Борис Мартос та його внесок у розвиток української кооперації
У статті аналізується участь громадського, державного і політичного діяча Бориса Мартоса у кооперативному будівництві та розбудові кооперативних закладів освіти в Україні та еміграції. Визначена роль його у створенні кооперативів різних видів та їх регіональних і загальноукраїнських об'єднан...
Збережено в:
| Дата: | 2019 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2019
|
| Назва видання: | Краєзнавство |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169727 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Борис Мартос та його внесок у розвиток української кооперації / О. Нестуля, М. Аліман // Краєзнавство. — 2019. — № 3. — С. 46-62. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-169727 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1697272020-06-25T01:25:53Z Борис Мартос та його внесок у розвиток української кооперації Нестуля, О. Аліман, М. До 140-річчя політика, ученого-економіста, громадського діяча Бориса Мартоса (1879–1977) У статті аналізується участь громадського, державного і політичного діяча Бориса Мартоса у кооперативному будівництві та розбудові кооперативних закладів освіти в Україні та еміграції. Визначена роль його у створенні кооперативів різних видів та їх регіональних і загальноукраїнських об'єднань, становленні Центрального українського кооперативного комітету у Києві. Показується внесок Б. Мартоса у відкриття кооперативних курсів у Полтаві, Києві, Празі, Інституту сільськогосподарської кооперації, Української господарської академії та Українського технічно-господарського інституту у Подєбрадах (Чехія) та Української економічної вищої школи у Мюнхені (Німеччина). Принципи організації їх діяльності зберігають актуальність і на сьогодні. Так само як і наукова спадщина видатного вченого-кооператора, яка заслуговує на її глибоке вивчення й перевидання. The purpose of this article is to determine and summarize the contribution of Boris Martos (1879-1977), a prominent public, state and political figure, in terms of co-operative construction in Ukraine and abroad, in personnel training for co-operative organizations and institutions of other organizational and legal forms. 2019 Article Борис Мартос та його внесок у розвиток української кооперації / О. Нестуля, М. Аліман // Краєзнавство. — 2019. — № 3. — С. 46-62. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169727 339.16.012.34-057.44Мартос(045) uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
До 140-річчя політика, ученого-економіста, громадського діяча Бориса Мартоса (1879–1977) До 140-річчя політика, ученого-економіста, громадського діяча Бориса Мартоса (1879–1977) |
| spellingShingle |
До 140-річчя політика, ученого-економіста, громадського діяча Бориса Мартоса (1879–1977) До 140-річчя політика, ученого-економіста, громадського діяча Бориса Мартоса (1879–1977) Нестуля, О. Аліман, М. Борис Мартос та його внесок у розвиток української кооперації Краєзнавство |
| description |
У статті аналізується участь громадського, державного і політичного діяча Бориса Мартоса
у кооперативному будівництві та розбудові кооперативних закладів освіти в Україні та еміграції.
Визначена роль його у створенні кооперативів різних видів та їх регіональних і загальноукраїнських
об'єднань, становленні Центрального українського кооперативного комітету у Києві. Показується
внесок Б. Мартоса у відкриття кооперативних курсів у Полтаві, Києві, Празі, Інституту сільськогосподарської кооперації, Української господарської академії та Українського технічно-господарського інституту у Подєбрадах (Чехія) та Української економічної вищої школи у Мюнхені (Німеччина). Принципи організації їх діяльності зберігають актуальність і на сьогодні. Так само як і наукова
спадщина видатного вченого-кооператора, яка заслуговує на її глибоке вивчення й перевидання. |
| format |
Article |
| author |
Нестуля, О. Аліман, М. |
| author_facet |
Нестуля, О. Аліман, М. |
| author_sort |
Нестуля, О. |
| title |
Борис Мартос та його внесок у розвиток української кооперації |
| title_short |
Борис Мартос та його внесок у розвиток української кооперації |
| title_full |
Борис Мартос та його внесок у розвиток української кооперації |
| title_fullStr |
Борис Мартос та його внесок у розвиток української кооперації |
| title_full_unstemmed |
Борис Мартос та його внесок у розвиток української кооперації |
| title_sort |
борис мартос та його внесок у розвиток української кооперації |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2019 |
| topic_facet |
До 140-річчя політика, ученого-економіста, громадського діяча Бориса Мартоса (1879–1977) |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169727 |
| citation_txt |
Борис Мартос та його внесок у розвиток української кооперації / О. Нестуля, М. Аліман // Краєзнавство. — 2019. — № 3. — С. 46-62. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. |
| series |
Краєзнавство |
| work_keys_str_mv |
AT nestulâo borismartostajogovnesokurozvitokukraínsʹkoíkooperacíí AT alímanm borismartostajogovnesokurozvitokukraínsʹkoíkooperacíí |
| first_indexed |
2025-07-15T04:34:38Z |
| last_indexed |
2025-07-15T04:34:38Z |
| _version_ |
1837686147319332864 |
| fulltext |
46
УДК 339.16.012.34-057.44Мартос(045)
Н56
Олексій Нестуля (м. Полтава),
доктор історичних наук, професор,
ректор, Вищий навчальний заклад Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі»,
E-mail: rector.puet@gmail.com
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-8853-4538
Мирослав Аліман (м. Полтава),
кандидат економічних наук, почесний професор, Вищий навчальний заклад
Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі»,
E-mail:xxM.S.Oxx@gmail.com
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-6473-4324
Борис Мартос та його внесок
у розвиток української кооперації
У статті аналізується участь громадського, державного і політичного діяча Бориса Мартоса
у кооперативному будівництві та розбудові кооперативних закладів освіти в Україні та еміграції.
Визначена роль його у створенні кооперативів різних видів та їх регіональних і загальноукраїнських
об’єднань, становленні Центрального українського кооперативного комітету у Києві. Показується
внесок Б. Мартоса у відкриття кооперативних курсів у Полтаві, Києві, Празі, Інституту сільсько-
господарської кооперації, Української господарської академії та Українського технічно-господар-
ського інституту у Подєбрадах (Чехія) та Української економічної вищої школи у Мюнхені (Німеч-
чина). Принципи організації їх діяльності зберігають актуальність і на сьогодні. Так само як і наукова
спадщина видатного вченого-кооператора, яка заслуговує на її глибоке вивчення й перевидання.
Ключові слова: Борис Мартос, кооперація, споживчий кооператив, споживче товариство,
Центральний український кооперативний комітет, Українська Господарська Академія.
Oleksiy Nestulya
doctor of historical sciences, professor
rector of Poltava University of Economics and Trade
E-mail: rector.puet@gmail.com
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-8853-4538
Miroslav Aliman
candidate of economic sciences,
honoured professor of
Poltava University of Economics and Trade
E-mail: xxM.S.Oxx@gmail.com
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-6473-4324
Boris Martos and His Сontribution to the Development
of Ukrainian Сo-operation
Purpose. The purpose of this article is to determine and summarize the contribution of Boris Martos
(1879-1977), a prominent public, state and political figure, in terms of co-operative construction in Ukraine
and abroad, in personnel training for co-operative organizations and institutions of other organizational
and legal forms.
Борис Мартос та його внесок у розвиток української кооперації
47
Methodology of research is defined by the nature of the tasks of the article and the sources used for
their solution. Among recent works of M. Aliman, M. Bidy, I. Vitanovich, Yu. Gavrylenko, A. Kachora,
O. Kudlai, etc. concerning the life and work of B. Martos, there are publications in the periodicals, me-
moirs, archival materials on co-operative construction in Ukraine at the beginning of the twentieth century,
the era of the Ukrainian revolution in 1917-1920, the establishment of Ukrainian educational institutions
in Czechoslovakia (1920-1945) and Germany (after the Second World War). Application of methods of
analysis and synthesis, systematization, generalization, historical reconstruction, historical-genetic, ret-
rospective, etc. on the basis of the principles of objectivity, historicism, multifactor, systemicity and ideo-
logical pluralism have contributed to the achievement of the goal.
Findings. Studying at Kharkiv University (1897-1908), Martos took an active part in the struggle for
the national liberation of the Ukrainian people, having realized the role of cooperative organizations in
improving their financial position, increasing the level of education and organization. Therefore, having
become an inspector on co-operation at the Zemstvo of Poltava province in 1913, he contributed to the
creation of consumer, credit, agricultural and other co-operatives. It was Martos who was one of the first
to realize the need to unite the co-operatives into the profile unions. In 1914-1915, thanks to his efforts,
the Romny and Poltava unions of credit co-operatives were created as well as the Poltava Association of
Consumer Societies - the first provincial union of this type in Ukraine.
B. Martos initiated three All-Ukrainian Сooperative Сongresses. The result of the first two ones
(9 April and 15-18 September, 1917) was the creation of the Central Ukrainian Co-operative Committee
(CUCC) - a temporary body for the coordination of the co-operative construction in Ukraine. It was headed
by B. Martos, who prepared a detailed plan for the creating of the first-rate co-operatives, their district
and regional alliances and the creation of all-Ukrainian centers of consumer, credit and agricultural co-
operation, and the project for reorganization of the CUCC in their Union of Unions. At the Third Coope-
rative Congress held on 26-29 May, 1918 the delegates supported his proposals. Thus, on 1-3 September,
1918 the constituent meeting of the CUCC and on 1-2 October, 1918 a session of the Council of the Com-
mittee elected B. Martos as a chairman of the Board. At this time B. Martos contributed to the opening of
the co-operative courses in Poltava and Kiev and supported M. Tugan-Baranovsky's idea of establishing
a Cooperative Institute in Ukraine.
Having settled down in emigration in 1920, B. Martos worked most precisely in the field of co-ope-
rative education. It was a significant contribution to the creation and operation of the Institute of Agricul-
tural Co-operatives in the Poděbrady village in the Czech Republic (1921-1922), the Ukrainian Academy
of Economics (1922-1935), the Ukrainian Technical and Economic Institute (founded in 1932), which he
headed for a long time. In 1945 B. Martos initiated the creation of the Ukrainian School of Economics in
Munich having headed it as a rector until 1949. He left a significant scientific heritage on the theory and
practice of co-operative construction.
Practical value of the article lies exactly in its actualization. The principles of cooperative construc-
tion, organization of cooperative education, proved and realized by B. Martos will be useful to the theorists
and practitioners of the modern co-operative movement. In this regard, the scientific heritage of this pro-
minent co-operative scientist deserves not only a profound study but also reprinting.
Key words: Boris Martos, co-operation, consumer co-operatives, consumer society, Ukrainian Central
Co-operative Committee, Ukrainian Business Academy.
З іменем Бориса Миколайовича Мартоса –
визначного українського громадського, держав-
ного і політичного діяча, кооператора й педагога,
дійсного члена Наукового товариства імені Шев-
ченка (НТШ) і Української вільної Академії наук
(УВАН), пов’язано створення політичних партій,
формування і діяльність уряду Української
Народної Республіки (УНР) (1917–1920 рр.),
заснування кооперативних товариств та їх спі-
лок (союзів), підготовка кадрів для кооператив-
них організацій, відкриття та діяльність вищих
навчальних закладів, наукові дослідження в га-
лузі кооперації. Його життя – приклад жертов-
ного служіння українському народові, гідний
наслідування сучасними творцями незалежної
України.
3’2019Олексій Нестуля, Мирослав Аліман К Р А Є З Н А В С Т В О
48
Про життя і діяльність Б. Мартоса опубліко-
вано низку праць. Зокрема, А. Качор написав ко-
ротку розвідку про його науково-економічну, по-
літичну і громадську працю1. М. Біда опублікував
статтю про Б. Мартоса як політика, ученого і гро-
мадського діяча2. О.В. Яценко проаналізувала
вплив кооперативної ідеї на діяль-
ність уряду Б. Мартоса3, О. Куд-
лай – його громадсько-політичну
діяль ність4. Життя і діяльність
Б. Мартоса висвітлюється в мо-
нографіях5,6, в енциклопедичних
виданнях7, збірниках наукових
праць8,9. Їх автори одностайні у
визнанні його ролі в розвиткові
кооперативного руху в Україні,
становленні кооперативної освіти.
Водночас, узагальнюючі розвідки
з цієї проблематики до цього часу
відсутні.
У зв’язку з цим автори статті ставлять за
мету визначити й узагальнити внесок Бориса
Мартоса у кооперативне будівництво в Україні
та еміграції, у підготовку кадрів для кооператив-
них організацій та установ інших форм влас-
ності.
В основу публікації покладено біографічні
розвідки про Б. Мартоса, архівні документи,
зокрема Центрального державного архіву вищих
органів влади та управління України, Інституту
рукопису Національної бібліотеки України
ім. В.І. Вернадського, публікації в періодичній
пресі про участь Б. Мартоса в кооперативному
русі, його наукові праці.
Борис Мартос народився 20 травня 1879 року
в містечку Градизьк на Полтавщині. У 1897 р.
він закінчив зі срібною медал -
лю класичну гімназію в Лубнах
і став студентом Харківсь ко го
університету10. Тут захопився
суспільно-корисними справами,
політичною діяльністю. Він, зок-
рема зацікавився діяльністю Ук-
раїнської студентської громади
(УСГ) в Харкові, що була засно-
вана в 1897 році, і могла існувати
лише як таємне товариство, за-
конспіровано від агентів поліції.
Б. Мартос став одним із провід-
ників харківської УСГ і деякий
час був її скарбником11. Патріотизм, бажання бо-
ротися за національне визволення, за кращу
долю свого народу – таким був визначальний
мотив діяльності Громади.
У той час на українську молодь великий
вплив мали погляди видатного громадського і
кооперативного діяча Миколи Левитського
(1859–1936). В березні 1899 року він приїхав до
Харкова в кооперативних справах (у місті існу-
вало декілька артілей ремісників), а також мав
1 Качор А. Борис Мартос. Коротка розвідка його науково-економічної, політичної і загальногромадської
праці. Вінніпег, 1977. 31 c.
2 Біда М. Проф. Борис М. Мартос: політик, учений і громадський діяч // Український історик. 1977.
Ч. 55-56. С. 101 – 105.
3 Яценко О.В. Вплив кооперативної ідеї на діяльність уряду Б.Мартоса: Спроба творення «кооперативної
республіки» (квітень-вересень 1919 року) // Гілея. 2010. Вип. 31. С. 90-100.
4 Кудлай O. Громадсько-політична діяльність Бориса Мартоса // Проблеми вивчення історії України. –
2011. Вип. 6. С. 21-44.
5 Нестуля О.О. Борис Мартос і кооперація : монографія. У 2 кн. Полтава : ПУЕТ, 2017. Кн. 1. 233 с.
6 Витанович І. Історія українського кооперативного руху. Нью-Йорк : ТУК – Товариство Української
Кооперації, 1964 624 с.
7 Осташко Т.С. Мартос Борис Миколайович // Енциклопедія історії України у 10 т. / редкол. В.А. Смолій
(голова) та ін. – К : Наукова думка, 2009. Т.6. С. 534.
8 Аліман М.В., Гавриленко Ю.М. Видатні діячі кооперативного руху та їх ідеї. – Донецьк : Проект, 2000.
296 с.
9 Аліман М. Борис Мартос // Українські кооператори. Історичні нариси. Книга 1. Львів : Вид-во «Коо-
посвіта» Львівської комерційної академії, 1999. С. 273-280.
10 Качор А. Борис Мартос … С. 9.
11 Мартос Б. Микола Левитський й харківські студенти. (Спогади) // Кооперативна республіка. – 1938,
вересень. C. 261.
Борис Мартос та його внесок у розвиток української кооперації
49
12 Левитський М.В. До схеми поступу людства в зв’язку з сучасним моментом. [стаття] 20 березня
1918 р. Рукоп., машиноп. // Інститут руковису Національної бібліотеки України ім.. В. І. Вернадського
(ІР НБУВ), ф. 327, оп. 1, спр. 31, арк. 1.
13 Біда М. Проф. Борис М. Мартос… С. 101–102.
14 Мартос Б. Микола Левитський й харківські студенти …. С. 266.
15 Качор А. Борис Мартос …С. 11.
16 Там само. С 14.
17 Хроника кооперативного дела // Хуторянин. 1915. №26. С. 602–603.
18 Обзор потребительских обществ Полтавской губернии за 1913 год. Полтава, 1915. 108 с.
спілкування зі студентами12. Із нього Б. Мартос
виніс щире переконання у тому «як можна ба-
гато доброго зробити для нашого поневоленого
народу, щоб поправити його незавидне матері-
альне положення, пропагуючи серед нього ідею
кооперації, здійснюючи кооперативні принципи
на практиці через розбудову споживчих і про-
мислових кооперативів та через поглиблення в
масах економічних і освітніх знань», – писав
М. Біда13. Відтак, згадував пізніше Б. Мартос,
разом з однодумцями «організовуючи тоді свої,
окремі від російських, партії – РУП, УСДРП і
ін., складаючи їх програми, багато уваги присвя-
чували кооперації»14.
Як один з ініціаторів і керівників студент-
ських виступів у Харкові, в лютому 1901 року
Б. Мартос був заарештований і висланий на два
роки до Полтави під нагляд поліції, із забороною
жити в університетських містах. 1903 року по-
новився в університеті, але вже незабаром опи-
нився за ґратами. Весною 1904 року вийшов на
волю. І знову поринув у революційну діяльність,
ставши з 1905 року членом Української соціал-
демократичної робітничої партії (УСДРП)15.
Отримавши у 1908 році університетську ос-
віту, Б. Мартос мав намір займатися педагогіч-
ною роботою. Проте поліція, з огляду на полі-
тичну діяльність Б. Мартоса, заборонила йому
будь-яку педагогічну працю. То ж, у 1909 р.
Б. Мартос виїхав на Волинь, де влаштувався
старшим контролером у статистичному відділі
Волинської губернської управи. Згодом переїхав
на Кубань, де проживав тоді брат його дружини
Марії Андрій Кучерявенко. Б. Мартос керував
фінансовим відділом Управління Чорноморсько-
Кубанської залізниці, був членом редакційної ко-
легії кооперативного органу «Союз», входив до
дирекції Кубанського кооперативного банку,
провів короткотермінові курси для членів управ
кредитних кооперативів, брав участь у просвіт-
ній роботі серед населення, зокрема виступав з
рефератом на Шевченківських роковинах у
Новоросійську16.
З кінця 1913 року Б. Мартос працює на по-
саді інспектора кооперації у Полтавському гу-
бернському земстві. Споживчі товариства у той
час росли як гриби і так само швидко «лопались»,
йшлося в одній із публікацій у Полтавському
журналі «Хуторянин». Активне прагнення до
організації, ніким не кероване, природно, стика-
лося на своєму шляху з непередбачуваними пе-
решкодами, а недосвідченість у веденні справи
ускладнювала розвиток кооперації. Так тривало
до того часу, наголошувалось у виданні, поки
Полтавським губернським земством не було
запрошено на роботу інспектора кооперації
Бориса Мартоса17.
У 1914 р. на нараді інструкторів-кооперато-
рів Полтавщини він ініціював проведення ста-
тистичного обстеження кооперативів краю. Була
розроблена відповідна програма, яка передба-
чала не лише збір статистичних даних, а й без-
посереднє обстеження кооперативів на місцях.
Його результати були опубліковані у 1915 р. в
«Огляді споживчих товариств Полтавської губер-
нії». Видання містило 11 розділів, зокрема: дані
про кількість споживчих товариств і кількість па-
йовиків, розмір пайових внесків, пайового та
інших капіталів, обороти і прибутки, внутрішнє
життя кооперативів, їхні взаємозв’язки та ін.
Важливо й те, що в «Огляді» було представлено
фотографії кооперативних закладів. У додатках
«Огляду» було вміщено баланси споживчих това-
риств, а також список усіх споживчих товариств,
що виникли за двадцять років – від 1895-го до
1 липня 1915-го року, (існуючих і тих, що закри-
лись) із зазначенням року відкриття, поштової
та залізничної адреси. У передмові до видання
Б. Мартос висловлював сподівання, що воно
стане в нагоді усім небайдужим до кооператив-
ного руху, основою аналізу його недоліків та
пошуку шляхів подальшого розвитку18.
50
2 ’2019Олексій Нестуля, Мирослав Аліман К Р А Є З Н А В С Т В О
Б. Мартос добре усвідомлював їх, оскільки
постійно перебував у вирі кооперативного життя:
брав участь у зборах кооперативних товариств,
підготовці їхніх статутів, публікував у місцевій
пресі замітки про розвиток кооперації, на громад-
ських засадах працював у органах управління
кооперативних організацій. Працювати було не-
легко, оскільки Перша світова війна спровоку-
вала зростання цін на товари, знецінення грошей,
товарний дефіцит. Населення шукало захист від
цих проблем у кооперації, засновувало нові спо-
живчі товариства, які не мали ні досвіду роботи,
ні потрібних для її організації кадрів. Ці про-
блеми доводилось вирішувати постійно.
Окрім того, царська влада активно залучала
кооперативи до постачання армії. Було край важ-
ливо, аби ця роботи не шкодила основній меті
об’єднання споживачів у кооперативи і, водно-
час сприяла реалізації їх потенціалу. Саме про
це говорив Б. Мартос на нараді представників
кредитних, ощадно-позичкових і споживчих
кооперативів краю, скликаній 12 липня 1915 року
Полтавською губернською управою. Відтак,
учасники наради визнали бажаним здійснювати
постачання необхідної для армії продукції за
рахунок вільних обігових коштів кооперативів.
Вони домовились об’єднати зусилля кооператив-
них товариств з урахуванням їхньої прилеглості
до залізничних станцій. Б. Мартос привернув
увагу учасників наради до ще одного важливого
питання – дорожнечі шкіряних товарів і взуття,
якого гостро потребували військові. Для вирі-
шення цієї проблеми він запропонував зверну-
тися до головного управління землеустрою і
землеробства з клопотанням передати шкіряне
виробництво кооперації, або у відання громад-
ських організацій19.
Актуальними були й ініціативи Б. Мартоса з
підготовки кадрів для кооперативних установ і ор-
ганізацій. У зв’язку з війною чимало кооперативів
залишилися без своїх керівників і бухгалтерів. Це
згубно впливало на нормальний розвиток коопе-
рації. Тому курси кооперативного відділення при
Полтавському товаристві сільського господарства
для працівників кредитних і споживчих това-
риств з рахівництва і з питань організації та
практики діяльності цих товариств виявилися
цілком на часі. Вони тривали з 1 по 20 лютого
1915 року й отримали позитивні відзиви слуха-
чів. В тому числі й на адресу курсу з рахівництва
(обліку), який читав Б. Мартос20.
На урочистому засіданні кооперативного
відділення Полтавського товариства сільського
господарства, яке відбулося під головуванням
його очільника Ю. Соколовського 8 листопада
1915 року з нагоди п’ятдесятиліття кооператив-
ного руху в Російській імперії, Б. Мартос об-
ґрунтував необхідність постійного навчання ко -
операторів. Він наголосив, що кооперація стала
масовою й переважно селянською. Відтак, її ке-
рівники мали потребу у розширенні як загаль-
ної, так і фінансової освіти, вивченні досвіду
ефективної діяльності кооперативів. У зв’язку
з цим Б. Мартос вніс пропозицію відкрити в
Полтаві кооперативну школу21.
Одним з перших Б. Мартос усвідомив необ-
хідність об’єднання розрізнених кооперативів у
спілки – повітові та губернські. Завдання вияви-
лося не з простих, оскільки царський уряд дуже
насторожено ставився до таких ініціатив. Так,
в травні 1910 р. уповноваженими 9 кредитних і
3 ощадно-позичкових товариств Полтавської
губернії було подано на ім’я міністра фінансів
клопотання про відкриття Полтавської спілки
кредитних кооперативів. Проте відповіді так і не
дочекалися. Тоді представники кредитних ко -
оперативів губернії провели 8 червня 1914 р. у
приміщенні Полтавського товариства сільського
господарства нараду, присвячену визначенню
району діяльності Полтавської спілки установ
дрібного кредиту. Серед учасників наради був
і Б. Мартос22.
Одночасно він працював над об’єднанням
кредитних кооперативів у повітах. Він неодно-
разово виступав з цього приводу на нарадах
представників кооперативних установ і земств.
Так, 30 квітня і 6 травня 1915 року під його
головуванням пройшли наради представників
19 Мазлах С. Совещание представителей кооперативов при Полтавской губернской управе // Хуторянин. –
1915. – № 30–31. – С. 676, 678, 679.
20 Курси про кооперацію // Хуторянин. 1915. № 10. С. 243.
21 Торжественное заседание кооперативного отделения Полтавского общества сельского хозяйства//
Хуторянин. 1915. № 47. С. 983–989.
22 Хроника кооперативного дела // Хуторянин.1914. № 26. С. 762.
51
Борис Мартос та його внесок у розвиток української кооперації
23 Совещание учредителей Роменского союза учреждений мелкого кредита // Хуторянин. 1915. № 22.
С. 519–520.
24 Предварительное совещание уполномоченных кредитных кооперативов по вопросу об организации
Полтавского союза учреждений мелкого кредита.//Хуторянин. 1915. № 51. С. 1045–1049.
25 Куліжний А. Е. Новые 17 союзов и союзное строительство // Вестник кооперативных союзов. – 1915. –
№ 4. – С. 218-219.
26 К учреждению Полтавского союза кредитных кооперативов // Полтавские агрономические известия. –
1915. – № 4. – С. 57.
27 Хроника союзного объединения // Кооперативная жизнь. 1914. № 13–14. С. 74.
28 Токаревський М. Сторінки минулого Полтавської спілки споживчих товариств. (До 10-ї річниці) //
Десять років існування Полтавської райспілки (1915–1925). Полтава, 1926. С. 61–62.
29 Там само.
30 Там само. С. 63.
31 Витанович І. Історія українського кооперативного руху… С. 263.
32 Н.Ш. Открытие Украинского кооперативного банка // Южный кооператор. 1917. № 12. С. 427.
кредитних товариств Роменського, Лохвицького
і Гадяцького повітів, на них обговорювались пи-
тання заснування Роменської спілки закладів
дрібного кредиту. На пропозицію Б. Мартоса
було обрано особливу підготовчу комісію, якій
доручили звернутись до всіх кредитних коопе-
ративів Роменського та сусідніх повітів із закли-
ком скликати установчі збори спілки. Цій же ко-
місії за участю Б. Мартоса було доручено
підготувати доповідь на установчі збори. Їх пла-
нувалося провести зразу після офіційного пові-
домлення про затвердження статуту спілки23.
Проведена в повітах робота дозволила вже
незабаром знову повернутися до ідеї створення
Полтавської спілки кредитних кооперативів
6 грудня 1915 р. у нараді з цього приводу взяли
участь уповноважені від 60-ти кредитних коопе-
ративів та інструктори кооперації повітових
земств. Б. Мартос виступав на нараді кілька разів.
Він обґрунтував статутні завдання спілки, меха-
нізми визначення розмірів вступного й пайового
внесків її членів. Особливу увагу привернув до
просвітницької діяльності спілки. Саме з нею він
пов’язував можливості розширення її впливу24.
Наполегливість кооператорів Полтавщини
дала результати. У 1915 р. Рада Міністрів Росій-
ської імперії затвердила Статут Роменського25 та
Полтавського союзів кредитних кооперативів26.
Увінчалися успіхом і зусилля Б. Мартоса по
створенню губернської спілки споживчих това-
риств Полтавщини. Першим кроком на цьому
шляху стало створення «Товариства гуртових за-
купівель». Воно мало обслуговувати споживчі
товариства губернії. Проте його статут не акцен-
тував уваги на, по-суті, спілчанському характері
діяльності товариства. Щоб приховати його спіл-
кову форму, до засновників товариства увійшли,
крім споживчих кооперативів, декілька фізичних
осіб27. Це дало змогу вже у грудні 1914 р. заре-
єструвати статут за місцем створення товарис-
тва. 29 березня 1915 року відбулися його уста-
новчі збори, а з травня воно розпочало свою
торговельну діяльність28.
Тим часом восени 1915 року вдалося за-
твердити статут Полтавської спілки споживчих
товариств. Кооператори призначили установчі
збори спілки і ліквідаційні збори Полтавського
товариства гуртових закупівель. Ці збори відбу-
лися в один і той же день в лютому 1916 році29.
Полтавська спілка споживчих товариств – пер -
ша така губернська спілка в Україні, – невдовзі
досягла вагомих результатів у своїй діяльності.
За неповні перші два роки свого існування вона
об’єднала 748 кооперативів губернії. Значно
зросли обсяги постачання спілкою товарів
споживчим товариствам. Якщо загальний опто-
вий товарообіг Полтавського товариства гурто-
вих закупівель у 1915 році складав 272,9 тис.
крб, то в 1916-му обіг новоствореної Полтав-
ської спілки сягнув до 1 млн крб, а в 1917 р. до
2,4 млн крб30.
Визнанням ролі Б. Мартоса у кооператив-
ному будівництві на Полтавщині стало обрання
його до складу керівних органів Полтавської
спілки споживчих товариств і Полтавського кре-
дитного союзу31. У 1917 р. він представляв Пол -
тавську сілку споживчих товариств у Раді Укра-
їнського кооперативного народного банку32.
На той час Б. Мартос опинився у вирі Укра-
їнської революції, активно працював на ниві
розбудови української держави. На Першому
Всеукраїнському селянському з’їзді (28 травня –
2 червня 1917 р.), на засіданнях якого Б. Мартос
неодноразово головував, його обрали членом
Центрального комітету Української селянської
спілки. У ній він представляв УСДРП. Одно-
часно, як обраний на з’їзді до Тимчасової Ради
селянських депутатів, увійшов до складу Укра-
їнської Центральної Ради (УЦР). Входив також
до Малої ради. В липні-серпні та восени 1917 р.
очолював Генеральне секретарство земельних
справ. У грудні 1918 р. – травні 1920 р. був мі-
ністром фінансів уряду УНР, а в квітні-серпні
1919 р. очолював Раду міністрів молодої Укра-
їнської республіки33.
Працюючи на керівних державних посадах
Б. Мартос постійно підтримував зв’язки з коо-
перативними організаціями, переймався вдоско-
наленням кооперативного законодавства, турбу-
вався про успішний розвиток кооперації та
поліпшення фінансового становища кооператив-
них товариств і їхніх спілок.
Саме він стояв біля витоків створення Цен-
трального українського кооперативного куль-
турно-просвітного та організаційного союзу (Ко-
опцентру), який очолив кооперативне будівництво
в Україні. Відповідне рішення ухвалили учасники
кооперативної наради у березні 1917 р. Створений
на нараді Тимчасовий комітет мав розробити план
розвитку української кооперації, спільно з київ-
ським Союзбанком розпочати видання щоденного
часопису «Народна воля» (виходив від травня
1917 р. до травня 1918 р.) та скликати Перший
Всеукраїнський з’їзд кооперативних союзів34.
Завдяки наполегливості Б. Мартоса з’їзд від-
бувся вже 9 квітня 1917 р. У його роботі взяли
участь уповноважені 16-ти кооперативних сою-
зів: від Кубані до Поділля. Вони схвалили пред-
ставлений Б. Мартосом план союзного коопера-
тивного будівництва в Україні та прийняли
рішення створити Центральний український
кооперативний комітет (ЦУКК). Він мав стати
«ідейним представником української кооперації
на Україні, в Росії і закордоном» та підготувати
створення Центрального українського союзу
кооперативів35.
Очолив роботу Комітету Б. Мартос. Під його
керівництвом у квітні-вересні 1917 р. Комітет
провів 17 засідань. На них були розроблені про-
єкти статутів видавничого, ревізійного, кредит-
ного, споживчого та інших союзів, Кооператив-
ного народного банку, положення про керівні
органи ЦУКК. Всі вони були схвалені делега-
тами Другого Всеукраїнського кооперативного
з’їзду 15-18 вересня 1917 р., які також обрали
склад тимчасових правління та ради ЦУКК. Від-
так, з 1 жовтня 1917 р. ЦУКК офіційно розпочав
свою діяльність. Керував нею Б. Мартос36.
З метою «вияснити сучасне становище коо-
перації й вирішити питання про її організацію й
дальшу діяльність» Комітет підготував Третій
всеукраїнський кооперативний з’їзд, який від-
бувся 26-29 травня 1918 р. у Києві. Дослідники
історії української кооперації називають його іс-
торичним37.
Голова правління ЦУКК і голова організацій-
ного комітету з’їзду Б. Мартос, відкриваючи
перше пленарне зібрання й вітаючи його делега-
тів і гостей, нагадав, що українська кооперація
«народилася в негоду й виростала в люту зиму»,
і запевнив, що їй не страшні «ніякі шкідливі
впливи, звідки б вони не походили. Я вірю, – ска-
зав він, – в долю нашого народу, основану на його
самодіяльності, на почутті своєї сили, на почутті
незалежності від сторонніх впливів. Не забу-
ваймо ніколи, що народ наш не покладає надії ні
на кого, тільки сам на себе, на свою працю. І ми,
сини того народу, що з’їхалися сюди для того,
щоби класти підвалини величезного будинку еко-
номічного добробуту свого народу». З піднесе-
ним настроєм присутні проспівали український
національний гімн і приступили до роботи38.
З головною доповіддю «Про організацію
кооперації на Україні» – на з’їзді виступив
52
3’2019Олексій Нестуля, Мирослав Аліман К Р А Є З Н А В С Т В О
33 Кудлай О. Громадсько-політична діяльність Бориса Мартоса… С. 27, 32-34.
34 Витанович І. Історія українського кооперативного руху... С.193.
35 Павловський Г. Центральний Український Кооперативний Комітет // Українська кооперація. 1918.
№ 1. С. 40-41.
36 Ол. П. Труди другого Всеукраїнського кооперативного з’їзду вересень 15-18, року 1917 у м. Києві. –
К., 1912 С. 84-85.
37 Витанович І. Історія українського кооперативного руху… С. 193.
38 Там само. С. 194.
Борис Мартос та його внесок у розвиток української кооперації
53
39 Литвиненко А. Утворення кооперативних центрів на Україні і сепарація од Москви // Українська коо-
перація. 1918. №1 (липень). С. 32.
40 Постанова ІІІ Всеукраїнського кооперативного з’їзду в Києві 26-29 травня 1918 р. // Українська коопе-
рація. – 1918. № 1. С. 59.
41 Витанович І. Історія українського кооперативного руху. .. С. 194-196.
Б. Мартос39. Він показав закономірність та дина-
міку розбудови мережі місцевих кооперативів
першого ступеня, районних і обласних союзів та
створення всеукраїнських центрів споживчої,
кредитної та сільськогосподарської кооперації.
Передбачав створення центрального ревізійного,
видавничого та культурно-освітнього союзів.
У запропонованому делегатам з’їзду проєкті
постанови наголошувалось:
«1. З метою планомірного й найповнішого
використання сил кооперації, необхідно розме-
жувати діяльність кооперативних товариств,
союзів та центральних об’єднань так, щоб кожна
кооперативна організація поволі спеціалізува-
лась на задоволенні певної галузі потреб люд-
ності, намагаючись задовольнити ці потреби
якнайкраще.
2. Відповідно до того повинні бути організо-
вані центри кооперативні: кредитний, споживчий
(торговельно-промисловий), сільськогосподар-
ський (торговельно-промисловий), ревізійний,
видавничий та культурно-просвітний.
3. Торговельно-промислові центри мусять
бути зорганізовані по принципу універсальності
операцій. Згодом, в міру розвитку кооператив-
них сил, мають утворюватися нові торговельно-
промислові центри, які мають задовольняти ок-
ремі галузі потреб (наприклад, молочарський
союз або союз для збуту яєць). Таким новим
центральним союзам вже існуючі універсальні
центри повинні передавати відповідні галузі
своїх операцій».
Водночас, Б. Мартос закликав кооператорів
до об’єднання зусиль і координації своєї діяль-
ності. На його думку, ревізійні, видавничі, куль-
турно-освітні кооперативи й союзи мали обслу-
говувати потреби кооперативних організацій
інших видів. Кредитна кооперація: місцеві това-
риства, їхні союзи та центральна кредитна уста-
нова «Українбанк» – мали бути не організацією
кредитних кооперативів, а організацією для за-
доволення кредитних потреб усіх видів коопера-
тивів. Організаційну роботу пропонувалось зо-
середити в галузевих «кооперативних комітетах
або радах з’їздів – місцевих та центральних». За-
гальну ж координацію їх діяльності повинен був
забезпечити Центральний український коопера-
тивний комітет у Києві.
У проєкті резолюції за доповіддю Б. Мар-
тоса пропонувався також алгоритм розмежу-
вання та об’єднання зусиль земств і кооперати-
вів на ниві кооперативного будівництва:
«а) земство веде пропаганду нових видів
кооперації, підтримує матеріально та інструк-
торською допомогою ті галузі кооперації, котрі
почувають себе настільки слабими, що не мо-
жуть обійтися без сторонньої допомоги;
б) кооперація в своїй культурно-просвітній
діяльності повинна не повторювати, а доповню-
вати роботу земства»40.
Під час дебатів організаційний план
Б. Мартоса намагалися провалити захисники
інтересів московських кооперативних центрів
в Україні – представники харківського Союзу
споживчих товариств півдня Росії – В. Целла-
ріус і М. Кузнєцов та Б. Одер – представник
Харківського кредитного союзу. Вони заявляли,
що план складений «по лінії політичній, а не по
лінії економічної доцільности», що нові всеук-
раїнські ко оперативні центри – «Дніпросоюз»,
(Союз спо живчих союзів), Українбанк, чи
«Централ» (Центральна спілка сільськогоспо-
дарської ко операції в Києві) – заслабкі, щоб
могли незалежно від московських центрів як
слід виконувати свою господарську роль. Опо-
ненти демонстративно намагалися вважати
з’їзд лише обласним і не визнавали важливої
ролі київських центральних союзів, бо, на їхню
думку, організаційне відокремлення україн-
ської кооперації від загальноросійських центрів
було шкідливим. Більшість делегатів з’їзду не
підтримали ці аргументи, проголосувавши за
резолюцію, запропоновану Б. Мартосом41.
Ухвалили делегати з’їзду й резолюцію «Про
союз кооперативних союзів». Він мав бути ство-
рений натомість тимчасового ЦУКК. Відповідно
до затвердженого з’їздом проєкту статуту Союз
мав стати центральною кооперативною устано-
вою України з широкими правами представниц-
тва та захисту інтересів кооперативів в середині
країни та поза її межами, координації їх діяль-
ності. З’їзд доручив українським кооперативним
союзам у Києві подбати про найшвидшу реєс-
трацію статуту Союзу кооперативних союзів
України42.
На той час його функції, по-суті, виконував
ЦУКК. Саме до нього кооператори з різних ку-
точків України зверталися за допомогою у бо-
ротьбі проти утисків з боку місцевих адміністра-
цій Гетьманату та австрійсько-німецьких військ.
У численних зверненнях до Комітету йшлося
про арешти без пред’явлення обвинувачень ві-
домих кооперативних діячів і робітників, об-
шуки в кооперативних товариствах, заборону
загальних зборів товариств і ліквідацію самих
товариств, реквізиції коштів та сільськогоспо-
дарських машин зі складів і т. п. ЦУКК вбачав у
таких діях «організований похід на кооперацію
з боку невідповідальних елементів», відстоював
інтереси кооперації, звертаючись до урядових
інституцій, місцевих агентів влади43.
Така позиція ЦУКК сприяла згуртуванню
кооператорів України навколо нього. У цьому
сенсі надзвичайно важливе значення відіграв
Перший всеукраїнський з’їзд інструкторів з коо-
перації, який відбувся 13-17 липня 1917 р. Учас-
никами з’їзду були 270 делегатів – кооператорів
з усієї України. У доповідях на з’їзді були визна-
чені завдання кооперативного інструктора: нала-
годження діловодства в кооперативах, організації
статистики, кооперативної пропаганди, освіти,
курсів, кооперативних шкіл і т.д. З’їзд висловив
побажання, щоб у кооперативах були спеціальні
інструктори, які б керували культурно-просвіт-
німи справами. Важливого значення надавалося
поширенню знань про кооперацію серед моло-
дого покоління. Рекомендувалося поширювати
знання про кооперацію у шкільних підручниках,
а також організовувати серед школярів зразкові
кооперативи. З’їзд прийняв резолюцію голови
управи ЦУКК Б. Мартоса такого змісту: «Кон-
статуючи, що розвиток кооперації і розвиток у
населення свідомості економічних, громадських
та національних інтересів тісно зв’язані один з
другим, один одного підтримуючи, один одному
сприяючи, являючись то причиною, то наслід-
ками один одного, з’їзд не тільки вважає обов’яз-
ком інструктора на Україні вести свою роботу,
рахуючись з національними особливостями, як
українців, так і інших національних груп, але
визнає, що в зміст інструктора входить, опріч
допомоги кооперативам, ширення серед люд-
ності економічного знання, громадської та націо-
нальної свідомості»44.
Виконуючи рішення з’їзду, управа ЦУКК
27 липня 1918 р. скликала засідання комісії вищої
кооперативної освіти при Комітеті за участю
Б. Мартоса, О. Ночвина, М. Туган-Барановського,
К. Мацієвича, К. Шемітова, П. Гавсєвича і В. Са-
зонова. Комісія затвердила програму інструктор-
ських курсів, які мали розпочати роботу при
ЦУКК восени 1918 р. Вона включала такі дис-
ципліни як економіка промисловості і торгівлі,
цивільне право, економічна географія. Передба-
чалося вивчення і спеціальних курсів по 180–200
годин для фахівців окремих видів кооперації: ра-
хівництво, інструкторська діяльність, банківське
діло, теорія і практика кредиту, товарознавство,
теорія і практика споживчої кооперації, окремі
види сільськогосподарської кооперації.
Комісія звернулася до кооперативних об’єд-
нань – Українбанку, Союзбанку, Дніпросоюзу та
Централу скласти програми відповідних спеці-
альних курсів. Вже незабаром на них викладали
такі кооперативні діячі, як М. Туган-Баранов-
ський, К. Мацієвич, Х. Барановський. Серед них
був і Б. Мартос45.
Тим часом Київським окружним судом було
зареєстровано статут Центрального Україн-
ського Кооперативного Комітету. Таким чином
Комітет набув права юридичної особи і, по-суті,
став «Союзом союзів», який передбачалося
створити відповідно рішень Третього всеукраїн-
ського кооперативного з’їзду. Згідно зі статутом
Комітет мав такі права і обов’язки:
а) представляти українську кооперацію на
державних та міжнародних з’їздах; б) відстою-
вати інтереси кооперації в урядових інституціях;
в) розглядати й вирішувати всі питання, що
виникатимуть у житті української кооперації;
3’2019Олексій Нестуля, Мирослав Аліман К Р А Є З Н А В С Т В О
54
42 Постанова ІІІ Всеукраїнського кооперативного з’їзду … С. 59-60.
43 Кооперація і адміністрація // Українська кооперація. 1918. № 2. С. 181.
44 Витанович І. Історія українського кооперативного руху… С. 198-199.
45 З діяльності Центрального Українського Кооперативного Комітету // Українська кооперація. 1918.
№ 2. С. 79,80.
Борис Мартос та його внесок у розвиток української кооперації
55
46 З діяльності Центрального Українського Кооперативного Комітету // Українська кооперація. 1918.
№ 2. С. 79.
47 Установчі збори Центрального Кооперативного Комітету // Українська кооперація. 1918. № 3.
С. 45-47
48 Там само. С. 48.
49 Поділення праці між членами управи ЦУКК // Українська кооперація. 1918. № 3. С. 75.
г) давати інструкторські вказівки й робити
ревізії кооперативних установ; д) скликати
різного роду кооперативні з’їзди і е) бути цен-
тром – ідейним, науковим, організаційним, ста-
тистично-економічним і культурно-просвіт-
ницьким46.
Установчі збори ЦУКК відбулися 1-3 ве-
ресня 1918 р. в присутності 28 представників з
правом вирішального голосу і 20 – дорадчого.
Збори ЦУКК заслухали доповідь члена управи
Комітету Г. Павловського «Про реєстрацію Ко-
мітету і про його діяльність». Із звітом Комітету
на 1 вересня 1918 р. та інформацією про видатки
по управлінню Комітету з 1 січня по 1 верес -
ня 1918 р. виступив Б. Мартос. Звіт і обрахунок
видатків Комітету збори затвердили одного-
лосно. Б. Мартос теж доповів «Про план діяль-
ності Центрального Українського Кооператив-
ного Комітету на 1918 р.». План роботи Комітету
було схвалено більшістю учасників зборів.
Серед інших питань, розглянутих на зборах,
були доповіді Б. Мартоса про оподаткування ко -
оперативів і організацію «Фонду солідарності»
для забезпечення кооперативів від збитків. Збори
ухвалили: а) просити уряд про звільнення коопе-
ративів від державного оподаткування; б) справу
з організації «Фонду солідарності» передати до
Ради Комітету. Збори також ухвалили кошторис
Комітету на 1918 р.
Із загальним настроєм єднання кооператорів
України дисонансом прозвучав виступ представ-
ника Ради всеросійських кооперативних з’їздів
В. Хижнякова, який побачив у створенні ЦУКК
спробу повністю відокремитися віл «москов-
ських кооператорів». У відповідь Б. Мартос на
фактах з історії кооперативного руху України по-
казав як ті чинили перешкоди до утворення
всеукраїнських кооперативних центрів, а вже
створені визнавали лише своїми філіями. Він ви-
словив надію, що з московськими кооперато-
рами буде знайдено спільну мову, але тільки
тоді, коли вони визнають кооператорів України
так само, як визнають кооператорів Німеччини,
Англії й інших країн.
Збори ухвалили також резолюцію щодо утис-
ків кооперативних організацій і кооператорів
з боку органів влади та військових адміністра-
цій. Управа ЦУКК отримала доручення «зібрати
відповідні матеріали і звернутись з заявою до
Міністрів Юстиції і Внутрішніх Справ про
заборону всіх утисків над кооперацією».
Підтримали учасники зібрання також пропо-
зицію М. Туган-Барановського про органі зацію
кооперативного інституту у Києві. Він зазначив
величезне значення кооперації, зупинився на її
історії «з її прекрасними пориваннями і висо-
кими ідеалами», довів необхідність заснування в
Україні вищої кооперативної шко ли, яка могла би
«плекати кооперативні дисципліни відповідно
матеріальним і духовним потребам українського
народу». Рішення зборів про організацію коопе-
ративного інституту було ухвалено одноголосно.
Збори доручили Раді ЦУКК приступити до утво-
рення Українського кооперативного інституту
науково-навчального характеру47.
Не викликали заперечень учасників зборів
і пропозиції Б. Мартоса про створення Всеук-
раїнського страхового кооперативного союзу.
Вони доручили управі ЦУКК підготувати і по-
дати на реєстрацію статут Союзу, а також звер-
нутись до кооперативних спілок про їх вступ до
його фундаторів. Збори завершились виборами
членів Ради і членів Ревізійної комісії ЦУКК.
Робота зборів, як наголошували їх учасники,
проходила у спокійній діловій атмосфері і дали
гарні результати48.
Обов’язки між членами управи ЦУКК були
визначені 5 вересня 1918 р. таким чином: голова
Комітету Б. Мартос – представництво, інструк-
торський відділ, статистичний відділ, бухгалте-
рія і страхова справа; О. Ночвин – юридичний
відділ, бюро праці, загальна канцелярія, госпо-
дарство, курси і представництво на з’їздах і
А. Литвиненко – секретаріат, прес-бюро та бю-
летень, журнал «Українська кооперація», музей
і виставка і культурно-просвітні справи49.
1–2 жовтня 1918 р. відбулася сесія Ради
ЦУКК. Постійним головою Ради був обраний
професор М. Туган-Барановський, його заступ-
ником – проф. К. Мацієвич, головою управи –
Б. Мартос, членами управи – А. Литвиненко й
О. Ночвин. Втім, всі одностайно визнавали,
що головним організатором і адміністратором
«Коопцентру» був Борис Мартос. Він старався
добирати й приєднувати до співпраці громад-
ських діячів, представників науки, інших фахів-
ців, у тому числі й таких, з громадськими та по-
літичними поглядами яких він не погоджувався
(а вони з його), і навіть тих, котрі були ще «не-
виразними в настанові до самостійно-держав-
них змагань України». Недаремно він любив під-
креслювати, що «найбільші таланти знайдуть
у кооперації достойну для себе роботу й поле
діяльності»50.
Восени 1918 р. на сторінках видання «Укра-
їнська кооперація» Б. Мартос дав теоретичне
обґрунтування значення створення загальноук-
раїнських кооперативних об’єднань і спілок різ-
ного рівня. Вони мали внести планомірність у
кооперативне будівництво, усунути конкуренцію
між кооперативними організаціями, сприяти ра-
ціональному використанню їхніх матеріальних
та інтелектуальних сил. «Зараз ми бачимо в коо-
перативному рухові трохи не таку саму анархію,
як і в буржуазному торговельному апараті, –
писав Б. Мартос, – в одному і тому селі, часто-
густо на тому ж базарі, можна бачити крамниці
різних споживчих товариств, які не тільки не
об’єднують своєї діяльності, а навіть не хочуть
її координувати. Не краще стоїть справа і з сою-
зами кооперативів. Одкриваються вони без уся-
кого плану. В одному повіті їх декілька (на Харь-
ківщині на 12 повітів – коло 40 союзів), а в
другому повіті нема ні одного; райони діяль-
ності їх переплутані; жоден, із них не зазначив
собі ясних завдань, не виробив точного плану
діяльності…».
Пояснюючи причини хаотичності в коопера-
тивному русі, Б. Мартос наголошує, що в Україні
не було центрів, які б регулювали торговельну ді-
яльність кооперативних союзів. «Існуючі тепер
центри, засновані трохи не вчора, ще слабі, лише
намагаються керувати справою. Навіть досі не
вироблено організаційного плану, статистика
тільки що розпочинається. В розпорядженні
центральних та обласних організацій нема від-
повідних інструкторських сил, бо існуючий
інструкторський персонал ще занадто молодий
по кооперативній роботі і здебільшого присто-
сований до обслуговування окремих кооперати-
вів, а не спілок. В окремих випадках немалу
роль відіграє особистий егоїзм, завдяки якому
керівники спілок намагаються поставити свою
спілку не на те місце, яке належить їй по об’єк-
тивних умовах»51.
Б. Мартос вважав, що центральні, обласні,
районні і дрібнорайонні союзи кооперативів по-
винні розмежувати свою діяльність так, щоб
один не повторював роботи другого. Він обґрун-
тував доцільність функціонування таких об’єд-
нань в кооперації як: А. Центральні спілки;
Б. Обласні спілки; В. Районні спілки; Г. Спілки
дрібнорайонні. Кооперативний діяч також визна-
чив основні завдання цих об’єднань.
Попри буремність років української револю-
ції, запропонована Б. Мартосом модель коопера-
тивного будівництва почала втілюватися в життя
саме тоді. У спогадах про розвиток кооперації
України 1917-1919 рр. Б. Мартос наголошує, що
в цей час вона стала на шлях трьохступеневості,
а саме: а) кооперативи, б) спілки кооперативів,
в) спілки кооперативних спілок (центральні
об’єднання). Кооперативів усіх видів (організа-
цій першого ступеня) – кредитних, споживчих,
сільськогосподарських, виробничих та інших, –
в Україні було близько 30000, спілок кооперати-
вів (організацій другого ступеня) – біля 300,
а центральних спілок (організацій третього сту-
пеня) – 6. Кооперативні спілки були створені в
усіх губернських та повітових містах і найбіль-
ших торговельних містечках.
Б. Мартос називає також всеукраїнські ко -
оперативні центральні об’єднання до створення
яких він був причетний: 1) «Український народ-
ний кооперативний банк» (Українбанк) – цен-
тральна спілка кредитної кооперації, 2) «Дніп-
ровська спілка споживчих спілок України»
(Дніпросоюз) – центральна спілка споживчої коо-
перації, 3) «Центральний український сільсько-
господарський кооперативний союз» (Централ) –
центральна спілка сільськогосподарської коопе-
рації, 4) «Всеукраїнський кооперативний видав-
3’2019Олексій Нестуля, Мирослав Аліман К Р А Є З Н А В С Т В О
56
50 Витанович І. Історія українського кооперативного руху… С. 210.
51 Мартос Б. Розмежування діяльності центральних, обласних, районних і дрібно районних кооператив-
них союзів // Українська кооперація. 1918. Кн. 4 (жовтень). С. 46-54.
Борис Мартос та його внесок у розвиток української кооперації
57
52 Мартос Б.М. Кілька слів про українську кооперацію. Стаття. 1921 р. Машинопис з правкою. //
ІРНБУВ, ф. 290, №2949, арк.1.
53 Кудлай О. Громадсько-політична діяльність… – С. 30-32.
54 Мартос Б.М. Кілька слів про українську кооперацію… // ІРНБУВ, ф. 290, №2949, арк. 2, 3.
55 Мартос Б. Засновання Української господарської академії. // Українська господарська академія в Ч.С.Р
1922–1935. Нью Йорк : Абсольвенти УГА та УТГІ, 1959. Т. 1. С. 102–104.
56 Борис Мартос. Автобіографія // Вільна Україна. Нью-Йорк, 1970. С. 13–14.
ничий союз» (Книгоспілка) – книгарсько-видав-
нича кооперативна спілка, 5) «Український коо-
перативний страховий союз» (Укострахсоюз) –
центральна спілка по страхуванню, 6) «Україн-
ський центральний кооперативний комітет» (Ко-
опцентр) – центральне ідейно-академічне, ста-
тистичне і культурно-просвітнє кооперативне
об’єднання. Центром кооперативного життя став
Київ52.
Визнанням заслуг Б. Мартоса в кооператив-
ному будівництві України стало не лише об-
рання його головою управи ЦУКК. Окрім цього
він очолював наглядову раду «Дніпросоюзу»,
входив до складу наглядової ради «Україн-
банку», редакційної комісії журналу управи Ко-
опцентру «Українська кооперація», викладав на
Вищих інструкторських кооперативних курсах
ім. Доманицького укооперативній школі Дніпро-
союзу, брав участь у створенні Київського коо-
перативного інституту»53.
Головним джерелом здобутків української
кооперації Б. Мартос вважав можливості реалі-
зації демократичних ініціатив кооператорів,
відкриті Українською революцією. Саме з нею
він пов’язував як успіхи, так і завдання коопе-
раторів України. Після того, як перед коопера-
цією відкрилися простори вільної діяльності, –
писав Б. Мартос – і за короткий час «вона вия-
вила надзвичайну енергію в кооперативному
будівництві і великі здібності в роботі по
обслуговуванню різнорідних потреб населення
України. В той час, коли все кругом, під уда-
рами революції й контрреволюції, рушилося,
кооперація будувала нове життя і захоплювала
з кожним днем все ширші простори для своєї
діяльності. За три роки вільного існування ук-
раїнська кооперація, незважаючи на безперес-
танну громадянську війну, центром котрої
також був Київ, розвинулась настільки, що вже
не оставалося ні одної ділянки в житті україн-
ського народу, де б кооперація не стала твердою
ногою. Перед кооперацією кожної країни сто-
ять великі завдання зреформування економіч-
ного життя, а перед українською кооперацією
крім того стоїть і ще одне завдання – націо-
нальне відродження українського народу»54.
Опинившись 1920 р. в еміграції, Б. Мартос
ніколи не забував про нього. Тому жваво відгук-
нувся на прохання українських студентів у Празі
прочитати їм лекцію про кооперацію. А згодом
вирішив відкрити для них кооперативні курси.
Вивчав досвід роботи подібних курсів і шкіл у
Берліні, Дрездені, Мюнхені, Лейпцигу, Реген-
сбурзі, Гамбурзі. Ініціативу Б. Мартоса підтри-
мав голова Українського громадського комітету
у Празі М. Шаповал. Він запропонував відкрити
курси при Комітеті. Невдовзі план і програма
курсів були схвалені, а Б. Мартоса призначено
керівником кооперативного відділу Комітету. За
допомогою чеських соціал-демократів Б. Мар-
тосу пощастило отримати для курсів примі-
щення в одній із празьких шкіл. Викладачами
було призначено крім Б. Мартоса (кооперація),
О. Мицюка (народне господарство) і В. Старо-
сольського (право)55.
Успішна робота курсів дозволила реоргані-
зувати їх у дворічний Інститут сільськогосподар-
ської кооперації, а згодом – Українську господар-
ську академію (УГА) в Подєбрадах56. Б. Мартос
входив до складу організаційного комітету, обра-
ного загальними зборами УГА 17 січня 1922 р.
Він брав участь у підготовці першого засідання
Професорської Ради Академії у Празі 28 квітня
1922 р., згодом став її секретарем, увійшов до
Сенату Академії.
Спочатку Українська господарська акаде-
мія мала трирічну програму навчання. У 1924
році вона була реорганізована у вищу школу з
чотирирічним курсом навчання та правом на-
давати своїм випускникам звання інженера від-
повідного фаху. Плани і програми навчання
складені були за взірцями аналогічних західно-
європейських шкіл. Академія мала три факуль-
тети – агрономічно-лісовий, інженерний, з від-
ділами хіміко-технологічним, гідротехнічним і
землемірним; економічно-кооперативний з від-
ділами економічним, кооперативним і статис-
тичним57.
Б. Мартос був активним учасником налагод-
ження діяльності академії, її фінансування, за-
безпечення студентів підручниками, поліпшення
побутових умов викладачів та студентів. 1922 р.
його було обрано доцентом УГА з дорученням
керувати двома кафедрами: теорії кооперації та
кооперації споживачів. 1923 р. він став продека-
ном факультету. Як згадував згодом Б. Мартос,
факультет готував кваліфікованих фахівців для
державних установ і місцевого самоврядування,
а також для кооперативних і приватних підпри-
ємств. Проте всі вони отримували фундамен-
тальні знання з теорії і практики кооперативного
будівництва. Зокрема студентам викладалися такі
дисципліни як «Теорія кооперації», «Ревізія»,
«Організація та ведення зборів», «Кооперація і
політика», «Споживча кооперація», «Сільсько-
господарська електрична кооперація, методика
рахівництва споживчих товариств», «Будівельна
кооперація», «Товариства гуртових операцій»,
«Історія кооперації», «Кооперативне право»,
«Історія української кооперації», «Міжнародні
кооперативні організації», «Кооперація Чехос-
ловаччини», «Кооперативна література», «Коо-
перативний кредит», «Кооперативний збут про-
дуктів сільського господарства», «Кооперативне
постачання машин і сировини», «Молочарські
спілки», «Сільськогосподарська кооперація»,
«Продукційна кооперація», «Рахівництво продук-
ційної кооперації», «Асекураційна (страхова –
прим.авт.) кооперація», «Кооперативні банки»58.
Важливу роль у практичній підготовці сту-
дентів відігравали навчальні кооперативи, ство-
рені завдяки ініціативі Б. Мартоса. Так, у серпні
1922 року в УГА було засновано споживче това-
риство «Україна». Тоді воно об’єднувало 77 чле-
нів. У 1926 році товариство об’єднувало 360
членів. Його пайовий капітал становив 32 тисячі
крон, резервний – 18 тисяч. Товариство мало
їдальню, буфет і крамницю. Ощадно-позичкове
товариство «Єдність» було засноване у травні
1923 року з числом 80 членів і пайовим капіта-
лом 1500 крон. У вересні 1926 року кількість
членів товариства досягла 215 осіб, основний ка-
пітал досяг 18,7 тисячі крон, резервний – 1,4 ти-
сячі крон, сума вкладів – 4 тисячі крон. Керував
«Єдністю» досвідчений фінансист і кооператор,
лектор І. Івасюк. Споживче і ощадно-позичкове
товариства давали змогу студентам знайомитися
з операціями кооперативних організацій на
практиці. Крім того, для кращого ознайомлення
студентів із господарським життям досить часто
відбувалися екскурсії на фабрики, склади, ко -
оперативні та муніципальні підприємства59.
В академії багато уваги приділялося науково-
дослідній роботі та просвітницькій діяльності.
Б. Мартос брав участь у діяльності Товариства
українських економістів в Чехії, що виникло в
1923 р. в Подєбрадах. Він входив до редакцій-
ної колегії його органу «Український Еконо-
міст»60. У вересні 1922 року з ініціативи сту-
дентів економічно-кооперативного факультету
було засновано товариство з розповсюдження
кооперативних знань, яке згодом реорганізува-
лося в «Това риство українських кооператорів».
Впродовж тринадцяти років його очолював
Б. Мартос61. З метою видання підручників сту-
денти за участю декількох професорів органі-
зували «Видавниче Товариство при УГА», що
мало також свою крамничку, де продавало свої
та чужі видання62.
З ініціативи Б. Мартоса 1923 р. при Академії
було відкрито кооперативний кабінет, в якому
збиралися експонати та документи з історії ко -
оперативного руху. Він допомагав редагувати
студентський журнал «Кооперативний альма-
нах» та часопис «Кооперативний огляд», підго-
тував до друку курс лекцій по будівельній коо-
перації, був секретарем термінологічної комісії
економічно-кооперативного відділу Академії.
3’2019Олексій Нестуля, Мирослав Аліман К Р А Є З Н А В С Т В О
58
57 Структура академії // Українська господарська академія в Ч.С.Р. 1922–1935. Нью Йорк: Абсольвенти
УГА та УТГІ, 1959. Т. І. С. 13–23
58 Там само. С. 20, 21.
59 Мартос Б. Економічно-кооперативний факультет УГА. // Українська господарська академія в Ч.С.Р.
Подєбради, 1922–1935 і Український технічно-господарський інститут. Подєбради – Регенсбург – Мюнхен
1932–1972 / Голов. ред. О. Козловський. Нью Йорк : Вид абсольвентів УГА і УТГІ, 1972. С. 62-63
60 Наріжний С. Українська еміграція. Частина перша.– Прага, 1942. С. 238-239.
61 Мартос Б. Економічно-кооперативний факультет УГА … С. 66.
62 Мартос Б. Засновання української господарської академії… С. 114–115.
Борис Мартос та його внесок у розвиток української кооперації
59
63 Качор А. Борис Мартос … С. 20-21.
64 Мартос Б. Економічно-кооперативний факультет УГА … С. 66.
65 Качор А. Борис Мартос … С. 13-14.
66 Кудлай О. Громадсько-політична діяльність… С. 36.
67 Р. М. Українська господарська Академія // Енциклопедія українознавства. Словникова частина. Переви-
дання в Україні / ред.. В. Кубійович. Львів : Наукове товариство ім. Т. Шевченка у Львові, 2000. Т. 9. – С. 3350.
68 Качор А. Борис Мартос… С.20.
69 Р. М. Українська господарська Академія… С. 3350.
70 Наріжний С. Українська еміграція… С. 168.
71 Зелений П. Український технічно-господарський інститут (УТГІ). // Енциклопедія українознавства.
Словникова частина. Перевидання в Україні / ред. В. Кубійович. – Львів : Наукове товариство ім. Т. Шевченка
у Львові, 2000. Т. 9. С. 3439–3440.
Б. Мартос постійно вивчав досвід діяльності
кооперативних організацій і використовував його
в навчальному процесі. У 1924 році Борис Ми-
колайович провів цілий місяць у Генті (Бельгія),
де відбувався конгрес Міжнародного коопера-
тивного альянсу, після чого місяць перебував у
Брюсселі де вивчав на місці добре розвинену бу-
дівельну кооперацію. В 1927 році він відвідав
Швейцарію, де ознайомився з досвідом роботи
швейцарського Центрального кооперативного
союзу63.
Попри несприятливі обставини еміграцій-
ного життя, економічно-кооперативний факуль-
тет дуже добре виконав своє завдання. «Коли
у 1924 р., – згадував Б. Мартос, – я і професор
С. Бородаєвський під час Всесвітнього коопера-
тивного конгресу зробили з допомогою інженера
Д. Андрієвського невеличку виставку праці коо-
перативного відділу економічно-кооперативного
факультету Академії і роздали членам конгресу
інформаційну брошуру французькою мовою, а
потім на засіданні професорів, що викладали
кооперацію у вищих школах різних країн, висту-
пили з доповіддю й поясненням, то це викликало
велике зацікавлення й здивування, бо подібної
високої кооперативної школи ще ніде не було»64.
Отримав визнання Б. Мартос і в наукових
колах. 1924 р. він захистив перед радою еконо-
мічно-кооперативного факультету свою наукову
працю «Теорія кооперації» і став професором
Української господарської академії65. Його на-
укові статті почали друкувати у чеських, укра-
їнських, французьких фахових журналах. Він
став дійсним членом міжнародної наукової ор-
ганізації «Institut les Cooperatives»66.
Через фінансові труднощі уряд Чехословач-
чини поступово скорочував фінансування Ака-
демії. А 1928 р. Міністерство хліборобства
країни заборонило приймати до неї нових слу-
хачів і наказало розпочати ліквідацію УГА, яку
й було закінчено в 1936-му67.
«Коли ж, з вимушених обставин, – пише
А. Качор, – треба було ліквідувати цю нашу ви-
соку школу, то Б. Мартос не опускає рук, не за-
ломлюється і не нарікає на обставини, але зараз
бере участь в організації позаочного навчання
тих самих дисциплін, що їх мала Академія. Він
спершу стає співорганізатором Спілки професо-
рів УГА, щоб зберегти наукові сили до дальшої
праці. А далі він підтримав ініціативу проф.
С. Гольдельмана, щоб створити Український
технічно-господарський інститут (УТГІ) у По-
дєбрадах, для ведення позаочного навчання,
який розвинув широку акцію навчання еконо-
мічно-кооперативних дисциплін, журналістики
і різних інших курсів»68.
У липні 1932 р. Міністерство хліборобства
затвердило статут Інституту і він розпочав діяль-
ність як заклад заочного навчання69. Спочатку
УТГІ був підпорядкований УГА. Його вищим ке-
рівним органом була професорська рада Акаде-
мії. Після ліквідації у 1935 р. Академії УТГІ пе-
рейшов у підпорядкування Спілки професорів
УГА. Відтак, Б. Мартос, який очолював Спілку,
став і ще й ректором УТГІ70.
В структурі УТГІ були три відділи: агроно-
мічно-лісничий, економічно-кооперативний і хі-
мічно-технологічний. Крім того діяли технікум
сільськогосподарської промисловості та різно-
манітні курси: пасічництва, городництва, мило-
варення, українознавства, іноземних мов, жур-
налістики. У 1932–1939 роках до УТГІ було
прийнято 1087 студентів, а в 1940–1945 роках
число студентів зросло до 702071.
3’2019Олексій Нестуля, Мирослав Аліман К Р А Є З Н А В С Т В О
60
До викладання в Інституті, крім професорів
УГА, було залучено учених з Українського віль-
ного університету в Празі, Українського висо-
кого педагогічного інституту в Берліні й Вар-
шаві та інших навчальних закладів, а також
фахівці-практики з відповідною освітою і прак-
тичним стажем.
УТГІ вважають першою українською шко-
лою, що поставила своїм завданням здійснювати
технічно-господарську освіту українців за допо-
могою кореспонденційної методики. Відтак,
майже всі підручники Інституту складалися на-
ново його професорами з спеціальним узгоджен-
ням вимог кореспонденційного навчання і дру-
кувалися засобами УТГІ. Серед понад 70 видань
УТГІ були й підручники з кооперації підготов-
лені Б. Мартосом, зокрема: «Теорія кооперації»
та «Організація і ведення зібрань»72.
Своїми знаннями й досвідом Б. Мартос
ділився також з чеськими кооператорами. На
прохання Центрального Союзу чехословацьких
кооператорів Б. Мартос у 1936–1938 роках орга-
нізував кооперативний семінар у Празі, керував
ним і досліджував проблеми кооперативів, які
входили в цей Союз, а також брав участь у роз-
робці 10-тирічного плану їхньої діяльності73.
У квітні 1945 року, з наближенням радян-
ської армії, УТГІ припинив свою діяльність у
Подєбрадах. Місцем перебування Інституту
було визначено Регенсбург. З липня 1945 р. роз-
почалося його облаштування на новому місці.
Восени цього ж року він розпочав свою діяль-
ність. У жовтні 1945 р. Сенат УТГІ реорганізу-
вав економічно-кооперативний відділ УТГІ
на «економічний факультет». Це означало, що
«абсольвенти (випускники) після захисту дип-
ломної праці одержували титул інженера-еконо-
міста». Факультет поділявся на такі відділення:
а) комерційно-банковий, б) кооперативний,
в) місцевого самоврядування, г) промисловий і
ґ) статистично-асекураційний. В основу програм
навчання факультету з незначними змінами було
взято програми колишньої Української госпо-
дарської академії. Б. Мартос читав для студентів
факультету курс з теорії кооперації74. Він брав
активну участь у засіданнях наукового сектору
Інституту, друкувався в «Наукових записках» і
«Науковому бюлетені УТГІ»75.
Та головні зусилля Б. Мартоса в цей час
були спрямовані на розбудову Української еко-
номічної вищої школи в Мюнхені. Необхідність
її відкриття він обґрунтував на скликаній ним
26 жовтня 1945 р. у Мюнхені нараді українських
професорів76. Останні не лише підтримали її, а
й доручили Б. Мартосу очолити оргкомітет по
створенню вищої школи, ректором якої він був
з 1945 р. до 1949 р. Одночасно він викладав у
школі політичну економію та кооперативні дис-
ципліни. «Б. Мартос, як професор, завжди був
добре приготований до своїх лекцій, – згадує у
своєму нарисі його учень, історик кооператив-
ного руху Андрій Качор, – читав їх спокійно, але
часто спинявся, щоб дати до «сухого» матеріалу
з політичної економії, або теорії кооперації,
«живий» і цікавий коментар із практичного
життя і власного досвіду. Зі студентами умів за-
вжди знайти контакт і тому його лекції студенти
слухали радо. Подібно було й на Кооператив-
ному семінарі, яким він керував особисто. Він
знаходив живі і цікаві теми для студентів до оп-
рацювання і кожний студент мусив опрацювати
хоч одну якусь тему і на семінарі її вміти захис-
тити»77.
Восени 1951 р. Б. Мартос виїхав з Німеч-
чини до Швейцарії, де жив під опікою швейцар-
ського уряду і продовжував займатись науковою
діяльністю: опрацьовував тему «Ґарантизм», як
систему народного господарства, писав спогади.
У 1954 р., він повертається до Мюнхену, щоб
взяти участь у створенні інституту для вивчення
історії й культури СРСР.
У травні 1958 р. Б. Мартос відбув на постій -
не проживання до США. Працював в Україн-
ському технічному інституті в Нью-Йорку, ви-
72 Козловський О. Нарис історії постання, розвитку та чинності УТГІ. // Український технічно-господар-
ський інститут (1932–1952). Нью-Йорк, 1962. Т. 2. C. 32-35.
73 Качор А. Борис Мартос… С. 20-21.
74 Ніщеменко К. Економічний факультет // Український технічно-господарський інститут. 1932-1935.
Нью- Йорк, 1962. Т. 2. С. 126.
75 Козловський О. Нарис історії постання, розвитку та чинності УТГІ… С. 76.
76 Там само. С. 69.
77 Качор А. Борис Мартос. Коротка … С. 21-24.
61
78 Борис Мартос (автобіографія) … С. 11-17.
References
кладав на різних курсах історію України та істо-
рію господарства України, виступав з науковими
доповідями в УВАН, НТШ та Українському вій-
ськовому інституті в Нью-Йорку, з промовами
на національних святах у містах США і Канади,
збирав матеріали і публікував спогади як учас-
ник української визвольної боротьби78. Помер
Б. Мартос 19 вересня 1977 р. в м. Іргвінтоні
(штат Нью-Джерсі) в США. Поховали його на
кладовищі в Саут-Баунд-Брук.
Висновки. Громадський, політичний і дер-
жавний діяч, кооператор, науковець і педагог
Борис Миколайович Мартос зробив вагомий
внесок у розвиток української кооперації. Він
брав безпосередню участь у створенні коопера-
тивних товариств, їх об’єднань (спілок) регіо-
нального і всеукраїнського рівнів, входив до
складу їх керівних органів.
Видатний діяч багато уваги приділяв підго-
товці фахівців для кооперативного сектора еко-
номіки й інших форм господарювання, брав
участь у створенні навчальних закладів та управ-
лінні ними, викладав у вищих закладах освіти і
на кооперативних курсах.
Впродовж тривалого часу Б. Мартос вдало
поєднував практичну роботу з науково-педагогіч-
ною і публіцистичною діяльністю. Він написав
чимало праць, присвячених кооперації: «Схема
кооперативного будівництва» (1918 р.); «Розме-
жовування чинності кооперативних союзів»
(1918 р.); «Курс валюти і забезпечення її золо-
том» (1922 р.); «Теорія кооперації» (1924 р.); «Ор-
ганізація і ведення зібрань» (1925 р., 1935 р.);
«Кооперативна ревізія» (1926 р.); «До методи сту-
діювання кооперації» (1928 р.); «Межі розвитку
кооперації споживачів» (1936 р.); «Значення
власної продукції для кооперації» (1937 р.);
«Баллін і Козлов» (1937 р.); «Василь Доманиць-
кий» (1938 р.); «Відбудова української коопера-
ції» (1942 р.); «Значення М. І. Туган-Баранов-
ського для української кооперації» (1954 р.);
разом із Яковом Зозулею написав працю «Гроші
Української Держави» (1972 р.). Його доповіді
та статті наукового й мемуарного характеру пуб-
лікувалися в українських та іншомовних видан-
нях багатьох країн.
Зважаючи на роль кооперації у підвищенні
добробуту населення, задоволенні його потреб
у товарах і послугах, важливе значення матиме
глибоке вивчення наукової спадщини Б. Мартоса
з питань теорії і практики кооперації та переви-
дання найактуальніших його праць.
Aliman, M. (1999). Borys Martos. Ukrainski Ko-
operatory. Istorychni narysy. (Knyga 1, pp. 273-280).
Lviv: Kooposvita. [in Ukrainian].
Aliman, M. V., Gavrylenko, Yu. M. (2000).
Vydatni diyachi kooperatyvnogo ruhu ta yikh idei.
Donetsk : Proekt. [in Ukrainian].
Bida, M. (1977). Prof. Borys Martos : polityk,
uchenyi I gromadskyi diyach. Ukrainskyi istoryk,
55-56, 101-105, [in Ukrainian].
Vytanovych, I. (1964). Istoria ukrainskogo koop-
eratyvnogo ruhhu. New York: Tuk-Tovarystvo Ukrain -
skoi Kooperatsii. [in Ukrainian].
Zelenyi, P. (2000). Ukrainskii tekhnichno-
gospodarskii instytut (UTGI). Entsyklopediia ukra -
inoznavstva (Vol. 9, pp. 3499-3440). Lviv: Naukove
tovarystvo im. F. Shevchenka y Lvovi. [in Ukrai -
nian].
Kachor, A. (1977). Borys Martos. Korotka rozvidka
yogo naukovo-ekonomichnoi, politychnoi I zagalno -
gromadskoi pratsi. Vinnipeg. [in Ukrainian].
Kozlovskyi, O. (1962). Narys istorii postannia,
rozvytku ta chynnosti UTGI. Ukrainskii tekhnichno-
gospodarskii instytut (1932-1952) (Vol. II, pp. 32-25),
New- York. [in Ukrainian].
Kooperatsiia I administratsiia (1918). Ukrainska
Kooperatsiia, 2, 181. [in Ukrainian].
Kudlai, O. (2011). Gromatsko-politychna diyal-
nist Borysa Martosa. Problemy vyvchennia istorii
Ukrainy, 6, 21-24. [in Ukrainian].
Kulizhnyi, A. E. (1915). Novyie 17 soyuzov i
soyuznoie stroitelstvo. Vestnik Kooperatyvnykh soyu-
zov, 4, 218-219 [in Russian].
Kursy pro Kooperatsiiu. (1915). Khutorianin, 10,
243. [in Ukrainian].
K uchrezndeniiu Poltavskogo soyuza kreditnych
kooperativov (1915). Poltavskiie agronomicheskiie
izviestiia, 4, 57. [in Russian].
Levytskyi, M. V. (1918). Do skhemy postupu
lyudstva v zvyazku z suchasnym momentom. Instytut
rukopysu Natsionalnoi biblioteky Ukrainy im. V. I.
Vernadskogo. F. 327, op, 1, ank. 31. [in Ukrainian].
Mazlakh, S. (1915). Soveshchaniie predstavitelei
kooperativov pri Poltavskoi gubernskoi upravie.
Khutorianin, 30-31, 676-679. [in Russian].
Борис Мартос та його внесок у розвиток української кооперації
3’2019Олексій Нестуля, Мирослав Аліман К Р А Є З Н А В С Т В О
62
Martos, B. (1938). Mykola Levytskyi I kharkivski
studenty. Kooperatyvna respublika, veresen, 261-266.
[in Ukrainian].
N. Sh. (1917). Otkrytiie Ukrainskogo koopera-
tivnogo banka. Yuzhnyi Kooperator, 12, 427. [in Rus -
sian].
Nestulia, O. (2017). Borys Martos i kooperatsiia:
monografiia. – V 2 kn. (1 vols), Poltava : PUET. [in
Ukrainian].
Obzor potrebitelskikh obshchestv Poltavskoi gu-
bernii za 1913 god (1915). Poltava. [in Russian].
Ol., P. (1917). Trudy drugogo Vseukrainskogo co-
operativnogo zizdu veresen 12-15, roku 1917 u m.
Kyievi. Kyiv. [in Ukrainian].
Ostashko, T. S. (2009). Martos Borys Myko-
laiovych. Entsyklopediia istorii Ukrainy. (Vol. 6, p.
534), Kyiv : Naukova dumka. [in Ukrainian].
Pavlovskii, G. (1918). Tsentralnyi Ukrainskyi
Kooperatyvnyi Komitet. Ukrainska kooperatsiia, 1,
40-41, [in Ukrainian].
Postanova III Vseukrainskogo cooperativnogo
zizdu v Kyievi 26-29 travnia 1918 r. (1918). Ukrain-
ska Kooperatsiia, 1, 59. [in Ukrainian].
Predvaritielnoie sovieshchaniie upolnomochen-
nykh kreditnykh cooperativov po voprosu ob organizat-
sii Poltavskogo coyuza uchrezhdienii melkogo Kredita
(1915). Khutorianin, 51, 1045-1049. [in Russian].
Sovieshchniie uchreditieliei Romenskogo soyuza
uchrezhdienii melkogo Kredita. (1915). Khutorianin,
22, 519-520. [in Russian].
Tokarevskii, M. (1926). Storinky mynulogo
Poltavskoi spilky spozhyvchykh tovarystv. (Do 10-I
richnytsi). Desiat rokiv isnuvannia Poltavskoi raispilky
(1915-1925). Poltava. [in Ukrainian].
Torzhestvennoie zasedaniie cooperativnogo otde-
leniia Poltavskogo obshchestva selckogo hozyaistva
(1915). Khutorianin, 47, 983-989. [in Russian].
Khronika kooperativnogo dela. (1915). Khutori-
anin, 26, 602-603. [in Russian].
Khronika kooperativnogo dela. (1914). Khutori-
anin, 26, 762. [in Russian].
Khronika soyuznogo obiedinieniia. (1914).
Kooperativnaia zhizn, 13-14, 74. [in Russian].
Ustanovchi zbory Tsentralnogo Kooperativnogo
Komitetu. (1918). Ukrainska kooperatsiia, 3, 45-47.
[in Ukrainian].
Podilennia pratsi mizh chlenamy TsUKK. (1918).
Ukrainska Kooperatsiia, 3, 75. [in Ukrainian].
Martos, B. (1918). Rozmezhuvannia diyalnosti
tsentralnykh, oblasnykh, raionnykh I dribno raionnykh
kooperatyvnykh soiuziv. Ukrainska Kooperatsiia, 4,
46-54. [in Ukrainian].
Martos, B. (1921). Kilka sliv pro ukrainsku koop-
eratsiiu. IR HBUV, 290, 2949. [in Ukrainian].
Martos, B. (1959). Zasnovannia Ukrainskoi gospo -
darskoi akademii. Ukrainska gospodarska akademiia
b CR.S.R. 1922-1935. (Vol. I, pp. 102-104). New-
York. [in Ukrainian].
Martos, Borys. (1970). Avtobiografiia. Vilna Uk -
rai na, New-York. [in Ukrainian].
Martos, B. (1972). Economichno-kooperatyvnyi
facultet UGA, Ukrainska gospodarska akademiia v
CH.S.R. Podebrady, 1922-1935 I Ukrainskyi tekh -
nichno-gospodarskyi instytut. Podebrady – Regens-
burg – Myunkhen. 1932-1972 (Vol. III, pp. 62-63).
New-York. [in Ukrainian].
Struktura akademii. (1959). Ukrainska gospo-
darska akademiia v CR.S.R. (Vol. I, pp. 13-23). New-
York. [in Ukrainian].
Narizhnyi, S. (1942). Ukrainska emigratsiia.
Chastyna persha. Praga. [in Ukrainian].
R., M. (2000). Ukrainska gospodarska akademiia.
ln Entsiklopediia ukrainjznavstva (Vol. 9, p. 3350).
Zviv: Naukove tovarystvo in. T. Shevchenka u Lvovi
/[in Ukrainian].
Nishchemenko, K. (1962). Economichnyi facul-
tet. Ukrainskyi tekhnichno-gospodarskyi instytut.
1932-1935 (Vol. II, p. 126). New-York. [in Ukrainian].
Yatsenko, O., V. (2010). Vplyv kooperatyvnoi
idei na diialnist uriadu B. Martosa: Sproba tvorennia
“kooperatyvnoi respubliky” (kviten-veresen 1919
roku). Gileia. 31, 90-100. [in Ukrainian].
|