Спеціальні режими господарювання як інструмент вирівнювання умов конкуренції та прискорення інноваційного розвитку
Авторами статті розглянуто різні підходи до розкриття поняття спеціального господарсько-правового режиму, розкрито сутність цього поняття та визначено основні характеристики спеціального режиму господарювання (СРГ). У статті висвітлено вплив СРГ на конкурентне середовище, а саме наведено перелік мож...
Gespeichert in:
| Datum: | 2019 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2019
|
| Schriftenreihe: | Управління економікою: теорія та практика |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169756 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Спеціальні режими господарювання як інструмент вирівнювання умов конкуренції та прискорення інноваційного розвитку / В.І. Ляшенко, А.Ю. Ляшенко // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — К: ІЕП НАНУ, 2019. — С. 23-49. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-169756 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1697562020-07-01T01:25:55Z Спеціальні режими господарювання як інструмент вирівнювання умов конкуренції та прискорення інноваційного розвитку Ляшенко, В.І. Ляшенко, А.Ю. Авторами статті розглянуто різні підходи до розкриття поняття спеціального господарсько-правового режиму, розкрито сутність цього поняття та визначено основні характеристики спеціального режиму господарювання (СРГ). У статті висвітлено вплив СРГ на конкурентне середовище, а саме наведено перелік можливих ефектів та сценаріїв, що виникають на глобальному, національному та регіональному рівнях унаслідок впровадження СРГ. Розглянуто концепцію «рівного ігрового поля» та виявлено недоліки в її формулюванні та розумінні. Розглянуто можливість використання СРГ як інструменту «вирівнювання» умов конкуренції. Також авторами порушується питання «належності» надання державної допомоги для розвитку окремих галузей та територій у вигляді стимулів з точки зору економічної ефективності. В спрощеному вигляді надано алгоритм формування СРГ. Авторами проведено дослідження українського законодавства та законодавства країн Європи, що регулює надання локальних стимулів для економічного розвитку. Також у статті запропоновано імплементувати теорію «вирівнювання конкурентного середовища» у вигляді створення різних видів СРГ в Україні залежно від мети, висвітлено загальні ідеї та принципи щодо надання державної допомоги промисловим підприємствам України. Зарубіжний досвід Фінляндії наведено як приклад успішного розвитку національної інноваційної системи, досвід Ірландії ‒ як приклад стимулюючої ролі СРГ з точки зору фіскальної складової режиму. Зроблено висновки щодо формування концепції надання державної допомоги для інноваційного розвитку в Україні, запропоновано перспективи подальших досліджень. Авторами статьи рассматриваются различные подходы к раскрытию понятия специального хозяйственно-правового режима, раскрывается сущность этого понятия, определены основные характеристики специального режима хозяйствования (СРХ). В статье освещено влияние СРХ на конкурентную среду, а именно приведен перечень возможных эффектов и сценариев, которые возникают на глобальном, национальном и региональном уровнях вследствие внедрения СРХ. Рассмотрена концепция «ровного игрового поля» и выявлены недостатки в ее формулировке и понимании. Рассмотрена возможность использования СРХ как инструмента «выравнивания» условий конкуренции. Также авторами поднимается вопрос «целесообразности» предоставления государственной помощи для развития отдельных отраслей и территорий в виде стимулов с точки зрения экономической эффективности. В упрощенном виде приведен алгоритм формирования СРХ. Авторами проведено исследование украинского законодательства и законодательства стран Европы, регулирующего предоставление локальных стимулов для экономического развития. Также в статье предложено имплементировать теорию «выравнивания конкурентной среды» в виде создания различных видов СРХ в Украине в зависимости от цели, освещены общие идеи и принципы о предоставлении государственной помощи промышленным предприятиям Украины. Зарубежный опыт Финляндии приведен в качестве примера успешного развития национальной инновационной системы, опыт Ирландии ‒ как пример стимулирующей роли СРХ с точки зрения фискальной составляющей режима. Сделаны выводы об основных принципах формирования концепции предоставления государственной поддержки для инновационного развития в Украине, предложены перспективы дальнейших исследований. The authors of the article consider various approaches to the disclosure of the concept of a special economic and legal regime, reveal the essence of this concept and determine the main characteristics of a special economic regime (SER). The article highlights the impact of a SER on the competitive environment, namely, presents a list of possible effects and scenarios which arise at the global, national and regional levels as a result of the implementation of a SER. The concept of a “level playing field” is considered and shortcomings in its wording and understanding are revealed. The possibility of using SER as a tool for “leveling” competition conditions is considered. The authors also raise the question of “expediency” of providing state aid for the development of individual industries and territories in the form of incentives from the point of view of economic efficiency. An algorithm of SER is formulated in a simplified way. The authors conducted a study of Ukrainian and European legislation regulating the provision of local incentives for economic development. Also, the article proposes implementing the theory of “leveling the competitive environment” in the form of creating different types of SERs in Ukraine depending on the purpose, general ideas and principles of providing state aid to industrial enterprises of Ukraine. Foreign experience of Finland is highlighted as an example of successful development of the national innovation system, Ireland's experience is exemplified by the incentive role of the SER in terms of the fiscal component of the regime. Conclusions are made about the basic principles of the concept of state support providing for innovative development in Ukraine, and prospects for further research are proposed. 2019 Article Спеціальні режими господарювання як інструмент вирівнювання умов конкуренції та прискорення інноваційного розвитку / В.І. Ляшенко, А.Ю. Ляшенко // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — К: ІЕП НАНУ, 2019. — С. 23-49. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 2221-1187 DOI: https://doi.org/10.37405/2221-1187.2019.23-49 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169756 uk Управління економікою: теорія та практика Інститут економіки промисловості НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| description |
Авторами статті розглянуто різні підходи до розкриття поняття спеціального господарсько-правового режиму, розкрито сутність цього поняття та визначено основні характеристики спеціального режиму господарювання (СРГ). У статті висвітлено вплив СРГ на конкурентне середовище, а саме наведено перелік можливих ефектів та сценаріїв, що виникають на глобальному, національному та регіональному рівнях унаслідок впровадження СРГ. Розглянуто концепцію «рівного ігрового поля» та виявлено недоліки в її формулюванні та розумінні. Розглянуто можливість використання СРГ як інструменту «вирівнювання» умов конкуренції. Також авторами порушується питання «належності» надання державної допомоги для розвитку окремих галузей та територій у вигляді стимулів з точки зору економічної ефективності. В спрощеному вигляді надано алгоритм формування СРГ.
Авторами проведено дослідження українського законодавства та законодавства країн Європи, що регулює надання локальних стимулів для економічного розвитку. Також у статті запропоновано імплементувати теорію «вирівнювання конкурентного середовища» у вигляді створення різних видів СРГ в Україні залежно від мети, висвітлено загальні ідеї та принципи щодо надання державної допомоги промисловим підприємствам України. Зарубіжний досвід Фінляндії наведено як приклад успішного розвитку національної інноваційної системи, досвід Ірландії ‒ як приклад стимулюючої ролі СРГ з точки зору фіскальної складової режиму. Зроблено висновки щодо формування концепції надання державної допомоги для інноваційного розвитку в Україні, запропоновано перспективи подальших досліджень. |
| format |
Article |
| author |
Ляшенко, В.І. Ляшенко, А.Ю. |
| spellingShingle |
Ляшенко, В.І. Ляшенко, А.Ю. Спеціальні режими господарювання як інструмент вирівнювання умов конкуренції та прискорення інноваційного розвитку Управління економікою: теорія та практика |
| author_facet |
Ляшенко, В.І. Ляшенко, А.Ю. |
| author_sort |
Ляшенко, В.І. |
| title |
Спеціальні режими господарювання як інструмент вирівнювання умов конкуренції та прискорення інноваційного розвитку |
| title_short |
Спеціальні режими господарювання як інструмент вирівнювання умов конкуренції та прискорення інноваційного розвитку |
| title_full |
Спеціальні режими господарювання як інструмент вирівнювання умов конкуренції та прискорення інноваційного розвитку |
| title_fullStr |
Спеціальні режими господарювання як інструмент вирівнювання умов конкуренції та прискорення інноваційного розвитку |
| title_full_unstemmed |
Спеціальні режими господарювання як інструмент вирівнювання умов конкуренції та прискорення інноваційного розвитку |
| title_sort |
спеціальні режими господарювання як інструмент вирівнювання умов конкуренції та прискорення інноваційного розвитку |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| publishDate |
2019 |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169756 |
| citation_txt |
Спеціальні режими господарювання як інструмент вирівнювання умов конкуренції та прискорення інноваційного розвитку / В.І. Ляшенко, А.Ю. Ляшенко // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — К: ІЕП НАНУ, 2019. — С. 23-49. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
| series |
Управління економікою: теорія та практика |
| work_keys_str_mv |
AT lâšenkoví specíalʹnírežimigospodarûvannââkínstrumentvirívnûvannâumovkonkurencíítapriskorennâínnovacíjnogorozvitku AT lâšenkoaû specíalʹnírežimigospodarûvannââkínstrumentvirívnûvannâumovkonkurencíítapriskorennâínnovacíjnogorozvitku |
| first_indexed |
2025-07-15T04:36:30Z |
| last_indexed |
2025-07-15T04:36:30Z |
| _version_ |
1837686263333781504 |
| fulltext |
23
DOI: https://doi.org/10.37405/2221-1187.2019.23-49
В.І. Ляшенко, д.е.н.,
ORCID 0000-0001-6302-0605,
А.Ю. Ляшенко
СПЕЦІАЛЬНІ РЕЖИМИ ГОСПОДАРЮВАННЯ
ЯК ІНСТРУМЕНТ ВИРІВНЮВАННЯ УМОВ
КОНКУРЕНЦІЇ ТА ПРИСКОРЕННЯ
ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ
Успішний досвід промислового розвитку країн, що розвива-
ються, свідчить про неминучість переходу до випереджального еко-
номічного розвитку з використанням нових технологій. Нині існує
низка передумов інноваційно-технологічного розвитку України, се-
ред яких наявність науково-технічного потенціалу, істотний освіт-
ній потенціал і високий кваліфікаційний рівень вітчизняних робіт-
ників, природно-ресурсний потенціал, вигідне географічне розта-
шування. Це сприяє генерації знань, яка разом з ефективною орга-
нізацією виробництва та державними стимулами може дати значні
результати у виробництві наукоємної продукції.
«Сучасні тенденції розвитку світової економіки та техноло-
гічного прогресу привели до того, що у сфері переробної промисло-
вості – основі високотехнологічного виробництва ‒ конкурують
між собою країни з дешевою робочою силою та розвинуті країни зі
стабільним і сприятливим інвестиційним кліматом, який дозволяє
мінімізувати інвестиційні ризики при створенні високотехнологіч-
них виробництв. За таких конкурентних умов Україна не має до-
статньо переваг, аби бути конкурентоздатною у переробній проми-
словості» [1, с. 4]. З іншого боку, слід враховувати сильні сторони
економіки України у вигляді зазначеного потенціалу.
Для виправлення ситуації держава пропонує зосередитися на
розвитку видів діяльності з високою наукоємністю, а також ство-
рити умови для розвитку виробництва інтелектуальних продуктів
та їх комерціалізації [1].
Заходи державної політики, спрямовані на консервацію «ста-
рої» промисловості не даватимуть достатньої віддачі. Щоб виправ-
дати держпідтримку, державна політика не повинна зберігати від-
ставання промисловості, а натомість має стимулювати підвищення
технологічного рівня виробництва в Україні [2].
© В.І. Ляшенко,
А.Ю. Ляшенко, 2019
24
У статті авторами ставиться за мету провести порівняння «за-
гального режиму господарської діяльності» та «спеціального ре-
жиму господарювання», розкрити основні характеристики поняття
спеціального режиму господарювання, а також оцінити можливість
та доцільність впровадження складових спеціального інвестицій-
ного режиму інноваційної діяльності з позиції можливих наслідків
впливу на конкуренцію на національному та міжнародному рівні.
Визначення поняття спеціального режиму. В юридичній
літературі для визначення спеціальних, відмінних від загальнона-
ціональних умов здійснення господарської діяльності вживається
поняття «спеціальний господарсько-правовий режим» [7], в еконо-
мічній літературі – «фінансово-регуляторний режим» [8], «спеціа-
льний режим господарювання» [25]. Регуляторному режиму прита-
манні такі ознаки: 1) він встановлюється органами державної влади
та місцевого самоврядування, 2) має на меті специфічним образом
регламентувати конкретні сфери суспільних відносин, виділяючи в
часових чи просторових межах ті чи інші суб’єкти та об’єкти, 3) яв-
ляє собою особливий порядок регулювання, що складається з су-
купності економіко-правових, та організаційно- розпорядчих засо-
бів і характеризується їх певним сполученням, 4) створює конкрет-
ний ступіть сприяння чи несприяння для задоволення інтересів
суб’єктів та їх об’єднань. В залежності від того, які засоби доміну-
ють в регуляторному режимі, він може бути стимулюючим, обме-
жуючим або нейтральним. Якщо перший створює сприятливі умови
для реалізації конкретної групи інтересів, а іноді і найсприятливіші
(режим найбільшого сприяння), то другий – націлений на їх ком-
плексне стримування [3, с. 51].
Ми використовуємо в роботі [3, с. 51] поняття фінансово-ре-
гуляторного режиму, який визначає як особливий порядок регулю-
вання, що виражається в певному поєднанні інституціональних за-
собів, що створює умови як для досягнення бажаного соціально-
економічного стану системи в цілому, так і конкретний ступінь
сприятливості або несприятливості для задоволення інтересів
суб'єктів підприємницької діяльності.
Спеціальний режим господарювання (СРГ) у господарсько-
правовій літературі визначається як «правовий режим, що визначає
особливий порядок організації і здійснення господарської діяльно-
сті на певній території, у певній галузі економіки, який відрізня-
ється від загального режиму господарської діяльності, передбаче-
ного законодавством та запроваджується державою у певних цілях
25
для забезпечення розумного поєднання публічних та приватних ін-
тересів шляхом встановлення обмежень та/або заохочень для
суб’єктів господарювання» [3, с.5]. З правової точки зору спеціаль-
ний режим господарювання «є комплексним інститутом господар-
ського права. Він охоплює не тільки норми, що регулюють органі-
заційно-господарські відносини та виробничо-господарські відно-
сини, як організацію, так і здійснення господарської діяльності, але
включає також окремі норми митного, податкового, природоохо-
ронного та іншого законодавства та взаємодіє з суміжними галу-
зями» права [4, с. 15].
Критика визначення «спеціального режиму господарювання»
(CРГ), наданого О.Р. Зельдіною, акцентує увагу на недоліках, що
полягають в обмеженні сфери дії режиму «лише певною територією
або певною галуззю економіки», адже, крім галузевих та терито-
ріальних, можливе існування «спеціальних режимів інвестиційної
діяльності» та «концесійних договорів». Ані концесію, ані інвести-
ційну діяльність не можна віднести до галузей економіки на думку
деяких авторів [5, с. 152].
Питанням місця і ролі спеціальних режимів у механізмі пра-
вового та державного регулювання, співвідношенню та взаємодії
спеціальних режимів із загальними режимами відповідної діяльно-
сті не приділяється достатня увага.
«Ігнорування цих питань при законодавчій розробці і засто-
суванні цих режимів може призводити до руйнівного впливу на ін-
вестиційний клімат країни» [6, с. 301].
Фінансово-регуляторний режим можна вважати окремим ви-
падком СРГ. Він наділений всіма переліченими ознаками СРГ та
має на меті: 1) вирішення проблем, що склалися в галузі, на окремій
території, чи в цілому в державі; 2) збільшення позабюджетних фі-
нансових надходжень в економіку слаборозвинених регіонів, галу-
зей; 3) досягнення балансу державних та приватних інтересів на
певних територіях або в певних сферах чи галузях економіки.
У загальному вигляді спеціальний режим господарювання ха-
рактеризується поєднанням норм права, що встановлюють специ-
фіку правового регулювання для досягнення певних цілей; викори-
стання специфічних правових засобів; відособленість юридичних
норм, які комплексно регулюють організацію та здійснення госпо-
дарської діяльності [7, с. 9].
Ознаками СРГ, таким чином, є спеціальна мета створення; ви-
користання специфічних правових засобів, виокремлення правових
норм, що регулюють організацію та здійснення господарської дія-
26
льності у межах цього спеціального режиму, коло суб’єктів, на яких
цей режим розповсюджується, термін дії такого режиму. Складо-
вими СРГ можуть бути: пільги, гарантії інвесторам, певні обме-
ження і заборони, додаткові підстави юридичної діяльності. Як за-
значає Л. Крупа, спеціальний правовий режим ‒ це категорія ком-
плексного порядку, а пільги ‒ один з можливих інструментів даної
правової категорії [8].
В світі існує чимало форм «анклавного» стимулювання інве-
стицій. В. Геєць пропонує всі ці економічні форми, об'єднані за-
гальним принципом стимулювання за територіальним принципом,
класифікувати за двома основними блоками. «Перший, експортно-
виробничий, має на меті забезпечення достатніх темпів наздоганя-
ючого економічного розвитку. Найбільш поширені такі зони в кра-
їнах, що розвиваються (азійський, африканський, латиноамерикан-
ський регіони, Східна Європа). Другий блок ‒ науково-технологіч-
ний ‒ включає технополіси, технопарки, науково-технічні зони, які
створюються з амбіційними цілями випереджального економічного
зростання» [9].
Підхід щодо створення СРГ для окремих галузей та територій
має ряд недоліків при його реалізації, що засвідчив досвід СЕЗ та
ТПР в Україні. В процесі діяльності СЕЗ та ТПР поміж інших про-
блем, таких як корупція та відсутність підтримки з боку органів
місцевого самоврядування для інвесторів, недостатнє лобіювання
інтересів суб’єктів господарювання з боку місцевої влади на тери-
торіях СЕЗ та ТПР, було виявлено також невідповідність пріори-
тетних напрямів специфіці регіону [10, с. 93]. Крім того, проект CЕЗ
та ТПР в Україні вважався чисто інвестиційним і не мав інновацій-
ної складової.
Впровадження спеціального режиму господарювання або
пільгового режиму окремих галузей та територій не приводить ав-
томатично до прискорення економічного та інноваційного роз-
витку. До того ж існує ґрунтовна думка про те, що пільги як го-
ловна складова змісту спеціальних режимів інвестиційної діяльно-
сті, зважаючи на негативні наслідки для економіки, є спірним або
навіть небажаним інструментом державного впливу. Це пов’язано з
тим, що будь-яка державна підтримка за своєю економічною при-
родою, як відомо, є цілеспрямованим втручанням держави до еко-
номіки та, як наслідок, викривляє ринкові механізми, спотворюючи
конкуренцію. Так, наприклад, надання державою пільг на місце-
вому рівні породжує низку негативних ефектів, які виникають,
27
якщо місцеві органи влади (або уряди держав) діють індивідуально
раціонально при розробці та впровадженні інвестиційних стимулів.
Теоретичний аспект вирівнювання умов конкуренції
і функції СРГ. Вирівнювання умов конкуренції при розробці та ре-
алізації державної регуляторної політики пов'язують з поняттям
«рівного ігрового поля». Незважаючи на те, що «рівне ігрове поле»
є терміном, який часто згадується в міжнародних звітах, політичних
заявах і міжнародних угодах, він не був точно визначений, і може
означати різні речі в різних контекстах, тобто однозначного тлума-
чення цього терміну поки не існує. Це поняття найчастіше викори-
стовується для опису ситуації на ринку, за якої «всі учасники кон-
курують в рамках однакових умов з нормативної та фіскальної то-
чок зору» [11, с. 17].
Спотворення може виникнути, якщо певні підприємства
та/або види підприємств (або інші економічні суб'єкти) отримують
переваги або стикаються з обмеженнями залежно від їх характе-
ристик (наприклад, сектор діяльності, технологія, в яку вони інвес-
тують, або форма власності), тобто коли немає «рівного ігрового
поля» [11].
У комюніке лідерів G7 на саміті в місті Таорміна в 2017 році
було зазначено: «Ми наполягаємо на усуненні всіх методів, які де-
формують торгівлю, включаючи демпінг, дискримінаційні нета0
рифні бар'єри, примусову передачу технологій, субсидії та іншу під-
тримку з боку урядів і пов'язаних з ними установ, які спотворюють
ринки – для того, щоб створити дійсно рівне ігрове поле» [11, с. 17].
«Важко точно визначити чи має концепція "рівного ігрового
поля" вирішальне значення для економічних показників. З одного
боку існує багато обґрунтованих економічних і неекономічних при-
чин, якими можна виправдати надання певних умов конкуренції
певним економічним суб'єктам (наприклад, політика, що прово-
диться з метою усунення ринкових «провалів» шляхом надання «на-
лежних» переваг), але з іншого боку – існує зацікавленість в міні-
мізації «неналежних» переваг, що надаються економічним суб'єк-
там, для того, щоб товари та послуги могли виробляти ті, хто робить
це найбільш ефективно, а не ті, хто отримує найбільшу перевагу»
[11, с. 17].
Що є «належним» і що є «неналежним» – і, таким чином, що
є і що не є перешкодою для створення «рівного ігрового поля» –
складне питання, яке часто залежить від контексту. Tretheway and
Andriuliatis стверджують, що «на практиці конструкція досконалої
конкуренції ‒ це аномальне явище» [11, с. 17].
28
На думку М. Блауга ‒ відомого фахівця в галузі методології
економічної науки, «досконала конкуренція ‒ надзвичайно хибна
концепція ... Коротше кажучи, конкуренція ‒ це феномен пору-
шення рівноваги, тобто феномен нерівноваги, в той час як теорія
загальної рівноваги по К. Ерроу та Ж. Дебре ... фундаментальні
теорії добробуту ... спрямовані на аналіз кінцевого стану рівноваги,
а не на осмислення конкуренції як динамічного процесу » [12, с. 57;
3, с. 5]. Блауг точно відобразив основну позицію еволюційної еко-
номічної теорії: прогрес рухають нерівноважні процеси. Ця теоре-
тична позиція не є результатом абстрактних міркувань, вона вини-
кає з реального економічного життя [3, с. 4].
Дійсно, саме з економічної практики ми дізнаємося, що ви-
хідним пунктом генерації нерівноважних станів є конкуренція в га-
лузі знань. Все починається з «виробництва» більш ефективних на-
укових ідей: нові ідеї витісняють старі. Далі, нові ідеї підхоплюють
новатори і нерівновага зі сфери ідей переходить в сферу вироб-
ництва. Конкуренція в цій сфері приводить до різного роду якісних
змін, до зміни старих економічних конструкцій новими. І це також
нерівноважний процес. Нерівноважний e тому сенсі, що успішні но-
ватори, виходячи на ринок зі своїми оригінальними нововведен-
нями, породжують нові потреби, які вони самі не можуть задовіль-
нити миттєво повнj. мірj.. Нові потреби протягом деякого часу пе-
ревищують можливості нового виробництва [3, с. 4].
На думку представників еволюційної економічної теорії, а
саме Й. Шумпетера. «впровадження нових способів виробництва
і нових товарів з самого початку є несумісним з досконалою (і мит-
тєвою) конкуренцією. Але це означає, що з нею несумісне те, що
ми ... називаємо економічним прогресом. І дійсно досконала конку-
ренція ‒ автоматично або в результаті спеціальних заходів ‒ тимча-
сово руйнується і завжди руйнувалася всюди, де з'являлося щось
нове» [13, с. 151].
Питання «належності» державної допомоги для розвитку те-
риторій або галузей пов´язане з поняттям економічної ефективно-
сті. Економічна ефективність є важливим критерієм, який передба-
чає, що ринковий вплив або монопольна рента (які несумісні з еко-
номічною ефективністю) є законним об’єктом державного регулю-
вання, в той час як ресурсна рента або рента, яка виникає у підпри-
ємства через характер наявних в нього активів. не повинні бути
предметом регулювання, оскільки вони не спотворюють поведінку
фірми (в останньому випадку фірма не має можливості задовіль-
29
нити весь ринок і не встановлює ціну). Рента інновацій розгляда-
ється як сприятлива, тому що, «навіть якщо така рента все ж приз-
веде до скорочення виробництва і підвищення ціни продукції, то це
є оптимальна ситуація, і це ціна, яку ми платимо за досягнення інно-
вацій» [11, с. 17].
Складності з виявленням «належних» та «неналежних» пере-
ваг виникають як у внутрішньому, так і в міжнародному масштабах.
Наприклад, відповідно до теорії порівняльних переваг, торгівля та
інвестиції дозволяють країнам підвищити продуктивність і розши-
рити споживання за рахунок кращого розподілення виробничих ре-
сурсів по всій економіці. Однак ключове значення полягає в тому,
що для реалізації вигід від міжнародної торгівлі політика держави
не повинна грати дуже значну роль e субсидуванні чи впливати на
структуру торгівлі, це суперечить теорії порівняльних переваг. З
точки зору дослідників ОЕСР, «коли міжнародне ігрове поле не є
рівним, вигоди від більш відкритої політики, що пов'язані з міжна-
родною торгівлею й інвестиціями можуть бути підірвані». Таким
чином, виявлення «належних» і «неналежних» переваг може бути
складним в міжнародному контексті [11, с. 17]. Виникає законо-
мірне питання «Що робити, якщо гравці не рівні?».
Нахил «ігрового поля». Питання «належних» та «неналеж-
них» переваг з метою вирівнювання ігрового поля виникає, коли
конкурувати починають гравці нерівного класу. Очевидно, якщо на
рівному ігровому полі знаходяться гравці нерівного класу, «рівне
ігрове поле» веде до несправедливої конкуренції. Наприклад, «якщо
одна команда – це національна чоловіча збірна Бразилії з футболу,
а інша – подруги моєї одинадцятирічної доньки Юни, справедливо
буде дозволити дівчаткам атакувати під гірку» [14, с. 238]. Система
«рівного ігрового поля» не сприяє економічному розвитку еконо-
мічних суб'єктів, що перебувають в нерівних умовах. У національ-
ному масштабі – це веде до неефективного розподілу ресурсів і від-
ставання окремих регіонів та/або галузей, в глобальному – відста-
вання країн, що розвиваються, від розвинених.
На думку корейського економіста Чанг Ха-Чжун «всі ми по-
винні відкинути його («рівне ігрове поле» – автори), якщо хочемо
створити міжнародну систему, яка йде на користь економічному
розвитку. «Рівне ігрове поле» як раз веде до несправедливої конку-
ренції, коли гравці нерівні». У цьому випадку саме «похиле», а не
«рівне ігрове поле» ‒ це спосіб забезпечити справедливу конкурен-
цію» [14, с. 238]. Таким чином, вирівнювання «ігрового поля» або
30
умов конкуренції в національному масштабі пов'язано з підтрим-
кою регіонів і галузей в тій мірі, в якій ця підтримка необхідна для
створення рівних умов конкуренції.
У національному масштабі концепція вирівнювання нерівних
умов конкуренції може бути імплементована у виді встановлення
критеріїв для отримувачів державної допомоги, тобто у визначенні
кола суб’єктів, яким може надаватися державна допомога, та груп
підприємств, в межах яких ці суб’єкти будуть конкурувати. Такі
критерії доцільно встановлювати для видів діяльності, проектів чи
територій, які є претендентами на отримання державної допомоги.
А) Як відомо, існують «чутливі» галузі, які об’єктивно потре-
бують допомоги через своє несприятливе соціально-економічне
становище. В цьому випадку постає питання вирівнювання «похи-
лого ігрового поля» з метою стабілізації рівня економічного роз-
витку та/або усунення провалів ринку шляхом надання таким галу-
зям державної допомоги. В країнах ЄС надання державної допо-
моги є поширеним явищем, але по відношенню до галузей вона
чітко обмежується та вимагає серйозних підстав.
Основна мета надання галузевої державної підтримки за зако-
нодавством ЄС: реструктуризація та відновлення рентабельності
«чутливих» галузей». Натомість «горизонтальна» допомога, що
включає підтримку розвитку регіонів ЄС, малих та середніх підпри-
ємств або підтримку інноваційної діяльності є також поширеним
явищем та носить більше дозвільний, ніж заборонний характер [15,
с. 33].
Б) Доцільно створити рівні умови для інноваційного підпри-
ємництва для того, щоб стимулювати компанії конкурувати не за
рахунок наданих переваг (фіскальних стимулів), а шляхом впрова-
дження інновацій. Мова йде про вирівнювання конкурентних умов,
і про підтримання «рівного ігрового поля» та активізацію іннова-
ційної діяльності. Тобто конкурувати компанії зможуть за рахунок
найбільш ефективного використання ресурсів, основним фактором
конкурентоспроможності мають стати інновації.
Мета загального режиму господарювання ‒ спрощення умов
ведення бізнесу та створення рівних умов конкуренції, тобто ство-
рення «рівного ігрового поля» на національному рівні.
Однією з можливих складових СРГ для стимулювання інно-
ваційного підприємництва є застосування додаткових стимулів для
малого та середнього бізнесу з метою розвитку їх інноваційної дія-
льності.
31
В) Інший випадок надання державної допомоги стосується
підтримки регіонів зі значно нижчими від середніх показників соці-
ально-економічного розвитку територій. Окрім створення загаль-
ного спрощеного режиму підприємницької діяльності, для вирівню-
вання соціально-економічних диспропорцій розвитку регіонів мо-
жуть створюватись СРГ прискореного розвитку. Основний фактор,
що забезпечує конкурентоспроможність, як відомо, підвищення
ефективності шляхом впровадження інновацій, тому додаткові сти-
мули мають бути розроблені для стимулювання інноваційної діяль-
ності на засадах SMART-спеціалізації.
Мета СРГ ‒ вирівнювання умов конкуренції регіонів та/або
галузей.
Г) Як відомо інвестиційні процеси в високотехнологічних га-
лузях тісно пов’язані з трансфером технологій, що прискорює їх
розвиток. Державі необхідно підтримувати стратегічно важливі ін-
новаційні і високотехнологічні види діяльності та проекти, що ма-
ють певний науковий та інноваційний потенціал. Це потребує роз-
робки більш складних механізмів, у тому числі механізмів взаємодії
приватного, державного сектору та науки, інтенсифікації трансферу
технологій.
Питання надання додаткових стимулів таким проектам, як од-
нієї зі складових спеціального режиму, має враховувати критерії
ефективності міжнародного та/або внутрішнього трансферу техно-
логій та його впливу на конкурентне середовище.
Мета СРГ: стимулювання інноваційного розвитку шляхом
підвищення ефективності взаємодії учасників інноваційної сис-
теми, підвищення інтенсивності трансферу технологій (як міжна-
родного, так і внутрішнього). Розвиток регіональних інноваційних
систем.
Згадуючи зарубіжний досвід у розвитку регіональних іннова-
ційних систем варто звернути увагу на досвід Фінляндії, яка є од-
нією з найбільш індустріалізованих країн ЄС та має розвинений IT-
сектор.
Фінляндія стала першою країною, що прийняла концепцію
національної інноваційної системи як основного елемента політики
в сфері науки та технологій. Практично це відзначилось у збіль-
шенні кількості підприємств, в основі діяльності яких полягали
інновації та ноу-хау, а також укріплення організацій, що займа-
ються дослідницькою діяльністю [20].
В порівнянні із середніми значеннями по країнах ЄС чисель-
ність персоналу в сфері НДДКР Фінляндії більш ніж удвічі переви-
32
щує середній показник по країнах ЄС та ОЕСР, це відстежується у
показниках: рівень фінансування фундаментальних досліджень та
частка витрат держави на фінансування НДДКР, які також значно
перевищують середні значення по ЄС. Що стосується показників
ефективності інноваційної системи, таких як міжнародна співпраця
із винаходів, цитування публікацій, кількість наукових публікацій,
то вони також є вищими за середній рівень по ЄС (рис. 1). Такий
показник як інноваційна співпраця компаній з ЗВО та дослідниць-
кими інститутами – перевищує середнє значення 5 топових країн
світу за показником [21, с 36].
Значну роль у розвитку міжнародного співробітництва та фі-
нансуванні інновацій в приватному секторі відіграє центр розвитку
технологій ТЕКЕС (Teknologian Keskus), який є державною фінан-
совою інституцією. Також ця організація виконує сполучну функ-
цію між громадськими та приватними дослідними організаціями
і промисловістю, особливо між університетами та малими і серед-
німи підприємствами. З 2016 року фінансування TEKES було змен-
шено, але натомість сфокусоване на розвитку програм та стартапів
з високими темпами зростання.
Одним з найбільших проектів ТЕКЕС є створення галузевих
центрів компетенцій для допомоги науково-дослідним групам та
наукоємним підприємствам з організацією та встановленням нових
методів співробітництва. Такі стратегічні центри компетенцій було
створено в енергетиці та екології, металообробці та машинобуду-
ванні, лісопромисловому комплексі, сфері здоров’я та добробуту,
сфері інноваційно-комунікаційних технологій та телекомунікацій.
Крім ТЕКЕС діє національний фонд досліджень та розвитку
«СІТРА» (Suomen itsenaisyyden juhlarahasto), який формує напрями
державної інноваційної політики.
Фінансуванням фундаментальної науки займається Академія
Фінляндії, що підпорядковується Міністерству освіти. В Фінляндії
діє 7 технологічних парків та розташований технопарк, що най-
більш активно розвивається в Європі ‒ Turku Science Park, що спе-
ціалізується на біотехнологіях та сфері ІКТ.
Досвід Фінляндії свідчить про те, що раціонально побудована
система наукових організацій, активне сприяння держави, та взає-
модія з бізнесом та довгострокові вкладення в науку, інновації та
освіту допомагають здійснити прорив в високотехнологічній сфері
в короткий термін [20].
Характерним прикладом прискореного інноваційного роз-
витку шляхом створення комфортного податкового середовища є
33
Ірландія. Країна наділена значним промисловим потенціалом, який
за умов інвестиційного стимулювання зміг надати значний еконо-
мічний ефект в високотехнологічній сфері. Більшість інноваційно
активних компаній Ірландії «є іноземними компаніями з одного
боку, та податковими резидентами Ірландії ‒ з іншого. 74% вказа-
них компаній – підприємства малого бізнесу, 19% ‒ середнього, та
лише 7% ‒ великого» [22, с. 93].
Рис. 1. Фінська інноваційна система
в міжнародному порівнянні [21, с. 36]
34
Порівнюючи фіскальні та законодавчі стратегії Фінляндії та
Ірландії важливо відзначити умови, що існують у цих країнах. Вони
представлені в таблиці.
Таблиця
Фіскальні стимули та умови, що діють
в Фінляндії та Ірландії [23, c. 25]
Фіскальні стимули та умови Фінляндія Ірландія
Гранти держави за кредити на НДДКР Так Так
Гарантії іноземним інвесторам Так Ні
Швидке та спрощене отримання ліцензії на
ведення бізнесу Ні Так
Мінімальні тарифи Так Так
Вільний рух капіталу Так Так
Мінімальне порушення прав інте-
лектуальної власності - Так
Спеціальні економічні зони Ні Ні
Відсутність обмежень щодо іноземної влас-
ності Так Так
Готовність венчурного та приватного капі-
талу Так Так
Мінімальні затрати найму та звільнення Ні Так
Ірландія знаходиться серед країн з найбільшою ефективністю
захисту прав інтелектуальної власності. Дозвіл для початку діяль-
ності іноземної компанії в Ірландії не вимагається. У випадку необ-
хідності отримання ліцензії на ведення бізнесу або іншого дозвіль-
ного документу, закон Ірландії не диференціює між закордонним та
ірландським інвестором. Поряд із низьким корпоративним подат-
ком (12,5%) в Ірландії застосовується податковий кредит на цілі
НДДКР, методи прямої державної підтримки (гранти та субсидії),
відсутній валютний контроль при здійсненні зовнішньоекономіч-
них операцій, діє НДС на рівні 23%.
Крім цього, в Ірландії створено систему трансферу техноло-
гій, визначним є досвід підтримки та розвитку «спін-аут» компаній,
що вийшли з закладів вищої освіти (ЗВО). Так організація Enterprise
Ireland підтримує трансфер технологій з великої кількості ЗВО шля-
хом формування консорціумів трансферу технологій, що об’єдну-
ють декілька ЗВО [24].
Вивчаючи досвід Ірландії, слід зауважити, що країна змогла
досягти значного рівня розвитку обробної індустрії та інформацій-
них технологій шляхом створення сприятливих фіскальних умов
для іноземних інвесторів.
35
Для України досвід Фінляндії та Ірландії може мати значення
передусім для створення ефективних регіональних інноваційних
систем, заснованих на кооперації дослідницьких організацій, біз-
несу та місцевих органів влади. Досвід Ірландії може стати визна-
чальним при залученні інвестицій та трансфері новітніх технологій.
Загалом можна зробити висновок. Держава використовує
СРГ, як інструмент вирівнювання конкурентних умов шляхом на-
дання державної підтримки «чутливим» видам діяльності або тери-
торіям, що занепадають; створення додаткових стимулів інновацій-
ної діяльності в певних галузях, які мають певний інноваційний по-
тенціал. Це розширює функції наведеного визначення терміну «спе-
ціальний режим господарювання», конкретизуючи множину цілей
його застосування, а саме вирівнювання умов конкуренції, ство-
рення стимулів інноваційної діяльності, в тому числі шляхом спри-
яння та інтенсифікації трансферу технологій.
Формування умов СРГ у спрощеному вигляді можна уявити
за наступним алгоритмом:
1. Визначення проблем території, держави, галузі чи проекту.
2. Визначення мети створення СРГ.
3. Визначення можливих інструментів державної допомоги з
урахуванням законодавчо встановлених обмежень для вирішення
певної проблеми.
4. Визначення необхідних витрат держави на створення сти-
мулів.
5. Оцінка впливу окремих інструментів СРГ на інноваційний
розвиток регіону/галузі, в тому числі спілл-овер ефекти.
6. Встановлення критеріїв для об’єктів надання допомоги.
7. Оцінка наявності фінансових ресурсів для надання інвести-
ційних стимулів.
8. Оцінка можливого впливу окремих інструментів СРГ на
конкурентне середовище.
9. Відбір оптимального набору стимулів та обмежень.
10. Розроблення умов спеціальних режимів прямих іноземних
інвестицій (ПІІ) для цих проектів.
11. Формулювання узагальнених умов СРГ для досягнення
мети з урахуванням всіх перелічених критеріїв.
12. Розробка та інституціоналізація алгоритмів реалізації
СРГ.
Таким чином СРГ є інструментом вирівнювання умов конку-
ренції та стимулювання інноваційного розвитку. Основним питан-
36
ням виявляється міра оптимального стимулюючого або обмежува-
льного впливу для досягнення мети режиму, а саме оцінка опти-
мального розміру державної допомоги з урахуванням можливого
впливу на конкурентне середовище. Також важливим є встанов-
лення критеріїв для суб´єктів, що мають право на отримання такої
допомоги, враховуючи нерівні умови конкуренції. Інакше кажучи,
залежно від мети впровадження режимів треба класифікувати
об’єкти державного впливу за групами, в межах яких така допомога
може бути допустимою.
Законодавчі обмеження та дозволи в ЄС щодо надання
держдопомоги. Слід відзначити, що законодавство ЄС чітко регла-
ментує надання державної допомоги та вважає її допустимою. Крім
«чутливих» галузей Європейська комісія (ЄК) вважає галузеву дер-
жавну допомогу допустимою, «коли існує необхідність нейтралізу-
вати відчутні відмінності в регіональному розвитку, стимулювати
або прискорити розвиток певних видів діяльності з соціальних при-
чин, усунути перекоси в конкуренції, викликані подіями за межами
ЄС» [15, с. 36].
Загальні принципи для оцінювання заявок про надання дер-
жавної допомоги, що надходять до ЄК від країн-членів ЄС такі:
«надання державної допомоги обмежено випадками, в яких це об-
ґрунтовано становищем у відповідній галузі; державна допомога
має надаватися з метою довгострокового відновлення рентабельно-
сті шляхом розв’язання актуальних проблем, а не щоб зберегти іс-
нуючий стан справ або відкласти прийняття рішень і проведення не-
відворотних змін; крім випадків, коли державна допомога надається
протягом відносно короткого періоду, її розмір повинен поступово
зменшуватись з урахуванням результатів реструктуризації відпо-
відної галузі; обсяг державної допомоги має бути пропорційним
проблемі, на вирішення якої вона надається, щоб мінімізувати пе-
рекоси в конкуренції; проблеми виробничого характеру та безро-
біття не повинні поширюватись серед країн-членів» [15, с. 36].
З підписанням угоди про асоціацію з ЄС Україна отримала
деякі обмеження щодо державної допомоги підприємствам. «У кон-
тексті поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі, визна-
ченої Угодою про асоціацію між Україною та ЄС, контроль дер-
жавної допомоги є важливим з огляду на розміри економіки Укра-
їни та ЄС і великі обсяги торгівлі. Тому сторони зобов'язалися до-
тримуватися норм надання держдопомоги, щоб запобігти можли-
вому негативному впливу на торгівлю та конкуренцію» [16]. Відпо-
37
відно до гл. 10 "Конкуренція" розд. IV Угоди про асоціацію між Ук-
раїною та ЄС (ч. 2, ст. 262–267) Україна зобов'язалася запровадити
відповідну систему контролю допомоги. При цьому деякі статті
Угоди майже повністю повторюють положення Договору про
функціонування ЄС.
Європейське законодавство забороняє надавати державну до-
помогу, яка створює переваги для окремих підприємств/виробництв
товарів і спотворює чи загрожує спотворенням конкуренції. Незва-
жаючи на зазначену заборону, європейське законодавство все ж пе-
редбачає низку підстав для визнання допомоги сумісною (дозволе-
ною): допомога для економічного розвитку регіонів з дуже низьким
рівнем життя та великим рівнем безробіття, підтримка розвитку ок-
ремих видів економічної діяльності/економічних сфер, що не шко-
дитиме умовам торгівлі всупереч інтересам країн-членів, тощо [16].
На практиці йдеться переважно про горизонтальну державну
допомогу, яка сприяє розвитку, але не надає переваг окремим сек-
торам. Водночас секторальна допомога можлива для чутливих га-
лузей (вугільної, суднобудівної тощо). Таким чином, міжнародні зо-
бов'язання хоча і обмежують вертикальну допомогу, але передбача-
ють широкі можливості для забезпечення економічного розвитку
країни [16].
Вітчизняне законодавство щодо надання державної допо-
моги. 2 серпня 2017 року набув чинності Закон України «Про дер-
жавну допомогу суб'єктам господарювання» (далі – Закон № 1555–
VII). Законом № 1555–VII запроваджено загальний принцип щодо
недопустимості державної допомоги для конкуренції, якщо інше не
встановлено Законом. Водночас, існують сфери, які об'єктивно не
можуть функціонувати в ринкових умовах, а тому потребують пря-
мого втручання держави шляхом надання державної підтримки.
Згідно до Закону державна підтримка в Україні продовжує залиша-
тися законним інструментом, однак така її форма, як державна до-
помога, відтепер підпадатиме під правові обмеження, передбачені
Законом № 1555–VII, у зв'язку з її потенційним негативним впливом
на конкуренцію [17].
Обмеження не стосуються таких сфер (частина друга статті 3
Закону № 1555–VII): сільського господарства, рибальства, виробни-
цтва зброї та військового спорядження для потреб Збройних Сил
України, інвестування в об'єкти інфраструктури в разі застосування
процедур публічних закупівель, а також надання послуг, що стано-
влять загальний економічний інтерес, проектів, що реалізуються
Українським культурним фондом.
38
Випадки, в яких державна допомога може вважатися допус-
тимою, визначаються в ч. 1 ст. 6 Закону. Серед цілей надання допо-
моги (ч. 1 ст. 6) вказані наступні: 1) сприяння соціально-економіч-
ному розвитку регіонів, рівень життя в яких є низьким або рівень
безробіття є високим; 2) виконання загальнодержавних програм
розвитку або розв’язання соціальних та економічних проблем зага-
льнонаціонального характеру; 3) сприяння окремим видам госпо-
дарської діяльності або суб’єктам господарювання в окремих еко-
номічних зонах, за умови, що це не суперечить міжнародним дого-
ворам України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Ра-
дою України; 4) підтримки та збереження національної культурної
спадщини, якщо вплив такої державної допомоги на конкуренцію є
неістотним [18].
Кабмін (ч. 2 ст. 6 цього Закону) встановлює різні групи кри-
теріїв надання допустимої державної допомоги суб’єктам господа-
рювання: 1) для забезпечення розвитку регіонів; 2) підтримки се-
реднього та малого підприємництва; 3) допомоги на професійну
підготовку працівників; 4) допомогу на працевлаштування окремих
категорій працівників та створення нових робочих місць; 5) допо-
могу на відновлення платоспроможності та реструктуризацію
суб’єктів господарювання; 6) допомогу на захист навколишнього
природного середовища; 7) допомогу на проведення наукових до-
сліджень, технічний розвиток та інноваційну діяльність; 8) допо-
могу на підтримку окремих галузей економіки [18].
Форми державної допомоги за Законом (ст. 4) передбачені
такі: «1) субсидії та гранти; 2) дотації; 3) податкові пільги, відстро-
чення або розстрочення сплати податків, зборів чи інших обов’яз-
кових платежів; 4) списання боргів, включно із заборгованістю за
надані державні послуги, списання штрафних санкцій, компенсація
збитків суб’єктам господарювання; 5) надання гарантій, кредитів на
пільгових умовах, обслуговування кредитів за пільговими тари-
фами; 6) зменшення фінансових зобов’язань суб’єктів господарю-
вання перед фондами загальнообов’язкового державного соціаль-
ного страхування; 7) надання, прямо чи опосередковано, суб’єктам
господарювання товарів чи послуг за цінами нижче ринкових або
придбання товарів чи послуг суб’єктів господарювання за цінами,
вище ринкових; 8) продаж державного майна за цінами, нижче
ринкових; 9) збільшення державної частки в статутному капіталі
суб’єктів господарювання або збільшення вартості державної час-
тки на умовах, неприйнятних для приватних інвесторів» [18].
39
Тобто чинне законодавство України напряму не забороняє за-
стосування державної допомоги, але встановлює критерії для отри-
мувачів для запобігання можливого викривлення умов конкуренції.
При цьому умови, за яких державна допомога є допустимою не є
конкретно визначеними у Законі.
Конкуренція інвестиційних стимулів та спотворення кон-
курентного середовища на національному та міжнародному
рівні. Разом із вирівнюванням умов конкуренції СРГ може бути ін-
струментом стимулювання інноваційного розвитку шляхом залу-
чення іноземних технологій. Політика держави в сфері трансферу
технологій пов´язана з політикою в сфері прямих іноземних інвес-
тицій.
Інструменти такого режиму можуть мати спотворюючий
вплив на конкурентні умови в середині країни та підпадати під об-
меження міжнародних договорів, що зумовлено впливом на конку-
ренцію на міжнародному рівні. Спотворюючі ефекти політики в
сфері міжнародного трансферу технологій для конкуренції не про-
сто визначити та виміряти. Викривлення конкурентного середо-
вища в контексті міжнародного трансферу пов’язане з передачею
технології, що спрямована на розвиток окремих видів діяльності та
не сталася б, якщо не відбулось державне втручання.
Стосовно підбору інструментів впливу: з широкого спектру
заходів політики, які можуть бути використані для просування між-
народного трансферу технологій (МТТ) деякі, будуть більш ефек-
тивні з точки зору передачі й абсорбції технологій, а деякі ‒ мати-
муть менший спотворюючий вплив на конкуренцію на ринку. Та-
ким чином, оцінка ефективності заходів державної політики в сфері
трансферу технологій має проводитись з урахуванням критеріїв, зо-
бражених на рис. 2.
Розглянемо докладнішне можливі ситуації, які виникають у
результаті надання державами або місцевими органами влади ін-
вестиційних стимулів шляхом створення СРГ. Процес пропозиції
конкурентоспроможних стимулів органами місцевої влади або дер-
жавами називають «війною пропозицій». Це ситуація, при якій міс-
цевій владі або державам вигідно самостійно збільшувати пропози-
цію стимулів, але колективний ефект цієї конкуренції може при-
вести до непередбачених наслідків.
Конкуренція інвестиційних стимулів, запропонованих місце-
вими і національними органами влади може спричинити ряд пози-
тивних і негативних ефектів на регіональному та національному
40
рівні. Нижче представлені позитивні і негативні наслідки надання
інвестиційних стимулів при прямих іноземних інвестиціях (ПІІ).
Спотворюючий вплив на конкуренцію
Вплив на
трансфер
технологій
Слабкий Сильний
Слабкий А В
Сильний С D
Рис. 2. Матриця впливу заходів політики в сфері міжнародного
трансферу технологій на ефективність передачі технологій
та конкурентне середовище [11]
Позитивними ефектами конкуренції інвестиційних сти-
мулів для економіки є:
1. Створення сприятливого бізнес-середовища та сприяння
ефективному розміщенню інвестицій.
2. Забезпечення податкової ефективності. Ефективність озна-
чає, що податки доводяться до точки, в якій вони відображають
вартість надання суспільних ресурсів, таких як інфраструктура і
кваліфікована праця.
3. Податкова конкуренція покращує добробут, тому що вона
змушує урядовців скорочувати марні витрати. Коли уряди витрача-
ють більше на стимули, вони мають у своєму розпорядженні менші
бюджети для цілей перерозподілу, що може привести до меншого
використання політичного процесу зацікавленими групами, залуче-
ними в потенційний пошук ренти [19].
Негативні ефекти податкових стимулів при ПІІ:
1. Одним з основних аргументів проти конкуренції податко-
вих стимулів є «фіскальний крововилив», і ,отже, зниження витрат
на суспільні блага. Так, країни, що розвиваються, через конкурент-
ний тиск втрачають 35 млрд дол. на рік. Результатом такої конку-
41
ренції може стати зниження рівня місцевих послуг, таких як інфра-
структура та інші. Утримання податків на низькому рівні призво-
дить надалі до зниження витрат на громадські потреби.
2. Другим аргументом проти конкуренції стимулів є те, що
вона може змусити владу платити занадто багато за інвестиційні
проекти (сценарії «прокляття переможця» і «розорення сусіда» зга-
дані нижче), що призводить до неефективно високого субсиді-
ювання міжнародних фірм за рахунок внутрішньої економіки. Ри-
зик таких сценаріїв посилюється тим фактом, що оцінка вигід від
інвестиційних проектів пов'язана з необхідністю виявлення і кіль-
кісної оцінки «позитивних побічних ефектів», що, як відомо, скла-
дно.
3. Конкуренція стимулів може також призвести до надмірної
плинності кадрів. За наявності конкуренції стимулів, фірми можуть
бути схильні зменшувати «глибину» своїх інвестицій, що дозволить
їм легше пересуватися і частіше використовувати вигідні стимули.
4. Підводячи підсумок, можна сказати, що найбільш негатив-
ний сценарій являє собою класичну «дилему ув'язненого». Держави
краще діють колективно, якщо вони обмежують розмір пропонова-
них стимулів, але ця співпраця нестабільна, тому що будь-яка ок-
рема держава знає, що було б краще, якби вона відхилилась від ко-
аліції і привернула компанії самостійно [19].
Можливі узагальнені сценарії конкуренції інвестиційних сти-
мулів для регіональної і національної економіки можуть бути пред-
ставлені таким чином:
1. «Переманювання інвестицій». Це відбувається, коли діють
стимули для підвищення ефективності місцевої економіки, але вони
мають негативні наслідки для національної ефективності. Це, на-
приклад, випадок, коли один регіональний орган переманює інвес-
тиції з того місця, в якому вони були більш ефективними. У цьому
сценарії може теж не спостерігатися створення робочих місць, і ін-
вестиції можуть бути менш прибутковими (за вирахуванням стиму-
лів) після переїзду. Інший випадок, коли стимули ефективні в залу-
ченні фірми в конкретному місці, але мають непередбачувані на-
слідки впливу на поведінку інвесторів. Фірми могли б реагувати на
великі стимули, стаючи більш «вільними», частіше переміщаючись
між місцевостями і беручи участь в «шопінгу стимулів» або в дія-
льності з пошуку ренти.
2. Здорова конкуренція. У цьому безпрограшному сценарії
стимули підвищують локальну ефективність шляхом збільшення
42
потоку інвестиційних проектів. Боротьба за інвестиції також забез-
печує загальнонаціональну ефективність, гарантуючи, що інвести-
ційні проекти відповідають місцевостям, в яких їх вартість є найбі-
льшою. Інструменти стимулювання ретельно відібрані, щоб мати
мінімальний спотворюючий вплив на конкуренцію, їх розмір розра-
ховується для забезпечення максимальної вигоди для загального
добробуту. Така ситуація спостерігається, коли стимул підібраний
максимально точно, щоб відобразити можливі спілл-овер ефекти
для економіки приймаючої країни від іноземної корпоративної при-
сутності. У цьому випадку країна, яка запропонувала найвищу ціну,
за інших рівних умов буде країною з найбільшою ефективністю ін-
вестицій. Те ж саме стосується і регіонального рівня.
3. «Розорення сусіда». Результат «розорення сусіда» є най-
більш потенційно шкідливим наслідком конкуренції стимулів між
державами. Він відбувається, коли використання стимулів виробляє
як негативний загальнонаціональний ефект, описаний вище, так
і додаткові локальні неефективності. Місцева неефективність може
статися через неправильну політику стимулювання, проблеми реа-
лізації або помилки в оцінці потенційних вигід від інвестиційного
проекту. Наприклад, влада може створити неефективність шляхом
залучення фірми, яка не підходить для місцевого потенціалу та при-
родних ресурсів. Або місцева неефективність може статися, коли
потенційні вигоди від інвестиційного проекту завищені, що призво-
дить до підвищення ставок і чистих збитків уряду.
4. «Прокляття переможця». Це проблема систематичного за-
вищення є спільною рисою будь-якого аукціону при продажі об'єкта
з невизначеною вартістю. Навіть якщо процес торгів ефективний на
національному рівні, тобто проект був «виграний» тим місцем, в
якому його вартість максимальна, орган який заявляє може про-
грати, якщо він заплатив занадто багато за інвестиції. Цей сценарій
передбачає загальнонаціональну ефективність, але локальну не-
ефективність (рис. 3) [19].
Вирівнювання конкуренції та перспективи подальшого до-
слідження. Крім обмежень, встановлених вищеозначеним Законом
України «Про державну допомогу суб'єктам господарювання» дер-
жавна допомога сьогодні в Україні «стримується можливостями
державного та місцевих бюджетів» [16]. Цитуючи Стратегію роз-
витку сфери інноваційної діяльності до 2030 року (далі Стратегія),
«сучасна українська держава має дуже обмежену фінансову та ін-
ституційну спроможність. Відтак наявні ресурси і потенціал доці-
льно зосередити на підтримці наукових досліджень, які є однією
43
з основ інноваційного потенціалу, та створенні ефективної інфра-
структури, яка сприятиме перетворенню результатів досліджень у
продукт, придатний до комерціалізації» [1, с. 7]. Держава акцентує
увагу на необхідності створення інноваційної інфраструктури, як
нового дієвого та успішного підходу до реалізації державної інно-
ваційної політики, відходячи при цьому від підходу, що полягає у
встановленні галузевих пріоритетів, які «погано піддаються страте-
гічному плануванню, оскільки інновації є важко прогнозованим
процесом» [1, с. 7].
Виграш
«Переманювання
інвестицій»
Здорова
конкуренція
Втрати «Розорення сусіда»
«Прокляття
переможця»
Рис. 3. Матриця сценаріїв для місцевої та національної
економіки, що виникли в результаті застосування
інвестиційних стимулів [19, с. 11]
Також у Стратегії наголошується на необхідності побудови
конструкції цілісної національної інноваційної системи, елементи
якої мали б синергетичний ефект при взаємодії. Кінцевий ефект вза-
ємодії елементів НІС має полягати у «збільшенні ефективності на-
ціонального виробництва товарів (послуг) та посилення їх конку-
рентоспроможності за рахунок широкомасштабного впровадження
результатів наукових досліджень і науково-технічних та експери-
ментальних розробок» [1, с. 7].
У Стратегії йде мова про необхідність «1) зменшення спеціа-
льних пільг або субсидій суб’єктам підприємницької діяльності на
здійснення діяльності, не пов’язаної з впровадженням новітніх тех-
нологій і випуском продукції з високим ступенем доданої вартості;
М
іс
це
ви
й
рі
ве
нь
Національний рівень
44
2) поступового зменшення частки виключного фінансування із за-
гального фонду державного бюджету (без співфінансування) на-
уково-технічних розробок, окрім випадків, коли держава є їхнім
споживачем» [1]. Крім того, в стратегії вказано, що «основою укра-
їнської інноваційної конкурентоспроможності має стати людський
капітал, а також знання і результати наукових досліджень. Їх ефек-
тивна реалізація в Україні з можливістю виходу на світові ринки
сприятиме розвитку держави» [1, с. 7].
З урахуванням поточної ситуації в економіці та інноваційній
сфері зокрема і з метою прискорення інноваційного розвитку авто-
рами пропонується запровадження таких СРГ:
1. Загальнонаціонального дозвільного режиму підприємниць-
кої діяльності, що полягає в спрощенні державного регулювання та
зменшенні адміністративного навантаження на МСБ, а також на-
дання додаткових стимулів підприємствам-інноваторам, у тому чи-
слі для розвитку їх зовнішньоекономічної діяльності. Для розробки
його елементів доцільно вивчати зарубіжний досвід, зокрема країн
Південної Європи, наприклад Іспанії, в якій більше 90% експорте-
рів складають компанії з чисельністю менше 250 робітників.
2. Спеціального режиму зон індустріального розвитку зі вста-
новленням індустріальної спеціалізації (SMART-спеціалізації) для
територій з низькими показниками соціально-економічного роз-
витку. Оснащення цих зон адміністративною, соціальною, техніч-
ною інфраструктурою, необхідними для здійснення резидентами
виробничої діяльності та надання послуг. Мета – вирівнювання те-
риторіальних диспропорцій та розвиток територій, раціональне ви-
користання ресурсів, досягнення синергетичного ефекту, полегше-
ний доступ до технологій та інформації. Стимули для використання
технологій енергозберігання, вторинної переробки, екологічні іні-
ціативи.
3. Спеціального інноваційно-інвестиційного режиму (CІІР)
для сприяння інноваційній діяльності підприємств та трансферу
технологій для розвитку інноваційних проектів, технопарків, на-
уково-технологічних зон у високотехнологічних галузях. Цей спе-
ціальний режим встановлюється з метою реалізації масштабних
інноваційних проектів за участю ПІІ.
Таким чином, СІІР має враховувати такі критерії: ефектив-
ність передачі та абсорбції нових технологій та вплив на конкурен-
цію в національному масштабі. Розроблення умов такого режиму
ускладнюється тим, що ні ефективність трансферу технологій, ні
45
вплив на конкуренцію не є легко вимірюваними. Не завжди мож-
ливо оцінити, чи виправдовують вигоди, отримані від спілл-овер
ефекту затрати держави на інвестиційні стимули. До того ж, напри-
клад, встановлення квоти на місцевий компонент в виробництві та
НДДКР при ПІІ, як складова режиму, може призвести до передачі
застарілої технології. Таким чином, розроблення спеціального інно-
ваційно-інвестиційного режиму, спрямованого на розвиток високо-
технологічних виробництв, пов’язане з встановленням норм, пра-
вил, обмежень та умов, необхідних та достатніх для отримання по-
зитивного ефекту від трансферу технологій.
СІIP може бути застосований в окремих проектах, так званих
«точках зростання», що мають інноваційну складову або виконують
роботи в пріоритетних високотехнологічних напрямах після попе-
редньої оцінки ефективності таких проектів, хоча й є багато невирі-
шених методологічних питань оцінки таких проектів на стадії інве-
стування через непрогнозованість впливу нової технології на інно-
ваційний розвиток.
Ураховуючи можливі наслідки, важливо максимально точно
добирати складові спеціальних інноваційно-інвестиційних режимів
так, аби витрати на державну допомогу та підтримання нерівних
умов конкуренції не перевищували можливі спілл- овер ефекти від
передачі технологій. Організаційними формами таких режимів мо-
жуть бути технопарки або науково-технологічні зони чи зони на-
уково-технологічного розвитку.
Таким чином, зважаючи на ряд пріоритетів держави та обме-
жень можна зробити такі загальні висновки щодо концепції надання
державної допомоги для інноваційного розвитку та формування
спеціальних режимів господарської діяльності в Україні:
1) відповідність чинному законодавству, надання пріоритету
спеціальним нормативно-правовим актам;
2) низькі бюджетні витрати на надання державної допомоги;
3) вирівнювання умов конкуренції на національному рівні
шляхом створення СРГ, мета яких встановлюється залежно від на-
явної проблеми на державному або регіональному рівні;
4) встановлення чітких критеріїв для підприємств – отриму-
вачів державної допомоги для інноваційного розвитку в межах спе-
ціальних режимів;
5) точність підбору інвестиційних стимулів з урахуванням
можливого ефекту для економіки (технологічного, соціально-еко-
номічного впливу) та запобігання спотворенню конкурентного се-
редовища на національному рівні при імплементації умов СРГ;
46
6) запобігання встановлення пріоритетної державної допо-
моги окремим галузям;
7) розвиток мережі регіональних інноваційних систем. Поси-
лення взаємодії елементів національних та регіональних інновацій-
них систем.
Подальші дослідження в сфері створення СРГ пов’язані з
встановленням критеріїв для об’єктів надання державної допомоги,
інших умов СРГ (засобів будь-якого іншого державного впливу) за-
лежно від мети створення режиму, які б відповідали цілям іннова-
ційного розвитку України, закладеним в Стратегії, а також мали на
меті збільшення інвестиційної привабливості вітчизняних про-
мисловців для іноземних інвесторів, прискорюючи міжнародний
трансфер технологій.
Література
1. Стратегія розвитку сфери інноваційної діяльності на період до 2030 року
від 10 липня 2019 року. URL: https: //www.kmu.gov.ua/ua/npas/pro–shvalennya–
strategiyi–rozvitku–sferi– innovacijnoyi– diyalnosti– na– period– do– 2030– roku.
2. Ангел Є., Кравчук В. Яка промислова політика потрібна Україні для пе-
реходу до Індустрії 4.0? Дзеркало тижня. 2019. № 13. URL: https://dt.ua/macrolevel/
yaka–promislova– politika– potribna– ukrayini– dlya– perehodu– do– industriyi– 4– 0–
307765_.html.
3. Ляшенко В.И. Финансово-регуляторные режимы стимулирования эконо-
мического развития: введение в экономическую режимологию: моногр. / НАН
Украины, Ин–т экономики пром-сти. Донецк, 2012. 370 с.
4. Зельдина Е.Р. Специальный режим хозяйствования: теоретические воп-
росы и направления модернизации: моногр. / НАН Украины. Ин–т экономико–пра-
вовых исследований. Донецк: ООО «Юго–Восток, Лтд», 2007. 327 с.
5. Чайковська В.В. Правовий режим зовнішньоекономічної діяльності як
спеціальний режим господарювання. Науковий вісник Ужгородського національ-
ного університету. 2014. Вип. 24. Том 2. С. 151– 155.
6. Поєдинок В.В. Правове регулювання інвестиційної діяльності: теорети-
чні проблеми: моногр. Ніжин: ТОВ «Видавництво «Аспект– Поліграф», 2013.
480 с.
7. Зельдіна О.Р. Теоретичні аспекти спеціального режиму господарювання:
автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук: спец. 12.00.04 – гос-
подарське право; господарське процесуальне право. Донецьк, 2007. 38 с.
8. Крупа Л. К вопросу о юридическом содержании понятия «специальный
правовой режим». Підприємництво, господарство і право. 2001. №2. С. 10-13.
9. Геец В. М. Специальные экономические зоны: «черные дыры» или точки
экономического роста? Зеркало недели. 2006. № 44. URL: https://zn.ua/
ECONOMICS/spetsialnye_ekonomicheskie_zony_chernye_dyry_ili_tochki_ekonomi
cheskogo_rosta.html.
10. Толмачева А.Ф., Ляшенко В. И. Формирование и развитие систем управ-
ления специальным режимом инвестиционной деятельности в СЭЗ и ТПР Дон-
басса. Економічний вісник Донбасу. 2005. № 1(2). С. 91-104.
47
11. Kowalski P., Rabaioli D. and Vallejo S. (2017). “International Technology
Transfer measures in an interconnected world: Lessons and policy implications. OECD
Trade Policy Papers, No. 206, OECD Publishing, Paris. URL: http://dx.doi.org/
10.1787/ada51ec0– en.
12. Блауг М. Тревожные процессы в современной экономической теории.
Чем на самом деле занимаются экономисты. К вопросу о так называемом «кри-
зисе» экономической науки. Москва: ИМЭМО РАН. 2002. С. 47-78.
13. Шумпетер И. Капитализм, социализм и демократия. Москва: Эконо-
мика, 1995. 478 с.
14. Ха-Джун Чанг. Злые самаритяне: миф о свободной торговле и секретная
история капитализма / пер. с англ. А. Коробейникова [науч. ред. А. Смирнова].
Москва: Манн, Иванов и Фербер, 2018. 296 с.
15. Стюарт Ю., Цемнолонскіс С. Державна допомога в окремих «чутливих»
галузях економіки України. Економіка України. 2015. №11. С. 32-44.
16. Кузяків О., Ангел Є. Державна підтримка чи рівні умови для всіх? Дзе-
ркало тижня. 2019. № 24. URL: https://dt.ua/macrolevel/derzhavna–pidtrimka–chi–
rivni–umovi–dlya–vsih–315236_.html.
17. Коваль Ю. Державна допомога чи конкуренція: хто кого? Юрист & За-
кон. 2017. Серпень (№ 30). URL: http://uz.ligazakon.ua/ua/ magazine_article/
EA010643.
18. Про державну допомогу суб´єктам гсподарювання: Закон України від
01.07.2014 року № 1555-VІІ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1555–18.
19. Christiansen H., Oman С. and Charlton А. (2003). Incentives-based Compe-
tition for Foreign Direct Investment: The Case of Brazil. OECD Working Papers on In-
ternational Investment, 2003/01. OECD Publishing. http://dx.doi.org/10.1787/
631632456403.
20. Радченко А. Инновационная система Финляндии. Научная жизнь. 2011,
№1 (16. URL: https://mirec.mgimo.ru/2011-01/innovacionnaya-sistema-finlyandii
(Дата звернення: 01.11.2019).
21. Reformative Finland: Research and іnnovation policy review 2015-2020
(Реформативна Фінляндія: огляд наукової та інноваційної політики на 2015-
2020 рр.). Гельсінкі: Рада з науки та інновацій, 2015. 39 с.
22. Медведкин Т.С., Медведкина Е.А. Технологический офшор или лидер
европейской инновационной системы? Современная Европа. 2017. №2. С. 90-100.
23. Innovation. Governments many roles in fostering. PricewaterhouseCoopers
report, January, 2010. 68 р. URL: https://www.pwc.com/gx/en/technology/pdf/how-gov-
ernments-foster-innovation-2010.pdf (Дата звернення 01.11.2019).
24. Researchers in higher education institutes/ Technology transfer support sys-
tem. Enterprise Ireland web-site. URL: https://www.enterprise-ireland.com/en/Re-
searchers/Technology-Transfer-Support-System/Technology-Transfer-Offices-Contact-
Details-.html (Дата звернення: 01.11.2019).
25. Ляшенко В.И., Толмачева А.Ф. Специальные режимы хозяйствования
на территориях приоритетного развития Донбасса: вопросы теории и практики: мо-
ногр. Донецк: ИЭП НАН Украины, 2005. 221 с.
References
1. Stratehiia rozvytku sfery innovatsiinoi diialnosti na period do 2030 roku vid
10 lypnia 2019 roku [Strategy for the development of innovation in the period up to 2030
from July 10, 2019]. Retrieved from https: //www.kmu.gov.ua/ua/npas/pro–shvalennya–
48
strategiyi–rozvitku–sferi– innovacijnoyi– diyalnosti– na– period– do– 2030– roku [in
Ukrainian].
2. Anhel Ye., Kravchuk V. (2019). Yaka promyslova polityka potribna Ukraini
dlia perekhodu do Industrii 4.0? [What industrial policy does Ukraine need for the tran-
sition to Industry 4.0?]. Dzerkalo tyzhnia – Mirror of the week, 13. Retrieved from
https://dt.ua/macrolevel/yaka–promislova–politika–potribna–ukrayini– dlya– perehodu–
do– industriyi– 4– 0– 307765_.html [in Ukrainian].
3. Lyashenko V.I. (2012). Finansovo-regulyatornyye rezhimy stimulirovaniya
ekonomicheskogo razvitiya: vvedeniye v ekonomicheskuyu rezhimologiyu [Financial
and regulatory regimes for stimulating economic development: an introduction to eco-
nomic regimeology]. Donetsk, ІІЕ of NAS of Ukraine [in Russian].
4. Zel'dina Ye.R. (2007). Spetsial'nyy rezhim khozyaystvovaniya:
teoreticheskiye voprosy i napravleniya modernizatsii [Special economic regime: theoret-
ical issues and directions of modernization]. Donetsk, Institute of Economic and Law
Research NAS of Ukraine, LLC "South-East, Ltd." [in Russian].
5. Chaikovska V.V. (2014). Pravovyi rezhym zovnishnoekonomichnoi diialnosti
yak spetsialnyi rezhym hospodariuvannia [Legal regime of foreign economic activity as
a special regime of management]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho
universytetu – Scientific Bulletin of Uzhhorod National University, Issue 24, Vol. 2, рр
151– 155 [in Ukrainian].
6. Poiedynok V.V. (2013). Pravove rehuliuvannia investytsiinoi diialnosti:
teoretychni problemy [Legal regulation of investment activity: theoretical problems].
Nizhyn, Aspect-Polygraph Publishing House LLC [in Ukrainian].
7. Zeldina O.R. (2007). Teoretychni aspekty spetsialnoho rezhymu
hospodariuvannia [Theoretical aspects of the special mode of management]. Extended
abstract of Doctor’s thesis. Donetsk [in Ukrainian].
8. Krupa L. (2001). K voprosu o yuridicheskom soderzhanii ponyatiya
«spetsial'nyy pravovoy rezhim» [On the legal content of the concept of “special legal
regime”]. Pidpryyemnytstvo, hospodarstvo i pravo – Entrepreneurship, economy and
law, 2, рр. 10-13 [in Russian].
9. Geyets V. M. (2006). Spetsial'nyye ekonomicheskiye zony: «chernyye dyry»
ili tochki ekonomicheskogo rosta? [Special economic zones: “black holes” or points of
economic growth?]. Zerkalo nedeli – Mirror of the week, No. 44. Retrieved from
https://zn.ua/ECONOMICS/spetsialnye_ekonomicheskie_zony_chernye_dyry_ili_ toch
ki_ekonomi cheskogo_rosta.html [in Russian].
10. Tolmacheva A.F., Lyashenko V. I. (2005). Formirovaniye i razvitiye sistem
upravleniya spetsial'nym rezhimom investitsionnoy deyatel'nosti v SEZ i TPR Donbassa
[Formation and development of management systems for the special regime of invest-
ment activity in the SEZ and TPR of the Donbass]. Ekonomichnyi visnyk Donbasu –
Economic Herald of the Donbas, 1(2), рр. 91-104 [in Russian].
11. Kowalski P., Rabaioli D. and Vallejo S. (2017). International Technology
Transfer measures in an interconnected world: Lessons and policy implications. OECD
Trade Policy Papers, No. 206, OECD Publishing, Paris. http://dx.doi.org/
10.1787/ada51ec0– en.
12. Blaug M. (2002). Trevozhnyye protsessy v sovremennoy ekonomicheskoy
teorii. Chem na samom dele zanimayutsya ekonomisty [Disturbing processes in modern
economic theory. What economists actually do]. K voprosu o tak nazyvayemom «krizise»
ekonomicheskoy nauki – To the question of the so-called "crisis" of economic science
(рр. 47-78). Moscow, IMEMO RAS [in Russian].
49
13. Schumpeter I. (1995). Capitalism, Socialism and Democracy. Moscow,
Economics [in Russian].
14. Ha-Jооn Chang. (2018). Evil Samaritans: the myth of free trade and the
secret history of capitalism. Trans. from English A. Korobeinikov. Moscow, Mann,
Ivanov and Ferber [in Russian].
15. Stiuart Yu., Tsemnolonskis S. (2015). Derzhavna dopomoha v okremykh
«chutlyvykh» haluziakh ekonomiky Ukrainy [State aid in some "sensitive" sectors of the
Ukrainian economy]. Ekonomika Ukrainy – Economy of Ukraine, 11, рр. 32-44 [in
Ukrainian].
16. Kuziakiv O., Anhel Ye. (2019). Derzhavna pidtrymka chy rivni umovy dlia
vsikh? [State support or equal conditions for all?]. Dzerkalo tyzhnia – Mirror of the week,
24. Retrieved from https://dt.ua/macrolevel/derzhavna–pidtrimka–chi–rivni–umovi–
dlya–vsih–315236_.html [in Ukrainian].
17. Koval Yu. (2017). Derzhavna dopomoha chy konkurentsiia: khto koho?
[State aid or competition: who is who?]. Yuryst & Zakon – Lawyer & Law, August (№
30). Retrieved from http://uz.ligazakon.ua/ua/ magazine_article/ EA010643 [in
Ukrainian].
18. Pro derzhavnu dopomohu sub´yektam hspodariuvannia: Zakon Ukrainy vid
01.07.2014 roku № 1555-VII [On state aid to economic entities: Law of Ukraine of
01.07.2014 № 1555-VІІ]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1555–18
[in Ukrainian].
19. Christiansen H., Oman С. and Charlton А. (2003). Incentives-based Compe-
tition for Foreign Direct Investment: The Case of Brazil. OECD Working Papers on In-
ternational Investment, 01. OECD Publishing. http://dx.doi.org/10.1787/ 631632456403.
20. Radchenko A. (2011). Innovatsionnaya sistema Finlyandii [Innovation sys-
tem of Finland]. Nauchnaya zhizn' – Scientific life, 1. Retrieved from
https://mirec.mgimo.ru/2011-01/innovacionnaya-sistema-finlyandii [in Russian].
21. Reformatyvna Finliandiia: ohliad naukovoi ta innovatsiinoi polityky na 2015-
2020 rr. [Reformative Finland: Research and іnnovation policy review 2015-2020].
(2015). Helsinki, Council for Science and Innovation. 39 р.
22. Medvedkin T.S., Medvedkina Ye.A. (2017). Tekhnologicheskiy ofshor ili
lider yevropeyskoy innovatsionnoy sistemy? [Technological offshore or the leader of the
European innovation system?]. Sovremennaya Yevropa – Modern Europe, 2, рр. 90-100
[in Russian].
23. Innovation. Governments many roles in fostering. PricewaterhouseCoopers
report, January, 2010. 68 р. Retrieved from https://www.pwc.com/gx/en/technol-
ogy/pdf/how-governments-foster-innovation-2010.pdf.
24. Researchers in higher education institutes/ Technology transfer support sys-
tem. Enterprise Ireland web-site. Retrieved from https://www.enterprise-ire-
land.com/en/Researchers/Technology-Transfer-Support-System/Technology-Transfer-
Offices-Contact-Details-.html.
25. Lyashenko V.I., Tolmacheva A.F. (2005). Spetsial'nyye rezhimy
khozyaystvovaniya na territoriyakh prioritetnogo razvitiya Donbassa: voprosy teorii i
praktiki [Special management regimes in the territories of priority development of Don-
bass: issues of theory and practice]. Donetsk, ІІЕ of NAS of Ukraine [in Russian].
Надійшла до редакції 05.11.2019 р.
|