Олена Лугова – історик, краєзнавець, туризмолог (до 90-річного ювілею)

20 липня 2018 р. знаному історику, відомому крає знавцю, авторитетному туризмологу Олені Іллівні Луговій виповнилося 90 років. Усе її творче життя було присвячено самовідданому служінню історичній науці, краєзнавчому руху та вітчизняній туристично-екскурсійній справі....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2018
1. Verfasser:	Попович, С.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2018
Schriftenreihe:	Краєзнавство
Schlagworte:	Краєзнавство в особах
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169516
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Олена Лугова – історик, краєзнавець, туризмолог (до 90-річного ювілею) / С. Попович // Краєзнавство. — 2018. — № 4. — С. 56-54. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-169516
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1695162020-06-16T01:28:22Z Олена Лугова – історик, краєзнавець, туризмолог (до 90-річного ювілею) Попович, С. Краєзнавство в особах 20 липня 2018 р. знаному історику, відомому крає знавцю, авторитетному туризмологу Олені Іллівні Луговій виповнилося 90 років. Усе її творче життя було присвячено самовідданому служінню історичній науці, краєзнавчому руху та вітчизняній туристично-екскурсійній справі. 2018 Article Олена Лугова – історик, краєзнавець, туризмолог (до 90-річного ювілею) / С. Попович // Краєзнавство. — 2018. — № 4. — С. 56-54. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169516 uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Краєзнавство в особах Краєзнавство в особах
spellingShingle	Краєзнавство в особах Краєзнавство в особах Попович, С. Олена Лугова – історик, краєзнавець, туризмолог (до 90-річного ювілею) Краєзнавство
description	20 липня 2018 р. знаному історику, відомому крає знавцю, авторитетному туризмологу Олені Іллівні Луговій виповнилося 90 років. Усе її творче життя було присвячено самовідданому служінню історичній науці, краєзнавчому руху та вітчизняній туристично-екскурсійній справі.
format	Article
author	Попович, С.
author_facet	Попович, С.
author_sort	Попович, С.
title	Олена Лугова – історик, краєзнавець, туризмолог (до 90-річного ювілею)
title_short	Олена Лугова – історик, краєзнавець, туризмолог (до 90-річного ювілею)
title_full	Олена Лугова – історик, краєзнавець, туризмолог (до 90-річного ювілею)
title_fullStr	Олена Лугова – історик, краєзнавець, туризмолог (до 90-річного ювілею)
title_full_unstemmed	Олена Лугова – історик, краєзнавець, туризмолог (до 90-річного ювілею)
title_sort	олена лугова – історик, краєзнавець, туризмолог (до 90-річного ювілею)
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2018
topic_facet	Краєзнавство в особах
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169516
citation_txt	Олена Лугова – історик, краєзнавець, туризмолог (до 90-річного ювілею) / С. Попович // Краєзнавство. — 2018. — № 4. — С. 56-54. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT popovičs olenalugovaístorikkraêznavecʹturizmologdo90ríčnogoûvíleû
first_indexed	2025-07-15T04:20:11Z
last_indexed	2025-07-15T04:20:11Z
_version_	1837685236460158976
fulltext	Народилася О.І. Лугова у м. Києві. Її батьки походили з робітничих династій, які працювали на цукрових заводах Київщини та Чернігівщини. У 1927 р. родина переїхала до Києва, де наступ- ного року й народилася майбутній науковець. У молодій родині панував культ книги, знань, шанобливого ставлення до історико-культурної спадщини. Батько Ілля Полікарпович, мама Олександра Гаврилівна та старша сестра Ната- лія багато читали, спільно обговорювали прочи- тане, ділилися думками, дискутували, що викли- кало у маленької дівчинки жвавий інтерес до читання. Ще до школи Олена самотужки навчи- лася читати й з того часу любов до книги (особ- ливо історичної) не залишала її упродовж життя і, значною мірою, обумовила вибір майбутнього фаху. Щойно виповнилося 16 літ, у жовтні 1944 р. вона успішно складає вступні екзамени і стає студенткою першого курсу історичного факуль- тету Чернівецького державного університету, де навчається упродовж двох років, а потім перево- диться на третій курс до Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка. Неймовірно тяжкі умови життя та навчання у лихоліття во- єнної доби та перші повоєнні роки не тільки не зламали волю юної дівчини-студентки, а й загар- тували її характер, ще більше зміцнили непере- борне прагнення до знань, інтерес до наукового дослідження історії. Талановита та працелюбна студентка наполегливо студіювала навчальні дис- ципліни, здійснювала перші наукові розвід ки, викликаючи повагу викладачів і своїх (у пере- важній більшості набагато старших) однокур- сників, у тому числі й фронтовиків. Диплом з відзнакою став закономірним підсумком її п’яти- річного університетського навчання за спеціаль- ністю «Історія України». Після закінчення університету молодого фа- хівця було направлено на роботу до Корсунь- Шевченківського педагогічного училища, де вона у 1949-1950 рр. обіймала посаду викладача історії. Цей перший трудовий рік залишив по- мітний слід в її біографії, адже вона набувала не тільки педагогічного, але й життєвого досвіду в живому спілкуванні зі студентами, колегами-ви- кладачами, представниками влади, побачила справжнє життя простого люду. Особливо жах- нуло випускницю столичного університету не- стерпно тяжке становище повоєнного села, що Сергій Попович (м. Київ) Олена Лугова – історик, краєзнавець, туризмолог (до 90-річного ювілею) 56 20 липня 2018 р. знаному історику, відомому крає знавцю, авторитетному туризмологу Олені Іллівні Луговій виповнилося 90 років. Усе її творче життя було присвячено самовідданому служінню історичній науці, краєзнавчому руху та вітчизняній туристично-екскурсійній справі. О. І. Лугова. 1951 р. О. І. Лугова. 1999 р. О. І. Лугова у робочому кабінеті. 1982 р. Олена Лугова – історик, краєзнавець, туризмолог (до 90-річного ювілею) 57 Жовтнева демонстрація. 1953 р. Перший ліворуч Ф. П. Шевченко, третя праворуч О. І. Лугова було зовсім не кращим тієї безрадісної картини, яку ще сотню років тому описав Кобзар у вірші «І виріс я на чужині». Адже, як і за кріпаччини, так і на теренах тогочасної Корсуньщини «село неначе погоріло», «чорніше чорної землі блука- ють люди» … Про реалії селянського життя вона дізнавалась не з чуток, а завдяки власним спос- тереженням, оскільки компартійне начальство зарахувало її до складу спецбригади, що їздила селами району й мало не силоміць вибивала з селян згоду у черговий раз купувати облігації державного займу. Враження, набуті у селах, ви- палених війною та доведених до відчаю більшо- вицьким режимом, на все життя відклалися в її пам’яті, зародили зневіру в людяність, справе- дивість і прогресивність радянського ладу. Безмежно закохана в історію дипломована ви- кладач-історик прагнула серйозної наукової діяль- ності, що й спонукало її до повернення до Києва. Доля їй посміхнулася і 12 жовтня 1950 р. Лугову було зараховано на посаду молодшого наукового співробітника воєнно-історичного відділу Інсти- туту історії України АН Української РСР. На- ступні майже чотири десятиліття її плідної науко- вої діяльності пов’язано саме з цією провідною вітчизняною академічною установою, що здійс- нювала наукові дослідження на терені історії. Молода дослідниця почала працювати в Ін- ституті історії України в надзвичайно складний період його функціонування. Справа в тому, що після прийняття ЦК КП(б)У постанови «Про політичні помилки і незадовільну роботу Інсти- туту історії України Академії наук УРСР» від 29 серпня 1947 р. в республіці все ще продовжу- валась широка кампанія таврування Інституту та цькування його співробітників у партійно-ра- дянській пресі, наукових виданнях, на всіляких компартійних нарадах, засіданнях, зборах, акти- вах та ін. Усі праці, підготовлені науковцями уп- родовж 13 років існування Інституту, трактува- лись як «антимарксистські» чи такі, що мали «грубі політичні помилки та спотворення бур- жуазно-націоналістичного характеру». Неодно- разово підкреслювалося, що вчені «не викрили фальсифікаторів», «не розкрили», «не впора- лись», «не показали», «не розробили»1. Також цією постановою було жорстко визначено, що «завдання… усіх комуністів-істориків полягає в тому, щоб якнайшвидше виправити допущені помилки та спотворення, підняти питання історії України на високий рівень марксистсько-ленін- сько-сталінського вчення, твердо поставити справу вивчення історії українського народу на більшовицькі рейки й остаточно викорчувати на- ціоналістичну фальсифікацію історії україн- ського народу»2. Звичайно, таке брутальне втру- чання вищого республіканського компартійного органу в діяльність провідної історичної уста- нови вкрай негативно позначалось на рівні на- укових досліджень, пригнічувало вчених, по суті вбивало вільну історичну думку, нав’язувало не- обхідні для обслуговування більшовицької ідео- логії напрями та тематику досліджень, жорстко цензурувало зміст видань. О. І. Лугова. 1953 р. Та попри ідеологічний диктат радянського режиму вчені Інституту проводили значну на- уково-дослідну роботу різних періодів вітчизня- ної історії. Так, на початку 1950-х рр. першоряд- ною для дослідження (у контексті відзначення 300-річчя) стала тема входження України до складу Московської держави. Визначною подією став вихід друком фундаментального тритом- ного збірника документів і матеріалів «Воссое- динение Украины с Россией», що вводив у на- уковий обіг значний масив нової історичної документалістики. Разом з досвідченими на- уковцями, безпосередню участь у підготовці зазначеного видання взяла молода дослідниця О.І. Лугова, яка увійшла до групи укладачів пер- шого тому. Без перебільшення, така масштабна наукова робота відіграла надзвичайно важливу роль у професійному зростанні історика-почат- ківця, оскільки дала можливість зануритися в ат- мосферу цілої епохи вітчизняної історії, осмис- лити та зрозуміти перебіг історичних процесів, мотиви діянь і вчинків героїв тієї доби, вплив то- гочасних подій на життя наступних поколінь ук- раїнців. Їй випала щаслива для історика доля 4 ’2018Сергій Попович К Р А Є З Н А В С Т В О 58 О.І. Лугова. 1959 р. Зліва на право: академік П.Т. Тронько, О.І. Лугова, Ю.З. Данилюк Зліва направо: О.І. Лугова, О.М. Апанович, К.І. Стецюк, О.С. Компан Олена Лугова – історик, краєзнавець, туризмолог (до 90-річного ювілею) 59 працювати з оригіналами документів історичної ваги. Непідробний інтерес викликала робота з документами, що виходили з під пера відомих історичних особистостей – монархів, гетьманів, старшини, урядовців різних рангів, релігійних діячів та ін. Усвідомлення подиху та ритму істо- рії, власної причетності до великої наукової справи, а разом з тим, й щирі людські емоції охоплювали її, коли рука торкалася, наприклад, універсалів і листів гетьмана Богдана Хмель- ницького, який не тільки підписував їх своїм ім’ям, прізвищем і титулом, але й залишав напис «рука власна». Для опрацювання документів довелося також наполегливо студіювати давньо- українську мову та палеографію, що значно по- повнило її професійний дослідницький інстру- ментарій. У жовтні 1953 р. О.І. Лугову переводять на посаду молодшого наукового співробітника від- ділу історії капіталізму, з яким і було пов’язано подальшу багаторічну наукову діяльність і ста- новлення її як зрілого фахівця-історика. З сере- дини 1950-х рр. пріоритетними напрямами на- укових досліджень відділу стали проблеми історії робітничого класу та селянства, їх бо- ротьба за поліпшення свого соціально-економіч- ного становища у руслі загальноросійського ре- волюційного руху на різних етапах історичного поступу. Під керівництвом завідувача Ф.Є. Лося, визнанного дослідника історії України кінця XIX - початку XX ст., відділ став провідним цен- тром дослідження важливих тематичних напря- мів у вітчизняній історичній науці та підготовки цінних видань – монографій, енциклопедій, до- відників, збірників документів та ін.3 Свою на- укову діяльність у відділі капіталізму О.І. Лугова здійснювала у співпраці з такими вченими як Ф.Є. Лось, М.Н. Лещенко, Г.Я. Сергієнко, І.С. Сла бєєв, Й.Т. Щербина, що також позначи- лось на підвищенні ії фахового рівня. Етапним підсумком раннього періоду до- слідницької діяльності О.І. Лугової та своєрід- ним підтвердженням її наукової спроможності став захист кандидатської дисертації на тему «Сільськогосподарський пролетаріат півдня Ук- раїни в другій половині XIX ст.», виконаної під науковим керівництвом Ф.Є. Лося. До речі, за- хист відбувся 13 березня 1961 р. і пошукувачка, яка мешкала у київській місцевості Куренівка, добираючись манівцями, лише дивом встигла своєчасно прибути на засідання спеціалізованої вченої ради, оскільки саме в цей день у Києві сталася Куренівська трагедія – страшна техно- генна катастрофа, коли гігантський селевий потік з Бабиного Яру, прорвавши захисну дамбу, частково затопив промисловий та житловий масив міста Куренівку, спричинивши численні людські жертви та руйнування міської інфра - структури. У 1960-х рр. у руслі магістральних напрямів наукових досліджень відділу історії капіталізму О.І. Лугова продовжувала вивчати вітчизняну соціально-економічну історію, зосередившись на її окремих тематичних і регіональних аспектах, зокрема, проблемі зародження та формування сільськогосподарського пролетаріату на півден- ноукраїнських теренах. Результатом її багаторіч- ної копіткої роботи у зазначеній проблематиці стала монографія «Сільськогосподарський про- летаріат півдня України в період капіталізму», що вийшла друком у 1965 р. У виданні розкрито питання розвитку капіталістичних відносин у сільському господарстві півдня України у другій половині XIX ст., формування сільськогосподар- ського пролетаріату в цьому регіоні, здійснено аналіз його чисельності, національного складу, умов праці та заробітної плати, охарактеризо- вано територіальні робітничі ринки, а також до- сліджено початковий етап боротьби сільськогос- подарського робітництва за покращення свого соціально-економічного становища. У цілому значення цієї праці полягає у завершенні кон- цепції зміни соціально-класової структури насе- лення України під вливом розвитку капіталіс- тичних відносин. Ця публікація мала значний успіх серед широкого загалу вчених-істориків, на неї часто посилались як вітчизняні, так і за- рубіжні науковці, її систематично включали до історіографічних праць і тематичних бібліогра- фічних оглядів. Змістом монографії, а особливо методами дослідження, якими послуговувалася автор у процесі її підготовки, зацікавилися і в Москві, в Інституті історії Академії наук СРСР, куди Олену Іллівну Лугову запросили для науко- вої доповіді, яку вона блискуче й виголосила перед тодішньою елітою радянської історичної науки, засвідчивши, тим самим, високий рівень досліджень української історичної школи. У цей період життя О.І. Лугова багато, на- тхненно та плідно працювала, зростав її науко- вий потенціал і професійний авторитет, вона була на піднесенні, ставила перед собою сміливі завдання, планувала нові звершення на життє- вій та науковій нивах, диверсифікувала коло професійного та громадського спілкування. Її наукові погляди й особистісний світогляд ви- кристалізовувалися та огранювалися під впли- вом взаємодії та творчого спілкування з такими яскравими особистостями в тогочасному інте- лектуальному середовищі Інституту історії як І.О. Гуржій, Ф.П. Шевченко, М.Ю. Брайчев- ський, О.С. Компан, О.М. Апанович, Я.І. Дзира та ін. Досліджуючи дожовтневий період вітчиз- няної історії, вони прагнули до об’єктивного ви- світлення суспільних процесів, неупередженого осмислення історичних подій і фактів, їхні праці грунтувалися на глибокому аналізі пер- шоджерел на відміну від таких, що спиралися на тогочасні радянські ідеологеми. Відтак, їхні узагальнення та концепції часто не збігалися з офіційною партійною оцінкою історії досоціа- лістичних формацій, а самі вони зазнавали пе- реслідувань і гонінь з боку тодішньої влади. Вони постійно обговорювали актуальні про- блеми історичної науки, передусім, дожовтне- вого періоду, ділилися своїми напрацюваннями та здобутками, дискутували про методи дослід- ження та зміст публікацій, спільно з фахівцями інших галузей знань (археологами, етногра- фами, культурологами, релігієзнавцями, архі- текторами, реставраторами та ін.) з натхненням працювали у створеному в 1965 р. Українському товаристві охорони пам’яток історії та культури, читали лекції у республікансько му та міському осередках товариства «Знання», консультували місцевих екскурсоводів і гідів, а іноді й самі розробляли та проводили екскурсії. Для Олени Іллівни вони були старшими колегами-настав- никами, до думки та професійних порад яких вона дослухалась, надзвичайно шанувала та цінувала їх як принципових і поважних вчених, щирих українських патріотів, самодостатніх, творчих і цікавих особистостей. Особливо теп- лими та щирими були її взаємини з визнаним вченим-медієвістом, доктором історичних наук Оленою Станіславівною Компан, яка стала для неї справжньою наставницею у науці та порад- ницею у житті, навчила працювати з першодже- релами та літературою, детально ознайомила з методикою та основними етапами підготовки й захисту дисертаційних досліджень, була при- кладом наукової об’єктивності та принципо- вості. У контексті системних досліджень відділу історії капіталізму та, зважаючи на коло власних наукових інтересів, О.І. Лугова за порадою ви- значного дослідника соціально-економічної та політичної історії України нового часу, доктора історичних наук, члена-кореспондента Академії наук Української РСР Івана Олександровича Гуржія починає активно працювати над доктор- ською дисертацією на тему «Соціальна струк- тура населення міст України у другій половині XIX cтоліття». У процесі ретельного опрацю- вання величезного масиву архівних джерел, збірників документів, статистичної інформації, наукової літератури та періодичних видань до- слідницею було зібрано матеріал для статті «Про економічне становище України в період капіта- лізму», що вийшла друком в «Українському історичному журналі» (1967, № 3). У зазначеній публікації О.І. Лугова вперше в українській радянській історіографії здійснила спробу поставити питання про колоніальне ста- новище України у складі Російської імперії в пе- ріод капіталізму. Розкриття цієї проблеми мало велике значення для об’єктивного висвітлення національно-визвольного руху в Україні, дослід- ження процесів державотворення, умов форму- вання української нації. Історик вірно зазначала, що гноблення українців у царській Росії відбу- валося в усіх сферах суспільного буття – в еко- номіці, політиці, культурі; дала чітку та конк- ретну відповідь на питання, що ж являла собою на практиці економічна колонізація національ- них окраїн Російської імперії, у тому числі й українських теренів: «Це, перш за все, проник- нення російських підприємців, купців, росій- ських капіталів в економіку цих територій, на- селених іншими народами, утворення нових капіталістичних відносин, якщо їх тут не було раніше, або витіснення місцевих підприємців, якщо такі відносини уже склалися»4. Загалом глибокий аналіз соціально-еконо- мічного та політичного становища України у другій половині XIX ст. дозволив автору дійти висновку, що вона «мала всі ознаки колоніальної залежності від російського царизму. Україна ве- ликою мірою була джерелом сировини та ринку збуту товарів для російського капіталізму, а його вкладення тут давали високі прибутки. В умовах колоніальної залежності особливо тяжким було становище трудящих мас – робітників і селян. Їх експлуатували не тільки свої поміщики та капі- 4 ’2018Сергій Попович К Р А Є З Н А В С Т В О 60 Олена Лугова – історик, краєзнавець, туризмолог (до 90-річного ювілею) 61 талісти, а також російські та іноземні підпри- ємці. Трудящі сплачували величезні податки, що йшли до казни російського царизму, най- більше страждали вони і від національного гноблення… щодо України царський уряд вів курс на повну русифікацію українського народу, на невизнання його прав як нації. Це, по суті, пе- рекреслювало не тільки минуле українського на- роду, але і його майбутнє. Як нація він був при- речений на загибель»5. Незважаючи на те, що за рішенням редколе- гії «Українського історичного журналу» статтю було надруковано «в порядку обговорення», тобто, в плані постановки проблеми, започатку- вання наукової дискусії, її зміст і висновки кате- горично не сподобалися керівним компартійним органам, оскільки не вписувалися в рамки офі- ційної ідеологічної концепції про «єдність і ба- гатовікову непорушну дружбу» російського та українського народів, їх «самовіддану боротьбу проти спільного класового ворога». Автор статті, а також голова редколегії журналу Ф.П. Шев- ченко, який дозволив її надрукувати, піддалися нищівній критиці з боку ЦК КПУ та зазнали го- нінь в Інституті історії. Особливо дісталося від ідеологічних ревнителів режиму та функціоне- рів від науки О.І. Луговій, яка мало не позбу- лася посади в Інституті, упродовж п’яти років їй фактично було заборонено друкуватися, уне- можливлено захист докторського дисертацій- ного дослідження. Це, до слова, про «свободу» наукових дискусій та можливість «вільного» висловлення вченими власної думки з важли- вих проблем вітчизняної історії в умовах то- тального панування фальшивих комуністичних догм. Звичайно ж, Олена Іллівна повною мірою усвідомлювала можливі наслідки виходу в світ публікації подібного змісту, та попри все, пере- конана в об’єктивності та істинності своєї ар- гументації, напрацьованої у процесі багаторіч- них досліджень, виявила наукову сміливість і принциповість, чітко позначила власну позицію в середовищі професійного спілкування. Без перебільшення, твердження та висновки на- уковця, опубліковані понад півстоліття тому, й досі не втратили своєї актуальності та наукової значущості, оскільки допомагають зрозуміти природу російського експансіонізму в усіх його проявах та знайти протидію йому на сучасному етапі. Відгомін цієї публікації та пов’язаних з нею подій ще довго позначався на професійній діяль- ності та повсякденному житті О.І. Лугової, яка упродовж багатьох років перебувала під нагля- дом кадебістів як «неблагонадійна», «інакомис- ляча», «схильна до націоналізму» особа. Так, у «Меморандумі Комітету державної безпеки Української РСР щодо окремих співробітників Інституту історії АН УРСР» від 12 грудня 1974 р., зокрема, зазначається: «Лугова підтримувала близькі стосунки зі звільненими з інституту за націоналістичну діяльність Компан О.С., Брайчев- ським М.Ю., Апанович О.М. Спільно з О. Ком пан у 1968 та 1969 роках відвідувала збіговиська біля пам’ятника Т.Г. Шевченку, серед близького оточення заявляла про “утиски української мови та літератури”»6. Це є переконливим свідченням того, що Олена Іллівна не зламалася під тиском партійних і «компетентних» органів, залишалася вірною своїм переконанням, не зраджувала дружбі й морально підтримувала звільнених з роботи колег-істориків, відверто симпатизувала дисидентському руху. Поскільки продовжувала діяти негласна за- борона на випуск її одноосібних публікацій, до- слідниця змушена була, головним чином, зосе- редитись на участі в підготовці колективних видань вчених Інституту історії АН УРСР. Зок- рема, була одним з авторів третього тому «Исто- рии Украины» (К., 1971), у складі редколегії брала участь у підготовці до друку монографії «История рабочего класса Украины» (Т. 3. – К., 1971), у співавторстві підготувала видання «Революційна боротьба трудящих України в 1905-1907 рр.» (К., 1980), написала передмову та виступила старшим упорядником збірки до- кументів і матеріалів «Зародження робітничого класу на Україні. Середина XVIII ст. –1861 р.» (К., 1982) та ін. Попри часто упереджено-насторожене став- лення керівництва, пов’язане з її науковою діяль- ністю та громадянською позицією, О.І. Лугова користувалась заслуженим авторитетом серед переважної більшості колег і була в 1970-х рр. одним з провідних фахівців з проблем соці- ально-економічного розвитку України у другій половині XIX ст. Саме тому, коли перед колекти - вом Інституту було поставлено надзвичайно важ- ливе завдання підготовки восьмитомної «Історії Української РСР», її було введено до складу ав- торського колективу з написання третього тому цього академічного видання (К., 1978). За свід- ченням головної редакційної колегії видання, членів редколегії третього тому, рецензентів і колег О.І. Лугова гідно впоралась із завданням підготовки своєї частини тексту і дала розгор- нуте полотно політичної ситуації, економічного становища та культурного розвитку України в другій половині XIX ст. По суті, це була перша у вітчизняній історіографії оригінальна наукова праця, що в такому концентрованому й узагаль- неному викладенні розкрила соціально-еконо- мічний розвиток України у зазначений період. Крім того, вона склала хронологічний покаж- чик третього тому, а також у співавторстві з Т.І. Лазан ською розробила оригінальні тема- тичні карти «Робітничий рух на Україні в 60-90-х роках XIX ст.» і «Розвиток промисловості на Україні в 90-х роках XIX ст.», що вперше було введено до наукового обігу. Окремий та надзвичайно плідний період наукової діяльності О.І. Лугової пов’язано з під- готовкою фундаментального 26-ти томного ви- дання «Історія міст і сіл Української РСР». Це була дійсно унікальна наукова праця, що не мала аналогів у світі. На різних етапах до неї було за- лучено понад 100 тис. осіб. Головним ініціато- ром, натхненником і рушієм цього масштабного проекту був видатний вітчизняний вчений, ака- демік П.Т. Тронько. З метою втілення в життя та- кого грандіозного задуму в 1963 р. в Інституті історії було створено спеціальний структурний підрозділ – відділ історії міст і сіл УРСР, зорієн- тований на роботу з авторськими колективами та редакційними колегіями відповідних томів. До цієї справді загальноукраїнської справи без- посередньо долучилася й О.І. Лугова, яка обій- мала посаду старшого наукового співробітника вище зазначеного відділу. Коло її першорядних завдань на той час складалось з цілого комплексу науково-навчально-методичних й організаційних заходів, а саме: підбір і навчання авторів статей; їх систематичне наукове та методичне консуль- тування; організація редагування та рецензування матеріалів; налагодження взаємодії та співпраці всіх учасників проекту – авторів, рецензентів, кон- сультантів, редакторів, бібліографів, архівістів, фотографів, ілюстраторів, ентузіастів-кра єзнав - ців та ін.; спілкування з обласним компартійним керівництвом, відповідальним за організаційну допомогу та ін. Для надання конкретної прак- тичної допомоги на місцях доводилося регу- лярно виїжджати у багатоденні відрядження, особливо частими були відвідини Київщини, Дніпропетровщини, Чернігівщини, Херсон- щини, Запоріжжя, Закарпаття. Недарма пріз- вище дослідниці внесено до списку редакційних колегій томів зазначених областей, перевиданих російською мовою. Окрім того, О.І. Лугова й сама написала чимало статей для різних томів (наприклад, 12 для тому «Київська область»), що за структурою, змістом, стилем викладення ма- теріалу стали для місцевих авторів взірцем у процесі написання ними власних текстів. Разом з тим, взаємодія з авторами з різних куточків України, дослідження місцевої історії, конкрет- них населених пунктів сприяли становленню О.І. Лугової як вченого-краєзнавця. У цілому, не- зважаючи на низку недоліків, підготовка цього фундаментального видання дала значний по- штовх розвитку краєзнавчого руху в Україні, за- початкувала новий напрям вітчизняної історіо - графії, активізувала пам’яткоохоронну діяльність. У 1980-х рр. О.І. Лугова працювала у відділі історико-краєзнавчих досліджень, створеному у 1979 р. за ініціативи академіка П.Т. Тронька, який і став його першим завідувачем. Спільно з колегами вона розробляла теоретичні проблеми історичного краєзнавства, забезпечувала на- уково-методичне керівництво підготовкою праць з історії міст і сіл, промислових і сільськогоспо- дарських підприємств, працювала над підготов- кою нового багатотомного видання «Звід пам’я - ток історії та культури України», узагальненням досвіду діяльності історичних і краєзнавчих музеїв, редагуванням і рецензуванням історико- краєзнавчої та туристично-екскурсійної літера- тури. Завдяки наполегливій пошуково-дослід- ницькій роботі науковців відділу у 1986 р. було видано колективну монографію про одне з най- відоміших підриємств України «История завода «Арсенал» имени Ленина», одним з авторів якої стала О.І. Лугова. Вона також увійшла до складу авторського колективу монографічного видання «Історичне краєзнавство в Українській РСР», в якому вперше у вітчизняній історіографії на ба- гатій джерельній базі висвітлено процес станов- лення та розвитку форм, напрямів і змісту істо- ричного краєзнавства як складової історичної науки та краєзнавчого руху, а також здійснено спробу розкрити теоретичні питання та узагаль- нити на цій основі величезний практичний досвід історико-краєзнавчої діяльності в Україні. 4 ’2018Сергій Попович К Р А Є З Н А В С Т В О 62 Олена Лугова – історик, краєзнавець, туризмолог (до 90-річного ювілею) 63 Якщо у перші роки діяльності відділу пріо- ритетними були питання створення теоретико- методологічних засад розвитку краєзнавства та конкретні історико-краєзнавчі дослідження, то з другої половини 1980-х рр. зростає пам’ятко - знавча складова, пов’язана з підготовкою бага- тотомного енциклопедичного видання «Звід пам’яток історії та культури України». Науковці відділу приступили до визначення критеріїв від- бору пам’яток і складання на їх основі «Словни- ків пам’яток історії та культури». Зокрема, О.І. Лугова спільно з Л.В. Шевченко працювала над словником пам’яток Києва. Згодом для за- безпечення найдієвішої допомоги місцевим ред- колегіям і авторським колективам у кожній обла- сті було створено спеціальні комплексні групи, до складу яких увійшли не тільки фахівці від- ділу, а й археологи, архітектори, мистецтвознавці з різних наукових установ, які редагували й ре- цензували статті відповідних розділів томів. До- статньо ефективно працювала група з підготовки тому Чернігівської області у складі В.О. Гор- бика, О.І. Лугової, О.Д. Кузмінської, Е.М. Піско- вої та ін., що однією з перших підготувала ос- нову рукопису й передала його до Головної редакції «Зводу»7. Долучилася О. І. Лугова й до видання тому «Київ», зокрема здійснювала його наукове редагування, надавала методичну допо- могу авторському коллективу, стала співавтором розділу «Київ з околицею», активно працювала у складі редакційної колегії (Кн. I. – Ч. I-II). О.І. Лугова чудово розуміла нагальність під- готовки нового покоління вітчизняних істориків. Напрацювавши упродовж багатьох років копіткої дослідницько-пошукової роботи вагомий науко- вий потенціал, вона щедро ділилася своїми здо- бутками з істориками-початківцями, виплекала цілу плеяду визначних вчених. Так, вона стала наставницею та науковим керівником дисерта- ційних досліджень Л.Е. Раковського, Є.П. Степа- нович, Т.І. Лазанської, Я.І. Бойка та ін. Не припинила О.І. Лугова активної наукової діяльності і в Інституті туризму Федерації проф- спілок України, куди її в 1991 р. запросили на роботу і де вона пропрацювала майже два деся- тиліття. Звичайно, туристично-екскурсійна сфера діяльності суттєво вплинула на тематику її наукових досліджень, значно посиливши їхню краєзнавчу складову. Синергія туризму та кра- єзнавства сприяла формуванню та становленню туристичного краєзнавства – нового напряму загального краєзнавства України. Саме О.І. Луго - ва однією з перших вітчизняних вчених-крає - знавців активно взялася за вирішення вкрай назрілої проблеми наукової ідентифікації та ви- вчення туристичного краєзнавства. Зокрема, в основоположній праці (у співавторстві) «Турис- тичне краєзнавство як напрям загального крає - знавства України: питання теорії та генези» (2004 р.) вона обгрунтувала його теоретико-ме- тодологічні засади, конкретизувала сутність по- няття, предмет, об’єкт, методи дослідження, зав- дання туристичного краєзнавства та форми організації туристично-краєзнавчої діяльності. Вона також дала чітке визначення туристичного краєзнавства як напряму загального краєзнав- ства, спрямованого на комплексне вивчення конкретної території для потреб туризму, що являє собою з одного боку – невід’ємну й орга- нічну складову загального краєзнавства, а з ін- шого – туризмознавства, є зв’язуючою ланкою між цими двома галузями наукових знань. До- свідчений науковець О.І. Лугова повною мірою усвідомлювала, що розвиток туристичної справи неможливий без глибоких історико-краєзнавчих досліджень, без впровадження в практику ро- боти туристично-екскурсійних організацій їх ре- зультатів, наукових здобутків учених і краєзнав- ців-аматорів, без тісного контакту працівників туризму з науковими установами, вищими на- вчальними закладами, крає знавчими музеями, бібліотеками, архівами, творчими спілками й об’єднаннями. Вона стверджувала, що поєд- нання краєзнавства та туризму є цілком обгрун- тованим, логічним і закономірним. Своїми науковими дослідженнями в галузі туристичного краєзнавства О.І. Лугова переки- нула надійний місток співпраці між Інститутом туризму ФПУ, Інститутом історії України НАН України та Національною спілкою краєзнавців України. Координував цю співпрацю академік П.Т. Тронько. Робота щодо реалізації конкретних завдань туристично-краєзнавчих досліджень розпочалась з організації п’ятьох Всеукраїнсь - ких науково-практичних конференцій (Черкаси, 1992 р., 1994 р.; Рівне, 1993 р.; Косів, 1994 р.; Світязь, 1998 р.). Вдалося виявити та згуртувати широке коло дослідників у регіонах України, яких цікавила туристично-краєзнавча проблема- тика, та визначити завдання її вивчення. Це, у свою чергу, дозволило заснувати при Інституті туризму ФПУ періодичне видання «Туристично- краєзнавчі дослідження», незмінним головою редколегії якого упродовж багатьох років був академік П.Т. Тронько. Протягом двох десяти- літь (1991-2011 рр.) наукове редагування цього видання, а також безпосередню координацію ту- ристично-краєзнавчими дослідженнями в регіо- нах України здійснювала О.І. Лугова. Вона також була науковим редактором цілої низки ок- ремих тематичних збірників статей – «Розвиток туризму в Україні» (К., 1995), «Туристичні ре- сурси України» (К., 1996), «З історії вітчизня- ного туризму» (К., 1997), «Проблеми міжнарод- ного туризму» (К., 1998, 2011) та ін. Унаслідок цієї вагомої науково-видавничої роботи до на- укового обігу було введено величезний масив нової інформації з краєзнавчого вивчення регіо- нів для потреб туризму. Необхідно відзначити, що О.І. Лугова була також ініціатором формування інноваційної на- вчальної дисципліни «Туристичне краєзнав- ство» та введення її до навчальних планів і про- грам закладів вищої освіти України, що здійснюють підготовку майбутніх фахівців віт- чизняної сфери туризму. Цю дисципліну вона упродовж кількох років успішно викладала сту- дентам Інституту туризму ФПУ. Багаторічна та багатогранна плідна навчально-науково-мето- дична діяльність у сфері туризму та галузевій системі підготовки кадрів дають підстави вва- жати О.І. Лугову одним з найавторитетніших вітчизняних туризмологів. Насамкінець, варто зазначити, що колеги-на- уковці, викладачі та студенти, широкий загал краєзнавців і фахівців туризму шанують Олену Іллівну Лугову як поважного вченого, визнач- ного дослідника вітчизняної історії, чудового ви- кладача, мудрого наставника, приємну у спілку- ванні колегу, яскраву самодостатню цікаву особистість. І нині ювілярка не втратила живого інтересу до наукової діяльності та буремного сьогодення. Однак, особливо хвилює її як лю- дину та патріота зміцнення української держав- ності, захист її від агресивних зазіхань, безза- вітне відстоювання незалежності, про яку вона так мріяла разом зі своїми однодумцями в мо- лоді літа й внесла значний внесок у її набуття. Вона цінує кожну мить життя і свято вірить у світлу долю України! 4 ’2018Сергій Попович К Р А Є З Н А В С Т В О 64 1. Рубльов О. С. , Юркова О. В. Інститут історії України НАН України: Віхи історії (1936-2006). Інститут історії України НАН України. 1936-2006 / відп. ред. В. А. Смолій. Київ, 2006. С.17. 2. Постанова ЦК КП(б)У «Про політичні по- милки та незадовільну роботу Інституту історії України Академії Наук УРСР» від 29 серпня 1947 р. У лещатах тоталітаризму: Перше двадцятиріччя Інституту історії України НАН України (1936- 1956 рр.): зб. док. і матеріалів: у 2 ч. / відп. ред. В. А. Смолій. Київ, 1996. Ч. 2. С. 88. 3. Крижановська О.О. , Лазанська Т.І. , Сте- паненко Г.В. Відділ історії України XIX – початку XX ст. Інститут історії України НАН України. 1936- 2006 / відп. ред. В. А. Смолій. Київ, 2006. С.72. 4. Лугова О. І. Про економічне становище Ук- раїни в період капіталізму // Український історич- ний журнал. 1967. № 3. С.17. 5. Там само. С. 24. 6. Меморандум КДБ УРСР ЦК КП України щодо окремих співробітників Інституту історії АН УРСР від 12 грудня 1974 р. Інститут історії Ук- раїни НАН України: Друге двадцятиріччя (1957- 1977): зб. док. і матеріалів / упоряд. О. С. Рубльов; відп. ред. В. А. Смолій. Київ, 2007. С. 337. 7. Горбик В.О., Гаврилюк Л.О. Відділ історико- краєзнавчих досліджень. Інститут історії України НАН України. 1936-2006 / відп. ред. В. А. Смолій. Київ, 2006. С.172-173. Джерела та література

Олена Лугова – історик, краєзнавець, туризмолог (до 90-річного ювілею)

Institution

Ähnliche Einträge