Проблеми оцінювання соціо-еколого-економічної збалансованості розвитку
У міжнародній практиці застосовують різні підходи (економічний, екологічний, соціальний) до вимірювання сталості (збалансованості) розвитку, кожен з яких передбачає відповідні індикатори. Для вимірювання соціо-еколого-економічної збалансованості розвитку застосовують індикатори, що стосуються лише...
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Економіка природокористування і охорони довкілля |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169616 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Проблеми оцінювання соціо-еколого-економічної збалансованості розвитку / М.П. Душна, І.П. Соловій // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр. — К.: РВПС України НАН України, 2010. — С. 115-124. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-169616 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1696162020-06-20T01:27:00Z Проблеми оцінювання соціо-еколого-економічної збалансованості розвитку Душна, М.П. Соловій, І.П. Еколого-економічні проблеми використання природних ресурсів У міжнародній практиці застосовують різні підходи (економічний, екологічний, соціальний) до вимірювання сталості (збалансованості) розвитку, кожен з яких передбачає відповідні індикатори. Для вимірювання соціо-еколого-економічної збалансованості розвитку застосовують індикатори, що стосуються лише окремих аспектів людської діяльності, а також ті, які інтегрують у собі окремі складові компоненти розвитку. На підставі порівняльного аналізу основних індикаторів, що вимірюють різні аспекти суспільного добробуту, зроблено висновок, що найважливішим індикатором, що дає можливість приймати ефективні рішення щодо розвитку всієї соціо-еколого-економічної системи, є інтегральний – індикатор справжнього прогресу (Genuine Progress Indicator, GPI). Обговорюються можливості впровадження цього індикатора в Україні. Different approaches applied to measure sustainability of development, namely economic, environmental, and social. The system of indicators developed for each of them. To measure sustainability of the different aspects of development usually used indicators which measure some aspects of human activity but also synthetic, composite indicators which integrate these different aspects. We analyzed main indicators which a widely used internationally to measure the progress of society and concluded that GPI (Genuine Progress Indicator, GPI) is the most important indicator which allow to make efficient decisions concerning development of socio-ecologically-economic system. Finally the possibility to introduce the GPI in Ukraine discussed in the paper. В международной практике применяются различные подходы (экономический, экологический, социальный) к измерению устойчивости (сбалансированности) развития, каждый из которых предусматривает соответствующие индикаторы. Для измерения социо-эколого-экономической сбалансированности развития применяют индикаторы, касающиеся лишь отдельных аспектов человеческой деятельности, а также интегрирующие в себе отдельные компоненты развития. На основании сравнительного анализа главных индикаторов, измеряющих различные аспекты общественного благосостояния, сделан вывод, что важнейшим индикатором, который дает возможность принимать эффективные решения по развитию всей социо-эколого-экономической системы является интегральный – индикатор настоящего прогресса (Genuine Progress Indicator, GPI). Обсуждаются возможности внедрения этого индикатора в Украине. 2010 Article Проблеми оцінювання соціо-еколого-економічної збалансованості розвитку / М.П. Душна, І.П. Соловій // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр. — К.: РВПС України НАН України, 2010. — С. 115-124. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. 1818-4170 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169616 303. 211: 330.357 : 316.42 uk Економіка природокористування і охорони довкілля Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Еколого-економічні проблеми використання природних ресурсів Еколого-економічні проблеми використання природних ресурсів |
| spellingShingle |
Еколого-економічні проблеми використання природних ресурсів Еколого-економічні проблеми використання природних ресурсів Душна, М.П. Соловій, І.П. Проблеми оцінювання соціо-еколого-економічної збалансованості розвитку Економіка природокористування і охорони довкілля |
| description |
У міжнародній практиці застосовують різні підходи (економічний, екологічний, соціальний) до вимірювання сталості (збалансованості) розвитку, кожен з яких передбачає відповідні індикатори. Для вимірювання соціо-еколого-економічної збалансованості розвитку застосовують індикатори, що стосуються лише окремих аспектів людської діяльності, а також ті, які інтегрують у собі окремі складові компоненти розвитку. На підставі порівняльного аналізу основних індикаторів, що вимірюють різні аспекти суспільного добробуту, зроблено висновок, що найважливішим індикатором, що дає можливість приймати ефективні рішення щодо розвитку всієї соціо-еколого-економічної системи, є інтегральний – індикатор справжнього прогресу (Genuine Progress Indicator, GPI). Обговорюються можливості впровадження цього індикатора в Україні. |
| format |
Article |
| author |
Душна, М.П. Соловій, І.П. |
| author_facet |
Душна, М.П. Соловій, І.П. |
| author_sort |
Душна, М.П. |
| title |
Проблеми оцінювання соціо-еколого-економічної збалансованості розвитку |
| title_short |
Проблеми оцінювання соціо-еколого-економічної збалансованості розвитку |
| title_full |
Проблеми оцінювання соціо-еколого-економічної збалансованості розвитку |
| title_fullStr |
Проблеми оцінювання соціо-еколого-економічної збалансованості розвитку |
| title_full_unstemmed |
Проблеми оцінювання соціо-еколого-економічної збалансованості розвитку |
| title_sort |
проблеми оцінювання соціо-еколого-економічної збалансованості розвитку |
| publisher |
Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Еколого-економічні проблеми використання природних ресурсів |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169616 |
| citation_txt |
Проблеми оцінювання соціо-еколого-економічної збалансованості розвитку / М.П. Душна, І.П. Соловій // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр. — К.: РВПС України НАН України, 2010. — С. 115-124. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. |
| series |
Економіка природокористування і охорони довкілля |
| work_keys_str_mv |
AT dušnamp problemiocínûvannâsocíoekologoekonomíčnoízbalansovanostírozvitku AT solovíjíp problemiocínûvannâsocíoekologoekonomíčnoízbalansovanostírozvitku |
| first_indexed |
2025-07-15T04:24:37Z |
| last_indexed |
2025-07-15T04:24:37Z |
| _version_ |
1837685515793465344 |
| fulltext |
115
5. Дзьобань О. П. Національна безпека в умовах соціальних трансформацій:
методологія дослідження та забезпечення / О. П. Дзьобань. – Х.: Константа, 2006. – 438 с.
6. Закон України "Про основи національної безпеки України" / Верховна Рада
України. – Офіц. вид. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 29. – С. 38.
7. Рыбалкин Н. Н. Природа безопасности / Н. Н. Рыбалкин // Вестник Московского
университета. – 2003. – № 5. – С. 36–52. – (Серия 7 "Философия").
8. Алехнович С. О. Этнополитические аспекты формирования угроз национальной
безопасности России / С. О. Алехнович // Национальная безопасность и геополитика России.
– 2000. – № 5. – С. 11–13.
9. Згуровский М. Исследование социальных процессов на основе методологии
системного анализа. / М. Згуровський, А. Доброногов, Т. Померанцева. – К.: Наукова думка,
1997. – С. 15–16.
10. Барков В. Ю. Нові виклики міжнародній безпеці та позиціювання України в
антитерористичній діяльності / В. Ю. Барков, О. В. Шехов // Стратегії розвитку України:
теорія і практика / [ за ред. О. С. Власюка.] – К.: НІСД, 2002. – С. 336–354.
11. Кияк Т. Р. Україна та європейські фактори безпеки / Т. Р. Кияк,
В. П. Молостовцева, О. В. Мазанова // Стратегії розвитку України: теорія і практика / [за
ред. О. С. Власюка]. – К.: НІСД, 2002. – С. 324–336.
12. Романович А. Л. Проблема безопасности в контексте устойчивого развития /
А. Л. Романович // Социально-гуманитарные знания. – 2003. – № 1. – С. 3–18.
13. Крамная О. В. Соотношение понятий "экологическая культура" и "экологическая
безопасность" / О. В. Крамная // Культура народов Причерноморья. – 2005. – № 73. – С. 158–
161.
14. Андрейцев В. І. Право екологічної безпеки: навч. та наук.-практ. посіб. /
В. І. Андрейцев. – К.: Знання-Прес, 2002. – 332 с.
15. Хлобистов Є. В. Екологічна безпека трансформаційної економіки /
Є. В. Хлобистов – К.: Чорнобильінтерінформ, 2004. – 336 с.
16. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" / Верховна
Рада України. – Офіц. вид. // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 41. – С. 5.
17. Заржицький О. Проблеми вдосконалення правових засад регіональної політики /
О. Заржицький // Право України. – 2003. – № 3. – С. 78–79.
УДК 303. 211: 330.357 : 316.42
М. П. ДУШНА, І. П.СОЛОВІЙ
Національний лісотехнічний університет України
ПРОБЛЕМИ ОЦІНЮВАННЯ СОЦІО-ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОЇ
ЗБАЛАНСОВАНОСТІ РОЗВИТКУ
У міжнародній практиці застосовують різні підходи (економічний, екологічний,
соціальний) до вимірювання сталості (збалансованості) розвитку, кожен з яких передбачає
відповідні індикатори. Для вимірювання соціо-еколого-економічної збалансованості
розвитку застосовують індикатори, що стосуються лише окремих аспектів людської
діяльності, а також ті, які інтегрують у собі окремі складові компоненти розвитку. На
підставі порівняльного аналізу основних індикаторів, що вимірюють різні аспекти
суспільного добробуту, зроблено висновок, що найважливішим індикатором, що дає
можливість приймати ефективні рішення щодо розвитку всієї соціо-еколого-економічної
системи, є інтегральний – індикатор справжнього прогресу (Genuine Progress Indicator,
GPI). Обговорюються можливості впровадження цього індикатора в Україні.
Ключові слова: екологічна економіка, сталий розвиток, сильна і слабка сталість,
макроекономічні індикатори, індикатор справжнього прогресу.
© М. П. Душна, І. П. Соловій, 2010
116
В международной практике применяются различные подходы (экономический,
экологический, социальный) к измерению устойчивости (сбалансированности) развития,
каждый из которых предусматривает соответствующие индикаторы. Для измерения
социо-эколого-экономической сбалансированности развития применяют индикаторы,
касающиеся лишь отдельных аспектов человеческой деятельности, а также
интегрирующие в себе отдельные компоненты развития. На основании сравнительного
анализа главных индикаторов, измеряющих различные аспекты общественного
благосостояния, сделан вывод, что важнейшим индикатором, который дает возможность
принимать эффективные решения по развитию всей социо-эколого-экономической системы
является интегральный – индикатор настоящего прогресса (Genuine Progress Indicator,
GPI). Обсуждаются возможности внедрения этого индикатора в Украине.
Ключевые слова: экологическая экономика, устойчивое развитие, сильная и слабая
устойчивость, макроэкономические индикаторы, индикатор истинного прогресса.
Different approaches applied to measure sustainability of development, namely economic,
environmental, and social. The system of indicators developed for each of them. To measure
sustainability of the different aspects of development usually used indicators which measure some
aspects of human activity but also synthetic, composite indicators which integrate these different
aspects. We analyzed main indicators which a widely used internationally to measure the progress
of society and concluded that GPI (Genuine Progress Indicator, GPI) is the most important
indicator which allow to make efficient decisions concerning development of socio-ecologically-
economic system. Finally the possibility to introduce the GPI in Ukraine discussed in the paper.
Key words: ecological economics, sustainable development, strong and weak sustainability,
macroeconomic indicators, Genuine Progress Indicator.
Традиційні макроекономічні індикатори (ВВП, ВНП) ігнорують
деградацію довкілля. Зростання показників цих індикаторів за останні
десятиріччя зумовлене значною мірою ресурсовиснажливим техногенним
розвитком та забрудненням довкілля. Неадекватними вимірниками суспільного
прогресу вважають ВДП та ВНП насамперед вчені що належать до наукових
шкіл екологічної економіки, зеленої економіки, фізичної економії [1–5]. Однак
не тільки прихильники еколого-економічної парадигми розвитку загострюють
увагу на недосконалості нинішніх макроекономічних індикаторів. Низку статей
із критикою застосування ВВП для оцінки стану економіки опублікував
нещодавно лауреат Нобелівської премії J. E. Stiglitz [6], що очолив комісію, яка
у вересні 2009 року на замовлення президента Франції Н. Саркозі підготувала
звіт про стан та перспективи вимірювання економічного розвитку і суспільного
прогресу [7]. Це дало поштовх активізації діяльності Європейської комісії у цій
сфері.
Економічний підхід до сталого (збалансованого) розвитку полягає в
досягненні оптимального використання обмежених ресурсів та застосуванні
природо-, енерго- та матеріалозберігаючих технологій для створення потоку
сукупного доходу, який би забезпечував принаймні збереження (не зменшення)
сукупного капіталу (фізичного, природного, або людського), із використанням
якого цей сукупний дохід створюється.
З погляду екологічного підходу, сталий розвиток має забезпечити
цілісність біологічних і фізичних природних систем, їх життєздатність, від чого
залежить глобальна стабільність біосфери. Особливого значення набуває
спроможність таких систем самооновлюватися та адаптуватися до змін,
уникаючи деградації довкілля.
Соціальний аспект орієнтований на людський розвиток, збереження
стабільності соціально-культурних систем, зменшення кількості конфліктів у
117
суспільстві. Людина розглядається як суб’єкт (а не об’єкт) розвитку, що бере
участь у формуванні основ життєдіяльності, прийнятті та реалізації рішень,
контролі за їх виконанням [8].
Для вимірювання соціо-еколого-економічної збалансованості розвитку
застосовують індикатори, що стосуються окремих аспектів людської діяльності,
а також ті, які інтегрують у собі окремі складові компоненти прогресу
(розвитку) [9].
Індикатори економічного розвитку відображають процеси структурної
перебудови, технологічного вдосконалення та конкурентоспроможності
виробництва й інших форм економічної діяльності. Найбільш застосовуваними
індикаторами економічного розвитку є валовий внутрішній та валовий
національний продукт (ВВП та ВНП), чистий внутрішній продукт (ЧВП),
національний дохід (НД), індекс конкурентоспроможного розвитку
(Competitiveness Index) та індекс економічної свободи (Index of Economic
Freedom, IEF).
Індикатори екологічного розвитку оцінюють стан довкілля та здатність
країни охороняти його. Найважливішими з них є індекс екологічної сталості
(Environmental Sustainability Index, ESI) і так званий екологічний відбиток
(Ecological footprint, EF).
Індикатори соціального розвитку показують рівень розвитку соціуму за
певних умов. Це – Gini-індекс (вимірює нерівність розподілу соціальних та
матеріальних благ між громадянами суспільства), індекс якості та безпеки
життя (Quality-of-life index, QLI), індекс людського розвитку (Human
Development Index, HDI) та індекс суспільства, заснованого на знаннях (Index of
Knowledge Societies, IKS).
Для вимірювання окремих аспектів розвитку суспільства,
використовуються й інші показники [10,11], зокрема: індекс бідності (Poverty
index); індекс Робіна Гуда або Гувера (Robin Hood index or Hoover index); індекс
Тейла (Theil index); індекс Сьюта (Suits index); індекс людської бідності (Human
Poverty Index); індекс фізичної якості життя (Physical Quality-of-life Index,
PQLI); індекси гендерного розвитку (Gender-related Development Index, GDI;
Gender Empowerment Measure, GEM); "валове національне щастя" (Gross
National Happiness, GNH); індекс "щасливої планети" (Happy Planet Index, HPI).
Для оцінки суспільного прогресу розроблені та апробовані такі
індикатори: міра економічного добробуту (Measure of Economic Welfare, MEW);
сталий національний дохід (Sustainable National Income, SNI); вимірювач
справжніх заощаджень (Genuine Saving – GS); зелений ВВП (Green Gross
Domestic Product, Green GDP); індекс сталого економічного добробуту (Index of
Sustainable Economic Welfare, ISEW); індикатор справжнього прогресу (Genuine
Progress Indicator, GPI); індекс сталого суспільства (Sustainable Society Index,
SSI).
Наводимо порівняльний аналіз основних індикаторів, які вимірюють
різні аспекти, а також інтегральний суспільний прогрес (так звані синтетичні
індикатори) (табл.).
118
119
120
121
Індикатори, які враховують окремі аспекти розвитку суспільства
застосовують для реалізації стратегій сталого розвитку, що прийняті багатьма
країнами. Досконалим взірцем може бути національна стратегія сталого
розвитку Фінляндії [12].
Індикатори, які враховували б неспівмірні економічні, екологічні і
соціальні аспекти суспільної діяльності, інформують органи влади, політиків
та громадян про справжній (реальний) прогрес та рівень сталості розвитку.
Застосовувані ж сьогодні макроекономічні показники, такі як ВВП, не
враховують види діяльності (послуги, вигоди), що перебувають за межами
грошових потоків, наприклад, діяльність домашніх господарств, догляд за
дітьми і особами похилого віку, зміну запасу природного капіталу. Г. Дейлі
доводить, що показник ВВП не лише не дозволяє адекватно охарактеризувати
національний дохід, але й призводить до вибору помилкової стратегії [13].
Наукова дискусія розгорнулась щодо того, наскільки сучасні індикатори
можуть бути показниками сталості розвитку та які з них можуть краще
виконувати цю роль [14–19]. На основі аналізу індикаторів, що вимірюють різні
аспекти суспільного добробуту, виявлено головні підходи до оцінки сталості
суспільного розвитку.
Перший підхід базується на теорії т.зв. слабкої сталості (weak
sustainability) [20–23]. Це так званий економічний підхід, що полягає в
оптимальному використанні обмежених ресурсів та застосуванні природо-,
енерго- та матеріалозберігаючих технологій для створення потоку сукупного
доходу, який би забезпечував принаймні збереження (не зменшення) сукупного
капіталу (фізичного, природного або людського), з використанням якого цей
сукупний дохід створюється.
Другий підхід базується на теорії т.зв. сильної сталості (strong
sustainability) [24–27]. З погляду цього так званого екологічного підходу,
суспільний прогрес має забезпечити цілісність біологічних і фізичних
природних систем, їх життєздатність, від чого залежить глобальна стабільність
біосфери. Особливого значення набуває спроможність таких систем
самооновлюватися та адаптуватися до змін.
Неокласична модель допускає, що природний капітал та капітал,
створений людиною, є взаємозамінними, а значить вважає допустимим втрату
природного капіталу, якщо в результаті інвестування створюється еквівалентна
вартість штучного. З погляду екологічної економіки, природний капітал і
капітал, створений людиною, переважно доповнюють і тільки частково
замінюють один одного. Згідно з концепцією сильної сталості, кожна зі
складових капіталу повинна утримуватися незмінною (окремо чи разом у
певній пропорції), адже їхня продуктивність взаємозалежна [28].
Третій підхід зосереджує увагу на соціальній складовій, орієнтованій на
людський розвиток, збереження стабільності суспільних і культурних систем,
зменшення кількості суспільних конфліктів. Цей підхід розглядає людину не як
об’єкт, а як суб’єкт розвитку, що має брати активну участь у формуванні своєї
життєдіяльності, прийнятті та реалізації рішень, контролі за їх виконанням.
122
Важливе значення для забезпечення цих умов має справедливий розподіл благ
між людьми (зменшення Gini-індексу).
Основним вимірником економічного прогресу сьогодні залишається
ВВП. Принципово відмінним від нього вимірником добробуту є GPI (див.
табл.), який вимірює інтегральний суспільний прогрес, тобто враховує різні
аспекти суспільного розвитку та окремі види неринкової діяльності, понад
двадцять аспектів, які ігнорує ВВП. У GPI також урахована різниця між
економічними операціями, які збільшують благополуччя, і тими, що його
зменшують. Важливістю практичного застосування GPI є те, що відображаючи
теперішній добробут населення, він дає інформацію про споживання такої
максимальної кількості ресурсів, виробництво якої не порушує місткість
екосистем, та забезпечить таку ж можливість для майбутніх поколінь.
Автори статті розрахували показник індикатора справжнього прогресу
для України відповідно до прийнятої методики [9, 29]. Його значення становить
103017,04 млн. грн. і є меншим, ніж величина ВВП, що становить
544153 млн. грн. [30], у 5,3 раза. Отримані результати дали змогу уявити
ситуацію в цілому, однак для виконання більш точного розрахунку та аналізу
багаторічної динаміки потрібна фінансова підтримка трансдисциплінарних
досліджень та залучення ширшого кола наукових установ. Так, наприклад, у
США оцінка справжнього прогресу на рівні країни профінансована урядом та
приватними фондами. Тривалий час здійснювали дослідження із залученням
восьми наукових колективів.
Розрахунки GPI, здійснені відомими економістами-екологами для США
[3], та виконане порівняння його з ВВП у динаміці дало підстави говорити про
спад справжнього добробуту населення при економічному зростанні. Чим
більший економічний прогрес, тим менший прогрес розвитку суспільства
(збільшення кількості злочинів, розлучень) та екологічний прогрес (виснаження
та деградація природних ресурсів, вирубування лісів, зменшення площ
непорушених екосистем та інше).
Зазначимо, що впродовж останніх років результати аналізу GPI
застосовували для обґрунтування та прийняття законодавчих рішень у
Нідерландах, Франції, Німеччині, Австралії та Канаді, де розраховують
індикатор справжнього прогресу на національному чи місцевому рівнях. GPI є
ефективним інструментом прийняття рішень на національному рівні, оскільки
дає інформацію про споживання такої максимальної кількості ресурсів,
виробництво якої не порушує місткості екосистем, та забезпечить таку ж
можливість майбутнім поколінням. На рівні країни – це ефективний показник
для вимірювання суспільного прогресу, на місцевому – спосіб виміряти
інтегральний соціо-еколого-економічний розвиток певної території в контексті
загальних тенденцій розвитку країни.
Для України в контексті переходу до моделі сталого розвитку актуальним
є впровадження розрахунку індикатора соціо-еколого-економічного прогресу
на національному рівні. Для цього важливе фінансування з боку держави
програми досліджень, що створили б можливість застосовувати на офіційному
рівні методику розрахунку, аналогічну GPI. Застосування її на практиці
зумовить додаткові витрати держави на наукові дослідження, пристосування
методики розрахунку до національних умов, навчання працівників міністерств,
123
відомств, статистичних служб, з метою роз’яснення нових методів збору
інформації, а також методів збору інформації, яка раніше не вивчалася. Проте
аналіз динаміки та регіональних особливостей індикатора дасть можливість
приймати більш ефективні управлінські рішення щодо розвитку соціо-еколого-
економічної системи.
Література
1. Bobylev S. Economic evaluation of environmental goods / S. Bobylev // Business Styles
аnd Sustainable Development: 5th International Conference on Ethics and Environmental Policies,
Kyiv, April 2–6. – K., 2003. – P. 35–37.
2. Costanza R. Beyond GDP: The Need for New Measures of Progres / R. Costanza,
M. Hart, S. Posner, J. Talberth // The Pardee Papers. – 2009. – №. 4. – 46 p.
3. Estimates of the Genuine Progress Indicator (GPI) for Vermont, Chittenden County and
Burlington, from 1950 to 2000 / [R. Costanza, J. Erickson, K. Fligger and other] // Ecological
Economics. – 2004. – Vol. 51 (1). – P. 139–155.
4. Reardon J. Comments on 'Green economics: setting the scene. Aims, context, and
philosophical underpinnings of the distinctive new solutions offered by green economics' /
J. Reardon // International Journal of Green Economics. – 2007. – Vol. 1, №. 3–4. – P. 532–538.
5. Talberth J. The Genuine Progress Indicator 2006. Executive Summary : (published by
NGO Redefining Progress) [Електронний ресурс] / J. Talberth, C. Cobb, N. Slattery. – Режим
доступу: http://www.rprogress.org/publications/2007/GPI2006_ExecSumm.pdf.
6. Stiglitz J. E. GDP Fetishism. The Economists’ Voice. The Berkeley Electronic Press /
Project Syndicate, September 2009 / J. E. Stiglitz [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.bepress.com/ev.
7. Stiglitz J. E. Report by the Commission on the Measurement of Economic Performance
and Social Progress / Stiglitz J. E., Sen A., Fitoussi J.-P. – CMEPSP, 2009. – Р. 18.
8. Соловій І. П. Оцінка суспільного прогресу в контексті переходу до моделі сталого
розвитку / І. П. Соловій, М. П. Душна // Ідентичність і пам'ять у пострадянській Україні:
[монографія] / [відп. ред. М. Антонович]. – К.: Дух і Літера. – 2009. – С. 467–481.
9. Душна М.П. Методичні підходи до вимірювання суспільного прогресу в контексті
сталого розвитку / М.П. Душна // Науковий вісник НЛТУ України: зб. наук.-техн. праць. –
Львів: НЛТУ України. – 2009. – Вип. 19.1. – С. 42–47.
10. Goodwin N. Macroeconomic Measurement: Environmental and Social Dimensions. A
GDAE Teaching Module on Social and Environmental Issues in Economics / Goodwin N.,
Nelson J. A., Harris J. M.; Global Development and Environment Institute, Tufts University.
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ase.tufts.edu/gdae.
11. Harris J. M. Macroeconomics and the Environment. A GDAE Teaching Module on
Social and Environmental Issues in Economics / Harris J. M., Codur A.-M.; Global Development
and Environment Institute, Tufts University. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.ase.tufts.edu/gdae.
12. Towards sustainable choices. A nationally and globally sustainable Finland. The
national strategy for sustainable development // Prime Minister’s Office Publications 7. – 2006. –
136 p.
13. Daly H. Ecological Economics. Principles and applications / H. Daly, J. Farley. –
Washington : Island Press, 2004. – 454 p.
14. Гринів Л.С. Екологічно збалансована економіка: проблеми теорії: [монографія] /
Л.С. Гринів. – Львів: Вид-во ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. – 240 с.
15. Веклич О. О. Система макропоказників сталого розвитку / О. О. Веклич //
Економічний розвиток: інституціальне та ресурсне забезпечення України: [монографія] /
[відп. ред. В. М. Трегобчук]. – К.: Об’єднаний інститут економіки НАН України. – 2005. –
540 с.
16. Веклич О. О. Україна в міжнародних рейтингах екологічної сталості /
О. О. Веклич // Стратегія забезпечення сталого розвитку України: міжнар. наук.-практ.
конф., 20 трав. 2008 р. Ч. 1. – К.: РВПС України НАН України, 2008. – 308 с.
17. Згуровський М. Україна у глобальних вимірах сталого розвитку / М. Згуровський //
Дзеркало тижня, №19 (598) 20–26 трав. 2006 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.dt.ua/3000/3100/53397/.
18. Герасимчук З. В. Комплексна оцінка рівня сталого розвитку регіонів України /
З. В. Герасимчук // Економіка України. – 2002. – № 2. – С. 24–29.
http://www.rprogress.org/publications/2007/GPI2006_ExecSumm.pdf
http://www.bepress.com/ev
http://www.ase.tufts.edu/gdae
http://www.ase.tufts.edu/gdae
http://www.dt.ua/3000/3100/53397/
124
19. Costanza R. Ecological economics: creating a sustainable and desirable future /
R. Costanza // Ecological economics and sustainable forest management: developing a
transdisciplinary approach for the Carpathian Mountains / [Edited by I. P. Soloviy, W. S. Keeton].
– Lviv: Ukrainian National Forestry University Press, Liga-Pres. – 2009. − 432 p.
20. Cabeza-Gutés M. The concept of weak sustainability / M. Cabeza-Gutés // Ecological
Economics. – 1996. – Vol. 17. – P. 147–56.
21. Solow R. M. On the intergenerational allocation of natural resources / R. M. Solow //
Scandinavian Journal of Economics. – 1986. – Vol. 88. – P. 141–90.
22. Hartwick J. Intergenerational equity and the investing of rents from exhaustible
resources / J. Hartwick // American Economic Review. – 1977. – Vol. 67. – P. 972–974.
23. Pezzey J. Sustainability: an interdisciplinary guide / J. Pezzey // Environmental Values.
– 1993. – Vol. 1. – P. 321–362.
24. Costanza R. Ecosystem Health: New Goals for Environmental Management /
R. Costanza, Norton B., Haskell B. J. (eds). Washington DC, USA: Island Press. – 1992. – 49 p.
25. Perrings C. Resilience in the dynamics of economy–environment systems / C. Perrings //
Environmental and Resource Economics. – 1998. – Vol. 11. – P. 503–520.
26. Pimm S. L. The complexity and stability of ecosystems / S. L. Pimm // Nature. – 1984. –
Vol. 307. – Р. 321–326.
27. Common M. Towards an ecological economics of sustainability / M. Common,
C. Perrings // Ecological Economics. – 1992. – Vol. 6. – P. 7–34.
28. Вовк В. І. Екологічна економіка як сучасна інтегральна наука. Витоки та
засадничі принципи / В. І. Вовк [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://clubofrome.org.ua/corweb/Article/11/.
29. Душна М. П. Використання міжнародних систем індикаторів суспільного
прогресу у контексті переходу України до моделі сталого розвитку / М. П. Душна,
І. П. Соловій // Збірка тез доповідей ХІ Міжнар. наук.-практ. конф. студентів, аспірантів
та молодих вчених ["Екологія. Людина. Суспільство"]: тези доп. – К.: НТУУ "КПІ", 2008 –
С. 283–284.
30. Національні рахунки України за 2006 рік: стат. бюл. / Держкомстат України. –
К.: Департамент макроекономічної статистики, 2007. – С. 27–28.
УДК 332.1 : 504.06
О. Ю. КОНОНЕНКО
Науково-дослідна лабораторія "Регіональних проблем економіки та політики"
НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ПРИРОДНО-ТЕХНОГЕННОЇ
БЕЗПЕКИ ПРОМИСЛОВОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ
Проведено комплексне дослідження стану природно-техногенної безпеки
промислового регіону України та визначено напрями його покращення. Проаналізовано
динаміку надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру у промисловому
регіоні. Виявлено внутрішньорайонні відмінності рівнів природно-техногенної безпеки
регіону.
Ключові слова: природно-техногенна безпека,; надзвичайна ситуація природного і
техногенного характеру, промисловий регіон, потенційно-небезпечний об’єкт.
Проведено комплексное исследование состояния природно-техногенной безопасности
промышленного региона Украины и определены направления его улучшения.
Проанализирована динамика чрезвычайных ситуаций природного и техногенного характера
в промышленном регионе. Выявлены внутрирайонные различия уровней природно-
техногенной безопасности региона.
Ключевые слова: природно-техногенная безопасность, чрезвычайная ситуация
природного и техногенного характера, промышленный регион, потенциально опасный
объект.
© О. Ю. Кононенко, 2010
http://clubofrome.org.ua/corweb/Article/11/
|