Яків Флейшман. Непарадний портрет начальника особливого відділу УДБ УНКВС по Дніпропетровській області

У статті відтворена біографія та діяльність співробітника радянських органів державної безпеки Яківа Флешмана, який відіграв значну роль у придушенні отаманського руху на Поділлі, Київщині в 1920-х роках та у здійсненні масових політичних репресій у часи Великого терору на теренах сучасної Дніпро...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2019
Автори:	Бажан, О., Золотарьов, В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2019
Назва видання:	Краєзнавство
Теми:	Джерела та біографічні студії
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169557
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Яків Флейшман. Непарадний портрет начальника особливого відділу УДБ УНКВС по Дніпропетровській області / О. Бажан, В. Золотарьов // Краєзнавство. — 2019. — № 1. — С. 83-99. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-169557
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1695572020-06-19T01:26:43Z Яків Флейшман. Непарадний портрет начальника особливого відділу УДБ УНКВС по Дніпропетровській області Бажан, О. Золотарьов, В. Джерела та біографічні студії У статті відтворена біографія та діяльність співробітника радянських органів державної безпеки Яківа Флешмана, який відіграв значну роль у придушенні отаманського руху на Поділлі, Київщині в 1920-х роках та у здійсненні масових політичних репресій у часи Великого терору на теренах сучасної Дніпропетровської області. The complete history of communist terror in Ukraine cannot be created without a thorough study of the state security bodies staff.The disclosure and characterization of the personnel management system in Soviet state security agencies, the revealing of the Chekist personnel selection and rotation principles allow to reconstruct to some extent the mechanisms for managing mass repressions in the Soviet era, to identify those «driving belts» that were used by the Party and Soviet nomenclature to carry out their goals. The research is dedicated to the Soviet state security bodies employee Yakiv Fleishman, whose professional activity was inextricably linked with the political repressions of the Great Terror in the then Dnipropetrovsk region. 2019 Article Яків Флейшман. Непарадний портрет начальника особливого відділу УДБ УНКВС по Дніпропетровській області / О. Бажан, В. Золотарьов // Краєзнавство. — 2019. — № 1. — С. 83-99. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169557 [94(477.73) «1937»]:908 uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Джерела та біографічні студії Джерела та біографічні студії
spellingShingle	Джерела та біографічні студії Джерела та біографічні студії Бажан, О. Золотарьов, В. Яків Флейшман. Непарадний портрет начальника особливого відділу УДБ УНКВС по Дніпропетровській області Краєзнавство
description	У статті відтворена біографія та діяльність співробітника радянських органів державної безпеки Яківа Флешмана, який відіграв значну роль у придушенні отаманського руху на Поділлі, Київщині в 1920-х роках та у здійсненні масових політичних репресій у часи Великого терору на теренах сучасної Дніпропетровської області.
format	Article
author	Бажан, О. Золотарьов, В.
author_facet	Бажан, О. Золотарьов, В.
author_sort	Бажан, О.
title	Яків Флейшман. Непарадний портрет начальника особливого відділу УДБ УНКВС по Дніпропетровській області
title_short	Яків Флейшман. Непарадний портрет начальника особливого відділу УДБ УНКВС по Дніпропетровській області
title_full	Яків Флейшман. Непарадний портрет начальника особливого відділу УДБ УНКВС по Дніпропетровській області
title_fullStr	Яків Флейшман. Непарадний портрет начальника особливого відділу УДБ УНКВС по Дніпропетровській області
title_full_unstemmed	Яків Флейшман. Непарадний портрет начальника особливого відділу УДБ УНКВС по Дніпропетровській області
title_sort	яків флейшман. непарадний портрет начальника особливого відділу удб унквс по дніпропетровській області
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2019
topic_facet	Джерела та біографічні студії
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169557
citation_txt	Яків Флейшман. Непарадний портрет начальника особливого відділу УДБ УНКВС по Дніпропетровській області / О. Бажан, В. Золотарьов // Краєзнавство. — 2019. — № 1. — С. 83-99. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT bažano âkívflejšmanneparadnijportretnačalʹnikaosoblivogovíddíluudbunkvspodnípropetrovsʹkíjoblastí AT zolotarʹovv âkívflejšmanneparadnijportretnačalʹnikaosoblivogovíddíluudbunkvspodnípropetrovsʹkíjoblastí
first_indexed	2025-07-15T04:22:01Z
last_indexed	2025-07-15T04:22:01Z
_version_	1837685352036302848
fulltext	83 УДК [94(477.73) «1937»]:908 Олег Бажан (м. Київ) кандидат історичних наук, старший науковий співробітник в відділу державного терору радянської доби Інституту історії України НАН України bazhanclio@ukr.net ORCID: https://orcid.org/0000-0003-2328-4512 Вадим Золотарьов (м. Харків) кандидат технічних наук, доцент Харківського національного університету радіоелектроніки v.zolotaryov@gmail.com ORCID: https://orcid.org/0000-0002-6214-7557 Яків Флейшман. Непарадний портрет начальника особливого відділу УДБ УНКВС по Дніпропетровській області У статті відтворена біографія та діяльність співробітника радянських органів державної безпеки Яківа Флешмана, який відіграв значну роль у придушенні отаманського руху на Поділлі, Київщині в 1920-х роках та у здійсненні масових політичних репресій у часи Великого терору на теренах сучасної Дніпропетровської області. Ключові слова: НКВС, Яків Флейшман, доба Великого терору, Дніпропетровська, Вінницька, Київ- ська області. Oleh Bazhan, Vadym Zolotarow Yakiv Fleishman. Nonparadic Portrait of the Head of the NKVD Special Department in the Dnipropetrovsk Region The complete history of communist terror in Ukraine cannot be created without a thorough study of the state security bodies staff.The disclosure and characterization of the personnel management system in Soviet state security agencies, the revealing of the Chekist personnel selection and rotation principles allow to recon- struct to some extent the mechanisms for managing mass repressions in the Soviet era, to identify those «driving belts» that were used by the Party and Soviet nomenclature to carry out their goals. The research is dedicated to the Soviet state security bodies employee Yakiv Fleishman, whose professional activity was inextricably linked with the political repressions of the Great Terror in the then Dnipropetrovsk region. Key words: NKVD, Yakiv Fleishman, Great Terror, Dnipropetrovsk region. Повноцінна історія комуністичного терору в Україні не може бути створена без докладного вивчення персонального складу органів дер- жавної безпеки. Розкриття і характеристика системи управління кадрами в радянських ор- ганах державної безпеки, висвітлення принци- пів добору та ротацій чекістських кадрів, дозво- ляє певною мірою реконструювати механізми управління масовими репресіями в радянську добу, виявити ті «приводні ремені», які вико- ристовувала партійно-радянська номенклатура для здійснення своєї мети. Наукова розвідка присвячена співробітнику радянських органів державної безпеки, чия професійна діяльність нерозривно пов’язана з політичними репре- сіями в Україні. Яків Юхимович Флейшман народився 23 ве- ресня 1898 р. у місті Іллінці – волосному центрі Липовецького повіту Подільської губернії у єв- рейській родині пакувальника (згодом прикаж- чика) мануфактурних магазинів купця Раби но - вича. З 13 років навчався у комерційному училищі в Звенигородці – повітовому Київської губернії, але повного курсу не закінчив та полишив на- вчання. Протягом 1917–1918 років працював кон- тролером-табельником на Киселівському цукро- вому заводі у селі Іскрене Стецівської волості Звенигородського повіту Київської губер нії. У 1919 році Яків відновив навчання у комерцій- ному училищі, яке завершив з великими потугами у 1920 році. У той самий час Я. Флейш ман всту- пає до лав більшовицької партії і вже з січня 1920 року служить політичним працівником 3-го диві- зіону, а з липня 1920 р. – у 44-й стрілецькій дивізії Робітничо-Селянської Червоної армії. Лю бов до ідеалів пролетарської революції Флейш ман поді- ляв з любов’ю до оковитої. Причому «заливав очі» так, що 1920 р. товариші по партії виключили його зі своїх лав «за систематичну пиятику»1. Спокутувати гріхи перед партією та віднов- лювати партійний квиток Я. Флейшман вирішив службою у лавах Всеукраїнської надзвичайної комісії для боротьби з контрреволюцією, спеку- ляцією, саботажем та службовими злочинами. Керівництво ВУНК, яке публічно підкреслювало, що «у чекіста повинні бути гаряче серце, холодна голова та чисті руки», насправді висувало зовсім інші вимоги для підлег- лих. Головна з них – не ва- гаючись виконувати будь- яке партійне доручення. Так багаторічний шеф ук- раїнських чекістів Всево- лод Аполлонович Балиць- кий на засіданні колегії ДПУ УСРР у травні 1927 р. роз’яснював підлеглим, «що апарат ДПУ повинен беззастережно виконувати волю Центрального комі- тету, яка передається через його голову. Якщо є наказ стріляти у натовп неза- лежно від того, хто б там не був, – відмовитесь – розстріляю усіх. Треба беззаперечно виконувати мою волю, а якщо будете мітингувати, я цього не дозволю... Центральному комітету партії потріб- ний міцний, монолітний апарат, що виконує волю партії»2. Для беззастережного виконання партій- ної волі в органах радянської державної безпеки використовували не тільки «твердокам’яних біль- шовиків», але і свідомих кар’єристів з числа осіб з «підмоченою репутацією». До когорти останніх належав й Я. Флейшман. Свою чекістську кар’єру Я.Ю. Флейшман розпочав секретарем Липовецького повітового політбюро. Ймовірно протекцію для служби в радянських репресивних органах Я. Флейшману склав його молодший брат Григорій3 – співро- 1 ’2019Олег Бажан, Вадим Золотарьов К Р А Є З Н А В С Т В О 84 В.А. Балицький. 1930 р. 1 Галузевий державний архів Служби безпеки України (м. Дніпро), особова справа № 4904, арк. 5-8. 2 Ченцов В.В. Політичні репресії в Радянській Україні в 20-ті роки. – К., 1999. – С. 93. 3 Флейшман (Фішман) Григорій Юхимович народився у 1903 р. у родині прикажчика мануфактурних магазинів купця Рабиновича. Єврей. Член ВКП(б) з 06.1928 (14.05.1941 – партквиток погашений Новоси- бірським обкомом ВКП(б) як на виключеного). Закінчив у 1917 р. 4 класи комерційного училища (м. Звени- городка, Київської губернії). З червня 1919 р. – співробітник Липовецької повітової ЧК (м. Іллінці, Подільська губернія). З 1920 р. – слідчий секретно-оперативного відділку Липовецької повітового політбюро у м. Іллінці. З грудня 1920 р. – уповноважений по боротьбі з бандитизмом Звенигородського повітового політбюро. З квітня 1921 р. – уповноважений по боротьбі з бандитизмом Богуславського повітового політбюро (Київська губернія). З березня 1922 р. – уповноважений Чернігівського губвідділу ДПУ у м. Козелець. З січня 1923 р. – уповноважений Чернігівського губвідділу ДПУ у м. Борзна. З грудня 1923 р. – уповноважений Новгород- Сіверського окружного відділку ДПУ, Чернігівська губернія. З червня 1924 р. – агент відділку дорожньо- транспортного відділу (ВДТВ) ДПУ (станція Сартана, Маріупольського повіту Донецької губернії). З січня 1925 р. – дільничний уповноважений ВДТВ ДПУ, станція Іловайськ, Сталінська округа. З 1928 р. – начальник ВДТВ ДПУ (станція Попасна). З лютого 1929 р. – дільничний уповноважений ВДТВ ДПУ, станція Основа у Харкові. З березня 1930 р. – районний уповноважений ДПУ по Любарскому району. З жовтня 1930 р. – на- чальник Любарського районного відділу ДПУ (Вінницький оперсектор ДПУ). З грудня 1933 р. – начальник Постишевського районного відділу ДПУ (Донецька область). З 27 серпня 1934 р. – начальник Лисичанського районного відділу НКВС (Донецька область). З квітня 1937 р. – начальник Костянтинівського міського відділу НКВС (Донецька область). 17 травня 1938 р. - відкликаний до НКВС СРСР. З травня 1938 р. – начальник 3-го (оперативного) відділу Томсько-Асинського табору НКВС СРСР. Подальша доля невідома. Звання: стар- ший лейтенант державної безпеки (22 березня 1936 р.). Яків Флейшман. Непарадний портрет начальника особливого відділу УДБ УНКВС по Дніпропетровській області 85 бітник цього ж політбюро (низовий орган гу- бернської ВУЧК, який провадив боротьбу з «дер- жавними злочинами» на території повіту і вод- ночас відділ повітового виконавчого комітету)4. Зі службової атестації Я.Флейшмана дові- дуємося, що у 1920–1921 рр. «брав активну участь у ліквідації ряду петлюрівських банд (Лихо5, Чуприна та інших) на теренах колиш- нього Липовецького повіту»6. Я. Флейшман таки добре зарекомендував себе на ниві бо- ротьби з українським повстанським рухом бо невдовзі був підвищений до посади заступника начальника Таращанського політбюро Київської губернії, а згодом призначений уповноваженим з контрреволюції Київського губвідділу ДПУ та відряджений на Черкащину. Однією з причин переведення Флейшмана на нове місце роботи, на нашу думку, було ба- жання керівництва приховати численні гріхи підлеглого, оскільки у 1921 р. Яків Юхимович обвинувачувався Київською губ. ЧК в дискреди- тації влади, проте справу було припинено. Чер- гова хвиля критики на адресу Я. Флейшмана припала на 1922 р., коли він, будучи уповнова- женим ДПУ по Богуславському району обвину- вачувався у «розкраданні таємних фондів» та згідно до постанови Київського облвідділу ДПУ підлягав звільненню з органів, але з незрозумі- лих причин був залишений у чекістських лавах7. На Черкащині Я.Ю. Флейшман за власними свідченнями «безпосередньо керував оператив- ною групою з ліквідації великої озброєної кур- кульської петлюрівської банди (Музики та Крав- ченка-Вовка)… Особистою участю в боях та внаслідок складних агентурних комбінацій впро- вадження агентури до складу банди, забезпечив повну ліквідацію банди у складі до 100 чоловік, а також ліквідував отаманів, викрив повністю створену отаманами контрреволюційне повстан- ське підпілля та лінію зв’язку із закордоном»8. Після здійснення адміністративно-територі- альної реформи 1923 року Я.Ю. Флейшман пра- цював у Бердичівському окружному відділку ДПУ (з 9 лютого 1923 р. – уповноваженим з контрреволюції, з 31 жовтня 1923 р. – т.в.о. уповноваженого активної групи, з 12 листопада 1923 р. – помічником уповноваженого активної групи з контрреволюції та шпигунства, з 13 чер- вня 1924 р. – політконтролером), а з 25 серпня 1924 р. помічником уповноваженого Київського губвідділу ДПУ. Обіймаючи ці посади, він «при- ймав активну участь у боротьбі з відомими пет- люрівськими отаманами (Трейко9, Кравченко- Пугач і інші). Відомо, що у той самий період приймав активну участь в ліквідації та слідчій про робці 8-го Повстанкому на теренах колиш- нього Таращанського та Богуславського повітів»10. Відзначимо, що отаман Я. Гальчевський11 згадував, що способи боротьби І.Д. Трейка з червоноармійцями були оригінальні, відмінні від тактики інших отаманів. На теренах Сквир- ського, Таращанського та Білоцерківського по- віту цей отаман мав велику конспіративну сітку та після чергового нальоту розпускав загін по домівках. Козаки перетворювалися на мирних селян, які тільки чекали нового наказу отамана12. 4 Золотарьов В. ЧК-ДПУ-НКВС на Харківщині: люди та долі. – Харків: Фоліо, 2003. – С.110. 5 Лихо (він же Дорошенко-Якубенко). Справжнє прізвище та ім’я невідомі. Народився 1888 р. у Кам’янець-Подільському повіті Подільської губернії у родині священика. Поручник царської армії. Підпол- ковник армії УНР. У 1920 р. – командир 1-го Надбужанського повстанського полку. Діяв у 7-му повстанському районі, який об’єднував Уманський, Гайсинський та Липовецький повіти, а також східну частину Брацлав- ського повіту, невідоме. 4 жовтня 1921 р. застрелився під час оточення. 6 ГДА СБУ (м. Дніпро), особова справа № 4904, арк. 37. 7 Там само, арк. 43. 8 ГДА СБУ (м. Дніпро), особова справа № 4904, арк. 37. 9 Трейко Іван Демидович народився (1893–1945). У 1919–1924 рр. – повстанський отаман. З 1924 р. проживав у Польщі. Загинув 24 квітня 1945 р. у бою з військами НКВС в селі Городниця Житомирської області. Генерал-хорунжий армії УПА (посмертно). 10 ГДА СБУ (м. Дніпро), особова справа № 4904, арк. 37. 11 Гальчевський Яків Васильович (отаман Орел) (1894–1943). Сотник армії УНР. У 1920–1925 р. – повстанський отаман на Поділлі. Потім проживав у Польщі. Загинув 21 березня 1943 р. у бою проти вояків Армії Крайової. 12 Гальчевський Я. Проти червоних окупантів. – Кам’янець-Подільський: ПП «Медобори-2006», 2011. – С. 84-85. З 1 вересня 1925 р. Я.Флейшман працював помічником уповноваженого контррозвідки Сек- ретно-оперативної групи Черкаського окруж- ного відділу ДПУ. На початку наступного року він склав огляд про рух бандитизму та боротьбу з ним на теренах Черкаської округи за період з 1 січня 1925 р. по 1 січня 1926 р., в якому від- значалося, що в окрузі було ліквідовано 3 бан- дформування, затримано 192 бандита та 106 ко- нокрадів, паліїв та ін.13 1 січня 1927 р. Флейшман був переведений на посаду уповноваженого. Підвищення від - булося незважаючи на той факт, що 1926 р. Я. Флейшман знову потрапив у чергову халепу. У ході службового розслідування було встанов- лено, що Флейшман привласнив велику кіль- кість контрабандних товарів, виявлених ним під час обшуку. Було з’ясовано, що Флешман з метою привласнення котикових шкірок склав неналеж- ним чином протокол обшуку. Утім згідно до по- станови прокуратури від 3 листопада 1927 р. справу було припинено14. З тих пір, як не дивно, кар’єра Якова Юхи- мовича пішла вгору: у грудні 1927 р. на честь де- сятиріччя органів радянської держбезпеки Коле- гія ДПУ УСРР нагороджено почесною зброєю; 1928 року поновився у лавах ВКП(б), а в першій декаді серпня 1928 р. обійняв посаду начальника секретно-оперативного відділу Шевченківського (Черкаського) окрвідділу ДПУ. Згадуючи цей період роботи на Черкащині, він писав, що «створив міцний агентурний апа- рат і вдало провів ряд агентурних справ по викриттю контрреволюційного підпілля. Безпо- середньо брав участь у розробці, ліквідації і слід - стві по ряду викритих великих петлюрівських формувань, пов’язаних з закордоном (спра ва «Радіолюбителі», «Сентябристи» та інші»). У цій окрузі, внаслідок вдало проведеної аген- турної комбінації, ліквідував знаного петлюрів- ського отамана, який діяв в «Холодному Яру» на Чигиринщині, «Ширицю-Мамая»15, який хо- вався тривалий час. Цією ж агентурною комбі- нацією викрито контрреволюційне підпілля на Черкащині, створене «Ширицею-Мамаєм»»16. По гучній справі «Сентябристи», якою так пишалися Я.Ю. Флейшман, проходило 24 юнаки з сіл Вільшани, Кирилівка, Пединівка, які під керівництвом вчителя вільшанської семеричної школи Севастяна Лукича Семенка «розповсюд- жували контрреволюційні відозви шовіністич- ного трактування»17. З 29 січня 1929 р. до вересня 1930 р. Я.Ю. Флей ш ман пра - цював начальником сек- ретно-оперативного відділу Кременчуцького окрвідділу і по суті ке - рував всією оперативно- чекістською роботою в окрузі, про що з гор- дістю писав: «Особисто завербував ряд цінних агентів. У результаті ро - боти з ними розробив і ліквідував широко розгалужену куркульсько- петлюрівську повстанську організацію (аген- турна справа «Тризуб»). Організація готувала збройне повстання. Своєю діяльністю охоплю- вала всю Кременчуцьку округу, ряд районів По- лтавщини та Дніпропетровщини. По справі було вилучено до 100 активних учасників, велику кількість зброї та ряд документальних свідчень про діяльність організації та її зв’язках із закор- доном. В цей же період вдало проведеною та по- будованою агентурною комбінацією мною був виявлений та ліквідований відомий петлюрів- ський отаман «Черевик-Лютий»18, а також його контрреволюційне підпілля (справа «Хромий»). 1 ’2019Олег Бажан, Вадим Золотарьов К Р А Є З Н А В С Т В О 86 Я.Ю. Флейшман. 1930-ті роки 13 Реабілітовані історією. Черкаська область. Книга перша. – Київ-Черкаси, Тясмин, 2006. – С.78. 14 ГДА СБУ (м. Дніпро), особова справа № 4904, арк. 43. 15 Щириця Яків Опанасович (1887 – 27.04.1929).У 1919–1920 рр. – командир Білоярського полку в Чи- гиринському повіті. У 1921 р. діяв у районі Холодного Яру. Восени 1921 р. вступив на історичний факультет Катеринославської народної освіти. Кандидат у члени ВКП(б) з 1926 р. Перед арештом у 1928 р. працював вчителем у Дніпропетровську.19 квітня 1929 р. надзвичайною сесією Шевченківського окружного суду в Черкасах засуджений на смерть. 16 ГДА СБУ (м. Дніпро), особова справа № 4904, арк. 38. 17 Реабілітовані історією. Черкаська область. Книга перша. – Київ-Черкаси: Тясмин, 2006. – С. 80-90. 18 Ймовірно йдеться про отамана Лютого (справжнє ім’я – Ялісей Черевик), який діяв на початку 1920-х р. у Єлисаветградському повіті Херсонської губернії. На теренах тієї ж Кременчуцької округи, в ре- зультаті проведеною мною агентурної розробки, вдало ліквідована українська контрреволюційна група молоді «УНДО» на теренах Глобинського району Кременчуцької округи19. Вдало проведе- ним слід ством була викрита вся група та вилу- чена друкарська машинка, на якій друкувалися контрреволюційні листівки та зброя (агентурна справа «Обірвалося»)… ретельно проробив та викрив велику петлюрівську повстанську орга- нізацію, що охоплювала ряд районів Кремен- чуцької та Полтавської округ. Керуючи слідством та беручи безпосередню участь у роботі із заарештованими, забезпечив повне викриття організації. В результаті було ви- лучено до 50 активних учасників організації, зброя, програми та статут організації (агентурна справа «Кулемет»). Водночас у м. Кременчуку у 1929 р. ліквіду- вав активну білогвардійську групу з колишніх кадрових офіцерів, що готувала теракт над одним з іноземних представників на теренах УСРР з метою провокування війни. По справі була вилучена зброя (справа «Реалісти»). Приймав активну участь у слідстві по справі «СВУ», а також провів ряд агентурних справ з викриття низової периферії «СВУ» на теренах Кременчуцької округи»20. Окрім «групових справ проти контрреволю- ції» на Кременчуччині Я.Ю. Флейшман був при- четний і до ведення кримінальних справ полі- тичного забарвлення меншого масштабу». Так, наприклад, 27 грудня 1929 р. за вироком надзви- чайної сесії Кременчуцького окружного суду були засуджені селяни Іван Гордійович Колпак (до 10 років позбавлення волі) та Григорій Семенович Шило (до 3-х років позбавлення волі). За версією Флейшмана та його підлеглих (уповноважених 1-го (секретного) відділку Со- ломона Марковича Лялюшко-Каца та Резні- ченка) І.Г. Колпак стверджував, що радянська влада грабує селян, вивозить хліб у Росію, а українці залишаються голодними, закликав зни- щувати сільських активістів. Під впливом цієї агі- тації Г.С. Шило разом з І.Г. Колпаком здійснили збройне пограбування каси з продажу квитків на залізничній станції Королівка21. Таким чином, суто кримінальний злочин трактувався як полі- тичний. У 1930 р. Я. Флейшман кілька місяців очо- лював секретно-оперативний відділ Проскурів- ського окрвідділу ДПУ, а після ліквідації округів у вересні 1930 р. був переведений на посаду старшого уповноваженого особливого відділу Харківського оперативного сектора ДПУ, брав активну участь у слідстві по справі «Весна». У травні 1931 р. його призначають на аналогічну посаду в Київський оперативний сектор ДПУ, а піс ля утворення Київської області у лютому 1932 р. – оперуповноваженим особливого від- ділу. Про свою діяльність під час Голодомору 1932–1933 рр. Я. Флейшман власноручно писав так: «Будучи начальником оперативно-слідчої групи Київського облвідділу ДПУ в м. Умані, ке- рував і брав безпосередню участь у викритті та ліквідації великої куркульсько-петлюрівсько- повстан ської організації, що охоплює своєю діяльністю ряд областей України (агентурна справа «Прибулець»). Організація була створена спеціальними петлюрівськими емісарами, які нелегально прибули в України, які також були ліквідовані. Особистою участю у слідстві забез- печив викриття ряду серйозних повстанських ліній, а також забезпечив вилучення великої кількості зброї22. У цей же період в результаті особистої роз- робки та подальшої ліквідації, а також безпосе- редньо керуючи слідством та беручи участь у допитах, викрив велику петлюрівсько-повстан- ську організацію на Звенигородщині, закладену польсько-петлюрівським агентом Титаренком- Кузьменком. За справою було вилучено до 30 активних учасників організації, зброю та контрреволюцій- них листівок. Керівники розстріляні (агентурна справа «Дубровці»)23. За кримінальною справою «Прибульці» було притягнуто понад 202 особи по обвинуваченню у приналежності до української контрреволю- Яків Флейшман. Непарадний портрет начальника особливого відділу УДБ УНКВС по Дніпропетровській області 87 19 ГДА СБУ (м. Дніпро), особова справа № 4904, арк. 38. 20 Там само, арк. 39. 21 Голодомор 1932–1933 років в Україні за документами ГДА СБУ: Анотований довідник / В.М. Данилюк (відп. упоряд.), Л.Л. Аулова, В.В. Лавренюк. – Львів: Центр дослідження визвольного руху, 2010. – С. 119–120. 22 ГДА СБУ (м. Дніпро), особова справа № 4904, арк. 39. 23 Там само, арк. 40. ційної куркульсько-петлюрівської організації повстанців під назвою «Союз української дер- жавності»24. 8 березня 1933 р. Я.Ю. Флейшман особисто підготував обвинувальний вирок у цій справі та запропонував 66 осіб розстріляти, 25 осіб запроторити до концтабору терміном на 10 років, 52 особи – відправити до концтаборів терміном на 5 років, 47 осіб – вислати до Північ- ного краю терміном на 5 років, 12 осіб – вислати до Північного краю терміном на 3 роки. Началь- ник особливих відділів 14 стрілецького корпусу та Київського облвідділу ДПУ Олексій Михай- лович Борисов (1900–1963) погодився з цим рі- шенням, а начальник Київського облвідділу ДПУ Олександр Борисович Розанов (1896–1937) затвердив. 13 і 17 березня 1933 р. судова трійка при Колегії ДПУ УСРР засудила всіх обвинува- чених за «київським трафаретом»25. Справа «Прибульці» послужила трампліном у кар’єрному зростанні Флейшмана. 1 червня 1933 р. Якова Юхимо- вича призначили началь - ником відділку Особли- вого відділу Київського облвідділу ДПУ. На цій посаді «у результаті правильного керівниц- тва агентурою, ретельно продуманої агентурної комбінації, особистою участю в проробці плану розробки, викрив ши- року повстанську організацію на Волині, яка охоплювала своєю діяльністю ряд районів Во- лині, Вінницької області, а також був викритий зв'язок з Червоною Армією (справа «Флот- ський»). В результаті ряду проведених вдалих вербувань, мною особисто за час роботи в Україні, вдалося викрити та ліквідувати ряд серйозних закордонних польсько-петлюрівських агентів та їхню базу в Україні»26. 2 березня 1935 р. Я.Ю. Флейшман був при- значений начальником Новоград-Волинського райвідділу НКВС Київської області та, за суміс- ництвом,начальником особливих відділів ГУДБ НКВС 14-ї кавалерійської дивізії та частини № 3072. Не встиг він як слід розібратися з міс- цевою «політичною обстановкою», як справ у нього побільшало – 4 травня 1935 р. у складі Ки- ївської області була утворена Новгород-Волин- ська округа, яка налічувала 1 місто, 4 райони, 168 сільських рад27. Таким чином, Яків Юхи- мович став «номенклатурою ЦК» і 19 травня 1935 р. був затверджений політбюро ЦК КП(б)У на посаді начальника Новоград-Волинського окрвідділу НКВС28. Відповідний наказ НКВС з’явив ся лише 25 червня 1935 року. Відповідно до наказу НКВС Флейшман отримав у своє під- порядкування ще і особливий відділ ГУДБ НКВС 99-го укріпленого району. Невдовзі партконфе- ренція Новоград-Волинського окружкому КП(б)У обрала Якова Юхимовича членом партійного бюро. Про своє перебування в Новоград-Волин- ській окрузі він згодом напише так: «Провів особисто велику роботу по створенню міцного агентурного апарату в прикордонних районах Новоград-Волинської округи в результаті чого вдалося викрити та ліквідувати ряд націонал-фа- шистських формувань. Також викрив і провів ряд справ по армії. Особисто приймав активну участь в агентурно-слідчій проробці по справі викриття контрреволюційних націоналістичних формувань ксьондзів на Волині (агентурна справа «Унікум» та інші). Також провів ряд 1 ’2019Олег Бажан, Вадим Золотарьов К Р А Є З Н А В С Т В О 88 О.Б. Розанов. 1920-ті роки 19 ГДА СБУ (м. Дніпро), особова справа № 4904, арк. 38. 20 Там само, арк. 39. 21 Голодомор 1932–1933 років в Україні за документами ГДА СБУ: Анотований довідник / В.М. Дани- люк (відп. Упоряд.), Л.Л. Аулова, В.В. Лавренюк. – Львів: Центр дослідження визвольного руху, 2010. – С. 119–120. 22 ГДА СБУ (м. Дніпро), особова справа № 4904, арк. 39. 23 Там само, арк. 40. 24 Реабілітовані історією. Черкаська область. Книга перша. – Київ-Черкаси: Тясмин, 2006. – С. 179. 25 Там само. – С. 193–194. 26 ГДА СБУ (м. Дніпро), особова справа № 4904, арк. 40. 27 Верменич Я.В. Новоград-Волинська округа // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В.А. Смо- лій (голова) та ін.; Інститут історії України НАН України. – К.: Наук. думка, 2010. – Т. 7 . – С. 474. 28 Центральний державний архів громадських об’єднань України , ф. 1, оп. 1, спр. 374, арк. 143. справ по викриттю серйозних німецьких націо- нал-фашистських формувань (справи «Ковалі», «Гітлеровці» та інші)»29. 1 грудня 1935 р. (за іншими архівними да- ними – 10 лютого 1936 р.) Я.Ю. Флейшман очо- лив особливий відділ Управління державною безпекою (УДБ) УНКВС по Київській області. 9 лютого 1936 р. йому було присвоєно звання ка- пітана державної безпеки, яке дорівнювало за- гальноармійському званню полковника. На теренах тодішньої Київської області роз- ташовувалися: 2-й кавалерійський корпус (штаб у Житомирі, 3-тя кавалерійська дивізія у Берди- чіві, 5-та кавалерійська дивізія у Житомирі, 14-та кавалерійська дивізія у Новоград-Волин- ському); 8-й стрілецький корпус (штаб у Жито- мирі, 44-та стрілецька дивізія у Житомирі, 100-та стрілецька дивізія у Бердичіві); 13-й стрілецький корпус (штаб у Білій Церкві, 58-а стрілецька ди- візія у Черкасах, 62-га стрілецька дивізія у Білій Церкві); 45-й механізований корпус (штаб у Києві, 133-тя механізована бригада у Києві, 134-та механізована бригада у Києві, 135-та бри- гада у Києві); 60-та стрілецька дивізія 15-го стрі- лецького корпусу в Овручі; 46-та стрілецька ди- візія 15-го стрілецького корпусу в Коростені; 45-та стрілецька дивізія у Новоград-Волин- ському; 87 стрілецька дивізія в Білокоровичах; 99-та стрілецька дивізія в Умані; 8-ма окрема ме- ханізована бригада у Києві; 4-та бригада серед- ніх танків у Києві; 2-га окрема бригада військ протиповітряної оборони у Києві; 12-та механі- зована бригада у Новоград-Волинському; Київ- ський укріплений район. При кожному з ви- щеназваних військових з’єднань, а також при авіаційних і механізованих бригадах, які ми тут не називаємо, функціонував особливий відділ УДБ НКВС, який безпосередньо підпорядкову- вався особливому відділу УДБ УНКВС по Київської області. На відміну від своїх колег з наркомату та обласних управлінь армійські контр розвідники або особісти, хоча і мали спе- ціальні звання державної безпеки, але носили «для конспірації» загальноармійську форму та знаки відзнаки, а в петлицях носили емблеми тих родів військ при яких служили30. Слід відзначити, що на роботу особливих відділів в Україні істотно впливала особиста дружба наркома внутрішніх справ УСРР В.А. Балицького з командуючим військами Київського військового округу Й.Е. Якіром. Головний український чекіст вважав, що пра- цівники особливих відділів у дивізіях та корпусах повинні тісно контактувати з коман- дирами, інколи він навіть усував з посади не- вгодних командуючому військовим округом чекістів. Політика «узгодження позицій» з військо- вим керівництвом була особливо важливою для чистки армії від підозрілих елементів. Слід особливо відзначити, що ініціатива викриття більшості військових троцькістів належала на той час політичним управлінням військових ок- ругів, але бували і винятки. 5 липня 1936 р. у Києві було затримано (а фактично заарешто- вано) і незабаром відправлено до Москви ком- дива Д.А. Шмідта31. Що було першопричиною арешту командира 8-ї окремої механізованої бригади Київського військового округу, і яку роль при цьому відіграли керовані Флейшма- ном «особісти» поки що не з’ясовано32. Це ж стосу ється і комкора С.А.Туровського33, заа - рештованого через два місяця та відправленого до Москви34. Яків Флейшман. Непарадний портрет начальника особливого відділу УДБ УНКВС по Дніпропетровській області 89 29 ГДА СБУ (м. Дніпро) особова справа № 4904, арк. 40. 30 Воронков В.Ю., Шишкин А.И. НКВД СССР: Структура, руководящий состав, форма одежды, знаки различия 1934–1937 гг. – М.:ООО Издательский Дом «Русская разведка», 2005. – С. 142–148. 31 Шмидт Дмитро Аркадійович (Гутман Давид Аронович) (1896 – 20.07.1937). Член ВКП(б) з 1917 р. Комдив. У 1934–1936 рр. – командир 8-ї окремої механізованої бригади у Києві. 5 липня 1936 р. заарешто- ваний. 19 липня 1937 р. засуджений на смерть. Розстріляний у Москві. 32 Кокін С., Пшенніков О. Без строку давності. До 60-річчя «викриття» органами НКВС «Військово- фашистської змови у Червоній Армії» // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. – 1998. – № 1/ 2. – С. 140. 33 Туровський Семен Абрамович (1895 – 01.07.1937). Член ВКП(б) з 1912 року. Комкор. З травня 1935 р. – заступник командувача Харківським військовим округом. З липня 1936 р. – військовий інспектор Київського військового округу. 2 вересня 1936 р. заарештований. 1 липня 1937 р. засуджений на смерть і роз- стріляний у Москві. 34 Черушев Н.С., Черушев Ю.Н. Расстрелянная элита РККА (командармы 1-го и 2-го рангов, комкоры, комдивы и им равные). 1937–1941. Биографический словарь. – М., 2012. – С. 116. Про коло завдань, які вирішували підлеглі Я. Флейшмана, можна судити з атестації його заступника – старшого лейтенанта державної безпеки Л.І. Рівліна35 за період з 15 квітня по 15 червня 1936 року. В ній відзначається, що остан- ній має на особистому зв’язку 4-х агентів: 2-х по німцям, 1-го по поля- кам, 1-го по східній роботі. Причому двоє з цих агентів поставлені на «централізоване керівниц- тво» особливим відділом УДБ НКВС УСРР. За 2 місяці Рівлін зустрівся з «усіма агентами» – шістьма, що працювали проти німців, трьома – проти поляків, і трьома «по різному шпигун- ству». Агентуру, з якою працює, «засвоїв пов - ністю» та провів агентурні комбінації: агента по полякам «відправив в рейд» (до Польщі - ? – авт.), зі східним агентом закріпив підставу Іран- ському посольству. Рівліним були «оброблені для вербування два серйозних об’єкта по німецькій роботі» та взятий у розробку як можливий шпи- гун чеської розвідки колишній агент НКВС (агентурна справа «Празький»). Рівлін також «брав участь у керівництві та самому слідстві «Національної спілки німців на Україні». Веде слідство по справі заарештованого агента ні- мецької розвідки Краукліса-Пчели36, та спільно з оперативними працівниками – слідство по справі активного учасника «НСНУ» – Фрея, і агента закордонного агента фашистської органі- зації Енслепа»37. Я. Флейшман разом з співро- бітниками Особливого відділу УДБ НКВС УСРР також брав участь у слідстві по справі «керівного центру» «Національної спілки німців України», 11 членів якої були засуджені 13–21 січня 1937 р. 1 ’2019Олег Бажан, Вадим Золотарьов К Р А Є З Н А В С Т В О 90 Л.І. Рівлін 35 Рівлін Лазар Ісакович (29.07.1900 - ?). Народився в Одесі в міщанській родині кустаря – виробника зельтерської води. Єврей. Член ВКП(б) з 1931 р. (у 1939 – виключений 14.09.1944 КПК відмовив у віднов- ленні в членстві в ВКП(б)). Упродовж 1912–1919 років навчався в одній з одеських гімназій, закінчив 6 кла- сів. У 1919 р. – конторник на цукерній фабриці Геллера в Одесі. У 1919–1920 рр. – репетитор (м. Одеса). У 1920 р. – червоноармієць-доброволець 1-го караульного батальйону з охорони повітового військкомату. З 1920 р. – співробітник комісії по боротьбі з дезертирством (м. Одеса). З квітня 1920 р. – діловод-контролер особливого відділу (ОВ) ЧК Чорного та Азовського морів. З травня 1921 р. – секретар заступника начальника особливого відділу Одеської губ. ЧК. З листопада 1922 р. – інспектор транспортного відділу ДПУ (м. Одеса). З січня 1923 р. – інспектор військового відділку особливого відділу Одеського губвідділу ДПУ. З 1923 р. – таємний співробітник караульного взводу Балтського повітового відділу ДПУ. Служив в Особовому відділі ( ОВ) Одеського облвідділу ДПУ (з 26 липня 1923 р. – діловод, з 29 вересня 1923 р. – звідник, з 15 листопада 1923 р. – помічник уповноваженого військової групи). З 10 листопада 1924 р. – помічник уповноваженого інформації ОВ 6-го корпусу та 51-ї дивізії, з 4 липня 1925 р. – т.в.о. уповноваженого ОВ 6-го корпусу, з 20 серпня 1925 р. – т.в.о. уповноваженого ОВ 72-й дивізії. 1 грудня 1925 р. – помічник уповноваженого з інформації ОВ 6-го корпусу. З 10 липня 1926 р. – т.в.о. уповноваженого ОВ 6-го корпусу та 51-ї дивізії. З 1 серпня 1927 р. – уповноважений з інформації ОВ 6-го корпусу. Працював в ОВ ДПУ / НКВС УСРР (з 24 серпня 1930 р. – уповноважений 1-го відділку, з 1 жовтня 1930 р. – уповноважений 4-го відділку, з липня 1931 р. – уповноважений 2-го відділку, з 27 березня 1933 р. – оперуповноважений, з 27 квітня 1935 р. – т.в.о. начальника 2-го відділку, з 1936 р. – начальник 7-го відділку). Служив в УДБ УНКВС Київської області (з 15 квітня 1936 р. – заступник начальника ОВ, з 3 квітня 1937 р. – заступник начальника 3-го (контр- розвідувального) відділу)). З липня 1937 р. по 8 липня 1938 р. – заступник наркома внутрішніх справ Мол- давської АСРР (у жовтні – грудні 1937 р.- березні – травні 1938 р. – виконував обов’язки наркома). З 8 липня 1938 р. – заступник особливоуповноваженого НКВС УРСР з прикріпленням до 3-го відділу 1-го Управління НКВС УРСР. 7 жовтня 1938 р. – звільнений з НКВС. З 17 лютого 1939 р. – пенсіонер НКВС. Працював у центральному будинку народної творчості УРСР. 11 жовтня 1939 р. заарештований. 28 грудня 1939 р. – Вій- ськовим трибуналом військ НКВС Київського військового округу засуджений до 8 років позбавлення волі. Покарання відбував в Темніковському таборі НКВС. Рішенням Державного Комітету Оборони СРСР від 27 липня 1942 р. звільнений з табору та направлений до РСЧА. Постановою військової ради Московського військового округу від 19 жовтня 1943 р. судимість знята. В 1944 р. служив в армії Калузі. Подальша доля невідома. Звання: старший лейтенант державної безпеки (08.01.1938). Нагороди: орден Знак Пошани (19 грудня 1937 р.), знак Почесного працівника ВЧК-ДПУ (XV) (14 серпня 1938 р.). 36 Краукліс-Пчела Дмитро Іванович (1898-1936). Диспетчер залізничної станції Городниця Київської об- ласті. Заарештований 30 квітня 1936 р. 21 січня 1937 р. засуджений на смерть. Розстріляний. 37 ГДА СБУ, ф. 12, спр. 3141, аркуш непронумерований. військовим трибуналом Київського військового округу (7 з них до розстрілу)38. З 3 січня 1937 р. Я.Ю. Флейшман очолював 5-й (особливий) відділ УДБ УНКВС по Дніпро- петровській області, який здійснював опера- тивно-чекістське обслуговування частин 7-го стрілецького корпусу, штаб якого містився в адмі - ністративному центрі області. Тут же базувалася 30-та стрілецька дивізія, штаб 41-ї стрілецької ди- візії знаходився у Кривому Розі, а 80-та стрілець - ка дивізія дислокувалася в Артемівську обслуго- вувалася 5-м відділом УДБ УНКВС Донецької області. Після реорганізації військової контрроз- відки, згідно з наказом НКВС УРСР № 0096 від 26 травня 1937 р., штат 5-го відділу УДБ УНКВС по Дніпропетровській області нараховував 8 штат них посад (начальник відділу, 5 посад опе- руповноважених, помічник оперуповноваженого та машиністка)39. В оперативному плані 5-й від- діл УДБ УНКВС Дніпропетровської області під- порядковувався Особливому відділу ГУДБ НКВС Харківського військового округу у Харкові та 5-му відділу УДБ НКВС УРСР у Києві. 23 серпня 1937 р. начальником УНКВС по Дніпропетровській області був призначений стар- ший майор державної безпеки Ю.Ф. Кривець40, якого Я.Ю. Флейшман добре знав по спільній роботі в Київському губвідділі ДПУ. У березні Яків Флейшман. Непарадний портрет начальника особливого відділу УДБ УНКВС по Дніпропетровській області 91 38 Заключение Главной военной прокуратуры СССР в отношении обоснованности осужденных лиц, прохо - дивших по делу «руководящего центра» «Национального союза немцев на Украине». 29 августа 1956 г. //Дело «Национального союза немцев на Украине» 1935–1937 гг.: Документы и материалы / Составитель, автор вступительной статьи и комментариев А. Рублёв. – Киев: ТОВ «Видавництво «Кліо»», 2016. – С. 520. 39 Окіпнюк В.Т. Органи державної безпеки УРСР (1922–1941 рр.): історико-правове дослідження: моног- рафія. – Херсон: ФОП Грань Д.С., 2017 – С. 269. 40 Кривець Юхим Фомич (10.03.1897–26.01.1940). Народився у Варшаві (за іншими відомостями – у селі Кривці Ляцької волості Лідського повіту Віленської губернії) у родині робітника-залізничника. Білорус. Ди- тинство та юність провів у м. Двінську Вітебської губернії. Освіта нижча: закінчив у Двінську початкове училище та 2-ге міське училище в 1912 р. Член ВКП(б) з вересня 1917 р. Депутат Верховної Ради СРСР та РРФСР 1-го скликання. З 1912 р. – канцелярист Двінського повітового з’їзду мирових суддів. З серпня 1914 р. – письмово- дитель члена повітового окружного суду та 2-ї ділянки Двінського повіту. У серпні 1915 р. – евакуйований з ро- диною до Брянська. З 1915 р. – письмоводитель Брянської міської управи. З лютого 1916 –машиніст-переписувач Брянського арсеналу. У травні 1916 р. – жовтні 1917 р. – служив у царській армії ( рядовий 209-го піхотного за- пасного полку в Брянську, рядовий 97-го піхотного Ліфляндського полку (кілька днів був на Румунському фронті в Буковині, але в боях участі не брав і був евакуйований через хворобу), з 1917 р. – військовослужбовець 812-го полкового запасного шпиталю в Черкасах, з травня 1917 р. – військовослужбовець Управління Брянського вій- ськового начальника). З 1917 р. – помічник секретаря завкому Брянського арсеналу. У березні 1918 р. – проживав у Катеринославі. У 1918 р. – 3 місяці був безробітним у Камишині. У жовтні 1918 р. – 10 днів обіймав посаду начальника міліції 2-го району м. Ржев. З 25 жовтня 1919 р. по 15 грудня 1919 р. – співробітник Брянської пові- тової ЧК (голова колегії слідчих та завідувач юридичним відділом). 15.12.1919 р. – рішенням ВЧК направлений в Україну. З грудня 1919 р. по 26 липня 1921 р. – працював у Полтавській губ. ЧК (слідчий, заступник завідувача юридичним відділом, уповноважений з контрреволюції, секретар Колегії). Працював в Київській губернській ЧК / відділі ДПУ (з 30 липня 1921 р. по 8 березня 1922 р. –уповноважений з контрреволюції, з 3 грудня 1921 р. по 8 березня 1922 р. – заступник начальника політвідділу, з 8 березня 1922 р. по 22 вересня 1922 р. – начальник секретного відділу та за сумісництвом заступник начальника секретно-оперативної частини, з 22 вересня 1922 р. – начальник контррозвідувального відділу, з 1 грудня 1922 р. – заступник начальника контррозвідуваль- ного відділу, 1 лютого 1923 р. – уповноважений контррозвідувального відділу). З 16 червня 1923 р. – у резерві призначень ДПУ УСРР. Працював в контррозвідувальному відділі ДПУ УСРР (з 18 серпня 1923 р. – уповнова- жений, з 23 травня 1924 р. – помічник начальника відділу). З 16 грудня 1925 р. – помічник начальника Київського окрвідділу ДПУ. З 21 жовтня 1927 р. – помічник начальника Одеського окрвідділу ДПУ. З 9 травня 1930 р. – на- чальник інформаційного відділу ДПУ УСРР. З 20 березня 1931 р. - помічник начальника Київського оперсектора ДПУ. З 20 вересня 1931 р. – начальник секретно-політичного відділу ДПУ УСРР. З 21 лютого 1933 р. – заступник начальника Дніпропетровського облвідділу ДПУ. З 11 березня 1934 р. – заступник начальника економічного управління ДПУ УСРР. Працював в економічному відділі УДБ НКВС УСРР (з 11 липня 1934 р. – заступник начальника відділу, з 16 жовтня 1936 р. – т.в.о. начальника відділу, з 5 листопада 1936 р. – начальник відділу). З 16 грудня 1936 р. – начальник УНКВС по Чернігівській області. З 23 січня 1937 р. по 26 лютого 1938 р. – на- чальник УНКВС по Дніпропетровській області. З 17 березня 1938 р. – начальник УНКВС по Орджонікідзев- ському краю. Заарештований 24 січня 1939 р. у Ворошиловську. 25 січня 1940 р. ВК ВС СРСР за статтями 58-7, 58-8, 58-11 КК РРФСР засуджений на смерть. Розстріляний у Москві. Звання: майор державної безпеки (13 груд - ня 1935 р.), старший майор державної безпеки (20 грудня 1936 р.). Нагороджений орденами Леніна (19 грудня 1937 р.) та Червоного Прапора (7 травня 1923 р.), знаком почесного працівника ВЧК-ДПУ (V) № 427с (1927 р.). 1922 р. в Ю.Ф. Кривець брав участь у ліквідації «Козачої ради Правобережної України» та «Пет- люрівської контррозвідки», керував розробкою та розгромом «8-го повстанського району» в Таращанському повіті і вже у травні 1923 р. був нагороджений орденом Червоного Прапора41. Під безпосереднім ке- рівництвом Ю.Ф. Крив ця та нового першого секре- таря Дніпропетровського обкому КП(б)У Н.В. Мар- голіна42 і розпочав свою боротьбу з ворогами на- роду в РСЧА Я.Ю. Флей - шман. До речі ватажок біль шовиків Дні про пет - ров щини навіть звернувся з листом до всіх секретарів місь ких і районних партійних комітетів області з проханням не давати партійних доручень робіт- никам УДБ УНКВС і не викликати їх на різні за- сідання та наради, оскільки це заважає чекістам боротися з контрреволюцією43. Ця боротьба значно посилилася після суду над учасниками «військово-фашистської змови в РСЧА» на чолі з маршалом М.М. Тухачевським. У своєму виступі на оперативній нараді НКВС УРСР 1-й заступник наркома внутрішніх справ комкор М.П. Фриновський зокрема заявив: «Кадри контрреволюційної організації в армії. Ось якщо ви подивитеся зараз, після того що вже викрито, що виходить? В українських округах – майже одному з перших округів всього Радян- ського Союзу серед військових були проведені арешти троцькістів... Після того, як ватажки були забрані до центру, за клопотанням особливих від- ділів і Харківського військового округу, і Київ- ського військового округу була отримана санкція на велику кількість командирів, політпрацівників і начальницький склад частин українських вій- ськових округів, що проходять по матеріалам. Але ні однієї справи оперативно – результатив- ного в Україні немає... А фон у цих округах який? Я вважаю, що засміченість начальницького складу РСЧА в цих 2-х округах найбільш велика, особливо колишніми троцькістами, і особливо в Київському окрузі... Я ось викликаюсь ним (Єжовим – авт.) до Москви і буду змушений йому розповісти все те, що я виявив тут. Його це трохи здивує, тому що такого поганого стану оперативної роботи, я по- винен вам прямо сказати, ні я ні тов. Єжов по- вністю не очікували...»44. Особливу увагу «очищенню» РСЧА приді- ляв і новий нарком внутрішніх справ УРСР ко- місар державної безпеки 2-го рангу Ізраїль Мой- сейович Леплевський (1896–1938), який прибув до Києва з посади начальника 5-го відділу ГУДБ НКВС СРСР і був головним організатором «справи Тухачевського». Вже на першій нараді з начальниками УНКВС так званих «промисло- вих областей» (Дніпропетровської, Донецької та Харківської) І.М. Леплевський поставив пи- тання про те, що у широкому наступі на ворогів не слід боятися проводити масові арешти та за- стосовувати до заарештованих биття, і що він вже ввів фізичну обробку у практичну роботу центрального апарату НКВС і радить робити те саме і в областях45. Невеличкий на зріст і худор- лявий український нарком особисто впровад- жував прогресивні методи слідства, лупцюючи заарештованих на очах у підлеглих співробітни- ків НКВС. 1 ’2019Олег Бажан, Вадим Золотарьов К Р А Є З Н А В С Т В О 92 Ю.Ф. Кривець Начальник Управління прикордонної охорони і військ ОДПУ СРСР М.П. Фринов ський біля труни голови ОДПУ СРСР В.Р. Менжинського (Москва, 14 травня 1934 р.) 41 Біографічний нарис про Ю.Ф. Кривця див.: Золотарьов В. Секретно-політичний відділ ДПУ УСРР: справи та люди. – Харків: Фоліо, 2007. – С. 104–183. 42 Марголін Натан Веніамінович (1895–10.02.1938). Член ВКП(б) з 1914 р. З березня 1935 р. – 2-й секретар Московського обкому ВКП(б). З березня 1937 р. – перший секретар Дніпропетровського обкому КП(б)У. Член Політбюро ЦК КП(б)У. 3аарештований 3 листопада 1937 р. 43 За відсутністю складу злочину. До історії політичних репресій 20-х – початку 50-х у Дніпропетров- ському гірничому інституті. – Дніпропетровськ: НГАУ, 2000. – С. 64–65. 44 Черушев Н.С. Удар по своим. Красная армия 1938–1941. – М.: Вече, 2003. – С. 371–375. 45 Золотарьов В. Секретно-політичний відділ ДПУ УСРР: справи та люди. – Харків: Фоліо, 2007. – С.136. Про роботу Я.Ю. Флейшмана «в нових умо- вах» красномовно свідчить довідка за підписом Ю.Ф. Кривця: «У результаті оперативно продуманих вмілих та наполегливих допитів особисто т. Флейшма- ном заарештованого командира 123 стрілецького полку Овчаренка46 були отримані вельми цінні розгорнуті свідчення про наявність у частинах 7 стрілецького корпусу антирадянської вій - ськово-фашистської організації під керівництвом комкора 7 стрілецького корпусу Рогальова Ф.Ф47. Тов. Флейшманом на підставі свідчень заареш- тованого Овчаренко були правильно організовані оперативно-слідчі заходи та широко розгорнута операція по викриттю всієї організації. Наступ- ною активною участю у допитах всіх основних заарештованих: комкора Рогальова, начальника штабу Скрастіна48, помічника начальника штабу Саввіна49, Орлова50, комдива Волкова51, началь- ника політвідділу 41 стрілецької дивізії Граду- сова52, полковника Скрипника та інших, вірним оперативним керівництвом всім слідчим апара- том 5-го відділу, тов. Флейшман забезпечив успіх подальшого слідства та викриття широко розга- луженої антирадянської військово-фашистської організації у всіх військових частинах 7 стрілець- кого корпусу, мобілізаційному окрузі та окремих спецчастинах Дніпропетровського, Запорізького та Криворізького гарнізонів. Проведеним слід- ством також викрита вся практична контррево- люційна та шкідницька діяльність організації, а також глибоко законспіровані диверсійно-бакте- ріологічна та терористична групи. Всього вияв- лено активних учасників військово-фашистської змови 319 чоловік, з яких вже заарештовано 268 чоловік, у тому числі весь керівний склад штабів всіх дивізій 7 стрілецького корпусу, командирів полків та батальйонів. Одночасно викриті та ліквідовані: а) антирадянська диверсійно-терористична організація у Корпусному учбовому центрі 7 стрілецького корпусу, якою керував майор Ав- тономов53; б) викрита широко розгалужена антирадян- ська військово-троцкістська організація у сис- темі ТОСАВІАХІМу, якою керував голова облас- ного товариства Бендельстон та Достов. Всього по справі виявлено активних учасників 52 чоло- віка, з них заарештовано 37 чоловік. По цій же справі викрита глибоко законспірована терорис- тична група, що готувала низку вбивств керів- ників партії та уряду, зокрема т.т. Косіора та Ка- гановича; в) викрито вельми серйозну бойову терорис- тичну організацію, керовану колишнім началь- ником Аероклубу Лантухом і головою міськради Мірошниченко, яка готувала вбивство тов. Ста- ліна у Москві. Яків Флейшман. Непарадний портрет начальника особливого відділу УДБ УНКВС по Дніпропетровській області 93 46 Овчаренко Леонід Григорович (1894–1937). Член ВКП(б) з 1920. Полковник. Командир 123-го пі- хотного полку 41-ї стрілецької дивізії. 23 травня 1937 р. заарештований. 14 вересня 1937 р. засуджений на смерть. Розстріляний. 47 Рогальов Федір Федорович (1891 – 14.09.1937). Член ВКП(б) з 1917 р. Комдив. У квітні 1931 р. – червні 1937 р. – командир і військовий комісар 7-го стрілецького корпусу, Дніпропетровськ. Заарештований 10 липні 1937 р. 14 вересня 1937 р. військовою колегією Верховного суду СРСР засуджений на смерть. Роз- стріляний у Дніпропетровську. 48 Скрастін Петро Іванович (1897 – 15.09.1937). Член ВКП(б) з 1930. Полковник. Начальник штабу 7-го стрілецького корпусу. Заарештований 23 липня 1937 року. 14 вересня 1937 р. засуджений на смерть. Страчений. 49 Саввін Сергій Дмитрович (1895–1937). Полковник. Помічник начальника штабу 7-го стрілецького корпусу. Заарештований влітку 1937 року. 14 вересня 1937 р. засуджений на смерть. Розстріляний. 50 Орлов Іван Георгійович (1897 – 15.09.1937). Майор. Начальник 1-ї частини штабу 7-го стрілецького корпусу. Заарештований 23 червня 1937 року. Засуджений на смерть 14 вересня 1937 року. Розстріляний. 51 Волков Георгій Дмитрович (1894 – 21.11.1937). Член ВКП(б) з 1928. Комбриг. У липні 1933 р. – ве- ресні 1937 р. – командир 41-ї стрілецької дивізії, Кривий Ріг. 9 вересня 1937 р. заарештований. 20 листопада 1937 р. засуджений на смерть. Страчений. 52 Градусов Микола Єлисейович (1894–1937). Член ВКП(б) з 1917. Бригадний комісар. Військовий ко- місар 41-ї стрілецької дивізії. Заарештований 29 вересня 1937 року. Засуджений на смерть 27 листопада 1937 року. Розстріляний. 53 Автономов Микола Григорович (1901 – 27.11.1937). Майор. Старший викладач Дніпропетровських курсів удосконалення керівного складу запасу. Заарештований у 1937 р. Засуджений на смерть 27 листопада 1937 року. Розстріляний. г) у цей же період ліквідована широко розга- лужена організація з числа працівників Військ - комату та начальницького складу запасу, керо- вана Чорносвитовим, Гринштейном та іншими. Організація готувала здійснення терактів над т.т. Сталіним, Молотовим і Калініним; д) викрита і ліквідована серйозна бактеріо- логічна диверсійна організація у військових час- тинах 41-ї стрілецької дивізії під керівництвом колишнього комдива Волкова, начальника сан- диву Галкіна та інших. Організація нараховувала до 30 активних учасників. Всі заарештовані та засуджені. Організація готувала масові отруєння військовослужбовців; е) викрита і ліквідована диверсійна бакте- ріологічна організація у 2-му запасному кав- полку, керована начальником ветеринарної служ би Младковським, лікарями Шанським, Фесиком та іншими. Шляхом розповсюдження гостро заразних хвороб і бактерій (сибірська ви- разка та інші) організацією готувалося масове виведення з ладу кінського складу. Одночасно проводилася робота по розповсюдженню серед стратегічної кінноти гостро заразної хвороби з метою виведення з ладу та послаблення кінноти РСЧА у цілому; є) викрита серйозна контрреволюційна ор- ганізація до складу якої входила більшість рай- військкомісарів. Слідством викрита вся прак- тична контрреволюційна та шкідницька робота в системі мобілізаційних апаратах та у мобіліза- ційному окрузі 7-го стрілецького корпусу (справа полкового комісара Бородуліна, райвійськкома Шухмана, Богатирьова, Яблонського і інших); ж) одночасно 5-м відділом викрито групу шпигунів диверсантів польських, німецьких і інших розвідувальних органів у кількості 36 чо- ловік... Всього упродовж всієї оперативно-слідчої роботи викрито активних учасників військово- фашистської змови 319 осіб, з них: 1. Заарештовано – 268 осіб. 2. Заслухано Військовою Колегією та роз- стріляно – 95 осіб. 3. Заслухано Виїзною Сесією Ревтрибуналу Харківського військового округу – 20 осіб. з них: розстріляно – 14 осіб, засуджено на різні терміни – 6 осіб. 4. Підготовлено до слухання та затверджено Москвою – 44 особи. 5. Закінчується – 73 справи. 6. У стадії слідства – 26 справ»54. Це було написано восени 1937 р., а влітку 1939 р. заарештований колишній начальник Уп- равління НКВС по Дніпропетровській області Юхим Кривець розповів, якими саме методами його підлеглий Флейшман досяг таких разючих успіхів: «З метою отримання слідчого прориву на армію, я штовхнув його на зрадницький, во- рожий метод слідства. Я тоді запропонував йо- мупо слідству з першою групою заарештованих за будь-яку ціну отримати свідчення. Для цього до заарештованих застосовувалися тривалі до- пити та масове биття. У подальшому до друго- рядних військових працівників застосовувалися такі ж методи допиту. Весь час я здійснював тиск на Флейшмана у цьому напрямку, заохо- чуючи всі його злочинні методи роботи. Одного разу він навіть різко зі мною заговорив, що все це призведе до масових перегинів, але я по- слався йому на Київ і Москву, де такі методи за- стосовувалися, послався на приклад інших об- ластей, де слідчим шляхом викривають дуже широкі військово-змовницькі організації. Таким чином, спотворені методи укоренилися у 5-му відділі… Одного разу він, при обговорюванні ходу слідства у нього у відділі та свідчень арештова- них, якось наївно поставив питання про те, що всі, хто зізнався, серед причин свого незадово- лення партією та урядом обов’язково посила- ються на незадовільні матеріально-побутові умови начальницького складу. Замість того, щоб роз’яснити правильне розуміння цього питання, я заявив щось подібне до того, що раз всі про це говорять, значить це так... При читанні протоко- лів в його присутності я робив, нібито про себе, зауваження про поширення антипартійних на- строїв в армії серед командного складу та не- здатності до оборони країни такої армії. Гово- рив я про широку популярність троцькістів і правих. Флейшман вислуховував мої репліки як правило без зауважень... Я гостро поставив перед Флейшманом пи- тання про необхідність за будь-що досягти ви- явлення військової змови. Оскільки він сам по собі був людиною недалекою, мені це не склало труда. Прорив на армію вдався лише внаслідок застосування до першої групи заарештованих тривалих допитів, стійок і биття, а до арешто- 1 ’2019Олег Бажан, Вадим Золотарьов К Р А Є З Н А В С Т В О 94 54 ГДА СБУ (м. Дніпро), особова справа № 4904, арк. 34 – 37. ваного полковника Овчаренка застосовувалися різні знущальні методи допитів. Коли він якось висловив переді мною побоювання про можли- вість масових перегинів, я заспокоїв його... Після того, як вдалося отримати свідчення про наявність військово-змовницької організації у частинах 7-го корпуса, то шляхом застосування незаконних методів слідства було безпідставно заарештовано ряд військових працівників... У відповідності до моїх вказівок Флейшман і надалі продовжував застосовувати у себе в від- ділі спотворені методи слідства»55. Про спотворені методи слідства свідчили у 1950-ті роки вцілілі співкамерники страчених військових. Так М. Кувшинов наводить слова Ф.Ф. Рогальова про те, що «з першого дня його почали бити, знущатись. Особливо відзначився слідчий Флейшман. Рогальов розповідав про такий випадок, коли на йо - го гімнастерку, на те місце, де були ордени Бойового Червоного Прапора, пові- сили зображен ня свастики й водили по кабінетах, по- казуючи всім як ворога. Да лі Рогальов сказав, що він, не витримавши зну- щань, принижень почав під писувати… такі свід- чення, щоб його розстріля - ли». Інший свідок Є. Тре - тяк показав: «Рогальов казав, що йому перебили ноги і він останнім часом ходив на милицях, … що він підписав протокол, бо йому говорили, що все одно заб’ють, а якщо підпише – засудять до якогось строку». Інший заарештований полков- ник П.І. Скрастін під час допитів збожеволів56. Погром військових кадрів тривав і надалі. 31 жовтня 1937 р. заарештували комісара 7-го стрі- лецького корпусу Р.Е. Кавалєрса57, якого дніпро- петровські особісти швидко «оформили» не тільки учасником «військово-фашистської змови в РСЧА», але і «латвійським шпигуном» та змусили дати свідчення про приналежність до латиської контрреволюційної націоналістичної організації начальника Розвідувального управ- ління РСЧА армійського комісара 2-го рангу Яна Карловича Бєрзіна (1889-1939), начальника ТО- САВІАХІМу комкора Роберта Петровича Ейде- мана (1895-1937), кандидата в члени політбюро ЦК ВКП(б) Яна Ернестовича Рудзутака (1887- 1938) та інших. Це «підтверджувало» наявність широко розгалуженої мережі латиської розвідки в СРСР і піднімало заслуги УНКВС по Дніпро- петровській області, яке знешкодило важливу ланку цієї агентури. Як особливо важливого за- арештованого Р.Е. Кавалєрса під посиленим конвоєм етапують до Києва, де його особисто допитає нарком внутрішніх справ УРСР І.М. Леплевський. Основна увага на допитах приді- лялася латиському шпигунству, оскільки з 30 листопада 1937 р. згідно з телеграмою НКВС СРСР № 49900 в Радянському Союзі розпоча- лася так звана «латиська операція». Окрім шпи- гунства київські чекісти приписали Р.Е. Кава- лерсу ще й підготовку терористичного акту проти наркому оборони К.Є. Ворошилова58. Згідно до офіційної статистики НКВС УРСР з 1 липня 1937 р. по 4 січня 1938 р. у республіці було заарештовано 1264 учасника військово-фа- шистської змови, 274 (21,68%) з яких припадало на УНКВС по Дніпропетровській області59, 245 з них вже були засуджені і лише 29 перебувало під слідством60. Яків Флейшман. Непарадний портрет начальника особливого відділу УДБ УНКВС по Дніпропетровській області 95 54 ГДА СБУ (м. Дніпро), особова справа № 4904, арк. 34–37. 55 Золотарьов В.А. Секретно-політичний відділ ДПУ УСРР: справи та люди. – Харків: Фоліо, 2007. – С. 141–142. 56 Ченцов В., Іваненко В. Комкор // Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Дніпропетровська область: У 2 кн. – Кн. 1. –Дніпропетровськ: Науково-редакційний центр обласної редколегії по підготовці й виданню тематичної серії книг «Реабілітовані історією»; Видавництво «Моноліт», 2009. – С. 589–594. 57 Кавалєрс Рудольф Едуардович (1893 – 27.12.1937). Народився у м. Лібава Курляндської губернії. Латиш. Член ВКП(б) з 1912 р. Дивізійний комісар. У 1929–1937 рр. – комісар 7-го стрілецького корпусу. 30 жовтня 1937 р. заарештований. 26 грудня 1937 р. засуджений на смерть. Розстріляний. 58 Терещенко Р. Комісар // Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Дніпропетровська область: У 2 кн. – Кн. 1. –Дніпропетровськ, Науково-редакційний центр обласної редколегії по підготовці й виданню тематичної серії книг «Реабілітовані історією»; Видавництво «Моноліт», 2009. – С. 475–478. 59 ГДА СБУ, ф.42, спр. 33, арк. 32. 60 Там само, арк. 42. Ф.Ф. Рогальов 19 грудня 1937 р. «за зразкове та самовіддане виконання найважливіших завдань уряду» було нагороджено орденами 407 співробітників НКВС СРСР, серед яких було 3 співробітника УНКВС по Дніпропетровській області: Ю.Ф. Кривець отримав орден Леніна, комендант обласного уп- равління лейтенант державної безпеки Наум Ца- лєвич Турбовський (1896 - ?) – орден Червоної Зірки; Є.Ф. Флейшман – орден Знак Пошани61. Велика група співробітників УНКВС Дніп- ропетровської області «за зразкове виконання уряду активну боротьбу з контрреволюцією і охорону інтересів трудящих» (у 1937 р. в Дніп- ропетровській області було засуджено 13238 осіб, 7166 з яких стратили62. Понад 2100 з них власноручно розстріляв Н.Ц.Турбовський63) та «на честь існування органів ВЧК-ОДПУ-НКВС» отримала нагороди від ЦВК УРСР. Годинниками були нагороджені: Лев Григорович Вольський- Гітлер (1899-?) – заступник начальника 4-го (секретно-політичного) відділу, старший лейте- нант державної безпеки; Ізвеков Микола Олек- сандрович (1894–1946) – помічник начальника УНКВС, капітан державної безпеки; Паперман Веніамін Мойсейович (1899 - ?) – начальник Дніпродзержинського міськвідділу ДПУ лейте- нант державної безпеки; Шнайдер Абрам Йоси- фович (1899–1942) – начальник 3-го відділку 4-го відділу старший лейтенант державної без- пеки; Бойову зброю від ЦВК УРСР отримав Чернявський-Ольшанецький Йосиф Іонович (1896 - ?) – начальник відділку 4-го відділу лейтенант державної безпеки. Цінні подарунки та грамоти одержали: Арутюнов Михайло Арте- мович – оперуповноважений 3-го відділу, сер- жант державної безпеки; Доров-Піонтошко Гри- горій Якович (1898-?) – комендант Запорізького міськвідділу НКВС; Єфременко Тит Федорович (1900-?) – начальник Новомосковського райвід- ділу НКВС, лейтенант державної безпеки; Звар- ковський Олександр Миколайович (1891 - ?) – т.в.о. начальника 8-го (обліково-реєстраційного) відділу, лейтенант державної безпеки; Райцес Лев Самійлович (1900-1943) – начальник Мелі- топольського райвідділу НКВС, лейтенант дер- жавної безпеки; Шатайло Д.М.; Шумський Ігор Борисович (1898-1974) – начальник Запорізького міськвідділу НКВС, полковник64. Слід відзначити, що Я. Флейшман був єди- ним з 12 начальників особливих відділів УДБ обласних УНКВС УРСР (включаючи Молдав- ську АРСР), який отримав державну нагороду – орден. Серед нагороджених ЦВК співробітників НКВС УРСР було лише два начальника 5-х від- ділів УДБ УНКВС: Харківська область – стар- ший лейтенант державної безпеки Олександр Давидович Тишковський (1898 - ?); Одеська об- ласть – старший лейтенант державної безпеки Борис Самійлович Глузберг (1897–1938). Утім репутація кращого обласного особіста України, який станом на 1 лютого 1938 р. на опе- ративному обліку не мав жодного потенційного учасника «військової змови»65, не переконали нового наркома внутрішніх справ УРСР комі- сара державної безпеки 3-го рангу Олександра Івановича Успенського (1902–1940) у благонадій- 1 ’2019Олег Бажан, Вадим Золотарьов К Р А Є З Н А В С Т В О 96 Г.Я. Доров – один з виконавців смертних вироків у Запоріжжі 61 О награждении т.т. Бермана Б.Д., Каруцкого В.А., Кривец Е.Ф., Лупекина Г.А., Соколинского Д.М., Федорова Н.Н. и других. Постановление ЦИК СССР//«Известия ЦИК Союза ССР и ВЦИК». № 295. 1937 – 19 декабря. 62 ГДА СБУ, ф. 42, спр. 35, арк.11. 63 Біографічні нариси про Н. Турбовського див.: Бажан О., Золотарьов В. «Ті, хто натискали на гачок». Короткі біографії керівників комендатури НКВС УРСР та УНКВС Київської області у часи «Великого те- рору»// Краєзнавство. – 2016. –№ 3/4 – С. 251–283; Бажан О., Золотарьов В. Головні виконавці смертних вироків на Придніпров’ї у період «Великого терору» // Січеславщина. Краєзнавчий альманах. Вип. 8. – Дні- про, 2018. – С. 54–69. 64 Про нагородження працівників НКВС УРСР. Постанова Центрального Виконавчого Комітету УРСР // Вісті ВУЦВК. – 1937. – 20 грудня. 65 ГДА СБУ, ф.16, оп. 31 (1951 р.), спр. 105, арк. 25. ності та професіоналізмі Якова Юхимовича і тому не дивно, що в перших чис- лах березня 1938 р. Флейш- ман опинився за гратами. Новий начальник 5-го від- ділу УДБ УНКВС Дніпро- петровської області стар- ший лейтенант державної безпеки Я.С. Сапожников66 швидко викрив злочинну діяльність свого поперед- ника: «Після арешту ворога народу Флейшмана я був начальником УНКВС призначений тимчасово виконуючим обов’язки начальника 5-го Відділу УДБ УНКВС. З приходом на роботу у 5-й відділ я зіт- кнувся з фактом існування в останньому по- вного затиску критики та самокритики, з тим що Флейшман варварськи відносився до під- леглого оперативного скла ду, ігноруючи та буквально зриваючи партійно-масо ву роботу в партгрупі. Я виявив, що ворожий стиль роботи Я. Флей ш мана полягав у дискредитації наших органів тим, що він у гонитві за славою (чим, зрозуміло, маскував свою ворожу роботу) уда- вався до арештів ні в чому не винних комуністів. Оперативні працівники, які ставили перед ним питання про те, що той або інший член партії заарештований абсолютно без матеріа- лів, і що немає ніяких перспектив у слідстві, як правило отримували від нього таку відпо- відь: «Ці старі комуністи вороги, тому нехай сидять». Мною були звільнені особи, які утримува- лися 8–10 місяців під вартою: 1. Бойко, член партії з 1918 року, робітник за- воду імені Дзержинського. Був арештований за наказом Флейшмана за те, що Бойко у 1933 році працював разом в одному цеху з одним із заареш- тованих згодом за антирадянську діяльність. 2. Рабинович, колишній прикордонник, член партії. Був репресований за те, що він кілька років служив на кордоні. 3. Соколов, член партії з 1919 року, активно викривав ворогів та інші. Серйозні обліки по начальницькому складу запасу були закинуті, Флейшман забороняв їх пі- діймати. За короткий час після арешту Флейш- мана за зазначеними матеріалами були викриті агенти іноземних розвідок, перекинуті в наш Союз зі спеціальним завданням»67. «Згадали» про ворожі дії Я. Флейшмана і його колишні підлеглі, зауважуючи, що Яків Юхимович затискав самокритику»68. Яків Флейшман. Непарадний портрет начальника особливого відділу УДБ УНКВС по Дніпропетровській області 97 66 Сапожников Яків Самійлович (1907 - ?). Народився в німецькій колонії Альт-Нассау Гальбштадтської волості Бердянського повіту Таврійської губернії в родині кравця-кустаря. Єврей. Освіта нижча (до 1920 р. – навчався: закінчив німецьку 4-х річну школу та 2 класи німецького центрального училища). Член ВКП(б) з 1931 р. Працював батраком у німецьких селян. У 1923–1924 рр. – чорнороб на Молочанському млині. У 1924– 1927 рр. – завідувач відділом дитячої роботи, агітатор – пропагандист та секретар Молочанського райкому КСМ. У 1927–1930 рр. – голова райкому профспілки сільськогосподарських працівників та уповноважений Мелітопільського окружного відділу праці по Молочанському району. З 1 березня 1930 р. – інструктор з полі- тично-масової роботи Мелітопольської споживчої спілки. Працював у Молочанському райвідділі ДПУ (з 25 грудня 1930 р. – понадштатний помічник уповноваженого, з 25 жовтня 1931 р. – уповноважений секретно-по- літичного відділку). З січня 1932 р. – курсант піврічних оперативних курсів ДПУ УСРР (м. Харків). Працював в Дніпропетровському обласному відділі ДПУ/УНКВС (з 16 червня 1932 р. – уповноважений особливого від- ділу; з 9 червня 1935 р. – оперуповноважений особливого відділу; з 1936 р. – помічник начальника 2-го відділку особливого відділу; з 1 травня 1936 р. – начальник відділку особливого відділу; з січня 1937 р. – начальник відділку 3-го відділу УДБ, з 9 березня 1938 р. – т.в.о. начальника 5-го відділу УДБ; з весни 1938 р. – начальник 4-го відділу). З 1 травня 1939 р. – т.в.о. начальника 3-го відділу УДБ УНКВС Одеської області. З 3 серпня 1939 р. – заступник начальника 3-го відділу УДБ НКВС УРСР. З 1 травня 1941 р. – заступник начальника 2-го Управління НКДБ УРСР. З серпня 1941 р. – заступник начальника 2-го Управління НКВС УРСР. З червня 1943 р. – заступник начальника 2-го Управління НКДБ УРСР. З 5 травня 1945 р. – заступник начальника УНКДБ Оде- ської області. 12 лютого 1947 р. звільнений в запас через стан здоров’я. Підполковник державної безпеки. 67 ГДА СБУ (м. Дніпро), особова справа № 4904, арк. 9-10. 68 Із протоколу засідання закритих партзборів співробітників УДБ УНКВС по Дніпропетровській області про ліквідацію наслідків «успенівщини». 31 січня – 2 лютого 1939 р. // Відлуння Великого терору. Збірник документів у трьох томах. – Т.1. Партійні збори та оперативні наради співробітників управлінь НКВС УРСР (листопад 1938 – листопад 1939 рр. / Автори укладачі В. Васильєв, Л. Віола, Р. Подкур. – К.: Видавець В. За- харенко, 2017 – С. 157. Я.С. Сапожников. 1938 р. Під час слідства Я. Флейшман був визнаний винним в тому, що з 1936 р. був учасником анти- радянської організації та займався підривною ро- ботою в органах НКВС, зокрема послаблював боротьбу з контрреволюцією. Крім того займався шпигунством, а у 1916 р. був агентом царської охранки. 1 жовтня 1938 р. виїзна сесія Військо- вої Колегії Верховного суду СРСР (голова – див- військюрист Олександр Мойсейович Орлов (1896–1956), члени – бригвійськюрист Іван Спи- ридонович Галенков (1891-1980) та військюрист 1-го рангу Федір Арсенійович Климин, секретар – військюрист 1-го рангу Л.Н. Кудрявцев) засу- дила Яківа Юхимовича на смерть за ст. 54-1 «б», 54-8, 54-11, 54-13 кримінального кодексу УРСР. Вирок було виконано у Києві наступного дня69. 2 жовтня 1938 р. та сама виїзна сесія Вій- ськової Колегії Верховного суду СРСР засудила на смерть за тими самими статтями колишнього підлеглого Я. Флейшмана – начальника Особли- вого відділу ГУДБ НКВС 30-ї стрілецької дивізії старшого лейтенанта державної безпеки М.А. Фаміліанта70. Останній був визнаний винний у тому, що «у 1917 році брав активну участь у боях по придушенню повстання робітників київського «Арсеналу» під час Жовтневої революції. У 1937 р. Фаміліант увійшов до складу антирадянської право-троцькістської терористичної організації, що існувала в Дніпропетровській області, і за завданням названої організації, використавши своє службове становище начальника особли- вого відділку 30-ї стрілецької дивізії, проводив шкідницьку роботу, спрямовану на зрив бо- ротьби з контрреволюційною троцькістським підпіллям, існуючим в РСЧА»71. Під час перевірки, проведеною у 1957 р. го- ловною військовою прокуратурою з’ясувалося, що Я. Флейшман за всіма пунктами пред’явле- ного йому обвинувачення за винятком підривної роботи в органах НКВС був засуджений необ- ґрунтовано. Стосовно обвинувачення Якова Юхи - мовича в тому, що він займався підривною робо- тою в органах НКВС, то воно в процесі додатко- вого розслідування повністю підтвердилося. Втім його підривна робота виявлялася не в тому, що він послабляв боротьбу з контрреволюцією, як це було зазначено у судовому вироку, а в необґрун- тованих арештах чесних радянських громадян, фальсифікації слідчих матеріалів та застосування до арештованих незаконних методів ведіння слід- ства (засобів фізичного та психічного впливу). Під час перевірки була переглянута особова спра - ва Флейшмана та з’ясовано, що він за порушення соціалістичної законності та дискредитацію орга- нів ЧК-ДПУ неодноразово заарештовувався, а у 1920 р. за систематичну пиятику виключався з партії72. На підставі цього Головна військова про- куратура у 1957 р. підстав для постановки пи- тання про реабілітацію Флейшмана не знайшла та скаргу його дружини не задовольнила. 1 ’2019Олег Бажан, Вадим Золотарьов К Р А Є З Н А В С Т В О 98 69 Реабілітовані історією. Черкаська область. Книга перша. – Київ-Черкаси: Тясмин, 2006. – С. 514. 70 Фаміліант Михайло Абрамович (12.02.1895 – 02.10.1938). Народився у Фастові Київської губернії в міщанській родині дрібного торговця. Єврей. З 1905 виховувався у табельника цукрового заводу в Черкасах. Навчався у приватній гімназії, виключений з 6 класу за побиття директора гімназії. Член ВКП(б) з 1925 р. У 1916–1917 рр. – музика музичної команди 754-ї дружини. У 1917 р. навчався у Київському військовому учи- лищі, під час штурму київського «Арсеналу» дезертирував, був тричі поранений та легко контужений. У 1918 р. лікувався в Лубянському шпиталі в Москві, працював рахівником в різних установах Москви. У 1919 р. діло- вод та ад'ютант начальника київського гарнізону, учасник придушення Куренівського повстання. У 1921 р. помічник уповноваженого і помічник начальника повідомного відділу особливого відділу (ОВ) армії. У 1921 р. секретар і т.в.о. начальника повідомного відділку ОВ Азербайджанської дивізії. У 1921-1923 рр. – помічник начальника повідомного відділку ОВ кавалерійського корпусу. У 1923-1924 рр. – начальник особливого поста при Вірменській дивізії. У 1923 р. – уповноважений повідомного відділку Вірменської дивізії. У 1924 р. – по- мічник начальника ОВ ДПУ Вірменської РСР. У 1924–1925 рр. – помічник начальника з оперчастини 40-го Єреванського прикордонного загону ДПУ. У 1925-1928 рр. – інспектор оперативної частини управління при- кордонної охорони (УПО) Вірменського ДПУ. У 1925 р. – т.в.о. начальника 40-го Єреванського прикордонного загону ДПУ. У 1928–1929 рр. – інспектор оперативної частини УПО ДПУ Закавказької РФСР. У 1929– 1932 рр. – інспектор оперативної частини УПО Азербайджанського ДПУ. У 1932 р. – заступник начальника 37-го прикордонного загону ОДПУ з оперчастини. У 1932-1933 рр. – курсант вищої прикордонної школи ОДПУ. У 1933-1935 рр. – заступник начальника політвідділу МТС по ДПУ/УДБ НКВС, П’ятихатки Дніпро- петровської області. У 1935 р. – начальник ЕКВ УДБ Запорізького МВ НКВС Дніпропетровської області. У 1935– 1938 рр. – начальник ОВ НКВС 30 стрілецької дивізії, Кривий Ріг. Заарештований 16 червня 1938 р. 2 жовтня 1938 р. засуджений на смерть та розстріляний. Старший лейтенант державної безпеки. 71 ГДА СБУ, ф.6, спр. 57111, арк. 120–121 зв. 72 Реабілітовані історією. Черкаська область. Книга перша. – Київ-Черкаси: Тясмин, 2006. – С. 514. Bazhan O., Zolotar`ov V. «Ti, xto naty`skaly` na gachok». Korotki biografiyi kerivny`kiv komenda- tury` NKVS URSR ta UNKVS Ky`yivs`koyi oblasti u chasy` «Vely`kogo teroru» // Krayeznavstvo. – 2016. – № 3/4 – S. 251–283. Bazhan O., Zolotar`ov V. Golovni vy`konavci smertny`x vy`rokiv na Pry`dniprov'yi u period «Vely`kogo teroru» // Sicheslavshhy`na. Krayeznav- chy`j al`manax. Vy`p. 8. – Dnipro, 2018 - S. 54-69. Chentsov V.V. Politychni represii v Radianskii Ukraini v 20-ti roky. – K., 1999.- S. 93. [in Ukrain- ine]. Chentsov V., Ivanenko V. Komkor //Vidrodzhena pam’iat. – Dnipropetrovsk, 1999. – S. 434. [in Ukrai- nine]. Cherushev N.S. Udar po svoy`m. Krasnaya army`ya 1938 – 1941. – M.: Veche, 2003. – S. 371 – 375. [in Russian] Cherushev N.S., Cherushev Yu.N. Rasstrelyan- naya эly`ta RKKA (komandarmы 1-go y` 2-go rangov, komkorы, komdy`vы y` y`m ravnыe). 1937–1941. By`ografy`chesky`j slovar`. – M., 2012. – S. 116. [in Russian] Gal`chevs`ky`j Ya. Proty` chervony`x okupantiv. – Kam'yanecz`-Podil`s`ky`j, PP «Medobory`–2006», 2011. - S.84-85. [in Ukrainine]. HalchevskyiYa. Protychervonykhokupantiv. – Kam’ianets-Podilskyi, PP «Medobory-2006», 2011. – S.84-85. [in Ukrainine]. Holodomor 1932–1933 rokiv v Ukraini za doku- mentamy HDA SBU: Anotovanyi dovidnyk / V.M. Danyliuk (vidp. Uporiad.), L.L. Aulova, V.V. Lavre- niuk. – Lviv, Tsentr doslidzhennia vyzvolnoho rukhu, 2010. – S. 119–120.[in Ukrainine]. Kokin S., Pshennikov O. Bezstrokudavnosti. Do 60-richchia «vykryttia» orhanamy NKVS «Viiskovo- fashystskoizmovy u Chervonii Armii» // Z arkhiviv- VUChK-HPU-NKVD-KHB. – 1998. – № 1/ 2. – S. 140. [in Ukrainine]. Reabilitovani istoriieiu. Cherkaska oblast. Kny- hapersha. – Kyiv-Cherkasy, Tiasmyn, 2006. – S. 80- 90. [in Ukrainine]. Okipnyuk V.T. Organy` derzhavnoyi bezpeky` URSR (1922–1941 rr.): istory`ko-pravove doslidzhen- nya: monografiya. – Xerson: FOP Gran` D.S., 2017 – S. 269. [in Ukrainine]. Tereshhenko R. Komisar // Reabilitovani istori- yeyu: U dvadcyaty` semy` tomax. Dnipropetrovs`ka oblast`: U 2 kn. – Kn. 1. –Dnipropetrovs`k, Naukovo- redakcijny`j centr oblasnoyi redkolegiyi po pidgotovci j vy`dannyu tematy`chnoyi seriyi kny`g «Reabilito- vani istoriyeyu»; Vy`davny`cztvo «Monolit», 2009. – S. 475-478. [in Ukrainine]. VermenychYa. V. Novohrad-Volynskaokruha // Entsyklopediia istorii Ukrainy: u 10 t. / redkol.: V. A. Smolii (holova) tain.; Instytutistorii Ukrainy NAN Ukrainy. – K.: Nauk. dumka, 2010. – T. 7 . – S. 474. [in Ukrainine]. Vidlunnya Vely`kogo teroru. Zbirny`k dokumen- tiv u tr`ox tomax. – T.1. Partijni zbory` ta operaty`vni narady` spivrobitny`kiv upravlin` NKVS URSR (ly`stopad 1938 – ly`stopad 1939 rr. / Avtory` ukla- dachi V. Vasy`l`yev, L. Viola, R. Podkur. – K.: Vy`da- vecz` V. Zaxarenko, 2017 – S. 157. [in Ukrainine]. Za vidsutnistyu skladu zlochy`nu. Do istoriyi po- lity`chny`x represij 20-x – pochatku 50-x u Dnipro- petrovs`komu girny`chomu insty`tuti. – Dnipropet- rovs`k, NGAU, 2000. – S. 64–65. Zolotarov V. ChK-DPU-NKVS na Kharkiv- shchyni: liudytadoli. – Kharkiv, Folio, 2003. – S. 110. [in Ukrainine]. Zolotarov V.A. Sekretno-politychnyi viddil DPU USRR: spravytaliudy. – Kharkiv, Folio, 2007. – S.141–142.[in Ukrainine]. Яків Флейшман. Непарадний портрет начальника особливого відділу УДБ УНКВС по Дніпропетровській області 99 Refences

Яків Флейшман. Непарадний портрет начальника особливого відділу УДБ УНКВС по Дніпропетровській області

Репозитарії

Схожі ресурси