що з ог-
ляду на агентурні дані Полтавського губерн-
ського жандармського управління могло статися
внаслідок корупційних дій призовної комісії.
Під час мобілізаційних заходів 1914–1915 рр.
постійно збільшувалася кількість доброволь-
ців-“охотників”, у першу чергу, за рахунок ко-
зачого населення губернії, яке мало традиційно
позитивне відношення до військової служби.
У той же час відмічалося зменшення контин-
генту осіб з вищою і середньою освітою,
які бажали вступити на службу на правах од-
норічника. Цю тенденцію можна пояснити
зміною суспільного настрою щодо війни серед
освічених кіл населення після значних люд-
ських втрат у 1914 р. і «Великого відступу»
1915 р.
Взагалі ж контингент, призваний до зброй-
них сил з Полтавщини відрізнявся високою бо-
єздатністю, що підтверджує співвідношення між
кривавими втратами (убиті та поранені) – 17 421
особа (68%) і кількістю взятих у полон – 8 267
осіб (32%). Відповідні показники для Псковської
губернії – 54% на 46%; Симбірської – 55% на
45% говорять про високий бойовий дух полтав-
ців ‒ носіїв козацького менталітету у порівнянні
з вояками-вихідцями з великоросійських губер-
ній66. У той же час при збільшенні кількості де-
зертирів з Південно-Західного фронту частка
серед них уродженців Полтавської губернії була
незначною. За даними Штабу фронту у березні
1916 р. самовільно покинули свої частини 5 545
осіб, серед яких мобілізованих з Київщини –
20,3%, Херсонщини – 15,9%, Подільської губер-
нії – 15%, Волинської губернії – 11,1%, з Полтав-
щини – 4,6%67.
Протягом Першої світової війни на Полтав-
щині провели загальну мобілізацію запасних,
шість призовів новобранців і 12 призовів ратни-
ків ополчення І і ІІ розрядів. Лише під час при-
зовів новобранців 1914–1915 рр. з Полтавської
губернії до війська відправили 76 802 особи.
Станом на 1 вересня 1917 р. у лавах збройних
сил Росії знаходилося 337 794 осіб мобілізова-
них з сіл Полтавщини, внаслідок чого 31% гос-
подарств залишився без чоловічих рук. Всього
ж за час війни мобілізували 49,4% чоловіків пра-
цездатного віку, або 12% від загальної кількості
населення губернії68.
Мобілізації військовозобов’язаних під час Першої світової війни
(за матеріалами Полтавської губернії)
51
63 Авербах Е.И. Законодательные акты вызванные войною 1914–1916 гг.: законы, манифесты, рескрипты,
указы, положения Совета Министров, военного и адмиралтейств-советов: распоряжения и постановления
министров и др. Т. 3 / Е.И. Авербах – Пг.: Труд, 1916 – С. 235–244.
64 Головин Н.Н. Россия в Первой мировой войне / Н. Головин. – М.: Вече, 2006. – С. 94.
65 Россия в мировой войне 1914–1918 (в цифрах). – М.: Центральное статистическое управление,
1925. – С. 17.
66 Головин Н.Н. Россия в Первой мировой войне / Н. Головин. – М.: Вече, 2006. – С. 201.
67 Держархів Полтавської обл., ф. 990, оп. 1, спр. 2, арк. 93.
68 Россия в мировой войне 1914–1918 (в цифрах). – М.: Центральное статистическое управление,
1925. – С. 22.
Averbakh, O. Y. (1916). Zakonodatelnie akti vi-
zvannie voinoiu 1914–1916 hh. : zakoni, manyfesti,
reskrypti, ukazi, polozhenyia Sovieta Mynystrov, vo-
ennoho y admyralteistv-sovetov : rasporiazhenyia y
postanovlenyia mynystrov y dr. T.1. Petrograd. : Trud.
[in Russian].
Bangerskis, R. (1958). Mana mūža atmiņas. –
Kopenhāgena : «Imanta». [in Latvian].
Klymenko, T. A. (2014). Cherkashchyna v roky
Pershoi svitovoi viiny. – Arkhivy Ukrainy, 4−5, 5−23.
[in Ukrainian].
Holovyn, N. N. (2006). Rossyia v Pervoi myrovoi
voine. Moskva : Veche. [in Russian].
Koshyk, O. K. (1959). Antyvoienni vystupy ro-
bitnykiv i selian Ukrainy na pochatku Pershoi svitovoi
viiny. – Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 3, 63–65. [in
Ukrainian].
Pamiatnaia knyzhka Poltavskoi hubernyy na
1914 hod. (1914). Poltava : Typohrafyia Hubernskoho
pravlenyia. [in Russian].
«Prydneprovskyi holos»(1914, 1915). [in Rus sian].
Reient, O. P. & Serdiuk O. V. (2004). Persha svi-
tova viina i Ukraina. Kyiv: Heneza. [in Ukrainian].
Rossyia v myrovoi voine 1914–1918 (v tsyf-
rakh).(1925)/ Moskva: Tsentralnoe statystycheskoe
upravlenye. [in Russian].
Statystychnyi spravoshnyk po Poltavskii hubernii
na 1918-19 rr. (1919).– Poltava : Drukarnia T-va Pec-
hatnoho dila. [in Russian].
Tatarynov, I. Ye. (2016). Mobilizatsiia liudskykh
ta materialnykh resursiv Bessarabskoi hubernii pid
chas Pershoi svitovoi viiny : dys. ... kand.. ist. nauk :
07.00.02. Izmail. [in Ukrainian].
Ustav o voynskoi povynnosty. (1914). Moskva :
Typohrafyia p/f «Lomonosov». [in Russian].
Velyka viina 1914-1918 rr. i Ukraina. (2013).
Kyiv: TOV «Vydavnytstvo «Klio». [in Ukrainian].
Zvehyntsev. V. V. (1959). Russkaia armyia,
1914 h. : podrobnaia dyslokatsyia: formyrovanyia,
1914-1917: rehalyy y otlychyia. Paryzh. [in Rus -
sian].
4 ’2018Віктор Саранча К Р А Є З Н А В С Т В О
52
References
|