Мережа аптечних закладів Київської губернії як вид медичної допомоги населенню краю (кінець ХVIII - початок 60-х рр. XIX ст.)
У статті на основі архівних матеріалів та нормативно-правових актів проведено аналіз та визначено фактори, які впливали на отримання дозволу на відкриття аптек, їх місцезнаходження, матеріальне становище та забезпечення медикаментами. Проаналізовано чинники, які впливали на встановлення та обрахунок...
Збережено в:
| Дата: | 2019 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2019
|
| Назва видання: | Краєзнавство |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169742 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Мережа аптечних закладів Київської губернії як вид медичної допомоги населенню краю (кінець ХVIII - початок 60-х рр. XIX ст.) / Т. Морей // Краєзнавство. — 2019. — № 3. — С. 206-214. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-169742 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1697422020-06-25T01:25:57Z Мережа аптечних закладів Київської губернії як вид медичної допомоги населенню краю (кінець ХVIII - початок 60-х рр. XIX ст.) Морей, Т. Медичне краєзнавство: суть та науково-дослідницький потенціал У статті на основі архівних матеріалів та нормативно-правових актів проведено аналіз та визначено фактори, які впливали на отримання дозволу на відкриття аптек, їх місцезнаходження, матеріальне становище та забезпечення медикаментами. Проаналізовано чинники, які впливали на встановлення та обрахунок цін на медичні препарати відповідно до законодавства, а також повноваження органів, які здійснювали контроль за аптечною справою у Київській губернії. Problem statement. The process of reorganization has become an integral part of social-political and economic transformations in Ukraine. Its put on the agenda not only the issue of the need for an effective regional policy, but also the problem of scientific understanding of the preconditions and forming of individual regions of the country in historical and socio-cultural dimensions, the origins of regional self-consciousness. It is particularly important to apply to our own traditions, in this context. For this reason, the state of medicine study in general, and the network of pharmacy establishments functioningin particular, is very important. Particularly, in one of the largest Ukrainian provinces – Kyiv. It is essential to the understanding of the patterns and peculiarities of the health care system formation in certain regions. Research methods. During the study of the problem, multiple research methods were used including the following: general scientific, special, source-study, general-historical, interdisciplinary. Description of the results. The article describes the foundation and functioning of the pharmacy institutions network in Kiev province at the end of the 18th and early 1860s. It is based on the analysis of archive materials and legal acts and shows the main factors that allowed obtaining permissions to open pharmacies, their locations, financial situation, and medicines provision. Using the Kyiv province as an example, the article researches the changing dynamics of the pharmacies number depending on the year and identified that most of them were private property. The number of pharmacies in each region was dependent on the population and permitted recipes. The article analyses the factors that were used to calculate and set the prices for medicals according to the legislation, and also the authorities who controlled the pharmacy industry within the province. In particular, official duties of Kyiv medical administration in supervision and inspection of pharmacies, and decisions that were made by the Medical Department of MVS regarding the pharmacies owners after filling inspection protocols. Conclusions. The worked out archival documents, materials and published sources, testify that the end of the 18th and 60th years of the XIX century were the period of development of the pharmacy establishments network in the Kiev province. 2019 Article Мережа аптечних закладів Київської губернії як вид медичної допомоги населенню краю (кінець ХVIII - початок 60-х рр. XIX ст.) / Т. Морей // Краєзнавство. — 2019. — № 3. — С. 206-214. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 2222-5250 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169742 615.12(091)(477.41)«179/186» uk Краєзнавство Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Медичне краєзнавство: суть та науково-дослідницький потенціал Медичне краєзнавство: суть та науково-дослідницький потенціал |
| spellingShingle |
Медичне краєзнавство: суть та науково-дослідницький потенціал Медичне краєзнавство: суть та науково-дослідницький потенціал Морей, Т. Мережа аптечних закладів Київської губернії як вид медичної допомоги населенню краю (кінець ХVIII - початок 60-х рр. XIX ст.) Краєзнавство |
| description |
У статті на основі архівних матеріалів та нормативно-правових актів проведено аналіз та визначено фактори, які впливали на отримання дозволу на відкриття аптек, їх місцезнаходження, матеріальне становище та забезпечення медикаментами. Проаналізовано чинники, які впливали на встановлення та обрахунок цін на медичні препарати відповідно до законодавства, а також повноваження
органів, які здійснювали контроль за аптечною справою у Київській губернії. |
| format |
Article |
| author |
Морей, Т. |
| author_facet |
Морей, Т. |
| author_sort |
Морей, Т. |
| title |
Мережа аптечних закладів Київської губернії як вид медичної допомоги населенню краю (кінець ХVIII - початок 60-х рр. XIX ст.) |
| title_short |
Мережа аптечних закладів Київської губернії як вид медичної допомоги населенню краю (кінець ХVIII - початок 60-х рр. XIX ст.) |
| title_full |
Мережа аптечних закладів Київської губернії як вид медичної допомоги населенню краю (кінець ХVIII - початок 60-х рр. XIX ст.) |
| title_fullStr |
Мережа аптечних закладів Київської губернії як вид медичної допомоги населенню краю (кінець ХVIII - початок 60-х рр. XIX ст.) |
| title_full_unstemmed |
Мережа аптечних закладів Київської губернії як вид медичної допомоги населенню краю (кінець ХVIII - початок 60-х рр. XIX ст.) |
| title_sort |
мережа аптечних закладів київської губернії як вид медичної допомоги населенню краю (кінець хviii - початок 60-х рр. xix ст.) |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2019 |
| topic_facet |
Медичне краєзнавство: суть та науково-дослідницький потенціал |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169742 |
| citation_txt |
Мережа аптечних закладів Київської губернії як вид медичної допомоги населенню краю (кінець ХVIII - початок 60-х рр. XIX ст.) / Т. Морей // Краєзнавство. — 2019. — № 3. — С. 206-214. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| series |
Краєзнавство |
| work_keys_str_mv |
AT morejt merežaaptečnihzakladívkiívsʹkoígubernííâkvidmedičnoídopomoginaselennûkraûkínecʹhviiipočatok60hrrxixst |
| first_indexed |
2025-07-15T04:35:33Z |
| last_indexed |
2025-07-15T04:35:33Z |
| _version_ |
1837686204555853824 |
| fulltext |
УДК 615.12(091)(477.41)«179/186»
Тетяна Морей (м. Переяслав-Хмельницький)
аспірантка Переяслав-Хмельницького державного
педагогічного університету імені Г. Сковороди
E-mail: tetianamorei@gmail.com
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-3632-2533
Мережа аптечних закладів Київської губернії
як вид медичної допомоги населенню краю
(кінець ХVIII – початок 60-х рр. XIX ст.)
У статті на основі архівних матеріалів та нормативно-правових актів проведено аналіз та визна-
чено фактори, які впливали на отримання дозволу на відкриття аптек, їх місцезнаходження, матері-
альне становище та забезпечення медикаментами. Проаналізовано чинники, які впливали на встанов-
лення та обрахунок цін на медичні препарати відповідно до законодавства, а також повноваження
органів, які здійснювали контроль за аптечною справою у Київській губернії.
Ключові слова: аптека, лікарські препарати, аптекарський помічник, провізор, аптекар, магістр
фармації, «Аптекарський статут»,«Аптекарська такса».
Tetiana Morei (Pereyaslav-Khmelnitsky,Ukraine)
Роstgraduate Student, Pereyaslav-Khmelnitsky State
Pedagogical University named after Gregory Skovoroda
E-mail: tetianamorei@gmail.com
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-3632-2533
The network of pharmacy institutions in Kyiv province as a Way
of providing medical service for the local population
(the end of the ХVIII – early 1860s)
Problem statement. The process of reorganization has become an integral part of social-political and eco-
nomic transformations in Ukraine.
Its put on the agenda not only the issue of the need for an effective regional policy, but also the problem
of scientific understanding of the preconditions and forming of individual regions of the country in historical
and socio-cultural dimensions, the origins of regional self-consciousness. It is particularly important to apply
to our own traditions, in this context. For this reason, the state of medicine study in general, and the network
of pharmacy establishments functioningin particular, is very important. Particularly, in one of the largest Uk-
rainian provinces – Kyiv. It is essential to the understanding of the patterns and peculiarities of the health care
system formation in certain regions.
Research methods. During the study of the problem, multiple research methods were used including the
following: general scientific, special, source-study, general-historical, interdisciplinary.
Description of the results. The article describes the foundation and functioning of the pharmacy institutions ne-
twork in Kiev province at the end of the 18th and early 1860s. It is based on the analysis of archive materials and
legal acts and shows the main factors that allowed obtaining permissions to open pharmacies, their locations, finan-
cial situation, and medicines provision. Using the Kyiv province as an example, the article researches the changing
dynamics of the pharmacies number depending on the year and identified that most of them were private property.
The number of pharmacies in each region was dependent on the population and permitted recipes. The
article analyses the factors that were used to calculate and set the prices for medicals according to the legis-
lation, and also the authorities who controlled the pharmacy industry within the province. In particular, official
duties of Kyiv medical administration in supervision and inspection of pharmacies, and decisions that were
made by the Medical Department of MVS regarding the pharmacies owners after filling inspection protocols.
Conclusions. The worked out archival documents, materials and published sources, testify that the end of
the 18th and 60th years of the XIX century were the period of development of the pharmacy establishments ne-
twork in the Kiev province.
Key words: pharmacy medicines, pharmacist, assistant, pharmacist, chemist, Master of Pharmacy,
«Pharmacy Statute», «pharmacy tax».
206
Однією із складових інституту охорони здо-
ров’я є фармацевтична галузь. Дослідження її
становлення та розвитку дає можливість засто-
сування позитивного історичного досвіду в пе-
ріод проведення медичної реформи. Вивченню
історії охорони здоров’я в цілому1 та розвитку
аптечної справи, проблемам фармації на україн-
ських землях зокрема, присвячено ряд робіт на-
уковців. Етапи розвитку аптечної справи в Ук-
раїні розкрито у монографії «Історія фармації
України», в якій висвітлено період з ІХ ст. по
ХХ ст., в тому числі розглянуті питання фарма-
цевтичної освіти, з урахуванням історичних,
суспільно-політичних та економічних особли-
востей розвитку української держави. Зокрема,
у роботі проаналізовані положення, що регламен-
тували аптекарську справу, правила проходження
іспитів на здобуття фармацевтичних звань2. Про-
блемам історії фармації присвячено роботи до-
ктора фармацевтичних наук М. Сятині3, підруч-
ник А. Голяченка «Історія медицини та фармації
України на світовому тлі», в якому висвітлю-
ються основні події, досягнення та імена укра-
їнської історії медицини та фармації4. Поряд з
цим, дослідженнями медичної складової у кра-
єзнавчому аспекті займаються науковці І. Робак
та Г. Демочко, які у своїй статті «Медичне крає -
знавство в контексті історії та сучасності» дали
визначення поняттю «медичне краєзнавство», до
предмету якого включили стан здоров’я насе-
лення, роботу установ охорони здоров’я, у тому
числі і фармацевтичних, медичну і фармацев-
тичну освіту, здобутки окремих особистостей у
сфері медичної науки, фармації тощо5.
Метою даного дослідження є аналіз форму-
вання та становлення фармацевтичної справи на
прикладі Київської губернії, а саме: етапи від-
криття аптек та отримання відповідних дозволів
у органах державної влади; освіта фармацевтів,
їх права та обов’язки відповідно до закону; ма-
теріальне забезпечення аптек (придатні примі-
щення, кімнати для лабораторій, медичні препа-
рати та ін.); забезпечення населення лікарськи -
ми засобами та встановлення цін на ліки.
Офіційне зародження аптечної справи в
м. Ки єві датується 1715 р., коли Київський губер-
натор князь Д. Голіцин звернувся до Петра І з про-
ханням відкрити в місті аптеку для кращого об-
слуговування солдат, при якій би працював лікар
і аптекар з оплатою по 700 руб. на рік. І таку апте -
ку з дозволу імператора було відкрито. Наприкінці
XVIII – початку XIX ст. аптеки були державними,
засновувалися при лікарнях приказів громад-
ського опікування і «вільними» (приватними).
Кожна аптека повинна була мати рецептурну
кімнату, куди хворі приходили по ліки. Крім
медикаментів, у цій кімнаті мала бути шафа для
отруйних речовин, з особливими вагами, ступ-
ками і совками та шафа для патентованих ліків.
Кімната, де виконувалися фармацевтичні ро-
боти, що потребували гарячого настоювання та
відварювання називалися кокторія. Для здійс-
нення інших хімічних та фармацевтичних робіт
використовували лабораторію. Для збереження
в сирому вигляді фармацевтичних матеріалів об-
лаштовували матеріальні кімнати, для висушу-
вання трав, квітів, коріння – сушильні, для збе-
реження матеріалів у холоді – сухий підвал та
льодовню.
Власниками київських аптек були переваж но
іноземці, які користувалися певними привілеями
під час їх відкриття. Першу приватну київську ап-
теку відкрив німецький колоніст Йоганн Гейтер
у перші десятиріччя XVIII ст., отримав ши для
цього імператорський привілей у 1728 р. У на-
ступні роки аптека перейшла його нащадкам.
Аптеки відкривали при приказах громад-
ського опікування. Головною аптекою приказу
почали займатися ще наприкінці 1782 р., але
перша спроба результату не дала. Лише в 1800 р.
аптека розпочала свою роботу. Вона розташову-
валася на Печерську, навпроти Царського па-
лацу, а вулиця, що прямувала від палацу повз
аптеку, так і називалася аптекарською.
Мережа аптечних закладів Київської губернії як вид медичної допомоги
населенню краю (кінець ХVIII – початок 60-х рр. XIX ст.)
207
1 Верхратський С.А. Матеріали з історії медицини на Україні (до часів введення земств): дис… д-ра мед.
наук. К., 1944. 298 с.
2 Історія фармації України / Р.В. Богатирьов, Ю.П. Сніженко, В.П. Черних та ін. Х. : Прапор: Вид-во:
УкрФА, 1999. 799 с.
3 Сятиня М.Л. Історія фармації: Навч. Посібника для вищих навчалних закладів / О. П. Реєнт (від.ред). –
Львів, 2002. – 660 с.; Сятиня М.Л. Фармацевтична справа в Україні: Минуле. Сьогодення. День прийдешній.
К. : Інститут історії України НАН України,1998. 334 с.
4 Голяченко А. Історія медицини та фармації України / А. Голяченко, Г. Конопелько. Тернопіль, 2002. 625 с.
5 Робак І.Ю. Медичне краєзнавство в контексті історії та сучасності / І.Ю. Робак, Г.Л. Демочко // Істо-
ричний архів. 2016. Вип. 16. С. 215-220.
Усі аптеки, що відкривалися в м. Києві, були
приватними. До початку ХІХ ст. у місті не було
жодної державної аптеки. Під час війни з Напо-
леоном ситуація почала змінюватися. 11 квітня
1812 р. міністр поліції О. Балашов повідомив
Київського військового губернатора М. Милора-
довича, що 28 березня імператор Олександр І на-
казав перевезти до Києва Житомирську польову
аптеку і назвати її Київською польовою аптекою.
Міністр просив підготувати для аптеки належне
приміщення. У червні 1812 р. аптека «з усіма чи-
нами і служителями» під наглядом аптекаря Роде
вирушила на найманих підводах до м. Києва.
У місті для неї було підготовлено 6 палат у Брат-
ському монастирі, а згодом, для розміщення ап-
теки віддали приміщення бурси. 23 листопада
1812 р. в одній із кімнат бурси трапилася по-
жежа. Тоді, цивільний губернатор просив київ-
ського обер-коменданта віднайти можливість
розмістити польову аптеку у якійсь кам’яній бу-
дівлі монастиря. Проте нічого придатного не
знайшлося, тому 12 січня 1813 р. було вирішено
перенести казенну аптеку у кам’яну будівлю в
Старокиївському Софійському соборі6. З 1 листо -
пада 1814 р. Київська казенна аптека була розмі-
щена у будинку відомого ювеліра С. Стрельбиць-
кого на Подолі, поряд із Покровською церквою.
Першим управляючим Київської казенної
аптеки був П. Роде, потім – титулярний радник
С. Щупальцов, у 1820 р. його замінив 33-річний
надвірний радник А. Циммерман, а з квітня
1826 р. – колезький секретар К. Оландер, який
впродовж 5-ти років займав таку саму посаду в
Архангельську.
За статистичними даними на 1856 р. Київ-
ська аптека відпустила ліків загальною вагою
3331 пудів і 18 фунтів. Вона обслуговувала по-
стійні госпіталі у містах Києві, Житомирі, Бєль-
цях, Тульчині, військово-тимчасові госпіталі у
містах Золотоноші,Тульчині, Прилуках, Моги-
льові, Заславі, Балті, Ямполі, Ольгополі, Черка-
сах, Смілі. Аптека також обслуговувала 112 ка-
валерійських округів, полків, тюрем тощо.
У вересні 1857 р. за результатами міністер-
ської перевірки, було встановлено, що будинок,
де розміщувалася Київська аптека був малий, не-
зручний, а запаси ліків зберігалися у вологому
сараї. Тоді було вирішено аптеку в м. Києві
ліквідувати, а її медичні запаси перевести до
Лубенської аптеки, яка мала просторе казенне
приміщення.
Виявлені нами архівні матеріали дають під-
стави стверджувати, що в 1833 р. в Києві діяло
дві казенні аптеки. Однією із них управляв про-
візор В. Ментуєв, інша належала приказу гро-
мадського опікування і управляв нею провізор
Ф. Рильке. «Вільних» аптек в м. Києві нарахову-
валось три, якими управляли аптекар І. Ейсман,
провізори А. Цагарі та Є. Аншпах. У повітах
Київської губернії діяло 25 «вільних» аптек.
У Київському повіті аптекою управляв провізор
О. Кулеша; у Васильківському в м. Біла Церква –
провізор І. Петровський; у Богуславському по-
віті в м. Богуслав – аптекар Є. Вонзель, у міс-
течку Кам’янському – провізор Л. Ріхтер; у Чер-
каському повіті Смілянська аптека – аптекар
Ф. Вальтер, Городецька – провізор М. Шихов-
ський; у Махновському повіті Махновська –
провізор І. Май, Погрибищинська – провізор
К. Сейман; у Липовецькому повіті діяло 4 аптеки:
Липовецька – провізор А. Дейн, Лісницька –
провізор А. Фраг, Монастирська – провізор
Ф. Саферо, Дашевська – провізор В. Бабінський;
в Уманському повіті діяло 3 аптеки: 2 Уманські –
провізори Сомановський і К. Миральський,
Соколовська – провізор Станкевич; у Радомисль -
ському повіті Радомисльська аптека – провізор
А. Клоренс, Брусилівська – провізор Л. Миро-
новський; у Звенигородському повіті Звениго-
родська аптека – провізор А. Дува; у Таращан-
ському повіті діяло 2 аптеки: Таращанська –
провізор М. Брояковський, Тетіївська – провізор
М. Пасхалов. Всього по губернії працювало 30
аптек7. Подібні звіти складалися і в наступні
роки. У звіті Київського цивільного губернатора
дійсного статського радника Ф. Переверзєва за
1835 р. подавалися відомості про кількість аптек
у Київській губернії, їх матеріальне становище
та забезпечення медикаментами8 .
Аптеки відкривали і при навчальних закла-
дах, зокрема при Університеті Св. Володимира.
У 1844 р. за поданням Ученої ради університету
3’2019Тетяна Морей К Р А Є З Н А В С Т В О
208
6 Центральний державний історичний архів України, м. Київ (далі – ЦДІАК України), ф. 127, оп. 367,
спр. 12, арк. 1-17.
7 Там само, ф. 442, оп. 1, спр. 1195, арк. 177-177 зв.
8 Там само, спр.1803, арк. 242.
Тимчасовий медичний комітет дозволив вузу
відкрити власну аптеку, і 14 січня 1848 р. Л. Сегет
доповів правлінню про влаштування ним аптеки
та розширення фармацевтичної лабораторії.
Після смерті Л. Сегета, у 1853 р. тимчасово за-
відувати аптекою було доручено лаборанту фар-
мації Зейделю. У 1854 р. ученим аптекарем було
призначено М. Неєзе. Проте, у 1863 р. М. Неєзе
подав прохання про відставку і наказом Мініс-
тра народної освіти був звільнений з посади уче-
ного аптекаря. У 1864 р. університетська аптека
припинила свою діяльність і залишилася тільки
фармацевтична лабораторія.
Казенно-аптечні заклади підпорядковува-
лися департаменту казенних лікарських заготі-
вель. У Російській імперії у 1838 р. існувало
чотири інспекторства аптекарської частини, а в
1857 р. – шість, одним з яких було Києво-Лубен-
ське. Інспекторське управління складалося із
інспекторів, їх помічників та інших штатних чи-
новників і канцелярських службовців. У 1838 р.
інспектор Києво-Лубенського інспекторства от-
римував 3 тис. руб. на рік, помічники – по 2 тис.
руб., середній оклад канцелярських службовців
становив 400 руб. Ці оклади були вищими, ніж у
чиновників інспекторств в інших губерніях, зок-
рема в Оренбурзькій, Віленській, Херсонській9.
Інспекторське управління мало окреме при-
міщення, в якому могли бути і квартири чинов-
ників. Інспекторів і їх помічників призначало і
звільняло Міністерство внутрішніх справ, інших
чиновників інспекторство – департамент казен-
них лікарських заготівель. Інспекторському
управлінню підпорядковувалися всі аптекарські
чини і службовці, підзвітних їм установ. Інспек-
торське управління здійснювало нагляд за аптеч-
ними закладами, постачанням якісних медика-
ментів, матеріалів та їх транспортуванням, за
утриманням аптек і медикаментів, за приготуван-
ням в лабораторіях препаратів10. Про це свідчить
циркуляр МВС від 5 лютого 1830 р., в якому йш-
лося про те, що чиновники наглядали за належ-
ним транспортуванням аптекарських матеріалів,
для забезпечення відповідних умов зберігання11.
Особливу увагу інспекторське управління
приділяло цінам на препарати і слідкувало за
тим, щоб вони були вигідними для казни. Для за-
безпечення казенних аптек матеріалами і припа-
сами інспекторства могли виділяти «на мелоч-
ные издержки» до 200 руб.12
Одним із обов’язків інспекторської управи
було збирати відомості від гарнізонних бата-
льйонів, інвалідних команд, полків, госпіталів,
морських екіпажів про необхідні їм для ліку-
вання препарати. Потім ці відомості чиновники
аналізували і складали каталоги, в яких затвер-
джували відповідний перелік препаратів. На
полях цих каталогів робилися помітки про при-
чини несвоєчасної видачі медикаментів13.
У лікарнях приказів громадського опіку-
вання також вводилися каталоги ліків. 30 червня
1839 р. господарський департамент видав цир-
куляр, згідно з яким у міських лікарнях та лікар-
нях приказів громадського опікування медика-
менти видавали відповідно до каталогу на 100
осіб на рік. В ньому був зазначений перелік з 232
препаратів, кількість яких вираховувалася у
фунтах, унціях і драхмах. Наприклад, acidi muri-
atici – 7 ф. 6 унц., antimonii crudi – 20 ф., fellis
tauri inspissant – 3 унц., chloreti calcis – 100 ф.,
flor chamomillae vulgaris – 100 ф., herbae absinthii
– 6 ф., lythargyrii– 30 ф., menth piperit – 180 ф.,
pomor aurantiorum immalur – 7 ф. 6 унц., radit
alchacas mundat – 160 ф. , senegae – 10 ф., syrupi
communis – 480 ф.14. У документі зазначалося,
що у випадках збільшення хворих на однакове
захворювання, місцеве начальство мало право
використовувати більшу кількість препаратів,
ніж була зазначена в каталозі15.
Однак, існували випадки, коли Міністерство
внутрішніх справ дозволяло продавати ліки, які
не входили до каталогу. Про це свідчить пере-
писка з Міністром внутрішніх справ про надан -
ня дозволу бердичівському купцю Гальперину
Мережа аптечних закладів Київської губернії як вид медичної допомоги
населенню краю (кінець ХVIII – початок 60-х рр. XIX ст.)
209
9 Полное собрание законов Российской империи (ПСЗРИ). Собр. 2. Т. 13, ч. 2, № 11816. С. 376-378.
10 Свод законов Российской Империи издание: 1857 г. [в 15 т.] (СЗРИ). Т. ХIII. Ч. 18, Книга первая.
Ст. 190-200
11 ЦДІАК України, ф. 442, оп.1, спр. 635, арк. 1-3.
12 СЗРИ. Т. ХIII. Ст. 196. С. 35
13 ПСЗРИ. Собр.1. Т. 24, № 17969. С. 616.
14 ЦДІАК України, ф. 442, оп.770, спр.19, арк. 206-208.
15 Там само, арк. 208 зв.
продавати ліки в аптеці від холери, що винайшов
віденський лікар Бастлер, які не входили до ка-
талогу16.
Більшість медичних препаратів завозили із-
за кордону, зокрема з Франції, Німеччини, Англії
та інших країн. За указом Павла І від 28 лютого
1797 р. дозволено завозити до Російської імперії
французькі вина, оливкову олію, каперси, ан-
чоуси і за тими ж умовами аптекарські мате-
ріали17. Указом Миколи І від 23 листопада 1838 р.
Департаменту казенних лікарських заготівель
дозволено закуповувати аптекарські матеріали
для армії і флоту із Гамбурга. Закуплені аптечні
матеріали і медичні препарати повинні були
бути найвищої якості18.
Державні аптеки відпускали ліки за рецеп-
тами лікарів лікарської управи. Ще за часів
Петра І у Російській імперії існував інститут
«вільних» (приватних) аптек, діяльність яких
регламентувалася «Аптекарським статутом» і
численними нормативними документами. «Апте -
карський статут» був виданий 20 вересня 1789 р.
і містив 23 пункти. У статуті зазначалося, що ап-
текар повинен мати добрі, свіжі до використання
препарати. Для того, щоб аптека утримувалась
у відповідному стані, на аптекаря покладався
обов’язок наглядати за провізором. Ліки, які від-
пускав аптекар повинні були відповідати вста-
новленій таксі, а всі рецепти він вписував в за-
писну книгу. Не відпускалися ліки за рецептами,
прописаними докторами, штаб-лікарями, які не
отримали дозволу займатися практикою, а також
бабкам-повитухам («присяжним бабкам»), крім
випадків, коли на їх прохання під час пологів для
породіллі і новонароджених малюків потрібні
були не сильно діючі препарати, до яких відно-
сили мигдальну олію, корицеву воду, траву роз-
марину, сироп з ревінню. Лікувати хворих і про-
писувати ліки аптекарям суворо заборонялося.
Також не дозволялося продавати і торгувати
спиртними напоями із хлібного і виноградного
вин19. Оскільки у складанні статуту фармацевти
не брали участі, тому в цьому документі основну
увагу було приділено медичній практиці. Доку-
мент діяв до початку XIX ст., а 23 грудня 1836 р.
був виданий новий «Аптекарський статут». Він
став основним документом, який регламентував
роботу аптек протягом XIX ст. Було визначено
професійні та моральні вимоги до аптекарів,
обов'язки аптекарів щодо виконання приписів ре-
цепта за складом та масою інгредієнтів, регла-
ментувався запас лікарських засобів в аптеці.
Ліки до аптек Київської губернії постачали
в основному купці. Бували випадки, коли лікар-
ська управа несвоєчасно розраховувалася за при -
везені препарати. Про це свідчить позов купця
І. Розенталя до Київської лікарської управи з
ви могою виплатити йому кошти за поставлені ме-
дикаменти20. Також, ліки у аптекарів закуповували
і інші установи. Наприклад, Київська духов на
консисторія Києво-Печерської лаври закупову-
вала у київського аптекаря Ф. Бунгера (Бунге) ме-
дичні матеріали і препарати і повинна була йому
сплатити 116 руб. за них21. А саме: за 1 фунт ро-
жевих квітів – 3 руб., 8 фунтів стиракси – 24 руб.,
25 лотів лаванди – 3 руб. 30 коп., 16 лотів бази-
ліку – 32 коп., 16 лотів трави майорану – 40 коп.,
2 золотника мускатної олії – 1 руб. 50 коп., 4 зо-
лотника гвоздичної олії – 1 руб. 65 коп., 3 драхми
олії майорану – 1 руб., 9 драхм лавандової олії –
1 руб. 92 коп., 9 драхм розмаринової олії – 1 руб.,
2 золотника есенції бергамоту – 60 коп., 3 золот-
ника цедри – 96 коп., 4 драхми помаранчевої олії
– 75 коп. та ін. Всього для приготування мира
було придбано матеріалів на 90 руб.22. Також,
Києво-Печерська лавра повинна була сплатити
ще 16 руб. за два відра сандорійського вина.
Обов’язок розплатитися з Ф.Бунге було покла-
дено на К. Альшевського23. У аптеці Федора Гри-
горовича можна було придбати не лише ліки, а
й різноманітні рослини та інші корисні засоби.
Ціни на аптечні препарати були суворо рег-
ламентовані документом, що називався «Апте-
карською таксою», який був вперше надрукова-
ний в 1789 р. 3 січня 1808 р. міністр внутрішніх
справ видав циркулярний наказ, яким зобов'язав
3’2019Тетяна Морей К Р А Є З Н А В С Т В О
210
16 Там само, ф. 442, оп.1, спр.7833, арк. 1-6.
17 ПСЗРИ. Собр. 1. Т. 24. № 17855. С. 506.
18 ПСЗРИ. Собр. 2. Т. 13. Ч. 2. № 11760. С. 330.
19 ЦДІАК України, ф. 442, оп. 770, спр. 7, арк. 267 зв.–268 зв.
20 Там само, ф. 533, оп. 3, спр. 608, арк.1-6.
21 Там само, ф. 127, оп. 37, арк. 1-3.
22 Там само, арк. 1.
23 Там само, арк. 1 зв.–2.
працівників аптек позначати точний час отри-
мання рецепта, а на сигнатурі – точний час виго-
товлення і видачі ліків. Відповідно до «Аптекар-
ського статуту», відомості встановлених цін на
аптечні препарати видавалися Сенатом в 1833р.24,
а в 1836 р. були переглянуті і встановлені нові25.
Для перегляду «аптекарської такси», при вста-
новленні нової, комітет керувався відповідними
правилами. Зокрема, ті ліки, які мало використо-
вували, були виключені із такси. Ліки, які корис-
тувалися більшим попитом навпаки, були знову
введені до існуючої такси. Назви, як на старі, так
і на нові фармацевтичні найменування були за-
значені не російською і німецькою мовами, а ла-
тиною, відповідно до назв хімічних сполук.
Для обрахування цін на препарати були взяті
прейскуранти станом на 1833 р. Ціни на ліки за-
лежали від складності їх приготування, числа
використаних інгредієнтів і включали витрати
на заготівлю лікарських матеріалів та утримання
аптек. При встановленні цін на прості препарати
додавали 50%; на складові ліки (medicamenta
composita) – 100% зверх прейскуранту. Визна-
чення ціни на ліки (які готував сам аптекар –
«praeparata»), які швидко псувалися, втрачали
свої властивості, додавали зверх прейскуранту
150%. Вага ліків вимірювалася в драхмах, ун-
ціях і гранах. Якщо ціна грана становила менше
копійки, то за кожен гран аптекарі все рівно
брали по 1 копійці. Однак, якщо ціна за декілька
гранів зрівнювалася з ціною за цілу драхму, то
вона вже не повинна збільшуватися, хоч би
число гранів і зростало. Наприклад, якщо ціна
одного драхма якихось ліків коштувала 5 коп., а
гран – 1 коп., то за 5, за 6 і більше гранів аптекар
більше 5 коп. взяти не міг26. Так, як ціна на листя
рослин (folia) була зазначена, то було вирішено
не встановлювати особливу ціну на трави (herbae),
оскільки в аптеках використовували листя, а не
стебла. Тому цілий артикул під назвою herbae
був виключений із такси27. Також у документі
була вказана вартість приготування ліків (taxa
laborum), яка передбачала винагороду за втрату
часу і інші витрати при складанні ліків за рецеп-
тами. Наприклад, за розділення порошків, за
кожну долю в капсулу – плата 3 коп.; за розді-
лення зборів – 5 коп.; за приготування (forinatio)
пілюль за кожну драхму – 20 коп.; за складання
препаратів зовнішніх і внутрішніх, таких як
порошки, наливки, відвари, розчини, мікстури,
сиропи, примочки, бальзами, мазі та ін. – від 15
до 80 коп., а за кожен фунт більше 2-х фунтів –
ще 5 коп.; за приготування пастелей і болюсів за
кожну драхму – 10 коп.; за намазуван ня пластиру
на полотно, за кожну унцію – 40 коп., а за нама-
зування пластиру на лайку – 60 коп.; за обв’язку
посуду з печаткою, пробкою, сигнатуркою з про-
стим шнурком і папером – 15 коп., а те ж саме з
золотим папером і шовковим шнурком – 20 коп.;
за нарізання (concisio), товчення (contusio) в по-
рошок, за 1 унцію – 5 коп., в самий дрібний по-
рошок – 25 коп.; за посріблення пілюль за кожну
драхму – 30 коп., а за позолоту – 60 коп.28. Озна-
чена в таксі за 1826 р. плата за посуд була зали-
шена без змін, наприклад, біле скло банок і скля-
нок коштувало від 12 до 60 коп., зелене скло – від
8 до 40 коп., глиняні банки – від 10 до 70 коп.,
паперові коробки – від 15 до 50 коп.29.
При вирахуванні ціни на гомеопатичні пре-
парати, комітет у складі І. Рюля, В. Крейтона,
І. Буша, М. Арендта, П. Горяникова, К. Ізмена,
І. Фефера, Є. Грасманова і Л. Брунса вирішив,
що приготування їх досить важке, а сама кіль-
кість матеріалів мізерна, і тоді було встановлено
особливе правило, відповідно до якого за кожен
гомеопатичний препарат разом з упаковкою, яр-
ликом і склянкою платили по рублю30. Ліки, які
могли нанести шкоду були позначені плюсом
(«+»). Аптекарі не могли їх відпускати без при-
значення лікаря. Наприклад, плюсом познача-
лися такі ліки як liquidus, muriaticum, cobaltum
(arsenicum metallicum nativum), Sabinal, verar-
tialbi, ponderosa salita тощо31. Наступна «аптекар-
ська такса» була видана у 1850 р. У 1860 р.
Мережа аптечних закладів Київської губернії як вид медичної допомоги
населенню краю (кінець ХVIII – початок 60-х рр. XIX ст.)
211
24 Там само, ф. 442, оп.770, спр.7, арк. 1-277.
25 Там само, ф. 486, оп.1, спр. 6814, арк.1- 31.
26 Там само, ф. 442, оп. 770, спр.7, арк. 244
27 Там само, арк. 244 зв.
28 Там само, арк. 266 зв.
29 Там само, арк. 267.
30 Там само, арк. 244 зв.
31 Там само, арк. 245-266.
Медична рада її переглянула і встановила нову,
з якої виключила препарати, які мало викорис-
товувалися і додала ті, які приписували хворим
в аптеках32. Також, в нову «таксу» було введено
значну кількість як простих, так і складових
ліків, які до цього не входили у загальну росій-
ську фармакопею, однак часто були затребувані
в аптеках. Для однакового приготування препа-
ратів по всіх аптеках імперії, до «аптекарської
такси» у вигляді додатку було включено наста-
нову з описом фізичних якостей складових пре-
паратів, їх хімічні реагенти33. Однак, ще з 1859
р. «вільні» аптеки вже забезпечувалися рецеп-
турними книгами, для правильного і однакового
приготування всіх медичних препаратів 34.
Екстракти, які готували в аптеках, повинні
були продавати тільки на воді, а ті, які готувалися
на спирті чи ефірах (коріння валеріани, чорно-
биля) відпускалися в першу чергу35. Для визна-
чення цін на ліки для «такси», за основну прийма-
лася ціна унція. Нижчі розряди одиниць на вагу
вираховувалися наступним чином: для визначен -
ня ціни драхми ціна унції розділялася на 6, тобто
якщо ціна лікарського препарату по «таксі» кош-
тувала 6 коп., то ціна драхми того ж медикаменту
вираховувалася в 1 коп.; для вирахування ціни
грану, ціна драхми ділилася на 40, тобто, якщо
ціна драхми по «таксі» становила 10 коп., то гран
цього препарату коштував ¼ коп. Краплю будь-
якого препарату оцінювали на рівні з граном36. На
розсуд кожного утримувача аптеки, дозволялося
продавати ліки за цінами, нижчими, ніж втанов-
лені «таксою», однак вони повинні були бути на-
лежної якості і відповідати встановленій вазі37.
Ніяких асигнувань на медикаменти не відпус-
калося. Лікарні обмежувалися в основному засто-
суванням лікарських рослин. Рецепти виписува-
лися на трави, коріння, масла, настоянки, відвари,
які добували з рослинної сировини. Най частіше
призначалися примочки, полоскання, збори.
Краплі та мазі використовувалися рідко. Зовсім не
виписувалися рецепти на супозиторії та глобули38.
За сприянням місцевої влади населення Київської
губернії займалося збором та заготівлею лікар-
ських рослин (наприклад, соснових шишок)39. Ге-
нерал-Штаб-Доктору направляли відомості про
народні методи та лікарські рослини, які викорис-
товували для лікування хворих40. У 1827 р. Мініс-
терство внутрішніх справ видало указ про спо-
соби заготівлі лікарських препаратів для закладів
приказів громадського опікування41.
Лікування аптекарських учнів, травників і
працівників як казенних аптек, так і інших уста-
нов покладалося на Медичний департамент Мі-
ністерства внутрішніх справ. У випадках хвороб
цих осіб їх направляли на лікування як казенних
службовців у військові госпіталі сухопутного та
морського відомств безкоштовно, а де таких ус-
танов не було – то у міські лікарні приказів гро-
мадського опікування. Їх лікували на таких же
умовах як і нижчих поштових службовців. Плата
за їх лікування здійснювалася із залишкових сум
Медичного відомства. На лікування одного лікар-
ського учня виділяли по 50 коп. на добу і 10 коп.
додатково на медикаменти. На поховання таких
осіб витрачали 3 руб. сріблом42.
Кожною аптекою управляв провізор або ап-
текар, якому допомагали аптекарські помічники
(гезелі) і учні, які не мали медичної освіти. Уп-
равляючі аптекою повинні були їх навчати готу-
вати ліки й виконувати елементарні лікарські
призначення. Ситуація змінилася, коли у 1838 р.
3’2019Тетяна Морей К Р А Є З Н А В С Т В О
212
32 Аптекарская такса или оценка лекарств, составленная Медицинским советом, СПб. : в типографии
МВД, 1860. С. 1.
33 Там само. С. 1-2.
34 Державний архів Київської області (далі – ДАКО), ф.1 оп. 295, спр. 55009, арк. 25-28
35 Аптекарская такса или оценка лекарств, составленная Медицинским советом, СПб.: в типографии
МВД, 1860. С. 5.
36 Там само. С. 6-7.
37 Там само. С. 9.
38 Голяченко О., Ганіткевич Я. Історія медицини. Тернопіль : Гілея, 2004. С. 120.
39ДАКО, ф. 2, оп. 3, спр. 2298, арк. 38; ф. 13, оп. 1, спр. 51, арк. 28.
40 Там само, ф. 13, оп.1, спр. 1296, арк. 1-40.
41 ЦДІАК України, ф. 533, оп. 3, спр. 58, арк. 1-8.
42 Там само, ф. 533, оп. 3, спр. 1063, арк. 6.
у Російській імперії були вперше введені «Пра-
вилами про іспити медичних, ветеринарних і
фармацевтичних чинів», за якими встановлюва-
лося три фармацевтичні ступені: аптекарський
помічник, провізор і аптекар. В архівних мате-
ріалах за 1838 р. йшлося про те, що Попечителю
Київського учбового округу передали на на-
вчання медичних, ветеринарних і фармацевтич-
них учнів, тому що управляючим аптеками су-
воро заборонено приймати в аптеки учнів, які не
мали гімназійного посвідчення з відомостями
про те, які предмети вони вивчали в перших
чотирьох класах гімназії. Якщо молоді люди от-
римали домашнюю освіту або в приватних на-
вчальних закладах і бажали присвятити себе
фармації вони були зобов’язані скласти іспити в
гімназіях і одержати свідоцтво встановленого
зразка43. Замість терміну «аптекар» у 1845 р.
було введено вищий фармацевтичний ступінь –
магістр фармації. Присуджувати ці ступені мали
право Петербурзький та Московський універси-
тети і Військово-медична академія.
У ХІХ ст. аптеки відкривалися з дозволу
МВС за поданням губернських лікарських управ.
Бажаючі відкрити приватні аптеки подавали
до лікарських управ заяви з обґрунтуванням до-
цільності своєї діяльності. У 1822 р. дозвіл на
відкриття аптеки отримала генерал-майорша
Давидова44, у 1826 р. в оренду була взята аптека
з медикаментами та іншим майном у м. Ходор-
кові Сквирського повіту Київської губернії, яка
належала неповнолітнім Якубовським45, у 1827 р.
полковник Понятовський отримав дозвіл на
відкриття вільної аптеки в його маєтностях в
м. Таганчі46, у 1828 р. доктор медицини Меєр
отримав дозвіл на відкриття «вільної» аптеки в
м. Чорнобилі47, у 1830 р. отримала дозвіл титу-
лована радниця Чекалова на відкриття вільної
аптеки на Печерську в м. Києві48, у 1838 р. лікар-
ська управа дозволила провізору Гольдману від-
крити аптеку у містечку Ржищеві49. Хоча нерідко
чиновники і відмовляли у відкритті таких медич-
них закладів. У 1828 р. графу О. Потоцькому від-
мовили у відкритті другої аптеки в м. Умані50,
однак вже у 1829 р. О. Потоцький отримав дозвіл
на відкриття домашньої аптеки в м. Умані51.
На початку 70-х рр. ХІХ ст. в Російській ім-
перії з’явилися нові «Правила відкриття аптек»,
згідно з якими аптеку у місті чи районі могли від-
крити за поданням місцевої медичної управи і з
дозволу губернатора. Для відкриття нової аптеки
потрібно було встановити кількість населення та
число аптек, які вже діяли на території. Зокрема,
у столиці губернії одна аптека мала обслуговувати
12 тис. осіб та 30 тис. рецептів. Аптеку не мали
права відкривати без згоди місцевих аптекарів.
Відповідно до «Правил відкриття аптек», у кожній
аптеці повинна була бути лабораторія, керівник та
учні. Нагляд за аптекарськими установами здійс-
нювали інспектори лікарської управи, які декілька
разів на рік повинні були інспектувати ці закла -
ди52. Такий огляд передбачав детальне вивчення
документації щодо видачі ліків та їх приготу-
вання. Інспектори також аналізували технічний
стан будівель, чистоту та умови зберігання ліків.
У 1830 р. для розміщення Київської казенної ап-
теки було орендовано будівлю у дворяна Стель-
бицького, яка відповідала технічним нормам53.
Київська лікарська управа ретельно контро-
лювала стан аптечної справи. Періодично члени
управи проводили планові і позапланові огляди
аптек. Результати перевірок розглядалися на за-
сіданнях управи. Власникам аптек та їх управ-
ляючим надсилали розпорядження щодо усу-
нення виявлених під час перевірок недоліків.
Якщо у призначений термін їх не усували, то
розпочинався процес закриття аптеки, відпо-
відно до порядку, передбаченого «Аптекарським
Мережа аптечних закладів Київської губернії як вид медичної допомоги
населенню краю (кінець ХVIII – початок 60-х рр. XIX ст.)
213
43 Там само, ф. 707, оп. 9, спр. 29, арк. 6-7.
44 Там само, ф. 127, оп. 1, спр. 2206, арк. 1-8.
45 Там само, ф. 533, оп.3, спр.171, арк. 1-56.
46 ДАКО, ф.2, оп. 1, спр. 2693 (1827 р.), арк. 5.
47 Там само, ф. 2, оп. 1, спр. 2724, арк. 1-12.
48 Там само, ф. 13, оп.1, спр. 752, арк. 1-8.
49 ЦДІАК України, ф. 442, оп.1, спр. 2647, арк. 53
50 Там само, ф. 533, оп. 3, спр. 327, арк. 45.
51 ДАКО, ф. 2, оп. 1, спр. 3202, арк. 7.
52 Маркус Л.М. Краткое руководство для врачей к познанию Российских законов, учреждений и госу-
дарственной службы. Изданное Медицинским Советом. СПб. : Эдуарда Праца, 1843. С. 93.
53 ДАКО, ф. 2, оп. 1, спр. 3337, арк. 1-3.
Goliachenko A. M., G. Konopel`ko. (2002) Isto-
riya medy`cy`ny` tafarmaciyi Ukrayiny. Ternopil`. [in
Ukrainian].
Goliachenko О., Ganitkevy`chYa. (2004). Isto-
riya medy`cy`ny`./ Ternopil`. [in Ukrainian].
Istoriya farmaciyi Ukrayiny` / R. V. Bogaty`r`ov,
Yu. P. Snizhenko, V. P. Cherny`xtain. (1999) – Xarkiv.
[in Ukrainian].
Markus L.M. (1843) Kratkoe rukovodstvo dlya
vrachej k poznany`yu Rossy`jsky` xzakonov, uchrez-
hdeny`j y` gosudarstvennoj sluzhbы. St. Petersburg..
[in Russian].
Robak I.Yu. Organizaciya oxorony` zdorov'ya
v Xarkovi za impers`koyi doby` (poch. XVIII st. –
1916 r.). Xarkiv: [in Ukrainian].
Robak I. Yu.(2016).Medy`chne krayeznavstvo v
konteksti istoriyi ta suchasnosti / I. Yu. Robak, G. L.
Demochko // Istory`chny`jarxiv. – 2016. –. (16), 215-
220.[in Ukrainian].
Syaty`nya M. L. (2002). Istoriya farmaciyi.
L`viv. [in Ukrainian].
Syaty`nya M. L.(1998) Farmacevty`chna sprava
v Ukrayini:My`nule. S`ogodennya. Den` pry`jdeshnij.
Ky`yiv.[inUkrainian].
Verkhratskyi, S. A. (1944). Materialy z istorii
medytsyny na Ukraini (do chasiv
Vvedennia zemstva) [Materials of history of
medicine in Ukraine (in the pre-zemstvo period)]
(Doctor’sthesis). Kyiv. [in Ukrainian].
статутом». Іноді лікарська управа робила заува-
ження власникам чи управляючим, виносила їм
догани, а якщо виявлені порушення були знач-
ними, інформувала про них Медичний департа-
мент МВС, який вживав заходи дисциплінарного
впливу до порушників54. Заборонялося також
відкривати в містах багато аптек, щоб уникнути
конкуренції. Особлива увага надавалася якості
виготовлених ліків. Аптечні заклади підпоряд-
ковувалися Медичному департаменту МВС.
Після огляду «вільних» аптек члени лікар-
ської управи повинні були скласти протоколи, в
яких описували роботу аптекарів і надавали цю
інформацію до Медичного департаменту55. При
огляді державних аптек такі протоколи не скла-
далися, а звітність велася по встановленим фор-
мам Міністерства внутрішніх справ. У випадках
звинувачення фармацевта у зловживаннях лікар-
ська управа повинна встановити, щоб це звину-
вачення було достовірним і підтверджувалося
доказами в присутності свідків, якими висту-
пали чиновники губернського відомства56.
Управляючий «вільною» аптекою не мав
права лишити її навіть на один день, навіть не
сповістивши про це лікарську управу. У випад-
ках хвороби, відпустки, від’їзду управляючого,
він і співробітник, який залишався замість
нього, подавали рапорти до лікарської управи
про передачу аптеки, а після повернення управ-
ляючого до своїх обов’язків – знову надсилали
відповідні рапорти. Змінюючи управляючих,
власники аптек просили лікарську управу про
відповідний на це дозвіл, після одержання якого
також відбувалася передача аптеки57.
Таким чином, розвиток медичної науки і
практики сприяв появі та встановленню нових
форм медичної допомоги.
Забезпечення населення лікарськими засо-
бами як вид медичної допомоги розвивався у
двох напрямках: державні («казенні») аптеки і
приватні («вільні»). Ціна на аптекарські препа-
рати і ліки суворо регламентувалася «лікарською
таксою». У XIX ст. роботу аптек контролювали
міські, районні, обласні лікарні та інспектори.
Ревізорами керував головний інспектор охорони
здоров'я. Практично всі аптеки, які відкривали,
були приватними. Тільки в губернських центрах
функціонували державні аптеки («казенні» та
аптеки приказу громадського опікування), проте
і їх, у більшості випадків, здавали в оренду при-
ватним ревізорам. Усередині ХІХ ст. у м. Києві
діяло дві казенні аптеки, всі інші були приват-
ними. Станом на 1865 р. у місті функціонувало
14 аптек, з яких тільки одна залишалась держав-
ною. У кожному повіті Київської губернії діяли
приватні аптеки. Їх кількість залежала від чи-
сельності населення повіту та рецептів, які
могла обслуговувати одна аптека.
3’2019Тетяна Морей К Р А Є З Н А В С Т В О
214
54 Робак І.Ю. Організація охорони здоров’я в Харкові за імперської доби (поч. ХVІІІ ст. – 1916 р.). Х.:
ХДМУ, 2007. С. 246.
55 ДАКО, ф. 13, оп.1, спр. 752, арк.1-8 .
56 СЗРИ. – Т. ХIII. Ст. 36-37, с.9.
57 Робак І.Ю. Організація охорони здоров’я … С. 246.
References
|