Історик у просторі науки (до 70-річчя академіка НАН України В.А. Смолія)

1 січня 2020 р. виповнюється 70 років визначному українському історику, фахівцю з історичної медієвістики та ранньої новістики, ініціатору й організатору ключових проєктів української історичної науки 1990–2000-х років, громадському та політичному діячу, віцепрем'єр-міністру України з питань...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2020
Main Author:	Ясь, О.В.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2020
Series:	Вісник НАН України
Subjects:	Люди науки
Online Access:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169849
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Історик у просторі науки (до 70-річчя академіка НАН України В.А. Смолія) / О.В. Ясь // Вісник Національної академії наук України. — 2020. — № 1. — С. 74-83. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-169849
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1698492020-07-03T01:26:55Z Історик у просторі науки (до 70-річчя академіка НАН України В.А. Смолія) Ясь, О.В. Люди науки 1 січня 2020 р. виповнюється 70 років визначному українському історику, фахівцю з історичної медієвістики та ранньої новістики, ініціатору й організатору ключових проєктів української історичної науки 1990–2000-х років, громадському та політичному діячу, віцепрем'єр-міністру України з питань гуманітарної політики (1997–1999), повному кавалеру ордена князя Ярослава Мудрого та ордена «За заслуги», лауреату Державної премії України в галузі науки і техніки (2001), заслуженому діячу науки і техніки України (1998), директору Інституту історії України НАН України (з 1993), доктору історичних наук (1985), професору (1999), академіку НАН України (1995) Валерію Андрійовичу Смолію. 2020 Article Історик у просторі науки (до 70-річчя академіка НАН України В.А. Смолія) / О.В. Ясь // Вісник Національної академії наук України. — 2020. — № 1. — С. 74-83. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 0372-6436 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169849 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Люди науки Люди науки
spellingShingle	Люди науки Люди науки Ясь, О.В. Історик у просторі науки (до 70-річчя академіка НАН України В.А. Смолія) Вісник НАН України
description	1 січня 2020 р. виповнюється 70 років визначному українському історику, фахівцю з історичної медієвістики та ранньої новістики, ініціатору й організатору ключових проєктів української історичної науки 1990–2000-х років, громадському та політичному діячу, віцепрем'єр-міністру України з питань гуманітарної політики (1997–1999), повному кавалеру ордена князя Ярослава Мудрого та ордена «За заслуги», лауреату Державної премії України в галузі науки і техніки (2001), заслуженому діячу науки і техніки України (1998), директору Інституту історії України НАН України (з 1993), доктору історичних наук (1985), професору (1999), академіку НАН України (1995) Валерію Андрійовичу Смолію.
format	Article
author	Ясь, О.В.
author_facet	Ясь, О.В.
author_sort	Ясь, О.В.
title	Історик у просторі науки (до 70-річчя академіка НАН України В.А. Смолія)
title_short	Історик у просторі науки (до 70-річчя академіка НАН України В.А. Смолія)
title_full	Історик у просторі науки (до 70-річчя академіка НАН України В.А. Смолія)
title_fullStr	Історик у просторі науки (до 70-річчя академіка НАН України В.А. Смолія)
title_full_unstemmed	Історик у просторі науки (до 70-річчя академіка НАН України В.А. Смолія)
title_sort	історик у просторі науки (до 70-річчя академіка нан україни в.а. смолія)
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
publishDate	2020
topic_facet	Люди науки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/169849
citation_txt	Історик у просторі науки (до 70-річчя академіка НАН України В.А. Смолія) / О.В. Ясь // Вісник Національної академії наук України. — 2020. — № 1. — С. 74-83. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.
series	Вісник НАН України
work_keys_str_mv	AT âsʹov ístorikuprostorínaukido70ríččâakademíkananukraínivasmolíâ
first_indexed	2025-07-15T04:40:36Z
last_indexed	2025-07-15T04:40:36Z
_version_	1837686521349537792
fulltext	74 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2020. (1) ЛЮДИ ЛЮДИ НАУКИНАУКИ ІСТОРИК У ПРОСТОРІ НАУКИ До 70-річчя академіка НАН України В.А. Смолія 1 січня 2020 р. виповнюється 70 років визначному українському історику, фахівцю з історичної медієвістики та ранньої новістики, ініціатору й ор- ганізатору ключових проєктів української історичної науки 1990–2000-х років, громадському та політичному діячу, віцепрем’єр-міністру України з питань гуманітарної політики (1997–1999), повному кавалеру ордена князя Ярослава Мудрого та ордена «За заслуги», лауреату Державної пре- мії України в галузі науки і техніки (2001), заслуженому діячу науки і тех- ніки України (1998), директору Інституту історії України НАН України (з 1993), доктору історичних наук (1985), професору (1999), академіку НАН України (1995) Валерію Андрійовичу Смолію. Зазвичай життєва історія уявляється у вигляді торованого шляху з низкою розвилин — реалізованих, можливих або на- віть гіпотетичних поворотів долі. Професійні сюжети посіда- ють поважне місце у будь-якій персональній історії. Та лише історії особистої творчості як самоцінні проєкції та пізнавальні конструкції у сфері наукового, культурного, мистецького буття репрезентують особливий різновид біографістики — інтелекту- альну біографію. Наріжні питання інтелектуальної біографії — як і чому людина опинилася у просторі науки, що зробила і як змінила академічні терени 1. Валерій Смолій народився 1 січня 1950 р. у с. Авратин Воло- чиського району Хмельницької області у звичайній сільській родині. Мала батьківщина майбутнього історика розташована на мальовничому узвишші над притокою річки Збруч. Це сво- єрідна межова смуга між Поділлям та Волинню, а у міжвоєнну добу — радянсько-польське пограниччя. Післявоєнний хро- нотоп додавав до цього фронтирного культурно-історичного колориту, котрий немовби символізував мінливості суспіль- ного буття протягом віків, незвичайні контексти та почування, пов’язані з недавньою страшною війною. 1 Попова Т.Н. Жизнеописание ученого-историка на перекрестке историо- графических традиций. Теория. Методология. Практика. Одесса: Бон- даренко М.А., 2017. C. 15–16. ЯСЬ Олексій Васильович — доктор історичних наук, провідний науковий співробітник відділу української історіографії Інституту історії України НАН України Валерій Андрійович Смолій ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2020, № 1 75 ЛЮДИ НАУКИ Сільські інтелігенти-трударі, мати — вчи- телька Людмила Степанівна Смолій (у ді- воцтві Чорна) і батько — фронтовик Андрій Йосипович Смолій прищепили сину не тіль- ки глибоку повагу до праці, а й власне світо- сприйняття. Мабуть, саме тому шістнадцяти- річний юнак, який закінчив школу із золотою медаллю, привніс до традиційної програми «завоювання» великого міста й іншу родинну настанову — стати майстром своєї справи. Валерій Смолій розпочав навчання 1966 р. на історико-філологічному факультеті Кам’я- нець-Подільського державного педагогічного інституту. Як згадує сам історик, у цьому місті все дихало минувшиною: старовинний замок- фортеця, добре знаний за строкатими образа- ми радянського кінематографу, католицький костел, ґвалтовно перетворений на музей ате- їзму, самобутня дерев’яна церква та ще багато пам’ятних місць. Та й сам педагогічний інсти- тут у другій половині 1960-х років зазнавав чималих трансформацій, оскільки відбувалося становлення історичного факультету 2. Саме 2 Смолій В.А. Університет крізь століття. Наукові пра- ці Кам’янець-Подільського національного університе- тоді молодий адепт Кліо зробив доленосний вибір на все життя — вивчати науку про істо- ричну людину. Зауважимо, що вдячність і пошану до своєї alma mater академік В. Смолій проніс крізь усе життя. Нині він усіляко опікується рід- ним вишем, читає лекції та навчальні курси, пильнує за фаховим вишколом істориків, зо- крема він є головою наглядової ради Кам’я- нець-Подільського національного університе- ту ім. Івана Огієнка. Педагогічний інститут В. Смолій закінчив 1970 р. з відзнакою, або, як тоді казали, з «чер- воним» дипломом. Потому було викладання історії, а почасти й географії у сільських шко- лах Житомирщини та Тернопільщини, згодом робота асистентом у Ніжинському державно- му педагогічному інституті 3. Проте він ніколи не полишав своєї заповітної мети — мрії про велику науку і вже тоді контактував з акаде- ту імені Івана Огієнка: Іст. науки. 2018. Т. 28. С. 20– 21. 3 Матях В.М. Смолій Валерій Андрійович. У кн.: Ен- циклопедія історії України. К.: Наук. думка, 2012. Т. 9. С. 672. Виступ на засіданні Гене- ральної Асамблеї Організації Об'єд наних Націй. 1996 р. 76 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2020. (1) ЛЮДИ НАУКИ мічними вченими. До аспірантури Інституту історії АН УРСР (від 1991 р. — Інститут іс- торії України АН України) молодий історик вступив 1972 р. Це був складний і навіть драматичний час для суспільних і гуманітарних дисциплін, який західні інтелектуали пов’язували з кін- цем «доби Шелеста» 4. На хвилі погромної кампанії дисидентів «скорочували», точніше, звільняли неблагонадійних співробітників, припиняли видання фахових збірників, пере- ривали роботу над важливими проєктами, се- рійними та періодичними виданнями. Проте в історії української науки завжди були подвижники, котрі плекали творчі вар- тості за найскладніших подій, обставин і умов. З-поміж них В. Смолій повсякчас згадує відо- мих українських істориків, як-от В. Голобуць- кий, К. Гуслистий, В. Дядиченко, М. Коваль- ський, О. Компан, В. Маркіна, М. Марченко та ін., з якими йому випала щаслива нагода співпрацювати та спілкуватися. Та найбільшу роль у фаховому вишколі відіграв його неза- бутній учитель — талановитий і багатогран- ний історик, член-кореспондент НАН України Федір Шевченко (1914–1995). Світлу пам’ять про свого наставника В. Смолій зберігає й до сьогодні 5. Мабуть, якраз із тих часів походить один з його улюблених висловів — історію ро- блять і пишуть Люди… Втім, пізнавальна ситуація 1970-х років ки- дала історикам такі виклики, які нині важко навіть уявити. Відомі дослідники історії науки одноголосно обстоюють тезу про вкрай об- межені можливості студіювання української минувшини дореволюційної доби, а тим паче більш віддалених епох, які склалися на той час 6. 4 Tillet L. Ukrainian Nationalism and the Fall of Shelest. Slavic Review. 1975. Vol. 34, No. 4. P. 752–753. DOI: https://doi.org/10.2307/2495726 5 Смолій В., Боряк Г. Слово про нашого Вчителя. В кн.: Шевченко Ф. Історичні студії (збірка вибра- них праць і матеріалів до 100-річчя від дня наро- дження) (відп. ред. В.А. Смолій). К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. С. 5–8. 6 Velychenko S. Shaping Identity in Eastern Europe and Russia: Soviet-Russian and Polish Accounts of Ukrainian Недаремно побутувала думка про безпер- спективність вивчення історії дореволюційних часів для наукової кар’єри. Адже попередні віки апріорі вважалися своєрідною передісто- рією до, так би мовити, «справжньої», власне, радянської епохи. Якщо взяти до уваги те, що В. Смолій обрав цариною своїх студій саме добу середньовіччя та ранньомодерний час, які вивчали виключно з позицій так званої «історії феодалізму», то видається очевидним неабия- кий масштаб перепон і проблем, що чекали на нього на його професійному шляху. Особливо гостро цей виклик постав перед двадцятип’ятирічним істориком після захис- ту кандидатської дисертації, присвяченої вхо- дженню Правобережної України до складу Ро- сійської держави. Розробляти історію улюбле- ної України-Гетьманщини було можливо лише у руслі панівних ідеологічно заангажованих дискурсів, які освячували так звану «прогре- сивну роль великого російського народу» та «братської дружби». Як бути?! В. Смолій вирішує вивчати народні рухи XVII–XVIІІ ст., але не у світлі звичної палі- три їхньої динаміки, структури, причин і на- слідків, яка домінувала в історичних працях радянської доби. Натомість молодий історик акцентує увагу на свідомості та уявленнях учасників тодішніх виступів і заворушень. В ін тер в’ю 2013 р. він так пояснить мотиви та міркування, що спонукали до такого вибору. На його думку, «дослідження формування сус- пільної свідомості — це глибинні речі, які на поверхні не спіймаєш. Тим більше, коли йдеть- ся про реконструювання думок людей XVІІ– XVIII ст.» 7. Отже, тема суспільної, точніше, соціально-політичної свідомості дозволяла по- дивитися на проблему під іншим кутом зору і по-новому представити традиційні сюжети. На той час ця предметна область була прак- тично неораним науковим полем, розкривала самобутній культурний, соціальний і полі- History, 1914–1991. (New York: St. Martin’s Press, 1993). P. 60. 7 Кравчук І. Творче кредо академіка Валерія Смолія. http://www.hetman.tv/nomera/2013/2013-1-48/ smoliyi.html ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2020, № 1 77 ЛЮДИ НАУКИ тичний світ ранньомодерної України. Відтак це продукувало нові можливості студіювати добу України-Гетьманщини, хоч, звісно, у про- крустових межах радянської історіографії. Ф. Шевченко у відгуку на докторську дисер- тацію В. Смолія, успішно захищену 1985 р., влучно відзначив новацію, яку запропонував автор, — багатобічну оцінку рівня правосвідо- мості верств і прошарків тогочасного соціуму 8. Десятилітній шлях В. Смолія від кандидат- ської до докторської дисертації виявився пе- ріодом надзвичайно інтенсивної, напруженої і дуже плідної праці: майже 100 наукових публі- кацій, серед яких дві монографії і кілька під- ручників. Для тодішніх (нецифрових!) часів з досить обмеженим колом наукових видань такий доробок, як слушно зауважують сучасні дослідники, був рекордним не тільки для мо- лодого історика, а й для будь-якого вченого з солідним науковим стажем 9. Варто взяти до уваги й загальну ситуацію в Інституті історії АН УРСР протягом 1975– 1985 рр., щоб зрозуміти й повною мірою оціни- ти справжню вагу тодішнього доробку В. Смо- 8 Інститут рукопису НБУВ. Ф. 349. Од. зб. 410 (10 грудня 1985 р.). Арк. 5–6. 9 Матях В.М. Смолій Валерій Андрійович. В кн.: Інститут історії України НАН України. 1936–2006. К., Ін-т історії України НАН України, 2006. С. 354. лія. Від початку 1970-х до середини 1980-х років розгорнулися складні й тривалі колізії навколо підготовки 8-томника «Історія Укра- їнської РСР» і його 10-томної російськомовної версії, які поглинали величезну кількість ро- бочого часу й зусиль. Тим паче, що директивні настанови вимагали нагальних результатів 10 і нав’язували практики масованого залучення співробітників Інституту до колективних про- ектів. У це ненаситне горно редакторської, ор- ганізаційної та технічної роботи повною мірою занурився і молодий історик, якому доручали чимдалі більші та відповідальніші ділянки ро- боти. На такому насиченому робочому тлі пер- сональні здобутки за десять років виглядають не тільки рекордними, а й справді-таки вража- ючими. Після здобуття докторського ступеня В. Смолію довелося опановувати непросту школу наукового адміністрування чи, як ка- жуть нині, менеджменту. З 1986 р. він очолює відділ історії феодалізму (від 1991 р. — відділ історії України середніх віків, від 2006 р. — від- діл історії України середніх віків і раннього нового часу). Вагомі і, найголовніше, вповні очевидні для наукового загалу результати було здобуто протягом дуже стислого терміну. 10 Науковий архів Інституту історії України НАН Ук- раї ни. Ф. 1. Оп. 1. Спр. 680 (1973 р.). Арк. 27–28. З Головою Верховної Ради України В.М. Литвином та президентом НАН України Б.Є. Патоном. 2006 р. 78 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2020. (1) ЛЮДИ НАУКИ На початку 1990-х років відділ, очолюваний В. Смолієм, посідає провідні позиції в Інститу- ті, а його впливи та контакти охоплюють широ- ке поле вузівської й академічної науки. Порів- няно з недавніми часами, коли медієвістика та рання новістика були на маргінесах науково- пізнавального процесу, зміни були разючими. Зазначимо, що у попередні роки навіть при- падкові згадки про українське середньовіччя неодмінно породжували застережні судження і вимагали виправдувальних коментарів. Ряд авторів протягом 1970–1980-х років побоюва- лися навіть уживати означення «середні віки» стосовно історії України, що красномовно свідчить про тогочасний стан української ме- дієвістики. На зламі 1980–1990-х років тісні контакти з вузівською наукою породжують самобутній творчий тандем — В. Смолій і В. Степанков, зу- силлями якого побачили світ низка оригіналь- них історичних студій. Передусім ідеться про новаторський суспільно-політичний портрет гетьмана Богдана Хмельницького та цікаву па- літру циркуляції різних проєкцій національ- но-державницької ідеї в українському ранньо- модерному суспільстві. Згодом В. Смолій із ностальгійним присмаком пригадає ті дружні дискусії про велику особистість та її призна- чення на авансцені минувшини, соціальну інертність і творчий динамізм різних станів і верств, політичні стремління й культурні вар- тості традиційного суспільства, кумулятивний ефект державотворчих рішень в історії Укра- їни-Гетьманщини, який пришвидшив процес творення козацької нації 11. Ще одним щаблем адміністративного ви- школу для В. Смолія стала посада заступника директора з наукової роботи Інституту в 1991– 1993 рр. Співпраця з тодішнім директором, академіком Ю. Кондуфором була непростою. Тим паче, що стиль керівництва Ю. Кондуфо- ра як колишнього адміністратора-функціонера був доволі своєрідним, зокрема полягав у пев- ному дистанціюванні від безпосередніх управ- 11 Смолій В. Дослідник ранньомодерної України. Ук- раї на в Центрально-Східній Європі. 2017. Вип. 17. С. 18. лінських практик, які значною мірою перекла- далися на плечі його заступників. Утім, їхнє співробітництво не тільки істот- но змінило науково-організаційні практики й психологічну атмосферу в Інституті, а й, як зга- дують тодішні співробітники, зламало давню традицію призначення номенклатурних вису- ванців на керівні посади установи 12. У 1992 р. Валерія Смолія обирають членом-кореспон- дентом, а у 1995 р. — академіком НАН Украї- ни. Від грудня 1993 р. він очолює Інститут іс- торії України. Відтак інтелектуальна біографія академіка В. Смолія якнайтісніше поєдналася з інституціональною історією очолюваної ним установи. З висоти кількох десятиліть 1990-ті роки вимальовуються як дуже динамічна, багато- обіцяюча, але водночас оманлива романтич- на пора, коли, здавалося, було можливим усе. Ті часи вирізнялися розгулом дикої ринкової стихії та страшенною гіперінфляцією і водно- час — поверненням забороненої й «репресова- ної» історіографічної спадщини, емоційними дискусіями, плідними архівними розшуками, новітніми концептуальними пропозиціями, дослідницькими стратегіями й інструменталь- ними можливостями тощо. Годі навіть пере- лічити ті інтелектуальні, суспільні і культурні виклики, проблеми та суперечності пострадян- ської доби, які постали перед новим директо- ром та колективом Інституту історії України НАН України. За цих складних і навіть драматичних об- ставин повною мірою проявився організа- ційний хист і креативний характер академіка В. Смолія, котрий блискавично реагував як на інтелектуальні виклики та наукові новації, так і на суспільні, культурні, освітні, популяриза- торські, просвітницькі потреби й зацікавлен- ня. Адже протягом 1990-х років довелося пере- осмислювати та «перевідкривати» цілі епохи національної історії, які були викривлені чи навіть зовсім вилучені з простору радянської історіографії. 12 Гуржій О. Спогади про батька та навколо нього. К.: Ін-т історії України НАН України, 2019. С. 194. ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2020, № 1 79 ЛЮДИ НАУКИ Отже, впродовж 1990-х років під керівни- цтвом академіка В. Смолія науковці Інституту висунули рельєфні й масштабні конструкції ряду епох з історії України, як-от доба Укра- їнської національної революції 1648–1676 рр., часи українського Відродження ХІХ ст., голо- ду 1921–1923 та голоду 1946–1947 рр., голо- домору 1932–1933 рр. і низка інших. Нові про- читання отримали періоди Київської Русі та Великого князівства Литовського, Української революції 1917–1921 рр., Другої світової війни та радянської державності. Кардинально роз- ширилися студії і тематичні обсяги джерело- знавства, спеціальних історичних дисциплін, історичної регіоналістики, політичної, куль- турної, інтелектуальної та соціальної історії. Та навіть у вирі поточних справ, проєктів, наукових і науково-організаційних практик В. Смолій ніколи не забував про конкретних людей. Приміром, саме за його ініціативою 1995 р. до Інституту повернулися історики О. Апанович і Я. Дзира, «скорочені» 1972 р. з політичних мотивів на хвилі тодішньої ідео- логічної кампанії 13. Більше того, як очільник Інституту В. Смолій чудово розумів значення 13 Степченко О., Бодак О., Щерба Л. Архів українського історика Олени Апанович в Інституті рукопису На- ціональної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. Біографічне дослідження. Науковий каталог. К.: Дру- карня НБУВ, 2019. С. 15. Із заступником директора Ін- ституту історії України НАН України членом-кореспон- дентом НАН України Г.В. Бо- ряком. 2018 р. моральної сатисфакції — відновлення справед- ливості для вчених старшого покоління, які постраждали за радянських часів. Протягом 1990-х років академіку В. Смолію доводилося виконувати найрізноманітніші ролі, зокрема на державній службі. У 1997– 1999 рр. він був віцепрем’єр-міністром із пи- тань гуманітарної політики в уряді В. Пусто- войтенка й одночасно успішно керував провід- ною історичною інституцією країни. На його тогочасне гасло — «духовність стане пріори- тетною» звернула увагу навіть діаспорна пре- са, яка сприйняла цю наболілу й відверту тезу як програмний дороговказ у динамічному і мінливому просторі пострадянського життя 14. Показово, що саме кінець 1990-х років став часом плекання та реалізації ряду великих і амбітних наукових проєктів. За ініціативою та концепцією В. Смолія було розроблено й успішно здійснено 15-томний проєкт «Украї- на крізь віки», в якому сполучилися самобутні авторські візії щодо конструювання і репре- зентації різних періодів та епох національної історії 15. Цей серійний наратив і до сьогодні залишається найповнішою систематичною 14 Духовність стане пріоритетною. Свобода. 1997. № 166(30 серп.). С. 1. 15 Cмолій В.А. Слово до читача. В кн.: Україна крізь віки: у 15 т. (заг. ред. В.А. Смолія). К.: Альтернативи, 1998. Т. 1. С. 5–7. 80 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2020. (1) ЛЮДИ НАУКИ конструкцією української минувшини від пер- вісних часів до кінця 1990-х років. У 2001 р. згадану 15-томну серію було відзначено Дер- жавною премією України в галузі науки і техніки. Наприкінці 1990-х років розпочалася й під- готовка «Енциклопедії історії України» (ЕІУ). Ідею створення фундаментального енциклопе- дичного компендіуму з історії України акаде- мік В. Смолій виношував від середини 1990-х, коли поступово ставало зрозуміло, яким вели- чезним є пласт «білих плям» і «білих полів» у студіюванні національної історії. Вочевидь, до таких інтенцій спричинилася ціла низка пере- думов, чинників і обставин, які повністю змі- нили обриси тодішньої української історичної науки, що позбавлялася радянського спадку. За визнанням академіка В. Смолія, масш- табний проєкт ЕІУ виявився надзвичайно складним для реалізації, позаяк довелося нео- дноразово коригувати його концептуальні за- сади та методичні алгоритми. Такі повороти в розгортанні цього проєкту були продиктовані різними причинами. Протягом 2000-х років до наукового обігу ввійшли величезні обсяги і шари новітнього фактографічного матеріа- лу, зумовлені «архівною революцією» на межі 1980–1990-х років. Більше того, на повний голос заявили про себе новітні епістемологіч- ні підходи, інструментальні та концептуальні новації у світлі антропологічної, культуроло- гічної, постмодерністської та інших парадигм соціогуманітарного знання. Академічне історієписання мало будь-що- будь реагувати на нові пізнавальні виклики, пропозиції й орієнтири. Однак ухвалити рі- шення на «повному ходу» докорінно перегля- нути, метафорично кажучи, переформатувати ЕІУ, в якій дуже щільно синхронізовані автор- ські, бібліографічні, ілюстративні, редактор- ські, коректорські, експертні практики, було справжнім кошмаром для будь-якого керівни- ка проєкту загальнонаціонального масштабу. А проте академік В. Смолій ухвалював таке рішення принаймні двічі. У 2008 р. в результаті дуже гострої дискусії навколо перегляду уста- лених принципів уніфікації та засад репре- зентації 5-томний проєкт ЕІУ вирішили пере- форматувати у 8-томний. Тоді ж постановили перейти від засад підкресленого сцієнтизму до антропологічного представлення та провести експеримент зі змішуванням жанрових і видо- вих ліній у репрезентації словникового матері- алу, а також розмістити всі томи ЕІУ в мережі Інтернет. Натомість 2011 р. на перший план виступи- ла проблема цілісної й інтегральної репрезен- тації історичного та загалом соціогуманітар- ного знання про Україну в енциклопедичному форматі. Проєкт ЕІУ було знову переформа- товано з 8-томника у 10-томник, а до енци- клопедичних гасел додали нову форму видо- вої репрезентації матеріалу у вигляді великих синтетичних і оглядових статей 16. Успіх проєкту ЕІУ незаперечно підтвердив слушність непростих і навіть ризикованих рі- шень академіка В. Смолія як головного редак- тора та керівника. Десять грубезних томів ЕІУ становлять одну з базових підвалин сучасної національної енциклопедистики, яка суттєво змінила простір української соціогуманітарис- тики. У 2016 р. ряд авторів і редакторів ЕІУ було відзначено Державною премією України в галузі науки і техніки. Та найголовніше те, що під керівництвом В. Смолія проєкт ЕІУ нині перейшов у нову фазу. Опубліковано першу книгу спеціалізо- ваного тому «Україна — українці» (К., 2018), передано до видавництва другу книгу. Готу- ються до друку кілька додаткових томів ЕІУ, які мають заповнити фактографічні лакуни. Розпочато перехід від книжкового, паперового до цифрового, онлайнового формату ЕІУ, по- при хронічний брак фінансових і матеріальних ресурсів. Утім, не менш важливими й масштабни- ми були трансформації в інших сферах і пло- щинах академічної науки, започатковані та розгорнуті академіком В. Смолієм протягом 1990–2000-х років. Ідеться насамперед про його улюблену фахову царину — медієвісти- 16 Смолій В.А., Боряк Г.В. Сучасна історична енцикло- педистика: здобутки і перспективи розвитку. Вісник НАН України. 2015. № 3. С. 48–50. ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2020, № 1 81 ЛЮДИ НАУКИ ку та ранню новістику. Достатньо згадати, що ще наприкінці 1980-х років Україну-Гетьман- щину середини XVII cт. сприймали майже ви- ключно крізь призму так званої «визвольної війни українського народу 1648–1654 рр. зі шляхетською Польщею». Натомість нині ця доба вивчається на основі полівимірної, бага- тошарової та розгалуженої концепції Україн- ської національної революції 1648–1676 рр., зорієнтованої на представлення соціо- й етно- культурного феномену України-Гетьманщини у різноманітних контекстах і ракурсах буття європейської цивілізації пізнього середньовіч- чя та раннього нового часу. Саме академік В. Смолій став лідером-за- сновником ранньоновістичної та медієвіс- тичної школи, що сформувалася протягом 1990–2000-х років на базі відділу історії Укра- їни середніх віків і раннього нового часу та Кам’янець-Подільського національного уні- верситету ім. Івана Огієнка. На сьогодні до цієї школи зараховують учених, фахове становлен- ня яких відбулося під безпосереднім настав- ництвом академіка В. Смолія (він особисто підготував 19 кандидатів та 12 докторів істо- ричних наук), — О. Гуржія, П. Саса, В. Гороб- ця, Т. Чухліба, А. Гурбика, О. Русіну, В. Станіс- лавського, В. Щербака, С. Леп’явка, В. Ричку, В. Матях, В. Шеретюка, О. Струкевича та ін. До школи академіка В. Смолія включають та- кож представників молодшого покоління іс- ториків А. Блануцу, Д. Ващука, В. Кононенка, Б. Черкаса та ін., які розробляють різноманіт- ну проблематику середньовічної та ранньомо- дерної історії України. Крім того, в межах кон- цептуального поля школи академіка В. Смо- лія працює ще чимало вчених у регіональних центрах і осередках, передусім у Кам’янець- Подільському національному університеті ім. Івана Огієнка 17. Зрештою, навіть вибірковий перелік най- відоміших проєктів ранньоновістичної та медієвістичної школи, виконаних під керів- 17 Матях В. Український цивілізаційний процес раннього нового часу в наукових проектах Інституту історії України НАН України. К.: Інститут історії України НАН України, 2011. C. 51–52. ництвом академіка В. Смолія, вражає своєю масштабністю та розмаїттям порушених про- блем. З-поміж таких видань — 3-й том фунда- ментальної «Історії української культури» (К., 2003), «Україна — козацька держава. Ілюстро- вана історія українського козацтва у 5175 фо- тосвітлинах» (К., 2004), «Історія українсько- го козацтва: нариси» (К., 2006–2007. Т. 1–2), «“Пакти і конституції” Української козацької держави» (Львів, 2011), «Повсякдення ран- ньомодерної України: Історичні студії» (К., 2012–2013. Т. 1–2), «Ранньомодерна Україна на перехресті цивілізаційних культур, держав та регіонів» (К., 2014), «Українська держава другої половини XVII–XVIII ст.: політика, суспільство, культура» (К., 2014), «Україн- ський Гетьманат: нариси історії національного державотворення XVII–XVIII ст.» (К., 2018. Кн. 1–2), «Соціополітичний простір ранньо- модерної України: Історичні нариси» (К., 2018) та ін. Варто підкреслити, що В. Смолій як керманич наукової школи повсякчас ініці- ює дискусії, обговорення, апробацію новітніх візій і концепцій, які сприяють комунікації між різними поколіннями істориків 18. Однак чималу увагу академік В. Смолій приділяє й іншим періодам та епохам історії України, позаяк добре усвідомлює неприпус- тимість перекосів у студіюванні тієї чи іншої доби. Від початку 2000-х років Інститут опра- цьовує концептуальні пропозиції, методоло- гічні й теоретичні засади щодо створення укра- їнського історичного гранднаративу. Тим паче, що у ХХІ ст. постала новітня палітра викликів і запитів, пов’язаних із настроями тотального скептицизму, привнесеного західними інтелек- туальними новаціями, стосовно пізнавальних перспектив і можливостей на полі конструю- вання та репрезентації національних історій. Не випадково й те, що у перші десятиліття ХХІ ст. Інститут увійшов з багатьма капіталь- ними студіями, як-от «Історія українського се- лянства» (К., 2006. Т. 1–2), «Історія державної 18 Матях В.М. Медієвістично-ранньоновістичний кон- структ «Українського історичного журналу»: про- блемно-видова структура та евристичні ракурси. Український історичний журнал. 2017. № 6. С. 58–59. 82 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2020. (1) ЛЮДИ НАУКИ служби в Україні» (К., 2009. Т. 1–5), «Еконо- мічна історія України» (К., 2011. Т. 1–2), «На- риси історії Української революції 1917–1921 років» (К., 2011–2012. Кн. 1–2), «Україна в Другій світовій війні: погляд з ХХІ століття. Історичні нариси» (К., 2011. Кн. 1–2), «Вели- ка війна 1914–1918 і Україна» (К., 2014–2015. Кн. 1–2), «Енциклопедія Голодомору 1932– 1933 років в Україні» (Дрогобич, 2018) та ін. Водночас академік В. Смолій повсякчас іні- ціює та підтримує розроблення нових фахових площин і напрямів на теренах українського іс- торієписання. Тільки протягом 2000-х років було започатковано альманах соціальної істо- рії «Соціум» (від 2002 р.), альманах історії та археології Східної Європи «Ruthenica» (від 2002 р.), альманах теорії та історії історичної науки «Ейдос» (від 2005 р.), збірники «Чор- номорська минувшина» (від 2006 р.), «Регіо- нальна історія України» (від 2007 р.), «Ukraina Lithuanica: студії з історії Великого князівства Литовського» (від 2009 р.) і «Чорноморський літопис» (від 2010 р.), е-журнал урбаністичних студій «Місто: історія, культура, суспільство» (від 2016 р.) та ін. Отже, більшість великих га- лузей з історії України мають в Інституті від- повідний фаховий верстат праці. В одному з інтерв’ю В. Смолій навіть зауважив, що не од- разу може перелічити по пам’яті всі спеціалі- зовані періодичні видання Інституту, позаяк їх понад двадцять 19. Звісно, в історії кожного інтелектуала тра- пляються моменти, коли до напруженого по- всякденного буття несподівано вривається Іс- торія. Для В. Смолія, як і для більшості киян, цим переломним часом стали революційні події на зламі 2013–2014 рр. Інститут, розта- шований на вулиці Грушевського 4, опинився в епіцентрі боїв — кілька куль навіть влетіло до директорського кабінету. За цим критичним суспільним зламом крилися й інші проблеми 19 Інтерв’ю головного наукового редактора «Україн- ського історичного журналу» академіка НАН Украї- ни В.А. Смолія з нагоди 60-річчя видання. Записав О.М. Донік. Український історичний журнал. 2017. № 6. C. 7. та запити, що потребували оперативної реакції фахової корпорації істориків. Свою позицію академік В. Смолій неодно- разово висловлював у тодішніх виступах і до- писах. Він наголошує, що «доленосні виклики, кинуті Україні, — це виклики, кинуті й на- ціональній науці» 20. Тому у фокусі наукових студій академічних істориків опинилася ціла низка злободенних проблем нашої сучасності, особливо пов’язаних з осягненням регіональ- но-територіального і полікультурного розма- їття України, комеморативними практиками, політикою пам’яті та ін. Саме академік В. Смолій 2014 р. виступив як фундатор великої книжкової серії «Студії з регіональної історії», у межах якої опублікова- но десятки оригінальних досліджень з історії Південної та Східної України, а також праці з історичної регіоналістики та локалістики. Від 2015 р. В. Смолій як академік-секретар Відді- лення історії, філософії та права НАН України ініціює розроблення соціогуманітарних про- блем Півдня України та Криму у світлі між- дисциплінарних студій, до яких долучаються вчені-гуманітарії різної фахової спеціалізації та наукових зацікавлень. Водночас Валерій Смолій, як інтелектуал з великим професійним і особистим досвідом, одним із перших схарактеризував новітні тем- поральні метаморфози, притаманні сучасності. На його думку, «2014 року не тільки Україна, а й весь світ увійшов у новітню історичну добу. Пострадянська епоха добігла свого кінця… І найпереконливішим свідченням цього є те, що саме у цій темпоральній точці було зруйно- вано не тільки писані й неписані домовленості щодо устрою післявоєнного світу, яких більш- менш дотримувалися після розпаду СРСР, а й де-факто поховано численні суспільні та гро- мадські табу як в Україні, так і у світі» 21. Перспективи історичної науки у новітні часи академік В. Смолій оцінює доволі кри- тично, проте не поділяє тезу про назріваюче домінування того чи іншого формату історіє- писання. Натомість він переконливо дово- 20 Там само. С. 8. 21 Там само. С. 12. ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2020, № 1 83 ЛЮДИ НАУКИ дить, що для української науки оптимальним є поєднання чи комбінування різних форма- тів і способів конструювання та репрезента- ції історії України — національної, трансна- ціональної і глобальної, мультикультурної та антропологічної історії і багатьох інших кон- цептуалізацій, які досі майже не були затре- буваними 22. Приваблює і його проникливе, тонке розуміння сучасності, яка постає не як уявний монолітний конструкт, а як строката палітра конкуруючих версій, проєкцій або ва- 22 Там само. С. 10. ріацій, що творять заплутане й суперечливе мереживо нашого часу. Певна річ, сучасність генерує чимало очі- куваних, несподіваних, а то й зовсім приго- ломшливих фахових, культурних, суспільних, політичних поворотів і викликів буття. Та в цю мить не хочеться нагадувати про них, а хочеться від щирого серця побажати Валерію Андрійовичу Смолію якомога менше життє- вого смутку, а також міцного здоров’я, вели- кого щастя, нестримного творчого натхнення, успішної реалізації всіх його планів і задумів на славу української Кліо!

Історик у просторі науки (до 70-річчя академіка НАН України В.А. Смолія)

Institution

Similar Items