"Елисаветград – центральное место деятельности известного насадителя артелей": з історії діяльності "артільного батька" Миколи Левитського (1905-1918 рр.)

Стаття розкриває діяльність всесвітньо відомого українського кооперативного і громадського діяча, т.зв. «артільного батька» Миколи Васильовича Левитського в період, який раніше не був предметом уваги наукової літератури: 1905-1918 роки. У цей час М. Левитський мешкав у місті Єлисаветграді і активно...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2019
Автор:	Фареній, І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2019
Назва видання:	Краєзнавство
Теми:	До 160-річчя з дня народження організатора кооперативного руху Миколи Левитського (1859–1936)
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169698
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	"Елисаветград – центральное место деятельности известного насадителя артелей": з історії діяльності "артільного батька" Миколи Левитського (1905-1918 рр.) / І. Фареній // Краєзнавство. — 2019. — № 2. — С. 38-49. — Бібліогр.: 58 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-169698
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1696982020-06-23T01:25:58Z "Елисаветград – центральное место деятельности известного насадителя артелей": з історії діяльності "артільного батька" Миколи Левитського (1905-1918 рр.) Фареній, І. До 160-річчя з дня народження організатора кооперативного руху Миколи Левитського (1859–1936) Стаття розкриває діяльність всесвітньо відомого українського кооперативного і громадського діяча, т.зв. «артільного батька» Миколи Васильовича Левитського в період, який раніше не був предметом уваги наукової літератури: 1905-1918 роки. У цей час М. Левитський мешкав у місті Єлисаветграді і активно продовжував займатися роботою у сфері кооперативного руху. The article reveals the activities of the world-famous Ukrainian cooperative and public figure, the so-called «artillery father» Nikolai Vasilyevich Levitsky during the period of 1905-1918, who had not been earlier as the subject of scientific literature. At this time Levitsky lived in the city of Yelisavetgrad and actively continued to work in the field of cooperative movement. He provided advisory assistance to cooperatives and was an active participant in a variety of cooperative and economic forums that determined the direction of the development of national economic life. There were created exemplary industrial cooperatives in Yelisavetgrad - booth and other artels, which served as an example for the development of industrial cooperation. During this period, Levitsky initiated the creation of all- Ukrainian cooperative centers, in particular the Southern Cooperative Bank. On behalf of the cooperative public, «artillery father» represented the interests of the founders of this bank, as well as another national center of cooperation - the Dnipro Union of Consumer Societies - before the government of the Russian Empire. Thanks to the active work of Levitsky, Yelisavetgrad acted as an informal organizational and methodological center of the cooperative movement. The ideas of cooperative advancement came out from this place, somebody came here for help in cooperative affairs, the most authoritative co-operative figure of his era worked here. In 1918, in Kiev, took place the solemn celebration of the 40th anniversary of Mykola Levitsky`s cooperative and social activity. The subsequent period in the activities of Levitsky is also associated with Yelisavetgrad and a topic that in the future deserves a special study. 2019 Article "Елисаветград – центральное место деятельности известного насадителя артелей": з історії діяльності "артільного батька" Миколи Левитського (1905-1918 рр.) / І. Фареній // Краєзнавство. — 2019. — № 2. — С. 38-49. — Бібліогр.: 58 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169698 94(477.65): 929 Левитський “1905/1918” (045) uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	До 160-річчя з дня народження організатора кооперативного руху Миколи Левитського (1859–1936) До 160-річчя з дня народження організатора кооперативного руху Миколи Левитського (1859–1936)
spellingShingle	До 160-річчя з дня народження організатора кооперативного руху Миколи Левитського (1859–1936) До 160-річчя з дня народження організатора кооперативного руху Миколи Левитського (1859–1936) Фареній, І. "Елисаветград – центральное место деятельности известного насадителя артелей": з історії діяльності "артільного батька" Миколи Левитського (1905-1918 рр.) Краєзнавство
description	Стаття розкриває діяльність всесвітньо відомого українського кооперативного і громадського діяча, т.зв. «артільного батька» Миколи Васильовича Левитського в період, який раніше не був предметом уваги наукової літератури: 1905-1918 роки. У цей час М. Левитський мешкав у місті Єлисаветграді і активно продовжував займатися роботою у сфері кооперативного руху.
format	Article
author	Фареній, І.
author_facet	Фареній, І.
author_sort	Фареній, І.
title	"Елисаветград – центральное место деятельности известного насадителя артелей": з історії діяльності "артільного батька" Миколи Левитського (1905-1918 рр.)
title_short	"Елисаветград – центральное место деятельности известного насадителя артелей": з історії діяльності "артільного батька" Миколи Левитського (1905-1918 рр.)
title_full	"Елисаветград – центральное место деятельности известного насадителя артелей": з історії діяльності "артільного батька" Миколи Левитського (1905-1918 рр.)
title_fullStr	"Елисаветград – центральное место деятельности известного насадителя артелей": з історії діяльності "артільного батька" Миколи Левитського (1905-1918 рр.)
title_full_unstemmed	"Елисаветград – центральное место деятельности известного насадителя артелей": з історії діяльності "артільного батька" Миколи Левитського (1905-1918 рр.)
title_sort	"елисаветград – центральное место деятельности известного насадителя артелей": з історії діяльності "артільного батька" миколи левитського (1905-1918 рр.)
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2019
topic_facet	До 160-річчя з дня народження організатора кооперативного руху Миколи Левитського (1859–1936)
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169698
citation_txt	"Елисаветград – центральное место деятельности известного насадителя артелей": з історії діяльності "артільного батька" Миколи Левитського (1905-1918 рр.) / І. Фареній // Краєзнавство. — 2019. — № 2. — С. 38-49. — Бібліогр.: 58 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT fareníjí elisavetgradcentralʹnoemestodeâtelʹnostiizvestnogonasaditelâartelejzístoríídíâlʹnostíartílʹnogobatʹkamikolilevitsʹkogo19051918rr
first_indexed	2025-07-15T04:32:20Z
last_indexed	2025-07-15T04:32:20Z
_version_	1837686005670346752
fulltext	УДК 94(477.65): 929 Левитський “1905/1918” (045) Ігор Фареній (м.Черкаси) доктор історичних наук, професор, професор Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького Е-mail: fareniy_igor@ukr.net ORCID: https://orcid.org/ 0000-0001-5176-6055 «Елисаветград – центральное место деятельности известного насадителя артелей»: з історії діяльності «артільного батька» Миколи Левитського: 1905–1918 роки Стаття розкриває діяльність всесвітньо відомого українського кооперативного і громадського діяча, т.зв. «артільного батька» Миколи Васильовича Левитського в період, який раніше не був предме- том уваги наукової літератури: 1905-1918 роки. У цей час М. Левитський мешкав у місті Єлисаветграді і активно продовжував займатися роботою у сфері кооперативного руху. Ключові слова: Микола Васильович Левитський, «артільний батько», кооперація, кооперативний рух, Єлисаветград. Ihor Fareniy (Cherkasy) Doctor of Sciences (History), Professor, Department of Archaeology and special spheres of historical science, Bohdan Khmelnytsky National University of Cherkasy Е-mail: fareniy_igor@ukr.net ORCID: https://orcid.org/ 0000-0001-5176-6055 «Yelisavetgrad – the central place of the well-known artel launcher»: from the history of the «artillery father» Nikolai Levitsky`s activity: 1905-1918 The article reveals the activities of the world-famous Ukrainian cooperative and public figure, the so-called «artillery father» Nikolai Vasilyevich Levitsky during the period of 1905-1918, who had not been earlier as the subject of scientific literature. At this time Levitsky lived in the city of Yelisavetgrad and actively continued to work in the field of cooperative movement. He provided advisory assistance to cooperatives and was an active participant in a variety of coope- rative and economic forums that determined the direction of the development of national economic life. There were created exemplary industrial cooperatives in Yelisavetgrad - booth and other artels, which served as an example for the development of industrial cooperation. During this period, Levitsky initiated the creation of all- Ukrainian cooperative centers, in particular the Southern Cooperative Bank. On behalf of the cooperative public, «artillery father» represented the interests of the founders of this bank, as well as another national center of coo- peration - the Dnipro Union of Consumer Societies - before the government of the Russian Empire. Thanks to the active work of Levitsky, Yelisavetgrad acted as an informal organizational and methodological center of the cooperative movement. The ideas of cooperative advancement came out from this place, somebody came here for help in cooperative affairs, the most authoritative co-operative figure of his era worked here. In 1918, in Kiev, took place the solemn celebration of the 40th anniversary of Mykola Levitsky`s cooperative and social activity. The subsequent period in the activities of Levitsky is also associated with Yelisavetgrad and a topic that in the future deserves a special study. Key words: Nikolai Vasilyevich Levitsky, «artillery father», cooperation, cooperative movement, Yelisavetgrad. 38 «Елисаветград – центральное место деятельности известного насадителя артелей»: з історії діяльності «артільного батька» Миколи Левитського ( 1905–1918 рр.) 39 У науковій та навчальній літературі діяль- ність всесвітньовідомого українського коопера- тивного і громадського діяча Миколи Васильовича Левитського, як правило, висвітлюється щодо кінця ХІХ ст., інколи стосовно початку ХХ ст. – періоду, коли він організував більше сотні селян- ських землеробських товариств у Херсонській гу- бернії та ще чимало промислових кооперативів у містах. Подальше життя та кооперативна праця видатного кооператора може претендувати лише на фрагментарний характер розгляду1. З таких причин є підстави познайомити громадськість з діяльністю М.В. Левитського у період, який ра- ніше не знаходив відображення у науковій літе- ратурі, а саме у ті часи, що наступили після його артільної епопеї на Херсонщині. З часів революції 1905–1907 років розпоча- лося стрімке зростання мережі кооперативних товариств різних видів діяльності, а згодом і їхніх союзних об’єднань. Микола Васильович Левитський з великою надією зустрів нові тен- денції у розвитку кооперативного руху. Його мрії про широкий розвиток кооперації почали активно набувати реального втілення. Спостері- гаючи за неухильним поступом кооперативного життя, він у 1908 році трепетно і з великими на- діями писав: «Нехай живе кооперація! Нехай світить, гріє тай показує, як зірка, дорогу до живої творчої праці в напрямку громадянського будування, яко один з живих елементів кращої будичини народніх масс»2. В умовах стрімкого поступу кооперативного життя Микола Васильович Левитський посів по- важне місце серед провідних кооператорів епохи. Авторитет його у суспільстві в цілому, і кооперативних колах зокрема, зростав і в суспільній свідомості він постав як апостол і па- тріарх кооперативного руху. Чимало колишніх 1 Див.: 1. Фаресов А. Народники и марксисты / А. Фаресов. СПб. : Тип. М.Меркушева, 1899. 56 с.; Божко Л.М. Левитський як кооператор і його хліборобські спілки / Л. Божко. Львів: З друкарні І.Айхельбер- гера і Сп., 1909. 14 с.; Пожарський П. Нариси з історії української кооперації / П. Пожарський // Українська кооперація. 1918. № 4. С. 53–92, № 5-6. – С. 97–136; Микола Васильович Левитський // Сільський господар. 1918. № 7. С. 1–3; Савич А.П. Артельный батько – Н. В. Левитский / А. П. Савич // Черниговский кооператор. 1918. № 11. С. 1–2; Височанський П. Начерк розвитку української споживчої кооперації. У 2-х чч. / П. Висо- чанський. Катеринослав: Книгоспілка, 1925. Частина 1. 180 с.; Бачинський М. Голод на початку 90-х років на Херсонщині і діяльність М. В. Левитського / М. Бачинський // Записки Одеського наукового при УАН то- вариства. Секція соціяльно-історична. 1927. № 1. С. 23–53; Павликовський Ю. Микола Левитський. В 50-ліття його громадсько-кооперативної праці. 1878–1928. (Біографічний нарис з портретами ювілянта). Відбито з «Кооперативної республіки» за 1928 рік / Ю. Павликовський; Бібліотека Ревізійного союзу українських коо- перативів. Ч. 13. – Львів : Друкарня О.О. Василіян в Жовкві, 1928. 16 с.; Кокоріна О.І. Критика економічних поглядів ліберального народника М.В. Левитського / О.І. Кокоріна // З історії економічної думки на Україні. Київ : Вид-во АН УРСР, 1961. С. 300–327; Марочко В.І. Українська селянська кооперація. Історико-теоре- тичний аспект (1861–1929 рр.) / В.І. Марочко. Київ : M.P. Kots Publishing, 1995. 244 с.; Пантелеймоненко А О. Микола Левитський / А.О. Пантелеймоненко // Українські кооператори. Історичні нариси. Книга 1. Львів: Вид-во «Укоопосвіта», 1999. С. 130–136; Аліман М.В. Микола Левитський: кооперація – найкраща квітка на полях рідного краю / М.В. Аліман // Вісті Центральної спілки споживчих товариств. 2003. № 23. С. 7; Вов- ченко ВБ. Архівна спадщина кооператора, державного і громадського діяча М.В. Левитського (1859-1936): історія, реконструкція, зміст: автореф. дис. … канд. іст. наук / Б.А. Вовченко. К., 2007. 14 с.; Костик Є.П. Дискусії навколо діяльності М.В. Левитського / Є.П. Костик // Український селянин: зб. наук. праць. 2008. Вип. 11. С. 125–128; Чорна Л.М. До історії впровадження кооперативного руху в Херсонській губернії М.В. Левитським наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. / Л.М. Чорна // Південь України: етноісторичний, мовний, культурний та релігійний виміри: зб. наук. праць ІV Міжнар. наук. конф., 26–27 квіт. 2013 р., Одеса. Одеса : ВМВ, 2013. С. 394–398; Рекрут В.П., Степченко О.П. «Артільний батько» Левитський Микола Васильович на Поділлі / В.П. Рекрут, О.П. Степченко // Освіта, наука і культура на Поділлі: зб. наук. праць. Кам’янець- Подільський, 2014. Т. 21. – С. 376–386; Гелей С.Д. Микола Левитський – визначний громадський та коопера- тивний діяч кінця ХІХ – першої третини ХХ ст. / С.Д. Гелей // Актуальні проблеми економіки і торгівлі в су- часних умовах євроінтеграції: матеріали щорічної наукової конференції професорсько-викладацького складу і аспірантів Львівського торговельно-економічного університету. Львів, 13–14 травня 2016 року. Львів : Растр– 7, 2016. С. 62–64; Пятницькова І.В. Землеробські артілі М.В. Левитського: антропологічний вимір / І. В. Пят- ницькова // Історичні і політологічні дослідження. Вінниця, 2017. № 1 (60). С. 29–39. 2 Левитський М. З приводу відкриття постійного кооперативного видділу у «Слові» / М. Левитський // Слово.1908. № 37. С. 14. критиків його діяльності просили у нього виба- чення за свою поведінку. Микола Васильович згадував: «... не раз було так, що ті, хто боролися і проти хліборобських артілів і кооперації вза- галі ... після того при зустрічах зо мною ... при- знавалися в своїй помилці відносно моєї праці ... і просили вибачення за ... колишню ворожнечу та цькування мене»3. Саме в нових умовах М.В. Левитського все частіше стали називати, вибореним у херсон- ських степах, однак у попередні часи ще не вповні усталеним званням «артільного батька». Раніше його, як правило, титулували присяжним повіреним чи «устроителем артелей». А тепер за ним вже міцно закріпився статус «артільного батька», та ще й з приставкою «відомий». У 1910 році часопис «Світова зірниця», повідомляючи про закордонну делегацію російської кооперації, вказував, що у її складі «М. В. Левіцький з Єли- саветграду (відомий артільний батько)»4. А жур- нал «Засїв» у 1911 році писав про діяльність «відомого українського «артільного батька» Миколи Левитського»5. Широка і активна організаційна робота Ле- витського не припинялася. Як і раніше, до нього надходили прохання допомогти у створенні чи налагоджені роботи сільськогосподарських чи промислових артілей. Відомо, що у 1905 році Микола Васильович у Миколаєві організував артіль, за тодішньою соціально-професійною термінологією, «підбивщиць і підбивщиків», яка об’єднала 138 робітників. У наступному, 1906 році – артіль «відерниць і підгортальщиків у числі 200 душ»6. У тому ж 1906 році Микола Васильович був запрошений робітниками Одеси для допомоги в купівлі ними сталеливарного заводу. Останній належав інженеру Яловикову, який співчував ідеї колективного господарювання і виявив го- товність продати своє підприємство робітничій артілі на вигідних для неї умовах. Однак, орга- нізація купівлі-продажу виявилася для робітни- ків надто складною процедурою. Підприємство було великим, могло мобілізувати до 3 тис. пра- цівників і вимагало грамотного підходу до при- дбання та налагодження своєї роботи. Артіль, яка була створена для оволодіння сталеливарним заводом, об’єднала понад 300 учасників і також потребувала організаційно-методичної під- тримки. Внаслідок такої ситуації одеські робіт- ники звернулися за допомогою до Левитського. Під його головуванням були скликані і проведені загальні збори, на яких були вирішені усі пи- тання придбання заводу і налагодження роботи артілі. Допомога Миколи Васильовича у справі придбання підприємства справила настільки позитивне враження, що власник іншого – чаву- ноливарного заводу в Одесі – також звернувся до Левитського з проханням посприяти його продажі робітничій артілі7. Відомо, що у 1911 році М. В. Левитський працював серед кустарів Поділля8. Зокрема, в селі Василівці Вінницького повіту він організу- вав артіль гончарів9. У 1912 році українські за- робітчани Канади – «столяри, маляри, чоботарі, кравці» – просили у нього, «як у батька робітни- ків», необхідні для створення артілей доку- менти, засвідчивши, таким чином, що Левит- ський і на новому етапі своєї діяльності зберігає статус відомого у світі організатора кооперати- вів. Вони писали Миколі Васильовичу: «Ваша славна праця за ліпше життя робітників по всім світі звісна і вся могутня робітнича класа Вас по всім світі прославляє»10. Багато енергії Левитський прикладав до на- лагодження діяльності і розвитку єлисаветград- ських ремісничих артілей, виступаючи фактично їхнім керівником. Як зазначав журнал «Вестник кустарной промышленности»: «Елисаветград – центральное место деятельности известного 2 ’2019Ігор Фареній К Р А Є З Н А В С Т В О 40 3 Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського (далі – ІР НБУВ), ф. 327, № 547, арк. 12–13. 4 Волошиновський І. Короткий опис загрянишноі коопераційноі екскурсіі / І. Волошиновський // Світова зірниця. 1910. № 31. С. 3. 5 Успіхи артільної справи // Засїв. 1911. № 26. С. 405. 6 Там само. 7 Хроника потребительных обществ // Союз потребителей. – 1906. № 4. С. 107. 8 Спілка гончарська // Рідний край. 1911. № 19. С. 28–29. 9 Чутки з світа // Світова зірниця. 1911. № 23. С. 8. 10 ІР НБУВ, ф.327, №1684, арк.1. «Елисаветград – центральное место деятельности известного насадителя артелей»: з історії діяльності «артільного батька» Миколи Левитського ( 1905–1918 рр.) 41 насадителя артелей Н.В. Левитского»11. Серед по- стійних предметів його опіки була, зокрема, артіль чоботарів. Микола Васильович постійно дбав про завантаження її роботою і саме дяку ючи його зусиллям вона продуктивно працювала, виконуючи замовлення воєнного інтендантства. У 1905 році він виклопотав замовлення на виго- товлення 30 тис. пар чобіт, згодом на 40 тис. і 50 тисяч. Не один рік артіль виконувала по- ставки на 60 тис. пар чобіт, забезпечуючи зайня- тість понад 400 робітників. Артільне виробниц- тво внаслідок копіткої роз’яснювальної роботи Миколи Васильовича з артільниками було забез- печено передовою, як на ті часи, технікою – німецькими верстатами різного призначення на загальну суму в 5 тис. руб. Продукція артілі від- значалася високою якістю і користувалася попу- лярністю у військових. Левитський хвалився, що «несколько раз командующие войсками Одес- ского военного округа при осмотре сапог нашей артели давали лесные отзывы»12. У 1910 році Микола Васильович для трьох єлисаветградських артілей домігся одержати ве- ликі замовлення на пошиття воєнного обмунди- рування. Артільна продукція швидко здобула ав- торитет серед військових. Із кравецької артілі навіть виокремився кооператив, що став спеціа- лізуватися лише на виготовленні офіцерської форми. За станом на 1912 рік єлисаветградські артілі виконували замовлення головного інтен- дантства в Санкт-Петербурзі та інтендантських відомств Одеського, Варшавського і Казанського воєнних округів13. У роки Першої світової війни співробітниц- тво з військовими активно продовжувалося. На 1915 рік у Єлисаветграді діяло вісім артілей, семеро з яких були організовані Левитським. Працювали чоботарська, шапкарська, швейна, туфельна артілі та чотири кооперативи з по- шиття білизни14. Артільники-чоботарі за станом на середину 1915 року виконували замовлення на 25 тис. чобіт. Артіль шапкарів спромоглося з початку воєнних дій здати інтендантству 280 тис. кашкетів. Левитський у цей час зумів виклопо- тати для неї довгостроковий контракт на по- шиття для армії 42 тис. кашкетів щороку15. Ту- фельники від санітарного відомства одержали замовлення на виготовлення 22 тис. черевик для поранених у госпіталях, швейна артіль – на 100 тис. комплектів білизни. Загалом єлисавет- градські артілі забезпечували зайнятість близько 1 тис. осіб16. У середовищі військових Микола Васильо- вич зміг знайти щирих прихильників артільної справи. Надійним помічником Левитського у розвитку єлисаветградських артілей став штабс- ротмістр Володимир Васильович Загута. Він не лише за дорученням командування Одеського округу та інтендантства представляв інтереси воєнного відомства перед артільниками, а нада- вав їм організаційну і навіть фінансову допо- могу, що позитивно впливало і на виконання замовлень, і на господарську стабільність вироб- ничих кооперативів. Для Левитського, який часто відлучався у кооперативних справах, на- явність у Єлисаветграді щирого і дієвого при- хильника артілей мала велике значення. Микола Васильович з неприхованим задоволенням на сторінках кооперативної преси зазначав: «Вла- димир Васильевич … вполне заменяет меня и в мое отсутствие входит во все насущные … во- просы и потребности артелей»17. 11 Елисаветградские производительно-трудовые артели // Вестник кустарной промышленности. 1915. № 10. С. 98. 12 Левитский Н. Кустари, военное ведомство и трудовые артели / Н. Левитский // Кооперативная жизнь. 1913. № 7–8. Т. І. С. 44–48. 13 Артілі на Херсонщині, засновані кооператором М. В. Левицьким (Спогади за р.р. 1910–1912) // Коо- перативний альманах. – 1923. № 2. С. 104–106. 14 Артель в условиях потребностей военного времени // Вестник кустарной промышленности. 1915. № 7. С. 44. 15 Ремесленники и кустари-кооператоры и снабжение армии // Кооперативная жизнь. 1915. № 13–14. С. 32. 16 Артель в условиях потребностей военного времени // Вестник кустарной промышленности. 1915. № 7. С. 44. 17 Левитский Н. Кустари, военное ведомство и трудовые артели / Н. Левитский // Кооперативная жизнь. 1913. № 7–8. Т. І. С. 48. Однак, не лише створенням кооперативів займався в цей період «артільний батько». Після революції 1905–1907 років, у 1910-х роках від- бувався процес консолідації осередків коопера- тивного життя. Організаційно-господарськими формами його стали з’їзди представників коопе- ративів, створення їхніх союзних структур, різно- манітних організацій, які займалися питаннями розвитку кооперації. Нові тенденції кооператив- ного руху також захопили й М.В. Левитського, як визнаного організатора і пропагандиста коопера- тивної справи. Микола Васильович був бажаним гостем і учасником самих різних з’їздів, нарад, комісій, делегацій і депутацій. Наприкінці липня 1910 року М.В. Левит- ський у складі кооперативної делегації Росій- ської імперії відбув до країн Центральної і Західної Європи знайомитися з досвідом коопе- ративної роботи за кордоном18. Впродовж місяця 18 провідних кооперативних діячів імперії побу- вала у Варшаві, Вроцлаві, Гребі, Лейпцигу, Брюс- селі, Остенді, Лондоні, Манчестері, Рочделі, Глазго, Лінці, де вивчали діяльність споживчих товариств, кооперативних союзів та промисло- вих підприємств. У 20-х числах серпня у Гам- бурзі делегація взяла участь у роботі Міжнарод- ного кооперативного конгресу19. У 1913 році у Києві проходила Всеросійська фабрично-заводська, торгово-промислова, сіль- ськогосподарська і науково-художня виставка20. Кооперативна громадськість проявили жвавий інтерес до її організації. У результаті – була ство- рена експозиція, присвячена розвитку кооперації в Російській імперії. Робота з оформлення остан- ньої здійснювалася кооперативною секцією вис- тавки, у якій М.В. Левитський обіймав посаду «товариша», тобто заступника, голови секції21. Всеросійська виставка у Києві 1913 року віді - грала помітну роль у демонстрації досягнень діяльності кооперації і, що не менш важливо, посприяла збору матеріалів кооперативної тема- тики та вивченню стану розвитку кооперативних форм діяльності22 і визначенню його перспектив. Кооперативна секція на певний час виступила, 2 ’2019Ігор Фареній К Р А Є З Н А В С Т В О 42 Микола Левитський серед ремісників- артільників м. Одеси. Не пізніше 1900 р. Микола Левитський (1869–1936) 18 Заграничная поездка русских кооператоров // Селянин. 1910. № 17. С. 565. 19 Волошиновський І. Короткий опис загрянишноі коопераційноі екскурсіі / І. Волошиновський // Світова зірниця. 1910. № 31. С. 3–4. 20 Товарищи–кооператоры! // Хлибороб. 1912. № 20. С. 1105. 21 Кооперативная секция на Киевской выставке 1913 г. // Союз потребителей. 1912. № 29. С. 713. 22 Див.: Кооперация на Всероссийской выставке 1913 г. в Киeве. Киев : Издание Бюро Кооперативной секции выставки, 1914. 596 с. свого роду, інтелектуальним і організаційним центром кооперативного руху. У ході її роботи були порушені і одержали втілення ініціативи зі скликання у Києві Всеросійського з’їзду коопе- рації23, створення кооперативного музею24 та за- снування всеукраїнського центру сільськогоспо- дарської кооперації25. У вересні 1915 року М.В. Левитський взяв участь у нараді, скликаній Міністерством тор- гівлі і промисловості для вирішення питань вдосконалення законодавства щодо діяльності трудових артілей. Обговорювалися питання роз- робки нових зразкових статутів, порядку від- криття артільних підприємств, використання найманої робочої сили, кредитування, держав- них замовлень на продукцію, тощо. У якості екс- перта з виробничої кооперації, разом з іншими кооперативними діячами, Левитського було за- прошено до цієї наради26. Хід обговорення вия- вив принципові позиції кооперативних діячів щодо незалежності кооперативних організацій від держави, запропонував шляхи вирішення ак- туальних проблем артільного господарювання. Водночас нарада виявила розбіжності в погля- дах не лише уряду і кооператорів, а й останніх між собою. При цьому Микола Васильович, на відміну від багатьох свої колег, відзначився по- слідовним обстоюванням необхідності існу- вання, поряд із загальнокооперативним законо- давством, самостійного закону про артілі27. Активну участь брав «артільний батько» у кооперативних та інших з’їздах народногоспо- дарського спрямування. Зокрема, у лютому 1910 року Микола Васильович для делегатів З’їзду представників кредитних кооперативів Єлисавет- градського та Олександрійського повітів провів екскурсію і ознайомив їх з роботою артільної мо- лочної ферми та взуттєвої майстерні28. У травні 1911 року Левитський взяв участь у З’їзді кре- дитних та ощадно-позичкових товариств Кате- ринославської губернії29 та форумі кредитної кооперації Таврійської, Бессарабської, Поділь- ської, Волинської, Київської і Полтавської губер- ній. Останній зібрав в Одесі понад 400 делегатів, серед яких, за повідомленням україномовної преси, «були ... відомі кооператори», у тому числі «Мик. Лєвіцький з Лисаветргарду (артіль- ний батько)»30. М.В. Левитський брав участь у загальноім- перських та міжнародних кооперативних з’їздах. У квітні 1908 року він активно просував при- йняття необхідних для розвитку артільної справи резолюцій на Першому Всеросійському з’їзді представників кооперативних установ у Москві31. У березні 1912 року на Першому Все- російському з’їзді діячів кредитної і сільськогос- подарської кооперації в Санкт-Петербурзі Ми- кола Васильович домігся постанов щодо організаційно-фінансової самостійності україн- ської кооперації32. У серпні 1913 року він також «Елисаветград – центральное место деятельности известного насадителя артелей»: з історії діяльності «артільного батька» Миколи Левитського ( 1905–1918 рр.) 43 23 От кооперативной секции Выставки 1913 г. в г. Киеве // Союз потребителей. 1912. № 33. С. 806. 24 ІР НБУВ, ф. 290, № 1485, арк. 1–2. 25 Краєвий Я. Союз сільськогосподарських кооперативів / Я. Краєвий [справжнє ім’я – П.Н. Пожарський] // Наша кооперація. 1913. № 20–21. С. 14.; Пожарський П. До історії Українського центрального сільсько- господарського кооперативного союзу / П. Пожарський // Сільський господар. 1918. № 10. С. 9–10. 26 Пересмотр Положения о трудовых артелях и образцового устава для них // Артельное дело. 1916. № 7. С. 14–15. 27 Меркулов А. Трудовые артели и общекооперативный закон (Междуведомственное совещание о трудо- вых артелях) / А. Меркулов // Союз потребителей. 1916. № 33. С. 1219–1224. 28 Еленева С. Впечатления от съезда представителей учр-ний м. к. Елисаветградского и Александрийского уездов в г. Елисаветграде 14 февраля 1910 г. / С. Еленева // Сплотчина. 1910. № 3. С. 52. 29 Шевченко Е.П. Хроника кооперативного дела. Съезд представителей кооперативных учреждений мел- кого кредита Екатеринославской губернии / Е. П. Шевченко // Хуторянин. 1911. № 21. С. 545. 30 Одеський з’їзд представників товариських банків // Світова зірниця. 1911. № 20. С. 7. 31 Див.: Первый Всероссийский съезд представителей кооперативных учреждений в Москве 16–21 апреля 1908 года. Труды, изданные Бюро Московского союза потребительных обществ. Москва : Печатное дело, 1908. С. 12–14, 453–457. 32 Див.: Труды Первого Всероссийского съезда деятелей по мелкому кредиту и сельскохозяйственной кооперации в С.–Петербурге 11–16 марта 1912 г. Санкт-Петербург : Наш век, 1912. Журналы собраний съезда. С. 17, 24–25. послідовно відстоював інтереси виробничого кооперування та української національної коо- перації на Другому Всеросійському кооператив- ному з’їзді у Києві33. На початку ХХ ст. у процесі створення сою- зів кооперативів, гостро постало питання про їх структуру та завдання. Розпочалася напружена полеміка щодо територіального характеру союз- них об’єднань. Українські кооператори відстою- вали право на створення самостійних всеукраїн- ських центрів кооперації, що викликало категоричні заперечення прихильників загаль- ноімперської структури союзної мережі. Останні вважали існування великих територіальних союзних утворень шкідливим для єдності сил кооперації і виступали за входження кооператив- них товариств та їхніх дрібнорайонних союзних утворень безпосередньо до складу загальноім- перських структур. Микола Васильович Левитський був у лавах активних провідників ідеї загальнонаціональ- ного єднання кооперативних організацій з всеук- раїнськими союзами і центрами на чолі. На усіх кооперативних і господарських форумах він на- полегливо відстоював думку про необхідність заснування кооперативних структур, які б захи- щали місцеві економічні інтереси. У березні 1912 року на Першому Всеросійському з’їзді діячів кредитної і сільськогосподарської коопе- рації в Санкт-Петербурзі у ході обговорення пи- тання про роботу загальноімперського центру кредитної кооперації – Московського народного банку – Микола Васильович заявив, що «без со- юзной организации на местах, без порайонных банков, Московский народный банк не в состоя- нии … раскинуть свою деятельность на ¹/6 часть суши». А далі констатував: «ясно, что югу не- обходим свой порайонный банк с более близким к нему центром» і запропонував резолюцію, щоб «МНБ взял на себя инициативу в деле создания областных банков больших районов». Після ґрунтовної дискусії з’їзд, по суті, підтримав пропозиції М.В. Левитського і постановив, «чтобы Московский народный банк оказывал полное содействие действующим и возникаю- щим районным и областным союзам и коопера- тивным банкам»34. У червні 1913 року в Катеринославі Левит- ський, разом з іншими кооператорами, порушив питання про місцеві кооперативні банки на З’їзді з питань впорядкування хлібної торгівлі на Пів- дні Росії. «Банк должен быть!», – категорично заявив він з’їзду. У результаті була прийнята по- станова, яка визнавала «необходимым учрежде- ние южно-русского кооперативного банка»35. Послідовно і відверто відстоював Микола Васильович необхідність «областного строи- тельства» кооперації на Другому Всеросій- ському кооперативному з’їзді у Києві в серпні 1913 року. Левитський закликав чесно визнати наявність двох принципів союзного будівництва, і «не … закрывать на это глаза». При цьому не думати, що так «появляется неблагонадежность кооперативная», а не «двух мнений, может быть, противоположных, но одинаково преданных кооперации». Левитський не був одиноким у своїх поглядах і з’їзд визнав необхідність коопе- ративних об’єднань різних рівнів, у тому числі «территориальных» і «самостоятельных помест- ных союзов» та «областных и групповых коопе- ративных банков»36. Рішення кооперативних з’їздів з питань створення «помісних» центрів мало принципове значення для розвитку української кооперації. Вини відкривали шлях під їх формою домага- тися відкриття кооперативних установ загаль- нонаціонального масштабу, створювали умови для консолідації кооперативного руху в Україні та вирішення його силами завдань національ- ного визволення. І в цьому немала заслуга 2 ’2019Ігор Фареній К Р А Є З Н А В С Т В О 44 33 Див.: Второй Всероссийский съезд по кооперации в г. Киеве 1–7 августа 1913 г. Труды. – Выпуск 1. – Киев: Тип. Киевской 2-й артели, 1915. С. 50, 187–188. 34 Труды Первого Всероссийского съезда деятелей по мелкому кредиту и сельскохозяйственной коопе- рации в С.–Петербурге 11–16 марта 1912 г. Санкт-Петербург : Наш век, 1912. Журналы собраний съезда. С. 17–25. 35 Труды областного съезда по упорядочению хлебной торговли на Юге России, состоявшегося 11–16 июня 1913 г. в г. Екатеринославе / Под ред. Л.П. Сокальского. Выпуск І. Екатеринослав : Типография Исаака Когана, 1913. Часть вторая. С.93; Часть третья. С. 207. 36 Див.: Второй Всероссийский съезд по кооперации в г. Киеве 1–7 августа 1913 г. Труды. Выпуск 1. Киев: Тип. Киевской 2-й артели, 1915. С. 7, 187–188. М.В. Левитського. Постать його у кооператив- ному середовищі і суспільстві в цілому висту- пала уособленням боротьби за всеукраїнське єд- нання кооперації. Журнал для селянства «Засїв» у 1912 році у зв’язку із створенням Москов- ського народного банку зазначав, що до його ке- рівництва – «в Правленіе» – слід обрати «Ми- колу Васильовича Левицького, відомого кооператора ...» і спрямувати таким чином діяль- ність цієї фінансової установи на захист інте - ресів українських кооперативів та на «братер- ську поміч ... своєму побратимові Южному кооперативному банкові у Києві»37. У 1913 році сільськогосподарський журнал «Рілля» писав про заміну централістичної організації коопера- тивного життя місцевою самодіяльністю коопе- ративів, підкреслюючи, що «це є та будівля знизу, про яку пророкував батько кооперативний Микола Левитський ...»38. М.В. Левитський брав безпосередню участь в заснуванні загальнонаціональних кооператив- них установ. Він був членом організаційного комітету зі створення всеукраїнського центру споживчої кооперації – Дніпровського союзу споживчих товариств. Уряд зволікав з реєстра- цією статуту останнього і організатори його, щоб прискорити вирішення справи, вирішили відрядити до Петрограду свого представника39. Як активного виразника інтересів української кооперації та авторитетного в державі громад- ського діяча М.В. Левитського було делеговано домагатися від уряду Російської імперії реєстра- ції статутів Дніпровського союзу споживчих то- вариств та Південно-російського кооперативного банку. Впродовж 1916-го – початку 1917 року письмовими зверненнями та особистими візи- тами до міністрів та їхніх заступників, началь- ників департаментів міністерств і відомств Микола Васильович намагався домогтися права на діяльність всеукраїнських кооперативних центрів. Щоправда нічого, крім обіцянок від можновладців, Левитський досягнути не зміг. На той період справа відкриття всеукраїнських цен- трів споживчої і кредитної кооперації виявилася марною40. Середина 1910-х років в історії кооперації Російської імперії була часом підведення підсум- ків своєї роботи, нагодою чого став її піввіковий ювілей. У 1915 році півстоліття минуло з часу появи першого в імперії кооперативу, а в 1916- му – першого кооперативного товариства в Над- дніпрянській Україні. За 50 років кооперативний рух здобув помітні результати, вилився в появу дієвого кооперативного сектора економіки. Ювілей підносив моральний дух кооперативної громадськості, формував святковий настрій і устремління до подальшої праці. У такій атмос- фері, звичайно, викликали до себе посилену увагу зачинателі–першопроходці кооперативної справи, серед яких почесне місце займав М.В. Левитський. Різноманітні кооперативні зіб- рання по усій імперії вшановували самовіддану працю Миколи Васильовича. У жовтні 1915 року в Олександрівському залі міської думи Петрог- раду відбулися урочисті збори з нагоди півсто- літнього ювілею російської кооперації, які зіб- рали величезну аудиторію – близько двох тисяч осіб. За пропозицією головуючого на зборах всесвітньовідомого вченого-економіста профе- сора М.І. Туган-Барановського присутні, за повідомленням преси, бурхливими оплесками привітали «старейшего деятеля кооперации Н.В. Левицкого»41. Наступного року відбулося відзначення 50-річчя української кооперації, яке також засвід- чило високу повагу до громадської праці Левит- ського. 6 жовтня 1916 року в Київському союзі установ дрібного кредиту було організовано святкове засідання з нагоди півстолітнього юві- лею, як тоді казали, «южнорусской кооперации». «Праздничную обстановку придало заседанию, – за твердженням журналу кредитної кооперації «Елисаветград – центральное место деятельности известного насадителя артелей»: з історії діяльності «артільного батька» Миколи Левитського ( 1905–1918 рр.) 45 37 До виборів в Московському народному банкові (28 марта) // Засїв. 1912. № 12. С.117. 38 Зосима[то] [Д. Г.]. Своя стежка у подільської потребительської кооперації / [Д. Г.].Зосима[то] // Рілля. 1913. № 22–23. С. 648–649. 39 Коліух Д. Народження Дніпросоюзу і перші його кроки / Д. Коліух // Три роки життя й діяльности Дніп- росоюзу [зб. статей] / План книги і редакція А.Харченка. Київ : Видавництво Дніпросоюзу, 1920. – С. 19, 21. 40 Днепровский союз потребительных обществ // Кооперативная мысль. 1916. № 11–12. С. 25; ІР НБУВ, ф. 327, № 882, арк. 1–6; Дніпровський союз споживчих союзів – Всеукраїнський центр споживчої кооперації. Справочно-інформаційне видання з 16 ілюстраціями в тексті. Київ : Вид-во Дніпросоюзу, 1918. С. 5–6. 41 Юбилей кооперации. В Петрограде // Союз потребителей. 1915. № 31. С. 1109. «Муравейник», – присутствие на нем «артіль- ного батька» Н.В. Левитского»42. На цьому зібранні Микола Васильович виступав з допо- віддю і присутні за пропозицією голови прав- ління Київського союзу установ дрібного кре- диту та службовців Київського центрального сільськогосподарського товариства вітали Ле- витського, за словами протоколу урочистих зборів, «как одного из видных украинских коо- ператоров»43. Бурхливий 1917 рік покликав Левитського до громадсько-політичної роботи. Очевидець подій 1917-го згадував, що «В революційні роки його своєрідну постать можна було бачити на всіх майже з’їздах». Натхненний потужним про- цесом національно-визвольної боротьби, Ми- кола Васильович вдався до поетичної творчості патріотичного спрямування і особисто роздавав перехожим свої поезії. «Не було то поетичне свербіння в старого кооператора і не бажав собі він літературної слави, – говорив з цього при- воду сучасник. – ... більше прагнув заповнити прогалину в нашій пропаганді ...»44. Левитський з юності добре знав політичну роботу, послідов- ний опозиціонер зазнав переслідувань царського режиму, і, звичайно, революційний спалах 1917- го не міг не бути для нього довгоочікуваною, од- нозначно позитивною подією. Він не зміг не до- лучитися до політичної роботи в любій доступній для себе формі, хоч би й як поет-про- пагандист. І загалом уся специфіка тих часів тор- кнулася життя Левитського. Напружені полі- тичні будні, надії на світле майбутнє України і хвилювання за її політичну долю захопили Ми- колу Васильовича. Один із сучасників говорив, що в револю- ційні часи для громадськості «Левитський був уже майже символом народолюбного, ідеаліс- тичного, чесного світу»45. Тому не дивно, що по- літичне життя піднесло «артільного батька» ледве не до своїх вершин. Він був делегатом Ук- раїнського Національного Конгресу46, членом Української Центральної Ради47. Працював він і в уряді Української Народної Республіки – був директором Відділу державного майна Мініс- терства земельних справ УНР48. Не оминули Миколу Васильовича і про- блеми революційного протиборства. Під час приходу більшовицьких військ у Київ, за свід- ченнями очевидця, Левитський, щоб уникнути підозр і переслідувань щодо приналежності до свідомих українців, збрив свої вуса49. Повалення Української Народної Республіки і прихід до влади генерала Павла Скоропад- ського «артільний батько» зустрів з відвертою ворожістю. У травні 1918 року у своєму виступі на Третьому Всеукраїнському кооперативному з’їзді Левитський у повний голос вигукнув: «... нехай живе Українська Народна Республіка!», і високе зібрання відповіло йому довгими оплес- ками і оваціями50. На 1918 рік припало 40-ліття кооперативної роботи М.В. Левитського. Незважаючи на бур- хливу і надзвичайно складну політичну обста- новку, громадськість не оминула увагою славні роковини діяльності Миколи Васильовича. 30 вересня 1918 року в залі Купецького зібрання у Києві відбулося урочисте відзначення 40-річчя кооперативної діяльності «артільного батька» Миколи Васильовича Левитського, яке засвід- 2 ’2019Ігор Фареній К Р А Є З Н А В С Т В О 46 42 Из жизни Союза и союзных т-в // Муравейник. 1916. № 40. С. 734. 43 Державний архів міста Києва, ф. 161, оп. 1, од.зб. 33, арк. 46 зв.–47 зв. 44 Семененко О. Харків, Харків ... [Електронний ресурс] / О. Семененко. – Код доступу: http://library.kr.ua/elmuseum/zem/semenenko/s2.html 45 Семененко О. Харків, Харків ... [Електронний ресурс] / О. Семененко. – Код доступу: http://library.kr.ua/elmuseum/zem/semenenko/s2.html 46 ІР НБУВ, ф.327, №42, арк.2. 47 Верстюк В.Ф., Осташко Т.С. Діячі Української Центральної Ради. Біографічний довідник / В.Ф. Вер- стюк, Т.С. Осташко. Київ : б. в., 1998. С. 114, 232. 48 ІР НБУВ, ф. 327, № 555, арк. 1. 49 Семененко О. Харків, Харків ... [Електронний ресурс] / О. Семененко. – Код доступу: http://library.kr.ua/elmuseum/zem/semenenko/s2.html 50 Третій Всеукраїнський загально-кооперативний з’їзд у Києві (протоколи засідань, доклади, постанови та інші матеріали). – Київ: Друкарня «Союзбанку», 1918. С. 55. 47 чило загальносуспільне визнання його заслуг. До місця урочистостей прибули, за повідомлен- ням преси, «в великій кількості» представники всеукраїнських та місцевих кооперативних організацій, а також багатьох державних і гро- мадських інституцій. О 12.50 урочисті збори під головуванням професора М.І. Туган-Баранов- ського було оголошено відкритими і до зали увійшов Микола Васильович Левитський. Три- валі оплески присутніх на його честь переросли у виконання національного гімну «Ще не вмерла Україна»51. З доповіддю про життя й діяльність М.В. Ле - вит ського на урочистих зборах виступив голова управи Центрального українського кооператив- ного комітету Борис Миколайович Мартос. Він відзначив непересічність особистості Левит- ського, його першість в організації землероб- ських артілей, спроможність повести народ до кооперативного господарювання та надзвичайну наполегливість у цій справі. Б.М. Мартос конста- тував всенародне визнання заслуг Миколи Васи- льовича Левитського та вшанування його по волі народу титулом «артільного батька». Голова уп- рави ЦУКК доповів, що Центральний україн- ський кооперативний комітет постановив засну- вати Фонд імені М.В. Левитського, який буде мати своїм завданням допомагати заслуженим діячам кооперативного руху. Далі була зачитана адреса вищої представницької установи україн- ської кооперації до ювіляра, у якій, звертаючись до Левитського, вказувалося: «Ви один з перших на Вкраїні поставили кооперативну ідею на прак- тичний шлях» і «кооперація на Вкраїні розрос- лась буйним цвітом». Разом з тим ЦУКК підкрес- лював значення діяльності Миколи Васильовича для поєднання кооперативного руху з «громад- ським рухом і національним відродженням», від- значав, що Левитський «завжди» був «громадя- нином, борцем за волю і щастя народу»52. З нагоди ювілею вітав Левитського один із перших кооператорів в Україні і Росії Віктор Се- менович Козлов, який телеграмою надіслав свої поздоровлення до, як він писав, «щирого артіль- ного батька». Працівники фінансово-кредитного центру української кооперації – Українського на- родного кооперативного банку, до створення якого у свій час докладав зусилля Микола Васи- льович, звертаючись до ювіляра висловлювали надію «ще довго бачити Вас на кооперативній ниві». «Дорогий батьку!», – звертався до Левит- ського Дніпровський союз споживчих союзів – всеукраїнський центр споживкооперації, за від- криття якого також боровся Микола Васильович. «Ти, Батьку, – говорилося у його вітальній ад- ресі, – перейнятий вірою в велику силу коопера- тивних ідей, невтомно з любов’ю засвічував все нові й нові вогники серед пригнобленого люду» і «ми з захопленням оглядаємося на Твій довгий тернистий сорокалітній путь»53. «... сорокалітній путь» Миколи Левитського прийшли вшанувати й представники широких кіл громадськості. «Артільного батька» вітали з ювілеєм західноукраїнські кооператори, Всеук- раїнська спілка земств, Всеукраїнська спілка вчителів, Українське правниче товариство, «Мо- лодий театр» та інші організації. Владні органи також не оминули увагою роковини кооператив- ної праці М.В. Левитського. Ювіляра привітала Київська губернська народна управа, а також вищі очільники держави: міністр освіти М.П. Василенко, «товариш» міністра торгівлі і промисловості С.В. Бородаєвський54, директор Державного банку Г.Г. Ігнатович55. Праця Миколи Васильовича не залишилася непоміченою світовою кооперативною громад- ськістю. З нагоди ювілею ЦУКК одержав від Центрального союзу німецьких споживчих това- риств листа з привітаннями щодо відзначення 40- річної кооперативної роботи М.В. Левитського56. Це була не остання тріумфальна подія в житті Миколи Васильовича Левитського. Однак і випробовування, часом брутальні і жорстокі, також чекали його. То були вже наступні, наси- чені самими різними сюжетами, сторінки життя видатної постаті української історії. 51 Ювилей М.В. Левитського // Сільський господар. 1918. № 8. С. 22. 52 Ювилей М. В. Левитського // Сільський господар. 1918. № 8. С. 22–23. 53Там само. С. 23. 54 Хроніка. Кооперативний рух на Україні // Українська кооперація. 1918. № 4. С. 119. 55 Ювилей М. В. Левитського // Сільський господар. 1918. № 8. С. 24. 56 Хроніка. Кооперативний рух на Україні // Українська кооперація. 1918. № 4. С. 144. «Елисаветград – центральное место деятельности известного насадителя артелей»: з історії діяльності «артільного батька» Миколи Левитського ( 1905–1918 рр.) 2 ’2019Ігор Фареній К Р А Є З Н А В С Т В О 48 References Aliman M.V. (2003). Mykola Levytskyj: koope- raciya – najkrashha kvitka na polyax ridnogo krayu. Visti Centralnoyi spilky spozhyvchyx tovarystv – News of the Central Union of Consumer Societies, 23, 7. [in Ukrainian] (1923). Artili na Xersonshhyni, zasnovani koope- ratorom M. V. Levyczkym (Spogady za r.r. 1910- 1912). Kooperatyvnyj almanax. – Cooperative alma- nac, 2, 104–106. [in Ukrainian] (1915). Artel v usloviiakh potrebnostei voennogo vremeni. Vestnik kustarnoi promyshlennosti – Herald of the handicraft industry, 7, 42–46. [in Russian] Bachynskyj M. (1927). Golod na pochatku 90-x rokiv na Xersonshhyni i diyalnist M.V.Levytskogo. Zapysky Odeskogo naukovogo pry UAN tovarystva. Sekciya sociyalno-istorychna – Notes of Odesa Scien- tific under the Ukrainian Academy of Sciences. Socio- historical section, 1, 23–53. [in Ukrainian] Bozhko, L. (1909). M.Levytskyj yak kooperator i jogo xliborobski spilky. Lviv: Z drukarni I.Ajxelber- gera i Sp. [in Ukrainian] Verstyuk, V.F., & Ostashko T.S. (1998). Diyachi Ukrayinskoyi Centralnoyi Rady. Biografichnyj dovid- nyk. Kyyiv. [in Ukrainian] Vysochanskyj, P. (1925). Nacherk rozvy`tku uk- rayinskoyi spozhyvchoyi kooperaciyi (Vol. 1). Katery- noslav: Knygospilka. [in Ukrainian] Vovchenko, V.B. (2007). Arxivna spadshhy`na kooperatora, derzhavnogo i gromads`kogo diyacha M.V.Levytskogo (1859-1936): istoriya, rekonstrukciya, zmist [Archival legacy of the cooperator, state and public figure M.V.Levitsky (1859–1936): history, re- construction, content] (Extended abstract of Candi- date’s thesise). Kyyiv. [in Ukrainian] Voloshynovskyj, I. (1910). Korotkyj opys zagrya- nyshnoi kooperacijnoi ekskursii. Svitova zirnycya – World Rise, 31, 3–4. [in Ukrainian] (1915). Vtoroi Vserossiiskii sieezd po kooperatsii v g. Kieve 1–7 avgusta 1913 g. Trudy. (Vol. 1). Kiev: Tip. Kievskoi 2-i arteli. [in Russian] Helei, S.D. (2016). Mykola Levytskyi – vyznac- hnyi hromadskyi ta kooperatyvnyi diiach kintsia ХІХ – pershoi tretyny ХХ st. Abstracts of Papers ’16: Ak- tualni problemy ekonomiky i torhivli v suchasnykh umovakh yevrointehratsii: materialy shchorichnoi na- ukovoi konferentsii profesorsko-vykladatskoho skladu i aspirantiv Lvivskoho torhovelno-ekonomichnoho universytetu. (pp. 62-64) – Actual problems of eco- nomy and trade in modern conditions of European in- tegration. Lviv: Rastr–7. [in Ukrainian] (1918). Dniprovskyi soiuz spozhyvchykh soiuziv – Vseukrainskyi tsentr spozhyvchoi kooperatsii. Kyiv: Dniprosoiuz. [in Ukrainian] (1916). Dneprovskii soiuz potrebitelnykh ob- shchestv. Kooperativnaia mysl – Cooperative thought, 11-12, 25. [in Russian] (1912). Do vyboriv v Moskovskomu narodnomu bankovi. Zasiv – Latch, 12, 117. [in Ukrainian] (1915). Elisavetgradskie proizvoditelno-trudovye arteli. Vestnik kustarnoi promyshlennosti – Herald of the handicraft industry, 10, 98–99. [in Russian] Eleneva, S. (1910). Vpechatleniia ot sieezda pred- stavitelei uchr-nii m. к. Elisavetgradskogo i Aleksandri- iskogo uezdov v g. Elisavetgrade, 14 fevralia 1910 g. Splotchina – Consolidation, 3, 52. [in Russian] (1910). Zagranichna poezdka russkikh koopera- torov. Selianin – Peasant, 17, 565. [in Russian] Zosyma[to], [D. H.] (1913). Svoia stezhka u podilskoi potrebytelskoi kooperatsii. Rillia – Arable, 22-23, 648-649. [in Ukrainian] (1916). Iz zhizni Soiuza i soiuznykh t-v. Mura- veinik – Anthill, 40, 734. [in Russian] Kokorina, O.I. (1961). Krytyka ekonomichnykh pohliadiv liberalnoho narodnyka M.V.Levytskoho. Z istorii ekonomichnoi dumky na Ukraini – From the history of economic thought in Ukraine. Kyiv: Vyd- vo AN URSR, 300–327. [in Ukrainian] Koliukh, D. (1920). Narodzhennia Dniprosoiuzu i pershi yoho kroky. In A.Kharchenko (Ed.), Try roky zhyttia y diialnosty Dniprosoiuzu [zb. statei] – Three years of life and activities of the Dnipro Union of Con- sumer Unions [Coll. of articles] (pp. 17–27). Kyiv: Vydavnytstvo Dniprosoiuzu. [in Ukrainian] Kostyk, Ye.P. (2008). Dyskusii navkolo diialnosti M.V.Levytskoho. Ukrainskyi selianyn: zb. nauk. prats – Ukrainian peasant: Coll.of scientific works, (11), 125–128. [in Ukrainian] (1912). Kooperativnaia sektsiia na Kievskoi vys- tavke 1913 g. Soiuz potrebitelei – Union of Consu- mers, 29, 713. [in Russian] (1914). Kooperatsiia na Vserossiiskoi vystavke 1913 g. v Kive. Kiev: Izdanie Biuro Kooperativnoi sektsii vystavki. [in Russian] Kraievyi, Ya. (1913). Soiuz silskohospodarskykh kooperatyviv. Nasha kooperatsiia – Our cooperation, 20-21, 14. [in Ukrainian] Levytskyi, M. (1908). Z pryvodu vidkryttia po- stiinoho kooperatyvnoho vyddilu u “Slovi”. Slovo – Word, 37, 14. [in Ukrainian] Levitskii, N. (1913). Kustari, voennoe vedomstvo i trudovye arteli. Kooperativnaia zhizn – Cooperative life, 7-8, І, 44–48. [in Russian] Marochko, V.I. (1995). Ukrainska selianska koo- peratsiia. Istoryko-teoretychnyi aspekt (1861-1929 rr.). Kyiv: M.P. Kots Publishing. [in Ukrainian] «Елисаветград – центральное место деятельности известного насадителя артелей»: з історії діяльності «артільного батька» Миколи Левитського ( 1905–1918 рр.) 49 Merkulov, A. (1916). Trudovye arteli i obshche - kooperativnyi zakon. Mezhduvedomstvennoe sove - shchanie o trudovykh arteliakh. Soiuz potrebitelei – Union of Consumers, 33, 1219–1224. [in Russian] (1918). Mykola Vasylovych Levytskyi. Silskyi hospodar – The farmer, 7, 1–3. [in Ukrainian] (1911). Odeskyi zizd predstavnykiv tovaryskykh bankiv. Svitova zirnytsia – World Rise, 20, 7. [in Ukrainian] (1912). Ot kooperativnoi sektsii Vystavki 1913 g. v g. Kieve. Soiuz potrebitelei – Union of Consumers, 33, 806. [in Russian] Pavlykovskyi, Yu. (1928). Mykola Levytskyi. V 50-littia yoho hromadsko-kooperatyvnoi pratsi. 1878- 1928. (Biohrafichnyi narys z portretamy yuvilianta). Vi- dbyto z “Kooperatyvnoi respubliky” za 1928 rik. Lviv: Drukarnia O.O.Vasyliian v Zhovkvi. [in Ukrainian] Panteleimonenko, A.O. (1999). Mykola Levyt- skyi. Ukrainski kooperatory. Istorychni narysy. – Ukrainian cooperative (Vol. 1). Lviv: Ukooposvita, 130–136 [in Ukrainian] (1916). Peresmotr Polozheniia o trudovykh arteliakh i obraztsovogo ustava dlia nikh. Artelnoe delo – Artel work, 7, 14–15. [in Russian] (1908). Pervyi Vserossiiskii sieezd predstavitelei kooperativnykh uchrezhdenii v Moskve 16 21 aprelia 1908 goda. Trudy, izdannye Biuro Moskovskogo soiuza potrebitelnykh obshchestv. Moskva: Pechatnoe delo. [in Russian] Pozharskyi, P.N. (1918). Do istorii Ukrainskoho tsentralnoho silskohospodarskoho kooperatyvnoho soiuzu. Silskyi hospodar – The farmer, 10, 9–10. [in Ukrainian] Pozharskyi, P. (1918). Narysy z istorii ukrainskoi kooperatsii. Ukrainska kooperatsiia – Ukrainian coo- peration, 4, 53–92; 5–6, 97–136. [in Ukrainian] Piatnytskova, I.V. (2017). Zemlerobski artili M.V.Levytskoho: antropolohichnyi vymir. Istorychni i politolohichni doslidzhennia – Historical and politi- cal studies, 1(60), 29–39. [in Ukrainian] Piatnytskova, I.V. (2015). Zemlerobski artili M.V.Levytskoho na Pivdni Ukrainy naprykintsi XIX – na pochatku XX st. Visnyk Donetskoho natsional- noho universytetu: naukovyi zhurnal. Seriia B: Huma- nitarni nauky – Bulletin of the Donetsk National Uni- versity: scientific journal. Series B: Humanities, 1-2, 498–502. [in Ukrainian] Rekrut, V.P., & Stepchenko, O.P. (2014). “Artil- nyi batko” Levytskyi Mykola Vasylovych na Podilli. Osvita, nauka i kultura na Podilli. Zb. nauk. prats – Education, science and culture in Podillia. Сoll. of scientific works, 21, 376–386. [in Ukrainian] (1915). Remeslenniki i kustari-kooperatory i snabzhenie armii. Kooperativnaia zhizn – Cooperative life, 13–14, 32–33. [in Russian] Savich, A.P. (1918). Artelnyi batko N.V.Levitskii. CHernigovskii kooperator – Chernigov cooperative, 11, 1–2. [in Russian] Semenenko, O. Kharkiv, Kharkiv ... Retrieved from http://library.kr.ua/elmuseum/zem/semenenko/ s2.html [in Ukrainian] (1911). Spilka honcharska. Ridnyi krai – Home- land, 19, 28–29. [in Ukrainian] (1912). Tovarishchi kooperatory. KHliborob – Grain-grower, 20, 1105. [in Russian] (1918). Tretii Vseukrainskyi zahalno-kooperatyv- nyi zizd u Kyievi (protokoly zasidan, doklady, posta- novy ta inshi materialy). Kyiv: Drukarnia Soiuzbanku. [in Ukrainian] Sokalskii, L.P. (Ed.). (1913). Trudy oblastnogo sieezda po uporiadocheniiu khlebnoi torgovli na IUge Rossii, sostoiavshegosia 11–16 iiunia 1913 g. v g. Ekaterinoslave. (Vol. 1). Ekaterinoslav: Tipografiia Isaaka Kogana. [in Russian] (1912). Trudy Pervogo Vserossiiskogo sieezda deiatelei po melkomu kreditu i selskokhoziaistvennoi kooperatsii v S.Peterburge, 11–16 marta 1912 g. – Sankt-Peterburg: Nash vek. [in Russian] (1911). Uspikhy artilnoi spravy. Zasiv – Latch, 26, 405. [in Ukrainian] Faresov, A. (1899). Narodniki i marksisty. Sankt- Peterburg: Tipografiia M. Merkusheava. [in Russian] (1918). Khronika. Kooperatyvnyi rukh na Uk- raini. Ukrainska kooperatsiia – Ukrainian coopera- tion, 4, 119. [in Ukrainian] (1906). KHronika potrebitelnykh obshchestv. Soiuz potrebitelei – Union of Consumers, 4, 107. [in Russian] Chorna, L.M. (2013). Do istorii vprovadzhennia kooperatyvnoho rukhu v Khersonskii hubernii M.V.Levytskym naprykintsi XIX – pochatku XX st. Abstracts of Papers ’13: Pivden Ukrainy: etnoistoryc- hnyi, movnyi, kulturnyi ta relihiinyi vymiry: zb. nauk. prats (pp. 394-398) – South of Ukraine: ethno-histo- rical, linguistic, cultural and religious dimensions: Coll. of scientific works. Odesa: VMV. [in Ukrainian] (1911). Chutky z svita. Svitova zirnytsia – World Rise, 23, 8-9. [in Ukrainian] SHevchenko, E. P. (1911). KHronika koopera- tivnogo dela. Sieezd predstavitelei kooperativnykh uchrezhdenii melkogo kredita Ekaterinoslavskoi gu- bernii. KHutorianin – The farmer, 21, 545. [in Russian] (1915). IUbilei kooperatsii. V Petrograde. Soiuz potrebitelei – Union of Consumers, 31, 1109. [in Rus - sian] (1918). Yuvylei M. V. Levytskoho. Silskyi hospo- dar – The farmer, 8, 22-24. [in Ukrainian]

"Елисаветград – центральное место деятельности известного насадителя артелей": з історії діяльності "артільного батька" Миколи Левитського (1905-1918 рр.)

Репозитарії

Схожі ресурси