"Про край, в якому я живу" (до 75-річчя професора Віктора Прокопчука)
У час свого поважного й величного ювілею Віктор Степанович Прокопчук знаний в Україні, на Поділлі-Хмельниччині й отчій Дунаєвеччині як відомий педагог загальноосвітньої і вищої школи (Заслужений працівник освіти України), учений-історик (доктор історичних наук, професор, академік Української акаде...
Збережено в:
| Дата: | 2019 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2019
|
| Назва видання: | Краєзнавство |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169723 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | "Про край, в якому я живу" (до 75-річчя професора Віктора Прокопчука) / Л. Баженов // Краєзнавство. — 2019. — № 3. — С. 32-39. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-169723 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1697232020-06-25T01:25:38Z "Про край, в якому я живу" (до 75-річчя професора Віктора Прокопчука) Баженов, Л. Краєзнавство в особах У час свого поважного й величного ювілею Віктор Степанович Прокопчук знаний в Україні, на Поділлі-Хмельниччині й отчій Дунаєвеччині як відомий педагог загальноосвітньої і вищої школи (Заслужений працівник освіти України), учений-історик (доктор історичних наук, професор, академік Української академії історичних наук), теоретик і будівничий національного краєзнавства (Почесний краєзнавець України, лауреат всеукраїнських Премій Дмитра Яворницького, Петра Тронька, Хмельницьких обласних премій імені Юхима Сіцінського, Іона Винокура й ін.), один з фундаторів Всеукраїнської спілки краєзнавців (з 1990 р.) та член правління Національної спілки краєзнавців України (з 2008 р.), багаторічний член правління Українського фонду культури (з 1988 р.), член Національної спілки журналістів України, заступник голови Хмельницької обласної організації НСКУ, почесний голова Дунаєвецького районного осередку цієї ж Спілки і ще багато чого, тобто й сьогодні залишається визнаним освітнім, науковим, культурним, державним і громадським діячем України та рідного краю. Його велика наукова і просвітницька творча спадщина посіла вагоме місце в історичній науці, освіті, культурі та краєзнавстві й буде слугувати потребам українського суспільства на далеку перспективу. 2019 Article "Про край, в якому я живу" (до 75-річчя професора Віктора Прокопчука) / Л. Баженов // Краєзнавство. — 2019. — № 3. — С. 32-39. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169723 uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Краєзнавство в особах Краєзнавство в особах |
| spellingShingle |
Краєзнавство в особах Краєзнавство в особах Баженов, Л. "Про край, в якому я живу" (до 75-річчя професора Віктора Прокопчука) Краєзнавство |
| description |
У час свого поважного й величного ювілею Віктор Степанович Прокопчук знаний в Україні, на Поділлі-Хмельниччині й отчій Дунаєвеччині як
відомий педагог загальноосвітньої і вищої школи (Заслужений працівник
освіти України), учений-історик (доктор історичних наук, професор, академік Української академії історичних наук), теоретик і будівничий національного краєзнавства (Почесний краєзнавець України, лауреат всеукраїнських Премій Дмитра Яворницького, Петра Тронька, Хмельницьких
обласних премій імені Юхима Сіцінського, Іона Винокура й ін.), один з фундаторів Всеукраїнської спілки краєзнавців (з 1990 р.) та член правління Національної спілки краєзнавців України (з 2008 р.), багаторічний член
правління Українського фонду культури (з 1988 р.), член Національної
спілки журналістів України, заступник голови Хмельницької обласної організації НСКУ, почесний голова Дунаєвецького районного осередку цієї ж Спілки і ще багато чого, тобто й сьогодні залишається визнаним освітнім, науковим, культурним, державним і громадським діячем України та рідного краю. Його велика наукова і просвітницька творча спадщина посіла вагоме місце в історичній науці, освіті, культурі та краєзнавстві й буде слугувати потребам українського суспільства на далеку перспективу. |
| format |
Article |
| author |
Баженов, Л. |
| author_facet |
Баженов, Л. |
| author_sort |
Баженов, Л. |
| title |
"Про край, в якому я живу" (до 75-річчя професора Віктора Прокопчука) |
| title_short |
"Про край, в якому я живу" (до 75-річчя професора Віктора Прокопчука) |
| title_full |
"Про край, в якому я живу" (до 75-річчя професора Віктора Прокопчука) |
| title_fullStr |
"Про край, в якому я живу" (до 75-річчя професора Віктора Прокопчука) |
| title_full_unstemmed |
"Про край, в якому я живу" (до 75-річчя професора Віктора Прокопчука) |
| title_sort |
"про край, в якому я живу" (до 75-річчя професора віктора прокопчука) |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2019 |
| topic_facet |
Краєзнавство в особах |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169723 |
| citation_txt |
"Про край, в якому я живу" (до 75-річчя професора Віктора Прокопчука) / Л. Баженов // Краєзнавство. — 2019. — № 3. — С. 32-39. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
| series |
Краєзнавство |
| work_keys_str_mv |
AT baženovl prokrajvâkomuâživudo75ríččâprofesoravíktoraprokopčuka |
| first_indexed |
2025-07-15T04:34:24Z |
| last_indexed |
2025-07-15T04:34:24Z |
| _version_ |
1837686130994053120 |
| fulltext |
Лев Баженов (м. Кам’янець-Подільський)
доктор історичних наук,
професор кафедри всесвітньої історії
Кам’янець-Подільського національного
університету імені Івана Огієнка,
Голова правління Хмельницької обласної організації
Національної спілки краєзнавців України
E-mail: centrpodil@ukr.net
«Про край, в якому я живу»
(до 75-річчя професора Віктора Прокопчука)
У час свого поважного й величного ювілею Віктор Степанович Про-
копчук знаний в Україні, на Поділлі-Хмельниччині й отчій Дунаєвеччині як
відомий педагог загальноосвітньої і вищої школи (Заслужений працівник
освіти України), учений-історик (доктор історичних наук, професор, ака-
демік Української академії історичних наук), теоретик і будівничий на-
ціонального краєзнавства (Почесний краєзнавець України, лауреат всеук-
раїнських Премій Дмитра Яворницького, Петра Тронька, Хмельницьких
обласних премій імені Юхима Сіцінського, Іона Винокура й ін.), один з фун-
даторів Всеукраїнської спілки краєзнавців (з 1990 р.) та член правління
Національної спілки краєзнавців України (з 2008 р.), багаторічний член
правління Українського фонду культури (з 1988 р.), член Національної
спілки журналістів України, заступник голови Хмельницької обласної ор-
ганізації НСКУ, почесний голова Дунаєвецького районного осередку цієї ж
Спілки і ще багато чого, тобто й сьогодні залишається визнаним освіт-
нім, науковим, культурним, державним і громадським діячем України та
рідного краю. Його велика наукова і просвітницька творча спадщина по-
сіла вагоме місце в історичній науці, освіті, культурі та краєзнавстві й
буде слугувати потребам українського суспільства на далеку перспективу.
32
Яскравим свідченням названих та інших за-
слуг перед Батьківщиною і науково-освітян-
ською спільнотою Хмельниччини Віктора Сте-
пановича є вже створена чимала кількість книг,
публікацій та інших видань про цю непересічну
постать, яка характеризує, визначає, оцінює його
подвижницьке життя та багатогранну діяльність
в ім’я України. З огляду на це, варто ще раз хоча
б коротко переглянути головні етапи біографії
ювіляра з тим, щоб знайти в ній джерела, які гар-
тували його характер, наполегливість, спрямова-
ність у досягненні мети, невичерпну працелюб-
ність, служіння людям, ідеалам, освіті і науці,
віру в добре майбутнє.
Від дня народження 20 липня 1944 року Вік-
тора Степановича започаткувався блищанівсько-
михайлівський період його життя в Дунаєвець-
кому районі, що на Хмельниччині. Він з’явився
на білий світ у родині Прокопчуків, які мешкали
в с. Блищанівка з 1896 року. Тут дід Іван Якович,
а згодом у 30-40-х роках ХХ ст. батько Степан
Іванович Прокопчуки працювали шанованими
вчителями у місцевій школі й започаткували ди-
настію педагогів-освітян. Проте батькові так і
не судилося на власні очі побачити свого сина
Віктора, який народився через два місяці після
того, як він пішов на фронт заключного етапу
Другої світової війни і загинув у боях на поль -
ській землі.
На долю хлопчика Віктора припали важкі
повоєнні часи матеріальної скрути. Виховувався
в повазі до праці, в любові до мальовничої при-
роди відрогів подільських товтр, в яких розміс-
тилися історичні українські села Блищанівка, де
був його отчий дім, і поряд Михайлівка з уні-
кальним парком. У цих селах промайнуло ди-
тинство з мандрами по місцевих крутоярах, в по-
шуках таємниць у підвалах колишнього
панського палацу, штольнях місцевих виробіток,
у пригодах в навколишніх лісах. Тут у Блища-
нівці він навчався в семирічці і виявив себе ста-
ранним й допитливим учнем. Позитивний вплив
«Про край, в якому я живу» (до 75-річчя професора Віктора Прокопчука)
33
на професійний вибір справили учи телі Надія
Степанівна Коваль, Микола Пилипович Тихий,
Василь Іванович Кліщ та інші. Завершив се-
редню освіту 1961 року в сусідній Рахнівській
десятирічці того ж Дунаєвецького району й ово-
лодів не тільки основами знань, а й деякими на-
виками роботи з молодшими школярами, досві-
дом громад сько-корисної діяльності в органах
учнівського самовряду вання.
Наступним етапом у житті Віктора Степано-
вича стали перші трудові університети поза рід-
ною Блищанівкою, які вивели його на педагогіч-
ний, науковий і громадський шляхи діяльності.
Після закінчення середньої школи він пра-
цював спочатку завідувачем Слобідкорахнів-
ської сільської бібліотеки, потім старшим піо-
нервожатим Тернавської, учителем російської
мови і літератури Кривчицької восьмирічної
шкіл, що на Дунаєвеччині. А наступного 1962
року вступив на історико-філологічний факуль-
тет Кам'янець-Подільського педагогічного інсти-
туту (нині Національний університет імені Івана
Огієнка).
Яскравий слід в його студентському житті
залишили лекції багатьох викладачів. Особливо
імпонували закоханість в усну народну твор-
чість Віктора Івановича Тищенка, послідовне
вивчення революційних подій на Поділлі ректо-
ром Іваном Степановичем Зеленюком, енцикло-
педичні знання і демократизм професора Лео-
ніда Антоновича Коваленка, який сформував із
числа студентів та молодих викладачів гурт по-
слідовників, що роз почали планомірний науко-
вий пошук. Чималий вплив на Віктора Степано-
вича справили тоді ще молодий кандидат
історичних наук, згодом ректор Анатолій Олек-
сійович Копилов і, особливо, відомий учений
історик-археолог Іон Ізраїлевич (Срулевич) Ви-
нокур, який фактично став його наставником на
науковому шляху на всі подальші роки. Під
впливом цих та багатьох інших викладачів фор-
мувались історичні знання та навики науково-
дослідницької праці студента. 1967 року він за-
кінчив інститут з відзнакою та твердими
намірами зай нятись науково-викладацькою пра-
цею.
Як було в той час прийнято, В.С. Прокоп-
чука було призвано на військову службу, на якій
перебував на до 1969 року. Повернувшись до
рідної домівки, він створив власну сім’ю, одру-
жившись на випускниці філологічного факуль-
тету свого інституту Тамарі Костянтинівні Пи-
жовій. 1971 року народилась донька Людмила,
1975-го — Ольга. Водночас Віктор Степанович
отримав призначення вчителя історії Маківської
середньої школи Дунаєвецького району і не-
вдовзі став директором цього закладу. За не
повні три роки роботи в школі він виявив непе-
ресічні організаційні здібності, здійснюючи роз-
будову школи, запроваджуючи нові форми на-
вчально-виховного процесу. 1970 року на основі
пошукової роботи стараннями Віктора Степано-
вича був відкритий у Макові перший на Дунає-
веччині сільський історико-краєзнавчий музей.
За таку наполегливу працю його було відзначено
По чесною грамотою Міністерства народної ос-
віти УРСР. З цього часу він став постійно займа-
тися науково-краєзнавчими дослідженнями та
популяризацією історію рідного краю у періо-
диці та наукових виданнях.
У 1972 році Віктор Степанович запрошений
на роботу в Дунаєвецький райком партії України
і, таким чином, започаткував найдовший період
свого життя в Дунаївцях. Тут він працював до
початку 1990-х років завідувачем парткабінету,
очолював відділ, обирався секретарем, другим
сек ретарем партійного комітету. За ці роки на-
вчився цінувати людей, розуміти, співпрацювати
з різними категоріями трудів ників. Та головним
покликом В. Прокопчука була праця на освітян-
ській ниві. У 1980-1982 та 1988-2004 рр. він з
повною віддачею працював начальником управ-
ління освіти Дунаєвецького району і доклав чи-
мало зусиль в перебудові шкільної системи в
умовах національно-культурного відродження і
державотворчих процесів незалежної України.
Йому довелося забезпечувати в нелегких умовах
пере хідного періоду функціонування 60 загаль-
ноосвітніх шкіл, 53 дошкільних і 5 позашкіль-
них закладів району, підвищення якості на-
вчання і виховання 9500 учнів, 1775 дошкільнят,
реформування освіти в регіоні відповідно «На-
ціональній доктрині розвитку освіти України в
XXI ст.».
Одночасно він не полишав улюбленої
справи — краєзнавчих занять, які поступово ста-
вали важливою складовою його інте -
лектуального і наукового життя. Одна з перших
проб пера Віктора Степановича в царині краєз-
навства відноситься ще до 1969 року, коли він,
щойно демобілізований з лав армії, оприлюднив
свою розвідку за матеріалами історичних дже-
3’2019Лев Баженов К Р А Є З Н А В С Т В О
34
рел та власних спогадів під назвою «Рідна моя
Блищанівка» в Дунаєвецькій газеті «Ленінським
шляхом». Стаття сподобалася читачам і заохо-
тила автора до подальших досліджень. З цього
часу В. Прокопчук став постійно публікувати в
місцевій пресі цікаві краєзнавчі статті, вести на
шпальтах газет впродовж багатьох років руб-
рики: «Наш край у давнині», «Поділля в період
середньовіччя», «Дунаєвеччина в роки Великої
Вітчизняної війни», «Славетні подоляни» та
інші. Водночас він був безпосередньо причет-
ний до заснування в Дунаївцях районного кра-
єзнавчого музею та понад 22 сільських музеїв, у
тому числі меморіальних музеїв Федора Шев-
ченка в райцентрі, письменників Леоніда Лу-
пана в Нестерівцях, Володимира Бабляка у Ве-
ликому Жванчику, Івана Сварника у Лисогірці,
М. Смотрицького у Смотричі, композитора В.
Заремби у Дунаївцях та інших. Віктор Степано-
вич став ініціатором ряду пам'яткоохороннпх
справ — увічнення в бронзі та граніті подвигу
воїнів-визволителів у Смотричі, Вихрівці, В.
Жванчику, воїнів-афганців — у Слобідці-Рахнів-
ській, Іванківцях, кургану козацької слави – у ко-
зачій долині, що на хмельницькій шосейній
трасі й ін.
Крім того, В.С. Прокопчук створив у Дуна-
ївцях літературне об'єднання імені Володимира
Бабляка, дитячу літера турну студію «Дже-
рельце» при Будинкові творчості школярів,
видав два альманахи творів письменників-учи-
телів та учнів району. 1988 року пленум Україн-
ського фонду культури обрав його, за сло вами
головуючого на пленумі Бориса Ілліча Олійника,
«єди ного представника освітянської інтеліген-
ції», до складу прав ління, а згодом і президії
УФК. Його було також обрано заступником го-
лови обласної організації УФК. З того часу
життя наповнилось цікавими зустрічами й но-
вими справами. Він активно спів працював з нау -
ковою й культосвітнього інтелігенцією області
в складі краєзнавчих структур і Українського
фонду культури на Хмельниччині й на рідній
Дунаєвеччині.
1990 року Віктор Степанович у складі
Хмельницької деле гації (професор I.С. Винокур,
директор обласного краєзнав чого музею Е.Р.
Малетін, С.П. Пилявський та А.В. Сваричев-
ський) брав участь у роботі установчого з'їзду,
на якому було утворено Всеукраїнську спілку
краєзнавців — спадкоємницю репресованого в
1930-і роки Українського комітету краєзнав ства.
А 23 квітня 1992 року другою в Україні після ка-
нівської ним була створена дунаєвецька районна
організація спілки краєзнавців. У роботі уста-
новчої конференції в Дунаївцях взяли участь
академік НАН України Петро Тимофійович
Тронько та член-кореспондент НАН України ду-
наєвчанин Федір Павлович Шевченко. Голова
ВСК П.Т. Тронько виступив на конферен ції і
вручив першим 35 членам посвідчення зі своїм
підписом, й до 2011 року, коли він попрощався
із земним світом, не випускав з поля зору краєз-
навчу працю дунаївчан, спрямовував своїми на-
становами і порадами, надавав органі заційну і
методичну підтримку, майже щорічно відвідував
Дунаївці.
На час роботи в Києві ІІ-го з’їзду ВСК (1996
р.), де делегата В.С. Прокопчука було обрано
членом правління товариства, районна спілка
краєзнавців налічувала 40 первинних осередків,
які об’єднували 530 членів з числа освітян, пра-
цівників культурних установ та інших категорій
населення. Тому дунаєвецька організація ВСК
упродовж 1990-х років і до 2008 року займала
провідні місця в краєзнавчому русі України та
Хмельницької області.
На 1 січня 2003 року в лавах дослідників ми-
нулого Дунаєвеччини вже налічувалось 844 кра-
єзнавці, об'єднані в 51 крає знавчий осередок.
Про це повідомив у своєму виступі на ІІІ з’їзді
ВСК (2003 р.) делегат В.С. Прокопчук. Загалом
за час своєї діяльності районна спілка краєзнав-
ців під керівництвом Bіктора Cтепановича орга-
нізувала і провела в Дунаївцях 8 науково-краєз-
навчих конференцій всеукраїнського масштабу:
«Поділля в роки Визвольної війни під проводом
Б. Хмельницького» (1992), «Дунаївці: їх роль і
місце в історії Поділля» (1993), «Дунаєвеччина
очима дослід ників, учасників і свідків історич-
них подій» (1997, 2000, 2003, 2008, 2013, 2018
роки) з виданням солідних наукових збірників
за результатами їх роботи, які склали своєрідну
розгорнуту енциклопедію знань не тільки про
Дунаєвеччину, а й Хмельниччину й суттєво зба-
гатили вітчизняну історіографію та поділлєзнав-
ство.
Також науково-краєзнавчі конференції за іні-
ціативою та організаційною участю В. Прокоп-
чука відбулися в селах Великий Жванчик, Ми-
хай лівка, Смотрич, Лисець та інших місцях
Дунавеччини. Загалом до роботи у цих конфе-
35
«Про край, в якому я живу» (до 75-річчя професора Віктора Прокопчука)
ренціях було залучено майже 600 доповідачів зі
всіх регіонів України та рідного краю. З-поміж
постійних учасників дунаєвецьких науково-кра-
єзнавчих форумів були відомі вчені: академіки
П.Т. Тронько, Ф.П. Шевченко (м. Київ), профе-
сори І.С. Винокур, B.C. Степанков, О.М. Заваль-
нюк, Л.В. Баженов, І.В. Рибак, М.Б. Петров, до-
центи О.Т. Щур, М.І. Алєщенко та інші (м.
Кам’янець-Подільський), професор О.П. Григо-
ренко, відомі краєзнавці А.В. Сваричевський,
Є.Д. Назаренко, Ю.І. Блажевич (Хмельницький),
професор М.Ю. Костриця (м. Житомир), профе-
сор П.П. Брицький (м. Чернівці) тощо. За 10
років Дунаєвецька районна організація ВСК ви-
дала 24 книг і бро шур, 156 матеріалів опубліко-
вані в збірниках подільських, всеукраїнських та
міжнародних наукових конференцій. Особисто
Віктор Степанович взяв участь і виступив з до-
повідями майже на 80-ти міжнародних, всеукра-
їнських і регіональних наукових конгресах, кон-
ференціях, симпозіумах, круглих столах і
семінарах, завдяки чому став широко відомий
серед наукової громадськості України і зару-
біжжя.
З кінця 1980-х років відчутно зросла роль
Віктора Степановича як науковця. Видавши
книги за своїм авторством «Дунаївці» (1989),
«Тернова стежка» (1991), «З народних глибин:
Славетні подоляни» (1991), «Просвітителі з По-
ділля», «Стелися, зелений кудрявою» (1992),
«Подільської землі сини» (1993) й інші, В.С.
Прокопчук засів за написання дисертаційного
дослідження під науковим керівництвом акаде-
міка П.Т. Тронька, присвяченого історії краєз-
навчого руху на Поділлі в ХІХ-ХХ ст., яке ус-
пішно захистив 1994 року в спеціалізованій
вченій раді Інституту історії України НАН Ук-
раїни і здобув наукову ступінь кандидата істо-
ричних наук. Видавши в 1995 р. монографію
«Краєзнавство на Поділлі: історія і сучасність»,
утвердився в наукових колах як теоретик і прак-
тик українського краєзнавства та історико-регіо-
нальних досліджень. На той час в його доробку
вже було 10 окремих видань, понад 30 статей у
наукових збірниках, журналах, 76 газетних на-
уково-краєзнавчих публікацій.
У науковій діяльності у Віктора Степано-
вича визначилися головні напрями досліджень.
Це, насамперед, — історія та історіографія Ук-
раїни, історична ргіоналістика, дослідження ді-
яль ності Подільського єпархіального історико-
статистичного ко мітету, краєзнавців ХІХ – по-
чатку ХХ ст. Ю.Й. Сіцінського, Й.Й. Ролле, Н.В.
Молчановського та інших, низки дослідників-
краєзнавців 20-х років ХХ – початку XXІ ст.
Свій науковий пошук поширив і на українську
західну діа спору, зокрема — Канаду, США, Ні-
меччину, Фран цію, Польщу, Австралію, зав'язав
наукові контакти з науково-краєзнав чими осе-
редками, окремими дослідниками української
еміграції, особливо вихідцями з Дунаєвеччини,
підготував та опуб лікував в Україні та за її ме-
жами чимало статей.
Велике місце в науковій праці B.C. Прокоп-
чука займала ро бота з підготовки і видання на-
рисів історії населених пунк тів краю у новій ре-
дакції. Окрім краєзнавчого нарису «Дунаївці», у
співавторстві з Ю.В. Телячим, видав історичний
нарис «Лисець», а 2001 року — капітальне на-
уково-краєзнавче дослідження «Два села – одна
доля», що узагальнює історію його рідних сіл
Блищанівки й Михайлівки. Науковим редакто-
ром книги висту пив академік НАН України П.Т.
Тронько, рецензентами — доктори історичних
наук, професори Кам'янець-Подільського уні-
верситету І.С. Винокур, B.C. Степанков. З точки
зору новизни історіографічних підходів, форми
і зміс ту на сьогодні монографія може бути зраз-
ком ви дань такого типу. Водночас В. Прокопчук
постійно працював над розробкою історії Дуна-
ївців та інших сіл й активно залучав до цієї
справи краєзнавців, учнівську та студентську
молодь.
Плідно працює Віктор Степанович над те-
матикою, пов'язаною з Другою світовою війною.
Ще в Маківській середній школі разом з чле-
нами гуртка «Юні краєзнавці» вивчив бойовий
шлях 320 стрілецького полку 129 гвардійської
стрілецької дивізії, що в складі І Українського
фронту визволяла Маків та інші насе лені пункти
району, організував зустрічі жителів Дунаєвеч-
чини з командиром полку Героєм Радянського
Союзу полковником А.П. Фокіним та його
соратниками. Серед відкриттів В.С. Прокоп-
чука — доля вихідця з Тернави Героя Радян-
ського Союзу Г.К. Атаманчука, реконструкція
подій, пов'язаних з боротьбою дунаївчан проти
нацистів на фронтах та окупованій території, ви-
зволення краю. За ініціативи Віктора Степано-
вича, відділ освіти, місцева спілка краєзнавців
та центральна районна бібліотека 1998 року за-
початкували акцію «Бойовий орден, медаль у
36
твоєму домі», підтриману ака деміком П.Т.
Троньком та заступником директора Націо -
нального центру туризму і краєзнавства Д.Г.
Омельченком. У ній взяли участь 45 первинних
осередків ВСК Дунаєвеччини. В. Прокопчук ак-
тивно долучився до створення і виданняп істо-
рико-меморіальних «Книга Пам’яті України.
Хмельницька область» (1995-1097), «Книга
Скорботи України. Хмельницька область» (2000-
2004).
У полі зору наукових інтересів ученого —
персоналії, славетні люди краю. ВІН всебічно ви-
вчає життя і діяльність на Поділлі та Волині ди-
настії Смотрицьких — Данила, Герасима, Меле-
тія, сприяв відкриттю у Смотричі двох
меморіальних плит на їх честь, присвоєнню міс-
цевій школі І—III ступенів імені Мелетія Смот-
рицького. Дунаєвецький районний відділ освіти
ще 1988 року заснував премію імені М. Смот-
рицького, якої удостоєні чимало педагогів-гума-
нітаріїв. Завдяки певній пошуковій праці з'яви-
лись нариси, статті про дунаївчан —
композитора Владислава Зарембу, винахідника
першої в Росії 76-мм зенітної гармати Ф.Ф. Лен-
дера, письменників Миколу Магеру, Зигмунда
Красинського, Афанасія Коляновського, вчених
Федора Шевченка, книга про професора Миколу
Чорнобривого тощо. За його ініціативи районна
спілка краєзнавців встановила з 1999 року пре-
мію імені Ф.П. Шевченка, лауреатами якої стали
академік П.Т. Тронько, професори І.І. Винокур,
О.М. За вальнок, А.О. Копилов та інші дослід-
ники краю. Підсумком такої діяльності стало
видання в 2006-2007 роках двох випусків його
книг у співавторстві з директором центральної
районної бібліотеки, дружиною Т.К. Прокопчук
«Дунаєвеччина в іменах».
Чимало робиться Віктором Степановичем у
галузі літера турного краєзнавства. 1995 року ви-
дана за його упорядкуванням збірка матеріалів
про репресованого поета — вихідця з Нестерів-
ців Дунаєвецького району Леоніда Лупала, яка
містить наукову статтю, щоденникові записи,
фрагменти листів, вірші. 25 жовтня того року в
Нестеривській середній школі відкрито музей
поета, відбулися урочистості з нагоди його 80-
річчя. Завдяки науковому пошуку B.C. Про -
копчука Україні повернуто добре ім'я замуче-
ного в архан гельських таборах друга Олеся
Гончара та улюбленого учня Павла Григоровича
Тичини. 25 жовтня 2002 року на школі в Несте-
рівцях була урочисто відкрита меморіальна
дошка на честь Леоніда Лупана.
Важливим напрямом творчої діяльності В.С.
Прокопчука є підготовка науково-методичних
посібників для потреб освіти та краєзнавців. Він
склав і впровадив програми, плани занять кра-
єзнавчих гуртків «Край, в якому ми живемо»
(для дошкільників старшої групи), «Топо німи
рідного краю» (для учнів загальноосвітніх шкіл
і про фесійно-технічних училищ), схвалені На-
ціональним центром туризму і краєзнавства, уп-
равлінням освіти і науки Хмель ницької облдер-
жадміністрації та обласним інститутом
післядипломної педагогічної освіти, ряд мето-
дичних посібників, рекомендацій. 1999 року ним
видано методичний посібник для шкіл за мате-
ріалами Дунаєвеччини «Топо німи рідного
краю», в 1996 р. методичні рекомендації для
шкіл Хмельниччини «Учнівська науково-до-
слідна робота» й інші.
З вересня 2004 по вересень 2016 років на-
став кам’янець-подільський період діяльності
В.С. Прокопчука. Він перейшов на постійну ро-
боту до Кам’янець-Подільського державного
(національного) університету, з яким від його за-
кінчення завжди підтримував тісні зв’язки, а з
1996 року на посаді старшого викладача, згодом
доцента кафедри історії народів Росії та спеці-
альних історичних дисциплін за сумісництвом
викладав на історичному факультеті спецкурси
«Розвиток краєзнавства на Поділлі», «Шкільне
краєзнавство», у ході вивчення яких студенти і
теоретично, і практично поглиблювали знання з
історії, історіографії краю, теорії і практики
шкільної краєзнавчої роботи. 1999 року конкур-
сна комісія університету обрала, а ректор про-
фесор А.О. Копилов при значив B.C. Прокопчука
на посаду доцента. 2001 року атестаційна коле-
гія Міністерства освіти і науки України при-
своїла йому вчене звання доцента.
Стала робота в університеті значно розши-
рила горизонти педагогічної, наукової і громад-
ської діяльності Віктора Степановича й на цій
стезі стали свідченням його розквіту творчих
сил, плідних і блискучих досягнень й здобутків.
З 2004 року він успішно і по новаторському пра-
цює директором однієї з великих в системі
вищої школи наукової бібліотеки університету,
активно розбудовує її, дбаючи про оновлення і
зростання її фонду літератури, впроваджуючи
ком’ютеризацію, створивши спеціальний відділ
3’2019Лев Баженов К Р А Є З Н А В С Т В О
«Про край, в якому я живу» (до 75-річчя професора Віктора Прокопчука)
37
рідкісних видань, відкриваючи на всіх факуль-
тетах і гуртожитках читальні зали і абонементи,
організовуючи чисельні тематичні книжкові
виставки, присвячені різного роду науковим кон-
ференціям, значимим подіям та постатям, про-
водячи міжнародні і всеукраїнські науково-
методичні конференції з бібліотечної справи, ви-
даючи «Календарі знаменних дат» університету
і краю, залучаючи своїх працівників до наукової
і краєзнавчої роботи, засновуючи і редагуючи
«Наукові праці Кам’янець-Подільського націо-
нального університету. Серія: Бібліотекознав-
ство. Книгознавство» тощо. За ці роки бібліотека
університету перетворилася у важливий на-
уково-краєзнавчий та інформаційно-методичний
центр Хмельниччини з налагодженими міжна-
родними зв’язками.
Не менш плідна робота В.С. Прокопчука
була на посаді доцента, згодом професора ка-
федри архівознавства, спеціальних історичних
та правознавчих дисциплін. Крім викладання
фахових дисциплін, він був автором навчальних
посібників і методичних рекомендацій для сту-
дентів, науковим керівником з написання сту-
дентами курсових, бакалаврських, дипломних і
магістерських робіт, частина з яких виконувався
в руслі власних наукових інтересів і пов’язані з
історичним краєзнавством та Дунаєвеччиною.
Особливо зірковими ці роки стали для Вік-
тора Степановича в галузі наукових досліджень,
які були насичені напруженою роботою з підго-
товки та виконання докторської дисертації з іс-
торії розвитку краєзнавчого руху в Правобереж-
ній Україні у 20-ті роки ХХ і до початку ХХІ
століть. Для цього він опрацював матеріали і до-
кументи з обраної теми в ЦДІА України,
ЦДАВО України, ЦДАГО України Києва, дер-
жавних обласних архівів України, фондів відді-
лів рукописів центральних і обласних наукових
бібліотек, необхідні джерела з архівних та біб-
ліотечних установ зарубіжжя. Спочатку на ос-
нові зібраних матеріалів В.С. Прокопчук підго-
тував і видрукував капітальні наукові монографії
«Під егідою Українського Комітету краєзнав-
ства» (2004) та «Історичне краєзнавство Право-
бережної України 30-х років ХХ – початку
ХХІ ст.» (2006) (загальний обсяг двох книг 912
сторінок), опублікував понад чотири десятка на-
укових статей у фахових періодичних виданнях
України та зарубіжжя, доповів про результати
своїх досліджень на третьому міжнародному на-
уковому конгресі «Українська історична наука
на сучасному етапі розвитку» (Луцьк, 2006),
«Першому всеросійському з’їзді істориків-регі -
оно знавців» (Санкт-Петербург, 2007) та інших
міжнародних і всеукраїнських наукових конфе-
ренціях, що відбувалися впродовж 2004-2009
років у Кам’янці-Подільському, Хмельницькому,
Житомирі, Вінниці, Києві, Харкові, Дунаївцях
та інших містах України. Все це дало підстави
завершити написання тексту дисертації «Інсти-
туціоналізація краєзнавчого руху в Правобереж-
ній Україні в 20-ті роки ХХ – на початку ХХІ ст.»
(науковий консультант – академік П.Т. Тронько)
і успішно її захистити 23 березня 2009 року в
спеціалізованій вченій раді Чернівецького націо-
нального університету імені Юрія Федьковича й
здобути науковий ступінь доктора історичних
наук за спеціальністю «Історія України».
Поряд з проведенням дисертаційних дослід-
жень В.С. Прокопчук продовжував готувати
книги і статті з різноманітної тематики. Саме в
останні роки він виступив автором книг, «Я спа-
сення шукав для народу… (Мелетій Смотриць-
кий)» (2008), «Кондрацький Франц Андрійович
– ректор Кам’янець-Подільського інституту на-
родної освіти» (2008) та опублікував за майже
120 різноманітних наукових і науково-популяр-
них статей в збірниках, журналах і газетах, при-
свячених різним аспектам з історії, освіти, куль-
тури, постатям переважно Поділля і Волині.
Крім того, він виступив редактором, членом
редколегій, упорядником 16 видань, рецензен-
том 8-ми, підтри мує науковий пошук молодших
колег, зокрема, С.О. Дзю бака, Ю.В. Олійника,
A.M. Мединського та інших, які готували дисер -
тації. Його учень кандидат історичних наук,
доцент Ю.В. Телячий (уродженець с. Лисець
Дунаєвецького району) нині є доктором історич-
них наук, працює в Міністерстві освіти і науки
України.
Водночас В.С. Прокопчук продовжує зали-
шатися відомим організатором і діячем краєз-
навчого руху в Україні й на Хмельниччині. Він
активно підтримав процес реформування Всеук-
раїнської спілки краєзнавців і 22 жовтня 2008
року на звітно-установчій конференції був обра-
ний заступником голови Хмельницької обласної
організації Національної спілки краєзнавців Ук-
раїни й на цій науково-громадській посаді пра-
цює до сьогодні. Вже 28 жовтня цього ж року,
перебуваючи в складі делегації від Хмельнич-
3’2019Лев Баженов К Р А Є З Н А В С Т В О
38
чини на ІV з’їзді НСКУ в Києві, Віктор Степа-
нович в своєму виступі розповів про підсумки
та перспективи діяльності спілки в своїй області,
знову був обраний членом правління цієї орга-
нізації. Відтоді він безпосередньо займається
розбудовою осередків спілки на Хмельниччині
і опікується розвитком Дунаєвецької районної
організації НСКУ, з 2018 року якої є її почесним
головою.
Реалізації В.С. Прокопчуком його планів по
реалізації реформування краєзнавства та підви-
щенню якості регіональних досліджень сприяє
його активна участь в діяльності Центру дослід-
ження історії Поділля Інституту історії України
НАН України при Кам’янець-Подільському на-
ціональному університеті, з яким співпрацює з
часу його заснування в 1995 році на засадах
дійсного члена, а з 2006 і до сьогодні - на посаді
старшого наукового співробітника, заступника
директора Центру.
Сьогодні Віктор Степанович, як і багато
його однодумців і послідовників спрямований
на те, щоб взяти участь у перевиданні тому «Іс-
торія міст і сіл України. Хмельницька область»
в новій редакції, в завершенні підготовки до
друку тому «Звід пам’яток історії та культури
України. Хмельницька область», взяв безпосе-
редню участь у створенні та виданні «Енцикло-
педії Хмельниччини» (2017), у виконанні інших
перспективних комплексних тем про рідний
край, в організації нових міжнародних, всеукра-
їнських і регіональних науково-краєзнавчих кон-
ференцій і симпозіумів.
Надзвичайно плідними були для діяльності
та творчості В.С. Прокопчука останні п’ять
років перед поважним ювілеєм свого 75-річчя,
хоча з вересня 2016 року перебуває на заслуже-
ному відпочинку і мешкає з сім’єю в рідних
Дунаївцях й продовжує із завзяттям й наполег-
ливістю займатися творчістю, розбудовою кра-
єзнавчого руху на Хмельниччині й Дунаєвеч-
чині. У цей час в нього щороку виходить з друку
по кілька монографій, книг, збірників, посібни-
ків, десятки публікацій переважно з регіональ-
ної історії та краєзнавства. Він підготував і
здійснив капітальне видання «Дунаєвеччина –
село і люди» (2013), де викладена історія всіх на-
селених місць району; у 2014 р. він доопрацював
і оприлюднив важливу у методологічному та іс-
торичному плані монографію «Краєзнавство на
Поділлі: історія і сучасність», у співавторстві –
книгу «Топонімічний словник Кам’янця-Поділь-
ського», виступив автором документальної
повісті «Михайло Савенко: час і доля», спів -
упорядником збірника документів «Постати
в листах : епістолярій Юхима Сіцінського»;
у 2015 р. – автор монографії «Дунаєвецький
районний архів»; у 2016 р. – співавтор підруч-
ника для вишів України «Основи краєзнавства»,
співавтор монографій «Бібліотеки Поділля в
другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.»,
«Пам’яткоохоронна діяльність православного
духовенства в ХІХ – на початку ХХ ст.»; у
2017 р. – автор розгорнутої статті «Освітній по-
ступ Хмельниччини» в «Енциклопедії освіти
Хмельниччини»; у 2018 р. – автор унікальної
монографії «Освіта Дунаєвеччини: від перших
шкіл до суспільства знань», голова редколегії і
упорядник наукового збірника «Дунаєвеччина
очима дослідників, учасників і свідків історич-
них подій» за матеріалами VI-ої всеукраїнської
науково-краєзнавчої конференції «Дунаєвеччина
в контексті історії України. До 615-річчя першої
писемної згадки про Дунаївці» (27 вересня
2018 р.), де ініціатором і головою оргкомітету
виступав ювіляр; у 2019 р. – автор-упорядник
капітальної книги «Заслужені працівники
України – уродженці Дунаєвеччини», автор мо-
нографії про селище міського типу Дунаївці,
організатор всеукраїнської науково-краєзнавчої
конференції, присвяченої утворенню Дунаєвець-
кої селищної об’єднаної територіальної громади
з виданням під своїм редагуванням збірника
наукових праць і ще багато чого.
Загалом у творчому доробку В.С. Прокоп-
чука понад 400 наукових праць і публікацій, з
яких майже 50 монографій, книг, посібників.
Науково-педагогічна діяльність Віктора Сте-
пановича відзначена медаллю «За трудову до-
блесть» (1986), званням Заслужений працівник
освіти України (1993), п’ятьма Почесними гра-
мотами Міністерства освіти і науки України,
знаком «Петро Могила», Почесними грамотами
Хмельницької обласної ради та облдержадмініс-
трації, Кам’янець-Подільської міської та Дунає-
вецької районної рад, низкою наукових премій
та ін.
Зрозуміло, що життєві, освітянські, наукові,
краєзнавчі, літературні й суспільні інтереси
В.С. Прокопчука значно багатогранніші і ширші.
Свій 75-річний ювілей відомий педагог, учений
і громадський діяч зустрічає у розквіті свого
«Про край, в якому я живу» (до 75-річчя професора Віктора Прокопчука)
39
таланту та зі значними результатами й здобут-
ками в своїй творчій праці, сповнений перспек-
тивою подальшого подвижництва на обраній
стезі. Приємно вражає його натхнення, праце-
любність, цілеспрямованість, постійне відчуття
нового. Зичимо метру історичної науки і поділ-
лєзнавства, академіку Української академії істо-
ричних наук, доктору історичних наук, профе-
сору Віктору Степановичу Прокопчуку міцного
здоров’я, щастя, гараздів, наснаги долати нові
наукові вершини, радувати науковий світ і своїх
побратимів по перу, послідовників і учнів чер-
говими виданнями монографій, книг, збірників,
есе в ім’я України! Многая літа!
Джерела та література
1. Прокопчук Віктор Степанович // Баженов Л.В.
Поділля в працях дослідників і краєзнавців ХІХ-
ХХ ст. Кам’янець-Подільський, 1993. С. 322.
2. Слободянюк П.Я. Культура Хмельниччини.
Хмельницький, 1995. С. 16, 21, 279-280;
3. П. Карась. Я так її люблю – мою Україну.
Портрет зблизька // Подільські вісті. 1995. 30 лист.;
4. Коляновський А. Віктор Степанович Прокоп-
чук: знайомство зблизька // Дунаєвецький вісник.
1998. 7 бер.
5. Куфльовський В. Один із ста синів Подільської
землі // Городоцький вісник. 2003. № 28. 12 лип.
6. Савчук В., Сушко О. Прокопчук Віктор Степа-
нович // Краєзнавці України (сучасні дослідники рід-
ного краю). Київ-Кам’янець-Подільський, 2003. Т. І.
С. 180.
7. Баженов Л.В. Прокопчук Віктор Степанович //
Кам’янець-Подільський державний університет в осо-
бах. Кам’янець-Подільський, 2003. Т. І. С. 731-744.
8. Баженов Л.В. Два села і доля Віктора Прокоп-
чука // Заторжинська В.М., Філінюк А.Г. За покликом
серця: Нарис життя й науково-краєзнавчої діяльності
В.С. Прокопчука. Кам’янець-Подільський, 2004. –
С. 187-191.
9. Баженов Л.В. Покликаний служити освіті,
науці, культурі і людям // Освіта, наука і культура на
Поділлі : зб. наук. праць. Кам’янець-Подільський,
2009. Т. 13. С. 279-289.
10. Рідний край в дослідженнях професора
В.С. Прокопчука : наук.-краєзн. вид. / укладачі:
О.М. Завальнюк, І.М. Конет. Кам’янець-Подільський,
2014. 156 с.
11. Копилов С.А., І.М. Конет. Віктор Степанович
Прокопчук (до 70-річчя від дня народження та
50-річчя педагогічної і наукової діяльності). Кам’я -
нець-Подільський, 2014. 188 с. (Серія «Видатні ви-
пускники Кам’янець-Подільського національного
університету імені Івана Огієнка).
12. Доктори наук, професори Кам’янець-Поділь-
ського національного університету імені Івана Огі-
єнка / укладачі: І.М. Конет, В.С. Прокопчук. Кам’я -
нець-Подільський, 2013. С. 340-353.
13. Завальнюк О.М. Науковці й освітяни : звер-
шення в ім’я незалежної України. Персональний
вимір. Кам’янець-Подільський, 2016. С. 305-328.
|