Маловідомі сторінки життя М.В. Левитського на Кубані та Північному Кавказі у 1918-1920 роках

У розвідці висвітлюються маловідомі сторінки життя та діяльності українського державного і кооперативного діяча – «артільного батька» – Миколи Васильовича Левитського (1849-1936) на теренах Кубані і Північного Кавказу у 1918-1920 рр. Розглядається встановлення міждержавних стосунків між Українською...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2019
1. Verfasser:	Рекрут, В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2019
Schriftenreihe:	Краєзнавство
Schlagworte:	До 160-річчя з дня народження організатора кооперативного руху Миколи Левитського (1859–1936)
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169699
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Маловідомі сторінки життя М.В. Левитського на Кубані та Північному Кавказі у 1918-1920 роках / В. Рекрут // Краєзнавство. — 2019. — № 2. — С. 50-56. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-169699
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1696992020-06-23T01:25:52Z Маловідомі сторінки життя М.В. Левитського на Кубані та Північному Кавказі у 1918-1920 роках Рекрут, В. До 160-річчя з дня народження організатора кооперативного руху Миколи Левитського (1859–1936) У розвідці висвітлюються маловідомі сторінки життя та діяльності українського державного і кооперативного діяча – «артільного батька» – Миколи Васильовича Левитського (1849-1936) на теренах Кубані і Північного Кавказу у 1918-1920 рр. Розглядається встановлення міждержавних стосунків між Українською Державою та Кубанської Народною Республікою та відрядження М. Левитського на Кубань для участі в роботі тамтешніх кооперативних з'їздів. Висвітлюються його контакти з кубанськими кооператорами та виступ на засіданні Кубанської Крайової Ради. Також аналізуються арешт повноважного представника Української держави на Кубані Ф. Боржинського і М. Левитського, які по дорозі до Києва потрапили у полон денікінської контррозвідки. Розглядаються причини розстрілу барона Ф. Боржинського та висвітлюються обставини звільнення М. Левитського. Розглядаються складне матеріальне становище, стан здоров'я і життєві негаразди Миколи Васильовича підчас перебування в П'ятигорську і Кисловодську. Окремо висвітлюються організаційні заходи щодо надання допомоги і працевлаштування М.В. Левитського та узагальнюються приклади матеріальної і моральної підтримки з боку тамтешніх кооперативних установ. The article reveals little-known pages of the life and activities of the Ukrainian state and cooperative figure – «artel father» – Mykola Vasyliovych Levytskyi (1849-1936) on Kuban territory and the North Caucasus in 1918-1920. The author considers the establishment of interstate relations between the Ukrainian State and the Kuban People's Republic and the trip made by M. Levytskyi to the Kuban to participate in the work of the then cooperative congresses. His contacts with the Kuban co-operatives and the speech at the meeting of the Kuban Regional Council are displayed. Also, there has been analyzed the arrest of the authorized representatives of the Ukrainian state in the Kuban, namely F. Borzhynskyi and M. Levytskyi, who were captured by the Denikin counterintelligence on their way to Kyiv. The causes of the shooting of Baron F. Borzhynskyi and the circumstances of the liberation of M. Levytskyi are discussed. Further, the complicated financial situation, the state of health and life problems of Mykola Vasyliovych during his stay in Piatygorsk and Kyslovodsk are considered. Moreover, the author illustrates the organizational measures for providing the assistance and employment to M. V. Levytskyi and generalizes examples of material and moral support to him from the local cooperative institutions. 2019 Article Маловідомі сторінки життя М.В. Левитського на Кубані та Північному Кавказі у 1918-1920 роках / В. Рекрут // Краєзнавство. — 2019. — № 2. — С. 50-56. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169699 94(477.65): 929 Левитський (045) uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	До 160-річчя з дня народження організатора кооперативного руху Миколи Левитського (1859–1936) До 160-річчя з дня народження організатора кооперативного руху Миколи Левитського (1859–1936)
spellingShingle	До 160-річчя з дня народження організатора кооперативного руху Миколи Левитського (1859–1936) До 160-річчя з дня народження організатора кооперативного руху Миколи Левитського (1859–1936) Рекрут, В. Маловідомі сторінки життя М.В. Левитського на Кубані та Північному Кавказі у 1918-1920 роках Краєзнавство
description	У розвідці висвітлюються маловідомі сторінки життя та діяльності українського державного і кооперативного діяча – «артільного батька» – Миколи Васильовича Левитського (1849-1936) на теренах Кубані і Північного Кавказу у 1918-1920 рр. Розглядається встановлення міждержавних стосунків між Українською Державою та Кубанської Народною Республікою та відрядження М. Левитського на Кубань для участі в роботі тамтешніх кооперативних з'їздів. Висвітлюються його контакти з кубанськими кооператорами та виступ на засіданні Кубанської Крайової Ради. Також аналізуються арешт повноважного представника Української держави на Кубані Ф. Боржинського і М. Левитського, які по дорозі до Києва потрапили у полон денікінської контррозвідки. Розглядаються причини розстрілу барона Ф. Боржинського та висвітлюються обставини звільнення М. Левитського. Розглядаються складне матеріальне становище, стан здоров'я і життєві негаразди Миколи Васильовича підчас перебування в П'ятигорську і Кисловодську. Окремо висвітлюються організаційні заходи щодо надання допомоги і працевлаштування М.В. Левитського та узагальнюються приклади матеріальної і моральної підтримки з боку тамтешніх кооперативних установ.
format	Article
author	Рекрут, В.
author_facet	Рекрут, В.
author_sort	Рекрут, В.
title	Маловідомі сторінки життя М.В. Левитського на Кубані та Північному Кавказі у 1918-1920 роках
title_short	Маловідомі сторінки життя М.В. Левитського на Кубані та Північному Кавказі у 1918-1920 роках
title_full	Маловідомі сторінки життя М.В. Левитського на Кубані та Північному Кавказі у 1918-1920 роках
title_fullStr	Маловідомі сторінки життя М.В. Левитського на Кубані та Північному Кавказі у 1918-1920 роках
title_full_unstemmed	Маловідомі сторінки життя М.В. Левитського на Кубані та Північному Кавказі у 1918-1920 роках
title_sort	маловідомі сторінки життя м.в. левитського на кубані та північному кавказі у 1918-1920 роках
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2019
topic_facet	До 160-річчя з дня народження організатора кооперативного руху Миколи Левитського (1859–1936)
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169699
citation_txt	Маловідомі сторінки життя М.В. Левитського на Кубані та Північному Кавказі у 1918-1920 роках / В. Рекрут // Краєзнавство. — 2019. — № 2. — С. 50-56. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.
series	Краєзнавство
work_keys_str_mv	AT rekrutv malovídomístorínkižittâmvlevitsʹkogonakubanítapívníčnomukavkazíu19181920rokah
first_indexed	2025-07-15T04:32:28Z
last_indexed	2025-07-15T04:32:28Z
_version_	1837686009360285696
fulltext	50 УДК 94(477.65): 929 Левитський (045) Валерій Рекрут (м. Київ) кандидат історичних наук, Е-mail: tur-ker@ukr.net ORCID: https://orcid.org/0000-0002-0638-6886 Маловідомі сторінки життя М.В. Левитського на Кубані та Північному Кавказі у 1918-1920 рр. У розвідці висвітлюються маловідомі сторінки життя та діяльності українського державного і кооперативного діяча – «артільного батька» – Миколи Васильовича Левитського (1849-1936) на те- ренах Кубані і Північного Кавказу у 1918-1920 рр. Розглядається встановлення міждержавних стосун- ків між Українською Державою та Кубанської Народною Республікою та відрядження М. Левитського на Кубань для участі в роботі тамтешніх кооперативних з’їздів. Висвітлюються його контакти з ку- банськими кооператорами та виступ на засіданні Кубанської Крайової Ради. Також аналізуються арешт повноважного представника Української держави на Кубані Ф. Боржинського і М. Левитського, які по дорозі до Києва потрапили у полон денікінської контррозвідки. Розглядаються причини розстрілу барона Ф. Боржинського та висвітлюються обставини звільнення М. Левитського. Розглядаються складне матеріальне становище, стан здоров’я і життєві негаразди Миколи Васильовича підчас пе- ребування в П’ятигорську і Кисловодську. Окремо висвітлюються організаційні заходи щодо надання допомоги і працевлаштування М.В. Ле- витського та узагальнюються приклади матеріальної і моральної підтримки з боку тамтешніх коо- перативних установ. Ключові слова: Українська Народна Республіка, Левитський Микола Васильович, Кубань, Кубанська Крайова Рада, М.С. Рябовол, денікінський режим, П’ятигорськ і Кисловодськ, кооперативні спілки Ку- бані та Північного Кавказу, кооперативна солідарність. Valerii Rekrut (Kyіv) Candidate of Historic Sciences Е-mail: tur-ker@ukr.net ORCID: https://orcid.org/0000-0002-0638-6886 Little known pages of M. V. Levytskyi’s life in the Kuban and North Caucasus in 1918-1920 The article reveals little-known pages of the life and activities of the Ukrainian state and cooperative figure – «artel father» – Mykola Vasyliovych Levytskyi (1849-1936) on Kuban territory and the North Caucasus in 1918-1920. The author considers the establishment of interstate relations between the Ukrainian State and the Kuban People's Republic and the trip made by M. Levytskyi to the Kuban to participate in the work of the then cooperative congresses. His contacts with the Kuban co-operatives and the speech at the meeting of the Kuban Regional Council are displayed. Also, there has been analyzed the arrest of the authorized representatives of the Ukrainian state in the Kuban, namely F. Borzhynskyi and M. Levytskyi, who were captured by the Denikin coun- terintelligence on their way to Kyiv. The causes of the shooting of Baron F. Borzhynskyi and the circumstances of the liberation of M. Levytskyi are discussed. Further, the complicated financial situation, the state of health and life problems of Mykola Vasyliovych during his stay in Piatygorsk and Kyslovodsk are considered. Moreover, the author illustrates the organizational measures for providing the assistance and employment to M. V. Levytskyi and generalizes examples of material and moral support to him from the local cooperative institutions. Key words: Ukrainian People's Republic, Mykola Vasyliovych Levytsky, Kuban, Kuban Regional Council, M. S. Riabovol, the Denikin regime, Piatygorsk and Kyslovodsk, cooperative unions of the Kuban and the North Caucasus, cooperative solidarity. Маловідомі сторінки життя М.В. Левить ского на Кубані та Північному Кавказі у 1918-1920 роках 51 В останні роки в Україні відбуваються заходи щодо вшанування самовідданої громадсько-кооперативної діяльності всесвітньовідомого діяча, «артільного батька» Миколи Васильовича Левитського. У вітчизняній історіографії про основні віхи його участі в міжнародному кооперативному русі та видатні здобутки у ста- новленні української і російської кооперації висвітлювалися в дослідженнях М. Алі- мана, В. Вовченко, Ф. Ленченка, Т. Оніпко, А. Пантелеймоненка, В. Рекрута, І. Фа- ренія та ін.1 Однак у цих працях період життєдіяльності М. Левитського на Кубані та Північному Кавказі (1918-1920) лише згадується або висвітлювався фрагментарно. Разом з тим, виконуючи там почесну місію кооперативного та громадського діяча, «артільний батько» потрапив у надзвичайно складну життєву ситуацію і ледь не втратив життя. Саме там він пройшов через жорсткі випробування української вдачі і в черговий раз пересвідчився в неймовірній життєздатності принципу коо- перативної солідарності. Вочевидь, що вивчення життя та діяльності «артільного батька» протягом 1918-1920 рр. на зазначених вище територіях не втрачає своєї актуальності й потребує окремого дослідження. Тому у даній розвідці бачиться до- цільним розглянути участь М. Левитського в роботі Кубанської Крайової Ради та проаналізувати важкі життєві випробування, які випали на його долю з боку дені- кінського режиму та вимушених поневірянь на теренах Північного Кавказу. 1 Аліман М. Видатні діячі кооперативного руху та їх ідеї. 2-ге вид. М.В. Аліман, Ю. М. Гавриленко. Донецьк : Проект, 2000. 295 с.; Вовченко В. Доробок Миколи Левитського у становленні та розвитку кооперативного руху в Україні: історіографічний аспект/ Вікторія Вовченко // Вісник Книжкової палати, 2012. № 4. С. 1-4; Лен- ченко Ф.І. Кооперативний рух в Україні та його діячі (186-1921 рр.) / Ф.І. Ленченко. К., 2000. 143 с.; Марочко В.І. Українська селянська кооперація. Історико-теоретичний аспект (1861-1929 рр.) / В.І. Марочко. К., 1995. 280 с. Оніпко Т.В. Споживча кооперація україни в контексті міжнародного кооперативного руху: 20-і рр.. ХХ ст.: монографія / Т.В. Оніпко. Полтава : ПУЕТ, 2013. 287 с.; Пантелеймоненко А.О. Аграрна кооперація в Україні: теорія і практика: монографія / А.О. Пантелеймоненко. Полтава: РВЦ ПУСКУ, 2008. 347 с.; Рекрут В.П. Артільний батько Микола Васильович Левитський на Поділлі / В.П. Рекрут, О.П. Степченко // Освіта, наука і культура на Поділлі. Збірник наукових праць. Кам’янець-Подільський: Оіюм, 2014. Т. 21: Присвячено 200-річчю від дня народження Т. Шевченка. С. 376-386; Фареній І.А. Про артільного батька Миколу Левит- ського: Доповідь на урочистому засіданні Секції соціальної активності сільського населення з нагоди 150-річчя з дня народження Миколи Васильовича Левитського / І.А. Фареній; Наукове товариство істориків- аграрників. Черкаси : «Вертикаль», видавець П.П. Кандич С.Г., 2010. 36 с. 2 С.Б. Славный юбилей / С.Б. // Союз. 1918. № 13-14. С. 12-13. 3 Сулятицький П. Нариси з історії революції на Кубані. Прага, 1925. Т. 1. С. 182. 4 Дорошенко Д. Історія України 1917-1923 рр. Ужгород, 1923. Т. 2. С. 199. Відтак, влітку 1918 р. після звільнення з дер- жавної служби в органах Української Центральної Ради (далі: УЦР), Микола Васильович активно до- лучився до розвитку українського кооперативного руху і постійно брав участь у заходах щодо ста- новлення системи кооперативних спілок та орга- нізацій Української Народної Республіки (далі: УНР). Яскравим підтвердженням всенародного визнання заслуг «артільного батька» стала феє- рія святкування 40-річчя його кооперативної ро- боти, яке відбулася 30 вересня 1918 р. в Києві під егідою Українського Центрального Кооператив- ного комітету (далі: УЦКК). Його авторитет знаного кооператора сягав далеко за межі України і знаходив шанувальни- ків в різних кінцях Росії. Так, на Кубані, у коо- перативному журналі «Союз» вийшла стаття, в якій діяльність М.В. Левитського отримала на- дзвичайно високу оцінку та найщиріші відгуки. Автор вітального допису до почесного титулу – «рицаря кооперативної ідеї» – додав ще більш вагоме звання, визнавши його заслуги як високо достойного «рицаря кооперації»2. Своєю чергою, кооперативна громадськість УНР також підтримувала давні стосунки з ку- банськими кооператорами. Вийшло так, що у жовтні 1918 р. до Києва прибула надзвичайна місія Кубанської Ради на чолі з В. Ткачовим. Де- легація уклала низку важливих угод між Кубан- ською Народною Республікою та УНР. Ключо- вим питанням місії було з’ясування обставин, за яких могло відбутися їх об’єднання3. У процесі взаємовигідних перемовин сторони уклали угоди щодо торгівельних, морехідних, дипломатичних і банківських зв’язків між Украї- ною і Кубанню, була підписана конвенція про за- лізничні шляхи сполучень та поштово-телеграфні зносини4. Внаслідок візиту Кубань налагодила конструктивні стосунки з урядом П. Скоропад- ського, отримавши від нього вкрай необхідне вій- ськове спорядження та боєприпаси. Останній у своїх спогадах відзначав, що прагнув входження Кубані до Української Держави на автономних підставах, однак вирішив, що цю справу не варто форсувати5. У відповідь на візит В. Ткачова укра- їнський уряд вислав на Кубань надзвичайну місію на чолі з бароном полковником Ф. Боржинським6. Крім того, кубанські кооператори запросили українських колег прибути до них на коопера- тивні з’їзди, які мали відбутися восени 1918 р. Вочевидь, що голова Управи УЦКК Б. Мартос доручив М.В. Левитському як одному із най- більш відомих й авторитетних українських коо- ператорів відвідати Кубань і здійснити цю по- чесну місію. 8 листопада 1918 р. в Міністерстві закордонних справ Української держави Микола Васильович отримав відповідне «Посвідчення» про те, що він «має право вільного переїзду з Київа до Кубанщини (Катерінодара) і назад»7 . Прибувши до Катеринодару, М. Левитський опинився у вирі бурхливої політичної боротьби між місцевими прихильниками державності Ку- бані і табором войовничих поборників «єдиної і неділимої» Російської імперії на чолі з генералом А. Денікіним. «Скрізь на кожнім кроці почувалася хижа та тяжка лапа страшної реакції, – згаду- вав згодом Микола Васильович, – щодня давала вона себе відчувати, розпоряджаючись життям та смертю, як козаків так і іногородніх – не ко- заків – інших громадян, що… не прийшлись до вподоби цій зграї чорній, – кого було їм треба не тільки брали до в’язниць, а просто вбивали».8 Разом з тим, Микола Васильович брав ак- тивну участь в роботі обох кооперативних з’їздів та, зазвичай, виголошував вітальні промови ви- ключно українською мовою. Таке дійство викли- кало неабияке піднесення серед учасників зіб- рань, адже переважна більшість тамтешнього козацтва мала пряме коріння запорізьких коза- ків, які опинилися на Кубані після розгрому Ка- териною ІІ Запорізької Січі у 1792 р. Згодом Ми- кола Васильович згадував про зустріч з делегацією старших за віком кооператорів, які висловили йому таке: «Ми дуже зраділи, коли почули, що Ви нашою мовою промовляєте до нас. По правді Вам сказати, слухали ми та й плакали, що рідне слово чули. Ще до Вас просьба наша: як поїдете на Україну, кланяйтесь там од нас та й скажіть, нехай про нас на Україні не забувають, бо ми ж таки рідні»9. Під час роботи кооперативних з’їздів М. Ле- витський познайомився з М.С. Рябоволом, як очо- лював Раду Спілки кредитної кооперації Кубані та обіймав посаду Голови Кубанської Ради10. Ми- кола Васильович виявив бажання бути присутнім на засіданні Кубанської Ради, на що М. Рябовол люб’язно погодився і М. Левитському видали від- повідну перепуску. 14 листопада 1918 р. він разом із полковником Ф. Боржинським зайняв місце в окремій урядовій ложі11. На засіданні Ради у виступі головнокоман- дувача Збройних сил Півдня Росії генерала А. Денікіна були викладені основні засади «історичної місії руських людей». Без особливих застережень там значилося, що Добровольча армія береться рятувати і відбудувати «единую и неделимую» матушку-Росію – «Святую Русь»12. У частині співпраці з Кубанською Радою, А. Денікін, з диктаторським натиском промовив: «Я певен, що Крайова Рада знайде в собі розум, мужність та силу.., утворить єдину тверду владу, яка буде в тісному зв’язку з Добрармією, не розірве одвічної залежності від єдиної вели- кої Росії»13. У виступі не важко було розпізнати 2 ’2019Валерій Рекрут К Р А Є З Н А В С Т В О 52 5 Скоропадський П. Спогади (кінець 1917 — грудень 1918) / П. Скоропадський / Гол. ред. Я. Пеленський. К.; Філадельфія, 1995. С. 237–238 6 Там само. – С. 200. 7 Інститут рукопису Національної бібліотеки імені В. Вернадського (ІР НБУВ), ф. 327, спр. 557, арк. 1. 8 ІР НБУВ, ф. 327, спр. 17, арк. 1. 9 Там само, арк. 2. 10 Білий ДД. Рябовол Микола Степанович [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history. org.ua/?termin=Riabovol_M_1 11 Іванис В. Боротьба Кубані за незалежність / В. Іванис. Мюнхен: Український Технічно-Господарський Інститут, 1968. (Монографії, Ч. 4). С. 56. 12 ІР НБУВ, ф. 327, спр. 17, арк. 3. 13 Іванис В. Стежками життя (спогади). Книга ІІ-га / Василь Іванис. – Новий Ульм, 1959. – С. 239. Маловідомі сторінки життя М.В. Левить ского на Кубані та Північному Кавказі у 1918-1920 роках 53 відверту погрозу, що Кубань як вільна, неза- лежна держава існувати не може, можливе її місце в складі великої Росії зі статусом автономії лише у крайньому випадку. Відверте насадження політики великодержав- ного російського шовінізму з боку А. Денікіна глибоко обурило М. Левитського і він попросив головуючого М. Рябовола надати «слово» україн- ській делегації. Зокрема Ф. Боржинський у корот- кій промові виголосив офіційні вітання Кубан- ській Раді як законодавчому органу самостійної держави КНР, що дуже не сподобалося присут- ньому російському офіцерству з оточення гене- рала А. Денікіна. Однак наступний виступ «ар- тільного батька» створив прецедент, який згодом мало не коштував йому життя. Дуже швидко Ми- кола Васильович із притаманною йому майстер- ністю підкорив більшість із 2000 слухачів, що були присутні в театральній залі. В емоційному виступі українською мовою він нагадав кубанцям про їх історичне коріння і безпосередній зв’язок з матір’ю – Великою Україною. Крім того, допо- відач, намагаючись вирвати кубанців з-під впливу чорносотенної ідеології, висунув «основну думку про суверенні права революційного народу і нації», чим викликав шквал гучних оплесків з боку пере- важної більшості присутніх на засіданні14. Учас- ник тих подій В. Іванис зазначав, що М. Левит- ський «привітав Кубань, як самостійну державу змістовно і щиро»15. Однак, певна частина делегатів із числа дені- кінського оточення з обуренням та проявом нерво- вої жестикуляції сприймала виступ «артільного бать ка». Один із офіцерів навіть вигукнув: «Это му старому чорту надо усы вырвать», що викликало неймовірне обурення у сидячого поруч козака. Велетень могутнього зросту з огидою і презирством підійшов до маленького денікін- ського служаки й глянув на нього так, що той зро- зумів – тут не до жартів, і негайно попросив ви- бачення16. У відповідь на виступи української делегації Л. Бич – перший голова Кубанського Крайового Уряду – українською мовою, але холодно й фор- мально, назвав Україну вже сестрою, а матір’ю для нього стала Росія17. Невдовзі, 4 грудня 1918 р., надзвичайна сесія Кубанської Краєвої Ради при- йняла нову конституцію і змінила назву держави на Кубанський Край. До того ж, в окремій декла- рації, що додавалася до конституції, було від- значено, що Кубань мала стати складовою части- ною Російської федеративної республіки18. Тому М. Левитський, зважуючи на понад столітні зу- силля великодержавної російської ідеології щодо обрусіння Кубані, визнав існування Кубанської Ради досить позитивним явищем. Зокрема, він за- значав, що коли об’єктивно і науково розглянути її діяльність «…з боку історичної перспективи і порівняти з тим, що було за проклятих часів па- нування царського деспотизму з його жандарм- ською компанією, що верховодила в краю під керівництвом варварського «Союзу Руського На- роду», то, порівнюючи з тим жахливим минулим часом безправ’я і тиранії царських катів, все ж таки Кубанська Рада, при всіх її недочотах, по- милках у негативних рисах взагалі без сумніву в справі історії розвитку самоврядування – було до певної міри кроком вперед»19. Після повалення Гетьманського уряду, Ди- ректорія УНР продовжувала цікавитись перспек- тивами інтеграції Кубані до України. 21 грудня 1918 р. барон Ф. Боржинський у своєму рапорті до Києва відзначив: «Кубань вже є існуючим державним козацьким організмом, і тому про- водити на Кубані лише українську політику, може бути шкідливим для української ідеї там. Кубань безумовно врешті решт прилучиться до України, але з огляду на вищевказане треба перевести її через дві стадії, власне: 1. Через самостійність Кубанську. 2. Через федерацію з Україною, як рівного з рівним. І се єдиний реаль- ний шлях»20. 14 ІР НБУВ, ф. 327, спр. 17, арк. 5. 15 Іванис В. Стежками життя (спогади). Книга ІІ-га / Василь Іванис. Новий Удьям, 1959. С. 242. 16 ІР НБУВ, ф. 327, спр. 17, арк. 5. 17 Іванис В. Боротьба Кубані за незалежність… С. 56. 18Там само. - С. 63. 19 ІР НБУВ, ф. 327, спр. 17, арк. 3-4. 20 Павлишин О. З документів дипломатії Української Народної Республіки 1920-1921 рр. / Олег Павли- шин // Проблеми вивчення історії Української революції 1917-1921 рр. Київ, 2013. Випуск 9. С. 386-387. Зазначимо, що, перебуваючи на Кубані, М. Левитський подружився з М. Рябоволом, який став запрошувати його на різні офіційні за- ходи. Зокрема Микола Васильович був присут- ній на спуску на воду військового корабля, де ви- голосив промову в українському стилі. Однак там також відбувся гострий конфлікт з денікін- ськими офіцерами і лише втручання М. Рябо- вола врятувало М. Левитського від неприємнос- тей з боку «єдинонеділимців». Він також був на зустрічах з представниками Антанти, які прибули на Кубань і в один голос агітували за «Великую и неделимую Россию». Тому М. Левитський розумів, що на Кубань на- сувається диктатура А. Денікіна й потрібно не- гайно повертатися додому. Однак у зв’язку з по- чатком наступальних операцій більшовицьких військ та Добрармії шлях на Україну був відріза- ний. Проте Микола Васильович зумів домови- тись із дипломатичною місією Ф. Боржинського, який у власному вагоні у кінці січня 1919 р. мав відбути до Києва. По дорозі на станції Волноваха денікінська контррозвідка їх вагон від’єднала, всіх заарештувала й відправила до Єнакієво. Тут денікінці, декілька днів, знущаючись над ареш- тованими, постійно крутили на грамофоні пла- тівку із Заповітом Т. Шевченка «Як умру, то по- ховайте», чим доводили до істерики жіночу частину арештантів21. Згодом на початку лютого 1919 р. в Юзівці (нині: Донецьк) відбулося засі- дання військово-польового суду Марківського полку Добрармії, на якому винесли вирок: ко- лишнього полковника російської армії Ф. Бор- жинського за перехід до «сепаратистів-зрадни- ків» – розстріляти, а всіх інших з-під варти звільнити. Однак денікінський офіцер, який, ймовірно, слухав промови «артільного батька» щодо незалежності Кубані та виступи проти ве- ликодержавного російського шовінізму, затримав М. Левитського з намірами «відправити його на той світ». Однак, порадившись із головою суду, завзятий чорносотенець із неохотою змушений був відмовитись від своїх намірів. Виявилось, що у кишені піджака «артільного батька» денікінці знайшли його передсмертну записку, де він написав таке: «шлю останнє привітання всім братам-кооператорам і всім землякам. Як за життя, так і тепер перед смертю кажу вам: що буде то буде, а ти Марку грай, хай живе кооперація, хай живе братерський Союз вільних народів»22. Крім того, голова суду володів інфор- мацією, що М. Левитський був відомим коопера- тором і громадським діячем не тільки в Україні та Росії, але й за кордоном, зокрема його знали у Великобританії, Італії, Німеччині та навіть у Канаді. Вочевидь, що поміркований офіцер знех- тував надуманими «звинуваченнями» проти М. Левитського в тому, що він брав участь в «ор- ганізації курсів для підготовки агітаторів проти Добров. Армії» і вирішив не створювати міжнародної напруги, яка могла виникнути внас- лідок розстрілу М. Левитського23. Після завершення суду денікінська військова адміністрація відправила М. Левитського до Рос- това-на-Дону, де він потрапив під поліцейський нагляд. Там Микола Васильович дуже швидко встановив контакти з місцевими кооператорами. Зокрема, він зустрів давнього знайомого коопе- ратора, естонського дворянина Р.Ф. Реннінга, ко- лишнього діяча Волинської, а згодом керівника Подільської губернської каси дрібного кредиту, з яким в минулому довелось не раз зустрічатися. З вибухом революції в Україні Р. Реннінг пере- брався до Ростова й очолив правління Південно- Східного кооперативного банку24. Тут Миколі Васильовичу дали окрему кімнату та призначили матеріальну допомогу за рахунок Українбанку25. Вимушено проживаючи в Ростові, М. Левит- ський відчув надзвичайно доброзичливе став - лення з боку ростовських кооператорів. Зокрема, довідавшись, що 25 березня 1919 р. (за ст. ст.) Миколі Васильовичу минає 60 років, тамтешня кооперативна громада влаштувала братерську вечірку, на якій місцеві кооператори тепло ві- тали ювіляра26. Своєю чергою, М. Левитський активно до- лучився до культурного і кооперативного життя краю. Брав участь у роботі 2-х кооперативних 54 2 ’2019Валерій Рекрут К Р А Є З Н А В С Т В О 21 ІР НБУВ, ф. 327, спр. 17, арк. 8. 22 Там само, арк. 10. 23 Там само, арк. 9. 24 ІР НБУВ, ф. 327, спр. 2017, арк. 1 25 Там само, спр. 17, арк. 11. 26 Там само. 55 з’їздів (Спілки споживчих товариств і кредитної кооперації Дону) та відвідував засідання прав- ління Кустарно-ремісничих кредитних това- риств та неодноразово відвідував літературні вечори під назвою «Нікітинські суботніки»27. Глибоке й сумне враження на Миколу Васи- льовича склало політичне вбивство голови Кубан- ської Крайової Ради М. Рябовола, яке сталося 14 червня 1919 р. в Ростові у вестибюлі готелю «Палас-Отель». За згадкою М. Левитського, за го- дину до смерті він зустрічався з Миколою Степа- новичем і розмовляв з ним протягом кількох годин. Але в 2 години 30 хвилин ранку однорукий маніяк- чорносотенець здійснив це неймовірне вбивство28. Після цієї трагедії у серпні 1919 р. Микола Васильович виїхав на лікування до П’ятигорська. Перебуваючи там, Микола Васильович отримав декілька вітань у зв’язку з 25-ю річницею засну- вання першої хліборобської артілі в с. Федварах. Зокрема, правління Кубанської кооперативної спілки у телеграмі, вітаючи з ювілеєм, надсилало «низький уклін артільному батьку й учителю» та бажало здоров’я і сили29. Він також отримав 2 тис. крб. гонорару за брошуру з його виступом на Зборах уповноважених спілки в листопаді 1918 р., яку правління вирішило опублікувати, вважаючи його доповідь важливою у справі ви- яснення «…культурних завдань кооперації».30 Перші контакти з місцевими кооператорами принесли приємну несподіванку. Він зустрівся з го ловою місцевого споживчого товариства П.А. Пе лі хівським, який був родом з Поділля. У 1904 р. він слухав лекцію М. Левитського, яку той читав підпільно в Подільській духовній семінарії31. У жовтні 1919 р. М. Левитський переїхав до Кисловодська і потрапив у дуже скрутне матері- альне становище. На початку листопада він ос- танній раз отримав 1 тис. крб. від Ставрополь- ської кредитної спілки32. Однак у зв’язку з активними військовими діями на Північному Кавказі надходження коштів припинилося. Від- сутність постійного житла, припинення надход- жень матеріальної допомоги та відчуття само- тності призвели до виснаження організму. Тоді Микола Васильович вимушений був звернутися до кооператорів Північного Кавказу з проханням визволити його із цієї біди. «Коли було присяду, щоб достати що на землі, – згадував він, – то вже піднятись було з трудом, а крім голодовки по всьому тілу в мене виступили чиряки»33. Першими на прохання відгукнулося прав- ління П’ятигорського споживчого товариства (голова П. Пеліхівський), яке не тільки виділило певні кошти, а й перевезло хворого М. Левит- ського до міста та надало житло. Крім того, коо- ператори придбали для нього зимовий одяг, взуття та інші вкрай необхідні речі. Щоб мо- рально не травмувати «артільного батька» за «утриманство», правління П’ятигорської коопе- ративної спілки запровадило для М. Левитського посаду наукового співробітника для збирання ма- теріалів щодо історії Кавказьких Мінеральних вод. Ясна річ, що тамтешнім кооператорах ця іс- торія так була потрібна, як для воза п’яте колесо. Однак для Миколи Васильовича це була психо- логічна реабілітація і певний стимул. Перебувши зиму в Пятигорську, М. Левит- ський поринув у нову роботу. Він заручився відповідним посвідченням, яке видала Середньо- Кавказька спілка «Кавказсоюз», в тому, що до- слідник відряджається в області і губернії Північ- ного Кавказу, Дону, України і Росії для збирання наукових матеріалів щодо вивчення Північного Кавказу в історичному та соціально-економічному значенні для складання бібліографії з цього при- воду та доручалося проводити закупівлі книг для бібліотеки спілки34. Дійсно, Микола Васильович проводив справжні дослідження, зібрав певні ма- теріали і деяка частина з них зберігається в Ук- раїні в сховищах Інституту рукопису Національ- ної бібліотеки імені академіка Вернадського35. Маловідомі сторінки життя М.В. Левить ского на Кубані та Північному Кавказі у 1918-1920 роках 27 ІР НБУВ, ф. 327, спр. 17, арк. 12. 28 Білий Д.Д. Рябовол Микола Степанович [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.history. org.ua/?termin=Riabovol_M_1 29 ІР НБУВ, ф. 327, спр. 1677, арк. 1. 30 ІР НБУВ, ф. 327, спр. 1676, арк. 1-2. 31 Там само, спр. 17, арк. 14. 32 Там само, спр. 1784, арк. 1. 33 Там само, спр. 17, арк. 15. 34 Там само, спр. 566, арк. 1. 35 Там само, спр. 171-172. До речі, на звернення М. Левитського про надання матеріальної допомоги відреагувало правління українського «Централу». У червні 1920 р. колеги запропонували йому посаду члена створеного в Ростові Комітету сільсько- господарської кооперації з місячним окладом у 20 тис. крб36. Однак така приваблива пропозиція для Миколи Васильовича була нездійсненною. У жовтні 1920 р., після встановлення радян- ської влади в П’ятигорську, М. Левитський за- ручився підтримкою місцевого революційного комітету. Більшовики визнали його жертвою бі- логвардійського режиму й видали йому відпо- відне посвідчення, в якому зазначалося, що «… вся влада не тільки не створює будь-яких пере- пон, а надає т. Левитському всіляке сприяння, як постраждалому від білогвардійських банд»37. Згодом він відбув до Кисловодська, де до грудня проходив курс лікування. У кінці року Микола Васильович санітарним потягом через Ростов разом із співробітниками Ростовської філії Українбанку прибув на Україну38. Таким чином, короткий період життя у листо- паді 1918 – грудні 1920 рр. для М. Левитського став неабияким випробуванням. Перебуваючи на Кубані, авторитетний кооператор проявив себе як справжній патріот і переконаний прихильник не- залежності України. Він відстоював право кожної нації на самовизначення і територіальну ціліс- ність та відверто виступав проти російського ве- ликодержавного шовінізму. У критичній ситуації арешту, вчиненого денікінською владою, М. Ле- витському вдалося зберегти життя лише за раху- нок власного авторитету визначного кооператив- ного діяча, визнаного світовою спільнотою. Зго- дом, на теренах Північного Кавказу, потрапивши у скрутне матеріальне становище, його врятувала від голодної смерті кооперативна солідарність, ви- явлена з боку місцевих кооперативних установ та організацій, які забезпечили «артільного батька» належними умовами для проживання. Підводячи підсумки перебування на теренах Кубані та Північного Кавказу протягом 1918-1920 рр., М.В. Левитський визнав, що його врятували від «голодовки і загибелі» український кооператор П.А. Пеліхівський разом з кооперативною спіль- нотою П’ятигорська. «За це я буду завжди сер- дечно вдячний і ніколи цього не забуду»39. Таким чином, висвітлені вище маловідомі сторінки життя М.В. Левитського – українського державного діяча і видатного подвижника коо- перації – надають підстави стверджувати, що його внесок у розвиток національного коопера- тивного руху, наукова та літературна спадщина потребують подальшого дослідження. Не викли- кає сумнівів, що постать М. Левитського, щи- рого патріота України та борця за її незалежність заслуговує на вшанування на державному рівні. References Aliman M. (2000). Vydatni diiachi kooperatyvnoho rukhu ta yikh idei. 2-he vyd. M.V. Aliman, Yu. M. Havrylenko. Donetsk:, Proekt, 295. [in Ukrainian]. Vovchenko V. (2012) Dorobok Mykoly Levyt- skoho u stanovlenni ta rozvytku kooperatyvnoho rukhu v Ukraini: istoriohrafichnyi aspekt/ Viktoriia Vovchenko // Visnyk Knyzhkovoi palaty, № 4, 1-4. [in Ukrainian]. Lenchenko F.I. (2000). Kooperatyvnyi rukh v Uk- raini ta yoho diiachi (186-1921 rr.) / F.I. Lenchenko. – K., 143. [in Ukrainian]. Marochko V.I. (1995) Ukrainska selianska koo- peratsiia. Istryko-teoretychnyi aspekt (1861-1929 rr.) / V.I. Marochko. – K., 280. [in Ukrainian]. Onipko T.V. ( 2013) Spozhyvcha kooperatsiia uk- rainy v konteksti mizhnarodnoho kooperatyvnoho rukhu: 20-i rr.. KhKh st.: monohrafiia / T.V. Onipko. – Poltava: PUET, 287. [in Ukrainian]. Panteleimonenko A.O. (2008) Ahrarna kooperat- siia v Ukraini: teoriia i praktyka: monohrafiia / A.O. Panteleimonenko. – Poltava: RVTs PUSKU, 347. [in Ukrainian]. Rekrut V.P. (2014) Artilnyi batko Mykola Vasy- lovych Levytskyi na Podilli / V.P. Rekrut, O.P. Step- chenko // Osvita, nauka i kultura na Podilli. Zbirnyk naukovykh prats. – Kamianets-Podilskyi: Oiium. – T. 21: Prysviacheno 200-richchiu vid dnia narodzhen- nia T. Shevchenka , 376-386. [in Ukrainian]. Farenii I.A. (2010) Pro artilnoho batka Mykolu Levytskoho: Dopovid na urochystomu zasidanni Sek- tsii sotsialnoi aktyvnosti silskoho naselennia z nahody 150-richchia z dnia narodzhennia Mykoly Vasylo- vycha Levytskoho / I.A. Farenii; Naukove tovarystvo istorykiv-ahrarnykiv. – Cherkasy: «Vertykal», vyda- vets P.P. Kandych S.H., 36 s. [in Ukrainian]. 2 ’2019Валерій Рекрут К Р А Є З Н А В С Т В О 56 36 Там само, спр. 612, арк. 1. 37 Там само, спр. 564, арк. 1-2. 38 Там само, спр. 17, арк. 16. 39 ІР НБУВ, ф. 327, спр. 538, арк. 11.

Маловідомі сторінки життя М.В. Левитського на Кубані та Північному Кавказі у 1918-1920 роках

Institution

Ähnliche Einträge