Жінки в революційних подіях 1917–1921 рр. у Миколаєві
У статті представлено результати дослідження участі жінок у революційних подіях 1917–1921 років у Миколаєві – стратегічно важливому центрі суднобудування, військово-морському та торговельному порту на Півдні України.На підставі аналізу матеріалу, авторка дійшла висновку про активну участь жінок Мик...
Збережено в:
| Дата: | 2019 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2019
|
| Назва видання: | Краєзнавство |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169722 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Жінки в революційних подіях 1917–1921 рр. у Миколаєві / Л. Левченко // Краєзнавство. — 2019. — № 3. — С. 14-30. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-169722 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1697222020-06-25T01:25:36Z Жінки в революційних подіях 1917–1921 рр. у Миколаєві Левченко, Л. Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення У статті представлено результати дослідження участі жінок у революційних подіях 1917–1921 років у Миколаєві – стратегічно важливому центрі суднобудування, військово-морському та торговельному порту на Півдні України.На підставі аналізу матеріалу, авторка дійшла висновку про активну участь жінок Миколаєва в усіх процесах, що відбувалися в суспільстві за революційної доби. Жінки були представлені у політичних партіях (соціал-демократки, соціал-революціонерки, кадетки, більшовички, анархістки), громадських організаціях, національних і професійних союзах, балотувалися на виборах до органів місцевого самоврядування й увійшли до складу міської думи, брали участь у воєнних діях як справжні вояки та як лікарі й медсестри, працювали в засобах масової інформації, опосередковано впливали на події як дружини чоловіків, безпосередньо задіяних у подіях. Безумовно, критична маса жіночого населення – «пересічні жінки» – опікувалася своїми родинами й «забезпечувала елементарне виживання». Однак, під час революційних подій жіноцтво висунуло своїх пасіонарок, які понад усе прагнули змін у суспільстві й на практиці вживали рішучих дій до здійснення цих змін. Авторка виділяє чотири ступені жіночої пасіонарності: «спокійний», «нормальний», «підвищений», «ультра-пасіонарність». The article indicates the outcome of the study on the women’s participation in the revolutionary events (1917–1921) in Mykolayiv, a strategically important shipbuilding centre, military and commercial port in the South Ukraine. Based on the analysis of primary sources, the author stated the active role of the women of Mykolayiv in all the processes which occurred in the society in the time of the Revolution. Women were involved in political parties (Social Democrats, Social Revolutionaries, Cadets, Bolsheviks, Anarchists), public organizations, national and professional unions, run in the election to local self-government bodies and became members of the City Council, participated in warfares as real soldiers, doctors and nurses, they worked in the media, indirectly influenced on the events as the wives of the husbands who were directly involved in the events. There is no doubt that the critical mass of the female population – «ordinary women» - took care of their families and «ensured elementary survival». However, during the revolutionary events, the women nominated the passionate individuals from their own milieu, who, most of all, desired to change society and in practice took decisive action to implement these changes. The author distinguishes four degrees of female passionarity: «calm», «normal», «elevated», «ultra passionarity». 2019 Article Жінки в революційних подіях 1917–1921 рр. у Миколаєві / Л. Левченко // Краєзнавство. — 2019. — № 3. — С. 14-30. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169722 94(477.73-25):305»1917/1920» uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення |
| spellingShingle |
Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення Левченко, Л. Жінки в революційних подіях 1917–1921 рр. у Миколаєві Краєзнавство |
| description |
У статті представлено результати дослідження участі жінок у революційних подіях 1917–1921 років у Миколаєві – стратегічно важливому центрі суднобудування, військово-морському та торговельному порту на Півдні України.На підставі аналізу матеріалу, авторка дійшла висновку про активну
участь жінок Миколаєва в усіх процесах, що відбувалися в суспільстві за революційної доби. Жінки були
представлені у політичних партіях (соціал-демократки, соціал-революціонерки, кадетки, більшовички,
анархістки), громадських організаціях, національних і професійних союзах, балотувалися на виборах до
органів місцевого самоврядування й увійшли до складу міської думи, брали участь у воєнних діях як справжні вояки та як лікарі й медсестри, працювали в засобах масової інформації, опосередковано впливали
на події як дружини чоловіків, безпосередньо задіяних у подіях. Безумовно, критична маса жіночого населення – «пересічні жінки» – опікувалася своїми родинами й «забезпечувала елементарне виживання».
Однак, під час революційних подій жіноцтво висунуло своїх пасіонарок, які понад усе прагнули змін у
суспільстві й на практиці вживали рішучих дій до здійснення цих змін. Авторка виділяє чотири ступені
жіночої пасіонарності: «спокійний», «нормальний», «підвищений», «ультра-пасіонарність». |
| format |
Article |
| author |
Левченко, Л. |
| author_facet |
Левченко, Л. |
| author_sort |
Левченко, Л. |
| title |
Жінки в революційних подіях 1917–1921 рр. у Миколаєві |
| title_short |
Жінки в революційних подіях 1917–1921 рр. у Миколаєві |
| title_full |
Жінки в революційних подіях 1917–1921 рр. у Миколаєві |
| title_fullStr |
Жінки в революційних подіях 1917–1921 рр. у Миколаєві |
| title_full_unstemmed |
Жінки в революційних подіях 1917–1921 рр. у Миколаєві |
| title_sort |
жінки в революційних подіях 1917–1921 рр. у миколаєві |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2019 |
| topic_facet |
Історія міст і сіл України: історико-теоретичні проблеми вивчення |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169722 |
| citation_txt |
Жінки в революційних подіях 1917–1921 рр. у Миколаєві / Л. Левченко // Краєзнавство. — 2019. — № 3. — С. 14-30. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. |
| series |
Краєзнавство |
| work_keys_str_mv |
AT levčenkol žínkivrevolûcíjnihpodíâh19171921rrumikolaêví |
| first_indexed |
2025-07-15T04:34:20Z |
| last_indexed |
2025-07-15T04:34:20Z |
| _version_ |
1837686126877343744 |
| fulltext |
УДК94(477.73-25):305»1917/1920»
Лариса Левченко (м. Миколаїв)
доктор історичних наук,
директор Державного архіву Миколаївської області,
доцент Чорноморського національного університету імені Петра Могили,
E-mail: lewch@i.ua
ORCID:https://orcid.org/0000-0001-9097-7373
Web of Science Reslarchez ID AAE-4333-2020
Жінки в революційних подіях 1917–1921 рр. у Миколаєві
У статті представлено результати дослідження участі жінок у революційних подіях 1917–
1921 років у Миколаєві – стратегічно важливому центрі суднобудування, військово-морському та тор-
говельному порту на Півдні України.На підставі аналізу матеріалу, авторка дійшла висновку про активну
участь жінок Миколаєва в усіх процесах, що відбувалися в суспільстві за революційної доби. Жінки були
представлені у політичних партіях (соціал-демократки, соціал-революціонерки, кадетки, більшовички,
анархістки), громадських організаціях, національних і професійних союзах, балотувалися на виборах до
органів місцевого самоврядування й увійшли до складу міської думи, брали участь у воєнних діях як справ-
жні вояки та як лікарі й медсестри, працювали в засобах масової інформації, опосередковано впливали
на події як дружини чоловіків, безпосередньо задіяних у подіях. Безумовно, критична маса жіночого на-
селення – «пересічні жінки» – опікувалася своїми родинами й «забезпечувала елементарне виживання».
Однак, під час революційних подій жіноцтво висунуло своїх пасіонарок, які понад усе прагнули змін у
суспільстві й на практиці вживали рішучих дій до здійснення цих змін. Авторка виділяє чотири ступені
жіночої пасіонарності: «спокійний», «нормальний», «підвищений», «ультра-пасіонарність».
Ключові слова: Українська революція 1917–1921, Миколаїв, жіноцтво.
Larysa Levchenko
Doctor of historical science,
the State Archives of Mykolayiv region, Director
the Black Sea National University named by Petro Mohyla, Associate Professor
E-mail: lewch@i.ua
ORCID:https://orcid.org/0000-0001-9097-7373
Web of Science Reslarchez ID AAE-4333-2020
Women in the revolutioneryevents
of 1917–1921 in Mukolayiv
The article indicates the outcome of the study on the women’s participation in the revolutionary events
(1917–1921) in Mykolayiv, a strategically important shipbuilding centre, military and commercial port in the
South Ukraine. Based on the analysis of primary sources, the author stated the active role of the women of
Mykolayiv in all the processes which occurred in the society in the time of the Revolution. Women were involved
in political parties (Social Democrats, Social Revolutionaries, Cadets, Bolsheviks, Anarchists), public organ-
izations, national and professional unions, run in the election to local self-government bodies and became
members of the City Council, participated in warfares as real soldiers, doctors and nurses, they worked in the
media, indirectly influenced on the events as the wives of the husbands who were directly involved in the events.
There is no doubt that the critical mass of the female population – «ordinary women» - took care of their families
and «ensured elementary survival». However, during the revolutionary events, the women nominated the pas-
sionate individuals from their own milieu, who, most of all, desired to change society and in practice took de-
cisive action to implement these changes. The author distinguishes four degrees of female passionarity: «calm»,
«normal», «elevated», «ultra passionarity».
Key words: Ukrainian Revolution 1917–1921, Mykolayiv, women, gender studies.
14
Жінки в революційних подіях 1917–1921 рр. у Миколаєві
15
Українська революція 1917–1921 рр. була
багатогранним явищем, однак в історіографії
вона розглядається здебільшого як «чоловіча»
революція, а отже недооцінюється її «жіночий»
чинник. У тому числі досі недослідженою ли-
шається участь жінок у революційних подіях в
Миколаєві, через що не представляється мож-
ливим здійснення історіографічного аналізу
обраної теми. Оскільки долі жінок кожного
регіону України в роки революції заслуговують
на увагу істориків, мета цієї статті полягає у
представленні попередніх результатів вивчення
участі жінок у революційних подіях 1917–
1921 рр. у Миколаєві, стратегічно важливому
центрі суднобудування, військово-морському та
торговельному порту на Півдні України. Авто-
рка статті вважає, що називатися учасницями
революційних подій 1917–1921 рр. заслугову-
ють усі жінки, незалежно від їхньої приналеж-
ності до громадських рухів, політичних партій,
різних кіл суспільства. Отже, у статті аналізу-
ється роль жінок не лише в українських рухах
і організаціях, а й у будь-яких інших, наявних
у Миколаєві впродовж революційного періоду.
Миколаїв засновано 1789 р. З того часу й до
початку ХХ ст. містянки в основній масі вико-
нували роль домогосподарок, хоча з другої по-
ловини ХІХ ст. поступово збільшувалася кіль-
кість жінок, які працювали в різних сферах і
займалися суспільно-корисною діяльністю.
Представниці заможних кіл суспільства долу-
чалися до певної громадської та благодійної
діяльності, як-от дружини військових губерна-
торів і градоначальників, офіцерів Чорномор-
ського флоту, цивільних чиновників вищих
рангів, купців 1-ї та 2-ї гільдії, які були членки-
нями Миколаївського жіночого благодійного
товариства. Вони опікувалися початковими на-
родними школами для дітей із бідних сімей,
воїнами на фронтах, нижніми чинами та їх
сім’ями, інвалідами, в’язнями тюрем. У прошар -
ку місцевої інтелігенції у другій половині
ХІХ ст. – на початку ХХ ст. жінки були пред-
ставлені медиками, викладачками, акторками.
Ці жінки власним трудом заробляли на життя й
для цього попередньо докладали зусиль до здо-
буття відповідної освіти. Наприклад, середню
медичну освіту дівчата могли отримати в Ми-
колаєві: з 1903 р. у повивальній школі при Ми-
колаївській єврейській лікарні, а з 1906 р. у по-
вивально-фельдшерській школі Миколаївської
міської лікарні. Вищу медичну освіту з 1895 р.
жінки здобували у Санкт-Петербурзькому жі-
ночому медичному інституті, у ході революції
1905–1907 рр. жінки були допущені до на-
вчання лікарській справі в 25 вищих навчаль-
них закладах імперії. Проте існували й обме-
ження: від тих, хто навчався медицині за
кордоном, вимагалося повторне прослухову-
вання курсів і складання іспитів в університе-
тах Російської імперії1; до заснованого 1913 р.
Миколаївського учительського інституту жінки
взагалі не приймалися. Слід зазначити, що у
Миколаєві серед жінок, яким вдавалося здобути
освіту 70–90% складали єврейки2. Саме з мико-
лаївських інтелігентських кіл вийшли перші
учасниці революційного руху. Початок револю-
ційного руху в Миколаєві (1895 р.) пов’язаний з
так званою «інтелігентською групою» (з 1897 р. –
«Южно-русскийра бочий союз»), до якої нале-
жали сестри Марія Львівна та Олександра
Львівна Соколовські (перша дружина Л. Брон-
штейна/Троцького), Рахіль Міхелєвна Вонська-
Рудовська та жінка на прізвище Погребецька3.
У часи Першої світової війни (1914–1918 рр.) у
зв’язку з призовом чоловіків до армії збільши-
лася кількість працюючих жінок у державних
установах, закладах культури (бібліотеці), тор-
говельних підприємствах (прикажчиці).
У 1916 р. у Миколаєві мешкало 157967 міс-
тян, із них 84619 осіб чоловічої статі, 73348
жіночої4. Після Лютневої революції 1917 р. у
1 Левченко Л. Жінки у медичній практиці в ХІХ – на початку ХХ ст. (на прикладі міста Миколаїв) /
Аркасівські читання: історична наука на сучасному етапі української державності. Матеріали ІХ Міжна-
родної наукової конференції (10-11 травня 2019 р.). Миколаїв: МНУ імені В. О. Сухомлинського, 2019.
С. 110–116.
2 Иванов А.Е. Высшая школа в России в конце ХІХ – начале ХХ века. Москва, 1991. С. 184–292;
Щукин В.В., Павлюк А.Н. Земляки. Очерки истории еврейской общины города Николаева (конец XVIII –
начало XX вв.). Николаев: Изд-во ИриныГудым, 2009. С. 258–260.
3 Начало рабочего движения в Николаеве. Южно-Русский Рабочий Союз 1897 г. / Страницы борьбы.
Сборник материалов по истории революционного движения в Николаеве. Николаев, 1923. С. 10–19.
4 НДБ ДАМО /Отчет Николаевского градоначальства. Николаев, 1917.
Миколаєві спостерігався сплеск громадянської
активності: засновувалися громадські організа-
ції, професійні спілки та політичні партії. Одним
із перших, 7 березня 1917 р., виник Союз фар-
мацевтів, до складу правління якого увійшли
2 жінки (Луковська5 та Соколовська)6. Союз мав
на меті удоступнення ліків і розширення аптеч-
них послуг, проведення просвітницької роботи.
У Варварівці (нині – частина Центрального
району міста Миколаєва) 12 березня 1917 р.
відбулися вибори громадського комітету, чле-
нами якого від жіноцтва стали П. Кучеренко та
М. Шульженко7. 14 березня 1917 р. створено
Об’єднаний комітет місцевих єврейських гро-
мадських організацій, до складу якого увійшла
Ганна Григорівна Кенігсберг8. 13 квітня 1917 р.
засновано Союз прикажчиць міста Миколаєва,
головою якого стала Клара ІзраїлівнаТаргонська,
заступником голови Френкель, секретарем Цфи-
фель, заступником секретаря Стадник, скарбни-
ком Винарська. Союз обрав постійних делегаток
до миколаївського Союзу жінок: Сахарович і
Янберг9. 22 квітня 1917 р. створено Союз учнів
міста Миколаєва, скарбником якого стала
вчителька 2-ої жіночої гімназії А. Алєксєєва10,
3 травня 1917 р. – Союз торгово-промислових
службовців, до складу секції конторників якого
увійшли Берестецька та К. Чінчіс11.
Бізнес-леді активізувалися в Миколаєві ще
до початку революційних подій, навіть у виданні
«Трудовая газета» К. Чінчіс 29 січня 1917 р.
опублікувала відкритого листа до миколаївчанок
«Призыв женщины-кооператорши к борьбе с до-
роговизной», у якому вона писала: «Мы, жен-
щины, должны помогать бороться мужьям,
братьям и отцам с нарастающей дороговиз-
ной, так как мы более располагаем свободным
временем. Наши мужья, отцы и братья рабо-
тают на оборону государства, или же при-
званы в ряды войск. Наша святая обязанность
помочь им строить и поддерживать жизнь
кооперации, как наиболее целесообразный спо-
соб борьбы со спекуляцией. Мы должны нести
все свои силы на общее дело, сплотиться во-
едино для борьбы с жизненными невзгодами.
Мы не знаем, что нас ждет впереди, но знаем,
что в единении наша сила, а где сила, там и по-
беда. Я уверена, что найдется много женщин
работниц и нужно, преодолев все трудности,
приняться за дело… Я призываю Вас, женщины
Николаева: Пора очнуться! …Я душевно была
бы рада, если бы на мой призыв откликнулись и
пошли по той дороге, на которую нас толкает
дороговизна жизни и спекуляция – в коопера-
тивы для энергичной борьбы с продовольствен-
ным кризисом»12. Крім цього, побіжно К. Чінчіс
критикувала виробників за фальсифікацію про-
довольчих товарів, як-от: переробку несвіжої
ковбаси за допомогою додавання картопляної
муки, перця, часнику та фуксину; виробництво
масла, у якому, навіть у 1-му сорті, на пуд було
лише 20 фунтів справжнього масла, а інша маса
була салом, соняшниковою й кокосовою олією,
картоплею та хімічними речовинами для підкра-
шування. Авторка здала кошти до фонду коопе-
ративного маслозаводу й закликала зробити це
всіх мешканок міста.
Союз жінок конституювався у Миколаєві
протягом березня-липня 1917 р. Його головою
стала Софія Михайлівна Костенко, дружина ві-
домого інженера-суднобудівника Володимира
Полієвктовича Костенка, обраного у серпні
1917 р. Миколаївським міським головою. До
організації з правом голосу входило 65 жінок.
Союз мав своїх представниць у Миколаївському
громадському комітеті: Пантусову, К. Шрайбер
та Р. Сегал. Союз мав намір організувати жінок
за професіями: педагогів, фармацевтів, вільних
3’2019Лариса Левченко К Р А Є З Н А В С Т В О
16
5 Відсутність імені та імен по батькові в текстах є специфікою історичних документів революційної доби.
За можливістю імена та імена по батькові було відновлено, але в низці випадків навіть за проведення відпо-
відної дослідницької роботи досягти позитивного результату не можливо.
6 Державний архів Миколаївської області (далі - ДАМО), ф. П-1817, оп. 2. спр. 273, арк. 47-48.
7 ДАМО, ф. П-1817, оп. 2, спр. 273, арк. 108-109.
8 Там само, арк. 73.
9 Там само, спр. 275, арк. 56.
10 Там само, арк. 91.
11 ДАМО, ф. П-1817, оп. 2, спр. 274, арк. 6.
12 НДБДАМО / Призыв женщины-кооператорши к борьбе с дороговизной // Трудовая газета. 29 января
1917 г. № 2336.
професій (йшлося про юристок, інженерів
тощо)13. Союз жінок мав власний клуб, де чита-
лися доповіді на політичні теми й відбувалися їх
обговорення14. 19 квітня 1917 р. у Союзі стався
конфлікт через забалотування на виборах до
Громадського комітету єврейки Когон. Частина
членів організації виступила на захист Когон,
проте С. М. Костенко піддалася вимогам біль-
шості й оголосила перевибори. Незгодні з юдо-
фобською політикою членкині Союзу жінок на-
писали статтю з протестом до «Трудової газети»,
опубліковану 22 квітня 1917 р. у № 240815. Слід
зазначити, що за архівними документами діяль-
ність Союзу жінок слабко простежується. Імо-
вірно, що через внутрішні суперечки він так і не
зайняв активної позиції в місті, хоча існувало
достатньо жіночих проблем, що потребували ви-
рішення. Одна з них – жіноче безробіття: на-
приклад, тільки у травні 1918 р. на Біржу праці
записалося 1859 осіб, 12% з яких були жін-
ками16. С. М. Костенко за партійними поглядами
належала до соціал-демократів, уходила до
складу опікунських і педагогічних рад і училищ-
ної комісії демократичної Миколаївської міської
думи17. Вона померла 20(25) грудня 1920 р. у
віці 35 років, залишивши чоловікові 8-річного
сина Михайла, двох дочок, 6-річну Олену та
5-річну Наталію.
У червні 1917 р. у Миколаєві спостеріга-
ється активна діяльність Союзу солдаток Мико-
лаївського градоначальства (Союз солдаток і по-
калічених воїнів): членкині часто скликали своїх
товаришок на мітинги, а причиною був пошук
засобів до життя, справедливий розподіл пайків,
у особливості для тих, котрі втратили чоловіків
на фронті й самі виховували дітей18.
Уважатимемо, що до українських організа-
цій в Миколаєві здебільшого приставали жінки
українського походження, хоча в українських
рухах брали участь представники різних націо-
нальностей. Український організаційний комітет
у Миколаєві засновано 27 березня 1917 р. на збо-
рах Українського товариства «Просвіта». Його
першим головою був Борис Вікторович Брояків-
ський – інженер заводу «Наваль», есер, голова
Миколаївського Українського товариства «Про-
світа». Згодом зусиллями комітету та просвітян
була створена Миколаївська Рада об’єднаних
українських організацій. Впливовий миколаїв-
ський політик Б.В. Брояківський 6 квітня 1917 р.
ви ступав з трибуни Всеукраїнського національ -
но го конгресу у Києві, вітаючи його учасників
від Миколаївського товариства «Просвіта», а
23 квітня 1917 р. у Миколаєві ним і його товари-
шами у приміщенні цирку-театру Я.Я. Шеффера
було скликане Українське Віче. 14 листопада
1917 р. Б.В. Брояківський представив доповідь
про Україну й Центральну Раду в Раді робітни-
чих і військових депутатів. У грудні 1917 р. –
січні 1918 р більшовики організували травлю
Брояківського й вимагали його арешту й пере-
дачі до революційного трибуналу. Суперечки по-
стійно тривали й у середовищі просвітян, ос-
кільки вони належали до різних політичних
партій. Імовірно, не знайшовши порозуміння в
жодних колах, Б.В. Брояківський був змушений
залишити Миколаїв і податися до Києва. Поряд
з Б.В. Брояківським завжди була його дружина
Олена Миколаївна Брояківська, також просві-
тянка. Крім О.М. Брояківської, станом на кінець
1916 р. – початок 1917 р. до товариства «Про-
світа» входили Ольга Іванівна Крашеннікова,
Лідія Михайлівна Маковська (дружина просві-
тянина Юхима Михайловича Маковського),
Олександра Михайлівна Верховод, Анастасія
Андріївна Майстренкова (дружина члена Україн-
ського організаційного комітету Андрія Гаври -
лови ча Майстренка), Марія Федосіївна Елерт
(дружина просвітянина Едуарда Едуардовича
Елерта), Софія Йосипівна Доменяк19. У квітні
Жінки в революційних подіях 1917–1921 рр. у Миколаєві
17
13 НДБ ДАМО /Объявление организационной комиссии Союза женщин //Трудовая газета. 14 марта
1917 г. № 2377.
14 НДБ ДАМО /Клуб Союза женщин // Трудовая газета. 18 июня 1917 г. № 2454.
15 ДАМО,ф. П-1817, оп. 2, спр. 275, арк. 91-92.
16 Там само, спр. 282, арк. 15.
17 Там само, спр. 174, арк. 20–26.
18 НДБ ДАМО / Объявление комитета Союза солдаток Николаевского градоначальства // Трудовая газета.
18 июня 1917 г. № 2452.
19 ДАМО, ф. 206, оп. 1, спр. 28, арк. 78-79.
1918 р. головою Миколаївської Ради об’єдна-
них українських організацій був просвітянин
Павло Шатоха (Павло Омелянович Шатохін).
Згідно наказу Головного крайового комісара
Херсонщини, Катеринославщини та Таврії від
9 квітня 1918 р. № 210 він став українським ко-
місаром міста Миколаєва по цивільних спра-
вах. Поряд з Павлом Шатохою зустрічаємо ім’я
його дружини – Любові Іванівни Шатохіної,
яка також співпрацювала із товариством «Про-
світа». Сталося так, що після усунення Шатохи
з посади, йому довелося їхати з міста. Дружина
залишилася в Миколаєві без засобів до існу-
вання й була змушена просити «Просвіту»
повернути хоча б частину коштів, які чоловік
передав на потреби товариства20. До весни
1919 р. склад товариства докорінно змінився й
в ньому вже не значаться згадані вищежінки.
Серед 125 членів нового складу«Просвіти» на-
лічувалося 10 жінок: А.Я. Борківська (ініціали
не розшифровано), Явдоха Захарівна Хижняк,
Олександра Карпівна Бойко, Марія Іллівна
Суржинська, Ганна Федорівна Другова, Марія
Сергіївна Долгополова, Пріся Василівна Ка-
сапчукова, Марія Митрівна Крижанівська,
Оксана Юріївна Оніщенко, Олена Максимів на
Литвин21. У роки революції просвітяни докла-
дали значних зусиль до популяризації україн-
ської мови (відкрито курси для вивчення
української мови державними службовцями,
постійно працювала бібліотека української лі-
тератури), театру й музики (було два примі-
щення для театральних вистав, діяв просві -
тянський хор), українізації Миколаївського
учительського інституту, чотирьох шкіл і від-
криття української гімназії. Крім «Просвіти»,
українки-учительки гуртувалися навколо «Ук-
раїнської педагогічної спілки», заснованої у
червні 1917 року.22
У першій половині 1917 р. відбувалася пе-
редвиборна кампанія до демократичної Микола-
ївської міської думи. 15 квітня 1917 р. за поста-
новою Тимчасового уряду «О производстве
выборов гласных городских дум» виборче право
отримали всі громадяни віком від 20 років без
обмежень за національністю та віросповідан-
ням. Жінки набули право не тільки голосувати,
а й право бути обраними гласними міських дум.
20 червня 1917 р. Тимчасовий уряд схвалив
положення про вибори до Установчих зборів,
яке набрало чинності з 11 вересня 1917 року.
У ньому наявна пряма вказівка на застосування
загального виборчого права, незалежно від статі
(крім жінок, які перебували в шлюбі з інозем-
цями). Отже, на теренах України жінки вперше
взяли участь у виборах – місцевих (міських дум)
та парламентських (Всеросійських і Україн-
ських Установчих зборів) – за законодавством
Тимчасового уряду.
До демократичної Миколаївської міської
думи балотувалися: від соціал-демократів об’єд-
наних (РСДРП, Бунд, Латиська СДП, Естонська
СДП, СД Польщі та Литви, УСДРП) 4 жінки
(Софія Захарівна Мандельштам, Віра Ісаківна
Парамонова, Цецилія ІсааківнаДаргольц, Циля
ЛейбівнаБєлявська); від Союзу солдаток і пока-
лічених воїнів 9 жінок (Анна Іванівна Калініна,
Віра Абрамівна Оксенгендлер, Наталія Олек-
сіївна Шпекіна, Олександра Григорівна Маза-
нова, Катерина Сергіївна Коваль, Марія Дани-
лівна Горшкова, Софія Тимофіївна Юркова,
Марія Петрівна Новікова, Марія Дмитрівна Дей-
неко), від обох союзів домовласників 2 жінки
(Вікторія Миколаївна Маркелова, Ганна Діоні-
сівна Коротаєва); від Всеросійського союзу міст
для допомоги хворим і пораненим воїнам, вій-
ськовополоненим і біженцям 2 жінки (Варвара
Сергіївна Орлова, Берта Опанасівна Покрасова);
від Єврейського об’єднаного комітету 1 жінка
(Ганна Григорівна Кенігсберг); від партії соціал-
революціонерів 1 жінка (Віра Іванівна Сапожні-
кова); від партії «Народна свобода» (кадети)
4 жінки (Віра Тимофіївна Губанова, Марія Се-
менівна Кирєєвська, Олена Іванівна Пулевич,
Ревекка Костянтинівна Куперман); від Об’єдна-
ного гуртка армії та флоту 2 жінки (Ганна
Михайлова та Любов Михайлівна Сяножен-
ська)23. 29 серпня 1917 р. новообрана Дума при-
ступила до роботи в складі 102 гласних, серед
них уперше в історії Миколаєва було три жінки:
18
1 ’2019Лариса Левченко К Р А Є З Н А В С Т В О
20 Там само, спр. 31, арк. 192.
21 Там само, спр. 32, арк. 142-144.
22 НДБ ДАМО / До педагогів-українців // Трудовая газета. 2 июня 1917 г. № 2440.
23 ДАМО,ф. 216,оп. 1,спр. 1865,арк. 1, 3, 14–15, 26, 28, 32, 34, 52–53.
Жінки в революційних подіях 1917–1921 рр. у Миколаєві
19
Ганна Григорівна Кенігсберг, Софія Захарівна
Мандельштам та Віра Іванівна Сапожнікова.
Отже, загальна кількість кандидатів у гласні
Думи склала 463 особи, серед них жінок налічу-
валося 25 осіб, тобто 5,3%. Серед обраних до
Думи жінки склали 2,9%.
Г.Г. Кенігсберг була лікаркою, сестрою
засновника Миколаївської водолікарні Михай -
ла Григоровича Кенігсберга, на той час вона
працювала у Миколаївській єврейській лікарні.
С.З. Мандельштам–учителька й політична
діяч ка, прекрасний оратор, у 1917 р. – член
РСДРП, меншовичка. Її чоловік М.М. Мандель-
штам також був соціал-демократом, меншови-
ком, членом Миколаївської міської управи (пра-
цював у Відділі труда). Під час проводів 1-го
ешелону маршових рот на фронт, 9 квітня
1917 р., С.З. Мандельштам виступала з палкою
промовою перед воїнами й передала їм прапор
партії24. 1 травня 1917 р. у Миколаєві відкрито
відзначали Свято 1 травня, повсюдно відбува-
лися мітинги, неодмінним промовцем на яких
була Софія Мандельштам25. У Думі вона очо-
лювала фракцію соціал-демократів і завжди за-
хищала інтереси жінок. Так, на відкритті Думи
29 серпня 1917 р. С.З. Мандельштам заявила
про те, що вона вітає Миколаївську міську думу
від імені жінок і як перша жінка, котра здобула
активне виборче право під прапором РСДРП.
У думському залі на цю заяву пролунав іроніч-
ний сміх і почалися протести26. Не дослухалися
чоловіки Софії Мандельштам й на мітингу на
суднобудівному заводі «Наваль» 20 березня
1918 р. Тоді у місті більшовиками планувалося
повстання проти німецьких військ. С.З. Ман-
дельштам уважала, що боротьба проти добре
організованої армії стане самогубством і
протестувала проти повстання27. Аналогічну
до меншовиків позицію мали українські полі-
тики Миколаєва28. На одному з засідань Думи
С.З. Мандельштам заявила, що її фракція
взагалі протестує проти всякого насилля. По-
встання було придушене німцями, загинули
сотні жертв, у тому числі безвинні жінки та діти.
Натомість німці отримали повний контроль над
містом і, головне, суднобудівними заводами.
Отже, незважаючи на членство С.З. Мандель-
штам у РСДРП її погляди докорінно відрізня-
лися від більшовицького загалу членів партії,
вони більше були обумовлені жіночою обереж-
ністю й розсудливістю, ніж політичною плат-
формою РСДРП.
С.З. Мандельштам і В.І. Сапожнікова, учи-
телька народної школи, були обрані до складу
педагогічних рад миколаївських шкіл від Мико-
лаївської міської думи29, до Комісії по наданню
допомоги постраждалим під час березневого
повстання 1918 р. Коли 31 грудня 1918 р. ні-
мецький комендант Миколаєва Гільгаузен за-
провадив комендантську годину й у місті від-
разу були арештовані безвинні громадяни, для
їх врятування дума обрала комісію з 3-х глас-
них, у тому числі до неї увійшла В.І. Сапожні-
кова. Комісія домоглася рішення про відправ-
лення громадян, які через незнання наказу
опинилися в комендантську годину на вулиці й
були затримані німецьким караулом, додому, а
не до в’язниці30.
Рада робітничих і військових депутатів
була створена в Миколаєві 23 квітня 1917 р.
на зібранні, що відбулося в театрі Я. Я. Шеф-
фера шляхом злиття Ради робітничих депутатів
і Ради військових депутатів. На той час біль-
шість в ній належала есерам і соціал-демокра-
там (праве крило), про більшовицький елемент
в Раді на квітень 1917 р. ще не йшлося. Голова
Ради Ян Петрович Ряппо був гласним демокра-
тичної Миколаївської міської думи (естонець,
випускник факультету сходознавства Петер-
бурзького університету, на виборах в думу
24 Там само,ф. П-1817,оп. 2,спр. 275, арк. 45–49.
25 Там само, арк. 70-72.
26 Там само, спр. 155, арк. 7–14.
27 Левченко Л.Л. Миколаїв за доби Української Центральної Ради (березень 1917 – квітень 1918). Наукові
праці. Чорноморський національний університет ім. Петра Могили. Серія «Історія». С. 88–109.
28 Ряппо А.Й. (1922). Восстание николаевского пролетариата против немцев. Летопись революции. № 1.
С. 112.
29 ДАМО, ф. П-1817, оп. 2, спр. 174, арк. 20–26; ф. 222, оп. 1, спр. 1825, арк. 100–102 зв.
30 Там само, ф. П-1817, оп. 2, спр. 286, арк. 7–8.
балотувався від соціал-демократичної (об’єд-
наної) партії31). Саме у цьому складі Ради робіт-
ничих і військових депутатів були жінки: Ксенія
Георгіївна Іванова та Софія Іванівна Гутова –
працівниці суднобудівного заводу «Наваль»32.
До збільшовизованої Ради робітничих і військо-
вих депутатів наприкінці 1917 – на початку
1919 р. жінки не входили. Єдина жінка з’яви-
лася в складі виконкому Ради робітничих і вій-
ськових депутатів у середині 1919 р. Нею була
Циля Лейбівна Бєлявська33. У списку кандидатів
на виборах до Ради робітничих, селянських і
червоноармійських депутатів м. Миколаїв від
партії більшовиків України та Ради професій-
них спілок за 1920 р. значаться: Софія Захарівна
Мандельштам, уже як комуністка, член губпар-
ткому, Ганна Акімова – комуністка, працівниця
комунвідділу, Віра Ісаківна Парамонова – ко-
муністка (Родоприют), Меднікова (ім’я та по-
батькові не вказано) – комуністка, К.І. Таргон-
ська – комуністка (Союз «Игла»), Халецька
(ім’я та по-батькові не вказано) – комуністка
(Союз «Игла»), Софія Теплицька – безпартійна
(Союз «Игла»). Крім них, у списку є ще кілька
прізвищ, стосовно яких важко визначитися чи
то чоловік, чи жінка (Савченко А. – Союз домаш-
ніх службовців, Юделіс – Сантруд, Шехтер –
«служ. аптеки»)34.
Важливішою подією революційної доби було
повстання проти німців 22–27 березня 1918 р.
Опис його детально представлений Анфісою
Йосипівною Ряппо, дружиною Я.П. Ряппо.35.
Подружжя Ряппо залишило нащадкам спогади
про Миколаїв революційної доби і не важливо,
що вони інтерпретовані з більшовицької точки
зору, оскільки в них наводиться величезний
обсяг достовірного фактичного матеріалу. Спо-
гади Анфіси Ряппо були опубліковані у пер-
шому числі журналу Всеукраїнського істпарту
«Літопис революції» у 1922 р.36 На відміну від
Я.П. Ряппо, котрий писав спогади про події,
учасником яких він іноді й не був, Анфіса фак-
тично писала щоденник, документуючи не
лише події, а й свої власні дії й переживання.
У 1917–1919 р. вона працювала референтом у
редакції газети «Власть труда» – друкованого
органу Миколаївської Ради робітничих і вій-
ськових депутатів, відвідувала й протоколювала
засідання Ради робітничих і військових депута-
тів і Ради народних комісарів Миколаєва. «Все
эти сведения я тогда же точно записала, так
как аккуратно вела журнал событий», – вона
вказує, що вела записи навіть під час артилерій-
ських обстрілів міста під час повстання проти
німців 22–27 березня 1918 р.37. Її спогади цікаві
ще й тим, що вони пропущені через жіночу сві-
домість й події подані з жіночої точки зору:
«Женщины нашего двора, движимые любопыт-
ством, которое было сильнее страха смерти,
пробирались 23 и 24 марта к базару и были сви-
детелями самых отвратительных сцен, как вы-
волакивали откуда-то людей и расправлялись с
ними. Здание клуба коммунистов зияло черными
дырами. В нем было до сорока обгоревших тру-
пов, и в здании мельницы до 60-ти. Занявши, на-
конец, все уголки города, немцы начали жесто-
кую расправу. Измученное страхом за себя и
сражавшихся население Слободки стали сго-
нять на кладбище; мужчин расстреливали,
женщин и детей гнали в церковь. В тоже время
3’2019Лариса Левченко К Р А Є З Н А В С Т В О
20
31 Про більшовицьке минуле Я.П. Ряппо (член партії більшовиків із 1920 р.) сьогодні не згадують і
шанують його як «видатного українського педагога». За радянських часів Я.П. Ряппо був заступником у
Наркоматі освіти (1920–1928), членом Наркомату Робітничо-селянської інспекції (1928–1932), першим
заступником голови Вищої ради народного господарства УРСР (1931–1932), Наркомом легкої промисловості
(1932–1934), Головним держарбітром РНК УРСР (1934–1938). Він також був поетом і письменником, збира-
чем і перекладачем естонського фольклору.
32 ДАМО, ф. П-1817, оп. 2, спр. 188, арк. 147–150.
33 Исполком Совета 1919 года/ Страницы борьбы. Сборник материалов по истории революционного дви-
жения в Николаеве. Николаев, 1923. С. 176–177.
34 ДАМО, ф. П-1817, оп. 2, спр. 204, арк. 7.
35 Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, ф. Р-4805, оп. 1, спр. 1,
арк. 1–5.
36 Ряппо А.Й. Восстание николаевского пролетариата против немцев // Летопись революции. № 1.
С. 107–123.
37 Там само. С. 116.
Жінки в революційних подіях 1917–1921 рр. у Миколаєві
21
ручными гранатами зажигали казавшиеся
подозрительными дома». 25 березня 1918 р. ні-
мецькі вояки завітали й до оселі Ряппо: «Пред-
упреждая события, моя хозяйка [німкеня-коло-
ністка] поспешно привела ко мне немецкого
лейтенанта и 2-х солдат «добровольно» сда-
вать имевшееся у нас в изрядном количестве
(2 револьвера, винтовка и др.) оружие. Все это
было в комнате на виду, так как у нас не было
никакой мебели, а вещи лежали просто на полу
и окнах. Они с удивлением смотрели на меня
одну с таким количеством оружия и все спра-
шивали «болшевик, болшевик». Я делала вид,
что не понимаю; а хозяйка что-то им объ-
яснила, вроде того, что я вдова и оружие оста-
лось от мужа. Тогда они стали очень любезны
и оставили мне холодное оружие». 26 березня
Анфіса пішла на Слобідку: «Сидели пришиблен-
ные, большей частью женщины. Стоял сплош-
ной стон: плакали о погибших, волновались о не-
вернувшихся; у кого все остались живы, скулили
о потерянных вещах»38. А.Й. Ряппо пише, що
будинок, де мешкала її сім’я, був більмом на
очах сусідів, які почали натякати, що там жи-
вуть комуністи. Тут вона, здається, перебільшує,
оскільки її чоловік тоді ще не належав до біль-
шовиків.У іншому місці вона негативно харак-
теризує миколаївських міщан, котрі не бажали
знатися з більшовиками й видавали їх німцям.
Разом із цим, вона відверто вказує, що більшо-
вики вивезли до Москви з місцевого відділення
Державного банку, на той час уже українізова-
ного, цінності й гроші (у банку більшовиками
було сконцентровано понад 50 млн руб. готів-
кою і цінності, вилучені під час реквізицій у го-
родян). Я.П. Ряппо згадує, що цінності були до-
правлені до Харкова, а потім до Москви – це він
бачив на власні очі, оскільки повертався в той
час з Москви до Миколаєва через Харків. Про
С.З. Мандельштам Анфіса Ряппо повідомляє,
що та під час і після повстання працювала у
лазареті для поранених містян.
Після революції А.Й. Ряппо стала літерату-
рознавцем, перекладачкою естонського епосу,
кандидатом філологічних наук, старшим науко-
вим співробітником групи історії літератури
Інституту суспільних наук (1941–1942), стар-
шим науковим співробітником відділу україн-
ської літератури початку ХХ ст. і радянсько го
періоду Інституту української літератури
ім. Т.Г. Шевченка (1944–1945). За сумісництвом
вона працювала у бібліотеці Академії наук
УРСР у відділі передплати іноземної літера-
тури39. Анфіса Ряппо пережила свого чоловіка
на 15 років (Я.П. Ряппо помер у 1958 р.).
У 1962 р. Меморіальний музей естонської літе-
ратури ім. Ф.Р. Крейц вальда подарував їй
примірник епосу «Калевіпоеґ». Після цього
А.Й. Ряппо написала у листі до музею: «Я очень
смущена таким исключительным вниманием,
которого я не заслужила… Но теперь я при-
ложу все усилия, чтобы продолжить работу
над эпосом и донести его сокровища (хотя бы
бледным отражением) до украинского чита-
теля»40. Видання епосу у перекладі А.Й. Ряппо
побачило світ у 1981 році
Дослідниця Т.В. Орлова, аналізуючи істо-
ріографію, дійшла висновку, що залучення жі-
ноцтва до організованого революційного руху
у працях радянських авторів надто перебіль-
шене. У її праці йдеться про пролетарок, чисель-
ність яких за статистичними підрахункам, як
указує дослідниця, становила менше 0,15%.
Вона пише, що більшість із них не зналася на
грамоті, а отже ніяк не могла поширювати біль-
шовицькі газети, читати їх іншим, організову-
вати збір коштів на їх видання41. По-перше, на
нашу думку, наведене твердження щодо відсотку
пролетарок не характерне для таких великих ро-
бітничих центрів як Миколаїв, де жінки працю-
вали в порту та на суднобудівних заводах.
Наприклад, тільки у закордонному відділі Ми-
колаївського міжнародного торгового порту з
2000 робітників налічувалося 300 жінок, а це
38 Там само. С. 120–121.
39 Архів Президії НАН України, ф. 251,оп. 1,спр. 96,арк. 43–50; спр. 183,арк. 238–240. Історія Національ-
ної академії наук України (1941–1945). Ч. 2. Додатки. Київ, 2007. С. 307–308.
40 Ukrainlastereisikaart Eestiajaloos.Талановите естонсько-українське подружжя Ряппо. Режим доступу:
https://mapauaest.wordpress.com/rappo-ряппо/
41 Орлова Т.В. Жінки в революціях: Українська історіографія ХХ – початку ХХІ ст. Сторінки історії, 28.
Режим доступу: http://history-pages.kpi.ua/wp-content/uploads/2015/10/28_13_Orlova.pdf
складає 15,0%42. У порту навіть діяла Перша ар-
тіль підбивниць і підбивників, яка мала свою
власну адміністрацію й капітал. Щоправда, ар-
тіль не висувала політичних вимог, а лише за-
хищала економічні інтереси працюючих жінок
і чоловіків. По-друге, можна цілком погодитися
з думкою Т.В. Орлової щодо незначної кіль-
кості залучених до агітаційної роботи пролета-
рок. Насправді, жінки, які брали участь у рево-
люційному русі, проводили просвітницьку й
агітаційну роботу серед робітників, за своїм по-
ходженням не належали до пролетаріату й мали
порівняно високий рівень освіти. Цей факт
замовчувався не лише радянською історичною
наукою, а й самими учасницями революційного
руху.
Так, у Миколаєві в 1902 р. згадується по-
ширювачка прокламацій Хая-Гитля Ноєва Дзю-
бинська, у 1904 р. – організаторка друкарні
Людмила Сталь, постачальниця нелегальної лі-
тератури Ревекка Абрамівна Шецер, 1905 р. –
сестри революціонера І. Чигрина Марія та Ані-
сья Андріївни Чигрини, Клара Ізраїлівна Тар-
гонська, пропагандистка організації «Соня»
Клара Бистрицька, Ганна-Аннета Михелєва
Паволоцька (дружина члена «Южно-русского-
союза Л. М. Паволоцкого»), Раїса Павлівна
Заславська, Сура і Бейла Тевелєви Меренгофи,
Тамара Володимирівна Емме,1906 р. –заснов-
ниця гуртка моряків Миколаївського флотського
півекіпажу Олена Бельська, очільниця міського
ревкомітету Хана (Ганна) Іцківна Штейман,
Сарра Осипівна Маршак, Рухля Лія Янкелева
Маршак, Раїса Борухівна Островська, Ганна
Польна, Перля Володимирівна Шаргородська,
власниця квартири, де розміщувалася дру-
карня, Павла Матвіївна Сосновська, 1907 р. –
агітаторка під час виборів до ІІ Державної
Думи Фріма Шимелева Грейц, зберігачка дру-
карського шрифту Сарра Штиммлер (Хана
Наумівна Друкарова), 1908 р. – пропагандистки
Бруся Іцкова Айзікова Горошник, Фаня Само-
йлівна Куперман, Діна та Бейла Нутівни
(Наумівни) Пархомовські, Поліна Ніконівна
Пивненко, Єва Ізраїлівна Ярошевська, 1909 р.
– Клавдія Митрофанівна Паніна, Рива Срулівна
Шварц, 1911 р. – Катерина Василівна Єгорова-
Щербакова43 (дати наведено за роком арешту).
Під час денікінщини (1919 р.) серед членів мо-
лодіжного комуністичного союзу була Мирра
Каменецька, за наказом генерала Я. Слащова
розстріляні Тамара Михелєва Мальт44 і Роза
Гуфель-Печерська. Усі ці жінки за соціальним
походженням були міщанками або походили з
родин різночинців. У різний спосіб вони здо-
були освіту (навчалися вдома, закінчили жіночі
гімназії, курси, інститути, університети) й не
працювали на промислових підприємствах. За
національним походженням, як бачимо, серед
них переважали єврейки.
Варта уваги біографія більшовички Розалії
Юхимівни Асушкіної (у 1935–1937 рр. – дирек-
торка Державного архіву Миколаївської об-
ласті, член КП(б)У). Р.Ю. Асушкіна народилася
у 1902 р. у єврейській сім’ї майстрині крамниці
готових суконь і вантажника (за словами Асуш-
кіної) Миколаївського міжнародного торгового
порту. У автобіографії вона повідомляла: «Ра-
бота отца в торговом порту носила часто се-
зонный характер, зимой, когда прекращалась
навигация, и летом, во время уборки урожая до
начала экспортной кампании, он часто был
безработный»45. Краще зрозуміти стиль життя
й рівень доходів цієї миколаївської родини
можливо завдяки свідченням Л.К. Юстуса та
Г.М. Ге. Будівничий Миколаївського міжнарод-
ного торгового порту Л.К. Юстус у 1913 р. про-
вів аналіз загального експорту зернових із
порту за період з 1902 по 1911 рр. і дійшов ви-
сновку, що він складав 13,7% загального екс-
порту зернових з Російської імперії. До 1913 р.
Миколаївський міжнародний торговий порт
3’2019Лариса Левченко К Р А Є З Н А В С Т В О
22
42 НДБ ДАМО / Отчет начальника Николаевского коммерческого порта за 1914 год. Николаев, 1915.
43 ДАМО, ф. П-1817, оп. 2, спр. 362, арк. 1-190 (Списки учасників революційного руху в Миколаєві з
короткими біографічними довідками укладено Миколаївським істпартом).
44 Тамара Мальт народилася в Миколаєві 30 листопада 1897 р. у сім’ї міщанина м. Олешки Таврійської
губернії Михеля-Іосилева Мальт та його дружини Голди. ДАМО, ф. 484, оп. 1, спр. 1482, арк. 87 зв. М.І. Мальт
у Миколаєві утримував приватне єврейське училище. Т. Мальт розстріляна за наказом Я. Слащова 7 листопада
1919 р. (за старим стилем).
45 ДАМО, ф. Р-1002, оп. 2, спр. 22, арк. 43-44.
посів перше місце серед портів Російської ім-
перії за обсягами зернового експорту46. Гласний
Миколаївської міської думи Г. Ге ще в 1890 р.
писав: «Во время нагрузки хлеба, широкие нико -
лаевские улицы буквально запруживались в
околице порта подводами и людьми. Иной раз
спешившие в порт шли по повозкам с хлебом.
Босяк, не имевший и шапки, выходил на биржу
и зарабатывал в день по 8 рублей. А кто
выходил с пароконной подводой, зарабатывал
в день до 30 рублей»47. Відтак, повідомлення
Асушкіної щодо страждання родини через без-
робіття батька сумнівне, адже такі мешканці
Миколаєва добре заробляли в сезон експортної
кампанії. Проте, зважуючи на час написання ав-
тобіографії (1935 рік) й обставини (призна-
чення на посаду директора державного архіву),
неможливо вимагати від Р.Ю. Асушкіноїпові-
домлення про батька, який займався комерцій-
ними операціями під час експортних зернових
кампаній. З 7 років дівчина навчалася грамоті,
у 9 років вона витримала іспит на вступ у 1-й
клас жіночої гімназії, у 11 років вдруге склала
іспит на вступ до 2-го класу гімназії, однак не
пройшла 5% норму, відведену для єврейок (ві-
домості наведено за словами Асушкіної, 5%
норми для єврейок у жіночих гімназіях Мико-
лаєва не існувало). У 1914 р. Асушкіна стала
ученицею в майстерні дамського й дитячого одя -
гу, згодом – помічницею майстрині. У молодіж-
ному революційному русі дівчина брала участь з
1917 р., відвідуючи гуртки при спілках «Червона
голка» та торгових службовців. У 1918 р. вона
вступила до Союзу робітничої молоді «ІІІ Ін-
тернаціонал». За Гетьманату як член молодіж-
ного комітету поширювала листівки серед
німецьких військових. У 1919 р., закінчивши
курси червоних сестер, стала зв’язковоюй сані-
таркою у комуністичному батальйоні, який
придушував кулацькі повстання в селах на-
вколо Миколаєва. Під час перебування в місті
війська генерала Я. Слащова підтримувала
зв’язок з політв’язнями каторжної тюрми, поши -
рювала більшовицьку літературу серед робіт-
ників суднобудівного заводу «Наваль», працю-
вала в редколегії комсомольського журналу
«Молода гвардія». Після розстрілу «61-го кому-
нара», серед яких була й голова комсомоль-
ського комітету Тамара Мальт, Р.Ю. Асушкіна
замінила її на посту секретаря підпільного ко-
мітету комсомолу. У червні 1920 р. вона працю-
вала в Надзвичайній комісії (ЧК), у Особли-
вому відділі, потім стала особісткою при штабі
Херсонської групи військ Червоної армії на
Врангелівському фронті. Закінчивши в 1921 р.
губернську партійну школу, а у 1928 р. робфак
при Миколаївському суднобудівному інституті,
Р.Ю. Асушкіна зробила успішну кар’єру партій-
ного керівника, навіть працювала в комісіях по
партійних чистках. Слід зазначити, що вона добре
володіла українською й німецькою мовами, а
також, імовірно, як всі миколаївські євреї, роз-
мовляла на ідиш. Штовхнути Р.Ю. Асушкіну до
більшовиків могло невдоволення соціальним
становищем євреїв у Російській імперії, єврей-
ські погроми, вплив друзів зі спілок і молодіж-
них організацій. Однак, вона була цілком адек-
ватною людиною й могла оцінити критичність
будь-якої ситуації, як стосовно себе (чому й на-
писала саме таку автобіографію), так і щодо
колег. Честь їй робить те, що вона використала
весь свій партійний авторитет заради вряту-
вання свого колеги з архіву – В. І. Стрельського,
котрий згодом став відомим ученим істориком-
архівістом, фундатором й завідувачем кафед -
ри архівознавства Київського національного
університету ім. Т. Шевченка (1936 р. батько
В.І. Стрельського був арештований НКВС і роз-
стріляний 1937 р., проте син у своїх автобіо -
графіях, написаних у Миколаєві 1937 р., прихо-
вав як минуле батька, так і факт його арешту й
розстрілу)48. Р.Ю. Асушкіна навіть у похилому
віці не поривала зв’язків із Державним архівом
Миколаївської області й була неодмінним учас-
ником архівних заходів.
Аналіз участі жінок у революційних подіях
у Миколаєві в 1917–1921 рр. був би неповний,
якби ми не звернулися до ролі жінок-анархісток:
Жінки в революційних подіях 1917–1921 рр. у Миколаєві
23
46 Юстус Л.К. Экономическое значение порта. Описание Николаевского порта. СПб.
47 Ге Г.Н. Исторический очерк столетнего существования города Николаева при устье Ингула. Николаев.
48 Детальніше див.: Левченко Л.Л. «Миколаївський період» В’ячеслава Стрельського в документах дер-
жархіву Миколаївської області. Наукові праці. Науковий журнал. Т. 310. Серія «Історія». Вип. 298. Миколаїв:
Вид-во ЧНУ ім. Петра Могили. – С. 43-65.
місцевої знаменитості Гисі, командира анар-
хістського загону Марусі Никифорової та дру-
жини лідера українського анархістського руху
Нестора Махна – Агафії Кузьменко. Іноді осо-
бисте ставлення до анархізму як явища підсві-
домо впливає на формування відношення до
жінки-анархістки. Група анархістів оформилася
у Миколаєві у першій половині 1917 р., вони
називали себе ідейними анархістами. У звер-
ненні до містян від 27 червня 1917 р. миколаїв-
ські анархісти писали: ««Ещё в то время, когда
в Николаеве не было группы анархистов, уже
носились темные слухи и разные выдумки, в ко-
торых лица, незнакомые с идеями анархизма, а
также те, которые имеют основания счи-
тать анархистов своими врагами, старались
сравнивать анархистов: с бандитами, прес-
тупниками и людьми, испорченными нрав-
ственно, и проч., и проч. Не говоря уже о бур-
жуазной печати, которая не брезгует ничем,
лишь бы нас очернить. И когда появилась пуб-
ликация, в которой группа анархистов созы-
вала идейных и сочувствующих нам анархис-
тов, то господа буржуи в своей выдумке пошли
дальше и стали распускать слухи, что нами
рассылаются письма с требованием денег и
угрозы насилием. Мы, группа идейных анархис-
тов, решительно протестуем против злос-
тных и незаслуженных нами обвинений и заяв-
ляем, что в настоящий момент мы, как всякая
идейная политическая партия, существуем,
легально развиваем и пропагандируем свои
идеи. А тем, которые живут выдумками
наших врагов и извращением наших идей, сове-
туем познакомиться с нашими идеями, где они
убедятся, что мы не бомбометатели и поджи-
гатели, а люди, жаждущие правды на земле и
свободы всем трудящимся. Мы еще заявляем,
что не имеем ничего общего с теми лицами,
которые, прикрываясь нашим именем, совер-
шают грабежи и насилия с явно преступными,
корыстолюбивыми целями»49. У жовтні 1917 р.
група ідейних анархістів звернулася до Револю-
ційного штабу міста Миколаєва з проханням
шляхом реквізиції зайняти приміщення більяр-
дної на розі Католицької та Олександрівської
під партійний штаб50. У листопаді, коли в місті
повсюдно обговорювався ІІІ Універсал Україн-
ської Центральної Ради група миколаївських
анархістів запропонувала Раді робітничих і вій-
ськових депутатів проект резолюції про різко
негативне ставлення до Центральної Ради51.
Очільницею миколаївських анархістів була
жінка на ім’я Гися. Керівник німецької прес-
служби В. Фест згадував про Гисю: «Она назы-
вала себя «главой боевой группы анархистов» и
много повидала на своем веку, посещала в том
числе и Америку. Она была выдающимся орато-
ром, на собраниях с ее участием в Николаевском
городском театре не было свободных мест.
Большевики видели в этой женщине-активис-
тке опасность…»52. Штаб Гисі складався з
6 чоловіків і 2 жінок. Нарешті він розмістився в
будинку на той час уже покійного купця 1-ї гіль-
дії Миколи Авраамова на вулиці Спаській. Анар-
хісти вигнали з будинку родину господаря й
прекрасно почували себе в комфортних умовах
купецької оселі. Там і народився їх план екс-
пропріації найбільших підприємств і контор у
Миколаєві.
Спершу вони експропріювали крамницю чо-
ловічого одягу, господарі зі страху віддали 4 тис.
руб. готівкою й на 10 тис. руб. товару. Наванта-
живши добро на автомобіль, анархісти відбули
до свого штабу. Їх переслідував міліцейський ав-
томобіль, по якому вони кидали «бомби». Сол-
датам, матросам і міліції вдалося захопити штаб
анархістів. Гися на допиті в міліції заявила, що
її дії мали виключно політичний характер. Через
це лідерку анархістів відпустили, однак штаб-
квартири й речей вона позбулася. А втім, уже
через два тижні анархісти повернули собі штаб-
квартиру. Мріючи про помсту, Гися повідомила
міліції, що до сусіднього будинку залізли крадії.
Міліція вислала 15 міліціонерів, 13 з яких анар-
хісти роззброїли й узяли в полон. Зважаючи, що
очільницею миколаївських анархістів була
жінка, нормальним видається факт, що анар-
3’2019Лариса Левченко К Р А Є З Н А В С Т В О
24
49 ДАМО, ф. П-1817, оп. 2, спр. 268, арк. 51.
50 ДАМО,ф. П-1817, оп. 2, спр. 192, арк. 27.
51 Там само, спр. 188, арк. 151.
52 Фест В. Николаев – последний форпост немецких войск на Черном море. Дуйсбург и Мерс: Нижний
Рейн. Изд-ние репринт.: Николаев. С. 41.
хісти, ведучи переговори з міліцейським керів-
ництвом, пригощали полонених міліціонерів
чаєм і печивом. Після багаточасових переговорів
вони відпустили міліціонерів і залишили собі
зброю53.
Згодом анархісти напали на тютюнову крам-
ницю Сакізчі в Лондонському готелі, винесли
звідти увесь тютюн й узяли в заручники сина
господарів, щоправда невдовзі його відпустили.
Гися керувала процесом експропріації зі своєї
штаб-квартири. Оскільки міліція вчасно відреа-
гувала на чергову витівку анархістів і їм дове-
лося ретируватися, вони вирішили помститися
й увірвалися до портової дільниці міліції. У на-
паді брало участь до 150 анархістів (хоча ці дані
наведено в архівному документі, але вони вигля-
дають сумнівними). 15 квітня 1918 р. начальник
портової дільниці В. Шуер подав рапорт, у кот-
рому містилися відомості про опитування мілі-
ціонерів з приводу нападу анархістів на портову
дільницю міліції 15 березня 1918 р. Міліціонер
Броніслав Симонович показав: «у мене невідомі
особи, які назвалися анархістами, викрали такі
речі, що належали мені: чотири пари білизни
літньої, дві пари білизни зимової, дві гімнас-
терки, одну куртку суконну і два рушники. Зага-
лом на суму сто п’ятдесят п’ять рублів». Мілі-
ціонер Кіндрат Оліференко свідчив, що в нього
вкрадені анархістами 15 березня 1918 р. «дві
пари суконних чорних шаровар, чотири сорочки
байкові та сатинові, одна тужурка суконна
чорна і знищено дерев’яну скриню з різними
дрібними речами, загалом на суму двісті п’ят-
десят рублів». Міліціонер Михайло Невирович
заявив, що на нього напали кілька озброєних не-
відомих йому осіб, відібрали зброю й вкрали
200 руб. 80 коп.54. У науковій праці, звичайно,
неможливі асоціації з художніми кінофільмами,
але авторка не в змозі утриматися від згадки зна-
менитої кінокомедії Л.І. Гайдая «Іван Васильо-
вич міняє професію», в якій Антон Шпак пере-
лічує вкрадені в нього речі: «портсигар золотий
вітчизняний – три портсигари; куртка замшева
– три куртки. Алло, міліція?»! Отже, наведене
свідчить про нездатність миколаївської міліції
протистояти анархістам, а головне – злодіям і
грабіжникам, які більше, ніж анархісти, тримали
населення міста в страху.
У ніч з 16 на 17 березня 1918 р. анархісти
«обчистили» квартиру С.П. Юріцина, який зго-
дом став комісаром міста від Директорії, «роз-
громили» квартиру доглядача Бузького мосту.
Перед вступом до Миколаєва німецьких військ
анархісти планували захопити владу в місті.
Вони експропріювали зброю на базисних скла-
дах і в арсеналі флотського півекіпажу. Під час
перестрілок не обійшлося без жертв: анархісти
втратили двох убитими, міліція одного поране-
ним, українці одного убитим й одного поране-
ним, ще двох поранених солдатів доставили до
єврейської лікарні. До миколаївських приєдна-
лися одеські анархісти, які вигнали постояльців
із Петроградського готелю й влаштували там
собі штаб. Між будинком Авраамова і Петрог-
радським готелем зв’язок підтримувався теле-
фоном і одного разу була підслухана така
розмова: «У телефона дом Авраамова»; з Пет-
роградського готелю «Наше дело плохо: пианино
не играет и милиция хочет отобрать его обрат -
но…». Залишаючи будинок Авраамова, анар-
хісти зруйнували в ньому меблі й речі, зірвали
шпалери, побили вікна55.
Для підтримання у місті порядку перед всту-
пом німецьких військ з анархістами довелося
домовлятися навіть збільшовизованій Раді ро-
бітничих і військових депутатів. Під час перего-
ворів анархісти заявили, що головним їх завдан-
ням є боротьба з германськими військами й у
цьому відношенні вони будуть співпрацювати
з Радою56. На жаль, поки що відомостей про
подальшу долю анархістки Гисі не віднайдено й
не встановлено її справжнє ім’я та прізвище.
А втім, авантюрний чи романтичний ореол на-
вколо Гисі не заважає сприймати її як серйозну
політичну діячку революційної доби.
У подальшому розвитку подій у Миколаєві
відіграла роль інша відома анархістка – Маруся
Никифорова. Історикам вдалося по краплині
Жінки в революційних подіях 1917–1921 рр. у Миколаєві
25
53 Фест В. Николаев – последний форпост немецких войск на Черном море. Дуйсбург и Мерс: Нижний
Рейн. Изд-ние репринт.: Николаев. С. 43.
54 ДАМО, ф. П-1817, оп. 2, спр. 161, арк. 104.
55 Там само, спр. 281, арк. 16–17.
56 Там само, арк. 33.
зібрати відомості про цю жінку й на сьогодні
про неї існує вже доволі багато публікацій57.
Марія Григорівна Никифорова, імовірно, наро-
дилася в 1885 р. й була розстріляна (за іншими
свідченнями – повішана) у вересні 1919 р. у Се-
вастополі разом із чоловіком Вітольдом Бжос-
теком. Відомості про її походження варіюються
від дворянської родини й навчання у Смоль-
ному інституті до селянської чи офіцерської ро-
дини зі станції Пологи Олександрівського по-
віту Катеринославської губернії й першої
роботи посудомийкою. До анархізму М. Ники-
форову могли привести не лише політичні пе-
реконання, а й дискримінація, якій дівчина під-
давалася в родині, що й змусило її покинути
батьків, та суспільстві. Ми не будемо повторю-
вати сентенції інших авторів про статеві вади
Никифорової, оскільки не маємо підтверджую-
чих документів і уважаємо фантазії з цього
приводу приниженням для жінки. 1908 р. за
участь в експропріаціях і терорі Никифорова
була засуджена до 20 років каторги, але їй вда-
лося втекти з каторжної в’язниці й добратися
до Сполучених Штатів. Там вона познайоми-
лася з відомими діячами анархістського руху
В. Воліним, М. Черняком, М. Раєвським, Аро-
ном і Фанні Барон. 1913 р. Никифорова пере-
бралася до Іспанії, де наставляла іспанських
анархістів мистецтву терору. Згодом жінка пе-
реїхала до Франції й познайомилася зі знаме-
нитими художниками П. Пікассо, А. Модільяні
та О. Роденом. Закінчивши офіцерську школу,
вона стала єдиною жінкою-емігранткою, яка
отримала офіцерський чин. У Першу світову
війну Никифорова воювала у французькій армії
й навіть 1916 р. брала участь у складі експеди-
ційного корпусу у воєнних діях у Греції58. Вона
воювала як на боці більшовиків, так і проти
більшовиків на Сході та Півдні України й пев-
ний час посідала вагоміше місце в анархіст-
ському русі, ніж Нестор Махно. Неймовірна
біографія як для жінки, яка народилася в
ХІХ ст. у Російській імперії! Дослідники Є. Ка-
заков і Д. Рубльов указали на існування псевдо-
Марусь і псевдо-Марусіних загонів59.Через це
у авторки статті виникли сумніви щодо можли-
вості перебування загону Никифорової під Ми-
колаєвом у березні 1918 р. Однак, жоден із до-
слідників не конкретизувавмісцеперебування
загону Никифорової у 20-х числах березня
1918 р. 28 січня 1918 р. її загін діяв у Єлисавет-
граді, а у квітні відійшов на російську терито-
рію60. У березні 1918 р. Никифорова входить у
антагоністичні стосунки з комуністичною вла-
дою й «уславлюється» розгромом Єлисавет-
града в березні 1918 р., а згодом бере участь у
антибільшовицькому повстанні в Саратові61.
Відстань між Єлисаветградом і Миколаєвом
складає 170 км, що уможливлює перехід загону,
навіть пішки, за кілька днів з одного міста до
другого.
Під час повстання проти німців у березні
1918 р. сил у більшовиків було недостатньо:
більшовик Трохим Габестро писав у своїх спо-
гадах, що реально існував тільки партизан-
ський загін під командуванням А. Когана,тому
більшовики домовилися з анархістами. Загони
анархістів під командуванням «якогось» Рязан-
3’2019Лариса Левченко К Р А Є З Н А В С Т В О
26
57 Ганжа, О.І. Никифорова Маруся. Енциклопедія історії України: Т. 7: М-О / Редкол.: В.А. Смолій
(голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. Київ: Наукова думка. Режим доступу:http://www.
history.org.ua/?termin=Nykyforova_M; Казаков Є. & Рубльов Д. (2013). Маруся Нікіфорова – легенда грома-
дянської війни. Спільне, № 6. Режим доступу: https://commons.com.ua/uk/marusya-nikiforova-legenda-groma-
dyan/ ; Чоп, В. & Лиман, І. Маруся. Персональний сайт історика Ігоря Лимана. Режим доступу: https://www.
i-lyman.name/FreeBerdjansk/1919-1/Marusja.html
58 Ганжа О.І. Никифорова Маруся. Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В.А. Смолій
(голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. Київ: Наукова думка. Режим доступу: http://www.
history.org.ua/?termin=Nykyforova_M
59 Казаков Є. & Рубльов Д. Маруся Нікіфорова – легенда громадянської війни. Спільне, № 6. Режим
доступу: https://commons.com.ua/uk/marusya-nikiforova-legenda-gromadyan/
60 Ганжа О.І. Никифорова Маруся. Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій
(голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. Київ: Наукова думка. Режим доступу: http://www.
history.org.ua/?termin=Nykyforova_M
61 Чоп В. & Лиман І. Маруся. Персональний сайт історика Ігоря Лимана. Режим доступу: https://www.
i-lyman.name/FreeBerdjansk/1919-1/Marusja.html
цева та Марусі Никифорової мали наступати на
Богоявленськ, Тернівку, Водопій і центр Мико-
лаєва. Зустрівшись із німцями, попереду яких
йшли жінки та діти, загін Когана й Габестри не
зміг відкрити вогонь і відступив. Невеликий
загін брата Трохима Габестри, Івана, на пра-
вому фланзі сполучався з анархістами. Увечері,
у розпал бою, анархістський загін, яким коман-
дувала Маруся Никифорова, покинув позиції й
«без узгодження з іншими загонами відступив
на вечерю»62. Таким чином, повсталі в Мико-
лаєві залишилися без підтримки ззовні. Під-
стави, які мала Маруся Никифорова для при-
йняття рішення про розрив із більшовиками
прямо під час бою, не відомі.
Дружина Нестора Махна, Агафія (Галина)
Андріївна Кузьменко, імовірно, ніколи не відві-
дувала Миколаїв. Її включено до нашого аналізу
не лише через неї саму, а й через жінку-лікарку
з Миколаєва, яка випадково потрапила до мах-
новського полону наприкінці вересня 1919 р.,
й яскраве підтвердження того, що жіноча солі-
дарність і співчуття жінки до іншої особи жіно-
чої статі переважає над політичними ідеями.
Ю. Котляр писав, що Агафія Кузьменко, хоча й
була «нерозлучною супутницею» «батька»
Махна, однак вона не сприймала анархічних
ідеалів чоловіка. Ближчою їй була самостійна
українська держава й вона навіть намагалася
змусити чоловіка приєднатися до петлюрівської
армії. У жовтні 1919 р. армія Нестора Махна
вибила денікінців зі значної території півдня Ук-
раїни. На той час Агафія Кузьменко опікувалася
на підвладній махновцям території питаннями
культури й освіти63.
Прізвище й ім’я жінки-лікарки приховано-
під літерою «В», причини цього цілком зрозу-
мілі: її історія відразу стала відомою мешкан-
цям Миколаєва завдяки двом публікаціям під
назвою «7 дней в плену» у газеті «Южное
слово» від 4 та 5 жовтня 1919 р. Якби її ім’я
було відкрите, життя могло б стати нестерпним.
Ця жінка була дружиною капітана Доброволь-
чої армії й сама служила в денікінській армії
«зауряд-лікаркою».
У жінок-лікарів Херсона, Миколаєва й
Одеси узагалі не було можливості уникнути вій-
ськової служби: їх забирали до армії примусово,
навіть якщо вони мали дітей (за виключенням
вагітних, а також тих, які мали дітей у віці до
3 років як від церковного, так і від цивільного
шлюбів). Очевидно, що про це слід розповісти
детальніше, а також пояснити значення терміну
«зауряд-лікарка». 1 червня 1917 р. у миколаїв-
ському виданні «Трудовая газета» було опублі-
коване оголошення Херсонського губернського
у військовій повинності присутствія «Призыв
женщин-врачей» за підписом губернського ко-
місара С.П. Юріцина (того самого, який згодом
став комісаром Миколаєва від Директорії).
У ньому повідомлялося, що призову до армії
підлягають усі жінки-лікарі, незалежно від на-
явності дітей, у віці до 45 років, які мешкають
у Херсонській губернії, Одеському і Миколаїв-
ському градоначальствах. С.П. Юріцин поси-
лався на циркуляр Міністерства внутрішніх
справ (Тимчасового уряду) від 18 травня 1917 р.
№ 35 та «Инструкцию о порядке учета, призыва
и распределения женщин-врачей». Жінки мали
проходити медичний огляд, причому «если
представленное свидетельство не даствоз-
можности определить степень годности к
службе, Присутствием будет сделано распоря-
жение о переосвидетельствовании, для чего в
гг. Херсоне и Одессе, по сношении с местными
врачебными инспекторами, будут образованы
особые комиссии из трех женщин-врачей». Мо-
білізації також підлягали жінки, які навчалися
на жіночих медичних курсах і в медичних ін-
ститутах. Саме їх призначали на «зауряд-ліка-
рок», до уваги бралася кількість семестрів, які
вони встигли закінчити. Звільнялися від при-
зову лікарки, котрі мали науковий ступінь
доктора медицини і викладали в медичних за-
кладах, якщо їх мобілізація могла зашкодити
навчальному процесу. Списки лікарок направ-
лялися губернським військовим присутствієм
до Головного військово-санітарного управління,
яке розподіляло жінок за вакансіями у військо-
вих підрозділах. Після призову, на місцях, де
вони мешкали, залишалися жінки, котрі мали
дітей віком від 3-х до 16-ти років. Їх направляли
на службу в місцеві лікарські заклади. При
цьому вони не одержували грошових виплат від
27
Жінки в революційних подіях 1917–1921 рр. у Миколаєві
62 ДАМО, ф. П-1817, оп. 2, спр. 504, арк. 1.
63 Котляр Ю.В. Дружини Нестора Махна. Наукові праці. Історичні науки. Миколаїв : ЧДУ ім. Петра
Могили. Вип. 35. Т. 48. С. 29.
військового відомства й лишалися права зали-
шати займану посаду до кінця війни. Інші забез-
печувалися підйомними в розмірі 100 руб., гро-
шовою допомогою для бездітних у розмірі
180 руб., для тих, які мали дітей, – 360 руб., про-
гонними на зміну 2-х коней до місця служби.
Жінкам, які мали науковий ступінь доктора
медицини, видавали підйомні у розмірі 100 руб.,
грошову допомогу для бездітних 210 руб., для
тих, які мали дітей, – 420 руб, прогонних – на
3-х коней. Це утримання виплачувалося з мо-
менту явки лікарки до місця проходження вій-
ськової служби64. Таким чином, «В» була сту-
денткою-медиком, тому й потрапила до армії
«зауряд-лікаркою». Не відомо чи мала вона
дітей, однак очевидно, що в неї не було вибору
й вона опинилася на фронті не через політичні
переконання й прагнення здійснити свій внесок
у революційну боротьбу, а через обрану профе-
сію лікаря.
Коли військова частина «В» переходила
через міст, почався обстріл і жінка з кількома
офіцерами й солдатами заховалися за якоюсь
хатою. Випадково їх захопили махновці, вия-
вили офіцерів, у тому числі «В», яка була вдяг-
нена в офіцерський костюм. Її та ще одного офі-
цера роздягли й голих вели аж до штабу Махна.
Супутника «В» зарубали шашками й витерли їх
об її голе тіло. Під час допиту півсотні махнов-
ців сперечалися кому вона дістанеться, а коли
було достеменно встановлено, що «В» була дру-
жиною білогвардійського капітана (про це, зай-
шовши її документи, галасував якийсь колишній
студент), вирішили її зарубати. Махновець на
прізвисько «Красавчик» уже вів її на смерть, як
раптом двері відчинилися й на порозі з’явилася
молода жінка 25–26 років з інтелігентним облич-
чям узолотому пенсне на носі. «В» згадувала:
«Останавливается в изумлении на пороге, оки-
дывает нашу группу взглядом и с иронической
улыбкой на губах, по-украински, спрашивает
«Що це таке?». «Кто Вы такая?» – обраща-
ется она ко мне. Я ответила. «Что вы с ней хо-
тите делать? Зарубить [?!] Может быть, мы
ее оставим – она поможет нам. Вы будете у
нас работать?». Буду. «Ее нельзя оставлять,
она убежит», – заявляет начальник штаба.
«Мы возьмем с нее честное слово. Вы дадите
честное слово?» Дам. «Я беру ее на свою ответ-
ственность, под честное слово», и с этими
словами мамаша [Махно] взяла меня за руку.
«Я прошу оставить ее мне». Что было делать
штабу и его начальнику – им пришлось поко-
риться». Так, за крок до смерті «В» була врято-
вана Агафією Кузьменко завдяки жіночій солі-
дарності. Кілька днів «В» працювала в лазареті
й встигла здобути довіру поранених махновців,
оскільки на відмінувід тамтешніх «медсестер»,
які надавали переважно послуги сексуального
характеру й викликали у поранених страх зара-
ження сифілісом, «В» була досвідченим фахів-
цем. Фельдшер махновського лазарету узагалі
радів із її присутності. Через тиждень під час
чергового заворушення їй удалося втекти й
повернутися додому до Миколаєва65.
На підставі вищевикладеного, убачається
досить активна участь жінок Миколаєва в усіх
процесах, що відбувалися в суспільстві за рево-
люційної доби. Жінки були представлені у полі-
тичних партіях (соціал-демократки, соціал-рево-
люціонерки, кадетки, більшовички, анархістки),
громадських організаціях, національних і про-
фесійних союзах, балотувалися на виборах до
органів місцевого самоврядування й увійшли до
складу міської думи, брали участь у воєнних
діях як справжні вояки та як лікарі й медсестри,
працювалив засобах масової інформації, опосе-
редковано впливали на події як дружини чоло-
віків, безпосередньозадіяниху подіях.
Критична маса жіночого населення – «пере-
січні жінки» – опікувалася своїми родинами й
«забезпечувала елементарне виживання». Їх
роль у Миколаєві відбита у спогадах Анфіси
Ряппо про березневе повстання 1918 року.
Однак, як бачимо, під час революційних подій
жіноцтво висунуло своїх пасіонарок, які понад
усе прагнули змін у суспільстві й на практиці
вживали рішучих дій до здійснення цих змін.
Ступінь пасіонарності в кожній групі різний: від
досить «спокійного» у жінок, які займалися бла-
годійництвом і брали участь у громадських,
національних і професійних організаціях; «нор-
мального» у тих, хто балотувався до органів
влади від різних партій; «підвищеного» у тих,
3’2019Лариса Левченко К Р А Є З Н А В С Т В О
28
64 НДБ ДАМО / Призыв женщин-врачей. Объявление // Трудовая газета. 1 июня 1917 г. № 2439.
65 НДБ ДАМО /7 дней в плену. Южное слово. 4 октября 1919 г. № 141; 7 дней в плену // Южное слово.
5 октября 1919 г. № 142.
хто брав участь у пролетарських рухах, до
«ультра-пасіонарності» в учасниць анархіст-
ського руху.
Беручи участь в діяльності «Просвіти» й
«Української педагогічної спілки», миколаївські
українки вбачали свою роль у зміні суспільства
як культурно-просвітницьку. Вони уважали, що
через осягнення української мови, культури,
мистецтва можна консолідувати суспільство до
заснування й збереження національної держави.
Членкині громадських і професійних організа-
цій, аналогічно, намагалися змінити суспіль-
ство, вживаючи гуманітарних заходів.
Жінки, котрі подалися до партій і органів
влади в Миколаєві, вбачали шлях до зміни
суспільства через опанування й зміну влади
мирним шляхом. Свою боротьбу вони вели на
політичній арені: агітували, переконували, про-
понували, наполягали.
Серед учасницьтак званих пролетарських
рухів переважали власне не пролетарки за по-
ходженням, як те стверджувала радянська істо-
рична наука. Жінок, які походили з родин робіт-
ників, швидше слід віднести до категорії
«пересічних». «Так званих пролетарських рухів»
ужито через те, що радянська історична наука
революцію називала пролетарською, а втім її ор-
ганізаторами не виступали безпосередньо про-
летарі. Аналіз біографій учасниць пролетар-
ського (більшовицького) рухув Миколаєві пока-
зує, що вони народилися в міщанських і різно-
чинських родинах.
За національною ознакою серед учасниць
революційних рухів переважали єврейки. Єв-
рейському народу взагалі властиві ознаки пасіо-
нарності і нестримного прагнення до освіти
(якщо дівчата не потрапляли до шкіл, вони на-
вчалися вдома). Це дало підстави для форму-
вання у єврейок відмінної від загалу жіноцтва
свідомості і пояснює їх соціально-політичну ак-
тивність. Крім цього, до революційної боротьби
єврейок спонукала дискримінація за національ-
ною та статевою ознаками.
Харизма анархісток була настільки впливо-
вою, що надавала їм можливість вести за собою
й командувати чоловіками і ті безумовно їм під-
корялися. У анархісток фактично не спостері-
гався інстинкт самозбереження, вони були наці-
лені на руйнування всіх усталених підвалин
суспільства. Разом із цим, як жінки вони могли
зберегти життя інших (Гися відпустила заруч-
ника й полонених міліціонерів; Агафія Кузь-
менко врятувала від смерті лікарку «В» із воро-
жої денікінської армії). Крім цього, анархісткам
був властивий романтизм і авантюризм, якими
вони в значній мірі керувалися у своїх діях.
29
Жінки в революційних подіях 1917–1921 рр. у Миколаєві
References
Aliieva, E. B. (2012). Revoliutsiini podii 1917–
1919 rr. ta doli zhinok – revoliutsionerok Donbasu.
Istorychni zapysky: Zbirnyk naukovykh prats, 33,
11–18. [in Ukrainian].
Voronina, M. S. (2015). Henderna polityka
bilshovykiv na Kharkivshchyni (1900–1930-ti rr.).
Storinky istorii, 37, 102–108. [in Ukrainian].
Voronina, M. S. (2015). Henderna polityka bil-
shovykiv na Kyivshchyni v pershii tretyni KhKh st.
Storinky istorii, 28. Retrieved from http://history-
pages.kpi.ua/wp-content/uploads/2015/10/28_12_
Voronina.pdf [in Ukrainian].
Kis, O. (2012). Zhinocha istoriia yak napriam is-
torychnykh doslidzhen: stanovlennia feministychnoi
metodolohii. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 2, 159–
172. [in Ukrainian].
Kis, O. (2017). Ukrainski zhinky u hornyli mo-
dernizatsii. Kharkiv. 304 s. [in Ukrainian].
Kobelska, O. M. (2007). Prosvitnytska diialnist
zhinochykh orhanizatsii Ukrainy (kinets KhIKh – per-
sha polovyna KhKh stolittia). Ternopil: Mandrivets.
234 s. [in Ukrainian].
Onishchenko, O. V. (2002). Zhinoche oblychchia
ukrainskoi revoliutsii: uiavne chy realne? Literatura
ta kultura Polissia, 21, 99–103. [in Ukrainian].
Onishchenko, O. V. (2002). Dokumenty osobys-
toho pokhodzhennia uchasnyts ukrainskoi revoliutsii
(1917 r.) yak istorychne dzherelo. Istorychna nauka:
problemy rozvytku: Materialy konferentsii (17–18
travnia 2002 r.). Luhansk: Vyd-vo SNU im. V. Dalia,
55–60. [in Ukrainian].
Onishchenko, O. V. (2002). Memuary zhinok yak
istorychne dzherelo do vyvchennia revoliutsiinykh
podii 1917 r. v Ukraini. Siverianskyi litopys, 5, 21–28.
[in Ukrainian].
Onishchenko, O. V. (2002). Ukrainskyi Zhinoc-
hyi Soiuz (1917 r.) Problemy vyvchennia istorii Uk-
rainskoi revoliutsii 1917–1921 rr.,111–116.[in Ukrai -
nian].
Onishchenko, O. V. (2005). Hendernyi aspekt uk-
rainskoi istoriohrafii revoliutsii 1917 roku. Siverian-
skyi litopys, 6, 85–90. [in Ukrainian].
Onishchenko, O. V. (2005). Zhinotstvo u vybor-
chykh kampaniiakh 1917 roku: krok do demokratii?
Literatura ta kultura Polissia, 28: Storinky istorii ta
kultury Polissia ta Ukrainy v suchasnomu vysvitlenni,
126–132. [in Ukrainian].
Onishchenko, O. V. (2008). Zhinky v suspilno-po-
litychnomu zhytti Ukrainy. 1917 rik: dys... kand. ist.
nauk: 07.00.01. Nats. akad. nauk Ukrainy, In-t istorii
Ukrainy. Kyiv. 184 ark. [in Ukrainian].
Orlova, T. (2007). Istoriia zhinotstva – vazhlyvyi
napriam novoi sotsialnoi istorii. Visnyk Kyivskoho na-
tsionalnoho universytetu imeni Tarasa Shevchenka
(Istoriia), 89–90, 33–37. [in Ukrainian].
Orlova, T. V. (2010). Vitchyzniana istoriohrafiia
pro uchast zhinotstva u revoliutsiinykh podiiakh v
Ukraini 1917–1921 rr. Visnyk Natsionalnoi akademii
kerivnykh kadriv kultury i mystetstva, 1(4), 147–150.
[in Ukrainian].
Orlova, T. V. (2010). Khristianskaya kosmolo-
giya, seksualnaya revolyutsiya i perspektivy moder-
nizatsii Ukrainy: razmyshleniya istoriografa. Filoso-
fiya i kosmologiya 2010: Nauchno-teoreticheskiy
sbornik. Mezhdunarodnoe filosofsko-kosmologiches-
koe obshchestvo, 171–179. [in Russian].
Orlova, T. V. (2015). Zhinky v revoliutsiiakh: Uk-
rainska istoriohrafiia KhKh – pochatku KhKhI st. Sto-
rinky istorii, 28. Retrieved from http://history-
pages.kpi.ua/wp-content/uploads/2015/10/28_13_Orl
ova.pdf
3’2019Лариса Левченко К Р А Є З Н А В С Т В О
30
|